Автореферат и диссертация по медицине (14.00.05) на тему:Эффективность и прогноз лечения гломерулонефрита

і^вБькіО^державний інститут удосконалення лікарів

На правах рукопису

ДОРЕЦЬКИЙ Віктор Васильович

ЕФЕКТИВНІСТЬ ТА ПРОГНОЗ ЛІКУВАННЯ ГЛОМЕРУЛОНЕФРИТУ

14. 00. 05 — внутрішні хвороби

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук

Київ — 1994

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в науково-дослідному інституті урології і неф рології Академії медичних наук України •

Науковий керівник: заслужений діяч науки і техніки України член-кореспондент АН України, академік АМН Ук раїни, доктор медичних наук, професор ПИРІГ Л. А

Офіційні опоненти: д. м. н., проф. ГАНДЖА І. М. (Київськії! інститут удосконалення лікарів) д. м. н., проф. НЙКУЛА Т. Д. (Український дер жавний медичний університет ім. О. Богомольця) Провідна установа: Харківський державний медичний універенте

Захист дисертації відбудеться « . . » .... 19 . . ]

о . . годині на засіданні спеціалізованої Ради (Д 074. 44. 03

при Київському державному інституті удосконалення лікарі (254112, м. Київ, вул. Дорогожицька, 9). .

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці інституту.

Автореферат розісланий « . . » .......... 199 . . р:

Вчений секретар спеціалізованої Ради к. м. н., доцент

ГМРАМОНЧИК В. М.

- 3. -

СПИСОК СКОРОЧЕНЬ- .

АГ - артеріальна гіпертонія

Г - гепарин

ГТН - гострий гломерулонефрит

ГН - гломерулонефрит '

ГНН - гостра ниркооа недостатність

ДЕБ - добова екскреція білку

ЕАС-ЕУК - ЕАС - рсзетксутворспчі клітини Е-ЕУК - Е-розеткоутзсрзсчі клітини

1 - індометацкн ■

4-КТ - 4-;;смпснентна терапія Л - лезакізо.т ■ '

ЛГН - лсбулярниЯ гломерулонефрит

ЛИС - ліпсполісахзрід

МГН - мембранозннй глсмерулсне'їрит

!іЗ - мінімальні зміни .

ііазКГН - мезангіокапілярниЯ гломерулонефрит lissLTH - незангісмекбрзнозний гломерулонефрит НезПГН - мззаигіопролі5еративняЯ гломерулонефрит HG - несротіпсіиЯ синдроц ~.

П - преднізолон .

ГГГН пролібератиЕНий гломерулонефрит

FBT - реакція бласттрансфориації

СС - сечовий сгядрси ' .

ТК- - тубулярігай компонент . .

ТІК - тубуло-інтерстиціальний компонент

TICK — тубуло-інтарсікціально-судіпліиЯ компонент-

ТСК - тубуло-судкнний компонент .

ЗГА _ - фітогемаглатянін . .

С'ЛС * і

ХГ;І

L

і;1К

LjE

ІЛГіі

- ¿:&].і:;л£.сїкчкі:Г. глы.ч^улот'фрпт •

- :: :-кьгл.ний ссп/сн;срииГ- гли^ерулссклеро:

- íiCf£.кявс7ич:-:ь трскс^срьгація

- XI \ ИІЧЗіИЙ ГЛС!.'іРі’ЛЬНСф]'КТ ■

- І£{КЛС*ОСІ«І.ЇІД

- ісігкулсючі імунні лоншіекск

- плідність ссідскня еритроцитів '

- ЕсидкспрсгрссуичиП гломерулонефрит

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕР/ІСПІКА РОБОТИ

АКТУАЛЬНІСТЬ ПРОБЛЕМИ. ГН - найчастіше захворювання нирок в клініці внутріпніх хвороб- За матеріалами клінічних спостережень, хворі на ГН в терапевтичних стаціонарах складають 1-2% всіх тера-, певтичних хворих /Б.Б.Бондаренко, І9сО ;Л.А.Пиріг, 1963/, а сііред померлих він виявляється в 1% розтинів. Протягом останнього десятиріччя виявлення захворювань нирок, включаючи ГН, зросло з ¿2 рази /Л.А.Пиріг,1989/. У дорослі« захворювання спостерігається переважно у віці 20-40 років. Особи віком до 40 років серед хворих на ГН складають 75-90%.

Ураження осіб найбільз працездатного віку, високий ступінь хрснізації ГГН /60-80%/, несприятливий медико-соціальная прстноз, обумовлений прогредієнтним перебігом захворювання з розвитком хронічної ниркової недостатності, недостатня доступність та (г-гзк-тизність сучасних методів її лікування - все це-псрод-^ує підвищений інтерес до проблеми ефективної патогенетичної медикаментозне: терапії. -

Сучасна- патогенетична терапія ГН з- НС передбачає застоегван-ня глгжокортикоїдів, цитостатиків, антикоагулянтів, антиагреган-тів залежно від конкретних умов у вигляді монотерапії чи їх поєдт • накня. ■ . -

У випадках,коли традиційне лікування виявилось неефективним або протипоказані™, можливе застосування левамізолу. При ГН з СС застосовуються нестероїдні протизапальні засоби.

З даний час визначилось коло клінічних показань,- які дозволяють досягти певного ефекту під час патогенетичної терапії ГН. Використання прижиттєвого морфологічного дослідзекня тканина ни- ■ рок дозволило більш диференційовано підходити до лікування і тим самим підвищити його ефективність на 15-20%. ‘

Більшість дослідників вважає морфологічний тип ГН виріпаль-ним у виборі патогенетичного лікування, .однак його результати залежно від -морфологічних змін досить суперечливі, за винятком того, цо при хворобі з мінімальними змінами настає,

г.і. пг¡.іу.г.г, р-кісія. '

іі'.-дібні і ссбікності залежать бід особливосте!1. і тривалості ліку-іаник, і іді/іннсстсй г, клінічнії": характеристиці хворих.

К[ім тс-ге, г»досить суперечливі дані про залежність результатів ліпшання і ід гтаті, віку, лабораторних, імунологічних показників.

і-іт.і, незважаючи на пеьні досягнення в лікуванні Г.і, останнє хї.гл ляс.твся і ^ектквним я»се у частини хворих. Передбачити результач тсраг.чї сьогсдні і'аіїхс неможливо / Л.Б.Согегоп, 197?; Е.М.Тареев, 10^3 ; іі.Л.Кухин,І992/. Однак слід зауважити, цо при спробах визначення чинників, які можуть іт.лі'.Еати на успіх лі рвання, до уваги пгиі'мйютвся один або декілька ректорів, тоді як еони засуди присутні у вигляді кЬішлсксу. Тему дослідження, спрямовані на інтегральне програмування ефективності патогенетичного лікування з и:гсрис?шш«4 сучасних методів математичного аналізу на ІОН уявляються перспективними /ііиріг іі.Л. і співавт.,Ібоо, 1590/.

¡ШЛ ДССЦДЕНгШ - розробити кетодицу прогнозування лікування Гй :т підставі інтегрально: оцінки Кого клінічно", загальної лабораторної, морфологічної, імунологічно: характеристик.

Для досягнення поставленої кети визначено наступні заїдання:

1. Сні вставити результати лікування з клінічними, загальними ла-Ссратсрнііі'и, морфологічними, імунологічними характеристиками ГН:

а. при застосуванні II; . • •

С:. при застосуванні І ; ; . .

г.. гри застосуванні 1,; • . '

г. прі: застосуванні Г;

д. при застосуванні І ; ч

е. при застосуванні 4-КГ.

'¿. Слівставптп віддалені результати'осногних видіб патогенетичної терапії ГН з безпосередніми результатами лткування.

2. Розробити інтегральні прогностичні критерії ефективності різних їмдіе патогенетичної медикаментозної терапії ГН та алгоритм

їх іг.усристання. • • . ' .

гІ'-УКСБЛ Н0ЬП2ІІА. Вперше проаналізовано безпосередні результати ' ліі;уггкня ТИ 'залогою від вихідних клінічних, загальних лабера-

тернах, морфологічних, імунологічних характеристик захзсрацчн-и з використанням імовірнсснсго підходу та дано імозірисен;/ х-ірз,«т-?-рнстику більшості ознак при різні:! ефективності терапії. і ід підсг-і-зт проведеного аналізу уточнено показання для призначення того чи ігслего лікування. Створено багатефактерну прогностичну модель імсвірнссного типу, яка дозволяє дати чнелозин вираз перед'}з і-зннл ефекту терапії ГН та індивідуалізувати прогноз лікузання. ¡ід підставі прогностично: моделі вг.ер^е стзог.ено кемп"птерні пр .г.:а>-';і побудови індивідуального прогнозу патогвнетіггної терапії Г;і. невлено залежність віддалених результатів лікування ГН під безпосередніх.

П?АІЇГ,?ІНЕ ЗНАЧЕНІЙ. Спрацьовано «етсдику прогнозузянил : -

ності медикаментозної терапії ГН з заданим різнем надійності. Запрспоновано 2 варіанти реалізації розробленої методи::;: - по, та у вигляді програнії для ЕОМ, цс дас мслливість зихорнстозупти •. на будь-яких етапах медичної допомоги.

Методика доззоляс встановити можливу індивідуальну ефективність різних видів терапії Гіі, на ціЯ підставі визначити оптимальну гах-ткку ведення хворого, і тим самим раціонально знксристовузатн нзлзн: медикаментозні засоби лікування. Одночасно досягається екснсмгч:-:::.: ефект за рахунок незастосування тих чи ігсїих, зассбіз лік.уззннл при їх неефективності. ~ '

ОСНОВНІ ШГСЕЕШЯ РОБОТИ, ЦО ВИНОСЯТЬСЯ НА ЗАХИСТ

1. Ефективність лікування ГН визначається комплексом клінічних, загальних лабораторних, морфологічних та імунологічних показників,

ЦО відрізняються мі.т собсо залеігло з ід медикаменту. .Одночасне гра-хузання клінічних, лабораторних, морфологічних та імунологічних даних дає можливість суттєво підводити ефективність терапії ГН.

2. Найблюті результати терапії ГН преднізолоном, цикле£аофамі-

дсм лезамізолем визначають віддалені. При позитивному безпосередньому ефекті названих препаратів спостерігаються кращі- результати у віддаленому періоді. .

3. Прогнозуючи наРблиячі результати лікування ГН П, Ц, Л ио^на тим самиїл визначити і їх віддалені ефекти.

- о -

АГЛ С-ІІЛІДЬ РОііСТії: Основні матеріали дослідження обговорювались

не. конференціях відділень нефрології, трансплантації нирки НДІ урології та нефрології АШ України /1988, 1993/, доповідались на республіканській науково-практичній конференції нефрологів у Донецьку /1990/. .

'ПУБЛІКАЦІЇ: на підставі матеріалів дисертації опубліковано 7 наукових робіт та інформаційний листок.

іІБ"ЄМ ТА СТРУКТУРА ДИСЕРТАЦІЇ: дисертація викладена в одному тьмі то складається з вступу,’В розділів /огляд літератури, матеріал?. та методи дослідження, б розділів власних досліджень/,заклв-чекм та висновків. Текст дисертації викладений на 256 сторінках, кісїить 57 таблиЬь. Гоказник літератури складається з 201 джерела вітаданяшіх то зарубіжних авторів.

МАТЕРІАЛ ТА М2Г0ДИ ДОСДІДЕЕНЬ. ІЬтеріалом досліджень послужили результати спостереження зо ЗбЬ хворими на ГН віком від 15 до .62 років /167 чоловіків та 196 жінок/, обстежених та лікованих в Українському хЩІ уролсгі’ та нефрології. ■

¡Згідну класифікації, прийнятої .у відділенні терапевтичної неф рології Українського іЩІ урології та нефрології /Зі.А.ішріг,І977/, виділяли ГГН та ХГИ.СС та кефротичниїї синдром. ХГН підрозділяли на типи /первинно- і вторинно-хронічний/ і стадії /ангіпертензивну, гіпертензивну, ниркової недостатності/. Крім того, описували додат кові ¡характеристики ГГН /наявність гіпертензії, тецртуричного компоненту, затягни!! перебіг/ і ХГН /гекатуричний компонент/.

. Чз загааьнолабораториих досліджень використовували визначеная добової вкскреції білку з сечею, .вміст загального білку,Сіл-,ковігх фракцій і холестерину сироватки кроні. Ступінь еритроцитурії і леїіксцитурії визначали за методом А.З.Нечипсренка /1967/. Всім хворим виконували загальний аналіз крові з визначенням лейкоштарн формули. 11ро„функціональний стан нирок судили за рівнем креатиніну і сечовини в плазмі крові, які визначали методом фотометрії.

;3 мєтос вериФікації.діагнозу здійснввали черезакірну пункційц біог.сів нирки за спо$обс*гЮоикіав (А.Г.Ііоив1ав,В.В.Кегт,С.С.ТГаггіі •1965/. З цісю метою використовували голку-викуцувьч И-1ІВ вітчизня

ного виробництва. Отриманий в результаті біопсії матеріал карбували гематоксиліном і еозином. Виявлені на світлооптичнсму рівні мирсслс-гічні зміни клубочків систематизували, використовуючи крітері'¿.запропоновані В.гі.Сєрсвкм і співавт./І976/. Також аналізували стан канальцевого апарату, інтерстиціо і Ясго судин, з виділенням ТК.ТІК.ТСІС,

TICK /3.В.Серов, Б.А.ВароавскийЛ977/.

Для оцінки змін, 50 виникають з імунній системі хворих на ГН, провели комплекс досліджень згідно ртк;мендаціП Лебедева К.А. і Г.о-някіної І.Д./1990/. Кількість Т- і Ь-лімбсцитїн визначалась за we- ' • тодикею н.н.квгяаа і S.P.Geis /1976/. Пролі~ер.зтивну актив-

ність Т-клітин оцінювали на підстазі обліку кількості блястних tzzu після 7и-гсдиннсї інкубації лім^спитіа з 40 мкг/мл «ГЛ-ІІ "DiXko“.

Для оцінки пролі'іеративнеї активності Б-клітин використовувати реакцію бласттрансформаці ї з 100 мкг/мл ЛИС Е.соїі litаыу ь-^5.

Концентрацію основних класів ічунеглобулінів визначали методе:,: радіальної імунодг.іузії за С.Иапсіпі /1965/. Для визначення LIK використовували спосіб Ü.Dlgeon /1977/. .

З 355 обстежених хворих у 167 був ГГН, у 196 - ХГН. ЗахтзосвЕзння проявлялось Ш у 289. та СС у 7о осіб. Явица ниркової недостатності

1-го ступеня спостерігались у 9 хворих. 145 особам проведено прижиттєве морфологічне дослідження ниркової тканини.

Залегко від способу терапії “всі хворі були розділені на ¿-'груп.

І-цу групу склали 92 особи /59 чолезіяів, 33 нінки/., які стримували ІКС переважно при нефрстичному варіанті як гострого, так і хронічного ГН.ГКС /найчастіше Ц/ в дозі 60 мг/дебу хвері стримували є середньому протягом 4-х тижнів з наступною відміною за інтегмгтуч-чсео методикою. ■ . •

Й-гу групу склали 80 осіб /52 чоловіки, 26 кікск/, яким проводилось лікування Ц. Останній призначався з розрахунку 2-3 мг/'кг маси тіла дсм"язево. Ц застосовувався при ХГН з НС або при затяжному леребізі ГТЯ з НС, у випадках ранісз неефективної терапії hur.;:/;! засобами.

3-тп групу.склали 44 хворих /28 чоловіків, 16 яінск/, які стримували Л. Останній призначався в дозі 150 мг/добу три дні підряд

. ... z:.".rscx C~zv. i : 7 r c •

.“*vr.y -J:. .O. чслоНки, ¿4 Инк;:/, y.-і і ^ ¡v.f.-.v

г::/" іа; іяс.ОД і:;. г.-Су протяги.: 4 -тит^іі.. і

7 itt.K-vj-,- гсеіьіпі ГГ t. і Л ti у випадках Hif>öKTKHW! то par. il

.■'-ту rry. " склали L/Cj t-ciö /4*5 чоловіки, II -і не к/, я;.і стги«уи-.*і: J. L: ".:• г.ьстгсаг.углгся вр;: иііг.ьносії CG та г-ідсутнесті tpiе-tiasbüc.- ппсртскії i í !;ра:-п:лх сг чаї: акткепості ;ш?слег:'.>:;'.то лре-v.:zy. hez :а epi етргг.уг.а;;;! I i.c.epcsiuiy с дозі ЪО-£СО ет/дсС •..

G-Ti' rpy^v склали SÔ ї:і:сД-.І чоловік,І'' ?:іис.ь/ с Ht? ра-л.чля*' г. ар; ант е и Г;ї. г.кі стр;хуьй;:и г.г>£інсїану aeptr»ir.|, r-з Екг.ичаг.а її /СО £/г/ді;С;-7", Г /£> т:-:с, ц'м дабу/, Ц j/r/jRoCy/,пт:£*?{аї

/:іОО-‘іСО s-.г/дсСд1/. Середня cp.^.^:cTL такого дг~ъй>::чя ciíhozx^ < тэт*.:. ' . ’ _ .

Кснтрель-:: cnccTtpci;¿:-j^i. j::1-:; екяэчзля ^^¡¿чеак,: ДЕБ, naren-к»;!і аналіз кгегі, шал із егкі :а ііпїхпоренкс*.' :.і;зкі:ч£К;;я гої-с^нгра-' lît'î СЄКЗ&ККІ. І кревткніад 8*ClХВДеСТерИаУ * £i;.;'tccre r.pcai,. ’ гдїі:сьг'’.аг;і де г.їй?т.,>2іп, через. да;; ïtjsî тЛд Чї-

ïiüfiiï, Ь 7: г.їскл CüTCnSfi'h,^ Г.ІГУВйННЯ, Г.рУ. C.SCTOCtfBS*!-:î ;Х'іЬ

тргяьяе ::г?лс»їйг-:ь "«р-еа § тж:їі "ІД пскіт:“* тс піглк ї'і сієертеїяя. • ( { . ' '

Х--“*її«~сгічкt дссяідасккя гдійскваали t ті г arpe;;:;, îîr;*- г.сра."::-чс-икх дссгідл-іа., г.ри ті;кср:;ета.чні ,Ц гизнсадли актпіність ДГІУ А'Л‘, ароісаплп «rja/oscrj г.рсбу, £ гіл *æc і після гіїсус.-.кгк Г гигньчалх

ccKCfhi ;.Ckü3!;kkí: хссгулсграии. ' '

ü*4'nn:t».:cit- яікугьяпп са:інзвг.жк сихрдячи о Сезг.сссредкзх ре-?':ыг.гіе. ..cracro «-‘«ду лігугетія виділяли ». групи:

!. .«.paru? eceratwia - зегиа теИсія, часткиєа ремісія та r.c¡-:-гь^скнг. /'га Л.Л.кнрсго/, I5J2,/ ; -

і. ’:.::гл «ісктаннп - Сез г..ч|н та погір^Екпя .,'са Х.Л.^ 'гсгс;.',

і. г.2я;:Р :•• гтгт. простелена гіддвлені /через ІС років, ':■>

■ІГ.ТГСУ РЕСУЛ1.ТГ.ТЯ терлг.і'-. '

• ^спіі ї: лік і таї і ісї лаОореїорк! .покаоиккк сг.ра'^ьссакл ««тс^суи ^атсггіт;:%і.^\ статистики z хк::ср;:*т;„кпгм ?;орсс::^г,л-;>;л L'JK "Лс-

- - - ir- ■

' «!??. 3.6ó-ór,-г-;-:..: <

' br.z'-.z'sszr. ;«’s;k5 apítjKera'DC:* kv/:c¿;;-¿ су:".т:::--г: її

саредс 7-.здгят7г-:о зідхялгнкя / C' /. ясактс зег^дньо; ас.-.^втк^-кої Уз /, ¡їгстсг.г зиіип покззн:п:г"2 /.'і-з -'/< кз-зфіпігігг хосзяя-ціг гУ.,... /.cTütCüTTfi' помилку сьсгз •:гїу-цг"г!-а / Sr /, пскззк:*?? йог? достсгнігчосг; / 1? /У *

ivliiKíSííi сзчз:?:* двох вибірок, які £уд:т пгдіЗсгяі для ппогн;.-зугаккг згіігг.-ігндс-ті терапії, пс?я:.іргні з допс^сгсп кситзоіг :!.л-успусз - гтб-^ =7 і.'сгяивк: типі ?. рогп-аіяіз з допсьог-и ; льь’с стг:ср?нс: пре гра./;! для ЕСМ. З доп^уі.гггз т поог-т-.:.::: гк-..мічені т^яг.тч-йіі кожного і н і tv •„•з;: ге.

■' ". .: ': :: ■-:.ч.г-;.-::; тл кглітгі.льн і: т'ст,: _:лл л-_-і о \; :л.-:

■ LIv.M ролр.’лс-гг.кт -;і ілрск'ількуллтс'; і "1л'::-:лг:.л< і /. - 'ÜI ій" . - -

рлстлл'їлн; пгйндалч.і” приграм /'¿r¡o.?.?xrv.:r.v. и./-.., _vj:::'. я , Іі>; ; Іззмзз D.I., і.2гсселзч O.d.,-1390/. - ‘

- слет FC боті і ■

Еііг-зсккл- -єзпоозродні::'результатів патогсне'пгао: терап-" ГН .показало, '22 еігктхвність П а загальноприйняті:;: доз".я стачоз”?:-

— 2.Т " сУГ — — ЗС-У;і І - А~ — '--■’v — 0./-С

Аьолго групі:-xüopvn:, лікоаащ--;. П, гхлазго, до ь;"5і:т з:д лі;су-в'анні спостерігазс.т з середньому на 26 д°!Ь від початку ліууванкл.. Ка пас поліні е^яту ягорі встигали отрніатя IStö* ПО мг препарат*’.

.: Грутп з ргзясз е'геятіпшістя терапії кь відрізнялась міг coJcs за— лежко з:д іер'-з: г тапу загворованнл,' ?сгз триаздрсті, віку хзорк:» наявнеє»: артеріально?, гіпертонік • ' ■

■ ■-. ' Изнрупозі відмінності загалькк:: лаб оратори-,™ псказшікіз отс-; сувались. рівня загального.білку снроватяп крові-: АЛТ. Західні ріь-;' ні 'згаданк:'. псказникіз були істотно зицимк з 1-а групі /відловіоко 53,4*1 г/я та 0,45*0,03о' ішоль/я/'порівняне з 2-а /відповідно 54,5*І»5 г/я ; 0,369*0,033 шоль/.д/. Б результаті’ проведеного яіку-, ванна з 1-й групі‘нормалізувались ССЕ, вміст хсяесторину, аагаль-' ного Зіляу крозі, альбумінів, глсЗузінгз та їх фракцій.

. - і*. -

Еі;п::іс кирки проведено 6С особы/. виявлене б і-П групі: 123-1 ; .'.¿'.•¿-0 ; ¡ÚTíi-ó ; ist-biTrt-I; КезІГіі-ІС ; Ш.зКГй-3 ; 5ГЬ-1 ; ЛГК-І; ТК-Іб ;

-ІК-л ; ПСК-І. ТуСулярних урахекь не було у 15 ссіб. Ьиявлено в 2-й ггуг.і: ППі-О ; :.!ГЯ-4 ; líea£íTK-2 ; НезїІГН-ІО ; і£езКГЯ-2 ; ОГН-І ; ІГН-І ;

Гегультбтк аналізу підтверджують високу ефективність Гі при ЫЗ '»і пр'нійпг.с.ву »смивість досягнення успіху г.ри ЬісзМГЦ, СГН,ЛГК,ОСГС, і. тLi.tr: :.::азугть, е;^ існупть іі фактори,. які визначають успіх лігуклшк. íh користь цього свідчать неоднозначні результати терапії

І.ГН, *'< аПГЛ та УПІ. Спедіьения позитивного ефекту лікування досто-т ірніг.с ¡::и гідеугкості уротень канальціь та i:p¡: наявності TIC. Ііри

ТІК, ТІZK біль'". Р.ксьірно, «о лікування виявиться паркіш. - . '

ІЛкгруьсьі відмінності імунологічних показників стосувались гТТ /Г.Г.С/. і> 1-ій групі ірР. показник иус істотно вицик /I9,7-4',lv'/ г.с-ріїнякс як а -контролен, так і з 2-гов групою /17,0^1 ,055/.

- і; •¡■«•зульліті гриГс^у 11 в сбидвох-групах істотно виросли зегаль-HS кількість лімфсдаттв, &-ГУК /або./ Крім того, в 1-й групі споете- . рігалоок збільшення вмісту 1¿G . Ьін слабо /ж 0,192/ коре-

ггігав іл-8>!ен2снняктрстеїкурі: і був недостовірним /t =1,495/..

Прі.’сїсяс-ио дсло 26 осіб через ТС років після терапії П. Бкживан-ня. в 1-й групі становило 79^1 IS,- в 2-Í5 - 332-14». Реньльні то екстра-ргнвлькі прояви -хвсроби частіше зустрічались в 2-р грітії. Тривалість кпття nccfrHTÍB, c¡c лскерлп, в ксжиіЯ -з груп було різною: в перлій групі гена буле nescco /2-0,9 року/, ні* в 2-F. г^упі /С,4±І,І7 року/. Стркігскі результаті*, свідчать про існування серед хворих з добрими (т-гпсопіедкіїги результатами лікування ГІ кетегері: ссіб, у яких зго-z~y прлсксргпться текли розвитку нефросклерозу. Це обумовлює необхідність і;ср:!слсг;чнегс обстеження перед початком терапії Ü.

Ііти застосуванні Ц позитивний eícKT терапії спостерігався г середньому на 19 день рід її печатку. Ка час появи .ефекту хворі »«гтиголи отримати 2¿79*242 vr препарату. Групи о різнеє ефективність лікування не відрізнялись пік собоп за £лрксп хвороби, ткг.гм . ХГЯ,статсв№ окладом,віком,KfiinitniiTvii проявагкГН. Однак, ефективність

- ІЗ -

лікування залежала від тривалості захворювання, яка п 1-й групі була істотно мениоо і становила 35,9+5 міс. /в другій -ба,9+2,97 міс./*

Ефективність лікування Ц корелювала з вихідними рівнями холестерину, альбумінів та А1Т сироватки крові. В групі позитивного ефекту перзі два показники були істотно нижчими /відповідно 10,6+0,79 ммсль/л ; 41,3* 2,32$/ порівняно з аналогічними в 2-й групі /відповідно 12,8+0,77 ммоль/л ; 55+1,75Й/. Рівень АЛТ в

1-й групі був підвищеним 0,67t0,C8 ммсль/л /в 2-й групі- 0,49+

0,04 ммсль/л/. В результаті лікування Ц в 1-й групі поряд із значним зниженням протеїнуріт наставала нормалізація рівня альфз-

2-глобулінів. З 2-Я групі спостерігалось пригнічення еритро*-та

лейкспоезу на1 фоні поглиблення гіпоальбумінемії. .

Біопсів нирки виконано 39’особам. Виявлено в 1-й групі: ПГК-2; ИезПГН-5, ОГН-І, ТК-5, ТІСК-І. Виявлено в 2-й групі: ПГН—2,1.ІГІі—І, ¡,;езГТН-7, Мез;ГН-2, ІіезКГН-2, ЛГН-5, 0ГН-І2, ТК-І4,ТІК-4,ТІСК-8.

5Т спостерігалось виключно б 2-й групі /а =8/. Наведені дані свідчать про ефективність Ц при МезПГН, ярий достовірно’ частіше /р<0,05/ зустрічався, в 1-й- групі, та'про те, що тубулярні ураження омекцуить імовірність успішного лікування з допомогсо Ц. Ваяяивсп умовою успіху лікування с такск відсутність ОТ. ’

Міжгрупові відмінності хворих з різною с^ективністп лікування стосувались лийе імунсгтюбуліні-в. Так, в 1-й групі XgQ був нижчим./5,35+0,75 г/д/, IgA - вищім /1,84+0,079 г/л/, нід в

2-й групі/відповідно 8,2±0,6 г/л та І,Єб+ 0,07 г/л/. .

З результаті прийому Ц в 1-й групі настало зниження загаль--ío'i кількості лімфоцитів, Е-лікфоцитів /абс./, зріс рівень IgG • Зміни цих показників не корелювали з динамікою протеїнурії. Крім гсго, на фоні появи абсолютного Т-дефіциту відбулась зміна спів-зідноеієння мін основними класами лімфоцитів за рахунок зростання :х Т- та зменшення Б-фракціЯ. ' •

В 2-й групі наприкінці лікування спостерігалось зниження іагальної кількості лімфоцитів за рахунок рівномірного зниження і 3-фракцій. ' -

Гіростеяено через 10 років дслп 50 хворих, які лікувались Д.

Ькякваиня д '1-й групі становило 62±І$?, з 2-й Дутср* зіь-

ка гіпзртоиіл, пирказа .кздостаїкізгь, pss.~is.ui г?зд..;; я;'ср-5к т;.;;--

БІК: ПГЦІЄНТІВ В О'бОХ Групах ЗуСТрІЧЗ.аП-ЗЬ ОД'ЙЗКОЬО чНОМЛу^ЗІіІСТі 'иігтя померлих в обох групах такол: Сула одпечозгз.. Групи о різні»; зіддзлєкім; результатами лікування Д не- оідрізгк.т.ісь за зіхоз«$» складом. . ■

Гіои - застосуванні Л позитивний ефект лікування спостерігався -г середньому на 19 день від його печатку. На коксит появи ефекту.. :-:з:рі встигали стримати 1о27^274 мг препарату- Груп«' з ріасоо -(.‘скіпЕ-ніста 'Терапії нй відрізнялись за кодкин з ¡;лініта:л: пзказ-.•и:ніг. 'Отже, серед клінічних характеристик Г1І иаді,"н;:х кр,¡торгів ■‘.глсЬгу для гані- пальної терапії Д не ксспнзяленз» -

Груг.і! хьсркх У різною Є-~':ЄгТЦЩ-иота ТЄр?.иІІ птЧргзнллксь між с;С:я ли-;;а за різнем бота-глеоулінтв. і;-1-й групі- хйог.й* цс15, цо-мдлз гідрі.-знявся від нормальних- пелячгн і 'буо ;і-.;.-.:чп;; '

/12.¿5/ псріькля.) з 2-ю групою /І4,9;0,о%/. ' . '.

_ результаті лікування б 1-й груді. достовірно зростала зктнб-чість АЛТ, хоча рівень останньої і не парепицузан вор^іг.Кл, б&т личин. З 2-й групі жодних змій загальних лабораторн-.-:.-: пзкззкккіи'

::е відбулось. . -

Біспсіо киркивиконано 18 хвор*и. Блггзлгио з І-Л грг/піїШІ-ї, У.еоПГй-І,‘ІК-2, а 2-й групі: ІГНгЗ,Ші-І,іісзПГН-7, _ ¡¿сзИЧ^^ГН-З, Тії-о. Стаз, Наявність Ж ке -переокодала -анткпротзхні'рхчяоііог -вплизозі Л, з другого к-боку, у знзчиої частини хаор;;;: /Зї+І0£/-’ баз туб.улярких уражень протеїкурік нз.зменшилась. ,, . . ■

¡.ііягрупові. відмінності імунологічної показкикіз стосувались". > загальної кількості лімфоцитів, Т-та Б-кікфоцйт^п', РБТ. /ЛІіС/;' В ' •І-? групі порівняно-з. 2-о’вони, -'за зкнйгком'РБГ /ЛЕС/, були іщяфя

і відассідко становили: 1551+245 ; 435+70 ; 233і6і ; 4І,4іІ»?д'/аід-'--пзяідои - в 2-й групі 2276+1об ; 927+ЇЗЗ~; 525+79 ; 1'6,2±1,І%/. "

результаті прийому Л в 2-й групі-’йо сталось жодних зміі? імунологічних, показників. й Ігй же-групі нормалізувалась кількість "• Т-лІ!*7-оци,!іе, ІєЗ,ІеИ . встановлене- наявність сильного кореляційного лв"ягі^ між аіднсснсо кількістю Т-лімфсцитіа / '¿-0,599/

концентрацією іга/та динамікоа псотеїкурії.Кореляція

І:;.' і r.pm«fínyritn йум слийвиз Ас^, і h.-vI’-v. --Ч’1:; ■•■

/t-Ü,u7. „ '

:t.i;'"bT-3!::í ігуксяогічнсго дослідження пск&з^вть.ц^ к^кьнйує.чч;:

■ суг.'.-(-! .'/¡.ться г>с»итшниі' р.4єктс,у у випадку 6іяі>- г::р.\п :

'¡■.хіцки:. '•¡■■•і-; Сену Т-;:.жкіі імунітету,і, як праЕХЛо, у н-„тїдгі •иго гл угнг-н гал, at. jfi'vfiíí підсипної фунлціолгльно; шет;п нсеті f l . ;/іг іь-уискодузтечим та імуногре-пніа; с-;.екта:,::: j.

•емус cür.: ;-:с дорегсоикГі кореляві Г!т»!й зв'язок. ■

Іфес?с.»і:ю терсс 10 вскіс дслп 24 хверпх, цс ліиуиалпсь L. • и;:.мгснм:; і- Т-п груп! ct'hcjmd 75+10«, в 2-П - 25;ІІ». іа?.Г|уііо;,^ іг>:"Ц'; .госгсі-’рнс:; /р<0,С5/. Частота ?t ступінь cprepierwc:

;::er-r:vl'Jj ;»тг"сіїс!ї k::.-,"cvct4cctі, рональких проявів хрорсбі: в с*с? р;~с.п істст:*гх еідміикосїсй з триваяосаі ямчтч

ютрптх гтсртт !.є í>“e. i;';"«?-;: група о_ ріон-^'И резулітстгг'И ■ї'і;; ví^r^p-cr-c; періоді їп гИрісну.'гсь за díkcívh cvz?-:і'„ . _ ■■ • •

j.трусу ггі.р:і;ь йксге-н'іх Г, пскезпї, цс сфе:г? л;кувг~::л irtr-'tтг=--::>сл r ccpi^.-'j'cvy у.и 14 день сід Гсго порат:^’. Hi ^...vo.-iT •т'-і «Ч/•"”; тї’Ггі гч: 321+23,7 ткс.О" препарату.-Гр:,т:7. . р .

■T-’vrj t-J "гдсг:-істг! 7-'х:"ЛЇ гл відрізнялись са Сормсю і гркпсї; ■дггр-г^- -;?¡ сктс?с»;с*'» бікс«,дс5слсї? дозою препарат;'-,

r.Tf.i'.VJ її::.;'.су, !;£>.fr.híSTO Д? ■«í Xüí. ’

' ‘.:;rrp¿'пост ?Ід.м{к«сс?ї вихідних загальних лгїоратор-

х nc::íc,і? crocj'rsr’fsb яге? SOS та ATT. Г випадку позіггягисгс кхту ПСЕ Суп Н'/гг-им /21,4+3,4 км/год/ псріїилис

хтупсп г<г«»;?тйЕ’.їОЇ тсрспії /с£2*30,6+3,1 «у/год/. .Рівень АЛТ І-Л гру:: г.г.г:;і; /1,03+0,15 і/моль/л/ порітняно з 2-п груго:;

,'ií'l^0,v1; ’ ■' /z/. - - -

Ь рг.пуг;..тс.ті. лікування нг гідб.улось жодні« змін л;:5срптср;;;с:; ¡СЛЛП’гоЗ Ті Сб!*ДГСЗС групзх, ПЯ ГКИЯТКСІ.» зниження прете J куріїв з 33*0,00 г.с г/дсСу ?’ І-дй групі. Отже, Г, оо'дor.mw.;

::vo:hi!b-pi% сврй»с р°^укції іік.кх лаборатсіних :r;7.c::;:c ' Mj. с

2 ч’;с::г, ^'перях, со cTpí^yrí-'ií Г, біопсії: нирок буле виконп;.'

:coí.i.í. ЛІ:г;'Сгя!!П б:, rc e h: і тт-гн^ч у І хо. з <ЇГН. 2-гу гр:,~у.

[¡чп! 'І :.Г1!Л Ї.'С2(ІГК.6 ЇГН. Ті^гло-їнтерстйціальних повкодаень

в 1-й групі не було. В 2-й групі спостерігались: ТК - 2, ТІК-3, . ИСК- І. Таким чином виявилося, що Г моке бути ефективним при 5ГН, хоч, з другого боку, лікування неефективне'головним чином при 5ГН Відсутність тубуло-інтерстиціальних пошкоджень не гарантує.успіху лікування Г, а їх наявність збільщує імовірність негативного прогнозу терапії.

Аналіз.результатів імунологічного дослідження показав, що хоча Р і не призводить до змін жодного'з показників, однак вихідни імунний стан хворих .-на ГІГ має значення для ефективності гепарино-терапіг, оскільки в 1-й групі спостерігалось вихідне зниження загальної кількості лімфоцитів /1500+125/, підвищення вмісту Е-РУХ /45+3,55?/, ЕАС-ЮТ /750+112,5 ; 40+5,6%/ поріййяно з 2-ю групою /відповідно 2492+182; ЗІ+2.5Я; 315+22,7; 14,6+1,2?/. . '

Простежено через 10 років дслю 22 хворих, що лікувались Г. Ьиживання в 1-й групі склало 40±24%, в 2-й - 18+10$. Різниця у час тсті виживання була недостовірною. Не встановлено істотних відаїін-ностєй частоти ракяльних•та позаренальних проязів хвороби у живих пацієнтів у віддаленої^ періоді та тривалості життя померлих.

Гіри застосуванні 1 позитивний ефект спостерігався в середньому на ІЗ день від.початку-лікування. На момент появи ефекту хворі отримували 1755+170 мг препарату. Хворі з різною ефективнім! терапії не відрізнялись за жодний з-^лінічних показників. Отже, серед клінічних характеристик ГН з СС но виявлено жодного, який кожна було -б використати для відбору хворих. для раціональної терапії І. ■ • ‘ ‘

іііжх’рупові відмінності загальних лабораторній; показників сто-:;уьались лиие вихідних'ШОЕ,'.рівня креатиніну крові, и разі пози- ' тужного-ефекту- ці показники-.були вищими .- відповідно II »96+1,67 їм/год, та 0,126+0,007 ммрль/л /в 2-й групі відповідно 7,7+ік26 лік/гсд та 0.14),007 нколь/л/. - ' • ■

- ЗіспсїД кирок виконано ІЗ хворим. Виявлено в 1-й групі-: ПГН--УезГіПі-о.ІіГіі-І.лйпКГН-І, ТК—4,ТІК-І,ОТ-4.Виявлено вш 2-й групі:ПГН-*;йзГ^;;-2,'И\Ч-2,Тл-2,Т1К-3,£Т-5.Бисока частота ФТ,ТІК та ФГН в гр:/г.і' нес- іектисного лікування давть підстави віднести ці морфологічні показники я» таких, ознак,які'ке сприяють успішній терапії ї, є прсгнозонегстйгн»и.'и. • • • ,

• Міжгрупові відмінності імунологічних показників стосувались -22 та ЦІК. І випадку позитивного ефекту терапії ці показники були виїцими - відповідно 10,6+0,5 г/л та 0,24+0,01 од.опт.щ./в 2-й

групі відповідно 9,8+0,23 г/л та 0,12+0,01 од.опт.ц./.

В результаті прийому 1 в 1-й групі достовірно зшжувалгзсь концентрація ЦІК, в 2-й - з"являвся відносний Т-дефіцит.

Простежено через 10 років долю 14 хворих, що отримували І. Випивання в 1-й групі становило 70+І5Й /а =7/, в 2-й - не спостеріга-

- лось жодного смертельного випадку. Не отримано істотних відмінностей щодо наявності артеріальної гіпертонії, ренальних проявів хвороби та порушень ниркової функції.

При застосуванні 4-КТ позитивний ефект спостерігався в середньому- через 2 тигні від початку одночасного прийому 4 препаратів. На час появи ефекту хворі отримували 7І52+£323 мг курантилу,

' 1343+257 мг П, 2339±452 кг Ц, 370+31 тис.ОД Г. Групи з різною ефективністю лікування, не відрізнялись за жодним клінічним показником.

У випадку позитивного ефекту кількість еритроцитів крові була вичоя і становила /4,3+0,07/ яІО^/л /в 2-й групі /4,05+0,08/кЮ^/л/. . Ііротеїнурія в 1-й групі такоя була вгсцоо- 11,37+1,5 г/добу /в 2-й групі - 7,2+і;і г/добу/. В результаті лікування з 1-й групі знпггу-валась ШСЕ, рівень альфа-2-глобулінів,іфеатанінемії, зростала активність АЯТ. ’ . ■ ’ ■ •

• Біопсію нирок виконачо 15 оссбам. Виявлено в 1-й групі; МЗ-2,

ІТІ1-І ,!іЄзПГН-4,1.ТН-І ,ТК-4 ,ТІК-І. виявлено в 2-й'групі :1'езПГН-6, НГН-І,ТК-2,ТІК-4,5Т-2. Результати співстазлення показують значку ефективність 4-КТ лри МЗ.ПГН та низьку імовірність успіху терапії при наявності ТІК, ФТ.. ' ’ ’ .

. Іііжгрупові відмінності імунологічних показників стосувались загальної кількості лімфоцитів,ЕАС-РУК /%/, Т-супресорнсї активності /5ГА/ та ' ІеМ. Ці показники в групі ефективної терапії були випдаи -відповідно 2382+50 ; 29,2+1,Ь% ^9,7* 2,3% ¿1,5+0,1 г/л /в 2-й групі відповідно 1794+60 £;20,6+1,67% £0,9+1,6%;0,87+0,Іг/л/.

Броетежено через 3 роки долю 14, які отримували 4-КТ. З осіб, що перебували лід нагладом,протягом спостереження ніхто не помер і не був переведений на лікування програмним гемодіалізом. Істотних

відмінностей щодо частоти та ступеня вкраженссті ренальних та поза-ренальннх проявів захворювання між групами о різная безпосередньою 1 ефективністю 4-4СГ нэ було. '

Характеристики ГН,за якш«и груші з різнса безпосередньою еі?ек-тпвиіста лікування істотно відрізнялись, були використані г.ри коделопанні терапії. Для прогнозування ефекту використовувалась неоднорідна одномоментна діагностична процедура-5лльда. !,¿долітання прогнозу здійснювалось на вибірці навчання. '

Результати перевірки'показали, цо коли б прогностичному кс.мп-7.' -::Л аикорлстосувалиоь лиие ознаки, відібрані за принципом істот-?,т:і>лнностел, то попитивний прогноз співпадав з фактичним в '.'-І-к-, 'лгатиЕний -в ЗОй.Це свідчить про те, о ефективність ліку. у.'мн П; оненачасться на тільки, і .можливо,- не стільки згаданими •Гектора.1.;!:, а й рядом інлих. Ними можуть бути як аналізовані, так і невідомі характеристики ГН. Стосовно аналізованих, ег'ектизність лікування може залежати від непомітних при розрахунку середніх значень окремих діапазонів деяких величин або їх комплексів.. З ііетсю підсилення точності прогнозування до прогностичних комплексів, крім згаданих ознак,було вклпчрно також ті,істотність відмінностей яких між групами позитивного і негативного ефектів становила і> 1,0. Також до прогностичних комплексі? було включено ознаки, які, за даними літератури,кавть значення для ефективності лікування. В результаті стоорпно комплекс прогностичних озііак, до складу якого входило п середньому-20-28 якісних та кількісних осчак, і якиЯ був по суті багатс^акторніш. Контрольна перевірка в цьому випадку показала с£-0СЗ точність прогнозування. Неточності прогі-озучання /ІО-ІоЯ/ . т зли за рахунок віднесення хворих до груп;: з нев»,іначеним прог-ivMi-.ii, коли наявної ін^оомації для винесення рішення недостатньо. ' гід - підставі .використаного підходу створено програми а,ля ЕОМ, япі.яигііяьшіячи час лікаря,г.ерекладаюзь на ко«п"птер’ математичну с5рс.’3;г/ і(і.-'^з.оці:,дасть' мокливість із заданим рівнем надійності інтегрально оуЬіпвати вихідні дані хворих на ГН для-побудови індивідуального прогнозу є’-'іктивнссті - патогенетичного лікування.

. Ь К С Н С Ь К К

1. Ефективність лі кутання Пі визначається кс-ілілекеа: гліні'г:.:::. загальних лабораторних,морфологічних та імунологічних поі:азни::іг:.

їх одночасне грахування дас можливість суттєво підвий?!?;! еф.-ктпї--ніг.ть терапії Г;і.

2. Ефективність лікування ГН істотно залежить:-

а/ у разі застосування іі- від рівня протеїнемії, і/срфологіч-ного типу урагєння клубочків, РБТ /ЛПС/ ;

б/ у разі застосування 11 - під тривалості хвороби, рівнів холестерину,альбумінів крові, типу урахення клубочків,рівнів І£С та І сі ; '

в/ у разі застосування Л - від рівнів бета-глобулінів крові, загальної кількості ліі-<фоцитів,Е-РУК /абс./,РЕТ/ЛПС/;

г/ у разі застосування Г - від тривалості хвороби, величини ІІІОЕ,загальної кількості лімфоцитів,Е-РУК /й/,2АС-РУК /абс. і & / . . -• . • «

д/ у разі застосуЕЕННл І - під рівня ПСЕ, І^а та уражень інтерстиців; ' ' ■ . •

е/уразі застосування 4—І\Т - від рівнів еритроцитів крові, прстеїнурії,загальної кількості лімфоцитів, ібМ, ЕАС-ГУК/Й/, Т-супрс-ссрної активності /ЇГД/. • '

■ . 3. Актилрстеїнур!гчиї'..Іі ефект П,Ц,Г сії::;:£х1 у хворих з с;::цсп

вихіднев активністз АЛТ. - . ....

• 4. Безпосередні результати лікування ГН з допомогою П,Ц,Л

визначають віддалені. • • •

5. Серед хворих з нефрстичнкм варіантом ГІІ існус категорія осіб, у яких терапія Гі,незважаючи на добрі результати в найближчому періоді,прискори темпи розпитку нефросклерозу.

. . ПРАКТИЧНІ РЕКСІЄВДАЦІЇ

І. При відборі хворих для раціональної терапії ГН не слід покладатись виключно на'окремі клінічні, загальні лабораторні, морфологічні /за винятком МЗ при терапії ГКС/, імунологічні показники.

2. Ефективність лікування ГН залежить від комплексу клінічних, загальній лабораторних,морфологічних та імунологічних показників.- V їх одночасно врахування дає можливість суттєво підвищити ефективність терапії ГН-

3. Ефективність дікувашія ГН найвища:

а/ у разі застосування П - при рівні протеїнемії 60-70 г/л,

¡.¡З та МЛІ 0ез тубулярнкх уражень і фібрспдастичної трансформації, РБТ /ЛПС/ - 15-20% ; - • • _ . .... ' ' '

б/ у разг-застосуваНня Ц - при тривалості хвороби до 40 місяців, ріьні 'холестерину - 7 -16 ммоль/л, альбумінів крові-30-60*, ПГН та МезПГН, за відсутності тубулярних уражень, рівні -

З,о-7,0 г/л, ІеМ),6-І,8 г/л;

.в/ у разі застосування Л - при рівн* бета-глебулінів крові 7-16%, загальній кількості лімфоцитів -500-2000 в І мл, Е-РУК-ЗС0-750 в І мл, РБТ /ЛПС/ - 10-2055;

г/ у разі застосування Г - при тривалості хвороби до 80 міс.ССЕ - де 40 Мі\і/год,-загальній кількості лімфоцитів -1000-2000 в І мл,Е-РУК - 40-6СЙ, ЕАС-ЕУК - 600-900 в І ми /40-60Й/; •

д/ у-разі застосування І - при рівні ШОЕ - 20-30 мм/год, рівні. ІєС' - 10,5 -.14,0 г/л,без уражень інтерстицію ;

е/ у разі застосування'-ї-ЖТ - при рівні еритроцитів кро- • ві -/4,1-4,7/35 І0І2/л, протеїнуріі, - 9-18 г/дебу,загальній кількості лімфоцитів -2000 -3000 в І ил^'. Ій'І- 1,2-2,4 г/л,ЕАС—РУК -£0-403, Т-супресорній активності /ФГД/ -.^0-40^. ' ’■

3. При позїітиЕНСму безпосередньому ефь.-'ті П,ЦД спостерігаються кращі результати лікування ГН у віддалено»^ періоді.

4. Серед хворих з нефротичним варіантом ГН існує категорія -осіб, у яких, терапія 11, ..незважаючи на добрі результат»; в найблия-

. чеку-періоді, прискорює темпи розвитку нефросклерозу. ' ■ ' -

5. Опрацьовано к.окя"сторкі програш прогнозування ефективнос-

ті -іікуоеї.лЬї Пі,які мскна придбати,заздалегідь умовивиись, .за . здргсеч; 2Й3026, Україна,- м.Луцьк, гул. Горді гж,41/12 .

СПИСОК ПУБЛІКАЦІЙ до ДИСЕРТАЦІЇ '

І. Келькан Н.Я., Богао Е.Г., Хишч В.И., Дорецккй Б.Б. Глппікс-ксрфюлогические сспоставлення при гломерулонефрите С ге;,:?:т.урци(;с-киї/ ксмлонєнтсм//7-й Ііленуї.« правления всєссіззнсго научного с6і:;е.ст-ва нефрологов. Тезиси . докладов. Новосибирск, 5-6 октября І9с8 г. - Раздел 1. - C.40-41.

■ 2. ДсрецниП E.E., Бо;псо Е.Г., Злотковская 0.3. Ип/уномср-Тсгсгн-ческг.е сопоставления при гломерулонефрите // Брач.дело.-І989.- І." ü.-с.32-35. - "

3. Дсрецьгскй Б.В. Ікунна система і лікування левегізсло;: ?:гс— ркзс з ис$ргтігсикм варіантом гломерулонефриту.// Тези доповідей республіканської неукссо-прсктичної конференції "Гломерулонефрит".

Денець;;,13-М грудня ISS0 р.- С.54-55. •

4. Дсрецышй В.Б. Лікування гломерулонефриту циклофссф^лдс:.-// Бра*, дело—. 1931— £ 2,- С.5І-53.

5. Дсре:;ыснй В.Б..Лікування індсме^ацинон хворих ко глегеруло-нефрпт з сечсвиі* синдромом //Врач, дело.- І99І.-!,’ 7.-С. ІОІ-ІОЗ.

6. Кслвсинк Н.О., Дорсцький В.В. Ії.-унодефіцктний стан і ефективність г.’.ткекортккеїдної терапії хворих на гломерулонефрит з кяіфротичнші синдромом // Грач.дело.-1992.“ 3.‘ ІІ-І2-- С.53-5.5.

. 7. ІІиріг Л.А., ЛгшчНкоьйа 1-І-. Дорецышй В.В. РетроспективниГ

аналіз Ефективності гспаринстерапії хворих на гломерулонефрит //

Лік.справа.- 1993. - $ 7. - С.04-88. -

БГгСЗАЦНЕННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ РОБОТИ В ПРАКТИКУ .

Матеріали дисертації послужили основою створення виданого інформаційного листка "Критерії прогнозування ефективності патогенетичної терапії гломерулонефриту". Методика впроваджена у відділенні терапевтичної нефрології ВДІ урології--і нефрології АіШ України, кзфрслогічнону відділенні рслииської обласної лікарні. __ .

Рекомендації'автора використовуються при підготовці лікарів-нефрслогів- на курсах підвищення кваліфікації в ВДІ урології і нефрології АШ України. .

Акнота'дия

кандидатско” диссертации В.В.Дорецхого _

"Эффективность и прогноз лсчен'.ія глсиерулонефр*.та’’

Диссертация посвяідека одной из самьгх актуальних проблем современной кеірологии - летеніт глсиерулоне^рита и прогнозироват-гсо его эффективное?!!. ' * ’ '

Материалом исследования послужили результаты каЗлгще.ЧлЯ оа 355 больнъа'и" гломерулонефритом з возрасте от 15 до 62 лет /167 ну-.-чин и 193 лендин/, которое обследовались з НИИ урологии и нефрологии А!.й Украины. •

Изучено 9 клинических, 13 облкс лабсрагсснис, 12 .морфологи-ческіос и 13 иммунологических показателе,! больньзе' глсмерулсие :-?::тсм ео время терапии различными препаратами.

Показано, что:

1. Эффективность лечения глпмерулсне'т-рита определяется комплексом клинических, обдих лаборатоенкх, мор^слсгических и лг.іуно-логических показателе;!. Их одновременная учет дазт гоямсгногть существенно повысить эффективность терапии глеизрулене :р::та;

2. Эффективность лечения существенно зависит:

а/ з случае применен и® преднизолока - от у-евня про теч ении, морфологического типа поражения клубочков, РБГ 7;ЛС/;

б/ в случае прженешгя циклофосфачида - от длительности болезни, уровнен холестерика, альбуминов крови, І£(і и І£,\., ті:па поратеиия почечных клубочков; • ■

в/ з случае применения лезамизола - от уровней бета-гло-булнноз крови, сбдзго кол:г-гества лжфоцнтоз, Е-РОК /абе./, РБТ /ЛПС/

г/ з случае применения гепарина - от длительности болезни, урогне.1 СОЗ, обцего количества лимфоцитов, Ё-гСК /;?/, ЕАС-РСК /абс. и %/% ■.

д/ з случаз применения индсметаїдгна - от уровня С0Э,-£с \{ поражений ннтерстицня;' ’ ’ •

е/ з случае применения 4-ксмпоненткой терапии - от уровней эгатроиитоз крови, протепнурип, ебцего количества лхмфосэтоз, ї&і , ЕАС-РОК /й/, Т-супрессорко:і активности /¿’А/. '

3. АнтлпротеинурическиЯ эффект пзедкнзолоиа, ід:клсфссфамя-

да, гепарина зависит от уровня АЛТ; ’ ‘

4. Непосредственные результати лечения глсмерулонесолта с использованием преднкзолона, циклсфосфамкда, гепарина определяет отдаленные. В случае непосредственной эффективности уг.азалжлг препаратов набллда-отся лучше результаты з отдаленном периоде.

5. Среди больных с нефротическим вариантом гломерулонефеи-

та существует категория лиц, у'которых терапия преднлзолбнон, несмотря на хорошіє результати лечения з блігка&ом периоде, '/сксслет темпы развития нефросклерозе. ” '

На основании результатов исследования разработана методика прогнозиров:шим эффективности лечения гломерулонефриті, котоиая реализована в двух вариантах - простом її-в виде программы для ЭЕ:,5.

i П О I A I I с J cf Ilia Cundids-tc Dissertation of ¥.V.Dorotaiy >”I3f f ectivenecs iinй prognooic of gldr.cruloricphritiE treatment”

^ Ihc dissertation ic devoted to one cf the soot urgent protlcE.c о» pretent-iay nephrology - gj cicruloncphritis treatment tnd rror-rustic? tics cf lie efi ectiver.c-SL'.

Sr.icnti fie research taterlclis arc based or tic recults cf c<--cicc.l Eupcrvlcicn for 3&5 glc=erulo=cphxitis paticnto at the upx cf 13-to.i jcart; (1Ь7 ron end 1S>3 cxcn) ,who csro esanined and treated ic the Scientific Reuaai-ch Institute of Urolccy and liephrology cf Chrainian liediciil Sciences Лсаас:^у. ,

It. srao carefully ctudied 9 clinical, 18 general laboratory, 72 ^c.jhclogic иле: 13 indices of £lc3erulcncphritic paticnta

curing therapy with different prcpcraticna.

It baa been tectified ths-.t :

t.Glomerulonephritis treatnect effectiveness ic detercix;ed by the с capita of clinical, general laboratory, morphologic and iimunolcsic indices. Their ciaultiiasoun consideration fives a possibility to raioc ccnniderably the effcctivcneaa ci glcser'alcnephritis treatment. 2.She fcreatsea't effectiveness ccncidcrably depends :

a) os'the protcinc—ic. level, ccrphologic type, of glomerular

kffectir;n, RET CI*?S) — is case c£ prednizclcne use; ■ ~

b)cn ti:c iliac-os lingering, chclcstcrin lcvelc, blood albiarjjua,

IgG end IgA, the type of glc^crulr.r affection — in case of cyclo— • phocph-aido use; ’

c)on the bicod beta-globulina levels, lymphocytes sEnerill Quantity, T-lynpnocytea (abc.J, BBT (LPS) - is case of 1етег1вс1ид use;

¿Ion the illacao lingering, ESE levels. lymphocytes general quantity, I-lycphocytoo (5«), E-Iytjphocytec (аЬв. and %) — in cace ci heparin use;

c)ce the HSK lc-iclo, IgS and intersticc injury - in cnee cf indar.etncin изс;

£)on tho blocd erythrocytco IctcId. proteinuria, lynphocytco general cuantity, Ig2i, E-lysphocytcs (%), T-EupprcociUo actirity (Г1Ы.) —■ £n сазе* of 4-coaponentc therapy uoe.

3 .Arrtiprotcinuric offcct of prednisolone, cycloph03phiind.dc and heparin depends on ALT level.

4.Tho i^scdiiito renults of cIosseruloncphritiD treatment vri*h predni-tclcr.c, eyalophoaphoside оли heparin иве doteraine ones in postponed Tiericd. In ccdo of ¿mediate effectiveness of the above Eenticned prcc-r -tiona cnc can еес better results in postponed period too.

niscloric- therapy ima the acceleraticn of nephroacleroaic devclopoen rata. _

U.’! the grounds of t ir: rcoearch resulto the Methods of ,

ctic^i.icn. of glc^eruloiiepiiritiD treatment eftec ►iveneca vrere worked cat. Tl'.coe Methods are realized in 2 variants - aicple and xu the Гохи. озГ the ccaputcr progrшз. •