Автореферат и диссертация по медицине (14.01.02) на тему:Влияние гипо-гипермагнитного поля на функцию желез внутренней секреции у терапевтических больных

Міністерство охорони здоров’я України Львівський державний медичний університет

РГЗ

І/й _ 9 ИЮ"

ІІа правах рукопису

Смашо

Орися Мирославівна

УДК: 816.1-085.847.8-06:616.43/ .45

ВПЛИВ ГІПО-ГІПЕРМАГНІТНОГО поля НА ФУНКЦІЮ ЗАЛОЗ ВНУТРІШНЬОЇ СЕКРЕЦІЇ У ТЕРАПЕВТИЧНИХ ХВОРИХ

14.01.02 - “Внутрішні хвороби”

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук

Львів-1997

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Львівському державному медичному університеті

Науковий керівник - доктор медичних наук, професор Заремба Євгенія Хомівиа

Офіційні оповенти: Заслужений діяч науки і техніки України,

доктор медичних наук, професор Виговський Володимир Павлович

доктор медичних наук, професор Баиімакова Наталія Василівна

Ведучий заклад - Київська медична Академія

післядипломної освіти МОЗ України

Захист відбудеться

_1997 р. на засіданні

спеціалізованої вченої ради К 04./9.02 у Львівському державному медичному університеті (290010, м.Львів, вул.Пекарська,69).

З дисертацією можна ознайомитись в бібліотеці університету за адресою: м.Львів, вул.СічовшаСтрільців, 6. А Автореферат розіслано “

¿1997 р.

Вчений секретар спеціалізованої ради

Федорів Я.М.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність проблеми.

Функціональний стан системи гіпофіз - кора наднирників має важливе значення в патогенезі серцево-судинних захворювань (Ганджа И.М., Фуркало Н.В., 1973; Касаткина Л.В., Пивоваров В.Н., 1989; Лаане П.І.и еоавт., 1992; Мрочек А.Г. и еоавт., 1992; Mcintosh H.D., 1989; Condorelli М., Volpe М., 1989). При високій глюкокортико'ідній активності включаються механізми, які ведуть до патологічних зрушень в катаболізмі ліпідів низької щільності, до перетворення вуглеводів в жири (Айсон Э.Й., 1974; Смирнов И.В., 1975; Nanjee M.N., Miller N.E., 1989), підвищення вмісту холестерину в крові (Титов В.А. и еоавт., 1982), пошкодження ендотелію і інтими судин (Bjurkernd S., 1973). Існує тісний кореляційний зв’язок між підвищеним рівнем кортизолу в сироватці крові і коронарним атеросклерозом середнього або важкого ступеня (Сгаут Р.У., 1985; Dreifuss P.M., 1996). Гіперкортицизм викликає зміни кількості, біосинтезу, перетворення та рецепції окремих нейромедіаторів у структурах центральної нервової системи (Кононенко В.Я. и еоавт., 1994).

Активність кори наднирників пов’язана з функцією інших залоз внутрішньої секреції. Взаємодія інсуліну і контрінсу-лярних гормонів має велике значення в регуляції функції та метаболізму міокарда (Гончар І.В.і співавт., 1994). Ріст глю-кокортикоїдної активності розглядається, як наслідок гіпе-рінсулінемії, що сприяє коронарному атеросклерозу (Пивоваров В. Н., 1978). Згідно результатів ряду досліджень, підвищений рівень циркулюючого в крові інсуліну слід розглядати як фактор ризику серцево-судинних захворювань. В багатьох клінічних і експериментальних роботах підтверджено зв’язок високого рівня інсуліну в крові з атеросклеротичними пошкодженнями в артеріальній стінці (Е.И.Соколов и co-авт., 1997; Haffner S., 1988).

Дослідження гормональної активності при хронічній ішемічній хворобі серця свідчать про виражені її порушення (Фитилев С.Б. и еоавт., 1985; Соколов Е.И. и еоавт., 1991; L.G.Crozier et al., 1989). Значне підвищення концентрації

З

кортизолу у крові спостерігається при інфаркті міокарда, ускладненому кардіогенним шоком, недостатністю кровообігу, розривами серця (Малая JI.Т., Волков В.И., 1980). Підвищення базального рівня АКТГ і кортизолу характерне для хворих на стенокардію (Дудаев и соавт., 1985; Барац С.С., 1988).

Враховуючи дані щодо порушень концентрації гормонів кори наднирників і островкового апарату підшлункової залози в крові хворих на серцево-судинну патологію, цілком природно виникає питання їх корекції з метою досягнення терапевтичного результату в даної категорії пацієнтів. В цьому плані нами використано гіпо-гіпермагнітне поле в комплексі з лікарськими препаратами (нітратами, антагоністами кальцію, бета-адреноблокаторами, гіпотензивними і ін. середниками) для лікування хворих на стабільну стенокардію II і III функціональних класів.

Магнітне поле знижує артеріальний тиск крові, стимулює кровотворну функцію, позитивно впливає на серцево-судинну систему (Пономарев Ю.Т.и соавт., 1984; Смирнов И.С., Воронцова E.H., 1987; Немой И.Ф.и соавт., 1987).Доведена ефективність магнітного поля при ішемічній хворобі серця (Боголюбов В.М.и соавт., 1979; Patrie L.L.et al., 1983).Змінне магнітне поле має антиоксидантний ефект, що дозволяє покращувати тромболітичну терапію у хворих на серцево-судинну патологію (Тукешева Б.ПІ., Нусс С.И., 1994). Виявлено позитивний результат застосування змінних магнітних полів при лікуванні хворих на гіпертонічну хворобу та атеросклероз у осіб похилого віку (Самосюк І.З.І співавт., 1993).

Магнітотерапія використовується при лікуванні екзогенних отруєнь. Вона покращує гемодинамічні показники, стимулює фагоцитоз з підвищенням активності нейтрофілів і рівня В-лімфоцитів (Лужников Е.А.И соавт., 1995).Створюються магнітні мазі для лікування кишкових нориць, гнійно-інфекційних захворювань м’яких тканин (Черкасова О.Г. и соавт., 1990).

Проте, кількість робіт з вивчення впливу гіпо-гіпермагніт-ного поля на серцево-судинну систему обмежена. Відомі тільки поодинокі праці відносно впливу магнітного середовища на фукціональний стан залоз внутрішньої секреції у хворих на серцево-судинну патологію (Орлов Л.Л. и соавт., 1985,1986; Чоговадзе В.А., 1986). Досліджень про дію гіпо-гі-пермагнітного поля на функцію наднирників і інсулярного апарату підшлункової залози у хворих на стабільну стенокар-

Мета роботи:

вивчити в комплексі функціональний стан гіпофізу, кори наднирників і островкового апарату підшлункової залози у хворих на стабільну стенокардію II і III функціональних класів до лікування і після курсу гіпо-гшермагнітної терапії в залежності від віку пацієнтів і важкості протікання хвороби.

Провести аналіз клінічних результатів лікування, пов’язавши їх з віком хворих, важкістю перебігу хвороби і динамікою концентрації гормонів в плазмі крові.

Завдання дослідження.

1.Визначити рівень АКТГ, кортизолу, альдостерону, інсуліну, С-пептиду, глюкагону в плазмі крові практично здорових чоловіків (контрольна група) в залежності від віку.

2. Дослідити концентрацію гормонів (АКТГ, кортизолу, альдостерону, інсуліну, С-пептиду, глюкагону) в плазмі крові хворих на стабільну стенокардію II і III ФК в залежності від віку хворих і важкості хвороби.

3. Вивчити динаміку рівня концентрації гормонів кори иад-нирників і островкового апарату підшлункової залози при використанні гіпо-гіпсрмагиітного поля в комплексному лікуванні хворих на стабільну стенокардію II і III ФК.

4. Встановити ефективність гіпо-гіпермагнітного поля в комплексному лікуванні хворих на стабільну стенокардію (І і III ФК в залежності від віку хворих, важкості протікання хвороби і динаміки гормональних показників в плазмі крові.

Наукова новизна дослідження.

Вперше комплексно вивчено динаміку показників функції гіпофізарно-наднирникової системи і островкового апарату підшлункової залози в крові хворих на стабільну стенокардію

II і III ФК при лікуванні гіпо-гіпермагнітним полем.

Виявлена тенденція до нормалізації рівня АКТГ, кортизолу, альдостерону, інсуліну, С-пептиду і глюкагону в плазмі крові під дією гіпо-гіпермагнітного середовища.

Встановлено, що призначення гіпо-гіпермагнітного поля в комплексному лікуванні хворих на стабільну стенокардію II і

III ФК дає позитивні терапевтичні результати.

Виявлений кореляційний зв’язок між концентрацією гормонів в плазмі крові і клінічними результатами лікування гіпо-

гіпермагнітним полем у хворих на стабільну стенокардію.

Теоретично обгрунтована і практично доказана ефективність гіпо-гіпермагаітного середовища в комплексному лікуванні хворих на стабільну стенокардію II і III ФК.

Положення, що виносяться до захисту.

1.Типи динаміки показників гормональної активності гіпофізу, кори наднирників і островкового апарату підшлункової залози у хворих на стабільну стенокардію II і III ФК, які характеризуються значною неоднорідністю. Концентрація АКТГ, кортизолу, альдостерону, інсуліну, С-пептиду, глюкагону в крові залежить від віку хворих і важкості протікання хвороби.

2. Виявлений вплив гіпо-гіпермагнітного поля на гормональну активність крові і клінічні результати комплексного лікування хворих на стабільну стенокардію II і III ФК.

3. Обгрунтована ефективність гіпо-гіпермагнігного поля в комплексному лікуванні хворих на стабільну стенокардію II і III ФК.

Практичне значення роботи і впровадження.

Обгрунтоване лікування хворих на стабільну стенокардію II і III ФК гіпо-гіпермагнітним полем в комплексі з медикаментозними препаратами.

Позитивні терапевтичні результати у 87,7% випадків дозволяють рекомендувати гіпо-гіпермагнітну терапію для лікування хворих на серцево-судинну патологію.

Гіпо-гіпермагнітне поле потрібно призначати в комплексі з лікарськими препаратами (нітратами, бета-адреноблокатора-ми, антагоністами кальцію, седативними, гіпотензивними та іншими середниками). Ефективність гіпо-гіпермагнітного поля при лікуванні хворих на стабільну стенокардію дозволяє зменшити терапевтичну дозу лікарських препаратів.

Діагностика важкості хвороби і прогнозування ефективності лікувальних заходів на основі вивчення гормональної активності крові у хворих на стабільну стенокардію впроваджені в терапевтичних і кардіологічних відділеннях обласних і міських лікарень Львівської, Волинської та Хмельницької областей.

Дані про вплив гіпо-гіпермагнітного поля на функцію залоз внутрішньої секреції у хворих на стабільну стенокардію включені в лекційний курс і практичні заняття на кафедрі

сімейної медицини з курсом клінічної імунології факультету^ післядипломного навчання, кафедрі нормальної фізіології Львівського державного медичного університету, кафедрі сімейної медицини з курсом клінічної імунології і алергології Київської медичної Академії післядинломної освіти.

Для вдосконалення і поширення вказаних методик видано:

- методичні рекомендації “Терапія гіпо-гіпермагнітним полем хворі« на патологію внутрішніх органів;

- інформаційний листок “Магнітотерапія в комплексному лікуванні стенокардії’’.

Оформлені і зареєстровані в патентному відділі Львівського державного медичного університету раціоналізаторські пропозиції: 1) Використання методу магнітотеранії при лікуванні хворих на стабільну стенокардію; 2) Спосіб лікування гіпертонічної хвороби з використанням гіпо-гіпермагнітного поля.

Апробація дисертації.

Матеріали дисертації доповідались на обласній науково-практичній конференції (Трускавець, 1991); науково-практичній конференції працівничків Львівської міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги (Львів, 1992); засіданнях обласного терапевтичного товариства (Хмельницький, 1995); засіданнях обласного кардіологічного товариства (Львів, 1992,1996).

Публікації.

За матеріалами дисертації опубліковано 12 робіт, в тому числі інформаційний листок і методичні рекомендації.

Особиста участь автора.

Автор приймала участь в обстеженні та лікуванні хворих на стабільну стенокардію II і III ФК. Виконала обробку, аналіз, узагальнення отриманих результатів.

Обсяг і структура дисертації.

Матеріали дисертації викладені на 120 сторінках друкованого тексту і складаютіля із вступу, 4 розділів, обмірковування результатів власних досліджень, висновків, впровадження результатів дослідження в практику охорони здоров’я і практичних рекомендацій. Робота проілюстрована 20 таблицями і 13 рисунками. Бібліографічний показник містить 387 літературнихх джерел.

ЗМІСТ РОБОТИ

Клінічна характеристика хворих і методи їх обстеження

Вроботі приведено аналіз результатів обстеження та лікування 129 осіб чоловічої статі віком від ЗО до 74 років. Хворих на стабільну стенокардію II ФК було 65 і III ФК - 64 чоловіки. Контрольну групу склали 46 практично здорових чоловіків.

Обстеження полягало у детальному клінічному, лабораторних та інструментальних дослідженнях. Лабораторні дослідження проводились до початку лікування і в кінці курсу терапії.

Для вивчення гормонального гомеостазу досліджували АКТГ, кортизол, альдостерон, інсулін, С-пептид і глюкагон в плазмі крові. Венозну кров брали натще з 7 до 8 год ранку. Дослідження проводили радіоімунологічним методом. Гормони визначали в плазмі крові наборами таких реактивів: кортизол

— "Стерон-К-125І" і "Стерон-К-125М" Інституту біоорганічної хімії БРСР (Стрельчонок О. А. і співавт., 1989, 1990), альдостерон — набором реактивів компанії ORIS Industrie SA (Франція) і андренокортикотропний гормон (АКТГ) — набором реактивів компанії ORIS Industrie SA "ACTHK-PR" (Франція), інсулін — набором реактивів "РИО-ИНС-ПГ-125J" Інституту біоорганічної хімії АН БРСР (Чащин В.А. і співавт., 1989), С-пептид - набором реактивів фірми Вук Saugtec Diagnostica (ФРН) — "RIA-matC-Peptid//(Byk-Sagtec Diagnostica, 1989), а глюкагон — набором реактивів фірми BIODATA Products (Італія) - GLUCAGON КІТ (BIODATA Products, 1987). Всього проведено 1824 лабораторних досліджень.

Загальноклінічні, біохімічні аналізи крові та електрокар-діоірафію виконували при поступленні, на 6-8, 9-12 добу та перед випискою.

Результати досліджень обробляли методом варіаційної статистики. Визначали середнє арифметичне (X), стандартну помилку середнього арифметичного (щ), рівень достовірності (р).

Аналіз клінічних результатів лікування проводився нами з урахуванням частоти, інтенсивності і тривалості загрудинних болів, змін ЕКГ, частоти пульсу, рівня артеріального тиску,

толерантності до фізичного навантаження. Враховувався рівень тригліцеридів, загального холестерину і холестериновий коефіцієнт атерогенності. Оцінка результатів лікування проводилась за 5-бальною системою: значне покращання, покращання, без перемін, погіршення, значне погіршення.

Результати досліджень

Згідно з одержаними нами даними, рівень гормонів в крові практично здорових чоловіків залежав від віку обстежених. Концентрація АКТГ і кортизолу з віком підвищувалася, а рівень альдостерону у чоловіків віком 60-74 роки був на 29,0% нижче показників осіб молодого (30-44 роки) віку. Виявлено підвищення рівня інсуліну в крові осіб похилого віку (127,94-7,1 пмоль/л у віці 60-74 роки проти 103,62-3,7 пмоль/л в 30-44 роки). Внаших дослідженнях відмічено збільшення концентрацції С-пептиду і глюкагону в крові осіб середнього і похилого віку, що можна пов’язати зі збільшенням у них рівня інсуліну.

У обстежених хворих виявлено підвищення рівня кортизолу у порівнянні з нормальними величинами. Спостерігався певний зв’язок між віком хворих і концентрацією гормонів у крові. Найвища концентрація кортизолу була у хворих на стабільну стенокардію III ФК віком 60-74 роки (593-41,12 пмоль/л).При стабільній стенокардії II ФК у осіб тієї ж вікової групи вона дорівнювала 529,44-27,57 нмоль/л.

Рівень адренокортикотропного гормону (АКТГ) в плазмі крові обстежених нами хворих до лікування також перевищував контрольні показники. Це підвищення було більш вираженим, ніж при визначенні кортизолу. На це вказує зменшення коефіцієнта кортизол/АКТГ. Найбільш високі показники були зареєстровані у хворих віком 60-74 роки при стабільній стенокардії III (12,70-0,49 пмоль/л при віковій нормі 6,93-0,66 пмоль/л). При стабільній стенокардії II ФК у хворих середнього (45-59 років) і молодого (30-44 роки) віку показники АКТГ були близькими до норми.

Отримані дані свідчать про те, що рівень АКТГ і кортизолу в крові підвищується зі збільшенням віку пацієнтів і наростанням важкості хвороби.

Рівень альдостерону до лікування був підвищений, особливо у осіб похилого віку.При стабільній стенокардії III ФК у хворих віком 30-44 роки підвищення альдостерону перед лікуванням дорівнювало 36,7%, в 45-59 років - 40,9%, у 60-

74 роки - в два рази перевищило рівень контрольної групи.

Концентрація інсуліну в плазмі крові хворих на стабільну стенокардію перевищувала контрольний рівень, але статистично вірогідним це підвищення було тільки при стабільній стенокардії III ФК (Р<0,05). Ці дані виявлені як при прямому визначенні інсуліну, так і при визначенні С-пептиду. Як відомо, інсулін і С-пептид поступають в кров у еквімолярних кількостях, але метаболічний кліренс у С-пептиду вищий, ніж у інсуліну, що лежить в основі різниці концентрації цих гормонів в крові. Збільшення концентрації інсуліну і С-пептиду у крові хворих середнього і похилого віку свідчить про підвищення кліренсу інсуліну або зниження метаболічного кліренсу С-пептиду. Коефіцієнт С-пептид/інсулін є важливим показником швидкості катаболізму інсуліну (Модников О.П., 1983; Колпакова Г.В. и соавт., 1989; Доценко Н.Д. и соавт., 1989).

Метаболічним антагоністом інсуліну є глюкагон. Підвищення рівня глюкагону в крові у фізіологічних межах підвищує рівень глюкози за рахунок стимуляції глікогенолізу і гліконеогенезу в печінці, а зниження концентрації глюкагону в плазмі крові вказує на протилежний ефект.

У наших хворих рівень глюкагону до лікування був підвищеним, але вірогідним (Р<0,05) це підвищення було тільки у пацієнтів 30-44 роки при стабільній стенокардії III ФК.

Враховуючи отримані дані щодо змін функції наднирників і островкового апарату підшлункової залози у хворих на стабільну стенокардію, природньо виникало питання про можливість використання лікувальних заходів, які позитивно впливали б на гормональний статус хворого організму, компенсували порушення, які при цьому спостерігаються. Вцьо-му плані для лікування стабільної стенокардії II і III ФК нами використане гіпо-гіпермагнітне поле.

Нами вивчався вплив гіпо-гіпермагнітного поля на функціональний стан гіпофізарно-наднирникової системи і островкового апарату підшлункової залози хворих на стабільну стенокардію II і III ФК в залежності від важкості захворювання і віку пацієнтів, проводився аналіз результатів лікування, пов’язуючи їх з показниками гормонів в плазмі крові.

Гіпо-гіпермагнітне поле, яке створювалось в екранованій палаті, призначалось в комплексі з медикаментозними препаратами (нітрати, антагоністи кальцію, бета-адреноблока-тори, гіпотензивні середники). Дія магнітного поля проводи-

лась, змінюючи частоти за правилами “золотого перерізу”, у зростаючій послідовиості 5, 8, ІЗ, 21 Гц протягом і, 3, 5, 8хв. Час експозиції був 60 хв., курс лікування - 10 сеансів.

Після курсу медикаментозної терапії без використання магнітного поля показники АКТГ, кортизолу, альдостерону в плазмі крові перевищували контрольні величини. Рівень альдостерону найбільше (на 23,6%) знизився у хворих віком 60-74 роки зі стабільною стенокардією III ФК. У віці 45-59 років зниження склало 17,0% і найменшим (10,8%) воно було у молодих (30-44 роки) хворих.

В результаті проведеного лікування наступило зниження рівня інсуліну у хворих на стабільну стенокардію II ФК у вікових групах 30-44 і 45-59 років, але виявлені показники перевищували дані контрольної групи. У хворих віком 60-74 роки показники інсуліну після лікування знаходилися на рівні вихідних (до лікування) даних. При стабільній стенокардії III ФК показники інсуліну знизились у хворих віком 30-44 роки на 5,6%, 45-59 років - на 4,8%, 60-74 роки - на 2,1%.

Зниження концентрації С-пептиду в крові після медикаментозного лікування відмічено у всіх вікових групах хворих на стабільну стенокардію II ФК, але статистично вірогідним (Р<0,05) воно було тільки у молодих осіб (30-44 роки).У хворих на стабільну стенокардію III ФК рівень С-пептиду в крові був знижений на 2-3% відносно даних до лікування і перевищував рівень гормону контрольної групи обстежених.

Медикаментозне лікування сприяло зниженню рівня глюкагону в крові у хворих на стабільну стенокардію II і III ФК всіх вікових груп. У хворих віком 30-44 роки рівень глюкагону в крові досягав величини контрольної групи.

Таким чином, в процесі медикаментозного лікування хворих на стабільну стенокардію II і III ФК класу спостерігається позитивна динаміка в концентрації гормонів, виявляється тенденція до нормалізації їх рівня в плазмі крові, але виявлені нами показники перевищують контрольні величини.

Після курсу магнітотерапії у хворих на стабільну стенокардію II ФК показники кортизолу в плазмі крові знизились до контрольних величин (Р<0,05) в усіх вікових групах. При стабільній стенокардії III ФК зниження досягнуло контрольних величин тільки у хворих віком 30-44 роки. У віці 45-59 і 60-74 роки показники кортизолу після застосування гіпо-гі-пермагнітного поля були нижче даних до лікування, але перевищували контрольний рівень.

Динаміка АКТГ в плазмі крові при використанні магніто-терапії характеризувалася зниженням рівня гормону до контрольних величин, що було відмічено у всіх вікових групах хворих на стабільну стенокардію II ФК (Р<0,05). При стабільній стенокардії III ФК рівень АКТГ був нижчий показників до лікування (Р<0,05), але перевищував контрольні по-казники.Складається враження, що у хворих старшого віку при важкому перебігу хвороби тенденція до нормалізації гормональних функцій виражена слабше.

Показник альдостерону в плазмі крові хворих на стабільну стенокардію II ФК класу під впливом гіпо-гіпермагнітного поля був знижений в усіх вікових групах в порівнянні з даними до лікування (Р<0,05), але перевищував контрольний рівень у хворих віком 60-74 роки. При стабільній стенокардії III функціонального класу зниження рівня альдостерону після лікування в порівнянні з даними до лікування склало у хворих віком 30-44 роки 19,0%, 45-59 років - 14,4%, 60-74 роки - 17,0%. У хворих молодого (30-44 роки) віку концентрація альдостерону була на рівні контрольних величин, а у віці 45-59 і 60-74 роки перевищувала контроль.

Враховуючи, що альдостерон може приводити до порушення серцевого ритму і провідності, викликати серцеву астму та кардіогенний шок (Сорокина Е.И.и соавт., 1981; Пономарев Ю.Т.и соавт., 1984), то виявлене зниження рівня альдостерону в крові хворих на стабільну стенокардію II і III ФК під впливом гіпо-гіпермагнітного поля є позитивним явищем в лікувальному процесі.

Як показують наші дослідження, рівень інсуліну у хворих на стабільну стенокардію II ФК після дії гіпо-гіпермагнітно-го поля знизився до контрольних показників у всіх вікових групах (Р<0,05). При стабільній стенокардії III ФК статистично вірогідним (Р<0,05) зниження показників інсуліну після лікування було у хворих віком 30-44 і 45-59 років.У віці 60-74 роки зниження склало 4,1% від рівня гормону до лікування і було недостовірним.

Показники С-пептиду після магнітотерапії були знижені в порівнянні з даними до лікування в усіх обстежених групах (Р<0,05), але на 10-17% перевищували контрольний рівень.

Ми спостерігали зниження рівня глюкагону під впливом гіпо-гіпермагнітного поля у всіх вікових групах хворих на стабільну стенокардію II ФК і в молодих пацієнтів (30-44 роки) при стабільній стенокардії III ФК (Р<0,05).У хворих ві-

ком 45-59 років і 60-74 роки при стабільній стенокардії III ФІС зниження було невірогідним і склало 5,6 і 6,9% від показників до лікування.

Після проведеного медикаментозного лікування позитивні результати відмічено у 46 з 64 (71,9%) хворих, серед яких тільки у 6 (9,4%) спостерігалося “значне покращання”. У 28,1% обстежених цієї групи, а на стабільну стенокардію III ФК - у 35,4% пацієнтів терапевтичний ефект був відсугній.

При використанні гіпо-гіпермагнітного поля позитивні терапевтичні результати були у 57 з 65 (87,7%) хворих. При стабільній стенокардії II ФК “значне покращання” було у 25,0% обстежених, при стабільній стенокардії III ФІС - у 12,1%. Відсутність терапевтичного результату у даної групи пацієнтів відмічено у 8 осіб, серед яких 6 - були зі стабільною стенокардією III ФК.

У хворих на стабільну стенокардію II і III ФК, які піддавались впливу гіпо-гіпермагнітного поля, спостерігалось зменшення частоти, тривалості і інтенсивності ангінозних приступів, стабілізація положення сегменту 8Т на ізолінії, зниження артеріального тиску і частоти пульсу. У хворих покращувався сон, зменшилась нервозність. Це дало можливість зменшити дозу антиангінальних і седативних середників.

Толерантність до фізичних навантажень після магнітотера-пії підвищилася у 7Д,6% хворих. В групі хворих, яким гіпо-гі-пермагнітне поле не призначалося, підвищення толерантності до фізичного навантаження відмічено тільки у 37,0% обстежених.

Клінічні результати лікування залежали від динаміки рівня гормонів в плазмі крові. Чітко виражена адаптація до фізичного навантаження, підвищення її порогової потужності мали місце у тих хворих, у яких після проведеного лікування проявлялась тенденція до нормалізації гормональної активності крові.“Значне покращання” і “покращання” стану хворих спостерігалось у тих випадках, коли показники концентрації гормонів наднирників і островкового апарату підшлункової залози після лікування були нормальними або близькими до нормальних величин.

Спостереження показали, що при використанні гіпо-гіпермагнітного середовища для лікування хворих на стабільну стенокардію II і III ФК зменшується потреба в медикаментах (нітратах, бета-адреноблокаторах, антагоністах кальцію, седативних і гіпотензивних середниках). Ма ' )терапія потен-

ціює дію медикаментозних середників. Нормалізуючи гормональну активність крові, гіпо-гіпермагнітне середовище покращує гемодинаміку і обмінні процеси в міокарді, покращує провідність, проявляє знеболюючий ефект.

Отримані дані свідчать про те, що в реакції серцево-судинної системи на дію гіпо-гіпермагнітного поля важливе значення належить гіпофізарно-наднирниковій системі, яка є важливим механізмом в адаптаційному процесі.

В основі лікувальної дії гіпо-гіпермагнітного середовища лежить його здатність впливати через регулювання ендокринних функцій на метаболічні процеси в тканинах, що має особливе значення при серцево-судинній патології.

Таким чином, гіпо-гіпермагнітне поле може бути з успіхом використане в комплексному лікуванні хворих на стабільну стенокардію II і III ФК, поскільки покращує гемодинаміку, обмінні процеси, збільшує толерантність до фізичного навантаження, має знеболюючий ефект.

висновки

1.При вивченні гормональних показників у крові практично здорових чоловіків нами встановлено, що рівень АКТГ, кортизолу, альдостерону, інсуліну, С-пептиду і глюкагону з віком зростає і в 60-74 роки перевищує показники молодих осіб (30-44 роки) на 25,0-30,0%.

2.В плазмі крові хворих на стабільну стенокардію II і ІІІФК рівень гормонів (ЛІСТГ, кортизояу, альдостерону, інсуліну, С-пептиду, глюкагону) підвищений в порівнянні з показниками контрольної групи. Найбільше вираженим воно було у хворих віком 60-74 роки.

3.ГІри використанні гіпо-гілермагнітного поля в комплексному лікуванні хворих на стабільну стенокардію спостерігалась позитивна динаміка в концентрації гормонів, виявлена тенденція до нормалізації їх рівня в плазмі крові. У хворих на стабільну стенокардію II ФК показники кортизолу і інсуліну знизились до рівня контрольних величин в усіх вікових групах (Р<0,05). При стабільній стенокардії III ФК зниження концентрації названих гормонів до контрольних величин було тільки у хворих молодого (30-44 роки) віку. У хворих віком 45-59 і 60-74 роки показники кортизолу і інсуліну були знижені в порівнянні з даними до лікування, але перевищували контрольний рівень.

4. В процесі дослідження нами встановлено, що використання гіно-гіпермашітного поля в комплексному лікуванні хворих на стабільну стенокардію II і III ФК приводить до покращення терапевтичних результатів. Позитивні результати лікування гіпо-гіпермагнітним полем були відмічені у 57 з 65 (87,7%) хворих, серед яких “значне покращання” мало місце у 25,0% обстежених. Толерантність до фізичних навантажень підвищилась у 72,6% хворих.

У групі хворих, яка не отримувала гіпо-гіпермагнітної терапії, позитивні результати лікування спостерігались у 46 з 64(71,9%) обстежених, серед яких тільки у 6 (9,4%) пацієнтів мало місце “значне покращання”.У 28,1% хворих цієї групи, а при стабільній стенокардії III ФК у 35,4% терапевтичний результат був відсутній. Підвищення толерантності до фізичного навантаження відмічено тільки у 37,0% хворих даної групи.

5. Клінічні результати лікування залежали від концентрації гормонів в плазмі крові, виявленої після використання терапевтичних середників. “Значне покращання” відмічено у тих пацієнтів, у яких після проведеного курсу лікування рівень гормонів кори наднирників і островкового апарату підшлункової залози був в границях норми або близьким до них.

6. Проведені нами дослідження показали, що використання гіпо-гіпермагнітного поля для лікування хворих на стабільну стенокардію II і III ФК зменшує потребу в медикаментах (нітратах, бета-адреноблокаторах, антагоністах кальцію, седативних, гіпотензщивних та інших середниках). Гіпо-гіпер-магнітотерапія потенціює дію лікувальних препаратів.

7. Отримані нами результати дозволяють заключити, що гі-по-гіпермагнітне поле може успішно використовуватися в комплексному лікуванні хворих на стабільну стенокардію II і

III ФК, оскільки воно покращує гемодинаміку, обмінні процеси і провідність в міокарді, збільшує толерантність хворих до фізичного навантаження і має знеболюючий ефект.

ВПРОВАДЖЕННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ ДОСЛІДЖЕННЯ В ПРАКТИКУ ОХОРОНИ ЗДОРОВ”Я_____

Результати дослідження стали підставою для застосування гіло-гілермагнітного поля в комплексному лікуванні хворих на стабільну стенокардію ТІ і III ФКОдержано акти впровадження в терапевтичних та кардіологічних відділеннях обласних і міських лікарень Львівської, Волинської та Хмельницької областей.

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

1. Вивчення показників гормональної активності крові у

практично здорових чоловіків дозволяє оцінити функціональний стан системи гіпофіз - кора наднирників, визначити ступінь ризику виникнення у них патології серцево-судинної системи.

2. Вивчення рівня гормонів (АКТГ, кортизолу, альдостерону, інсуліну, С-пептиду, глюкагону) в крові хворих на стабільну стенокардію допомагає у визначенні важкості захворювання, оцінці результатів лікування і перспективи на виздоровлення.

3. Позитивна динаміка концентрації гормонів в крові, наявність тенденції до її нормалізації в процесі магнітотерапії хворих на стабільну стенокардію є прогностично сприятливим критерієм на виздоровлення пацієнта.

4. Використання гіпо-гіпермагнітного поля в комплексному лікуванні хворих на стабільну стенокардію II і III ФК дозволяє зменшити дозу лікувальних препаратів, оскільки магні-тотерапія потенціює їх дію.

5. Призначення гіпо-гіпермагнітного середовища в комплексному лікуванні хворих на стабільну стенокардію II і III ФК є методом вибору, тому що сприяє нормалізації показників гормональної активності крові і дає позитивний терапевтичний результат у 87,7% пацієнтів.

СПИСОК ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ____ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Заремба Є.Ф., Панаскж Є.М., Смачило О.М., Перепелиця М.В., Зачек Л.М., Рахмі М. Магнітотерапія при лікуванні хворих серцево-судинними захворюваннями // Проблеми і перспективи подальшого розвитку санаторно-курортної справи. Тези доповідей.- Трускавець,

1991,- С.218-219.

2. Панасюк Є.М., Заремба Є.Ф., Смачило О.М., Перепелиця М.В., Зуєва О.В. Магнітотерапія в комплексному лікуванні хворих ішемічною хворобою серця II Проблеми і перспективи подальшого розвитку санаторно-курортної справи. Тези доповідей.- Трускавець, 1991,-С.224-225.

3. Заремба Є.Ф., Бабич В.І., Смачило О.М., Перепелиця М.В., Кравчук Л.М., Гнатюк В.М., Садоха В.М. Використання магнітотерапії в комплексному лікуванні хворих гіпертонічною хворобою II Проблеми і перспективи подальшого розвитку санаторно-курортної справи. Тези доповідей.- Трускавець, 1991.- С.225-226.

4. Заремба Є.Ф., Доліба Н., Смачило О.М. Використання гіпо-гіпермагнітного поля в комплексному лікуванні хворих стабільною стенокардією // Питання практичної медицини. Тези доповідей.- Львів,

1992,- С.20-21.

5. Заремба Є.Ф., Доліба Н., Смачило О.М., Максимюк Р.Д. Деякі параметри перекисного окислення ліпідів при дії змінного магнітного поля // Питання практичної медицини.Тези доповідей. - Львів, 1992. -С.24-25.

6. Заремба Є.Ф., Панасюк Є.М., Бабич В.І. Перепелиця М.В., Смачило О.М., Доліба Н.М., Киричук Л.М. Терапія гіпо-гіпермагнітним полем хворих з патологією внутрішніх органів // Методичні рекомендації. -Львів, 1992,- 10 о.

7. Заремба Є.Ф., Доліба Н.М., Смачило О.М. Магнітотерапія в комплексному лікуванні стенокардії // інформаційний лист,- Київ,

1993,-2 с.

8. Заремба Є.Ф., Смачило О.М., Дунець Г.В., Світлик Г.В. Динаміка

кортизолу і АКТГ в плазмі крові чоловіків, хворих на стабільну

стенокардію під дією гіпо-гіпермагнітного поля // Актуальні питання медицини,- Львів, 1995 - С.92-93.

9. Заремба Є.Ф., Смачило О.М. Динаміка вмісту альдостерону в плазмі крові чоловіків різного віку, хворих на стабільну стенокардію // Актуальні питання медицини,- Львів, 1995,- С.93-94.

10. Заремба Є.Ф., Смачило О.М. Динаміка інсуліну і С-пептиду в плазмі крові хворих стабільною стенокардією II і III функціональних класів під дією гіпо-гіпермагнітного поляII Актуальні питання медицини,- Львів, 1995,- С.183-184.

11. Заремба Є.Ф., Смачило О.М. Патогенетичне обгрунтування використання гіпо-гіпермагнітного поля при лікуванні хворих серцево-судинними захворюваннями II Практична медицина,- Львів, 1997,-№5,6,- С.100-104.

12. Смачило О.М. Гіпо-гіпермагнітотерапія в комплексному лікуванні хворих на стабільну стенокардію // Практична медицина,- 1997,- №5-6. -С22-27.

ANNOTATION

Smachylo O.M. Jfluence of hypo-hypermagnetic field on the function of endocrine glands in the therapeutic patients. Thesis for obtaining the degree of the candidate of medical sciences in the speciality 14.01.02 - internal diseases. The defence is taking place at the Lviv State Medical University. Lviv, 1997.

For the first time, there was studied the dynamics of indeces of the hypophyseal-suprarenal function and the pancreas insulatory apparatus in the blood of patients suffering from the stable angina pectoris of II and III functional classes. There was determined the tendence to the normalization of the level of ACTH, cortisole, aldosterone, insulin, C-peptide and glucagone in the blood plasma under the influence of hypo-hypermagnetic medium.

Administration of hypo-hypermagnetic field in the complex treatment of patients with the stable angina pectoris of II and III Junctional classes gives positive therapeutic results in 87,7% of cases.

Direct correlative connection has been found out between the hormone concentration in blood anf the clinical results of hepo-hypermagnetic treatment of the patients with the stable angina pectoris.

It has been theoretically based and practically proved the effectiveness of hypo-hypermagnetic field in the complex treatment of patients suffering from the stable angina pectoris.

АННОТАЦИЯ

Сманило О.М. Влияние гипо-гипермагнитного поля на функцию желез внутренней секреции терапевтических больных. Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.02 - внутренние болезни. Львовский государственный медицинский университет, 1997 г., Львов. Рукопись.

Впервые комплексно изучена динамика показателей функции гипофизарно-надпочечниковой системы и инсулярного аппарата поджелудочной железы в крови больных стабильной стенокардией II / III функциональных классов. Установлена тенденция к нормализации уровня АКТГ, кортизола, альдостерона, инсулина, С-пептида и глю-кагона в плазме крови под воздействием гипо-гипермагнитной среды. Назначение гипо-гипермагнитного поля в комплексном лечении больных

стабильной стенокардией II і III функциональных классов дает положительные терапевтические результаты в 87,7% оіучаев. Выявлена прямая корреляционная связь между концентрацией гормонов в крови и клиническими результатами лечения гипо-гипермагнитным полем больных стабильной стенокардией. Теоретически обоснована и практически доказана эффективность гипо-гипермагнитного поля в комплексном лечении больных стабильной стенокардией.

Ключеві слова: гіпо-гіпермагнітотератя, функція: гіпофіза, кори наднирників, інсулярного апарату, стабільна стенокардія.