Автореферат и диссертация по медицине (14.03.01) на тему:Ярослав Осмомысл - реконструкция антропологическая и историческая

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ ХАРКІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Р г Б ОД На правах рукопису

1 ^ ДЕК Шо

ГОРБЕНКО Сергій Олександрович

ЯРОСЛАВ осмомисл-

РЕКОНСТРУКЦІЯ АНТРОПОЛОГІЧНА ТА ІСТОРИЧНА

14.03.01 - нормальна анатомія

АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук

Харків - 1996

Дисертацією є монографія С.О.Горбенка "Ярослав Осмомисл -реконструкція антропологічна та історична".-Львів, 1996.-221с сіл.

УДК 28.7, 63.3(2).43, 63.4, 52.5 ББК Гор 67

Робота виконана в Українській медичній стоматологічній академії та в Центрі антропологічних досліджень (м.Полтава)

Науковий керівник:

доктор медичних наук,професор Скрипніков Микола Сергійович

Наукові консультанти:

доктор медичних наук,професор Міщенко Віталій Петрович зав.сектором антропології Інститута Археології НАН України, кандидат історичних наук, Сегеда Сергій Петрович

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор Ковєшніков Володимир Георгієї доктор медичних наук, професор Шапаренко Павло Пилипович

Провідна організація: Національний медичний університет ім. академіка

О.О. Богомольця (м.Київ)

Захист дисертації відбудеться ” *¿<2 "1996 р.

о годині на засіданні спеціалізованої вченої

ради д.02.38.03 при Харківському державному медичному університеті (310022, Україна, м.Харків-22, пр. Правди, 12).

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Харківського держави медичного університету (310022, Україна, м.Харків-22, пр. Леніна, 4).

Автореферат розіслано " " ¿хсо 1996 року.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, доктор медичних наук, професор

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актиальність проблеми. Розроблення і застосу-вання нових методик комплексного вивчення палеоантропологічного матеріалу з використанням генералізо-вашіх лопічних схем є однією з важливіших проблем розвитку, як самої класичної антрополгії, так і морфології (Дебец Г.Ф.,1964, Алексеев В.ГІ.,1979, Кузин В.В., Никитюк В.А., 1995, Schutkowski H., 1990, Hummel S., 1992, Herrmann В., 1994).

Широко застосовуваний традиційний популяцій-шій підхід, як провідна методологія в оцінці палеоантропологічних матеріалів все меньше задовільняє сучасних дослідників, особливо коли мова йде про поодинокі скелети і невеликі могильники з чим, зокрема, особливо часто стикаються судові медики й самі істо-ричиі антропологи (Пашкова В.И., 1963). Перестає задовільняти він й широкі кола фундаментальних дослідників-теоретиків в галузі морфології, медичної антропології та багатьох інших медичних дисциплін (Ковешников В.Г., Никитюк Б.А., 1992).

Тільки як виняток обмеженність класичних ан-тропологічшіх досліджень компенсувалась додатковим обстеженням іншими фахівцями - патологоанатомами, судовими медиками та інш. Саме такий підхід спо-стерігався під час вивчення, наприклад, останків Я. Мудрого і А. Боголюбського, де антропологічне дослідження проводилось В.В. Гінзбургом та М.М. Герасимовим, анатомічне і патологоанатомічне - Д.Г. Рохліннм (Герасимов М.М., 1949, Рохлин Д.Г., 1965). Однак відсутність синтезу з результатів досліджень кожного з авторів об'єктивно призводить до втрат цінної наукової інформації.

В зв'язку з унікальністю подібних поховань, їх нечисельністю та загальною великою трудомісткістю таких робіт, ці дослідження поки що поодинокі. Відсутні також

загальноприйняті методики цих досліджень. Це часто призводить до того, що при потребі встановлення дійсного місця поховання видатної людини, кожного разу науковці стикаються з проблемою методик і досвіду, як це було, наприклад в Німеччині і Австрії під час пошуку, дослідження і перезахо-вання останків Ф. Шиллера та В.А. Моцарта (Ulrich H., 1962, 1967).

В представленій роботі в справі ідентифікації поховання і вивчення останків видатного давньоруського державного діяча -галицького князя Ярослава Осмомисла (+1187) методологічною основою досліджень була концепція інтегратнвиості в антропології і морфології сформульована на 1-му Міжнародному конгресі з Інтегративної антропології і морфології (Ннкитюк Б.А., 1995, Корнетов H.A., 1995).

Мета дослідження. Метою даного досліду с комплексне анатомічне, антропологічне патологоаиатомічне та дослідження останків кн. Я. Осмомисла з похо-вания в саркофазі XII ст. Успенського собору Галича- Крилоса та проведення ідентифікаційних досліджень останків з метою встановлення їх дійсної належності кн. Я. Осмомислу.

Завдання дослідження.

1. Дати морфологічний опис досліджуваного скелета.

2. Шляхом краніометрічних та остеометрічних методів дати антропологічні характеристики черепа і скелета в цілому, встановити вірогідний прижиттєвий зріст і вагу кн. Я. Осмомисла.

3. Дати патологоанатомічний опис знайденої на скелеті патології.

4. Шляхом зіставлення даних антропологічного, морфологічного патологоанатомічного, досліджень скелета з похованя в саркофазі XII ст. Успенського со-бора Галнча-Крилоса з даними давньоруських літописів та середньовічних європейських хронік, а

з

також даними генеалогічних досліджень провести ідентифікаційний аналіз належності поховання кіі. Я. Осмомпслу.

5) виготовлення за черепом Я. Осмомнсла пластичної реконструкції голови князя.

Нанкова новизна дослідження. Вперше в Україні проведено комплексне ідентифікаційне дослідження останків видатного державного діяча середньовіччя князя Ярослава Осмомнсла і використане оригінальне комплексне дослідження ідентифікація поховання XII століття. Встановлено, що Я. Осмомпсл страждав спадковим захворенням хворобою Пертеса, а також встано-влепа міграція патогенної аутомосоми серед династії! Рюриковичи*. Лрпадів і Пястів. В |)езультаті досліджені) встановленні! діагноз хвороби Великого князя київського Ярослава Мудрого (’"бл.97(4+1054) і підтверджено дііісипіі рік його народження. Виготовлений документальний портрет по черепу видатного дія-ча Київської Руси князя Я.Осмомнсла.

Практична цінність дослідження. Під час досліджень

■ шприцьована оригінальна методіка комплексного антропологічного

■ леї гпіфі каці йпого дослідження поодшюких середньовічних поховань, яку можна використовувати як ирп археологичніх, так н прп судовомедпчнпх дослідженнях.

Упропадження. Встановлені у роботі дані з топографічної анатомії голови і, зокрема, обличчя та патологічніх змін в будові жувального апарату використовуються у навчальному процесі на кафедрі оперативної хірургії та топографічної анатомії, нормальної анатомії людини Української медичної стоматологічної ака-демії.

Декларація особистого внеску у розробку наукових результатів. Дисертаційна робота с. самостійним науковим

дослідженням. Виконана вона на базі археологічної комісії НТТТТ (м. Львів), Української медичної стоматологічної академії (м.Полтава), Центру антропологічних досліджень (м.Полтава). Самостійно описаний краніологічний та остеологічний матеріал, виконана реставрація черепа, складена програма комплексного ідентифікаційного дослідження, проведено остеометрнчні, рентгенологічні, генеалогічні та історіографічні дослідження, статистична, математична і аналітична обробка матеріалу, за методикою М.М. Герасимова - Г.В. Лебединської самостійно виконано графічну і пластичну реконструкції обличчя Ярослава Осмомнсла за черепом. Самостійно складено оригінальні генеалогічні таблиці. Аналіз і обробку одержаних даних досліджень автором проведені самостійно.

Апуобаиія матеріалів дисептаиії. Головні положення роботи доповідались і обговорювались на засіданні археологічної комісії НТШ (Львів,. 1995), 1-му Міжнародному конгресі з інтегративної антропологи (Тернопіль, 1995), спільного засідання кафедр оперативної хірургії та топографічної анатомії, анатомії людини, патологічної анатомії та судової медицини, гістології з ембріологією та кафедри травматології, ортопедії та військово-польової хірургії (Полтава, 1996), Всеукраїнській науково-практичній конференції лікарів-стоматологів (Полтава, 1996).

Пиблікаиїі. За темою дисертації опубліковано *' друкованих праць, у тому числі 1 монографія. ІІа робо-ту одержано авторське свідотство ДАУАП ПА № 108 від 22.03.96.

Об’єм і стпиктипа роботи. Монографія виконана на 221 сторінці, складається із переднього слова, вступу, одинадцяти розділів, списку літератури, містить в собі 40 таблиць (в тому числі 9 генеалогічних), одну схему та одну мапу території Північно-та

Південно-західних руських земель, 60 малюнка (у тому числі 45 фотографій і 12 рентгенограм). Бібліографія складає 191 джерело, з яких 105 праці вітчизняних авторів.

Основні положення дисертації. які виносяться до захити:

1. Людина, похована в саркофазі чоловічої статі, вік 55-60

років.

2. Людина з досліджуваного поховання має відповідності в особливостях будови обличчя з Рюрнковнчами-Ярославпчамн.

3. Молода жінка, що похована безпосередньо поруч із саркофагом є старшою донькою галицького князя Я. Осмомисла.

4. Людина з поховання в саркофазі XII ст. Успенського собору Галгіча-Кріглоса хворіла з дитинства ураженням лівого тазово-стегнового суглобу - хворобою Пертеса.

5. Іїелпкіиі князь київський Ярослав Мудрий (978-1054) також страждав хворобою Г-Іертеса.

6. Згідно з аутосомно-домінаптпого механізму успадкування хвороба Пертеса потрапила у рід Рюриковпчів-Ярославичів через шлюб Володимира Великого (+1015) з Рогнедою, донькою полоцького князя Рогволда і Я.Осмомпсл успадкував її від останньої.

7. Людина, що похована в саркофазі XII ст. в Успенському соборі Галича-Крплоса є галицький князь Ярослав Осмомпсл (+1187).

МАТЕРІАЛ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ

Матеріалом для досліджень були два неповних кістяка: чоловічий (фрагментарний скелет з черепом) і жіночий (також фрагментарний) з поховання XII ст. в Успенському соборі давньоруського Галича (нині с.Крплос, Івано-Франківської області). Чоловічин кістяк було знайдено безпосередньо в саркофазі пригору собору (мал.1), жінка була похована по-

руч (мал.2). Поховання відкриті в 1937 році відомим українським археологом Я. Пастернаком. За даними Іпатіївського літопису 2 жовтня 1187 року саме в Успенському соборі був похований видатний галицький князь Ярослав Осмомисл (Махновець Л., 1989).

Мал.1. Кістки скелета Я.Осмомисла (без черепа), що знаходились в “скрипці Пастерна-

ка”.1995 рік.

Мал.2. Кістки скелета молодої жінки з поховання поруч із саркофагом Я.Осмомисла (без черепа). 1995 рік.

Перепис кісток людини, знайдених в саркофазі Успенського собору Галича-Крилоса док. Я.Пастернаком :

I. Реставрований череп.

II. Пояс верхньої кінцівки і скелет вільної верхньої кінцівки: ліва ключиця; ліва лопатка (дефекти прнсереднього краю, нижнього кута, верхнього кута); права лопатка (фрагмент); права плечова кістка.

III. Кістки тулуба: хребець поясничного відділу; крижова кістка (дефект в області верхівки кістки); ребра: 2 восьмих і 1 дев'яте.

IV. Пояс нижньої кінцівки і скелет вільної нижньої кінцівки: тазова кістка; права стегнова кістка; ліва стегнова кістка;

права великогомілкова кістка; права малогомілкова кістка; ліва малогомілкова кістка; ліва надп'яткова кістка; права п'яткова кістка; ліва п'яткова кістка. Решта кісток втрачена.

Перепис кісток з другого поховання в Успенському соборі Галича-Крилоса, розташованого поруч з саркофагом:

І. Череп без нижньої щелепи.

О. Пояс верхньої кінцівки і скелет вільної верхньої кінцівки: ліва ключиця; ліва лопатка (дефекти прнсередиього краю, нижнього кута, верхнього кута, дзьобоподібпого відростка, лопаткової осі); права плечова кістка (посмертний повний дефект в області хірургічної шийки, головка кості відокремлена); ліва плечова кістка; права променева кістка (посмертний дефект в області проксимального епіфізу відсутня головка і частина шийки); ліва променева к і стіс а (посмертний дефект в області проксимального епіфізу відсутня головка і частина шийки); права ліктьова кістка; ліва ліктьова кістка.

III. Кістки тулуба: грудина (посмертний дефект нижньої третини тіла, відсутній мечоподібний відросток); хребець пояснпчного відділу (дефекти поперечних відростків).

IV. Скелет вільної нижньої кінцівки: права великогомілкова кістка (дефект дистального епіфіза). Решта кісток відсутня.

Крім звичайного антропологічного обстеження необхідно було провести повне комплексне дослідження останків з метою ідентифікації похованої особистості. Для вирішення цього завдання було проведено: 1) антропологічний аналіз; 2)

палеопатологічпнй аналіз; 3) аналіз генеалогії Ярослава Осмомисла; 4) аналіз історіографічних даних. Під час антропологічного та палеопатологічного досліджень використовувались загальноприйняті антропометричні методики промірів та обчислення на їх підставі різних антропологічних коефіцієнтів ( Алеіссеев В.П., Дебец Г.Ф., 1964, Алексеев В.П.,1966,

Пашкова В.И., 1963,Рогинский Я.Я..Левин М.Г., 1978, Dwight Т, 1894), а також даних рентгснанатомії (Рохлин Д.Г., 1936, 1965, Майкова-Строганова B.C., Рохлин Д.Г., 1957, Рубашева A.E., 1967, Hansen G., 1953-1954), дані порівняльного аналізу тотожніх кісток скелетів за шляхом виявлення антигенів ізосерологічної системи АВО в кістках (Туманов A.K., 1975). Генеалогічні дослідження проводились з використанням генеалогічних таблиць з Іпатіївського літопису у перекладі і під редакцією Л.Махновця (Махновець Л., 1989), двох праць з генеалогії Рюрико-вичів Л.Войтовича (Войтович Л., 1990,1992) та генеалогічних таблиць з праць М.Грушевського (Грушевський М.С., 1992). Головними історіографічними джерелами, котрі використовувались в даній праці були: "Літопис Руський" у перекладі і під редакцією Л.Махновця, Київ, 1989; "Галицько-Волинський літопис" у перекладі та під редакцією Т.Коструби, Стейт Каледж, Па 1967; "Повість врем'яних літ" у перекладі та з коментарами В.В.Яременка, Київ 1990; Радзивнлловская летопись, ПСРЛ, том 19, Ленинград, 1989; "Великая хроника" о Польше, Руси и их соседях Х1-ХІІІ вв. под ред. В.Л.Янина, Москва, 1987; а також "Ksiazeta Piastowscy Slaska" Zygmunta Borasa, 1982, статті "Ярослав Осмо-мисл", 10-ої частини Енциклопедії українознавства під ред. В.Кубійовнча видавництва "Молоде життя"-"LOGOS", München, 1955.

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ ТА ЇХ АНАЛІЗ.

Макроскопічно кістки обох скелетів були щільні, сухі, коричнево-бурого кольору (кістки старшого чоловіка темніші, мінералізованіші (мал.З). Верхній шар компактної речовини багатьох кісток лепсо від'єднувався у вигляді пластинок. Обидві плечові кістки одного із скелетів мали поздовжні тріщини від розсихання. Такий вигляд кісток повністю відповідає давності їх поховання - понад 700 років (Рубежанскпй А.Ф., 1978), що

підтверджує і археологічне датування за речами (Пастернак Я., 1944).

Мал.З. Плечові кістки і фрагменти лопаток

Я.Осмомисла та невідомої княжни.Чоловіча плечова кістка більша за розмірами, більше мінералізована.

Дослідження скелета з поховання в саркофазі. Встановлено: розміри кісток (довжина, широта), анатомічні особливості будови (форма, характер з'єднання в суглоби) вказують, що всі досліджувані кістки належать до одного скелета.

Перший більш комплектний кістяк і реставрований череп до нього належить чоловікові. Про це свідчить на черепі: сильно відбитий (особливо в нижній частині) рельєф, масивність нижньої щелепи, виразна розгорнутість її кутів, різке виступання верхньої та нижньої потиличних ліній, величина соскоподібних виростків. Кут нижньої щелепи до її тіла складає 108° - наближається до прямого, дані краніометрії (табл.1), котрі ми зіставили з даними В.І.Пашкової (1963) теж вказують на чоловічу стать.

Будова тазу підтверджує наші висновки: таз вузький та високий, крила клубових кісток більш вертикальні, форма входу до малого тазу у вигляді "карточного серця", форма порожнини малого тазу ближча до лійчастої форми, підлобковий кут дорівнює 72°,що за даними В.П.Олексійова (1966) і Р.Д.Синель-шисова (1978) вказують на чоловічу стать (мал.7а ). Кістки скелета масивні,грубі.

Вік досліджуваного індивіду за життя був встановлений за станом зарощення внутрішніх черепних швів за Сімпсоном і Олів'є - зарощення коронального, сагітального і ламбдовндного швів - 4 бали (Алексеев В.П., Дебец Г.Ф., 1964), вікових і патологічних змін на скелеті (наявність остеопорозу майже в усіх кістках, наявність верхньої і нижньої шпори на обох п'яткових кістках, віддаленністю кістісомозкової порожнини від вищої точки епіфіза правої плечової кості - 41,5 мм, віддаленістю кісткомозкової порожнини від вищої точки епіфіза правої стегнової кістки - 75 мм, лівої - 67,2 мм, що за G. Hansen (1953-1954) відповідає вікові - 5059 років, товщина кортикального шару стегнової кістки становила 11 мм, що за Є.П.Подрушняком відповідає вікові 57 років (1984). Відмінність з іншими кістками по вікових змінах становила єдина ліва ключиця, довжина котрої була 140 мм, що за даними

Н.С.Механика (1948) відповідає вікові 18 років у чоловіків. Але виразний остеопороз цієї кістки, що спостерігався на рентгенограмі, свідчить лише про нерозвипутість плечового поясу по досягненню цією людиною статевої зрілості. Це свідчить про майже повну відсутність в її житті важкої фізичної праці, або вправ (наприклад, з мечем).

Стан зубів не відповідав встановленому вікові. В цілому його можна характеризувати, як добріш. За життя був вилучений лише І моляр на нижній щелепі зліва. Інші зуби втрачені псмертно, про що свідчить відсутність альвеолярної редукції.

Зубна формула має такий вигляд: 8060400000345678

8765432112345070

Зуби збереглися нерівномірно, більше із'їджені на нижній щелепі справа. Найчастіша ступінь природ-ньої руйнації 2-3 бали, що відповідає 30-35 рокам. Але в даному випадку ми встановлюємо

вік за станом зарощення черепних швів і віковим змінам на кістках скелета - 50-55 років.

Краніометричні дослідження та етнічнна ідентифікація черепа.

Череп, після реставрації, був спочатку дослідже-ний краніометрично, потім проводилось порівняння його показжчиків з відомими середніми показжчиками різних етнічних груп, що перебували на території Українп-Руси в різні історичні епохи.

Щоби уточнити етнічну належність черепа, одержані дані ми зіставили, також, з краніометричними промірами східних слов’ян (Алексеева Т.И., 1973), стародавніх і середньовічних германців ( Retains G.,1900, Schliz А., 1908, Furst С.,1912, Steinberger М., 1943, Schreiner К.Е., 1946, Steffensen J., 1953, Broste K. et al., 1956). стародавніми та середньовічними (візантійськими) греками (Angel J.L., 1944), з'монголоїдними серіями, та серіями тюрськпх кочовиків (Чебоксаров II., 1947, Дебец Г.Ф., 1948).

Череп містить в собі риси великої європейської раси. На це вказали перш за все такі краніометричні дані: повздовжній діаметр, поперечний діаметр, виличний діаметр, носовий вказівник, лицевий вказівник. В його рисах виявились ознаки кількох європейських рас, зокрема, індосередземпоморської, атлантобал-тицької, балкаиокашеазької (Рогинский Я.Я., Левнн М.Г., 1978).

МалЛ. Череп Я.Осмо-мисла Реставрація. Віск. 1995 рік.

Одержані дані дозволяють зробити такий попередній висновок, щодо етнічной належності черепа: череп містить в своїй будові риси притамані трьом етносам - скандинавському, слов'янському (полянському) і грецькому. Будова мозкового черепа більш властивіша для слов’ян, хоча помітний і старогрецький вплив на широту мозкової коробки, що, власно, і дає мезокефалію. Полянський вилив відчувається і в широті лоба. Проте надзвичайна високоорбітальність, видовженість і вузькість обличчя, безперечно, пов'язана зі скандінавським впливом.

Враховуючи те, що наше завдання полягало також і в встановленні особистості похованного, ми порівняли краніометричні показники досліджуваного черепа з краніометричними показниками двох досліджених краніометрично черепів князів Рюрцковнчів - Ярослава Мудрого (*978+1054) та Андрія Бого-любського (*близько 1110+1175) (Герасимов М.М.,1949). Тут ми наводимо одну з порівняльних краніометричних таблиць, в котрій крім краніометричних показників досліджуваного черепа містяться адекватні їм проміри черепів князів-Рюриковичів (табл.1).

Таблиця 1

Краніометричні показники черепа з "саркофага Осмомисла" в порівнянні з краніометричними показниками черепів князів-Рюриковичів: Ярослава Мудрого і Андрія Боголюбського

Краніометричні показники В с л и ч п и и (мм)

досліджуваний череп (Горбенко С., Сегцда С., 11)05) ПСрСІІ Я.Муд|юп» (Гшмбурі М.. Ш9) череп А. Боголюб* ського (Гинзбург В., 1941)

і 2 3 /і

Понлдоижши діаметр • 181 187 І‘.М

Поперечний діаметр 142 145 140

Висотний діаметр 135 136 131

Доижипа осіннім черепа 95(7) 105 108

Найменша ширина лоба 94 100 97

Виличний діаметр 134(7) 132(?) 131

Донжиііа осіниш обличчя 92 9 С 107

Верхня висота обличчя 74 74 72

Загальна ннсота обличчя 125 119 125

Висота носа 55,7 5іі 56

Ширина носа 23,5 28(7) 28

Ширина орбіти під шґ 39 45 43

Висота орбіти праної 34 36 33

Висота тіла нижньої щелепи 33,5 26 33

Вкалімнніаі :

Черепний 78,45 77,5 72,2

Висотноноиадоііжнні 74,59 72,7 67,5

Висотпопоіісрсчпий 95,07 93,7 93,5

Лобіїоііиличпш'і 70,15 75,7 74,0

Всрхньолинсішй 55,22 5С,0 -

Загальполицсмиії 93,28 - 95,4

Носоппй 42,90 50,0 50,0

Як видно з наведенноі таблиці з краніометрич-ними показниками досліджуваного черепа співпали 5 краніометричних показників черепа Я.Мудрого та 5 показників черепа Л.Боголюб-ського. Показники, котрі співпали репрезентують головним чином середню час-тину обличчя, а з черепом А.Боголюбського співпадають навіть висота тіла нижньої щелепи.

Підсумовуючи дані краніологічного та етнологічного налізу, можна зробити такий попередній висновок: мезокраний,

ортогнатннй, високий череп з саркофага Успенського собору давньоруського ГаЛича належав чоловікові 50-55 років, в рисах обличчя котрого поєднано особливості трьох етносів: скандинавського, слов'янського і грецького, з вітчутною перевагою першого, що, враховуючи загальновідомі дані про походження перших давньоруських князів, с фактом, який підтверджує княже походження небіжчика.

На княжий стан небіжчика вказує також поховання молодої жінки поруч, що виключає поховання духовної особи (Пастернак Я., 1944), відсутність інших поховань чи слідів від них, про що свідчать сучасні археологічні дослідження (Лукомсьіснй ІО., 1992) вказує також, що поховані були люди світські і вище боярської гідності, оскільки політичний стан тодішнього галицького суспільства заперечує таку можливість для будь якого окремого боярського роду. Як свідчать дані групового аналізу правих плечових кісток чоловіка і жінки, поховані знаходились між собою в кровному родстві (в представлених на дослідження фрагментах кісткової тканини обох плечових кісток виявлено антиген Н ізосерологічної системи АБО) (Тумаиов А.К., 1975). Про це ж свідчать і макроскопічне обстеження скелетів, подібність в пропорціях по вимірам і малюнку форм тотожніх кісток (мал.З). Історичні та генеалогічні дослідження, що були проведені на підставі літописних джерел, вказують на високу вірогідність поховання в Успенському, соборі Галича XII ст. старшої доньки князя Ярослава Осмомисла - нареченої угорського короля Стефана III (*бл.1147+1172), (Грушевський М.М.,1992), яка саме

и цеп час могла знаходитись в Галичі і там померти. Як показали дос-ліджеїшя золоте парчове чоло, що збереглося на черепі молодої жінки (мал.5.), скляна рюмочка візантійської роботи (XII ст.), та сам факт поховання небіжчиці в соборі свідчить саме до належності останньої до вищих кіл суспільства середньовічного Галича -об'єктивно вказують на князівське походження.

Мал.5. Череп княжни ■ч рештками гаптованого пологом чільця. Фото 1937 року.

За станом кістяка її вік був 16-23 роки. Молода жінка страждала правосторонньою косорукістю, була лівшею. З усіх князів, що могли бути поховані в саркофазі, як доводять дослідження тільки в Ярослава Осмомисла могла бути донька (старша 1150 р.и.), що відповідала даним антропології та патоостеології про другий досліджуваний кістяк. Інші жінки з княжого оточення не відповідали цим даним - були або значно старшими, або поховані в інших землях Русі.

Дані про зріст і прижиттєву масу тіла людини з поховання в саркофазі Успенського собору Галича-Крилоса (XII cm.) 1.Ознаки зросту.

Прижиттєвий зріст досліджуваного індивнда ми встановлювали спираючись на проміри довжини чотирьох кісток: стегнової, великогомілкової, малогомілкової та плечової з використанням таблиць і формул Роллє (Rollet E., 1888), Манувріє (Manouvrier L., 1892), Пірсона (Pearson, 1899), Тєльккя(Те1кка A., 1950), Дюпертюі і Хеддєна для білої раси, Дюпертюі і Хеддєна для невідомої раси (Dupertuis W.,Hadden J, 1951), Трот-тера і Глезера (Trotter M., Gleser A., 1952), Лорке-Мюнцнера-Вальтера(Ьогке D., Münzner H., Walter E., 1953). Як видно з наведеної таблиці (табл.2), методики різних авторів дають суттєву розбіжність (особливо, якщо зіставити дані Манувріє та Дюпертюї-Хеддєна для білої раси). Крім цього, визначення зросту лише по двох або по одній кістці може дати достовірну різницю. Наприклад, в нашому випадку: по малогомілковій кістці та плечовій, що дає високодостовірну різницю величин зросту одержаній по кожній кістці окремо (р<0,001). Оскільки в ідентифікації не можна використовувати середні дані від кількох методів (Пашкова В.И., 1963) ми скористались методами Пірсона і Тєльккя, таблиці і формули котрих дали величини найближчі з усих до одержаної середньої величини. Згідно метода Пірсона зріст людини, похованої в саркофазі Успенського собору Галича-Крплоса дорівнює 168,08 см, згідно Тєльккя - 170 см. Отже, найбільш вірогідний зріст цієї людини за життя складав 168,08-170 см.

Велика розбіжність між величинами зросту, встановленими окремо по малогомілковій та плечовій кістках, свідчить лише про диспропорції в конституції небіжчика. Так, на підставі одержаних даних, можна сказати, що при певній пропорційності розмірів тулоба і стегна він мав трохи вкорочену гомілку, видовжені руки і вузькі плечі.

Таблиця 2

Визначення зросту людини, похованої в саркофазі Успенського собору Галича-Крилоса за довжиною труб-частих кісток

Дпіокмпа тіла (см) - ;*а донжипоіо трубчастих кісток скелета

Мо'иммк.і (.(;> ;ііім>(>нлг) Стсімоніі кістка (7іГ>8 мм) Нелнко-і омілкшіа кіс пса (37Г> мм) Мллп- гомілкініа кіс'ік;і (360,5 мм) ІІлсчшіп кістка (348 мм) Середній ;іріст (см)

1 2 3 4 5 6

Роллс 172,37 171,54 165,31 178,00 171,81

Мануиріс 109,70 167,70 165,40 173,00 168,05

Пірсом 1 (>8,03 166,50 - 170,09 168,08

Тслі.икя 170,00 170,00 167,00 173,00 170,00

Діопертіої-Хіуілсм . І'ія оі.чої р-|‘ '* 176,08 17/«,44 177,34 175,1)5

Дюиертюї-Хсддсн для не- . нідомої раси 173,83 171,39 _ 176,93 174,05

Троттер- Глсзср 172,63 173,00 168,70 177,49 172,96

Лорке- Мюнцер- Вальтср 171,69 170,33 167,46 175,01 171,12

М 172,20 171,02 167,17 175,52 171,77

ПІ 1 ±0,77 ±0,82 ±0,79 ±0,84 ±0,86

2. Ознаки прижиттєвої маси тіла. Прижиттєва вага людніш похованої в саркофазі Успенського собору Галича-Крилоса вирахувана за формулами Г.Ф.Дебсца (Дебец Г.Ф.,1964) і склала 73,25 кг.

3. Особливості в бидові скелети та виявлена патологія. Після реставрації досліджуваного черепа і вис-тавленнязубів в прикус з'ясувалось, що існувала прижиттєва асиметрія верхньої та нижньої щелеп і всього обличчя загалом (мал.4). Це було видно як наочно, так і по краніометричних промірах. Ця асиметрія - слід перенесеної в дитинстві правобічної кривошиї, не спотворюючи загалом обличчя людини, призвела з часом до патологічних змін в жувальному апараті, що виявилось в тому, що рухи правого ішжньощелепноскроневого суглобу були значно обмежепішими ніж лівого. Це обумовлювалось коротшою довжиною шинки та го-ловки нижньої щелепи з правого боку

порівняно з лівим та більш рівномірною зтертістю зубів нижньої щелепи справа. Захворювання з віком хворого ускладнилось деформуючим артрозом правого скронево-нижньощелепного суглобу, крім згаданої патології у даного індивіда були прояви субгеніталізму, що виявилось в існуванні мендозного шва (Герасимов М.М., 1949).

Як видно з остеологічних промірів (табл.З) і рентгенограм (мал.6а.)• існують суттєві відмінності в будові правого і лівого кульшово-стегнових суглобів. Так головка і особливо шийка лівої стегнової кістки значно ширше і грубіше ніж головка і шнйіса правої стегнової кістки, відповідно, масивність головки стегнової кістки справа - 0,18, зліва - 0,22, вертикальний діаметр головки стегнової кістки справа - 42,3 мм, зліва - 50 мм, коло шийки стегнової кістки справа - 95 мм, зліва - 115 мм.

Таблиця З

Остеометричні виміри стегнових кісток чоловіка, похованого в саркофазі Успенського собору Галича-Крилоса (мал. 6а)

Показники Величини (мм)

Стегнові кістки -

права ліва

1 2 3

1. Найбільша довжина 468,0 471,0

2. Загальна довжина 467,0 468,5

3. Коло середини діафіза 96,0 93,0

4. Верхня ширина діафіза 31,7 32,7

5. Ширина нижнього епіфіза 78,0 82,3

6. Довжина шийки стегнової кістки 36,7 54,5

7. Коло шийки стегнової кістки 95,0 115,0

8. Сагітальний діаметр шийки стегнової кістки 21,0 29,5

9. Довжина головки стегнової кістки 20,3 20,3

10. Вертикальний діаметр головки стегнової кістки 42,3 50,0

11. Сагітальний діаметр головки стегнової кістки 44,2 '52,0

12. Коло головки стегнової кістки 140,0 155,0

13. Вертикальний діаметр шийки стегнової кістки 29,9 41,2

14. Висота головки 34,3 18,0

Форма поперечного розтину 1 бал 1 бал

Вказівники :

1) масивності стегнової кістки 0,20 0,20

2) поперечного розтину головки стегнової кістки 0,70 0,72

3) масивності головки стегнової кістки • . ■ 0,18 0,22

4) поперечного розтину шийки стегнової' кістки 1,04 1,04

Кут шийки стегнових кісток однаковий як справа так і зліва, деформована збільшена головка лівої стегнової кістки добре припасовується до компенсаторно збільшеної кульшової западини зліва (мал.7а). Це патологічна деформація головки, шийки лівої стегнової кістки і даху кульшової западини зліва. Виявлені зміни на кістках відповідають спадковому захворюванню

(по аутосомно-домінантному типу) - хворобі Легі-Кальве-Пертеса, очевидно, із слідами лікування про що свідчить сплющена, а не розчавлена головка і розширена шийка стегнової кістки зліва.

Мал. 7. Рентгенограма

Решта відмінностей на кістках кінцівок, пов'язані з компенсаторним пристосуванням опорно-рухової системи до цієї хвороби. Очевидно, що не вилікувана з дитинства хвороба Пертеса, або асептичний некроз головки лівого стегна, привела з часом до деформації тазу (мал.7а) і до фізіологічного збільшення лівої стегнової кістки. Значне розширення кола головки стегнової кістки зліва привело до сплющення суглобової частини і неповного заходження в ліву кульшову западину. Отже, ця людина не мала надійної опори на ліву ногу і тому більша вага тіла переносилась на праву ногу. Це в свою чергу привело до компенсаторного видовження лівої гомілки, а з часом і до сильного деформуючого артрозу правого колінного суглобу (мал.76) і з віком посилення остеопорозу кісток правої нижньої кінцівки. Остеометрично згадане компенсаторне пристосуваня виявило себе в збільшенні широти правої малогомілкової, правої п'яточної і правої 1-ої плесневої кісток (найменьша ширина середини діафізу правої малогомілкової кістки - 13,2 мм, лівої - 12,5 мм, найбільша ширина середини діафізу правої малогомілкової кістки - 13,2 мм, лівої -12,5 мм, найбільша ширина середини діафізу правої малогомілкової кістки - 18,5 мм, лівої -16,3 мм,сагітальний діаметр

проксимальних

частин стегнопих кісток

Ярослава

Осмомнсла(а) і Ярослава Мудрого(б).

Мал.а

Мал.бБ

Мал.а. Мал.б.

Мал.7. Сліди декомпенсації опорно-рухової системи иа скелеті Я.Осмоиисла: а) деформація тазу; б) деформуючий остеоартроз правого колінного суглобу.

тіла правої малогомілкової кістки 18,5 мм, лівої - 16,3 мм; довжина правої п'яткової кістки -82,3мм, лівої - 80,0 мм, середня ширина правої п'яткової кістки - 41,7 мм, лівої - 40,9 мм).

Навряд чи, щоби за життя цей чоловік займався будь-якою важкою фізичною працею, або вправами, оскільки "...при усиленной нагрузке возникают новые патологические переломы и некрозы..." (Рубашева А.Е., 1967), а в нашому випадку цього не спостерігається. Виходячи з цього робимо висновок - при лікуванні використовувався тривалий режим для збереження здоров’я, що виключав будь-яке фізичне навантаження, це відповідає і літописній характеристиці Я. Осмомнсла, про якого відомо: "де йому була обида, сам не ходив на чолі своїх військ особисто" (Іпа-тіївський літопис у перекладі Т.Коструби, 1967). Таким чином одержана ін-формація підтверджувала належність поховання Я.Осмомнслу.

Коли ми зіставили власні дані, фотографії та рентгенограми кісток ніг з досліджуваного поховання з рентгенограмами і описом Д.Г. Рохліипм патології, ідо він знайшов па кістках ніг Я. Мудрого, виявилось, що останній страждав тим же захворюванням і навіть зміни на головках і шийках лівих стегнових кісток у обидвох цих людей тотожні (мал.86). Відмінність полягала лише в більш грубих компенсаторних змінах на кістках Ярослава Мудрого, що згідно з літописного і генеалогічного матеріала пов'язано з більш активним способом життя цього князя.

Але, у випадку з патологічними змінами на кістках Я.Мудрого, Д.Г.Рохліи робить висновок про правобічний підвивих правого стегна пов'язаний з перенесеним в дитинстві отитом. Далі йде вже помилковий висновок про рік народження Я.Мудрого -Болезнь могла возникнуть за 2-3 года до 988 г., по не за 10 лет, при этом острая фаза болезни в грудном возрасте могла длиться лишь несколько недель... Если летописец прав, указывая, что выздоровление Ярослава произошло около 988 г., то Ярослав родился на несколько лет позже 978 года, следовательно жил меньше 76 лет" (Рохлин Д.Г., 1965).

Якщо би мова дійсно йшла про підвивих правого стегна на фоні перенесенного інфекційного захворювання цей висновок був би бездоганний, але для хворо-би Пертеса 10 років захворювання (і можливо лікування до складу котрого входив і лікувальний режим) це цілком імовірний термін (БМЭ,т.19, 1982). За 2 місяця, або, навіть, півроку ця патологія не виліковується і зараз (Омельчуіс В., 1994).

Очевидно, літописець писав правду: Я. Мудрий дійсно хворів в дитинстві 10 років і гострі прояви хво-роби насправді згодом минули. Бо фаза гострого періоду або некрозу змінюється

фазою дегисіїеративію-продуктившіх змін, коли всі кліничні прояви стухають і хворий може навіть не кульгати, якщо він не рухався в гостром періоді (і відповідно власного вагою не розчавив і не здеформував ураджену асептичним некрозом головку стегнової кістки, що ми і спостерігаємо як накістках Ярослава Мудрого так і на кістках чоловіка похованого в саркофазі Успенського собору Галича-Крилоса - мал.6.

В правому коліному суглобі в досліджуваному нами скелеті теж були виразні явища ДОА, яких не було в лівому (мал.76.), останні ми також пов'язуємо з компенсаторним пристосуванням і віковими змінами пов'язаними з перевантаженням саме правої ноги. У Я. Мудрого Д.Г. Рохлін виявив теж явища важкого застарілого ДОЛ в правому колінному суглобові. Але дану патологію він відніс до наслідків перелому в області правого колінного суглобу (Рохлин Д.Г., 1965). Ми вважаємо, що в данному випадку у Ярослава Мудрого причиною інвалідізації була декомпенсація правого колінного суглобу. Але якщо явища ДОЛ у людини похованої в Галичі-Крилосі були меньш вираженими, то у Я.Мудрого у зв'язку з постійними фізичними перевап-тажешіями компен-саторнс пристосування поступово перейшло в нову хворобу. Фактів підтверджуючих травму правого коліного суглобу у Я.Мудрого в Іпатіївькому літописі знайти не вдалось, що також свідчить про вірність нашого висновку па однаковий патогенез ДОА в правих колінних суглобах обидвох згаданих кістяків. Таким чином, можна зробити висновок, іцо присутні на кістках досліджуваного скелета патологічні зміни і зміни па скелеті Ярослава Мудрого є слідами однієї хвороби, а саме - хвороби Пертеса, що витікає також із сучасних медичних уявлень про її етіопатогенез, як спадкової аутосомно-доміпаптпої

хвороби (Бердышев Г.Д., Криворучко И.Ф., 1979; Бід-нешсо С.І., Лютко О.Б., 1995).

Таким чином, синтезуючи дані морфологічного, антропологічного, патологоанатомічного, генеалогічного досліджень, їх зіставлення з даними історіографічних джерел і сучасними археологічними даними, враховуючі факти подібності будови обличчя у досліджуванного індивида з іншими вже вже відомими завдяки дослідженням Д.Г. Рохліна та М.М. Герасимова Рюриковичами, ідентичності захворювання у нього з захворюванням Я.Мудрого, відповідність наших уявлень про фізичний розвиток особи з поховання в саркофазі Галича-Крилоса літописним даним про цього князя і засвідчений в Інатіївському літописі факт поховання саме його в Успенському соборі Галича в 1187 році ми вважаємо, що останки людини, надані на ідентифікацію дійсно належать галицькому князеві Ярославу Осмомпслу (+1187).

За нашими даними домінантна аутосома хвороби Пертеса вперше з'явилась в родині Рюриковичів після шлюбу Володимира Святославича і Рогнедн - доньки полоцького князя Рогволда в 978 р. (Махновець Л., 1989).

Реконструкція обличчя Ярослава Осмомисла

По завершені ідентифікації .поховання нами за методикою М.М. Герасимова (1949) та Г.В.Лебединської (1991) була виконана графічна, а згодом і пластична реконструкція обличчя Ярослава Осмомисла (мал.8а). Під час будови волосся, вусів і бороди ми внкористову-вали дані іконографії - зображення інших князів з "Літопису Руського" (1989), а також дані К.К.Стамерова по чоловічим зачіскам Київської Руси та Візантії (1978) (мал.86).

Висновки

1. Скелет чоловіка 55-60 років із саркофагу, зпайденного серед останків Успенського катедральиого собору середньовічного Галича (XII ст.) належить князю Ярославу Володимировичу Осмомпслу, котрий правив галицьким князівством з 1153 по 1187 роїси.

Мал.а. Мал.б.

Мал.8. Ярослав Осмомисл - пластична реконструкція по черепу: а) проміжний етап - скульптурний портрет- антропологічний тип обличчя; б) скульптурний портрет - кінцевий варіант.

2. В рисах обличчя Я.Осмомисла поєднані особливості трьох етносів: скандинавського, слов'янського і грецького, з вітчутною перевагою першого. Череп має спільні риси з вже дослідженими черепами Рюрпковичів саме в середній частині обличчя, гцо вказує на спільне походження.

3. Зріст Я.Осмомисла за життя становив 168,08-170 см, прижиттєва маса тіла складала 73,25 кг. Князь мав певну диспропорцію в будові тіла: вкорочену гомілку, видовжені руки, вузькі плечі.

4. Князь Ярослав Осмомнсл мав вроджену патологію остеогенезу, а саме: асептичний некроз головки лівої стегнової кістки, з роками перевантаження правого колінного суглобу призвело до виникнення в ньому виразних явищ ДОА.

5. Згідно порівняльного аналізу хвороби кульшово-стег-новнх та колішіх суглобів князів Ярослава Мудрого та Ярослава Осмомпсла ми вважаємо, що вони хворіли однаковою успадкованою хворобою, а саме: хворобою Пертеса, або асептичним некрозом головки лівої стегнової кістки.

6. Ген патології остеогенезу простежується в генеалогії Рюрпковичів - Ярославичів починаючи зі шлюбу Володимира Великого і Рогиеди (978 р.).

7. Згідно нових даних ми вважаємо, що рік на-родженняЯрослава Мудрого є дійсно 978 р. і він насправді прожив 76 років, як про те і свідчив давньо-руський літописець.

8.Скелет молодої жінки належить невідомій з літопису старшій доньці Ярослава Осмомпсла - дружині князя МстиславаРостиславича Хороброго (+1180).

і

Список робіт, опублікованих за темою дисертації

1. Ярослав Осмомисл - реконструкція антропологічна та історична. - Львів-Вишшки, 1996.- 221 с.:іл

2. Реконструкція по черепу обличчя галицького князя Ярослава Осмомисл а (+1187) // 36.: Основні сто-матологічні захворювання, їх профілактика та лікування. - Матеріали доповідей Всеукраїнської науково-практичної конференції лікарів-стоматологів 26-27 вересня 1996 року.- Полтава, - С. 225

3. Дослідження патології на черепі галицького князя Ярослава Осмомисла (+1187) // 36.: Основні стоматологічні захворювання, їх профілактика та лікування. - Матеріали доповідей Всеукраїнської науково-практичної конференції ліїсарів-стоматологів 26-27 вересня 1996 року.- Полтава, - С. 227-228 (М.С. Скрппніков).

4. The experience of plastic reconstructions// Ма-теріалн

І Міжнародного конгресу з інтегративної антропології.- Тернопіль,

1995. - С.123.

5. Матеріали до реконструкції за черепом зовнішнього вигляду ЛЮДНІШ І тис. до її. е. ульвівецької культури з могильника поблизу с. Рованці Луцької об-ласті //36.: Актуальні питання ортопедичної стомато-логії.- Науково-практична конференція, присвячена 60-річчю проф. В.В. Рубаненка - Полтава, 1996. - С. 125-129.

6. Краніометричні дослідження черепа людніш .ульвівецької культури І тис. до п. е. з могильника по-блнзу с. Рованці Луцької області // 36.: Актуальні питання ортопедичної стоматології,- Науково-практична конференція, присвячена 60-річчю проф. В.В. Рубаненка - Полтава, 1996. - С. 137-140 (М.С. Скрипніков, Т.І. Рудич).

7. Реконструкція за черепом зовнішнього вигля-ду золотоординця XIII ст. з поховання поблизу с. Шуш-валівки Глобпнського району Полтавської області // Полтавський археологічний збірник. - Ч. 2 .- Полтава, 1994 p. - С. 69-86.

і

Аннотация

Горбенко С.А. Ярослав Осмомысл - реконструкция антропологическая и историческая.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.03.01 - нормальная анатомия, Харьковский государственный медицинский университет, Харьков,

1996.

В работе защищаются данные антропологического и патологоанатомического исследования останков Ярослава Осмомыс-ла(+1187), галнцкого князя, который правил в древнерусском Галиче с 1153 по 1187 годы. Представлены новые данные о генеалогии Рюриковичей, Арпадндов и других королевских семей средневековой Европы. Сообщаются новые факты из истории Киевской Руси, в частности, о жизни и заболевании Великого князя киевского Ярослава Мудрого.

Summary

Gorbenko S.О. Jaroslav Osmomysl - the reconstruction anthropological and hystorical.

The thesis for the competition of the degree of Candidate of Medical Sciences on the speciality 14.03.01 -normal anatomy, Kharkov state medical University, Kharkov, 1996.

In this work it is reported about anthropological and patolo-goanatomical investigation of remains of Jaroslav Osmomysl(+1187).-the Prince Galytsky who ruled in Ancient-Russ Galych (1153-1187). The new materials ongenealogy of Ryuriks, Arpadids and other monarchial families in Europe of middle Ages arc presented. The new facts about Kiew Russ and specifically, about Jaroslaw the Wise - the Great Prince of Kiev and his descendants are presented too. v

Ключові слова:

Краніометрія, остеометрія, ДОА - деформуючий остеоартроз, хвороба Пертсса, пластична реконструкція обличчя. *

Підписано до друку 25.10.96. Формат 64x8^/16. Папір офсетний. Друк плоский. Ум.- друк, арк.1,5. Вид. №33. Тираж 120. Безкоштовно. Видавничий центр “Археологія” ЦОДПА. м. Полтава, вул. Комсомольська, 37. 1СЦОДПА.