Автореферат и диссертация по медицине (14.01.22) на тему:Функциональное состояние зубо-челюстной системы при пародонтите и на этапах его комплексного лечения

.., Є;.*

17 '

К У З І в Степан Петрович

УДК616.314-089.23:616-314.17-008.1 ]-08-059

ФУНКЦІОНАЛЬНИЙ СТАН ЗУБО-ЩЕЛЕПНОЇ СИСТЕМИ ПРИ ПАРОДОН ГИТ1 ТА НА ЕТАПАХ ЙОГО КОМПЛЕКСНОГО ЛІКУВАННЯ

14.01.22 - стоматологія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук

Львів-1999

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Львівському державному медичному університет ім. Данила Галицького МОЗ України.

НАУКОВИЙ КЕРІВНИК

- доктор медичних наук, професор Локровськшї Марко Михайлович професор кафедри стоматології дитячого віку Львівського державного медичноп університету' ім. Данила Галицького МОЗ України.

ОФЩІЙНЮПОНЕНТИ

- доктор медичних наук, професор Павленко Олексій Володимирович професор кафедри ортопедичної стоматології Київської медичної академі післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика МОЗ України.

- кандидат медичних наук, допент Король Михайло Дми троси ч, завідува кафедри пропедевтики ортопедичної стоматології і ортодонтії Української медичне стоматологічної академії МОЗ України, м. Полтава.

ПРОВІДНА УСТАНОВА

-Національний медичний університет ім. академіка О.О.Богомольця МО України, кафедра ортопедичної стоматології.

Захист відбудеться 'Ь/іМрН^З__________1999 р.о ^ годині на засідань

спеціалізованої вченої ради Д 35.600.01 у Львівському державному медичном університеті ім. Данила Галицького (79010, м. Львів, вул. Пекарська, 69).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Львівського державног медичного університету ім. Данила Галицького (79000, м. Львів, вул. Січових стрільців, 6

Автореферат розісланий 1999р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченоїради , ДУ------" ЧУКЛ1НС.М.

Актуальність теми. Серед стоматологічних захворювань ураження пародоиту посідають одне з провідних місць, що зв’язано з масовістю цього захворюванння серед населення більшості країн світу (Даннлевський М.Ф., Магід Е.А., Мухін H.A., 1993; Логинова Н.К., Воложин А.И., 1994; Павлюк В.І.,1995, DembowskaE., 1995; Heinz В., 1996таін.).

Багатовекторність пускових механізмів розвитку пародонтиту зумовлює підхід до його терапії: подавляюча більшість авторів погоджується з тим, що лікування цієї хвороби повинно бути комплексним (Данилевский Н.Ф., Борисенко A.B., 1995; Журбанський В.Д. таспівавт., 1996; Бік Я.Г., 1996, 1998; BozykA., Owczarek В., 1990; Malament K.A.. 1992, таін.).

Комплексне лікування пародонтиту завершується ортопедичними втручаннями, які передбачають усунення травматичної оклюзії, відновлення жувальної ефективності та шинування зубних рядів. На цьому заключному етапі застосовують різні методи лікування, починаючи з вибіркового пришлифовування зубів і закінчу ючи виготовленням різноманітних протезів, тимчасових та постійних шин(ДрогобецькийМ.К., 1984; ДовбенкоА.І.,РудаВ.І.,Зозуля В.В., 1990; Неспрядько В.П., Тонка П.П., 1996; Williamson R., 1995; Miller Т.Е., 1995 та багато ін.).

В переважній більшості робіт йдеться про оцінку стану пародонту після окремих - терапевтичних, хірургічних, ортодонтичних та ортопедичних втручань (Шинборг O.E.. Саокян Ш.Х., Запашник Е.К., 1991; Кречина Е.К., 1996; Кухта С.И., 1997; НемешО.О.. 1997; Заболотний Т.Д. та співавт., 1998; Machen D.E., 1990; Singer

B.A., 1996; Vitsentzos S.I, Koidis P.T., 1997 та багато ін.). Цілком природно, що таку оцінку пародонту назвати комплексною не зовсім коректно через відсутність порівняльного визначення його стану між окремими етапами лікування.

Найбільш об’єктивно стан пародонту' на етапах комплексного лікування оцінюється з допомогою методів функціональної діагностики, зв’язаних з кровообігом, функцією жувальних м’язів. Вони є інтегральними показниками і чуйно реагують на зовсім незначні зміни в стані пародонту', коли звичайні клінічні методи себе не проявляют ь(Довбенко А.И., 1987; Логинова Н.К., 1994; СиленкоЮ.І., 1998; Fernandes

C.Р. and со., 1994; Saragami R., Kato H., 1996 та ін.)

Враховуючи наведені дані, актуальним уявляється визначення функціонального стану пародонту на етапах лікування пародонтиту', що дозволить вдосконалити процес комплексного втручання в цілому.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконується у відповідності з комплексною темою кафедри ортопедичноїстоматології ’Розробка та удосконалення технологічних процесів та методів по попередженню можливих ускладнень, які виникають в процесі ортопедичного лікування хворих з дефектами і деформаціями зубо-щелеповоїсистеми”, № держреєстрації 0197 007132.

Мета і задачі дослідження. Підвищення ефективності комплексноїтерапі' пародонтиту шляхом визначення функціонального стану зубо-щелепноїсистеми не окремих етапах лікування, в тому числі ортопедичного із застосуванням знімних тс незнімних конструкцій ортопедичних апаратів.

Для реалізації вказаної мети визначено наступні завдання:

1 і Розробити автоматичну систему для реопародонтографічних досліджень

2.Визначити стан кровообігу в пародонті на етапах комплексного лікуванш за даними реопародонтографії та стійкості капілярів.

, З.Визначити активність жувальних м’язів в залежності від стану пародонт\ за даними електроміографічних досліджень.

4.Провести порівняльний аналіз стану пародонту за даними методії функціональної діагностики та клінічного обстеження.

5.Визначити особливості перебігу функціональних змін в пародонті і залежності від тяжкості пародонтиту та етапу лікування.

6. Дати оцінку функціональної реабілітації пародонту в цілому після комплексного лікування.

7.Розробити рекомендації і впровадити розроблені методики в практик; охорони здоров’я.

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше розроблен; автоматизована комп’ютерна система на основі аналогової та цифрової інформаці для обробки даних реопародонтографічного методу функціональної діагностики. Н великому клінічному матеріалі за даними реопародонтографії та електроміографі одержано дані про функціональний стан пародонту на етапах комплексного лікуванн пародонтиту, шо дозволило більш повно оцінити внесок кожного етапу.

Удосконалено сам метод реографічного дослідження пародонту' шляхог визначення кількості і достатності необхідних параметрів реопародонтограмг особливо у випадку тяжких клінічних форм пародонтиту.

Підтверджується механічна теорія патогенезу пародонтиту, оскільк шляхом реопародонтографічних та електроміографічних досліджень переконлив показана роль жувальних м’язів в перебігу клінічного стану пародонту' до та на етапа його комплексного лікування.

Практичне значення одержаних результатів. Запропонована автоматичн система в значній мірі спрощує дослідження мікроциркуляції пародонту' і, таки: чином, долається основна перешкода на шляху широкого практичного застосуванн реопародонтографії в стоматології.

Наявність готової програми на дискеті зумовлює високу ступінь готовнос: розробленої системи до використання. Завдяки цьому, автоматична система обробк реопародонтограм впроваджена в клінічний та навчальний процеси у Львівськом державному медичному університеті ім. Данила Галицького, Львівській обласні стоматологічній поліклініці, Одеському науково-дослідному інституті сгоматологі

вінницькому медичному університеті. Полтавським стоматологічній академії.

Особистий внесок злобувача. Автор самостійно розробив автоматизовану іистему обчислення реопародонтографічних даних, впровадив її в практику медичних акладів України.

Всі клінічні та функціональні дослідження проведені автором особисто.

Прилад для динамічної функціональної проби, як і визначення кількості іеобхідних параметрів реопародонтограм були обгрунтовані сумісно з науковим герівником роботи доктором медичних наук, професором Покровським М.М.

Апробація результатів дисертації. Результати досліджень дисертаційної юботи апробовані на кафедрі ортопедичної стоматології Львівського державного іедичного університету, доложені на науково-практичній конференції “Актуальні іроблеми стоматології (м. Львів), на III з’їзді ортодонтів Польщі, на науково-ірактичній конференції “Актуальні проблеми стоматології (м. Полтава, 1988), на VII ¡’їзді стоматологів України (Київ. 1989).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 10 робіт, з них 5 у наукових курналах, 5 - в матеріалах конференцій.

Структура і об’см дисертації: Робота викладена на 164 сторінках .іашинописного тексту і складається із вступу, 5 розділів, висновків, списку шкористапих джерел (266) та додатку.

Робота ілюстрована 21 рисунками, 17 таблицями, 3 виписками з історії хвороби.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали і методи дослідження. Комплексне лікування генералізованого іародонтиту різних ступенів тяжкості проведено у 97 осіб обох статей у віці від 21 до 55 років. Контрольну групу в кількості 35 осіб складали 17 чоловіків та 18 жінок у віці Ю-24 роки. Це були, переважно, студенти-добровольці, практично здорові, без слінічних ознак пародонтиту.

По ступені тяжкості захворювання пародонтит легкої ступені був визначений / 18 пацієнтів (11 чоловіків та 7 жінок), середньої тяжкості у 45 (22 чоловіки та 23 кіпки), та тяжкий у 36 пацієнтів (23 чоловіки та 13 жінок).

Застосовували наступні методи дослідження.

Клінічний огляд пацієнта - зовнішньо- та внутрішньоротовий;

ГІародонтальний індекс за методикою Московського медичного стоматологічного інституту;

Гігієнічний індекс за методикою Фёдорова-Володкиной;

Стійкість капілярів пародонту заметодикою В.І. Кулаженко:

Електроміографічні дослідження:

- час жувального акту;

- кількість жувальних рухів;

- амплітуда лівого жувального м’язу;

- амплітуда правого жувального м'язу.

• Реопародонтографічні дослідження:

- реографічний індекс;

- швидкість підйому реографічної хвилі;

- показник тонусу судин.

Лікування хворих пародонтитом було обов’язково комплексним полягало_в послідовному застосуванні низки терапевтичних, хірургічних ортодонтичних та ортопедичних втручань.

Терапевтичне лікування включало в себе кюретаж (зняття над- т; підясеневих зубних відкладень, обробка патологічних зубоясеневих кишень) протизапальне та антимікробне лікування із застосуванням різних лікувальни: пов’язок та клеєвих композицій, фізіотерапевтичні процедури.

Хірургічне лікування, як правило, застосовували при генералізованом; пародонтиті середньої та важкої ступенів. Воно полягало в проведенні різни: оперативних втручань - від гінгіво гомії до радикальної гінгівектомії за Цешинським Відманом-Нейманом із застосуванням низки стимулюючих факторів.

Ортодонтичне лікування проводили перед ортопедичним. Показаннями ді нього були, переважно, скупченість зубів, деформації зубних рядів (звуження зубоальвеолярні зміни), та вертикальні аномалії прикусу.

Ортопедичне лікування полягало в шинуванні зубів та раціональном протезуванні при наявності вторинних дефектів зубних рядів. Шинуванн здійснювалося тимчасове та постійне.

Всього виготовлено 76 тимчасових шин: зубоясеневих штампованих термопластичного матеріалу - 45 та адгезивних шин - 31, з них хворим пародонтитог легкої ступені виготовлено 14 шин, середньоїтяжкості-23 та тяжкої ступені-39 шиї

97 хворим пародонтитом виготовлено 173 постійних шин-протезів, з ни більше всього коронкових - 76 (44%), бюгельних протезів з включеними шинуючим: елементами - 43 (25%), суцільно-литих конструкцій - 26 (15%), шин за системою “Яіввопсі” -16 (9%), шин з лігатурами та композитними матеріалами - 12 (7%).

Хворим пародонтитом легкої, середньої та тяжкої ступені було виготовлень відповідно 4,73 та 96 постійних шин різної конструкції.

Результати досліджень та їх обговорення.

Проведений нами хронометраж реопародонтографічних досліджень показан що нарозшифровку показників однієї РПГ затрачується не менше 2 годин (разом функціональною пробою), а на всі реографічні дослідження в процесі комплексної" лікування пародонту - 7-7,5 годин. Враховуючи це, була створена систем автоматичної обробки реопародонтограм, яка дозволяє отримувати результат досліджень практично миттєво, а крім того, обробляти їх статистично і видруковуват

у вигляді таблиць, діаграм та графіків. Цим самим нами був зроблений суттєвий крок до впровадження реопародонтографіїв клінічну практику.

На початку досліджень аналіз реопародонтограм здійснювали за восьми показниками: реографічний індекс (Р1), час підйому реографічної хвилі (а), час швидкого кровопостачання (f), показник тонусу судин (ПТС), індекс периферійного опору (ІПО), індекс еластичності (ІЕ), діастолічпий індекс (ДС), дикротичний індекс

(ДІ).

В процесі роботи було встановлено, що такі показники реопародонтограми, як ІПО, ІЕ, ДІ, ДС, f, починаючи вже з пародонтиту середньоїтяжкості, не визначаються через нечітке виявлення верхівки та дикротичного зубця реопародонтограми. Тому, на основі глибокого вивчення реопародонтограми, співставлення її показників при різних захворюваннях пародонту та в нормі ми прийшли до висновку, що необхідно обчислювати тільки ті показники РПГ, які можна завжди визначити на її кривій. Таких показників три: реографічний індекс (РІ), час підйому реографічної хвилі (а) та показник тонусу судин (ПТС). Такий підхід до обчислення реопародонтограми можна вважати універсальним, оскільки він може бути застосований при будь-яких реопародонтографічних дослідженнях.

Вивчення функціонального стану пародонту проведено у 18 хворих пародонтитом легкого ступеня. Гігієнічний індекс в осіб з інтактним пародонтом був 1,9±0,06, а у хворих на пародонтит легкого ступеня - 2,7±0,2 (t=3,8, р<0,05). Пародонтальний індекс у практично здорових людей складав 1,9±0,12, у хворих на пародонтит легкого ступеня 3,5±0,14 (t=8,7, р<0,01 ). У вказаних хворих стійкість капілярів суттєво зменшується і складає 22,6±0,59 порівняно з 36,1±1,4 в контрольній групі (t=8,4, р<0,01). Електроміографічні дослідження показали, що якісні показники ЕМГ не змінюються. При кількісному аналізі ЕМГ встановлено, що у хворих на пародонтит легкого ступеня при несуттєвих змінах амплітуди час жувального акту та кількість жувальних рухів складали відповідно 16,6±0,26 та 20,5±0,7, а в контрольній групі -16,0±0,24 та 19,0±0,27. Кореляційний аналіз показав, що коефіцієнт кореляції близькій до одиниці (к=~0,83, р<0,05).

Очевидно, що вже при пародонтиті легкого ступеня навантаження на пародонт збільшується, оскільки потужність ЕМГ порівняно з контрольною групою не змінюється, aie час жувального акту та кількість жувальних рухів збільшується, тобто тонус жувальних м’язів для даного стану пародонту є підвищеним і це підтверджує дані інших авторів з цього питання.

Реопародонтографічні дослідження показали, що при генералізованому пародонтиті легкого ступеня реографічний індекс, швидкість підйому реографічної хвилі та показник тонусу судин складають відповідно 0,09±0,01,0,13±0,01,17,7±1,44. В осіб з інтактним пародонтом ці показники РПГ були відповідно 0,05±0,008,0,13±0,006, 17,1 ±0,55. Як видно, суттєво змінюється тільки реографічний індекс (t=3,l, р<0,05). Така зміна реографічного індексу може бути наслідком коливань базового

електричного імпедансу та методичних неточностей при реєстраці' реопародонтограм. Після проведення функціональної проби тонус судин знижується а сама РПГ повністю відновлюється через 10 хвилин. Це говорить про те, що зміни і судинній системі пародонту носять, переважно, функціональний характер. V результаті терапевтичного лікування гігієнічний індекс зменшився з 2,7±0,2 до 2,2±0,09 але ця зміна не достовірна (1=2,2, р>0,05). Пародонтальний індекс суттєво зменшив« з 3,5±0,14 до 2,7±0,06 (1=5,3, р<0,01). Проте зауважимо, що цей показник не зменшивс; до значень, які були при інтактному пародонті. Стійкість капілярів підвищилася : 22,6±0,59 до 23,8±0,43, але несуттєво (1=2,25, р>0,05). Це може свідчити пре незадовільний стан капілярів пародонту, можливо внаслідок функціональною перевантаження останнього.

Всі показники електроміограми суттєво не змінилися і залишилися на том] ж рівні, що і до початку лікування. Як видно з показників ЕМГ, терапевтичне лікуванню не зняло деяке перевантаження жувальних м’язів, їх тонус не змінився. Суттєвих змії формальних ознак реопародонтограм не відбулося.

Всім 18 хворим на генералізований пародонтит легкого ступеня здійснювалі вибіркове пришліфовування зубів за методикою, запропонованою Ю.Б.Мартинеко.м а також виготовляли шинуючі апарати - тимчасові та постійні - залежно від супровідне патології та особливостей перебігу пародонтиту.

Після комплексного лікування ГІ складав 2,2±0,05, що несуттєво відрізня його відразу після терапевтичного лікування, але достовірно відрізняється від значенн ГІ до початку комплексного лікування (1=2,4, р<0,05). Пародонтальний індек достовірно зменшується після комплексного лікування (відповідно 3,5±0,14 та 2,2±0,0^ 1=5,6, р<0,01). Стійкість капілярів після комплексного лікування суттєво більша, ні> до початку лікування (відповідно 22,6±0,59 та28,5±0,16; 1=5,1, р<0,05).

Аналіз показників електроміограми свідчить про те, що її параметри близьь до таких при інтактному пародонті. Час жувального акту порівняно з таким до почата лікування достовірно зменшився (відповідно 20,5±0,7 та 18,0±0,35; 1=3,3, р<0,05). Чере 6 місяців після комплексного лікування час жувального акту складав 19,1±0,2, щ практично не відрізняється від такого показника у людей з інтактним пародонтом.

Зміни формальних показників реопародонтограм и були ідентичні до тих, яі спостерігали після терапевтичного лікування, однак результати функціональної проб свідчать про те, що мікроциркуляторне русло пародонту нормалізувалося.

Вищенаведені дані свідчать, що одного терапевтичного втручанн недостатньо, лікування генералізованого пародонтиту легкого ступеня повинно бут комплексним, при цьому завершальний його етап -ортопедичний - є вирішальни для покращення і особливо для закріплення результатів лікування.

Функціональний стан пародонту на етапах комплексного лікувани пародонтиту середньої тяжкості визначали у 45 хворих. Пародонтальний індекс практично здорових людей складав 1,9±0,12, у хворих на пародонтит легкого ступеї-

3,5-ьО, 14 (t=8,7, p-^Ol), a y хворих на пародонтит середньої тяжкості - 5,2±0,15. Іорівняно з хзорими на пародонтит легкого ступеня цей показник при середній яжкості захворювання суттєво збільшився (t=8,l, р<0,01).

Стійкість капілярів достовірно зменшується порівняно з хворими на іародонтит легкого ступеня і складає 12,0±0,39 (t=l 5,1, р<0,01 ). Таке значне зниження юяснюється запальним процесом, порушенням мікроциркуляції в пародонті.

У хворих на пародонтит середньої тяжкості час жувального акту та кількість кувальних рухів складали відповідно 19,6і0,76 та 24,2±1,14, а у хворих на пародонтит іегкого ступеня -16,6±0,26 та 20,5±0,7 (t=3,7, р<0,05 та t=2,8, р<0,05). Аналіз ЕМГ відчить про те, що у хворих на пародонтит середньої тяжкості суттєво підвищуються іас жувального акту та кількість жувальних рухів при одночасній тенденції до нііження амплітуди ЕМГ.

Аналіз реопародонтограми показує, що реографічний індекс залишився на ому ж рівні, що і при пародонтиті легкого ступеня, але суттєво відрізняється від акого при інтактному пародонті (t=3,l, р<0,05). На відміну від хворих на пародонтит іегкого ступеня, час підйому реографічної хвилі та показник тонусу судин при іародонтиті середньої тяжкості достовірно відрізняються від таких при інтактному іародонті: відповідно 0,15±0,005 та 0,13±0,006 (t=2,5, р<0,05); 19,9±0,7та 17,1±0,55 (t=3,3, і<0,05). Після функціональної проби тонус судин знижується, але крива РПГ досягає вого первинного вигляду тільки через 20 хвилин.

Після терапевтичного лікування пародонтиту середньої тяжкості ¡ародонтаїьний індекс знизився з 5,2±0,15 до 4,5±0,15 (t=3,3, р<0,05). Стійкість капілярів [¡двищалася з 12,0±0,39 до 16,6±0,34 (t=8,9; р<0,01). Можна констатувати, що цей юказник змінюється в кращий бік, але як і пародонтальний індекс, не досягає рівня, кий є у хворих на пародонтит легкого ступеня.

Спростерігаються деякі зміни показників ЕМГ. Час жувального акту та ількість жувальних рухів порівняно з тими, що були до лікування, суттєво не мінилися. Проте порівняно з аналогічними даними при інтактному пародонті вказані сказники, як і до лікування, суттєво відрізняються: відповідно 16,0±0,24та 19,8±0,56 ~6,2; р<0,01 ); 19,0±0,27 та 23,4±0,85 (t=5,5; р<0,01 ). Достовірно змінюється амплітуда равого жувального м’язу: до лікування 11,1^0,76, після лікування 14,0±0,72 (t=2,9; <0,05~). Зміна амплітуди лівого жувального м’язу - несуттєва. З аналізу ЕМГ видно, ю її параметри в результаті терапевтичного лікування суттєво не змінилися за .:гятком збільшення амплітуди правого жувального м’язу. Можливо, це зв’язано з им. що білпі^:"ть пацієнтів при жуванні навантажують зуби правого боку.

Дані реопародонтографії свідчать, що реографічний індекс залишився акнм самим, як і до лікування, час підйому реографічної хвилі порівняно з тим, ю був до лікування, достовірно зменшився: 0,15±0,005 до лікування та 0,14±0,006 ісля (1=12,5; р<0,01), хоча цей показник все ще суттєво відрізняється від того, ш був визначений при інтактному пародонті. Показник тонусу судин не

змінюється, але має достовірні відміни від того, що був при інтактному пародонті.

Після хірургічного лікування більшість показників не змінилася. Достовірно збільшилася стійкість капілярів: після терапевтичного лікування вона складала 16,5±0,34, а після хірургічного 20,4±0,31 (И8,4;р<0,01). За даними реопародонтографії достовірно збільшився час підйому реографічної хвилі: пілся терапевтичного лікуванняч 0,14±0,006, а після хірургічного 0,16±0,004 (1=2,7; р<0,05). Збільшення часу підйому реографічної хвилі може свідчити про деяке підвищення тонусу судин. Зауважимо, що всі дослідження проводили в проміжку часу через 10-15 днів після оперативного втручання. Ми дотримувалися принципу безперервності та наступності в комплексному лікуванні пародонтиту, тому цілком можливо, що за такий нетривалий час досліджувані параметри не встигли стабілізуватися.

Таким чином, дані об’єктивних досліджень до та після хірургічного лікуванш пародонтиту середньої тяжкості свідчать про те, що деяке підвищення тонусу судш пародонту є типовою реакцією на ушкодження, зокрема на оперативне втручання.

У пацієнтів із середньою тяжкістю пародонтиту часто передувалс ортодонтичне втручання. Після вирівнювання передніх зубів і закриття діастем тг трем з метою ретенції, а також для постійного шинування зубних рядів 6 хвори\ виготовляли шини за системою “ЯіЬЬопсІ” і 4 хворим - шини з лігатурних т; композитних матеріалів.

Окрім вказаних 10 постійних шин з лігатурних та композитних матеріалів і з; системою “ІІіЬЬопсГ хворим з глибоким прикусом виготовлено 4 суцільнолит конструкції фрагментами, 10 коронкових апаратів фрагментами і по дузі, а також <■ бюгельні протези. Решті 28 хворим на пародонтит середньої тяжкості : нормогнатичним прикусом було виготовлено 10 суцільнолитих конструкції, V. коронкових шин та 6 бюгельних протезів. Всім хворим з пародонтитом середньо тяжкості здійснювали тимчасове шинування вже на стадії терапевтичного т; хірургічного лікування, а постійне шинування - по дузі, тобто фронтопарасагітальне

Наведені дані свідчать, що комплексне лікування дозволяє отримати стійк позитивні результати. Ортопедичному лікуванню належить провідна роль, особливі в усуненні травматичної оклюзії та функціонального перевантаження пародонт; Через півроку після комплексного лікування об’єктивні показники суттєво н змінюються.

Комплексному лікуванню хворих на генералізований пародонтит тяжког ступеня підлягало 36 осіб.

Пародонтальний індекс у практично здорових людей, а також хворих н пародонтит легкого, середнього та тяжкого ступенів складав відповідно 1,9±0,1^ 3,5±0,14, 5,2±0,15 та 6,3±0,09. При пародонтиті тяжкого ступеня цей показни достовірно збільшується порівняно з таким у хворих на пародонтит середньоїтяжкос' (1=10,6;р<0,01).

Стійкість капілярів у хворих на пародонтит тяжкого ступеня різко знижуєтьс

порівняно з таким показником, який є у хворих на пародонтит середнього ступеня:

12,0±0,3 9 та 3,2±0,27 (t= 17,9; р<0,01). Прогресуюче зниження стійкості капілярів свідчить про значні порушення кровообігу в пародонті, появу великої кількості функціонально знецінених капілярів.

Аналіз ЕМГ показує, що час жувального акту та кількість жувальних рухів порівняно з такими показниками у хворих з пародонтитом середньої тяжкості достовірно збільшується: 19,6±0,76 та 24,9±0,21; 24,2±1,14 та 27,0±0,6 (відповідно t=6,8, р<0,01; 1=2,45, р<0,05). Амплітуда лівого та правого жувальних м’язів порівняно з аналогічними показниками у практично здорових людей зменшилася: 13,0±0,7 та 10,2±0,5; 12,5±0,56 та 10,8±0,4 (відповідно t=3,2, р<0,05; t=2,4, р<0,05). Якісний аналіз електроміограми показує, що фронти та огинаюча крива більш пологі, а насиченість міограми при пародонтиті тяжкого ступеня менша. Дані аналізу ЕМГ свідчать про зниження ЕМГ-активності при одночасному збільшенні часу жувального акту та кількості жувальних рухів. Отже, на відміну від легших ступенів пародонтиту спостерігається достовірне зниження електричної активності м’язів при одночасному перевантаженні пародонту через збільшення часу жувального акту та кількості рухів. Стає також очевидним, що порушення м’язевої активності не можна усунути шляхом тільки терапевтичного або хірургічного лікування: необхідна стабілізація зубних рядів з одночасним відновленням жувальної ефективності шляхом раціонального протезування.

Географічний індекс достовірно збільшується -0,12±0,007, а при пародонтиті середньої тяжкості - 0,09±0,01 (t=2,5, р<0,05). Можливо, що це є результатом зменшення перерізу кісткової тканини як провідника електричного струму і, як результат, збільшення електричного опору пародонту'.

Час підйому реографічної хвилі та показник тонусу судин також достовірно відрізняються від аналогічних показників при пародонтиті середньої тяжкості: а -

0,15±0,005 та 0,18±0,007; ПТС -19,9±0,7 та 24,0-1,0 (відповідно t=3,5, р<0,05; t=3,4, р<0,05).

Функціональна проба показала, що крива РПГ на протязі 20 хвилин не відновлюється.

Описаний характер реопародонтограми свідчить про глибокі, можливо незворотні зміни мікроциркуляціїу пародонті. Про це говорять також дані кількісного аналізу РПГ - достовірне збільшення реографічного індексу, часу підйому реографічної хвилі, а також показника тонусу судин, які після проведення функціональної проби суттєво не змінюються. Наведені дані свідчать також про глибокі морфо-функціональні зміни в пародонті. Підтверджуються наші рекомендації щодо вибору показників реопародонтограми, які можна і треба обчислювати при погіршенні перебігу пародонтиту.

Після терапевтичного лікування пародонтальний індекс з 6,3±0,09 знизився до 5,2±0,09 (t=8,6; р<0,01) і досяг такого, що був при пародонтиті середньоїтяжкості до початку лікування.

Стійкість капілярів до початку лікування складала 3,2±0,27, після іього -7,2±0,08 (І = ] 4,1; р<0,0)). Зауважимо, однак, що вакуумна проба, хоча і поліпшилася, але навіть не досягла рівня такої, що була при пародонтиті середньої тяжкості до лікування. Разом з тим, відносні зміни цього показника -більше як у два рази порівняно з такими після терапевтичного лікування пародонтиту середньої тяжкості виглядають набагато кращими.

Суттєво змінилися показники часу жувального акту: до лікування -24,9±0,21; після лікування-19,7±0,15 (1=20,0, р<0,01). Відбулися також достовірні зміни кількості жувальних рухів: 27,0±0,6 до лікування та24,0±0,4 після лікування 0 = 4,1, р<0,05). Щодо амплітуди лівого та правого жувальних м’язів, то їх зміни несуттєві (відповідно 1=2,1, р>0,05; 1=2,3, р>0,05). З аналізу ЕМГ видно, що достовірно зменшилися час акту жування та кількість жувальних рухів. Вірогідно, це є результатом деякого зменшення тонусу м’язів внаслідок покращення стану пародонту.

Результати реопародонтографіїсвідчать, що реографічний індекс достовірно зменшився з 0,12±0,007 до 0,0б±0,004 0=7,5, р<0,05). Очевидно, зменшення РІ є результатом значного покращення мікроциркуляціїв пародонті за рахунок включення в кровообіг більшої кількості капілярів, а це привело до відповідного зменшення електричного імпедансу пародонту. Час підйому реографічної хвилі істотно зменшився: 0,18±0,007 до лікування та 0,15±0,01 після лікування (1=2,4; р<0,05). Показник тонусу судин також зменшився: до лікування 24,0±1,0 та 20,0±0,55 після нього 0=3,5; р<0,05).

Суттєве зменшення а та ПТС також свідчить про поліпшення мікроциркуляції пародонту, збільшення еластичності судин, деяке зниження тонусу останніх.

Після функціональної проби можна бачити дикротичну інцизуру в ділянці верхівки кривоїРПГ, а також додаткові хвилі на дикроті: до десяти хвилин зменшується час відновлення реопародонтограми.

Можна констатувати, що після терапевтичного лікування пародонтиту тяжкого ступеня суттєво змінилися майже всі показники в бік їх покращення, за винятком амплітуди ЕМГ. Треба відмітити, що за характером зміни об’єктивних показників терапевтичне лікування було більш ефективним, ніж у випадках пародонтиту легкого та середнього ступенів тяжкості.

Після хірургічного лікування суттєво змінюються показники пародонтального індексу та вакуумної проби. Якщо після терапевтичного лікування ПІ був 5,2±0,09, то після хірургічного лікування-4,1 ±0,09 0=8,6; р<0,01). Вакуумна проба до хірургічного лікування складала 7,2±0,08, а після нього 8,4±0,1 0=9,3; р<0,01).

Показники електроміограми та реопародонтограми залишилися без істотних

змін.

Таким чином, хірургічне лікування генерал ізованого пародонтиту тяжкого ступеня приводить до суттєвого поліпшення показників пародонтального індексу та стійкості капілярів. Це може свідчити про деяке зняття запального процесу,

покращення кровообігу в пародонті. Щодо решти об’єктивних показників, то вони достовірно не змінилися, можливо внаслідок того, що травматична оклюзія, а також дефекти зубних рядів не були усунені.

36 хворим пародонтитом тяжкого ступеня було виготовлено 28 бюгельних протезів, 8 шин з лігатурних та композитних матеріалів, 6 шин з армованих фотополімерних матеріалів, 44 шини - протези з коронок та 10 суцільнолитих конструкцій.

Пародонтальний індекс після ортопедичного лікування достовірно зменшується: якщо після хірургічного лікування він складав 4,1±0,09, то після ортопедичного - 3,6і0,09 (1=3,9; р<0,05).

Стійкість капілярів суттєво збільшується: після хірургічного лікування вона складала 8,4±0,1 після ортопедичного - 9,2±0,08 (1=6,25; р<0,05). Порівняно з таким показником до початку лікування вакуумна проба збільшилася майже в три рази. Характерно також, що через півроку після комплексного лікування вакуумна проба ще збільшилася майже в 1,5 раза. Це може свідчити про те, що усунення травматичної оклюзії шляхом раціонального протезування та шинування значною мірою покращує стан судин пародонту.

Показники ЕМГ - час жувального акту та кількість жувальних рухів змінилися несуттєво. Характерним для цих двох показників є те, що через півроку після комплексного лікування вони достовірно змінюються в бік покращання. Час жувального акту після ортопедичного лікування складав 19,4±0,2, а через півроку після комплексного лікування -18,2±0,45 (1=2,4; р<0,05).

Достовірна зміна вказаних показників можливо зв’язана з адаптаційними процесами, що відбуваються після фіксації зубних протезів та шинуючігх апаратів. Після проведеного комплексного лікування, особливо внаслідок раціонального протезування, шинування та стабілізації зубних рядів функція м’язів починає нормалізуватися.

Амплітуда лівого та правого жувальних м’язів суттєво збільшилася порівняно з такими показниками до початку комплексного лікування: Ал до початку -10,2±0,5, після ортопедичного лікування -12,5±0,15 (1=4,6; р<0,05). Ап відповідно 10,8±0,4 та 12,5±0,25 0=4,6; р<0,05).

Через півроку після комплексного лікування амплітуди жувальних м’язів залишилися на тому ж рівні, що і після ортопедичного лікування.

Після ортопедичного лікування істотних змін показників реопародонтограми порівняно з такими після хірургічного лікування не відбувається, вони достовірно зменшилися порівняно з такими до початку комплексного лікування: якщо до початку комплексного лікування РІ, а та ПТС складали 0,12±0,007,0,18±0,007,24,0± 1,0, то після ортопедичного лікування вони мали значення відповідно 0,06±0,004,0,13±0,005,18,5±0,4 (для РІ 1=7,5, р<0,05; для а 1=5,8, р<0,05; для ПТС 1=5,1, р<0,05).

Функціональна проба показала також, що стан мікроциркуляції в пародонті

значно кращий, про що свідчить поява дикротичного зубця і відновлення криво реопародонтограми на протязі 20 хвилин після проби.

Таким чином, у хворих на пародонтит тяжкого ступеня істотно змішоютьсі всі досліджувані об’єктивні показники. За даними реопародонтографіїможн; зробити висновок про незворотні морфо-функціональні зміни в пародонті.

На етапах комплексного лікування об’єктивні показники послідовне поліпшуються.

Після ортопедичного лікування відновлюються формальні ознакі реопародонтограми, що свідчить про значне покращення мікроциркуляції в пародонті Слід відмітити, що за даними об’єктивних показників відносні результати комплексной лікування у хворих на пародонтит тяжкого ступеня більш показові, ніж у пацієнтів: пародонтитом середнього ступеня.

Через півроку після комплексного лікування об’єктивні показники суттєве не змінюються, а це дозволяє зробити висновок, що отримані стійкі та довготривал позитивні результати.

Можна також констатувати, що після ортопедичного лікування отриман найкращі результати за даними стану м’язів та судин пародонту. Більше того, чере: півроку після комплексного лікування деякі об’єктивні показники змінюються вбік ї; покращання. Це свідчить по те, що ортопедичному лікуванню належить провідні роль, особливо в усуненні травматичної оклюзіїта функціонального перевантаженн: пародонту.

Оцінюючи отримані дані, треба сказати, що фактори перевантаженн) пародонту при зниженій толерантності його тканин грають роль пускового механізм) вони сприяють клінічним проявам патологічного процесу. Гіподинамія жувальнії; м’язів, яка спостерігається при пародонтиті, взаємозв’язана із станом судин пародонту Тривала гіподинамія веде до зниження показників ЕМГ при одночасному збільшенії часу жувального акту та кількості жувальних рухів.

Ще суттєвіші зміни кровообігу, причому воші тісно зв’язані із зміною функці жувальних м’язів. Таким чином вибудовується ланцюжок взаємовпливових факторів стан пародонту - зменшення м’язової активності -гіподинамія - вазоконстрикція Гіподинамія жувальних м’язів зумовлює погіршення мікроциркуляції пародонту його клінічний стан.

Таким чином, отримані дані підтверджують механічну теорію патогенез; пародонтиту і, отже, неминучість патогенетичного - тобто комплексного лікувати цього тяжкого захворювання.

висновки

1. За даними літератури, сучасне лікування пародонтиту є виключно

комплексним і складається з терапевтичного, хірургічного, ортодонтичного та ортопедичного втручань. Оцінку результатів лікування здійснюють окремо на одному з етапів або після його повного завершення, що не дозволяє визначити внесок кожного з етапів у лікувальний процес, його достатність та ефективність. .

2. Автоматична обробка РПГ скоротила тривалість дослідження до кількох хвилин. Наявність програми зумовлює високу ступінь готовності розробленої системи до використання у поліклінічних умовах.

3. При середній і, особливо, тяжкій ступенях пародонтиту відбуваються значні порушення мікрошіркуляції в пародонті, через шо крива РПГ деформується і більшість її показників визначити не завжди можливо. Аналіз якісних та кількісних показників РПГ дозволив встановити, шо при всіх умовах найбільш інформативними є три параметри реопародонтограми: РІ, а таПТС.

4. За даними реопародонтографії та вакуумної проби, з потяжчанням пародонтиту кровообіг в пародонті прогресивно погіршується. Про це свідчать достовірні зміни реографічних показників та стійкості капілярів, а також дані функціональної проби. Остання є обов’язковим і необхідним елементом оцінки стану пародонту, оскільки визначає ступінь функціональних порушень кровообігу та зворотність його змін.

5. У хворих пародонтитом легкого ступеня активність жувальних м’язів не змінюється. З потяжчанням захворювання амплітуда ЕМГ зменшується при одночасному збільшенні часу жувального акту та кількості жувальних рухів. Встановлено, шо на фоні гіподинамії жувальних м’язів посилюється їх активність, збільшується функціональне навантаження, погіршується кровообіг та загальний стан пародонту.

6. При комплексному лікуванні пародонтиту спостерігається, що після терапевтичних втручань відбуваються позитивні зміни деяких показників РПГ та стійкості капілярів. Безпосередньо після хірургічного втручання суттєвих змін вказаних показників не спостерігається, так як вони не встигають стабілізуватися до початку ортопедичного та ортодонтичного етапів лікування. Найбільш суттєві зміни спостерігаються після ортопедичного етапу, оскільки усувається травматична оклюзія та відновлюється жувальна ефективність. Про це свідчать дані функціональних проб, особливо у хворих на пародонтит тяжкого стл'пеня.

7. Нормалізація тонусу жувальних м’язів та покращення мікроциркуляції в пародонті є взаємообумовленими процесами, що підтверджує механічну теорію патогенезу пародонтиту і визначальне значення ортопедичного етапу' в комплексному лікуванні хворих на пародонтит.

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

Система автоматичної обробки реопародонтограми різко скорочує час вичислення її параметрів. Наявність готової програми на дискеті зумовлює високу ступінь готовності розробленої системи до впровадження в поліклінічних умовах.

При середніх і особливо при тяжких ступенях пародонтиту реопародонтографічна крива деформується і більшість параметрів реограми визначити не уявляється можливим. Рекомендується визначення трьох параметрів РПГ, обчислення яких можливо при всіх умовах: реографічний індекс (РІ), швидкість підйому реографічиої хвилі (а) та показник тонусу судин (Г1ТС).

На етапах комплексного лікування пародонтиту функціональний стан і компенсаторні можливості судин пародонту та жувальних м’язів необхідно визначати з допомогою відповідних методів функціональноїдіагностики-реопародонтографії та електроміографії. Внаслідок безперервності та наступності етапів при комплексному лікуванні пародонтиту вказані методи найбільш об’єктивно визначають ефективність лікування на окремих етапах.

Для повної і об’єктивної оцінки функціонального стану судин пародонту та жувальних м’язів застосування функціональних проб обов’язкове, оскільки навіть при неефективності звичайних клінічних методів діагностики вони дозволяють визначити компенсаторні можливості і оцінити вклад та достатність кожного етапу лікування.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Кузів С.П. Автоматизована система обробки реопародонтограм. //Новині: стоматології. -1996.—№4.-С. 47

2. Покровський М.М., Халавка М.М., Косгишин З.Т., Кузів С.П. Профілактично-лікувальні заходи при патології порожнини рота у робітників харчово' промисловості. //Новини стоматології. -1996. -№ 1 (96). -С. 50-54

3. Покровський М.М., Покровський Ю.М., Халавка М.М., Кузів С.П. Динамік; стійкості капілярів на етапах комплексного лікування пародонтиту. //Віснш стоматології. -1999. -№ 4. -С. 83-84

4. Кузів С.П. Дослідження функціонального стану судин пародонту на етапа? комплексного лікування пародонтиту. //Вісник стоматології. -1999. -Л°3(23). -С 20-22

5. Кузів С.ГІ. Функціональний стан жувальних м’язів при пародонтитах. / Експериментальна та клінічна фізіологія і біохімія.-1999.-А» 2.-С. 78-81

6. ГІокровський ММ. Покровськиії Ю.М., Халавка М.М., Кузів С.П. Застосування

шнн з фотополімерних матеріалів, армованих за системою “Ribbond”. //Матеріали науково-практичної конференції “Актуальні проблеми стоматології-”. Нові методикнта технології. Львів.-1998.-С. 118 ,

7. Pokrowski М., Chalawka М., Pokrowski Y., Mykytyn A., Kuziv S. Specyfika leczenia ortodontycznego pacjentow z parodontopatia.- 3 Zjazd Polskiego Tovvarzystwa Ortodontyznego. -1999. -C. 27.

8. Кузів С.ГІ., Чучмай I.Г. Значення функціональних методів дослідження в комплексному лікуванні захворювань пародонтозу. //Тези IX Республіканської наукової конференції молодих вчешіх-медиків на тему “Актуальні питання стоматології-’, Полтава. -1988,-С. 78

9. Завойко Л.М., Кузив С.П. Контроль еффективности лечения больных пародонтитом функциональными методами. //Комплексное лечение и профилактика стоматологических заболеваний. Материалы VII съезда стоматологов Украины, Львов. -1989. -С. 45-46

10. Кузів С.П. Віддалені результата лікування пацієнтів із захворюваннями пародонту. //Науково-ирактнчна конференція. Львів,-1995.-С. 69-70

АНОТАЦІЯ

Кузів С.П. Функціональний стан зубо-щелепної системи при пародонтиті та на етапах ного комплексного лікування. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.22 - стоматологія. -Львівський державний медичний університет ім. Данила Галицького, м. Львів, 1999.

Дисертація присвячена визначенню функціонального стан}' пародонту за даними досліджень функціонального стану судин пародонту та жувальних м’язів -стійкості капілярів, реопародонтографії та електроміографії.

З метою впровадження реопародонтографічних досліджень в клінічну практику розроблена і запропонована автоматична система обробки реопародонтограм. На підставі клінічних досліджень рекомендовано обчислювати три показника реопародонтограм - реографічний індекс, швидкість підйому реографічної хвилі та показник тонусу судин. За вказаними показниками дана оцінка стану судин пародонту' у практично здорових осіб і при пародонтитах різної тяжкості, на окремих етапах лікування, а також після комплексної терапії.

Показано, ідо з потяжчанням захворювання показники електроміограми -час жувального акту та кількість жувальних рухів - прогресивно збільшуються при одночасному зменшені амплітуди електроміограм жувальних м’язів. Параметри рсопародонтограми також збільшуються. При тяжких ступенях пародонтиту всі

показники реопародонтограми, які залежать від наявності дикротичного зубця, не визначаються через відсутність останнього.

Після терапевтичного лікування відбувається деяке покращення показники ЕМГ та РПГ, причому найбільш показове при тяжкій ступені пародонтиту. Хірургічне лікування не призводить до істотних змін вказаних показників. Значне покращення стану жувальних м’язів і судин пародонту відбувається після ортопедичного лікування Показники ЕМГ і РПГ не змінюються навіть через півроку після закінчення комплексного лікування.

Ключові слова: пародонтит, електроміографія, реопародонтографія, стійкісті капілярів, функціональний стан. ~

АННОТАЦИЯ

Кузив С.П. Функциональное состояние зубо-челюстной системы прі пародонтите и на этапах его комплексного лечения. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата медицинских науі по специальности 14.01.22 - стоматология. - Львовский государственный медицински! университет им. Данила Галицкого, Львов, 1999.

Диссертация посвящена определению функционального состояни: пародонта по данным исследований функционального состояния пародонта і жевательных мышц - стойкости капилляров, реопародонтографии і электромиографии.

С целью внедрения реопародонтографических исследований в клиническун практику разработана и предложена автоматическая система обработкі реопародонтограмм. На основании клинических исследований рекомендовані вычислять три показателя реопародонтограммы - реографический индекс, скорост подъема реографической волны и показатель тонуса сосудов.

По указанным показателям дана оценка состояния пародонта в норме и прі пародонтитах различной степени тяжести, а также после комплексного лечения Показано, что с утяжелением заболевания показатели ЭМГ - время жевательной акта и количество жевательных движений - прогрессивно увеличиваются прі одновременном уменьшении амплитуды электромиограмм жевательных мы пн Параметры реопародонтограммы также увеличиваются.

При легкой степени пародонтита изменений параметров электромиограммь не наблюдалось, в то же время показатели реопародонтограммы поел терапевтического лечения не отличалась от таких, что наблюдаются при интактног •пародонте. Хирургическое лечение не приводит к существенным улучшения; указанных показателей.

Значительное улучшение состояния жевательных мышц и сосудов пародонт

происходит после ортодонтического и ортопедического лечения. Об этом свидетельствует значительное достоверное улучшение всех показателей электромиограммы и реопародонтограммы, они существенно не изменяются даже через полгода после окончания комплексного лечения.

Результаты исследований дали возможность оценить функциональное состояние жевательных мышц и сосудов пародонта при пародонтитах разной тяжести, а также дать соответственную оценку эффективности комплексного лечения пародонтита и вклад каждого из этапов лечения.

Ключевые слова: пародонтит, электромиография, реопародонтография, стойкость капилляров, функциональное состояние.

SUMMARY

Kuziv S.P. Functional state of dento-facial system on parodontitis and at the stages of its complex treatment. - A Manuscript.

Dissertation for the candidate of medical sciences degree attainment in speciality' 14.01.22. - stomatology - Danylo Halytsky Lviv State Medical University, Lviv, 1999.

The dissertation is dedicated to the evaluation of parodontal functional state by means of functional investigations data - capillary resistance, electromyography and rheoparodontography.

With the aim of implementing of rheoparodontographical investigations into clinical practice it has been elaborated and proposed the automatic system of rheoparodontograms processing. On the basis of clinical studies is recommended under all conditions to determine three exponents of rheoparodontogram -rheographical index , rheographical waves ascent rate and vessel’s tonus indicator.

Considering pointed out indices, parodontal status has been established in parodontal diseases of different stages as well as before and often the complex treatment . It was demonstrated that with aggravation of disease EMG indices -masticatory act duration and number of masticative movements - progressively increase with simultaneous decreasing of masticatire muscles electromyography amplitude. Rheoparodontography parameters also tend to increase.

After conservative treatment some improvement of EMG and RPG indicators :an be observed, that is the most demonstrative in heavy form of parodontitis.

Surgical treatment does not lead to the significant changes of chosen indices. The most significant improvement of masticative muscles and paradontal vessels condition Dccurs after orthodontic and prosthetic treatment, and it does not modify expressively ifter half a year of the complex treatment.

Keywords: parodontitis, electromyography, rheoparodontography, capillary •esistance, functional state.