Автореферат и диссертация по ветеринарии (16.00.05) на тему:Гнойные пододерматиты у высокопродуктивных коров (некоторые вопросы распространения, патогенеза и лечения)

ггь и-і

ІІА^ЦОНАЛЬНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ГГ 5 ОД

На правах рукопису

СТАДНЩС Павло Онисимович

ГНІЙНІ ПОДОДЕРМАТИТИ У ВИСОКОПРОДУКТИВНИХ КОРІВ

(деякі питання розповсюдження, патогенезу та лікування)

. 16.00.05 - ветеринарна хірургія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата ветеринарних наук

Київ - 1996

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі хірургії та в міжкафедральній лабораторії Білоцерківського державного аграрного університету.

Науковий керівник - заслужений працівник

народної освіти України, доктор ветеринарних наук, професор

ПАНЬКО Іван Семенович

Офіційні опоненти - доктор ветеринарних наук, професор

ФОМЕНКО Григорій Миколайович

- кандидат біологічних наук, доцент

ГАМОТА Антон Андрійович

Провідна організація - Одеський сільськогосподарський

інститут

Захист відбудеться 996 року о

“ І і/ ” годині на засіданні спеціалімваної вченої ради Д.01.05.03. при Національному аграрному університеті за адресою: 252041, м. Київ-41, вул. Потєхіна, 16, навч. корп. 12 ауд. 412.

Просимо взяти участь в обговоренні дисертації при її захисті або надіслати Ваш відгук на автореферат за адресою: 252041, м. Київ-41, вул. Героїв Оборони, 15, НАУ, сектор захисту дисертацій.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного аграрного університету.

Автореферат розіслано 1996 р.

Вчений секретар спеціалізованої

ради, кандидат ветеринарних на

доцент Міщишин В.Т.

і. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. ' - - • . .

Спеціалізація у молочному скотарстві, пройедейа без достатнього наукового обгрунтування, полегшила роботу працівників тваринництва по виробництву молока. У той же час вона призвела “До масового поширення різноманітних хвороб ділянки палЬця у корів. В окремих господарствах' 'кількість хворих складає 50 % і більше від загального поголів'я тварин (П.А. Морозов і співавт., 1978; Б.С. Семенов, 1976, 1981; І.С. Панько, 1982; В. Б. Борисевич, і991 j 1994; І.О. Калашник, 1991; К.А. Рейдла, 199І; М.М. Александров, 1994 та інші). Захворювання супроводжуються болем, кульгавістю і, як наслідок,- зниженням молочної продуктивності, яловістю, що досить часто призводить до вибракування корів, незважаючи на їх племінні чи продуктивні якості (І.С. Панько, А.В.Василишин, 1985; А.Ф. Бурденюк, В.М. Власенко, 1985; Choguette-Levy et. al., 1985; Charles J., Thomas Н-,-1991; В.Й. Іздепський, M.B. Рубленко, М.Г. ІлВіпцький, 1994; H.A. Ботуханов, 1994 та ін.). ‘ ? ' ■ - v""

За даними С.Г.Чабановського' (1974), в умовах промислового комплексу 37 % корів із захворюваннями

копитець вибраковується внаслідок неефективності лікування.

Відомо, що корова досягає найвищої продуктивності на 5-6-й лактаціях. На жаль, при сучасній неувазі до стану здоров’я тварин, умов їх утримання і годівлі До п’ятої лактації вони часто не доживають.

Тому опрацювання і впровадження у виробництво заходів профілактики і лікування хвороб кінцівок, особливо копитець, у високопродуктивних корів з урахуванням технологій виробництва молока буде одним з важливгік елементів ветеринарного забезпечення такої продуктивності.

Нами встановлено, що серед гнійно-некротичних процесів ділянки пальця у високопродуктивних корів частіше всього зустрічаються пододерматити.

Вітчизняною наукою і практикою запропоновано багато методів лікування тварин з даною патологією, більшість яких грунтується на місцевій протимікробній дії препаратів.

-З -

Але ж у таких корів часто розвиваються і загальні зміни г організмі/не рахуватися , з якими не можна.

Мета і завдання досліджень. Метою наших досліджень було вивчення особливостей гнійних пододерматитів у високопродуктивних корів та пошуки ефективного методу лікування хворих тварин.

. : Виходячи з вищесказаного, ми поставили такі завдання:

. 1. Вивчити поширення уражень ділянки пальця у корів, зокрема гнійних пододерматитів, з урахуванням умов утримання , тварин, породності, сезонів року та рівня продуктивності.

2. Визначити деякі показники імунобіологічного стану у корів із гнійними пододерматитами.

3. Науково обгрунтувати новий метод патогенетичного лікування корів при гнійних пододерматитах з використанням ізатизону.

Наукова новизна: .

г встановлено, що пододерматити у високопродуктивних корів при їх . утриманні на дерев’яній підлозі частіше зустрічаються при вигульному, утриманні, тоді як деформації копитець - при стійловому;

- доведено, що показники імунобіологічної реактивності клінічно здорових корів симентальської і чорно-рябої порід суттєво не відрізняються між собою, хоч пододерматити частіше розвиваються в останніх;

- встановлена пряма залежність пододерматитів від рівня продуктивності корів; :

- обгрунтовано використання ізатизону при гнійних пододерматитах у корів. Підтверджено стимулюючий його вплив на регенеративні процеси та імунобіологічний статус хворих корів. Показана більш висока його лікувальна ефективність у порівнянні зі спермосаном.

Практична пінність роботи. Опрацьований і успішно апробований метод лікування корів при гнійних пододерматитах з використанням ізатизону. ;

Апробація роботи. Результати досліджень доповідались та обговорювались на науково-практичних конференціях

Білоцерківського Державного аграрного університету (19941995 рр.) та Кам’янець-Подільської аграрно-технічної академії (1994-1995 рр.).

Публікація результатів досліджень. З теми дисертації опубліковано чотири наукових роботи.

Структура та обсяг дисертації. Робота викладена на 150 сторінках машинописного тексту, ілюстрована 2

малюнками, 25 таблицями і включає: вступ, огляд літератури з геми, власні дослідження та їх обговорення, висновки,

практичні рекомендації та список літератури, що містить 237 праць вітчизняних авторів і 53 - зарубіжних.

На захист виносяться такі основні положення:

- зміни показників неспецифічної резистентності при гнійних пододерматитах у корів;

- динаміка регенеративних процесів в основі шкіри кворігх тварин під дією ізатизону та спермосану;

- відновлення імунобіологічного статусу організму корів тісля використання ізатизону і спермосану;

- методика лікування пододерматитів у корів з викори-:танням ізатизону.

Декларація особистого внеску. Особистий вклад цісертанта полягає у самостійному виконанні обсягів досліджень.

2. МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ

Базою для проведення досліджень були господарства ‘Терезине” та “Устимівське”, Київської області, лабораторія сафедри хірургії та міжкафедральна лабораторія Біло-іерківського державного аграрного університету.

На протязі 1993-1995 рр. у названих господарствах регулярно проводилось обстеження кінцівок у корів (всього )бстежено 2868 тварин). За клінічними ознаками виявляли гварин з ураженнями копитець - переважно з деформаціями в лчовах прив’язного (Устимівське) і гнійно-некротичними іроцесами в умовах вигульного утримання (Терезине).

Зазначимо, що в обох господарствах корови утримуються на дерев’яній підлозі. :

Серед гнійно-некротичних процесів в умовах господарства “Терезине” частіше всього зустрічаються пододерматити (48,3 %), у зв’язку з чим на їх вивчення і були спрямовані наші дослідження.

Вивчали динаміку захворювання протягом року. Це дозволило виявити сезонність прояви хвороби.

. При вивченні факторів, які сприяли виникненню пододерматитів, враховували продуктивність тварин, породу, умови утримання та сезони року.

Вивчали частоту і характер уражень копитець у корів. При цьому враховували як місцеві клінічні ознаки, так і загальний стан тваринного організму.

' Для більш глибокого вивчення окремих сторін етіології і патогенезу проводили порівняльну оцінку імунобіологічного статусу клінічно здорових (15) і хворих (15) корів. При цьому в обох групах проводили дослідження крові за такими показниками:

- загальну кількість еритроцитів та лейкоцитів, лейко-граму - загальноприйнятими методами;

- гемоглобін - гемоглобін-ціанідним методом (Кондрахін І.П., Курилов Н.В., Малахов А.Г., 1985);

- гематокрит - методом центрифугування за методикою І. Тодорова (1979);

- загальний білок - за допомогою рефрактометра (метод

Рейсса, 1975); •

- білкові фракції - нефелометричним методом;

- загальну кількість імуноглобулінів - за методом

М.А.Костини (1987); ‘

- класи імуноглобулінів (О та М) - методом радіальної дифузії за Манчіні;

- бактерицидну активність сироватки крові - методом нефелометрії за Ю.М. Макаровим і співавт. (1968), а як тест-культуру використовували ЕяЬегісЬіа соїі (штам 0-139);

- лізоцимну активність сироватки крові - за Н.В. Чумачешсом (1967) фотоелектроколориметричним методом, при

цьому як тест-культуру [використовували Місгососсив Іл-восіеікіісдо (штам 2655).

Як зазначалось вище, у господарстві утримуються корови чорно-рябої і симентальськоої порід, хоча хворіють гнійним пододерматитом частіше перші. Тому ми провели вивчення аналогічних показників імунобіологічної реактивності клінічно здорових корів (по 15 голів) симентальської та чорно-зябої порід.

Наступним етапом роботи було вивчення лікувальної ефективності ізатизону при пододерматитах у корів. Дослідження проводили в господарстві “Терезине” на 26 коровах. У другій (контрольній) групі корів (24) з іікувальною метою використовували спермосан, який тривалий іас застосовують у господарстві. Після попередньої хірургічної )бробки місця ураження і максимального видалення змертвілих "канин ізатизон застосовували у вигляді примочок, а спермосан як присипку. Зверху накладали фіксуючу пов’язку, просочену іьогтем. Наступну ревізію та перев’язку ран виконували з нтервалом 4-5 днів. З метою вивчення інтенсивності )егенеративних процесів проводили планіметричні дослідження 12 корів) за методикою Л.11. Попової (1942), суть якої іводиться до нанесення контурів вогнища ураження на іелофапову плівку при кожній обробці тварин. Крім названих іосліджень вивчались зміни показників крові в процесі іікупання за методиками, вказаними раніше (12 тварин).

Вивчали не тільки лікувальну, а й економічну фективність запропонованих методів шляхом визначення ермінів лікування та відновлення продуктивності корів, витрат іікувальних засобів тощо.

Результати досліджень піддані статистичнії! обробці з інкористанням методів варіаційної статистики (Пушкарьов

І.В., 1973; Ланін Г.В., 1973) на програмованих

іікрокалькуляторах типу “Електроніка - МК-61”. При цьому іизиачали середню арифметичну (М), статистичну помилку

середньої арифметичної (ш), вірогідність різниці (р) між середніми арифметичними /двох варіаційних рядів за критерієм достовірності Стюдснта. '

Різницю між двома величинами вважали вірогідною при рівні ліожливості р< 0,05; 0,01; 0,001.

3. РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ

3.1. Поширеність уражень ділянки пальця у корів

Нами вивчалося розповсюдження захворювань пальця у корів залежно від породи, рівня продуктивності, умов утримання та сезону року.

В господарстві “Терезине” практикується прив’язно -вигульне утримання корів на дерев’яній підлозі. ІІри обстеженні корів у 1993-1994 рр. нами виявлено 333 тварини з різними ураженнями в ділянці пальця (табл.).

"Таблиця - поширення хвороб ділянки пальця у корів ________господарства “Терезине” у 1993-1994 рр._________

Назва хвороби Виділено хворих

голів • % -

Пододерматити 161 48,4

Флегмонозні процеси 68 20,5

Гнійний артрит 42 12,7

Рани міжпальцевої щілини 42 12,7

Тилома 20 5,7

Всього 333 100

Як свідчать дані таблиці, серед усіх ушкоджень частіше зсього зустрічається гнійний пододерматит (49,7 %). ГІри цьому іереважали глибокі ураження з вогнищами некрозу як в основі икіри підошви, так і копитцевої кістки.

Друге місце займали флегмонозні процеси. Це іереважно ушкодження вінчика, міжпальцевої клітковини та ■і’якуша, які розвивалися як ускладнення пододерматитів.

У 42 корів виявлені гнійні запалення копитцевого :углоба. Вони розвивались або самостійно в результаті 'лнбоких механічних пошкоджень (16), або знову ж таки внаслідок глибокого гнійного пододерматиту (24).

Як бачимо, серед усіх хвороб ділянки пальця у корів осподарства “Терезине” провідне місце займають гнійні іододорматити та їх ускладнення. Тому їх вивченню в роботі 5ула приділена основна увага.

За даними В.І. Саніна (1979), В.Л. Молоканова (1992) га ін., гнійно-некротичні процеси в ділянці пальця частіше вустрічаються в стійловий період.

В наших дослідженнях встановлена інша сезонність: в лчні-квітні виявлено лише поодинокі випадки ураження ділянки пальця, тоді як у травні-вересні - у 112 корів, що :тановить 64,4 % від загальної кількості хворих за рік. Тобто, нійно-некротичні процеси в ділянці пальця взагалі, і подо-дерматити зокрема, зустрічаються переважно в період літнього вигульного утримання, коли тварини травмують основу шкіри ііа вигульних майданчиках чи скотоирогонних трактах. До того пнпсліппк налміпнт голівлі копі в пеленою

часою підвищується їх молочна продуктивність та виділення з чолоком речовин, які могли б протидіяти хвороботворним факторам. У стійловий період внаслідок своєчасного ремонту підлоги випадки травматизації зменшуються.

Племінне господарство "Терезіше” укомплектоване двома породами корів : чорно-рябою (77,3 %) та симентальською (22,7 %). За однакових умов годівлі та утримання ураження в ділянці пальця спостерігаються частіше у перших. Зокрема, із 333 виділених протягом двох років хворих 89,7 % складали чорно-рябі і лише 10,5 % - симентали.

Мабуґь, це зумовлюється не стільки породним фактором, скільки рівнем продуктивності: середньорічний надій на ч<зрно-рябу корову в господарстві становить 5,5 тис. кг молока, тоді як на симентальську - лише 3,8 тле. кг.

Частіше уражуються копитця у старших корів.Це зумовлене зниженням їх резистентності з віком внаслідок тривалої високої продуктивності, пік якої припадає саме на 5-6-ту лактації. В даному господарстві продуктивність чорно-рябих корів у віці 7-8 років складає в середньому 7,5 тис. кг. за лактацію, тоді як у 4-5-річних - лише 3,5-4 тис. кг.

. . Гнійні пододерматити проявлялись клінічно різним ступінем кульгавості та неправильною постановкою кінцівки в стані спокою. При місцевому дослідженні виявляли накопичення гнійного ексудату іхорозного запаху між відшарованим рогом та основою шкіри підошви при поверхневому пододерматиті і додатково некротичні процеси основи шкіри і копитцевої кістки при глибокому пододерматиті.

. Проведені дослідження свідчать про те, що гнійні пододерматити при стійлово-вигульному утриманні корів на дерев’яній підлозі зустрічаються переважно у високопродуктивних тварин чорно-рябої породи старших вікових груп частіше в літньо-осінні місяці внаслідок травмування основи шкіри під час вигулів на майданчиках чи скотопрогонних трактах.

Щодо деформацій копитець, то при таких умовах утримання і своєчасному розчищенні копитець (при необхідності), вони виявлені лише у 2,6 % корів і розвивались як наслідок гнійного пододерматиту.

У господарстві “Устимівське” в типових приміщеннях на дерев’яній підлозі розміщено 630 корів чорно-рябої породи. Але тут практикують цілорічне безвигульне утримання тварин г короткочасним перебуванням в літній період на вигульних майданчиках. Такий спосіб утримання, а також порушення правил догляду за копитцями призвели до масового розповсюдження деформацій різних форм і ступенів. За нашим! даними, протягом року вони виявлені у 79,7 % корії

господарства. Внаслідок цього, а також через лронічк захворювання статевої системи, зумовлені гіподинамією,

цорічно вибраковується близько ЗО % корів. Тому в господарстві корова експлуатується в середньому протягом 2,6 дактацій.

Що ж до хвороб ділянки пальця, то протягом року вони виявлені у 7,6 % корів (48), також переважно влітку при вигоні іа вигульні майданчики. Не зайве нагадати, що із 23 корів з юдодерматитами внаслідок неефективності лікування було знбраковано майже половину.

Таким чином, наші дослідження показали, що в умовах зигульно-пршз’язного утримання на дерев’яній підлозі у високо іродуктивних, переважно чорно-рябих, корів в основному в дітньо-осінній період гнійно-некротичні процеси в ділянці дальця охоплюють 21,7 % загального поголів’я. Серед , них нійні пододерматити складають 49,7 %. При цілорічному ірнв’язному утриманні корів в аналогічних умовах випадки захворювань пальця були поодинокі, проте деформації різного ггупеня охоплюють 79,7 % всього поголів’я. Це призводить до цорічного вибракування 30 % корів і, як наслідок до

жорочення термінів їх продуктивного використання.

3.2 Деякі показники імунобіологічної реактивності корів із гнійними пододерматитами

Як відомо, гнійні пододерматити викликають зміни не гількп в місці їх локалізації, а і в багатьох системах і органах іваринного організму. Вивчення цих змін доповнить наші уявлення про патогенез пододерматитів і дозволить провести зільш цілеспрямоване лікування.

У наших дослідженнях не виявлено суттєвих змін алькості еритроцитів, гемоглобіну та гематокритної величини в <рові корів, хворих гнійним иододерматитом. Проте відмічено достовірне збільшення лейкоцитів до 13,0+1,0 Т/л проти 3,4±2,0 у клінічно здорових (р< 0,05). В лейкоцитарній формулі спостерігається достовірне (р< 0,05) збільшення кількості паличко- та сегментоядерних нейтрофілів та різке зниження лімфоцитів.

Такі зміни свідчать про мобілізацію захисних сил організму.

Заслуговує на увагу зміна білків сироватки крові та їх фракцій. Виявлено достовірне зниження загального білка до 72,1 ±1,0 г/л проти 81,2±4,0 у клінічно здорових (р< 0,01). Такі явища можна пояснити пригніченням реактивності організму внаслідок інтоксикації продуктами життєдіяльності мікроорганізмів, а також більш інтенсивним їх виведенням з організму. Крім того, у хворих виявлено вірогідне зниження альбумінів до 27,0+0,5 проти 33,4±3,0 г/л у клінічно здорових (р< 0,05). Мабуть, це зумовлено розширенням кровоносних судин, підвищенням їх порозності при запальному процесі і виходом альбумінів за їх межі.

Якщо а- та р-глобулінові фракції при пододерматитах суттєво не змінювались, то Т-глобуліни різко знижувались до 20,2+0,1 г/л проти 23,б±0,1 у клінічно здорових (р< 0,05). Таке зниження свідчить про ослаблення захисних сил організму. Воно може також бути показником зниження білок-синтезуючої функції печінки внаслідок тривалої інтоксикації організму.

Цю думку підтверджують дослідження загальної кількості імуноглобулінів. Вміст їх був значно нижчим у корів з гнійними пододерматитами (19,7±0,4 проти 22,0±0,7 мг/мл у клінічно здорових).

Ми не виявили суттєвих змін лізоцимної активності сироватки крові (ЛАСК) у хворих на пододерматит корів. Але бактерицидна активність вірогідно знижувалась до 55,б±1,4 проти 61,2+1,1 % у клінічно здорових (р< 0,01).

Таким чином, проведені дослідження показали, що гнійний пододерматит у високопродуктивних корів викликає суттєві зміни не тільки в основі шкіри, а й в організмі в цілому, які не можна не враховувати при лікуванні тварин. Тобто, пододерматит слід розглядати як захворювання всього організму, особливо виражене в основі шкіри.

3.3 Лікувальна ефективність ізатизону і спермосану при гнійних пододерматитах у корів

Такі дослідження проведені на 50 хворих коровах з етою визначення оптимального методу лікування.

Після зрізання відшарованого рогу і видалення гнійного ссудату та мертвих тканин у хворих корів першої групи (26 злів) накладали на вогнище ураження серветки з ізатизоном, а заринам другої (24 голови) - спермосан у вигляді присішки, сля чого на копитця накладали фіксуючу пов’язку, яку зосочували березовим дьогтем. Перев’язки проводились з ітервалом 4-5 днів.

3.3.1. Клінічні дані. За нашими спостереженнями, зидва методи виявились ефективними, але терміни лікування зарин у кожній групі були різними. Основна маса корів, для ікування яких використовували спермосан, видужала через 3+0,3 днів (після 5-6 обробок), тоді як після ізатизону - через 2+0,7 (2-3 обробки; р< 0,01). Зменшення кількості обробок, фміну лікування, трудозатрат ветеринарних спеціалістів і ікувальних засобів, а також більш раннє відновлення родуктивності тварин, що хворіли, після використання атизону вказує на його більш високу ефективність. За нашими аними, ізатизои прискорює регенеративні процеси в основі ікіри. Для підтвердження сказаного проводили планіметричні ослідження, які дозволяють визначити зміну площі дефекту в роцесі лікування і характеризують швидкість загоєння згиища ураження.

Дослідження проводились на 12 коровах з гнійними ододерматитамп. Площа раневої поверхні у хворих тварин бох груп па початку лікування була майже однаковою 1311 ± 100 кв.мм. та 1203±51,4 кв.мм.). Але вже після першої ерев’язки вона зменшилась удвічі після застосування як затпзону, так і спермосану. Цс с підтвердженням тому, що в рипиненні розвитку патологічного процесу основну роль ідіграють не препарати, а хірургічна обробка вогнища ура-сення, ретельне видалення гнійного ексудату та мертвих канин. Проте в наступні дні в процесі лікування після другої бробки в порівнянні з першою площа ураження зменшилась: в

16 разів після ізатизону і лише в 1,9 раза - після спермосану. Така тенденція загоєння спостерігалась протягом усього періоду лікування. . .

При використанні ізатизону дефект повністю закривався в основному після трьох обробок, тоді як термін загоєння після спермосану був майже удвічі довшим. -

Наведені дані свідчать про те, що ізатизон стимулює регенеративні процеси в пошкодженій основі шкіри і прискорює клінічне видужування тварин, що не властиве спермосану.

3.3.2. Гематологічні дослідження. Як зазначалося раніше, пододерматити у високопродуктивних корів супроводжуються суттєвою зміною деяких показників імунобіологічної реактивності організму. У зв’язку з цим в дослідах була перевірена не тільки клінічна ефективність спермосану та ізатизону, а одночасно і їх вплив на деякі показники неспецифічної резистентності організму.

Дослідження проводились у племінному господарстві “Терезине” на двох групах хворих корів (12 голів). У тварин обох груп протягом всього періоду лікування концентрація гемоглобіну, гематокритна величина та кількість еритроцитів знаходились майже на одному рівні і суттєво не відрізнялись від аналогічних показників у клінічно здорових тварин. Щодо лейкоцитів, то вже на 5-й день після хірургічної обробки вогнища ураження і використання ізатизону загальна їх кількість зменшувалась на 24 % (10,1±0,4 проти 13,3±0,2 Т/л; р< 0,01), а рівня клінічно здорових тварин досягала після Другої обробки. А при використанні спермосану кількість їх Знижувалась значно повільніше (11,4±0,3 проти 13,2+0,3 Т/л; р< 0,05 при першому дослідженні). Якщо ізатизон

нормалізував їх в основному після першої обробки, то після

спермосану вони знижувались поступово - з 13,2+0,3 (при першій обробці) до 9,5±0,3 Т/л (після четвертої).

1 : Щодо лейкоформулн, то еозинофіли при використанні

як ізатизону, так і спермосану мали тенденцію до зниження на кінець1 лікування (р< 0,05).

' Кількість паличко- (27,3+7.2) та сегментоядерних

(26,0±3,5) нейтрофілів, збільшена у хворих тварин, при

застосуванні ізатизону значно змішувалась у процесі лікування врешті досягла рівня клінічно здорових (р< 0,01). Лімфоцити також збільшувались в процесі лікування (з 44,3±3,9 до 72,4±1,3 %; р< 0,05) і поступово досягли рівня клінічно здорових тварин.

Використання спермосану також призвело до змін лейко-}юрмули, зокрема кількість паличко- (26,0+3,5 %) та

;егментоядерних (24,3±3,5 %) неіітрофілів вірогідно (р< 0,05) їнижувалась у процесі лікування, але навіть після клінічного шдужання тварин вони не досягли рівня клінічно здорових. Кількість лімфоцитів також значно збільшилась на кінець іікування (з 43,9±3,5 до 65,4±2,8 %; р< 0,05), але все ж була шжчою, ніж у здорових корів.

Таким чином, дані лейкоформули відображають більш виражену стимулюючу властивість ізатизону.

. Як зазначалося вище, рівень загального білка у крові сворих тварин був значно нижчим, ніж у клінічно здорових '72,0+1,0 г/л проти 81,7±1,0; р< 0,01). Після першої гірургічної обробки та застосування ізатизону чи спермосану іого кількість значно збільшилась і утримувалась на такому )івиі протягом всього періоду лікування.

Фракційний склад білків сироватки крові також набув достовірних змін. Зокрема, вміст альбумінів, вірогідно інижєний у хворих корів у порівнянні з клінічно здоровими 'варинами (28,0+1,0 проти 33,6±1,0 г/л;р< 0,01), зріс уже йеля першої обробки як ізатизоном, так і спермосаном і досяг )івня здорових тварин.

Рівень а-глобулінів після використання ізатизону йрогідно знизився вже після першої обробки і залишався таким іротягом всього періоду лікування (10,6+0,6 проти 13,8±1,0 \/л; р< 0,05). Це свідчить про згасання запальної реакції.

При використанні спермосану також відмічено зпижеп-ія кількості а-глобулінів у сироватці крові, але значно менше 'з 13,5+1,2 до 12,5+0,4 г/л; р< 0,1).

Очевидно, це свідчить про відсутність протизапальної дії і названого препарату.

Кількість р-глобулінів у сироватці крові хворих корів суттєво це відрізнялась за вмістом від їх рівня у клінічно здорових тварин. Вони не змінювались і в процесі лікування. Зате кількість Т-глобулінів, яка була знижена у сироватці крові хворих тварин, після першої хірургічної обробки і застосування ізатизону значно підвищувалась (27,9±1,0 г/л проти 20,4+0,6; р< 0,001). Тенденція збільшення їх вмісту спостерігалась на протязі всього періоду лікування, і в кінці їх кількість підвищувалась на 50 %.

При використанні спермосану після першої обробки кількість Т-глобулінів достовірно збільшилась (25,4±1,0 проти 20,8±0,4 г/л), але в подальшому до кінця лікування залишилась на цьому ж рівні.

Враховуючи, що основна кількість антитіл знаходиться саме в Т-глобуліновій фракції, ми можемо стверджувати, що ізатизон підвищує захисні сили організму тварини. Кількісне збільшення У-глобулінів у сироватці крові після застосування спермосану зумовлене, мабуть, не стільки препаратом, скільки хірургічним втручанням і видаленням гнійного ексудату та змертвілих тканин. Вивчивши динаміку окремих білкових фракцій, можна зробити висновок, що ізатизон проявляє більш виражений вплив і на гуморальні фактори захисту організму, стимулюючи синтез глобулінів, особливо Т-фракцііі, в тому числі імуноглобулінів.

У наших дослідженнях на початку лікування загальна їх кількість, знижена у хворих тварин (19,8±0,3 г/л), після першої обробки з використанням ізатизону підвищилась де 24,4±0,9 (р< 0,01), а в кінці (через 12 днів) - зросла на 31,3 %.

При використанні спермосану після першої обробкг спостерігалась лише тенденція до збільшення вмісту імуноглобулінів (19,3±0,2 г/л проти 20,0+0,6), але таке збільшення не було вірогідним (р< 0,1) і лише під кінеці лікування (20-й день) вони зросли на 26 %.

Заслуговує на увагу також зміна класів імуноглобулінів За нашими даними. на початку лікування кількісті імуноглобулінів класу О була вірогідно нижчою рівня клінічно

дорових тварин (11,8±0,2 г/л проти 12,9±0,2). Проте, після икористання ізатизону спостерігалось ЇЇ значне збільшення 14,5±0,2 г/л проти 11,9±0,2; р< 0,001). Л при застосуванні пермосану імуноглобуліни класу О на кінець лікування ількісно теж вірогідно збільшувались (12,9±0,2 г/л проти 1,8±0,2; р< 0,001), але у значно меншій мірі, ніж після затизону.

Щодо імуноглобулінів класу М, то їх кількість, знижена хворих тварин, при лікуванні ізатизоном достовірно більшувалась під кінець лікування (2,9+0,1 г/л проти ,2±0,1; р< 0,05), тоді як після спермосану вони практично не мішовались на протязі всього періоду лікування (2,1+0,1 г/л роти 2,3±0,1; р< 0,5).

Зміни інших показників гуморальних факторів не-пецифічного захисту організму, зокрема лізоцимної та бакте-ицидної активності сироватки крові, також підтверджують умку про те, що ізатизон стимулює захисні сили організму. За ашими даними, після застосування ізатизону бактерицидна ктивність сироватки крові збільшилась на 11,1 % (з 55,9+0,8 з до 62,11+0,9) і залишалась на такому рівні до кінця і кування (12 днів). Після спермосану також спостерігалась енденція до збільшення бактерицидної активності (з 54,9+0,3 /л до 59,2+0,1; р< 0,05), але вона була менш вираженою, ніж першій групі.

Лізоцнмна активність сироватки кропі при застосуванні затизоиу вже після першої обробки збільшилась на 39,4 % 5,7+0,1 г/л проти 4,0±0,5; р< 0,01), і тенденція її збільшення постерігалась протягом всього періоду лікування.

Після спермосану ЛЛСК на протязі всього періоду ікування знаходилась майже на одному рівні (4,2+0,4) і не ідрізнялась суттєво від клінічно здорових корів.

Проведені дослідження свідчать про те, що при використанні того чи іншого препарату показники імунобіологічної іеактивності організму набувають змін, які призводять до идужування тварин. Але ізатизон має більш виражені тимулюючі властивості. Вивчення порівняльної ефективності

ізатизону і спермосану ири пододерматитах у високопродуктивних корів показали перевагу першого. Саме ізатизон прискорював термін клінічного видужання тварин до 12,3 дніе проти 18,3 після спермосану. Більшу ефективність ізатизону підтверджують і планіметричні дослідження, що свідчать пре більш виражені регенеративні, протизапальні та стимулюючі властивості названого препарату. Крім того, дослідження крові в процесі лікування показали, більш ефективний вплив ізатизону і на фактори неспецифічного захисту. Нами доведена не тільки лікувальна, а й економічна доцільність використання ізатизону. Загальні витрати на лікування з використанням спермосану складають 680 тис. крб. на голову (вартість препаратів, перев’язочного матеріалу тощо в цінах 1995 р.). Лікування однієї корови з використанням ізатизону коштує 348 тис. крб., тобто майже в два рази менше. Якщо врахувати додатково зменшення кількості обробок, а також відновлення молочної продуктивності па 6 днів раніше, то переваги ізатизону при гнійних пододерматитах у корів сумнівів не викликають.

Результати досліджень показали, що, незважаючи на широке розповсюдження гнійних пододерматитів в умовах стійлово-вигульного утримання корів, внаслідок своєчасного виявлення та лікування тварини видужують, відновлюють продуктивність і використовуються в господарстві протягом 5-6 лактацій.

ВИСНОВКИ

1. В умовах стійлово-вигульного утримання високо-

продуктивних корів на дерев’яній підлозі хвороби в ділянці пальця зустрічаються переважно в літньо-осінні місяці у 20,9 % поголів’я, серед них пододерматити складають 48,3 %.

2. В умовах цілорічного стійлово-прив’язного утримання на дерев’яній підлозі гнійно-некротичні хвороби копитець у т^ппіп гчгпап'лптк 7 К %. 'А пргЬппмЯІтії - 79 %

V * ----~ - > ~ ~ і -1 1 ’ • •

3. При однакових умовах утримання пододерматити зтіше зустрічаються у чорно-рябих корів (89,3 %), ніж у-ченталів (10,7 %), хоча показники неспецифічної рези-чітності (загальний білок та його фракції, імуноглобуліни, ^СК та ЛЛСК) у клінічно здорових корів обох порід югідно не відрізнялись.

4. Встановлена пряма залежність захворювання від рівня одуктивності корів (18,6 % при надої 3,5 - 4 тис. кг за ктацію, 23,7 % - 5 - 5,5 тис. кг, 57,7 % - 7 - 7,5 тис.кг).

5. Основними причинами гнійних пододерматитів є ханічні пошкодження основи шкіри під час перебування рів на вигульних майданчиках чи скотопрогонних трактах.

6. При гнійних пододерматитах в крові корів виявлено

зогідне зменшення вмісту загального білка до 72,1 ± 0,1 г/л роти 81,2 ± 0,4 у клінічно здорових; р< 0,01) в основному за хунок альбумінів (27,5 ± 0,5 проти 33,4 ± 3,0 г/л;; р< 0,05), глобулінів (20,2 ±1,0 проти 23,6 ± 1,0 г/л; р< 0,05) та гальної кількості імуноглобулінів (19,7 ± 0,4 мг/мл проти ,0 ± 0,7 мг/мл), БАСК (55,6 ± 1,1 % проти 61,8 ± 1,1; р< 05) при одночасному збільшенні лейкоцитів, особливо

їличко- та сегментоядерних нейтрофілів.

7. Місцеве застосування ізатизону при гнійних пододер-

шітах у _ корів після видалення гнійного ексудату і

ікротизованих тканин прискорює регенеративні процеси в :нові шкіри, внаслідок чого площа ураження різко іеншується.

8. Ізатизон при місцевом\г використанні сприяє

іеншенню загальної кількості лейкоцитів у кроізі хворих корів і 24 % (в основному за рахунок паличко- та сегментоядерних літрофілів), нормалізує загальну кількість білків крові, ;обливо Т-глобулінів (з 20,4±0,6 г/л до 27,9±1,0), в т.ч. іуноглобулінів (з 19,8±0,3 мг/мл до 24,3±0,9; р< 0,01), двищує бактерицидну активність сироватки крові на 11,1 % та зоцимну - на 39,4 %.

9. Місцеве використання спермосану при гнійних ододерматитах у корів не впливає суттєво на регенеративні

процеси в основі шкіри та імунобіологічну реактивні ст організму.

10. Ізатизон, у порівнянні зі спермосаном, скорочу термін лікування корів з гнійними пододерматитами з 18,3 : 0,7 до 12,0 ± 0,7 днів (р< 0,01).

ПРОПОЗИЦІЇ ВИРОБНИЦТВУ

1. Високопродуктивних корів доцільно утримувати н дерев’яній підлозі вигульно;прив’язним способом з обо в’язковим регулярним активним моціоном по твердом; покриттю на відстань 2 - 3 км.

, 2. В молочних комплексах проводити регулярн

диспансерне обстеження копитець у корів, особливо в літніі період.

3. При виявленні пододерматитів обов’язково проводиті ретельне розчищення копитець, видаляти гнійний ексудат т; некротизовані тканини, після чого накладати серветки ізатизоном і фіксувати пов’язкою, просоченою дьогтем Перев’язки робити з інтервалом 4-5 днів.

СПИСОК РОБІТ, ОПУБЛІКОВАНИХ З ТЕМИ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Черняк С.В., Стадник П.О., Кульчицький С.В Застосування ізатизону при гнійно-некротичних процесах ділянці пальця у корів//Вчені Білоцерків. держ. с.-г. ін-ту вир-ву: Тез. доп. наук.-практ. конф. (Біла Церква, 19-20 квіт 1994 р.).- Біла Церква, 1994,- С.116-117.

: 2. ГІанько І.С., Стадник П.О. Особливості уражень ділянці пальця у корів племінного господарства “Терезине //Неінфекційна патологія тварин: Матеріали наук.-практ конф. (Біла Церква, 7-8 черв. 1995 р.).- Біла Церква, 1995.

Ч.2.- С.171-172.

, 3. Стадник П.О. Лікування корів з гнійно-некротичним

процесами в ділянці пальця//Наук, забезпечення агропром комплексу України в сучасних умовах: Матеріали наук, практ.конф., присвяч. 75-річчю Білоцерків. держ. с.-г. ін-т Біла ІІепква. трав. 1995 р.).- Біла Церква, 1995.- С.114-115.

4. Стадник П.О., Здепський В.І. Пододерматити у іисокопродуктивних корів та заходи боротьби з ними //Неінфекційна патологія тварин: Матеріали наук.-практ. :онф. (Біла Церква, 7-8 черв. 1995 р.),- Біла Церква, 1995.-Ї.2.- С. 199-200.

АННОТАЦИЯ

Стадник П.А. Гнойные пододерматиты у высоко-[родуктивных коров (некоторые вопросы распространения, іатогенеза и лечения). Диссертация /рукопись/ на соискание іаучной степени кандидата ветеринарных наук по пециальности 16.00.05.- ветеринарная хирургия. Тациональный аграрный университет. Киев, 1996.

В условиях стойлово-выгульного содержания ысокопродуктивных черно-пестрых коров на деревянных юлах гнойно-некротические процессы в области пальца стречаются у 20,9 % общего поголовья; среди них гнойные юдодерматиты составляют 48,3 %.

Разработана методика лечения животных при гнойных юдодерматитах с применением изатизона, который ускоряет ^генеративные процессы в основе кожи, восстанавливает оказатели иммунобиологической реактивности организма и езко сокращает сроки лечения.

-21 -SYNOPSIS

Stadnik P.A. ".

Purulent pododermatitis of high producing cows (some questions of expansion, pathogenesis arid treatment).

(Manuscript)

The thesis submitted for the degree of a candidate of Vet erinary Sciences (speciality Number 16.00.05) - Veterinary Medi cine, National Agrarian University, Kiev, 1996І: v •

Main problem: it is established that in conditions of hous in-out keeping of high productivity cows on the wood floors th purulent-necrotic processes in the digital area occur in 20,9 % о all cows. Among them the purulent pododermatitis constitute 48,; %. : ' ' ' .

Results: the method of treatment of animals with purulen pododermatitis have been elaborated using “IZOTIZON”. Thi medicine accelerates regenerative process in the skin basis, restore the immunobiology reactivity of animal organism and significant! decreases the time of treatment. '

Ключові слова: пододерматит, димексид, ізатизоь

спермосан, сезонність, стійлове утримання, хірургічн втручання, копитця.