Автореферат и диссертация по медицине (14.03.04) на тему:Патогенетическое обоснование коррекции тетрахлорметанового гепатоза полным голоданием и соединениями его с энтеросорбцией

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ ТЕРНОПІЛЬСЬКА ДЕРЖАВНА МЕДИЧНА АКАДЕМІЯ ім. І.Я. ГОРБАЧЕВСЬКОГО

КУЗІ В ОЛЬГА ІВАНІВНА

УДК 616.36-02:615.246.2:546.26]-018

ПАТОГЕНЕТИЧНЕ ОБҐРУНТУВАННЯ КОРЕКЦІЇ ТЕТРАХЛОРМЕТАНОВОГО ГЕПАТОЗУ ПОВНИМ ГОЛОДУВАННЯМ ТА ПОЄДНАННЯМ ЙОГО З ЕНТЕРОСОРБЦІЄЮ

14.03.04 - патологічна фізіологія

Автореферат диссрінцїї нз здобуі ія шіукового сіупсня кандидата медичних наук

Тернопіль - 2004

Дисертація є рукопис.

Робота виконана у Тернопільській державній медичній академії ім. І.Я. Горбачевського Міністерства охорони здоров’я України.

Науковий керівник: доктор медичних наук, професор

Боднар Ярослав Ярославович, Тернопільська державна медична академія ім. І.Я. Горбачевського МОЗ України,

завідувач кафедри патологічної анатомії з секційним курсом та судової медицини.

Офіційні опонентн:

- доктор медичних наук, доцент Гудима Арсен Арсенович,

Тернопільська державна медична академія ім. І.Я. Горбачевського МОЗ України, завідувач кафедри медицини катастроф та військової медицини;

- доктор медичних наук, професор Заморський Ігор Іванович,

Буковинська державна медична академія МОЗ України, завідувач кафедри фармакології та фармації.

Провідна установа: Інститут фізіології ім. О.О. Богомольця НАН

України, відділ клінічної патологічної фізіології, м. Київ.

Захист дисертації відбудеться 2004 року о /4Г~~

годині на засіданні спеціалізованої^ченої ради К 58.601.01 у Тернопільській державній медичній академії ім. І.Я. Горбачевського МОЗ України (46001, м. Тернопіль, майдан Волі, 1).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Тернопільської державної медичної академії ім. І.Я. Горбачевського МОЗ України (46001, м. Тернопіль, вул. Руська, 12).

Автореферат розісланий “ ____2004 р.

В. о. вченого секретаря

спеціалізованої вченої ради, //

доктор біологічних наук, професор К-С- Волков

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність геми. Хвороби печінки є одним із найбільш розповсюджених шідів патології в клініці внутрішніх хвороб. За останні десятиліття екологічні зрушення, пов’язані із науково-технічним прогресом, привели до значного забруднення довкілля і продуктів харчування, що супроводжується стрімким зростанням частки так звашіх хімічні« гепатозів, які виникають внаслідок комуляції в організм різних ксенобіотиків (Ю.І. Губський, В.Б. Долго-Сабуров, В.В. Храпак, 1993; R.A. Goyer, 1997). У комплексному дослідженні етіології, патогенезу, пато-морфології, клініки та розробці ефективних методів корекції токсичних уражень вагоме місце займає експериментальна патологія печінки. Печінка г бар’єром на шляху надходження токсичних речовин в організм, оскільки саме в ній відбувається метаболізм і знешкодження ксенобіотнків. Саме ця обставина і обумовлює те, що вона с органом-мішеніио при дії токсичних хімічних речовин (A.C. Лопшов, 1992; Ж.И. Возианов, 1997; Я.І. Гонський, P.M. Кубант, 2001; G.F. Nordberg, 1999).

Одне із чільних місці, серед чинників, які викликають гострі отруєння з ураженням печінки, займають, в основному, хлоровані вуглеводи. За частотою отруєнь ксенобіотики цієї групи посідають друге місце серед уражень хімічними чинниками і викликають розвиток тяжких дистрофічно-некротичних змін у печінці (Н.П. Скакун і співавт., 1995; ЯЛ. Гонський, М.М.Ксрда і співазт., 1996;

В.В. Садовникова и еоавт., 2001; T.F. Slater, 1989).

Основними напрямками терапії хвороб печінки є: фармакотерапія; використання методів очишення внутрішнього середовища організму (еферентна терапія); тимчасове заміщення функцій гепатошітів, уражених патологічним процесом (А.Ф. Блюгер, А.Я. Майоре, 1982; Т. Гаршек, 2002; N. Uemitsu, 1986; R. Sandhir, K.D. Gill, 1995).

Різні побічні ефекти і ускладнення, алергічні реакції, що викликаються медикаментозною терапією, а також мала її ефективність спонукають до пошуку нових, немедикаментозних (еферентних) методів лікування, в тому числі іі розвантажувально-дієтичної терапії (РДГ).

У клінічній практиці нагромаджено певний досвід, який підтверджує виражену терапевтичну ефективність РДТ при низці захворювань: психічних (Ю.С. 1 Іиколаев, Г.И. Бабенков, 1978), алергічних (З.И. Архий, 1997), хронічних ураженнях гепатобіліарної та гастродуоде пальної систем (П.П. Кузів, 1993, 2001).

Водночас, як випливає із даних літератури, ці методи лікування не знайшли достатнього експериментального об'рунтування, не розкриті патогенетичні ланки дії повного голодування на стан перекисного окислення ліпідів, антиоксидантного захисту, синдрому ендогенної інтоксикації та морфофункціональний стан печінки, як за умов її токсичного ураження, так і в інтактних тварин. Недостатньо з’ясовані особливості корекції токсичних уражень печінки за поєднаного застосування повного голодування та ентероеорбції, що зумовлює акту-

альність проведення експериментальних досліджень у даному напрямку.

Класичною експериментальною моделлю токсичного гепатозу є ураження печінки тетрахлорметаном (В.А. Костюк, 1991; И.Ф. Мещишин, 1998; A.A. Пен-тюк і епівавт., 2002). Ця модель може з успіхом використовуватись для вирішення актуальних проблем гепатології - дослідженім механізмів розвитку біохімічні« і ультраструктурних змін у гепатоцшах, ідо виникають під впливом ксено-біотиків і розробки ефективних цілеспрямованих методів корекції цих змін.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційної роботи затверджена Проблемною комісією і є фрагментом комплексної планової наукової міжкафелральної теми “Порушення метаболічних процесів в організмі тварин, уражених солями кадмію, отрутою блідої поганки та некрозогенннми ксеноб-іотнкамн і способи їх деіоі-хикації’ Тсркшйиласої державної медичної академії їм. IJL Горбачевського (номер держреєстрації 010IU001311), у виконанні якої автором проведено дослідження токсичного ураження організму експериментальних тварин тетрахлорметаном та його корекція за допомогою повного голодування та в поєднанні його з ентеросорбцією, шо викладено у матеріалах дисертації.

Мета дослідження: з’ясувати в експерименті особливості корегуючого впливу повного голодування та ентеросорбції на патогенетичні ланки ушкодження печінки тетрахлорметаном.

Для реалізації мета було поставлено такі задачі:

1. Вивчити біохімічні зміни в печінці га плазмі крові щурів за дії повного голодування шляхом аналізу стану пероксіщації ліпідів, антиоксидантного захисту, евдоі-енної інтоксикації, активності амінотрансфераз.

2. З’ясувати особливості морфофункціональшіх змін печінки при тривалому голодуванні на світлооптичному та субмікроскопічному рівнях.

3. Дослідити вплив повного голодування на процеси вільнорадикального окислення, антиоксидантного захисту, ендогенної інтоксикації, активність амінотрансфераз в плазмі крові і печінці щурів, а також на прояви альтерації і регенерації гепатошггів при тетрахлорметановому гепатозі.

4. Дослідити ефективність поєднаного впливу повного голодування і ентеросорбції на процеси пероксидації ліпідів, антиоксидантного захисту', ендогенної інтоксикації та активність амінотрансфераз в плазмі крові і печінці щурів на фоні тетрахлормеганового гепатозу.

5. З’ясуваш вплив повного голодування в поєднанні з етеросорбцією на прояви деструктивних і репаративних процесів у печінці при тетрахлорметановому гепаттеі.

Об’єкт дослідження: повне голодування та поєднання його з ентеросорб-цісю на фоні тетрахлорметанового гепатозу.

Предмет дослідження: показники вільнорадикального окислення та системи антиоксидантного захисту', ендогенної інтоксикації, активності амінотрансфераз і структурна перебудова печінки при повному голодуванні і на тлі тетрахлорметанового гепатозу.

з

Методи дослідження: біохімічні: активність вільнорадикального окислення ліпідів оцінювали за показниками вмісту прод\>ггіз перекнсного окислення ліпідів (малонового діальдегіду, дієнових кон’югатів), прояви антиоксидантного захисту - за активністю каталази, церулоплазміну і відновлєііого глутатіону; за вмістом молекул середньої маси і еритроцитарним індексом інтоксикації оцінювали синдром ендогенної інтоксикації; за активністю аланін- і аспартатамінот-раксфераз визначали ступінь деструкції теиагоцитів; морфологічні — світлооп-тичне і електронномікроскопічне дослідження препаратів печінки для вивчення характеру перебігу дистрофічних і репараційних процесів; статистичні.

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше на підставі комплексу біохімічних і морфологічних методів визначено динаміку показників вільноради-кального окислення ліпідів і антиоксидантного захисту, синдрому ендогенної інтоксикації, активності амінотрансфераз у плазмі крові та печінці, а також розкрито морфологічні прояви адаптації гепатоцптів інтактних шурів за умов повного голодування.

Вперше на моделі тетрахлормеганового генатозу доведено, що повне голодування та поєднання його із снтеросорошсю гальмує процеси ліпоперскисления, запобігає дестабілізації та деструкції мембран гепатоцптів, усуває прояви ендогенної інтоксикації, стимулює рєпаративну регенерацію гепатодитів, попереджує неофіброзоутворення шляхом нормалізації пери синусоїдальних ліпошггів (клітин Іто) за одночасної активації зірчастих макрофагів (клітин Купфера).

Експериментально об'рунтовано доцільність корекції повним голодуванням токсичних уражень печінки. Виражена антиоксидантна і мембраностабілізую-ча дія та посилення репараційних процесів у печінці, спричинені повним голодуванням, відкриває нові перспективи для подальшого дослідження застосування повного голодування при ураженні організму ксенобіотиками.

Практичне значення одоржшшх результатів. Отримані експериментальні дані розширюють існуючі уявлення про ключові механізми патологічних процесів, викликаних отруєнням ксенобіотиками, що відкриває можливісіь пошуку нових підходів до їх корекції.

Метод повного голодування та поєднання його з ентеросорбцією є патогенетичним підгрунтям проведення подальших експериментальних досліджень з

ШРТЛІЛ ІгЛПАі'»(11 ТОЇ’"/'* И її тта V д/помгді її паїнт'Ч ІНУІЧ/ІО »WlVV^rlШlЛ и^ІІПЛІІ.

Результати досліджень використовуються у навчальному процесі на кафедрах патологічної фізіології і гістології, цитології та ембріології Тернопільської державної медичної академії ім. І.Я. Горбачевського, кафедрах патологічної анатомії Української медичної стоматологічної академії, Сумського державного університету, Харківського, Одеського та Запорізького державних медичних університетів в лекційному курсі і на практичних заняттях при вивчення тем „Голодування’, „Запалення”, „Компенсаторні та пристосувальні процеси”, „Морфологія печінки”, „Гепатози”, „Цирози печінки”.

Особистий внесок здобувана.

Автором особисто проведено експериментальні дослідження, статистично опрацьовано дані, інтерпретовано отримані результати, сформульовано основні положення і висновки, написано і оформлено дисертацію. У роботах, що опубліковані в співавторстві, здобувачем самостійно зібрано матеріал, проведено огляд літератури за темою роботи, здійснено статистичну обробку даних, зробле-по узагальнення т£і висновки.

Апробація результатів дисертації.

Матеріали дисертації оприлюднено на VI, VII Міжнародних медичних конгресах студентів і молодих учених (Тернопіль, 2002, 2003), на підсумкових наукових конференціях Тернопільської державної медичної академії ім. І.Я. Горба-чевського „Здобутої клінічної та експериментальної медицини” (Тернопіль, 2001, 2002), Міжнародній науково-практичній конференції (Ужгород, 2000), Міжнародному науковому симпозіумі (Тернопіль, 2001), на II Міжнародній науковій конференції „Мікроциркуляція та її вікові зміни” (Київ, 2002), на VII з’їзді Всеукраїнського лікарською товариства (Тернопіль, 2005), на IV Українській конференції молодих вчених, присвяченій пам’яті академіка В.В. Фролькіса (Київ, 2003).

Публікації. Матеріали дисертації опубліковані у 12 наукових працях, із них З статті - у наукових фахових виданнях, рекомендованих ВАК України, та 9 - у збірниках і матеріалах конференцій та конгресів.

Сіруїстура дисертації Матеріали дисертації викладені на 179 сторінках комп’ютерного тексту. Робота складається із семи розділів, висновків, списку використаних літераіурних джерел (всього 329 найменувань), додатків. Робота ілюстрована 12 таблицями та 51 рисунками. Бібліографічний опис літературних джерел, ілюстрації, додатки внкладені на 52 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали та методи дослідження. Всі експерименти на тваринах проводили з дотриманням Міжнародних принципів Європейської конвенції про захист хребетних тварин, які використовуються для експериментів та інших наукових цілей (Страсбург, 1985).

Досліди виконані на 140 білих безпородних щурах, які утримувались на стандартному раціоні віварію. Моделлю токсичного ураження печінки слугувала інтоксикація щурів тетрахлорметаном, який вводили підшкірно протягом 4 діб у вигляді 50 % розчину на олії в дозі 2 г/кг маси. Тварин із експерименту виводили через 1,3 і 7 діб повного голоду та через 7 діб відновленого харчування.

Матеріалами дослідження були гомогенат печінки, плазма і сироватка крові, еритроцити крові, тканина печінки.

Всі піддослідні тварини були поділені на такі групи: І - інтактні, II - щури, які знаходились на повному голодуванні з вільним доступом до води, Ш - з тетрах-лорметановим гепатозом, IV - з токсичним гепатозом, які знаходились на по-

вному голодуванні, V - з токсичним гепатозом, які утримувались на повному голодуванні в поєднанні з ентеросорбеитом. Сорбент ентеросгель в дозі 0,2 г/кг маси вводили внутрішньошлунково.

Показники активності вільнорадикального окислення ліпідів визначали такими методами: вміст малонового діальдегіду (МДА) визначали колориметричним методом за інтенсивністю зафарбованого комплексу, який утворюється при взаємодії малонового діальдегіду з тіобарбітуровою кислотою (Ю.А. Владимиров, А.И. Арчаков, 1972); концентрацію дієнових кон’югатів - за методом, який базується на здатності екстрагованих гептан-ізопропіловою сумішшю гідропе-рекисів проявляти поглинання при л = 232 нм (И.А. Волчегорский и соавт., 1989). Показники системи антиоксидантного захисту (АОЗ): активність каталази - за методом М.А. Королюк і співавт. (1988), який грунтується на здатності перекису водню утворювати з молібденом амонію забарвлений комплекс, який вимірювали при л = 410 нм; рівень церулоплазміну визначали за методом А.Д. Джа-валова, В.А. Максимова (1982) прп л = 530 нм; вміст відновленого глутатіону за И.Ф. Мещишиним (199о) при л = 412 нм.

Показники ендогенної інтоксикації визначали за вмістом молекул середньої маси (МСМ) за A.A. Тогайбагвим і сиівалт. (1988) - МСМ. при л = 256 нм (ланцюгові амінокислоти) та МСМ при л = 280 нм (ароматичні амінокислоти); ерит-роцитарний індекс інтоксикації (ЕІІ) — за кількістю поглинутого барвника ерит-роцитарними мембранами (Ä.A. Тогайбаев и соавт., 1988); активність аланіна-мінотрансферази (АлА'Г) (КФ 2.6.1.2) та аспартатамінотрансферази (АсАТ) (КФ 2.6.1.1.) - за методом Райтмана і Френкеля (ЛЛ. Громашевская, 1995), який рун-тусться на здатності 2,4-динітрофенілгідразину в лужному середовищі утворювати забарвлений гідразон піровиноградної кислоти, за інтенсивністю якого оцінювали активність амінотрансфераз.

Структурні зміни печінки на світлооптичному рівні вивчали за допомогою депарафінізованих зрізів, забарвлених гематоксиліном, еозином та напівтонких

— толуїдиновим еннім. Ультратонкі зрізи вивчали за допомогою електронного мікроскопа EMB-100J1M.

Результати досліджень піддавали статистичному аналізу (Е.В. Гублер, 1978). Достовірність отриманих даних визначали, користуючись критерієм Ст’юден-та. Зміпи достовірними иБХКшііі при 0^0,05.

Для розрахунків використовували комп’ютерну програму Excel (Microsoft, USA) на PC Pentium II.

Основні результати досліджень. Результати проведених досліджень показали, що гостре отруєння тварин тетрахлорметаном супроводжується суттєвою активацією процесів вільнорадикального окислення (МДА, ДК) в плазмі крові та печінці уже на першу добу експерименту, однак максимальних величин досягала на 7-му добу експерименту (табл. 1). Така активація ПОЛ за введення тет-рахлорметану обумовлена агресивною дією метаболітів отрути і, зокрема, ра-

дикалу СС1, , який утворюється при біотрансформації тетрахлорметану в ендоплазматичному ретикулумі, а також від активності системи мікросомального окислення. Це підтверджує проокспдантну теорію механізму токсичної дії тетрахлорметану (Ю.И. Губский и соавт., 1983; А.И. Арчаков, И.И. Карузина, 1988; Я.І. Гонський та співавт., 1997; Ь.А. Уісіеіа й аі, 1990).

Таблиця 1

Показники имісіу нридуьгііііПОЛ і ашноксидан іноі озахисту іілазмн крові і печінки іцур№удина,\ііцітетрахлорметановогогепатозу(М±т;п=7)

Об'єкт Інтактні Термін експерименту, доба

І Іоказник досліджених тварини 1 3 7 14

плазма мкмоль/л 5,01+ 8,11± 14,85+ 16,93± 13,101

МД\ 0, і 4 0 2! ** п * 0,19+* 0,91**

печінка 47,62± 81,91± 157,15+ 217,011 121,03+

мкмоль/кг 0,41 1,01** 1,17** 1,25** 1,19**

плазма 1 ,0 1 І 2,21 і 4,921 5,101 3,711

ДК х 10 \мод/л 0,05 0.18 0,26** 0,32** 0,39**

печінка 5,87± 6,37± 11,90+ 14,97± 12,96+

\ 10 умі»д./кі 0,І!> 0,13 0,УІ»* 1,01** 0,91**

плазма 0,21± 0,27± 0,251 0,301 0,14+

Катализа кат/л 0,01 0,03 0,07 0,09 0,03*

печі нка 6,62+ 5,48+ 3,71 + 2,69+ 4,37+

каг/кг 0,07 0.11* 0 12** 0 02** 0,19**

Церуло- плазма 0,23± 0,27± 0,32+ 0,36± 0,31+

ІїлаЗМІП г/л 0,01 0,04 0,02 0,07 0,05

Відмовлений печінка 3,51± 2,71± 2,311 2,171 2,74+

глмапон мкмоль/кг 0.31 0,27* ^ 0,13* 0,19* 0,10*

Примітка: зміни досюкіриі відносно інтактних тварин * - р0,05); **- Р<0,001

Структурне вивчення печінки при отруєнні щурів теїрахлорметаном підтвердило наростання процесів інтенсифікації вільнорадикальних процесів. Якщо в перші три доби мікроскопічно виявляли ознаки токсичного гепатозу (жирова дистрофія на фоні вакуодьної в гепатошггах центролобулярних ділянок часточок), а електронномікроскопічію — вакуолізащю, фрагментацію і лізис каиальців гранулярного ендоплазматичного ретикулуму і структурних компонентів комплексу Гольджі, різке просвітлення матрикса і редукцію крист та руйнування оболонок більшості мітохондрій, які ставали джерелом утворення місліноподібних структур, то на 7-у добу експерименту виявляли перевагу некрозу гепатоцитів, який наростав від центру до периферії і викликав дискомплексацію пластинок у часточці. За електронномікроскопічного дослідження виявляли деструкцію мембранних компонентів органел цитоплазми: ендоплазматичної сітки, мітохондрій, комплексу Гольджі, які ставати джерелом вакуолеутворення, зростання вмісту місліноподібних структур. Не виключено, що розвитку некрозу гепатоцитів сприяє і безпосередній вплив токсичної речовини. На це вказує переважне ураження в тих генатошггах, які розміщені ближче до зруйнованих міжендотеліальних щілин си-нусоїдів, а також гіпоксія внаслідок капіляризації синусоїдів. Дистрофія і некроз

иентролооулярішх та ппрамедіальних гепатощітів поєднувались із проявами регенерації. По периферії часточки з’являються двоядерні гєпзтоцити. На 14-у добу в печінці отруєних щурів альтеративні зміни продовжують домінувати над репа-ративними. Водночас спостерігається розвиток фібропластичних процесів (активація клітин Іто і їхня трансформація в юні фібробласти), що приводить до утворення мембран синусоїдів, які закріплюють ішемію. Таким чином, у патогенезі гепатозу, починаючи із 7 доби досліду, викреслюються дві ланки: гепатотоксич-ний вплив тетрахлорметану та ішемія клітин печінки.

Тяжкість токсичного ураження печінки визначалася не тільки за інтенсифікацією процесів вільнорадикалького окислення ліпідів, але н функціональним станом антиоксиданого захисту. Відмічено значне виснаження останнього вже на стадії токсичних змін - жирової дистрофії (3 доба експерименту), досягнення максимуму в період розпалу некротично-дистрофічних змін гепатоцитів (7 доба експерименту) і залишався зниженим до кінця досліду (див. табл. 1). Токсичне ураження печінки супроводжується фазними змінами показників активності каталази в крові та суттєвим пригніченням активності ензиму (див. табл. 1) на 3-у добу і майже в три рази - на 7-у добу експерименту в тканині печінки. Встановлено, шо тетрахлорметан викликає різке зниження вмісту відновленого глутат-іону, яке найбільш виражене на 7-у добу експерименту (два. гсбл. 1).

Вміст пер%'лопяззмі¡IV у крові твяпин і токсичним гепатозом був помірно підвищеним протягом усього експерименту і достовірно не різнився від рівня інтактних тварин (див. табл. 1). Отже за гепатотоксичної дії тетрахлорметану відбувається пригнічення складових системи антиоксидантного захисту, за винятком церулоплазміну.

У процесі дослідження виявлено зв’язок між показниками антиоксидантного захисту і вираженістю деструктивних змін гепатоцитів або ступенем розвитку токсичного гепатозу. Таке пригнічення складових системи антирадикального захисту, ймовірно, обумовлено їх виснаженням внаслідок інтенсифікації процесів вільнорадикального окислення ліпідів під впливом тетрахлорметану, а також порушенням їх синтезу, обумовленого деструкцією мембранних компонентів гранулярної та агранулярної ендоплазматичної сітки, вільних рибосом і полісом цитоплазми гепатоцитів. Сгпіраючись на виявлені дистрофічно-некротичні зміни під впливом тетрахлорметану, можна допустити, що підвищення активності церулоплазміну крові є наслідком посиленої адаптивної активатіп синтезу церулоплазміну, спрямованого на збільшення загального фонду антиоксидантів, або зміну його катаболізму (Я.И. Гонский и еоавт., 1996).

Розвиток токсичного гепатозу супроводжувався значними змінами стану ендогенної інтоксикації, що характеризувалось суттєвіш підвищенням показників вмісту молекул середньої маси, починаючи уже з першої доби експерименту, найвища концентрація яких у плазмі крові була зареєстрована на 7-у добу експерименту (МСМ, — (0,775±0,070) проти (0,250±0,003) ум. од. в інтактних (Р<0,001); МСМ2 - (0.164±0.001) проти (0.039і0,006) ум. од. в інтактних (Р<0,001), що відпо-

відало морфологічниім змінам гепатоцитів печінки і свідчило про посилення в організмі катаболізму за одночасного пригнічення функціональної активності де-токсикаціґшої системи. Така ж тенденція відмічена щодо другого показника стану ендогенної інтоксикації - еригроцитарного індексу інтоксикації. Максимальне зростання показника ЕИ виявлено також на 7-у добу токсичного ураження, який був у 4 рази вищим, ніж у інтактних тварин, і склав (140,44±2,05) проти (34,17±0,3!) % (Р<0,001). Враховуючи те, що еріггрощггарні мембрани с зразком структури елементарних біологічних мембран організму, то різке зростання їх проникливості можна вважати показником дестабілізації та деструкції мембранних компонентів багатьох клітин паренхіматозних органів. Отримані результати субмікроскопічних досліджень гепатоцитів підтвердили що тезу і довели існування зв’язку між альтерацією мембран еритроцитів і гепатоцитів.

Субмікроскопічне дослідження гепатоцитів за дії тетрахлорметану' показало, іцо зростання нктішності амінотрансфераз як в крові, так і в тканині печінки поєднується із ступенем деструкції мембранних компонентів КЛІТИН ПІД ВПЛИВОМ отрути. Найбільш виражені структурні зміни печінки і зростання показників активності аланін- та аспартатамінотрансфераз зареєстровані нами на 7-у добу токсичного гепатозу (АлАТ ската (0,82±0,05) ммоль/лтод) у крові (Р<0,001) та (1,80±0,05) ммоль/кггод у печінці (Р<0,001); АсАТ відповідно склала (1,03+0,06) ммоль/лтод у крові (Р<0,001) та (1,41±0,07) ммоль/кггод у печінці (Р<0,001).

Введені« експериментальним тваринам тетрахлорметану приводить до окислювального метаболізму отрути в мембранах ендоплазматичного ретикулуму. Побічним ефектом перетворень тетрахлорметану цитохромом Р-450-залежною монооксигсназною системою є утворення агресивних радикалів ССІ,- і ССІ^О,. Різка активація ПОЛ супроводжується виснажеїшям показників АОЗ і вираженим її пригніченням. Як відомо, універсальним механізмом пошкодження біомем-бран є активація перекисного окислення ненасичешіх жирних кислот фосфоліпідів. Порушення і деструкція біомембран печінкових епітеліоцитів супроводжується зміною метаболізму гепатоцитів. У відповідь на дистрофію і некроз їх, що посилюються ендотоксикозом, активуються процеси регенерації, які поєднуються з мезепхімно-клітшшою реакцісю та інтенсивним неофіброзоутвореїшям. Водночас із зазначеними змінами відбувається перебудова судинного русла печінкової часточки, яка проявляється капіляризацією синусоїдів. що в свою чергу посилює гіпоксію гепатоцитів. Остання стас провідною ланкою на 7-14 добу в патогенезі токсичного гепатозу і посилює процеси загибелі функціональних одиниць печінки. Виникає хибне коло. В свою чергу ішемія активізує клітини Іто, які знаходяться в просторах Діссе, і стимулює їх трансформацію в фібробласти, які продукують колагенові волокна, що накопичуються в псрпсшіусоїдальних просторах, викликаючи погіршення обміну між гепатоиитами і кров’ю. Одночасно за зазначених умов відбувається пригнічення функціональної активності клітин Купфера, що проявляється дестабілізацією і деструкцією мітохондрій, ендоплазматичної сітки

та комплексу Гольджі, різким зменшенням лізосом і вільних рибосом, полісом, а також мікро трубочок вздовж цктолеми МиіфСфиП З,

За тетрахлорметанового ураження у переважні» більшості печінкових часточок (З доба експерименту) жировій дистрофії і некротичним змінам піддавались пеіп-ролобулярні гепатоцити. Процес альтерації на 7 добу досліду поширювався від центру до периферії і на 14 добу захоплював майже всю часточку. Тобто виникали структурні основи зниження можливості репаративної реституції. Альтеративні зміни ініціювали запальну інфільтрацію у вигляді лімфогістіоцитарних інфільтратів за ходом портальних трактів. Крім гістіоцитів, які містяться в інфільтраті, нами виявлено проліферацію клітин Іто та їх диференціацію в фібробласти і нагромадження колагенових волокон у перисинусоїлальних просторах.

Наші мікроскопічні та субмікроскопічні дослідження свідчать про те, що за дії тетрахлорметану відбувається активація, проліферація і трансформація клітіга Іто в фібробласти, які продукують фібрили колагену.

За результатами дослідження припускаємо, що в активації клітин Іто і трансформації їх в фібробласта відіїрають роль два чинника: різке зростання вільнора-дикального окислення, яке ініціює процес активації і проліферації клітин Іто, що співпадає з думкою АЛ. Вешеровського і співавт. (1996), Г.Ф. Батиршииа (2000), А.Д. Гордієнка і співавт. (2002), С. Schimidt el ai. (1995), а ураження мікроцнркуля-торного русла викликає ішемію, яка посилює трансформацію клітин Іто з фібробласти і стимулює процес фіброзоутворення, що підтверджується роботами В.В. Са-довникової і співавт. (2001), А.П. Киясова, А.А. Гумерової (2002), P.P. Хасанова і співавт. (2002). Збільшення кількості клітин Іто, які ми виявляли за тетрахлорметанового отруєння, напевно, доцільно розглядати як одну із ланок компенсаторно-відновних реакцій органа, оскільки вони є основним джерелом компонентів міжклітинного матрикса, а також факторів стовбурових клітин і росту гепато-цитів, які приймають участь у репарації і диференціації печінкових клітин, що доведено в роботах P.M. Кона, К.С. Рота (1986), С. Schimidt et al. (1995).

Зірчасті макрофаги з одною боку регулюють активність ПОЛ, а з іншого сповільнюють або попереджують розвиток фіброзних змін у печінці, що обумовлено міжклітинними взаємодіями (клітина Іто - клітина Купфера - гепато-цит) в межах перисинусоїдальної функціональної одиниці.

Отже, як показали наші дослідження, отруєння теїрахдормеганом викликає, головним чином, процеси жирової і вакуольної дистрофії, некрози цеіпро-лобулярних ділянок гєпатоцитів із вираженою запальною реакцією в перипор-тальних трактах. У зв’язку із тим, що отрута викликає обширне руйнування печінки, високу проліферативну активність і трансформацію клітин Іто, різке пригнічення клітин Купфера, стає неможливою реституційна регенерація паренхіми печінки, а дефект заповнюється молодою сполучного тканшюю.

Таким чином, за дії ксенобіотика відбувається порушення структурно-метаболічних функцій гєпатоцитів, що спонукає до пошуку і розробки нових ме-

тодів ефективної корекції токсичних гепатозів. Одним із таких методів немеди-каментозної корекції в експерименті нами застосовано повне голодування.

Вивчення впливу повного голодування на печінку інтактних щурів показаю, що структурно-метаболічна перебудова гепатоцитів відбувається стадійно: 1 доба

- період ранніх змін, II - адаптаційної перебудови гегатоцнгів (3 доби), період стійкого адаптаційного синдрому (7 діб) і період респпуції (7 діб відновленого харчування). В експеримеїггальніїх тварин спостерігалось пригнічення процесів гіерекисного окислення ліпідів у плазмі крові (Р<0,001) протягом усього періоду повного голодування. У перші три доби досліду в гепатощггах виникає шшоподібна жирова і гіал-іново-крапельна дистрофія за різко вираженої гетерогенності ураження часточки і окремих іепатощпїв. Домінуючою структурною ознакою дії повного голодування було різке посилення процесу автофагії з редукцією гранулярної ендоплазматичної сітки, гіперплазія агранулярної, зростання кількості пероксисом і відсутність гранул глікогену. Після трьохдобового голодування спостерігається переважання репара-тішнпх процесів над дистрофічними, за високої функціональної активності клітин Купфера, про що свідчить зростання вмісту лізосом, мігохондрій, канальців ендоплазматичної сітки та гіпертрофія комплексу Гольджі в їх цитоплазмі. Компенсаторні та рестіпуційні процеси в печінкових часточках починаються із гепатоцитів перпікїр'їальіїоі ділянки ї поширюються в напрямку до пскгролооулярннх. ІІа /-у добу відновного періоду відбувається повна реституція печінки при збереженні високої функціональної активності зірчастих макрофагів.

На основі проведених світлооптичшіх і електронно-мікроскопічних досліджень виявлено, що наслідком незначної пероксидацїї ліпідів за повного тридобового голоду була дрібнокрапельна жирова дистрофія гепатоцитів з поодинокими некрозами, а вже на 7-у добу повного голодування таких клітин було значно менше, іцо знайшло своє відображення у нормалізації показників МДА і ДК у тканині печінки.

Повне голодування викликало у перші три доби тенденцію до підвищення активності кататази в плазмі крові із достовірним її зниженням на 7-у добу експерименту (до (0,1 004) кат/л, Р<0,001), за одночасного зро^іання б ікаинш печінки

протягом усього досліду. Вважаємо, що тридобове незначне підвищення активності каталази в крові є результатом мобілізації компенсаторно-захисних механізмів у відповідь на деяку інтенсифікацію вільнорадикальних процесів. На користь цієї думки свідчить тон факт, що проведені електронно-мікроскопічні дослідження виявили гіперплазію ендоплазматичного ретикулуму і зростання кількості пероксисом.

Вміст церулоплазміну в плазмі крові та відновленого глутатіону в тканині печінки змінювався несуттєво, що ще раз підтверджує факт, що повне голодування, пригнічуючи перекисне окислення ліпідів, мало впливало на показники системи антиоксидантного захисту'. На мобілізацію захисно-пристосувальних реакцій за дії повного голодування вказує відсутність прояву синдрому ендогенної інтоксикації та зростання активності цитозольних амінотрансфераз, а морфологічно це підтверджується збереженням мембранних структур гепатоцитів.

На основі поданого нами механізму розвитку токсичного гепатозу (див. рис. 1), повинна вирішуватись проблема корекції струїстурпо-метаболічиих порушень гепатоцитів за дії тетрахлорметану.

Як випливає із запропонованої схеми, ініціальною ланкою в розвитку мор-фофункдіонапьних порушень гепатоцитів за отруєння тетрахлорметаном є різка активація вільнорадикальних реакцій в клітинах за одночасного пригнічення функціонального стану системи антиоксидантного захисту. Другою провідною ланкою патогенезу розвитку тетрахлорметанового гепатозу (після 7 діб) виступає ішемія. Тому корекція токсичних уражень печінки повинна ефективно впливати як на пронеси лтопероксидації, так і кровоплину в часточці печінки. Враховуючи отримані результати вивчення дії повного голодування на печінку інтактних щурів, вирішили дослідити можливість корекції ним структурно-метаболічних змін в органі при його ураженні тетрахлорметаном.

Результати досліджень показати, що за зазначетіх умов повне голодування посилює антиоксидантний ефект. Так, уже при однодобовому голодуванні токсично уражених тварин спостерігалось достовірне (Р<0,05) зменшення продуктів перекисного окислення ліпідів як в плазмі крові, так і в печінці, і було найбільш вираженим на 7-у добу експерименту, наближаючись до норми на 7-у добу відновного періоду (14 доба експерименту). Інгібіцїя вільнорадикальних реакцій повним голодуванням запобігає виснаженню ендогенних антиоксидантів, ідо є однією із причин зареєстрованого покращання функціонального стану системи антиоксидантного захисту в тварин, які утримувались на повному голодуванні.

Механізм пригнічення повніш голодуванням процесу перекисного окислення на тлі тетрахлорметанового гепатозу ймовірно реалізується двома шляхами: пертий - зменшенням матеріалу для пероксидації та редукцією гранулярної ендоплазматичної сітки гепатоцитів, другий - активовані клітини Купфера, приг-нічугочи активність цнтохром Р“450“3алежних монооксигензз, різко пригнічу" ють процеси токсифікації тетрахлорметану, що підтверджується даними В.А. Костюка і співавт. (1991), A.A. Пентток і співавг. (2002). Зменшення пероксидації мембранних компонентів гепатоцитів, що підтверджується проведеними субмікроскопічними дослідженнями, покращує метаболізм гепатоцитів, а це проявляється суттєвим зниженням синдрому ендогенної інтоксикації та еритроцн-тарпого індексу інтоксикації, починаючи уже після однодобового голодування на фоні тетрахлорметанового гепатозу, проте найбільш вираженим воно було на 7-у добу експерименту. Стабілізація мембранних компонентів гепатоцитів знайшла своє відображення і тіри вивченні цитозольних амінотрансфераз. Так, статистично достовірне зниження активності амінотрансфераз за даних умов відмічено уже після першої доби повного голодування, найбільш вираженим було на 7-у добу і наближалось до показників інтактних тварин на кінець лікування. Отже, проведені дослідження показали, що повне голодування на фоні тетрахлорметанового ураження печінки здатне ефективно нормалізувати низку

показників активності перекисного окислення ліпідів шляхом гальмування продукції вільних радикалів, зберігаючи вміст антиоксидатних ензимів, знижувати показники синдрому ендогенної інтоксикації та активності амінотрансфераз печінки. Ці позитивні метаболічні зсуви обумовлені різким зменшенням альте-раційпих проявів за одночасної вираженої стимуляції репаративних процесів в гепатоцитах. Повне голодування затримує процес капіляризації синусощів, що усуває другу ланку патогенезу тетрахлорметанового гепатозу - ішемію. Процес фібриногенолізу ми пов’язуємо із активацією клітин Купфера.

Стабілізація клітинних і внутрішньоклітинних мембран гепатоцитів внаслідок зменшення інтенсивності вільнорадикальних реакцій супроводжується покращанням структури мітохондрій та активацією синтетичних процесів у гепатоцитах, що знайшло своє відображення в структурі гепатоцитів. Світлоогітич-по це проявлялось в різкому зменшенні білкової та жирової дистрофії, вмісту некротизовашіх гепатоцитів, збільшенні числа двоядерних гепатощітів і великі« із світлими гіпохромними ядрами на периферії часточок. Субмікроскопічно спостерігалась значна кількість елементів гранулярної та агранулярної ендоплазматичної сітки, пероксисом. Мітохон.дрії з добре збереженими мембранними компонентами локалізувались впритул до канальців гранулярної ендоплазматичної сітки, що відображало тісний зв’язок між ендоплазматичною сіткою і мітохондріями. Частіше виявляли темні гепатоцити. Таким чином, під впливом повного голодування у тварин з токсичним гепатозом виявлені структурні зміни печінки, які свідчать про стимуляцію комгіенсоторно-адаптаційішх процесів, покращання і відновлення білково-синтетичної функції і енергетичного обміну в гепатоцитах, мікрощіркуляції, що обумовлено затримкою процесу нео-фіброзоутворення активованими клітинами Купфера.

Як показали наші дослідження, ураження печінки тетрахлорметаном викликає різке погіршення її детоксикаційної функції, а тому, як доведено М,Ю. Яковлевим (2003), це стає ключовою ланкою в трансформації фізіологічного явища системної ендотоксемії в загальнопатологічиий процес - сндотоксино-вої агресії. Ендотоксемія поглиблює порушення метаболізму і посилює процеси альтерації гепатоцитів, пригнічує активність клітин Купфера, активуючи клітини Іто, і тим самим посилює процеси неофіброгенезу.

На моделі ураження печінки тетрахлорметаном нами досліджено поєднану дно повного голодування та ентеросорбції. Результати дослідів показали, що введення ентеросорбенгу під час голодування за хімічного ураження печінки мала аналогічний вплив як самостійне застосування повного голодування. Проте ентеросорбція на тлі повного голодування більш ефективно інактивує реакції перекисного окислення ліпідів у тканині печінки, суттєво сприяє зниженню вмісту ендогенних токсинів у крові експериментальїшх тварин (рис. 1, 2, 3), нормалізуюче впливає на активність амінотрансфераз, сповільнює розвиток структурних проявів токсичного гепатозу і стимулює репаративні процеси.

В1ДНО*ИОГ<

Пррюду)

■“ » « Тетрак порм етан

-■»Тетрахлорметан + повн^ голодування

“ Те траклорм етан* повне гогедугання * ентеросгель

• - зміни достовірні ВІЛІІОСВО уражених тетрах.:іорчетаком;

• - зміьи достовірні ВІДНОСНО уражених ідо інаходилис* нз ловким v голол\ накзі

Рис 1. Вплив повного голодування та у поєднанні його з ентеросгелем на вміст МСМ1 в крові щурів у динаміці тетрахлорметанового гепатозу

- * -Тетрахлорметаи

-Іетрахлормєтан ♦повне

— Тетра’топмегян+ ппнмй тполуялнмя ♦

ВІДНОВНОГО

Гі*|йй-Ду>

• - шіни достовірні виносно З ражених тстрачлорметаном ;

• - ЗМІНИ достовірні ВІДНОСНО уражених що інаходились на повному головуванні

Рис 2. Вплив повного голодування та у поєднанні його з ентеросгелем на вміст МСМг в крові щурів у динаміці тетрахлорметанового гепатозу

* %

# V

я' ш

¿Ґ\ * • . «•'Ss

3 лоба Таоб. 14 ДОСі (7 відновного тероду)

• Я -Тетрахгорметан

-“■^^"Тетрахпорметак + повне голодування

— Тетрахлорметан+повне голодування ♦ ентеросгель

* - 14* НІ и достовірні ВІДНОСНО

уражених тетрмхлорчетаиоч,

ф - ЇМ ІНН достовірні відносно уражених шо гнаходялнеї. ни повному т.чп.п ввнні

Рис 3. Вплив повного голодування та у поєднанні його з ентеросгелем на еритроцитарний індекс ііггоксикації в крові щурів у динаміці тетрач-лорметанового гепатозу.

Подаємо схему впливу повного голодування в поєднанні з енте-росорбцією на перебіг експериментального токсичного гепатозу (рис. 4).

Повне голодування в поєднанні з ентеросорбцією .

+

теїрахлорметановий гспатоз

гальмування нероксидацп ліпідів

збереження

антиоксидантної системи захисту

ефект

запобігання дестабілізації та деструкції мембран гепагоцитів нормалізація метаболізму

ь- усунення проявів синдрому ендогенної інтоксикації

посилення репарапівної регенерації гепагоцитів

усунення ішемії

попередження фіброзоутворення

нормалізація

ІКЦіОііаЛЬіІОГО і

псрисин>соїдальних

ДІІЮЦІІТІВ

активація функціонал зірчастих макрофагів

Рис. 4. Вплив повного голодування в поєднанні з ентеросорбцією на гіатогенетнчні ланки розвитку тетрахлорметанового гепатозу.

Враховуючи важливість активації вільнорадикальних реакцій та ішемії у ге-незі деструктивних змін, що розвиваються у гегіаіопитах під впливом ксенобіо-тиків, можна вважати, що запропонована нами корекція повним голодуванням та в поєднанні його з ентеросорбцією сприятиме збережешпо структури мембран гепатоцитів, стимулюватиме репаративні можливості і запобігатиме розвитку дистрофічно-некротичних змін і неофіброзоутворенню у паренхімі печінки, що, без сумніву, покращить функціональніш стан органу, який вплине на відновлення гомеостазу цілісного організму.

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі експериментально обгрунтовано вирішення наукового завдання - з’ясувати особливості корегуючого впливу повного голодування та ентеросорбції на патогенетичні ланки ушкодження печінки тетрахлорметаном. У результаті вирішення наукового завдання зроблено такі наукові висновки:

1. Розвиток експериментального тетрахлорметанового гепзтозу супроводжується активізацією процесів ліпопероксидації, що проявляється зростанням вже в період ранніх змін (1-3 доби) первинних і проміжних продуктів перекисно-го окислення ліпідів - дієнових кон’югатів у 2,7 рази (р<0,001), малонового діаль-дегіду у 3,0 рази (р<0,001) в крові та відповідно у печінці в 2,0 і 3,3 рази (р<0,001) та пригніченням активності компонентів антиоксидантного захисту (каталази, відношеного глутатіону), а також розвитком синдрому ендогенної інтоксикації, про що свідчить суттєве збільшення концентрації молекул середньої маси та показника еритроцитарного індексу інтоксикації і активності амінотрансфераз.

2. Гепатотоксичніш вплш тетрахлорметану та продуктів пероксндації ліпідів спричиняють структурно-фушадонатьну перебудову печінки, що полягає у поєднанні масивної жирової і вакуольної дистрофії, некрозу, які супроводжуються зниженням функціональної активності гепатоиитіп. Альтеративні зміїні гепато-цитів посилювались розвитком ішемії та проліферації лімфо-гістіопитарного інфільтрату в перипортальних трактах. За таких умов, починаючи з 3-ї доби експерименту стимулюються процеси неофіброзоутворення внаслідок активізації і проліферації гістіоцитів і стромальних ліпоцитів (клітин Іто) за різкого пригнічення зірчастих макрофагів (клітин Купфера).

3. Повне голодування (1, 3, 7 доби) гальмує утворення вільних радикалів (знижує вміст малонового діальдегіду і дієнових кон’югатів), суттєво не впливаючи на показники системи антиоксидантного захисту (кататази, церулоплазм-іну, відновленого глутатіону), знижує рівень ендогенної інтоксикації (зменшує вміст молекул середньої мас;;, еритроцитарний індекс інтоксикації, активність аланін амінотрансферази, аспартатамінотрансферази).

4. Структурно-функціональна перебудова печінки за дії повного голодування послідовно проходить період ранніх морфологічних змін, вираженої струк-турнем перебудови, стійкої адоптації гя реституції. У ЛСрШІ двз періоди поси-люсгься автофагія і накопичуються дрібні жирові включення, що разом із редукцією канальців ендоплазматичної сітки та зникненням гранул глікогену є морфологічним проявом адаптаційної перебудови, направленої на нормалізацію функції гепатошітів. Процеси репаративної реституції переважають над дистрофічними у періоди стійкої адаптації і відновлення.

5. Повне голодування тварин із тетрахлорметановим гепатозом спричиняє пригнічення процесів вільнорадикального окислення за одночасної нормалізації показників антиоксидної системи. Активність каталази в плазмі крові на 7 добу

зменшується в 1,2 рази (р<0,05), а в печінці навпаки підвищується в 2,2 рази (р<0,001) проти контрольних тварин. Показник активності церулоплазміну в крові знижується в 1,2 рази (р<0,05), а відновленого глутатіону зростає в 1,5 рази (р<0,001) відповідно. Знижується також вираженість синдрому ендогенної ін токсикації (МСМ, - в 1,6 рази (р<0,001), МСМ, - у 1,5 рази (р<0,001), Е1І - у 2,2 рази (р<0,001)), АлТ -у 2,1 рази (р<0,001), АсТ -у 1,9 рази (р<0,001) в плазмі крові і в печінці відповідно - у 1,4 рази (р<0,001) і 1,6 рази (р<0,001).

6. Мор<|>ологічні зміни печінки при тетрахлорметановому гепатозі на фоні повного голодування свідчать про пригнічення розвитку альтерації за одночасної стимуляції реституційної репарації гепатоцитів у поєднанні із затримкою розростання сполучної тканини внаслідок підвищеної функціональної активності клітин Купфера.

7. Поєднане застосування повного голодування та ентеросгелю виявилося найбільш ефективним методом корекції експериментального токсичного гепа-тозу. У тварин більш суттєво, ніж при використанні лише повного голодування, зменшується накопичення продуктів вільнорадикального окислення ліпідів, нормалізуються показники системи антиоксидного захисту, ендогенної інтоксикації та активність амінотрансфераз, покращується структура гепатоцитів.

ГПІ.ІГПГ ПП VC П ІІ'ПОЛ UM V ПОЛІП. ІА пнггртіїпї

IslSHvA^iY w »#л1ич/ипмп/\ і к пци jn iLi>iviO дп^иі а пци

1. Кузів 0.1. Вплив ентеросорбиії в поєднанні з повним голодуванням на структурно-метаболічний стан печінки ш тлі тєпрахлормеганового гепатозу // Науковий вісник Ужгородського університету. Серія «Медицина». - 2003. - Вигі. 21. - С. 11-20.

2. Кузів 0.1. Вплив повного голодування на вміст продуктів перекисного окиснепня ліпідів і стан антиоксидної системи на фоні тетрахлорметанового ге-патозу // Медична хімія. - 2003. - Т. 5, JS'« 4. - С. 86-89.

3. Кузів 0.1. Вплив повного голодування на перебіг експериментального гепатиту // Інфекційні хвороби. - 2003. - № 4. - С. 19-23.

4. Структурна перебудова печінки за дії повного тривалого голоду / О.Є. -Кузів, 0.1. Кузів, О.В. Дмитрснко, F.B. Лихацька // Матеріали міжнародної науково-практичної конференції «Оздоровлююче природне харчування, розвантажувальна дієтотерапія». - Ужгород, 2000. - С. 231-235. Особистий внесок здобу-вача полягає у дослідженні особливостей гістологічної будови печінки щурів за дії повного голодування з вільним доступом до води залежно від термін}’ голодування (перша, третя, сьома доба).

5. Структу рні особливості печінки за дії харчової деприваціїу щурів /Я.Я. Боднар, О.І. Кузів, 1.1. Квік, П.Р. Сельський // Здобутки клінічної та експериментальної медицини. - Тернопіль: «Укрмедкнига», 2001. - Вип. 7. -С. 50-52. Особистий внесок здобувана полягає у дослідженні гістологічної структури печінки за дії повного голодування та проведенні аналізу отриманих результатів.

6. Вплив повного голоду на ультраструктуру синусоїдів печінки щурів / Я.Я. Боднар, О.І. Кузів, О.В. Дмитренко, Г.В. Лихацька II Збірник матеріалів

наукового симпозіуму «Розвантажувально-дістична терапія і низькокалорійна дієта в клініці внутрішніх захворювань». - Тернопіль: Укрмедкнига, 2001. С. 22-24. Особистий внесок здобувача полягає у встановленні особливостей морфології клітинної вистплки синусоїдних кровоносішх капілярів під впливом тридобового повного голодування.

7. Боднар ЯЯ., Кузів О.І. Особливості субмікроскопічної структури синусоїдних гемо капілярів щурів печінки за повного тривалого голоду /У Матеріали ¡1 міжнар.конф. «Мікроциркуляція та її вікові зміїш». — K.: 1ВС «Алкон», 2002. -

С. 37-38. Особистий внесок здобувача полягає у дослідженні особливостей ультраструктурної будови мікрошгркуляторного русла печінки щурів за дії повного семидобового голодування у порівнянні з інтактними.

8. Кузів О., Лихацька Г. Морфологія синусоїдів печінкової часточки інтактних щурів // Матеріали VI Міжнародного медичного конгресу студентів і молодих учених. - 2002. - Тернопіль: Укрмедкнига, 2002. — С. 273. Особистий внесок здобувача полягає у дослідженні субмікроскопічної будови синусоїдних гемо-капілярів печінки інтактних щурів та проведенні аналізу отриманих результатів.

9. Боднар Я.Я., Кузів 0.1. Вплив харчової депривації на перебіг токсичного гепатозу в експерименті // Українські медичні вісті (Тез. доп, VII з’їзду Всеукраїнського лікагського товариства). — 2003. — 1. . число 1 (*-3). — О. 88-89. Особистий внесок здобувача полягає у дослідженні особливостей морфологічних змін печінки за поєднаної дії гепатотропиого токсину - тетрахлорметану і повного голодування та проведенні аналізу отриманих результатів.

10. Кузів О.І., Дмнтренко О.В., Дацко Т.В. Морфологічні зміни в печінці за токсичного гепатиту // Здобутки клінічної та експериментальної медицини. - Тернопіль: Укрмедкнига, 2002. - Вип. 7. - С. 153. Особистий внесок здобувача полягає у вивченні структурних і субмікроскопічних змін печінки під впливом гепатот-ропної отрути — тетрахлорметану та проведенні аналізу отриманих результатів.

11. Кузів О. Зміна морфології гепатощггів і клітин Купфера за харчової деп-ривації /У Матеріали VII Міжнародного медичного конгресу студентів і молодих учених. - 2003. - Тернопіль: Укрмедкнига, 2003. - С. 229.

12. Кузів О.І. Вплив повного тривалого голоду на перебіг хронічного гепатозу // Тези доп. IV Української конференції молодих вчених, присвяченої пам’яті академіка Володимира Веніаміксвича Фролькіса. K., 2003. — С. 130-131.

АНОТАЦІЯ

Кузів О.І. Патогенетичне обгрунтування корекції тетрахлорметанопого гепатозу повним голодування*,! та поєднанням його з ентеросорбцією. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.03.04 - патологічна фізіологія. Тернопільська державна медична академія ім. ІЛ. Горбачевського МОЗ України. - Тернопіль, 2004.

Робота присвячена вивченню корегуючого впливу повного голодування та ентеросорбції на процеси вільнорадикального окислення, ендогенну інтоксикацію і структуру печінки за токсичного ураження тетрахлорметаном.

Вперше на підставі комплексу біохімічних і морфологічних методів визначено динаміку показників вільнорадикального окисления ліпідів і антиоксидантного захисту, синдрому ендогенної інтоксикації, активності амінотрансфераз в плазмі крові та печінці, а також розкрито морфологічні прояви адаптації гела-тоцитів інтактних щурів за умов повного голодування.

Виділено дві ланки патогенезу тетрахлорметанового гепатозу: метаболічну, яка супроводжується різкою активацією вільнорадикального окислення ліпідів, наростаючою ендогоксемісю і пригніченням функції детоксикації та ішемічну, яка поглиблює процеси дистрофії, дезорганізації мембранних структур та некрозу гепатоцитів.

корекція тетрахлорметанового гепатозу повним голодуванням та в поєднанні його з ентеросорбцією ентеросгелем сприяла нормалізації біохімічних показників і збережешпо структура мембран гепатоцитів, покращувала репаративні можливості та запобігала розвитку дистрофічно-некротичних змін і неофібро-зоутвореншо у паренхімі печінки уражених тварин. Отримані нами результати є експериментальною основою для подальшого вивчення і застосування повного голодування та ентеросорбції за умов токсичного впливу на організм ксено-біоіпків.

Ключові слова: тетрахлорметановий гепатоз, вільнорадикальне окислення, антиоксидантний захист, ендотоксемія, повне голоду вання, ентеросорбція.

АННОТАЦИЯ

К узив О.И. Патогенетическое обоснование коррекции тетрахлорметанового гепатоза полным голоданием и совместно с энтеросорбцией. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степені: кандидата медицинских наук по специальности 14.03.04 - патологическая физиология. Тернопольская государственная медицинская академия им. И .Я. Горбачевского М3 Украины, - Терно-поль, 2004.

Работа посвящена экспериментальному изучению коррегирующего влияния полного голодания и энтеросорбции на процессы свободнорадикального окисления, детоксикационной системы, эндогенной интоксикации и морфологии печени при ее токсическом поражении тетрахлорметаном.

При токсическом воздействии тетрахлоретаном наблюдается активация процессов ПОЛ при угнетении антиоксидантної”! защиты. Дестабилизация и деструкция мембранных структур гепатоцитов сопровождается изменением метаболизма печеночных клеток, усилением проявлений эндогенной интоксикации (увеличение содержания молекул средней массы и показателя эритроцитарного

индекса интоксикации, а также активности амннотраисфераз), угнетением процессов регенерации, которые сочетались с мезенхимно-клеточной реакцией и интенсификацией неофиброзообразования. Одновременно наблюдалась капи-ляризация сннусоидов, вследстБие активации клеток Ито, усиливающая ишемию гепатоцитов. Последняя, начиная с 7 суток эксперимента, становилась ведущим звеном в патогенезе токсического гепатоза. На этом фоне происходило резкое угнетение функциональной активности клеток Купфера.

Изучение влияния полного голодания на печень интактных крыс показало, что структурно-метаболическая перестройка происходила стадийно: I (1 сутки)

- период ранних изменений, II - адаптационной перестройки гепатоцитов (3 суток), III — стойкого адаптационного синлпома (1 суток) и период полной реституции (7 суток восстановительного питания).

Полное голодание вызывало угнетение процессов пероксидации липидов в крови, уже начиная с первых суток, а в печени — с третьих, что обусловлено, с нашей точки зрения, отсутствием субстрата перекисиого окисления. Полное голодание несущественно влияло на показатели системы антиоксидантной зашиты, не вызывало повышение содержания молекул средней массы и эритроци-тарного индекса интоксикации и увеличение активности ампкотрансфераз.

В первые трое суток эксперимента в гепатещггах возникала жировая и гиа-линово-крапельная дистрофия при резко выраженной гетерогенности поражения дольки и отдельных гепатоцитов. Доминирующим морфологическим признаком действия полного голодания было резкое усиление процессов аутофа-пш с редукцией канальцев гранулярной эндоплазматической сети, гиперплазия агранулярной, увеличение содержания перокснсом и отсутствие гранул гликогена. После трехсуточного голодания наблюдалось преобладание репаратив-ных процессов над дистрофическими, при высокой активности клеток Купфера. На седьмые сутки восстановительного питания происходила полная реституция печени экспериментальных животных.

Коррекция проявлении химического поражения печени тетрахлормстаном полным голоданием и совместным его действием с энтеросорбцией энтеросге-лем вызывает структурно-биохимическое преобразование печени, что выражается в нормализации показателей процессов свободнорадикального окисления при одновременном повышен:«! функции системы аншоксидантной защиты, детоксикационной системы в сочеташш с улучшением показателей эндогешгой интоксикации и морфологии органа.

Наиболее эффективным действием обладает совместное использование полного голодания и энтеросгеля для коррекции структурно-метаболических повреждений печени при тетрахлорметановом гепатозе.

Результаты проведенных исследований дают возможность расширить и углубить знания о патогенезе тетрахлорметанового гепатоза и влияния полного голодания и энтеросорбции на его звенья, что открывает возможность поиска

новых методов коррекции повреждений печени ксенобиотиками.

Полученные результаты могут быть экспериментальной основой для дальнейшего изучения и возможного использования полного голодания и энтеросорбции с целью коррекции патофизиологических, биохимических и структурных нарушений при патологии, которая сопровождается активацией свободнорадикальных, мембраннодеструктивных процессов и детоксикациоиной системы при токсическом воздействии ксенобиотиков.

Ключевые слова: тетрахлорметановый гепатоз, свободнорадикальное окисление, антиоксидантная защита, эндогенная интоксикация, полное голодание, энтеросорбция, морфология печени.

ANNOTATION

Kuziv O.i. Pathogenic Substatiation of Correction of Tetrachlomethane Hepatosis by Complete Fasting Combined With Enterosoiption. - Manuscript.

Thesis for a Master's degree of Medicine in Speciality 14.03.04 — Pathologic Physiology. I.Y. Gorbachevsky Temopil State Medical Academy. — Temopi!, 2004.

The work is devoted to ascertaining the influence of complete fasting and enterosorption on the processes of free radical lipiu oxidation, detoxic system, endogenic intoxication and the liver structure in toxic tetrachlormethane affection.

For the first time the dynamics of indices of free radical lipid oxidation, antioxidant protection, syndromic-endogenic intoxication and the activity of aminotransferases in the plasma of the blood and the liver have been assessed in applying coupled biochemical and morphologic techniques. Morphologic manifestation of hepatocytes adaptation in healthy rats in complete fasting have been ascertained as well.

Two chains of pathogenesis of tetrachlormethane hepatosis have been assessed: the metabolic chain that is accompanied by sharp activation of free radical lipid oxidation, increasing endotoxemia and inhibiting detoxic function; the ischemic chain that deepens the processes ot dystrophy, désorganisation of membranous structures and neciosis of hepatocytes.

Correction of tetrachlormethane hepatosis by complete fasting combened with enterosgel enterosorption promotes biochemical indices normalization hepatocytes membranous structures preservation, improves recovering possibilities and prevents necrotic changes and neofibrous formations in the parenchyma of the liver in the injured animals.

Hie obtained results are the experimental base for further investigating and applying complete fasting and enterosorption in xenobiotics affection of the organism.

Key words: tetrachlormethane hepatosis, free radical lipid oxidation, antioxidant protection, endotoxemia, complete fasting, enterosorption.