Автореферат и диссертация по медицине (14.01.02) на тему:Патогенетическое обоснование назначения препаратов конского каштана для лечения больных хроническим гломерулонефритом

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКА ДЕРЖАВНА МЕДИЧНА АКАДЕМІЯ

РГБ Он *

На правах рукопису

ЗУБ Лілія Олексіївна

ПАТОГЕНЕТИЧНЕ ОБГРУНТУВАННЯ ПРИЗНАЧЕННЯ ПРЕПАРАТІВ ГІРКОКАШТАН / ЗВИЧАЙНОГО ДЛЯ ЛІКУЙАІШЯ ХВОРИХ НА ХРОНІЧНИЙ ГЛОМЕРУЛОНЕФРИТ

14.01.02 - Внутрішні хвороби

АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук

Івано-фрашсівськ -1996

Дисертацією є рукопис.

Робота викопана ' на кафедрі факультетської терапії Чернівецького державного медичного інституту.

Науковий керівник: доктор медичних наук, професор

КАЛУГИ ! Вадим Онисимотшч

Офіційні опоненти:

1. Доктор медичних наук,професор НІКУЛАТарас

Денисович;

2. Доктор медичних наук, професор ОРИНЧАК Марія

. Андріївна.

Провідна установа: Харьківський державшії медичний університет, МОЗ України. . ,

Захист відбудеться -2£»мастопЦіЬ- . 1996 р. на засіданні

“спеціалізованої вченої ради Д.09.01.01 при Івано-Франківській державній медичній академії. *

З дисертацією можна ознайомитися у бібіліотеці Івано-Фрашсівської державної медичної академії (284000, м. Івано-Франківськ, вул. Галицька, 7).

Автореферат розісланий “2.2г ЙчО& ^4$ (996 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, кандидат ыедичнИх 1-Ю. Г оловач

з

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ Актуальність проблеми:

Висока медико-соціальна значимість гломерулонефриту визначається тим, іцо це захворювання % основному вражає осіб працездатного віку і тому спричиняє великі грудові втрати (Дядьпс А.И. н еоавт., 199); Чиж A.C., 1991; Cameron J.S., 1995).

Вирішення науково-практичних завдань сучасної нефрології успішно просувається вперед. В ґк'ршу чергу це пов'язано з поясно нових знань з етіології та патогенезу гломерулонефриту (Папаян A.B., Маркова Л.В., 1994; Пиріг Л.А., 1995; Agarwal S.K. et .1., 1993).

Незважаючи на значний внесок вітчизняних та зарубіжних вчених п розробку лгкувашш та профілактики гломерулонефриту, до цих пір залишаються предметом дискусій питанім вибору препаратів та тривалості лікування (Воробьев Р.И., 1.994; Barbour M.N., 1992).

Методом вибору у лікуванні хронічного гломерулонефриту (ХГН) є патогенетична терапія (Ратнср М.Я., Федорова Н.Д., 1996; Becker GJ. et nl.f 1993).

Сучасні патогенетичні засоби відносяться до групи перпаратів, які активно вмішуються у ряд життевоважливих процесів в організмі і часто спричиняють ускладнення (Оспанова Т.С., 1990; Колесник М.О., 1994; ІСамерон Дж.С., 1995). •

3 мстою покращення реолої ічних властивостей криві, мікроциркуляції в ниркових клубочках, і тим самим, зменшення небезпеки утворення фібр|шових депозитів у нирці, в даний час використовуються антикоагулянти та антиагреганти. Серед них найдоступніші ацетилсаліцилова кислота та курантил. Ці препараті? включені у схему, патогенетичної комплексної терапії гломерулонефриту (Папаян A.B., Маркова И.В., 1994; Тареева И.Е., 1995; Cattran D.S., 1992). Проте, не дивлячись на це, вони мають безліч негативних побічних ефектів та проявляють мше незначну дію на фібринолітичну ланку патогенезу гломерулонефриту (Крашутский В.В., Мироненко А.Е., 1986; Гнездилова А.И., 1986; Рогов В.А. и еоавт., .1990). '

В літературі зустрічаються вказівки на цілющі властивості гіркокаштану звичайного (ескузан та йэго аналоги) такі, як підвищення, резистентності капілярів та еритроцитарних мембран, стимуляція антитромбінової здатності сироватки крові, зменшення з’язкості крові, протизапальна дія, антимікробний ефект (Лесиовская Е.Е., Пастушенков' Л.В., 1990; Перевозченко И.И., 1995).

Препарати гіркокаштану звичайного широко використовуються для лікування судинної патології як артеріальної (порушення мозкового та серцевого кровообігу), так і венозної (тромбофлебіт). Враховуючи патологію мікроциркуляторного русла в нирках при гломерулонефриті

(фібрішові депозити), ескузан та його аналоги, можливо, могли б спрашпт позитивний ефект на перебіг та лікування цього захворювання.

Таким чином, актуальність вибраної теми визначеться пошуком нового препарату, який би визначався широким спектром патогенетичної дії з метою корекції комплексної терапії для попередження хронізації те прогресування гломерулонефриту.

Мета дослідження: .

Вивчиш вплив ескузану на стан системи гемостазу,. зокрема, фібринолітичної ланки у хворих на ХГН та провести порівняльну характеристику йогс чії з ацетилсаліциловою кислотою та курангилом.

Основні завдання дослідження:

1. Дослідити ( ан системи гемостазу, а саме коагуляційної,

тромбоцитарно-судинної та фібринолітичної ланок під впливом ескузану у хворих на ХГН. . • .

2. Провести порівняльну характеристику дії ескузану на систему

гемостазу з ацетилсаліциловою кислотою та курантилом. .

3. Встановити особливості змін в системі пероксидного окиснення ліпідів та антиоксидантної системи захисту організму Під дією ескузану.

4. Вивчити динаміку показників основішх функцій нирок під впливом препаратів гіркокаштану ззичайного у хворих на ХГН.

5. Обгрунтувати і запровадити в клінічну практику застосування препаратів гіркокаштану звичайного для лікування хворих на ХГН.

Наукова новизна:

Вперше встановлено вплив ескузану на активацію фібринолізу у хворих на ХГН, а також'на основні функції нирок.

Виявлено антиоксидантний ефект препарагів гіркокаштану звичайного, що проявилося значним підвищенням показників

глютатіоновоі системи. , ' ‘ ■ .

. Запропоновано спосіб корекції порушень в системі гемостазу та системі антиоксидантного захисту організму на основі терапії препаратами гіркокаштану звичайного.

• Практичне значенния роботе: -

. Результати проведеного дослідження далі можливість розробити та впровадити в практику спосіб корекції патогенетичного лікування ХГН за допомогою препаратів гіркокаштану звичайного, а також обгрунтувати та провести клінічну апробацію даного способу у хворих на ХГН із збереженою функцією нирох. - '

*

Для контролю за прогресуванням ХІ'Н та якістю лікувашія рекомендовано вп,. оваднтн в практику нефрологічшіх відділень тести дгт визначення фібринолітичної активності плауни крові та сечі (дослідженій антитромбіну Ш, потенційної активності плазмшіогену та урокіназної активності сечі).

Апробація роботи:

Основні положення дисертації доповідалися . на науковій конференції “Мгжчні наслідки аварії на ЧАЕС” (Харк:і, 1994), на симпозиумі з міжнародною участю “Хірургічні проблеми та екологія” ^Черн>'чці,1995), на науковій конференції викладачів, співробітник!;( та студентів, присвяченій 120-річчіо заснування Чернівецького державного університету (Чернівці, 1995), на ІІІ-му щорічному міжнародному семінарі “Сучасна нефрологія” (Санкт-Петербург, 1905), симпозиумі “Актуальні, питання медичної допомоги населетпо” (Чернівці, 1996).

ПуРлікаш:

За темою дисертації опубліковано 9 робіт. З них 3 статті. Отримано одне посвідчення на раціоналізаторську пропозицію № 22/95 від 1 .XI .95 р. “Спосіб лікування хворих на хронічний гломерулонефрит”, подана заяька на видачу патенту (приорітетна довідка) N2 96^10012 від 3.01.96 р.

Впровадження рез ультатів дослідження в практику: ■ . •

Застосузання ескузану для лікування ХГН впроваджено в практику нефрологічного відділення Чернівецької, обласної лікарні. Чернівецької-міської лікарні № 3, центральних районних лік рняк. Чернівецької області.

Осноізні положення дисертації використовуються при читанні лекцій та проведенні практичних занять на кафедрі факультетської терапії Чернівецького державного медичного інституту.

Положення, то виносяться на захист: '

1. Ескузан сприятливо бяливае на систему гемостазу: спричиняє

активацію фібринолізу в плазмі, знижує . фушсціоїшїьну активність' тромбоцитів та коагуляційні властивості крові. , ■' ’

2. Під впливом ескузану підвищується фібриноипнчна активній сечі у хворих на ХГН.

3. Внаслідок внутрішнього вживання ескузану покращуються процеси антиоксидантного захисту організму.

. 4. Застосування препаратів гіркокаштану звичайного призводить до Пок^н^щм основних функцій ннрок у хворих на ХГН.

Особистий внесок дисертанта в розробку наукових результатів:

Вклад автора в отриманні наукових результатів є основним і полягає у виборі, насамперед, об'єму і методів дослідження, в постановці мети та формуванні завдань, аналізі та узагальненні результатів досліджень, впровадженні в пгткпшу способу корекції патогенетичної терапії ХГН за допомогою препаратів гіркокаштану звичайного, підготовці наукових матеріалів до друку.

Структура та об'єм дисертації:

Дисертацію викладено на сторінках, з них власне машинописний текст займає сторінок. Дисертація складається з вступу, огляду

літератури, описания матеріалів та методів дослідження, клінічної характеристики хворих, 4 розділів, присвячених результатам власних досліджень, обговорення одержаних даних, заключения, висновків, практичних рекомендацій, вказівника літератури.

Дисертація Ілюстрована 23 таблицями та 9 мадаонками. Список літератури налічує 203 праці, у тому числі 88 іноземних авторів.

ЗМІСТ РОБОТИ •

Матеріали і методи дослідження: ,

Дня вирішення вказаних завдань було обстежено 121 хворого хронічним гломерулонефритом без ниркової недостатності, які поступали на лікування в нефрологічне відділення обласної клінічної лікарні міста ЧернівціГВІкові коливання у обстежених були в межах 16 - *65 років (середній вік 38,5±3,7 років), жіно:* було 75, чоловіків - 46 осіб. Контрольні ’ дослідження виконані за допомогою донорів - 37 здорових осіб (13 чоловіків і 24 жінки).

Хворі були розподілені на 3 групи, згідно класифікації А.П. Пеяещука (1983): 1 група - хворі на ХГН з нефротичним синдромом (НС) (34 чол.); П група - хворі з гіпертензивною стадією Захворювання (41 чол.); Ш група - хворі на ХГН з ізольованим сечовим синдромом (46 чол.).

Спостереження проводились в динаміці: до лі :ування та через 3-4 тиждні після застосування засобів патогенетичної терапії.

Для лікування хворих нами було застосовано ацетилсаліцилову кислоту по 0,3 (г) тричі на день після їди; курантил по 0,05 (г) чотири рази на день госля їди та ескузан по 20 крапель тричі на день за 15-20 хвилин До їди (в таблетках - по 1 таб. тричі на день аналогічно).

Відповідно застосованим засобам лікування кожна група хворих була розподілена на 3 підгрупи: з куоантилом - 39 хворих; з ацетилсаліциловою кислотою - 41 хворий; з ескузаном - 41 хворий.

Клінічне обстеження хворих включало ретельне вивченім скарг, анамнестичних даних, фізичного та загальноклінічиого обстеження.

Із спеціальних методик були використяні дослідження фібриногену (ФГ) за методикою Е.Д. Гольдберга (1980); Хагеман-залежний фібриноліз (ХЗФ) по К.Н. Веремеенко та співавт. (1986); антитромбін III (АТш) за Ю.В. Магеровським (1994); швидко- та повільнодіют» ішібітори плазміну (ШДІП та ПДІП) (Андреенко Г.В. та співавг., 1981); час лізису еуглобулінового згустку (JIE3), або фібрннолітичну активність плазми за методикою В.В. Меншикова (1987); потенційна активність плазминогену (ПАП) (Бшіуда В.ГІ. та співавт., 1980).

Вгрначалн також розчинні фібринмономерні комлекси (РФМК) та ранні продукти деградації фібриногену (РПДФ) за допомогою “стафілокок-клампінг тесту” за методикою Ю.В. Магеровського та співавт. (1995) у плазмі крові та сечі хворих на ХПІ.

Для одержання уяви про місцевий фібринолі в нирках досліджували урокіназну активність сечі за Г.В. Апдргснко (1979).

Процентний зміст адгезивних тромбоцитів визначали за методикою 'Г.А.Одеської та співавторів (1971) та підраховували за формулою:

Ті - Т2

ПАТ = —-------------- х 100 %, де

Т,

ГІАТ - процент адгезивних тромбоцитів; '

ТІ - кількість тромбоцитів до пропускання через колонку;

Т2 - кількість тромбоцитів після пропускання через колонку;

Агрегація тромбоцитів визначалась якісним макроскопічним методом по Biggs R.M. (1976).

Вміст в крові глютатіону відновленого (Гч-SH) визначали титраційн. ■ л методом за О.В.'Гравіною (1955) в модифікації І.Ф. Мещишина, І.В. Петрової(1983); малонового диальдегіду (МДА) - за Ю.А. Владимировим, А.І. Арчаковим (1972). Активність глютатіон-S-трансферази (Гл-S-rp.) - за І.Ф. Мещишиним (1987).

Поряд з цим оцінювалися загальний аналіз крові з визначенням кількості тромбоцитів; загальноприйняті біохімічні методи дослідження крові, що включали вміст білка в крові, коагулограму, іонограму, клубочкову фільтрацію, сечовину, креатииін в крові.

А також хворим призначалися аналізи сечі по схемі гломерулонефриту (загальний аналіз сечі, сеча по Нечипорепко, по Зимницько'му, добова протеїнурія, мікробне число сечі) з дослідженням екскреції нагрію, калію та креатиніну у кожній з 8-ми проб сечі при зборі її по Зимницькому.

Сонографічне дослідження нирок проводилося одноразово всій хворим на ХГН на ехосканері “Siemens - Sonoline - SL -1” (Німеччина).

База даних статистично оброблена за спеціальними програмами із застосуванням методу варіаційної статистики з визначенням середньої арифметичної величини (М), середньої похибки середньої арифметичної величини (т), а також гритерія .Сг'юдснта (Иванов Ю.И., Погорелюк

О.:!., 1990). -

Для обробки був ві«корнстаний мікрокалькулятор “Електроніка МК 61” і комп'ютер “IBM ELMA SYSTEM”, за допомогою якого отримували представлений у дисертації графічний матеріал.

. Результати власних досліджень та їх обговорення:

Аналіз стриманих результатів дослідження системи гемостазу у хворих на ХГН до застосування патогенетичної терапії свідчить про наявність гіперкоагуляції, підвищеної функціональної активності тромбоцитів та депресії фібринолізу. Найбільш виражені зміни, у порівнянні з групою здорових осіб, відбулися у хворих на ХГН з НС, найменш виражені - ^ хворих з ізольованим сечовим синдромом.

Результати дослідження після застосування патогенетичної терапії показали, що найвагоміше подовження часу згортання крові (ЧЗК) спричинив ескузан і найвиразніше це проявилася у хворих з ізольованим сечовим синдромом (мал.І). Така ж ситуація склалася і з показниками часу рєкальцифікації плазми (ЧРП) та протромбінового часу (ПЧ).

Під дією ацетилсаліцилової кислоти також відбулося значне подовження ЧЗК (Р<0,05)(мал.1) у всіх трьох групах обстежених хворих. А щодо ЧРП та ПЧ, то їх зниження було вагомим (Р<0,05) у хворих з сечовим синдромом в ангіпертензивній та гіпертензивній стадіях ХГН.

Подовження ЧЗК, ЧРП та ПЧ під дією курантилу не відбулося. - - -------------

Оцінка кількості тромбоцитів та їх функціональної активності у хворих з різними стадіями ХГН показала незначне зниження числа тромбоцитів (Р>0,05), а також порушення їх здатності до адгезії та агрегації у хворих з сечовим синдромом в ангіпертензивній та гіпертензивній стадіях хвороби. Серед хворих з НС виділено 2 підгрупи (1 - з незначним зниженням тромбоцитів крові; П - із значною тромбоцитопенією (Р < 0,05). Тромбоцити хворих 1*ї підгрупи мали підвищені агрегаційні та адгезивні властивості. В 2-ій підгупі хворих тромбоцити мали підвищену здатність до агрегації та дещо знижені адгезивні властивості. У хворих з сечовим синдромом в ангіпертензивній та гіпертензивній стадіях ХГН тромбоцити мали підвищену здатність як до агрегації, так і до адгезії.

Під вливом ескузану здатність до агрегації та адгезії тромбоцитів зазнала вагомого зниження у всіх хворих з сечовим синдромом та у 1-ій підгрупі хворих з НС (Р<0,05). Агрегаційні властивості хворих з НС 2-ї підгрупи також зшшшись (Р<0,05), адгезивні властивості їх зазнали ще більшого зниження (Р<0,05).

Динаміка ЧЗК у хворих ХГН під впливом патогенетичної терапії

1-а група 2-а група 3-я група

□ Здорові ШХворі до □ Хворі після □ Хворі після ПХзорі після 5

застосування застосування аце- застосування застосування ^

патогенетичної типсапіцилової курантилу препаратів

терапії кислоти гіркокаштану

звичайного

Під дією ацетилсаліцилової кислоти відмічено зниження агрегаціипих та адгезштих властивостей тромбоцитів у хворих з ізольованим сечовим синдромом (Р<0,05ч На функціональну активність тромбоцитів хворих з НС та гіпертензивною стадією захворювання ацетилсаліцилова кислота значного, ефекту не проявила (°: 0,05).

Курантші спричншга зниження показшікіг агрегації та адгезії у хворих з сечовим синдромам в ангіпертензивній та гіпертензивній стадіях ХГН, а також у 1 підгупі хворих з НС, у яких до лікувати спостерігалося незначне зниження кількості тромбоцитів крові. ■

Отже, ескузан в даному випадку, проявив більш виражену позитивну дію на тромбоцитарну та хоагул5"ийну ланки системи гемостазу. -

Депресія •‘'ібрлнолізу про: лилася значним підвищенням показників ФГ та ХЗФ у всіх хворих (Р<0,05), зниженням вмісту АТш та ПАП, що особливо проявімося прн НС (Р<0,001), значніш подовженням часу ЛЕЗ та збільшенням вмісту ІНДіП та ПД1ГІ у всіх хворих на ХГН (Р<0,05).

Під дією ескузану (табл. І) відбулося значне зниження ФГ та ХЗФ (Р <0,001).

Ацетилсаліцилова кислота проявшіа аналогічну дію, а після курантилу значного зниження цих показників не спостерігалося. Процентний вміст АТш та ПАП під дією ацеч.шеаліцилової кислоти та курантилу збільшився тільки у 1 групі хворих (Р<0,05). Час ЛЕЗ під дією цих препаратів змінювався аналогічно. Ескузан у відношенні цих показників проявив вагомий позитивний вплив (Р<0,001)(табл. 1). Щодо процентного вмісту ІПДІП та ПД1П, вірогідне їх зниження під дією ескузану (Р>0,001) відбулося у всіх групах обстежених хворих (табл. 1).

“Курантші ~Та- ацетилсаліцилова -кислота на .. ці показники зовсім^ не проявили впливу.

Огжс, найбільш виражену дію, спрямовану на активацію фібринолізу проявив у даному дослідженні ескузан.

Тест на наявність в плазмі крові та сечі РПДФ та РФМК продемонстрував значне підвищення цих показників в плазмі крові хворих на ХГН всіх трьох груп (Р<0,05) (мал.2). В сечі вищевказані показники поводили себе дещо інакше. їх вміст у хворих з НС був нижчим, ніж 2 ммг/мл, у П та Ш групах - значно підвищеним (до 8 мкм/мл)(мал. 2). Але і в одному, і в другому випадках дані супроводжувались Р < 0,05 у порівнянні з групою здорових донорів.

, Урокіназна активність сечі найбільше знижувалась у хворих з НС (до 45%), у хворих з сечовим синдромом в ангіпертензивній та гіпертензивній стадіях ХГН, показники її також зазнали вагомого зниження ібули у межах 65-75%.

Результати патогенетичної терапії (мал. 2) показали, що внаслідок вживання ацетилсаліцилової кислоти РПДФ та РФМК в плазмі крові значно знизшшсь тільки у хворих з ізольованим сечовим синдромом

Таблиця І.

Динаміка фібринолізу у хворих ХГН після застосування препаратів гіркокаштану звичайного.

Групи обстежених

АТш<%)

ФГ (г/л)

ЛЕЗ(хв)

Показники фібринолізу

ЩДІП (%)

ПДІП(%) ХЗФ(хв)

ПАП (%)

1 група до лікування {N=.21)___________________

75.3310.6

8.75±0.2

259.52+1.2

650.52±2.1

255.4± 1.4 І 81.19±0.87

79.911.03

1 група після лі кування

93.27+0.9

3.87±0.2

185.45+2.3

422.64119.0

147.315.7 50.0011.90

87.011.43

Р

0.05

< 0.001

1 група до лікування (N=¡9)____________________

88.74+0.7

6.63+0.1 238.3+0.8

576.115.4

240.0+0.8

66.78+1.1

83.0+0.32

1 група після лі кування

96.3610.9

3.24+0.1

176.413.4

372.27112.3

140.913.8

37.7311.4

92.610.47

Р

<0.001

1 група до лікування (N = 22)

90.5210.9

4.9+0.1

218.311.6

543.815.4

209.1+1.1

58.91+0.8

87.9+0.43

1 група після лі кування

98.0810.4

2.510.1

164.2+1.2

326.0+8.3

96.1513.3

26.1513.3

96.510.83

Р

<0.001

0.05

РПДФ та РФМК в плазмі крові хворих ХГН під впливом патогенетичної теоапії

□ Здорові

0 Хворі до застосування патогенетичної терапії г

□ Хворі після застосування ацв-тилсаліцилоаої кислоти

□Хворі після застосування курантилу

□ Хворі після застосування ескузану

1-а група

2-а група

3-я група

(Р<0,05), зниження вищевказаних показників в сечі не було. Урокіназна активність сечі підвищувалася мало (Р > 0,05). Курантил в даному випадку не проявив позитивної дії взагалі. Під впливом ескузану зареєстровано значне збільшення урокіназної активності сечі у хворих з сечовим синдромом (Р < 0,05). В 1 групі підвищення її було все ж незначним, але внаслідок цього РПДФ та РФМК в сечі значно підвищувались при НС. В даному випадку це є позитивним моментом. РПДФ та РФМК в плазмі під дією ескузану також зменшились у всіх групах хворих (г<0,05).

Як видно,ескузан в нашому дослідженні проявив себе як антикоагулянт, антиагрегант та фібрішолітик.

При дослідженні показників ГІОЛ та АОС відмічено значне зниження Гл-SH та Гл-S-Tp. у хворих всіх клінічних груп (Р<0,05). Рівень МДА був зниженим у хворих з НС, на відміну від решти хворих на ХГГІ, у яких визначалося значне його підвищення (Р<0,05).

Псі застосовані нами лікарські засоби справили позитивний виліт на підвищення антиоксидантного захисту організму. Необхідно відмітити, що у хворих з НС дія курантилу була недостатньо виражена (Р>0,05). Це прожилося незначним зрушенням МДА у цій групі хворих. Відповідні зміни підмічені і під дією ацетилсаліцилової кислоти. Дія ескузану В даному дослідженні була, все ж, більш вираженою, враховуючи його позитивний вплив ніі хворих з НС. Це спричинено навніспо у складі препаратів гіркокаштану звичайного флавоноїдів кверціприну та ізокверцитрину, аскорбінової кислоти та рутину, які є природнім!! антиоксидантами. :

Вивчення впливу ескузану на деякі показники функціонального стану нирок показало більш активну позитивну дію цього препарату, під курантилу та ацетилсаліцилової кислоти. Так, вагоме зниження добової цротеїнурії після прийому ескузану відмічалося як у хворих з ізольований сечовим синдромом, гіпертеизившю стадією, так і у більшості хворих з НС, тоді, як після прийому курантилу та ацетилсаліцилової кислоти значне зниження добової протеїнурії спостерігалося тільки у хворих Ш групи. •

Щодо еритроцитурії, то у порівнянні з курантилом, під дією якого вагомого зниження її взагалі не спостерігалося, та з ацетилсаліциловою кислотою, під впливом якої еритроцитурія зменшилася у хворих з сечовим синдромом (П та Ш груп), еркузан зменшував еритроцитурію у всіх групах хворих на ХГН (Р<0,05).

Екскреція іонів натрію, калію зменшилась (Р<0,05) під дією ацетилсаліцилової кислоти тільки у Ш групі хворих. Пі т дією курантилу позитивні зміни відповідно спостерігалися в П та Ш групах.

Ескузан спричинив значне зменшення екскреції іонів натрію, калію у всіх 3-х групах хворих на ХГН (Р<0,05). Різниця акрофаз показників екскреції іонів натрію, калію та креатиніну перебільшувала ±6 годин після застосування ацетилсаліцилової кислоти та курантилу, що не відрізнялося від цих показників у нелікованих хворих. Під дією ескузану різниця .

акрофаз виділення наірію, калію та креатішіну була в межах ±і годин. Щодо креатнніну, показнішії його шщілення зберігалася у межах норми, а акрофази його виділення зміщувалися піл діао курантнлу та ескузану на вечірній період доби (до лікування - ранковий період доби). Ацетилсаліцилова кисло- і не вплинула на зміщення акрофаз виділення кр^атиніну. .

Аналіз результатів патогенетичної терапії показав, що із застосованих нами засобів найбільш ефективним був ескузан. В результаті застосування ацетилсаліцилової кислоти та курантилу було менше позитивних результатів, а також спостерігалося багато випадків побічних реакцій та непереносимість цих препаратні.

Таким чином, ескузан проявив значний позитивний вплив на систему коагуляції при ХГН, а саме, на всі три її ланки, проявив здатність до підвищення антиоксидантного захисту організму, що проявилося вагомим покращенням функціонального стану нирок, і тому може бути корисним у плані корекції патогенетичної терапії ХГН як антикоагулянт, антиагрегант та фібринолітик, а також може бути використаний дот патогенетичної монотерапії при неускладпеному перебігу ХГН.

. ВИСНОВКИ:

1. Препарати гіркокаштану звичайного стимулюють фібринолігичну активність плазми крові та сечі, особливо у хворих з сечовим синдромом в ангіпертензивній та гіпертензивній стадіях ХГН.

2. Порівняльна характеристика різних засобів патогенетичної терапії і, особливо, їх впливу на систему гемостазу значно відрізняється:

________- у_ ескузану - виражена фібрииолітична, антикоагулянтна та

антиагрегантна дія; ---------------

- у ацетилсаліцилової кислоти - аятикоагулянтний ефект;

- у курантилу - тільки антиагрегантний ефект. .

3. Застосування ескузану супроводжується підвищенням показників глютатіону відновленого, глютатіон-Б-трансферази в плазмі та зниженням малоноаого диальдегіду еритроцитів крові у хворих на ХГН з сечовим синдромом в ангіпертензивній та гіпертензивній стадіях, що свідчить про стабілізацію окисно-відновних процесів в організмі. ■

4. Препарати гіркокаштану звичайного' справляють позитивний вплив па перебіг ХГН, що супроводжується стабілізацією стану хворих, зниженням протеїнурії, еритрощітурії, покращенням функціонального стану нирок, добового ритму екскреції натрію, калію та креатиніну з сечею, зниженням втрат солей.

5. Проведені дослідження показали, що препарати гіркокаштану звичайного можуть 6§ти використані як у складі комплексної патогенетичної терапії, так і окремо у хворих з сечовим синдромом в ангіпертензивній та гіпертензивній стадіях ХГН з метою корекції фібриполітичної ланки патогенезу гломерулонефриту'

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ:

1.Препарати гіркокаштану звичайного можуть бути рекомендовані для корекції патогенетичної комплексної терапії ХГН замість ацетилсаліцилової кислоти та курантилу по 2^ крапель тричі на день за 15 хвилин до їди (по 1 таблетці тричі на день за 15 хвилин до їди) на протязі 3-4 тижднів.

2. Ескузан може бути використаний для проведення патогенетичної монотерапії у хвоумх на ХГН з ізольованим сечовим синдромом та хворих з гіпертензшшого стадією захворювання.

3. Для контролю за прогресуванням хронічного гломерулонефриту та якіспо лікування можна рекомендувати впровадити в практику роботи нефрологічиих відділень тести для визначення фібринолітичної активності плазми крові та сечі (особливо АТш; ПАП; урокіназну активність сечі).

Список натковну робіт, опублікованих за темою дисертації:

1. Стан системи фібринолізу у хворих, на хронічний гломерулонефрит та показання до корекції патогенетичної терапії //Вісник проблем сучасної медицини. - 1996. - № 1. -С. 35 - 37.

. 2. Стан фібринолітичної ланки системи гемостазу у світлі

патогенетичних аспектів гломерулонефриту (огляд

літератури)//Цернівецький державний ме;иі!сттут.-Чсрнівці--1995.-24. с.; Бібліоір.: 80 назв,- Укр ■ деп. в ДНТБ України 20.06.95. - № 1553. , -

3. Сучасні погляди на медикаментозну терапію гломерулонефриту //Чернівецький державний медінститут. -Чернівці -1995.- 19 с.: Бібліогр.: 54 назв.-Укр.-деп. в ДНТБ України 29.11.95., - №2522.

4. Вплив наслідків аварії на ЧАЕС- на перебіг гломерулонефриту у-населеній Чернівец'кої облас і//Медичні наслідки аварії на ЧАЕС: Матеріали конференції. -Харків. -1994- -С. 46. (Співавт. Калугін В.О.).

5. Стьіі перокевдного окиснення ліпідів у хворих з районів.” радіаційного вгившуШроблеми онкології, променевої діагностики, променевої терапії та радіаційної медицини на Буковині: Магср.наук.конф.

- ¿ериг-ці.-1994. -C. 126. (Сшвівт. Калугін В.О.).

6. Деякі Показники пер оксидного окиснення ліпідів та глютатіоновоі системи захисту у хворих на хронічний гломерулоиефрит/ЛОвілейна наук.-практ. конф. викладачів, співробітників- та егудентів, присвячена 120-річчю заснування Чернівецького державного університету: Матер.конф*-Чернівці.-1995,- C. 22.

7. Порівняльна характеристика показників перокевдного окиснення

Ліпідів та глютагіонової системи захисту у хворих з районів радіаційного вщшву //Хірургічні проблеми та екологія: Матер. снмпоз. -Чернівці. -1995. -С.77.* ‘

8. Показния к коррекции патогенетической терапии с учетом состояния системы фибричолиза у больных хроническим гломерулонефритом// Ш мсджунар.нефрол.семинар. - Санкт-Петербург. -Россия. -I995.-C.233. (Соавг. Калугин В.А.).

. 9. Застосування препаратів гіркокаштану звичайного у лікуванні хронічного гломерулонефриту //Актуальні питання Медичної допомоги населенню: Матер.симпоз. -Чернівці. -1996,- С. 116-118.

АННОТАЦИЯ

Зуб J1.A. Патогенетическое обоснование назначения препаратов конского каштана для лечения больных хроническим гломерулонефритом.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.02 - Внутренние болезни.

Ивано-Франковская медицинская академия, г. Ивано-Франковск,

1996.

Защищается 9 научных работ, которые содержат результаты впервые выполенного в клинических условиях исследования влияния препаратов конского каштана на состояние системы гемостаза (коагуляционное, тромбоцитарно-сосудистог, фибринолитическое звенья), антиокенданїной системы защиты организма и на основные показатели функционального состояния почек у больных хроническим гломерулонефритом. ■ '

Предложена коррекция патогенетической терапии хронического гломерулонефрите с использованием эскузана.

ABSTRACT

Ziib L.O. Pathogenetic substantiation crt horse chestnut prescription for the treatment of patients with chronic glomerulonephritis.

Dissertetion for seekeng the scientific degree of a C;ndidateof Medical Science in speciality 14.01.02-internal diseases.

Ivano-Frsnkivsk Medical Academy, Ivano-Frankivsk sity, 1996.

Nine research papers; containing the results of an experiment performed for the first under clinical conditions, are defended. The effects of horse chestnut preparations on the state of the hemostatic system (coagulating) thrombocytic-vascular, fibrinolytic links), the antioxidant system of body defenses and oil the chief indices of the furctional stats of the kidneys were studied in patients with chronic glomerulonephritis. ' .

A correction of pathogenetic therapy of chronic glomerulonephritis with the use escusan has been proposed.

Ключові слова: хронічний гломерулонефрит, фібриноліз,

ацетилсаліцилова кислота, курантил, ескузан, лікування.