Автореферат и диссертация по медицине (14.01.19) на тему:Клинико-диагностическое значение исследования биоэлектрической активности головного мозга при нарушениях функции звуковоприятия разного генеза (шум, ионизирующая радиация)

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОЮВ’Я УКРАЇНИ КИЇВСЬКИЙ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ ОТОЛАРИНГОЛОГИ 4 імені проф. О.С. КОЛОМІЙЧЕНКА

На правах рукопису

КОЗАК МИКОЛА САВОВИЧ

УДК 616.28-008.1:614.876:616-084:612.014.42:616-057

КЛШПСО-ДІАГНОСТИЧНЕ ЗНАЧЕННЯ ДОСЛІДЖЕННЯ БІОЕЛЕКТРИЧНОЇ АКТИВНОСТІ ГОЛОВНОГО МОЗКУ ПРИ ПОРУШЕННЯХ ФУНКЦІЇ ЗВУКОСПРИЙНЯТТЯ РІЗНОГО ГЕНЕЗУ (шум, іонізуюча радіація).

14.01.19-оториноларингологія

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня доктора медичних наук

а

Дисертацією с рукопис.

Робота виконана в Київському науково-дослідному інституті отоларингології ім. проф. О.С. Коломійченка.

Науковий консультант:

Заслужений діяч науки і техніки України, доктор медичних наук, професор Шндлопська Тамара Василівна, Київський науково-дослідний інститут отоларингологи ім. проф. О.С. Коломійченка, зав. лабораторією. .

Офіційні оповеятв:

- Заслужений діяч науки і техніки України, доктор медичних наук, професор Базаров Володимир Григорович, Київський науково-дослідний інститут отоларингології ім. проф. О.С. Коломійченка, зав. лабораторією.

- доктор медичних наук професор Коеаківський Анатолій Лук’япович, кафедра дитячої оториноларингологи Київської медичної академії післядипломної освіти, професор кафедри.

• доктор медичних наук Мостова Тетяна Савслівпа, Київський науково-дослідний інститут нейрохірургії, зав. лабораторією.

Провідна установа:

Національний медичний університет ім. акад. О.О.Богомольця, кафедра оториноларингологи, МОЗ України, м. Київ.

Захист відбудеться ^ 1999р. о ІО годині на засіданні

спеціалізованої вченої ради $ 2ЙГ01.О1 в Київському науково-дослідному інституті отоларингології ім. проф. О.С. Коломійченка за адресою: 252057,

* м. Київ, вул. Зоологічна, 3.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Київського науково-дослідного інституту отоларингології ім. проф. О.С. Коломійченка.

Автореферат розісланийи^/^~~І999р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, кандидат медичних наук

АЛ. Розкладка

з

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ.

Актуальпість теми. Проблема ранньої та диференційної діагностики нейросенсорної приглухуватості залишається однією з найбільш актуальних та важковирішуємих в сучасній оториноларингології. Це поліетіологічне з не до кінця вивченим патогенезом захворювання, досить тяжко позначається на стані центральної нервової системи людини і далеко в не поодиноких випадках призводить до іняалідізації хворих (В.О. Остамкович, 1988, Б.О. Шапаренко та співавт., 1985; Т.В. Шидловська, 1985, 1991, 1996; В.Г. Базаров, A.I. Розкладка, 1989; О.А. Євдощенко, A.J1. Косаківський, 1989; Г.Е. Тімен та співавт., 1990; Т.С. Мостова і співавт., 1995; В.Т. Пальчун і співавт., 1995; В.Р. Гофман і співавт., 1996; А.М. Петровська, 1998; Д.1. Заболотний та співавт., 1999; SataloffR. et al, 1983; Fonseca S. et al, 1999, та інш.). Значна кількість населення, насамперед, що зазнали впливу іонізуючої радіації та шуму, досить часто ще у працездатному віці змушені мінячи професію, або ж залишати трудову діяльність, що в свою . чергу є додатковим психоемоційним навантаженням.. .

J. Sinnaeve, А.А. Karaoglou (1999), які є членами міжнародної комісії з питань Чорнобильської катастрофи зазначають, що негативна дія іонізуючої радіації на здоров’я людини була і залишається центральною проблемою медицини.

0.0. Марцинкевнч (1998) при радіоспектрометрії тканин стовбура мозку, мозочка і діенцефальних областей у померлих ліквідаторів та неліквідаторів, лкі проживали на забруднених та чистих теригоріях Чернігівської облаегі, встановив, що проживання в районах з підвищеним рівнем іонізуючого опромінення створює умови для збільшення інкорпорації радіонуклідів в тканинах головного мозку.

Дані літератури про вплив іонізуючого опромінення на різні органи і системи організму людини, та роль хронічної дії інкорпорованих радіонуклідів, диктують необхідність спостереження за населенням, що проживає в районах, забруднених радіоактивними сполуками внаслідок Чорнобильської катастрофи. Крім того, поряд з не досить вивченим питанням патогенезу .нейросенсорної приглухуватості в доступній нам літературі були відсутні відомості про порівняльний аналіз показників, що характеризують стан центральних відділів слухового аналізатора при дії виробничого шуму та іонізуючого опромінення, хоча загально відомий негативний вплив цих факторів на організм в цілому.

Нами, а також іншими авторами одержані об’єктивні дані по результатам ЕЕГ, реєстрації стовбуромозковнх слухових викликаних потенціалів, імпедансометрії, які свідчать про те, що при дії іонізуючого опромінення, страждають стовбуромозкові структури слухового аналізатора і спостерігаються діенцефальні та діенцефально-стовбурові порушення за даними ЕЕГ (Т.В. Шидловська та співавт., 1989, 1990, 1995, 1999; Д.1. Заболотний та співавт., 1990, 1992, 1999; Ф.О. Тишко та співавт., 1995; О.І. Котов, 1995; A.I. Няіу часпівазт1995; 10.0. Сушко, Н.С. Міщанчук 1997J,.,

О.А. Ващенко та співавт., (1998) серед потерпілих внаслідок аварії ЧАЕС вишили психоневрологічний синдромокомшіекс, який свідчить про патологію діенцефало-лімбіко-ретикулярних структур із переважним ураженням симпатичного відділу нервової системи. Останнім часом все більше застосування знаходять психо-фізіологічні дослідження в кардіології, онкології, гастроентерології та інш. галузях медицини. Поодинокі роботи присвячені і нсйросенсорній приглухуватості (І.Г. Самойлова, JI.B. Лисенко, 1998,1999; JI.B. Лисенко, Н.П. Комендантова, 1998), але не при дії шуму, або радіації. '

В літературі приводиться досить значна кількість даних про вплив інтенсивного виробничого шуму на периферійний, а в окремих роботах - на центральні відділи слухового аналізатора, що призводить до розвитку професійної приглухуватості. (В.О. Остапковнч 1988, Т.В. Шидловська та співавт., 1988, 1990, 1993; В.Ф. Анічин 1989; Ю.І. Кундієв та співавт., 1990;

О.О. Ланцов, 1993; В.Б. Панкова 1995,1998; Abel, 1990; та інші).

В багатьох роботах показано, що виробничий шум негативно впливає в першу чергу на центральну нервову та серцево-судинні системи (О.Ц. Андреева-Галаніна, 1972; Б.М. Сагалович та співавт., 1987; Т.В. Шидловська та співавт., 1988, 1995, 1998; С.І. Купріенко 1992; та інші).

Крім того, є значна кількість робіт, які свідчать про зміни в центральній нервовій системі у робітників шумових професій, ате вони в основному грунтуються на даних клінічних спостережень. Тільки в поодиноких роботах дана об'єктивна оцінка функціонального стану центральної нервової системи у хворих на нейросенсорну приглухуватість і показана перспективність їх використання (Б.М. Сагалович і співавт., 1987; М.С. Козак, 1990; Т.В. Шидловська і співавт., 1995,1996, 1998; та інші).

Таким чином, вивчення стану слухового аналізатора у хворих на нейросенсорну приглухуватість при дії іонізуючої радіації та шуму у взаємозв’язку із даними біоелектричної активності головного мозку та психофізіологічних досліджень буде мати не лише іеореіичне, але й практичне значення і сприятиме розробці нових шляхів діагностики та профілактики слухових порушень. .

Зв’язок роботи з планом основині наукових робіт іпстотуту.

Робота виконана відповідно до плану науково-дослідних робіт КНДІОл ім. проф. О.С. Коломійченка. Вона є фрагментом комплексних планових тем інституту (№ держреєстрації UA0100416UP та 0196U010086)

Мета даної роботи.

Розробка ранньої та диференціальної діагностики, а також профілактики нейросенсорної приглухуватості при дії іонізуючої радіації та шуму на основі дослідження і порівняльного аналізу функціонального стану різних відділів слухової системи, біоелектричної активності головного мозку та психофізіологічних досліджень.

Для досягнення носшшіеної мети в роботі вирішувалися такі задачі:

1. Оцінити функціональний стан біоелектричної активності іоловноїх) мозку за даними електроенцефалоїрафії у ноеіраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи (ліквідатори наслідків аварії на

. ЧАЕС, в подальшому - ліквідатори, які проживали на чистих та забруднених територіях і жителів забруднених територій), а також у робітників шумових професій з нормальним та порушеним слухом і зробити порівняльний аналіз отриманих даних.

2. Дослідити та провести порівняльний аналіз стану слухової функції у робітників шумових професій і осіб, шо зазнали шшиву іонізуючого опромінення, а також хворих з судинними порушеннями за даними аудіометрії не тільки в звичайному (0,125 - 8 кГц), але і розширеному діапазонах частот (10,12,14 і 16 кГц).

3. Вивчити взаємозв'язок між показниками стовбуромозкових і коркових слухових викликаних потенціалів, а також біоелектричною активністю головного мозку при нейросенсорній приглухуватості радіаційного, шумового та судинного генезу.

4. Дати оцінку індивідуально-типологічних і особистосних властивостей у робітників шумових професій та ліквідаторів наслідків аварії на ЧАЕС' з урахуванням стану слухової функції.

5. Визначити клініко-діагностичні показники, що характеризують стан слухової функції та біоелектричної активності головного мозку при дії іонізуючої радіації та шуму.

6. Розробити шляхи комплексного підходу в діагностиці та профілактиці слухових порушень по типу звукосприйняття при дії радіації та шуму.

НАУКОВА НОВИЗНА.

Вперше за даними високочастотної аудіометрії, стовбуромозкових та коркових слухових викликаних потенціалів у взаємозв’язку зі станом біоелектричної активності головного мозку визначені диференційно-діагностичні ознаки порушень слуху на ранніх стадіях розвитку нейросенсорної приглухуватості радіаційного та шумового генезу.

Вперше дана кількісна оцінка найбільш інформативних електроакустичних та електрофізіологічних показників, характерних для нейросенсорної приглухуватості шумового та радіаційного генезу.

Показана значимість функціонального стану різних відділів слухового аналізатору у взаємозв’язку з біоелектричною активністю головного мозку при дії радіації та шуму.

Виявлена можливість використання наявності ннзькоамплітудного рефлексу внутрішньовушннх м’язів при диференційній діагностиці нейросенсорної приглухуватості радіаційного, шумового та судинного генезу.

Вперше визначені характерні особлигості в картині ЕЕГ, які виникають під впливом виробничого шуму та іонізуючої радіації, що сприяє покращенню діагностики таких хворих нейросенсорноіо приглухуваті сгіл шумового та радіаційного генезу.

Показано, що при практично однакових порушеннях функції звукосприйнятгя спостерігається достовірне (р<0,01) зменшення амплітуди альфа-ритму потиличного рід ведення на ЕЕГ осіб, які підлягали дії радіації порівняно з працівниками шумових професій та хворими, які страждають на судинні захворювання

За допомогою об’єктивних методів дослідження доведено, що проживання на забруднених територіях створює умови, які поглиблюють пошкодження центральних відділів слухового аналізатора, особливо його стовбуромозкових структур, що вимагає негайних заходів по мінімізації негативної дії радіації на постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Аналіз міжпікових інтервалів (МПІ) І-ІІІ, ІІІ-У та 1-У КСВП показав, іцо найбільш вагомий внесок в зміни часових характеристик КСВП при дії радіації вносить збільшення МШ І-ІІІ. Цей параметр в ірунах лікиідагорш з помірною нейросенсорною приглухуватістю, які проживають на чистих і продовжують проживати на забруднених територіях, а також у жителів забруднених територій перевищував аналогічні значення у здорових осіб, що не мали контакту з радіацією на 8,5 ; 15,5; 10,3% відповідно. Якраз ці зміни і забезпечували збільшення сумарного МПІ (1-У), який в зазначених групах порівняно з контрольною був збільшений на 6,6; 11,6 і 7,8% відповідно, тоді як міжмікоиі інтервали ІІІ-У були відповідно більше на 4,4; 3,9; 3,3 %. Огже, найбільш виражені зміни в стовбуромозкових структурах слухового аналізатора відбуваються у ліквідаторів які тривало (10 і більше років) проживають на забруднених територіях. В цій групі виявлено виражене подовження і ЛПП Р2 та N2 ДСВП відповідно до (198,2±4,6) і (318Д±6,4) мс яке було достовірно (р<0,05) більшим, порівняно з контрольною групою, а також ліквідаторами, що проживають на чистих територіях і жителями забруднених територій.

Порівняльний аналіз показників КСВП та ДСВП у постражп’пих після Чорнобильської катастрофи (ліквідатори що проживають на чистих та забруднених територіях, жителі забруднених територій), дає підстави стверджувати, що виявлені зміни залежать не тільки від дози.зовнішнього опромінення, але і від тривалості перебування на забруднених територіях та відповідного збільшення інкорпорації радіонуклідів в тканини організму, в тому числі тканини мозку. Очевидно, що перший із вказаних факторів (зовнішнє опромінення) чинить більш значний вплив на ліквідаторів, а другий на осіб, що проживають на забруднених територіях.

Виявлено, що у жителів забруднених внаслідок аварії на ЧАЕС територій при нормальному стані слухової функції за даними тональної аудіометрії, має місце достовірне, (р<0,05) подовження латентних періодів піків III, IV і V хвиль, а також міжпікових інтервалів ІІІ-У і 1-У КСВП порівняно з контрольною групою здорових осіб. Це свідчить про ранні зміни в стовбурових структурах слухового аналізатора при дії малих доз радіації, що очевидно, обумовлено додатковою інкорпорацією радіонуклідів. •

Обгрунтовано системний підхід до діагностики та профілактики порушень слуху при дії шуму і радіації з урахуванням електроакустичних, електрофізіологічних і психофізіологічних даних.

Комплексний підхід, що об’єднує знання про нейрофізіологічні механізми дії екзогенних факторів (шум і радіація), типологію особистості та функціональний стан різних відділів слухового аналізатора суттєво розширяють діагностичні і профілактичні можливості при нейросенсорній приглухуватості. _ .

. ПРАКТІІЧНЕ ЗНАЧЕННЯ РОБОТИ

Встановлено, що при визначенні тяжкості захворювання і при вирішенні питань трудової експертизи та професійною відбору необхідно користуватися об’єктивними показниками, які характеризують стан центральних відділів слухового аналізатора за даними СВП, а також амплітудно-частотними характеристиками біоелектричної активності головного мозку.

Встановлено, що низькоамплпудні ЕЕГ (менше 25мкВ) супроводжуються найбільш тяжиш перебігом захворювання незалежно від його генезу. .

Дана кількісна характеристика показників часових компонентів КСВП (латентні періоди III, V хвиль КСВП та міжпікових інтервалів 1-У і І-ІІІ), а також компонентів (Р2 та N2) ДСВП, які мають диференційно-діапюстичне й прогностичне значення при нейросенсорній приглухуватості радіаційного та шумового генезу. •

Встановлено, що пороги слуху на тони в області розширеного діапазону частот (від 10 до 16 кГц) при нормальних значеннях показників звичайного діапазону (0,125-8,0 кГц) достовірно (р<0,05) підвищені при дії радіації порівняно з робітниками шумових професій та* хворими, які мають судинні порушення, що -доцільно враховувати при вирішенні питань трудової експертизи.

Виявлено, що в осіб, які мають контакт з радіацією та у хворих з судинними- захворюваннями з нормальним сприйняттям слуху на топи в області звичайного діапазону, найбільш виражені порушення слуху в високочастотному діапазоні спостерігаються в області ІбкГц. тоді як у працівників шумових професій в області 14кГц. Якщо в перших досліджуваних аудіометрична крива в розширеному діапазоні має низхідний характер, то при дії шуму в області ІбкГц вот приймає висхідний вигляд.

Визначено, що у осіб з початковими і особливо з помірними порушеннями слухової функції лікувально-профілактичні заходи необхідно проводити, з урахуванням результатів спектральпого аналізу ЕЕГ і часових показників слухових снклюсанпх потенціалів, що буде сприяти запобіганню зрпзу адаптаційних механізмів та профілактиці слухових порушень.

Показано роль хронічної дії інкорпорованих радіонуклідів на стовбуро-мажсЕІ структури слухового аналізатора та діенцефзльмо-стовбурові структури головного мозку, що дккіує необхідність динамічного

спостереження за населенням, яке проживає в районах забруднених радіоактивними сполуками внаслідок Чорнобильської катастрофи їв їх своєчасне відселення. ' .

Встановлено, що оцінка функціонального стану різних відділів слухового аналізатора та біоелектричної активності головного мозку в цілому на фоні знань про цілісність структури особистості є необхідними компонентами сучасного розуміння системного підходу до збереження здоров'я робітників шумових професій та осіб, що мали контакт з радіацією. .

ОСОБИСТИЙ ВНЕСОК ЗДОБУВАНА.

. Автор самостійно провів аналіз літератури, планування і здійснення клінічних та електрофізіологічних досліджень у хворих на нейросенсорну приглухуватість шумового та радіаційного генезу, а також у осіб контрольних груп. Статистична обробка і наукова інтерпретація здобутих у дослідженнях даних також виконана автором. Запропоновано практичні рекомендації щодо діагностики та профілактики даного захворювання, а також вирішення питань трудової експертизи осіб, які мали контакт з іонізуючою радіацією чи шумом. Видано інформаційний лист щодо ранньої діагностики і профілактики нейросенсорної приглухуватості. .

ВПРОВАДЖЕННЯ В ПРАКТИКУ.

Отримані результати впроваджені у практику роботи МСЧ заводу

• "Більшовик", лабораторії професійних порушень голосу та слуху Київського НДІ оториноларингологи ім. проф. О.С. Коломійченка, лікарні № 2 Південно-Західної залізниці станції Київ, в клінічних лікарнях № 12, 16 м. Києва, Київській обласній клінічній лікарні, МСЧ Чернігівського камвольносуконного комбінату.

АПРОБАЦІЯ РЕЗУЛЬТАТІВ ДИСЕРТАЦІЇ.

Основні положення дисертації були представлені на ювілейних науково-практичних конференціях “Сучасні проблеми оториноларингологи”, присвячених 95-ти та 100-річчю з дня народження О.С. Коломійченка (ІСиів, 1993,1998); V та VI конгресах Всесвітньої федерації лікарських товариств (Дніпропетровськ, 1994 та Одеса, 1996); VIII з’їзді оторино-ларингологів України (Киів, 1995); XV з’їзді оториноларишшоїів Росії (Санкт-Петербург, 1995); Всеросійській науковій конференції "Теоретичні та практичні проблеми сучасної вестибулології (С-Петербург, 1996); Всеросійській науковій конференції молодих вчених-оториноларингологів (С.-Петербург, 1998); 111 Міжнародному симпозіумі "Сучасні проблеми фізіології

і патології слуху (Москва, 1998); науковій конференції "Запальні та алергічні захворювання носа та навколоносових пазух" (Одеса, 1998); Російській науковій конференції "Нові інструментальні і лікарські технології в оториноларингологи" /Чебоксари, 1998/; на наукових конференціях КНДІО, присвячених річницям з дня народження О.С. Коломійченка.

ПУБЛІКАЦІЇ.

За матеріалами дисертації опубліковано 35 наукових робіт, у тому числі 20 статей в фахових наукових виданнях, з яких 6 одноосібних. Видано інформаційний лист.

СТРУКТУРА І ОБСЯГ РОБОТИ.

Дисертація складається із вступу, 6 розділів наукових досліджень, заюиочення, висновків, практичних рекомендацій і переліку використаних джерел • .

Загальний обсяг дисертації становить 342 сторінки машинопису, в тому числі: 41 рисунок і 38 таблиць. 445 покажчиків використаної в роботі літератури включає першоджерела, у тому числі 159 зарубіжних.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ .

" . Матеріали та метода дослідження.

Відповідно до поставленої мети і задач роботи, які стосуються діагностики і профілактики слухових порушень при дії радіації та шуму, було використано комплекс клінічних та інструментальних методів обстеження.

Проведено вивчення скарг, даних анамнезу, отоларингологічне та психофізіологічне дослідження, порогова аудіометрія в звичайному (0,125 -8кГц) іа розширеному (10 - ІбкГц) діапазонах чаеют, надпороіх)ва і мовна аудіометрія, ' імпедансометрія дослідження коротколатеитних та довго-латентних ’ слухових викликаних потенціалів (КСВП та ДСВП), електроенцефалографія, обстеження терапевта і невропатолога.

Такі детальні обстеження проведені у 20 здорових осіб у віці від 21 року до 25 років (контрольна трупа), які не працювали в шумі і не мали контакту з іонізуючою радіацією та не страждали судинними захворюваннями; 130 робітників шумових професій з нормальним і порушеним слухом; 184 особи, які мали контакт з іонізуючою радіацією (ліквідатори наслідків аварії на ЧАЕС - в подальшому ліквідатори і жителі забруднених територій). Та оскільки при нейросеисорній приглухуватості радіаційного та шумового генезу мають місце також судинні порушення, як свідчать роботи деяких авторів (Т.В. Шидповська, 1980,1991,1997; Д.І. Заболотний та співавт., 1992; С.І. Купрієнко, 1991; В.В. Римар, 1995, 1998; Л.І. Симонова та співавт., 1995; І.А. Розкладка, 1997; С.Г. Дубенко іа співавт., 1997; га інші), для порівняльного аналізу нами було обстежено 50 пацієнтів з нормальним та початковим порушенням слуху, які в анамнезі мали судинні розлади.

Всього обстежено 384 особи, яким було виконано 2848 інструментальних досліджень. Аудіометрнчне обстеження проводилось у звукоізольованій камері, де рівень шумового фону не перевищував 35дБ, за допомогою аудіометрів МА-31 (Німеччина) і магнітофону “Маяк-3212, та клінічного аудіометра АС-40 фірми “Inlerakouslics” (Данія); останній забезпечує

дослідження слуху на тони, як в звичайному діапазоні частот (0,125 • 8кГц), по кістковій та іювггряаій зиукоировіднисп, так і в розширеному (10, 12, 14, ІбкГц) діапазоні частот по повітряній звукопровідності. В залежності від стану слуху досліджувані хворі були розподілені на групи з урахуванням класифікації ВТ. Базарова та A.L Розкладки, 1989.

Імпенлансометрія виконувалась в окремому кабінеті, в положенні пацієнта сидячи. Дня цього використовували імпсдансометр “Amplaid” • 720 (Італія), через інтерфейс зв’язаний з PC/XT фірми «ІВМ» (США) та SD.-30 фірми “Siemens’’ (Німеччина), який дозволяє відбираггн, наїсоїшчуввтн і обробляти отримані результати. Спочатку проводилась -динамічна тимпанометрія з метою виключення осіб із захворюваннями середнього вуха, після цього досліджувались порогові і часові характеристики акустичного рефлексу внутрішньо-вушних м’язів (АРВМ).

Реєстрацію сіовбуро-мозкових слухових потенціалів проводили за допомогою аналізуючої системи МК-6 фірми “Amplaid", в екранованій звукоізшіьованій камері в зафіксованому напівсидячому положенні.

КСВП реєстрували у відповідь на клацання тривалістю 100 мкс з частотою слідування 21/1 сек. інтенсивністю 80 дБ над суб*сктивним порогом чутливості, з епохою аналізу 10 мс, 1024 усереднених викликаних кривих із застосуванням низькочастотного (200 Гц) і високочастотного (2000 Гц) фільтрів. • ' .

Довголатентні слухові викликані потенціали реєстрували у відповідь на тональні носилки тривалістю 300 мс. Інтенсивність стимулу складала 40 дБ з частотою заповнення 1-4 кГц (час зростання і спаду 20 мКс) над суб'єктивним порогом чутливості. Частота слідування імпульсів становила 0,5 Гц. Кількість вибірок - 32. Час аналізу однієї вибірки 750 мКс при смузі пропускання фільтрів (2 - 20 Гц). Аналіз кривих проводився з використанням програми побудови моделі, запропонованої фірмою “Amplaid” (Італія). При аналізі отриманих кривих ДСВП приймались до уваги латентні періоди піків хвиль Р|, Ni, Р2, N2 та I, II, Ш, IV і V хвилі КСВП, а також иіжаікові інтервали I-III,in-ViI-V КСВП.

Дослідження НЕТ проводили в екранованій звукозаглушеній камері, в положенні пацієнта сидячи, при розслабленій мускулатурі для виключення м'язових артефактів при запису ЕЕГ. Використовували 14-канальний елскфоснцефалограф “Nihon Kohden” (Японія). При запису ЕЕГ нами використана стандартна схема накладання електродів “10-20”, рекомендована міжнародною федерацією товариства еаекіроенцефалоірафц, при якій електроди накладаються біполярним методом, таким чином, щоб рівномірно охопити лобні, скроневі, потиличні і тім'яні області обох півкуль.

Крім фонового запису використовували функціональне- навантаження (реакція на відкривання - закривання очей, ритмічна фотостнмуляція через рівні проміжки часу, а також трихвилинна гіпервектляшя). -

Одночасно запис проводився на 8 - канальний магнітофон FE - 39 фірми “SONY” (Японія), з настуішим сиекгралышм аналізом на аналізаторі Берг-Фур’є (2264) фірми О.Т£. “Біомедіка” (Італія) в діапазоні 0,5 - 32 Гц; цьому

аналізу підлягали біопотенціали, відведені від лобних, скроневих і потиличних областей.

Крім спектрального аналізу нами було використано візуально-графічний метод, враховуючи класифікацію О.А. Жнрмунської та B.C. Лосева, 1984. За допомогою цього методу виявлялись ознаки подразнення певних мозкових структур, амплітудна модуляція основних ритмів, регіональні розбіжності і патологічна активність та інші явища. •

Проводилися також психофізіологічні дослідження з використанням як складних так і експрес-діагностичних тестів.

Статистичну обробку отриманих результатів здійснювали за загальноприйнятими менадами математичної сіатистикн із застосуванням обчислювальної техніки - персонального комп'ютера “Pentium - 133”. Вірогідність змін і відмінностей між порівнювальними величинами оцінювали за критерієм достовірності різниці (t) по таблиці Стюдента.

У вступі висвітлено вибір теми досліджень, а також її актуальність. Тут же обгрунтовано наукову новизну та практичну значимість роботи, її мета і завдання дослідження. •

. В розділі І “Огляд' даних літератури” показано вплив виробничого шуму, іонізуючого опромінювання та серцево-судинних захворювань на організм в цілому і як причин розвитку нейросенсорної приглухуватості, а також обірунтовано напрямок власних досліджень.

В розділі II "Метода дослідження та загальна характеристика досліджувати хворих”. В цьому розділі дана детальна характеристика сучасних методів дослідження слухової функції та біоелектричної активності головного мозку, а також психофізіологічних досліджень. Обгрунтована їх доцільність при дослідженні хворих на нейросенсорну приглухуватість різного генезу, а також розроблений методичний підхід по виконанню поставленої мети. Дана детальна клінічна характеристика досліджувальних хворих.

В розділі III “Порівнальпа характеристика слухової функції у робітників шумових професій 1 осіб, які мали контакт з іонізуючою радіацією,- а також у хворих на нейросепсориу приглухуватість з суднпнвмн захворювапвямп” дана кількісна характеристика показників аудіометрії в звичайному та розширеному діапазонах частот в зазначених групах досліджуваних осіб, та проведено їх порівняльний аналіз.

Питання ранньої діагностики нейросенсорної приглухуватості і визначення найбільш інформативних об’єктивних критеріїв, які свідчать про виникнення змій а слуховому аналізаторі, є дуже актуальним, тому що своєчасно розпочаті лікувально - профілактичні заходи здатні запобігти розвитку захворювання, на що вказували Б.М. Сагалович, 1978; Т.В. Шидловська, 1985,1990; К.В. Овсяник, 1997; І.А. Розкладка, 1998; та інші, які описали ранні зміни при дії шуму або радіації за даними високочастотної аудіометрії. Однак в літературі нами не знайдено досліджень, де б проводився порівняльний аналіз показників тональної аудіометрії в звичайному та розширеному діапазонах частот при дії шуму, радіації, та у осіб з судинними захворюваннями.

Відомо, що підвищення порогів чутливості до тонів в області від 6,0 до 8,0 кГц та вище у розширеному діапазоні частот (10-16кГц) практично не впливає на сприйняття розмовної мови. Порушення сприйняття розмовної мови при зниженні слуху проявляється лише із зростанням порогів сприйняття звуків в основному на мовних частотах - 0,5; 1,0 та 2,0 кГц, а шепотом в діапазоні 2 - 8 кГц. Розширення діапазону частот понад 8кГц дозволяє ще в більш ранні доклінічні строки виявляти порушення слухової функції. Нами було проведено порівняння тонального слуху в звичайному (0,125-8кГц) та розширеному діапазонах часіот (10, 12, 14, 16 кГц) у осіб, що мали контакт з шумом, радіацією та страждали судинними захворюваннями (відповідно І, И та III група з початковою ненросенсорною приглухуватістю). При цьому було обстежено 90 хворих з початковими порушеннями слуху в звичайному діапазоні частот ( по 30 хворих в кожній групі). Для порівняльного аналізу нами було обстежено 50 пацієнтів з нормальним слухом і початковими порушеннями, які в анамнезі мали судинні захворювання. У цих групах хворих слух на тони в області 0,125 - 4 кГц знаходився в межах норми, а в області 6 - 8 кГц мало місце його порушення, яке не перевищувало 25 дБ. Дослідження показали, що у високочастотному діапазоні має місце збереження слуху на тони в області 10, 12, 14 і 16 кГц в усіх 3-х групах (І, II, III), але пороги їх сприйняття були підвищені. Крім того, було обстежено 60 хворих, у яких мали місце лише початкові порушення слуху в розширеному діапазоні частот, при нормальному сприйнятті слуху на тони в звичайному (відповідно ірупи 1-а, ІІ-б та ІІ-в.) Групу 1-а склали робітники шумових підприємств, ІІ-б - ліквідатори і ІІІ-в. * особи, що мали судинні захворювання - по 20 чоловік в групі. Всього обстежено 150 осіб. Вік пацієнтів склаи 37,6 ± 3,0 років. В контрольну групу відібрано 20 осіб з нормальним слухом як в звичайному, так і в розширеному діапазонах частот, такого ж віку, які не працювали в умовах шуму і не знаходились під впливом іонізуючого випромінювання, та не страждали судинними захворюваннями.

Проведені дослідження показали, що найбільш значне зниження слуху у високочастотному діапазоні спостерігається у ліквідаторів аварії на ЧАЕС. Так, пороги слуху на тони в області 10, 12, 14 і 16 кГц в групі II, які мали контакт з радіацією відповідно становили 42,9 ± 4,2 дБ; 47,1 ± 3,7 дБ; 65,7 ± 5,5 дБ; 68,8 ± 2,6 дБ, що достовірно (р<0,05) відрізнялося від показників в інших групах. Хоча у хворих шумового та судинного генезу теж має місце підвищення порогів слуху на тони, але воно менш виражене і достовірно не розрізняється між собою. Найбільш значне підвищення порогів слуху на тони в усіх 3-х групах відбувається на частотах в області 14 та 16 кГц, але слід зазначити, що в групі робітників шумових професій слух на тони більше знижений в області 14 кГц ніж 16 кГц, як в групі І, так і ще більше в групі 1-а.

Аналізуючи показники аудіометрії в розширеному діапазоні частот у тих пацієнтів, які не скаржились на зниження слуху і на звичайній аудіограмі не мали ніяких порушень (ірупи 1-а, П-б і ІІІ-в), але на аудіограмах у яких в області високих частот від 10 до 16 кГц мало місце підвищення порогів слуху на тони виявлено, наступне. •

Найбільш значні зміни спостерігались в групі ліквідаторів наслідків аварії на ЧАЕС (іруиа ІІ-б). В цій «руні пороги слуху на іони в області 10-16 кГц становлять відповідно 28,0 ± 2,8; 32,3 ± 3,6; 53,6 ± 4,9 та 58,8 ± 6,7 дБ, що достовірно (р< 0,05) відрізняється від аналогічних даних в групах 1-а та Ш-в, тобто у осіб шумових професій та у хворих які мали судинні захворюзання.

Між показниками аудіометрії у високочастотному діапазоні в групах 1-а та Ш-в достовірної різниці немає. Найбільше зниження слуху в усіх цих групах теж спостерігається на частотах в області 14 та 16 кГц, причому у ліквідаторів і хворих з судинними порушеннями воно більш виражене на частоті 16 кГц, ніж на 14 кГц. Що стосується працівників шумових виробництв (група 1-а), то у них найбільш виражене зниження слуху у високочастотному діапазоні відбувається в області 14 кГц, ніж ІбкГц.

Таким чином, отримані дані показали, що у ліквідаторів наслідків аварії на ЧАЕС пороги слуху на частотах віл 10 до 16 кГц були підвищенні значно більше, ніж у працівників шумових виробництв. Але у останніх характер аудіометричної кривої у розширеному діапазоні частот дещо відрізняється від кривої у “ліквідаторів”. Якщо в групі ІІ-б та ІІІ-в аудіометрична крива в розширеному діапазоні частот повільно знижується, то в групі 1-а вона знижується до 14 ісГц, а далі на 16 кГц піднімається. Це явище має місце як при початковій формі нейросенсорної приглухуватості, так і, особливо, у осіб які не мають змін на звичайній іюроювій тональній аудіограмі.

Все вище згадане доводить, що аудіометрія у високочастотному діапазоні є цінним тестом при виявленні ранніх доклінічних слухових порушень різного генезу, на що вказували й інші автори. Цей метод дозволяє діагностувати початкові стадії захворювання, коли клінічно вони себе ніяк не проявляють. Тому всім особам, що зазнали дії як шуму, так і радіації, а також пацієнтам з судинними захворюваннями поряд з традиційною аудіометрією, доцільно чакож проводити аудіомегрію в розширеному діапазоні частої'. При цьому, як свідчать наші дослідження, рецепторний відділ слухового аналізатора найбільш тяжко уражається в результаті дії іонізуючого випромінювання, а у людей, що працюють в шумі, аудіометрична крива в області високих частот має характерний вигляд з піком в області 14 кГц, що може слугувати додатковою диференційно-діагностичною ознакою. Порушення слуху на тони в області 14 та 16 кГц, яке перевищує відповідно 60,7±5,5 дБ та 68,8±2,6 дБ при нормальному сприйнятті слуху конвенціонального діапазону, свідчить про наявність контакту з іонізуючою радіацією у таких осіб. Це також може слугувати додатковою диференційною ознакою, як при діагностиці, так і вирішенні питань трудової експертизи.

Виявлення ранніх, доклінічних форм слухових порушень дозволить також раніше розпочати лікувально-профілактичні заходи і запобігти розвитку тяжкої патології слухового аналізатора. ■

В розділі IV. Фупкціопальпі зміни в стовбуромозковнх та коркових структурах слухового аналізатора у постраждалих в наслідок Чорнобильської катастрофо.

В даний час все більше визнання отримує та точка зору, що навіть низькоінтенсивний, але достатньо тривалий радіаційний вплив здатний

викликати значні негативні ефекти в організмі людини, в тому числі центральних і периферійних нервових структурах (В.Р. Гофман шсміваят., 1996; А.І. Нягу, 1997, 1998; О.А. Ващенко та співавт., 1997, 1998; та інші). Очевидно, що подальше вивчення цього питання, особливо актуальне у зв’язку з необхідністю забезпечити адекватну діагностику і лікування різних порушень значної кількості людей, в тій чи іншій мірі постраждалих від наслідків радіаційної катастрофи на Чорнобильській АЕС. Серея подібних порушень відмічені і значні порушення слуху (Т.В. Шидловська та співавт., 1989, 1990, 1994, 1998; Д.І. Заболотний та співавт., 1992, 199S, 1997; В.Р. Гофман та співавт., 1996; О.І. Котов, 1992; К.В. Овсянік, 1997; та інші). Однак дані літератури надто суперечливі, а характер порушень очевидно залежить від дози, тривалості і спектру одержаного опромінення, розподілу радіонуклідів в організмі, а також інших факторів.

Питання про тс, в якому ступені пов’язані з радіаційним впливом порушення слуху можуть бути обумоаленні змінами в стовбуромозкових структурах слухового аналізатора, і до тепер залишається відкритим. Значна інформація в даному аспекті може бути отримана на основі аналізу раннього комплексу коливань слухових викликаних потенціалів (коротколатентних слухових ВП, КСВП). Як метод об’єктивного дослідження функцій слухового аналізатора, реєстрація КСВП уже зарекомендувала себе добре, оскільки дозволяє одержат» точні і стабільні результати і виявляти функціональні зміни навіть у тих випадках, коли у відповідних мозкових структурах ще відсутні значні деструктивні зміни. Особливо цінна та обставина, що даний метод дає певні підстави для топічної діагностики уражень на рівні стовбура мозку, оскільки встановлено зв’язок генезу послідовних хвиль КСВП з електричною активністю різних стовбуромозкових структур ( С.В. Дубова, Е.Л. Клумбіс, 1983; 1983; С.М. Хечинашвілі, З.Ш. Кеванішвілі, 1985; Л. Р. Зенков, М.А. Ронкін, 1991; U. Papand, J. Lamps, К. Robinson, P. Rubge, 1982).

Нами були вивчені характеристики КСВП у різних груп людей, які постраждали від наслідків Чорнобильської катастрофи (ліквідатори, які проживають на чистих та забруднених територіях і особи, які постійно проживають на забруднених радіонуклідами територіях на протязі 10 і більше років). В подальшому ці дані у них співставленні з характеристиками КСВП у осіб контрольної групи з нормальним слухом.

Обстежені були розділені на 4 групи. Контролем слугували отологічно здорові молоді особи, які не приймали участі в роботі по ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та проживали на чистій території (іруїіа 1). Групу

2 склали 30 ліквідаторів, які до тепер проживають на “чистих” територіях, група 3- також 30 ліквідаторів, які на протязі 10 і більше років проживають на забруднених територіях. Групу 4 склали 30 чоловік, які не приймали участі в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, але постійно проживають з 1986 року в місцевості віднесеній до зони значного радіоактивного забруднення. Середній вік обстежених осіб груп 2-4 на момент дослідження склав 32,1 ± 2,4; 42,3 ± 2,3 і 41,4 ± 3,2 року відповідно. В групах 2-4 чоловіки склали значну більшість; групу 1 склали виключно чоловіки. В дослідження не входили особи, які перенесли хвороби середнього вуха, тяжкі інфекційні

захворювання, черепно-мозкові травми. • Дози зовнішнього і внутрішнього опромінення, одержані дослідженими ірун 2-4, в більшості випадків не були заміряні з прийнятною точністю ( однісю із причин були недоліки системи радіаційного контролю). Можна думати, що вони значно коливались, але у всіх випадках були нижчі значень, які обумовлюють розвиток гострої променевої хвороби.

За даними суб’єктивної тональної аудіометрії в усіх трьох групах постраждалих в результаті Чорнобильської катастрофи були підібрані хворі з майже однаковими порушеннями функції звукосприйняічя - підвищення порогів чутливості в області 2-8 кГц при практично нормальному слухові в діапазоні 0,125-2 кГц(рнсЛ).

кГц

—0—1 —Н-2 —ж—З —А—4

Риє. 1. Дані суб’єктивної тотальної аудіометрії обстежених груп 1-4 в умовах кісткового проведеш!» звуків. По осі абсцис - частота тональних стимулів, кГц по осі ординат - поріг чутливості. дБ. Наведені значенні середніх ± помилка середнього.

Показники мовної аудіометрії в усіх обстежених осіб знаходились в межах фізіологічної норми; у більшості постраждалих (ірун 2-4) можна Суло відмітити деяке утруднення в сприйнятті шепітної мови. Пороги диференціації сили звуку за методикою Люшера на частотах 0,5 і 2,0 кГц у всіх групах знаходились в межах норми (1,5-1,0 дБ), а в області 4 кГц в групах 2-4 були знижені, або низькі; їх середні величини в указаних групах склали

0,72±0,04; 0,81±0,04; 0,81±0,04 і 0,79±0,03 дБ відповідно.

КСВП, які реєстрували у всіх групах, включили в себе комплекс коливань, в хкому можна було чітко виділити п’ять послідовних хвиль позитивності, 1-У. Латентний період останньої із цих хвиль (V) у досліджу вальних контрольної групи (1) склав 5,66±0,03 мс. Компонентний склад КСВП, зареєстрованих у цих досліджуваних, в цілому відповідав описаному раніше на основі даних досліджень на людях.

Порівняння ІССВП, зареєстрованих у осіб контрольної групи (1) і осіб, які підлягали виливу факторів, нов’язаних з Чорнобильською катастрофою, показало, що дня більшості досліджу вальних груп 2-4 були характерні згладженість хвиль КСВП і зменшення їх амплітуди. Зниження амплітуди було особливо помітно у пізніх хвилях цього потенціалу (ПІ - V).

Основними факторами, отриманими у нашій роботі є наступні (Рнс.2). Латентний період хвиль П - V КСВП у всіх групах осіб, що постраждали від наслідків Чорнобильської катастрофи, значимо перевищували відповідні величини в коні рольній іруиі (1). Чітка тенденція до збільшення ЛПП в групах постраждалих з’явилася і у хвилі І. Відносне значення такого підвищення у всіх випадках було не дуже великим (декілька відсотків), а абсолютні величини склали всього частки мілісекунди. Так, наприклад, відмінність між середніми латентними періодами хвиль ПІ в групах 1 і З склала 0,42 мс, а відмінність між латентними періодами хвилі V в цих групах -

0,55 мс, причому це найбільше значення подібної міжгрупової різниці. Але так, як дисперсія значень латентних періодів хвиль КСВП невелика, різниця між всіма відповідними середніми значеннями цих параметрів хвиль П- V в групі 1, з однієї сторони, і в групах 2,3,4 з другої, були високо достовірні (Р < 0,01). А .

Б

[□І Ні віт |

Рис. 2- Діаграми середніх значень лагенпшх періодів (мс) піків (ЛПП) хвиль 1-У КСВП у обстежених груп 1-4 (А) і верхні частини цих діаграм у збільшеному масштабі (Б; вони наведені з метою найбільш виразно показати відмінності між групами 1 та 2-4). Зірочками зазначені випадки достовірної відмінності при порівнянні зі значеннями у контрольній групі 1 (Р<0.01)

При цьому очевидно, що найбільш виражене збільшення латентних періодів хвиль КСВП сносіеріїиііось в іруні 3, тобто у ліквідаторів, які продовжують протягом 10 і більше років знаходитись на забруднених територіях: лише у цій групі середні значення латентних періодів цих хвиль (І

- V) перевищували аналогічні значення в групі 1 більш ніж на 5%. Слід відмітити, що у всіх досліджуваних групах (2-4) найбільш значно збільшувались латентні періоди хвиль III і V (в групі 3 середній ЛП хвшіі III перевищував ЛП ціс! хвилі в групі 1 на (11%).

Міжірупове порівняння середніх величин латентних періодів хвиль ■ КСВІІ в групах 2-4 показало, що латентні періоди хвиль III і V в третій групі значно перевищували ці показники в ірупах 2 і 4. Аналіз міжпікових інтервалів між хвилями І-ІІІ, III-V, I-V показав, що найбільш значний вклад в зміну головних характеристик КСВП у осіб, що постраждали від наслідків Чорнобильської катастрофи, вносить збільшення міжпікового інтервалу хвиль I- III. Цей параметр в групах 2, 3,4 перевищував аналогічні значення в групі 1 на 8,5; 15,5 і 10,3 % відповідно. Якраз це збільшення в основному і забезпечило зростання сумарного міжпікового інтервалу (I-V), який в указаних групах був більше ніж в групі 1 на 6,6; 11,6; 7,8% відповідно. Міжпікові інтервали хвиль III - V в групах 2-4 були збільшені в порівнянні із значенням в групі 1 всього на 4,4; 3,9; 3,3% відповідно.

Результати нашої роботи показали, що в усіх досліджуваних осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, спостерігаються значні порушення в сговбуромозкових структурах слуховою аналізатора. При чому порушення найбільш виражені у ліквідаторів, які продовжують проживати на забруднених територіях (група - 3). Порівняльний аналіз змін, які вияштені в групах (2-4), дає підстави думати, що виявлені порушення залежать не тільки від дози зовнішнього опромінення, але і. віл тривалості перебування на забруднених територіях і, відповідно збільшення інкорпорації радіонуклідів в тканини організму, в тому числі - ткашАн мозку. Очевидно, що перший з вказаних векторів (зовнішнє опромінення) чинить більш значний шшив на групи 2 і 3 (на осіб, які приймали участь в ліквідації наслідків катастрофи), а другий - на групи 3 і 4.

Зрозуміло, що група 3 об’єднує людей, які підлягали сукупному впливу цих факторів. Радіоспектрометричне дослідження стовбура головного мозку, мозжечка, діенцсфальної області post mortem у ліквідаторів і людей, які * проживають на забруднених і відносно чистих територіях (О.О. Марцинкевич, 1998), показав, що інкорпорація радіонуклідів в тканини мозку достатньо суттєва і підвищується із збільшенням часу перебування на забруднених територіях. •

Можна зробити висновок, що в сговбуромозкових структурах слухового аналізатора спостерігаються значні зміни у людей, які підлягали впливу фахторів, пов’язаних з Чорнобильською катастрофою і, очевидно, патогенез цих змін в значній мірі залежить від хронічної дії інкорпорованих радіонуклідів. .

Збільшення латентних періодів хвиль КСВП може бути обумовлено сповільненням проведення по відповідним волоконним шляхам і зміною

» .

процесу сенаптичної передачі в релейних слухових структурах. Тому безперечно, ідо подібні порушення вносить свій вклад і в зміни показників КСВП. В зв'язку з цим звертає на себе увагу і відмінна особливість: найбільші відносні зміни часових параметрів КСВП у людей, які підлягали радіаційному впливу відбувались в межах комплексу хвиль І-ІІІ, тобто в тій частині КСВП, в генерацію якої значний вклад вносить активність слухового нерву.

Сповна очевидно, ідо виявлені нами порушення в слухових структурах стовбура головного мозку не можна пояснити виключно впливом радіаційною впливу на нервову сисгему.

Такий вплив, мабуть, більш значний і обумовлений мікроцир* куляторнимн метаболічними порушеннями в результаті патологічних змін в центральних механізмах вегетативного контролю, в тому числі і в гіпоталамусі. М Уип& А. Боїутап (1988) в експерименті на тваринах (морські свинки) було показано, що одно і двобічна перев’язка яремної вени призводять до подовження міжпікових інтервалів І-ІІІ і 1-У КСВП

Таким чином, проведені дослідження свідчать про те, що тривале перебування на забруднених радіонуклідами територіях створює умови, які поглиблюють радіаційне ураження головного мозку і в тому числі його стовбуромозкових структур. Це необхідно врахувати при проведенні лікувально-профілактичних' заходів, направлених на отоларингологічну та неврологічну реабілітацію постраждалих в результаті Чорнобильської катастрофи.

Досліджуючи довіодатентні коркові слухові викликані потенціали (ДСВП) при дії радіації у зазначених групах хворих виявлено наступне. В усіх досліджуваних групах (2-4) спостерігалось достовірне подовження латентного періоду компоненту N2 ДСВП до 305Д±5,8мс; 318,2±6,4мс та 309,4±8,8мс порівняно з контрольною групою здорових осіб, де N2 ДСВП становив 258,7±5,1мс. Отже, в групах (2-4) має місце зацікавлення коркових структур слухового аналізатора, але найбільше виражені зміни теж виявлені у ліквідаторів, які проживають на забруднених іериіоріях (3 іруаи).

Достовірно (р<0,01) подовженим порівняно з контрольною групою здорових осіб був і латентний період компоненту Рг ДСВП, який в 2, 3, 4 групах дорівнював 193Д±4,9мс; 198Д±4,бмс та 192,9±8,4мс (в контрольній групі-177,8±4,6мс). :

Л.Р. Зенков та А.Н. Молла-Заде (1984). рахуючъ, що в модуляції компонентів Р2 та N2 ДСВП можуть приймати участь і лімбічні структури головного мозку. У переважної більшості досліджуваних нами хворих за даними ЕЕГ теж мали місце ознаки зацікавленості лімбічних систем.

І.Д. Вартанян та, Н.В. Тараканов (1990) встановили, що одним із факторів, які визначають форму ДСВП та вираженність -їх амплітудних параметрів є рівень синхронізації ЕЕГ. Вопіуєг (1982) відмічає і цінність реєстрації довголатентних слухових викликаних потенціалів для дослідження в клінічній практиці як методу, що відрізняється високою точністю, як в оцінці слухової функції, так і функціональної активності головного мозку. Огже, дослідження ДСВП у співставленій з данними ЕЕГ є переконливими методами в оцінці впливу радіації на орган слуху та ЦНС.

В Розділі V. Поріваяльннй апалЬ центральпнх відділіп слухової системи з урахуванням картина ЕЕГ прн дії шуму та радіації

В цьому розділі. проведено вивчення й порівняльний аналіз стану центральних відділів слухового аналізатора за даними КСВП у хворих на нейросенсорну приглухуватість шумового, радіаційного і судинного генезу з урахуванням стану біоелектричної активності головного мозку.

Для цього нами було обстежено 90- хворих з початковими порушеннями функції звукосприйняття (ЗО ліквідаторів наслідків аварії на ЧАЕС - група А, ЗО робітників шумових професій • і руна В й ЗО хворих з порушенням слухово! функції судинного генезу - група С), а також 20 'отологічно здорових осіб контрольної групи, які не були в контакті з виробничим шумом та іонізуючою радіацією.

В залежності від стану електричної активності головного мозку, за даними електроенцефалографії, хворі були розділені на 2 групи: 1 - з проявами порушень в коркових відділах головного мозку і II - із рорушеннямн в діенцефально-сговбурових структурах головного мозку.

• В першу групу увійшли хворі, на ЕЕГ яких спостерігалось збільшення відсоткового вмісту бфта-хвиль, прояви дезорганізації та десинхронізації коркових ритмів, згладженість регіональних розбіжностей. Ці зміни збільшувались при проведенні функціональних навантажень, особливо при гіпервентиляції. . /

На ЕЕГ хворих, які відносились до П групи, характерним є погіршення оріанізаші аиьфа-ришу, з появою в передніх проекціях сповільнених альфа* татета- гчиль. Крім цього, при нормально виражених коркових ритмах, або ж на дезорганізованому фоні спостерігаються парокеизми тета- та дельта- хвиль в передніх проекціях, які частіше всього проявлялись при функціональних навантаженнях. ■

Прн цьому ознаки порушення в діенцефально-сговбурових структурах головного мозку (П група) мали місце у 57,1%, 32,0% та 27,7% випадків хворих на початкову нейросенсорну приглухуватість відповідно радіаційною, шумового та судинного генезу. Прояви порушень в коркових структурах головного мозку (1 група) частіше мали місце у осіб з судинними захворюваннями (44,4%) та у працівників шумових професій (41,1%), а при дії радіації вони мали місце у 28,5% випадків.

При аналізі часових характеристик КСВП в обстежуваних групах, які за даними ЕЕГ відносились до І типу, виявлено наступне.

• Найбільш виражені порушення в сговбуро-мозкових відділах слуховою аналізатора спостерігались у хворих на нейросенсорну приглухуватість радіаційного генезу, що проявлялось у достовірному збільшенні латентних періодів піків Щ і V хвиль КВСП відповідно до (3,98 ± 0,05 мс) і (5,9 ± 0,04 мс), а також міжпікових інтервалів І-ІІІ до (2,31 ± 0,04 мс), 1-У (4.18 ± 0.03 мс). До того ж середньосіатстчні показники указаних часових характеристик КСВП в групі А достовірно (р<0.05) відрізнялись не тільки від контрольних значень, але також від таких же показників в групах В і С.

• У робітників шумових професій та осіб з судинними захворюваннями зміни латентних періодів піків та міжпікових інтервалів КСВП були менш

виражені. Однак, порівняльний аналіз латентних періодів КСВП у осіб, які відносні ьсм до іруми В № С показав, що у робітників шумових професій спостерігається збільшення на 90мкс та 200 мкс латентного періоду піків V хвилі КСВП до (5,75 ± 0,05 мс) та міжпікового інтервалу 1-У до (4,08 ± 0,03 мс) я порівнянні з такими ж показниками в групі з судинними порушеннями.

Аналіз часових характеристик КСВП у ліквідаторів наслідків аварії на ЧАЕС, робітників шумових професій та осіб з судинними порушеннями, які за даними ЕЄГ відносяться до II типу, показав наступне. -

Ліквідатори наслідків аварії на ЧАЕС мали найбільш виражені зміни в стовбуро-мозкових відділах слухового аналізатора, що підтверджується достовірним збільшенням латентних періодів піків ІП (4, Н ± 0,05 мс) і V (6,11 ± 0,05 мс).хвиль КСВП та міжпікових інтервалів І-Ш (2,36 ± 0,05 мс), ІІІ-У (4,35 ± 0,05 мс) по відношенню до таких же показників в контрольній та групах В та С. Порівняльний аналіз латентних періодів в групах В та С показав, що у осіб, які страждають порушеннями слухової функції судинного генезу, спостерігається достовірне ло відношенню до показників у групі робітників шумових професій збільшення латентного періоду хвилі III на 120 мкс та міжпікового інтервалу МІІ КСВП на 210 мкс, серсдньостатистичні показники яких складали відповідно (4,10 ±.0,04 мс) І (2,39 ± 0,06 мс).

В порівнянні часових характеристик КСВП у осіб груп А, В і С з першим їй другим типам ЕЄГ виявлено наетуїше. У ліквідаторів з нейросенсорною приглухугатіспо (група А), які відносяться до другого типу, за даними КСВП виявлено достовірно більше виражені зміни в стсабуромозкових структурах слухового аналізатора, ніж у осіб цієї ж групи, які відносяться до першого типу. При цьому латентний період II хвилі збільшився на 120 мкс, а V - на 200 мкс. Виявлено також подовження і міжпікового інтервалу 1-У КСВП на 170 , мкс. .

В групі В, тобто у робітників шумових професій з нейросеисорною приглухуватістю, виражені зміни латентних періодів піків та міжпікових інтервалів КСВП також зареєстровані у осіб, що відносяться за даними ЕЕГ до ( П типу. У них виявлено достовірне збільшення латентних періодів II та V хзішь на 130 і 170 мкс, відповідно і міжпікового інтервалу 1-У КСВП на €0 мкс. •

У осіб, що страждають порушенням функції звукосприйнятгя судинного генезу, також спостерігаються більш значні зміни часових характеристик КСВП при II типі ЕЕГ. Так, у них відмічали підвищення латентного періоду III хвилі на 240 мкс, а V - на 180 мкс і міжпікового інтервалу 1-У на 240 мкс в порівнянні з показниками контрольної групи. _

Нами також було проведено порівняльний аналіз часових характеристик ДСВП в усіх досліджувальних групах з урахуванням стану ЕЕГ. При цьому виявлено, що у хворих на початкову нейросенсориу приглухуватість зі змінами в стовбуромозкових структурах головного мозку, за даними ЕЕГ (II група), корковий відділ слухового аналізатора страждає практично однаково, незалежно від іеиезу захворювання. ЛПП N2 ДСВП при немросенсорнін приглухуватості радіаційного, шумового та судинного генезу становив відповідно (276,6±4,9; 279,8±3,9 і 273,2±8,8)мс; (р>0,05). Однак, коркові

відділи слухового аналізатора в І группі найбільше страждають при дії шуму і ЛПП N2 ДСВП становить у них (284,6±4,5)мс, шо достовірно (р<0,01) більше порівняно з нейросенсорною приглухуватістю радіаційного та судинного геиезу. '

Відповідно, між станок? центральних відділів слухового аналізатора та функціональним станом центрально! нервової системи існує прямопропорційна залежність. Чим більше виражені порушення в біоелектричній активності головного мозку, тим більш глибокі зміни мають місце в стовбуро-мозкових структурах слухового аналізатора. При цьому ця залежність зберігається при першому, та ще в більшій мірі при другому типі ЕЕГ і не залежить від генезу захворювання. '

На думку багатьох авторів (Б.М. Сагалович 1988; С.М. Хечінашвілі, 1978; Б.С. Мороз, 1987; В.Г. Базаров та співавт., 1995; 0.1; Котов, 1992) одним із перспективних методів дослідження є вивчених шіастивосгеи акустичного рефлексу внутрішньовушних м’язів (АРВМ), які дозволяють відобразити зміни в нервозо-м’язово'му апараті органу слуху, а також виявити порушення в ретрокохлеарних структурах, включаючи ядра стовбура мозку.

Акустичний рефлекс замикаючись на рівні ядер стовбура мозку (НатегзЬ1а& 1989) та приймаючи участь в складних механізмах обробки звукової інформації, може реагувати змінами своєї амплітуди при порушенні функціонального слану оріалу слуху іа центральної нервової системи. Тому нами було проведено дослідження амплітуди акустичного рефлексу внутрішньо-вушних м'язів з урахуванням функціонального стану центральної нервової '•истеми заданими ЕЕГ. •

Проведені дослідження амплітуди АР внутрішньо-вушних м'язів у взаємозв’язку з біоелектричною активністю головного мозку показали, що -низько-амплітудний рефлекс, амплітуда якого була менше 0,03 см3, частіше спостерігається у хворих на початкову нейросенсорну приглухуватість при дії виробничого шуму (26,4%), при дії іонізуючої радіації низькоамплітудний АРВМ спостерігався у 16,6%, тоді як у осіб з серцево-судинними захворюваннями низькоамплітудний АРВМ склав 8,3%. При нейросенсориій приглухуватості шумового генезу не тільки найчастіше виявлені низькоамшіііудні рефлекси внугрішньовушних м'язів, але у них переважали і явища подразнення коркових структур головного мозку (41,1%), що очевидно свідчить про більш специфічну дію шуму на слуховий аналізатор.

. Як уже було зазначено при початковій нейросенсориій приглухуватості радіаційного генезу низькоапмплітудний АРВМ спостерігався у 16,6% хворих, а той же час у них найчастіше страждали діенцефальці та діенцефально-стовбурові структури головного мозку (57,1%), тоді як при дії шуму вони мали місце у 32,0% випадків, що свідчить про більш виражені зміни в ЦНС у хворих радіаційного гецезу.

Все це мзло підтвердження і в кількісних показниках. Так, при іпсілатеральній стимуляції тоном 1,0 кГц в контрольній групі здорових осіб, що не мали контакту з шумом, радіацією та не страждали судинними захворюваннями амплітуда акустичного рефлексу складала 0,14 ±0,01, а у хворих на початкову нейросенсорну приглухуватість радіаційного генезу 0,07

± 0,01, тобто у 2 рази зменшилась. Аналогічні результати одержані при контралатеральній стимуляції - 0,12±0,01 і 0,0640,01 відповідно. При цьому достовірне (р<0,01) зменшення амплітуди АР відносно контролю (0,14*0,01) спостерігалось як при першому, так і особливо при другому типі ЕЕГ (0,08±

0,01 і 0,06±0,01).

Отримані дані свідчать про наявність взаємозв’язку між амплітудними показниками акустичної рефлексометрії та станом центральної нервової системи у хворих на нейросенсорну приглухуватість різного генезу, а також можливість використання амплітуди АРВМ при диференціальній діагностиці та вирішенні питань трудової експертизи таких хворих.

При комплексному підході і розгляді функціонального стану центральних відділів слухового аналізатора і біоелектричної активності головного мозку нами було також проведено дослідження індивідуально* типологічних властивостей організму за даними психодіагностичних методик та оцінено не чільки актуальний стан, але і властивості нервової системи, стійкість до стресу, професійну придатність, тощо. Для цього були використані такі тести: МінесотськиЯ багатопрофільний особистосний тост (ММРІ), експрес-діагностичні (Айзенка, Стреляу, Люшера та інші).

Аналіз показників проводився з урахуванням слухової функції.

Із 80 робітників шумових професій - 34 робітники були з сильною нериовою системою відносно збудження, 34 • з сильною нервовою системою відносно гальмування, і ці і другі - з високою рухливістю нервових процесів (65-70 у.о.), 12. робітників із слабою (менше 35 у,о.,. норма 42 у.о.) та неврівноваженою нервовою системою, як відносно збудження, так і гальмування. Для 10 із них була характерна наявність вираженої симпатикотонії -коефіцієнт вегетативного балансу (Кв.б. -1,7-3,5 у.о.) /норма 42 у.о./ і низькі показники рухливості нервових процесів.

В цілому більшість робітників (68%) знаходяться в стані оптимальної працездатності, 21% склали робітники з явно вираженим перенапруженням систем організму, причому більшість із яких мали нормальний слух, або початкові порушення.

В групі робітників шумових професій з початковим порушенням стан легкого стресу реєстрували у два раз»! частіше, ніж у групі робітникіп з нормальним слухом. Більш значними були у них показники симпатикотонії (Квб,- 1,87-2,7 у.о.), ідо свідчить про напружених, мобілізацію

нейрогегетативних систем організму.

Відносно стійкості до виробничого шуму можна віднести робітників, для яких характерними були менший рівень напруженості, полегшене відношення до проблем, середній рівень екстраверсії-інтроверсії, що відповідає оптимальному рівню коркового збудження за данними ЕЕГ.

В основі стійкості до виробничого шуму лежить не стільки висока рухливість нервової системи, як збалансованість індивідуально-типологічних особливостей та рівень гармонійності особистосних рис.

Для “нестійких” робітників до дії шуму які склали 21%, навпаки, характерними були високий рівень фрустрації, змішаний тип реагування з перевагою гіперстенічного, або стенічного, а також високий рівень домагання

з високими труднощами їх реалізації із-за дисгармонійності властивостей. У них чякож Сула виражена дезадаїпнцш. '

Результати наших.досліджень показали значний відсоток робітників з' вираженою інтроверсією, нестійких до виробничого шуму. Очевидно, це можна пояснити більш високим рівнем коркової активації, низькими порогами збудження ретикулярної формації, зафіксованої на ЕЕГ. Рівень шуму, який перевищує допустимі рівні, мабуть є для інтровертів більш шкідливий, ніж для екстравертів.

При дослідженні показників психофізіологічною обсіеженнм у ліквідаторів наслідків аварії на ЧАЕС, виявлено, що у них значно більша кількість (64%) була із слабою неврівноваженою нервовою системою (меланхолічний темперамент), більш висока ступінь емоційної нестійкості, парасимпатикотонії (астенічність) і рівня сильного стресу.

Проведенні дослідження свідчать про доцільність використання психодіагностичних методів визначення структури особистості, актуального стану у взаємозв'язку з слуховою функцією та даними біоелектричної активності головного мозку. Це дас нову інформацію для індивідуалізації діагностики і профілактики нейросенсорної приглухуватості при дії екзогенних факторів, з урахуванням генетичної програми особистості.

В розділі VI. Особливості даних ЕЕГ при дії Іонізуючого опромівевпя та впробаячого шуму у осіб з нормальним і порушеним слухом.

Показано вплив виробничого шуму та іонізуючого опромінення на слухову функцію і біоелектричну активність головного мозку та відображені особливості змін при дії цих екзоіенних факторів. '

Зважаючи на те, що електроенцефалографія є одним із найбільш -розповсюджених методів дослідження функціонального стану головного мозку, а II амплітудно-частотні характеристики - загальновизнаним критерієм, нами проведено вивчення цих показників у робітників шумових професій і ліквідаторів наслідків аварії на ЧАЕС з нормальним і порушеним слухом по типу звукосприйняття.

При аналізі даних електроенцефалографі» у отологічно здорових осіб контрольно! групи нами виявлено, що у всіх відведеннях домінував альфа-рілм, який був добре модульований з частотою 8-12.коливань в 1 секунду і найбільш' виражений в потиличних та скроневих відведеннях і складав відповідно: 70,3±4,б та 69,3±4,5%. Депресія альфа-активності була добре виражена при пробі відкривання-закривання очей. При проведенні функціональних навантажень також відмічалось добре засвоєння нав’я.заних ритмів. Добре виражені були і зональні розбіжності. Бета-активність в цих же відведеннях займала в середньому 15,4±2,5 та 19,8±2,3% відповідно.

У осіб, що працюють в умовах виробничого шуму з рівнем (95 - 105 дБа), але мають нормальний слух, в спектральному складі ЕКГ відмічається інше . співвідношення основній ритмів у картині ЕЕГ. Альфа-рнтм у осіб данної групи знизився в потиличних та скроневих областях і склав 59,6±4,8 та 58,5±4,7% відповідно. Проте при цьому виявлено збільшення відсоткового

вмісту бета-хвиль - 22,3±3,4 та 24,2±3,6% відповідно у потиличних та скронених областях.

Крім цього в скроневих відведеннях у робітників шумових професій з нормальним слухом повільні хвилі (дельта- і тета-) мають майже у 2 рази більший відсоток (7,1 ±0,8 та 10,3±0,9%), ніж у контрольній групі, де вони склали 3,5±1,4 та 5,3±1,8% відповідно.

У робітників шумових професій з початковим порушенням слуху аналіз даних електроенцефалографії свідчить про збільшення змін, які відбуваються в центральній нервовій системі під впливом шуму. На ЕЕГ у осіб цієї групи відсотковий вміст альфа-ритму у потиличних та скроневих областях достовірно (р<0,05) знизився і склав 47,6±4,6 та 43,8±3,6% відповідно, тоді як частота представленності бета-ритму достовірно (р<0,05) збільшилась і складає 26,8±2,5 та 26,6±2Д%. Відмітимо також, що відсотковий вміст повільних хвиль також достовірно відрізнявся від таких в контрольній групі. При цьому дельга- і тета-хвилі у потиличному відведенні склали, відповідно, у робітників шумових професій з початковими порушеннями слуху 13,4±1,9 та 16,2±2,3%, а у скроневому -10,2±1,2 та 15,4±1,7%, що достовірно (р<0,05) відрізнялося порівняно з особами контрольної групи. В контрольній групі здорових осіб дельта- та тета-хвилі в потиличному відведенні склали: 4,2±1,1, 7,18±1,8% та у скроневому - 3,5±1,4, 5,3±1,8%. Проведені функціональні навантаження вказують на зниження реакції засвоєння нав’язаних ритмів у більшості робітників шумових професій з нормальним слухом. На ЕЕГ таких осіб реєструвались гострі піки хвиль та гострих потенціалів, в основному високочастотного бета-ритму, а також спалахи' високочастотного дезорганізованого альфа-ритму з загостреними верхівками. Все це свідчить, що у робітників шумових професій ще з нормальним слухом розвиваються явнша подразнення коркових структур головного мозку, які при початкових порушенням слуху шумового генезу проявляються більш виражено.

Що стосується ліквідаторів наслідків аварії на ЧАЕС з нормальним слухом, то представленість альфа- та бета-ритму у скроневих та потиличних відведеннях зменшилась відносно контрольних показників. Так, у потиличному відведенні альфа- і бета-ритми склали 56,7±4,6 та 28,1 ±3,2%, а у скроневому - 53,2±4,4 та 29,1±3,5% відповідно, що достовірно (р<0,005) відрізняється від показників контрольної групи.

Проте достовірної різниці у відсотковому вмісті показників альфа- та бета-ритмів у потиличному відведенні у робітників шумових професій та ліквідаторів наслідків аварії на ЧАЕС з нормальним слухом не виявлено (р<0,05). Однак, слід відмітити не тільки значне збільшення відсоткового вмісту бета-ритму у ліквідаторів в порівнянні з показниками осіб контрольної групи, але й більш виражене збільшення повільнохвильової активності (дельта- і тета-хвиль), особливо у ліквідаторіа з початковими порушеннями слуху. Так, представленість дельта-ритму в цій групі значно домінує в порівнянні з показниками контрольної групи (1,4±1,5 та 6,2+1,5%, відповідно, (р<0,005). Не можна не відмітити і достовірне (р<0,05) збільшення бета-ритму в цій групі 28,6±3,1 та 17,1±2,4% відповідно.

При проведенні фотостимулювання та гіпервентиляції вказані порушення проявлялись ще в більшій мірі у обстежуваних ірунах. Порівнюючи відсотковий вміст основних ритмів ЕЕГ у робітників шумових професій з нормальним і порушеним слухом, а також ліквідаторів аварії на ЧАЕС з аналогічним станом слухової функції, виявили тенденцію до збільшення повільнохвильової активності трохи більш вираженої представленості бета-ритму під впливом радіації. Негативна дія радіаційного впливу підтверджує і достовірно змінює предстааленість альфа-ритму в потиличних областях, де він е основним ритмом норми. Крім тою, під впливом радіації в картині ЕЕГ у ліквідаторів аварії на ЧАЕС, особливо з початковими порушеннями слуху, з'являються високоамплітудні повільні і гострі хвилі, білатерально асинхронні спалахи аномальних потенціалів, а також нерегулярні повільні хвилі. У багатьох ліквідаторів домінували асинхронні альфа- та бста-хвилі, в передніх відділах з’являлись групи уповільнених альфа- і тета-хвиль. Зональні відмінності були огладжуваними, слабо вираженими. Все це свідчить про те, що у них є дисфункція у діенцефальних та діенцефально-стовбурових структурах головного мозку.

Аналіз результатів проведеного дослідження дає можливість припустити наявність подібності механізмів дії цих двох факторів навколишнього середовища на функціональний стан біоелектричної активності головного мозку. . ■

Таким чином, проведений порівняльний аналіз показників елекіроенцефалоірафії у робітників цумових професій і ліквідаторів аварії на ЧАЕС з нормальним і порушеним слухом показав, що під впливом екзогенних факторів наступає перерозподіл. основних ритмів, відмічається зниження представленості альфа-ритму та підвищення наявності бета-частот та • повільних хвиль (дельта- і тета-), особливо у ліквідаторів наслідків аварії на ЧАЕС. .

Під впливом шуму і іонізуючої радіації вже при нормальній слуховій функції переважають процеси збудження в корі головного мозку. Однак під впливом радіації, особливо з початковими порушеннями слуху, у більшості хворих розвиваються порушення в діенцефальних та діенцефально-стовбурових відділах. .

Аналізуючи показники амплітуди альфа-ритму потиличного відведення при початковій та помірно вираженій нейросенсорній приглухуватості радіаційного, шумового та судинного генезу виявлено наступне.

При початковій нейросерной приглухуватості радіаційною, шумовою та судинного генезу амплітуда альфа-ритму становила 29,3±3,4 мкВ; 42,2±2,4 мкВ і 52,3±2,6 мкВ відповідно, а при помірно вираженій 26,1±2,8 мкВ; 37,3±2,1мкВ та 46,3±2,7 мкВ.

Отже, при практично однаковому порушенні функції звукосприйняття, найбільш виражене і достовірне (р<0,01) зниження біоелектричної активності головного мозку виявлене при дії радіації порівняно з шумом, чи у хворих судимими захворюваннями, що може слугувати діференціально-діагностичною ознакою.

Таким чином, показники, що характеризують біоелектричну активність і шовною мозку за даними ЕЕГ та СВП можуть не тільки слугувати надійним індикатором функціонального стану головного мозку, але і перспективні для більш глибокого розуміння механізмів нейросенсорної приглухуватості.

ВИСНОВКИ.

1. На основі детального вивчення якісних та кількісних характеристик електроакустичних і елеюрофізіолоіічн их показників (аудіометрія в звичайному та розширеному діапазоні частот, коротко- та довголатентні слухові викликані потенціали, імпедансометрія, елекгроенцефалографія з аналізом процентного вмісту основних ритмів ЕЕГ) при дії шуму та радіації визначено, що в них існують певні особливості щодо стану слухового аналізатора та біоелектричної активності головного мозку.

2. Порушення слуху на тони в області 14 та 16 кГц, яке перевищує відповідно 60,7±5,5 дБ та 68,8±2,6дБ при нормальному сприйнятті тонів в конвенціональному діапазоні частот, може свідчити про наявність контакту таких осіб з іонізуючою радіацією і слугувати додатковою диференційно-діагностичною ознакою, як при діагностиці, так і при вирішенні питань трудової експертизи,

3. Чим більш виражені порушення спостерігаються в біоелектричній активності головного мозку, тим більш глибокі зміни мають місце в центральних відділах слухового Аналізатора, особливо в його стовбуромозкових структурах. Найбільш виражена ця залежність зберігається ири наявності ознак дисфункції в діен'цефаііьно-стовбуроннх структурах головного мозку і не залежить від генезу захворювання.

4. Встановлено, що ознаки дисфункції в діенцефально-стовбурових структурах головного мозку спостерігались у 57,1 32,0 та 27,7% випадків у хворих на початкову нейросенсорну приглухуватість відповідно радіаційного, шумового та судинного і«незу. Пролий порушень в коркових відділах головного мозку частіше мали місце у осіб з судинними захворюваннями (44,4%) та у працівників шумових професій (41,1%); при дії радіації вони спостерігалися в 28,5% випадків.

5. У хворих на початкову нейросенсорну приглухуватість зі змінами в діенцефально-стовбурових структурах головного мозку за даними ЕЕГ корковий відділ слухового аналізатора страждає практично однаково, незалежно від генезу захворювання. ЛПП N2 ДСВП прн дії радіації, шуму і у хворих судинними захворюваннями становив, відповідно, (276,6±4,9; 279,8±3,9 і 273,2±8,8) мс;(р>0,05). Однак, при порушеннях в коркових відділах головного мозку коркові. структури слухового аналізатора в найбільшій мірі страждають при дії шуму і ЛПП N2 ДСВП становить у них (274,6±4,5) мс, що достовірно (р<0,01) більше, порівняно з нейросенсорною приглухуватістю радіаційного та судинного

' генезу.

6. Зміни в стовбуромозковиХ структурах слухового аналізатора при початковій кейросенссриШ приглухуватості юс при порушеннях^коркових, так і, особливо,^діенцефально-стовбуроснх відділах головного мозку за даними ЕЕГ найбільш виражені при дії радіації, про що сзідчіггь достовірне (р<0,05) подовження ЛІ її І хвилі V КСВП та МГИ 1-У відповідно до (5,9±0,04 і 4,18±0,03) мс, а також (6,1±0,05 і 4,35±0,05) мс порівняно з нейросенсорною приглухуватістю шумового та судинного генезу.

7. Майже у третини (26,4%) працівників шумових професій з

початковою нейросенсорною приглухуватістю реєструвалися низьго-амплпудні АРВМ (менше ОД см5 ), і у 41,1% Ь них виявлена і десинхронізація коркових ритмів, що свідчить про більш специфічну дію шуму на орган слуху. Нотькоамштудкі АРВМ виявлені у 16,6% ліквідаторів і, як правило, з ознаками порушень в діенцефально-стовбуровнх структурах головного мозку, та. лише у 83% хворих з судинними захворюваннями. -

8. При практично однаковому порушенні функції звукосприйнятт*

найбільш виражене і достовірне (р<0,01) зниження біоелектричної активності головного мозку'за даними ЕЕГ спостерігалося у осіб, що підлягали дії радіації порівнянно з впливом шуму, чи в осіб з судинними захворюваннями. При початковій нейросенсорній приглухуватості амплітуда альфа-ритму потиличного відведення при дії радіації, шуму та в осіб з судинними захзорюззннямй рівнялась (29,3±3,4; 42Д±2,4 і 52,3±2,6) мкВ, а при помірно вираженій — (26,1±2,8; 37,3 ±2,1 та 46,3±2,7) мкВ відповідно. .

9. У робітників шумових професій з ’ помірними порушеннями слухової функції на ЕЕГ спостерігається майже однакова предсталлешсть усіх основних ритмів в лобних відведеннях (дельта - 21,5+2,3%, ттета -27,4±2,6%, альфа - 28,9±2,9% і бета - 21,3±2,2%), тобто мас місце підвищених тета- і дельта-акткв кості, яке свідчить про максимальне напруження мозкових механізмів, що не виключає критичного функціонального перевантаження компенсаторних систем і розвитку органічних порушень. •

■ _____________________________ ї

10. Найбільш виражене достовірне (р<0,05) збільшення ЛПП хвиль КСВП та МЛІ і компонентів Р2 та Г42 ДСВП спостерігалось в гріті і ліквідаторів з г помірною нейросенсорною приглухуватістю, які продовжують тривало (більше 10 років) знаходитись на забруднених територіях порівняно з ліквідаторами, 'їло проживають на чистих територіях, та жителями забруднених територій. В цій групі середиьостаткстнчне значення ЛПП хвилі Ш перевищувало показники в контрольній групі здорових осіб на 11,0%, МГП (1-У) — на 11,6%, МПІ (I-Ш) - на 15,5% ЛГОТ компонентів Р2 і N2 ДСВП в цій групі відповідно становили (198,2±4,6) та (318 Діб,4) мс.

11. Урахування цілісного розуміння структури особистості дозволяє не тільки індивідуалізувати діагностичні та лікувально-профілактичні

заходи щодо нейросенсорної приглухуватості, але і виявити “нестійких” (21%) до дії виробничого шуму осіб, ще при нормальному стані слухової функції та при початкових його порушеннях за даними тональної аудіометрії.

12. Врахування загальної структури змін в картині ЕЕГ та їх особливостей, що сприяє підвищенню якості диференціальної діагностики нейросенсорної приглухуватості різного генезу і більш коректному проведенню лікувально-профілактичних заходів по збереженню слухової функції при дії шуму та радіації.

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ:

Результати проведених досліджень дають підстави рекомендувати для практичного застосування наступне: .

1. При початковій нсйросенсорній приглухуватості шумового

генезу більш зацікавленими є коркові структури' головного мозку, а радіаційного - стовбуро-мозкові, що доцільно враховувати при лікуванні таких хворих та вирішенні питань трудової експертизи. .

2. У ліквідаторів з нормальним слухом в звичайному (0,125-8 кГц) діапазоні частот пороги слуху на тони розширеного діапазону від 10 до 16 кГц достовірно (р<0,05) підвищені порівняно з працівниками шумових професій та хворими з судинними захворюваннями. Аудіометрнчна крива в розширеному діапазоні частот у таких хворих має низхідний характер, а при дії шуму-знижується до 14 кГц, а далі має висхідний характер. Це

. явище має місце як при початковій нейросенсорній приглухуватості, так і, особливо, у осіб, які не мають змін в конвенціональному діапазоні частот. Це може слугувати додатковою діференціапьно-діагностичною ознакою, як при діагностиці, так і вирішенні питань трудової експертизи.

3. При вирішенні питань трудової експертизи доцільно звертати

увагу на стан слуху розширеного діапазону частот, особливо в області 14 і 16 кГц, яке перевищує відповідно 60,7±5,5 дБ та 68,8±2,б дБ, при нормальній аудіограмі в звичайному діапазоні частот (0,125-8кГц) і свідчить про наявність контакту хворого з радіацією. '

4. Зміни в діенцефальних та діенцефально-стовбурових структурах головного мозку на фоні низькоамплітуднаі; картини ЕЕГ /до 25 мкВ/ у ліквідаторів та робітників шумових професій супроводжуються більш тяжким перебігом нейросенсорної приглухуватості, що слід враховувати при проведенні лікувально-профілактичних заходів таким хворим.

5. При комплексних ' медичних оглядах жителів забруднених територій необхідно використовувати об’єктивні методи, ЛКІ дозволяють на ранніх етапах виявляти патологічні зміни і вчасно проводити лікувально-профілактичні заходи по збереженню здоров’я людей, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

СПИСОК ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ.

1. Влияние малых доз ионизирующего излучения на слуховую

функцию и биоэлектрическую активность коры головного мозга у жителей «загрязненных» в результате аварии на ЧАЭС территорий. // Журнал ушных, носовых и горловых болезней, 1995, - № 4/5, С.32-35. .

2. Порівняльна характеристика показників слухових викликаних потенціалів при починаючійся сенссшевральній приглухуватості радіаційного, шумового та судинного генезу. // Журнал вушных, носовых і горлових хвороб 1997, - № 2, -С.23-27. (В співавт Овсяник К.В., Шидповська ТА.)

3. Порівняльна характеристика показників високочастотної' аудіометріі при сенсоневральній приглухуватості радіаційного, шумового та судинного генезу. //Журнал вушных, носовых і горлових хвороб, 1997, -№3,С. 3-12 (В співавт. Овсяник К.В.).

4. Показатели слуховых вызванных потенциалов у лиц, страдающих сенсоневральной тугоухостью радиационного, шумового и сосудистого генеза с заинтересованностью корковых и диэнцефально-стволовых отделов головного мозга. // «Новости оториноларингологии и логопатологии», - 1998, -Ха 1,- С.53-55. (В співавт Овсяник К.В.)

5. Индивидуально-типологический подход к сохранению здоровья рабочих шумовых профессий. // «Новости оториноларингологии и логопато’огии». -1998,-Ха3,С. 97-104(ВспівавтКузьміна К.І.)

6. Использование метода цветовых выборов для оценки личностных свойств и функционального состояния рабочих шумовых профессий с учетом состояния слуховой функции. // «Новости оториноларингологии и логопатологии». -1998, - № 3, с. 104-107. (В співавт Шидловська Т.В., Кузьміна К.І.)

7. Амплитуда акустического рефлекса стременной мышцы при начальной сенсоневральной тугоухости радиационного генеза с учетом картины ЭЭГ. // Журнал вушних, носових і горлових хвороб. - 1998, }Іі 6, -С.36-40. (В співавт. Голод О.М.).

8. Взаємозв’язок між станом центральних відділів слухового аналізатора та біоелектричною активністю головного мозку у жителів «забруднених» територій внаслідок катастрофи на Чорнобильській АЕС. //Український науково-медичний молодіжний журнал, 1999,- № І-2.-С.40-42. (В співавт. Шидловська Т.А, Котов О.І.).

9. Амплитуда акустического рефлекса внутрнушных мышц при начальной сенсоневральной тугоухости с учетом состояния Центральной нервной системы. // «Новости оториноларингологии и логопатологии. СПб, -1999, - №2, с. 31-34.

10.. Коплексный подход к диагностике, лечению, и профилактике

нарушений слуха шумовой этиологии. // «Новости оториноларингологии и логопатологии», С-Пб, - 1999, № 2, С. 35-38.

зо

11. Общие закономерности и различия в картине ЭЭГ при ■ иаыейаъии iipoHJuomciveuuoiv шума и ионизирующею излучения у лиц

с нормальным слухом и начальными его нарушениями. // «Дашсіллх та здоров’я», 1999, № 2, С. 48-51 ( В співавт Заболотний Д-L, І Пил донська Т.В.).

12. Нейросенсорная тугоухость: вопросы равней диагностики и

профилактики. //Журнал практического врача, 1999, J6 2, С. 12-14 .

І.' Ранні слухові розлади у осіб, що зазнали дії шуму або радіації //

Журнал вушних, носових і горлових хвороб, - 1999, J6 3, • С.23-29, (В співавт. Куреньоаої К.КХ). -

14. Временные характеристики КСВП при начальной сєнсоневральной тугоухости у ликвидаторов последствий аварии на ЧАЭС, рабочих шумовых профессии и у лиц с сосудистыми нарушениями с учетом состояния биоэлектрической активности головного мозга.//«Ліки України», 1999, № 4.С.70-7І. (В співавт Шиаяовська ТА., Овсяник К.В..)

15. Амплитудно-частотная характеристика основных ритмов ЭЭГ во изаимостнзи с состоянием слуховой функции при воздействии шума и радиации. // Журнал вушних, носових і горлових хвороб. • 1999. - № 4.

-С. 46-50.

16. Функциональные изменения стволомозговых структур

слухового анализатора у людей, пострадавших в результате Черно-бильской катастрофы. // Нейрофизиология (Neurophysiology), 1999. №4,-С. 229-294 (В співавт Шидловська ТА.) -

17. Сравнительный анализ нейрофизиологических механизмов нарушений слуха различного генеза по показателям- фоновой и вызванной биоэлектрической активности. // «Лікарська справа /Врачебное дело/,* 1999,-Jfe 5.-С. 49-52.

18. Реакція різних відділів слухової системи на вшив виробничого шуму.//ЛікиУкраїни.-1999,-Хе7. С.52-54 (ВспівавтТАЛІвдаовська)

19. Порушення голосу і слуху в осіб, що зазнали дії іонізуючого випромінювання після Чорнобильської катастрофи// Науковий вісник Академії наук вищої школи Украши.-1999.- J6 21 С.64-72 (В співавт. Заболотний ДХ, ШкдловськаТА.)

20. Socyopsychological aprosch to human health studies //Kibemcdca і Yicbyslilslnaya Technics, Medicinskaya Kibanetica. - 1991. - Jft 90. - P.44-4S.

(В спіаавт. Кузьміна K_L, Ccviiic T.M).

МАТЕРІАЛИ ТА ТЕЗИ.

1. Определение ваибслсе информативных показателей ЭЭГ,

сиособсгаующнх иоиышению качества лшичоспнси профессиональной тугоухости н профотбора. // Збірник наукових праць, присвячений 95-річчю з дня народження чл.-кор. АН України О.С. Казамійчеша ‘‘Сучасні проблеми оториноларингологи”. - К. - 1993. - С. 69-70.

2. Особенности биоэлектрической активности коры головного

мозіа у рабочих шумовых профессий с различной сопенью нарушения слуха. // Збірник наукових праць, присвячений 95-річчю з дня народження чл.-кор. АН України О.С. Коломійчекка. - К. • І993. - С. 77-81. (В співавт. Кузьміна К.І., Семік Т.М.). ■ ' .

3. Сравнительная характеристика слуховой функции у . рабочих

шумоных профессий и ликвидаторов аварии на Чернобыльской АЭС с нормальным слухом и начальными его нарушениями. // Сборник статей XV съезда оториноларингологов России, :1995. -С. 381-385. (В співавт. Шидловська Т.В., Овсяник К.В.). \

4. Показатели АРВМ и СВП у жителей загрязненных территорий после Чернобыльской катастрофы в динамике 1992-1994 г.г. // В кн. “Состояние ЛОР-органов при радиационных авариях и катастрофах”, СПб. -1996. -Т.2. -С. 43-50. (В співавт. Овсяник К.В., Шидловська Т.А, Котов О.І., Кузьменко С.В.).

5. Анализ фоновых ЭЭГ у жителей “загрязненных” вследствие

аварии на ЧАЭС территорий с нормальным слухом и различными ею нарушениями. // Матеріали ювілейної науково-практичної конференції, присвяченої 100-річчю з дня народження проф. О.С. Коломійченка. - К.: Просвіта. - 1998. - С. 518-522. .

6. Состояние электрической активности головного мозга у ликвидаторов аварии на ЧАЭС при различных нарушениях слуха. Там же. С. 698-70*. (в співавт. Шидловська Т. А.).

7. Зміни електричної активності головного мозку при порушеннях слуху різного генезу (радіація, шум). //Тез. доповідей V Конгресу світової федерації Українських лікарських товариств. - Дніпропетровськ. - 1994. -С. 131.

8. Експертна система для оцінки типології особистості та збереження її здоров’я. // Тез. доповідей V Кошресу світової федерації Українських лікарських товариств. - Дніпропетровськ. -1994. -С. 23-24. (В співавт. Кузьміна К.І.).

9. Показатели электроэнцефалографии при нарушенин слуховой функции шумовой и сосудистой этиологии. // Тези доповідей VIII з'їзду аіорнноларинголопв України. - К. - 1995. - С. 218.

10. Состояние слуховой функции и центральной нервной системі у жителей территорий “загрязненных” в результате аварии на ЧАЭС. // Тези доповідей VIII з'їзду оториноларингологів України. - К. - 1995. - С. 219.

11. Состояние слуховой функции по данным аудиометрнн и слуховых вызванных потенциалов у лиц, пострадавших в результате аварии на Чернобыльской АЭС. // Тези доповідей VIII з'їзду оториноларингологів України. - К. - 1995. - С. 331-332. (В співавт. Шидловська Т.В., Овсяник К.В.).

12. Клинико-электрофизиологическая оценка слуховых, вестибулярных и экстрауральных нарушений у рабочих шумовых

профессий. // Тез. докл. Всеросийской научн. конф. “Теоретические и практические современной вестибулолоіии”. -С-Пб. - 1996. - С. 65-67.

13. Характеристика ЕЕГ у осіб з порушеним слухом, які мали

контакт з радіацією в результаті Чорнобильської катастрофи. //Матер. VI світового конгресу Федерації Українських лікарських товариств. -Одеса. -1996. -С. 95.

14. Акустическая рефлексометрия при сенсоневрапьной тугоухости

разі-ччиого генеза с учетом картины ЭЭГ. // Тез. докл. III Междунар. симпозиума “Современные проблемы физиологии и патологии слуха”. • М.

- 1998. - С. 56-57. (В співавт. Голод О.М.).

15. Результаты эпифарингоскопии у больных с различными видами

тугоухости. // Журнал вушних, носових і горлових хвороб. -1998. - № З (додаток). -С. 96. (В співавт. Римар В.В., Макашев В.Е., Голод О.М.).

Козак М.С. Клініко-діагностичне значення дослідження біоелектричної активності ішовиоїх) мозку при порушенні функції звукосирийнштн різною генезу (шум, іонізуюча радіація).-Рукопис. .

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора наук за спеціальністю 14.01.19 - отоларингологія. • Київський науково-дослідний інститут отоларингології ім. проф. О.С.Коломійченка, Київ, 1999.

Дисертація присвячена комплексному підходу при розгляді функціонального стану периферійного та центрального відділів слухового аналізатора у взаємозв'язку з біоелекгричною активністю головного мозку та даних психофізіологічних досліджень при дії екзогенних факторів (шум і радіація), що сприяло розширенню діагностичних і лікувально-профілактичних можливостей при вирішенні проблеми нейросенсорної приглухуватості. .

Використано сучасні клініко-слектрофізіологічні методи дослідження: аудіометрія в звичайному та розширеному діапазонах частот, імпедансометрія, реєстрація слухових викликаних потенціалів, електроенцефалографія, за допомогою яких встановлено характерні особливості при нормальній і порушеній функції звукосприйнятгя шумового і радіаційного генезу.

Доповнені знання про нейрофізіологічні механізми дії шуму і радіації на орган слуху.

На основі розгляду структурно-функціональної організації головного мозку і формуванні корково-підкоркових взаємозв’язків при дії радіації і шуму показано значення показників, що ' характеризують біоелектричну активність головного мозку за даними ЕЕГ та СВП в плані розкриття механізмів розвитку нейросенсорної приглухуватості при дії екзогенних факторів.

В результаті проведених досліджень були дані диференційно-діагноотичні топічні ознаки порушень слуху на ранніх стадіях розвитку

нейросенсорної приглухуватості. Визначена кількісна характеристика найбільш інформативних показників елекчроакусгичних і електрофізіологічних досліджень характерних для хворих на нейросексорну приглухуватість шумового та радіаційного генезу.

Показано, що індивідуально-типологічний підхід, який базується на нейрофізіологічній основі з урахуванням властивостей нервової системи відкриває перспективу у відношенні вивчення механізмів резистентності до шуму і радіації, а також їх практичного використання при профвідборі і проведенні лікувально-профілактичних заходів.

Запропоновані рекомендації для практичного'використання одержаних результатів щодо діагностики і профілактики нейросенсорної приглухуватості, а також вирішення питань трудової еспертизи осіб, які мали контакт з іонізуючою радіацією чи шумом. •

Ключові слова: Нейросенсорна приглухуватість, шум, іонізуюча радіація, діагностика, профілактика, трудова експертиза.

Козак Н.С. Клинико-диагностическое значение исследования биоэлектрической активности головного мозга при нарушениях функции звуковосприятия различного генеза (шум, ионизующая радиация). - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора медицинских наук по специальности 14.01.19 - оторинолэрингалогкзг - Киевский научно-

исследовательский институт отоларингологии им. проф. А.И. Коломийченко, 1999. .

Диссертация посвящена комплексному подходу при рассмотрении функционального состояния периферического и центрального отделов слухового анализатора во взаимосвязи с биоэлектрической активностью головного мозга и данными психофизиологических исследований при воздействии экзогенных факторов (шум, радиация), что способствовало расширению диагностических и лечебно-профилактических возможностей при решении проблемы пейросенсорпой тугоухости.

Использованы современные клинико-диагностические методы исследования: аудиометрия в обычном н расширенном диапазонах частот, импедансометрня, регистрация слуховых вызванных потенциалов, электроэнцефалография, при помощи которых установлены характерные особенности при нормальной и нарушенной функции звуковосприятия шумового и радиационного генеза.

Дополнены знания о нейрофизиологическом механизме действия шума и радиации..

На основании рассмотрения структурно-функциональной организации головного мозга, формирования корковых и подкорковых взаимосвязей при воздействии радиации и шума показано значение показателей, коюрые характеризуют биоэлектрическую активность головного мозга по данным

ЭЭГ н СВП в плане раскрытия, механизмов развития нейросенсорной тугоухости при воздействии экзогенных факторов.

В результате проведенных исследований даны дифференциальнодиагностические топические признаки нарушений слуха на ранних стадиях развития нейросенсорной тугоухости. Определена количественная характеристика наиболее информационных показателей электроакустических и электрофизиологическнх исследований характерных для больных, страдающих нейросенсорной тугоухости шумового и радиационного генеза.

Показано, что индивидуально-типологический подход, который базируется на нейрофизиологической основе с учетом свойств нервной системы открывает перспективу по изучению механизмов в отношении резистентности к шуму и радиации, а также их практического использования при профотборе и проведении лечебно-профилактических мероприятий.

Дани рекомендации для практического применения получеипых результатов по использованию их при диагностике и профилактике нейросенсорной тугоухости, а также решении вопросов трудовой экспертизы лиц, которые имели контакт с ионизирующей радиацией или шумом.

Ключевые слова: Нейросенсорная тугоухость, шум, ионизирующая радиация, диагностика, профилактика, трудовая экспертиза.

Kozak M.S. Clinical and diagnostic significance of investigating bioelectric activity of the brain in patients with of sound perception function impairments of various genesis (noise-, radiation-induced). - Manuscript

Dissertation for conferring the scientific degree of Doctor of Sciences in speciality 14.01.19 - otorhinolaryngology. - Kiev Research Institute of Otolaryngology named after prof. O.S. Kolomyichenko, Kyiv, 1999. . '

The dissertation is devoted to the complex approach to studying the functional state of peripheral and central parts of auditory system in connection with bioelectric activity of die brain and data of psycho-physiological investigations resulting in broadnening the range of diagnostic, management and preventive measures when solving the problem of sensorineural hearing loss. _

Utilized in the study were modem clinical and electm-physiological methods of investigation: broadened frequency spectrum audiometry, impedance measurements, auditory evoked potentials registration, electroencephalography with the help of which characteristic patterns and peculiarities of normal arid noise- and radiation-induced ■ impaired sound perception had been found.

Complemented were the data on nemo-physiological mechanisms of noise and radiation influence cm the organ of hearing. Based on reviewing the structural and functional organization of the brain, formation of cortex-subcortical interrelations under the influence of noise and radiation the significance of brain’s background and local bioelectric activity (EEG, brain-evoked auditory potentials) was demonstrated in the aspect of the mechanisms of development of sensorineural hearing loss under the influence of exogenous factors.

The conducted investigations resulted in finding differential diagnostic signs of hearing impairment at the early stages of sensorineural hearing loss developmenlGiven are the quantitative characteristics of the most informative parameters of electro-physiological . investigations in patients with noise- and radiation-induced sensorineural hearing loss.

It has been shown that individual and typological approach, based on neurophysiological grounds and taking into account the nervous system peculiarities, opens radically new direction in studying the mechanisms of resistance to noise and radiation as well as their practical use in occupational selection and realization of treatment and preventive measures.

Given are the recommendations for practical use of the obtained results in occupational selection of workers of the noise specialities and work expertise in individuals exposed to ionizing radiation. '

Key words: sensorineural hearing loss, noise, ionizing radiation, diagnostics, prevention.

ПІдпзсаво до друку. 25. ff. IS9!p- Формат 60і90Л6 Папір о{сетшй, Формат вадаяя 145x215 км.

Тмовн.-друк.аркуа г.о. . М.-вад.аркуш га. .

Тира» wo . Эз-уовя. 351______________________________

Поліграф.ділін. Ieotstjtj еіектродзначіка Hffl Україна 252680, КиІв-57, проспект Перемога,56