Автореферат и диссертация по медицине (14.01.20) на тему:Клинико-иммунологические параллели у детей, рожденных от матерей, болевших сифилисом

Міністерство охорони здоров’я України Національний медичний університет ім. акад. О.О.Богомольця

ДЗЮБАК ВОЛОДИМИР ЄВГЕНОВИЧ

УДК 616.972 - 056.716 - 078;576.8.07.

КЛІНІКО-ІМУНОЛОГІЧНІ ПАРАЛЕЛІ У ДІТЕЙ, НАРОДЖЕНИХ ВІД МАТЕРІВ, ЩО ХВОРІЛИ НА СИФІЛІС

14.01.20. - шкірні та венеричні хвороби

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук

Київ - 1999

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Київській медичній академії післядипломної освіти ім. П.Л.Шупика Міністерства охорони здоров’я України.

Науковий керівник — доктор медичних наук, професор

Калюжна Лідія Денисівна, Київська медична академія післядипломної освіти ім. П.Л.Шупика МОЗ України, завідуюча кафедрою дерматовенерології.

Офіційні опоненти: —доктор медичних наук, професор

Ляшенко Іван Никифорович, Вінницький державний медичний університет ім. М.І.Пирогова, професор кафедри шкірних та венеричних хвороб.

— доктор медичних наук, професор Кравченко Володимир Григорович, Українська медична стоматологічна академія, завідуючий кафедрою шкірних та венеричних хвороб.

Провідна установа: Український науково-дослідний інститут дерматології та венерології МОЗ України, м. Харків.

Захист відбудеться 199 Зу>. о /^год. на засіданні

спеціалізованої вченої ради' ДЛ*б.003.02. при Національному медичному університеті ім. акад. О.О.Богомольця. (адреса: 252004, м.Київ,

бул. Т. Шевченка, 13)

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного медичного університету ім О.О.Богомольця (адреса: 252007, м.Київ, проспект Перемоги, 34)

Автореферат розісланий « /2*у>^иагогісі4& 199 3р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради

Свирид С.Г.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми: Останнім часом захворюваність на сифіліс у багатьх країнах світу і, зокрема, в Україні набула характеру епідемії: в структурі захворюваності переважають свіжі форми сифілісу, зростає кількість дітей з набутим побутовим та вродженим сифілісом (І.І.Мавров і співавт., 1995; Г.Н.Бурикіна і співавт., 1996; М.М.Даватдарова, Р.Г.Гаджиєв, 1996; Т.К.Єфімочкіна, С.І.Новікова, 1996; А.Н.Родіонов, 1997; Б.П.Члаидзе, М.Н.Швелидзе, 1997; J.C.Thomas et al., 1995; L.M.Drusin, 1996; A.K.Nakashima et al., 1996; та ін.). Особливе занепокоєння викликає зростання випадків раннього вродженого сифілісу, що є реальною загрозою здоров’ю нації (В.І.Савчак, О.І.Хара, 1997; К.К.Борисенко і співавт., 1998; S.Jonna et al., 1995; G.deLissovoy et al., 1995; W.L.Risser, L.Y.Hwang, 1997 та ін.). В умовах зростання захворюваності на сифіліс особливого значення набувають питання профілактики, діагностики та оптимізації методів лікування вродженого сифілісу. Одним з провідних факторів ризику щодо раннього вродженого сифілісу є відсутність повноцінної пренатальної профілактики (J.McDermott et al., 1993; D.L.Gurry et al., 1993; G.Duarte et al., 1994; A.Abyad, 1995 та ін.).

Вважається, що повноцінне лікування, отримане вагітною до настання пологів, практично виключає ймовірність вродженого сифілісу у народженої нею дитини (Т.М.Шувалова і співавт., 1996). Б.А.Зенін і співавт. (1988) піддають сумніву доцільність призначення профілактичного лікування вагітних за умови отримання ними повноцінного специфічного лікування. Глибока фізіологічна перебудова організму жінки в період 2 половини вагітності, яка пов’язана з початком функціонування фетоплацентарного кровообігу, позначається на ефективності лікування. Збільшення об’єму циркулюючої крові, підсилення ниркового кровотоку, зміна сольового та білкового складу плазми впливають на фармакокінетику та фармакодинаміку протисифілітичних засобів, викликаючи зниження їх концентрації у сироватці крові в порівнянні з дорослими невагітними жінками (Г.І.Мавров і співавт., 1998). Це може призводити до народження в жінок, що лікувалися саме в цей період, хворих на вроджений сифіліс дітей. Отже, питання щодо оцінки адекватності отриманого вагітною до настання пологів лікування залишається відкритим.

Другим важливим аспектом проблеми є дослідження імунологічних змін при ранньому вродженому сифілісі. Незважаючи на велику увагу, що приділяється вивченню імунологічних механізмів розвитку сифілітичної інфекції та розробці ефективних методів імунокорекції, зокрема при заразних формах сифілісу (Н.Г.Кочергін, 1986, 1989; Л.А.Мануйлова і співавт., 1986 та ін.), на сьогоднішній день стан клітинної ланки імунної системи у немовлят, народжених від хворих на сифіліс матерів, є майже недослідженим.

Встановлено, що вірогідне підвищення рівнів І§М і І£А свідчить про внутрішньоутробне інфікування плода і тому має важливе значення задля диференціації вродженого сифілісу від трансплацентарного перенесення у кров плода материнських антитіл (Р.А.Капкаєв і співавт., 1981; УЛУісИег еі аі., 1994).

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дана робота виконувалась у рамках науково-дослідної роботи “Діагностика, лікування і профілактика природженого сифілісу та інших ЗПСШ з позиції формування здоров’я сім’ї ” (шифр: БК 346), що проводилась кафедрою дерматовенерології КМАПО ім. П.Л.Шупика.

Мета і задачі дослідження. Основна мета дослідження полягає у вивченні особливостей імунного статусу, серологічних тестів, клінічних проявів у дітей в залежності від форми сифілісу, якості проведеного лікування та серологічних стігм у їхніх матерів, що перенесли сифіліс. Для досягнення поставленої мети були сформульовані такі задачі:

1.Вивчити динаміку серологічних тестів у дітей та провести зіставлення із серологічними реакціями у їхніх матерів, що перенесли сифіліс в минулому або під час вагітності.

2,Оцінити залежність наявності вродженого прихованого сифілісу або сифілісу з симптомами від тактики ведення матері в період вагітності.

3.Провести зіставлення даних клініко-серологічного обстеження дітей, народжених від матерів, що перенесли сифіліс, з їх імунологічним статусом.

4.Обгрунтувати неспецифічну терапію дітей з вродженим сифілісом.

Наукова новизна здобутих результатів. Вперше було проведене комплексне імунологічне дослідження (клітинної та гуморальної ланок імунітету) у дітей, народжених від матерів, що перенесли сифіліс. Вперше з метою імунокорекції в комплексному лікуванні раннього вродженого сифілісу був застосований вітчизняний препарат групи інтерферону — рекомбінантний а-2Ь інтерферон (Лаферон).

Практична цінність та впровадження здобутих результатів. Проведені дослідження розкривають характер імунологічних порушень у дітей, хворих на ранній вроджений сифіліс. Розроблений метод адекватної корекції виявлених імунологічних порушень дозволяє підвищити ефективність лікування раннього вродженого сифілісу.

Запропонований метод комплексного лікування раннього вродженого сифілісу із використанням водорозчинного пеніциліну і лаферону впроваджено у клінічну практику Київської міської шкірновенерологічної лікарні' та Української дитячої спеціалізованої лікарні «ОХМАТДИТ». Матеріали дисертації використовуються в процесі викладання венерлогії на кафедрі дерматовенерології Київської медичної академії післядипломної освіти ім. П.Л.Шупика.

з

Особистий внесов здобувана. Автором самостійно проведене клініко-лабораторне обстеження 146 немовлят, народжених від матерів, що хворіли на сифіліс, та 140 їхніх матерів. Автором самостійно обгрунтовані мета і задачі роботи. Дисертант самостійно зробив аналіз, статистичну обробку результатів дослідження, написав усі розділи дисертації, підготував наукові праці до друку.

Апробація роботи. Матеріали дисертаці доповідалися й обговорювалися на XX науково-практичній конференції молодих вчених КМАПО ім. П.Л.Шупика (Київ, 1997), Всеукраїнській науково-практичній конференції “Захворювання, що передаються статевим шляхом” (Київ, 1998), науково-практичній конференції, присвяченій 80-річчю заснування КМАПО ім. П.Л.Шупика (Київ, 1998), міських науково-практичних семінарах дитячих дерматовенерологіє (Київ, 1997, 1998, 1999).

Структура і обсяг дисертації. Дисертація складається із вступу, огляду літератури, розділу матеріалів та методів дослідження, чотирьох розділів власних досліджень, обговорення отриманих результатів, висновків, списка використаних джерел наукової літератури, який включає 154 українсько- і російськомовних і 101 іноземне джерело, усього 255. Дисертація викладена на 150 сторінках машинописного тексту та ілюстрована 40 таблицями, 17 рисунками і 6 витягами із історій хвороби.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДОСЛІДЖЕННЯ МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ

Нами проведене комплексне обстеження і лікування 146 немовлят (75 жіночої та 71 чоловічої статі), народжених від матерів, хворих або таких, що хворіли на сифіліс до чи під час вагітності, у віці від 5 днів до 11 місяців, які знаходились на стаціонарному лікуванні в шкірно-венерологічному та підлітковому відділеннях Київської міської клінічної дерматовенерологічної лікарні. За архівними матеріалами лікарні були вивчені історії хвороб 7 немовлят, хворих на ранній вроджений сифіліс (1 жіночої та 6 чоловічої статі).

Усі обстежувані немовлята були проконсультовані педіатром, офтальмологом, невропатологом, огоринолярингологом з метою виявлення специфічних проявів вродженого сифілісу. У разі виявлення супутньої патології всі діти отримували відповідне лікування. •

Поруч із загальноприйнятими клініко-лабораторними дослідженнями та консультаціями суміжних фахівців у всіх немовлят було проведеное рентгенологічне дослідження довгих трубчастих кісток та кісток зап’ястя, досліджувалися серологічні реакції крові (КСР, РІФ-абс, РІФ-200). За показаннями проводилося дослідження спинномозкової рідини.

Застосовувалися такі тести: визначення загальних властивостей ліквору, визначення вмісту загального білка, підрахунок формених елементів, глобулінова реакція Панді, реакція Ланге, РІФ-абс, РІФ-200, РІБТ. РЗК з кардіоліпіновим і трепонемним антигенами ставили з нерозведеним ліквором, а також з ліквором, розведеним ізотонічним розчином натрію хлориду у співвідношенні 1:1, 1:4 в об’ємі 0,5 мл. Реакцію та облік результатів проводили з кожним розведенням окремо.

Вивчався фізіологічний стан дітей (вага, зріст, дані за шкалою АПГАР). Крім того проводилися загальноприйняті лабораторні дослідження: загальний аналіз крові, загальний аналіз сечі, аналіз виділень з сечостатевих органів у немовлят жіночої статі, аналіз калу на яйця гельмінтів, зшкребок на ентеробіоз.

У немовлят, народжених від матерів, що перенесли сифіліс, досліджували стан імунної системи. Вміст лейкоцитів визначали шляхом підрахування ядерних клітин у камері Горяєва. Кількість лімфоцитів визначали по мазку крові. Виділення лімфоцитів з периферичної крові проводили методом виділення лімфоцитів у одноступеневому градієнті фікол-ізопак за А.Воуит (1968); кількість Т-лімфоцитів визначали методом спонтанного Е-розеткоутворення (Е-РУК) з еритроцитами барана за .Іопсіаі й аі. (1972); визначення теофілінчутливих Т-лімфоцитів-супресорів та

теофілінрезистентних Т-лімфоцитів-хелперів проводили за методом ІлтаиЬиІ й аі. (1978). Кількість В-лімфоцитів визначали методом спонтанного М-розеткоутворення (М-РУК) з мишачими еритроцитами за Ооіеп (1970). Кількість імуноглобулінів в, А, М в сироватці крові визначали методом радіальної дифузії за С.А.Мапсіпі й аі. (1965). Для визначення рівня циркулюючих імунних комплексів (ЦІК) у сироватці крові ми використали ПЕГ-тест (ЬШІ§еоп й аі., 1977).

Паралельно нами було проведене клініко-лабораторне обстеження 140 матерів, хворих, або таких, що хворіли на сифіліс до чи під час вагітності, у віці від 16 до 36 років, які також знаходилися на стаціонарному лікуванні в шкірновенерологічному та підлітковому відділеннях вищезгаданої лікарні. За архівними даними були вивчені історії хвороби 7 матерів, що народили хворих на вроджений сифіліс дітей. У матерів на підставі анамнезу життя та анамнезу хвороби уточнювалися питання характеру статевого життя, збиралися відомості про можливе джерело захворювання та інших статевих партнерів, з’ясовувався акушерський анамнез. Якщо жінка до або під час вагітності отримувала специфічне та профілактичне лікування, з’ясовувалися обсяг, термін та якість проведеного лікування. Поруч із загальноприйнятими клініко-лабораторними дослідженнями ставились серологічні реакції з сироваткою

крові (КСР, РІФ-абс, РІФ-200), досліджувалась кров на токсоплазмоз (РЗК у кількісному виконанні та РІФ).

Статистичну обробку результатів досліджень проводили на персональному комп’ютері, використовуючи парний t-тест і прикладний пакет “Statgraphics” (версія 2.6) фірми Statistical Graphics System (США).

РЕЗУЛЬТАТИ ВЛАСНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

Проведене клініко-серологічне обстеження 140 матерів, у віці від 16 до 36 років, що хворіли на сифіліс до або під час вагітності, виявило, що більшість з обстежених нами жінок страждали на пізні форми сифілісу: сифіліс вторинний рецидивний — 71/147 (48,3 %) та сифіліс прихований ранній — 58/147 (39,5 %). Маніфестні форми сифілісу у обстежених жінок переважали над прихованими (56,4 % проти 39,5 %). Більшість були у віці 20 - 29 років, тобто у репродуктивному віці — 93/147 (63,3 %). Акушерський анамнез у більшості жінок (93,2 %) був не обтяжений. У 15 % обстежених матерів були виявлені супутні урогенітальні захворювання: трихомонадний вагініт та бактеріальний вагіноз.

Отримали повноцінне лікування (основне і профілактичне) — 66/147 (44,9 %) жінок, тільки специфічне лікування — 19/147 (12,9 %), не лікувалися або отримали неповноцінне специфічне лікування — 62/147 (42,2 %) жінки. Отримали специфічне лікування до настання вагітності — 38/147 (25,9 %) жінок, в 1 половині вагітності — 8/147 (5,4 %), в 2 половині вагітності — 39/147 (26,5 %) жінок. 93,4 % жінок лікувалися водорозчинним пеніциліном.

Переважання негативних та слабкопозитивних результатів реагінових серологічних реакцій при проведенні специфічного лікування до настання вагітності та в 1 її половині свідчать про високу ефективність існуючих схем лікування сифілісу вагітних за умови своєчасного призначення лікування. Значна схожість серологічних показників у матерів, що отримали протисифілітичне лікування в 2 половині вагітності, та у матерів, що отримали неповноцінне лікування або взагалі не лікувалися з приводу сифілісу ні до, ні під час вагітності, дозволила нам припустити недостатність стандартного обсягу лікування сифілісу вагітних у 2 половині вагітності та високу ймовірність відсутності повної санації організму матері та, відповідно, плода від збудника сифілісу. '

Результати клініко-серологічного дослідження матерів, що хворіли на сифіліс до чи під час вагітності, дали нам підставу більш детально вивчити вплив не тільки форми сифілісу, якості проведеного лікування, а й строків проведення специфічного лікування на стан народжених ними дітей.

б

Особливий інтерес представляло дослідження впливу на стан дитини повноцінного специфічного лікування матерів (із застосуванням у 93,4 % випадків водорозчинного пеніциліну), що було проведене в 2 половині вагітності.

Під наглядом знаходилися 146 дітей, що народилися від матерів, хворих або таких, що хворіли на сифіліс до або під час вагітності. Крім того, вивчалися історії хвороби 7 дітей з раннім вродженим сифілісом. Загалом, 76 (49,7 %) дітей були жіночої і 77 (50,3 %) чоловічої статі, у віці від 5 днів до 11 місяців. Більшість обстежених нами немовлят були у віці від 3 днів до 2 місяців — 128/153 (83,7 %). Щодо супутньої патології, то домінували захворювання органів дихання — 32,0%, переважно у вигляді ГРВ1 — 22,9 %; у значного числа дітей був виявлений дисбактеріоз кишечника — 18,3 %; у крові 37,3 % немовлят спостерігалася анемія. З шкірної супутньої патології переважали кандидозні ураження шкіри та слизових оболонок — 10,5 %, причому в 9,2 % випадків мав місце кандидоз слизової оболонки рота.

У залежності від клініко-серологічних проявів сифілітичної інфекції усі діти були поділені на 5 груп. 1 групу склали 14 немовлят без будь-яких клініко-серологічних та рентгенологічних ознак вродженого сифілісу; 2 групу — 39 дітей без клінічних і рентгенологічних проявів хвороби, у яких виявлялися лише слабкопозитивні, що швидко ставали від’ємними в процесі лікування, та негативні серологічні реакції по КСР на тлі позитивних та слабкопозитивних РІФ-абс і РІФ-200; до 3 групи увійшла 51 дитина з непрямими клінічними та рентгенологічними ознаками, причиною яких могла бути й сифілітична інфекція (кісткові дистрофії, збільшення печінки, селезінки, гіпотрофія тощо), та діти без клінічних та рентгенологічних ознак, проте з позитивними та різкопозитивними КСР у поєднанні з різкопозитивною РІФ-абс; 4 група — це 32 немовляти з встановленим діагнозом раннього вродженого сифілісу, прихованого або переважно з кістковою та шкірною патологією; 5 групу склали 17 немовлят, хворі на вроджений сифіліс, у яких окрім шкірних, кісткових проявів хвороби спостерігалося значне ураження вісцеральних органів.

Необхідним було вирішення питання щодо непрямих серологічних ознак у дітей 2 групи та клініко-серологічних ознак вродженого сифілісу у дітей З групи: чи свідчать вони про внутрішньоутробне інфікування плода? До того ж непрямі клінічні та рентгенологічні ознаки вродженого сифілісу у немовлят З групи не були обумовлені захворюваннями кровотворних органів, токсоплазмозом, хондродисплазією, рахітом або скорбутом, що можуть давати подібні до сифілітичних ураження вісцеральних органів і кісток (Щуцкий И.В., Коваль Г.Ю., Довгалюк Т.П., 1983).

Ми вивчали імунологічні показники у 14 дітей 1 групи. Показники клітинної ланки імунітету були в межах норми: рівні тотальних лімфоцитів і Т-

лімфоцитів наближалися до контрольних показників. Відмічалося переважання Т-хелперів над Т-супресорами: імунорегуляторний індекс був підвищений (2,31+0,22 проти 1,5+0,3 контролю, р=0,05). У гуморальній ланці імунітету спостерігався нормальний рівень В-лімфоцитів та І§А, І§М. Рівень ЦІК був знижений (0,026+0,002 од.опт.густини проти 0,101+0,006 од.опт.густини контролю, р<0,001). Наведені дані свідчать про відсутність внутрішньоутробної антигенної стимуляції (нормальні рівні і ІдА) та про відсутність трансплацентаного перенесення материнських антитіл (нормальний рівень І§0).

У дітей 2 групи були отримані такі результати. Клітинна ланка імунітету: нормальний рівень тотальних і Т-лімфоцитів, імунорегуляторний індекс — в межах норми. Гуморальна ланка імунітету: нормальний рівень В-лімфоцитів, ^А та І£М; підвищений рівень — 5,82+0,21 г/л проти 4,75+0,29 г/л контролю, р<0,01). Рівень ЦІК був нижчим, ніж показник контролю (відповідно

0,036+0,003 од.опт.густини і 0,101+0,006 од.опт.густини, р<0,001), що є варіантом норми (Стефани Д.В., Вельгищев Ю.Е., 1996). Позитивність серологічних реакцій у дітей цієї групи пояснюється трансплацентарним перенесенням протитрепонемних антитіл від матері до дитини, що належать до класу Особливо зважаючи на те, що 92,2% обстежених немовлят були у віці до 2 місяців включно, а, як відомо, катаболізм материнських антитіл (Іяв) в організмі дитини відбувається дещо пізніше. Таким чином, дітей 2 групи можна вважати практично здоровими, а лікування їхніх матерів розцінити як адекватне.

При імунологічному дослідженні дітей 3 групи ми виявили таку картину. Клітинний імунітет: нормальний рівень загальних лімфоцитів, зниження рівня Т-лімфоцитів в порівнянні з контролем (відповідно (1,75+0,05) х 109/л і (3,04+0,32) х 109/л, р<0,001), за рахунок зниження рівня Т-супресорів: імунорегуляторний індекс був підвищений (2,12+0,13 проти 1,5+0,3 контролю, р=0,05). Гуморальна ланка: нормальний рівень В-лімфоцитів, підвищення рівнів імуноглобулінів усіх трьох класів: Є — 7,26+0,28 г/л (р<0,001), ^А —

0,74+0,07 г/л (р<0,001), М — 1,22+0,08 г/л (р<0,001). Рівень ЦІК був знижений

— 0,066+0,005 од.опт.густини (р<0,001). Виявлені зміни в клітинній ділянці імунітету були розцінені нами як компенсовані, оскільки Т-хелперна субпопуляція не пригнічувалася. Збільшення кількості І£М і ^А у крові дітей цієї групи є ознакою внутрішньоутробного інфікування. Отже, непрямі клініко-серологічні ознаки вродженого сифілісу в цих дітей можна вважати специфічними, а дітей 3 групи необхідно розглядати як таких, що страждають на приховану форму раннього вродженого сифілісу.

Імунологічна картина у дітей 4 групи: порушення клітинної ланки імунітету були у вигляді зниження рівня тотальних лімфоцитів — 4,28+0,32 х

109/л (р=0,05); зниження рівня Т-лімфоцитів — 1,53+0,10 х 109/л (р<0,001) за рахунок зменшення кількості як Т-хелперів, так і Т-супресорів: імунорегуляторний індекс вірогідно не відрізнявся від контрольного показника — 1,42+0,05 (р>0,1). В гуморальній ланці імунітету на тлі нормального рівня В-лімфоцитів відмічалось підвищення рівнів — 6,84+0,23 г/л (р<0,001),

— 0,75+0,04 г/л (р<0,001), — 1,23+0,06 г/л (р<0,001). Рівень ЦІК

наближався до норми. Отже, порушення у клітинній ділянці імунітету у вигляді пригнічення Т-клітинної ланки супроводжувалися підвищенням рівнів імуноглобулінів усіх трьох класів.

Імунологічні порушення клітинної ділянки у дітей 5 групи: на тлі нормального рівня тотальних лімфоцитів спостерігалося зниження рівня Т-лімфоцитів — 1,36+0,15 х 109/л (р<0,001), причому за рахунок Т-хелперів, про що свідчить знижений імунорегуляторний індекс — 0,77+0,11 (р=0,05). Відомо, що зниження імунорегуляторного індексу призводить до порушення кооперативних взаємовідношень Т- і В-лімфоцитів (Кочергин Н.Г., 1986). У гуморальній ділянці імунітету: збільшення рівнів І§С — 8,37+0,31 г/л (р<0,001), ^А — 0,89+0,07 г/л (р<0,001) і — 1,61+0,05 г/л (р<0,001). Рівень ЦІК у дітей цієї групи був підвищений — 0,220+0,023 од.опт.густини (р<0,001). Відомо, що високий рівень ЦІК вказуєна те, що в організмі дитини йде активна боротьба з інфекцією (Стефани Д.В., Вельтищев Ю.Е., 1996).

Отже, ми з’ясували, що діти 1і 2 груп були практично здоровими, діти 3, 4 і 5 груп хворіли на ранній вроджений сифіліс. Таким чином, клініка раннього вродженого сифілісу (п=100) характеризувалася переважанням прихованого перебігу захворювання над маніфестним (77% проти 33%). Кісткова патологія мала місце у 68/100 (68%) дітей, шкірні прояви раннього вродженого сифілісу -у 19/100 (19%), вісцеральна патологія - у 36/100 (36%), лімфаденопатія - у 6/100 (6%), неврологічна симптоматика-у 29/100 (29%).

Дослідження спинномозкової рідини було проведене у 9 немовлят, хворих на вроджений сифіліс. По консультації невропатолога у 1 немовляти був встановлений гіпертензійно-гідроцефальний синдром, у 2 — перинатальна енцефалопатія, у 3 — синдром затримки стато-моторного розвитку, у 3 — без неврологічної симптоматики. Різкопозитивні результати РЗК з ліквором спостерігалися у 5 немовлят: у 1 з перинатальною енцефалопатією, у 1 з затримкою стато-моторного розвитку та у 3 без неврологічної симптоматики. Стан клітинно-білкової дисоціації, що спостерігається у хворих з раннім сифілітичним менінгітом (Мавров И.И., 1994), дає можливість припустити у 2 дітей без неврологічної симптоматики наявність прихованого сифілітичного менінгіту. У 2 дітей з вираженою неврологічною симптоматикою (енцефалопатія і гідроцефалія) показники ліквору були абсолютно

нормальними. Можна припустити, що причиною цих уражень ЦНС була не сифілітична, а супутня інфекція, наприклад, вірусний енцефаліт.

Дані серологічного дослідження немовлят також вказують на можливість недостатності стандартного обсягу специфічного лікування матерів у 2 половині вагітності (табл.1).

Таблиця 1

Ступінь позитивності РЗК з кардіоліпіновим антигеном у немовлят, народжених від матерів, що хворіли на сифіліс____________

Ступінь Термін отримання мате }ями специфічного лікування

позитив- до настання у 1 половину у 2 половину відсутнє або

ності вагітності вагітності вагітності неповноцінне

реакції абс. % абс. % абс. % абс. %

— 34 89,5 7 87,5 19 47,5 10 15,9

2+ 3 7,9 1 12,5 6 15 7 11,1

3+ — — — — 5 12,5 1 1,6

4+р.з.-1:20 1 2,6 — — 9 22,5 21 33,3

1:40-1:320 — — — — 1 2,5 19 30,2

1:640-1:1280 5 7,9

Разом 38 100 8 100 40 100 62 100

Примітка. У графах наведена кількість дітей

Відсутність профілактичного лікування матерів також призводила до уповільнення швидкості негативації серологічних реакцій у обстежених немовлят (табл.2).

Таблиця 2

Ступінь позитивності РЗК з кардіоліпіновим антигеном у емовлят,

народжених від матерів, що хворіли на сифіліс

Ступінь позитивності серологічної Реакції Діти, матері яких отримали профілактичне лікування Діти, матері яких не отримали профілактичного лікування

абс. % абс. %

— 52 77,6 8 42,1

2+ 8 11,9 2 10,5

3+ 2 3,0 3 15,8

4+р.Б.-1:20 5 7,5 5 26,3

1:40 - 1:320 — — 1 5,3

1:640-1:1280 — — — —

Разом 67 100 19 100

Примітка. У графах наведена кількість немовлят

ю

Специфічне лікування матері здорових немовлят (групи 1+2) отримали у 94,3% випадків, з них більшість (75,5 %) отримали його до встановлення фетоплацентарного кровообігу. Матері немовлят, хворих на прихований вроджений сифіліс (групиЗ+4.А), також у значному відсотку випадків отримали повноцінне специфічне лікування — 47,3 %, але у 2 половині вагітності воно проводилося у 40,5 % випадків. Матері дітей, хворих на маніфестний ранній вроджений сифіліс (групи 4.Б+5), майже усі або не лікувалися, або отримали неповний курс специфічного лікування — 95,5 %.

Що ж стосується отримання після повноцінного специфічного також і профілактичного лікування по вагітності, то як ліковані матері здорових дітей, так і ліковані матері дітей, хворих на прихований ранній вроджений сифіліс, у значному відсотку випадків отримали окрім специфічного ще й профілактичне лікування по вагітності (86 % і 68,6 % відповідно). Отже, профілактичне лікування матерів під час вагітності, за умови проведення повноцінного специфічного лікування, практично не впливає на клінічний стан народжуваних ними дітей, хоча й викликає у немовлят деяке зниження ступеня позитивності серологічних реакцій.

Залежності клініко-серологічних показників у дітей від форми сифілісу у матерів не виявлено: у матерів дітей всіх 5 груп переважали сифіліс вторинний рецидивний - (44,8-78,6) % і сифіліс прихований ранній - (14,3-42,1) % (табл.З).

Таблиця З

Клінічні прояви у дітей в залежності від форми сифілісу у їхніх матерів

Клінічні форми сифілісу у матерів досліджуваних немовлят Групи немовлят

Групи 1+2 — здорові діти п=52 групи 3+4.А — сифіліс вроджений прихований ранній п=69 Г рупи 4.Б+5 — сифіліс вроджений ранній 3 симптомами п=20

Сифіліс первинний серопозитивний 1 2 —

Сифіліс вторинний свіжий 2 5 2

Сифіліс вторинний рецидивний 31 28 12

Сифіліс прихований ранній 18 34 6

При зіставленні рівнів позитивності титрів серореакцій у дітей та їхніх матерів з’ясовано, що вищі за материнські титри у дітей у 95 % випадків свідчать про наявність в них вродженого сифілісу, а титри нижчі, ніж материнські, не є гарантом відсутності блідих трепонем в організмі дитини.

Зазначимо, що між виявленими змінами в клітинній та гуморальній ланках імунітету у дітей, хворих на ранній вроджений сифіліс та результатами

серологічного дослідження існувала помірна кореляційна залежність. Таким чином, виявлені імунологічні зміни пов’язані із контамінацією організму дитини блідою трепонемою.

Після проведення специфічного протисифілітичного лікування у досліджуваних немовлят з прихованим або маніфестним вродженим сифілісом мала місце тенденція до подальшого пригнічення клітинної ланки імунітету. Елімінація імуноглобулінів О, А, М, а також ЦІК відбувалася вкрай повільно. Це дало нам підставу застосувати при лікуванні раннього вродженого сифілісу паралельно з пеніциліном імуномодулятор лаферон. Ми використали таку методику застосування лаферону: препарат уводили дозою 100 000 од/кг, внутрішньом’язово, 1 раз на добу, на протязі 7 діб, у поєднанні з водорозчинним пеніциліном за стандартними схемами.

Ми досліджували імунологічні показники у немовлят до та після лікування із застосуванням лаферону. У дітей, хворих на прихований та маніфестний вроджений сифіліс без вісцеральних прявів, по закінченні курсу лікування пеніциліном у поєднанні з лафероном спостерігалася нормалізація вмісту Е-РУК, що сприяло прискоренню елімінації з кровотоку ЦІК у дітей З групи та спостерігалася виражена тенденція до зниження рівня ЦІК у дітей 4 групи (табл.4, 5). Швидкість елімінації ЦІК, на відміну від швидкості елімініціїї імуноглобулінів, є об’єктивнішим показником успішної боротьби з інфекцією, зважаючи на те, що системи синтезу імуноглобулінів є досить торпідними (Стефани Д.В., Вельтищев Ю.Е., 1996).

Таблиця 4

Динаміка імунологічних показників у немовлят 3 групи, що отримували

лікування водорозчинним пеніциліном та лафероном

Імунологічні Показники 3 г рупа (п=10) Контроль

до лікування після лікування

М+ш Рі М+ш Рг Р2 М+ш

Тотальні лімф.(х109/л) 5,27+0,61 Р>0,1 6,03+0,43 р>0,1 р>0,1 5,64+0,69

Е-РУК (х10%) 1,80+0,14 р<0,01 3,11+0,24 р>0,1 р<0,01 3,04+0,32

^ТО/ТЧ 1,57+0,27 Р>0,1 1,75+0,17 р>0,1 р>0,1 1,50+0,30

М-РУК (х109/л) 1,41±0,17 р>0,1 1,74+0,12 Р>0,1 -р>0,1 1,65±0,31

Ійв (г/л) 8,65+1,20 р<0,05 7,68+0,83 р<0,05 р>0,1 4,75+0,29

їй А (г/л) 1,21+0,26 р<0,01 0,61±0,17 р>0,05 р>0,05 0,26+0,01

ІдМ (г/л) 1,86+0,27 р<0,001 1,35±0,23 р<0,01 р>0,1 0,51+0,04

ЦІК (одопт.густ.) 0,097+0,022 р>0,1 0,046+0,012 р<0,001 р=0,05 0,101+0,006

Примітки:

1. рі — рівень вірогілності розбіжностей показників у порівнянні з контролем

2. рг — рівень вірогідності розбіжностей між показниками до і після лікування лафероном

Таблиця 5

Динаміка імунологічних показників у немовлят 4 групи, що отримували __________лікування водорозчинним пеніциліном та лафероном________________

Імунологічні Показники 4 група (п=17) Конт- роль

до лікування після лікування

М+гп Рі М+т Рі Р2 М+т

Тотальні лімф.(х109/л) 3,74+0,42 р<0,05 5,27+0,32 р>0,1 р<0,001 5,64+0,69

Е-РУК (х109/л) 1,42+0,13 р<0,001 2,91+0,13 р>0,1 р<0,001 3,04+0,32

КТо/тЧ 1,43+0,06 р>0,1 2,09+0,08 р>0,05 р<0,001 1,50+0,30

М-РУК (х107л) 1,18+0,16 р>0,1 1,65+0,10 р>0,1 р<0,01 1,65+0,31

ДО (г/л) 6,88+0,31 р<0,001 6,88+0,56 р<0,01 р>0,1 4,75+0,29

їй А (г/л) 0,72+0,06 р<0,001 0,62+0,10 р<0,01 р<0,001 0,26+0,01

І&М (г/л) 1,35+0,09 р<0,001 1,22+0,14 р<0,001 Р>0,1 0,51+0,04

ЦІК (одопт.густ.) 0,133+0,022 р>0,1 0,076+0,026 р>0,1 р>0,05 0,101+0,006

Примітки:

1. рі — рівень вірогідності розбіжностей показників у порівнянні з контролем

2. рг — рівень вірогідності розбіжностей між показниками до і після лікування лафероном

В імунній системі дітей 5 групи після лікування із застосуванням лафєрону рівень Е-РУК наблизився до контролю прийшов до норми імунорегуляторний індекс, що сприяло нормалізації кооперативних взаємовідношень Т- і В-лімфоцитів. Знизився рівень І§М та ЦІК (табл.6).

Таблиця 6

Динаміка імунологічних показників у немовлят 5 групи, що отримували

лікування водорозчинним пеніциліном та лафероном

Імунологічні Показники 5 група (п=12) Конт- роль

до лікування після лікування

М+т Рі М+т Рі Р2 М+т

тотальні лімф. (х109/л) 5,57+0,74 р>0,1 6,37+0,39 р>0,1 Р>0,1 5,64+0,69

Е-РУК (х109/л) 1,52+0,19 р<0,01 3,18+0,11 р>0,1 р<0,001 3,04+0,32

^тп/тм 0,68+0,08 р<0,05 2,07+0,06 р>0,05 р<0,001 1,50+0,30

М-РУК (х109/л) 1,51 ±0,16 Р>0,1 1,90+0,10 р>0,1 р<0,05 1,65+0,31

ДО (г/л) 8,67+0,35 р<0,001 8,14+0,35 р<0,001 р>0,1 4,75+0,29

І^А (г/л) 0,84+0,09 р<0,001 0,68+0,08 р<0,001 Р>0,1 0,26+0,01

І^М (г/л) 1,63+0,07 р<0,001 1,32+0,08 р<о,0оі р<0,05 0,51+0,04

ЦІК (од.опт.густ.) 0,227+0,027 р<0,001 0,076+0,005 р<0,01 Р<0,001 0,101+0,006

Примітки:

1. р> — рівень вірогідності розбіжностей показників у порівнянні з контролем

2. р2 — рівень вірогідності розбіжностей між показниками до і після лікування лафероном

Швидкість негативації КСР ми дослідили у 45 немовлят, що отримали лікування пеніциліном, та у 27 немовлят, при лікуванні яких був застосований лаферон. Дослідження проводилося під час перебування немовлят на клініко-серологічному контролі. Після статистичної обробки даних маємо: негативація КСР у дітей, лікованих тільки пеніциліном — через 6,07+0,56 місяців; у дітей, лікованих пеніциліном і лафероном, швидше — через 4,0+0,37 місяця (р<0,05).

Застосування лаферону в комплексному лікуванні раннього вродженого сифілісу сприяло прискоренню зникнення сифілітичної папульозної інфільтрації, спостерігалася виражена тенденція до прискорення зникнення розеольозної та папульозної висипки (табл.7).

Таблиця 7

Строки регресу сифілідів у залежності від застосування лаферону

Сифіліди Строки регресу (кількість днів) у залежності від лікування Р

Пеніциліном (п=9) пеніциліном і лафероном (п=10)

Розеоли 4,3+0,67 2,5+0,5 р>0,05

Папули 12,5+2,0 5,9+2,3 р>0,05

Інфільтрація 22,5+1,5 17,8+0,48 р<0,05

Примітка, р— рівень вірогідності прискорення регресу сифілідів

Таким чином, використання при лікуванні раннього вродженого сифілісу вітчизняного рекомбінантного а-2Ь інтерферону — лаферону з метою імунокорекції виявилося досить ефективним. Спостерігалися позитивні імунологічні і клініко-серологічні зміни у досліджуваних немовлят. В імунній системі відзначалась нормалізація її клітинної ланки у вигляді підвищення рівня Е-РУК та ліквідації дисбалансу субпопуляцій Т-клітин (Т-хелперів і Т-супресорів); крім того прискорилася елімінація ЦІК, що є показником ефективності лікування. Швидкість регресу специфічних шкірних проявів — розеол та папул мала тенденцію до прискорення, папульозна інфільтрація зникала швидше, ніж при монотерапії пеніциліном. Прискорилася негативація КСР після комплексної терапії лафероном і пеніциліном, в порвнянні з серологічними показниками дітей, що отримували лише специфічну пеніцилінотерапію.

ВИСНОВКИ

1. Встановлено, що у 87,8 % жінок, які хворіли на сифіліс до або під час вагітності, реєструвалися пізні форми сифілісу: сифіліс вторинний

рецидивний — у 48,3 % випадків та сифіліс прихований ранній — у 39,5 % випадків.

2. З’ясовано, що вищі за материнські титри серологічних реакцій у немовлят, народжених від матерів, що хворіли на сифіліс, у 95 % випадків свідчать про наявність в них вродженого сифілісу, а титри, нижчі, ніж материнські, не є гарантом відсутності сифілітичної інфекції в організмі дитини.

3. Визначено, що відсутність специфічного лікування матерів під час вагітності або проведення його у неповному обсязі є незаперечним чинником ризику народження дітей з маніфестною формою раннього вродженого сифілісу; специфічне лікування матерів у другій половині вагітності більш ніж у половині випадків призводить до народження ними дітей, хворих на прихований ранній вроджений сифіліс. Підтверджено, що найбільш ефективним є специфічне лікування матерів, що проводиться до настання вагітності або у першій її половині.

4. Показано, що профілактичне лікування матерів під час вагітності є важливою, проте не пріоритетною умовою адекватної профілактики раннього вродженого сифілісу, на відміну від своєчасного та повноцінного специфічного лікування сифілісу вагітних.

5. Виявлено, що ранній вроджений сифіліс у 77 % випадків має прихований перебіг. Клінічні прояви раннього вродженого сифілісу характеризуються такими ознаками: патологія кісток спостерігається у 68 % випадків, прояви з боку шкіри - у 19 %, вісцеральна патологія - у 36 %, неврологічна симптоматика - у 29 % випадків.

6. Встановлено, що у дітей, хворих на ранній вроджений сифіліс, підвищення рівнів 1§М і І§А супроводжується зниженням рівня Т-лімфоцитів. У дітей, хворих на ранній вроджений сифіліс з вираженою вісцеральною патологією, спостерігається дисбаланс субпопуляцій Т-лімфоцитів за рахунок зниження рівня Т-хелперів. Виявлені у дітей, хворих на ранній вроджений сифіліс, порушення в клітинній та гуморальній ланках імунітету мають між собою та із результатами серологічного дослідження середній кореляційний зв’язок, тобто ці порушення пов’язані з наявністю в організмі цих дітей сифілітичної інфекції.

7. Доведено, що додання лаферону до специфічної пеніцилінотерапії немовлят, хворих на ранній вроджений сифіліс, сприяє нормалізації клітинної ланки імунітету у вигляді підвищення рівня Т-лімфоцитів та ліквідації дисбалансу субпопуляцій Т-клітин- Т-хелперів і Т-супресорів, прискоренню елімінації ЦІК, прискоренню негативації КСР, більш швидкому регресу специфічних проявів на шкірі.

СПИСОК НАУКОВИХ РОБІТ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ

ДИСЕРТАЦІЇ

1. Анализ заболеваемости врожденным сифилисом в Украине // Журнал

дерматологии и венерологии. - 1997. - № 4. - С.27-32. (Соавт.

Калюжная Л.Д., Деревянко Л.А.)

2. Кпініко-імунологічний стан немовлят, народжених від матерів, що хворіли або хворіють на сифіліс, та застосування лаферону в комплексній терапії природженого сифілісу // Педіатрія, акушерство та гінекологія. - 1998. - № 5. - С.47-50. (Співавт. Калюжна Л.Д., Дерев’янко Л.А., Нуриева М.К.).

3. Випадок помилки в діагностиці раннього вродженого сифілісу з симптомами // Педіатрія, акушерство та гінекологія. — 1999. - № 1. - С.62-64. (Співавт. Дерев’янко Л.А.)

4. Сифилис беременных, серологические и прогностические аспекты // Дерматовенерология, косметология, сексопатология. — 1998. - № 1. - С.10-12. (Соавт. Калюжная Л. Д., Деревянко Л. А., Нуриева М.К.).

5. Оцінка клініко-імунологічних показників у дітей, народжених від матерів, що хворіли на сифіліс // Український медичний альманах. — 1999. — Т. 2, № 1 (додаток). — С.137.

6. Современные аспекты диагностики и профилактики раннего врожденного сифилиса // Збірник наукових праць співробітників КМАПО по закінчених та перехідних НДР за 1990-1996 роки. - Київ: Друкарня Південно-західної залізниці. - 1997. -С.220-222. (Співавт. Дерев’янко Л.А.).

7. Профілактика раннього вродженого сифілісу в умовах зростання захворюваності на сифіліс в Україні // Збірник наукових праць співробітників КМАПО ім. П.Л.Шупика. - Випуск 7, книга 1. - С.356-361. (Співавт. Калюжна Л.Д., Дерев’янко Л.А., Серебрякова Т.Л., Нуриева М.К.).

8. Особливості перебігу та лікування сифілісу вагітних на сучасному етапі // Тези доповідей X з’їзду акушерів-гінекологів України. - Одеса, 1996. -С.78. (Співавт. Калюжна Л.Д., Дерев’янко Л.А.).

9. Природжений сифіліс як наслідок захворюваності на венеричні хвороби // Тези доповідей VIII з’їзду Українського наукового товариства мікробіологів, епідеміологів та паразитологів. - Київ-Вінниця, 1996. -С.257. (Співавт. Калюжна Л.Д., Дерев’янко Л.А.).

10. Імунологічні паралелі вагітних, хворих на сифіліс, та народжених ними

дітей // Актуальные вопросы дерматовенерологии (Научно-практический сборник статей). - Выпуск 10. - Днепропетровск-Хмельницкий, 1997. -С.16. (Співавт. Калюжна Л.Д., Дерев’янко Л.А., Шишов А.В.). '

11. Проблема сифілісу у вагітних: шляхи вирішення 11 Збірник тезисів наук-практ. конф. «Захворювання, що передаються статевим шляхом». - Київ, 1998, —С.24. (Співавт. КалюжнаЛ.Д., Дерев’янко Л.А., Нуриєва М.К.).

12. Порівняльна характеристика серологічних стігм у новонародженого та матері, що перенесла сифіліс // Збірник тезисів наук.-практ. конф. «Захворювання, що передаються статевим шляхом». — Київ, 1998. - С.68. (Співавт. Серебрякова Т.Л., Дерев’янко Л.А., Нуриєва М.К.).

13.Особливості перебігу вродженого сифілісу на сучасному етапі // Збірник тезисів наук.-практ. конф. «Захворювання, що передаються статевим шляхом». - Київ, 1998. -С.17. (Співавт. Дерев’янко Л.А., Нуриєва М.К.).

14. Epidemiological assesment of syphilis morbidity in Ukraine // International Congress of sexually transmitted diseases. - 1997. -Seville, Spain. - P.833. (Kaliouzhnaja L.D., Gusenko T.N.).

АНОТАЦІЇ

Дзюбак B.C. Клініко-імунологічнмі паралелі у дітей, народжених від матерів, що хворіли на сифіліс. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.20- шкірні та венеричні хвороби. - Націоальний медичний університет ім. О.О.Богомольця, Київ, 1999 рік.

Дисертація присвячена вивченню особливостей імунного статусу, клінічних проявів у дітей грудного віку, народжених від матерів, що хворіли на сифіліс. Показано, що при ранньому вродженому сифілісі у дітей грудного віку підвищення рівнів імуноглобулінів М і А супроводжуються зниженням рівня Т-лімфоцитів. При прихованому і маніфестному ранньому вродженому сифілісі зі шкірними й кістковими проявами імунорегуляторний індекс знаходиться в межах норми, а при маніфестному ранньому вродженому сифілісі з вісцеральною патологією імунорегуляторний індекс знижений, що призводить до порушення кооперативних взаємовідношень Т- і В-лімфоцитів. Розроблено та обфунтовано ефективний метод комплексного лікування раннього вродженого сифілісу з призначенням пеніциліну та імуномодулятора лаферону, що забезпечує підвищення кількості Т-лімфоцитів, ліквідує дисбаланс субпопуляцій Т-клітин, прискорює елімінацію ЦІК, скорочує строки негативації серореакцій і час зникнення специфічних шкірних проявів.

Ключові слова: ранній вроджений сифіліс, імунітет, імуноглобуліни, лікування, імуномодулягор, лаферон.

Дзгобак В.Е. Клишнсо-нммунологнческие параллели у детей, рожденных от матерен, болевших сифилисом. — Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.20 - кожные и венерические болезни. - Нациоальный медицинский университет им. Л.Л.Богомольца, Киев, 1999 год.

Диссертация посвящена изучению особенностей иммунного статуса, серологических тестов, клинических проявлений у детей грудного возраста, рожденных от матерей, болевших сифилисом, в зависимости от выявленной у них формы сифилиса, качества и сроков проведенного специфического и профилактического лечения, серологических стигм.

Установлено, что передача сифилитической инфекции потомству возможна в равной степени как при наличии свежих, так и при наличии поздних форм сифилиса у женщин во время беременности. Наиболее эффективным в прогностическом для потомства плане является специфическое лечение матерей, проведенное либо до наступления беременности, либо в первой ее половине, т.е. до установления фетоплацентарного кровообращения. Специфическое лечение, проведенное во второй половине беременности в более чем половине случаев оказывается неэффективным, в результате чего беременность может закончиться рождением ребенка, больного либо скрытым, либо манифестным ранним врожденным сифилисом с преобладанием кожных и (или) костных специфических поражений. При отсутствии же специфического лечения во время беременности либо проведении его в неполном объеме значительно повышается вероятность рождения ребенка, больного неблагоприятной в прогностическом плане висцеральной формой раннего врожденного сифилиса. Что касается профилактического лечения матерей во время беременности, то его отсутствие, при условии полученного матерью полноценного специфического лечения, хотя и влияет отрицательно на скорость негативации серологических реакций у рожденных ими детей, все же практически не сказывается на их клиническом состоянии. Выявлено несовершенство диагностического критерия, основанного на сопоставлении титров серологических реакций у матерей, больных либо болевших сифилисом, и рожденных ими детей и гласящего, что более высокие титры у детей говорят в пользу врожденного сифилиса. Поскольку у больных ранним врожденным сифилисом детей наблюдаются как более высокие, так и более низкие титры по сравнению с материнскими.

Ранний врожденный сифилис грудного возраста характеризуется преимущественно скрытым течением, а среди клинических проявлений при манифестной форме врожденного сифилиса преобладает костная патология. Показано, что при раннем врожденном сифилисе у детей грудного возраста характерные изменения в гуморальном звене иммунитета в виде повышения

уровней иммуноглобулинов М и А сопровождаются снижением уровня Т-лимфоцитов. При скрытом и манифестном раннем врожденном сифилисе с кожными и костными проявлениями соотношение хелперной и супрессорной субпопуляций Т-лимфоцитов (иммунорегуляторный индекс) находится в пределах нормы, а при манифестном раннем врожденном сифилисе с висцеральной патологией наблюдается снижение иммунорегуляторного индекса, что ведет к нарушению кооперативных взаимоотношений Т- и В-лимфоцитов. Разработан и обоснован эффективный метод комплексного лечения раннего врожденного сифилиса с назначением параллельно со специфической пенициллинотерапией 7-дневного курса внутримышечных инъекций отечественного иммуномодулятора лаферона, что обеспечивает повышение количества Т-лимфоцитов, устраняет дисбаланс субпопуляций Т-клеток, ускоряет элиминацию ЦИК, сокращает сроки негативации серореакций и время разрешения специфических кожных проявлений.

Ключевые слова: ранний врожденный сифилис, клеточный иммунитет, иммуноглобулины, лечение, иммунокоррекция, лаферон.

Dzjubak V.E. Clinical and immunological parallels of children whose born of women with a history of syphilis.—Manuscript.

Thesis for scientific degree of Candidate Medival Science in speciality 14.01.20

- skin and venereal diseases.—The O.O. Bogomolets National Medical University, Kyiv, 1999.

The thesis dedicates to the study of peculiarity immunological status, clinical manifistation of syphilis of newborns whose mothers with a history of syphilis.

Showed, that increasing of levels immunoglobulins M and A accompains by decreasing the level of T-limphocytes of the newborns with early congenital syphilis. The immunoregulatory index is norm in latent and manifest early congenital syphilis with skins and bones features. The immunoregulatory index is low in manifest early congenital syphilis with visceral pathology and it leading to disturbance of cooperating T- and B- limphocytes. Worked out and proved the effective methods of complex treatment of early congenital syphilis. The prescribtion of penicillin and immunomodulator laferon leads to increased of number T-limphocytes, removed of disbalans of T-cells subpopulations, speed up of elimination of CIC, shorted time of negativity of serologic reactions and elimination of skins features.

Key words: early congenital syphilis, immunity, immunoglobulins, tretment, immunomodulator, laferon.