Автореферат и диссертация по медицине (14.00.09) на тему:Прогностическое значение факторов, обуславливающих предрасположенность к развитию пиелонефрита у детей

МЖСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАШ $СРА1ИСЬШЙ ДЕРХАВИИЙ МЕДИЧНИЙ ШВЕРСИ7ЕТ 1м. акад. 0.0. БОГОМОЛЫЩ

На правах рукописи К1ТЮРЯ£ВА 1НГА 0ПЕКСАНДР1Ш

ПРОГНОСТНЧНЕ ЗНАЧЕНИЯ ФАКТ0Р1В. ЯК1 ОБУМОВЛЮЮТЬ СХИЛЬН1СТЬ ДО РОЗВИТКУ ШСЛОНЕФРИТУ У ДНЕЙ

I

л

%

'Ч

14.00.09 - Пед1атр1я

Автореферат дисергацП на здобуття науковогб е^реня кандидата медичних наук {

Дисертацхею е рукопис.

Работа виконана на кафедр! пропедевтнчнох педхатр1х Укра1нсь-

кого державного неличного унхверснтету хм.акад.0.0.Богоиольця.

Наухов1 керхвннки: доктор медички* наук, професор В.Г.иайдаиник доктор бхологхчних наук, професор А.В.Руденхо

Оф1Ш.йн1 опокецти: доктор исднчних наук, професор п.с.Мощкч доктор исднчних наук, професор е.А.Вашев

Провхдна органхэацхя: Украхнський НД1 пед±атр1х, акушерства 1 г1некологхх АПК Украхии

Эахисг вхдбудеться ■-•-:_1994 р. о - год на

эасхдакнх спецхал1эованох вченох ради Д 088.13.08 при Украхнсько-иу державному меакчкоиу университета в аудитор!! кафедрн пропедевтичнох педхатрхх (вул.Терецекк1вська, 23).

3 дисертацхею кохна ознайомитяся у бхбл1отецх Украхнського деркавного месячного унхверснтету (вул.Зоолог^чна, 1).

Автореферат розхсланнй *_-_ 1994 р.

Вчений.секретар

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

АКТУАЛЬНIСТЬ ПРОБЛЕМИ.. АКТуаЛЬНХСТЬ внвчення пиелонефриту в дитячоиу Biai визначаеться ного значною питоыоп вагою в структур! нефрологхчних захворввань. в рхзних клхмато-географхчных регионах xBopi на пиелонефрит становлять 4 5-75% дхтей з захворюванняын ор-ганхв сечовох систеии (U.C.1гнатова та cniBasr., 1989; Renils et al., 1987; Messi et al., 1989). Повирсрхстъ мхкробно-запалышх захворювань сечовох систеии становить 19,1 на 1000 дктячого населения Украхни (В.Г.ыайданник, 1993). Але доснть часто nin спосте-реження педхатрхв не попадають дхти з торп1яням, латентннм пе-pe6iroM хворобн. частота виявлення латентинх форм и4.кробно-за-пальних процесхв в кирках в 13' раэхв перевнпуе повиренхсть кл!и1чно вирахених форм захворювання (Hansson et àl., 1990).

току виправпаие подальше вивчення генетичннх i фенотипових особливостей ыасроорганхзиу, патогенетично взаеиозв'язаних si схильн1стю до пхелонефриту, а такох патологичного значения мхкро-органхзмхв, здатких виклккати захворювання.

Численники дослхдхеннями показаний вплкв ряду тератогекних ai«, генетичного фону, ыетаболхчнкх та хыукологхчних порувень, нейрогенних розлад!в уродинаихки та iHBHX чинникхв на розвиток пхелонефриту у дхтей (П.Ы.Гудзенко, Т.К.Набухотний, 1976; е.А.Ва-шев, 1981; Л.Т.Теблоева, 1984; В.Д.Чеботарьова i спхвавт., 1984; H.O.KopOBiHa i cniBaBT., 1986; 1.с.смхяи, 1990; FUSSell, 1983; Hlaer, Ain, 1986; Oearbart et al., 1991). При цьому конплексие вивчення i порхвняльна оцхнка факторхв ризнку виннкнення захворювання не проводилися. До тепер1внього часу при иххробно-запальннх хворобах сечовох систеии не визначенх прогностичнх та дифе-ренц1ально-д1агностичих критерН ouîhkh акаккестичнкх, клхи1чних i лабораторних дакних (Н.слгиатова, ю.е.Вельтииев, 1989; Svanborg-Eden et al., 1984; Ring, Lobel, 1988; Hirokazu, Yoshiyuki, 1989). особливох уваги-заслуговуе дослхдхення фхзн-KO-xiMi4HHx властивостей ce4i при п!елонефритх (Н.К.Акаева i cniBaBT., 1983; А.Д. Петрувина i cnieaBT.,1986).

Практично не дослхдхений взаемозв'язок асимптоматично* бак-Tepiypix i функц!онального стану нирок э показниками фхэи-KO-xiui4Horo складу сечх. Залипаеться вхдкрктии питания про ди-намхчне значения асимптоиатичнох 6aKrepiypix яг саностхйного

з

клхнхчного феномена, а тако* не вивчена роль крнсталурИ та ан-тикристалоутворюючох здатностх сечх як фактора ризику виниккення п1елонсфриту. До тепер1шнього часу ва.дсутна обгрунтованх критерхх формуванкя груп рнзику дггек з даноо патолоПею, не р.озробленх методи первинкох профилактики эахворпвання.

МЕТА РОБОТИ. Удосконалити методи ранньох диагностики та профилактики п1елонефриту у д5.тей на п!дстав1 комплексного вив-чеикя факторов, еа сприяють виннккенкю захворввання.

У зв'язху з поставлено» метою були визначенх так1 основнх завдаиня дослхдхення:

1. внвчнтн факторн, по сприяють виникненню п1елонефриту у д1тей х ош.нити !х хнфориативнхсть для внзначекня ступсня ризику розвитку захворования.

2. Дослд.днти особ л нво с Т1 кристал±зацхх сечх ± показати роль цик процесхв як факторхв ризику розвитку запальккх захворюваиь орган1в сечовох системи у дхтей.

3. Розробити. скринхнг-методи виявлення бактер1ур1х х показати прогностичне значения аснмптоиатичнох бактераурИ для виникнення пхелонефриту.

4. Вивчити електропровхдю-сть сечх у дхтей, хворих на п1ело-нефрнт, та розробити методи оценки функционального стану нирок, ранньох диагностики х прогиозуваиня ризику виникнення п!елонефри-ту у дхтей.

НАУКОВА НОВИЗНА роботи полягае в тому, по вивчено клзличне значения комплексу факторхв, якх сприявть розвитку и1кробно-за~ пальних захворввань органхв сечовох системи та визначенх спе-цифхчк! з. неспециф1чн1 фактори, яхх иають рхзну прогностичну зна-чинл-сть для оцхякн ступеня ризику виникнення пхелонефриту.

Вперше встановлено, цо при пхелонефритх 1 деяких хнпих мхкробко-запальиих захворюванкях сечових шлях1в з високим ступеней бактерхурхх вхдкхчаються значка зи1ки фхзнко-ххм1чного схладу сеч1 1 знихення показкикхв електропроводностх свхховипуиеиох сечх.

При п1елонефр»}т1 вперае . показано, до перенасичення сеч1 кристалоутворюючими субстанциями оксалатного 1 оксалатно-уратного походжекня призводить до кестабхлькост1 цитопл'азматичннх мембран еш.телх» ниркових канальц1в, виявляючи пошкодхуючу дл.ю на сечов1 шляхи. Це поряд з бактерхурхев мохе сприяти виникненню захворю-

вакня. Встановлено, що энихення антихристалоутворючох здатност1 сечх по в1дновенню до оксалат!в 1 фосфат!в кальц!ю мохе бути фактором рнзику виникнсння п1елонефриту.у д1тей.

практичне значения роботи. обгруитованх високоефективнх кри-тер11 прогнозу 1 днференцхвльнох диагностики пхелонефриту, основан! на вивченн! анамнестичних даних, генетичних ыаркер!в х особ-лнвостей кристалоутворхмочих а кристало!нг!бувчих властивостей ссч1 хворих, а такох показнккхв елекгропровхдност! 1 ступеня та виду бактср1урхх. Розроблен! оц1ночно-прогностичн1 таблиц! хндкв!дуального прогнозування ступсня риэику виникнення захворю-вання. видхленх групп фактор!в ризику, но усувавться (керовак!) х не усуваються (некерован!). Це дозволяв розпод!лкти дхтей эх схнльнхст» до виннкнення пхелонефриту на дв! групи: груйу "увагн" ! групу "ризику*.

В результат! проведеного дослхдж^ння роэроблено новнй внсо-кохнформативний та не!нвазивний метод диагностики поруоень кон-центрац!йнох фукк1их нирок при п!елонефрит! у д1тей за допоыогов показник!в електропров1дностх сеч! до ! п!сля хх термостатування протягом 24 год. .

В процесх роботи запропонована програма первнннох проф1лакти-ки пиелонефриту у д!тей, , до включае д!агностичиу частину за скрин!нговим тестуванкяы х ряд л!кувалько-проф!лактнчких заходхв, якх спрямован! на знихення загрозн виникнення захворювання.

Наукова х практична новизна реэультатхв роботи п!дтвердхена заявкою на винаххД, яка прийнята Дерхавнкм комхтетон Украхни в справах винаходхв та в!дкрнттхв. Розроблен! в процесх роботи ие-тодичнх прикопи вхдображен! в рацхонал!заторсы:!й пропозицхх N8/93/1611/ в!д 2.06.93 р.

ВПРОВАД1ЕННЯ РЕЗУЛЬТАТОВ ДОСЛ1Д1ЕННЯ В ПРАКТИКУ. За материалами дисертац!йнох роботи видан! методичн! рекомендац!х ("Диагностика и лечение пиелонефрита у детей" -К., 1991). Запро-понован! кетоди д!агностики пхелонефриту у д!тей впровадхенх в практику роботи ДКЛ N1 х ДК.Л N6, а такох ДТМО харк!вського району м. Киева.

. Основн! положения дисерта1их використовувться в учбовому. процесх на кафедр! пропедевтичнох пед!атр!х Украхнського державного меднчного ун!верситету.

АПРОБАЦ1Я РОБОТИ. Результата дослхджень були представлена на

VIII з'хздх дитячях nixapiB Украхнн (Терноп1ль, 1987), науковл.й конференцН *Ахтуальи1 питания профилактики не1нфекцхйних захво-рювань* (Москва, 1990), науковд.й конференцН молоднх вчених i cncuianicTÍB (Донецыс, 1990).

Апробацхя роботи в1дбулася на эасл.данн1 апробацл.йнох Ради *Пед1атрхя" при Украхиськоыу державному медичнону унхверситетх.

ПУБЛ1КАЦ11. За материалами дисертацхх опубликовано чотири роботи, BHAarii мстодичи1 рекоиекдаш-х , одерхано посвз.дчення на одну рац1оналхзаторську пропозицхю, подана заявка на винаххд.

Ochobhí полохення, як1 виносяться на захист:

1. Встановленх cneiiH$i4Hi i неспециф1чнх фактори ризику ви-никнення пхелонефриту у *д1тей, ио надае мохливхсть розподхлити д1тей зх схильнхстю до эахворювання на групу "уваги* i трупу "ризику* та дозволяе хидквхдуально проводити первикну профилактику п1елонефриту.

Z. Показннкн електролровхдност1 св1жовипущенох сеч!, гц такох до i п!сля XI термостатувакия при теипературх 36,6* С протягом 24 год мохуть бутн використанх для виявленыя CaKTepiypix-i bíагностики порушень концентрадхйно! функцхх ннрок у дхтей, хворнх на п1елааефрит.

3. Перенаснченкя сечх кристалоутворюючиии субстанциями окса-латного i оксалатно-уратного походхення та знихеиня антикрнстало-утворюючох эдаткост1 сечх виявляе. пошсодхуючу flio на сечовх пля-хн, то поряд з бактерхур1ею мохе призвестк до виникнення п1ело-нефриту.

СТРУКТУРА I ОБСЯГ ДНСЕРТАЦП. Дисертац1я викладена на 196 стор1нхах" матшопиского тексту i складаетъся з вступу, .огляду лхтературн, описания ыатерхалу i иетодхв дослхдхенкя, трьох глав результатхв власких дослхдхень, заключения, bhchobkíb, практичних рекомендаций -i. списку використанох л1тератури, що включае 268 дхерел (161 вхтчкзняких i 107 :1нозеыних авторхв). Робота хлюстро-вака 21 таблицею, 5 малонхами, 5 фотографами, 1 схемою i 3 ви-писками з icTopix хворобк.

МАТЕР1АЛ I МНТОДИ Д0СЛ1Д1ЕННЯ

п±д спостерехенням знаходилися 206 дхтей bíkom bía 1 року до 15 pOKiB. д1агноз пиелонефриту на ochobí результатхв клз.н1ко-ла-

бораторного та инструментального дослхдхення встановленнн у 53 дхтен, ио знаходилися nis спостереженняи. 1н$ека1я hhxhíx сечових плях1в внявлена у 25 д1тей, днсметаболхчна яефропагхя - у 40, асимптоматична бактерхурхя - у 29 дхтей. Контрольну трупу склада-ли 59 практично эдорових д1тей.

При встановленнх диагнозу пиелонефриту корнстувалнся miacH$iKauieD Ы.я.СтуденхкИна i спз.вавт.(1980, 1982), яка перед-бвчае визначеяня форма, активност! захварювання i ouíhkk функцН нирок. Для дхагностики хнфекцх.х hhxhíx сечових шлях1в, дисмета-болхчиох нефропатхх та асимптоматичнох 6acrepiypix викорнстовува-ли критерхх, сумованх М.с Лгиатовою, ю.е.Вельтиасвим (1982), Б.Д.Чеботарьово» i спхвавт.(isss) i Наesson et al.(1990).

У групх хворих на пхелонефрнт перевахали дгги з хронхчним пе-pefiiroM захворювання (75,5*). вторинкий характер патологхчного пронесу вйиЦчений у 39,2% хворих. ^Винкхнекню вторинного п1ело-нефрнту спрнялн ыетабол1чнх поруиення (3), м1хурно-сечов1дний рефлюкс (5), аноиал1х розвнтку нирох i сечоводхв (4) у вигляд! подвоення цирки, в1дсутностх ннркн, эвухевня чавково-мискового спхвустя, у 2 хворих спостерхгалася патологхчна рухлнв£сть кирок, аномалах сечового Mixypa i уретри (2).

Латентнкй nepe6ir хронхчного пхелонефриту вхдмхчений у 49» хворих, причому у 4 з них виявлений вторинний (обструктивнин) п!елонефрит. Рецидивуючий характер nepe6iry захворювання був у 50,9* хворих, част1ие при первикному пхелонефрит1 (19 дхтей).

Комплекс обстежеиня дхтей включав клхн1чнх, лаборатор-H0-6i0xiMi4Hí, функцхональн!, хмуяологхчнх, ультразвуков!, рент-геиологхчн1 методи, во широко використовуються в клхнхчнхй прак-тицх, а такох спецхальнх генетнчях, бактерхологхчнх i фхэи-Ko-xiiii4Hi методи дослзлження.

Бактерхологхчне дослхдхення ceqi проводили nocieoM за методом Gould (1965) у BianoBiflHocTi з методичними рекомендацхями А.В".Ру-денко i cniBaBT.(1982). За його результатами визначали ступхиь 6axTepiypix, вид ихкроорганхзмхв, до вндхляються з сечею, хх чут-ливхсть до антиб1отикхв. Для бактерхологхчного досл1дхення брали середню порцхю сеч!, зберхгали хх в холодильнику не бхлызе 2 год.

функцхональний стан нирок оцхнпвали за комплексом загальноп-рнннятих показниздв, направления на выявления порушень парцхаль-них ниркових функи1й на р!зних рхвнях нефрону.

Для диагностики захворюаань висористовували такох рентгено-лоГ1ЧН1 «столи (оглядова х скскреторна урографхя, м!кц!йна цисто-уретрографхя), дистанцхйну теркографхю, сонографхю х радхохзотоп-ну реносцинт!граф1ю.

до комплексу обстехення включали коксультацхю отоларинголога, окул1ста, стоматолога, гхнеколога х уролога.

Кхлысхсну оцхнку електроправхдкост! сечх обстехеких здорових 1 хворих дхтей проводили на пл.дставх вимхрювания електричного опору сечх за допомогою ухнстокського постового включения з вико-ристаиням вимхровача RCI.P50.30 на розробяенону нами специальному пристрох.

Електропровхдн1сть розчнну визначали за формулою: ¿е » к/Е , де Эв - слсхтропров!днхсть, К - константа кокхрки, к - оп!р розчину (К.П.Муценко 1 спхвавт., 1982).

Кристадоутаворюючх властивост1 сеч1 у хворих. п1елонефритои 1 у д1тен, якх знахолилися на обстеженнх, визначали за допомогою скринхнг-тестхв на гхпероксалурхю х гхперфосфатурхв (Л.П.Павлова 1 сгйвавт. ,1989).

Визначали також антнкристалоутворюючу здатнхсть сеч! по вхднооекню до оксалату х фосфату кальц!», трипсльфосфату калькхю (Л.М.Байпхльдхна, 1982; Е.О.Юр'ева х спхвавт., 1985).

Вм!ст сечовох ккслоти у сеч1 визначали методом Июллера-Зейо-.ферта (В.Г.Колб, З.с.камиашхков, 1976). Визначення сечовох кисло-ти у кров! проводили методом - спектрофотометра за магхтсни. Екскрец1ю охсалатхв з сечею визначали за методикою Г.А.Сиворинсь-кого (1969).

В якостх кохливих маркерхв генетнчйох схильност! д!тей до п!елонефрнту булн вивчен! аитигени систеын Н1.А, як! типували в комплементзалехноиу дхмфоцнтотоксичкоку тест! (тегазакх, Мсс1е11апс1,19б4). Фенотип ацетилюваиня оцхнввали за активист» К-ацетилтрансферази. дерматоглхфи.знхмали за загальноприйнятою методикою (Т.Д.Гладкова, 19«б>.

Скрик!кг-прогрдца масового обстехення дхтей включала такох дослхдження сечх за. допоногою~х!ихчних тестхв на бактерхур1ю з метою виявлення ^сймптоматичнох баетерхурхх ! зхставлення даних з результатами бактерхологхчиого 'дослхдження сеч! та елекТроп-ровхдностх. Тестування проврдилося у в!дповхдноетх э методиками В.С.Рябннського 4 в.Е.Родомана (1965), в.е.вельткшева х

сп!вавт.(1983), М.СЛгнатовох i спхвавтД 1984), Л.П.Павловох i сп1вавт. (1989), якх включали каталазннн тест, тест з ТТХ i нхтритяий тест.

Обробку результат1в проведеннх дослхдкень зд1йснввали за до-помогою utTOfliB BapiauifiHoi статистики (Г.Ф.Лак1н, 1990). Р1зницю в результатах двох виб1рок, ио гидлягавть нормальному закону роз-подхлу, оихдювали за параметричнии кцитсрхем t (Стьюдента). Аиалхзуючи вибхркн, якх вхдрхзнялися за формою вхд нормального розподхлу, використовувалн непараметркчн1 критерхх (е.В.Гублер, 1990).

взаемозв'язок Mix деякими показниками вивчали вираховуючи ко-еф1ц1енти парнох кореляцхх (г.Ф.Лакхн, 1990). Для встановлення якхсного взаемозв'язку корнстувалися коефхцхентом раиговох коре-ляцхх спхрыеиа.

3 метою встановлення прогностичного значения фактор1в ризику застосовували прогностичиий коефхдаент, якнй внраховували за формулою Еайеса. для спроиекня i пркскорення розрахуику прогностяч-них KoeijitueHTiB, а такох для виявлевня диференцхально-дхаг-ностичного значения факторхв ризику використовувалн методику зап-ропоноваяу I.П.Антоновны i я.а.Луп'ян (1986).

Статистичн1 розрахунки проводили за спец1ально» програмою •Statgraf" на комп'ютерх типу IBM PC/AT з використанням коре-ляц1йного i perpeciftaoro анал1зу, а також за допомогою програмо-ваяих мхкрокалькуляторхв * Электроника" БЗ-21 i ЮС-61.

РЕЗУЛЬТАТН ДОСЛ1Д1ЕЯЬ ТА IX ОВГОВОРЕННЯ

1

Результата аналхзу свхдчать; про те, ио серед хворих иа пхело-нефрит переважали дхвчатха (84,9*), i сп1вв1днопення хлопчики i дхвчатка дорхвнювало 1:5,6 (в контрольна^ групх 1:0,8). Обструк-тивнх змхни оргакхв сечовох системи виявленх у 75% хлопчнк1в, хворих на пхелонефрит, i у 22,2% дхвчаток. Зх.ставлення частота виявлення обструктивних зм1н в органах сечовох системи у хлоп-чикхв х д1вчаток, хворих на пхелонефрит, показали, ио статевх розбхжностх у хворих мають суттеве значения. BiporiflHicTb вторнн-ного характеру п1елонефриту в 1,3 вииа у хлопчнк1в, н1ж у д!вча-ток. Латентний nepe6ir хронхчного п1елонефриту спостер1гався у 51,1» дхвчаток та у 37,5» хлопчкк1в. Отже, фактор статх е рн-

зик-фактором схильност! до пхелонефрнту у дхтей.

Важлнво вздяхтити, во пхелонефрит та дисметаболхчнх нефро-патхх частхае спостер1галися у дхтей вхком вхком в1д 7 до 15 poxiB (у 69,8 i 85% в1дпоа!дно), ревта склали в1кову трупу вхд 2 до 7 рокхв.

Численях даях лхтератури дозволяють стверджуватн, до поикод-ження органу у гхнок в перход вагхтаостх коже призвести до роз-витку у потомства вродхеннох схильностх до захворювання дакого органа (Я.Т.Теблоева i спхвавт.,1982; Х.Р.Рапоппорт, 1986). У 13,2* дхтей, хворих на пхелонефрит, waTepi пхд час вагхтност1 перенесли кефропатхо, у 18,4% вхдмхчений токсикоз I х II половини BariTHOCTi, у 26,7% - ГРВ1, грнп та iHiai гострх хнфекцхйн1 хворо-бн.

1з аналхзу ми також встааовнлк, до у 24,5% дхтей, хворнх на п1елонефрит, мала мхеце патолог1я пологхв, недоношешшн народи-лнея 9,4* д!тей, у 15% в1д«хчалася асф1ксхя. У 7,5% дхтей вияв-леннх кивков! хнфекщ.! i дисбактерхоз в перход грудного aiKy.

Алерголотхчкий анамнез був обтяженнм у 32,1% дхтей, хворнх на пхелонефрнт, при цьому у 26,4% з них були прояви ексудативко-ка-тарального aiareay в грудному вхцх, а 9*4%,хвор1ли на алергхчний дерматит на момент обстехення.

Патологхя пологхв- i nepioBy новонародхеностх, токси-ко-алерг1чкай фок е обов'язховнии факторами ркзику викикнення пхелонефрнту у дхтей.

Аналхз одержаних даиих св!дчить також про те, ио 67,9% дЛтей, хворих на пхелонефрнт, мохна вхдкести до групи частохвора.ючих. Под1бк1 результатн були отрнмаях в трупах з•хнфекцхеп сечових влях1в х днеметаболхчно» нефропатхео: часто хвор1в«шх внявилося 42,6% * х 62,5% дхтек вхяяовхдно. Ризик роэвитку пхелонефрнту у часто хворхючих дхтей не перевицуе в1рогхдностх кого виннхнення у дхтей, якх не вхдносяться до aiex групи. При аналхзх каявкостз. вогииц хронхчнох ¿нфекцхх вони виявленкх у 84,9%.хворих на пхело-■ нефрит. ■ . . ,

Встановлейо, ио у 18,4« дхтей була глиска хнвазхя i у 64,1% - ■ вегетативнх дисфункцхх. в групх пор!вняння ливе у 4,4% виявлений ентероб1оз i у 55,6% - вегетатнвн1 днсфуныЦх. Коефшхент вхдносного розвитку викикнення•пхелонефрнту у дхтей на фон! су-путньох глиснох i-нвазхх в дхагностичних балах встановнв. 7, во moid

же сприяти виникненню захворювання у дхтей.

у 20,7% дхтей , хворих на пиелонефрит, внявлено нетримання сечх, у 9,4% - м1хурно-сечовидний рефлюкс i у t хворого - яейро-геяний сечовий мххур. 1нфхкуваиню сечх i розвитку п1елонефриту у хворнх з нетриманкям сечх сприяе дисфунгцхя уродинамхки ннжнхх еечових шлях1в (А.е.Будревич, Т.С.Тарендь,- 1987). Тому поруаеиня уродинамхки ннжнхх еечових шляххв може бути фактором ризику розвитку пхелонефриту у дггей.-

При ретроспективному аналазх захворюваностх иа пхелонефрит (за звертанням) наин пхдтвердхена залехн!сть вйникнення п!елонеф-риту в1д клхмато-погодних факторхв зовн1ш.чього с^редовища. Найбхльш високий рнзих виникнення п1елонефриту або загострення хрон1чного процесу э врахуванням .клхмато-географхчшгх особли-востей регхону П.Г.Правич i слхзавт..1989), у жовтна-лястопадх i ехчнх-лютому, на як1 приходиться 61% вехх випадк1в звернення до клхнхки з приводу захворювання.

Встановлеио, до лише 28,3% дггей, хворих на пхелонефрит, 5,5% дхтей з хнфекц1ею еечових шляххв i 5% - з дисметаболхчнои нефро-патхею перебувалн_ на диспансерному обл1ку в полхклхкхцх, де про-водилнея профхлактичкх заходи, ио надто недостатньо, оскхльки на хрон1чний п1елонефрнт в Hamifi BH6ipui хворхли 75,5» д1тей.

На пхдетавх диференц1йованох-дхагностичнох оцхнки факторхв ризику за Байесом в иодифхкацхх I.Л.Антонова i я.А.Луп'яна (1986) найбхльи спецнф1чними для виникнення пхелонефриту у д1тей е 11 ознак, якх мають иахсииальку к1лькхсть дхагностичних балхв. серед' них: xiHona стать дитини, нефропатхя i захворюваннхеть матерх на ГРВ1 та хншх хнфекцхннх хвороби пхд час вагхтностх, патологхя полосе, недоношенхеть, кяиковх хнфекцхх иа 1-му poui життя, пере-несенх дитячх хнфеки1нн1 захворювання, вегстативн1 дисфункц1х, глисн1 хнвазхх, порушення уродинамхкн[нихн1х еечових mnsxiB у внгляд1 нетримання сеч!, м1хурно-сечовидного рефлюксу. Крхн того, встановлен1 неспецифхчнх, але зиачимх фактори, вахливх для прог-нозування виникнення гаелонефриту, так! як BiK дитини (7-15 рокхв), захворювання'нирок у батьк!в i близьких родич!в, алерго-лог!чний фон та осхнньо-зимовий сезон року.

За данями м.С.1гнатовох (1989),, п!елонефрит вхдноситься до мультифактор!альних захворювань, в генез! яких вахливе значения мають фактори генетнчнох схильностх. В якостх ыохлнвих генетичних

U

MapscpiB схильносгх до п!елонефриту каин вивчешш розподхл анти-генхв снстеми HLA, фенотип ацетилввання та ознаки аерматоглхфд.ки.

В загальихй rpyni хворих на пхелонефрит, в nosyci HLA-A спостер1гаеться деяке збхлывення, але недостовхрне, частота вияв-лення антнген1в А10 (19,2*, в контрольна групх - 10%; р>0,os) i Al i (22,2*, в контрольнхй rpyni - 12,7%; Р>0,05). встановлено значне збхльоення частота вияаленкя антиген1в В8 (23,2*, в хонтрольнхй rpyni - 10%; Р<0,01) i особливо В7 (44,4%, В КОНТРОЛЬНА групх - 20,7«; p<o,ooi). CryniHb вхдносиого ризику при наявностх В феНОТИПХ HLA-8HTHTeHÍB Al О, В7 i В8 ДОСНТЬ ВИСОКИН. РИЗИК ви-инкнення пхелонефриту при наявностх в фенотип! HLA-антигеихв у 2-з рази вивий у nopíBHHHKi з дхтыш, у яких цх антигени BiacyTHi. Навпаки, B3S i B4G у хворих на пхелонефрит виявлядися духе piAKo, а ризик вниикнсння захворювання при иаявност1 в фенотнпх цих нЬА-антнгеив незначнии (ахдпов1дно 0,30 i о,36).

cniBBiflHoncHHR повхльних i швидких ацетиляторхв у д1тей, хворих на пхелонефрит, становило 3,5:1, toaí як в загалыйй попу-ляцхх дхтей - 1,4:1. Величина коефхцхенту вхдносиого ризику захворювання у дхтей з повЬтьиим ацетнлюванням становила 3,27, з ивидким - 0,31.

при анал!зх показннкхв дерыатографхки встановлено, ио закхнчення головних долоиних лхий A. i В qacTime спостерхгалися в полях 5 та И, BinoBiflHO у 57 i 18*дхтец, i зовсхи не вхди1ча-лися в контрольнхй rpyni. При цьоиу перевахали ульнарн1 петлi на rinoTeHapi (34%) у порхвияннх з контрольно» групою (5*, Р<0,05).

Аналхз типу малюнка к1нцевих фаланг палыив кист! дозволив виявити велику частоту hocíüctbí вхэерунка А (дуга) у 27* хворих на nieift pyui i в1зерунка * (закруток) у 63* на правхй pyui, híx в контролы^й rpyni (в!дповхдно 7,8 i 4,6%). У дхтей, хворих иа п!елонефрит, спостер1гаеться зм!цення в1сьового Tpnpaniyca, i ко-ливання кута Atd на правхй рудх При цьому становили 40-60*, на fliBiH " 38-55° (в контрольна rpyni: 40~45°i 3 7-45® BifllIOBXflHO) .

Вказанх ознаки дерматоглхф1ки можуть с^ухнти ознакаии ризику розвитку п1елонефриту у дхтей як фактор сладковох схильност! до »икробно-запальнйх уражень нирок, оскхлькц з хх допоиогов «окна об'ективно оцхнити прояви сполучнотканинного дизембр!огенезу, в току числ1 i в napeHxiKi чирок (М.Д.великорецька, 1986);

Але вин^ккення i розвиток пхелонефриту кожлрвий лише при про. 12

никнсила в сечова шляхи патогенних мхкроорганхэмхв, Анал13 одер-ханих даких про розподхл ступеня eaxrepiypii за трупами хворих дозволив зробити висновок, «о зиачно частхше патологично значима бактерхурхя (10*х б!льше мхкробних тхл в t ил cc4i) внявляеться при хрон1чноиу п.1слонефрит1 в стадхх загострення (53,85%), тодх як ннзьке обсхменхння сечх (менве 10sмхкробних тхл в 1 мл ce4i) спостср1гаеться при хрон!чному пхелонефрнт1 з латентним персбхгом в стадз.х кл1н1чнох ремхсЛх. Це узгоджуеться з данями Censi et ¿1.(1981) х А.В.Руденко та спхвавт. (1989).

У rpyni хворих на пхелонефрит частхпе вис1валися патогеннх штаин кииковох палочки i стаф1локок!в, причому найчаст1ае дана мхкрофлора була при гостроиу i хронхчному пхелонефрит1 в стадН загострення'. в них хе трупах виявлен! .поодинокх випадки вид1лення ентеробактерхй: Citrobacter sp., Edvarsiella sp., serratia marcercens. Крхм того, частхше, Hix в хноих трупах дхтей, вияв-ленх полхморфн1 acouiautx з грибами роду Candida i ентеробак-TepiHMH Acinetobacter sp., Klebsiella sp.(14,29 i 15,38% BiflnoBiflHo). характер мхкрофлори сечх у дхтей з латентним пхело-нефриток i асииитоиатичнсв ба-KTcpiypiea багато в чону збхгаеться i в1др1зняеться вхд мхкробиого пейзажу nociBiB ce4i в хнших трупах хворих.

Разом з три, видовий спектр мхкрофлори ce4i у Д1тей з асимп-томатично» 6aKTepiypieio мае суттеву вхдмхннхсть вхд такого у хворях хшмх клхнхчних труп. У посхвах teчх у д1тей з асимптоматич-ною бактерхурхею перевахають Micrococcus luteus et varians (у 27,58% дхтей у виглядх монокультури i у 17,86% - у виглядх дво-компонентннх асоцхацхй). KpiM того, у таких дхтей частхше, Hix в iHtrnx трупах хворих, внявлен! м1кробнх асоцхацхх (28,19%). Слга зазяачити, по при внсокому рхвнх значимост1 (Р<0,01) мхкробн! спектри сечх хворих з латентним персбхгом П1елонефриту i у части-ни дхтей з асимптоматичною бактерхур1ею достовхрно вхдр!зняються.

Поряд з бактер1ологхчким посхвом для виявлення 6aKTepiypix нами використан! деяк1 xiMi4Hi скринхнг-тести з метою визначения ххиьго fliarHocTH4Horo значения. У хворих на пхелонефрит при достатньо високому inneKci 6ar.Tepiypix (бхля 10*/мл) результати каталазного тесту на виявлення 6aKTepiypix булн познтивннми лише у -18,86% випадк!в. При HH3bKift 6aKTepiypix (менше Ю4/мл ce4i) ГГХ-тест встановлював в1дпов1дкин cTyniHb 6aKTepiypix липе у 28%

випадк1в, в pasi погранично! 6aKTepiypix - в 36,4% випадкхв, при патолог1чно значимхй 6aKTepiypix (бхльше 10* /ил сечх) - 51,3%.

Аиал1з результатов н1трнтного тесту показав, во бхлып híx у половиии хворих на пхелонефрнт, з хнфекцхею сечових шляхов при значних хкдексах бактврхурхх виявленх позитивнх данх про на-явнхсть бахтер!ур!х (62,26 i 80% вхдповхдно). У дхтей же з асимп-томатичиох бактерхурхею частота ix виявяення вх.дихчалася лише в 41,38% випадкхв.

Вахливо вхдзначити, до тхлькн у 2,44* з 82 дхтей з пато-логхчно значимо» бактер!ур!е» спостер1галися позитивнх результат« одночасно трьох xxmímhhx tcctíb. Позитивнх результатн одночасно двох тестхв ххмхчного схринхигу вхдихчалися лише у П,7б% д1тей з погранично» та ¿стиниою бактерхуpie», по евхдчить про низьку спе-цнф!чнхсть цнх дхагностичних tcctíb.

Вахливики показкиками сечх у хворих на пиелонефрит е хх фхзн-ко—ххмхчнх властавостх, так! як вхдносна ахльн!сть ce4i, хх рН,, осиолярихсть та електропров!дн!сть.

Оскхльки внихровання в!дносиох щхльност! сечх ! осмолярност! охоплпе в основному молекулярк! та колохдно-дисперсн! речовини (Tiegernann et' al.,1983), то результата цих показкикхв мохуть досить приблизив В1ЛПОв1датн концентрац!х електрол!т!в у сечх. Навпаки, величина електропровхдност! сеч! запехить в!д к!лькаст! xohíb в розчинх сечх i найбхльш повно вхдобрахае порушення кои-центрац!йнох функцП нярок, до призводить до 3nin електрол!тного складу ce4i.

Результатн внмхрввань наведен! в табл.1. Найб!льа низьк! по-казники електропровхдност!, одержан! вхдразу гйсля взяття cbíxo-випуденох ce4i, выявлен! при pisHHX формах пхелонефриту у порхвняннх з д!тьмн контрольно! групи i хворими з хнфекцхею сечових шлях!в i дискетабол!чною нефропатхею, Так, при гострому п!елонефрит! електропорв!дн!сть сеч! становила 1,61!0,01*10"1 Ci, при хрон!чному п!елонефрит!. в CTaflix загострення - t ,92+0,02'10"г Ci, при xp0Hi4K0uy латентному п!елонефрит! в cTaaii OÍHÍ4HOX peMicix - 2.oto,03»ю"г Ci.

В той же час у д!тен з !нфекц!ею сечовкх шлях*в електроп-poBiflHicTb ce4i була зкачно вищою (2,б4±0,09*10*гс1; Р<0,05). При дисметабол!чн1й нефропатхх також встановлен! бхлыв висок! показ-ники електропров!дност! ce4i (2,43±0,024'ю"гС!; Р<о ,05). .

SfL'r- ¡J

Таблнця l

Позан;пл1 електропровхдкостх cc4i i рН-метрхх в залежностх в1д актнвност1 пхелонефриту та хншнх

захворювань (Х±щ) ----------[-------т--------г----------------------

Юйнхчна

трупа

хворях

-----------------н----

1.Гострнй п!ело-нефрнт

2.ХПН в стадН загострення

3.ХПИ, латентний , nepeöir, в ста'

aii кл1н1чнох peHicix 4.1нфекцхя сечо-

вих вляххв 5.Дисцетаболхчна

нефропатхя 6.здоров! дхти

Kinb-кхсть обсте-жених

13

14

16

25 40 59

----1-------

рн-ссчх

к-

До термоста-|Пхсля термо-тування |статування

1,6ito,01

6 ,5t0,05 6,6*0,02 i,310,Ol

i,410,03 6,210,08 5,7+0,02

Електропров1дяхсть сечх (Ci)40"*

1,9210,02 2,010,03

2,64±0,009 2,4310,024 2,85+0,09

Р6-1 < 0 05 1 5 . < 0 05

P6-I > 0,05 | > 0 05 | > 0 05

Р6-3 < 0 ,05 { < 0 05 | < 0 05

Р6-4 > 0, 05 { > 0 05 | > 0 05

Р6-5 > 0,0 5 | > 0 05 | > 0 05

2,6210,032 3,03+0,037 2,63+0,018

2,9310,027 - 3,110.06.-. 2,9310,025

flOCTOBipHiCTb pi3Himi:

L------------------X----—i-----.---1------------U------•-----1

Приихтха: ХПН - хрон1чний пхелонефрнт.

У практично здорових дхтей електропров1дн1сть сечх становить 2,85+0, 09*1 оi нашх результат» узгодхуються з данями «entwich та сп1вавт.(1982).

Низьк! показники електропров1дност1 свхховипушенох сечх у дхтей з ихкробно-запальними процесами в сечов1й систеих обумов-

ленх, як виявилось, наявк1стю в сеч! бактерхально! м!крофлори. Зокрема, нанбхлыв низька електропровхднхсть сечх спостерхгалась у дхтей, хворих на пхелонефрит та аснилтоматичну 6aKTcpiypic, у яких були внявлена висок! 1ндекси бактерхурхх. Величина ко-ефхш.ента хореляцхх рангхв Спхрмена дозволила пхдтвердити на-явнхсть достовхрного звороткого зв'язку Mix елехтропровхднхств сеч! i ступеием бактерхурхх (Rs» -o,S; Р>о,95). Це, иабуть, пов'язане зх :зиачним збхльпекням к!лькостх нхкроорган1зи1в у сечх, тобто а присутаАстю в розчннх дисперсних часток i бхлкових осад1в, на -якнх внкикавть зони дифузних потенц!алхв i адсорбу-ються заряхенх катхони та внхони днсоцхнованих солей.

Крхм тога,; тагу змхну електропровхдностх fce4i мохна пояснитн i наявнхстк 'кояохднкх осадхв у виглядх продуктхв деструкцхх кл1тинннх мембран, якх вкникають в результата npoueciB вд.льнорат дикального окисление лхпхд1в, по повкодхують цнтоыембраии тканини нирок (ВЛ.Крнлов i сгхвавт., 1986; а.Д.Петрушнна i спхвавт., 1986)

Нами внявлена такох залехн1сть показнивдв електропровхдностх в1д видового спектру бактерхурхх. найбхлыд инзькх локазники електропровиностх свхховипущенох ce4i спостерхгалися при вияв-леннх Е.соЦ,< Streptococcus spp., Acinetobacter sp. i scix BapiaHTiB м1кробних асоцдацхк.

Отримаих.данх свхдчать про можливхсть д!агностики öaKTepiypix •за змхкамн електропровхдностх ce4i. низькх показники електропровхдностх сеч1 при п1елоне$>рит1, що вхдповйають високому ступе-ню öaKTepiypix, спостерхгалися у 60,4% дхтей. Асимптокатична бак-Tepiypia за результатами дослхдхення електропровхдностх ce4i ви-являлася у 58,8% дхтей.

Для пор1вяяння наведемо дан! про д!агностнчке значения х!мхчних cxpHHiHr-TecTiB для визначення öaKTepiypix. При пхело-нефрит! не вхдм!чено одночасно позитивних результат!в ycix трьох х!мхчннх TCCTiB. Ляпе у 6,9% д!тен з асимптоматичною бактер!ур!ею за трьома тестами мохна мхркувати про наявн!сть öaKTepiypix. Про-те у и,3% Birth, хворих на nieлонефрнт, ,були позитивнх результата одночасно двох ххмхчннх скрин!нг-тест!в (частое ТТХ d ипритного) .

Нами запропонований новий метод д!агностикн поруиення функц1х нирок у дхтей, хворих1 на пхелонсфрит, про во подана заявка на ви-

каххд. Суть цього методу эаключаеться а тому, до визначають електропров1дихсть сечх до 1 пхсля термостатуваняя * протягои 24 год 1 за р1знице» у величинах у пор1виянн1 з коркою мхркують про поруиення функцхх нирок.

Анал1з результатхв проведенкх дослх.дхень виявив, що в залех-ностх вхд активностх патолог!чного пронесу , в кирках х ступени по-рушень хх коицентраи1и:нох функцхх рхзниця их ж значениями електропровхдностх сеч1 до х пхсля термостатування рхзко вхдрхзняеться. На кал.1 видно, по иайбхльоа рхзннця в значениях електропровхдностх сечх спостер1гаеться при гострому перебхгу пиелонефриту у д1тей (л- 1,01±0,09 * ю"гс1) 1 при хронхчноку пхедо-яефритх в стадхх загострення Х1±0,01*Ю*гС1). эначно иение

[юказннхи електропров1дностх сечх вхдрхзняються у дхтей з кронхчним латентнии пхелонефритом (*«*» 0,63±0,081 чо"гСх). Ана-лог!чнх дак1 обержанх у д1тей з днсметаболхчноо нефропатхею и*"0,б710,07*10"1 С1), по свз.дчнть про незначна фуншЦональкх поруиення нирок при цнх захворвваннях.

На нашу думку, збхлыаення електропровхдностх сечх у хворих на 11елонефрит пхсля хх термостатування протягои 24 год пов'язане з таявнхстю бхлка Танма-хорсфала, який в значнхн кхлькост1 синте-зуеться х екскретуеться з. сечею яри мхкробко-запальноиу урахенкх саналыйв нирок (В.Г,майданннк, Г.Н.Дранник, 1990). Дании б1лок пае властивхсть утворюватк ы1цели з рхзнини катхонами 1 аихонами. 1ри термостатуваннх сечх протягом 24 год ихцели розпадаються, збл.лыиуеться к1лькхсть вхльнкх акхонхв х катхонхв, шо призводить зо пхдвииення електропровхдност1 роачкку. ';

При дослхдхенях осаду добовох сеч1 бхлыя наж 1/3 дхтей, х> -эих на п1елонефрнт, виявлен1 кристали оксалатхв х уратхв. У зо,2% «ворих на п1елоиефркт була виявлена оксалатна кристалур1я, з них / 81 ,296 хворих був хронхчний латеитний перебхг захворювання. Ура-ги були виявленх у 53,8% таких хворих. Одночасне зб1льиення гкскрецхх оксадатно-уратних солей виявлено у 22■6% хворнх на йелонефрнт.

В групх дзлгей, хворнх на пхелонефрит, збхльиення йлькостх :ечовох, кислоти в крова спостер1.галося у 22,6% ± а бхльшост1 з «х була хрон1чна латентка форма захворювання. Найвиднй рхвень :ечовох ; кислоти в кров! (0,54310,031 ммоль/л) був виявлений. при иелонефритх, в основному за рахунок показннкхв у дхтей з

3,2 ?.ô 2,4 s>o

as

*Ш"гСи

«иг

1

rt

I

0,0В à

Пав т*1

й

№4

0,02?

Й

OfiOS ,

0,025

теп.

□

«i

до термостатувания

iv у vi

.0-

меля термостатувания

Нал.1. Показкнки електропровхдност! ceqi у хворих з го-стрим (I), хронхчним в craaiï загострсння (II) i, хронхчннм латентннм в стадН кл1н!чног peMiciï (III) гпелонефрнтои, з днсмстаболхчною нефропатл.-ею (IV), хнфекцхею сечовнх влях1в (V) i здоровнх дхтей (VI) "

хронхчнни латентннм перебхгом захворюваиня (0,5«9±0,019 ммоль/л).

У хворих на пиелонефрит В1дм1чена достов1рно висока екскрец1я оксалат1в з сечею (27,64i0,032 мг/добу),прчому найб1льш виражену оксалатяу крисгалурхю встановлено у дхтей з гострим пхелонефритон (30,6+0,031 кг/яобу).1 хрон!чним латентннм перебхгои захворювання (27,5+0,058 мг/добу),ао значно в1др1зняеться в1д показншив добо-boï екскрецй оксалат1в у эдорових д!тей (11,б7±0,029 мг/добу).

Уратна кристалур1я такох бхльп вирахена у хворих э гострим ! хронхчннм латектнии п1елонефритом (7,0410,29 ммолб/л 1 6,9240,25 миоль/л в1дпов1дно). _ .

Зг!дно з даянии ххм!чного скркнхнгу гхпероксалур!я 1 г1пер— фосфатурхя не внявлялися б!льш нхх у половиня дхтей вс1х клхяхчних груп. В результатх отрицаний слабхий недостов1рний пря-мий хореляш-йний зв'язок (йз-о,181; Р<0,95), що свхдчить про низьхе а.нфорикцз.&не х дхагностичие значеяяя х1и1чного скринхнг-тесту на г1пероксалурх» х гхперфосфатур1п.

Найбхльпа частота зннження аятикристалутворюочох здатностх сечх по вхднопсннп до оксалату кальцх» вхдихчалася в груп1 хворих 1а дисметаболхчяу нефропатхв (85%), а такох у дхтей з асииятоиа-гичною бактерхурхес (68,9%) 1 з хронхчним латектяии перебхгом йелонефриту (61,5%) . Це свхдчить, : мабуть, про вхдсутнхсть або кзначну кхльх1сть в сечх хнг1б1тор1в крнсталхзацхх вкаэаних со-1ей - п1ридохсяну, цитрату хал!», хондроггянсульфату та хн.

Кристалурхя мохе бутк посазкикои кестабхлькост! цктоплазма--ичних мембран епхтелх» ниркових каналыив, до пошкодхуе сечов! (ляхн 1 сприяе хх хнфхкуваннп.

Для внрхшеяня питания про хснуваяня дхйсно ^ асимптоматнчнох >актерхурИ, про хх первиннхсть ! вторнннхсть по вхдноиенню до симптоматичного запалення органхв сечовох снстеии ни детально ивчалн анамнез, суб'ективний та об'ектявний стан здоров'я дхтей, роводили лабораторно-1нструментальне дослхдхення.. В результат! омплексного обстехения ! встановлено, но асямптоматичиа бак-ер!ур!я у б!львост! таких д1тей бура касл!дком перенесеного бак-ер!ального запалення нярок ! сечовях илях!в, точн!ве проявом ентного переб!гу л!елонефриту, оскхльки виявлена схох1сть:

а) анамяестячних фактор!» ризнку (х!яоча стать, захворю-ан!сть матер! п!д час ваггтност! на ГРВI, патологхя полог!в, гаков! , хнфекцН ! дясбактермз на первому роц! хиття, глисяа *вазхя, яейрогеяний сечовий мххур, ос!ниьо-знмрвий сезон року);

б) видового спектра м1крофлори сечх, яка вяявлялася у д!тей з •-Ииптоматичяою бактер!урхе» ! хроихчкии латектним^: п!елокефрнтом ггафхлокок, кншкоаа палочка, м!крокок та хн.);

в) в однаково низькихг' показниках електропров!диостх св!хови-гденох сеч! (менше 2,1?1о"1С!);

г) а низысхй антикристалоутворюючгй зДатност! сеч! по вхдио-

щ аню до оксалату i фосфату калыпю.

f В той хе час данх проведеного дослхдхення не виключавть хсну-

вання первиннох асшштоматкчнох бактерхурхх. Так, на вхдихну Bii хворих на п1елонефрнт у fliTefi з «симптоматичною öaxTepiypie» KniHi4Hi i лабораторн! данх, so свадчили б про запалышй процсс i нирках, були BiflcyTHi. Kpin того, при BciS схохостх характерз мхкрофлорн сечх у вхазаних трупах спостер1галася рхзшшя j м1хробннх спектрах, иохлисо, за рахунок персвахання в посхва: мхкрококка у ■ виглядх монокультур i особливо часто у вигляд: кхкробних acoaiauiH. у вхазаних трупах вхдмхчена рхзниця в показ-пиках електропров!дкостх ce4i до i nieля хх термостатування (иен ве 0,7*1о^си) i в показииках добовох ercKpeuix солей з сече», i такох у хх BMiCTi в кровх.

Узагальнюючи отриманх результати, ми розпод1лили Bei вивчен фактори, якх сприяють розвнтку в!елонефриту, на усуваючх (керо BaHi) i неусуваюч! (некерованх), вирахували прогностичнх ко e^iuieHTH ризику в д!агиостичиих балах з допомогою методу Байес в модиф!каиИ Х.П.Антонова i я.А.Луп'на (1986) i склали ouino4 ио-прогностнчну таблиц» для 1нднвхдуального прогнозування ризик внннкнення пхелонериту i та з хнших захворввань сечовох системи fliTefi (табя.2).

Дхти, якх ыають неусуваючх фактори ризику i потребують касте рохеностх подо розвнтку п1елонефриту, повиннх вхдиоситися до гр> пи 'уваги". У дхтей, якх мають, Kpiu вхазаних, такох i усуваю«; фактори ризику, згхдно з оцхночно-прогностичною таблиц« хндивхдуального прогнозування ризику icHye найбхльша BiporiBHici виникнення пхелонефрнту, i вони повиннх складати трупу "ризику' Для диференцхйованого пхдходу до прогнозування пхелокефриту не обххдно враховувати суми дхатностичних бал!в.

Таблица 2

оцз-кочка-прогностичка таблица 1няив1дуальн0га прагназуваиня стуаеня ризику викикнення п1едонефриту та хкпнх захворювань сечовох систем» у дз.тей

фактори ризику

Трупа фактора ризику

Пхело-нсфрит

А. НЕУСУВАВЧ1 I. СПСЦНфХЧНХ

I. Стать

г. наявн!сть

антиген1в Ш.А:

I. Тип ацстилован-

ИЯ:

■. озкаки

деркатоглхф1кн: дуга А

завиток *

II .Неспециф1чнх

. Вхк

. Сезон року

Б. УСУВАЮЧ1

I. специфхчих

Нефропатхя иaтepi п1д час ваг1тност1:

захворовання матерх ГРВ? гид час вагхт-

НОСТХ:

Патолог1я пологхв:

Недоношенхсть:

Кипковх хнфекцхх, дисбактер1оз на 1-му роцх:

дхвчатка хлопчики

А10

В$

В7

ва швидкий

ПОВХЛЬНИЙ

нема е

кека е

з о

2,8 2

3,2 3,6

1 ,8

-I

5 -<

II

3-7 рокхв о

7-15 рок!» 2

осхине-зимовкй 1

весхкнъо~лхтн1й 1

е

неиа

е

неиа е

неиа е

нема

13 О 5 О 3 О

1нфекцхя

сечових

влях1в

днсиета-болхчна нефропатхя

• ;. нема 0 0 0

Перенесенх днтячх

хнфехцхйнх хвороби: е 1 0 0

нема 0 2 1

Глисн1 хнвазхх: е 7 2 0

нема 0 1 1

вегетативнх

дисфункцхх: е 5 4 0

> нема 0 2 3

Нетрнмакня сечх: е 9 6 0

иена 0. 1 1

Мххурово-с ечовхд-

ний рефлюкс: . е 10 0 0

нема 0 0 0

11. Електропровхднхсгь свхховипуценох сеч1:

12. КристалурАя:

13. Бактерхурхя:

менте г 61лыпе 2 оксалатна уратна охсалатно уратна иенпе ю! бз-льве 10*

1«10*гс1

1»1<ггсх

/ил /ил

7 0 2

0 * 3 3

9 0 7

2 0 3

9 0 15

17 19 17

16 13 0

II. Неспецнф1чн1

14. Захворювавня ннрок

у батысхвх близь- .«

хих родич!в: иена

15. Наявнхсть.алергхч- иска ного дерматита: е

16-^Вогннва хронхчнох нема

хн$еки1х: ■ . в 1нтеркурентнх

захворвваиня рхдко

(ГРВ1 та хн.): часто Антикристало-

утворююча' до фосфатхв

здатнл.сть сечх: до оксалатхв

17

18

1 0 5

3 3 0

3 3 0

2 0 10

12 12 0

0 0 1

2 0 2

0 3 1

2 3 3

7 8 . 9

178,8 79,0 91,0

всього:

висновки

1. Нанвахлнвхиими факторами схильностх до винккиення пхелс нефриту у дз-тен е тахх, ях нефропатхя у матерх, захворвванхсть з на ГРВ1 пхд час вагхтностх, латологхя пологхв, недоношекхст! кишковх ¿.нфекцхх у дитиии на 1-му роцх хиття, вегетативно-вхсце ральнх днсфункц1х, порувення уродннамхки.нихн1х сечових шляххв, такох генетично детермхнованх фактори (жд.ноча стать, антиге» Н1-А-В7 х В8, повхльний тип аиетилнваиня, ознаки дсрматогл1ф1ки)

2. У хворих на пхелокефрит виявлен1 найбз.льи иизькх покаэкш

електропровхдност! свхжовнпувенох ce4i (меное 2,l'lO^Ci), а такох встановлена каявнхсть достов1рного звороткого эв'язку «ix елект-ponpaBiAHicTD сечх i ступеней бактерхурхх (RS" -О,»; Р>о,95). Ви-явлена такох залехн1сть показинк1в електропровхдностх cBixoBHny-щенох в1д видового спектру öarrepiypix. Найбхльв низьк1 показннкн enexTponpoBiflHocTi св1ховипущенох сеч! спостер!галнся при вияв-леннх E.coli, streptococcus spp., Acinetobacter sp, i Bcix Bapi-антхв мхкробних acouiauiü.

3. Встановлена пряма кореляцхйна эалежн^сть их* ступеней по-

руиення конаентрацхйнох функц1х ннрок. у хворнх на п1елонефрит i

заказниками електропров1дностх сечх до i п!сля хх термостатуванкя

]ротягом 24 год, во мохе служите методом ранкьох дхагностики зах-

зорювань у дхтей. Нан61льта р1зниия в значениях електроп-

joBiflHOCTi сечх у д1тей спостерхгаеться при гострому (1,01±

-г .. . . ' . .

>,09*10 Сх) х при хронхчноиу пхелонефритх в етадхх загострення

t.tito.oi'io^ci).

4. У хворнх на пхелонефрнт, 4acTiae при хрош.чкому латентному tepeöiry, виязлена значка .екскрецхя крисгалхв оксалатного i окса-гатно-урагкого походхення, во свхдчять про перекасичен1сть сечх :ристалоутвор»очими субстанцхями i призводить до нестабхльностх итоплазматичнях мембрая еп1телхо ннркдвих канальцхв, пошкодхупчи ечовх вляхи i зумовлкшчи виникнення п1елонефриту; - - —

5. При пхелонефрит! встановлено зкихення антикристалоутворюв-ох здатностх ce4i по вхдкошенню до оксалату i фосфату калыию, а акох вкзначено прогностичне значеиня кристалоолг1буючих власти-остей сечх у дхтей з асныптоыатнчною öaxTepiypie»,; во вхдпов1дае няхешго хх при xpoHiMHDMy латентному пхелонефритх х дисмета-ол!чнхй нефропатхх

6. Встановлено, во у 61льшостх дхтей з аснмптоматичною бак-epiypie» в1дм1чавться cxoxi патологхчи1 прояви з хронхчним ла-ентннм пхелонефрнтои: анамнестичнх дакх, вндовий спектр м1кроф-эрн, нкзькх показннкн електропровхдностх свхжовнпувенох сечх, :спроможкхсть хх кристалохнгхбуючих властнвостек. В тон же час *явлеко cBoepiflHicTb характеру 6aKTepiypix, показннкхв добовох сскрецхх крнсталхв х вхдсутнхсть клхнхчного симптомокомплексу захення нирох у д1тей з асимптоматнчною бактерхур1ею, во идчитьпро можливе 1снування як первинного, так i.вторинного хх ¡ходхенн'я.

7. вндхлено два групп ni.гей з рхзким ступеней ризику вкник-нення пхелонефряту: а) дгтей, hkí ыавть кеусуваюч^. фактора ризику i потребуоть касторохекост! додо розвитку пхелонефриту, слхд в!днести до групи "увата"; б) дхтей, якх мають Heycyeanrei та усу-ваючх фа кг ори, ризнку i у яких хсиуе найбхльша в1рогхднхсть виних-иекня захворюваккя, повиннх входкти до'групи 'ризику*.

Г ПРАКТИЧН1 РЕКОИЕНДАШI

1. з метою;прогнозу внннхнення пхелонефриту у д1тей необх1днс враховувати ступ1нь ризику при наявностх певних фактор!в, вико-ристовуючи ouiH04HO-nporHocTH4Hi коефхцхекти^ вирахенх в дхаг-ностичних балвх (табл.2).

2. для своечасного i точного виявлення патологхчно значимое 6arrepiypix рекомендуеться застосовувати визначення електроп-poBiflHocTi св1ховипувено1 сечх з допомогов розробленого Kaui пристрою. Величина електропровхдкостх сечх иихче 2,1■10з великою вхрогхднхстю вказуе на наявнхсть 6arrepiypi£.

3. PaHHiií Крите pie я' дхагностики порувень концентра uíhho: функцхх кирок у aítch, хворих на пхелонефрит, мохуть служит! 3UÍHH показникхв електропровхдиост1 сечх до i nieля xi термоста-

■тувакня протягом 24 год. Рхзниця показннкхв електропровхдност: ce4i до i пхеля ix термостатування протягом 24 год понад 0,7»ю" Ci вхаэуе на порупення конпентрац!йнох фуншйх нирок у д±тей : nieлоиефритом.

4. для проведения первиннох профилактики у д1тей рекомен дуеться вихорнстовувати запропоновану програму заходхв, основан; на врахуваши. виявлених неусуваючих i усуваючих фактор!в ризик виникнення п1слонефригу, во включае cneuianbHi CKpHHiHr-тести комплекс лхкувально-проф!лактичних заходхв, hkí перешкодхають ре anisauix загрози виникиення захворюваиня.

СПИСОК ПРАЦЬ, ОПУБЛ1КОВАННХ ПО TEMI ДИСЕРТАЦИ

1. Скрининг—гести и генетические маркеры в диспансеризации де тек с заболеваниям органов кочевой системы // Тез.докл. VII съезда детских врачей УССР.- Териополь, 1987.- С.73-74. <Соавт.: В.Д.Чеботарева, В.Г.майданник и др.)

2. Генетичн1 иаркери схильностх до роэвитку пиелонефриту у д1-, тей//Пед1атр1я, акушерство 1 гинекология.-1989.'-Н6.-С.14-16.

(Сп1вавт.: В.Г.Майданкик та о.н.)

3. Факторы риска и программа первичной профилактики пиелонефрита у детей // тез,докл. всесоюзн.научн.конф. "Актуальные вопросы профилактики неккфекционных заболеваний".- М., 1990.-С.213. ( соавт.: в.д.Чеботарева, В.Г.Ыайданник)

I. Электропроводность мочи у детей, больных пиелонефритом//Тез. дохл, научи, конф. молодых ученых и специалистов.-Донецк,