Автореферат и диссертация по медицине (14.01.11) на тему:Влияние фенигидина на периферическую, центральную, внутрисердечную гемодинамику и перекисное окисление липидов у больных стабильной стенокардией напряжения

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ ЗАПОРІЗЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Б ОД на правах рукопису

і ДЕК 1396

ГОСТІЩЕВ Вадим Миколайович

ВПЛИВ ФЕНІГІДІНУ НА ПЕРИФЕРІЙНУ, ЦЕНТРАЛЬНУ,

ВНУТРІШНЬОСЕРЦЕБУ ГЕМОДИНАМІКУ ТА ПЕРЕКИСНЕ ОКИСЛЕННЯ ЛІПІДІВ У ХВОРИХ НА СТАБІЛЬНУ СТЕНОКАРДІЮ НАПРУГИ

14.01.11 - кар д і о лог і я

АВТОРЕФЕРАТ дисертаці ї на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук

Запорізскя - 1996

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі кардіології Запорізького державного інституту удосконалення лікарів.

НАУКОВИЙ КЕРІВНИК:

Заслужений діяч науки та техніки України, доктор медичних наук, професор Селівоненко Василь Гуринович

ОФІЦІЙНІ ОПОНЕНТИ:

1. Доктор медичних наук, професор Візір Вадим Анатолійович

2. Доктор медичних наук, професор Олексієнко Зоя Костянтинівна

ПРОВІДНА УСТАНОВА - Український науково-дослідний інститут кардіології імені академіка М. Д. Стражеска МОВ України, м. Киів.

Захист дисертації відбудеться "//" 1996 р.

на засіданні Спеціалізованої Ради Д 08.01.01. при Запорізькому державному медичному університеті ( 330035, м. Запоріжжя, просп. Маяковського, 26).

З дисертацісю можна ознайомитись у бібліотеці Запорізького державного медичного університету С330035, м. Запоріжжя, просп. Маяковського, 26).

Автореферат розісланий "^ сгуа 1996 р.

Вчений секретар Спеціалізованої вченої Ради доктор медичних наук, професор

ВОЛОШИН М. А.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ АКТУАЛЬНІСТЬ ТА СТУПІНЬ ДОСЛІДЖЕНОСТІ ТЕМАТИКИ ДИСЕРТАЦІЇ ’

Незважаючи на успіхи, досягнуті у фармакотерапії хворих на ішемічну хворобу сервд /ІХС/, адекватне лікування вінцевої недостатності за допомогою лікарських засобів залишається предметом вивчення з метою оптимізащї лікувального процесу у цієї категорії хворих на рівні будь-якої ланки практичної охорони здоров'я. Це пояснюється,з одного боку різноманітністю клінічних форм ІХС, а з другого - появою нових лікарських засобів а різним механізмом дії для лікування та профілактики цього захворювання [Візір А. Д., 1993; Чазов Є. І. , 19931.

За останнє десятиріччя уявлення про патогенез стенокардії доповнилися рядом принципових положень, які обумовили пошук нових підходів до антиангінальної терапії. На наш час у патогенезі ішемії міокарду поряд із атеросклеротичним ураженням вінцевих артерій загальновизнаною є роль динамічного підвищення тонусу вінцевих судин, у механізмі якого найважливіше значення належить трансмембранному і внутрішньоклітинному транспорту іонів кальцію [ Пескепзіеіп А., 19773. Можливість спрямованого впливу на цей механізм з'явилась із впровадженням у клінічну практику нового класу медикаментозних засобів - блокаторів повільних каналів кальцію С Метелица В. И. , 1987; фуркало Н. К. , Воронков Л. Г. ,

1988; Визир В. А. , Дунаев КВ. и др., 1991; Глезер Г. А. , Москаленко В.А. и др. ,1992; Константинов ЕВ. і сшвавт. , 1994].

фундаментальною властивістю представників цього класу

препаратів с їх можливість вибірково і зворотно блокувати трансмембранний тік іонів кальцію всередину несмугастих та мюкардіальних клітин по повільним кальцієвим каналам. Прямий

пригнічуючий вплив блокаторів повільних каналів кальцію на

скоротливу властивість несмугастих м'язевих елементів артеріальної стінки обумовило їх високу ефективність при ІХС. Наявність у повсякденній клінічній практиці лікаря-кардіолога хворих на стабільну стенокардію дозволяє вважати останній напрямок найбільш актуальним сьогодні з практичної точки зору, тим більш, шр в умовах клініки т не повністю вивчений ефект блокаторів повільних каналів кальцію,у тому числі і фенігідіну [Визир В. А., Дунаев КЕ и др. , 1991; Воронков Л.Г. , Лысенко А.Ф. , 1992;

Назаренко В. Р., Дмитриева Н. А. , Швидченко А. И. , 1995].

МЕТА І ЗАВДАННЯ ДОСЛІДЖЕННЯ

Мета роботи - підвищення ефективності діагностики та лікування хворих на стабільну стенокардію напруги 11-1II ф. кл. на підставі вивчення периферійної, центральної, внутрішьосерцевої гемодинаміки та процесів перекисного окислення ліпідів при проведенні гострих фармакологічних тестів з Фєнігідіном та при курсовому його застосуванні.

Для виконання цісї мети були поставлені такі завдання:

1. Вивчити вплив фенігідіну на периферійну, центральну та внутрішньосерцеву гемодинаміку у здорових осіб та хворих на стабільну стенокардію напруги II-1II ф. кл. , стабільну стенокардію напруги II-IIІ ф.кл. у поєднанні з постінфарктним кардіосклерозом в умовах гострої фармакологічної проби.

2. З’ясувати зміни деяких параметрів периферійної, центральної та внутрішньосерцевої гемодинаміки у хворих на стабільну стенокардію напруги 11-111 ф. кл. , стенокардію напруги II-III ф. кл. у поєднанні з постінфарктним кардіосклерозом при комплексному лікуванні з використанням фенігідіну.

3. Визначити стан перекисного окислення ліпідів у хворих на

- З -

стабільну стенокардію напруги 11-111 ф. кл. , стенокардію напруги II-III ф. кл. у поєднанні з постінфарктним кардіосклерозом і вплив фенігідіну на перекисне окислення ЛІПІДІВ.

4. Провести кореляційний аналіз між деякими параметрами гемодинаміки і показниками перекисного окислення ліпідів у хворих на стабільну стенокардію напруги 11-III ф. кл. при курсовому лікуванні з використанням і без використання фенігідіну.

ТЕОРЕТИЧНА ЦІННІСТЬ Значення проведених досліджень полягає в тому, пір його результати обгрунтовують визначення індивідуальної антиангінальноі терапії у хворих на стабільну стенокардію напруги 11-111 ф. кл. (зокрема при лікуванні фенігідіном при переважній монотерапії), дасть уяву про характер зрушень параметрів периферійної, центральної та внутрішньосерцевоі гемодинаміки, а також показників перекисного окислення ліпідів в умовах гострих фармакологічних тестів та курсовому лікуванні.

ПРАКТИЧНА ЦІННІСТЬ Дослідження параметрів центральної і внутрішньосерцевоі гемодинаміки при ІХС дозволяє оцінити систолічну і діастолічну функції лівого шлуночка, які порушуються у хворих на стабільну стенокардію напруги ІІ-ІІІ ф.кл. , і (особливо) у поєднанні стенокардії ІІ-ІІІ ф. кл. із постінфарктним кардіосклерозом. Фєнігідін при курсовому лікуванні хворих на стабільну стенокардію ІІ-ІІІ ф. кл. позитивно впливає як на артеріальний, так і на венозний тонус, щр веде до зниження перед- та післянавантаження. При стабільній стенокардії напруги ІІ-ІІІ ф.кл. у поєднанні з постінфарктним кардіосклерозом застосування фенігідіну у звичай-

них дозах сприяє зменшенню вмісту продуктів переписного окислення ліпідів у плазмі крові. Підвищення змісту продуктів ПОЛ є показником до призначення антиоксидантної терапії.

НАУКОВА НОВИЗНА ДОСЛІДЖЕННЯ

Вперше в умовах гострої фармакологічної проби доведено, що блокатор повільних каналів кальцію - Фєнігідін, у здорових осіб суттєво не впливас на периферійну гемодинамшу, але при стабільній стенокардії напруги 11-IIІ ф. кл. надас суттєвого вплиеу на венозний кровоток (збільшуються додатковий венозний об'єм, максимальна швидкість спорожнення вен, об'ємна швидкість кровотоку верхніх та нижніх кінцівок і знижується венозний тонус);

- з'ясовано, що фєнігідін в гострій фармакологічній пробі не мас суттєвого впливу на центральну та внутрішньосерцеву гемодинаміку як у здорових осіб, так і у хворих на стабільну стенокардію напруги 11-111 ф. кл. у поєднанні із постінфарктним кардіосклерозом;

- доведено, що Фєнігідін при курсовому лікуванні хворих на стабільну стенокардію напруги 11-1II ф. кл. покращує скоротливу та помпову функції міокарда, позитивно впливає на артеріальний та венозний тонус, шр еєдє до зниження перед- та пюлянаванта-ження; ~ '

- з'ясовано, що у хворих на стабільну стенокардію напруги 11-111 ф. кл. зростає інтенсивність перекисного окислення ліпідів, яке не компенсується активацією ферментативної ланки антиоксидантної системи. Застосування фенігідіну при стабільній стенокардії напруги 11-І II ф. кл. у поєднанні із постінфарктним кардіосклерозом сприяс зменшенню змісту продуктів ПОЛ у плазмі

кров і;

- знайдено кореляційний зв'язок між утриманням діснових кетонів, малонового діальдепду у плазмі крові і показниками загального періферійного судинного опору, венозного тонусу, кінцевого систолічного об'єму, фракції викиду у хворих на стабільну стенокардію напруги 11-111 ф. кл.

РЕАЛІЗАЦІЯ ТА ВПРОВАДЖЕННЯ В ПРАКТИКУ НАУКОВИХ РОЗРОБОК Результати роботи впроваджені у практичну діяльність кардіологічних та терапевтичних відділень клінічних лікарень N1, N9. N10, обласного кардіологічного диспансеру, обласної клініч-

ної лікарні м. Запоріжжя.

За матеріалами дисертації видано 2 інформаційних листа: "Метод визначення венозного тонусу", "Використання феніпдіну при лікуванні хворих на стабільну стенокардію напруги".

Матеріали дисертації використовуються в навчальному процесі при вивченні тем: "Ішемічна хвороба серця", "Фармакотерапія

хворих на стабільну стенокардію напруги" на кафедрі кардіології Запорізького інституту удосконалення лікарів.

АПРОБАЦІЯ РОБОТИ ТА ПУБЛІКАЦІЇ РЕЗУЛЬТАТІВ ДОСЛІДЖЕННЯ Основні положення дисертаційної роботи доповідались і обговорювались на V міжвузівський конференції молодих вчених -спеціалістів - медиків з найбільш важливих питань наукової і практичної медицини (Запоріжжя, 1993 р), на підсумкових наукових конференціях Запорізького інституту удосконалення лікарів (19941995 рр.), на науковій сесії, присвяченій серцевій недостатності

(Київ,1995), на засіданні Запорізького обласного кардіологічного товариства (1995).

Дисертація апробована на спільному засіданні кафедр кардіології, терапії-1, терапії-2, кафедри сімейної медицини Запорізького інституту удосконалення лікарів (1996).

За матеріалами дисертації опубліковно б робіт.

СТРУКТУРА ТА ОБСЯГ РОБОТИ

Дисертація складається із вступу, огляду літератури, методів дослідження і клінічної характеристики обстежених хворих,результатів власних досліджень хворих (III - V глави), закінчення, висновків, практичних рекомендацій та списку літератури, який вмішує 274 літературних джерела (179 вітчизняних і 95 іноземних) дисертація ілюстрована 24 таблицями і 7 малюнками.

Загальний обсяг дисертації викладено на 176 сторінках машинописного тексту.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ, ЩО ВИНОСЯТЬСЯ НА ЗАХИСТ

1. Фєнігідін в гострій фармакологічній пробі при стабільній стенокардії напруги 11-1II ф. кл. викликає збільшення хвилинного об' єму крові, серцевого індексу, додаткового венозного об’ ему, максимальної швидкості спорожнення вен, об’ємної швидкості кровотоку верхніх та нижніх кінцівок, зниження венозного тонусу, а також деяке зменшення загального та питомого периферійного судинного опору, артеріального тиску.

2. При курсовому лікуванні феніпдіном хворих як із стабільною стенокардією напруги 11-111 ф. кл. , так і в поєднанні із постінфарктним кардіосклерозом покращується систолічна та ді-астолічна функція лівого шлуночка.

3. Лікування фенігідіном хворих на стабільну стенокардію напруги II-IIІ ф. кл. не впливас на вагу міокарда лівого шлуночка (не викликає регресії компенсаторної гіпертрофії міокарда лівого шлуночка).

4. При стабільній стенокардії напруги II-IIІ ф. кл. збільшується інтенсивність ПОЛ. Застосування фенігідіну у хворих на стабільну стенокардію напруги у поєднанні із постінфарктним кардіосклерозом сприяє зменшенню змісту продуктів ПОЛ у плазмі крові.

ДЕКЛАРАЦІЯ ПРО ОБСЯГ РОБОТИ ДИСЕРТАНТА '

Автором особисто сформульовані мета та завдання даного дослідження, проведено аналіз наукової літератури з проблеми, виконано інформаційний пошук. Автор особисто проводив обстеження та лікування всіх хворих. Збір даних,первинна обробка матеріалу, аналіз статистичної обробки результатів, написання огляду літератури, розділів власних досліджень, обговорення результатів, висновки та практичні рекомендації виконані та сформульовані самостійно. -

ЗМІСТ РОБОТИ

МЕТОДОЛОГІЯ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ПРЕДМЕТА І ОБ'ЄКТА

З урахуванням поставленої мети було обстежено 96 хеорих на ішемічну хворобу серця, які були розподілені на такі групи:

1-а група - хворі на стабільну стенокардію напруги 11-ІII ф. кл. , які отримували терапію переважно фенігідіном;

2-а група - хворі на стабільну стенокардію напруги II-1II ф. кл. у поєднанні із постінфарктним кардіосклерозом, які отримували терапію переважно фенігідіном;

3-я група - хворі на стабільну стенокардію напруги 11-1II ф. кл. у поєднанні із постінфарктним кардіосклерозом, які отримували терапію нітратами та бета-адреноблокаторами.

Всі хворі (переважно чоловіки) знаходились на лікуванні у 9-й міській Лікарні м.Запоріжжя (база кафедри кардіології Запорізького державного інституту удосконалення лікарів). Усі хворі проходили іспит на велоергометрі до та після лікування. У хворих на стабільну стенокардію напруги визначався функціональний клас (подвійний добуток), ир було критерієм оцінки клінічного стану та показником ефективності лікування.

Дані обстеження ЗО практично здорових осіб були використані, як контрольні.

Для оцінки параметрів гемодинаміки були використані ехокардіоскопія та оклюзійна електроміоплетізмографія з відповідною обробкою даних на ЕОМ. Ехокардіоскотя проводилась на апаратах ЗКС-02 вітчизняного виробництва та S0N0S-100 "Hewlett packard", оклюзійна плетізмографія проводилась на вітчизняному апараті ЗМПА '2-01. Вивчались такі показники: систолічний /САТ/, діастолічний /ДАТ/ та середній /АТ ср./ артеріальний тиск в мм. рт. ст.; частота серцевих скорочень /ЧСС/ в 1 хв.; кінцевий систолічний /КСР/ та кінцевий діастолічний /КДР/ розміри в см.; діаметр лівого передсердя /ДЛП/ та діаметр аорти /ДАО/ в см.; відношення діаметру лівого передсердя до діаметру аорти /ДЛП/ДАО/; кінцевий систолічний об'єм /КСО/ в см"3; кінцєеий діастолічний об' см /ЩО/ в см'З; ударний об' єм /УО/ в см^З; фракція викиду /ФВ/ в X; ступінь скорочення передньо - заднього розміру лівого шлуночка в систолу в % /DSZ/\ маса міокарда/ММ/ в г.; хвилинний об'єм кровообігу /ХОК/ в еьГЗ; індекс маси міокарда /ІММ/в г/м“2; швидкість циркулярного

скорочення волокон міокарда в систолу /ЧсТ/\ систолічний індекс /СІ/; ударний індекс /УІ/; внутрішньодіастолічний показник /ВДПУ; передсердно - шлуночкове відношення /ШВ/; індекс об’єм /маса /О/М/; індекс Кердо /ІК/; об' смна швидкість викиду /ОПІВ/; шлуночкова А-хвиля /УАУ/; фракція спорожнення лівого передсердя /ЇСЛП/; загальний периферійний судинний опір /ЗПСО/; питомий периферійний судинний опір /ПЇЇСО/; венозний тонус /ВТ/; додатковий еєнозний об'см /ДЮ/ верхніх та нижніх кінцівок; максимальну швидкість спорожнення вен /МИЮВ/ верхніх та нижніх кінцівок; об'ємну швидкість кровотоку /ОПІК/ верхніх та НИЖНІХ

КІНЦІВОК.

Стан перекисного окислення ліпідів оцінювали на підставі аналізу первинних, вторинних та проміжних продуктів ПОЛ - дісно-вих кон'югатів, дієнкетонів, малонового діальдегіду. Визначення активност і каталази проводилось за методом М. А. Королюк.

Лікування в умовах стаціонару призначалось, враховуючи дані інструментального дослідження хворих, клініки та перебігу захворювання. Математична обробка результатів дослідження проводилась за допомогою ЕОМ ЄР50И типу РС/АХ із застосуванням програм ОВАЗІС, РОХВЙАР, ТВІР.

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ

Було проведено дослідження змін периферійної, центральної та внутрішньоеерцевої гемодинашкі в умовах гострої фармакологічної проби (до прийому та через 90 хвилин після прийому 20 мг. фенігідіну). Фєнігідін в гострій фармакологічній пробі у здорових осіб має слабкий вплив як на артеріальний, так і на венозний тонус. Але у хворих на стабільну стенокардію напруги вплив фенігідіну більш виражений на венозний кровоток, збільшу-

ються додатковий венозний об'см, максимальна швидкість спорожнення вен. об'смна швидкість кровотоку верхніх та нижніх кінцівок і знижується венозний тонус, а також спостерігається деяке зменшення загального та питомого периферійного судинного опору, артеріального тиску.

При стабільній стенокардії напруги у поєднанні із постінфарктним кардіосклерозом результат впливу фенігідіну в гострій фармакологічній пробі на артеріальний тиск, загальний периферійний судинний опір, венозний тонус, додатковий венозний об'см на верхніх і нижніх кінцівках, об'ємну швидкість кровотоку на верхніх і нижніх кінцівках не відрізняється від відповідних параметрів у хворих на стабільну стенокардію напруги без постінфарктного кардіосклерозу.

Феніпдін в гострій фармакологічній пробі суттєво не впливає на центральну та внутрішньосерцеву гемодинаміку як у здорових осіб, так і у хворих на стабільну стенокардію напруги у поєднанні із постінфарктним кардіосклерозом. Але при стабільній стенокардії напруги феніпдін в гострій пробі викликає збільшення хвилинного об'єму крові і серцевого індексу.

Було проведено дослідження периферійної, центральної та Енутрішньосерцевої гемодинаміки в процесі курсового лікування (в середньому 3 тижні). З'ясовано, ш,о у всіх трьох групах хворих на ІХС зсуви зі сторони периферійної гемодинаміки були односпрямо-ваними і в кількісному значенні суттєво не відрізнялись; спостерігалось невелике підвищення систолічного, діастолічного та середнього артеріального тиску, у більшій мірі підвищувались загальний та питомий периферійний судинний опір ( в середньому більш як на 15%), знижувались додатковий еєнозний об'см, максимальна швидкість спорожнення вен, об'смна швидкість кровотоку

на верхніх і нижніх кінцівках ( в середньому на 30%) і підвищувався венозний тонус (більш як на 50%).

Отже, при стабільній стенокардії напруги спостерігається порушення як артеріального, так і венозного периферійного кровотоку, яке слід розглядати як компенсаторний механізм, спрямований на покращення вінцевого кровообігу: у відповідь на збільшення післянавантаження знижується переднавантаження на серце, причому зниження переднавантаження більш виражено, ніж підвишення післянавантаження.

Застосована терапія, в основному, однаково впливала на параметри периферійної гемодинаміки в першій і другій групах хворих: помірно знижувались артеріальний тиск, загальний і

питомий периферійний судинний опір і збільшувались додатковий венозний об'єм, максимальна швидкість спорожнення вен, об’ємна швидкість кровотоку, а також знижувався венозний тонус. Однак у третій групі хворих зрушення периферійної гемодинаміки відрізнялись: спостерігалось підвищення загального периферійного судинного опору (в середньому на 20%) і зниження питомого периферійного судинного опору (в середньому на 73%) і більш виражене підвищення об'ємної швидкості кровотоку і додаткового венозного об'єму на верхніх і нижніх кінцівках. З цього виходить,що нітрати і бета-адреноблокатори у більшій мірі впливали на венозний кровообіг.

При аналізі показників центральної і внутрішньосерцевої гемодинаміки у обстежених хворих на 1X0 до лікування, звертає на себе увагу збільшення маси міокарда лівого шлуночка і індексу маси міокарда у всіх трьох групах хворих, шр свідчить про розвиток компенсаторної гіпертрофії міокарда лівого шлуночка у хворих на стабільну стенокардію напруги.

При стабільній стенокардії напруги порушується як систолічна, так і діастолічна функція лівого шлуночка; збільшуються кінцевий діастолічний і кінцевий систолічний об'єми лівого шлуночка (в більшій мірі у поєднанні стенокардії із постінфарктним кардіосклерозом), знижуються ударний об'єм і ударний індекс, серцевий індекс, фракція викиду, ступінь

скорочення передньо-заднього розміру лівого шлуночка в систолу, об’ємна швидкість викиду, швидкість циркулярного скорочення волокон міокарда в систолу, що вказує на наявність прихованої серцевої недостатності (знижується систолічна функція лівого шлуночка). Б цей же час збільшення фракції спорожнення лівого передсердя, внутрішньодіастолічного показника, передсердно -шлуночкового відношення (у другій і третій групах

хворих), зменшення показника "шлуночкова А-хвиля" підтверджує порушення діастолічної функції міокарда. При стабільній стенокардії напруги, особливо у поєднанні іа постінфарктним кардіосклерозом, порушується помпова функція серця.

Під впливом проведеної терапії у всіх групах хворих знижувався кінцевий систолічний об'єм лівого шлуночка і збільшувались ударний об'єм і ударний індекс, фракція викиду, хвилинний об'єм крові, серцевий індекс, ступінь скорочення передньо-заднього розміру лівого шлуночка в систолу, швидкість циркулярного скорочення волокон міокарда в систолу, показник

"шлуночкової А-хвилі", об'ємна швидкість викиду, шр свідчить про покращення як систолічної, так і діастолічної функції міокарда

лівого шлуночка.

Отже, лікування хворих на стабільну стенокардію напруги фенігідіном, поряд із клінічним покрашенням, позитивно впливає на помпову функцію лівого шлуночка.

Показники центральної і внутрішньосерцевоі гемодинаміки шд впливом терапії у другій і третій групах хворих практично змінювались рівнозначно. Отже, при стабільній стенокардії напруги у поєднанні із постінфарктним кардіосклерозом ефективна терапія як фенігідіном, так і в поєднанні нітратів з бета-адреноблокаторами.

Фєнігідін при курсовому лікуванні хворих на стабільну стенокардію напруги покращує скоротливу та помпову функції міокарда, надає позитивного впливу як на артеріальний, так і на венозний тонус, що веде до зниження перед- та післянавантаження.

У хворих на стабільну стенокардію напруги підвищений зміст діснкєтонів і малонового діальдегіду у плазмі крові, а при стабільній стенокардії у поєднанні із постінфарктним кардіосклерозом підвищений зміст діснових кон'югатів і малонового діальдегіду в еритроцитах. Результати досліджень свідчать про накопичення у крові хворих на стабільну стенокардію (особливо у поєднанні із постінфарктним кардіосклерозом) первинних, вторинних і кінцевих продуктів ПОЛ. Причому в більшій мірі виявлені порушення спостерігались у хворих на стабільну стенокардію у поєднанні із постінфарктним кардіосклерозом. Утримання каталази не змінювалось.

Після проведеного лікування, поряд з клінічним покращенням, у першій групі хворих суттєвих змін ПОЛ і каталази не знайдено.

У другій групі хворих спостерігалось зниження дієнкєтонів (на 14%) і малонового діальдегіду у плазмі (на 11%). інші показники ПОЛ у другій групі не змінювались.

У третій групі хворих після лікування знижувався рівень тільки малонового діальдегіду в плазмі крові (на 9%). Утримання загальних ліпідів, діснових кон'югатів, діснкєтонів, малонового

діальдегіду в ерітроцитах і каталази плазми не змінювалось. При стабільній стенокардії напруги.; .$■ поєднанні із постінфарктним кардіосклерозом призначення ,-Гл.фенігідіну викликає зниження утримання дієнкетонів і малонового діальдегіду у плазмі крові.

З метою з’ясування зал$зю?ості змін деяких параметрів периферійної, центральної і внутрішньосерцевоі гемодинаміки від стану ПОЛ у обстежених хворих розраховували коефіцієнти кореляції між утриманням у плазмі крові дієнових кетонів, малонового діальдегіду і показниками периферійної, центральної і. внутр і шньосерцево ї гемодинаміки,'-г

ІЬ ходу досліджень знайдена закономірність: зворотна

кореляційна залежність між утриманням дієнових кетонів у плазмі крові і максимальною швидкістю спорожнення вен на верхніх кінцівках, а також пряма кореляція з загальним периферійним судинним опором; пряма кореляційна залежність між утриманням малонового діальдегіду в плазмі і показником кінцевого систолічного об’ему, загального, периферійного судинного опіру як у здорових осіб, так і у .хворих на стабільну стенокардію напруги, у хворих на с т аб і ль ну-сте н о кар дію напруги у поєднанні із постінфарктним кардіосклерозом до лікування. Після лікування кореляційний зв’язок між утриманням дієнових кетонів у плазмі крові і загальним периферійним;і--судинним опором, а також між утриманням малонового діальдегіду у плазмі крові і кінцевим СИСТОЛІЧНИМ об’ємом Збереглася.лх:-.

Отримані дані свідчать про,,.те, що рівень дієнових кетонів і малонового діальдегіду у плазм.г^хкрові впливає на периферійну гемодинаміку. Підвищення рівня ді.єнових кетонів у плазмі крові сприяє зменшенню максимальної ^швидкості спорожнення вен, а також збільшенню загального периферійного судинного опору у хворих на

стабільну стенокардію напруги до лікування. Однак, після лікування кореляційна залежність між утриманням дієнових кетонів у плазмі крові і максимальною швидкістю спорожнення вен не знайдена, хоч прямий кореляційний зв'язок із загальним периферійним судинним опором зберігасться.

Підвищення рівня малонового діальдегіду у плазмі крові у

хворих на стабільну стенокардію напруги до лікування веде за

собою збільшення кінцевого систолічного об'єму і загального периферійного судинного опору, причому після лікування кореляційна залежність між утриманням малонового діальдегіду у плазмі крові і кінцевим систолічним об'ємом зберігається.

Слід відмітити також виражений прямий кореляційний зв'язок між утриманням малонового діальдегіду у плазмі крові і венозним тонусом у хворих на стабільну стенокардію напруги, а при

стабільній стенокардії напруги у поєднанні із постінфарктним кардіосклерозом зворотний кореляційний зв'язок між утриманням дієнових кетонів, малонового діальдегіду у плазмі крові і

фракцією викиду як до лікування, так і після лікування.

Отже, діснкетони і малоновий діальдегід у плазмі крові корелюють з підвищенням як загального периферійного судинного опіру, так і венозного тонусу.

ВИСНОВКИ

1. Феніпдін в гострій фармакологічній пробі у хворих на стабільну стенокардію напруги 11-ІII ф.кл. Еикликае збільшення хвилинного об'єму крові, серцевого індексу, додаткового венозного об'єму, максимальноі швидкості спорожнення вен,

об’ємної швидкості кровотоку у верхніх та нижніх кінцівках і зниження венозного тонусу, а також деяке зменшення загального і питомого периферійного судинного опору, артеріального тиску.

2. У хворих на стабільну стенокардію напруги 11-III ф. кл. у поєднанні із постінфарктним кардіосклерозом феніпдін в гострій фармакологічній пробі викликає збільшення додаткового венозного об’єму і об'ємної швидкості кровотоку в судинах верхніх 1 НИЖНІХ кінцівок, максимальної швидкості спорожнення вен на верхніх кінцівках, зниження венозного тонусу і максимальної швидкості спорожнення вен нижніх кінцівок, але не впливає суттєво на центральну і внутрішньосерцеву гемодинаміку.

• 3. Фенігідін в гострій фармакологічній пробі у здорових

осіб має слабкий вплив як на артеріальний, так і на венозний

тонус і не впливає на показники центральної і внутрішньосерцевої гемодинаміки.

4. Фзнігідін в курсовому лікуванні хворих на стабільну

стенокардію напруги 11-111 ф. кл. позитивно впливає як на артеріальний, так і на венозний тонус, що веде до зниження

перед- та післянавантаження.

5. У хворих на стабільну стенокардію напруги 11-1II ф.кл.

порушуються систолічна та діастолічна функції лівого шлуночка. Причому, більша вираженість порушень центральної і

внутрішньосерцевої гемодинаміки спостерігається при стабільній стенокардії напруги у поєднанні із постінфарктним кардіосклерозом. Під впливом терапії фенігідіном при стабільній стенокардії напруги збільшуються ударний об'єм, ударний індекс, фракція викиду, хвилинний об’єм крові, серцевий індекс, ступінь скорочення передньо - заднього розміру лівого шлуночка в систолу, швидкість циркулярного скорочення волокон міокарда в

систолу, показник "шлуночкова А-хвиля",об'ємна швидкість викиду.

6. При стабільній стенокардії напруги III ф. кл.

збільшується маса міокарда лівого шлуночка та індекс маси міокарда (у більшій мірі при поєднанні стабільної стенокардії із постінфарктним кардіосклерозом), шр свідчить про розвиток компенсаторної гіпертрофії лівого шлуночка при цій патології. Курсове застосування Фєнігідіну не викликає регресії гіпертрофії лівого шлуночка.

7. У хворих на стабільну стенокардію напруги II ф. кл.

підвищується утримання дієнкєтонів та малонового діальдегіду у плазмі крові, а при стенокардії 11-111 ф. кл. у поєднанні із постінфарктним кардіосклерозом підвищується утримання дієнових кон'югатів та малонового діальдегіду в еритроцитах.. Зміст

каталази в плазмі крові не змінюється. Застосування фєнігідіну при стабільній стенокардії напруги у поєднанні із постінфарктним кардіосклерозом сприяє зменшенню утримання дієнкєтонів та малонового діальдегіду у плазмі крові.

8. При стабільній стенокардії напруги 11-IIІ ф. кл.

спостерігається пряма кореляційна залежність між утриманням дієнових кетонів, малонового діальдегіду у плазмі крові і показниками загального периферійного судинного опору, еєнозного тонусу, кінцевого систолічного об'єму; а у хворих на стабільну стенокардію напруги 11-111 ф. кл. у поєднанні із постінфарктним кардіосклерозом - зворотна кореляційна залежність між утриманням дієнових кетонів, малонового діальдегіду у плазмі крові і фракцією викиду.

- 18 -ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ.

Дослідження параметрів центральної та внутрішньосерцевої гемодинаміки при ІХС дозволяє оцінити як систолічну, так і діастолічну функції лівого шлуночка, які порушуються як у хворих на стабільну стенокардію напруги, так і (особливо) у поєднанні стенокардії із постінфарктним кардіосклерозом.

Фєнігідін при курсовому лікуванні хворих на стабільну стенокардію напруги позитивно впливав як на артеріальний, так і на венозний тонус, шр веде до зниження перед- та післянавантаження. Антиангінальний ефект фєнігідіну пов'заний іа зниженням перед- та післянавантаження.

Поєднане застосування нітратів та бета-адреноблокаторів не веде до зниження помпової та скоротливої функції міокарда при стабільній стенокардії напруги у поєднанні із постінфарктним кардіосклерозом.

Дослідження у крові первинних і вторинних продуктів ПОЛ дозволяє міркувати про його інтенсивність. Підвищення у крові продуктів ПОЛ є показником до призначення антиоксидантної терапії. При стабільній стенокардії напруги у поєднанні із постінфарктним кардіосклерозом застосування фєнігідіну у звичайних дозах сприяє зменшенню утримання продуктів ПОЛ у плазмі крові.

СПИСОК ДРУКОВАНИХ РОБІТ

1. Влияние фенигидина на центральную и внутрисердечную ге-модинами у у здоровых лиц в условиях острой фармакологической пробы // Запорожье, 1995.- Дел: в ГНТБ Украины 05.02.96, N477 -УК 96.

2. Показатели периферической гемодинамики у больных ста-

бильной стенокардией напряжения в сочетании с постинфарктным кардиосклерозом при проведении пробы с фенигидином // Запорожье, 1996.- Деп. в ГНТБ Украины 05.02.96, N478 - УК 96. (Соавт. Селивоненко В. Г. 30%)

3. Влияние фенигидина на периферическую гемодинамику здоровых лиц в условиях острой фармакологической пробы // Актуальные вопросы медицины и биологии (Сборник статей). - Днепропетровск, 1996.- Вып. 7,4.2.- С. 131

4. Состояние периферической гемодинамики у больных стабильно й стенокардией // Актуальные вопросы медицины и биологии (Сборник статей) Днепропетровск,1996. - Вып. 7,4.2.- С.130

5. ІНФОРМАЦIЙНИЙ ЛИСТ "Метод визначення венозного тонусу" -МОЗ України, Державний центр наукової медичної інформації - Київ

- 1996. (Співавт. Бобв С. С.).

6. ІНФОРМАЦІЙНИЙ ЛИСТ "Використання фєнігідіну при лікуванні хворих із стабільною стенокардією напруги" - МОЗ України, Державний центр науковоі медичної інформації - Київ - 1996. (Співавт. Селівоненко В. Г. , Бсєв С. С.).

АННОТАЦИЯ

Гостишев Е Е Влияние фенигидина на периферическую, центральную, внутрисердечную гемодинамику и перекисное окисление липидов у больных стабильной стенокардией напряжения.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.11 - Кардиология. Запорожский государственный медицинский университет. Запорожье, •1996 г.

Изучено влияние фенигидина на периферическую, центральную, внутрисердечную гемодинамику у здоровых лиц, больных стабильной

стенокардией напряжения, стабильной стенокардией напряжения в сочетании с постинфарктным кардиосклерозом в условиях острых фармакологических тестов. Проведено изучение влияния фенигидина на периферическую, центральную, внутрисердечную гемодинамику и перекисное окисление липидов у больных стабильной стенокардией напряжения, стабильной стенокардией напряжения в сочетании с постинфарктным кардиосклерозом при курсовом лечении.

SUMMARY

Gostishev V. N. The influence of Phenyhidine on peripheral, central, intracardial haemodynamics and peroxide oxidation of lipids in patients with stable angina pectoris.

Dissertation for a candidates degree in medical scinces in speciality 14.01.11 - Cardiology.

Zaporozhye State Medical Uneversity. Zaporozhye, 1996.

The influence of Phenyhidine on peripheral, central, intracardial haemodynamics in healthy subjects, patients with stable angina pectoris, patients with angina pectoris in combination with postinfarctіon cardiosclerosis was studied under the conditions of acute pharmacological tests. The study also insludes the influence of Phenyhidine on peripheral, central, intracardial haemodynamics and peroxide oxidation of lipids in patients with stable angina pectoris, patients with angina pectoris during the course of treatment.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: ішемічна хвороба серця; периферійна,

центральна, внутрішньосерцева гемодинаміка; перекисне окислення ліпідів; фенігідін; лікування.