Автореферат и диссертация по медицине (14.01.16) на тему:Клинико-психологическое и клинико-физиологическое исследование эффективности транскраниальной анодной микрополяризации мозга и оперантного биоадаптивного управления в лечении больных неврозами

и

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ ХАРКІВСЬКИЙ ІНСТИТУТ УДОСКОНАЛЕННЯ ЛІКАРІВ

На правах рукопису

КОЛЯДКО Світлана Петрівна

КЛШІКО-ПСИХОЛОГІЧНЕ ІКЛІНІКО-ФІЗІОЛОГІЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ТРАНСКРАНІАЛЬНОЇ АНОДНОЇ МІКРОПОЛЯРИЗАЦІЇ МОЗКУ І ОПЕРАНТНОГО БІОАДАПТИВНОГО УПРАВЛІННЯ В ЛІКУВАННІ ХВОРИХ НЕВРОЗАМИ

14.01.16- психіатрія

АВТОРЕФЕРАТ ДИСЕРТАЦІЇ НА ЗДОБУТТЯ НАУКОВОГО СТУПЕНЯ КАНДИДАТА МЕДИЧНИХ НАУК

Харків - 1997

Роботу виконано в Українському науково-дослідному інституті клінічної та експериментальної неврології та психіатрії

Науковий керівник:

доктор медичних наук, Н.О.Марута

Науковий консультант:

Заслужений діяч науки України, Лауреат Державної премії України, професор, д.м.н. П.В.Волошин

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор М.В.Михайлов доктор медичних наук, професор Г.Т .Сонник

Провідна установа:

Донецький державний медичний університет

Захист дисертаціі відбудеться “Л'У" 1997 р. на засіданні

спеціалізованої Вченої Ради Д 02.05.01 при Харківському інституті удосконалення лікарів (310176, м. Харків, вул. Корчагінців, 58).

З дисертацією можна ознайомитись в бібліотеці Харківського інституту удосконалення лікарів (310176, м.Харків, вул. Корчагінців, 58, тел. 11-35-56)

Автореферат розіслано 1997 року

Вчений секретар спеціалізованої Вченої Ради, кандидат медичних наук, доцент

І.А.Григорова

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Питання лікування неврозів в останні два десятиріччя привертають до себе все зростаючу увагу дослідників. Акіуальність цього аспекту проблеми неврозів обумовлена соціального значущістю, широкою поширеністю, очевидним патоморфозом з резистентністю до патогенетичної терапії, наркогеніспо багатьох психотропних засобів, які застосовуються при лікуванні, та їхніми іншими побічними ефектами (ІО.А.Александровський, С.І.Табач-ников, 1993; І.І.Кутько, 1994; С.Є.Ксеакова, 1995; А.К.Напреєнко, 1996; Г.Т.Сонник, 1995, 1996). Відомо, що у розвитку основних клінічних проявів сучасних форм неврозів, а саме емоційних та вегето-вісцеральних розладів лежить порушення процесів адаптації (О.М.Вейн, 1988; Б.Л. Карвасарський, 1990;

Н.К.Ліпгарт, Н.О.Марута 1991; ГІ.В.Волошин із співавт., 1995) і ефективність патогенетично орієнтованої психотерапії багато в чому залежить від їхнього стану. У цьому зв’язку здійснюється пошук нових методів лікування, котрі були б спрямовані на корекцію та підвищення адаптації та самоадаптації (С.І.Табач-ников із співавт., 1995; В.А.Абрамов, 1996; АЛЧуприков, 1996; О.І.Попова із співавт. 1996; М.Г.Пищук, 1996). Простежується чітка тенденція на використання в лікувальному процесі нефармакологічних, так званих біологічних методів лікування; в їхньому числі - розвантажувально-дієтична терапія (Г.К.Заїров із співавт., 1974; Д.І.Теренковський, 1987, 1992;), голкорефлексотерапія (Є.С.Нек-расова, 1974), біоадаптивне управління (Є.С.Сохадзе із співавт., 1988; В.І.Су-хоруков, 1992; Б.В.Михайлов, 1994), слабкі струми, що поляризують мозок (І.А.Святогор, Н.В.Василевський, 1988; В.М.Смирнов, 1990; М.Б.Ілюхіна із співавт., 1995). Це закономірно, бо ефективність психотерпії неврозів багато в чому визначається біологічним грунтом, на якому формується невротичний зрив (В.В.Коваль, 1982; Н.Д.Лакосіна, 1987; Н.К.Ліпгарт, 1989). Таким грунтом є порушення в емоціогенній системі мозку. Вони - стрижневий синдром в клініці неврозів, які змінюють психічну адаптацію та психосоматичні відносини, фор-

мують вегето-гуморапьні порушення (М.Г.Айрапетянц, О.М.Вейн, 1982;

В.С.Підкоритов, 1993; Н.О.Марута, 1993; П.В.Волошин із співавт., 1995).

У зв’язку із сказаним, у роботі використано ті лікувальні методи, для яких мішенню є емоціогенні системи мозку, лімбіко-неокортикальні механізми біологічної та психічної ауторегуляції, зокрема - біоадаптивне управління, яке спрямоване на довільний контроль та саморегуляцію мимовільних функцій (Н.В.Черніговська, 1980; Л.А.Лапшина, 1981; Н.О.Марута, 1985). Найбільш ефективне таке регулювання при оперантному біоадаптивному управлінні (Т.М.Воробйова, С.П.Колядко, 1994), бо воно передбачає долаючу поведінку, включає когнитивні та емоціогенні механізми, які планують цілеспрямовану дію з вибором програм на підставі інтрапсихічної адаптації досягнення соціально-значущої мети, психічного та соматичного здоров’я. Як другий нефармако-логічний метод лікування, ми обрали метод транскраніальної анодної мікрополяризації мозку (ТКАМП), бо для найкращого перебігу будь-якої, в тому числі психічної діяльності важливе значення має стан основних процесів -збудження та гальмування в мозку, що визначається мембранними процесами, які складають біологічний грунт адаптації (Г.В.Гальдинов, 1984; В.М.Шеверєва, 1988). Це і визначило метод даного дослідження.

Мета дослідження: вивчити терапевтичну ефективність застосування слабких струмів, що поляризують мозок (транскраніальної анодної мікрополяризації мозку - ТКАМП) та оперантного біоадаптивного управління (ОБУ) в комплексному лікуванні хворих неврозами на підставі клініко-психопатологіч-ного та клініко-фізіологічного аналізу.

Завдання роботи:

1. Вивчити вплив послідовних застосувань ТКАМГІ та ОБУ в комплексному

лікуванні хворих: а) неврастенією; б) істеричним неврозом; в) неврозом нав’язливих станів; .

2. Вивчити в якості контролю клініко-фізіологічні та клініко-психологічні особливості у хворих неврозами при лікуванні традиційними методами;

3. Розробити схеми застосування ТКАМП та ОБУ в комплексному лікуванні з різними формами неврозів.

Наукова новизна. Вперше вивчено з використанням клінічних, психологічних, електрофізіологічних показників механізми терапевтичних ефектів застосування ТКАМП та ОБУ в комплексному лікуванні хворих неврозами. Показано їхню високу ефективність при різних формах неврозів: редукція емоційних розладів, відновлення психофізіологічного стану, нормалізація психічного статусу та вегетативного тонусу. Виявлено конкретні нейрофізіологічні механізми впливів ТКАМП та ОБУ на адаптивні функції хворих: через вирівнювання гомеостазу з допомогою ТКАМП і через мозкові системи позитивного емоційного підкріплення з допомогою ОБУ, саморегульованої та подоланої поведінки, з включенням вищого рівня адаптації - психічної самоадаптації із складними ког-нитивніши та емоційними механізмами забезпечення цілеспрямованих дій з усвідомленням власних відчуттів та переживань.

Теоретичне значення роботи. Результати досліджень дозволили обгрунтувати деякі механізми емоційних розладів при різних формах неврозів, значення з них співвідношень синхронізуючих та десинхронізуючих систем мозку та лім-' біко-неокортикальних емоціогенних структур з порушенням домінуючих функцій лівого емоціогенного мозку. Виявлено вибірковий вплив слабких струмів, що поляризують мозок, та оперантяого біоадаптивного управління на механізми його інтегративної діяльності (емоції,пам’ять, сон, активність) при невротичних розладах.

Практичне значення роботи. Результати вказують на доцільність застосування нефармакологічних методів ТКАМП та ОБУ в комплексному лікуванні невротичних розладів. Вони високо ефективні при купіюванні різних емоційних розладів при астено-депресивному, астено-агрипнічному, тривожно-фобічному, тривожно-депресивному, обсесивному синдромах. Скорочують строки лікування. Ефект характеризується стійкістю. їхнє застосування обмежує використання фармакологічних засобів. В окремих випадках ці методи можуть бути методами

вибору і застосовуватись як амбулаторно, так і в стаціонарі. Розроблено диференціальну схему їхнього застосування також і при неврозоподібних станах органічного генезу. Описані варіанти ЕЕГ можуть бути критеріями діагностики неврозів. "

Особистий внесок дисертанта в розробку наукових результатів. Всі динамічні клініко-психологічні та клініко-фізіологічні дослідження, психологічні методи, ЕЕГ і РЕГ-енцефалографія, лікувальні сеанси ТКАМП та ОБУ, методи обробки проведені дисертантом особисто. Осмислення, інтерпретація результатів та літературне оформлення здійснено автором самостійно.

Апробація роботи. Дисертація виконана в рамках комплексних галузевих НДР: «Розробити систему психотерапії та нові технології засобів профілактики та лікування серцево-судинних порушень при психогенних захворюваннях та вегетосудинній дистонії» (шифр ОК 26.27.05.95), «Динаміка та психотерапія невротичних розладів у загальносоматичній практиці» (шифр ЦФ 529), «Розробити нові методи профілактики лікування терапевтично резистентних форм психозів та неврозів на підставі вивчення патофізіологічних особливостей захворювання та їхнього поєднання (шифр ВН 27.12.95).

Результати досліджень висвітлено на Пленумі Правління Українського науково-практичного товариства невропатологів, психіатрів та наркологів України (Львів, 1995), науково-практичному семінарі психотерапевтів України (Харків, 1995), на засіданні психіатричної та психотерапевтичної секції Харківського науково-медичного товариства (1996, 1997), на Першому Національному Конгресі невропатологів, психіатрів та наркологів (1997).

Публікації та інші форми впровадження.

За матеріалами дисертації опубліковано 6 робіт.

Отримано Патент України 6А6Ш1/00 «Спосіб лікування неврозів та неврозоподібних розладів». Видано один інформаційний аркуш.

Результати роботи впроваджено в учбовий процес на кафедрах психіатрії та психотерапії ХГУЛ, учбову програму семінарів психотерапевтів. Результати ро-

боти використовуються в клініці Українського НДІ клінічної та експериментальної неврології та психіатрії, Харківській міській клінічній лікарні № 15, міському психоневрологічному диспансері № 3, Харківській обласній психіатричній лікарні (Стрілече).

Обсяг роботи.

Дисертація викладена на 265 сторінках машинопису і складається із вступу,

7-ми розділів, закінчення, висновків, практичних рекомендацій та списку літератури, який включає 254 вітчизняних, 58 зарубіжних джерел. Робота містить: 33 таблиці, ЗО рисунків.

Положення, які виносяться на захист.

1. Послідовне застосування методів ТКАМП та ОБУ в комплексному

лікуванні хворих неврастенією на відміну від традиційної терапії більш ефективне: редуцирує емоціональні розлади, поліпшує мнестичні процеси, нормалізує загальний фон настрою та активність, спрямовані на мобілізацію реакції подолання з психологічною особистою установкою, відновлює структуру г.о-ведінкового сну та судинний тонус. '

2. Послідовне застосування ТКАМП та ОБУ в комплексному лікуванні хворих істеричним неврозом купіює страхи та тривожний стан, поліпшує емоційний фон настрою протягом дня, заглушує пароксизмальні прояви емоційного та вегетативного реагування та відновлює структуру поведінкового сну, сприяє перебудові ставлення хворого до свого захворювання, що сприяє швидкому розв’язанню внутрішнього конфлікту порівняно з результатами лікування традиційними методами.

3. Послідовне застосування ТКАМП та ОБУ в комплексному лікуванні хворих неврозом нав’язливих станів зменшує лабільність емоційних та вегетативних реакцій, купіює тривожно-фобічний синдром та відновлює сон, активує когнитивні процеси, які сприяють усвідомленню емоційних переживань, формує особисту установку на подолання хвороби, що проявляється в коротких строках лікування та більш ефективне порівняно з традиційною терапією.

4. ТКАМП та ОБУ на фоні традиційного лікування вибірково та диференційовано впливають на патогенетичні ланки формування різних форм неврозів, що знаходить відбиття: при неврастенії - у зниженні рівня реактивної тривожності, підвищенні настрою та активності; при істеричному неврозі - у зниженні рівня особистої тривожності, поліпшенні настрою та самопочуття; при неврозі нав’язливих станів - у значному зниженні рівня реактивної та особистої тривожності.

5. При всіх формах неврозів ТКАМП та ОБУ відновлюють нормальне співвідношення синхронізуючих та десинхронізуючих систем мозку, заглушують пароксизмальну активність і відновлюють домінуючі функції лівого емоціогенного мозку, поліпшують або нормалізують судинну реактивність, кро-венаповнення мозкових судин та венозний відтік, опосередковано через нормалізацію гальванічного та емоційного гомеостазу.

ЗМІСТ РОБОТИ

Загальна характеристика хворих та методики їхнього обстеження

Обстежено 126 хворих неврозами: 43 неврастенією (13 - контроль), 53 істеричним неврозом (14 - контроль), ЗО неврозом нав’язливих станів (10 - контроль) хворих.

У хворих неврастенією виділено два основних психопатологічних синдроми - астено-депресивний та астено- агрипнічннй; у хворих істеричним неврозом

- тривожно-фобічний та тривожно-депресивний. Для оцінки стану емоційної сфери у хворих використані методика САН, шкали Спілбергера-Ханіна (1976), які дозволили судити про рівні реактивної та особистої тривожності. Для виключення органічної природи захворювання проводили: ЕКГ, флюорографію органів грудної клітки, ЕЕГ, РЕГ з наступною консультацією спеціалістів.

Реєстрацію електричної активності головного мозку здійснювали на

8-канальному ЕЕГ-графі фірми «Медікор» з безпосереднім введенням інформації в ЕОМ-ШМ-486 БХ-66 в реальному режимі часу. Якісний аналіз ЕЕГ

Таблиця - Порівняльна динаміка стану хворих неврозами (А - неврастенією, Б - істеричним неврозом, В - неврозом нав’ язливих станів) та ефективності комплексної терапії у поєднанні з сеансами ТКАМП та ОБУ (основна група) і при традиціній терапії (контрольна група).

І тиждень II тиждень Ш тиждень

Ефект Неврози Основна група Контрольна Основна група Контрольна Основна група Контрольна

лікування (І-ІІІ сеанс) гоупа (IV-VII сеанс) група (УІІІ-Х сеанс) група

Кіл-ть %+т Кіл-ть %+т Кіл-ть °/о±ТП Кіл-ть %±т Кіл-ть %±т Кіл-ть %+т

Одужання А - - - - - - - - 16 53.3І9.3 2 15.4+10.4’

Б - - - - 7 17.9±6.2 - - 22 5б.4±8 5 35.7+13.3

В - - - - - - - - 4 20.+9.1 2 20.0±13.3

Значне А 8 26.7±8.2 2 15.4+10.4 13 43.3+9.2 4 30.7±13.3 11 36.7±9 7 51.3+14.4

поліп- Б 8 20.5±б.5 2 14.3±9.7 17 43.6±8 5 35.7±13,3 11 28,2±7,5 5 35,7±13,3

шення В 4 20±0,1 - - 9 45,±11,4 - - б 30+10,5 2 20±13,3

Поліп- А 22 73,4±8,2 4 33+13,6' 17 56,7±9,2 7 51,3+14,4 3 10±5,6 4 53,3±13,6*

шення Б 19 48,7±8,1 7 50+13,9 12 30,8+7,5 7 50±13,9 6 15,3+5,9 4 28,6+12,5

В 16 80+9,1 - - 11 55+11,4 3 30±15,3 10 50±11,5 6 60+16,3

Відсу А - - 7 57,3+1,4 - - 2 15,4+14,4 - - - -

тність- Б 12 30,8+7,5 5 35,7±13,3 3 7,7±4,3 2 14,3±9,7 - - - -

динаміки В - - 10 100±0 - - 7 70±15,3 - - - -

* - достовірність різниць р<0.05

здійснівали візуально: кількісним методом обробки ЕЕГ служив динамічний кореляційний спектральний аналіз 5-секундних ділянок, з гістограмним нагромадженням спектрів частот та графічним зображенням. Кореляційні зв язки проявлялися лише у випадку достовірності. Для визначення стану церебральної гемодинаміки використовували Львівський реограф з програмним управлінням та аналізатором, застосовували стандартні відведення, які дозволють реєструвати кровенаповнення в системі внутрішніх сонних артерій та вертебробазиляр-ному басейні. Враховували показники дикротичного індексу (ДКІ), діастоліч-ного індексу (ДСІ), венозного відтоку (ВВ).

Методика оперантного біоадаптивного управління, розроблена нами (Держ. Патент України 6А6Ш1/00, №20526А), включає апаратурне забезпечення і сам спосіб управління психофізіологічним станом пацієнта. Апарат є генератором електричних імпульсів, частота яких модульована ритмікою біосигна-лів мозку та трансформується з допомогою технічних засобів у фотосигнали. Пацієнт в умовах вільного вибору режиму фотостимуляції, кольору, частоти та тривалості посилань імпульсного кольору, а також тривалості проведення сеансу здійснює самофотостимуляцію з реєстрацією її частоти на автоматичному лічильнику, що дозволяє кількісно оцінювати рівні мотивації, її часову структуру, спрямовану на вирівнювання гомеостазу. Біологічним зворотнім зв’язком такої регульованої поведінки є узагальнена інформація про емоційний гомеостаз, яка надходить з емоціогенної системи мозку, оцінює внутрішній стан організму в цілому та його функції зокрема. Системоутворюючим фактором в цій цілеспрямованій поведінці є модель позитивної емоції майбутнього одужання, тобто на відміну від інших заходів тут в процес саморегуляції та самоадаптації залучається особистість хворого. Висока ефективність даного способу біоуправління забезпечується і тим, що при періодичних замиканнях пацієнтом клавішів на пульті управлінні відбувається активація пропріоцепторів руки і висхідна афе-*

рентація від них збуджує активуючу неспецифічну систему мозку, що сприяє швидкій реалізації процесів адаптації на лімбіко-ретикулярному рівні.

Терапевтичні сеанси методу транскраніальної анодної мікрополяризації мозку в нашій модифікації, які полягають у зміні протягом сеансу параметрів струму, здійснювали протягом 30-ти хв. І до 1-ї години, впливаючи струмом не більше 250 мкА. Послідовні сеанси ТКАМП та ОБУ проводились протягом 10-ти днів. На першому етапі лікування з хворими проводилась індивідуальна роз’яснювальна робота.

Результати піддані обробці із застосуванням критеріїв Вілкоксона та Стью-дента (Є.А. Гублер, А.В. Генкін, 1973), машинного аналізу.

Для хворих неврастенією основними були скарги астенічного типу: слабкість, розбитість, підвищена втомлюваність. Для хворих з провідним асте-но-агрипнічним синдромом у скаргах переважало порушення сну, яке проявлялось у розладі засипання, глибині та тривалості, його нічні пробудження нерідко супроводжувались неприємними відчуттями: серцебиттям, головним та серцевим болем. При постановці діагнозу неврастенії з астено-депресивним синдромом на перше місце виступали скарги на знижений настрій, відсутність бажання що-небудь робити, апатію. '

При встановленні діагнозу всім хворим призначалось традиційне специфічне лікування, яке включає в себе різні психотерапевтичні методи та фармакотерапію. Хворі основної (1) групи отримували фармакотерапію: специфічну, у поєднанні з сеансами ТКАМП та ОБУ. Контролем служили хворі, які отримували лише традиційну терапію (2 група). В результаті лікування, яке проводилось в першій групі у хворих з астено-агрипнічним синдромом (14 чоловік) позитивна динаміка стану спостерігалась вже к 3-4-му сеансам, проявлялась у поліпшенні сну, появі почуття відпочинку, зменшенні вираженості вегетативних пароксизмів. До 8-10-го сеансів 12 чоловік з 14-ти (90 %) оцінювали свій стан як одужання та значне поліпшення, яке проявлялося в редукції основних скарг, появі почуття впевненості в собі, у можливості побудови завдань та планів на майбутнє. В контрольній групі хворих з даним синдромом (7 чоловік), позитивна динаміка спостерігалась лише до кінця другого тижня лікування, хворі

відзначали поліпшення сну, зменшення почуття розбитості та роздратованості. До кінця третього тижня з 7-ми чоловік у 4-х спостерігалось одужання, у 3-х -значне поліпшення.

У хворих 1-ої групи з астено-депресивним синдромом (16 чоловік) до 3-го сеансу ТКАМП вже відзначалось стійке поліпшення самопочуття (3 хворих), до 5-7-го сеансів 6 чоловік з 16-ти відзначали стабілізацію фону настрою, який став більш рівним. До 8-10-го сеансів15 хворих з 16-ти (93,7 %) оцінювали свій стан як одужання та значне поліпшення. В контрольній групі хворих з даним синдромом (6 чоловік) відзначалось значне поліпшення та одужання до кінця третього тижня (83,3 %). Оцінюючи загальну ефективність комплексного лікування із застосуванням сеансів ТКАМП та ОБУ, отримано такі дані: з 30-ти хворих одужання та значне поліпшення настало в 90 % випадків, найменший ефект був у хворих з астено-агрипнічним синдромом. При лікуванні традиційними методами терапії з 13-ти хворих одужання та значне поліпшення настало в 69 % випадків, незначне - в 31 % випадків. Найменший ефект був у хворих з астено-депресивним синдромом.

Хворі істеричним неврозом при вступі до лікарні скаржились на дратливість, плаксивість, вразливість, підвищену ранимість. Багато хто у своїх скаргах відзначали неприємні відчуття в ділянці серця (61 %), відчуття «спазмів у горлі» (33 %), почуття «нестачі повітря» (24 %), головні болі (46 %), знижений фон настрою (83 %), багато хто скаржився на різні страхи (31 %). Хворі, які були вкрай тривожні, відчували внутрішню напругу, непевні тривожні побоювання, які супроводжувались різними вегетативними проявами, складали групу з тривожно-фобічним синдромом: з них комплексне лікування отримало 20 чоловік (1 група), 8 - традиційне (2 група). Для хворих з провідним тривожно-депресивним синдромом характерним було зниження настрою, тривога, відзначалось поєднання депресивних та фобічних розладів. Поведінка хворих відзначалася вираженою демонстративністю. В цій групі комплексне лікування отримували 19 чоловік, 6 - традиційне.

У хворих 1-ої групи з провідним тривожно-фобічним синдромом зміни позитивної спрямованості у своєму стані відзначали 14 чоловік з 20-ти (70 %), 4 з них оцінювали свій стан як значне поліпшення, 10 - як поліпшення, тобто ще зберігались неприємні відчуття тривоги, почуття страху, що періодично посилювалось. 6 хворих змін не відзначали. До 8-10-го сеансів виявлено, що при тривожно-фобічному синдромі 10 чоловік вважали себе такими, що одужали, відзначали нівелювання провідної симптоматики, критично ставились до своєї хвороби. Свій стан як значне поліпшення відзначили 6 чоловік, у них картина вегето-судинних пароксизмів значно згладжувалась. Хворі цієї групи віддавали перевагу роботі під час сеансів самофотостимуляції з частотою 16-32 Гц, вважаючи її найбільш оптимальною.

У хворих контрольної групи з тривожно-фобічним синдромом виражені зміни позитивної спрямованості спостерігались до третього тижня лікування і проявлялись ось в чому: 2 хворих з 8-ми вважали себе повністю здоровими (25 %), у них зникли основні скарги, були більш емоційно врівноважені, доброзичливі; 3 хворих з 8-ми оцінювали свій стан як значне поліпшення, тривога) якщо і відчувалась хворими, то не була так виражена, не супроводжувалась страхами, нормалізувався нічний сон; решта 3-х хворих оцінювала свій стан як нестіке поліпшення.

У хворих істеричним неврозом з провідним тривожно-депресивним синдромом (19 чоловік) лише 4 к 3-4-му сеансам відзначали поліпшення у своєму стані: вирівнявся фон настрою, відновився сон. Значущість психотравмуючої ситуації зберегалась. До 8-10-го сеансів 12 хворих з 19-ти (63 %) вважали себе цілком здоровими, не пред’являли скарг, стали товариськими, активними. 5 чоловік оцінювали свій стан як значне поліпшення. Вони віддавали перевагу роботі з частотою 16-32 Гц під час сеансів самофотостимуляції. З хворих контролю з даним синдромом лише до кінця третього тижня оцінювали свій стан як одужання, у них зникли основні симптоми хвороби, були задоволені своїм

психічним та фізичним станом; 2 хворих оцінювали свій стан як стійке поліпшення.

При оцінці загальної ефективності комплексного лікування хворих істеричним неврозом із застосуванням сеансів ТКАМП та ОБУ отримано такі результати: з 39-ти чоловік одужання настало у 22-х і значне поліпшення - у 11-ти (84 %), більш виражена ефективність відзначена у хворих з тривожно-депресивним синдромом. Оцінюючи ефективність традиційних методів терапії, виходить: з 14-ти чоловік - одужання у 5-ти, значне поліпшення - 5 чоловік, що відповідає 71,4 % , у решти 4-х хворих з тривожно-депресивним синдромом ефект був відсутній.

До групи хворих неврозом нав’язливих станів були віднесені особи, у скаргах яких основне місце займали різні страхи: танатофобії (32 %), клаустро- та агарофобії (41 %), канцерофобії (29 %), лісофобії (5 %). Як правило, вони мали множенний характер, супроводжувались вираженою тривогою, внутрішнім занепокоєнням. Хворі ставились до свого стану критично, часом опиралися йому. Крім фобій, вони пред’являли також і загальноневротичні скарги: на дратівливість, почуття напруги, порушення сну, зниження фону настрою.

20 хворих, що складали дослідну групу, отримували комплексну терапію, яка включала в себе сеанси ТКАМП та ОБУ, і неодмінно раціональну психотерапію, під час якої формували установку хворих на нефармакологічні методи лікування. Зміни в стані цих хворих з’явились до 2-3-го сеансів. 5 з 20-ти відзначали появу м’язової релаксації під час сеансів ТКАМП, при сеансах ОБУ більша частина хворих працювала з частотою 8-14 Гц. Під час сеансів вони відзначали зменшення вираженості почуття страху, напруги. 16 хворих з 20-ти оцінювали свій стан як поліпшений. До 6-го сеансу ТКАМП та ОБУ 9 чоловік з 20-ти (45 %) свій стан розглядали як значне поліпшення, що виражалось у зникненні страхів та тривоги, нормалізації сну. 11 чоловік з 20-ти (55 %) оцінювали свій стан як поліпшення при збереженні значущості психотравмуючої ситуації та коливань настрою протягом дня. До 10-го сеансу 14 хворих (70 %) оцінювали

свій стан як одужання, 6 (ЗО %) - як значне поліпшення, скарг не пред’являли, 10 хворих (50 %) в цілому розглядали свій стан як поліпшення

В контролі позитивна динаміка спостерігалась до кінця третього тижня лікування; 2 хворих з 10-ти (20 %) вважали себе здоровими, 2 (20 %) -оцінювали свій стан як значне поліпшення, решта 6 чоловік (60 %) - як поліпшення. Отримані результати говорять про ефективність традиційного лікування, але комплексна терапія з сеансами ТКАМП та ОБУ мала переваги в більш ранньому настанні ефекту.

Психологічне обстеження хворих невротичними розладами при комплексному лікуванні з ТКАМП та ОБУ і традиційній терапії показала - було отримано такі результати: рівень особистої реактивності в процесі лікування зменшувався, причому в контрасних групах значущість різниць при 1 < 0,005 відзначалась при астено-агрипнічному синдромі. Так, у хворих, які лікувалися комплексною терапією із застосуванням сеансів ТКАМП та ОБУ, зменшення рівня особистої тривожності сталося в 92,9 % випадків, у хворих, які отримували традиційну терапію, - в 71,43 % випадків. Зміни тієї ж спрямованості відзначалися в рівні реактивної тривожності. В контрастних групах значущість різниць при і < 0,005 (р < 0,03) відзначалась як при астено-агрипнічному синдромі (в основній групі -

92,9 % , в контролі - 85,7 %). Виражені і значущі різниці за рівнями реактивної тривожності свідчать про вплив цих немедикаментозних методів, включених в комплексну терапію, на патогенетичну ланку, бо за цієї форми неврозу основними є реакції особистості на ситуацію.

Дані САН також мали зміни позитивної спрямованості. Однак, показники «Активність» та «Настрій» були значущі в контрастних групах при 1 < 0,005 (р < 0,01). Так, в основній групі хворих з астено-агрипнічним синдромом показник «Активність» підвищувався в 85,7 % , в контролі - в 71,4 % випадків. У хворих з астено-депресивним синдромом в основній групі - 93,7 % , в контрольній -

83,3 % .Показник «Настрій» в основній групі 99,9 % випадків у хворих з провідним астено-агріпнічним синдромом, а в контрольній - 71,4 % . У хворих з

провідним астено-депрєсивним синдромом в основній групі 93,7 % , в контрольній - 83,3 % . Ці дані свідчать про активність впливу методів ТКАМП та ОБУ на процеси психофізіологічної активності та емоційну сферу хворих.

У хворих істеричним неврозом показники змін особистої та реактивної тривожності мали також позитивну динаміку. Рівень особистої тривожності в контрастних групах при і < 0,005 (р < 0,01) мав значущі різниці як при тривожно-фобічному, так і при тривожно-депресивному синдромах: в основній групі хворих з тривожно-депресивним синдромом цей показник зменшився в 94,7 % , в контрольній групі - в 83,3 % ; при тривожно-фобічному синдромі в основній групі - в 75 % , в контрольній - в 85 % . Рівень реактивної тривожності мав тенденцію до зниження, але не значуще в контрастних групах. Ці дані підтверджують вплив методів ТКАМП та ОБУ на особистості особливості хворих істеричним неврозом, які відіграють провідну роль у патогенезі даної форми неврозу. При оцінці показників САН, підвищення показника «Самопочуття» було значуще в контрастних групах при тривожно-депресивному синдромі; в основній - в 94,7 % , в контрольній - в 83,3 % ; збільшився показник «Активність» при тривожно-фобічному синдромі: в основній групі - в 90 % , в контрольній - в 75 %, при цьому ж синдромі спостерігались значущі зміни показника «Настрій» : в основній - в 85 % , в контрольній - в 75 % випадків. Результати дозволяють говорити про патогенетичний вплив ТКАМП та ОБУ на емоційно-вольову сферу хворих істеричним неврозом.

Дані досліджень у хворих неврозом нав’язливих станів були такими : значуще знизився рівень особистої та реактивної тривожності. Так, рівень особистої тривожності знизився в основній групі у 90 % , в контрольній - у 80 % ; реактивної тривожності в основній групі - у 80 % , в контрольній - у 70 % випадків, при цьому І < 0,005 (р < 0,01). Показники «Активність» та «Настрій» тесту САН зазнавали змін в контрольних групах і були такими : показник «Активність» підвищувався в основній групі у 80 % , в контрольній - у ЗО % ;

«Настрій» : в основній групі - 90 % , в контролі - 80 % випадків, що проявлялось у стабілізації рівня емоційно-вольової сфери хворих даної групи.

В цілому можна сказати, що немедикаментозні методи ТКАМП та ОБУ мають у своїй терапевтичній основі вплив на патогенетичні ланки виникнення різних форм неврозів.

Дослідження особливостей електричної активності мозку та церебральної гемодинаміки у хворих неврозами під впливом комплексної терапії із застосуванням ТКАМП та ОБУ виявило схожість та різницю ефектів їхніх впливів. У групі хворих неврастенією при візуальному аналізі виділено три варіанти ЕЕГ : 1) десинхронізований; 2) пароксизмальний; 3) синхронізований. Для 1-го варіанту (66,6 %) було характерно домінування бета-ритму, тут же в 47,7 % зустрічались бета-веретена сну, реакції на гіпервентиляцію викривлено. Застосування в комплексному лікуванні ТКАМП та ОБУ перебудовувало частотний спектр біопотенціалов з домінуванням альфа- і тета-рктмів. Реакції на функціональні навантаження були добре виражені і підтверджували пристосовницький характер цих структурно-функціональних перебудов різних відділів мозку.

У хворих неврастенією з пароксизмальним варіантом (23,3 %) на ЕЕГ були представлені біопотенціали різного частотного діапазону, які формуються в па-роксизми, більше у правій півкулі. Під впливом ТКАМП та ОБУ на фоні традиційної терапії пароксизми заглушувались, відзначалась синхронізація альфа- у 92 % хворих.

У хворих з синхронізованим варіантом на ЕЕГ переважала альфа- активність, в тому числі і в лобних відділах (62,3 %). Після сеансів ТКАМП та ОБУ в лобно-скроневих відділах виникала десинхронізація (в 91 %), альфа-і те-та-ритми стали більш регулярними в тім’ї та потилиці і більше в лівому мозку.

Позитивні зрушення параметрів ЕЕГ були виявлені в контрольній групі. Зникали рухові артефакти, мигання, рух очей; відзначалась тенденція до синхронізації у 63,3 % хворих.

Виявлено, що у хворих неврастенією зміни у мозковому кровообігу проходять за типом ВСД: змішаному - 59,7 % , гіпертонічному - 23 % , гіпотонічному

- 14,5 % . Ці типи не залежали від варіантів ЕЕГ. У 49 % відзначено нестійкість судинного тонусу; ще у 12,8 % ВСД спостерігалась лише в басейні сонних артерій (50 %) або у вертебробазилярному басейні (50 %). Нормотонічні РЕГ -лише у 2,8 % . Порушення реактивності в системі сонних артерій - у 43 % , у вертебробазилярній - у 27 % . Після лікування з включенням сеансів ТКАМП та ОБУ у 86 % випадків поліпшилась церебральна гемодинаміка, замість венозної хвилі реєструвалась розтягненість катакроти. Показники венозного відтоку зменшились з 25,1 + 0,3 % до 19,7 + 0,9 % (р < 0,01). Збільшилось число нормо-тонічних РЕГ з 2,8 % до 16,5 % (р< 0,01). Судинна дистонія могла бути лише в одному з басейнів : реакція на гіпервентиляцію у 73,6 % була адекватна.

У 39-ти хворих істеричним неврозом виявлено подібність варіантів ЕЕГ, які зустрічаються при неврастенії : у 62 % реєструвалась десинхронізована активність, була представлена бета- ; у 23,3 % з них були відсутні інші ритми ; у

39,9 % на десинхронізованому фоні зустрічались комплекси деформованих альфа- , гострі хвилі. Реакції на функціональні навантаження - у вигляді паро-ксизмів тета- , альфа- . Після сеансів ТКАМП та ОБУ на фоні комплексного лікування у 71,4 % хворих відбувалася перебудова кореляційних зв’язків частотного спектру в різних відділах мозку, яка відбивала взаємовідносини синхронізуючих та десинхронізуючих систем в бік розвитку процесів неспання. Інтегруючим механізмом була лобно-фронтальна кора у взаємодії із скроневою : відбувалося розбиття домінантного патологічного осередка в правій півкулі та збагачення зв’язків лобно-фронтальної кори лівого мозку з усіма іїшшми відділами, в тому числі і правого мозку. Реакції на функціональні навантаження відбивали мобілізацію ретикуло-лімбічних механізмів адаптації. Акцент регуляції емоційної поведінки було перенесено в сферу діяльності лівого мозку, що корелювало з позитивною динамікою клінічних проявів істеричного неврозу.

У 22 % хворих істеричним неврозом на ЕЕГ переважав дифузний альфа-ритм, модульований гострими розрядами, перемежовувався обірваними альфа- і бета-веретенами, що створювало характер пароксизмальності електрогенезу, більше в правому мозку. Після ТКАМП та ОБУ відбувалася гіперсинхронізація альфа-ритму у 87,7 % випадків, який набував панувального характеру і зв’язував в єдиний процес всі структури головного мозку. У 13,3 % випадків альфа- перемежовувалась швидкими бета- . Ці зрушення ЕЕГ корегували з позитивною клінічною динамікою.

У 15,6 % хворих істеричним неврозом ЕЕГ практично не відрізнялась від норми. В передніх відділах домінували бета- , в задніх - альфа-ритми. Після лікування синхронізація біопотенціалів посилювалась.

Позитивні зміни на ЕЕГ були виявлені і в контролі, однак, менш значущі, в лобних відділах зустрічались альфа- і редуковані бета-веретена, які відбивають підвищену напруженість мозку в 27 % випадків.

У всіх 39-ти хворих істеричним неврозом виявлено зміни церебральної ге-модинаміки, характерної для ВСД: у 67,5 % - за гіпертонічним, у 20 % - гіпотонічним, в 12,5 % - змішаному типами. Ці типи не залежали від варіантів ЕЕГ. Порушення венозного відтоку виявлено у 85,7 % , мікроциркуляції - у 19 % хворих істеричним неврозом. Після сеансів ТКАМП та ОБУ на фоні традиційної терапії відзначалось поліпшення РЕГ-показників у 88,2 % , венозного відтоку у

72,3 % , зменшувались або зникали додаткові хвилі (особливо у вертебробази-лярному басейні) - у 79,4 % . При гіпертонічному типі ВСД після лікування кро-венаповнення судин головного мозку наближувалось до норми у 91,4 % . У 8,6 % РЕГ залишалась без змін. У двох випадках застосування ТКАМП та ОБУ на фоні гіпертонусу привело до погіршення показників РЕГ. В контролі традиційна терапія викликала позитивні зрушення менш стабільні та менш виражені.

У групі хворих з неврозом нав’язливих станів у 60 % випадків на ЕЕГ переважали бета- та їхні веретена, часто з електроміографічним компонентом у передніх відділах. Після ТКАМП та ОБУ заглушувались м’язові артефакти, бета-

веретена трансформувались в альфа- . Кореляційний аналіз виявив розвиток високої патологічної збуджуваності мозку.

У 26,6 % хворих з неврозом нав’язливих станів на ЕЕГ переважала паро-ксизмальна активність (у правому мозку - 87 % , лівому - 49,9 % з фокусом у скроневих відділах). Права лобна кора, судячи з корелограм, функціонувала автономно поза зв’язку з іншими структурами мозку. Після лікування із застосуванням ТКАМП та ОБУ лобна та скронева кора лівого мозку функціонували у тісній взаємодії.

У 13,4 % хворих неврозом нав’язливих станів було виявлено функціональну декортикацію лівої лобної кори - відсутність елекгрогенезу, в той же час як у правому мозку на фоні десинхронізації реєструвались альфа-веретена, тобто в патогенезі неврозу нав’язливих станів особливе місце займає лобна кора лівої півкулі, а правий мозок виконує компенсаторно-пристосовні функції. Така функціональна декортикації лівої лобної кори вибірково вивільнює підкоркові механізми несвідомого і це лежить в основі важко купійованих синдромів за цієї форми невротичних розладів, коли страждають вищі коркові функції усвідомлення суб’єктивних переживань.

У хворих неврозом нав’язливих станів відзначено переважання гіпертонічного типу гемоциркуляції (74,6 %) із зміною еластико-тонічних властивостей та ознаками утруднення венозного відтоку (83,9 %). Кількісні показники реоєнцефалограми у цих хворих складали до і після під впливом ТКАМП та ОБУ : ДКІ -107,5 ± 4,3; 93,9 ± 3,8; ДСІ - 95,3 ± 4,2; 87,5 ± 5,0; ВВ - 32,4 ± 1,7;

26,4 ±1,4 відповідно, для всіх показників р < 0,005. Тобто відбувалися зміни ге-модинаміки в бік нормотонічного типу.

Підбиваючи підсумки, можна зробити висновки і на підставі ЕЕГ-РЕГ-даних, що методи ТКАМП та ОБУ, які застосовуються в комплексі з традиційною терапією, мають у своїй основі патогенетично спрямований вплив на механізми формування невротичних розладів.

ВИСНОВКИ

1. Послідовне застосування ТКАМП та ОБУ в комплексному лікуванні хворих неврозами підвищує його терапевтичну ефективність, викликаючи ряд позитивних зрушень, з яких найбільш вираженими та постійними є емоціотроп-ний, сомногенний, адаптогенний ефекти.

2. Застосування ТКАМП та ОБУ в комплексному лікуванні хворих неврастенією приводить до редукції емоційних розладів (знімає вираженість астенічних проявів, депресивний фон настрою, дратливість та ін.), нормалізації загального фону настрою, активності, спрямованої на підвищення самоадаптації (виникнення реакції подалання з психологічною особистою установкою), до відновлення структури поведінкового сну у поєднанні з позитивними зрушеннями у вегето-судинній реактивності.

3. Застосування ТКАМП та ОБУ в комплексному лікуванні хворих істеричним неврозом робить корегуючий вплив на емоційні розлади (знімає страхи та купіює тривожні стани, поліпшує настрій та пролонгує його протягом дня), заглушує емоційну та вегетативну пароксизмальність, відновлює сон, змінює ставлення хворого до свого захворювання, що сприяє більш швидкому розв язанню внутрішнього конфлікту порівняно з результатами лікування традиційними методами.

4. Застосування ТКАМП та ОБУ в комплексному лікуванні хворих неврозом нав’язливих станів викликає позитивні зрушення в основній клінічній симптоматиці : зменшує лабільність емоційних та вегетативних проявів, вираженість тривоги та страху, активує когнитивні процеси у поєднанні з нормалізацією емоційного реагування, що проявляється в більш короткі строки лікування порівняно з традиційною терапією.

5. Виявлено схожість та різницю впливів ТКАМП та ОБУ на клініко-психологічну симптоматику при різних формах неврозів, що свідчить про вибірковий вплив цих нефармакологічних методів на патогенетичні ланки їхнього формування, це знаходить вираження при неврастенії в значному зни-

женні лише рівня реактивної тривожності, з показників САН достовірне підвищення настрою та активності ; при істеричному неврозі високо значуще зниження рівня особистої тривожності, з показників САН - поліпшення настрою та самопочуття ; при неврозі нав’язливих станів - зниження рівня реактивної та особистої тривожності, поліпшення настрою та активності.

6. Виявлено конкретні нейрофізіологічні механізми терапевтичних ефектів ТКАМП та ОБУ. Ними є ретикуло-лімбіко-лобно-скроневі емоціогенні структури мозку, які під дією цих впливів відновлюють нормальне функціонування, про що свідчить перебудова їхнього елекгрогенезу в бік нормогенності та стабільності, які забезпечують процеси загального збудження та гальмування. При цьому ТКАМП та ОБУ проявляють амбівалентні властивості, відновлюючи нормальне співвідношення синхронізуючих та десинхронізуючих систем мозку, за яких швидкі ритми домінують в передніх лобно-скроневих емоціогенних відділах мозку поряд із заглушенням бета-веретен сну, в задніх - виникають та синхронізуються повільні гльфа-коливання ; відбувається розбиття або заглушення пароксизмальної активності, спрощення їх структури та відновлення домінуючих функцій лівого емоціогенного мозку.

7. В регуляцію інтегративної діяльності мозку включаються два важелі : один - через вирівнювання загального гальванічного гомеостазу з допомогою ТКАМП, другий - через мозкові системи позитивного емоційного підкріплення з допомогою ОБУ, саморегульованої та подоланої поведінки, з включенням вищого рівня адаптації - психічної самоадпатації із складними когнитивними та емоційними механізмами забезпечення цілеспрямованих дій, з усвідомленням власних відчуттів та переживань. В цьому суть саморегулювання емоцій індивідом, інтрапсихічної адаптації, яка досягає соціально-значущих (соціальної адаптації) і біологічно-значущих (здоров я) цілей.

8. ТКАМП та ОБУ сприятливо впливають на церебральну гемодинаміку, поліпшуючи судинну реактивність, кровенаповнення судин та венозний відтік і

опосередковано через поліпшення метаболізму мозку сприяють кращій адаптації організму.

9. Методи ТКАМП та ОБУ можуть бути використані в комплексному лікуванні невротичних розладів, дають можливість зменшення застосування фармакологічних засобів, в окремих випадках можуть бути методами вибору : фізіологічні, не дають побічних ефектів.

Практичні рекомендації.

1. Критеріями для встановлення диференційного діагнозу різних форм неврозів можуть бути показники ЕЕГ. Для неврастеній: а) десинхронізація біопотенціалів з присутністю бета-веретен при провідному астено-агрипнічному синдромі; б) пароксизмальна активність переважно у скроневому відділі правого мозку.Для істеричного неврозу: а) десинхронізація з високо частотним бета-, яка перемежовується дифузними альфа-веретенами, більше у скроневій ділянці; б) або пароксизмальна активність правих скроневої та лобної ділянках мозку. При неврозі нав’язливих станів: а) десинхронізація біопотенціалів з присутністю м’язових артефактів у лобно-скроневих відділах, осколків бета-веретен; б) або низький електрогенез, аж до «функціональної декортикації» в лівій лобній корі.

2. При комплексному лікуванні хворих з невротичними розладами високоефективним є метод транскраніальної анодної мікрополяризації мозку, яка маючи мембрано-тропний ефект, відновлює гомеостаз гальванічних струмів, необхідний для нормальних процесів збудження та гальмування в головному мозку.

3. Для нормалізації емоційної сфери у хворих з невротичними розладами високоефективним є метод оперантного біоадаптивного управління - це модель регульованої поведінки, спрямованої на досягнення соціальних та біологічних цілей, що реалізується через систему позитивного емоційного підкріплення з допомогою зворотнього узагальненого біологічного зв’язку про емоційний гомеостаз. Спосіб та апарат ОБУ захищені Патентом України.

4. Для лікування невротичних розладів ТКАМП та ОБУ можуть бути методами вибору, фізіологічні, не дають ускладнень. Оптимальним варіантом в лікуванні неврозів є їхнє застосування : ТКАМП протягом 30-60-ти хв. і через 30-60 хв. ; ОБУ у вільному режимі вибору самим пацієнтом.

5. Методи ТКАМП та ОБУ можуть бути рекомендовані для поліпшення пам яті та процесів сну, емоцій не лише у хворих неврозами, а й при інших формах функціональної, а також органічної патології мозку.

Перелік основних праць, опублікованих за темою дисертації.

1. Similarity and Distinction of Neurophysiological Mechanism of Effects of Biological Feedback (BFB) and Transcraniai Anodic Micropolarization of Brain (TAMPB) in Alcoholic treatment. // Abstracts « New Approaches to Treatment of Alcoholism and drug dependencies». March 2830, 1989 Gagry, USSR -T. Vorobjova, L. Bacumencc, S. Xoljadco.

2. Значення емоційного мозку в нейробіологічних механізмах оперантного біоадаптивного управління (дослідження на моделі самофотостимуляції) // Ж. «Український вісник психоневрології». - Харків - 1995, -т. З, вип. 1. - С. 12-15 (слівавт. Т,М. Воробйова).

3. Досвід застосування транскраніальної анодної мікрополярнзаціії мозку (ТКАМП) та оперантного біоадаптивного управління (ОБУ) у лікуванні хворих істеричним неврозом //Ж. «Український вісних психоневрології». - Харків. -1995. -т. З, вип. 2 (6). - С. 306-309.

4. Прогностичне значення функціональної асиметрії частотного спектру електричної активності мозку в безмедикаментозній терапії хворих істеричним неврозом // Сб. наукових робіт Історія Сабурової дачі. Успіхи психіатрії, неврології, нейрохірургії та наркології. - т. 3. - Харків. -1996. - С. 229-230.

5. Немедикаментозна корекція емоційної саморегуляції у хворих неврастенією та неврозом нав’язливих станів // Ж. «Український вісник психоневрології»,- Харків. - 1996. - т. 5, вип. 1. -С. 95-101.

6. Аналіз ефективності застосування транскраніальної анодної мікрополяризації та оперантного біоадаптивного управління у хворих на неврози // Ж. «Український вісник психоневрології». -Харків. - 1996. - т. 4, вип. 5 (12), - С. 224-227.

7. Патент України «Спосіб лікування неврозів та неврозоподібних розладів» 6A61N1-00 № 20526 А (співавт. П.В. Волошин, Т.М. Воробйова, Н.О. Марута), 1997.

АННОТАЦИЯ

С.П. Колядко «Клинико-психологическое и клинико-физиологическое исследование эффективности транскраниальной анодной микрополяризации мозга и оперантного биоадаптивного управления в лечении больных неврозами» Рукопись. Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.16. - психиатрия. Харьковский институт усовершенствования врачей. Харьков, 1997.

На основе анализа результатов клинико-психологического и клиникофизиологического исследований выявлены механизмы терепевтических эффектов биологических методов транскраниальной анодной микрополяризации мозга и оперантного биоадаптивного управления в лечении больных неврозами.

Показана их высокая эффективность : редукция эмоциональных расстройств, восстановление психофизиологического состояния, нормализация психического статуса и вегетативного тонуса, что происходит за счет выравнивания гальванического гомеостаза и активации мозговых систем положительного эмоционального подкрепления с включением высшего уровня адаптации психической самоадаптации со сложными когнитивными и эмоциональными механизмами обеспечения осознания собственных ощущений и переживаний.

ABSTRACT

S.Koljadco «Clinico- psychological and cliiiico- physiological Research of Transcranial Anodi Micropolarization of a Brain and Operating Biofeed-back Management of Treatment at ill Neuroses».

Kind of dissertation is a manuscript. The masters thesis for the degree of candidate of Medical Sciences in a specialized field 14.01.16. - psychiatry. Kharkov Institute of Advanced Medical Studies, Kharkov, 1997.

According to the analysis of the results of clinico-physiological and clinico-psychological tests there were discovered the mechanisms of therapeutical effects of biological methods of transcranial anodi of a brain and operating biofeed-back management at ill neuroses. Their high efficiency has been shown : reduction of emotional disorders, recovery of psychophysiological condition, compensation of psychic status and vegetative tonicity that takes place by means of galvanic mechanisms activation and brain systems of positive emotional confirmation. It includes the high level adaptation - psychic self-adaptation with complicated cognitive and emotional mechanisms of provision of the own feelings and sensations realizing.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: неврози, емоціогенні системи мозку, психічна само-адаптація, транскраніальна анодна мікрополяризація мозку, оперантне біоадаптивне управління, електрогенез, церебральна гемодинаміка.