Автореферат и диссертация по медицине (14.03.01) на тему:Морфо-функциональное состояние кровеносного русла и паренхимы яичников после действия общей глубокой гипотермии

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ? Г Б ОД ІМЕНІ О.О.БОГОМОЛЬЦЯ

і *♦ двг та

УДК618. 11-001. 18-003

ШУТКА Лілія Анатоліївна

МОРФО-ФУНКЦІОНАЛЬНИЙ СТАН КРОВОНОСНОГО РУСЛА І ПАРЕНХІМИ ЯЄЧНИКІВ В НОРМІ ТА ПІСЛЯ ДІЇ ЗАГАЛЬНОЇ ГЛИБОКОЇ ГІПОТЕРМІЇ

14. 03.01 - нормальна анатомія

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук

Київ - 1999

Дисертація є рукописом.

Робота виконана на кафедрі нормальної анатомії Івано-Франківської державної медичної академії МОЗ України.

Науковий керівник: доктор медичних наук, професор кафедри нормальної анатомії Івано-Франківської державної медичної академії Левицький Володимир Андрійович.

Офіційні опоненти: доктор медичних наук, доцент кафедри нормальної анатомії Національного медичного університету ім. О.О.Бого-мольця Шевченко Олена Олександрівна;

доктор медичних наук, професор Грицулик Богдан Васильович, Прикарпатський державний університет ім. В.Сте-фаника, завідувач кафедри анатомії і фізіології людини.

Провідна установа: Харківський державний медичний університет, МОЗ України, кафедра нормальної анатомії.

Захист дисертації відбудеться “ЗО ” Ау“££ С./С-У 1999 р. о ^годині

на засіданні спеціалізованої вченої ради Д/26.003.04 Національного медичного університету ім. О.О.Богомольця (252057, Україна, м. Київ-57, пр. Перемоги,34, морфологічний корпус, ауд. N 3).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного медичного університету ім. О.О.Богомольця (252057, м. Київ, вул. Зоологічна, 1).

Автореферат розіслано ” ґсУЇ'1999 року

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, доктор медичних наук, професор

В.Г.Черкасов

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Людина часто піддається дії низької температури, особливо під час деяких видів виробничої діяльності (В.Н.Серов, 1990; А.А.Цу-цаев, 1991).

Крім місцевих жителів Півночі, є велика кількість людей, що прибувають туди з більш Південних районів. Внаслідок недооцінки особливостей клімату в цій зоні, у них спостерігається пораження холодом під час роботи на відкритих площадках, що може бути причиною відмороження тієї чи іншої частини тіла або загального переохолодження організму.

Клінічні спостереження показують, що розвитку запальних захворювань жіночих статевих органів та їхньому затяжному перебігу сприяє фактор загального переохолодження (несприятливі умови побуту і роботи, зовнішнього і внутрішнього середовища), який може бути причиною дисфункціональних і морфологічних змін у яєчниках і викликати маткові кровотечі в гінекології (В.И.Грищенко, 1990; Айагап М., 1998). Тому інтерес до проблеми запальних захворювань жіночих статевих органів пов’язаний, в першу чергу, з їхньою частотою (яка значно зростає і становить 60-65% всіх гінекологічних хворих, котрі звернулися в жіночу консультацію, і 30% - серед хворих стаціонару); з можливістю передачі інфекції плоду, а також з їхнім «омолодженням» (гострі запальні захворювання додатків матки частіше зустрічаються у віковій групі 20-24 роки).

В умовах охолодження, що ведуть до розвитку гіпотермії, підвищена інтенсивність окисних процесів в організмі має місце на фоні вираженого падіння температури тканин. В зв’язку з цим питання про функціональний стан апарату кровообігу при вивченні патології загального охолодження набуває особливого значення (П.В.Белошицкий, 1986; В.Ю.Василовский, 1990; С.И.Сороко, 1990; Апісгак N.. 1997).

Незважаючи на те, що за останні роки з’явилися повідомлення про вплив різних фізичних факторів (радіація, температурні зміни та ін.) на судинне русло цілого ряду паренхіматозних органів (П.В.Щербаков, 1989; Н.Е.Ярьігин, 1990), є лише поодинокі роботи (А.Ф.Яковцова, 1979; Л.М.Мельникова, 1988), в яких описується морфо-функціональний стан структурних елементів яєчників при гіпотермії. І, практично, зовсім відсутні літературні відомості про зміни мікроциркуляторного русла яєчників в умовах гіпотермії, а також дані про відновні (репаративні) процеси в цих залозах після дії холодового фактора. Такі відомості могли б мати практичне значення в плані майбутнього відновлення нормальної функції яєчників (ріст, дозрівання і повноцінна овуляція фолікулів).

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана у відповідності з планом Івано-Франківської державної медичної академії і є частиною науково-дослідної тематики кафедри анатомії людини ІН.11.01.0029.95 «Морфо-функціональні зміни судинної системи,

мікроцир-куляторного русла і структурних компопонентів різних органів і тканин після дії загальної глибокої гіпотермії».

Мета і задачі дослідження. Встановити загальні закономірності структурної організації і кровопостачання різних видів фолікулів яєчників в нормі, визначити характерні зміни у кровопостачанні і будові цього органа відразу після дії загальної глибокої гіпотермії та у різні терміни посттіпотермічного періоду.

У відповідності до мети дослідження вирішувалися такі завдання:

1) вивчення морфологічних особливостей будови різних складових компонентів кровоносного русла і різних видів фолікулів яєчника в нормі;

2) дослідження змін кровоносного русла і фолікулів яєчника на висоті дії загальної гіпотермії;

3) вивчення динамічних змін у кровоносному руслі яєчників в післягіпотермічному періоді;

4) дослідження стану різних видів фолікулів в післягіпотермічному

періоді;

5) вивчення морфометричних параметрів складових ланок кровоносного русла і структурних утворень різних видів фолікулів в нормі і після дії загальної глибокої гіпотермії.

Наукова новизна одержаних результатів. В даній роботі на основі комплексного морфологічного дослідження вперше досконало вивчено особливості кровопостачання різних видів фолікулів яєчників в нормі. Вперше на світлооптичному і електронно-мікроскопічному рівнях досліджено зміни складових компонентів кровоносного русла, в першу чергу ланок МЦР, та різних видів фолікулів на висоті дії загальної глибокої гіпотермії. Отримано нові дані про динамічні зміни у стані кровоносної системи яєчника в післягіпотермічному періоді. В цьому ж періоді вперше описані якісні і морфометричні зміни різних видів фолікулів яєчника.

Практичне значення одержаних результатів. Результати даного дослідження розширюють і поглиблюють існуючі знання про морфологічну і ультраструктурну будову ланок МЦР і паренхіми яєчників в нормі, а також їх морфо-функціональний стан на висоті дії загальної глибокої гіпотермії і в пост-гіпотермічний період, що має важливе значення для встановлення термінів нормалізації відновних процесів в кровоносній системі, МЦР і паренхімі.

Одержані результати можуть бути використані в краєвій патології, курсах лекцій з гістології, акушерства і гінекології, патологічної анатомії та включені в навчальні посібники.

Особистий внесок здобувача. Самостійно здійснено аналіз літератури, складання плану та робочої програми дослідження. Виконано забір матеріалу для гістологічного та електронно-мікроскопічного досліджень. Самостійно виконано статистичну обробку отриманих цифрових даних, обговорення отриманих результатів дослідження, оформлення роботи, її редагування,

з

формування наукового і практичного значення роботи, оформлення висновків.

Апробація результатів дисертації. Матеріали дисертації доповідалися на засіданнях Івано-Франківського обласного товариства анатомів, гістологів, ембріологів та топографоанатомів (1995-1998); ювілейній науковій конференції, присвяченій 50-річчю Івано-Франківської державної медичної академії (1995); на ІІ-му Національному конгресі анатомів, гістологів, ембріологів та топографоанатомів України (Луганськ, 1998).

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 5 наукових робіт: З статті в фахових наукових журналах, 1 стаття в збірнику «Ангіологія» (Івано-Франківськ, 1991) і тези в збірнику матеріалів І Національного конгресу анатомів, гістологів, ембріологів та топографоанатомів (1994 р.), які повністю відображають зміст проведених досліджень.

Структура дисертації. Дисертація надрукована на 142 сторінках машинописного тексту. Складається із вступу і 6 розділів: огляду літератури, матеріалів і методів дослідженння, результатів власних досліджень, які включають 3 розділи і обговорення результатів дослідження та висновки із 11 пунктів. Дисертація ілюстрована 81 рисунками, 24 графіками, 1 схемою та 15 таблицями. Список використаної літератури вміщує 305 джерел вітчизняних і зарубіжних авторів.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали і методи дослідження. Для вивчення будови мікроцирку-ляторного русла і паренхіми яєчників в нормі і після дії загальної глибокої гіпотермії було використано 84 статевозрілі крільчихи, віком від 1- го до 2-х років. Тварин було розділено на три групи. Перша група (12)- контрольна. Другу групу (12) - піддавали охолодженню, доводячи ректальну температуру до +17° С, і відразу забирали матеріал на дослідження. В третій групі (60) після зниження ректальної температури до +17° С вивчали зміни кровоносного русла і паренхіми яєчників на 1, 3, 7, 14, 30 добу постгіпотермічного періоду, використавши на кожну добу дослідження по 12 тварин.

Для вирішення поставлених завдань були використані такі методи дослідження:

1. Експериментальний підбір оптимального зниження ректальної температури для зменшення летальності серед тварин. Стан загальної гіпотермії виникає при зниженні ректальної температури з +36° С до +10-20° С (Л.А. Сумбатов, 1985).

Для того, щоб перевірити ці дані і знайти оптимальну температуру, при якій летальність тварин мінімальна, було проведено дане дослідження.

Використано 9 тварин в 3-х серіях дослідження. В першій серії ректальну температуру тварин знижували до+12°С, в другій серії-до+15° С, в третій-до +17° С.

Результати дослідження показали, що при охолодженні до 10° С всі

тварини гинули, при охолодженні до +15° С - гинули дві із трьох крільчих, при охолодженні до+17° С - всі тварини залишалися живими, що давало можливість прослідкувати у динаміці розвиток патологічного і репаративного процесу. Тому в своїй роботі ми користувалися розрахунковим зниженням ректальної температури до +17°С.

Тварин утримували в умовах віварію. Ейтаназію здійснювали під тіопенталовим наркозом, шляхом кровопускання із нижньої порожнистої вени.

2.0холодження тварин і доведення до стану загальної глибокої гіпотермії. Тварин утримували в холодовій камері з температурою - 32° С. При цьому вимірювали ректальну температуру, досягаючи її зниження з +38° С до +17° С. Тривалість охолодження залежала від індивідуальних властивостей тварин, але в середньому становила 4-6 год.

3. Ін’єкційний метод дослідження судинного русла яєчників крільчихи. Для вивчення судинного русла яєчників використовували ефірно-хлороф<ррмну суміш паризької синьої (10 г фарби на 100 мл розчинника, що складався з хлороформу і ефіру в співвідношенні 1:3). Хлороформно-ефірну суміш паризької синьої ін’єкували в черевну аорту. Після заповнення судинного русла забирали яєчники і фіксували в 12% нейтральному формаліні протягом 14 діб. Після промивання в дистильованій воді препарати зневоднювали в спиртах зростаючих концентрацій, просвітлювали в метиленовому ефірі саліцилової кислоти і заключали в полістерол. В подальшому вивчали під бінокулярним мікроскопом МПС-6 при різних збільшеннях. Морфометричне дослідження судинного русла проводили по методиках, які використовувалися окремими авторами (В.И. Остапченко, 1990; В.А. Левицький, 1998). Отримані дані підлягали варіаційно-статистичному аналізу (И.А. Ойвин, 1960; Г.С. Катинас, 1970).

3. Гістологічні дослідження кровоносного русла і паренхіми яєчників в нормі і після дії загальної глибокої гіпотермії. Після забору яєчників матеріал фіксували в 12% нейтральному формаліні. Через 2-3 тижні після фіксації матеріал проводили до парафінових блоків по загальноприйнятій методиці. На мікротомі отримували зрізи, товщиною 5-8 мкм, з наступним фарбуванням їх гематоксилін-еозином, фукселін-пікрофуксином з дофарбовуванням по Ван-Гізону. Далі дослідження проводилося під мікроскопом МБС-6 при різних збільшеннях (окуляр 7, об’єктив 20-40-90). Кількість фолікулів підраховували на всій площині зрізу, який здійснювали по довжині яєчника. Діаметр складових ланок кровоносного русла, овоцитів і фолікулів вимірювали за допомогою мікрометричної лінійки. Площу середньої оболонки кровоносних судин визначали за формулою:

8=(Кг-г2),

де Я - зовнішній діаметр судин, аг- внутрішній.

4. Електронно-мікроскопічне дослідження МЦР і паренхіми яєчників в нормі і після дії гіпотермії. При заборі яєчників для електронно-мікроско-

пічного дослідження дотримано загальноприйнятих правил швидкості його висікання та атравматичності при різанні на шматочки.

Матеріал, розміром 1x1x1 мм, фіксувався протягом 1,5-2 год з триразовою зміною осмієвої кислоти. Після фіксації шматочки відмивали в 0,1 М фосфатному буфері з рН-7, 4 з наступною дегідратацією в етиловому спирті зростаючих концентрацій. Тканинні блоки послідовно просочувались в трьох змінах суміші епону і аралдиту (по 1 год в кожній). Після цього шматочки поміщали в желатинові капсули і заливали смолою з наступною полімеризацією при температурі +56° С протягом доби.

На ультрамікротомі УМТП-2 проводилась груба заточка блоків.

Напівтонкі зрізи, товщиною 1 мкм, фарбували 1% розчином метиленового синього для світлооптичного вивчення і орієнтації вибраної ділянки для наступного електронно-мікроскопічного дослідження.

Отримані на ультрамікротомі Tesla BS-490A зрізи монтували на мідні бленди, діаметром 1 мм. Для збільшення контрастності зрізи доконтрастовували 2% розчином уранілацетату на 70° спирті і сумішшю Рейнольдса.

Вивчення матеріалу проводили на електронному мікроскопі EM-100 АК, при прискорюючій напрузі 75 кВ, з наступним фотографуванням при збільшенні 2000-25000 разів.

Результати досліджень та їх обговорення. Жіноча статева залоза є важливим репродуктивним і гормональним органом (Л.Ф. Курило, 1980; Е.Ф.Котовский, 1983). Багатогранні проблеми жіночого безпліддя і регуляції народжуванності вимагають для свого вирішення глибоких знань про будову і функцію цих залоз як в нормальних умовах, так і при різних захворюваннях, які викликаються ендо- і екзогенними факторами.

Нами відмічено, що ззовні яєчник покривається зародковим епітелієм, клітини якого мають плоску, кубічну або циліндричну форму і лежать на тонкій базальній мембрані, яка складається із гомогенної речовини з чергуванням колагенових волокон. Зовнішня поверхня цих клітин утворює множинні вирости, які за твердженням О.В.Волковой сприяють утриманню на поверхні яєчника і живленню овоцита після овуляції.

Строма яєчників крільчих утворена, головним чином, густою сіткою сполучнотканинних волокон і тільки зрідка виявляються залозисті структури. Волокна густо обплітають фолікули і утворюють їхню оболонку - theca folliculi. Поміж волокнами розташовуються сполучнотканинні клітини та невелика кількість гладком’язовоподібних елементів - міоїдних клітин, які мають веретеноподібну форму.

В кірковій речовині яєчників розташовується весь спектр фолікулів. Найбільше з них належить до примордіальних, менше нараховується первинних, вторинних і третинних. Кожний вид фолікулів має свої специфічні структурні ознаки, але в центрі кожного з них розташовується овоцит на певній стадії розвитку.

В примордіальному фолікулі ядро овоцита має сферичну або овальну форму. В ньому знаходиться одне чи декілька ретикулярних ядерець з добре розвинутою нуклеолемою. В ядерній оболонці чітко видно пори. В первинному фолікулі ядро овоцита збільшується в розмірах і займає ексцентричне положення. Ядерна оболонка стає нерівною, утворює багаточисленні складки та інвагінаціії. В третинному фолікулі в ядрі овоцита вже зникає ядерце і поступово елімінується ядерна оболонка.

З початком росту овоцита помітно збільшується об’єм його цитоплазми. В примордіальних фолікулах у ній біля одного з полюсів ядра розташовується комплекс органел: пластинчастий комплекс, мітохондрії, гранулярна і агранулярна ендоплазматині сітки та ін. Розміри цього комплексу різні, а особливості будови пов’язані з перевагою тих чи інших органел. Постійною структурою овоцита є організовані в пучки анулярні ламели. Вони розглядаються як джерело мембран, необхідних для швидкого розвитку овоплазми, а також як упаковка рибосом для майбутніх білкових синтезів (Dvorak J., 1981). Парануклеарний комплекс органел поступово зникає у первинному фолікулі. Його складові компоненти переміщуються в напрямку до периферії клітини. З’являються кортикальні гранули: сферичні елекгроннощільні структури, оточені гладкою мембраною. Поява цих гранул співпадає з утворенням прозорої зони (Wei Z.,1997). У вторинних фолікулах визначається велика кількість мітохондрій, вони овальної форми, з електроннощільним матриксом і невпорядкованим розміщенням крист. В цитоплазмі з’являються фагоцитарні пухирці і різного роду мультивезикулярні тільця. Відзначається піноцитозна активність. В третинних фолікулах зрілий овоцит містить багато мітохондрій. Добре виражені й інші органели. Пластинчастий комплекс фрагментується і функціональний зв’язок між ядерною оболонкою, гранулярною ендоплазматичною сіткою та плазматичною мембраною клітин здійснюється за допомогою його пухирців.

Важливою ланкою всієї структурно-функціональної системи оточення статевої клітини є фолікулярний епітелій. В примордіальних фолікулах це плоскі клітини, які лежать на базальній мембрані і контактують між собою десмосомами (Brannstrom М., 1998) або щільними контактами (Motta P., 1995). В первинних фолікулах фолікулоцити збільшуються в розмірах, стають кубічними або низькоциліндричними. Для них характерні багаточисленні мітози (Cerola J., 1996), в результаті чого виникає багатошаровість, яка прогресивно збільшується в міру росту фолікула. Цитоплазматичні відростки цих клітин проникають в прозору зону і прямують до овоцита або ж розташовуються поміж самими клітинами. Поблизу контакту цитоплазматичного відростка та овоцита інколи скупчуються піноцитозні пухирці. Фолікулоцити вторинних фолікулів набувають неправильної форми, що залежить від наповнення фолікулярною рідиною широких проміжків між ними. В міру збільшення кількості рідини в процесі росту фолікула ці проміжки швидко збільшуються. Наступне злиття рідини утворює порожнину фолікула. Збільшення об’єму рідини сприяє формуванню

пухирцеподібної структури, в якій овоцит, оточений фолікулоцитами, поступово займає ексцентричне положення у яєйценосному горбику. Решта фолікулоцитів утворюють зернистий шар. В третинних фолікулах більшість клітин зернистого шару мають неправильну полігональну форму та нерівну поверхню. Ті клітини, які обернені до порожнини фолікула .приймають видовжені обриси.

Між цитолемою фолікулоцитів, що прилягають до овоцита, і мембраною овоцита на стадії двошарового фолікула осаджується матеріал прозорої зони. Після формування цієї зони в первинному фолікулі зберігається тісний взаємозв’язок овоцита і відростків фолікулоцитів, які пересікають зону і контактують з клітинною мембраною і мікроворсинками овоцита короткими відростками, які не виходять за межі зони. Ці відростки фолікулоцитів, ймовірно, забезпечують ізольовані овоцити речовинами, які потрібні для їхнього метаболізму (Мігевка І., 1974).

Фолікули мають свої особливості кровопостачання в залежності від їхніх розмірів. Примордіальні фолікули не мають власного судинного русла. Судини, які проходять в кірковій речовині яєчника тільки торкаються однієї із стінок, не обплітаючи їх. При наступному рості фолікула, паралельно з формуванням теки, формується і сітка капілярів, яка обплітає фолікули. До фолікула направляється ростуча артерія, від якої відходить 2-4 відгалуження в теку фолікула, які формують дві сітки кровоносних капілярів. Зовнішня сітка капілярів Шеса ехіета дає гілки у внутрішнє капілярне сплетення Йіеса іЩета. Капіляри розміщуються у тісному контакті із базальною мембраною фолікулів. Відтік крові від фолікулів забезпечують 2-5 венул. У зовнішньому шарі теки локалізується початкова ланка венуяярного мікросудинного русла. При рості фолікулів збільшується густина судинної сітки і діаметр капілярів.

Отже, на всіх стадіях свого розвитку яєчники є цілісною системою, в якій овоцит і соматичні структури фолікула та його сполучнотканинне оточення знаходяться у постійному взаємозв’язку і беруть участь в утворенні одного із головних компонентів гемато-фолікулярного бар’єру, який доповнюється особливостями будови сполучнотканинного оточення і капілярної стінки.

Живий організм протягом всього життя підтримує постійний контакт із зовнішнім середовищем, вплив якого, безумовно, відбивається на його внутрішньому стані. Холод є саме таким чинником, який діє на людський організм протягом тривалого життя і може завдати досить небезпечного впливу на морфо-функціональний стан різних органів і тканин.

У зв’язку з цим ми прагнули прослідкувати характер змін кровоносної системи яєчника у кореляційному взаємозв’язку з його гермінативним апаратом відразу після дії загальної глибокої гіпотермії і у постгіпотермічному періоді.

Значний інтерес представляють результати, отримані зразу після дії загальної глибокої гіпотермії на судинне русло і паренхіму яєчників. Нами було встановлено, що на висоті охолодження виникають зміни різних ланок артеріальної і венозної частин кровоносної системи та мікроциркуляторного

русла. Так, після впливу холодового фактору спостерігається констрикція артерій III порядку та артеріол, зменшення їх просвіту, особливо в кірковій речовині яєчників. Відповідно збільшується діаметр просвіту венул і дрібних вен. В гемокапілярах відмічається набряк ендотеліоцитів зі звуженням їх просвіту та утворенням еритроцитарних сладжів, що приводить до порушення мікроциркуляції.

На І добу після дії загальної глибокої гіпотермії в структурних компонентах кровоносного русла виникають виражені морфологічні зміни, які проявляються набряком ендотеліоцитів, особливо артерій II і III порядків, артеріол, а також гладких м’язових клітин медії. Це приводить до звуження їх просвіту, що знайшло своє підтвердження при морфометричному аналізі.

Як показали наші дослідження, із збільшенням терміну (3 доба) морфологічні зміни наростають і проявляються звивистістю артерій II і III порядків, нерівномірністю просвіту вен з періодичним чергуванням випинань їх стінок. На цей період дрібні вени мають просвіт 87,03±4,25 мкм проти 66,42±3,35 мкм, середні вени - 261,56±11,83 мкм проти 199,24±9,24 мкм у контролі. Спостерігається більш різке звуження просвіту артерій не тільки III порядку, але й II і І. На гістологічних препаратах в артеріях і артеріолах кіркової речовини набряк ендотеліоцитів приводить до майже повного перекриття їх просвіту.

Найбільш виражені розлади в артеріальному і венозному руслах спостерігаються на 7 добу після дії загальної глибокої гіпотермії. У цей термін набряк ендотеліальних клітин кровоносного русла зменшується, що приводить до збільшення їх просвіту. Відповідно, збільшується зовнішній і внутрішній діаметр та зменшується площа середньої оболонки артерій всіх порядків. На гістологічних препаратах, в деяких артеріях і венах спостерігаються виражені морфологічні зміни, які проявляються відторгненням в деяких ділянках ендотеліальних клітин, оголенням і фрагментацією внутрішньої еластичної мембрани, розшаруванням і дезорієнтацією гаадких м’язових клітин середньої оболонки. В гемокапілярах відзначається розходження міжендотеліальних контактів і проникнення за межі їх просвіту форменних елементів крові.

Відомо, що холодова травма супроводжується особливими формами розладу тканинного обміну речовин, які приводять до порушення проникливості судинної стінки з виходом лейкоцитарно-лімфоцитарних елементів і плазми крові в оточуючі тканини (СЛЛопель, 1994). Порушення регуляції кровотоку в перші доби викликає різкий спазм судин та ішемію оточуючих тканин. В подальшому виникає гіперемія. Ця форма гіперемії відрізняється від запальних форм артеріальної та венозної гіпотермії довготривалістю і стійкістю (Cousin В., 1996). Вона розвивається в результаті складної реакції вазомоторних нервових закінчень з послідовною зміною фази збудження вазоконстрикторів на фазу їх парезу і повного паралічу (Balboni G., 1976). Стійке розширення судин лежить в основі престатичного стану, який супроводжується утворенням білкових коагулятів на

люмінальній поверхні ендотеліоцитів (Б.Я.Рижавский, 1981). При цьому кровоносні судини заповнюються великою кількістю різноманітних клітин лейкоцитарного типу, які займають переважно пристінкове положення. Таке явище сприяє їх виходу за межі судинного русла в оточуючі тканини. Крім того, при дії холоду розвивається тканинний ацидоз (В.Л.Логвиненко, 1998) і гіперосмія (Ю.А.Кудряшов, 1993), що приводить до зниження поверхневого натягу плазмолеми лейкоцитів і лежить в основі механізму клітинного блукання.

Безумовно, не можна заперечувати наявність позасудинних еозинофілів і як результат алергічної реакції, яка можлива при дії холоду. Тим більше, що з цього приводу існує довгорічна і безкомпромісна дискусія в широкому колі науковців, які вивчають проблему впливу загальної і місцевої гіпотермії на організм людини і тварин.

На 14 добу після дії загальної глибокої гіпотермії значно зменшується дилятація всіх ланок кровоносного русла яєчників. При цьому ін’єкційна маса більш повно, в порівнянні з попереднім терміном, заповнює і контурує кровоносні судини. На електронно-мікроскопічному рівні, поряд з нормалізацією ультраструктури кровоносних судин і, головним чином, гемокапілярів, зустрічаються мікросудини, які після дії загальної глибокої гіпотермії мають виражені зміни, що можуть нести незворотний характер. Але, поряд з цим, в ендотеліоцитах окремих капілярів спостерігаються чітко виражені внутрішньоклітинні компенсаторно-пристосувальні явища: збільшення кількості дрібних мітохондрій з темним матриксом, які розташовуються поряд з локально гіпертрофованими цистернами гранулярної ендоплазматичної сітки і входять до складу внутрішньоклітинних структурно-функціональних комплексів, функціо-нування яких забезпечує відновлення структурної організації всіх складових ланок кровоносного русла та лежить в основі відновлення надійності гемато-фолікулярного бар’єру.

На ЗО добу після дії загальної глибокої гіпотермії в кірковій речовині яєчників переважна більшість кровоносних судин набуває притаманної для інтактного яєчника геометричної орієнтації, а їх морфометричні показники наближаються до контролю. Це підтверджується і електронно-мікроскопічним дослідженням структурної організації стінки кровоносних судин.

Що стосується змін у фолікулах протягом постгіпотермічного періоду, то на 1 добу кількісне співвідношення та діаметр примордіальних, первинних, вторинних і третинних фолікулів і їх овоцитів порівняно із контролем, практично не змінюється. Хоча, все ж можна відзначити зовсім незначне зменшення кількості всіх популяцій фолікулів, особливо примордіальних. У стромі яєчників у цей термін досліду спостерігається набряк клітинних і позаклітинних структур. На електронно-мікроскопічному рівні виявляється зменшення щільності ядер і цитоплазми всіх клітинних струюур яєчника.

На 3 добу постгіпотермічного періоду відмічається різке зменшення всіх видів фолікулів, особливо, примордіальних. Так, їхня кількість на кожному із

тотальних препаратів складає тільки 140,08+4,38 (контроль - 158,33 ±5,18). Це ще раз підтверджує думку багатьох дослідників (Вувкоу А., 1979; Єи Ь., 1995), що найбільш чутливими до пошкоджуючих факторів є примордіальні фолікули. Помітні зрушення в меншу сторону спостерігаються в діаметрах овоцитів і самих фолікулів. На субмікроскопічному рівні відмічається просвітлення нуклеоплазми ядер, периферична конденсація у них хроматину, розпад ядерець, втрачається зв’язок між пластинчастим комплексом, мітохондріями та гранулярною ендоплазматичною сіткою.

На 7 добу постгіпотермічного періоду кількість всіх видів фолікулів ще більше зменшується. У кожному із препаратів нараховується всього 123,37±3,92 примордіальних фолікулів, зустрічаються тільки поодинокі третинні фолікули. Значно зменшується діаметр фолікулів і овоцитів. Ультрамікроскопічне дослідження показало, що набрякові процеси у клітинних і позаклітинних структурах паренхіми яєчників, у порівнянні з попереднім терміном, зменшуються, тоді як дистрофічно-деструктивні явища наростають. Спостерігається лізис ядерець овоцитів, місцями значно витончується або навіть перфорується нуклеолема. В ядрах фолікулярних клітин утворюються багаточисленні перетяжки. Значних змін зазнають мембранні структури цитоплазматичних органел овоцитів і фолікулярних клітин: розпадаються окремі цистерни гранулярної ендоплазматичної сітки, пластинчастого комплексу, мітохондрій, накопичується значна кількість жирових включень і мієлоподібних структур.

На 14 добу після впливу загальної глибокої гіпотермії відзначається відносна стабілізація у кількості примордіальних фолікулів (124,6+3,54). Можна відмітити ледь помітне зростання кількості первинних, вторинних і третинних фолікулів, що свідчить про відновлення процесу їх дозрівання. При електронно-мікроскопічному дослідженні спостерігається затухання деструктивних явищ у всіх клітинних і позаклітинних структурах паренхіми яєчників. Поряд з цим, з’являється значна кількість молодих мітохондрій із рівно розміщеними кристами і щільним магриксом. Вони переважно розташовуються поблизу нуклеолеми, яка утворює багаточисленні випинання. Ядерця у таких овоцитів збіль-шуються в розмірах, приймають нуклеолемну будову. Вищеописані субмікро-скопічні прояви приймають генералізований характер не тільки в овоцитах, а і в інших клітинах строми яєчників і є свідченням активізації всіх внутрішньо-клітинних компенсаторно-пристосувальних реакцій.

На 30 добу, незважаючи на те, що кількість примордіальних фолікулів залишається зниженою, процес дозрівання фолікулів нормалізується. Про це свідчать дані кількісного складу первинних, вторинних і третинних фолікулів. Вони наближаються до характерних для норми показників. Не спостерігається значних відхилень від контролю і у розмірах різних фолікулів та овоцитів. Субмікроскопічне дослідження виявило, у переважній більшості, нормалізацію структурної організації овоцитів, фолікулярних клітин, базальної мембрани та

стромальних елементів. Хоча, необхідно відмітити, що в окремих фолікулярних та позафолікулярних струкіурах рівнозначно спостерігаються як деструктивні, так і компенсаторно-пристосувальні зміни.

Таким чином, у постгіпотермічному періоді відбуваються циклічні зміни кровоносного русла і фолікулів яєчника крільчих. У ранньому періоді (1-3 доби) артеріальна частина кровоносного русла спазмує, після чого відбувається її різке розширення (7 доба), а в подальшому - поступова нормалізація (14-30 доба). Такі зміни у кровоносному руслі супроводжуються перебудовою паренхіми яєчників і, в першу чергу, фолікулів. Найбільш чутливими до дії гіпотермії є примордіапьні фолікули. їхня кількість значно зменшується вже у ранні терміни після дії загальної гіпотермії. В подальшому відмічається гальмування процесу дозрівання фолікулів, а у пізні терміни постгіпотермічнош періоду його відновлення.

ВИСНОВКИ

1. Кровоносне русло яєчників крільчих складається із великих (І порядку, сі=244,00±7,10 мкм), середніх (II порядку, (1=120,27±5,44 мкм), дрібних (III порядку, с1=40,18±1,27 мкм) артерій, мікроциркуляторного русла: артеріол (сі=25,40±0,60 мкм), прекапілярів (сі=14,20±0,66 мкм), капілярів (с1=6,56 ±0,26 мкм), посткапілярів (с1=16,40±0,59 мкм) і венул (сІ=60,20±2,54 мкм) та дрібних (<і=66,42±3,35 мкм), середніх (сі=199,24±9,24 мкм) і великих (сі=408,61±16,11 мкм) вен. Великі і середні артерії та вени розташовуються у мозковій речовині, або на межі мозкової і кіркової речовин. Дрібні артерії і вени займають кіркову речовину. Мікроциркуляторне русло мозкової і кіркової речовин значно відрізняється за своєю архітектонікою. Його формоутворення залежить від структури сполучнотканинного каркасу цих речовин, а також від наявності у кірковій речовині фолікулів.

2. Капіляри мозкової і кіркової речовин яєчника, анастомозуючи між

собою, утворюють сітки. Для мозкової речовини характерна суцільна великопетлиста капілярна сітка, петлі якої у розмірах досягають 75-110 х 90125 мкм. Кіркова речовина містить велику кількість автономних дрібнопетлистих капілярних сіток із петлями 25-40 х 45-60 мкм, які розташовуються в оточенні кожного первинного, вторинного і третинного фолікула. Тільки примордіальні фолікули не мають навколо себе капілярних сіток. ,

3. Ультрамікроскопічно переважна більшість капілярів паренхіми яєчників відноситься до соматичного типу і тільки капіляри внутрішньої теки належать до вісцерального типу. Капіляри соматичного типу характеризуються щільними контактами між ендотеліоцитами, суцільною тришаровою базальною мембраною, в розшаруваннях якої розташовуються перицити, відростки яких повністю охоплюють капіляри і контактують між собою. У капілярах вісцерального типу ендотеліоцити містять фенестри і пори, між сусідніми ендотеліоцитами відсутні щільні контакти, в базальній мембрані місцями

відсутня тришарова будова, перицити по периферії капілярів не контактують між собою.

4. Кіркова речовина яєчників містить примордіальні (76,4%), первинні (10,4%), вторинні (дозріваючі - 6,7%), третинні (зрілі, пухирцеві - 4,1%) і атрезивні (2,4%) фолікули, для яких характерна типова гістологічна і ультраструктурна будова. Примордіальні фолікули (с1=102,72±4,97 мкм) містять в центрі овоцит (сі =49,58±2,25 мкм), оточений одним шаром плоских фолікулярних клітин. У первинних фолікулах (с1=220,84±11,72 мкм), овоцит (сі= 118,31±3,92 мкм) оточується одношаровим кубічним або призматичним фолікулярним епітелієм. Вторинні фолікули (сі=334,78 ±13,54 мкм) утворені овоцитом ((1=148,45±5,47 мкм), навколо якого розташовується прозора зона товщиною 7,82-8,31 мкм і декілька рядів фолікулярного епітелію, між клітинами якого може накопичуватись незначна кількість рідини. У третинних фолікулах (с1=909,89±36,79 мкм), овоцит досягає у діаметрі 171,67±6,33 мкм і розташовується на яйценосному горбику із фолікулярного епітелію, який розшарований великою порожниною, заповненою фолікулярною рідиною. Всі види фолікулів оточуються тришаровою базальною мембраною.

5. Складові структурні компоненти соматичних капілярів: еіщотеліоцити, щільні міжендотеліоцитні контакти, суцільна тришарова базальна мембрана і суцільний перицитний шар та структурні елементи паренхіми яєчників і фолікулів: сполучнотканинні клітини і волокна, навколофолікулярна базальна мембрана, фолікулярні клітини і контакти між ними, прозора зона навколо овоцита утворюють гемато-фолікулярний бар’єр.

6. Основною ознакою змін у яєчнику зразу ж після дії холоду є набряк складових компонентів паренхіми, спазм середніх і дрібних артерій та артеріол. Морфометричні показники розподілу фолікулів та їхньої структурної організації, в порівнянні з контролем, практично не змінюються.

7. Починаючи з 1-ої доби після глибокої загальної гіпотермії у судинному руслі і паренхімі яєчників відбуваються послідовні зміни, які проходять чотири стадії. Стадія набрякових явищ (1-3 доба) змінюється дистрофічно-некротичними змінами (7 доба), після чого відбуваються пристосувально-компенсаторні (14 доба) і відновні (ЗО доба) процеси.

8. Перша стадія характеризується значним набряком клітинних і позаклітинних структур судинної стінки кровоносного русла і паренхіми яєчників. Всі ланки артеріальної частини кровоносного русла звужуються, а венозної - розширюються. Зменшується кількість примордіальних фолікулів, всі види фолікулів і овоцити, які їх населяють, зменшуються в діаметрі.

9. У дистрофічно-некротичній стадії спостерігаються дистрофічні і некротичні зміни ядер і цитоплазматичних органел ендотеліоцитів і перицитів, овоцитів і фолікулярних клітин, стромальних клітинних і позаклітинних структур. При цьому спостерігається значна дилятація всіх складових ланок кровоносного русла, міграція із кровоносного русла форменних елементів крові, зменшення

розмірів і кількості всіх видів фолікулів, руйнування складових компонентів гемато-фолікулярного бар’єру.

10. Основною ознакою змін в кровоносному руслі і паренхімі яєчників на 14 добу після дії загальної глибокої гіпотермії є внутрішньоклітинні пристосувально-компенсаторні явища. Вони проявляються утворенням нуклеолемних і ретикулярних ядерець, збільшенням поверхні ядра за рахунок утворення багаточисленних інвагінацій нуклеолеми, виникненням молодих мітохондрій із електроннощільним матриксом і впорядкованими кристами, відновленням структурної організації цистерн гранулярної ендоплазматичної сітки і появою багаточисленних рибосом. На оптичному рівні спостерігається нормалізація просвіту всіх судин кровоносного русла яєчника, структурної організації паренхіми і морфометричних показників будови всіх видів фолікулів.

11. Пристосувально-компенсаторні явища сприяють відновленню (30 доба) ангіоархітектоніки яєчників, гістологічної і електронно-мікроскопічної будови стінок всіх складових ланок його кровоносного русла, лежать в основі нормалізації структурної організації паренхіми яєчників і відновлення процесів дозрівання фолікулів.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Шутка Л.А. Будова внутрішньоорганного кровоносного русла яєчників крільчих в нормі // Галицький лікарський вісник.-Івано-Франківськ , 1999. - Т.6. - число 1. - С. 89-90.

2. Шутка Л.А. Ультраструктура гемокапілярів кіркової речовини яєчників крільчих в нормі і відразу після дії загальної глибокої гіпотермії // Науковий вісник УжДУ. - Ужгород, 1999. - №7.- С. 82-84.

3. Шутка Л.А. Світлооптичні і електронно-мікроскопічні зміни кровонос-ного русла яєчників крільчихи відразу після дії загальної глибокої гіпотермії // Галицький лікарський вісник. - Івано-Франківськ, 1999.-Т.6.-число 1.-С. 90-91.

4. С.Л.Попель, Дрогомирецька (Шутка) Л.А.; Морфологічні особливості гемомікро-циркуляторного русла лицевого нерва кроля // Збірник “ Ангіологія”,-Івано-Франківськ., 1991,- С. 89-90.

5. В.М.Перцович, Дрогомирецька (Шутка) Л.А. Вплив холодового фактора на мікроцир-куляторне русло (МЦР) та паренхіму нирки // Збірник І -го Національного конгресу анатомів, гістологів, ембріологів та топографоанатомів України. - Івано-Франківськ, 1994. - С. 140.

АНОТАЦІЯ

Шутка Л.А. Морфо-функціональний стан кровоносного русла і паренхіми яєчників після дії загальної гіпотермії — Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.03.01 — нормальна анатомія — Київський національний медичний університет імені О.О. Богомольця МОЗ Украіни, Київ, 1999.

Кровоносне русло яєчників крільчих складається із великих, середніх і дрібних артерій, артеріол, прекапілярів, капілярів, посткапілярів, венул, дрібних, середніх і великих вен. Капіляри, анастомозуючи між собою, утворюють суцільну широкопетлисту капілярну сітку мозкової речовини і велику кількість дрібнопетлистих автономних капілярних сіток кіркової речовини, які розташовуються навколо різних видів фолікулів. Тільки примордіальні фолікули не мають вираженої капілярної сітки.

Зразу ж після дії загальної глибокої гіпотермії спостерігається набряк клітинних і позаклітинних структур строми яєчників, спазм середніх і дрібних артерій та артеріол.

В подальшому зміни в яєчниках проходять декілька стадій: набрякові (1-3 доба), дистрофічно-некротичні (7 доба) пристосувально-компенсаторні (14 доба) і відновні (ЗО доба).

Ключові слова: яєчник, мікроциркуляторне русло, капіляр, фолікул, овоцит, гіпотермія.

АННОТАЦИЯ

Шутка Л.А. Морфо-функциональное состояние кровеносного русла и паренхимы яичников после действия общей глубокой гипотермии. — Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.03.01 — нормальная анатомия. — Киевский национальный медицинский университет имени А.А. Богомольца М3 Украины, Киев, 1999.

Материалом исследования были яичники 84 половозрелых крольчих, возрастом 1-2 года.

Животных охлаждали в Холодовой камере до ректальной температуры + 17°С, после чего под тиопенталовым наркозом забирали яичники для светооптическош и электронно-микроскопического исследования.

Кровеносное русло яичников инъецировали хлороформно-эфирной смесью парижской синей, гистологические препараты окрашивали гематоксилин-эозином и фукселин-пикрофуксином по Ван-Гизону.

Установлено, что кровеносное русло яичников крольчих состоит из больших, средних и мелких артерий, артериол, прекапилляров, капилляров, посткапилляров, венул, мелких, средних и больших вен. Капилляры анастомозируют между собой и образуют широкопетлистую сеть мозгового

вещества, а также большое количество мелкопетлистых автономных капиллярных сетей коркового вещества, которые размещаются вокруг разных фолликулов. Только примордиальные фолликулы не имеют выраженной капиллярной сети.

Сразу после действия общей глубокой гипотермии наблюдается отек клеточных и внеклеточных структур стромы яичников, спазм средних, мелких артерий и артериол.

В дальнейшем изменения в яичниках проходят несколько стадий. 1-ая характеризюется значительным отеком клеточных и внеклеточных структур сосудистых стенок кровеносного русла и паренхимы яичников. Все звенья артериальной части кровеносного русла сужаются, а венозной расширяються. Уменьшается количество примордиальных фолликулов, все виды фолликулов и овоциты, которые в них находяться, уменьшаются в диаметре.

Во 11-ой стадии на смену отеку приходят дистрофически-некротические процессы. Они проявляються дистрофическими и некротическими изменениями ядер и цитоплазматических органел эндотелиоцитов, перицитов, овоцитов и фолликулярных клеток, а также стромальных клеточных и внеклеточных структур. При этом наблюдается значительная дилятация всех составляющих звеньев кровеносного русла, миграция из кровеносного русла форменных элементов крови, уменьшение размеров и количества всех видов фолликулов.

Главным признаком изменений в кровеносном русле и паренхиме яичников на 14 сутки после действия общей глубокой гипотермии являються внутриклеточные приспособительно-компенсаторные явления. Они характеризуются появлением нуклеолемных и ретикулярных ядерец в ядрах различных клеток, увеличением поверхности ядер за счет образования многочисленных ин- и эвагинаций нуклеолемы, образованием молодых митохондрий с электронноплотным матриксом и упорядоченными кристами, обновлением структурной организации цистерн гранулярной эндоплазматической сетки с многочисленными рибосомами.

Приспособительно-компенсаторные явления способствуют восстановлению (30 сутки) ангиоархитектоники яичников, гистологическому и электронно-микроскопическому строению всех составных звеньев его кровеносного русла, лежат в основе нормализации структурной организации паренхимы яичников и восстановления процессов созревания фолликулов.

Ключевые слова: яичник, микроциркуляторное русло, капилляр, фолликул, овоцит, гипотермия.

SUMMARY

Shutka L.A. Morpho-functional Condition of the Vaseular Bed and Ovarian Parenchima after General Hypothermia.- Manuscript.

Dissertation of candidate of medical sciences. Speciality 14.03.01 — normal

anatomy.-Kyiv National Medical University named after O.O.Bogomolts, Ministry of Health of Ukraine, Kyiv,1999.

The Vaseular Bed of the rabbit ovary consists of large middle and tiny arteries, arterioles, precapillaries, capillaries, postcapillaries, venules, tiny, middle and large veins. Capillaries, anastomosing among themselves, form a whole wide-loop capillary network of the bram substance and a great number of tiny-loop autonomy capillary networks of the cortex substance located around different types of follicules. Only premordial follicules have no pronounced capillary network.

Immediately after general deep hypothermia one can observe an edema of cellular and retrocellular ovarion stroma structures, spasm of middle and tiny arteries and arteriols.

Later, changes in the ovary undergo several stages: edematous (1-3 days), dystrophonecrotic (7th day), adjustive-compensatory (14th day), and restorative (30th day).

Key Words: ovary, microcirculatory bed, capillary, follicules, ovocyte, hypothermia.

Підписано до друку 04.08.99. Формат 60x90/16 Папір друкарський. Друк офсетний. Умовн.друк. арк 1,0 Тираж 100. Замовл.№7.

Рекламна агенція «Екор», м.Івано-Франківськ, вул. Бельведерська, 28/1. Тел./факс: (03422) 4-10-99