Автореферат и диссертация по медицине (14.01.16) на тему:Невротические расстройства желудочно-кишечного тракта (клиника, патогенез, диагностика)

ХАРКІВСЬКИЙ ІНСТИТУТ УДОСКОНАЛЕННЯ ЛІКАРІВ

ЯВДАК ІРИНА ОЛЕКСАНДРІВНА

УДК 616.85-06:616.3-036Л-092-07

НЕВРОТИЧНІ РОЗЛАДИ ШЛУНКОВО-КИШКОВОГО ТРАКТУ (КЛІНІКА, ПАТОГЕНЕЗ, ДІАГНОСТИКА)

14.01Л6 - Психіатрія

АВТОРЕФЕРАТ диссертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук

Харків -1997

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Українському науково-дослідному інституті клінічної та експериментальної неврології та психіатрії

Науковий керівник: Доктор медичних наук Марута Наталія

Олександрівна, завідуюча відділом неврозів та пограничних станівУкраїнського науково-дослідного інституту клінічної та експериментальної неврології та психіатрії

Офіційні опоненти: Доктор медичних наук, професор Михайлов

Борис Володимирович, професор кафедри психіатрії Харківського інституту удоскона лення лікарів МОЗ України

Доктор медичних наук Пшук Наталія Григоріївна, доцент кафедри психіатріі, загальної та медичноі психології Вінницько го державного медичного університету

Провідна організація: Украінська стоматологічна академія,

кафедра психіатрії, наркології та медичної психології, м. Полтава

м ” Л 1997 р. о /£>

Захист відбудеться ” А_______________1997 р. о І і' год. на

засіданні спеціалізованої Вченої Ради Д 02.05.01 при Харківському інституті удосконалення лікарів за адресою: 310176, м. Харків, вул. Кор-чагінців, 58.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Харківського інституту удосконалення лікарів за адресою: 310176, м. Харків, вул. Корчагінців, 58.

Автореферат розісланий

‘'/Я ” /X 1997 р.

Вчений секретар Спеціалізованої Вченої ради кандидат медичних наук,

доцент Григорова I.A.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Останні десятиріччя спостерігається прогресуюче зростання психічних розладів граничного рівня (Ю.А.Александровський, 1992; В.П.Самохвалов, 1993; І.І.Кутько, 1993, 1995; І.І.Влох, 1994; Л.Н.Юрь'єва, 1994; Н.З.Голуб-ков, 1995; С.І.Табачников і співавт., 1995; Г.Т.Сонник, 1996; Н.Г.Пшук, 1996; M.Waaddegaaid et al., 1995 та ін.), що ставить проблему їх вивчення у ряд найбільш пріоритетних.

Актуальність теми. В умовах сучасного патоморфозу зменшилася кількість неврозів із класичними їх проявами (астазія-абазія, істеричні парези, паралічі, мутизм тощо), збільшилася кількість форм із затяжним хронічним перебігом, із соматизацією клінічних проявів (Б.Д.Карвасарсь-кий, 1990; П.В.Волошин, Т.М.Воробйова, В.І.Сухоруков, 1990; Н.О.Марута, 1995; Б.В.Михайлов, 1996; О.С.Чабан, 1996; V.Elderkin-Thimpson et al., 1996 т. ін.).

З іншого боку, сучасний перебіг соматичних захворювань характеризується участю в їхньому генезі психогенних чинників, а також наявністю в їхній клінічній картині неврозоподібних розладів (O.K. Напреєнко, 1996;

B.В.Крішталь, 1997).

Переважання скарг, пов’язаних із розладами внутрішніх органів, не завжди явний характер психотравми сприяють тривалому спостереженню і обстеженню хворих на неврози з соматичними проявами в умовах терапевтичних відділень, без застосування патогенетичних психотерапевтичних підходів, що спричиняє формування затяжних, резистентних до терапії форм неврозів (B.C. Підкоритов і співавт., 1989; В.М.Козідубова, 1992;

C.Є.Казакова, 1993; С.І.Табачников і співавт., 1996; C.Altamura, 1996).

Відсутність чітких диференційно-діагностичних критеріїв невротичних

та органічних розладів внутрішніх органів створює передумови для діагностичних помилок, класифікаційних розбіжностей і призводить до тимчасової і стійкої втрати працездатності цими хворими.

Викладене вище обумовлює актуальність дослідження сомато-вісцеральних порушень при неврозах і ставить цю проблему у ряд найактуальніших медико-соціальних проблем.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Дисертація виконана в рамках комплексних галузевих науково-дослідних робіт: “Діагностика та психотерапія невротичних порушень у за-гальносоматичній практиці” (шифр ЦФ 529), “Розробити нові методи профілактики та лікування терапевтично резистентних форм психозів та неврозів на основі вивчення латофизіологічних особливостей захворювання та їх динаміка під впливом різних видів медикаментозної і немедикамен-тозноїтерапії, та їхні сполучення” (шифр ВМ 27.12.95).

Мета даного дослідження - клініко-психопатологічні, клініко-феноменологічні, клініко-психологічні особливості неврозів з шлунково-кишковими розладами, удосконалення критеріїв їх діагностики та дифе-ренційної діагностики.

Для реалізації цієї мети було поставлено такі завдання дослідження:

1. Уточнити особливості формування невротичних шлунково-кишкових розладів на основі клініко-психопатологічного дослідження.

2. Виявити клініко-феноменологічні особливості невротичних шлунково-кишкових розладів у залежності від нозології і провідного психопатологічного синдрому.

3. Оцінити стан надсегментарного рівня вегетативної нервової системи у хворих із невротичними розладами шлунково-кишкового тракту.

4. Уточнити особливості акцентуації! характеру і внутрішньо осо-бистісних оцінок у системі "здоров'я-хвороба" у хворих із невротичними соматичними (шлунково-кишковими) проявами невротичної хвороби.

5. Розробити критерії діагностики і диференційної діагностики невротичних та соматичних шлунково-кишкових розладів.

Наукова новизна одержаних результатів. Уперше на прикладі невротичних шлунково-кишкових розладів проведено комплексне вивчення екзогенно-органічних, соціально-психологічних і соматогенних чинників, що сприяють соматизації невротичних проявів.

з

Показано, що соматизовані невротичні шлунково-кишкові прояви взаємозв'язані з емоційними розладами, сприяють їхньому ускладненню і формуванню затяжного перебігу невротичної хвороби.

Показано, що розлади шлунково-кишечного тракту (ШКТ) у хворих на неврози є поліморфні, характеризуються взаємозалежністю і взаємовпливом симптомів між собою.

Визначено, що у хворих на неврози з невротичними розладами шлунково-кишкового тракту різні суб’єктивні безпосередні самооцінки щодо категорії "щастя" при схожих самооцінках за категоріями "здоров'я", "розумовий розвиток" і "характер". Різним є й сприйняття хвороби, оцінка її впливу на діяльну активність, потенційні можливості хворого.

Показано, що своєрідність невротичних шлунково-кишкових проявів при різних формах неврозів пов'язана з відмінностями внутрішньо осо-бистісних оцінок у системі "здоров'я-хвороба", а також з особливостями синдромоутворення.

Практична значущість одержаних результатів. Виявлено клініко-психологічні особливості основних невротичних проявів шлунково-кишкового тракту у хворих на неврози та їхній взаємозв'язок з іншими симптомами.

В результаті проведеного дослідження розроблено систему діагностики і диференційної диагностики шлунково-кишкових розладів невротичного та органічного генезу. Система враховує соціально-психологічні, екзогенно-органічні чинники формування хворобливих явищ, преморбідні відмінності особистості, клініко-психопатологічні, клініко-феноменологічні, вегетативні, психологічні критерії.

Результати дослідження використовуються у практичній роботі клініки Українського НДІ клінічної та експериментальної неврології і психіатрії, в Харківській міській клінічній психіатрічній лікарні № 15, Харківській обласній психіатричній лікарні, а також у ПНД № 3 м. Харкова. Результати досліджень упроваджено в практику охорони здоров'я профільних лікувальних закладів України.

За матеріалами дисертації опубліковані методичні рекомендації "Сучасні методи діагностики та диференційної диагностики соматичних розладів при неврозах" (Харків, 1996), затверджені Міністерством охорони здоров’я України.

Основні положення роботи використовуються у процесі навчання на курсах стажування та інформації (цикл "Психотерапія неврозів і граничних станів"), у відділенні неврозів і граничних станів Українського НДІ клінічної та експериментальної неврології та психіатрії.

Практичне застосування науково обгрунтованої системи діагностики і диференційної диагностики дасть змогу істотно підвищити її якість і скоротити терміни своєчасної постановки діагнозу.

Особистий внесок автора у розробку наукових результатів

Автором проведено комплексний клініко-анамнестичний, клініко-психопатологічний, клініко-феноменологічний, клініко-вегетологічний, психологічний аналіз хворих на неврози з шлунково-кишковими розладами.

Усе це дало змогу виділити чинники, що призводять до формування цих розладів, їх клінічні та психологічні особливості та розробити діагностичні і диференційно-діагностичні критерії зазначених розладів.

Увесь блок клінічних і психологічних обстежень, а також статистичну обробку здобутих даних, теоретичне узагальнення та інтерпретацію результатів дослідження, впровадження основних положень у практику проведено автором особисто.

Апробація і впровадження результатів дослідження у практику охорони здоров’я. Матеріали дисертації доповідалися на нараді-семінарі "Організація психотерапевтичної допомоги в лікувально-профілактичних закладах України в сучасних умовах" (Харків, 1995), на засіданнях Товариства психіатрів Харківського науково-медичного товариства (1995-1997), на І конгресі невропатологів, психіатрів і наркологів України (Харків, 1997).

Публікації.

За матеріалами дисертації опубліковано 6 самостійних друкованих праць (в тому числі 3 статті у наукових журналах).

Структура дисертації. Дисертація викладена на 204 сторінках машинопису і складається зі вступу, огляду літератури, власних досліджень (5 глав), заключення, висновків і списку літератури на 23 сторінках, що містить 245 праць, у тому числі 142 авторів країн СНД і 103 зарубіжних.

Робота включає 19 таблиць, що займають 22 сторінки, і 11 малюнків на 11 сторінках.

Зміст роботи

Загальна характеристика хворих і методів дослідження

Для реалізації мети й завдань роботи обслежено 100 хворих на неврози (52 - на неврастенію і 48 - істеричний невроз), у клінічній картині яких мали місце шлунково-кишкові порушення.

Контрольну групу склали ЗО хворих на виразку шлунка і дванадцятипалої кишки, а також хворі на хронічний гастрит, у яких клінічні прояви в зоні ШКТ відповідали таким у хворих основної групи.

Основний контингент досліджених становили хворі віком від 21 до 40 років, із них 78 жінок і 22 чоловіки. Переважна більшість хворих мала середню, середнє-спеціальну та вищу освіту.

Контрольна група за статтю, віком, здобутою освітою, соціальним становищем не відрізнялася від основної.

У процесі комплексного обслеження застосовано клініко-психопатологічний, клініко-феноменологічний, клініко-вегетологічний, експериментально-психологічний методи.

Стан надсегментарного рівня вегетативної нервової системи оцінювався за даними вегетативного тонусу, вегетативної реактивності та вегетативного забезпечення діяльності (А.М.Вейн, А.Д.Соловйова, О.А.Коло-сова, 1981).

Експериментально-психологічне обстеження включало блок із чотирьох методик: опитувальник акцентуації рис характеру і темпераменту Літтманна-Шмішека (1982), методика прямої безпосередньої суб'єктивної самооцінки (за категоріями "щастя", "здоров'я", "розумовий розвиток", "характер") за Т.В.Дембо-С.Я.Рубінштейн (1970), методика 18-шкального трифакторного семантичного диференціала (СДФ) за Д.Фельдес (1976) з роздільним оцінюванням понять "Я -здоровий" і "Я - хворий"; методика репертуарної оцінної решітки за Дж. Келлі (1955) в авторській модифікації конструктів, що мають відношення до системи "здоров’я-хвороба".

Здобуті результати оброблялися методами математичної статистики.

Результати дослщження та їх обговорення.

Вивчення анамнезу дало можливість виявити, що у генезі невротичних шлунково-кишкових розладів мали місце такі чинники, як спадкова обтяженість психопатіями та іншими аномаліями характеру (51%), алкоголізмом (47%), соматичними захворюваннями (53%); екзогенно-органічні чинники у вигляді патології вагітності і пологів (46%), частих інфекцій (56%); соціально-психологічні чинники у вигляді гіперопіки у вихованні (58%), неповної сім'ї (52%), конфліктних взаємовідносин у сім'ї батьків (60%).

У генезі органічних шлунково-кишкових розладів вірогідно частіше зустрічалися спадкова обтяженість соматичними (55%) і неврологічними (34%) захворюваннями.

Для хворих на неврози з невротичними шлунково-кишковими розладами характерна наявність психотравми, що є джерелом хворобливих переживань (97%).

У 66,7%хворих на соматичну патологію ШКТ були, виявлені псиихо-іравмуючі фактори, але вони не мали причинного значення у розвитку хвороби, переживання тих чи інших подій є лише тлом, на якому розвивається хвороба.

Аналіз клініко-психопатологічних проявів у хворих на неврози з невротичними шлунково-кишковими розладами показав, що в розглядуваній групі у 92%хворих виражена загальноневрогична симптоматика, з якої починається захворювання.

У клінічній картині неврастенії емоційні розлади формуються навколо астенічних проявів і представлені переважно у вигляді астено-депресивного (48±7,0%), астено-агрипнічного (34,6±6,7%) і астено-іпохондричного (17,3±5,3%) синдромів.

У клінічній картині істеричного неврозу з невротичними шлунково-кишковими розладами переважають тривожно-фобічні (72,5±6,5%), іпохондричні (20±5,8%) та депресивні (7,5±3,8%) прояви.

У хворих на неврози шлунково-кишкові розлади вірогідно частіше сполучаються з ураженням інших систем організму.

У хворих на органічну патологію ШКТ захворювання починається з соматичних скарг, на тлі яких лише через певний час може розвиватися переважно астенічна або неврастенічна симптоматика, хворобливі прояви здебільшого є моносистемними.

Особливості феноменології розладів шлунково-кишкового тракту вивчалися за допомогою спеціально розробленого опитувальника, що включає перелік можливих розладів. Здобуті дані наведено в таблиці.

Як свідчать наведені дані, для хворих на неврастенію більш характерним є зниження апетиту (63,5±6,7%), нудота (46,1+6,9%), алгічні прояви (36,5±6,7%). Рідше зустрічається відчуття "кома" в епігастрії або за грудниною (9,6±4Д%), блювота (9,6±4,1%), запори (9,6±4,1%), здуття живота (5,8±2,7%). Утруднень при ковтанні їжі і почуття страху перед її прийманням не зазнавав ніхто. ’

Результати проведеного дослідження показали, що порушення в зоні шлунково-кишкового тракту у хворих на неврастенію мають частіше перманентний характер, тісно пов'язані з реальною психотравмуючою ситуацією, астенічною симптоматикою.

Як видно з аналізу феноменологічних особливостей шлунково-кишкових проявів (табл.) у хворих на істеричний невроз, вони широко представлені у клінічній картині досліджуваної групи хворих і виявляються у вигляді порушення апетиту (як зниження, так і підвищення) - 72,9±6,4%, відчуття "кома" в горлі, за грудниною і в епігастрії (68,7±6,7 %), аглічних явищ (62,5±7,0%), утруднень при ковтанні їжі і страху перед її прийманням (29,9±6,1%), нудоти (37,5+7,0%), блювання (20,8+5,9%), розладу функції кишечника (діарея і запори) (12,5±4,9%), здуття живота (10,4+4,4%), відрижки повітрям (8,3±4,0%).

При цьому скарги висловлюються хворими демонстративно, образно, не чітко, з яскравою емоційною насиченістю, характеризуються залежністю від переживань і настанов хворих.

Розлади в зоні шлунково-кишкового тракту в досліджуваній групі хворих поліморфні, тісно взаємопов'язані та взаємозалежні між собою, мають переважно пароксизмальний мігруючий і рідше - перманентний характер.

Для хворих контрольної групи з усього спектра феноменологічних особливостей найхарактернішими були болі, що зустрічалися у всіх 100%обстежених. У більшості спостережень (70±9,1%) хворі чітко вказували на їхню локалізацію, в решті спостережень (30±8,4%) локалізація болю була сукупною. Характер алгічних проявів був переважно тупий, ниючий (40±8,9%) або гострий (30±8,4%).

Відзначалася пряма залежність зазначених розладів від приймання їжі, помилок у дієті.

Таблиця - Феноменологія розладів шлунково-кишкового тракту у хворих основної і контрольної груп

Феноменологія шлунково-кишкових розладів Хворі на неврози Хворі контрольної групи (ЗО чол5

Хворі на неврастенію (52 чол.) Хворі на істеричний невроз (48 чол.)

абс. кільк. %±т абс. кільк. %±т абс. кільк %±т

1 2 3 4 5 6 7

Біль у шлунку: за характером: тупий, ниючий спазматичний гостриий сукупний 19 36,5± 6,7 ЗО 62,5± 7,0 ЗО 100±0

11 21,1± 9,6 10 20,8± 5,9 12 40±8,9

6 11,5± 4,5 7 14,6± 5,! 2 6,7±4,5

1 1,9±1,9 3 6,3±3,4 9 30±8,4

1 1,9±1,9 10 20,8± 5,9 7 23,3± 7,7

за локалізацією: локальний розлитий сукупний зв’язок з емоційним станом 6 11,5± 4,5 2 4,2±2,9 21 70,0± 8,4

11 21,1± 9,6 9 18,7± 5,6 - -

3 5,8±3,2 19 39,6± 7,1 9 30±8,4

19 36,5± 6,7 26 54,2± 7,2 4 13,3± 6,2

Відчуття “кома” у горлі в епігастрії за грудниною зв’язок з емоційним станом 5 9,6±4,1 33 68,8± 6,7 2 6,7±4,5

- - 20 41,7± 7,1 - -

2 3,8±2,7 3 6,3±3,4 2 6,7±4,5

3 5,8±3,2 10 20,8± 5,9 - -

5 9,6± 4,1 33 68,8± 6,7 - -

Утруднення при ковтанні їжі твердої м’якої 11 22,9± 6,1 - -

- - 11 22,9± 6,1 - -

- - - - - -

Блювота одноразова повторна пов’язана з прийманням їжі 5 9,6±4,1 10 20,8± 5,9 4 13,3± 6,2

5 9,6±4,1 2 4,2±2,9 4 13,3± 6,2

- - 2 4,2±2,9 - -

- - 3 6,3±3,4 4 13,3± 6,2

Продовження таблиці

1 2 3 4 5 6 7

зв’язок з емоційним станом 5 9,6± 4,1 9 18,7± 5,6 - -

Нудота до їжі після їжі не пов’язана з прийманням їжі зв’язок з емоційним станом 24 46,1± 6,9 18 37,5± 7,0 5 16,7± 6,8

6 11,5± 4,5 16 33,3± 6,8 2 6,7±4,5

2 4,2±2,9 3 1.0±3,5

18 -н 16 33,3± 6,8 - -

6 11,5± 4,5 12 25,0± 6,2 - -

Здуття живота зв’язок з емоційним станом 3 5,8±2,7 5 10,4± 4,4 3 10±3,5

2 5 10,4± 4,4 - -

Відрижка повітрям їжею зв’язок з емоційним станом - - 4 8,3±4,0 5 16,7± 6,8

- 4 8,3±4,0 2 6,7±4,5

- - - 3 10±3,5

- - 3 6,3±3,4 - -

Апетит збережено знижено підвищено зв’язок з емоційним станом

19 36,5± 6,7 13 27,1± 6,4 26 86,7± 6,2

33 63,5± 6,7 29 60,4± 7,0 2 6,7±4,5

- - 6 12,5± 4,8 2 6,7±4,5

33 63,5± 6,7 34 70,8± 6,6 - -

Характер випорожнення: запори діарея не змінено зв’язок з емоційним станом

5 9,6±4,1 2 4,2±2,9 8 26,7± 8,1

- - 4 8,3±4,0 3 10,0± 3,5

47 90,4± 4,1 42 87,5± 4,8 19 63,3± 8,8

- 4 8,3±4,0 - -

_______Наступними за частотою спостережуваності у хворих контрольної

групи були розлади функції кишечника (36,7±8,8%), що виявляються у схильності як до запорів (26,7±8,1%), так і до діареї (10+3,5%).

Нудоти зустрічалися в клінічній картині у 16,7±6,8%хворих розглядуваної групи, відрижка - у 16,7±6,8%, блювота - у 13,3+6,2%хворих.

Розлади апетиту у досліджуваних хворих цієї групи були малохарак-терні, як і відчуття "кома". Утруднень при ковтанні їжі не відзначав ніхто з хворих контрольної групи.

Більшість хворих контрольної групи на пов'язували захворювання зі своїм емоційним станом, будь-якої залежності основної симптоматики від провідного психопатологічного синдрому виявлено не було.

Хворі викладали скарги чітко, лаконічно, могли конкретно вказати локалізацію своїх відчуттів і основні закономірності появи неприємних відчуттів.

При виченні стану надсегментарного рівня вегетативної нервової системи ми відзначили, що у хворих на неврастенію та істеричний невроз спрямованість змін показників суттєво не відрізнялась.

Результати дослідження вегетативної нервової системи показали підвищену фонову активізацію (симпатична спрямованість вегетативного тонусу) у хворих на неврози з невротичними розладами ИЖТ (66±4,7%). При цьому імовірність переважання симпатичних проявів (Рс) склала від 65,8 до 100%.

Парасимпатична спрямованість у розглядуваній групі спостерігається вірогідно рідше - 22+4,1 %, при цьому імовірність переважання парасимпатичних проявів (Рп) не перевищує 76,2%.

Вегетативна реактивність вивчалася за допомогою окосерцевого рефлексу Даньїні-Ашнера. У ході дослідження виявлено, що вегетативна реактивність у хворих на невротичні розлади ШКТ частіше є зниженою (негативний тип) - 57+4,9%, рідше - нормальною (37+4,8%) або підвищеною (позитивний тип) - 6+2,4%.

Вегетативне забезпечення діяльності, оцінюване за даними орто-кліностатичної проби у модифікації К.Вігктауег (1976), частіше відповідало у хворих на неврози слабо недостатньому (21+4,9%) або недостатньому (44+5,0%) типам, що вказує на зниження адаптаційних можливостей. У 30+4,6%досліджуваних хворих даної групи вегетативне забезпечення діяльності було нормальним і лише у 5+2,2%- надлишковим.

У більшості хворих контрольної групи виявлено парасимпатикотонію (50±9,1%), рідше зустрічалася симпатична (33,3±8,6%) і змішана (16,7±6,8%) спрямованість вегетативного тонусу.

У більшості хворих на органічну патологію ШКТ здобуті показники свідчили про нормальну вегетативну реактивність (63,3±8,8%), рідше - про її підвищення (23,3±7,7%), зниження (10±5,5%), або збочений тип реактивності (3,3±3,3%).

У більшості хворих контрольної групи вегетативне забезпечення діяльності відповідало нормальному (43,3±9,0%), рідше виявлялося недостатнє (20±7,3%), слабо недостатнє (16,7+6,8%) або надлишкове (20±7,3%) вегетативне забезпечення діяльності.

Результати проведеного експериментально-психологічного дослідження дали можливість виявити ряд особливостей.

Результати оцінки відповідей огопувальника Літтманна-Шмішека показали, що серед хворих на неврози з невротичними соматизованими проявами виражені акцентуації характеру й темпераменту зустрічаються вірогідно частіше (у 55%), ніж у хворих із соматичними розладами ІШСТ без невротичних проявів (33%).

При цьому жоден із типів акцентуації не є провідним або вірогідно переважаючим ні в основній, ні в контрорльній групах.

Дані самооцінки, здобуті за допомогою методики Т.В.Дембо

С.Я.Рубінштейн показали, що для хворих обох досліджуваних груп прямі суб'єктивні безпосередні самооцінки за категоріями "здоров'я", "розумовий розвиток" і "характер" є схожими. Вірогідно різними для цих груп хворих є прямі безпосередні самооцінки за категорією "щастя": хворі на неврози з невротичними соматизованими розладами ШКТ суб’єктивно оцінюють себе менш щасливими, ніж хворі із соматичними розладами НЖТ без невротичних порушень.

При оцінюванні понять "Я - здоровий" і "Я - хворий" методом семантичного шкалювання встановлено, що для хворих на неврози з невротичними соматизованими розладами характерне сприйняття хвороби як причини зниження їх діяльної активності і загальних енергетичних ресурсів, як перешкода в реалізації життєвих планів і внутрішніх домагань. При цьому у хворих цієї групи у зв'язку з хворобою не змінюється загальне позитивне ставлення до себе і не знижується рівень уявлень щодо своїх потенційних можливостей.

Для хворих із соматичними розладами органичного генезу характерне сприйняття хвороби як факту, то знижує їх цінність у власних очах і впливає здебільшого на їх потенційні (у тому числі статусні) можливості. При цьому факт хвороби не є для цих хворих причиною для обмеження діяльної активності.

Дані, здобуті при застосуванні сконструйованої репертуарної решітки, дозволили виявити суттєві відмінності структури індивідуальної свідомості в системі "здоров'я-хвороба" для хворих основної і контрольної груп.

Так, для хворих на неврози з невротичними соматизованими розладами ІШСТ є типовими такі особливості індивідуальної свідомості:

- поняття системи "здоров'я-хвороба" існують "монолітно", недифе-ренційовано і є твердо взаємозумовлюючими, що відбиває відсутність чітких критеріїв оцінки пов’язаних із хворобою переживань та їхнього зв'язку з різними сторонами життя;

- якісні особливості взаємодії понять системи "здоров'я-хвороба" створюють таке насприятливе сполучення взаємовпливаючих уявлень про чинники і складові цієї системи, яке спричиняє збочення поняття причинно-наслідкових зв'язків між ними. В результаті цього будь-яке пов'язане з хворобою переживання генералізується на всю систему, в тому числі впливає на поняття "щастя", "успіху", "удачі", роблячи їх полізалежними і важкодо-сяжними.

Для хворих із соматичними захворюваннями ШКТ без невротичних порушень є типовими такі особливості індивідуальної свідомості:

- поняття системи "здоров'я-хвороба" чітко диференційовані, що відтворює наявність сформованих уявлень про зв'язок і взаємовпливи хворобливих переживань на різні аспекти життєвих відносин;

Якісні особливості взаємодії понять системи "здоров’я-хвороба" свідчать про достатній рівень адекватності сприйняття причинно-наслідко-вих зв'язків цієї системи. Внаслідок цього пов'язані з хворобою переживання не порушують і не спотворюють уявлення цих хворих про "щастя", "удачу", "успіх" тощо.

Таким чином, проведене дослідження дало можливість виробити ди-ференційно-діагностичну систему невротичних і органічних розладів шлунково-кишкового тракту. Діагностична система включає такі параметри, як спадкова обтяженість, екзогенно-органічні і соціально-психологічні чинники, наявність психотравами і ставлення хворого до неї, особливості початку

захворювання і психопатологічної симптоматики, специфіку шлунково-кишкових проявів та їхній зв’язок із психотравмуючими переживаннями і невротичною симптоматикою, стан вегетативного тонусу, вегетативної реактивності і вегетативного забезпечення діяльності, наявність виражених акцентуацій характеру і темпераменту, особливості прямої безпосередньої суб'єктивної самооцінки, спийняття хвороби, структури індивідуальної свідомості в системі "здоров'я-хвороба".

Диференційно-діагностичні критерії базуються на даних клініко-психопатологічного (в тому числі анамнестичного), клініко-феноменологіч-ного, клініко-вегетологічного, експериментально-психологічного обстеження.

Лікувальні заходи мають будуватися на розумінні етіопатогенетичних механізмів розвитку хвороби з урахуванням основного патогенного конфлікту, провідних клініко-психопатологічних і клініко-феноменологіч-них проявів.

ВИСНОВКИ

1. Характерною рисою сучасного патоморфозу неврозів є соматизація невротичних проявів, серед яких часто зустрічаються шлунково-кишкові розлади. При цьому в генезі невротичних шлунково-кишкових розладів важливе значення мають особливості психотравми і ставлення хворого до неї, преморбідні відмінності особистості, соціально-психологічні, екзогенно-органічні, спадкові чинники.

2. Визначено, що соматизовані невротичні шлунково-кишкові прояви взаємозв'язані з емоційними розладами, сприяють їхньому ускладненню і формуванню провідного психопатологічного синдрому: у хворих на неврастенію переважно астено-депресивного (48,1%) і астено-агрипнічного (34,6%), у' хворих на істеричний невроз - тривожно-фобічного (72,5%) та іпохондричного (20%), в той час як у хворих на органічну патологію ІНКТ психопатологічна симптоматика виявляється здебільшого у вигляді варіантів астенічного синдромокомплексу (43,3%).

3. Показано, що розлади шлунково-кишкового тракту у хворих на неврози є поліморфними, характеризуються взаємозалежністю і взаємовпливом симптомів між собою. При гострому типі перебігу шлунково-кишкові розлади мають здебільшого ізольований характер, при затяжному типі перебігу

симптоматика ускладнюється, відзначається тенденція до сполучення декількох симптомів. Для хворих на органічні шлунково-кишкові розлади поліморфність симптомів характерна меншою мірою.

4. Феноменологічна структура шлунково-кишкових проявів характеризується неспецифічністю при різних формах неврозів. Для хворих на неврастенію найхарактерніші симптоми, що гармонічно входять у структуру провідної психопатологічної симптоматики; для хворих на істеричний невроз більш характерні яскраві, демонстративні розлади, що контрастують зі структурою психопатології. У хворих на органічну патологію ПЖТ симптоми чітко окреслені, мають топографічну обумовленість.

5. Аналіз клініко-вегетологічних даних свідчить про підвищення вегетативної активації (66%), зниження реактивності (57%) та порушення адаптаційних можливостей вегетативної нервової системи (65%) у хворих із невротичними шлунково-кишковими розладами (в той час як для хворих на соматичну патологію ПЖТ більш характерні парасимпатична спрямованість вегетативного тонусу (50%), нормальна (63,3%) або підвищена (23,3%) вегетативна реактивність, переважно гормальне вегетативне забезпечення діяльності (43,3%).

6. Важливою особливістю у структурі самооцінки хворих на неврози з соматизованими невротичними проявами є сприйняття хвороби як причини зниження їхньої діяльної активності і загальних енергетичних ресурсів, як перешкоди в реалізації життєвих планів та внутрішніх домагань при збере-ЖЄНОхМу рівні уявлень щодо своїх потенційних можливостей, у той час як для хворих із соматичними розладами ШКТ характерне сприйняття хвороби як факту, що знижує їхню цінність у власних очах і впливає в основному на їхні потенційні можливості.

7. Суттєво різними для хворих на неврози з невротичними позладами ШКТ і хворих на органічну патологію ШКТ є структури індивідуальної свідомості в системі "здоров'я-хвороба". При цьому для хворих з невротичними розладами ШКТ типовими є такі особливості індивідуальної свідомості: поняття системи "здоров'я-хвороба" існують недиференційовано і є твердо взаємозумовлюючими (що свідчить про відсутність чітких критеріїв оцінки пов'язаних із хворобою переживань та їхнього зв'язку з різними сферами життя); якісні особливості взаємодії понять системи "здоров'я-хвороба" створюють таке несприятливе сполучення взаємовпливаючих уявлень про чинники і складові цієї системи, що спри-

чиняє збочення розуміння причинно-наслідкових зв'язків між ними, через що будь-яке пов'язане з хворобою переживання генералізується на всю систему, в тому числі впливає на поняття "щастя", "успіху", "удачі", роблячи їх полізалежними й важкодосяжними.

8. Система діагностики та диференційної діагностики невротичних розладів ШКТ повинна створюватися з застосуванням клініко-пси-хопатологічних, клініко-феноменологічних, клініко-вегетологічних та експериментально-психологічних даних, що відображують основні напрямки механізмів формування невротичної хвороби.

9. Серед клініко-психопатологічних критеріїв у хворих на неврози найважливіше місце належить таким показникам, як структура психопатологічної симптоматики та особливості її зв’язку з розладами ШКТ.

Важливими клініко-вегетологічними критеріями є переважання сим-птикотонії, зниження реактивності та недостатнє вегетативне забезпечення діяльності

Провідними психологічними критеріями визначено особливості самооцінки хворих та структуру індивидуальної свідомості в системі “здоров’я -хвороба”.

Список праць, опублікованих за темою дисертації

1. Явдак И.А. Клинико-феноменологические особенности расстройств желудочно-кишечного тракта у больных истерическим неврозом // Ж. Український вісник психоневрології. - Харків, 1996. - 4, вип 2(9). - С. 271275.

2. Явдак Й.А. Желудочно-кишечные расстройства в клинической картине неврастении в условиях современного патоморфоза // Ж. Вестник проблем биологии и медицины. - Харьков, 1997. - вип. 6. - С. 37-42.

3. Явдак И.А. Особенности состояния вегетативной нервной системы при истерических расстройствах с соматическими проявлениями // Ж. Український вісник психоневрології. - Харків, 1995. - вип. 1. - С. 261-263.

4. Явдак Й.А. Некоторые особенности расстройств желудочно-кишечного тракта у больных неврозами // Материалы научной сессии “Актуальные проблемы современной психосоматической медицины”. - Харьков-Лу-ганск, 1995.-С. 119-120.

5. Явдак ИЛ. Клинико-феноменологический анализ расстройств желудоч-—но-кишечною тракта у болышхпсврастенией И Ж. Український вісник

психоневрології. - Харків, 1995. - 3, вип 2(6). - С. 343-344.

6. Явдак И.А. Особенности феноменологии расстройств желудочно-кишечного тракта у больных неврастенией и истерическим неврозом // Ж. Український вісник психоневрології. - Харків, 1996. - 4, вип. 5(12). - С. 255-256.

АНОТАЦІЇ

Явдак І.О. “Невротичині розлади шлунково-кишкового тракту (клініка, патогенез, діагностика). - Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.16 - психіатрія. Харківський інститут удосконалення лікарів, Харків, 1997.

На основі комплексного вивчення клініко-психопатологічної структури і феноменології шлунково-кишкових розладів при неврозах виявлено чинники, що впливають на їхній розвиток, показано особливості клінічний проявів та взаємозв'язок основних симптомів, вивчено стан надсегментарного рівня вегетативної нервової системи, а також психологічні механізми формування цієї патології.

Розроблено систему діагностики і диференційної діагностики розладів шлунково-кишкового тракту невротичного генезу.

Ключові слова: неврози, шлунково-кишковий тракт, соматизовані невротичні прояви, клініко-психопатологічний аналіз, феноменологія, діагностика, диференційна діагностика.

Явдак И.А. “Невротические расстройства желудочно-кишечного тракта (клиника, патогенез, диагностика). - Рукопись. Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.16 - психиатрия. Харьковский институт усовершенствования врачей, Харьков, 1997.

На основе комплексного изучения феноменологии желудочнокишечных расстройств при неврозах выявлены факторы, влияющие на их развитие, показаны особенности проявлений и взаимосвязь основных симптомов, изучены состояние надсегментарного уровня вегетативной нервной системы, а также психологтические механизмы формирования этой патологии.

Разработаны дифференциально-диагностические критерии расстройств желудочно-кишечного тракта невротического и органического генеза.

Ключевые слова: неврозы, желудочно-кишечный тракт, соматизированные невротические проявления, клинико-психопатологический анализ, феноменология, диагностика, дифференциальная диагностика,

Yavdak I.A. “Neurotic disorders of gastro-intestinal system (clinics,

______pathogenesis,, diagnosis). - Manuscript. Dissertation for the degree of Candidate

of Medical Sciences in specialty 14.01.16 - psychiatry. Kharkov Institute of Advanced Medical Training, Kharkov, 1997.

On the basis of complex investigation of phenomenology of gastrointestinal disorders the factors were revealed that influence their development, specific features of manifestation and interrelation of the main symptoms were shown, the state of suprasegmental level of the vegetative nervous system, as well as psychological mechanisms of formation of this pathology.

The differential diagnostic criteria of gastrointestinal disorders of neurotic and organic genesis were developed.

Key words: neuroses, gastro-intestinal tract, somatized neurotic

manifestations, clinical psychopathological analysis, phenomenology, diagnosis, differential diagnosis.