Автореферат и диссертация по медицине (14.03.05) на тему:Репаративные противовоспалительные свойства новой мази на основе ксероформа (экспериментальное исследование)

АКАДЕМІЯ МЕДИЧНИХ НАУК УКРАЇНИ ІНСТИТУТ ФАРМАКОЛОГИ ТА ТОКСИКОЛОГІЇ

РЕПАРАТИВНІ ТА ПРОТИЗАПАЛЬНІ ВЛАСТИВОСТІ НОВОЇ МАЗІ НА ОСНОВІ КСЕРОФОРМУ (експериментальне дослідження)

14.03.05 - Фармакологія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук

ТІОПКА Тетяна Іванівна

УДК 615.454.1:616-001.17: 616-001.4

Київ - 2004

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Національному фармацевтичному університеті, МОЗ України, м. Харків

Науковий керівник: доктор медичних наук, професор, заслужений діяч науки та техніки України,

БЕРЕЗНЯКОВА Алла Іллівна,

Національний фармацевтичний університет МОЗ України,

завідувач кафедри патологічної фізіології

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор МОХОРТ Микола Антонович,

Інститут фармакології та токсикології АМН України, завідувач відділу фармакології серцево-судинних засобів

доктор медичних наук, професор СТЕПАНЮК Георгій Іванович,

Вінницький національний медичний університет ім. М.І. Пирогова МОЗ України, завідувач кафедри фармакології з курсом клінічної фармакології

Провідна установа:

Харківський державний медичний університет МОЗ України, кафедра фармакології.

Захист відбудеться

Ц 2004 р. о/

оо

год. на засіданні

спеціалізованої Вченої ради Д.26.550.01 при Інституті фармакології та токсикології АМН України за адресою: 03057, м. Київ, вул. Е.Потьє, 14.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту фармакології та токсикології АМН України (03057, м. Київ, вул. Е.Потьє, 14).

Автореферат розісланий

2004 року.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Д.26.550.01.

кандидат біологічних наук

І.В. Данова

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Травматичні ушкодження з порушенням цілісності шкірних покривів, опікові травми, інфіковані рани і виразки різного генезу відносяться до найчастіших і розповсюджених видів патології (A.A. Алексеев, 1998; Г.СЯцина, 2000).

Сучасні вимоги до місцевих ранозагоюючих та протиопікових лікарських засобів передбачають: можливість використання препарату в різні фази ранового процесу, відсутність токсичної, алергізуючої та місцевоподразнюючої дії, широкий спектр антибактеріальної дії, високу антимікробну і протизапальну активність (Б.А. Парамонов, 2000; М.А. Ляпунов, Б.М. Даценко, М.А. Мохорт, 1995). Крім того, ранозагоюючі препарати для місцевого застосування не повинні викликати порушення газообміну в шкірі (В.Л. Багірова і співавт., 2002).

На фармацевтичному ринку є широкий асортимент мазей для лікування ран та опіків. Добре відомі препарати - 10% сгрептоцидова мазь, лінімент синтоміцину, тетрациклінова мазь в останній час практично не використовують. Це пов’язано з цілим рядом недоліків, які обумовлені застосуванням жирових основ: не забезпечують сорбції ранового ексудату, здатні окислюватися (“прогіркання” основи), мають низький вихід діючої речовини, призводять до розвитку “парникового” ефекту, у ряді випадків відбувається “закисання” рани (Б.А. Парамонов, Я.О. Порембський,

В.Г. Яблонський, 2000).

Найбільш ефективними для лікування ран, у тому числі інфікованих, є багатокомпонентні мазі, створені на гідрофільних полімерних основах: лєвомеколь, лєвосин, діоксіколь, йодметриксид, сульфамеколь, нітацид, метрокаїн, мазь мірамістину (О.П. Безуша 1997; М.Ю Повстяний, 2001). Інгредієнти, що входять до їхнього складу, забезпечують комплексний вплив на перебіг ранового процесу: антимікробний, протизапальний, дегідратуючий (Т.І. Тамм, А.Б. Даценко, М.А. Ляпунов, 2002). Але, ці препарати теж мають деякі недоліки, серед яких: короткочасність дії, вузький антимікробний спектр, наявність побічних ефектів у вигляді алергічних реакцій та місцевого подразнення шкіри (A.B. Гаркава, Т.Т. Елисеев, 2000).

Більшість лікарських засобів, які використовують при лікуванні ран та опіків недостатньо ефективні для пригнічування мікрофлори, зокрема синьогнійної палички, гальмування запального процесу, очищення ран від гнійно-некротичних мас. Зазначенні недоліки притаманні також препаратам “Дебрізан”, “Сорбілекс”, “Іруксол”, “Сільваден”, “Фламізін”, “Дермазін”, які широко застосовуються в практичній медицині. Основною причиною

їхньої низької активності є односпрямованість дії: тільки антибактеріальна, тільки осмотична або тільки некролітична (І.М. Перцев та співавт., 1999;

С.Ф Малахов, 2002).

Наведені дані свідчать про те, що питання фармакотерапії ран та опіків ще повністю не вирішені. Тому необхідний подальший пошук та розробка препаратів, які в більшій мірі задовольняли б потреби клінічної практики. У зв’язку з цим, представляє інтерес фармакологічне вивчення нової комбінованої протиопікової і ранозагоюючої мазі на основі ксероформу з умовною назвою “Димексером”, розробленої співробітниками НФаУ.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана в рамках науково-дослідної програми Національного фармацевтичного університету “Фармакологічні дослідження біологічно-активних речовин і лікарських засобів синтетичного і природного походження, їхнє застосування в медичній практиці” (№ держ. реєстр. 0103U000478).

Мета дослідження - експериментальне обгрунтування доцільності застосування мазі “Димексером” для лікування ран, опіків та запальних захворювань шкіри.

Завдання дослідження:

1. Визначити показники гострої токсичності мазі при одноразовому нашкірному нанесенні та встановити ефективну концентрацію.

2. Встановити антимікробні властивості мазі по відношенню до S. aureus, Е. соїі, В. subtillis, Ps. aeruginosa, С. albicans та антиексудативну активність на моделі карагенінового набряку кінцівок білих щурів.

3. Вивчити репаративні та протизапальні властивості мазі на модельній патології: асептичні та інфіковані лінійні різані рани; площинні рани; термічний опік; контактний дерматит.

4. З’ясувати механізми дії мазі “Димексером” (вплив на синтез нуклеїнових кислот; рівень pH шкіри; окислювально-відновного потенціалу шкіри; активність ферментів шкіри: аланінамінотрансферази, аспартатамінотрансферази, лужної фосфатази, креатінфосфокінази).

5. Провести дослідження впливу мазі “Димексером” на органи і системи в хронічному експерименті.

6. Визначити можливу алергізуючу і місцевоподразнюючу дію мазі.

Об’єкт дослідження. Білі нелінійні щури з різними моделями

патологічних процесів.

Предмет дослідження. Лікувальні властивості мазі “Димексером” при ранових процесах, опіках, запальних захворюваннях шкіри.

Методи дослідження. При виконанні дисертаційної роботи використовували фармакологічні, токсикологічні, біохімічні, фізико-хімічні,

з

мікробіологічні, гістологічні та статистичні методи дослідження.

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше проведені фармакологічні дослідження нової комбінованої мазі “Димексером”. В умовах експерименту встановлені виражені антимікробні, репаративні і протизапальні властивості мазі, які проявлялися у збільшенні діаметру зони затримки росту мікробів в опитах in vitro, зменшенні запального набряку, зміцненні зрощування країв лінійних різаних ран, прискорюванні процесу епітелізації опікових та різаних ран, скорочуванні термінів загоювання. При порівнянні терапевтичного ефекту мазі “Димексером” (при опіках, ранах, контактному дерматиті) з препаратами порівняння (10% ксероформною маззю, лініментом бальзамічним за Вишневським, 10% метилурациловою маззю), вона не тільки не поступалася, а в більшості випадків переважала дію останніх.

При вивченні механізмів дії “Димексерому” вперше встановлена його здатність нормалізувати показники pH та окислювально-відновного потенціалу шкіри, активність ферментів шкіри (КФК, АлАТ, АсАТ, ЛФ), активізувати синтез нуклеїнових кислот.

Вперше доведено, що досліджувана мазь не чинить алергізуючої та місцевоподразнюючої дії, а також не впливає на органи та системи при тривалому застосуванні (3 міс). Висока терапевтична ефективність та відсутність побічних реакцій обгрунтовують доцільність застосування мазі “Димексером” при лікуванні ран, опіків, запальних захворювань шкіри.

Практичне значення одержаних результатів. На основі експериментального дослідження встановлено, що мазь “Димексером” виявляє лікувальні властивості при опіках, ранах, контактному дерматиті і в цьому плані перевершує ксероформну мазь на вазеліновій основі, лінімент бальзамічний за Вишневським та дорівнює 10% метилурациловій мазі.

Результати дисертаційної роботи впроваджено в навчальний процес на кафедрі фармакології Вінницького національного медичного університету ім. М.І. Пирогова (акт впровадження від 30.12.2003р.), на кафедрі експериментальної та клінічної фармакології Української медичної стоматологічної академії, м. Полтава (акт впровадження від 18.12.2003р.).

Матеріали дисертаційної роботи відображені в інформаційному листі “Рекомендації з доклінічного вивчення м’яких лікарських засобів для прогнозування їх ефективності” (Київ: Укрмедпатентінформ, - 2002. -№211).

Особистий внесок здобувана. Особисто здобувачем визначені мета і задачі дослідження, обрані методологічні підходи фармакологічного вивчення мазі “Димексером”, проведені патентно-інформаційний пошук, аналіз наукової літератури з обраної теми. Здобувачем особисто виконані

всі експериментальні дослідження, статистична обробка й аналіз отриманих результатів, сформульовані відповідні висновки.

Апробація матеріалів дисертації. Результати досліджень, викладені в дисертаційній роботі, були обговорені на: Всеукраїнській науково-практичній конференції “Ліки - людині” (Харків, 2002 р.); Республіканській науково-практичній конференції “М’які лікарські засоби в сучасній фармації і медицині” (Харків, 2002 р.); Міжрегіональній науково-практичній конференції “Здобутки клінічної та експериментальної медицини” (Тернопіль, 2002 р.); Міжнародній науково-практичній конференції молодих вчених “Вчені майбутнього” (Одеса, 2002 р.); спільному засіданні кафедр медико-біологічного циклу НФаУ і кафедрою заводської технології ліків НФаУ (Харків, 2003).

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 10 наукових праць, в тому числі 4 статті у фахових виданнях, ліцензованих ВАК України, 5 тез у матеріалах доповідей конференцій, конгресів та з’їздів, а також інформаційний лист.

Структура та обсяг дисертації. Робота викладена на 156 сторінках машинописного тексту і складається з вступу, огляду літератури, опису матеріалів та методів дослідження, 4 розділів власних досліджень, аналізу та узагальнення результатів, висновків та списку використаних джерел. Дисертацію проілюстровано 37 таблицями, 4 рисунками, 9 фотографіями мікропрепаратів. Список літератури містить 266 джерел, з яких 86 іноземних авторів.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали та методи дослідження. Експериментальні дослідження були виконані на 642 лабораторних тваринах, у тому числі на 30 білих мишах масою 18-20 г, 582 білих щурах масою 180-200 г, 20 морських свинках масою 600-660 г, 10 кролях породи Шиншилла масою 2,5-3,0 кг. Усі тварини утримувались у віварію ЦНДЛ НФаУ на стандартному водно-харчовому раціоні. Досліди проведено згідно методичних рекомендацій “Доклінічні дослідження лікарських засобів” (Заред. О.В. Стефанова, 2001). Евтаназію тварин проводили шляхом передозування ефіру.

Гостру токсичність “Димексерома” вивчали на 2-х видах тварин (білих мишах і білих щурах різної статі) при двох шляхах введення: епікутантному нанесенні мазі і внутрішньошлунковому введенні 50% водяної суспензії мазі. Гостру дермальну токсичність оцінювали за показниками функціонального стану шкіри: температури, обмірюваної за допомогою електронного термометра; опіра, обмірюваного за допомогою поліграфа

“Салют”; товщини шкірної складки, обмірюваної мікрометром; pH шкіри - за допомогою універсального індикатора (С.Ф. Самойлов, 1970).

Розрахунок ефективної дози мазі “Димексером” проводили за методом, заснованому на лінійній залежності ефекту від випробуваних доз (Б.М. Штабский та співав., 1980).

Антимікробну активність мазі “Димексером” досліджували методом дифузії в агар (метод “колодязів”) згідно методичних рекомендацій “Определение активности антибактериальных средств наружного применения для лечения гнойно-воспалительных инфекций” (М.Ф. Калініченко, 1991). Для цієї мети були використані штами S. aureus ATCC 25923, E. coli ATCC 25922, B. subtillis ATCC 6633, Ps. aeruginosa ATCC 27853, C. albicans ATCC 184. Антимікробну активність мазі визначали за діаметром зони затримки росту мікробів.

Антиексудативну ативність мазі “Димексером” вивчали на моделі карагенінового набряку у щурів, викликаного шляхом субплантарного введення 0,1 мл 1% розчину карагеніну в одну з задніх кінцівок експериментальних тварин. Величину набряку вимірювали за допомогою онкометра, виражали у відсотках відносно нелікованого контролю (Ф.П. Тринус, М.А. Мохорт, Б.М. Клебанов, 1982).

Ранозагоюючу дію мазі “Димексером” вивчали на моделі лінійної різаної рани й оцінювали за планіметричними показниками: зміни площі рани в динаміці (JI.H. Попова, 1942) і швидкості епітелізації (А.О. Навакатикян, 1950); швидкості і міцності зрощення ранових країв, використовуючи ранотензіометрію (Е.А.Егоров, Т.Б. Джафарли, 1997).

Протиопікову дію мазі “Димексером” вивчали на моделі термічного опіку у щурів, що викликали аплікацією розігрітої до 100° металевої круглої пластинки діаметром 6,0 мм спеціального пристосування (JI.M. Шеремета, 1998).

Вивчення ефективності мазі “Димексером” при запальних захворюваннях шкіри проводили на моделі контактного дерматиту у щурів, який відтворювали шляхом дворазових аплікацій 0,1 мл 2,5% спиртового розчину 2,4 - динітрохлорбензолу на попередньо депильовані ділянки шкіри бічної поверхні тулуба експериментальних тварин. Оцінку протизапальної дії мазі проводили за показниками температури ураженої ділянки шкіри, зменшенням або зникненням еритеми і набряку, зміною pH шкіри, окислювально-відновного потенціалу шкіри, а також за даними гістоморфологічного дослідження шкіри експериментальних тварин (В.С Мельникова, 1980).

Окислювально-відновний потенціал шкіри визначали за допомогою високочутливого дзеркального гальванометра (С.Ф. Федорович, 1976).

При вивченні механізмів дії мазі визначали активність ферментів у гомогенаті тканини шкіри: лужної фосфатази (ЛФ) за методом O.A. Bessey,

O.E. Lowri et G. Brock (1946), аланінамінотрансферази (АлАТ) і аспартатамінотрансферази (АсАТ) за методом F. Wroblewski, G.C. La Due (1956), креатінфосфокиназьі (КФК) за методом Oliver (1955) (В.В. Меньшиков, 1986; Д. Вилкинсон, 1981).

Для визначення впливу мазі на синтез нуклеїнових кислот у грануляційній тканині готували зрізи товщиною 5 мкм за допомогою мікротома, які офарблювали за методом Ейнарсона. Вивчення мікропрепаратів проводили на мікроскопі Olympys PP-Soft (Version 4.1.). Про рівень морфофункціональної активності фібробластів судили за ступенем дисперсності хроматину. Оптичну щільність ядра (ДНК) і цитоплазми (РНК) вимірювали в синьому діапазоні спектра (X. Луппа, 1980; Д.С. Саркисов, 1996).

Про вплив мазі “Димексером” на органи та системи при тривалому застосуванні судили за загальним станом тварин, динамікою маси тіла, показниками діяльності серцево-судинної системи, периферичної крові, функціонального стану печінки і нирок, результатами гістоморфологічного дослідження внутрішніх органів.

Про стан системи крові судили за кількістю формених елементів -еритроцитів і лейкоцитів, яких визначали меланжерним методом з наступним підрахунком у камері Горяева (В.В. Меньшиков, 1987), швидкістю осідання еритроцитів (ШОЕ) - мікрометодом Панченкова (Є.А. Кост, 1975), змістом гемоглобіну (Нв) - колориметричним методом у гемометрі ГС-2 (В.В. Меньшиков, 1987).

Стан серцево-судинної системи оцінювали за показниками артеріального тиску (АД) (Є.П.Самборська, 1970) і електрокардіограм (ЕКГ) (В.Н. Орлов, 1984).

Обмінну функцію печінки оцінювали за кількістю загального білка, визначеного біуретовою реакцією (О.Д. Кушманова, 1983). Фракційний склад білків у сироватці крові вивчали методом мікроелектрофорезу (H.A. Кравченко, 1953).

Екскреторну функцію печінки оцінювали за кількістю білірубіну і холестерину (Я. Кольман, 2000).

Про інтенсивність вуглеводного обміну судили за кількістю цукру в крові, визначеного ортотолуідиновим методом (О.Д. Кушманова, 1983).

Антитоксичну функцію печінки вивчали за методом Гижлярана при внутрішньоочеревинному введенні гексеналу в дозі 60 мг/кг (С.С. Гижляран, 1984).

Про процеси цитолізу у печінці судили за концентрацією індикаторних

ферментів - АлАТ і АсАТ (В.М. Лифшиц, 2001; Ф.И. Комаров, Б.Ф. Коровкин, В.В. Меньшиков, 1976).

Функціональний стан нирок характеризували за якісним і кількісним вмістом білка в сечі (проба Геллера і Робертса-Стольникова), питомій вазі сечі і pH (Є.А. Кост, 1975), кількості залишкового азоту в сироватці крові (О.Д. Кушманова, 1983), а також за результатами мікроскопії сечових осадів (В.А. Краєвський, 1976).

Дані клінічних і лабораторних досліджень були зіставлені з даними гістоморфологічного вивчення внутрішніх органів тварин. Гістологічні дослідження проводили за консультативною допомогою завідуючої ЦНДЛ ХДМУ д.мед.н., проф. Г.І. Губіной-Вакулик. Екстирповані органи фіксували в 10% нейтральному розчині формаліну, ущільнювали в спирті в зростаючій концентрації, заливали в целоідин. Кожний п’ятий зріз офарблювали гематоксилин-еозином і пікрофуксином за ван-Гизоном (X. Луппа, 1980; Д.С. Саркисов, 1996).

Місцевоподразнюючу й алергізуючу дію мазі “Димексером” вивчали на морських свинках. Сенсибілізацію проводили протягом 20 днів, наносячи її на депильовані ділянки шкіри. Оцінку алергізуючої дії проводили за реакцією специфічної агломерації лейкоцитів (Е.Н. Марченко, 1980), зміною загальної кількості лейкоцитів у периферичній крові. Місцевоподразнюючу дію визначали візуально за ступенем гіперемії і зміною температури шкіри тварин.

Всі отримані результати експериментів піддавали статистичній обробці з застосуванням критерію Стьюдента (t) (В.І. Сергієнко, І.Б. Бондаренко, 2000).

Результати досліджень та їх обговорювання.

Першим етапом нашої роботи було визначення гострої токсичності й ефективної концентрації мазі.

Гостру токсичність вивчали на двох видах тварин (білих нелінійних мишах і білих нелінійних щурах різної статі) при двох шляхах уведення: епікутантному і внутрішньошлунковому. Мазь досліджували в дозах, що відповідають різним класам токсичності, відповідно до прийнятої класифікації (В.М. Коваленко і співавт., 2001). При епікутантному нанесенні мазі в дозах 340-25000 мг/кг і при внутрішньошлунковому введенні 50% водяної суспензії мазі в дозах 500-20000 мг/кг загибелі тварин не відзначалося. Це дозволяє віднести мазь “Димексером” до VI класу токсичності (відносно нешкідливим речовинам).

Встановлено, що ефективна доза “Димексерому” (ЕД50), визначена на моделі термічного опіку у щурів, при епікутантному застосуванні складає 50 мг/кг, що відповідає 5% концентрації мазі.

Отримані результати підтверджені мікробіологічними дослідженнями зразків мазі з різним кількісним та якісним складом. Проведені експерименти дозволили визначити оптимальний склад мазі: ксероформ - 5,0 г димексид - 5,0 г

П30-400 + П30-1500-до 100,0 г у співвідношенні 8,5:1,5.

Результати проведених досліджень щодо вивчення антимікробної активності показали, що “Димексером” має високу антимікробну активність у відношенні: Staphylococcus aureus, Esherichia coli, Bacillus subtillis, Pseudomonas aerugenosa, Candida albicans. Діаметр зони затримки росту цих мікроорганізмів коливався від 18,6 мм до 30,1 мм. Слід зазначити досить високий антимікробний ефект мазі у відношенні синьогнійної палички. Діаметр зони затримки росту синьогнійної палички при використанні “Димексерома” складає 18,6 мм. У цьому відношенні мазь “Димексером” вигідно відрізняється від 10% ксероформної мазі, яка не має цієї властивості.

Оскільки запальний процес завжди супроводжується набряком, обумовленим закономірною стадією ексудації, нами була вивчена антиексудативна дія мазі “Димексером”. Застосування “Димексерому” на моделі карагенінового набряку лап у щурів приводило до зменшення набряку на 33,8% (р < 0,05). Результати експериментів показали, що антиексудативна активність мазь “Димексером” вища, ніж у препаратів порівняння: 10% ксероформної мазі і лініменту бальзамічного за Вишневським на 10-12% (р < 0,05) (рис.1).

Високу антиексудативну активність мазі “Димексером” можна пояснити вираженими гіперосмолярними властивостями поліетиленоксидної основи і димексиду, що входять до її складу.

Оскільки головне практичне значення в лікуванні лінійних післяопераційних ран полягає у збільшенні швидкості і міцності зрощення ранових країв, нами була визначена репаративна активність мазі “Димексером” на моделях асептичної та інфікованої лінійної різаної рани. Репаративну активність мазі визначали за допомогою ранотензіометрії. При спостереженні було встановлено, що швидше проходило загоєння ран у групах тварин, яких лікували маззю “Димексером”. Як показали результати експерименту, мазь “Димексером” збільшує міцність післяопераційного рубця на 7-у добу в асептичних ранах на 88%, в інфікованих - на 60% (р < 0,05). Репаративна активність “Димексерому”, визначена на 7-у добу експерименту, на 40-60% вища у порівнянні з 10% ксероформною маззю на вазеліновій основі і лініментом бальзамічним за Вишневським в умовах асептичної рани і на 10-20% - в умовах інфікованої рани (р < 0,05).

«Димсксером» 2 Лінімент бальзамічний за Вишневським

ГТ~ 10%-кссроформна мазь ШШ ІВДОметашшопа мазь

Рис. 1 Антиексудативна активність мазі ’’Димсксером”.

Примітка: * - р < 0,05 по відношенню до препаратів порівняння.

Про ранозагоюючу дію мазі судили також за планіметричними показниками. На експериментальній моделі площинної різаної рани шкіри визначали швидкість епітелізації, динаміку зміни площі ранової поверхні, а також терміни одужання (повної епітелізації). Ранозагоюючу дію мазі “Димексером” порівнювали з дією 10% ксероформної мазі на вазеліновій основі і контрольною патологією (без лікування).

Як показали результати експерименту, “Димекссром” прискорює регенерацію тканин у порівнянні з контролем у 1,5 рази і ефективніший за 10% ксероформну мазь в 1,2 рази (р < 0,05) (рис. 2).

Вивчення протиопікової дії проводили на моделі термічного опіку шкіри щурів. Результати проведених експериментів підтвердили високу ефективність мазі “Димексером” при лікуванні опіків. Про це свідчила стовідсоткова епітелізація опікової поверхні експериментальних тварин на 7-у добу, у той час, як у контролі вона наступила тільки на 11-у добу.

мм2/доба

мазь

Рис.2 Швидкість загоєння експериментальних ран у щурів при застосуванні мазі “Димексером”. Примітки: * - р < 0,05 по відношенню до контролю; ** - р < 0,05 по відношенню до препарату порівняння -10% ксероформної мазі.

У порівнянні з лініментом бальзамічним за Вишневським і 10% ксероформною маззю “Димексером” ефективнішій! при термічних опіках на 56-70% відповідно (р < 0,05) (рис. 3).

Оскільки одним з компонентів мазі “Димексером” є димексид, що має антигістамінну дію, нами була вивчена ефективність мазі при контактному дерматиті. Оцінку ефективності мазі “Димексером” на моделі контактного дерматиту у щурів проводили за клінічними ознаками: ступенем гіперемії, наявності злущування епітелію, відторгненню некротизованих осередків, локальній температурі, термінами одужання, а також за динамікою гістоморфологічних змін у шкірі експериментальних щурів.

Препаратом порівняння була обрана 0,5% димедролова мазь. Результати проведеного експерименту свідчили про те, що “Димексером” чинить високий терапевтичний ефект при контактному дерматиті. При використанні “Димексерома” терміни одужання експериментальних тварин скорочувалися на 2 доби у порівнянні з застосуванням 0,5% димедролової мазі і на 5 діб у порівняти з нелікованим контролем. Позитивний вплив “Димексерому” на швидкість одужання при контактному дерматиті підтверджений також гістоморфологічними змінами в шкірі експериментальних тварин.

100

90

80

70

60

50

40

30

20

10

% епітелізації і/

100

*/**

Ш)

61

*/** .'

44*

16*

ЗО*

І

32*

39

24 ^;у:

V

3 7 3 7

“Димексером”

Лінімент бальзамічний за Вишневським

З ^ 3 7 добд

10% ксероформна мазь

Контроль

Рис.З Протиопікова дія мазі ’Димексером”.

Примітки: * - р < 0,05 по відношенню до контролю; ** — р < 0,05 по відношенню до препаратів порівняння.

За даними літератури відомо, що механізм дії ранозагоюючих препаратів полягає в їхньому інтегральному ефекті на загоєння ранових ушкоджень (імуностимуляція, активація мітозів, синтезу нуклеїнових кислот і елементів сполучної тканини, гальмування перекислого окислювання ліпідів мембранних структур та ін. прозапальних факторів) (Л.М. Сернов, В.В. Гацура, 2000). З метою встановлення механізмів дії мазі “Димексером” були проведені дослідження щодо вивчення її впливу на синтез нуклеїнових кислот у фібробластах грануляційної тканини експериментальних ран у щурів. Результати експерименту показали, що мазь стимулює синтез РНК і ДНК. Висока морфофункціональна активність фібробластів при лікуванні ран “Димексеромом” підтверджена показником співвідношення РНК/ДНК, який складає 1,46, що в 1,8 рази вище, ніж в контрольній групі (таблиця).

Таблиця

Морфометричні показники фібробластів в грануляційній тканині рани шкіри у щурів на 5-у добу експерименту (М±т, п=10)

Об’єкт Площа Оптична щільність клітинних структур, од.опт.щ. РНК/ДНК

дослідження ядра, мкм2 ядро (ДНК) цитоплазма (РНК)

Інтактні 32,5±0,15* 0,26910,012* 0,235+0,010* 0,87

Контроль 82,5+0,34** 0,139+0,007** 0,116+0,005** 0,83

10% ксероформна мазь 64,2±0,31* 0,11910,008* 0,131+0,010* 1,10

‘Димексером” 75,3±0,42* 0,10210,006* 0,149+0,011* 1,46

Примітки:

1.* - р < 0,05 у порівнянні з контролем;

2.** - р < 0,05 у порівнянні з інтактною групою.

Шкіра бере активну участь в усіх метаболічних процесах. Порушення обмінних процесів у шкірі свідчить про зміну її реактивності, зниження захисних властивостей (Є. А. Сан, 2001). У зв’язку з цим, наступним етапом нашої роботи стало вивчення впливу мазі “Димексером” на функціональні властивості шкіри при патологічних процесах, як одного з можливих механізмів протизапальної дії. З цією метою на моделі контактного дерматиту визначали показники рН і окислювально-відновного потенціалу шкіри. За результатами експерименту було встановлено, що мазь “Димексером” сприяє нормалізації кислотно-основного стану шкіри і підвищує її окислювально-відновний потенціал.

Відомо, що ферменти активно беруть участь у процесі запалення. Зміна активності ряду ферментів шкіри віддзеркалює динаміку запального процесу. Тому, визначення активності ферментів шкіри можна використовувати в якості критерію ефективності препаратів для місцевого лікування запальних захворювань шкіри. У зв’язку з цим, наступним етапом у вивченні механізмів дії мазі “Димексером” стало вивчення його впливу на ферментативну активність шкіри.

Вплив мазі “Димексером” на активність ферментів шкіри вивчали на експериментальній моделі контактного дерматиту. Отримані результати біохімічного дослідження ЛФ, КФК, АлАТ, АсАТ у гомогенаті тканини шкіри експериментальних і контрольних тварин свідчили про те, що “Димексером” інгибує запальний процес і приводить до нормалізації активності названих ферментів.

Заключним етапом нашої роботи з’явилося вивчення можливої загальнотоксичної дії мазі “Димексером” на органи і системи експериментальних тварин при тривалому (3 міс) місцевому застосуванні.

Про вплив мазі “Димексером” на органи і системи судили за клінічними і біохімічними аналізами крові і сечі, показниками артеріального тиску і ЕКГ, функціональним станом нирок, печінки, гістоморфологічним дослідженням органів. Усі показники вивчали в динаміці й аналізували відповідно до даних інтактних тварин і вихідних показників тварин експериментальних груп.

Проведені спостереження показали, що тварини контрольних і експериментальних груп протягом експерименту за зовнішнім виглядом, поведінкою залишалися без зміни. Вони не виявляли занепокоєння. Оборонні й орієнтовані рефлекси у тварин були чітко виражені. Важливим показником токсичної дії лікарських препаратів є динаміка маси тіла експериментальних тварин. До кінця періоду спостереження маса тіла кролів збільшилася в контрольній групі на 17%, а в експериментальній -на 18%. Таким чином, дані збільшення маси тіла тварин свідчили про відсутність негативної дії мазі “Димексером” на організм тварин при його тривалому місцевому застосуванні і нормальному рості тварин.

Інформативним тестом для оцінки загального стану тварин є клінічний аналіз периферичної крові. Було встановлено, що при тривалому нанесенні мазі на депильовану шкіру тварин (щурів, кролів) достовірної різниці в кількості еритроцитів, лейкоцитів, гемоглобіну, швидкості осідання еритроцитів не спостерігалося. Отже, вивчений препарат не чинить негативного впливу на систему периферичної крові.

Функціональний стан серцево-судинної системи оцінювали за динамікою артеріального тиску і показниками електричної активності серця. Аналіз результатів цих досліджень свідчив про те, що тримісячне застосування препарату не впливало на рівень АД кролів і щурів. Розходження між порівнюваними вихідними і величинами АД тварин експериментальних і контрольних груп статистично вірогідні. Інформацію про функціональні особливості роботи серця одержували за допомогою електрокардіограм. Аналіз ЕКГ експериментальних тварин показав, що число серцевих скорочень у кролів і щурів під впливом тривалого місцевого застосування мазі “Димексером” істотно не змінювалося і не виходило за межі фізіологічних значень. Тривалість серцевого циклу також не відхилялася від норми. Вивчення показників ЕКГ свідчило про відсутність негативного впливу мазі “Димексером” на електрофізіологічні параметри серця при тривалому місцевому застосуванні.

При вивченні функцій печінки при тривалому застосуванні “Димексерома” не встановлено статистично вірогідної зміни таких показників, як: кількість загального білка в сироватці крові, його фракційний склад, кількість холестерину, білірубіну, глюкози, АсАТ, АлАТ, ЛФ, тимолова проба.

Функціональний стан нирок, як органу, що відповідає за підтримку гомеостазу, вивчали за показниками кількості сечі, питомої ваги і рН, мікроскопії сечового осаду, змісту залишкового азоту у сироватці крові. Вказані показники протягом тримісячного експерименту знаходилися в межах фізіологічної норми, що свідчило про нормальний функціональний стан нирок експериментальних тварин.

Гістологічні дослідження були проведені в групі контрольних і експериментальних тварин після завершення експерименту. Патологічних змін внутрішніх органів не виявлено.

Отримані нами результати свідчили про відсутність токсичної дії мазі “Димексером” у хронічному експерименті.

З метою безпечного застосування мазі “Димексером” була вивчена її можлива алергізуюча і місцевоподразнююча дія. Згідно “Методичних рекомендацій з оцінки алергенних властивостей фармакологічних засобів” (1988), алергізуючу і місцевоподразнюючу дію м’яких лікарських форм для зовнішнього застосування доцільно оцінювати за допомогою аплікаційних тестів. Сенсибілізацію проводили протягом 20 днів, шляхом нанесення мазі “Димексером” на депильовані ділянки шкіри. Оцінку алергізуючої дії проводили за реакцією специфічної агломерації лейкоцитів, зміною загальної кількості лейкоцитів у периферичній крові. Місцевоподразнюючу дію визначали візуально за ступенем гіперемії і зміною температури шкіри тварин. Проведене дослідження показало, що “Димексером” не виявляє цих властивостей: була відсутня гіперемія, набряки, злущування епітелію. Температура тіла тварин коливалася в межах норми.

Таким чином, мазь “Димексером” має виразну протизапальну, ранозагоюючу, антимікробну активність, спричиняє лікувальний ефект при термічних опіках, асептичних і інфікованих різаних ранах, контактному дерматиті, нешкідлива в хронічному експерименті.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведене теоретичне та експериментальне узагальнення і нове рішення наукового завдання, спрямованого на підвищення ефективності фармакотерапії ран, опіків, запальних захворювань шкіри шляхом використання нової мазі на основі ксероформу.

1. При нашкірному нанесенні білим щурам мазі “Димексером” у дозах від 340 мг/кг до 25000 мг/кг загибелі тварин не відбувалося, що дозволяє віднести її до VI класу токсичності за класифікацією К.К. Сидорова, тобто до відносно нешкідливих препаратів. Ефективна доза “Димексерома”, визначена на моделі термічного опіку у щурів, складає 50 мг/кг, що відповідає 5% концентрації.

2. Мазь “Димексером” пригнічує ріст Staphilococcus aureus АТСС 25923, Esherichia coli АТСС 25922, Bacillus subtillis АТСС 6633, Pseudomonas aerugenosae АТСС 25853, Candida albicans АТСС 184 (діаметр зони затримки росту коливається від 18,6 до 30,1 мм). На відміну від 10% ксероформної мазі, “Димексером” активний стосовно синьогнійної палички (діаметр зони затримки росту складає 18,6 мм).

3. Антиексудативна активність мазі “Димексером”, визначена на моделі карагенінового набряку лап у щурів при профілактичному її застосуванні в ефективній дозі (50 мг/кг), складає 33,8%, що на 10-12% (р < 0,05) більше, ніж у препаратів порівняння - лініменту бальзамічного за Вишневським і 10% ксероформної мазі.

4. “Димексером” на 7-у добу збільшує міцність післяопераційного рубця асептичних і інфікованих лінійних різаних ран шкіри щурів на 88% і 60%, відповідно (р < 0,05). За репаративною активністю “Димексером” не поступається препарату порівняння - 10% метилурациловій мазі та перевищує 10% ксероформну мазь і лінімент бальзамічний за Вишневським на 40-60% - в умовах асептичної рани і на 10-20% - в умовах інфікованої рани (р < 0,05).

5. Нашкірне нанесення мазі “Димексером” білим щурам щоденно протягом 18 діб в ефективній дозі (50 мг/кг) прискорює регенерацію площинних ран шкіри у порівнянні з пелікованим контролем в 1,5 рази і в 1,2 рази - з 10% ксероформною маззю, що підтверджується швидкістю епітелізації. Застосування “Димексерому” скорочує терміни загоювання експериментальних ран на 2 доби у порівнянні з контролем і препаратом порівняння (р < 0,05).

6. Механізм дії мазі “Димексером” пов’язаний із нормалізацією!' показників pH, окислювально-відновного потенціалу шкіри і активності ферментів шкіри (АлАТ, АсАТ, ЛФ, КФК), активізацією синтезу білку у

фібробластах грануляційної тканини - співвідношення РНК/ДНК в 1,8 рази вище у порівнянні з контрольною групою (р < 0,05) і в 1,3 рази - з групою, яку лікували 10% ксероформною маззю (р < 0,05).

7. Мазь “Димексером” не чинить місцевоподразнюючу і алергізуючу дію. Тривале (3 міс) застосування мазі “Димексером” не викликає структурних і функціональних порушень з боку серцево-судинної системи, нирок, печінки, периферичної крові і шкіри.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Тюпка Т.І, Березнякова А.І. Вплив мазі “Димексером” на репаративні процеси в асептичних та інфікованих ранах // Одеський медичний журнал. -2003.- №5(79). - С.30-32 (Особисто здобувачем проведені експериментальні дослідження, визначені показники репаративної активності, проведені статистична обробка та аналіз одержаних результатів).

2. Тюпка Т.І., Березнякова А.І. Ефективність нової ксероформної мазі на ПЕО-основі при контактному дерматиті у щурів // Одеський медичний журнал. - 2002. - №6 (74). - С.30-32 (Здобувачем особисто виконані експериментальні дослідження, статистична обробка результатів, проаналізовано літературу за темою роботи, написано текст статті).

3. Тюпка Т.И., Березнякова А.И. Влияние новой ксероформной мази на активность ферментов ткани кожи // Медицина сегодня и завтра. - 2002. -№4. - С. 28-30 (Здобувач особисто виконав пошук і аналіз літератури, експериментальні дослідження, статистичний аналіз, написав частину тексту статті).

4. Фармакологическое изучение основ и комбинированного состава мази с ксероформом / Т.И. Тюпка, А.И. Березнякова, И. А. Крикливая, Е.А. Рубан,

В.И. Чуешов // Вісник фармації. - 2002. - №2. - С. 141-143. (Особисто здобувачем проведені експериментальні дослідження, написано текст статті).

5. Тюпка Т. І., Березнякова А.І. Антимікробна активність нової ксероформної мазі на ПЕО-основі // 36. наук. пр. XLV підсумкової (міжрегіональної) науково-практичної конференції 7 червня 2002 р. “Здобутки клінічної та експериментальної медицини” - Вип. 7. - Тернопіль: “Укрмедкнига”, 2002. - С. 56.

6. Тюпка Т.И., Березнякова А.И. Критерии эффективности мягких лекарственных форм на стадии доклинического изучения // Сборник тезисов 2-го Съезда Российского Научного Общества фармакологов “Фундаментальные проблемы фармакологии”. - Москва, 2003. - С. 239.

7. Обоснование состава новой ксероформной мази / Т.Н. Тюпка, А.И. Березнякова, Н.Д. Бунятян, В.В. Березнякова // X Российский национальный конгресс “Человек и лекарство”, - Тезисы докладов. -Москва, 2003.-С.581-582.

8. Тюпка T.I. Вивчення протиопікової дії нового складу ксероформної мазі // Міжнародна науково-практична конференція молодих вчених “Вчені майбутнього”: Тези доповідей. - Одеса, 2002. - С.51-52.

9. Тюпка Т.І., Березнякова А.І. Фармакологічні та технологічні аспекти нового складу ксероформної мазі // Всеукраїнська науково-практична конференція ’’Фармація XXI століття”: Тези доповідей. - Харків, 2002. -

С. 199-200.

10. Тюпка Т.І., Березнякова А.І. Рекомендації з доклінічного вивчення м’яких лікарських засобів для прогнозування їх ефективності // Інформаційний лист № 211 - Київ: Укрмедпатентінформ МОЗ України, 2002. -2 с. (Особисто здобувачем проведений аналіз динаміки біохімічних показників шкіри в умовах ранового процесу, підготовлений інформаційний лист до друку).

АНОТАЦІЯ

Тюпка Т.І. Репаративні та протизапальні властивості нової мазі на основі ксероформу (експериментальне дослідження). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.03.05. - фармакологія. — Інститут фармакології та токсикології АМН України, Київ, 2004.

Дисертація присвячена фармакологічному вивченню нової комбінованої мазі для лікування ран, опіків, запальних захворювань шкіри, до складу якої входять ксероформ, димексид, ПЕО-400 і ПЕО-1500.

Встановлено, що мазь “Димексером” має виражену антимікробну дію. Особливе значення при цьому має активність мазі стосовно синьогнійної палички, зона затримки росту якої складає 18,6±0,34 мм, що вигідно відрізняє вивчену мазь від аналогів: ксероформної мазі на вазеліновій основі та мазі Вишневського, які цих властивостей не мають.

Крім того, “Димексером” чинить протинабрякову дію. Встановлено, що “Димексером” пригнічує набряк на 33,8%, що обумовлено присутністю у складі мазі димексиду і ПЕО-основи, які мають гіперосмолярні властивості, посилюють абсорбцію ранового ексудату.

Застосування мазі прискорює процес епітелізації ран, скорочує термін одужання експериментальних тварин на 2-4 доби. Високі репаративні властивості мазі “Димексером” підтверджені також збільшенням міцності

зростання ранових країв в асептичних і інфікованих ранах на 60-88% відповідно.

Проведені дослідження впливу мазі “Димексером” на синтез нуклеїнових кислот в фібробластах грануляційної тканини ран показали, що мазь стимулює синтез ДНК и РНК, про що свідчить високий індекс РНК/ДНК, який в 1,8 рази вищий ніж у контролі.

Встановлено також, що при лікуванні “Димексеромом” контактного дерматиту у експериментальних тварин нормалізувалися такі показники, як pH и окислювально-відновні потенціали шкіри, активність ферментів (АлАТ, АсАТ, ЛФ, КФК) в шкірі.

Експериментально доведено, що мазь “Димексером” нетоксична, не чинить місцевоподразнюючої та алергізуючої дії.

Ключові слова: рана, опік, дерматит, репарація, “Димексером”.

АННОТАЦИЯ

Тюпка Т.И. Репаративные и противовоспалительные свойства новой мази на основе ксероформа (экспериментальное исследование). - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.03.05. - фармакология. — Институт фармакологии и токсикологии АМН Украины, Киев, 2004.

Диссертация посвящена фармакологическому изучению новой комбинированной мази для лечения ран, ожогов, воспалительных заболеваний кожи, в состав которой входят ксероформ, димексид, ПЭО-400 и ПЭО-1500.

При изучении острой токсичности мази было установлено, что при ее эпикутантном нанесении в дозах от 340 мг/кг до 25000 мг/кг гибели экспериментальных животных не отмечалось, что позволило ее отнести к

VI классу токсичности по классификации К.К. Сидорова, т.е. к относительно безвредным препаратам.

В экспериментах на лабораторных белых крысах установлено, что мазь “Димексером” оказывает выраженное антимикробное действие по отношению ко всем изученным штаммам (Staphilococcus aureus АТСС 25923, Esherichia coli АТСС 25922, Bacillus subtillis АТСС 6633, Pseudomonas aerugenosae АТСС 25853, Candida albicans ATCC 184), диаметр зоны задержки роста которых колеблется от 18,6 мм до 30,1 мм. Особое значение при этом имеет активность мази по отношению к синегнойной палочке, зона задержки роста которой при действии “Димексерома” составляет 18,6±0,34 мм, что выгодно отличает изученную мазь от 10% ксероформной мази, которая этим свойством не обладает.

Кроме того, “Димексером” оказывает противоотечное действие. На модели каррагенинового отека лап крыс было установлено, что ’’Димексером” угнетает отек на 33,8%, что обусловлено присутствием в составе мази димексида и ПЭО-основы, которые обладают гиперосмолярными свойствами, усиливают абсорбцию раневого экссудата.

Специфическое действие мази “Димексером” изучено на различных экспериментальных моделях: линейных резаных ранах (асептических и инфицированных), плоскостных ранах, термическом ожоге кожи, контактном дерматите.

Проведенные исследования показали высокую терапевтическую эффективность мази ’’Димексером”. Установлено, что применение мази ускоряет процесс эпителизации плоскостных резаных ран 1,5 раз по сравнению с контролем и в 1,2 раза по сравнению с 10% ксероформной мазью. Применение мази “Димексером” при лечении контактного дерматита у крыс сокращает сроки их выздоровления на 2 дня по сравнению с контролем и на 5 дней по сравнению с препаратом сравнения - 0,5% димедроловой мазью.

Установлено, что “Димексером” на 7-е сутки лечения линейных резаных ран кожи крыс увеличивает прочность сращения раневых краев на 88% в асептических условиях и на 60% - в условиях инфицирования раны. По репаративной активности “Димексером” не уступает препарату сравнения -10% метилурациловой мази и превосходит 10% ксероформную мазь и линимент бальзамический по Вишневскому на 40-60% - в условиях асептической раны и на 10-20% - в условиях инфицированной раны.

При изучении механизмов действия мази было установлено, что мазь “Димексером” влияет на синтез нуклеиновых кислот в фибробластах грануляционной ткани ран. Высокая морфофункциональная активность фибробластов при лечении ран “Димексеромом” подтверждена высоким показателем РНК/ДНК, который составляет 1,46, что в 1,8 раза выше по сравнению с контрольной группой и в 1,3 раза - по сравнению с группой, которую лечили 10% ксероформной мазью .

Установлено, что “Димексеромом” способствует нормализации таких показателей функционального состояния кожи, как pH и окислительновосстановительные потенциалы кожи, активность ферментов в коже (АлАТ, АсАТ, ЩФ, КФК).

При изучении токсичности мази “Димексером” при длительном ее применении (3 мес) было установлено, что она не вызывает структурных и функциональных нарушений со стороны сердечно-сосудистой системы, периферической крови, печени, почек и кожи, что подтверждено лабораторными и гистоморфологическими исследованиями.

Экспериментально доказано, что мазь “Димексером” не обладает местнораздражающим и аллергизирующим действием.

Ключевые слова: ран, ожог, дерматит, репарация, “Димексером”.

SUMMARY

Tyupka Т. I. Reparation and antiinflammatory properties of new Unguent on the basis of Xeroformium (experimental research). - Manuscript.

Thesis is presented for a scientific degree of the candidate of medical sciences on a specialty 14.03.05. - Pharmacology. - Institute of Pharmacology and Toxicology of Medical Science of Ukraine, Kiev, 2004.

The thesis is devoted to pharmacological learning of new combined Unguent for treatment of wounds, burns, inflammatory diseases of a skin. Xeroformium, Dimexidum, PEO-400 and PEO-1500 are in the composition of this Unguent.

It was established, that Unguent “Dimexerom” has got the expressed antimicrobial effect. The activity of Unguent in relation to pyocyanic rod has the special value. The zone of activity of growth delay of this rod makes 18,6±0,34 mm. Due to that fact, investigated Unguent differs from analogues. Unguent Xeroformi on a Vaseline basis and Unguent Wishnewsky haven’t got such properties.

Besides “Dimexerom” renders antiedematic effect. It was established, that “Dimexerom” oppresses an edema on 33,8% that is stipulated by presence in Unguent composition of Dimexidum and PEO-basis. Dimexidum and PEO-ba-sis have got hyperosmolaring properties and strengthen absorption wounding exudation.

The application of Unguent accelerates the process of a cuticularization of wounds, reduces periods of convalescence of experimental animals to 2-4 days. High reparation properties of Unguent “Dimexerom” were confirmed also by increase of accretion hardness of edges in aseptic and contaminated wounds on 60-88 % accordingly.

The carried out researches of influence of Unguent “Dimexerom” on synthesis of nucleic acids in fibroblasts granulation tissue of wounds have shown, that Unguent stimulates synthesis DNA and RNA, that proves the high index RNA/ DNA, which in 1,8 times is higher than in a control.

It was established, that at treatment “Dimexerom” of a contact dermatitis for experimental animals such metrics, as pH and redox potentials of a skin, activity of enzymes in a skin were normalized.

It was proved experimentally, that Unguent “Dimexerom” is non-toxic; it doesn’t render irrigative and allergenic effect.

Key words: wounds, bums, dermatitis, reparation, “Dimexerom”.