Автореферат и диссертация по медицине (14.00.04) на тему:Комплексное лечение перцептивной тугоухости у детей с использованием локального фармакофизического влияния

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ КИЇВСЬКИЙ НАУКОЬО-ДОСЛІДНИИ ІНСТИТУТ ОТОЛАРИНГОЛОГІЇ п Г Ґ> л Ьі. проф. О. С. КОЛОМІПЧЕНКА

1Т6 ОЛ

На правах рукопису

КОБЗАРУК Лариса Іванівна

КОМПЛЕКСНЕ ЛІКУВАННЯ ПЕРЦЕПТИВНОЇ ПРИГЛУХУВАТОСТІ У ДІТЕЙ З ВИКОРИСТАННЯМ ЛОКАЛЬНОГО ФАРМАКОФІЗИЧНОГО

ВПЛИВУ

(14.00.04 — хвороби вуха, горла і носу) Аптореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук

Робота виконана у Київському науково-дослідному інституті отоларингології ім. О. С. Коломійченка Міністерства охорони здоров’я України.

Науковий керівник: доктор медичних наук, професор Г. Е. Тімен.

Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор Т. В. ШИД-ЛОВСЬКА;

доктор медичних наук Т. С. МОСТОВА.

Провідна організація: Український державний медичний університет ім. акад. О. О. Богомольця.

Захист дисертації відбудеться « » %СоЬш и£<-. 1993 року,

о « /3 » годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д088.12.01 при Київському науково-дослідному інституті отоларингології ім. п'роф. О. С. Коломійченка МОЗ України (252057, Київ, 57, вул. Зоологічна, 3).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Київського науково-дослідного інституту отоларингології ім. проф. О. С. Коломійченка.

Автореферат розіслано « /У » Ьг^іСиХ 1993 року.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради,

кандидат медичних наук А. І. РОЗКЛАДКА.

Актуальність теми. Одним з найбільш тяжких захзорювань дитячого віку є глухота 1 приглухуватість / туговухість / (А.И. Ко-ломийченко и соавт., 1973; В.Т. Пальчун, В.И. Асламазова,

1937; Г. Э Тимен н соавт., 1991; та інші). Виключаючи або зат-руднюючи мовне спілкування, хвороба прирекає дитину на Інформаційний голод, затруднює Інтелектуальний 1 соціальний розвиток 1 навіть призводить до Інвалідності.

Ск пьки особистих сутужних моральних незручностей завдає нейросенсорна глухота та приглухуватість хвор'му, як страждають його рідні 1 близькі?! На жаль, в структурі захворювань дітей України нейросенсорне ураженкя слуху займає суттєве місце. Тільки "незвзротнимі", на сьогоднішню! .день, форматі глухот'- 1 приглухуватості уражено в країні біля ЗО 000 дітей, пг становить близько 0,22 дитячого населення. За д..нимк ".Л. ЛІФанова (1975), Е.А. Євдощенкс, А.Л.Косаковського (.989) до цієї кількості дітей слід додати осіб з нейросенсорною приглу--хуватістю, яка підлягає в різному ступені корекції консервативними методами лікування. В цьому випадку загальна кількість дітей, які страждають невритами слухових нервів, буде обчислюватись сотнями тисяч. .

Враховуючи еколої ЧШ 1 ПОВ’ЯЗЕ її з ними медичні проблеми, в останні роки спос'жерігається зростання цього вгду захворювання (В.Г. Базаров, 1991; Т.В. Шидловская, 1992).

Незважаючи на велику кількість запропонованих способів

1 засобів лікування хворих з нейросенсорною приглухуватістю, в тому числі, медикаментозних, фізично- 1 фітотерапевтичних, рефлекторних, народної медицини 1 т.д. (В.В. Шуровский и соавт., 1981; Д.И. Тарасов, 1984; А.И. Крюков, 1988; В.Т. Пальчун, 1989; А.Л. Косаковский, 1989; та інші.), слід констатувати, що на сьогоднішний день не існує жодного дійового, за-' гальновизнаного, більш-меньш ефективного методу. Більш того, деякі автори взагалі не визнають доцільності медикаментозного лікувення хеорих на'сенсоневральне ураження слуху через його

безуспішність, а єдиним Еасобом реабілітації слухової функції у цієї категорії .хворих вважають слухопротезування (Н. Mouse, 1983, 1985; Е. Lehnhardt, 1990; та Інші).

Недосконало, з різних причин., розроблено медикаментозне лікування взагалі дітей, які страждають невритом слухових нервів. Не варто говорити 1 про той факт, що сл; хопротезування цієї категорії хворих найбільи ускладнене не тільки через некритичне ставлення дитячої психіки в зв’язку з використанням слухового апарату, який не лишається непомітним дл~ оточуючих, але й через значні ускладнення у підборі та експлуатації слухових протє.Лв.

Виходячи Із сказаного, пошук ефективних засобів медикаментозної реабілітації дітей, які страждають приглухуватістю та глухотою, являється'одним з найважливіших завдань отоларингологи, що 1-записано в резолюції VII з'їзду Отоларингологів України, який відбувся в 1989 році: підвищити ефективність консервативного лікування ксхлеарних невритів, особливо у дітей... .

Мета роботи та задачі дослідження. Метою даного дослідження було підвищення ефективності медикаментозного, лікування дітей, хворих на нейросенсорну приглухуватість. Для II виконання треба Оуло виріши™ слідуючі задачі :

1 - розробити для дітей методику лікування невритів слу-

.хових ' нервів, яку запропонував для дорослих А.І. Крюкоь

(1988);

2 ~ експериментально довести проникність у внутрішнє вухо •

.низько- 1 високомолекулярних біологічно активних речовин (БАР) за допомогою їх локального (ендауральчого або інтратимпаналь-ного) фоноелектрофорезу ( ФЕФ ); .

3 - проаналізувати (за допомогою психофізичних методів) вплив на внутрішнє вухо локального ФЕФ вітаміну В1 1 кавінтону у Л1.ЭЙ, хворих на нейросенсорну приглухуватість;

л - вивчити ефективність лікування дітей з нейросенсорною приглухуватістю, при якому використовуються медикаментозні засоби в поєднанні з локальним ФЕФ БАР; '

• - з -

5 - провести "чаліз найближчих 1 віддалених результатів лікування дітей з нейросенсорною приглухуватістю, за допомогою запропонованого нами методу, а також дати порівняльну оцінку оотачн: ого з найбільш ефективними способами терапії цієї хвороби, які застосовувались раніш.

Наукова новизна дослідження.

Вперше експериментально була визначена можливість проникнення у внутрішнє вухо Із зовнішнього слухового проходу 1 барабанної порожнини ( булли) шляхом ФЕФ низькомолекулярної (У31,І) 1 високомолекулярної (терилітину, молекулярна маса приг лизно дорівнює 26000 дальтон /Д/) біологічно активних речовин.

Вперше в клініці:

- показана можливість застосування адаптаційного тестування при виборі дітей з нейросенсорною приглухуватістю для консервативного лікування з використанням локального ФЕФ БАР;

■ - виявлено, що локальне використання ФЕФ БАР призводить

до часткового відновлення функції структурних елементів внутр. :нього вуха (волокон слухового нерву 1 (або ) волоскових ¡.л1ти:і) про що свідчить зміна амплітудно-иасоь.л ХЕ-ркте-ристик коротколатентних викликаних потенціалів (КСЛІ);

- продемонстровано, що зміни амплітудно-час'ових характе*-оистик КСВП після'локального впливу БАР (кавінтон, вітамін В1) корелюють з змінами суб’єктивних порогів чутливості, що оцінюється психофізично (по тональній аудіометри); '

- доказана доцільність використання локального ФЕФ БАР

для лікування дітей ь нейросенсорт..а приглухуватістю поряд з звичайно застосованим комплексом лікарських засобів-, ■

- показана залежність результатів лікування від віку, статі, давності захворювання, характеру та виду аудіометричної кривої ГІхня кореляція з конкретною БАР.

Практичне значення роботи: _ '

-■запропоновано оригінальний високоефективний та простий метод^лікування нейросенссрної приглухуватості у дітей, шо полягає у призначенні комплексу медикаментозних препаратів в поєднанні з локальним.ФЕФ біологічно активних речовин; '

. - встановлено перевагу використаного методу в порівнянні

з найбільш ефективними, кл сьогодення, способами лікування дітей, хворих на нейросенсорну приглухуватість; .

- доказана стійкість одержаних результатів у віддаленому

періоді; ,

- показана доцільність використання при локальному ФЕФ у хлопчиків вітаміну В1 и еуфіліну, а у дівчаток - кавінтону 1 пірацетаму (Р <0,05);

. - визначено, що найкращі результати спостерігались у ви-

падках, коли лікування почато до б місяців з моменту захворювання ( Р < 0,05 );

- встановлено, що найбільше зниження порогів сприйняття (покращення слуху) кістково-проведених звуків спостерігається при всіх інших’ рівних УМОЕаХ у віці від 11 до 14 років (Р -Ч 0,05);

' - порівняльна оцінка ефективності 4-х БАР, введених у за-

виток за допомогою локального ФЕФ: вітаміну В1, кавінтону,, еуфіліну, пірацетаму - виявила найбільшу ефективність еуфілину ( Р <0,05 ); .

- виявлено, що результати лікування дітей з нейросенсор-ною приглухуватістю запропонованим способом дещо вищі при горизонтальній 1 висхідній формах аудіограмної кривої к1стко-; -во-проведених звуків, ніж при нисхідній.

Впровадження результатів роботи в практику.

Метод запроваджено в практику дитячого відділення КНДЮ та республіканського центру відновлення- слуху. Видано інформаційний 'лист, 1991. . '

Апробація роботи. Основні положення дисертації та 11 висновки викладені й обговорені на IÍ конференції дитячих отоларингологів CPC?, Москва, 1989; VII з’їзді отоларингологів України, Одеса, 1989; Всесоюзній конференції "Методи 1 технічні засоби діагностики 1 лікування ЛОГ органів", Київ, • 1989; YI з’їзді отоларингологів СРСР, Оренбург,19S0; науково-практичній конференції отоларингологів, Ленінград, 1990; обласній конференції отоларингологів, Херсон, 1990 - 1991; засіданнях Київського науково-практичного товариства отоларингологів, 1991; науковій конференції молодих вчених КНДЮ, Київ, 1988,

1989; каукоЕИХ конференціях КНДЮ імені проф. О.С. Коломнйчен-ка, Київ, 1989, 1990, 1991, 1992; нараді обласних, отоларингологів та науково-нрактичнІй конференції дитячих отоларингологів України, Сімферополі) (Алушта), 1992.

ПублікаціІ. За матеріалами дисертації опубліковано 14 друкованих робіт, в тому числі.інформаційний лист.

Структура та об'єм дисертаціі. Дисертація складається із вступу, глави огляду літератури, 4 глав власних досліджень, гаклю-чення, висновків, практичних рекомендацій та вказівника літератури. Текст викладений на сторінках машинопису, ілюстрований 0 таблицями, /Ду малюнками. Вказівник літератури

мав//£? вітчизняних,_£^зарубіжних джерел.

Основні положення дисертаціІ, які виносяться на захист.

1.- Гематолабіринтний бар'єр гварин проникний для низько- 1 високомолекулярних БАР, введених локально ФЕФ.

2. Результати лікування нейросенсорної приглухуватості у дітей за допомогою запропонованого методу знаходяться в залежності від давності захворювання, статі, віку, характеру. 1 форми аудіометричної кривої, а також конкретної лікарської речовини.

■ 3. Запропонований спосіб комплексного лікування нейросенсор-' ноі приглухуватості у дітей є методом вибору.

ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали і методи досліджень.

Для пірішенн? поставлених у дисертації задач були проведені експериментальні 1 кліничні дослідження.

Експерименти, здійснено на 65 морських свинках обопільної статі, масою тіла 200 - 500 г. Визначення протеолітичної активності (ПА) рідини внутрішнього вуха у 34 морських свинок відбувалось за методикою, розробленою для плазми крові проф. К.Н.Ве-ремеєнком (1971) та модифікованою ним же з співавт. 1983) для вестибулярної перилімфи людини.

визначення рчдіоа. тивності -рідини внутрішнього вуха проводилось на лічильнику "ГАММА-1".

. - 6 -

Клінична частина роботи грунтується на обстеженні 195 дітей, які страждали нейросенсорною приглухуватістю (табл.І).у віці від 3-х до 15-ти років включно. Дівчаток було 104, хлопчиків - 91.

Всі діти підлягали детальному клінічному 1 аудіометричному обстеженню, яке включало при необхідності об’єктивні методи визначення порогу слуху. Консультувались невр патологом, психіатром, в окремих випадках нейрохірургом. Для діфе-ренційної діагностики використовували також РЕГ, ЕЕГ, рентге-но- 1 термографію.

Під час огляду отоларінголога виявлені слідуючі супутні захворювання: хронічний*-тонзиліт, декомпенсована форма у 40 дітей; гіпертрофія піднебінних мигдаликів - у 7; аденоїдні вегетації II -III ст. - у 9Z; покривлення носової перетинки - у 12; вапальні захворювання біляносових пазух - у 7; ін"іі ЛОР захворювання - у 4.

Усі результати досліджень підлягали статистичній обробці з використанням критерию Фіпіера-Ст’юдента, основаній на обчисленні . значення середнього арифметичного /м/, середнього квадратичного відхилення /<Г/ 1 середньої помилки /т/ для кожної вибірки. За таблицею критичних значень розподілу критеріюs Ст'юден'та визначалась вірогідність різниці /р/ аналізованих показників. ■ ,

. РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ,-

ЕКСПЕРЕМЕНТАЛЬНІ ДОСЛІДЖЕННЯ

Для визначення протеазіюі активності рідини лабіринту 34 мо.JbKl свинки були розподілені на 5 груп:

- першу групу (N=3) складали інтактні морські свинки, ' у яких брали рідину внутрішнього вуха для визначення природньої протеолітичної активності;

' - другу групу складали тварини (контрольна група, М=3), у яких брали рідину внутрішнього вуха для визначення проте-

. Таблиця 1

Зведені даьі про розподіл дітей по с'іаті. віку, строку давності, причині захвооювання, характеру •ураження 1 типу аудіометричної кривої

кількість дітей 1

1і V і» л О Л /1 Л /1 абс. число ! 7. 1

хлопчики 91 1 46.77. 1

СТАТЬ дівчатка • 104 1 53,3% 1

віл 3 до 6 років 43 1 22,17. 1

від 7 до 10 років 79 1 40.5% 1

В І К від 11 до 14 років 62 і 31.87. 1

старш1 14 11 1 5.6% 1

до 6 міс. 11 • 1 5.6% 1

СТРОК від 6 міс. до 2 рокіь Ь9 1 20% 1

ДАВНОСТІ ВІД 3 до 5 років 59 1 30.3% 1

більше б років 86 1 44,17. 1

ГРВІ, грип 68,. 1 34.97. 1

• Е Т 1нф. захворювання - ЗО 1 15.47. 1

І 0 нейпоінфекція 21' • ! 10,8% І-

л 0 пат. пологи 29 1 14,97. 1

г І ототокс. а/б 35 1 17.9% 1

я нег.ст. причина 12 1 6.1% !

двост. сим. 91 ! 46.7% І

ХАРАКТЕР несиметр. 21 1 10.8%'1

УРАЖЕННЯ несиметр. з одн. глух. 28 1 14.47. і

дв.сим. приглух. 111-IV ст. 36 1 18.57. 1

односторон. • 19 І 9.6% 1

ТИП ' горизонт. 18 ! 9,3% !

нисхід. 160 1 82.07. 1

АУДІО. КРИВОЇ В.,СХІД. 17 1 8.7% 1

• - 8 -олітичної активності після фоноелектрофорезу 0,0% розчину хлористого натрію; .

- третю групу (N=4) складали тварини, у яких вивначалась

ПА рідин внутрішнього вуха після введення розчину терилітину в буллу без ФЕФ впливу, тобто шляхом природньої дифузії через мембрану вікна вавитку; ' .

- четверту групу (N=9) складали морські свинки, у яких ПА визначали після ендауральиого введення протеолітичного ферменту терилітину з наступним впливом ФЕФ;

- п’яту групу (N=15) складали тварини, у яких ПА визначали

в перилімфі морських свинок після транстимпанального введення терилітину,• тобто безпосередньо у буллу, а потім здійснювали Ф2Ф. ■

'З результаті порівняльної оцінки показників ПА п’яти груп тварин виявилось, що найбільш висока ПА у рідинах внутрішнього вуха спостерігалась у морських свинок 4-ої і 5-ої груп

(Р <0,05), тобто при ФЕФ терилітину, введенного ендаурально та

Інтраїимпанально. .

ЦІкарий той факт, що при пасивній (природній) дифузії протеолітичного ферменту через мембрану вікна завитку визначалась його дійсна концентрація у рідинах внутрішнього вуха, хоча значно менша, ніж при ФЕФ (Р < 0,05), однак достатня для надання лікувального впливу. Але, _ ці дані під час статистичної обробки, можливо, через малу кількість спостережень виявились невірогідними (Р > 0,1). ■ '

Для дослідження проникності гема,толаб1ринтного бар’єру експерименти з радіоізотопом йоду здійснені на 31 морсь-

кій свинці. Всі тварини були поділені на 5 груп:

І група - інтактні морські свинки (N=3), у яких брали рі-

дину внутрішнього вуха для визначення при-родкього ріеня радіоактивності;

П група - у тварин (N=4) цієї групи брали рідину внутріш-

нього Еуха для визначення рівня радіоактив-

■ ' ності після ендаурального ФЕФ 0,9% розчину

. N301;

. . д .

III група - тварін (N-8), у яких визначали рівень радіоак-(контрольна тивностів рідинах внутрішнього вуха після група) введення 0,5 ит розчину Ьаші на 10 хвилин без

ФЕФ впливу; _ '

IV група - тварин (N-8), у яких визначали рівень радіоактивності 131] у рідинах внутрішнього вуха після , ' >

ендаурального ФЕФ розчину На і ;

’ V група - тварин (М=8), у яких визначали рад'оактивнїсть рідини внутрішнього вуха після ФЕФ впливу під час інтратимпанального введення розчину На/3^.

Крім цього здійснювали підрахунки Імпульсів використаного у експерименті чистого розчину Ма13^. В результаті проведеного, дослідження встановлено, що при ФЕФ радіоактивного йодистого натрію, введеного у зовнішній слуховий прохід, спостерігається його вірогідне ( Р < 0,ОС) проникнення у рідкі середовища внутрішнього вуха у порівнянні з контрольною групою ( ендау-ральне введення препарату без фізичного впливу.). Застосування сумісної ІнтратимпанальноІ та ендауральної локалізації йодистого натрію в ще більшому ступені ( Р< 0,05) підвищує надходження вказаної речовини у внутрішнє Еухо, у порівнянні з ендауральним ФЕФ. ' • ■

Таким чином, результати експериментальних досліджень переконливо продемонстрували можливість проникнення завдяки ФЕФ місцевовведених ( ендаурально або транстимпанально) БАР з моле-куляргзю масою від 131 ОД. - радіоактивний 1 до 20000 Д.-

терилітин у рідкі середовища внутрішнього вуха.

КЛІНІЧНІ ДОСЛІДЖЕННЯ .

Беї хворі невритом слухових нервіь в залежності від методу проведеного лікування були розподілені на 3 групи таким чином, що їхній віковий, статевий склад, давність 1 причина захворювання, характер ураження були по можливості однакові.

Основну групу складали діти з нейросенсорною приглуху-’ ватістю, які одержугали в комплексному лікуванні, поряд їв звичайно проведеною при цьому захворюванні терапією, вида;/-

ральний фоноелектрофорез з однією Із перелічених біологічно активних речовин (вітамін В1, еуфілін, кавінтон, пІрацетакО. Комплексне лікування здійснювали за загальною методикою, яка включала призначення дезінтоксикаційної (гемодез або 5% розчин глюкози 200,0 мл N 3 внутрішньовенно), дегідратаційної ( ла-зикс 0,4 - 2,0 мл в залежносте від віку N 2-3, або манітол 100,0 - 200,0 мл N 2-3), глюкокортикоіди в перші 2-3 дні, а потім в наступні 2-3 тижні - вітамінотерапії ( група В, ви-тамін С); а також препарати, що покращують кровообіг 1 метаболізм внутрішнього ву^а 1 структур головного мозку: АТФ, про-зерін, трентал, аміналон, стугерон, серміон, церебролізін та Інші. Починаючи з третього тижня, протягом 5-10 днів, призначали біостимулятори.

■ Першу контрольную групу хворих складали діти, які одержували такий ке комплекс препаратів, як 1 основна, але з фізичних методів лікування їм призначали тільки ендауральний фонофорез біологічно активних речовин. У другу контрольну групу були

включені діти, яких лікували тими ж препаратами, що 1 перші

дві, але-вони не одержували фізичних методів лікування зовсім.

В свою чергу основна група 1 1-а контрольна група були розподілені на підгрупи в залежності від одержаної шляхом ФЕф •біологічно активної рєчоеини:

а) 6% розчину вітаміну В1; '

б) 0,5Х розчину кавінтону,

■ в) 2.4£ розчину еуфіліну; '

г) 20% розчину пірацетаму. ■ '

В 1-Ій контрольній групі була також підгрупа осіб, яка одержувала ендауральний фонофорез 1% розчину дібазолу 1 2%

розчину новокаїну (Е.А. Евдощенко, А.Л. Косаковский, 19В9), поскільки за даними авторів "ього методу це лікування було найбільш ефективним в момент його запровадження.

Для психофізіологічної оцінки Епливу ФЕФ вітаміну В1 1 кавінтону на слухову функцію дітей з нейросенсорною приглухуватістю за допомогою суб'єктивних тестів було обстежено 144

хворих, а 18 застосуванням КСВП - 20 осіб зі слідуючою послідовністю: . .

- и -

1. Проведення ігрової та звичайної то льної 1 мовної

аудіометрії. ■ '

2. Відбір хворих з нейросенсорною приглухувалстю віком ■від 4-х до 14-ти років, у яких середня втрата слуху на розмовних частотах не перевищувала БО дБ при кістковому авукопрове-денні.

Для ендаурально введених розчинів лікарських препаратів на цьому етапі досліджень використовували 6% розчин вітаміну В1 1

0,5% розчин кавінтону. ■

Повторні психо-фізичні дослідження слуху с використанням вказаних вище тестів проводили в різні строки піс..я лікування, а контрольна реєстрація КСВІІ проводилась на насту~гий день 1 в різні строки після лікування.

В результаті проведених досліджень було встановлено, що супінь змін амплітудно-часових параметрі КСВП у дітей з нейросенсорною приглухуватістю після ФЕФ ендаурально і деного кавінтону або вітаміну В1 відповідав змінам порогів чутливості, оцінених психофі ично при тональній аудіометри, що дає змогу в переважній більшості випадків користізатися останньою.

А оцінка тесту швидкої слухової адаптації у дітей, які страждають нейросенсорною приглухуватістю, дозволяє прогнозувати ефективність їх лікування при застосуванні локального ФЕФ БАР.

Аналіз результатів лікування 195 дітей з нейросенсорною приглухуватістю покапав, що в основній групі з 144 хворих слух понад 5 дБ на 3-х мовних частотах безпосередньо після закінчення лікування покращився ( в середньому на 12,0 дЕ) у 54 осіб, (37,5%); а в контрольних групах: у 4-х з 31 дитиня

(12,9% - 1-а кон;, ольна група), які одержували крім консервативного лікування фонофорзз одного з вказаних ЕАР ( середина додаток - 6,3 дБ); 1 лише у 1 дитини з ПО, які одог.луьали тільки консервативну терапію без фізичних методів (2-а контрольна група). Звідси витікає напевно гологгий ьис-новск про те, що застосований галі вп®рге в дитячій практикі метод лікування. хворих нейросвнсорио'о приглухуваті■•::ю за дс.хм.ггск пр:.а-•качсньл комплексу терапевтичних гасобіь у посдиад.ч: з 'ЛІ ЗА?

за своею ефективністю багаторазово "(в 3 1 більш разів,

Р < 0,05), переважає найбільш вагомі на сьогоднішній день Інші способи лікування цього захворювання.

Значний Інтерес становить аналіз залежності зниження порогу слухових відчуттів від вишенаведених параметрів (табл. 2>. Так, у хлопчиків покращення слуху практично на усіх частотах було більшим, ніж у дівчаток в середньому по ус.й тоншкалі (6,0 дБ 1 6,4 дБ на мовних частотах 1 4,4 и 4,5 дБ відповідно). Між іншим, аналогічної залежності в обох контрольних групах не виявлено.

Також достатньо цікавий аналіз ефективності лікування в залежності від віку, де найбільш вагомі позитивні результати зафіксовані у віковій групі від 11 до 14 років, а в 3-х Інших вікових групах вони практично були ідентичними. ЦІ дані співпадають з такими, одержаними у дітей першої консольної групи.

Найкращі результати лікування спостерігаються у дітей з давністю захворювання до 6 місяців, при цьому середній додаток слуху у них складав 11,4 дБ ( в основній групі), в той час як при тривалості захворювання до 2-х років, він дорівнював V дБ

1, практично, прямо пропорційно падав із збільшенням строку давності захворювання.

Спі вставлення ступеню покращення слуху з причиною, яка призвела до виникнення приглухуватості, показало, що кращі результати мають місце у випадках, коли причиною хвороби були грип і гостра респіраторна вірусна Інфекція (ГРВІ), при цьому середнє покращення слуху на мовних частотах складало 7,3 дБ, в той чіс, як після прийому ототоксичних антибіотиків, патологічних пологів і нейроінфекціІ всього від 3,2 до 4,0 дБ (Р < 0,05). Аналогічної залежності в контрольних групах не виявлено. •

Була встановлена також залежність ефективності лікування від характеру аудіометричпої кривої. Найкращі результати були одержані у випадках з горизонтальною (9,4 дБ на мовних частотах) 1 висхідною (8,0 дБ) кривими кістково-проведених звуків. Значно гірші результати були при нисхідній кривій ( 4,3 дБ,

Таблиця 2

Зведені дані залежності результатів лік; ання від статі, віку, строку давності, причин захворювання, характеру ураження, типу аудіометри шоі кривої

1 конкретної _________1_______________

ПОКАЗНИКИ ¡КІЛЬКІСТЬ 1 лопаток 1

СТАТЬ хлопчики 64 6.4

лівчатка 80 4.4

■3-6 ' 33 3.5

7 - 10 61 4.7

В 1 К 11 - 14 ■ '43 7.5

> 14 7 5.0

ло 6 міс. 11 •П.4

СТРОК віл 6 міс. ло 2-х ООКІВ 29 7.0

ДАВНОСТІ віл 3-х по 5 иоків 44 4.1

оільше 6 РОКІВ 60 4.3

ГРВІ. грип 57 • 4

апо- інгї). за,іВ. . 2і 3.2

НЄЙРОІНІ). - 13 4.5

логія пат. пологи 22 3.4

ототок. а/б Л 4.0 .

НЄВСТч ПШЧ. 7 6.5 ....

лвост. сим. 71 5.3

ХАРАКТЕР несим . 19 8.3

УРАЖЕННЯ несим. 3 ОЛН. ГЛУХ. 26 __б.6 .

сим. с псигл. III -IV 19 2.4 ...

о;, ¡остор. 9 .5.7

ГОРИЗОНТ. ' ' 15 9.4 ...

ТИП АУД. нисхідна 11? 4.3

КРИВО! висхідна 17 8.0

Ві 65 .__4Л .

кавінтон • .23 - -

• - 14 - .

Р < 0,05 ). В доповнення до цього-Сули проаналізовані аудіог-рами:

- з двостороннім симетричним ураженням слуху, приглухуватість І -II ступеня (за класифікацією Л. 3. Неймана);

- з двостороннім несиметричним ураженням; ,

- нейросенсорна приглухуватість з односторонньою глухотою;

- двостороння симетрична приглухуватість III- IV ступеня

. (за класифікацією Л.В. Неймана); -

- одностороння приглухуватість.

Як не дивно найбільший додаток слуху спостерігався на мовних частотах при несиметричному ураженні (до 8,3 дБ, Р < 0,05).

Далі йшли діти з симетричним зниженням слуху 1 з односторонньою глухотою (покращення до 6,6 дБ (25 дітей)), при односторонньому ураженні ( 9 дітей), в середньому, на мовних частотах покращення слуху досягало 5,8 дБ. При- двосторонньому симетричному ураженні у 70 дітей покращення слуху дорівнювало

5.7 ДБ.

Найгірші результати одержані у дітей з двостороннім ураженням слуху з приглухуватістю III- IV ступеню (2,4 дБ, Р < 0,05).

Значний іьтерес становлять результати ефективності лікування в залежності від використаної у фоноелектрофорезі конкретної лікарської речовини. Найбільш дійовим виявився еуфілін, який був застосований у 29 дітей 1 знизив, в середньому, пороги сприйняття кістково-проведених звуків до 6,8 дБ (Р<0,05), пір'щетам був застосований у 22 хворих - слух покращився, в середньому, на 6,6 дБ, кавінтон 6уЕ використаний у 28 спостереженнях - покращення- дорівнювало 5,7 дБ (Р < 0,05) 1 вітамін В1 був введений 65 дітям - пороги знизились, в середньому, на 4,3 дБ (Р < 0,05).

вражаючою, з нашої точки зору, є різниця у дії лікарських речовин в залежності від статі. Так, у дівчаток найбільш ефективним виявилось використання кавінтону 1 пірацетаму -відповідно 7,0 и 6,9 дБ (Р < 0,05). Еуфілін, в середньому, знижував пороги ня 5,1 дБ, а вітамін В1 - на 2,8 дБ. У хлопчиків же, нчвпакч, найкращий результат зафіксовано при вико-

ристанні еуфілін., (до 8,0 дБ) 1 вітаміну В1 (пороги знизились, в середньому, на 7,2 дБ). Що ж стосується пірацетаму * кавінтону, то вони були менш дійовими 1 знижали пороги до

5,8 дБ 1 до 3,4 дБ відповідно.

. При давності захворювання до б місяців найкращі результати спостерігались при використанні еуфіліну - в середньому зниження порогів до 13,8 дБ, а також вітаміну В1 - 10,8 дБ (Р < 0,05 в обох випадках). При давності захворювання від б місяців до 2-х років на перше місце за ефективністю вийшов пірацетам - зниження порогів до 12,5 дБ, в середньому. Та ж картина спостерігалась 1 у наступній, по давності захворюванні., групі - пороги знизились на 7,1 дБ, а в групі ді'і.й з давносте захрорювання понад 6 років поза конкуренцією був кавінтон (7,9 дБ, Р < 0,05).

Становлять Інтерес дані дії БАР в залежності від причини захворюванья. Найкращі результати лікування дітей о ней-росенсорною приглухуватістю, котра виникла після ней-роїнфекції, спостерігались при застосуванні вітаміну В1 - зниження порогів кістково-проведених звуків до 8,3 дБ (Р < 0,05). Кавінтон був найбільш ефективним при антибіотиковій приглухуватості - середній дотаток слуху на мовних частотах де. 5 дБ. А при лікуванні дітей з приглухуватістю, яка виникла після перенесених ГРВ1 1 грипу, найбільш дійовими виявились еуфілін 1 пірацетам - додаток слуху відповідно на 10,1 и 11,2 дБ.

При ^сторонньому симетричному ураженні завитку І - II 1 111-IV ступеня приглухуватості по Л.В. Нейману найкращі ре-зульть я спостерігались від фоноелектрофорезу пірацетаму -д. даток слуху складав відповідно від 4,1 до 7,5 дБ. При двосторонньому несиметричному ураженні слуху - еуфілін і кавінтон відповідно знижували.порога на 20,0 дБ 1 15 дБ. При несиметричному з односторонньою глухотою - вітамін В1 знизив пороги сприйняття кістково-проведених звуків на 12,4 дБ на вухо, яг* краще чує. .

Цікаво, що і при різному характері аудіометричниу кривих використані’БАР також -приводили до неоднозначного ефекту. Іі^йбільи дійоеим при горисо...,ал'>ному типі аудіометричноі криво;

кістково-проведених звуків виявився кавінтон, знижуючий пороги на 17,2 дБ 1 еуфілін - на 14,1 дБ. А при висхідній - вітамін В1 1 еуфілін - зниження порогів відповідно на 9,0 - 9,3 дБ.

Для перевірки стабільності результатів, одержаних безпосередньо після проведення комплексно] терапії (лікарські засоби-в поєднанні з ФЕФ БАР), що призвела до пониження порогів кістково-проведених звуків у дітей, які страждають нсДросенсорною приглухуватістю, нами була проаналірована ефективність лікування в найближчому - 1 місяц 1 у віддаленому періодах - 6 місяців 1 1 рік. У 29 дітей з 54 з покращенням слуху, які з'явились на перевірку через 1 місяць після виписки ЗІ стаціонару, у яких безпосередньо після лікування було зафіксовано зниження порогу слухосприйняття на 3-х основних мовних частотах, в середньому, на 11,9 дБ, одержаний результат виявився стійким або навіть покращився у 26 хворих. Серег.нє зниження порогів в розрахунку на 29 чоловік склало 9,4 дБ КР>0,05). Лише у трьох дітей він виявився зниженим, в середньому, на 6,7 дБ в порівнянні з першопочатковим рівнем, а у 14 чоловік він підвищився на 20,2 дБ. Через 6 місяців , після закінчення лікування з'явилось 18 з 54 дітей, у яких було зафіксовано покращення слуху. У 17 з них слух стійко утримувався. Середнє зниження порогів на основних мовних частотах кістково-проведених звуків в порівнянні з такими ж, які були одержані безпосередньо після лікування, навіть збільшився з 9,26 дБ до 11,95 дБ. Та ж тенденція зберігалась 1 через рік. із 14 дітей, що з'явились на контрольний огляд через 1 рік, у яких середнє зниження порогів сприйняття кістково-проведених ввуків на 3-х основних мовних частотах безпосередньо після ліку.ання складало 6,4 дБ, знизилоь до 6,97 дБ. Аналіз відомих поодиноких негативних результатів засвідчив, що зниження слуху (підвищення порогів сприйняття кістково-проведених звуків на 3-х основних-мовних частотах) було пов'язано, як правило, з перенесеними в посттерапевтичному період. ГРВІ, грипу. Призначення повторних курсів лікування за розробленою методикою, як правило, призводило до відновлення втраченого додатку слуху, ч

Ми не -вмогли_ порівняти втримані нами найближчі 1 відда-

ленІ результати в основній групі з 2-ма контрольними групами, оскільки безпосереднє покращення слухової функції у дітеї, цих груп, було зафіксовано всього у 5-тьох з 51-1 дитини. Причому у 2-х дітей, які прийк-ли на огляд через 1 місяць з 2-х контрольних груп, слух у обох з них знизився до початкового рівня.

Таким чином, найближчі 1 віддалені резуль1'-ти у тому ж ступені, що й беспосередні, свідчать про те, що ФЕФ БАР у комплексі з препаратами, які звичайно призначаються для лікування хворих з нейросенсорною приглухуватість є на сьогодні вший день методом вибору 1 по нашому переконанню цей метод повинен яка мога ширше впроваджуватись в клінічній практиці . •

Таким чином, при виконанні дослідження одержав, нові результати, головними з яких е доказ переваг модіфікованого способу лікуьання дітей з нейросенсорною приглухуваті с а комплексом лікар:ьк;іх препаратів в поєднанні з фоноелектрофорезом БАР. Ця методика була використана нами у дітей впері.з 1 тепер

з повною підставою можна стверджувати про необхідність II широкого впровадження в клінічну практику. -

Не менш важливим є 1 то.1 факт, що ні в одному з 144 спостережень за дітьми, яких лікували розробленим методом, ні в жодного не було зафіксовано підвищення порогів кістково-про-ведених звуків ні в найближчому, ні у віддаленому періодах. Ця обставина зайвий раз підтверджує доцільність використання локального ФЕФ БАР.

Значний інтерес, з нашої точки зору, для клінічної отоларингології становлять виявлені нами особливості дії БАР, введених в організм за допомогою фоноелектрофорезу в залежності від статі, віку, давності захворювання, причин, що викликали приглухуватість, характеру аудіограми 1- типу аудіометричної кривої. Багато з виявлених фактів були й для нас повною несподіванкою, навіть- не всі з них можуть бути з'ясовані сучасним пізнанням патофізіології нейросенсорно І приглухуватості. Тим Сільш, це дає піг.стпсу продовжувати почату роботу для подальшого вдосконалення лікування дітей, шч ^трзжл'і'тгь одним з найтяжчих недугів - не [остатнім сприйняттям <,точуг.чоп

- 18 -

їх дзвінкого, співучого, балакучого світу.

Однією з .оловних переваг проведеного дослідження тепер слід по праву вважати спростування тезису про недоцільність консервативного лікування дітей з нейросенсорною приглухуватістю. ' .

В ИСНОБКИ

1. Запропоновано оригінальний, високоефективний метод лікування дітей з нейросенсорною приглухуватістю, що полягає в призначенні звичайного для цих випадків комплексу медикаментозних препаратів у поєднанні з фоноелектрофорезом ендаурально введеної біологічно активної речовини: або еуфіліну, чи піра- ■ цета'7. чи кавінтону, чи вітаміну В1.

2. ФЕФ низько- .1 високомолекулярних сполук (від 131 до 26000 БАР, введених а слуховий прохід (локальний ФЕФ), забезпечує їх проникнення у внутрішнє вухо тварин.

3. Оцінка тесту швидкої слухової адаптації у дітей, .що

страждають на нейросенсорну приглухувиЛгть, дозволяє прогнозувати ефективність їх лікування при використанні локального ФЕФ БАР. •

4. Оупіьь змін амплітудно-часових параметрів КСВії у

дітей з нейросенсорною приглухуватістю після ФЕФ ендаурально введеного кавінтону або вітаміну В1 відповідає змінам порогів слухі, оцінених психофізично за тональною аудіометрією, що дає можливість в абсолютній кількості випадків, користуватись останньою. ■

5. Позитивний оезультат лікування дітей, які страждають на нейросенсорну приглухуватість, комплексом звичайних медікамен-тозних засобів, які використовуються в поєднанні з ФЕФ БАР був зафіксований у 54 з 144 дітей ( 37,5£) при середньому зниженні порогів сприйняття кістково-проведених звуків на основних мовних частотах в 12 дБ. НІ у жодної дитини з 144, які отримали лікування, не було виявле"о погіршення слуху.

6. Найкращі результати лікування дітей, які страждають на нейросенсорну приглухуватість, з використанням запропонованої ’

методиіси були зафіксовані: на'протязі 6 місяців з початку хвороби; у віковій групі від 11 до 14 років; при горизонтальній 1 висхідній формах аудіометричної кривої.

7. Одержані позитивні результати стійко утримуються на протязі року у 90.3% хворих. За своєю ефективністю запропонований метод лікування дітей, котрі страждають на нейросенсорну приглухуватість, може бути використаний як метод вибору.

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

1. При лікуванні хворих на нейросенсорну приглухуватість фоноелектрофорезом БАР використання вітаміну В1 1 еуфіліну більш корисне для хлопчиків, а кавінтону 1 пірацетаму - для дівчаток.

2. При відборі дітей, хворих на нейроселсорну приглухуватість, для лікування ФЕФ БАР, треба пам'ятати, ч;о кращі результати спостерігаються у хворих з горизонтальними 1 висхідними типами аудіометричної кривої.

3. Існує залежність: чим раніше розпочато лікування дитини, яка хвора на нейрозенсорну приглухуватість, тим більше шансів отримати ефект.

4. Оптимальним віком для дітей, хворих на нейросенсорну приглухуватість, з точки зору отримання позитивного ;■ зультату лікування ФЕФ БАР, є вік від 11 до 14 років.

5. В очікуванні промислового випуску фоноелектрофорети-чних випромінювачів для їх заміни можна користуватись ультразвуковим ^ллікатором від апарату ЛОР-3, попередньо цільно обгорнувши його по колу тефлоновою або якоюсь іншою Ізоляцією, котра додаї.;ово покривається тонкою концентричною металевою стрічкою, -ка далі з’єднується з активним полюсом електрофоретичного апарату "Поток".

ПЕРЕЛІК РОБІТ, ОПУБЛІКОВАНИХ НА ТЕМУ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Характер церебральной гемодинамики и напряжоїтя кислорода в мягких тканях у детей с различными формами тутоухос-

ти // Журн. ушных, носовых и горловых болезней. - 1988. -

N4.-0. 22-27 Соавт. Г.Э. Тимен, В.Н. Писанко, Н И. Пере-возникова, Т.Э. Валецкая /.

2. Характер биоэлектрической активности коры головного мозга у детей с различными формами тугоухости // Вестник оториноларингологии. - 1989. ~ N 5. - с. 8-12. / Соавт. Г.Э. Ти-' мен, В.Н. Писанко, И.М. Данилки, т.Э. Валецкая /.

3. Роль микроциркуляторных нарушений в формировании ней-

росенсорной тугоухости у детей // Материалы II конференции детских отоларингологов СССР / Звенигород, 29 - 30 марта 1089 г./: Тез. докл. - Москва: Б.И. - 1989.- с. 220 - 222.

/ Соавт. Г.Э. Тимен, В.Н. Писанко, Т.В. Шидловская /.

4. Интракорпоральное лазерное облучение крови в комплексном лечении детей с нейросенсорной тугоухостью // Тезисы Всесоюзной конференции "Действие низкоэнергетического лазерного излуче-ия на кровь" / Киев, 27 - 29 сентября 1989 г./ :

- Киев :Б.И.- 1989. - с. 162 - 163. / Соавт. Г. Э. Тимен, В.Н. Писанко, В.Я. Дихтярук, В.В. ¡Дуровский, П.В. Винничук /.

5. Использование ФЭФ в комплексном лечении детей с ней-

росенсорной тугоухостью //VII съезд отоларингологов Украинской ССР / Одесса, 4 -6 октября 1989 г./: Тез. докл.-.Киев.-1989.- с. 7 .,-80. .

6. Применение электропунктуры у детей с кохлеарными невритами // V*! >сьезд отоларингологов Украинской ССР / Одесса,

4 -6 октября 1989 г. / : Тез. докл. - Киев. - 1989. -с. 144.

/ Соавт. Е.М. Руденко, В.Я. Дихтярук /.

7. Использование ультразвукового и элект. ического фореза

в комплексном лечении Сольных детей с нейросзнсорной тугоу-

хостью // Всесоюзная конференция " Методы и технические средства диагностики и лечения ЛОРорганот," / Киев, 25-27 октября 1989 г. / : Тез. докл. - Киев.- 198а. - с.76-',"?.

8. Изучение влияния биологически активных веществ на ам-

плитудно-временные характеристики слуховых вызванных потенциалов // Материалы первого всесоюзного симпозиума аудиологов с международным участием " Современные проблемы аудиологии"

/ Телави, 23-25 октября 1990 г./, Тез. докл. - Москва: Б.ИТ,

1990.— с. 132^-133. (Соавт. Г. Э. Тимен, Д. И. Заболотный, С. П. Чайка, В. II. Писанко).

9. Проникновение лекарственных средств во внутреннее ухо под воздействием фоноэлектрофореза // Научно-практическая конференция оториноларингологов НИИ уха, горла, носа н речи (Ленинград, 15—17 ноября 1990, г.): Тез. докл.— Ленинград: Б. И.— 1990.— с. 12—13. (Соавт. Г. Э. Тимен, Т. Э. Валецкая, О. П. Голобородько, Г. Т. Божко).

‘10. Объективная аудиометри^' у детей с нарушениями слуха в постмешшгит-иом периоде // Научно-практическая конференция отоларингологов и итоговая научная сессия Ленинградского, НИИ уха, горла, носа и речи (Ленинград. 15— 17 ноября 1990 г.): Тез. докл.— Ленинград.— 1,990.— с. 66—67. (Соавт. Г. Э. Тн-мен, С. II. Чудновскнй, С. П. Чайка).

11. Лечение детей, страдающих невритами слуховых нервов, местным фоноэлектрофорезом лекарственных средств // Информационное письмо.— Киев.—•

1991.— 2 с. (Соавт. Г. Э. Тпмен).

12. Проницаемость мембраны окна улитки // Журн. ушных, носовых и горловых болезней.— 1991.— X» 2.— с. 1—3. (Соавт. Г. Э. Тимен, В. Н. Писанко, Т. Э. Валецкая, Л. И. Волохонская).

13. Фоноэлектрофорез лекарственных веществ в лечении кохлеарных неври-

тов у детей // Совещание областных отоларингологов и научно-практическая конференция детских отоларингологов Украины (Алушта, 14—(15 мая 1992, г.): Тез. докл.— Симферополь: Б. И.,— 1992.— с. 82—83. ’

14. Нейросенсорная тугоухость у детей и их лечение // Материалы международной научно-практической конференции оториноларингологов «Актуальные вопросы клинической оториноларингологии» (Иркутск, 24—25 сентября 1992 г.): тез. докл.— Москва: В. И.— 1992.— с. 290—291.

МПИ "Лрукл.р». 199Л р. Зам. .0054—130.