Автореферат и диссертация по медицине (14.00.14) на тему:Морфологическая диагностика гистоцитарной саркомы

АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ ІНСТИТУТ ЕКСПЕБйЖНТАЛЬНОЇ ПАТОЛОГІЇ, ОНКОЛОГІЇ ТА РАДІОБІОЛОГІЇ

ім.Р.С.Кавецького

'4 ^ На правах рукопису

ЗАХАРЦЕВА ЛЮБОВ МИХАЙЛІВНА

ШРФОЛОГИНА ДІАГНОСТИКА ГІСТІОЦИТАРНОЇ ' САРКОДИ

14. 00. 14. - Онкологія.

АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття вченого ступеня кандидата медичних наук

м.Київ - 1992 р.

Робота виконана в Українському кауково-досліднолгу інституті ' онкології та радіології Ы03 України НАУКОВІ КЕРІВНИКИ: заслужений діяч науки України, доктор медичних наук, процесор Л.ІІ.КІВДЗііЛЬСШІІІ доктор медичних наук К.О.ГАЛШЯ

00ЩІІІІП ОПОНЕНТИ: доктор медичних наук, професор Д.Ф.ГЛУЗ’.ШІ ' кандидат медичних наук

С.А.СІЛЬЧЕНКО

ГОЛОВНА УСТАНОВА: Київський науково-дослідшіії інститут гематолоії та переливання крові 1103 України

Захист дисертації відбудеться "_________" ________________ 1993 р.

о "_____" годині на засіданні спеціалізованої ради Д.016.38.0

в Інституті експериментальної патології, онкології та радіобіології ш.Р.Є.Кавецького АН України /252022, м.Київ - 22, вул.Васильківська, 45/

Автореферат розіслано "_______" ________________ 1993 р.

Вчений секретар спеціалізованої ради кандидат біологічних наук

Ю.В.ЯНШ

Актуяльнїсть пооблеглі обумовлена збільїгення:/ захворюваності злоякісні::.:;! спстє.уіпп.ш новоутворенням лшфатпчккх вуглів в Україні, особливо.з екологічно небезпечних зонах республіки. Злоякісні лі;,:со:/;і складають з цілому по Україні 25/5 серед всіх гег.о-бластозів* . Г і ст і статарна сарксгла /ГС/ з структурі лг/іш за дан:і:.з різних авторів заіІ-.:ас від 0.2% до Т.% /7$аас?о/7 Р.,

1933; 1965/, але потребує діагностики на ранніх стадіях

захвор;зваш!я для проведення спеціального лікування.

Дані літературі! свідчать про незадовільну морфологічну діагностику ГС.Так, А Н.Л. з се і вант орача після електронно-

мікроскопічного та ігдунологічного дослідження лімфатичних вузлів

15 хворих ГС підгзерд;;лн діагноз тільки у одного хворого, у ІІІШХ була В, Т, 0 клітинні лімїоі.зі. <У$а.яс зол р. при ретроспектиз-::с:.:у перегляді архівного глатеріаяу ГС з застосування:.! іілукслогіч-ііого !.'етоду дослідаення підтвердив діагноз у 22% хворих. Відсутність чітких морфолог ічннх критеріїв прл г і етолог іч:ііс:.ту дослідженні препаратів, покарбованих геглатсксілін - еозікегл . призводить ДО ТОГО, ЦО Г.руЩіОІ'ЛІТІПШІ ЛІМ'ііОГ.'В!, тобто ЛІ1.:фОІі'а .

і.уунсбласні дііл;с;лп, діагнозуються лк ГС.

В різкі нас;-! гістогенез ГС трактувався по - різному, по зкайгло свсс зідобрагеїшя з ’ззеяеянях термінах. Ротііудосарксліу розуміла як пухлину з ротікулярних клітин, здатних до гароблеякя сетгкуліноЕах волокон, які оплітають окремі пухдшші клітипз.

За данж.із Українського НДІО? МОЗ Україна за станом на 1330 р.

Колії була відкрита здатність клітин ГС виробляти імуноглобуліші, Раплалорт запропонував термін - гістіоцитарла лімфома. Зараз більшість вчених вважає, цо ГС має походження з клітин системи глононуклеарнлх фагоцитів, тобто не є лімфокою. В І985 році створена Мізкнародна група вчених по вивченню гістіоцитарних захворювань, яка в 1987 роді виробила Класифікацію гістіоцитарних синдромів, куди ввійсла ГС. Ці вчені запропонували змінити термін гістіоцнтарна лімфома, найбільш розповсюджений до кінця 80-х років, на термін відповідаючий гістіогенезу цього захворювання -г і от і оці! тарна саркома -

ГС походить з актигенпероробляючих клітин системи мононук-леарних фагоцитів, які здатні до фагоцитозу та піноцитозу, велика активність ферментів кислої фосфатази та неспецифічної естеразї і відсутня здібність виробляти ретикулінові волокна.

З літератури відомо, ідо за допомогою лєктшііб ігогливо вияви? стромальні какрофагі-гістіоцсти в лімфатичних вузлах / Pzz К. 1984, 1985/, алз немає наукових праць, присвячених верифікації ГС за допомогою лектинів. Не вивчена також особливість еластичних волокон лімфатичних вузлів при ГС, суперечливі дані авторів відносно ретикулінового каркаса ГС,

Мета яакого дослідження: На основі комплексного уорфо-фунздіонадьпого дослідкення ГС розробити критерії діагностики захворювання та прогнозу взззвання хворих.

Для реалізації мети були посташіоні наступні задачі:

1. Виявити діагностичну цінність традиційних г і етолог ічка:-; та гісїоєнзімохіиічнюс методів дослідження ГС.

2, Виявити інформативність лектинової гістохімії дда ЕЗрифІХІЗДІЇ ГС,

3. Розробити иорйояогІЧіСІІІ спосіб прогнозування ВІІКЛВШШЯ хворих ГС.

4. Розробити практичні рекомендації морфологічлої діаглостлкя

ГС.

Тема дисертації входить з комплексну КДР ОХ 18.00.0023.91 "Вивчення особливостей перебігу, диференцііШОЇ діагностика злоякісних лімфопроліфератіїЕшіх захворювань" Українського науково-дослїдкого інституту онкології та радіобіології UCQ України.

Тегла дисертації затверджена Вченою радоя УНДІОР ї.ЮЗ Україші /протокол 2 від 29.04.91/.

Наукова новизна. Вперше встановлена висока інформативність методу виявлення рецепторів лектина арахіса для диферекційної діагностика ГС та лімфом. Розроблений морфологічний спосіб прогнозування виживання хворих ГС /Авторське свідоцтво ка винахід J5 1769583, 1992 р./. ' . '

Доведена неінформованість традиційних методів діагностика ГС

і дослідкенкя препаратів, пофарбованих гематоксілін-еозіном та ішрігнованих сріблом.

Науково-практична значимість роботи. '

Розроблено комплекс морфологічних критеріїв діагностики ГС на парафінових зрізах, ший исдючає високу активність формантів кислої фосфатази неспецифічної зсторази в цитоплазмі більиості пухлинних клітин, яка пригнічується інгібіторами, наявність рецепторів лектяна арахіса в цитоплазмі пухлинних клітин. Діагноз уточнаетьсл позитивною реакцієй з моноклокалнЕшла антитілами /ЇЛКАТ/ до дяфврзнційнзх антігвніз моноцитів макрофагів /СД-46/ та негативною з УШІ, виявлятиш загагшіолейкоцзтарішй, раїсово-еморіопальний антиген та аатскератзіа.

Морфологічний спосіб визначення об' ему еластичних волокон дає можливість по матеріалу первинної біопсії прогнозувати рівек злоякісності ГС. ■

Таким чином, уточнення діагнозу ГС за допомогою розробленою комплексу морфологічних критеріїв дозволить.підвищити ефективніс лікування хворих завдяки призначенню адскватікх схем хіміотерапі За темою дисертації опубліковано 6 науковій робіт, отримано авторське свідоцтво на винахід.

Апробація роботи. Основні положення роботи були доповідані на ЮТ науковій конференції молодих вчених та спеціалістів УБДІО; "Сучасні метода діагностики та лікування злоякісних новоутворень' /«»Київ, 1938 р./, на УІІІ з'їзді онкологів України /«.Донецьк, 1250 р./ та засідань Київського міського та обласного науг.ово-практичного товариства паталогоанатсмів /1332р./.

Робота була апробована 02.04.93 на розширеному засіданні Відділу.патологічної анатомії УЙДІОР, та 05.05.93 на.засідаїші експертної ради Інституту експериментальної -патології та радіобіології ім.Р.б.Кавецького АН України. ■

Структурі та об‘єм яисептаїтії. Робота -ваісладека на 114 сторінках машинописного тексту, складається з вступу, огляді' літератури, 7 глав власних 'досліджень/ гаключеіс-ія, висновкіб, практичних рекомендацій. Робота ілюстрована 40 мікрофотоі'рафіямп, 8 таблицями. Бібліографічний роказчпк вклачас 71 дкороло літератури російською мовою та 84 на іноземних мовах*

Основні полоатшя, які винесено на захист.

■ І, Діагноз ГС, встановлений на основі дослідаодня пропарагіз лімфатичних вузлів, покарбованих гохяоксІліи—еозІном, С припущенням.

2. Гістоархітоктоніка ретикулінового каркасу лімфатичних зузлів, уражених ҐС, ке с певним діагностичним критерієм захворювання.

3. Дкференційяу діагностику ГС і лігвом монна проводити за допомогою ¡ларкерішх речовин - лектннів.

4. Взаємозв'язок міг: прогресуванням пухлинного росту та ?.:.;екпешшм еластична волокон в лімфатичних вузлах уралсених ГС жорелас з прогнозом впнавакня хворих.

ЗМІСТ РОБОТ1,!

За період з 1972 по 1991 роки в паталогоанагомічкому відділі 7НДІ0Р дослідасено було 376 біопатів лімфатичних вузлів хворих на лікфалу, з яких з 62 випадках встановлено діагноз ГС /ретикулосаркома, гістісцнтарна ліі.:фсма/ /16.5%/, серед ішх 49 дорослих хворих /72%/ та ІЗ дітей до 16 років /21%/. Матеріалом дослідження робота були парафінові зрізи біопсіііних лімфатичних вузлів, 49 хворих, яким при гістологічному дослідженні був встановлений діагноз ГС та свіяовзяті лімфовузли двох хворих, для електронної мікроскопії.

Таблиця І.

Розподіл хворих за статтю та віком ■

Вік .. І Чоловіки ! 1 Жінки І І Всього

16 - 19 р.р. 3 2 5

20 - 44 р.р. ІЗ 14 27

45 - 59 р.р. 4 6 10

60 - 74 р.р. 3 4 7

Всього; 23 26 49

Слід відмітити, що біопсії всім хворим були взяті до поча1] лікування. Після встановлення діагнозу всі хворі отримували xh терапію слідуючих циклічних комбінаційних регаиів: ДОН, ЦБП, «К БЦАіЩ, ЦА.ЛП, ЦОХП та іш. Четверо хворих отримали локальне опромінення в доза;-: від 25 до 45 Гр.

ііетода дослідження: ,

1. Гістологічно дослідження - зрізи лімфатичних вузлів фарбували гематоксілін-еозіном, сріблом за методом Гоморі та орсеіном за методом Іііикато для виявлення еластичних волокон.

2. Ензімохімічне дослідження включало виявлення активнеє? йорконгів кислої фосфатази за методом Голдберга і Барка /.ISS2 ] та неспецифічної єстерази за методом Пірса /1250/ з кодифікації Леффлера /ІВ6І/.

З» Імукогіетологічне дослідкешія включало ¡.КАТ до загальні леіікоцвтаркого антигену /СД45/, *& - Л - легким ланкогем імун< глобулінів, раковому ембріональному антигену /РЕА/, цптокерати; /НІ, К4/, віментіну, а такок ¿КАТ фірми ДАК0-4ІАС 337 реагуючі антигенами іслітин гістіоцитарного ряду /СД 64/.. Імуногістохімі' шявлення антигенів проводок за допомогою ПАП - метода. Всі IE взяті у діагностичну панель, виявляють стійкі до дії формаліну високої температури антигени.

4. Гістохімія лектинів.

Б роботі застосовані лектияи арахіса /РИ/.ришнії / RCА сої / SS» /, сочевиці / ¿£А /, ЗаВ'ЯЗІ пшениці / ,

бобовняка / ¿- АА/. Використовуваний прямий метод виявлення рецепт іе лектинів, реагєнт-перокс ідаза хріну.

H

' ■ 5. Електрономікроскопічно дослідження проводила по загально

прийнятій методиці, ультратонкі зрізи виготовляли на ультратомі •

/КВ 8800 ЛІ/ Швеція/, контрастували уранілацетатом по Лафту та

цитратом свинця по Рейнольдсу. Вивчали ультрасюуктуру на

лм

електронному мікроскопі - 1003 /Японія/.

6. MoocfmeTPift.

В тканинних зрізах лімфатичних вузлів проводили кількісну оцінку вмісту еластичних ретикулінових волокон за допомогою окулярної сітки Автазділова з 25-тест-кралками. При стандартному збільшенні /х 120/ в 100 випадкових полях зору світового мікроскопу визначали число тест-крапок, збігаючих з еластичними та ретикуліновими волокнами, після чого по математичних формулах вираховували коефіцієнт долевого вкладу волоконного компоненту з лімфатичному вузлі.

Результати власних досліджень

Гістологічне дослідження показало, со в біоптатах лімфатичних вузлів структура їх порушена, пухлинні клітини часто інфільтрують капсулу. Пухлина складається з великих клітин з округлими або овальними ядрами, які чітко коктуруаться на йон’і еозікофільної багатої цитоплазма. Іноді зустрічаються значно більші за розміром клітини з ядром неправильної ф-орли. Гістологічна картдЕа ГС cxosa з лімфо та Імуно бласннма ліїлфомгка.

Для уточнення діагнозу у всіх ззпадках виявлена активність фзсшнтіз кислої фосфатази та неспецифічної естеразя з контролем інгібіторами. В 28 випадах була моялизість провести зіставлення показників цих реакцій на парафінових зрізах та мозках ліьфдзгч-ffiîx вузлів. На парафіногях зрізах інтенсивність фарбування після

проведеної реакції була значно шкгча, але дозволяла суд;:та про ступінь активності ферментів.

У 25 випадках фермент кислої фосфатази не виявлявся зовсім. Б лімфатичних вузлах 24 хворих інтенсивність пофарбування була різною. Дачі цих досліджень наведені у таблиці 2. Треба відмітит що у 5 випадках висока активність ферментів кислої фосфатази та неспецифічної естерази виявлялась в окремих значно більших за розміром клітин. Ці клітини інколи розтасовувались групами, інколи по всьому тканинному зрізу, кількість їх була різною, іноді достатньо великою. В цих вузлах в тієї чи іншої ступені спостерігався склероз капсули, іноді осередки склерозу по типу нодулярного.

' Таблиця 2.

Результати гістоенз і мох ім ічш:х досліджень

Ступінь активності ферментів і 1 і Кисла І фосфатаза т— ! Неспецифічна | естераза

Висока активність форманта на більшості клітин 12х 6

Нияча активність ферманта на більшості клітин 5 8

Низька активність фармента 2 ~

Висока активність фармента на деяких клітинах 5 5

Всього: 24 ІЗ

кількість хворих

Результати дослідження були у вигляді дифузного цитоплазматичного пофарбування; у п’яти випадках крім дифузного було í гранулярне пофарбування цитоплазми, у двох хворих тільки останній вид реакції.

Таким чином, виявлено неодкородність досліджузаного матеріалу: 51% пухлин не кали фермент їсислої фосфатази та неспецифічної естерази, останні 43% ї/лли різку вираженість цих ферментів.

Імуногістохімічні дослідження дата можливість уточнити діагноз. В пухлинних клітинах 16 хворих не було PEA та цито-кератпків. Однак більшість клітин мали загально лшфоцитарний антиген, при цьому відлічено один легкий ланцюг /о& - Я / імуяо-глебуліну. В цих випадках ке виявлялась активність ферментів кислої фосфатази та неспецифічної естерази. Це дозволило уточнити діагноз хворим як неходакінська ліпома. •

В пухлинних клітинах 6 хворих були PEA, цитокератини та відсутні загальнолєйкоцитаряяй антиген, легкі ланцюги імуно-глобулінів. У всіх цих випадках відмічена високу активність фзрлеитів кислої фосфатази та неспецифічної естерази в дато- . плазмі пухлинних клітин. До дозволило поставити хворим діагноз метастаз недаференцьованого раку.

В пухлинних клітинах її біопта?ів булл відсутні PEA, цито-коратинз, загально лейкоцитарний антиген, легкі ланцкга, імуно-глобулініа, однак білкаісп клітин давало позитивну реакцій з ШАТ ДАК04ІА0 387 /СД - 64/, що свідчило про гістіоггатарну природу пухлин. Клітина цих пухлия мала вясоиу активність _ фзрлонтіз кяслй! фосфатази та неспецифічної естерази. Цим хаорим

уточнено діагноз як гістіоцитарпа саркома. Клітини Сіоптатіз 5 хворих не мали PEA, ціітокерагини, більшість клітин мали загально-лейкоцитарний антиген, а такоа легкі ланцюги імуноглобулінів J<&-Л /. Деякі великі клітини позитивно реагували з МКАТ ДАКО ■ МАС 387. В ідах великих клітинах, виявилась висока активність ферментів кислої фосфатази та неспецифічної естерази. Діагноз цим хворим уточнено як лімфогранульоматоз. ' .

У двох хворих пухлинні клітини мали віментін, інаі ¡¿КАТ давали негативну реакцію. Реакцією Массана-Фантана виявлено прихований меланін. Де дозволило в даних випадках встановити діагноз - меланома. .

У 9 випадках з всіма ЬКАТ реакція була негативною.

Результати імуногістохімії наведено у таблиці В 3.

Таблиця 3.

Результати імуногі (геохімічного дослідження

Діагноз

1-------------~г

! Кількість І ! хворих +

. тол! 45 СД 64 вімзнтік

Антигени

Метастаз раку

Дімфома

ДіисЬограцульо-

¡¿атбз

Иеланома

Гістіоцитарна

саркома

На виявленої природи

о

+

•/-

16

*•4*/ Ч* **

2

5

ч* •* ч*

II

•А

- негативна реакція

+ позитивна реакція '

•+*/+- відмічено одіш легкий ланцюг імукоглобуліі і , Я

г - частина клітин з негативною реакцією, доуга

частика клітин з позитивною реакцією

Електрошш ікро скоп ічіп:м дослідженням пухлини двох хворих підтвердяоно діагноз ГС. Пухлинні клітини ле мали контакту типу досмосс;.;. Розмірі: клітин в більпості були великі, форул їх різяо-і/днітна. Ядерно-цитоплазматичне відношення було нестійким. Ядра частіко великі та поліморфні, різноманітної форт.ш. Зустрічаються інбзг ікати цитоплазми, її вирости. Цитоплазматичні органели виражені: зустрічаються у великої кількості мітохондрії, лізоссми з олоктроішоцільним включенням, в деяких клітинах багато ліпших капель та гранул глікогона. Цитоплазма насичена рибосомами, апарат Годьдхі розвинеїзій з ознаками його фукзщ і спальної активності.

Таким чином, ультраструктурні особливості дослідкеної пухлини характерні для клітин системі мононукліаршіх.фагоїштів.

Ретикулінові волокна у 85% випадків мали вигляд сітки, обплітаючої окремі пухлинні клітини. У 7 випадках .ретикулінові волокна були фрагментовані, деструктивно змінені. Гістіостерео-иетричні розрахунки показали, що об’ємна доля ретикулінових волокон у різних біоптатах становить від 0.37 ? 0.03 до

0.96 - 0.14. В процесі прогресування захворювань цей показник змінювався в незначних числах. Не встановлено взашозв’язісу між об'ємною долею ретикулінових волокон та вкиттян хворих.

В досліджених лімфатичних вузлах, у ранених лії.їфофаїлз такод зустрічався подібний ретикуліновий каркас у езгляді сітки.

Таким чином, розвинений ретикуліновий каркас не є характерним для ГС. .

Об'ємна доля еластичних волокон лімфатичних вузлів ,

встановила 0.22 + 0.08 до 0.S3 + 0.09. Різке зменшння цього показника відмічено при прогресуванні захворювання, а такок низьк показники були при малому вибитті хворих. Так, у хворих з'вшкпття кенше 2-х років об’ємна доля еластичних волокон в матеріалі первинної біопсії становила менше 0.72.

В досліджених лімфатичких вузлах всіх хворих ГС пухлинні клітина мали WA + позитивні глікоконьюгатв у вигляді гомо— генних включень в цитоплазмі. Рецептори лектина сої були влявлеи у 4-х з 11-ти випадків ГС, з фарбуванням поверхні клітин, №А ~ реактивні клітини зустрічались у Ь випадках, з них в 3-х цитоплазматичне, в 5-ти поверхове фарбування. tv¿/А - рецептори були в пухлинних клітинах 5-ти хворих,£Мпозитивні клітини зустрічались у 9-ти хворих^та у всіх 5-ти випадках, лімфогра-нульоматозу з дифузним цитоплазматичним фарбуванням. Пухлинні клітини лімфом в 7 з 16 випадків мани рецептори лектина арахіса. Таким чином, виявлено різне розташування рецепторів лектина арахіса: цитоплазматичне у всіх випадках ГС та поверхове у вигляді обідка навколо клітини. До дозволяє проводити дифереи-ціііну діагностику Mis яХщааши та ГС.

Таким чинш, ензилохімічне, імунологічне та електронно-мікроскопічна дослідження дозволили УТОЧНИТИ діагноз гісгіо-щзтарної саркоми у II хворих s 49 дослідканих, цо складає 24*. Розподіл хворих ГС наведено у таблиці X 4.

Таблінія - 4.

Розподіл хзозлх гістіоцитарноа саркс.\:ою за статт» та віком *

Вік і 1 чоловіки 1 і ! : кінки і І всього 1

16 - 19 р. 2 - ' 2

І о то р. о о <, 5

15 - 59 Р- І 2 о о

<¿1 0 1 р. - І і

3 сього 6 5 . її

У 7 хворих захЕСривапня починалося з ураження шііінпх лімра-::гапх вузлів, у двох - підщелепних і в одного - заочерекпзгі аіггатнчіїих вузлів. Надалі при прогресуванні захворювання з :а? логічний процес втягувалася - здухвинні /6 хворих/, заочзревпкні /3 хворих/, над - та підключичні /2<‘ хворих/, тахвойіУ2 хворих/ лімфатичні вузли. У трьох хворих була сплеио-,:згалія. Лідвицена зеьагература гіла спостерігалась у п’яти хворах.

Зміна показників загального аналізу крові відмічена на ’ іочатку захворювання у п’ятії хворих/ у трьох хворих - лейкоцитоз *о 12. 10 9/м. У двох - лейкопенія до 3 * 10 ^/л , причому у ¡стани іх хворих були високі показники ПІОЗ /25 та 28 :.с,;/гсд./-[оглзшпка чоргсної крові <5улз в глснах кормі. Хворі отрямузаст ¡оліхіїпотераііііз в слідуючих цгклічнах коглЗікацііінзх рогамах:

[АШ, ЦЛ!.,Тіїї, ДІ!АЛ, БІІАі.їі. Лоїеаяьнв ояроаінзкна було призначено . хворим, двох хворих було яроопйро-аїто. •

Середнє Еігаївашія хворих ГС складало до 2.5 роки. ІІрз цьо:^ разом з короткими термінали вшивання /до І року/, відмічені випадки виживання до 4-х та більше років. Таї;, хворий С-ч, 16 рс нроншв з часу встановлення діагнозу 8 років. У хворого було ураження заочерешнних, пахвових ліглсатачвих вузлів. Хворий Д-а

16 років, жив до теперішнього часу, хворіє esg 5 років. На поча' захворювання, відмічено було ураження надключичних, пахвинних лі; ¡пічних вузлів. Обидва ці хворі отримували комбіноване лікування пол¡хіміотерапію та локальне опромінення.

Таким чаном, наш не виявлено особливих клінічних проявів, котрі принципово відрізнялись би від клініки крупноклітишшх ЗЛОЯКІСНИХ лімфом.

висновки

1. Морфологічний діагноз гістіощітарної саркоми на основі тільки гістологічного аналізу зрізів, фарбованих гематоксилін-еознном, носить характер припущення і в 78/5 випадків не дає можливості достовірно визначити природу новоутворення. '’

2. Розвішений ретикуліновий. каркас лімфатичного вузла з

обплітанням у вигляді сітки окремих клітин не є характер-

ним для гістіощітарної саркоми і не моке бути використаний в значенні надійного критерію для морфологічної діагностики даної пухлини.

3. Сб’смна доля ‘¿місту еластичних волокон лімфатичних вузлів кас можливість судити про рівень злояїсісності крупноклітшших лії/4ом. Значення цього показника ¿:енп 0.72 в лімфатичних вузлах перЕиших біопсій вказус на високу злоякісність пухлинного процесу та недовгий період видавання /до деох років/.

4. Диферевдійлу діагяостику гісгіоцигаркої саркомі необхідно проводити в основному з іфушюклітиняими ліьтфоглаїли, рідко з метастазами недиференційованого раку, лімфогранульоглатозом та мзланомоя.

5. Веріфікації гістіощітарної саркоми сприяє використання ег/зилохімічішх та імунологічних методів дослідження, які монливо проводити ке тільки ка казках лімфатичних вузлів, а і на парафінових зрізах.

6. Для гістіощітарної саркоми характерно: наявність високої активності форинтів кислої фосфатази та несаецяфічної есторазя в цвтовгмаі пухлинних клітин, яяа

пригнічується 'інгібіторам!, позитивна реакція з ШАТ СД 64, вказуюча на гістіоцитарну природу клітин, відсутність загалько-лоіікоцптарного антнгона, раковос-мбр і опального антигена та-цито-коратинів. Вакливо, що ці реакції коалаво проводити в парафінові:; зр і загс,

7. Суттєво» морфологічною ознакою, дозволяючою да^оронцікиза гістіоцитарну сарко:ду ха лі^.фс:лї, с наявність в цитоплазмі гліти. в першому випадку рецепторів лзктина арахіеа.

8. Локтинп риціппі, заз'язі пеєнпці, сочевиці, сої конл іп.Іор.г.ахивні для діагностика -гістіоцзтарної саркоші.

9. Клініка гістісцптарлої сарком:: характерна для хворих о

л 1і.;іТ:о:.:а^.аі високої ступені злоякісності. Сороднс Е::.гавашія стаког 2,5 роки, хоча спостерігаться випадки з більа тривалим викивашг

10. Ліі.фо.мп, цо мають гістіоцптарно походження, відносяться до числа рідкісних яервашшх пухлинних новоутворень лікіатачіш: вузлів. Виявлення справглньої природи цих новоутворень на основі сучасних морфологічних дослідхзнь визначає прогноз та вибір моторів раціонально? торапії.