Автореферат и диссертация по медицине (14.01.16) на тему:Клинико-психологические особенности формирования социальной дезадаптации мальчиков-подростков с невротическими и неврозоподобными расстройствами

Харківський інститут удосконалення лікарів

На правах рукопису МІХАІІОВСЬКА НАТАЛІЯ ГЕНАДІЇВНА

КЛШІКО-ПСИХОЛОПЧШ ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ СОЦІАЛЬНОЇ ДЕЗАДАПТАЦІЇ ХЛОПЧИКІВ-ПІДЛІТКІВ З ІІЕВГОТИЧНИМ1І1 НЕВРОЗОПОДІБІШМІ1 РОЗЛАДАМИ.

14.01.16 -психіатрія

Автореферат дисертації на здобуття вченого ступеня кандидата медичних наук

Харків - 1996

Робота виконана в Українському науково-дослідному інституті охорони здоров"» дітей та підлітків

Науковий керівник:

Кандидат медичних наук В.М. Арбузова

Офіційні опвішші:

Доктор медичних наук, професор ВЛ. Гапгпко Доктор медичних наук B.C. Подаорнтов

Провідна установа - Український науково-дослідний інститут соціальної та судової психіатрії

іГилаМ^

Захист дисертації відбудеться .......1996р.

о ..годині на засіданні спеціалізованої Ради

Д.02.05.01 при Харківському інституті удосконалення лікарів за адресою: 310176,м.Харків, вул.Корчагінців,58

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці інституту.

Автореферат розіслано "..."........ 1996р.

Вчений секретар спеціалізованої Ради, кандидат медичних наук І.А.Григорооа

І

НАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження.

’ За нашого часу відмічається неухільне зростання граничних кервово-психічних розладів у підлітків (А. Є.Личко, 1985; К. С, Іебединська, 1988; НЕ Волошин, 1993,1994; І. І. Куть-ко,1393; Е Л. Гавенко,1991;Е М. Арбузова, 1986; А. І. Захаров, 1988). У зв"язку із соціально-економічними, політичними, екологічними змінами у суспільстві непсихотичню психічні порушення у підлітків супроводжуються вираженою соціальною дезадаптацією, яі^а накладає відбиток на іх соціальне функціонування у більш зрілому віці (Ю. А. Александрова • кий,1992; Б. Д. Карвасарський, 1990; И І. Буянов, 1986; Е С. Под-коритов,1989; Н.О. Марута,1994; І.Е Крук, 1993). Все частіша у підлітків із неврозоподібними і невротичними розладами причиною формування соціальної дезадаптації стають порчен і форми поведінки, основу яких складають . агресивні реакції різної структури і вирахешм (0.0. Александров, 1956,1992; 1.0. Горькова, 1994; К Е Ковальов, 1988; Е Г. Кондратенко,1988,1991; 0. М. Корнетов, 1990; Е. М. Мельник, 1994; Е Б. Куч-

ма,1994). Девіації поведінки реєструються у хворих з граничними нервово-психічними розладами (ГНПР) поряд з іншими психопатологічними синдромами: астенічним, облігатним для щєі

категорії хворих, сенесто-іпохондричним, депресив-но-дистии1чним,обсесивно-фоб\чним, ісгеріоформчим (ЕМ. Кози-дубова, 1992,1994; Н. Д. Лакосіна,1987; О.'П. Перетяка,1987;

0. II Стаценко, 1991; Е С. Подкоритов, 198Э)'.

Найбііьи значущімн для формування психічної і’ соціальної дезадаптації підлітків виявляються такі патогенні

біологічні фактори, як Евршатальні травми ЦНС, а такок черепно - МОЗКОВІ травми (иШ) і нейроінфекції (НІ), перенесені на більш пізніх етачах онтогенезу (Г. Г. Давидова, 1984;

І. Е Доброгаєза,1987; Е. Г. Ейдешллер,1990). . ’

Високий рівень соціально-психологічних проблем стає незборимим для підлітків із проявами ГНПР, недостатнім рівнем розвитку вольової сфери, психічною нестійкістю, слабким контролем особистості над поведінкою,1 низько» спромомііотю до самоаналіау і самоконтролю ( О.О. Александров, 1986; І.М. Боброва, 1982; Г. Б. Грібанова, 1985; Т. Е Терьохіна, 1984;

Д. І. Фельдштегш,1891; X Хрістозов, 1987).

Метою нашого дослідження стало удосконалення діагностики і профілактики, розробка принципів.прогнозування соціаль---ноі дезадаптації хлопчиківпідлітків із неврозоподібними і невротичними- розладами на основі вивчення клініко-патогене-тичних закономірностей її формування.

Задачі д о. с л і д ж е н н я.

1. Вивчити фактори ризику,клініко-психопатологічні особливості невротичних і неврозогібдібних розладів' у хлопчи-

КІВ-ПІДЛІТКІВ.

2. Виділити КЛ І НІ ко-ПСИХОЛОГ І чиі ознаки порушень по-

ведінки і розробити критерії диференціальної діагностики де-задаптивної поведінки хлопчиків-підлітків з невротичними і . неврозопод і бігами розлами. .

3.' Вивчити особливості обміну серотоніна за його р.ів-

нем у крові та екскреції 5-ОІОК у підлітків з невротичними і неврозоподібними розладами. ■

■і. Визначити критерії прогнозу соціальної і психічної дезадаптаці ї підлітків з ГНПР.

з

, 5. Розробити рекомендації по профілактиці соціальної та

психічної дезадаптації хворих. . •

Основні п о л о ж е'н и я д и с е р т а ц і ї, що виносяться на захист:

1. Встановлені клінічні особливості сучасних форм ГНПР

у підлітків,при яких усе частіша відмічаються девіаціІ поведший1 Вани входять в структуру психопатологічних порушень поруч з іншими синдромами. '

2. Обгрунтовано використання комплексу . експериментально- психологічних методів для ранньої діагностики початкових проявів патологічних девіацій поведінки при неврозоподібних та невротичних розладах.

3. Обгрунтовано прогностичне значення . шкрЬсоціаль-

них.ішніко-психопатологічних та біологічних факторів для піддалеішого соціального прогнозу хворих на ГНПР. .

' 4. Відзначена ролЬ біогенного моноаміна серотоніна . для

діагностики початкових форм агресивної і прихованих форм ау-тоагресивцої поведінки у підлітків з нерговопсихічними розладами. •' • ■

Наукова новизна досліджепня.

Дана характеристика конституційно-психологічних,мікро-соціальних і біологічних факторів соціальної дезадаптації хлопчиків-шдлітків з невротичними і неврозопод і бшп-пі розладами. Виділені особливості впливу цих факторів у'хворих з патологічними формами порушеної поведінки.

Виявлені показники структури і виражен}сті агресивних реакцій у підлітків з невротичними і неврозойодібшіми розладами. ,

Встановлено значення основних соціальних, клініко-ітси-

хологічних і біологічних факторів для прогнозування соціальної дезадаптації підлітків з граничниш порушеннями.

Уперше одержані дані, які підтверджують участь біогенного моноаміш серотоніна в реалізації агресивної поведінки

підлітків а невротичними і неврозоподібними розладами,а та-

І

кож кореляційні залежності показників агресивності з рівнем обміну серотоніна. , '

Практична значущість роботи.

В результаті проведеного дослідження роаробле'ио критерії ранньої діагностики дезадаптивяих форм девіантної поведінки у підлітків з неврозоподібними і невротичними розладами, пр дозволяє використовувати одержаний комплекс КЛІНІКО-психологічних показників для виділення груп ризику 3-роввитку соціальної дезадаптації і проведення ефективних і диференційованих профілактичних заходів. ’

Встановлено клініко-психопатологічні особливості сучасних форм ГНПР, які містять сполучення девіацій поведінки з депресивною психопатологічною симптоматикою.

Розроблено принципи віддаленного прогнозу соціальної дезадаптації підлітків з ГНПР. Виділено основні прогностичні ознаки для оцінку клінічної динаміки та соціального функціонування хворйх. '

Впропадлення- резуль та т і в дослідження у практику охорони з д о р о в’я.

Одержані диференціально-діагностичні критерії ранньої діагност іки дезадаптивних форм порушеної повєлінкіі у підлітків з-неврозоподібнимк і невротичними розладами,прогнозування перебігу нег.еихоткчних псих і чних порушень, принципи

етапного .лікпгання і реабілітації хворих,а також диспансерного нагляду використовуються у практичній роботі клініки та консультативної поліклініки Українського НДІ охорони ЗДОРОВІ ДІТ-5Й та підлітків. ' '

Дані про клініко*-психологічні особливості підлітків з ГШР та порушеними формами поведінки впроваджено• у навчальну 'програму кіксів стажування та інформації для психологів, які проводяться в УкрНДі охорони здоров"я дітей та підлітків. . .

Результати . досліджень надруковано у 2 інформаційних листах, методичних рекомендаціях, які ьпроваджено у практику охорони здоров’я Харківського,Херсонського,Львівського ВІДДІЛІВ охорони здоров'я. ’

Апроб ц і я результатів дослідження. •.

■ Матеріали дослідження докладено на міжнародної конференції "Девіантна поведінка неповнолітніх і молоді,можливості впливу"! Харків, 1994), на міжнародному конгресі "Соціальні . аспекти психічного здоров"я дітей і тідлітків’ЧОдеса, 1994) ,на Українській науково-практичній «зн-ізренціі "Актуальні проблеми Лікування і реабілітації іідлітків з соматичними і психичнйш захворюваннями"

Харків, 1995) .

Публікації. Основні подолання дисертації публіковано у .9 друкованих працях. Перелік основних публікацій наведено іаприкпщі автореферата. ,

Конкретний особистий, внесок дисертанта у розробку' наукових

результатів., ■

■ ■ б .

Результати дослідження одержані та проаналізовані самостійно. Розроблені діагностичні та прогностичні критерії соціальної дезадаптації поведінки підлітків а ГШР, встансв-л?яа участі біогенного коноаміна серотоніна в реалізації агресивної поведінки хворих. '

Надруковані праці, допоеіді на конференціях підтверджусь особисту участь автора в узагальненні результатів роботи, Структура дисертації. дисертація складається 8 вступу,огляду літератури,власних дослідлїєнь (Б глав), підсумків,висновків, практичних рекомендацій та покажчика літератури,який містить 265 найыену-вань(220 вітчизняних та 45 іноземних джрел). Робота гакладе-на на 180 сторінках, вміщує £5 таблиць і 5 рисунків.

' ‘ ЗМІСТ РОБОТИ.'

Загальна характеристика хворих '■ і методи дослідження.

, Під наглядом знаходилось 1СО хлопчккіб-підлітків від 14

років до 17 років 11 місяців 29 днів із неврогоподібними і

.невротичними розладами.З них 46 осіб з неврогоподібнкми по. ' ' * ' " ’ рушеннями внаслідок перенесених ЧМГ та НГ і 54; підлітка із

неєрозами. Обстеження проводилось в;' уовах психіатричного

відділення Українського НДІ охорони здоров"я дітей 1

ПІДЛІТКІВ.' ; ' , _ •

50 хворих було обстежено у катамяеаі. Середня тривалість катамнезу складала!, 5 ромі. Досдідайшм включало за-гальноУлшчні дані із .вивченням с;сарг, анамнезу,фізичного і статевого, розвитку, стану соматичного гдорсв"я, хворим провадилось .обстеження.загальноприйнятий;! ларавлшчними методами. - ..ресенцефалографії,- електроенцефалограми, реатге-

■гаграфп чер-зпа, електрокардіографії, фонокардіографі і, _ ехо-:онографп. З метою вивчення характерних рис особистості ївоііих застосовувались такі експериментально-психологічні летгдл.як патохарактерологічний діагностичний опитувальник ;ГЩС). А-Е. Личко для підлітків , проективна методика вивченая еноційних реакцій у ситуаціях фрустрації - тест рисункових ■' фрустрацій С. Розенцвейга (Rosenzweig Picture-Frustrâtі on Study, P-F Study) для дорослих, із виділенням індексів Раухфляйиа, а також опитувальник А. Басса-Царкі . для вивчення'агресії (Л.Ф. Бурлачук.1989; 0. Є. Дзін і леза, 1984; С.Е Єніколопов,1979; Е В. Знаков, 1990;

A. Buss, 1985).

’ Для оцінки біологічної ланки у патогенезі розладів поведінки вивчали стш. обміну біогенного моноашну серотоніну ао його вмісту у крові та екскреції метаболіту серотоніну 5-ОІОК ( В. Г. Колб, Е С. Камишніков, 1976; В. І. Кулшський, Л. С. Костюковська, 1969).

Оцінка динаміки захворювання проводилась із використаним критерію 'симптоматичного поліпшення і поліпшення соціального функціонування (В.М. Мясіш,ев,і960). • Прогнозування гфекту терапії здійснювалось за цими критеріями за допомогою неоднорідної послідовної статистичної ' процедури [Є.Е Г^блер.’д. А. Генкін, 1973). Обробка результатів проводилась за допомогою параметричних і непараметричних методів математичної статистики: критерій t-Cr"xweHTa, Уілкоксона Манна-Уітні, Фішера, Xf", кореляційного аналізу (Ю. І. Іванов,0.М.По-горе люк, 1990).

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ ТА ЇХ ОБГОВОРЕННЯ.

1. Характеристика клініко-пси-хопатологічних’ проявів ГНПР у ПІДЛІТКІВ. '

При обстеженні хворих було виявлено, що серед підлітків із неврозоподібними розладами переважним клінічним синдромом була церебрастенія (67,7 1). Супутня соматична патологія була виявлена у 85 % хворих. Поряд г церебрастені.єю виділено такі неврозоподібні синдроми: астено-іпохондричний (47,7 X), астено-депресивний (43,2 X). Ну-реакци - у 6,8%. Серед підлітків із неврозами переважка більшість мала неврастенію (64,8 X), невроз нав'язливості - 14,8 %, істеричний невроз - 18 %. У 18,6 % хворих відзначалися моносим-птомні неврози. ГОревага специфічних емоційних розладів при неврозах дозволила виділити їх астенічний (68,5 7.), астено-депресивний (25,9 X), астено-іпохондричний (18,5 %), тривож-но-фобічний (14,8 7.) варіанти. .

Супутня соматична'патологія' у вигляді функціональних розладів гепатобіліарної і серцево-судинноі систе_м була виявлена у 24,1 X підлітків з неврозами, ожиріння, затримка росту і статевого розвитку ^ у 20,4 X.

Із усіх обстежених Сула виділена група підлітків (36 осіб) із патологічними формами девіантної поведінки. Девіації поведінки мали тотальний характер, торкаючись усіх ніш соціального функціонування хворих, основу яких складали агресивність як взрбальна,' так і фізична, негативне відношення до оточення, конфліктність, неспроможність прогнозувати результати своєГ поведінки та його оцінку оточенням, слабка емоційна прихильність до близьких, низькі комунікативні

здібності. Соціальна дезадаптація цих хворих була обумовлена переважно розладами у поведінці, які нашаровувалися на прсяз» основного захворювання. Але, якщр у підлітків з нев-рого.гадібними порушеннями девіації поведінки мали більш виражений і стійкий характер, включалися у психопатологію ре-зідеального періоду ЧМТ і НІ та фенотипічно проявлялися переважно агресивними та ішіунітившши афективними реакціями, то у хворих на неврози девіантка поведінка являла собою один із механізмів компенсації неврозу у вигляді демонстра-

_ V , *

тивних і демонстративно-аутоагресивнйх афективних реакцій, що дезактуалізують невротичні переживання. ,

Клініко-динамічне спостереження хворих із неврозо-подібними і невротичними розладами виявило , високу поширеність депресивного синдрому (28 X) у психопатології цих порушень. Причому у підлітків із порушеними формами поведінки відзначалися * тимопатичні реакції саме депресивного забарвлення.

2. Вплив несприятливихмікросо-ціадьних. факторів на формування соціальної дезадаптації ПІДЛІТКІВ із Г НПР.

' При вивченні мікросоціальних факторів встановлено, ер, у груТп хворих із девіантною поведінкою КІЛЬКІСТЬ ПІДЛІТКІВ, які виховуються у неповних -сім"ях, було у 2 рази біль-еє у порівняти з підлітками без проявів порушеної поведінки, причому у девіантних хворих неповна сім"я була пов"яза-на у рівному ступені як із розлученням батьків,так і із загибеллю батька внаслідок реалізованого суїциду, .ьбивства або нещасного випадку. Випадків насильницької смерті батька

у хворих без порушень поведінки наш не було зареєстровано; неповна сім"я у цих підлітків була пов"язана із розлученням батьків, щр у більшості випадків стало пусковим моментом у розвитку неврозу або неврозоподібних розладів на фоні перенесених раніше ЧИ і НІ. Такі;м чином, істотним фактором у розвитку порушень поведінки, з нашої точки зору, є не стіль-ке самий факт неповної сім'Ч, а, скоріше те, що батько або був об"єктом насильства, або реалізував аутоагресивну, саморуйнівну поведінку. Фактори несприятливої сім"ї у ВИГЛЯДІ переваги деструктивних процесів, виховання вітчимом частіше відзначалися у груш підлітків із порушеними формами поведінки (36,1 X і 13,9 X відповідно) у порівнянні із.хворими без поведінкових розладів (10,9 X і 1,6 % відповідно).

• Анйліз шкільних взаємовідносин свідчить про те, що частість дідактогеній у групах підлітків з порушенням поведінки, ' а Та-лж без поведінкових відхилень були однаковими. Це підтверджує ге, кр стола є другорядною соціальною нішею, де виявляється дезадаптація підлітків. Слід визначити що, позашкільна зайнятість, широта інтересів підлітків, можливість реалізувати своі здібності і прагнення у підлітків із порушеними формами поведінки відзначала у 2 рази рідше, ніж у хворих без девіацій (16;7 % і 31,2 % відповідно). Ад-диктивна поведінка у вигляді тютюнопаління, епізодичного вливання алкогольних напоїв, і наркотиків у смачно частіше реєструвалася у дєвіь..і’них хворих (58,3 X і 15,6 X вдповід-но). .

. Таким ЧИНОМ, '• , послідженні був стверджений істотний *>плив несприятливих мікросощальних факторів на формування граничних психопатологічних порушень у підлітків і соці-

п

альну дезадаптацію. .

3.Характеристика психолог і чних властивостей особистості підлітків з ГНПР у стані соціальної дезадаптації.

, • Аналіз преморбідних психологічних властивостей особистості підлітків із ГНПР виявив перевагу акцентуацій характеру лабільного кола у хворих із порушеними формами поведінки (29 г,),рідше відзначались акцентуації епілептоідного (12,9%) та шизоідного типу; (16,1 X). У підлітків без девіацій поведінки частіш зустрічалася, иизоідна акцентуація (26,8 7.), другою за частотою була епілептоідна (12,2 %), лабільна реєструвалася у 9,8 % хворих.

У підлітків іс порушеними фор'лаш поведінки переважали виражена конформність і реакція емансипації, частіш реєструвалася психологічна схильність до алкоголізації та делінквентіїоі поведінки у порівнянні із хворими без по-ведінкових розладів.

При вивченні особливостей емоціонального реагування в ситуації ' фрустрації отримані такі результати: у підлітків із порушеними формами гювєдінки мали перевагу екстрапунітив-ні реакції (64 %),. у той час як у хворих без девіацій приблизно . з однаковою частотою реєструвались екетрапуштивні та інтрапунітивні реакції (43,7 7. і 46,9 % відповідно). У хворих без порушень поведінки у 2 рази частіше відмічалися ім-пунітивни реакції (9,4 7. і 4 7. відповідно). У всіх обстелених підлітків із ГНПР мав перевагу садозахисний тип реакції на фрустрацію (45,6 7.). Упертий та перешкоджадьно-домінантний типи реакцій у підлітків із порушеними фермами поведін-

ки зустрічались з однаковою частотою (28 7.), а у хворих без девіацій -поведінку у 2 рази частіше відзначався упертий тип реакції (37,5 7.) у порівнянні з перешкоджально-домінантним (15,6 X).

У всіх хворих були отримані низькі значення коефіцієнту соціальної адаптації (46,4 Z) у порівнянні із нормативними показниками для здорових підлітків цього ж віку (60 7.) (р < 0,05) (Б. .11 Арбузова,1986).

Аналіз значень індексів Раухфляйша, який у цієї категорії хворих до сьогоднішнього часу не досліджувались, продемонстрував, що у підлітків із порушеними формами поведінки відзначалося значне перевищення таких індексів, як вираже-ність і спрямованість агресії (7,02 і 2,46 відповідно). Разом з тим, у підлітків без порувень поведінки визначались більш високі значення індексів трансформації агресії і вирі-ігення проблем (2,76 та 2,85 відповідно). Співвідношення індексів Раухфляйша у хворих з ГНПР подані на рис.1.

За методикою А. Басса-Даркі'у підлітків із патологічними формами порушеної поведінки реєструвалися білік високі значення фактору агресії і агресивні реакції,, що її складають: фізичної агресії і негативізму (80,67 */. і 84,6 % відповідно) у порівнянні із хворими без девіації поведінки (65,8£ і 64,17 7. відповідно). Співвідношення - факторів агресії у хворих з ГНПР- наведені на рис. 2. . '

У групі .підлітків із порушеними формами поведінкн безпосередньо Корелюють індекс вираденості агресії та індекс спрямованості агресл (г - 0,82, р < 0,001), індекс вирішення проблем із показниками дратливості і негативізму (г » 0,88/. р.< 0,05 та г - 0,57, р < 0,05 відповідно).показники

‘ ІЗ

Агресивні реакції в ситуації' фрустрації у підлітків з ПШР

Умоені позначки:

Г - рира.чсешюсті агресії IIІ-спрямованості агресії

II- трансформаші'агресії ІУ -вирішення проблем

Фактори агресії і ворожості у підлітків з ГНПР

умовні аозначіси:

1 - агресія II- Фізитаа агресія . Ш-веРбальяа агресія IV -еосє-рєеяя агресія

У - дратливість

VI- негативізм

VII-ВОРОХ1сть

ТіХі-образа •

IX - ПІДОЗРІЛІСТЬ

ркс. г

фізичної, вербальної агресії, дратливості прямо сполучені із значеннями загального фактора агресивності ( г = С,58, р < 0,05, і' » 0,86. р < 0,0001, г « 0,71, р 0,001 відповідно). Прямий кореляційний зв"яаок був виявлений між показникам; значень факторів образи, чуття провини і загального показника ворожості ( г » 0,56, р < 0,05 і г = 0,82, р < 0,005 відповідно). Негативно корелює показник підозрілості і вербальної агресії. Останній, у сеою чергу, пов"яганий негативним кореляційним зв"язком із загальним показником ворожості (г » -0,57, р-< 0,05 і г » -0,55, р <-0,G5 відповідно), із загальним показником ворожості також ксрелюе показник Підозрілості (г » 0,89, р < 0,001).

Індекс спрямованості агресії знаходився у значущому кореляційному зв"язку (г » 0,9) із індексом трансформації та вираженою і агресії (г - 0,9, р < 0,003 і г = 0,6, р < 0,05 відповідно). У свою чергу, безпосередньо корелювали індекс виралй-коті і трансформації агресії (г « 0,8, р < 0,005 ). Про низьку конструктивність при вирішенні власних проблем свідчатьнегатівні кореляційні зв"ягки індексу вирішення проблем із фактором, образи і чуття провини (г - -0,3, р < 0,004 і г » -0,8, р < 0,008 відповідно). Показник посередньої агресії пов"язаний з фактором негативізму і агресивності (г - 0,6, р < 0,004 1 г « 0,7, р < 0,02 відповідно).

' . Про структуру'агресивних реакцій можна судити по наявності кореляційних зв"язків загального показника агресії із фактором фізичної, посередньої, вербальної агресії, дратливості, та негативізму (г » 0,6, р < 0,03, г » 0,7, р < 0,02, Г - 0,9,р < 0,0001, Г - 0,8, р < 0,001 і Г - 0,8, р < 0,0003 відповідно). Загальний показник ворожості позитивно

корелве із факторами образи і підозрілості (г ='0,9, р < 0,0001, г =0,3, р < 0,0001 відповідно), показник дратлиЕос-ті із значенням! показників підозрілості та вербальної агрэ-с і і (г =» 0,7, р < 0,01 і г *» 0,0, р < 0,002 відповідно), образи і підозрілості, негативізму і вербальної агресії (г -0,8, р < 0,005 і г *= 0,7, р < 0,008 відповідно).

Таким чином, при вивченні психологічних властивостей, виді лени ' психологічні характеристики, які мають найбільше діагностичне значення при оцінюванні рівня соціальної адаптованості підлітків з ГНГЕР.

4. Участь біогенного моноаміку серотоніну / .формуванні соціальної і психічної дезадаптації у підлітків з ГНПР. •

Для вивчення біологічної ланки патогенезу дезадаптив-них форм поведінки у підлітків із ГНПР використовувалися дані про стан активності серотонінергічної системи. Загальновідомою є участь у реалізації складних повєдінкогах актів великої кількості систем і взаємовідносин, рівень активності емоціогенних структур мозку і вплив на нього біологічно . » . ■ активних речовин,в тому-числі біогенного моноаміну серотоніну. Однак на контингенті підлітківіз ГНПР і порушеними формами поведг'ки участь серотоніну у його реалізації не вивчалась. .

- У результаті проведеного дослідження було встановлено, що у девіантних підлітків із ГНПР-Еідзначається зниження активності серотонінергічноі системи (СЕС)‘. у порівнянні ІЗ хворими без ознак відхилень у поведінці. Так, рівень вмісту серотоніну у периферичній крові хворих з порушеними формами

поведінки, основу- яких складали агресивні тенденції, був значно нижчим, ніж у хворих без девіацій (0,71 + 0,05 нколь/мл і 0,84 + 0,5 нкмодь/мя відповідно, р.< 0,05), така ж тенденція^зберігалася у кількості 5-0І0К, ер екскретується (17,26 + 2,31 мкмдль/добу і ISÇ,03 ± 2,26 мкмоль/добу відповідно, р < 0,01) та коефіцієнті обліку серотоніну

(28,23 + 4,28 і 30,36 £.4,4, р < 0,01) рис. 3.

Отримані в роботі дані свідчать про те, щр для підлітків із ГНПР була характерною наявність негативної кореляті показника коефіцієнту . обміну серотоніну і фактора Фізичної агресії А. Басса-Даркі (г - -0,35, р < 0,05). У підлітків у віддаленому періоді ЗЧМГ і НІ з девіантною поведінкою рівень 5-ОІОК, що екскретується, безпосередньо корелює 8 індексом трансформації агресії (г - 0,78, р < 0,05).У підлітків із неврозоподібними порушеннями без девіацій поведінки' відмічені кореляційні зв"язкі рівня Б-ОІОК, що екскретуєть-ся, з індексом спрямованості агресії (г » -0,64,р <

0,050)vвміст серотоніну із показником посередньої агресії (г « 0,83,р < 0,005) і чуття провини (г - -0,85, р <

0,005), ф може свідчити про аутоагресйвні тенденції у поведінці хворих. .

У групі девіантних підлітків із'невротичними розладами знайдено сполучення міх рівнем серотоніну з індексом вирішення проблем (г“0,?б,р < 0,05) і показником чуття провини 'г-О.З.р < 0,005). .Відзначено1 кореляційний гв”язок значень коефіцієнту обміну серотоніну із значеннями посередньої агресії (г - -0,79, р < 0,05), негативізму (г «-0,77,р <

0,05). ' Особливої уваги заслуговує той Факт,- шр рівень вмісту серотоніну у девіактних хворих із ГНПР пов"язаиий нега-

Значения uomimm oómy ссротоша j ищніпіп

з Г il II Р

V

лЧЛ^'

Vcí^

РИС. з.

тивяим кореляційним зв'язком із показником чуття провини (г »-0,85,р< 0,05),до відбиває аутоагресиЕні тенденції у поведінці й залежить від соціалізації особистості (М.В.Щусті-кова, Л 0. АртаментоЕа, О. С. Кочарян.1993).

Б. Прогноз стану..психічної і соціальної де. г адаптації п і д -л 1 т к і в з Г Н П Р. .

Усім хворим пррводилсся комплексне лікування з ураху-. ванням етіології захворювання, динаміки і особливостей психопатологічних проявів. .Терапія Еключада в себе застосування медикаментозних препаратів, психотерапевтичної корекції на-.явних неврозоподібних, невротичних 1 ПОВЄДІНКОВИХ порушень, а також фізіотерапевтичні процедури. ■

При ¡аініко-^тамнесгичному обстеженні .60 підлітків проводилася оцінка клшчної та соціальної динаміки ГНПР за , двома критеріями симптоматичне. поліпшення і поліппення соціального фунвдіонрання. Шзигивної клінічної динаміки було дое^луто у 80/1 підлітків із неврозоподібними порушеннями і' у .73,3 % хворих на неврози. У 20 % пацієнтів із невро-аоподібкиш розладами та у 26,7% із неврозами .відмічалася періодична клінічна динаміка. Позитивна динаміка соціального функціонування зареєстрована у 70 % підлітків із неврозо-ПСДібКИШ і у 75,7 X із невротичний порушеннями.

У групі підлітків із патологічними формами девіантної поведінки оцінюаалас.я лязе динаміка соціального функціонування внаслідок і і нозологічної гетерогенності.

При вивченні прогнозування віддалених результатів лікування нами були отримані таблиці прогностичних коефіцієнтів ОСНОВНИХ Мікросоціальних, КЛІНІКО-ПСИХОЛОГІЧНИХ І біологіч-

них ознак соціальної дезадаптації підлітків із неБрсзоподіб-нями і невротичними розладами, виділено найбільш прогностично значущі ознаки. . ' ' . . ‘

По критерію клінічної дийаміки у підлітків із неврозо-подібними псруиенн.ші високу цінність для прогнозу їх соціальної дезадаптації має комплекс факторів,, який включає в себе наявність девіацій поведінки; у поєднанні з депресивною симптоматикою і психологічними властивостями особистості, що відбивають високу вираженість негативізму, Еорсяссті, агресивності і образи із низькою спроможністю до конструктивного вирішення конфліктів ( індекс вирішення проблем). Важливу ' роль грають несприятливі мікросоціальні чинники у вигляді конфліктів у СІМ”!. .

Згідно з критерієм соціального функціонування у цих хворих найбільшу прогностичну вагу мають також фактори деві-антної поведінки у сполученні із депресивною психопатологічною симптоматикою, високі показники агресивності, негативізм і підозрілість,фактори неповної сім"! і аддиктивної поведінки. , _ _ . \ .

• Для підлітків із невротичнім розладами відмічався аб-солктний збіг значущості прогностичних коефіцієнтів як по критерію клінічної динамікі, так і за станом соціального функціонування. Найбільш несприятливіш прогностичними критеріями є виражена реакція емансипації, яка поєднується із депресивним компонентом неврозу, ворожисть, дратливість 1 образа ' , • . : . • '

Високу прогностичну цінність має ‘наявність супутньої соматичної патології, рівень-вирішення'психотравмуючої ситуації у сім”1 . На останньому.місці із достатньо низькою ін-

форматизкістю знаходиться фактор девіантної поведінки. Це свідчить про те, ер девіації побєдінки у хворих на невроз мають скороминучий характер і не'справляють ркількі-небудь ісготнього впливу на їх соціальну адаптацію у подальшому, '

Для підлітків 'із патологічними формами порушеної поведінки при різних 'формах ГНП? найбільшу прогностичну вагу має динаміка психотравмуючої ситуації у сім"і, наявність депресивного синдвому у • поєднанні з низькім показниками чуття провини .та високими значеннями показника вкраженості агресії. прогностично негативними.є наявні у підлітків шкідливі навички, а також психологічна схильність до алкоголізації та делінквенткої поведінки.

Таким чином, результати проведеного дослідження дозволили виділити комплекс диференціально-діагностичних крите? 5 їв. соціально і дезадаптації підлітків із ГНПР, який визначає патогенетичні механізмі її формування. Цей комплекс . являє собою систему взаємопов'язаних' несприятливих соціальних, психологічних і біологічних факторів, які визначають клш'ко-психолсгічну спеці фіну неврозоподібних і невротичних порушень у ПІДЛІТКІВ. .

Отримані прогностичні коефіцієнти можуть бути використані при прогнозуванні перебігу граничних психопатологічних розладів як ускладнених дезадаптивніши порушеннями поведінки, так і без них, для виділення хворих у групу ризику щодо формування соціальної, дезадаптації підлітків.

Облік дкференціально-діагностичних і прогностичних критеріїв Суде сприяти ефективності роботи медичних КОМІСІЙ по відбору контингентів 'допризовників, профілактиці правопорушень і зниженню числа суіцшв під ча^'слукйи.у збройних си-

лах.

ВИСНОВКИ.

1. Клшко-лсихопатологічними .особливостями проявів граничних нервово-психічних розладів у підлітків в умовах сучасного латсморфозу є девіації поведінки, що розвиваються на '¿оні депресивної психопатологічної симптоматики.

2. При неврозоподібних порушеннях внаслідок перенесе-

них ЧМГ і НІ розлади поведінки частіше являють собою агресивні та ішіунітивні афективні-реакції, мають стійкій характер, включаються у структуру неврозсподібних психопатологічних синдромів. . '

3. Девіації поведінки при неврозах еиявляються демонс-

тративними і демонстративно-агресивними афективними реакціями та слулать одним із механізмів компенсації невротичного конфлікту. . . . '

4. Ло найбільш поширених {акторів ризику розвитку соціальної дезадаптації хлопчиків-підліткіі із неврозо-подібними і невротичними розладами віднесені несприятливі мікросоціальні умови (виховання у неповній або деструктивній сш’Ч, відсутність позашкільної зайнятості, шкідливі навички) у сполученні із характерними рисами особистості ( акцентуації характеру лабільного кола, виражена-реакція ем&нел-пації, психологічна -схильність до алкоголізації та делінквентності, високі' показники агресивності, негативізму, дратливості).

5. Встановлено клініко-психологічні-діагностичні ознаки дезадаптивноі поведінки'хлопчиків-пійліткіг із ГКПР: наявність астено-депресивно і психопатологічної симптоматики на (іоні акцентуація характеру лабільного кола, психолог і ч-

ноі схильності до делінквентності та алкоголізації, високих значень індексів вираженості .і спрямованості агресії, загального фактора агресивності, фізичної і вербальної агресії, показників дратливості і негативізму, які поєднані із зниженням індексів трансформації агресії і вирішення проблем.

6. . Важливу роль у біохімічному забезпеченні формування дегадаптивної поведінки у хлогїців-підлітків із ГНПР грає се-ротошнергічна система. При цьому агресивні тенденції поведінки супроводжуються знижанням рівня вмісту серотоніну у периферичній крові, екскрецн 5-оксиіндолоцтової кислоти та коефіцієнту обміну серотоніну. Показники активності серото-.нікерлчко'і системі!, корелюють із значеннями індексів агресії експериментально-психологічних методів обстеження.

7. Найбільш значущіш критеріями прогнозування соціаль-

ної дезадаптації і клінічного перебігу захворювання у хлопчик і в-підлітків із ГНПР є конфліктні взаємовідносини у сім”і, наявність астено-депресивного синдрому у структурі неврозо-подіО^мї і невротичних розладів, шкідливі навички у хворих, зниження. показника чуття провини і підвішення значення індексу вираженості агресії, психологічна схильність до алкоголізації та делінквентності, ук&зання на перенесені у анамнезі Ч.ГГ або НІ, а також зниження -вмісту серотоніну у периферичній крові і 5-ОІрК у сечь • ■

Є. Розроблені ди^реиціалько-діатностичні і прогностичні критерії лягли е основу комплексу лікувально-профілактичних заходів на різких етапах реабілітації хлопчиків-підлітків 13 ГНПР, які' сприяють полнпшенкю їх психічного здоров"я.

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ.

1. Отримані соціально-психологічні і клшко-бюлогічні діагностичні показника • (виховання в неповній деструктивній сім ї, відсутність поза'икшної зайнятості.акідливі навички,наявність аетено-депресивної психопатологічної симптоматики, акцентуації характера лабільного кола, виражена реакція емансіпації, психологічна схильність до алкоголізації та делшквентност і. високі значення факторів агресії,негативізму, драт.тиБості) необхідно враховувати при виділенні груп ризику по розвитку, соціальної дезадаптації хлоп-чиків-підлітків з граничними нервовоглсихічними розладам.

2. При клшко-дияамічному нагляді за хлопчигаияі-під-

лі ткаш з ГНПР крім оцінки феноменології психопатологічних порушень,необхідно проводити аналіз рівня їх соціального .функціонування, . • '

3. Стримані прогностичні'' таСлиці(коефіцієнти) можливо враховувати в роботі психіатрів та шдичнга психологів для оцінки ефектності лікувально-реабілітаційних заходів у хлопчиків-підлітків з граничними'розладами, і

- 4, .Система лікувально-реабілітаційних заходів з корекції проявів соціально-психічної дезадаптації хлопчиків-підлітків -з ГНП? повинна будуватися на принципах комплексності і -наступноїі,враховуючії несприятливі мікросоціальні факто-ри,характер позаколиетіх шкідливостеЯ психологічні властивості особистості,оцінку поведінки. П .можливо використовувати на етапах стаціонарного лікування,в умовах амбулаторії,а також на місцях навчання та'-праці. '. • ,

5. Для профілактики правопорушень і суїцідалькоі поведінки під час служби в армії слід використовувати в діяль-

ності медичних комісій військоматів запропонований комплекс експериментально-психологічних методів дослідження,вважаючи особливо гначуціми показники вираженості агресивних і ауто-аі'ресявних їенденцій поведінки.

. Перелік основних публікацій- з теми дисертації.

1. ■ "Клинико-биологические и.социально-психологические особенности социальной дезадаптации подростков допризывного Еозраста с различными формами пограничных нервно-психических расстройств (ПНПР)". // Український вісник психоневрології. - Харьков. - -1935. - Т. 3, БЫЛ. 1.' - С. 148-151.

2. "Особенности социально-психологической дезадапта-

.цик подростков с различными формами пограничных нервно-психических нарушений. // Охрана здоровья детей и подростков. Рьсп. межвед. сб. - .вып. 25. - Киев. 1995. - 0.64-65.

3. "Психологічні ознаки агресивності у підлітків з по-

.рушеннями соціальної 1 психічної адаптації", матеріали мі;«народноі науково-практичної конференції "Девіантна повед-ц;:-а '..повнолітніх і молоді, можливості впливу",Харків, 1994. ’- 0.120-121. Ооавт. И. В. йданова

, 4. •. "Клшйсо-биолйгическая и социально-психологическая

характеристика агрессивности у подростков допризывного возраста с пограничники нервно-психическими .нарушениями”, матер, мехдунэр.конф. //Судебная и- социальная психиатрия. -Тез. дога.. . - . 1994. - КиеЕ-Харьков-Днепропетровск. -

С. 184-185. Соавт. В. К. Арбузова, 'и. R Кданова,. А. В. Кукуруза.

5. Діагностика та профілактика порушень поведінки при граничних психічних захворюваннях у дітей та підлітків. -Itero д. рекомендацій. - Харків,Ш5, - 2іс. Соавт. B.U. Арбу-

• зова, Т. кх Проскуріна. Е. А. Міхайлова. І. Е Жданова.

25

АННОТАЦИЯ.

МИхансвская Н. Г. ■ ’Титикикс-пскхолспжские особенности формирования социальной дезадаптации мальчиков-подростков с невротическими и KôEpoaonoÀcfiHfMi расстройствами". Рукопись.

Диссертация на соискание ученей степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.16 - психиатрия. Харьковский институт усовершенствования врачей. Горькое, 1596г.

В работе приведены результаты исследования 100 мальчи-ков-подрсстков с нэьрсЕоподобкыд: и невротическими нарушениями. Установлены кл;:нпкс,“пскхсл0гп':ескпе особенности этих расстройств, выделены наиболее гначнмке диагностические и щмгности'кские причина дегадапткакого поведения подростков, доказано участке серотонина в реализации агрессивного поведения больных. ■

N. G. Ohkhanovsliaya. • Clinical and psychological peculiarities or' ¡iialadjustaisnt forming in pubescent boys with neurctic and neurosis-lik* disorders.

Cowpletitive Thesis for the Degree of Candidate of Medicine in Psychiatry - 14.01.15.

Kharkov Post-Graduate Medical Institute, Kharkov, 1995.

The present work .thros light upon certain results of ICO pubescent toys examining with similar to neurosis an neurotic disorders. •' There were -'revealed clinical psychological peculiarities of boundary nevfxous and psychic disturbances. There were outlined the ;rost important diagnostic and prognostic criteria • cf behavioural Maladjustment, as veil .as the role of hronoamlne serotonin in relaxation of agressive behaviour of the patients.

КЛЮЧОЕ1 слова: ХЛСП’4ИК1-Ц'.Д.’ПТК1, неврозеПОД1СУ:'.'1, невро-ти’-iHi резладл, деыацп певед'.нки, cepojCKiH.