Автореферат и диссертация по медицине (14.01.03) на тему:Выбор метода восстановления непрерывности пищевого канала после удаления илеоцекального отдела кишечника

Міністерство охорони здоров’я України Київська медична академія післядипломної освіти ім. П.Л.Шупика

РГ6 V.

: С НОЯ 1994

Ковтоннж Марина Вікторівна

УДК 616.346.5-089-06+616.329-089

Вибір методу відновлення безперервності травного каналу після видалення ілеоцекального відділу кишечника.

14.01.03-хірургія

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук

КИЇВ - 1999

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі факультетської хірургії №1 Національного медичного університету ім.О.О.Богомольця МОЗ України

Науковий керівник:

доктор медичних наук Пойда Олександр Іванович, професор кафедри факультетської хірургії №1

Національного медичного університет ім. О.О.Богомольця МОЗ України

Офіційні опоненти:

1. Доктор медичних наук, професор Радзіховський Анатолій Павлович, завідувач кафедри хірургії та

■ опікової хвороби Київської медичної академії

післядипломної освіти ім.П.Л.Шупика МОЗ України

2. Доктор медичних наук Кикоть Володимир

Онуфрійович, старший науковий співробітник відділу абдомінальної онкології Українського науково-дослідного інституту онкології та радіології МОЗ України, заслужений діяч науки і техніки України

Провідна установа: Інститут клінічної і експериментальної хірургії АМН України, відділ хірургії шлунково-кишкового тракту.

Захист відбудеться “____”__________1999 р. о____годині

на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.613.02 при Київській медичній академії післядипломної освіти - ім. П.ЛЛІупика МОЗ України (254112, м. Київ, вул. Дорогожицька, 9.)

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Київської медичної академії післядипломної освіти ім. П.Л.Шупика (м. Київ, вул.Дорогожицька ,9)

Автореферат розісланий “_____”___________1999 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради кандидат медичних наук,

доцент Г воздяк М.М.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Існуючі способи відновлення безперервності кишкового тракту після видалення ілеоцекального відділу кишечника (ІЦВК) - мають ряд хиб у функціональному відношенні. При резекції цього відділу часто виникають серйозні розлади в системі травлення такі як: болі в животі; гурчання; відчуття ваги в животі; частий рідкий стілець (до 4-8 разів на добу); порушення білкового, жирового та електролітного обміну; підвищена биоелектрична і моторна активність кишечника; скорочення часу пасажу кишкового вмісту; дисбактеріоз; синдром роздратованого кишечника (спастична товста кишка, або безболісний пронос) [Балтайтіс Ю.В.,1990; Балтайтіс Ю.В., Жельман В. А., Яремчук А .Я., Захараш М.П., 1987; Вітебський Я.Д.1987; Дискін Е.А.,1960; Пойда 0.1., 1993].

Це виникає тому, що дуже важко створити тонко-товстокишковий анастомоз, що відповідав би складній анатомічній будові і функціям ІЦВК.

Так, найбільш часто використовуваний латеро-латеральний анастомоз зручний і простий у виконанні, проте, при його виконанні подовжньо, перетинаються циркулярні м'язові волокна стінки товстої кишки, які містять прямі кишкові судини, шо призводить до порушення кровопостачання [Михайлов А.М., Дударев B.C., 1982], зяянню анастомоза, дискоординації пропульсивних рухів і в остаточному підсумку - до порушення пасажу через зону співустья [Соловйов Н.Н.,1956; Матяшин І.М., Лук’яненко Ю.Г., 1974;Татур

A.А. і співавт. 1991]. Терміно-термінальний тонко-товстокишковий анастомоз є технічно незручним у виконанні за рахунок різних діаметрів кишок що зшиваються, тому часто ускладнюється неспроможністю і призводить до підвищеної летальності [Юхтін

B.І.,1998: Карякін А.М., Іванов М.А.,1989; Массуд С.Х.,Завгородній Л.Г. і соазт.,1990; Пойда О.І., 1993].

Термино-латеральньш анастомоз, шо моделює анатомічні взаємовідносини здухвинної, сліпої та ободової кишок, багато

авторів вважають найбільш фізіологічним [Діамантопуло К.А.,1972; Балтайтіс Ю.В., Ахмеду У .А., 1981; Книш В.І., Царюк В.Ф., 1985; Брагін В.М., Плотніков В.В., 1986; Балтайтіс Ю.В., Яремчук А.Я., Кучер Н.Д., 1988; Іванов М.А., 1989; Клінцевіч В.Ю., 1990]. Але при варіанті його виконання без елементів антирефлюксного захисту, без створення механізмів затримки пасажу і забезпечення порційності надходження - часто спостерігаються морфофункціональні порушення у вигляді рефлюкс-ілеітів і синдрому роздратованої кишки. Тому відтворення клапанних механізмів цих анастомозів, є надзвичайно важливим моментом і актуальним завданням сучасної хірургії кишкового каналу.

Зв’язок роботи з науковими програмами. Робота є

фрагментом теми: “Розробка обгрунтувань використання методів і термінів виконання реконструктивно-відновних операцій на шлунково-кишковому тракті”, регістраційний №01941017979.

Мета і задачі дослідження. Поліпшення функціональних результатів операцій, пов'язаних із видаленням ілеоцекального відділу кишечника - є метою даної роботи.

Для досягнення поставленої мети, ми визначили такі задачі:

1. Вивчити причини несприятливих функціональних результатів

відновних операцій на товстій кишці після видалення

ілеоцекального відділу кишечника традиційними методами і

визначити шляхи їх поліпшення.

2. Розробити спосіб ілеотрансверзоанастомозу із створенням

оригінальної анатомо-функціональної конструкції подібної ілеоцекальному відділу кишечника.

3. За допомогою математичного моделювання визначити

особливості функціональних процесів, що відбуваються в ілеоцекальному відділі кишечника та у створеній новій анатомо-функціональній конструкції, і таким чином, обгрунтувати доцільність використання запропонованого способу.

з

4. Дати клінічну і функціональну оцінку запропонованої нової анатомо-функціональної конструкції в ранні і віддалені терміни після операції.

5. Провести порівняльний аналіз результатів оперативного лікування.

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше розроблений і впроваджений у практику новий спосіб терміно-латерального тонко-товстокишкового анастомозу, що дозволяє більш повно відтворити анатомо-фізіологічні особливості втраченого ІЦВК. Визначена його функціональна характеристика, дана клінічна оцінка.

Практичне значення роботи. Результати наукових досліджень та практичні рекомендації дисертації впроваджені в практику у Проктологічному центрі України (клінічна лікарня №18), дорожній клінічній лікарні №1 м.Києва, областній клінічній лікарні м.Києва, головному шпиталю СБУ, використовуються в педагогічному процесі на кафедрі факультетської хірургії №1 Національного медичного університету ім. О.О.Богомольця. Завдяки користуванню результатами дисертації вдалося поліпшити показники лікування хворих на рак правих відділів товстої кишки (зменшити частоту інвалідизації, термін лікування, кількість післяопераційних ускладнень).

Особистий внесок заобувача. Автор самостійно проводив формування груп хворих, поглибленні клінічні спостереження, клініко-інструментальне обстеження хворих, розробку

математичних моделей, за допомогою яких були визначені і

порівнянні особливості функціональних процесів, що відбуваються в ілеоцекальному відділі кишечника та у створеній новій анатомо-функціональній конструкції запропонованого автором терміно-латерального ілеотрансверзоанастомозу. Автор самостійно

використовував запропонований спосіб анастомозування при операціях з видаленням ілеоцекапьного відділу кишечника..

Особисто дисертантом проведене статистичний аналіз результатів дослідження, написані всі розділи дисертації та автореферат, сформульовані висновки, запропоновані практичні рекомендації.

Апробація результатів дисертації. Положення роботи доповідались на 3-й міжнародній конференції “Проблемы реабилитации проктологических больных” (Вітібськ, 1998), на 54-й науковій медичній конференції студентів та молодих вчених (Київ, 1999).

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 4 друкованих праці, у тому числі 3 журнальні статті, у виданнях рекомендованих ВАК України.

По темі роботи отримано два рішення про видачу державних патентів України на винаходи (№98105251 і №99031688, 1999 р.).

Структура дисертації. Дисертація складається із вступу, п'яти розділів, заключения, висновків, списку використаних джерел (113 вітчизняних і 21 закордонних джерел).

Робота викладена на 119 сторінках машинописного тексту, містить 8 таблиць, 18 малюнків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Виходячи з поданих задач дослідження, був використаний такий методичний підхід.

Були вивчені, безпосередні і віддалені результати реконструктивно-відновних операцій при яких був видалений ІЦВК, а також повнота соціальної і трудової реабілітації хворих, оперованих за період із 1991 по 1994 р. (контрольна група).

Виконаний аналіз дозволив визначити шляхи поліпшення результатів лікування, вибрати найбільш адекватний метод відновлення безперервності кишкового каналу.

На другому етапі було розроблено новий спосіб

ілеотрансверзоанастомозу, який використано при хірургічному

лікуванні 32 хірургічних хворих з переважним пухлинним ураженням правої половини товстої кишки у 1994-1999 p.p. (досліджувана група). Має місце 2 випадки ураження сліпої кишки хворобою Крона з приводу чого виконана резекція даного відділу.

На підставі доказів репрезентативності цієї вибірки, і вибірки 1991-1994 p.p. проведена оцінка ефективності лікування, порівняльна характеристика безпосередніх і віддалених результатів виконаних операцій і вивчена повнота соціально-трудової реабілітації хворих.

Робота заснована на аналізі клінічного досвіду операцій, при яких була необхідність видалення ІЦВК (ілеоцекальний відділ кишечника), що виконувались у Проктологічному центрі України -клініці кафедри факультетської хірургії НМУ ім.

О.О.Богомольця з 1991 по 1999 р. За цей час було прооперовано 77 хворих. Серед них у 7 виконана резекція ІЦВК, у 70 - правобічна геміколектомія. Порівнянні данні розподілу захворювань оперованих хворих відображені в таблиці.

Таблиця

Порівняльні дані розподілу оперованих хворих по основному захворюванню в контрольній і досліджуваної групах.

Найменування захворювання Контрольна група Досліджувана | група Всього

Абс % Абс % Абс %

Рак сліпої кишки 4 8,9 2 6,2 6 7,8

Рак правої половини ободової кишки 36 80 28 87,6 64 87,1

Хвороба Крона (ІЦВК) 5 11,1 2 6,2 7 9,1

Усього 45 100 32 100 77 100

' При цьому усім хворим виконувалися різноманітні види терміно-латерапьного ілеотрансверзоанастомоза, із них 45 - по класичній методиці (контрольна група), 32 - за розробленим способом (досліджувана група).

У роботі використані клінічні, ендоскопічні, рентгенологічні, функціональні, математичні і статистичні методи дослідження.

Усі хворі перед операцією проходили відповідне повне клінічне, лабораторне та інструментальне обстеження.

Ураховуючи складність вивчення функціональних особливостей ІЦВК в експерименті, для отримання більш точних данних, були створені і досліджені математичні моделі здорового ІЦВК і запропонованого терміно-латерального анастомозу. Дослідження полягало у визначенні швидкості та тиску під час просування вмісту з тонкої у товсту кишку. Як провідне середовище використовували струмопровідний папір, виготовляючи з нього модель геометрично подібну за формою та повздовжнім перетином кінцевої ділянки термінального відділу клубової кишки та початкових відділів товстої.

Метод математичного моделювання обраний не випадково. Він дозволяє з достатньою точністю провести намічені дослідження, не прибігаючи до інвазії. За допомогою цього методу був проведений порівняльний аналіз особливостей функціональних процесів просування вмісту по ІЦВК у нормі й у розробленій новій анатомо-функціональній конструкції. Нормальним, ми вважаємо ілеодекальний відділ кишечника, як анатомо-функціональну конструкцію, що складається з обов'язкових і постійних елементів, які вказані на схемі.

РИС. ІЛГОЦЕКАЛЬНИЙ ВІДДІЛ КИШЕЧНИКА

1. ПРЕДАМПУЛЯРНЕ ЗВУЖЕННЯ ЗДУХВИННОЇ КИШКИ

2. АМПУЛА ЗДУХВИННОЇ КИШКИ

3. СФІНКТЕР 8АРОЛІУСА '

4. БАУПНИЄВ А ЗА ГУЛКА (ВЕРХНЯ І НИЖНЯ ГУБА)

5. СЛІПА КИШКА

5. СФІНКТЕР БУЗІ 7. ПОЧАТКОВИЙ ВІДДІЛ ОБОДОВОЇ КИШКИ

3. СФІНКТЕР ГІРША 9. ЗАТУЛКА РОЗАНОВА - ЮРАСОВА

На підставі цього нами запропонований і розроблений спосіб ілеотрансверзоанастомоза (рішення про видачу патенту на винахід №98105251, 1999 р.), який виконується таким чином:

1. Після проведення геміколєктомії перший ряд швів накладається на куксу товстої кишки за допомогою апарата УО відступивши 5-7 мм від лінії резекції. Після цього накладається один кисетний шов з обов'язковим захватом у нього теній, що дозволяє з'єднати їх в одну точку.

2. Розтин стінки ободової кишки (до 17-18 мм) проводиться між теніями попереково, без перетинання поперекових і подовжніх м'язових волокон на відстані 7-8 см від місця резекції. Анастомозування тонкої і товстої кишки проводимо двухрядним швом. Причому другий ряд інвагінує перший у просвіт кишки. У 16 хворих анастомозування проводилося безпосереднім з’єднанням тонкої і товстої кишки апаратом АКА-2 (рішення про видачу патенту №99031688, 1999 р.).

3. Далі провадиться фіксація тонкої кишки уздовж кукси ободової на протязі 4-5 см. Створення предампулярного звуження на відстані 7-9 см від зони анастомозу, шляхом накладення окремих серозно-м'язових швів вкругову з шагом 1 см., у таким чином звужуючи її просвіт до 2 см .

У результаті проведеного математичного моделювання ми визначили, що формування предампулярного звуження й ампули призводить до зниження швидкості одиничного об”єму хімуса в середній частині сформованої ампули з 23,4 смЗ у хв. до 17,8 смЗ у хв., що практично дорівнює швидкості одиничного об”єму хімуса в ампулі нормального ІЦВК И6.9 смЗ у хвЛ і дозволяє уповільнити просування кишкового вмісту в зазначеній зоні (умовною кількістю 1000 мл) із 42,7 хв. до 91,6 хв., тобто більш ніж у 2 раз.

Проте, якщо не робити фіксацію тонкої кишки уздовж товстої, у зоні анастомозу може підвищуватися тиск 150 мм рт ст. при тому, що в зоні баугінієвій затульці в нормі тиск складає 42 мм рт. ст. Фіксація тонкої кишки уздовж кукси товстої дозволяє не тільки знизити тиск у зоні анастомозу до 48 мм рт ст., тобто більш ніж у З разу, але і забезпечити порційність надходження хімуса в товсту кишку, а також перешкодити рефлюксу.

При великих резекціях до 1-1,5 м клубової кишки, коли зменшується всмоктування з кишечника і час пасажу, перерахованих вище елементів затримки - недостатньо. Тому в цих випадках ми запропонували формувати додаткову ампулу здухвинної кишки,

(розміром у 1,2 разу , більше першої) шляхом створення другого звуження на 10 см проксимальніше першого. Це дозволяє ще більше знизити швидкість одиничного об’єму (до 10,56 смЗ хв.) у середній частині першої ампули, збільшити час просування кишкового вмісту (умовним обсягом 1000 мл) до 195,8 хв. тобто більш, ніж у 2 рази і забезпечити більш стійкий антирефлюксний захист за рахунок створення надлишкового тиску в другій ампулі, який більший на 6,55 мм рт. ст.

Клінічна оцінка ефективності запропонованого засобу проводилася по таких критеріях: оцінка функціональних результатів; наявність ранніх і пізніх ускладнень; повнота соціальної і трудової реабілітації хворих.

У хворих досліджуваної групи відзначена наявність порційного надходження вмісту з тонкої кишки в товсту, відсутність синдрому «сліпого мішка», відсутність рефлюкса в тонку кишку і рефлюкс-ілеіта у віддаленні терміни (2-3 роки) після операції. У цих хворих при колоноскопічному дослідженні зона анастомозу не зяяє, а має щелевидну чи розеткоподібну форму, надходження хімуса у товсту кишку відбувається порційно з інтервалом, у середньому, 10 хвилин. Ознак запалення немє. Слизова товстої кишки, видимої частини клубової - звичайного кольору, наявності патологічних утворень слизової оболонки на всьому протязі не визначено. Зона анастомозу рухома. Співусття відкривається воронкоподібно і тонкокишковий вміст починає надходити з тонкої кишки у товсту через декілька секунд після початку розкриття. Причому хімус надходить не у попереково-ободову кишку, а у сформовану культю, яка в свою чергу, скорочуючись “викидає” вміст дістальніше, випорожняючись практично повністю.

При ірігоскопії рефлюкса у тонку кишку не відмічається. Гаустрація товстої кишки збережена. При наданні надлишкового тиску контрастна маса надходить до клубової кишки і контрастує створену ампулу, яка за своєю формою і розмірами подібна до анатомічної.

. При дослідженні пасажу барію звичайним методом таза допомогою контрастних (барієвих) маркерів виявлена затримка пасажу в ампулі тонкої кишки перед зоною анастомозу до 5 хвилин.

Загальний час просування кишкового вмісту у хворих досліджуваної групи в 2-4 разу більше, ніж у хворих контрольної групи, що ми пояснюємо наявністю у елементів затримки. Надходження контрасту з клубової кишки через зону співустя порційне. Частота надходження співпадає з даними колоноскопії.

Проаналізувавши клінічні та інструментальні дослідження відзначено, що у хворих досліджуваної групи ускладнень із боку анастомозу не відзначено, проте у контрольній групі відзначено 4 випадку неспроможності анастомозу (8,9%) і 2 випадки летальності. У досліджуваній групі випадків летальності не було. Завдяки низькому відсотку післяопераційних ускладнень, відзначене зниження ліжко-дня майже в 2 рази у хворих досліджуваної групи.

Застосування запропонованого способу ілеотрансверзоана-стомоза дозволило скоротити терміни соціальної реабілітації оперованих хворих і знизити відсоток інвалідизацші. Так у контрольній групі з 66,6% хворих працездатного віку, у 33,3% визначена інвалідність, і гака ж кількість хворих повернулася до праці, а в досліджуваній групі з 62,4% хворих працездатного віку інвалідність визначена у 15,6% хворих, в той час, як до праці повернулося 46,8%, тобто більше двох третин.

Відзначене, так само, скорочення термінів тимчасової непрацездатності: 60 діб в контрольній групі, 45 діб у

досліджуваній.

Проведене вивчення результатів лікування у 32 хворих із використанням розробленого способу відновлення безперервності кишкового каналу шляхом створення нової оригінальної анатомо-функціональної конструкції показало його безсумнівні функціональні переваги. Спосіб технічно легко виконується і доступний широкому колу практичних колопроктологів та хірургів.

висновки

1. Після видалення ІЦВК із накладенням анастомозу

традиційними методами, .мають місце функціональні розлади діяльності кишечника, основні з яких: порушення

' всмоктування (синдром мальабсорбції), рефлюкс із товстої

кишки а клубову, рефлюкс-ілеіт, синдром “сліпого мішка”.

2. Для запобігання функціональних розладів діяльності

кишечника після видалення ілеоцекального відділу треба, під час проведення реконструктивно-відновних операцій, відновити анатомо-фуикціональні особливості втраченого ілеоцекального відділу і його складаючих. ,

3. Запропонована нова анатомо-функціональна конструкція

з'єднання тонкої і товстої кишок, є найбільш гистотопографо-анатомічноподібною до ілеоцекального відділу кишечника, що підтверджено клінічним, функціональним і

математичним дослідженнями.

4 . Формування предампулярного звуження й ампули призводить

до зниження швидкості просування хімуса у середній частині сформованої ампули на 6,5 смЗ у хв., що дозволяє уповільнити просування кишкового вмісту в зазначеній зоні більш ніж у 2 рази.

5. Фіксація тонкої • кишку уздовж кукси товстої дозволяє не

тільки знизити тиск у зоні анастомозу більш ніж у 3 рази, але і забезпечити порційність надходження хімуса в товсту кишку і перешкодити рефлюксу. .

6. При великих резекціях (до 1-1,5 м тонкої кишки), коли зменшується усмоктування з кишечника і час пасажу, формування одної ампули тонкої кишки недостатньо. Тому в цих випадках доцільно формувати додаткову ампулу тонкої кишки, на 10 см гіроксимальніше першої.

7. Наявність додаткової ампули дозволяє ще більше знизити швидкість одиничного об”єму на 7,3 смЗ хв., збільшити час просування кишкового вмісту більш, ніж у 2 рази, чим при

наявності одної ампули, і забезпечити більш стійкий антирефлюксний захист за рахунок створення надлишкового тиску на 6,55 мм рт. ст. в другій ампулі.

8. Використання розробленого способу дозволило попередити виникнення рефлюкса, рефлюкс-ілєіта, синдрому «сліпого мішка», забезпечити частоту опорожнения до 1-2 разів у добу, створити умови для порційності просування кишкового вмісту у 81% хворих, зменшити число ускладнень із боку анастомозів на 8,9 %, загальних ускладнень на 33,7%, загальну

післяопераційну летальність на 4,4%, збільшити середнє число пацієнтів відновивших трудову діяльність на 13,6%.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Пойда О.І., Мельник В.М., Ковтонюк М.В. Вибір методу

відновлення безперервності кишківника після видалення ілеоцекального відділу // Клінічна хірургія. - 1996.- №10.- С.45-47. .

2. Ковтонюк М.В. Дополнительные методы исследования моторики толстой кишки // Журнал практичного лікаря.- 1999.-№3.- С.30-31.

3. Ковтонюк М.В. Функциональные нарушения кишечника в отдаленные сроки после удаления илеоцекального отдела кишечника// Ліки України. 1999,- №9,- С.57 - 60.

4. Ковтонюк М.В. Особенности формирования илеотрансверзо -

анастомоза после правосторонней гемиколэктомии. // Тези доповіді 3-ї міжнародної конференції «Проблемы реабилитации проктологических больных».- Вітібськ: Білоруський центр

наукової мед. Інформації МОЗ РБ, 1998.- С. 199-200.

АНОТАЦІЯ

Ковтонюк М.В. Вибір методу відновленая безперервності травного каналу після видалення ілеоцекального відділу кишечника,- Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністью 14.10.03-хірургія.- Київська медична академія післядипломної освіти ім. П.Л.Шупика МОЗ України, Київ, 1999 р.

Дисертацію присвячено питанням відновної хірургії товстої кишки.

У роботі поданий оригінальний спосіб терміно-латерального ілеотрансверзоанастомоза і відповідно анатомо-функціональної конструкції, яка по своїм функціонатьним особливостям подібна ілеоцекальному відділу кишечника. В експериментальному розділі за допомогою математичного моделювання проведена порівняльна оцінка запропонованого анастомозу та ілеоцекального відділу кишечника, яка підтверджує їх ідентичність.

Дана клінічна оцінка використання розробленого способу. Встановлено, що при використанні запропонованого способу вдалося зменшити число ускладнень з боку анастомозів на 8,9 %, загальних ускладнень на 33,7%, загальна післяопераційна летальність на 4,4%.Середнє число пацієнтів відновивших трудову діяльність збільшилось на 13,6%.

Ключові слова: термино-латеральньгй ілеотрансверзоанастомоз, резекція ілеоцекатьного відділу кишечника, правобічна геміколектомія, антирефлюксний захист, затримка пасажу кишкового вмісту.

SUMMARY

Kovtoniuk M.V. Choice of the reconstruction method of the digestive duct continuity after the ileocaecum gut resection. — Handwriting.

Disertation on the completion of academic degree Philosophy Doctor on a speciality 14.01.03 - surgery. - Kiev Medical Academy for Post-Graduate Education of Ministry of Health of Ukraine, Kiev, 1999.

The original method of the terminal lateraL ileotranversoanastomosis, functionally working as native ileocaecum gut is proposed here. Comparative functional evaluation of the proposed anastomosis has been made using the mathematics analysis. Comparative clinical evaluation of this method compared to traditional methods of the anastomosis has been made before.

Key words: terminal ileotransversoanastomosis, ileocaecum gut resection, right-side hemicolectomy, antireflux defense, gut lining propulsion delay.

АННОТАЦИЯ

Ковтонюк M.B. Вибор метода восстановления непрерывности пищевого канала после удаления илеоцекального отдела кишечника. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата медицинских наук по специальности 14.10.03-хирургия. - Киевская медицинская академия последипломного образования им. П.Л.Шупика М3 Украины, Киев, 1999 г.

Диссертация посвящена вопросом восстановительной хирургии толстой кишки.

В роботе представлены данные, полученные при изучении непосредственных и отдаленных результатов реконструктивновосстановительных операций с удалением илеоцекального отдела кишечника и основана на анализе клинического опыта операций, выполнявшимся 77 больным. На основании полученных данных представлен разработанный оригинальный способ терминолатерального илеотрансверзоанастомоза и, соответственно, анатомофункциональной конструкции, которая по своим функциональным особенностям подобна илеоцекальному отделу кишечника. Данный способ анастомоза применяется для восстановления непрерывности кишечника при резекции илеоцекального отдела и правосторонней гемиколектомии.

В экспериментальном разделе с помощью метода гидродинамической аналогии (математического моделирования) проведена сравнительная оценка предложенного анастомоза и физиологического (нормального) илеоцекального отдела кишечника, которая подтверждает их большу функциональную схожесть.

Дана функциональная оценка предложенного способа. Установлено, что при применении данного способа анастомозироваия, даже в отдаленные сроки после операции (2-3 года) зона анастомоза не зияет, а имеет щелевидную или розеткообразную форму, отмечается порционное продвижение содержимого тонкой кишки в толстую с интервалом, в среднем, 10 минут за счет задержки в ампуле тонкой кишки перед зоной анастомоза. Отмечено отсутствие таких поздних осложнений, как -рефлюкс в тонкую кишку и рефлюкс-илеит, синдром “слепого мешка”. Частота дефекации у больных, которым анастомозирование выполнено данным способом, не более 1-2 раз в сутки, что определяет их успешную социальную и трудовую реабилитацию. Полученные данные базируются на современных методах эндоскопических и рентгенологических исследований.

Дана клиническая оценка использования разработанного способа, которая базируется на изучении результатов лечения 30 больных, которым было выполнена правосторонняя гемиколэктомия

по Поводу рака правых отделов толстой кишки и 2 больных, которым была выполнена резекция илеоцекального отдела по поводу болезни Крона слепой кишки. Результаты лечения сравнивали с репрезентативной контрольной группой (45 больных). Установлено, что при использовании предложенного способа анастомозирования тонкой и толстой кишек удается уменьшить число ранних послеоперационных осложнений со стороны анастомозов на 8,9 %, общих осложнений на 33,7%, летальность на 4,4%. Среднее число пациентов восстановивших трудовую деятельность увеличилось на 13,6% по сравнению с контрольной группой.

Ключевые слова: термино-латеральный илеотрансверзоанастомоз резекция илеоцекального отдела кишечника, правосторонняя гемиколэкгомия, антирефлюксная зашита, задержка пассажа кишечного содержимого.