Автореферат и диссертация по медицине (14.02.01) на тему:Научное обоснование системы гигиенического воспитания учащихся

о

О

УА

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ ' НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені акад. О. О. БОГОМОЛЬЦЯ

0:\

На правах рукопису

ПОТАШНЮК Раїса Захарівна

НАУКОВЕ ОБГРУНТУВАННЯ СИСТЕМИ ГІГІЄНІЧНОГО ВИХОВАННЯ ШКОЛЯРІВ

14.02.01 — гігієна, медичні науки

АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня доктора медичних наук

Київ — 1996

Дисертацією є ру,копне. . •

Роботу виконано в Національно^ медичному університеті ім ні акад. О. О. Богомольця та у Волинському державному уніве) ситеті ім. Лесі Українки.

Наукові консультанти: — академік Національної Академії на]

України та Академії Педагогічних на; України, доктор медичних наук, проф сор ГОНЧАРУК Євген Гнатович;

— академік Академії Педагогічних на; України, доктор педагогічних наук, пр фесор НИЧКАЛО Неля Григорівна.

Офіційні опоненти: —д. м. н„ професор

ЦИПРІЯН Віктор Іванович;

— д. м. н., професор КОЗЯРІН Іван Петрович;

— д. м. н., професор

НАГОРНА Антоніна Максимівна.

Провідна організація: Український науковий гігієнічний цен

МОЗ України.

Захист відбудеться 1996 р. о ........ ге

на засіданні Спеціалізованої ради Д 01.21.02 — «Гігієна, соціаль гігієна і організація охорони здоров’я» при Національному меди ному університеті імені акад. О. О. [Богомольця (252057, Київ-^ просп. Перемоги, 34, гігієнічний корпус, аудиторія № 2).

З дисертацією можна ознайомитись в науковій бібліотеці Н ціонального медичного університету імені акад. О. О. Богомоль за адресою:

252057, Київ-57, вул. Зоологічна, 3, стоматологічний корпус. Автореферат розіслано «.^.-г?.».................... 1996 р.

Вчений секретар Спеціалізованої вченої ради, доктор медичних наук, професор,

член-кор. АПН України В. І. БЕРЗІНЬ

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність проблеми Необхідною умовою успішного економічно-

о і соціального розвитку незалежної України є високий рівень успільного здоров’я. Досягнення позитивних зрушень в цьому іапрямку пов’язане, в першу чергу, зі зміцненням здоров’я та ниженням захворюваності дітей і підлітків. Трудовий, оборонний інтелектуальний потенціал України на найближчу перспективу изначається станом здоров’я дітей і підлітків сьогодні.

В умовах економічної і екологічної криз, які виникли в Україні, ключення здоров’я підростаючого покоління в коло пріоритетних роблем викликає необхідність розгляду питань охорони і зміцнення доров’я з широких соціальних позицій (Ю. П. Лисицьш, 1982; Г. Гончарук, А. Р. Уваренко, 1992; А. В. Царенко, 1993).

Сучасна шксла повинна розширити свої функції, стати джерелом иховання у школярів високої культури, в тому числі і гігієнічної, рієнтуючи їх на загалшсшюдські цінності, найважливішою з яких здоров’я. Гігієнічна освіта і виховання, як важливий елемент :ебічного виховання учнів та підготовки їх до життя, відіграє суттєву ольу вирішенні проблем охорони здоров’япідростаючогопокоління.

Відомо, що на стан здоров’я впливає комплекс соціально-гігієнічних а біологічних факторів (Г. Н. Сердюковская, С. М. Громбах, 1979; . І. Берзінь, 1987; Г. И. Сидоренко, Е. А. Можаев, 1989; Е. И. Гончарук, ). В. Вороненко і співавт., 1992). Існуючий стан організації режиму авчально-виховного процесу в сучасній школі, інтенсифікація навчан-я, наростаюче збільшення навчальної інформації вимагають від колярів все більшого напруження фізіологічних систем організму, що ^мовлює високе навантаження на адаптаційні механізми, посилює грвово-емоційну напруженість. У школярів широкого поширення абувають хронічні неінфекційні захворювання дихальної» нервової, ;рцепо-судинної, ендокринної та інших систем організму (Г. Н. Сер-оковская, 1979; 1991; А. Г. Хрипкова, М. В. Антропова, 1982;

. П. Неділько, 1991). Виявлено переконливі підтвердження негативио-> впливу на здоров’я дітей і підлітків не тільки гігієнічних умов кільного середовища (Ю. Е. Вельтищер, 1989; Н. Б. Каратаева, )90) і незадовільних умов виховання в сім’ї (Л..Ф. Бережков, 1991), іе й нездорового способу життя, шкідливих звичок, серед яких ілінняі алкоголізм набувають все більшого поширення (В. О. Мовча-ок і співавт., 1992; Е. С. Скворцова. і співавт., 1992).

Рівень гігієнічної грамотності школярів залежить від, соці ально-економічних умов життя, -належної організації умов та процесу виховання, в першу чергу в. сім’ї, в дошкільних закладах, школах, а також від професійної підготовки педагогів, вихователів і гігієнічної обізнаності батьків (А. С. Зутлер, Л. Ф. Бережков, 1987; Н. Г. Лусканов, 1988; М. М. Безруких, 1991). На сучасному етапі гігієнічне виховання школярів здійснюється недосконало, не існує науково-обгрунтованої методології процесу гігієнічного виховання. Вирішення основного завдання цієї складної проблеми може бути досягнуте шляхом об’єднання гігієнічних і навчально-виховних заходів у єдиний комплекс (М. А. Басс і співавт., 1986; В. А. Авраменко, 1993; С. С. Волкова і співавт., 1993). У зв’язку з цим особливої актуальності набуває дослідження з проблем профілактики соціально обумовленої захворюваності дітей і підлітків, як засобу підвищення рівня гігієнічної культури.

Пошук оптимальних варіантів організації охорони здоров’я дітей, які б грунтувались на аналізі стану здоров’я, освіти, соціальної допомоги і передбачали б профілактику захворювань, продовжується (Н. М. Коренев, Т. П. Сидоренко, 1990; А. М. Сердюк, 1991; А. А. Беседина, 1993; А. М. Нагорна, 1993). Однак відсутність науково обгрунтованої методології гігієнічного виховання школярів суттєво ускладнює ефективність вирішення проблеми збереження здоров’я підростаючого покоління. Викладене вище дозволяє вважати обгрунтування системи гігієнічного виховання школярів важливою проблемою гігієни навчання і виховання, що вимагає наукової розробки методологічних підходів до моделювання змісту, форм і методик виховного процесу, визначає актуальність даного дослідження і його мету.

Метою дослідження було виявлення закономірностей впливу умов навчання і виховання, в першу чергу гігієнічного, в школі і сім’ї, на стан здоров’я, працездатність і успішність навчання школярів; наукове обгрунтування і розробка змісту, форм і методик гігієнічногс виховання школярів як засобів зміцнення здоров’я, підвищенню працездатності і ефективності навчання. ■

Досягнення поставленої мети передбачало вирішення таки> завдань:

1. Дати гігієнічну оцінку режиму та умов навчання та вихованш в школі і сім’ї; методичного, матеріального забезпечення вихованні школярів.

2. Визначити рівень гігієнічної грамотності школярів, батьків педагогів.

3. Вивчити вплив умов навчально-виховного процесу на функціо пальний стан організму школярів і їх здоров’я.

4. Розробити методологічні підходи до моделювання процес;

гігієнічного виховання (зміст, форми, методики) та науково обгрунтувати систему гігієнічного виховання школярів. '

5. Розробити та впровадити в практику шкіл методичні рекомендації з питань гігієнічного виховання дітей і підлітків, оцінити їх ефективність

Наукова новизна роботи. Вперше в результаті комплексних соціально-гігієнічних досліджень встановлені кількісні та якісні характеристики стану здоров’я і успішності навчання школярів в залежності від рівня'їх гігієнічної грамотності і умов навчання та виховання в школі і сім’ї. Обгрунтовані необхідність і форми участі педагогічних кадрів загальноосвітніх шкіл у вирішенні проблеми збереження і зміцнення здоров’я дітей та підлітків. Розроблена методологія гігієнічного виховання школярів через навчальний предмет при вивченні природничих і гуманітарних дисциплін шкільної програми.

Теоретична значимість роботи. Обгрунтована концепція про можливість поліпшення стану здоров’я школярів шляхом підвищення рівня гігієнічної грамотності учнів, батьків, педагогіа Розроблена система гігієнічного виховання, основними принципами якої є корекція змісту виховання, організація керованої і самокерованої діяльності в процесі уроку, в позаурочний час, у сім’ї.

Практична значимість роботи. Розроблена та запропонована для практичного використання система гігієнічного виховання школярів при вивченні циклу гуманітарних і природничих дисциплін. Розроблені конкретні рекомендащї з гігієнічного виховання школярів, які викладені у 24 методичних вццаннях, затверджених Міністерством освіти України. За результатами досліджень видано два посібники для вчителів з питань гігієнічного виховання школярів, які затверджені Міністерством освіти України і впроваджені у практику роботи загальноосвітніх шкіл і педучилищ України.

Основні наукові положення, що виносяться на захист: ч

1. Обгрунтування теоретичних основ і методологічних підходів до організації гігієнічного виховання школярів на основі принципів системних досліджень взаємозв’язків між факторами навчання, способом життя, працездатністю і успішністю навчання (розроблено особисто автором).

2. Обгрунтування системи гігієнічного виховання (зміст, форми, методики, структура, модель процесу виховання) (розроблено особисто автором).

3. Концепція поліпшення стану здоров’я і успішності навчання

школярів шляхом керованого гігієнічного виховання та підвищення рівня гігієнічної грамотності в процесі ведучого типу діяльності — навчання в школі — при вивченні предметів шкільної програми (виконано автором з залученням педагогів шкіл). —

Апробація роботи. Основні положення дисертаційної роботи доповідались та обговорювались на:

XI Міжнародному симпозіумі (Москва, 1976), 3-х Всесоюзних конференціях (Москва, 1977, 1979; Одеса, 1983), IX Українському з’їзді гігієністів (Ктв, 1976), VII Українському з’їзді стоматологів

(Київ, 1989), республіканських конференціях (Суми, 1988; Ворошиловград, 1988; Кіровоград, 1988; Кшв, 1990; Луцьк, 1994), третій сесії .і^зжової ради «Проблеми шкільної гігієни і фізичного виховання» (Кіровоград, 1979), V Волинській краєзнавчій конференції (Луцьк, І991), конференціях, нарадах та семінарах у м. Києві, Москві, Луцьку, Тернополі та інших містах (1976—1994). -

Публікації. Матеріали за темою дисертації викладені у 51 публікації (монографії, посібниках, статтях в журналах, методичних рекоменда-ні ях, збірках наукових праць, матеріалах наукових конференцій, з’їздів, симпозіумів, нарад і ін.). Зокрема, ■— в методичних рекомендаціях до проведення практики студентів у школах «Шкільна гігієна» (1983),

• .Гігієнічні вимоги до складання розкладу навчальних занять у школі» (1986), «Рольвчителяв профілактиці карієсу зубів у школярів» (1988), «Методичні рекомендації по забезпеченню профілактики порушень зору у школярів» (1988), «Гігієнічне виховання на уроках рідної мови в початкових класах» (1993), у посібниках «Гігієнічне виховання молодших школярів» (1993) та «Гігієнічне виховання учнів середніх і старших класів» (1993), статтях у журналі «Гигиена и санитария», в монографії «Методологічні основи системи гігієнічного виховання школярів» (1994), 22 моноавгОрських публікацяіх.

Впровадження результатів роботи. Особисто і в співавторстві підготовлено 25 документів, у т. ч. 1 монографія, 2 методичних посібники, 22 методичних документи. ■

Структура роботи. Дисертація викладена на 252 сторінках машинопису і складається з вступу, огляду літератури, 7 глав власних досліджень, висновків, матеріалів впровадження, а також списку літератури з 278 джерел. Робота ілюстрована 40 таблицями і 12 малюнками.

Обсяг досліджень. Методологічною особливістю виконаної роботи був комплексний підхід до вивчення всіх ланок системи «процес виховання — учень — середовище виховання» (мал. 1).

Обсяг досліджень за напрямками становиш -

1. Санітарно-гігієнічна характеристика умов навчання та виховання в школах — 1668 первинних, гігієнічних показників.

2. Гігієнічна оцінка режиму навчально-виховного процесу в школі і сім’ї — 2031 хронокарта по оцінці режиму дня школярів, система відносин-і роль 3026 батьків у сімейному вихованні, аналіз розкладу занять в 98 класах загальноосвітніх шкіл, психшого-гігієнічна оцінка організації вільного часу 5600 підлітками. Вивчено рівень гігієнічної грамотності 2830 школярів, 1139 батьків, 420 педагогів. Проведено аналіз поширеності паління у 2748 школярів та 323 студентів.

3. Вплив умов навчально-виховного процесу на функціональний стан організму школярів— 12 000 коректурних проб, 6000 листків хронометражу активності учнів на уроці, оцінка успішності навчання 8230 школярів, рівень успішності і гігієнічної грамотності школярів в залежності від гігієнічної грамотності 825 батьків в сім’ях.

Мал. 1. Схема і критерії вивчення гігієнічних основ організації виховання

4. Стан здоров’я і фізичного розвитку 1069 школярів.

5. Структуразахворюваності дітей шкільного віку за зверненнями -125 000 та хронічної захворюваності —42000 дітей і підліткіа

Оцінка стану здоров’я, в тому числі фізичного розвитку діте£ проводилась за методикою НДІ ГДП МОЗ СРСР, 1982. Показник захворюваності оцінювались загальноприйнятими методами (Л. М Мерков, 1960; В. Г. Миркин, 1980). Одержані дані оброблені з допомогою методів варіаційної статистики. Множинний кореляційне регресійний і факторний аналіз проведено за методиками К. Иберл (1980), А. Афифи, С. Эйзен (1982), Е. Н. Шиган (1986) на ЕОМ тип 1ВМ РС-ХТ з використанням пакету прикладних програм. ‘

ЗМІСТ РОБОТИ

Сощально-гігієнічна характеристика організації навчання, життя і побуту учнів загальноосвітніх шкіл

Вивчення гігієнічних умов навчання школярів, проведене протягої п’яти років у школах нового мікрорайону м. Луцька, збудованих з типовими проектами, виявило характерні для шкільного середовищ недоліки: підвищення температури повітря у теплий та перехіднії сезони року до 24°С; недостатню освітленість 40 % робочих місці незадовільну організацію провітрювання приміщень. Відповідніст меблів росту дітей становить не більше 60—70 %.

Навчальний процес здійснюється у двох режимах — п’ятиденном та шестиденному навчальному тижні при двох змінах. Введенн з 1993 нових навчальних планів, що передбачають так звані державші та шкільний компоненти (останній становить 20—24 % учбових годи і використовується для факультативів, додаткових занять і консульт: цій), призвело до збільшення навчального навантаження на 2—4 годі ни у початкових і на 4—7 годин — у середніх і старших класа: Порушення режиму праці і відпочинку учнів складалися із скороченн тривалості великих перерв, нераціонального (у 99 % випадкії розкладу учбових занять. Останнє явище пов’язане з тим, що 20 с, завідуючих учбовими частинами шкіл некомпетентні з питань гігієн розумової праці школярів, зокрема, ролі нераціонального розкла;: занять у зниженні функціонального стану і працездатності учнів.

Вивчення режиму дня школярів виявило, що у 60± 0,8 % школяр постійно скорочена тривалість нічного сну, яка наростає із збільшення навчального навантаження. 17,8±0,8 % школярів не вкладаютьс у гігієнічні нормативи позашкільного учбового навантаженн У 51,0+1,1 % порушений режим харчування; у 53,7±1,1 % -тривалість перебування на свіжому повітрі; 56,0+ 1,1 % не використ

ують загартовуючі процедури. В структурі вільного часу у 54 % іколярів переважають пасивні форми відпочинку. Лише 16 % аймаються спортом. Викликає тривогу й той факт, що лише 21 % учнів ■ вільний час читають художню літературу, зате 23 % витрачають його еззмістовно.

Поширеність паління серед учнів досягає у сьомому класі 20 %, еред них у дівчат — 6 %. Більша частина з них — від 62 до 89 % різних класах — вказує на наявність порушення самопочуття після іаління.

Соціально-гігієнічні умови виховання дітей в сім’ї несприятливі ряду показників. Хоч 80 % учнів проживають в упорядкованих вартирах, проте лише 21 % з них мають окрему кімнату і окреме юбоче місце, 57—84% — окреме ліжко (43 % дітей молодшого икільного віку користуються спільним ліжком з членами сім’ї), 11 % —користуються місцевим штучним освітленням.

Мікросоціальні умови також несприятливі: 20 % школярів вихо-уються в умовах неповної сім’ї, у 43 % сімей мають місце конфліктні итуації, у 20 % сімей батьки систематично вживають алкоголь. 5 кожній третій сім’ї батько не приділяє достатньої уваги вихованню іітей, зокрема, трудовому, в результаті чого чверть школярів не бере "часті в домашній праці, 12 % навчаються в школі з елементами іримусу, 13 % ухиляються від виконання доручень у школі.

Недостатній рівень гігієнічної грамотності у 47 % батьків і від 46 %

! молодших до 36 % — у старших школярів; не володіють еле-іентарними гігієнічними навичками відповідно від 77 % до 53 % иколярів. Наприклад, не миють руки перед вживанням їжі 70—51 % гчнів, купаються рідше одного разу на тиждень 10—7 %, не мають идивідуального рушника 17—14 %, при наявності індивідуальної убної щітки майже у всіх школярів 53—77 % з них не володіють іавичками догляду за порожниною рота, про що свідчать показники ігієнічного індексу ротової порожнини і значна поширеність (у 94 %) :арієсу зубів.

На якістьгігієнічного виховання школярів впливають як недоскона-іість учбових програм, так і якість викладання, недостатній рівень :анітарно-просвітницької роботи медичного персоналу шкіл, невідпо-5Ідний гігієнічним вимогами стан навчальних приміщень. Якщо )ільигість педагогів має вищу освіту (84%) і одержала певну іідготовку з питань вікової фізіології, шкільної гігієни і психогігієни, то 'З % посад шкільних лікарів зайняті середнім медичним персоналом, жий не може забезпечити відповідного рівня роботи, в тому числі ігієнічного виховання.

Таким чином, на сучасних школярів впливає комплекс негативних оиіально-гігієнічних факторів навчання і виховання в загальноосвітній иколі і сім’ї. До них належать порушення режиму та гігієнічних умов іавчання у школі, істотні порушення режиму дня, особливо його кіптєво важливих для ростучого організму компонентів,спрямованих

на задоволення вегетативних потреб організму (сон, харчування перебування на свіжому повітрі); недостатній рівень гігієнічних знані та навичок у школярів та їх батьків внаслідок слабкої гігієнічної освіти несприятливих гігієнічних та мікросоціальних умов життя школярії у сім’ї.

Працездатність і успішність навчання школярів в залежності від способу життя

Дослідження впливу вищезгаданого комплексу факторів не працездатність учнів виявили зниження її в динаміці навчального дня більшість дітей демонструвала стомлення другого ступеня, незалежне від віку. Як при п’ятиденному, так і при шестиденному тижні, у всіх обстежених вікових групах працездатність знижувалась від понеділкг до п’ятниці — суботи: у молодших школярів — на 30%, середньогс віку — на 10%, старшого — на 5% (мал. 2). При цьому в учнії початкових класів вона знижувалась вже з вівторка, залишаючись далі без істотних змін; в учнів середніх класів — практично однаково в усі дні тижня; в старших класах зниження відзначалося у вівторок, середу, четвер, а в кінці тижня підвищувалась до вихідного рівня.

Використавши методику 1. Г'. Сивкова (1979)—рангову оцінку трудності предметів, ми встановили вплив суб’єктивно і об’єктивно оцінюваної' трудності учбового навантаження і пов’язаної з ним стомлюваності, як додаткового фактора впливу на показники розумової працездатності учнів. Інтенсифікація учбового навантаження при п’ятиденному тижні у молодших школярів також призводить до більш вираженої, ніж при шестиденному, стомлюваності учнів (р<0,001).

Порівняння характеру змін працездатності школярів у 70—80-ті роки (М. В. Антропова, 1968; С. М. Громбах, 1974) з результатами наших досліджень свідчать про більш виражене у сучасних школярів накопичення втоми. На фоні охарактеризованих закономірностей і тенденцій змін працездатності школярів чітко виділяються три групи учнів: з високим вихідним рівнем працездатності (21 %), середнім (61 %) і низьким (18 %). Учні першої групи протягом навчального року в 70 % випадків зберігають високий рівень працездатності, у ЗО % він задовільний. Учні другої групи у 55% випадків поліпшували працездатність, у 33 % вона залишалась без змін і погіршувалась у 12 %. Серед школярів третьої групи ці показники складали відповідно 9,48 і 43 % (розбіжності між трьома групами статистично достовірні) — мал. 3. Встановлена залежність успішності навчання учнів від рівня працездатності:у першій групі учнів середній бал становить 4,6+0,18, у другій—4,0+0,11, у третій—3,2+0,06 (р<0,01— 0,001при іі_2=2,8, іі_з=7,3, Ігрз^б^).

Продуктивність розумової працездатності при порушеннях режиму сну і відпочинку була на 51 % (р<0,05), а при порушенні режиму харчування на 31 % (р<0,05) нижчою, ніж при дотриманні

МОЛОДШІ КЛАСИ

ПН В Обсяг роботи: ■

Якість роботи:

*00

<С

д.

т

300.

200..

І00_ .15

СЕРЕДНІ КЛАСИ

СТАРШІ КЛАСИ

•я.

с;

г

2

о

с

--10

5

гагІП П гі

ПН В О Ч ПТ ■ до — — — ПІСЛЯ УРОКІВ

(=□ ДО ПІСЛЯ УРОКІВ

ПН

Мал. 2. Динаміка денної та тижневої працездатності учнів.

Гігієнічно

грамотні

БАТЬКИ

Гігієнічно

неграмотні

БАТЬКИ

Відсоток учнів ь оцінками

гь

-4

-З

-2

Режим р,ня

Типи працездатності

Структура

денної

ДИНАМІКИ

працездат-

ності

Середній

бал

успішності

Дотримання

Високий

/гл%/

70

зо,

□

-добра

4,6 ± одв

Незначні

порушення

Середній

/61%/

55

•ЗАДОВІЛЬ-

НА

40 ± 041

Значні

порушення

Низький

/18%/

№

!-не^адо'

вільна

ЗД± 0,06

Мал. 3. Показники усні ті ості навчання учнів в залежності від гігієнічної грамотності батьків.

режиму дня, на останній, перш за все, впливає рівень гігієнічної грамотності батьків і спосіб життя сім’ї. Встановлено, що в сім’ях гігієнічно грамотних батьків 80 % школярів дотримуються режиму дня, 17 % з них вчаться на «відмінно» і 57 % — на «добре». В сім’ях гігієнічно неграмотних батьків 72 % школярів не дотримуються режиму дня, показники успішності тут становлять відповідно лише 3 % і 14% (р<0,001).

Необхідно зважити на те, що рівень функціональних можливостей центральної нервової системи школярів, їх працездатність залежать від несприятливого раннього анамнезу, частих захворювань в дошкільному віці, хронічних захворювань, дисгармонійності фізичного розвитку (Г. Н. Сердкжовская, С. М. Громбах, 1975; Г. М. Сапожникова, 1980; Л. Г. Лекарев і співавт., 1980; Л. Ф. Бережков, 1981; И. П. Мордачев, 1983; А. С. Нетопіна, 1986; О. В. Яворская і співавт., 1988; Л. А. Баранов,

Н. А. Матвеева, 1989).

Стан здоров’я учнів

Дослідження стану здоров’я дітей до 14 років виявило, що загальний рівень захворюваності за звертаннями за період з 1987 по 1992 рр. виявляє тенденцію до зниження — з 1286,6 до 1128,8 на 1000 дітей. Змінилась структура захворюваності: знизилась питома вага інфекційних хвороб, органів дихання, зате підвищилась— ендокринної (1,1 раза — (p.), сечостатевої (2 p.), систем кровообігу (2,4 p.), шкіри і підшкірної клітковини (2,9 p.), органів травлення (3,2 p.), психічних хвороб і захворювань крові і кровотворних органів (8 p.). Перше місце в структурі захворюваності за звертаннями займають хвороби органів дихання, друге—нервової системи та органів чуттів, третє — інфекційні хвороби, четверте—органів травлення, п’яте і шосте поділяють хвороби кістково-м’язевої системи та сполучної тканини, сьоме — хвороби ендокринної системи; інші хвороби мають невелику питому, вагу.

Поширеність захворювань переважно підвищувалась, а тенденція до зниженн я загальної поширеності захворювань обумовлена в основному класом інфекційних хвороб, хвороб органів дихання і серцево-судинної системи. В найбільшій мірі зросла поширеність хвороб сечостатевої системи — на 194,9 % (в основному за рахунок інфекції нирок), нервової системи і органів чуттів — на 47,8 %, шкіри і підшкірної клітковини — на 42,4 %, органів травлення — на 24,5 %, в тому числі жовчокам’яної хвороби, холециститу — на 60,9%. Особливу тривогу викликають показники підвищення поширеності вроджених вад — на 73,9%, новоутворень — на 56,8%, хвороб крові — на 21,4 %, в тому числі залізодефіцитних анемій — на 12,7 %. Чинниками останніх трьох форм патології, крім характерних для даного регіону хімічних і фізичних факторів, може бути і підвищений фон іонізуючого опромінення

Рівень поширеності хронічної патології в обстежених школярів становив 350—442 на 1000 оглянутих, тобто майже кожен другий школяр мав те чи інше хронічне захворювання. Найчастіше відзначались: карієс зубів—у 562,0+ 15,0, захворювання органів дихання — у 367,0 + 14,0, органів травлення — у 188,0 + 12,0, ендокринної "системи — у 184,0+ 12,0, порушення рефракції і акомодації — у 114,0+9,5, функціональні відхилення в опорно-руховому апараті — у 83,0+9,8.

Аналіз поширеності різних хронічних захворювань вказує, що протягом ряду років серед школярів не простежується тенденція зниження таких захворювань, як хронічний тонзиліт, пониження гостроти зору, порушення постави, функціональні порушення нервової системи, карієс зубів, алергія. В динаміці навчання зростає поширеність таких званих «шкільних» хвороб: пониження гостроти зору в дошкільному віці становить 15,4 на 1000, в першому класі —53,5, в сьомому-восьмому — 130,3; поширеність сколіозу становить відповідно 2, 11, 18, порушень постави — 7,51 і 68.

В структурі хронічних захворювань верхніх дихальних шляхів найбільшу питому вагу (близько 25%) мають хронічні хвороби мигдаликів і аденоїдів, органів травлення—хронічні гастрити та гастродуоденіти,холецистіти і дискінезії жовчних шляхів (8—10 %). -

Фізичний розвиток дітей у 72—84 % школярів (в різних вікових групах) був середній, вище середнього і високий, при цьому у переважної більшості (89,9%) рівень біологічного розвитку відповідає паспортному. Однак 28 % школярів мали дисгармонійний розвиток за морфологічними, 28—40 % •— за функціональними (зниження показників м’язової сили та життєвої ємкості легень) ознаками.

Інтегральна оцінка здоров’я, яка об’єднує показники фізичного розвитку, «гострої» і хронічної захворюваності,— група здоров’я — свідчить про достовірне зниження питомої ваги учнів з найвищою (першою) групою здоров’я в динаміці шкільного навчання — з 42,7 + 7,3 % в 7 —10 років до 18,8 + 5,4 % в 15—17 років (р-<0,05) і відповідне зростання другої групи (група ризику) — з 41,2+7,2 % до 55,0+8,8% і осіб з хронічною патологією—з 16,1+4,04 до 26,2+6,9%. •

При обстеженні виявлено, що багато дітей в кінці навчального року скаржаться на слабкість, підвищену стомлюваність Вірогідно, що обтяженість дитини хронічними захворюваннями, суттєво впливаючи на функціональні можливості центральної нервової системи і знижуючи її, не завжди призводить до несприятливого типу динаміки працездатності. Це свідчить про те, що характерні зміни працездатності протягом навчального дня спричиняють не тільки хронічні захворювання. .

Часті гострі захворювання ще до вступу дитини в школу і протягом навчального року також спричиняли зниження функціональних можливостей організму в динаміці дня і року. Частота виявлення несприятливих змін працездатності корелювала з частотою захворю-

вань. Підвищена стомлюваність часто хворіючих учнів відзначалась вже в першій навчальній чверті: число змін працездатності за несприятливим типом у цей період перевищувало число аналогічних змін утих, що рідко і зовсім не хворіли (68 % проти 19 %, р<0,05). Серед учнів з переважанням несприятливого типу динаміки працездатності часто хворіючі зустрічались вдвічі частіше, ніж у групі школярів з переважаючим сприятливим її типом. Вплив частоти захворювань на характер змін працездатності двоякий. З одного боку, часті захворювання сприяють зниженню функціональних можливостей центральної нервової системи учнів, що викликає підвищену стомлюваність, швидку виснажливість клітин кори великого мозку; даний фактор формує несприятливий тип динаміки працездатності. З іншого боку, пов’язані з частими захворюваннями пропуски навчальних занять призводять до більшого розумового напруження.

Проведений аналіз успішності навчання учнів в залежності від стану здоров’я показав, що серед встигаючих на «відмінно» і «добре» переважають учні з першою і другою групами здоров’я (67,5 % і 66,4 % відповідно). Зовсім інші співвідношення встаношені поміж невстигаю-чими школярами і серед них лише 13 % становили школярі з першою групою здоров’я і 87 % —з групою ризику і з хронічними хворобами (достовірно більше у порівнянні з добре встигаючими) — р<0,01). Серед хронічних хвороб у невстигаючих учнів переважали хвороби нервової системи і органів чуттів, психічні, органів дихання. Поліпшення успішності навчання в хронічно хворих супроводжується погіршенням стану їх здоров’я, тобто їх успішність у навчання досягається ціною значних фізіологічних зусиль.

Таким чином, в результаті досліджень були встановлені виражені (з тим чи іншим ступенем достовірності або тенденцією до неї) зв’язки між: а) рівнем здоров’я і працездатністю учнів; б) рівнем здоров’я і успішністю навчання; в) працездатністю і успішністю навчання; г) працездатністю, успішністю навчання і режимом дня (що відображає спосіб життя); д) рівнем здоров’я та рівнем гігієнічних знань і володінням гігієнічними навичками; є) шкільним середовищем (гігієнічні умови і режим навчання) і рівнем працездатності учніа

Складається враження, що найбільш залежною від багатьох факторів впливу характеристикою, яка безпосередньо впливає на здоров’яче спосіб життя дитини. Він може бути керований і покращений з результаті поліпшення якості виховання в школі взагалі і гігієнічного зиховання з окрала.

Для виявлення сили впливу окремих факторів на основі характеристики — здоров’я, працездатність і успішність навчання учнів іроведено множинний кореляційно-регресійний і факторний аналіз (К. Иберла, 1980; А. Афифи, С. Эйзен, 1982 ; Е. Н. Шиган, 1986).

Встановлено кореляційний зв’язок стану здоров’я з основними юказниками режиму дня (тривалістю нічного сну, перебування на :віжому повітрі, режиму харчування) ( г=0,207 — 0,360); учбовими

факторами ( г=0,197 — 0,440), способом життя батьків і рівнеі гігієнічних знань і навичок (г=0,234), працездатністю (г =0,290) Рівень працездатності в значній мірі (г=0,399 — 0,651) корелюва з основними, режимними моментами, способом життя батькі і наявністю в них шкідливих звичок ( г=0,291 —0,381), тривалісті приготування домашніх завдань ( г=0,377), гігієнічними навичкам (г=0,309). Рівень успішності навчання корелював з тривалісті позашкільної учбової роботи (г=0,410) і рівнем гігієнічних знан ( г=0,354), з режимними моментами ( г=0,211—0, 277), з рівнеі працездатності ( г=0,315), в значно меншій мірі — з рівнем здоров’ ( г=0,195).

В свою чергу рівень гігієнічних знань пов’язаний зі способом житт батьків (г=0,736), наявністю у них шкідливих звичок ( г=0,390)

з дотриманням основних режимних моментів (г=0,230=0,342).

Найбільш тісний зв’язок здоров’я, працездатності і успішносг навчання встановлено з дотриманням режимних моментів, яі опосередковано відображають рівень досягнутих в результаті вихс вання і навчання в школі і сім’ї гігієнічних знань і ступінь володінн навичками.

Завдяки множинному кореляційному аналізу встановлено, ш спосіб життя школярів і фактори учбового процесу на 23,65 ° визначають рівень здоров’я, спосіб життя і фактори учбового процес на 53,38 % визначають рівень працездатності школярів. Що стосуєтьс успішності навчання, то вона лише на 20 % обумовлена режимним моментами, розкладом, рініем працездатності.

На основі регресійного аналізу були побудовані рівняння регресійш залежності рівнів здоров’я, працездатності, успішності навчання ві ряду факторів, які дозволяють прогнозувати ефективність заході медичного, педагогічного, соціального характеру щодо їх поліпшенн (табл. 1).

Таблиця

Рівні регресі йюї залежності здоров’я, працездатності і уаііішості навчання від вивчених факторів.

Здоров’я (група здоров’я) (уі)

у, =0,540 + 0,4440 Х,'+ 0,0742 Х2 + 0,3899 Хз — 0,0004 Х4 —

0,7194 Х5 + 0,4520 Х6 + 0,3406 Х7 + 0,1255 Х8 Працездатність (у2) '

у2 = 0,086+0,6858 X, + 0,2001 Х2 + 0,1580 Х3 + 0,2881 Х4 +

0,1223 Хд— 0,2812 Х6 + 0,0449 Х7 .

Успішність навчання (уз) ґ ,

уз = 1,034 + 0,0595 X, + 0,1074 Х2*+ 0,3290 Х3 —0,5309 Х4 —0/0208 Х5 + 0,1634 Х7 +0,1527Х8

че:

X, — тривалість нічного сну (1 — більше нормованої, 2 — Формована, 3 —нижче нормованої);

Хг — режим харчування (кратність — 1, 2, 3, 4);

Хз — вік школяра;

Х4—тривалість прогулянок на свіжому повітрі (1—більше юрмованої, 2 — нормована, 3 — нижче нормованої);

Х5 — розклад занять<1 — раціональний, 2 — нераціональний);

Хб—сумарне тижневе учбове навантаження (1—відповідне юрмованому, 2 — більше нормованого);

Х7 — шкідливі звички (1—немає, 2—є); '

Хе — працездатність (1 — добра, 2 — задовільна, 3 — незадовіль-іа).

Проведені розрахунки доводять, що бал (група) здоров’я може бути юкращений на 0,4 (на 25%) при доведенні до нормованих величин Тривалості основних режимних моментів, на 0,2 бали (на 10—12%) — щох чинників — факторів навчального середовища і шкідливих звичок. Ірацездатність школярів може бути збільшена на 10—15 % за рахунок шрмалізації факторів навчального середовища, на 15—20 % —факто->ів режиму дня, на 10—15 % — стану здоров’я. Сумарне підвищення успішності навчання в разі запровадження заходів по оптимізації учбового процесу, режиму дня і зміцненню здоров’я може становити ),4—0, 6 бала.

В результаті факторного аналізу доведено, що 48,19 % впливу на ідоров’я дітей шкільного віку становлять фактори, які відображають шосередковано через спосіб життя шкідливі звички, дотримання іежиму дня, рівень гігієнічних знань і ступінь володіння гігієнічними іавичками, що формуються в результаті гігієнічного виховання в школі сім’ї. Частка впливу факторів навчання становить 19,11 %, інші 32,7 % іпливу становлять екологічні, біологічні і інші спеціальні фактори, що іе становили предмет даного дослідження. Тобто було доведено не ільки значну роль способу життя у формуванні здоров’я школярів, і самого гігієнічного виховання як важливого важеля його корекції.

Умошість поділу в гігієні середовища мешкання людини на зиробниче (у школі—навчальне) і оточуюче, надання першому іріоритетної уваги в гігієнічних дослідженнях призводять до недооцінки інших факторів, що мають, як виявили наші дослідження, які іідтверджені статистичною достовірністю і високим ступенем кореляційної залежності', важливе значеїшя для здоров’я школ?рів.

Серед них неабияку роль відіграє гігієнічне виховання, в першу

4 ерг у школярів, їх батьків, педагогів. Шкільне середовище (умови навчання в шхолах сучасного — 60.—90-х років — будівництва-при ’ лразильщй їх організації і 'дотриманні режиму навчання) цілком можливо без істотних матеріальних витрат привести у відповідність до

гігієнічних вимог. Т обто в нинішніх умовах найбільш вразливою ланкою якраз і є якість гігієнічного виховання школярів,його зміст, система, методологія. ■ ■ . _ -

Системний підхід як засіб методології пізнання ролі гігієнічного виховання у вирішенні проблеми охорони здоров’я дітей та підлітків спонукав до розробки методології, змісту і системи гігієнічного виховання.

В основу перебудови виховного процесу була покладена концепція про можливість поліпшення стану здоров’я, фізичного розвитку

і успішності навчання школярів шляхом підвищення рівня гігієнічної грамотності учнів, батьків, педагогів.

Після окреслення змісту виховання наступним етапом була розробка структурно-функціональної моделі процесу гігієнічного виховання. Найбільш перспективною нам уявлялась така модель, коли виховання школярів буде здійснюватись у процесі їх ведучого типу діяльності — навчання в школі — при вивченні предметів шкільної програми (мал. 4). -

Спеціальна організація ведучого типу діяльності виступає як основна умова, завдяки якій можна цілеспрямовано впливати на особистість^ це положення є одним з основних у віковій психології (А. Н. Леонтьев, 1983). У процесі ведучого типу діяльності школярів урок було вибрано як найбільш ефективну групову і індивідуальну форму гігієнічного виховання. Відповідно до вікових особливостей школярів у структуру процесу гігієнічного виховання учнів з першого до випускного класу включено 500 розроблених тем з використанням гігієнічного змісту (300 тем для учнів початкових класів, 100—для учнів середніх, 100 — для учнів старших класів). Методики гігієнічного виховання розроблені нами для використання на уроках української, російської, англійської, німецької, французької мов, математики, природознавства, ботаніки, зоології, хімії, фізики, трудового навчання. Для роботи з молодшими школярами розроблена методика масових форм гігієнічного виховання у вільний час, в драматичних гуртках, на вечорах художньої самодіяльності.

Обов’язковим елементом процесу гігієнічного виховання стали рекомендовані нами рухові режими для зняття втоми на уроці, перерві, в позаурочний час, обов’язкові для кожного учня комплекси вправ ранкової гімнастики і загартовуючі водні процедури.

Модель процесу гігієнічного виховання представляє собою діалектичну єдність гігієнічного (медичного) змісту і педагогічної форми, інтегровану в навчально-виховний процес для використання як при вивченні предметів шкільної програми на уроці, так і в позаурочний час. Була зроблена спроба об’єднати в цілісністьрізнодетерміновані процеси (гігієнічний зміст і педагогічні форми), щоб добитись інтегрального ефекту системи гігієнічного виховання, свідомо і кваліфіковано управляти цим процесом.

5-9кл./ Щ/10-11 кл/

контроль:

- пг. ЗНАНЬ » НАВИЧОК.

- ДОТРИМАННЯ РЕЖИМНИХ МОМЕНТІВ -ПРАЦЕЗДАТНОСТІ, УСПІШНОСТІ

ЗАХВОРЮВАНОСТІ

Мал. 4. Модель процесу гігієнічного виховані я школярів.

Принципова відмінність системи гігієнічного виховання школярів при вивченні предметів шкільної програми від емпірично усталеної практики організації гігієнічного виховання в школі полягає в переході від інтуїтивно пробного методу до організації виховного процесу як комплексної цільової програми, орієнтації всіх етапів (квантів) навчання на кінцеві результати виховання; реалізації керованої навчально-виховної діяльності школярів; створенні принципово нових навчальних посібників для вчителів щодо організації виховного процесу (мал. 5).

Було розроблено 22 методичні рекомендації з методики і змісту гігієнічного виховання в курсі викладання окремих дисциплін,

2 методичних посібники для вчителів, видано монографію «Методологічні основи системи гігієнічного виховання школярів» (К., 1994). Всі методичні матеріали затверджені Міністерством освіти України і використовуються в педпроцесі.

Для оцінки ефективності обгрунтованої; нами системи гігієнічного виховання школярів протягом трьох років проводились спостереження за учнями 2—3—4 класів (експериментальна група — 323 учні, контрольна — 313 учнів). В контрольних групах навчально-виховний процес здійснювався при традиційній формі, в експериментальних — при «спрямованій» формі організації відповідно до розробленої нами системи виховання. На почату і в кінці кожного навчального півріччя протягом трьох років в процесі спостереження у школярів контрольної і експериментальної груп досліджувався рівень гігієнічної грамотності, режим дня, динаміка розумобої працездатності, успішності навчання, стан захворюваності. В експериментальній групі підвищилась гігієнічна грамотність школярів, батьків, покращились показники виконання елементів режиму дня (р<0,001), розумової працездатності (р <0,001) і успішності навчання (р<0,001), досягнуто зниження в 1,3 раза захворюваності з тимчасовою втратою працездатності (мал. 6, 7).

У минулі роки існували регіональні і державні програми зміцнення здоров’я, поліпшення здорового способу життя, але вони не закінчувались успішно, бо переважно неправильно адресувались індивіду. Таким шляхом суспільство намагалось вирішити економічні і соціальні проблеми. Ми не перебільшуємо значення раціоналізації способу життя як найкращого і найефективнішого шляху поліпшення суспільного здоров’я. Здоровий спосіб життя — це, перш за все, важіль держави і її інститутів, що дозволяє збагатити банк здоров’я суспільства. Роль медицини з цих питань полягає в тому, щоб розробити ідеологію здорового способу життя . Відповідальність за здоров’я кожної людини повинна розподілятись між суспільством і окремим його членом (О. П. Щшин, Г. И. Царегородцев, В. Г. Ерохин, 1983).

В сучасних соціально-економічних і екологічних умовах України, коли мова йде про виживання нації, будь-я;сий спосіб підвищення рівня здоров’я ш.чалярЬ, особливо такий, що не вимагає економічних витрат і сприяє не тільки зміцненню здоров’я, але й підвищенню загал шокуль-20 • .

Мал. 5. Схема системи гігієнічного виховаїїія школярів.

ьгннуяіігоаїїіа

ьз11 р- &

а

із

Л

К <с л

- § ^ ЕС? І

5 о 1 £ р о І Б н і і і

аи»ун€ В ^ 5

Мал. 6. Показники працездатності і втоми школярів при різних формах організації виховного процесу в динаміці двох років виховання.

О 10 20 30

—І---------------------+-»“

кО 50 60

-І---------1------Н*~

36

48

ГІГІЄНІЧНА ГРАМОТНІСТЬ ШКОЛЯРІВ

Наявність гігієнічних знань

Наявність гігієнічних навичок

33

18

33

19

35

21

ЗО

11

38

12

14

27

РЕЖИМ ДНЯ ШКОЛЯРІВ

Тривалість сну •

Кратність харчуванню Приготування домашніх завдань Загартовуючі процедури Перебування на свіжому повітрі

РОЗУМОВА ПРАЦЕЗДАТНІСТЬ

Обсяг роботи

55

Якість роботи

Відсоток активності

СТАН ЗДОРОВ’Я

Зниження загальної захворюваності

Зниження рівня захворюваності органів дихання

Гармонійність фізичного розвитку

УСПІШНІСТЬ НАВЧАННЯ

ГІГІЄНІЧНА ГРАМОТНІСТЬ БАТЬКІВ

О - РІВЕНЬ - ПОКАЗНИК КОНТРОЛЬНОЇ ГРУПИ

ал. 7. Оцінка ефектшиості системи гігієнічного виховання школярів (відсоток міпшеїшя показників). -

турного рівня підростаючого покоління, повинен широко використову ватись. Перспективність і ефективність гігієнічного виховання буді зростати, якщо держава забезпечить достатнє фінансування системі загальної освіти.

Недостатня ефективність сучасних профілактичних програл пов?язана з самим підходом, притаманним традиційній профілактиці,— однозначним усуненням факторів ризику захворювань, з ідеєк боротьби безпосередню, з хворобою. Так само як хвороба — це єднісгі порушень, викликаних патогенним агентом, і захисних реакції організму (И. В. Давыдовский), так ще з більшою мірою захисні реакцг беруть участь у формуванні факторів ризику. Фактичні матеріалі досліджень, отримані багатьма авторами, вказують на принципові хибність безпосередньої і однозначної боротьби з хворобами і факторами ризику захворювань як провідної ідеї, що здатна забезпечиті найбільш сприятливий лікувально-профілактичний результат.

Вирішальне значення і.оведінки в збереженні здоров’я визначає ВИНЯТКОВУ роль ОСВІТИ у формуванні ЗДОРОВОГО способу ЖИТТ5 (Ю. П. Лисицын, 1986). Якщо лікування хворих є прерогативок медицини, то в зміцненні здоров’я основна роль належить системі освіти. У формуванні оздоровчої поведінки особливе значення мас виховання духовності. Будь-які оздоровчі рекомендації вузькоутилі-тарної, індивідуалістичної спрямованості, якщо вони не пов’язані з найвищими загальнолюдськими цінностями моральності, не здатні забезпечити здоров’я населення.

На нашу думку найважливішим завданням органів освіти, яке вони до нинішнього часу не вирішували і від якого залежить здоров’я нинішнього і' прийдешніх поколінь, є перебудова всієї системи педагогіки під кутом зору здоров’я.

висновки

1. Науково обгрунтована медико-педагогічна система гігієнічного виховання школярів, сутність якої полягає в розробці сукупності методик гігієнічного виховання з п’ятнадцяти предметів шкільної програми. Апробована і доведена гігієнічна і соціальна ефективність наскрізної системи гігієнічного виховання школярів у процесі вивчення циклу природничих і гуманітарних дисциплін, як засобу поліпшення здоров’я, працездатності і ефективності навчання.

2. Основними чинниками негативного впливу на етап здоров’я

сучасної популяції школярів є: незадовільні гігієнічні і соціальні умови життя та побуту (у 60 %), нераціональний режим дня (у 60—80 %), зокрема, скорочення тривалості нічного сну, перебування на свіжому повітрі, порушення режиму харчування, відсутність загартування і недостатня фізична активність, незадовільна організація та умови навчання. У сучасної популяції школярів визначається більш виражене, ніж у 70—80-ті роки, зниження працездатності, що поряд із зниженням успішності свідчить про зниження якості навчання. ' ■

3. Встановлена негативна динаміка формування стану здоров’я

дитячого населення України на моделі Волинського регіону (як одного з найбільш вразливих), зокрема, достовірне зростання поширеності хвороб нервової системи, кістково-м’язової системи та сполучної тканини, органів травлення, вроджених вад, новоутворень, хвороб крові, що свідчить про зниження імунобіологічної реактивності і створює несприятливіш фізіологічний фон для навчання та виховання дітей. '

■і. В умовах відсутності науково обгрунтованої системи гігієнічного виховання школярів доведено погіршення стану їх здоров’я в динаміці шкільного навчання: підвищення в 2,3 рази питомої ваги дітей з хронічною патологією, в тому числі з зниженням гостроти зору (2,4 раза), сколіозу (1,7 раза), порушень постави (1,4 раза), що негативно впливає на успішність навчання.

5. На підставі вивчення гігієнічних та соціальних факторів навчання і виховання, способу і умов життя школярів встановлені достовірні иричинно-наслідкові залежності етапу їх здорбв’я і працездатності від рівня гігієнічних знань дітей, батьків, педагогів, поширеності серед них шкідливих звичок та нераціонального

способу життя. Доведено, що існуюча система гігієнічного виховання в школі не забезпечує формування гігієнічної культури, здорового способу життя.

6. На основі множинного кореляційно-регресійного і факторного аналізу вперше встановлені кількісні характеристики впливу на здоров’я дітей гігієнічних знань і ступеня володіння гігієнічними навичками, які формуються в результаті гігієнічного виховання в сім’ї і школі — 48%, в той час як вплив факторів навчання становить лише 19 %• Розроблені прогностичні моделі свідчать, що за рахунок корекції способу життя бал поліпшення здоров’я становить 0,6, оптимізації факторів шкільного середовища —

0,2. Сумарне підвищення успішності навчання школярів в разі запровадження заходів по оптимізації навчального процесу, режиму дня і зміцнення здоров’я слід очікувати на 0,4—0,6 бала.

7. Доведена гігієнічна та соціальна ефективність впровадження науково обгрунтованої нової системи гігієнічного виховання школярів протягом трьох навчальних років: достовірно підвищилася гігієнічна грамотність школярів, батьків, розумова працездатність і успішність навчання, гармонійність фізичного розвитку школярів, зменшився рівень їх захворюваності (в 1,3 раза).

8. Науково обгрунтована та розроблена концептуальна модель корекції стану здоров’я і працездатності школярів шляхом поліпшення якості гігієнічного виховання в загальноосвітнії! школі, яка полягає в докорінних змінах його методології і системи. Оновлення, корекція змісту виховання у відповідності до сучасних досягнень науки, організація керованої і самокерованої навчально-виховної діяльності школярів у процесі уроку і в позаурочний час були використані як основні принципи системи. Методичні рекомендації для педагогів по організації гігієнічного виховання школярів, спеціально розроблені посібники для вчителів з питань виховної роботи з батьками застосовані як основні форми реалізації системи. Нова система організації занять з використанням матеріалу, наповненого гігієнічніш змістом, система контролю гігієнічних знань і навичок на кожному етапі виховання прнмінені як методи реалізації системи.

Висловлюю щиру подяку доктору медичних наук, професору, члсн-коресионденту АПН України В. І. Берзіню, академіку АГІН України І. А. Зязюиу, доктору медичних наук, професору О. П.Яво-ровському за поради при завершенні дисертаційної роботи.

ВПРОВАДЖЕННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ ДОСЛІДЖЕНЬ У ПРАКТИКУ

1. Отримані в результаті досліджень дані послужили основою для

навчальних посібників «Гігієнічне виховання молодших школярів при вивченні предметів шкільної програми» (Київ, 1993. — 153 с.,

«Гігієнічне виховання учнів середніх і старших класів при вивченні іредметів шкільної програми» (Київ, 1993. — 176 с.), які затверджені Міністерством освіти України і використовуються у вищих навчальних закладах при вивченні гігієнічних дисциплін, навчальних, закладах ііслядипломної освіти та загальноосвітніх школах України (довідка Міністерства освіти України про впровадження № 1141 від 06.12.94 р.). Подальше впровадження передбачає використання розроблених методик гігієнічного виховання при створенні нових програм для :ередніх шкіл з окремих предметів.

2. Результати досліджень використані як наукова основа при іідготовці методичних рекомендацій з питань організації гігієнічного шховання у процесі вивчення предметів шкільної -програми, які шкористовутоться медичними працівниками і вчителями шкіл при швченні програми «Охорона здоров’я і життя дитини (валеологія)», ведичними працівниками шкільно-дошкільних відділень дитячих іікарень, фельдшерсько-акушерських пунктів при організації сані-■арн о-освітньої роботи в школах, дошкільних закладах (довідка волинського управління охорони здоров’я про впровадження № 905 від >9.11.94 р.).

3. На підставі проведених досліджень обгрунтована необхідність юзробки системи гігієнічного виховання школярів, яка викорисго-іується в школах, що підтверджено чотирма актами впровадження,

в системі післядипломної освіти педагогічних кадрів (довідка № 11-14/303 від-22.11.94 р.).

4. В практику роботи шкіл та педучилищ України впроваджено іетодики гігієнічного виховання школярів через навчальний предмет 'довідка № 01-7/87 від 23.11.94 р. та № 81 від 25.11.94 р.).

5. Матеріали дисертаційної роботи використовуються при підготовці іекційного курсу та в процесі впцладання на кафедрах (анатомії

фізіології, практичної психології, управління освітою) педагогічних иститутів (довідка № 2-4/1799 від 25.11.94 р.) та на факультеті оціології і психології в Інституті соціальних наук (довідка № /1786 від 26.11.94 р.).

СПИСОК ОСНОВНИХ ПУБЛІКАЦІЙ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Гигиенические вопросы организации учебного процесса с использованием технических средств обучения//Актуальные вопросы гигиены обучения и воспитания школьников: Тез. докл. Всесоюзн. научн. конф. — М., 1977. — С. 59—60.

2. Динамика работоспособности учащихся 4-х классов на уроках

труда / / Физиолого-гигиенические основы трудового обучения, общественно-полезного и производительного труда детей и подростков Материалы третьей сессии Научного совета «Проблемы школьной гигиены и физического воспитания». — Кировоград, 1979. —

С. 22—24 (У співавт. з Білою В. М.).

• 3. Динамика работоспособности учащихся 3-х классов на урока> математики с использованием технических средств обучения Адаптация детей и подростков к учебным и физическим нагрузкам: Тез докл. Всесоюзн. школы-семинара. — М., 1979. — С. 90—91 (У співавт з Білою В. М.).

4. Спортивно-массовая работа среди учащихся общеобразовательных школ // Педагогические и физиолого-гигиенические основь совершенствования физического воспитания учащихся общеобразова тельных школ: Тез. II Всесоюзн. конф. — М., 1983. — С. 120 (У співавт з Горловою Н. I.).

5. Нормирование учебных нагрузок // Охрана здоровья детеі и подростков. — 1984. — С. 84—85 (У співавт, з Палажченко Т. О.).

6. Роль личности учителя в половом воспитании: Тез. докл. респ конф. «Профилактика сексуальной патологии и супружеских дис гармоний». — Киев — Ворошиловград, 1988. — С. 161 — 163 (У співавт з Гіттіком Л. С. і інш.).

7. Воспитательная роль семьи // Там же — С. 208—209.

8. Физиолого-гигиеническое обучение в профессиональной подго товке учителя // Творческое наследие А. С. Макаренко и современна! школа: Тез. докл. респ. конф. — Сумы, 1988. — С. 97—98 (У співавт з Гіттіком Л. С. і інш.).

9. З досвіду використання нових форм антиалкогольного вихованії: студентів // Проблеми формування особистості вчителя в педвузі: Тез доп. науково-практ. конф. — Луцьк: ЛДПІ, 1988. — С. 97—98 (У спі вавт. з Себастіянською О. С.).

10. Інтеграція зусиль спеціалістів різного профілю на шляху удосконалення гігієнічного виховання // Там же. — С. 47—48.

11. Особливості розумової працездатності учнів / / Творче використання педагогічної спадщини В. О. Сухомлинського в умовах перебудови народної освіти в Україні: Тез. доп. наук.- практ. конф. — Луцьк: ЛДПІ, 1988. — С. 99—100.

12. Подготовка студентов педагогического вуза к антиалкогольной работе в школе и семье // Гигиена и санитария. — 1989. — № 2. — С. 44—47 (У співавт. з Коваль С. I., Ляшенко Т. О.).

13. О подготовке педагогических кадров к участию в первичной

профилактике кариеса // Комплексное лечение и профилактика стоматологических заболеваний: Матер. VII съезда стоматологов УССР. — Киев, 1989. — С. 315 (У співавт. з Мельником М. С., Любарською Л. Я і ін.). ,

14. Статеве виховання в школі як засіб підготовки до створення здорової і міцної сім’ї. — Луцьк: ЛДПІ, 1989. — С. 183—184. (У співавт. з Гринчуком В. О.)

15. Проблема добрачных отношений и моральные качества личности учителя // Половое воспитание, сексуальное здоровье и гармония брачно-семейных отношений: Тез. докл. респ. конф. — Киев, 1990 — С. 29—ЗО (У співавт. з Гринчуком В. О. і інш.).

16. Шляхи удосконалення професійної підготовки вчителя з питань охорони здоров’я дітей // Минуле і сучасне Волині. Освіта. Наука. Культура: Тези доп. IV Волинської історико-краєзнавчої конф. Ч. І. — Луцьк: ЛДПІ, 1990. — С. 207—208.

17. Фізичне виховання як засіб соціальної реабілітації дітей з затримкою психічного розвитку // Фізичне виховання і спортивна підготовка молоді: Тези доп. наук.-практ. конф. — Луцьк: ЛДПІ, 1991. — С. 37.

18. Распространенность курения среди школьников и студентов // Гигиена и санитария. — 1992. — № 7—8. — С. 55—57 (У співавт. з Себастіянською О. С., Поташнюк I. В.).

19. Гігієнічне виховання молодших школярів при вивченні предметів шкільної програми. Посібник для вчителя / За ред. Р. 3. Поташнюк. — Київ, 1993. — 153 с.

20. Гігієнічне виховання учнів середніх і старших класів при вивченні предметів шкільної програми. Посібник для вчителя / За ред. Р. 3. Поташнюк. — Київ, 1993. — 176 с.

21. Батьківський всеобуч в системі гігієнічного виховання школярів.

— Луцьк: ЛДПІ, 1993. — 29 с. (У співавт. з Терлецькою Н. П.).

22. Рухові режими в системі гігієнічного виховання школярів. — Луцьк: ЛДПІ, 1993. — 29 с. (У співавт. з Бенедь В. П., Сахарук Є. Г.).

23. Психогігієнічні проблеми організації вільного часу підлітків: Тези доп. наук. конф. — Луцьк: ЛДПІ, 1993. — С. 135—136 (У співавт.

з Себастіянською О. С., Поташнюк І. В.).

24. Питання екології людини в професійній підгтовці вчителя географії // Проблеми географічної освіти України. — Київ, 1993. — С. 97.

25. Соціальна роль вчителя фізичної культури в гігієнічному вихованні школярів // Акт. проблеми фізк.-спорт. багатоборців України: Матер. наук.-практ. конф. — Луцьк: ЛДПІ, 1993. — С 34—35.

26. Гігієнічні фактори в системі підготовки юних спортсменів: Матер, наук.-метод. конф. — Луцьк: ЛДПІ, 1993. — С. 100—101.

27. Гігієнічна освіта як основа інтеграції природничих дисциплін середньоосвітньої школи: Матер, наук.-практ. конф. «Українознавство та проблеми інтеграції природничих знань в умовах сучасної школи». — Тернопіль, 1993. — С. 76—78 (У співавт.з Коцун Б. Б., Коцун Л. О.).

28. Оздоровча направленість професійної діяльності вчителя фізичної культури // Концепція підготовки спеціалістів фізичної культури в Україні: -— Матер, респ. конф. — Луцьк, 1994. — С. 94—95.

29. Методологічні основи системи гігієнічного виховання школярів.

— Київ, 1994. — 160 с.

30. Методологія пізнання інтегративних проблем гігієнічного виховання особистості школяра // Матер, міжнарод. конф. Ментальність. Духовність. Саморозвиток особистості. Ч. II, розділ II. — Луцьк, 1994. — С. 413—414.

Potashnyuk R. Z. Scientific grounds for school children hygienic education system. Dissertation (the abstract) for a Doctorate Degree in Medical Sciences. Speciality code 14.02.01 — Hygiene. Bogomolets National Medical University, Kiev, 1996. The research deals with the following issues: 1) methodology and system of hygienic training; 2) the improvement of children’s health and academic achievement by controlled hygienic training; 3) promoting hygienic education in the secondary school curriculum. Qualitative and quantitative correlations between human health, labour efficiency and academic excellence, on the one hand, and the mode of life- and microsocial factors which, are stipulated by the scope of hygienic knowlegre, school and family acguired skills of children’s hygienic education, on the □ther hand, are established. Hygienic and social efficiency of the relevant methodologies, methods and a system of children’s education are proved.

ПОТЛШНЮК Р. 3. Научное обоснование системы гнгиениче-:кого воспитания учащихся. Диссертация (рукопись) на соискание ученой степени доктора медицинских наук по специальности 4.02.01 —гигиена, медицинские науки. Национальный медпцин-:кий университет имени акад. Л. Л. Богомольца, Киев, 1996. Назащи-■у выносится обоснование методологии и системы гигиенического юспитания, концепция улучшения состояния здоровья и успевае-юсти учащихся путем управляемого гигиенического воспитания и ювышеиия уровня гигиенической грамотности при изучении пред-1етов школьной программы. Установлены качественне н колнче-твенные зависимости уровня здоровья, работоспособности и успеваемости от образа жизни и микросоциальных факторов, обуслов-[енных уровнем гигиенических знаний и навыков, гигиенического юспнтання учащихся в школе и семье. Доказана гигиеническая

I социальная эффективность разработанных и апробированных ме-одологии, методик и системы гигиенического воспитания школь-шков.

Ключові слова: учні загальноосвітніх шкіл, гігієнічно впхован-:я, здоров'я, працездатність.