Автореферат и диссертация по медицине (14.01.11) на тему:Квантовая коррекция гемодинамических и гемореологических нарушений при эссенциальной и ренальной гипертензиях

НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ їм.0.0.Богомольця

РГ8 ОД

•і У , На'правах рукопису

ВОЙТОВИЧ Наталія Семенівна

КВАНТОВА КОРЕКЦІЯ ГЕМОДИНАМІЧННХ ТА ГЕМОРЕОЛОГІЧІШХ ПОРУШЕНЬ ПРИ ЕСЕНЦШЬНІЙ ТА РЕНАЛЬНІЙ ШЕРТЕНЗІЯХ

14.11.01 - Кардіологія

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня . . кандидита медичних наук ‘

КИЇВ'- 1996

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Національному медичному університеті їм.0.0.Богомольця (м.Київ).

Науковий керівник:

доктор медичних наук, професор Т.Д.НИКУЛА ,

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук О.В.Банасюк

доктор медичних наук, професор А.С.СвІнцицький -

Провідна організація - Український науково-дослідний Інститут кардіології Ім.М.Д.Стражеска, м.Київ

Захист відбудеться "3&" ЗА р. О.^ГОДИНІ

на засіданні спеціалізованої вченої ради Д.01.21.04 при Національному медичному університеті їм. 0.0.Богомольця / 262004, м.Київ, бульвар Шевченка, 17 /■ '

'З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці ШУ їм.0.0.Богомольця (252 004, м.Київ, вул.Зоологічна, 3). .

Автореферат розісланий

Вчений секретар ■

спеціалізованої вченої ради

доктор медичних наук, професор П.М.БОДНАР

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність проблеми. Артеріальна гіпертензія /АГ/ є однією з важливих проблем сучасної кардіології з огляду на значну поширеність серед населення. За даними різних авторів, захворюваність на АГ коливається в межах 10 - 20% 1 є частою причиною втрати працездатності осіб зрілого та середнього віку /І.П. Смирнова, 1992; А.В.Жюгжда и др.. 1992;

Н. А: Дмитрієва та ін.. 1992; Р.ОДіеИоп. 1994/.

Серед симптоматичних гіпертензія провідне місце займають ренальні. рівень яких сягає 20 - 30% у загальній структурі АГ /Л. А. Пиріг, 1.0. Дудар, 1995/. Найчастішою причиною захворювання нирок є хронічний гломерулонефрит /ХГН/. який у 50 - 70 % випадків, призводить до розвитку синдрому АГ /Р. ИіеШп, 1994; 1.0. Дудар, Л. А. Пиріг, 1995; А. С. Чиж,

1994/. .

Тривала АГ є фактором, який зумовлює "ремоделювання" серця, структурно-функціональну перебудову■судин мікроцирку-ляторного русла, індукує розвиток нефроангіосклерозу.

Розвиток гіпертензивного синдрому супроводжується гемо-динамічними розладами, в основі яких поряд із змінами тонусу судин лежать і порушення плинності крові внаслідок підвищення її в"язкост1 та активації внутрішньосудинної агрегації формених елементів /Б.М.Щепотин, В.Н. Зарицкая, 1989; Я.Н.Ена, 1990; М.Во, Г.Вопіпо, 1991; В.И.Крамарева, 1992; М.б.Роггі-СіопсагеїИ , 1993/. Однак не з"ясовані с;обли-

вості гемодинамічних та гемореологічних порушень при ЕГ та ренопаренхімній артеріальній гіпертензії /РПАГ/.

Адекватна гіпотензивна терапія запобігає розвитку уск-

- г -

ладнень, сприяє регресу'змін, викликаних тривалою дією високого AT. Але Існує категорія хворих, рефрактерних до медикаментозної терапії, а при РПАГ навіть при досягненні позитивного гіпотензивного ефекту не завжди вдається отримати поліпшення регіонарної гемодинаміки із зниженням клуб^очково: гіпотензії, яка є фактором прогресуючого ураження нйркови:

структур /R.-P.Yip et al., 1991; U. Roberg, 1992/. Це виправдовує пошук’ нових, нетрадиційних методів лікування, як: збільшують чутливість до антигіпертензивних фармакопрепара-тів /АФП/ та корегують гемореологічні розлади, які маюті місце у хворих з АГ. До таких методів належить мікрохвильові резонансна терапія /МРТ/ та внутрішньосудинне лазерне опромінення крові /БЛОК/.

Відомі публікації про окреме використання МРТ /0.С.Ко валевська, 1992; Т.Д.Никула та ін., 1995/, БЛОК /Л.В. Масляе ва и ДР 1992; Ю.И.Гринштейн, В. Г. Захаров, 1992/для лікування АГ. Але відсутні дані про поєднаний вплив цих мето

дів при АГ, не з"ясовані гемодинамічні механізми реалізаці

гіпотензивного ефекту, не вивчені особливості гемореологіч ноІ корекції при застосовані МРТ та БЛОК у хворих на ЕГ та РПАГ, що дає підставу для виконання цієї роботи. .

Мета роботи: Підвищення ефективності, лікування ЕГ т.

РПАГ на основі вивчення особливостей порушень гемодинаміки гемореології, мікроциркуляції і розробки нового способу ї корекції.

Задачі дослідження:

1. Вивчити порушення гемодинаміки, гемореології, МІКрО

циркуляції при ЕГ. .

2. Вивчити порушення гемодинаміки, гемореології, мікро

- з -

циркуляції при РПАГ.

■3. Вивчити особливості порушень цих показників у хворих

■ на ЕГ та з РПАГ.

4. Розробити новий спосіб корекції порушень гемодинамі-ки, гемореології. мікроциркуляції у хворих З АГ.

5. Вивчити ефективність розробленого способу за даними клінічних, лабораторних та Інструментальних методів.

Наукова новизна. Науково обгрунтований і розроблений новий спосіб лікування АГ. який включає поєднане застосування БЛОК та МРТ, захищений авторським свідоцтвом на винахід /V* 1799591, 1992/. Вперше отримано нові відомості про особливості гемодинамічних та гемореологічних розладів у хворих на ЕГ та з РПАГ.

Вперше вивчені гемодинамічні механізми реалізації гіпотензивного ефекту у хворих з різними типами гемодинаміки при дії квантової терапії. На основі дослідження гемодинаміки та гемореології з"ясовано вищу ефективність БЛОК у хворих з гіпокінетичним варіантом, а МРТ - при гіперкінетичному типі центральної гемодинаміки. -

Практична значимість роботи. Опрацьований і впроваджений у практику новий спосіб лікування АГ, який включає БЛОК з наступною МРТ на БАТ сприяє досягненню гіпотензивного ефекту, зменшенню гемодинамічних та гемореологічних розладів, підвищенню чутливості доАФП.

Впровадження результатів у практику. Результати досліджень впроваджені у клінічну практику терапевтичного, і ірдіо-логічного та нефрологічного відділень FM0 Дніпровського району м.Києва, а також застосовуються у навчальному процесі кафедри пропедевтики внутрішніх хвороб л/г2 НМУ. •

- 4 - '

Апробація роботи. Основні положення дисертації були викладені та обговорені на республіканській науково-практичній конференції "Гломерулонефрит" /Донецьк, 1990/, Всесоюзному симпозіумі "Низькоінтенсивні лазери в медицині" /06-нінськ, 1991/, І з"їзді кардіологів Казахстану /Алма-Ата, 1991/, конгресі молодих вчених 0 клінічної медицини /Київ. 1992/, IV з”їзді кардіологів України /Дніпропетровськ, ■ 1993/. ' .

Апробація дисертації відбулася 13 грудня 1995 року на засіданні апробаційної ради "Загальні питання внутрішніх хвороб" Національного медичного університету.

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 7 наукових праць, отримане авторське свідоцтво на винахід. '

Обсяг і структура дисертації. Дисертаційна робота викладена сторінках машинописного тексту, включає .4^

таблиць, /#■ малюнків. Робота складається із вступу, огляді літератури, 3 розділів власних досліджень, підсумку, висновків, практичних рекомендацій та списку літератури, що вміщуе -З^^Джерел вітчизняних та зарубіжних авторів. -

Основні положення, мо виносяться на захист:

1. У хворих на ЕГ та з РПАГ спостерігаються гемодина-мічні та гємореологічні розлади, які залежать від рівня AT, нозологічної Форми та функціонального стану нирок.

2. Застосування МРТ та ВЛ(Ж сітрияє досягненню гілотен зивного ефекту, корекції гемодинамічних та гємореологічні! розладів, покращенню центральної та регіонарної гемодинамі кп, зниженню вмісту вазоактивних речовин /ВАР/ у крові, піл F ІІЩРННЮ чутливості ДО А'І'П.

(ь'-.'т,іг-,ті!іі ¡.-.носик автора ? гиконаній_роботі. Безпоа

- 5 - '

редньо автором здійснювалося клінічне обстеження та спостереження за 122 хворими з АГ. Дисертант особисто розробила формалізовану Історію хвороби, власноручно проводила БЛОК та МРТ хворим, особисто здійснювала реологічні обстеження, виконувала дослідження з центральної гемодинаміки, проводила бульбарну мікроангіоскопію.

Результати проведених обстежень були оброблені методами варіаційної статистики безпосередньо автором.

МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ

Робота базується на дослідженнях, проведених у терапевтичному. нефрологічному та кардіологічному відділеннях RM0 Дніпровського району м.Києва, на кафедрі терапії медико-про-філактичного факультету УДМУ у 1989 - 1991 pp.

Під нашим спостереженням знаходилося 122 особи з АГ у віці 26 - 59 років. Серед них - 61 хворий на ЕГ II стадії /класифікація ВООЗ, 1978/ та 61 чоловік з РПАГ, зумовленою ХГН, у тому числі ЗО осіб із збереженою функцією нирок та 31 чоловік з хронічною нирковою недостатністю /ХНН/ І стадії /класифікація Т.Д. Никули. 1994/. Контрольну групу склали 26 практично здорових осіб.

Характер реологічних властивостей крові /РВК/ з'ясовувався на основі визначення рівня фібриногенемії /Б. А.Белицер и ДР., 1983/,' показника гематокриту /Н t/ - центрифужним методом, швидкості седиментації еритроцитів /ШСЕ/ та показника агрегації еритроцитів /ПАЕ/- за L.Dintenfass /1977/; циркулюючих імунних комплексів /ЦІК/- за Ю.Л.Г'риневич

І-6-/ЧИ

/1981/; динамічної в"язКості крові - за методом співосно-ци-ліндричної віскозиметрії /В.Н.Захарченко, 1982/. Проводили інструментальні дослідження: тетраполярну реографію (методика Ю.Г.Пушкарь и др.. 1977), ехокардіографію на апараті "Aloka SSD-260". Для дослідження мікроциркуляції була використана мікроскопія кон"юнктиви очного яблука за допомогок щілинної лампи ЩЛ-56 /оцінка мікроциркуляції - метод С. А.Селезнева и др.. 1985/. .

З метою оцінки функціонального стану нирок та ниркової гемодинаміки застосували динамічну реносцинтиграфію /ДРСГ/ та непряму реноангіографію /НРАГ/. ДРСГ проводили на сцинтиляційній гама-камері фірми "Searle" /Голландія/, зкомплекто-ваній з комп'ютером PDP 11/34 DEK /США/. Використовували £ радіофармпрепарати ,/РФП/ з різними механізмами елімінації: тубулотропний 131І-гіпуран та гломерулотропний"тТс-ДТПА Дослідження проводили в положенні сидячи спиною до детекторе гама-камери. Збір інформації проводився в режимі 1 кадр за 1 хв протягом 20 хв. Обробка Інформації здійснювалася нг комп"ютері за програмою, розробленою Е.П.Тихоненко /1984/.

. • - Визначали показники: час швидкості накопичення та виве-

дення РФП - Т та Т, елімінацію РФП до 20 хв дослід-

М & К С 1/2

нсення.'- Е; одночасне визначення ефективного ниркового плаз-мотоку /ЕНП/ по кліренсу 1311-гіпурану та швидкості клубоч-кової фільтрації /ШКФ/ - по виведенню "мТс-ДТПА / мето;

A.A. Крамер и др., 1972; в модифікації Ф. П. Хрипты и др., 1976/. .

НРАГ реєструвалася протягом перших 30 с у режимі 1 каді за 1 с.-Крива аналізувалася за такими показниками: констант;

• - 1 -швидкості заповнення артеріального русла, константа швидкості виведення по венозному руслу, час артеріальної фази ниркового кровотоку, час венозної фази ниркового кровотоку, час аорто-ренального транзиту, аорто-ренальний індекс, показник, венозної фази, константа швидкості кровонаповнення., '

Визначення вмісту ангіотензину II /АТ II/, альдостерону в крові, активності реніну плазми /АРП/ проводили за допомогою наборів радіоімунного аналізу "Ren-2", "Anglotensin-2", *AldosioK-2 ", "Sorln" /"Blomedlca", Italia/.

Дані клінічних, Інструментальних, лабораторних обстежень були піддані обробці методами варіаційної статистики /Ю. И. Иванов, Ю. М.Погорелюк, 1990/.

За методом лікування хворі були розподілені на 4 групи, співставим! за віком, діагнозом, статтю..характером медикаментозної антигіпертензивної терапії. І група у складі 29 чоловік / ЕГ - 15. РПАГ - 14/ отримувала лише Афп/клофелін, анаприлін, допегіт. фуросемід,- капоцид/. У інших групах, крім АФП, хворі отримували: II група у складі ЗО осіб-/ЕГ -14, РПАГ - 16/ - MPT; III група у кількості 31 чоловік /ЕГ -17, РПАГ - 14/ - БЛОК; IV група - 31 хворий /ЕГ 15, РПАГ -16/ - МРТ + БЛОК. ■

Пацієнти кожної з груп отримували рівнозначну за дозою та частотою прийому гіпотензивну фармакотерапію. БЛОК проводили з допомогою генератора лазерного випромінювання ГНЛ-Ш протягом 30-40 хв. МРТ здійснювали генератором електромагнітного міліметрового випромінювання низької інтенсп. ності /ЕММВ НІ/ "Поріг-1" шляхом впливу на БАТ /МС7, МС8, Е36/ тривалістю 20-30 хв, Há курс 5 - -7 сеансів. .

г

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ ТА ЇХ ОБГОВОРЕННЯ

Установлено що для хворих на ЕГ II стадії та з РПАГ характерна різнорідність гемодинамічних типів. Так, при ЕГ переважав гіпокінетичний варіант гемодинаміки, який зустрічався у 63.9 % випадків, тоді як гіиеркінетиний та еукінетачний типи траплялися відповідно у 26,2 % та 9.8 % хворих, що узгоджується з даними літератури /Ю.А.Храмов и др., 1985;

Е. А. Вертинский, 1993; 0. М. Варна, 1994; Б. БгіпіУазап, 1995/.

При РПАГ простежувалася тенденція до переважання гіпер-кінетичного варіанту кровообігу, який у хворих із збереженою функцією нирок становив 45,2 % і зростав до 53,3 % при її порушенні. Така тенденція розподілу типів гемодинаміки при РПАГ відповідає даним більшості авторів /П.С.Назар, 1991;

А.И. Дядык и др., 1992/.

У осіб Із АГ спостерігалися розлади кардіогемодинаміки. Так, у хворих на ЕГ збільшення кінцевого діастолічного об"єму /КДО/, кінцевого систолічного об"єму /КСО/ у порівнянні з контрольною групою становило відповідно 39,2 % ■- та

30,7 % /Р <0,001/ при збереженні ударного об"єму /УО/ на рівні норми. Це свідчить про те, що компенсація гемодинамічних порушень при ЕГ забезпечується в основному за рахунок дилатації порожнини лівого шлуночка. У осіб з РПАГ без ХНі простежувалася тенденція до збільшення КДО 1 КСО при тенденції до зменшення УО /Р > 0,1/. При РПАГ з ХНН мало місце підвищення КДО і КСО у порівнянні з групою хворих.на ХГН бе; ХНН /відповідно на 3.4 %,Р >0.1/ 1 на 10,6 %, Р > 0.1/.

У всіх групах були виявлені значні розлади гемодинамікі та мікроциркуляції. У хворих на ЕГ спостерігався синдром гі-

перв"язкост1, який полягав у збільшенні концентрації фібриногену /ФГ/ в крові на 57 55 . /Р < 0,001/, ШСЕ - на 31 % /Р <

0.001/. ПАЕ - на 32,6 % /Р < 0,001/. У хворих на ХГН без ХНН

спостерігалися Істотніші порушення. Так, підвищення рівня ФГ /на 39,2 %. Р< 0,001/, ШСЕ /на 42,4 %. Р < 0,001/, ПАЕ / на

22,8 %, Р < 0,001/ було достовірно вищим у пацієнтів з РПАГ без ХНН. ніж при ЕГ.

Зміни показника НІ носили різноспрямований характер: при ЕГ мало місце зростання цього параметра /на 6.8 %. Р > 0,1/, тоді як при РПАГ - тенденція до зниженння при збереженні функції нирок на 10 X / Р > 0.1 /, а при наявності ХНН

- на 13,6 % / Р > 0.1-/.

Зростання рівня фібриногенеміі, підвищення агрегації еритроцитів, ШСЕ зумовили збільшення інтегрального показника РВК - динамічної в"язкості крові, яке у хворих на ХГН без ХНН було найістотнішим. Так. при ЕГ динамічна в"язкість була підвищена в середньому на 45, 9 % / Р < 0,001/ у. порівнянні з

контрольною групою, а у хворих на ХГН без ХНН - на 20.6 % /

Р < 0,001/ більшою, ніж при ЕГ.

При ХГН з ХНН спостерігалася тенденція до зниження ФГ, ПАЕ, ШСЕ у порівнянні з хворими на ХГН без ХНН, що сприяло зменшенню динамічної в"язкості крові на 6,1 % / Р > 0,1 /.

Зростання рівня ЦІК на 37,5 % /Р < 0,01/, що спостерігалося при ЕГ, свідчить на користь певної ролі імунних факторів у розвитку синдрому АГ /С.М.Коваль. 1992; І.В. Ладная. 1994/. У хворих на ХГН без ХНН концентрація ЦІК була збільшеною на 75 % /Р < 0.001/, тоді як при наявності ХНН спостерігалася тенденція до зниження вказаного показника. відносно хворих із збереженою функцією нирок.

-З-¿'-/‘7'//

- 10 -

Зміни мікрогемоциркуляції за даними бульварної мікроан-гіоскопії у хворих на ЕГ полягали у порушенні судинного сектора 1 проявлялися у нерівномірності калібру, звивистості судин, зменшенні співвідношення артеріола-венула з 1/2 - 1/3 до 1/4 ' 1/5, що зумовило зростання показника судинних змін в 6,4 раза /Р < 0,001/ у порівнянні з контрольною групою. Довколасудинні зміни проявлялися частковим набряком, що забезпечило збільшення показника у 1,7 раза /Р > 0,1/. Зміни внутрішньосудинного сектора - сповільнення кровотоку, агрегація еритроцитів у венулах 1 капілярах /II ступінь агрегації за J.Ditzal, 1959/ - сприяли збільшенню показника у 3,6 раза /Р < 0,001/ у порівнянні з контрольною групою.

У хворих на ХГН без ХНН простежувалися істотніші розлади довколасудинного сектора, що проявлялися у появі дифузного набряку 1 зумовили зростання показника у 2 рази /Р < 0,001/. .

При наявності ХНН погіршення мікроциркуляції полягало у зростанні показника довколасудинних змін, які супроводжувалися дифузним набряком, появою окремих геморагій, відкладанням гемосидерину. Показник довколасудинних змін був збільшений у 2, 6 раза / Р < 0,001/, судинних - у 6,4 раза / Р < 0,001/, внутрішньосудинних, що відповідали III ступеню arpe-гації за J.Ditzal /1959/, - у 5,4 раза /Р < 0,001/.

З метою оцінки функціонального стану нирок та регіонар-ного кровообігу проведені радіонуклідні обстеження, які дозволяють виявити порушення функцій нирок на ранніх стадіях захворювання, коли клініко-лабораторні показники ще не реагують на патологію /А. А. Дюжиков и др., 1989; В.И.Милько и

др., 1991: В.И.Шулутко. 1993/. •

За даними ДРСГ у хворих на ЕГ спостерігалася тенденція до зменшення ШКФ /на 6,6 X, Р >0.1/. збільшення ЕНП /на 7 %,

Р >0,1/ при збереженні фільтраційної фракції /ФФ/ на рівні контрольних величин. '

Для осіб з РПАГ характерні більш значні розлади навіть при відсутності ХНН. Так, при ХГН без ХНН мало місце зниження ЕНП / на 18,5 56, Р < 0. Оі/ при тенденції де зменшення ШКФ

і ФФ (Р>0,1), що вказує на наявність фільтраційного резерву у хворих без порушення функції нирок.

При наявності ХНН виявлені більш Істотні порушення фільтраційних, секреторних, екскреторних процесів нирок у порівнянні з хворими без ХНН. Так. були знижені ШКФ /на 50,8%

Р < 0,001/, ЕНП /на 43,3 %, Р < 0,01/, ФФ /на 39 %. Р <

0,001/. •

При аналізі показників гемодинаміки та ДРСГ виявлено прямий кореляційний зв"язок між Тмакс і систолічним артеріальним тиском /САТ/. Коефіцієнт кореляції ("2) при ЕГ становив ,0.673 (Р < 0.05/. а при РПАГ 0.703 (Р < 0.05/. Мав місце обернений кореляційний зв"язок між ЕНП та CAT (при ЕГ -■25-0,402, Р < 0,05, при РПАГ - 579, Р < 0,05); МІЖ ШКФ 1

ДАТ відповідно £,=-0,488, Р < 0.05 та -*=-0, 656, Р < 0,05).

! } Г Л '• Г ^ * /

. . Згідно з результатами НРАГ у хворих на ЕГ спостерігалося зменшення швидкості заповнення артерії /на 42 %, Р

< 0,001/, швидкості венозного виведення /на 35,7 %. Р < 0,001/. Константа швидкості кровонаповнення артерії та показник виведення венозної фа-зи несуттєво відрізнялися від параметрів контрольної групи, що вказує на достатній резерв компенсаторних механізмів для забезпечення ниркової гемоди-

У

' - 12 -паніки при ЕГ. ; '

’ У осіб з РПАГ без ХНН спостерігалися більш значні розлади ниркового кровообігу. У порівнянні з контролем були менші швидкість заповнення артерії /на 44,7 %. Р < 0,05/, венозного русла /на 41.5 %, Р < 0,05/. Мали тенденцію до підвищення константа кровонаповнення та показник виведення венозної фази.Таким чином, дані НРАГ вказують на напруження компенсаторних механізмів регуляції ниркової гемодинаміки в умовах гломерулярного та тубулярного склерозу, зумовленого ХГН..

При наявності ХНН усі показники НРАГ були значно гіршими відносно контрольної групи. Збільшення константи кровона-.псвнення нирки /на 40 %, Р < 0, 001/, показника виведення венозної фази /на 51 %, Р < 0,001/ можна розглядати як компенсаторну реакцію організму у відповідь на порушення функцій нирок в умовах розвитку ХНН.

Мало місце збільшення концентрації ВАР у крові хворих на ЕГ та з РПАГ. але не спостерігалося істотної різниці у їх рівнях в залежності від нозологічної форми. АРП у хворих на ЕГ була у 2. 7 .раза /Р < 0.001/, ' а при РПАГ - у 2,1 раза / Р

< 0,001/ вищою, ніж у контрольній групі. Вміст АТ II був збільшений відповідно у 5,4 раза /Р < 0,001/ та 6,1 раза /Р <■ 0.001/;' рівень альдостерону в плазмі був вищим у 1.9 раза /Р < 0,001/ та 2 раза / Р < 0,001/. Отримані нами результати узгоджуються з даними літератури про те, що вміст ВАР не може бути диференціально-діагностичним критерієм для ЕГ та РПАГ /Т. Максвелл. 1989/.

На основі даних про ефективність при гіпертонічній хво робі БЛОК /В.И.Гордиенко, 1989/, • ЕММВ НІ /П.Я.Гапонюк,

- 13 - .

1989/, нами був розроблений новий спосіб лікування ЕГ, захищений авторським свідоцтвом у 1992 / N«-1799591/, який включає щоденно БЛОК впродовж ЗО - 40 хв з наступною МРТ протягом 20 - ЗО хв, 5-7 сеансів на курс.

Після проведення кожного сеансу зокрема та закінчення курсу лікування взагалі був досягнутий загальний позитивний клінічний ефект, який . полягав у зменшенні головних болів, запаморочення, шуму у вухах, болів у ділянці серця, серце- . биття, залишки, нудотя, блювоти, зниженні AT, корекції гемо-динамічних та гемореологічних розладів. Загальний .позитивний клінічний ефект спостерігався у кожній групі, причому при застосуванні квантової терапії він був вищий, ніж на тлі лише АФП, а при поєднанні МРТ та БЛОК ефект був найбільший. Так, у IV групі хворих як на ЕГ, так і з РПАГ частота загального позитивного клінічного ефекту була відповідно на 47^ та 45 % вищою, ніж на тлі лише АФП і значнішою, ніж при застосуванні МРТ та БЛОК окремо.На тлі лише медикаментозної терапії не відбулося достовірної корекції гемодинамічних та гемореологічних розладів. .

При використанні МРТ мали місце позитивні зрушення при всіх типах гемодинаміки, причому найбільш виражений гіпотензивний ефект спостерігався у соіб з гіперкінетичним варіантом, який переважав у хворих на ХГН без ХНН 1 був досягнутий за рахунок зниження ХОС / на 12.4 %, Р < 0,02 /, зменшення

УІ / на 8,4 %, Р < 0,001/ при несуттєвому зростанні ЗПОС /на 8,1 %, Р > 0,1/. При гіпокінетичному варіанті гемодинаміки, який був поширений серг4; хворих на ЕГ, мала місце тенденція у бік нормалізації гемодинамічних показників. Таким чином, МРТ сприяє досягненню загального позитивного клініч- '

- 14 - .

ного ефекту у хворих з різними типами гемодинаміки, причому найбільш вираженого в осіб з гіперкінетичним варіантом, незалежно від нозологічної форми. Мало місце достовірне зниження ПАЕ, ШСЕ, динамічної в"язкост1 крові, спостерігалася тенденція до нормалізації ФГ та ЦІК як у хворих на ЕГ, так 1 з РПАГ. Згідно з даними бульбарної мікроангіоскопії, позитивні зміни гемодинаміки відбулися ка рівні судин мікроцир-куляторного русла: у бік нормалізації змінилося співвідно-

шення артеріола-венула, пришвидшився кровотік, зменшився спазм артеріол. Досягнення загального позитивного клінічного ефекту дозволило знизити дозу АФП на 20 %.

На наш погляд, шляхом впливу на БАТ відбувається корекція біоенергетичних процесів у організмі, розлади яких призводять до патологічних станів, у тому числі - до розвитку АГ. У процесі лікувального впливу штучно генероване ЕММВ НІ, трансформуючись в акустико-електричну енергію в плазматичних мембранах клітин, синхронізує їх коливання, що призводить до утворення інформаційного сигналу,' який відновлює гомеос-таз/Н. Д. Девятков. О.В.Бецкий, 1989/. Одержані нами результати про сприятливий вплив МРТ на гемодинамічні порушення у( хворих з різними типами гемодинаміки. поліпшення гемореоло-! Пчних процесів при цьому, корекцію мікрогемоциркуляції свідчать про універсальність та неспецифічність дії МРТ на весь організм. • '

У III групі хворих також був досягнутий загальний позитивний клінічний ефект, який спостерігався частіше на^ 42 % /Р < 0,01/ при ЕГ та на 36 % / Р < 0,05/ при РПАГ, ніж на тлі лише АФП. ' Простежувалася залежність результату від типу гемодинаміки. Так, у хворих на ЕГ з гіпокінетичним варіантом

мало місце збільшення УІ /на 43,7 %, Р < 0,01/, Уе /на 25,2^ Р < 0,01/, тоді як при гіперкінетичному варіанті розлади гемодинаміки мали лише тенденцію до нормалізації, а при еу-кінетичному типі параметри, які початково знаходилися на рівні контрольних величин, не зазнали суттєвих змін. У хворих з РПАГ як при збереженій, так 1 порушеній функції нирок спостерігалося вірогідне поліпшення гемодинамічних параметрів у осіб з гіпокінетичним варіантом, у той час як при гіперкінетичному типі їх динаміка була несуттєвою. Позитивні гемодинамічні зміни відбувалися на тлі поліпшення РВК, що зумовило зменшення ЗПОС, покращення мікроциркуляції та посилення пропульсивної здатності серця. У хворих, які отримували БЛОК, спостерігалося достовірне зменшення фібриногенемії, агрегації еритроцитів, ШСЕ як при ЕГ. так 1 РПАГ, що зумовило зниження інтегрального показника РВК - динамічної в'язкості / при ЕГ на 23,4 %, Р < 0.001/; у хворих на ХГН без ХНН - на 15 %, Р < 0,001; при ХГН з ХНИ - на 20,2 %. Р < 0,001/.

На нашу думку, позитивний гемореологічний ефект, який був досягнутий внаслідок впливу БЛОК, зумовлений взаємодією енергії гелій-неонового лазера з білково-ліпідними структурними компонентами клітин мембран еритроцитів, що сприяє підвищенню їх деформабельності, знижує агрегатні властивості крові 1 узгоджується з даними літератури про розшифровку ефекту лазерного випромінювання через пошук акцептора його впливу /И. Н. Корочкин и др., 1990; И. Є. Малиновская, 1994/.

Взаємодія гелій-неонового лазера з макромолекулярнимп компонентами крові / зокрема, з ОТ/, призводить до зменшення їх концентрації у крові 1. як наслідок, зумовлює поліпшення ■

РВК. ,

Отже, з результатів наших досліджень випливає, що поглинання енергії гелій-неонового лазера справляє корегуючий вплив на такі важливі компоненти реологічної системи крові як еритроцити шляхом поліпшення деформабельних властивостей клітинних мембран. Зменшення концентрації ФГ.яке відбувається в результаті взаємодії з енергією лазерного випромінювання запобігає використанню цієї сполуки в "містечкових" механізмах при утворенні агрегатів з еритроцитів. А ці зміни, в. свою чергу, призводять до поліпшення плинних властивостей крові та зниження їх інтегрального показника - динамічної в"язкост1, що зумовлює покращення гемодинамічних параметрів.

У хворих IV групи простежувався найбільш виражений гіпотензивний ефект, що свідчить про потенціювання дії квантових факторів при їх поєднаному використанні. Загальний позитивний клінічний ефект склав 93% при ЕГ, що було на 47%/Р < 0,05/ більше, ніж на тлі лише АФП, а при РПАГ - 88%. різниця якого з І'групою хворих становила 45% /Р <0.05/.

Відбулася корекція гемореологічних розладів у хворих на ЕГ та з РПАГ із вірогідним зниженням фібриногенемії, агрегації еритроцитів, ШСЕ, ЦІК, що сприяло зменшенню динамічної в"язкості крові при ЕГ /на 27,9 %. Р < 0,001/. при ХГН без ХНН / на 21,3 %, Р < 0.001/, при ХГН з ХНН /на 21.2 X, Р <, 0,001/. Позитивні зміни гемореології зумовили вірогідне поліпшення мікроциркуляції із зменшенням судинного спазму,' внутрішньосудинної агрегації еритроцитів, змінах співвідношення артеріола - венула у бік нормалізації, зменшенням дов-коласудинного набряку. ■

Запропонований спосіб виявився ефективним при всіх ти-

пах гемодинаміки. Гіпотензивна floro дія у хворих з гіперкі-нетичним типом гемодинаміки проявляється зниженням ХОС, У1 при деякому підвищенні ЗПОС; при гіпокінетичному варіанті -достовірним-зниженням ЗПОС при помірному підвищенні ХОС, УІ, Ve. Так. у хворих на ЕГ’ при гіперкінетичному варіанті відбулося зниження ХОС / на 21,7 %, Р < 0,01/, Ve /на 27,8 %, Р < 0,001/ при тенденції до підвищення ЗПОС (на 7,2)%, а при гіпокінетичному спостерігалося зниження ЗПОС /на 51,8 %, Р <

0,001/ і збільшення ХОС /на 14.9 %. Р < 0,01/, Ve /на 25,97?

Р < 0, 001/. У хворих на ХГН з ХНН мала місце тенденція до зниження вмісту сечовини та креатиніну в крові відповідно на 41,1 %, / Р >0,1/ та 10,2 % / Р > 0,1/.

За даними ДРСГ позитивно змінилися фільтраційні, екскреторні. секреторні процеси у нирках. Так, у хворих на ХГН

з ХНН мали місце суттєве поліпшення ШКФ /на 27,9%, Р <

0.001/, тенденція до збільшення ЕНП /на 11 %, Р > 0.1/, що зумовило підвищення ФФ майже до рівня контрольних величин: зросла швидкість заповнення артеріального русла /на 50 %, Р

< 0,02/ 1 дещо швидкість венозного виведення /на 7,3 %, Р>0,1). .

Концентрація ВАР у крові на тлі проведеного лікування зазнала позитивних змін як у хворих на ЕГ. так і з РПАГ. Зниження вмісту в крові АТ II, альдостерону, АРП при ЕГ складало відповідно на 37,6 % /Р < 0,02/. 37 % /Р < 0.001/,

44,8 %. /Р < 0,02/, а при РПАГ - на 41 % /Р < 0,01/, 50.4 % /Р < 0.001/, 43,1 % /Р < 0,01/. що вказує на нормалізуючий

вплив запропонованого способу на гуморальні фактори регуляції АТ. •

Завдяки корекції гемореологічних розладів, показників -

• ' - 18 - • гемодинаміки, підвищенню чутливості до медикаментозних препаратів дозу останніх було знижено на ЗО %. При застосуванні розробленого способу не спостерігалося*побічних явищ. Через

4 місяці після проведеного лікування опрацьованим способом мало місце частіше, ніж на тлі лише медикаментозної терапії, збереження позитивного клінічного ефекту за показниками гемодинаміки / на 45% , Р < 0.02/, гсмореології /на 48%, Р <

0,01/ при ЕГ. а гіри РПАГ відповідно на 4.0%. / Р < 0,05/ та

41 % / Р < 0.05/. що позитивно характеризує віддалені результати. ' ’

ВИСНОВКИ •

1. При ЕГ II стадії-та РПАГ, зумовленій ХГН з початковою ХНН та без неї, зміни реологічних властивостей крові мають в основному односпрямований характер /підвищення • концентрації фібриногену, збільшення агрегації еритроцитів і динамічної в"язкості крові/при різноспрямованості відхилень показника гематокриту (зменшення - при РПАГ, тенденція до підвищення при ЕГ/.

2. Для ЕГ характерне переважання частоти гіпокінетичного варіанту центральної гемодинаміки, а для РПАГ - гіперкі-нетичного із значними розладами мікроциркуляції (зміни в по-засудинному секторі більш виражені при РПАГ/, погіршенням регіонарної гемодинаміки із парціальним порушенням функцій нирок при ЕГ, вираженість якого більша при ХГН без ХНН і май універсальний характер при її наявності.

3. БЛОК зумовлює досягнення позитивного клінічного ефекту у 88,2 ± 7.8% хворих на ЕГ у 76,4 ± 10,3% пацієнтів з

■ - 19 -

РПАГ / більш вираженого в осіб з гіпокінетичним типом гемодинаміки / шляхом корекції гемореологічних порушень - зменшення фібриногенемії, агрегації еритроцитів, динамічної

в"язкості крові, які спричиняють позитивні гемодинамічні

зрушення Із зменшенням ЗПОС та зниженням АТ.

4. МРТ сприяє отриманню гіпотензивного ефекту, Істотні-

шого при гіперкінетичному типі центральної гемодинаміки, у хворих на ЕГ (78,6 ± 8,2 %) та з РПАГ (85,7 ± 9,3 %), зокрема, за рахунок зменшення ХОС, Ve, корекції енергетичних процесів. '

5. Застосування опрацьованого способу лікування артеріальної гіпертензії, який включає поєднання БЛОК та МРТ, забезпечує вищий клінічний ефект, ніж кожен із цих видів терапії зокрема, за рахунок потенціювання їх дії як при ЕГ, так і РПАГ.

6. Ефективність даного способу підтверджується віддаленими результатами лікування ЕГ та РПАГ, які полягають у

підтриманні АТ на досягнутому рівні через 4 місяці після проведеного курсу лікування: _ за показниками гемодинаміки -на 42,6%, за показниками гемореології - на 44,6% ‘частіше, ніж на тлі лише медикаментозної антигіпертензивної терапії.

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ■ .

1. Хворим" з АГ (ЕГ, РПАГ, рефрактерною до медикаментозних засобів), показаний 5-7-денний курс лікування: щоденно

БЛОК з довжиною.хвилі 632,8 нм (впродовж 30-40 хв) з наступною 20-30-хвилинною МРТ (вплив ЕММВ надто високої частоти низької інтенсивності на корпоральні БАТ Е36, МС7, МС8) ,

адекватним зниженням фонових антигіпертензивних фармпрепара-тів.

2. Ефективність вказаного способу лікування оцінюють по зменшенню клінічних проявів захворювання, покращенню показників гемодинаміки, гемореології та мікроциркуляції.

СПИСОК РОБІТ. ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Квантова та еферентна терапія в комплексному лікуванні хворих на хронічний гломерулонефрит//Гломерулонефрит: Тез. докл. научно-практич. конф. - Донецк, 1990. - С.52-53 /співавт.Т.Д.Никула, В. В. Карпенко, А. П. Лазар, В. 0. Мойсеєнко. О.М. Кармазина, О.В. Климчук. В.Ф. Крот/.

2. Внутрисосудистая лазерная терапия в комплексном лечении больных хроническим гломерулонефритом с синдромом артериальной гипертензии//Низкоинтенсивные лазеры в медицине: Матер. Всес. симпозиума. - Обнинск, 1991.- 4.2. - С. 60-61/со- : авт. ТД. Никуда. В. В. Карпенко. Е. М. Кармазина/.

3. Об эффективности сочетанного применения БЛОК И МРТ при гипертонической болезни //Вопр. кардиологии: Тез.докл.I съезда кардиологов Казахстана. - Алма-Ата, 1991.-Том III. -С.29/соавт.Т.Д.Никула, В. В. Карпенко, Е. М.Кармазина/.

4. Влияние сочетанного применения гемосорбции и плазма- . фереза на гемодинамику и гемореологические показатели у. больных гипертонической болезныо//Клиническая медицина. -1992. - N 1. - С. 36-38/соавт. Л. Ф. Коноплева, Я. М. Ена.

В. В. Карпенко/. .

5. Сочетанное применение внутрисосудистого лазерного облучения крови и микроволновой резонансной терапии при ги-

пертонической болезни //Конгресс молодых ученых по клинической медицине: Тез. докл. - Киев, 1992. - С. 48. -

6. Способ лечения эссенциальной гипертензии// Авт.свид. N 1799591, 1992/соавт.Т.Д.Никуда, В. В. Карпенко, В.А.Мойсеен-ко, Е. М. Кармазина/.

7. Порівняльна оцінка ефективності застосування квантових методів у лікуванні хворих на гіпертонічну хворобу/лікарська справа. - 1992. - N 10. - С. 32-35/сп1вавт. Т. Д. Никуда, В. В. Карпенко/.

8. Немедикаментозне лікування артеріальних гіпертен-

зій//П з"їзд кардіологів України: Тези допов! - Дніпропет-

ровськ, 1993.- С.57/співавт.Т.Д.Никуда. В. В.Карпенко,

В. 0. Мойсеєнко, В. М. Мазур. '

Voitovich H.S. "Quantum correction of hemodynamic and hemorrheologlc disorders for essential and renal hypertension". Dissertation for candidate of medical sciences In speciality 14.01.11 - cardiology. National Medical University, Kiev, 1996.

The thesis deals with the pecfilaritles of hemorrheologic and hemodynamic disturbances and its

correction by quantum -therapy that were studied in 122

patients with essential ond renoparenchlmai hypertension. The hypotensive effect obtained in patients -.-/Ich dir і'’mit hemodynamic types by worked out authors’ method v;n ! ch includes intravascular laser irradiation and mlororesonansal therapy was shown In this research. 7 scientific work'; and і certification for Invention on obtained r<?snl la .-ire

published.

- 22 -

Войтович Н.С. "Квантовая коррекция гемодинамических и гемореологических нарушений при эссенциальной и ренальной гипертензиях". Диссертация на соискание научной степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.11 - кардиология. Национальный медицинский университет им. А.А.Богомольца, Киев, 1996. ' ' '

На защиту выносятся особенности гемодинамических и гемореологических расстройств и их коррекция под влиянием квантовой терапии, изученные у 122 больных с эссенциальной и ренальной гипертензией. Показан положительный эффект разработанного автором нового способа лечения, включающего внут-рисосудистое лазерное облучение крови и микроволновую резонансную терапию, у больных с различными типами гемодинамики. По теме диссертации опубликовано 7 работ и получено авторское свидетельство на изобретение.

Ключові слова: есенціальна гіпертензія, ренопаренхімна

артеріальна гіпертензія, внутрішньосудинне лазерне опромінення крові, мікрохвильова резонансна терапія, гіпотензивний ефект.