Автореферат и диссертация по медицине (14.00.09) на тему:Роль генетичних та середовищних факторiв ризику в патогенезi розвитку схильностi до нирковоi патологii у дiтей та принципи iх медико-генетичного консультування

АКАДЕМ1Я МЕДИЧНИХ НАУК УКРА1НИ УКРАШСЬКИЙ НАУК0В0-Д0СЛ1ДНИЙ 1НСТИТУТ ПЕД1АТР1Т, АКУШЕРСТВА I Г1НЕК0Л0Г11

РОЛЬ ГЕНЕТИЧНИХ ТА СЕРЕДОВИЩНИХ ФАКТОР1В РИЗИКУ В ПАТОГЕНЕ31 РОЗВИТКУ СХИЛЬНОСП ДО НИРКОВО! ПАТОЛОШ У Д1ТЕЙ ТА ПРИНЦИПИ IX МЕДИКО-ГЕНЕТИЧНОГО КОНСУЛЬТУВАННЯ

тли—01

На правах рукопису

УДК 616.61—053.2:504.75.05:364.25: [575.1:616.61]:314.33:618.32

ГНАТЕЙ КО Олег Зинов1евич

14.00.09 — пед!атр1я

Автореферат

дисертаци на здобуття вченого ступеня доктора медичних наук

КиТв — 1993

//

Робота виконана у Льв1вському науково-дослщному шсти-гут1 педттра, акушерства та спадково! патолог!! МОЗ УкраТни

Науковий консультант—акадеьпк АН УкраТни, профссор О. М. Лук'янова

Офщшн! опоненти:

доктор медичннх наук — I. В. Багдасарова

доктор медичних наук, проф. — Т. I. Буиневська

доктор медичних наук, проф.—М. Л. Тараховський

ПровЦна установа: Одеський медичний шститут ¡м. М. I. Пирогова

Захист вибудсться «....»............... 1993 року о ... год.

на засщаши спсцтлЬовано! ради по захисту дисертацш на здо-буття вченого ступени доктора медичних наук за фахом «Пе-Д1атрьч, акушерство та гшеколопя» (Д 088.08.01) при Украш-ському науково-доопдному ¡нститут1 пед1атрн, акушерства г гшекологи (252050, м. Ки!в-50, вул. МануГльського, 8).

3 дисертац1ею можна ознайомитися у б1'блютещ Укра1н-ського науково-досшдного шстнтуту пед1атрп, акушерства 1 п-пекологн.

Автореферат роз;,слано « 1993 року

Вчений секретар спещал130ван01 ради, кандидат медичних наук

Л. В. Квашнша

Актуальшсть теми. Здоров'я нишшнього та майбутнього поко-лшь все бiльш зв'язуеться з проблемами спадково! патологй'. 06-rpyHTOBnicTb цього зв'язку шдтверджуеться даними свгговоТ науки, яка свщчить про те, що 5% дпей народжуеться i3 спадковими за-хворюваннями (Н. П. Бочков, и др., 1984; Ю. Е. Вельтищев, 1984; Carter С. О., 1976, 1984). Саме тому, що нормалышй розвиток ди-тинн може бути порушеннй д1ею як генетичних, так i негенетичних фактор1в на Bcix р1внях онтогенезу, то ix профилактика повинна складатись i3 штегрованих зусиль акушер1в-гшеколопв, пед1атр1в, reiieTiiKiB. Вимагае особливо!' уваги розвиток проспективного меди-ко-генетичного консультувания та метод1в первшшо! профшактики вродженнх та спадкових захворювань.

За даними ВОЗ в останш роки патолопя сечово! системи у дггей CToi'Tb на другому Micui теля захворювань оргашв дихання. Основ-ну масу патолопчних процеав opraniB сечовид1ЛьноТ системи скла-дае пол1генноуспадкована патолопя та захворювання 13 спадковою схилыпстю. Друге мюце нефропат!й в структур! дитячоТ захворю-BanHOCTi, схильшсть ix до проград1ентного та торшдного nepeöiry з формуванням нирковоТ недостатносп обумовлюють необхщшсть ранньоТ д1агностики захворювань сечово! системи, попередження Тх виникнення, а при розвитку хвороб» — профиактику прогресуван-пя (Н. П. Бочков, 1981; Э. М. Дегтярева, 1989; М. С. Игнатова, 1986; Е. /V. Харина и др., 1982; Royer Р., 1980).

Гкшгенно успадковаш ознаки при мультифактор1альиих за-хворюваннях характернзуються рядом безперервннх переход!в в1д практично здорового стану до хвороби — вщ субклтчинх прояв!в патологй' до форм з яскраво внражеиою клппчною картиною (Р. М. Баевский, 1979; В. П. Ветров и др., 1984; Б. А. Кобринскии, 1993; В. В. Фокеева и др., 1983; И. И. Шмальгаузен, 1982).

Для доказу спадковоТ схилыюст1 до хвороби використовуються методи клппко-генеалопчного анал1зу, як! дають можливють вста-иовити особлнвост1 розподиу спадкових ознак в Ым'Т, амейну схо-ж1сть по ознащ, що вивчаеться, частоту проявив хвороби в ам'ях у портнянш з частотою в популяцп, коефвдент успадкувапня захворювання, який впражае долю генетичних фактор!в в процентах 1ид cyMicHoi дн з факторами середовища (Б. Л. Альтшулер, 1978; Л. Н. Астахова, 1980; Ю. Е. Вельтищев, 1985; Edwards С. Н„ 1960; Falkoner D. S., 1965). Особливо чггко генетичний фактор проявляемся в систем! мати-плщ при мультнфактор1альшй патологи (Ю. М. Зарецкая и др., 1986; Г. А. Маковецкая и др., 1988; В. В. Фокеева и др., 1989; Colodny А. Н., 1987).

Для б^ыпосп захворювань 3i спадковою схилыпстю до даного часу строго специф1чш маркери пе визначсш. В дослщженнях ви-

користовуються так зваш асощативш, або багатолпрш маркери, тобто маркери, що представляють асощащю нож генетичними озна-ками та захворюванням.

Тератогенний вплнв на шид та його сечовидшьну систему мо-жуть мати захворювання при вагшюст! матер!, патолопчний переб1г ваптноеп, наявшеть токсикозу шд час ваптноеп, обмани, ¡мунш, ендокринш порушення, в!русщ шфекцп. Велике значения надаеть-ся станам, що супроводжуються ппертошею. Роль мутагенних та тератогенних фактор1в зростае в зв'язку з р1зким попршенням еко-лопчноТ обстановки (А. А. Березина, 1987; К. Р. Дальмурадова, 1988; Г. Н. Драшшк, 1989; М. С. Игнатова и др., 1989; Я. Д. Каи, 1984; В. Г. Майдашшк та ш., 1989. Г. А. Маковецкая и др., 1987; Баг^ауа А. е1 а1., 1984).

Проф!лактика аномалш розвитку та захворювань сечовщильноУ системи плоду та дитини диктуе необхшнеть розробки ращональ-них метод1в скришнгу амей пщвищеного генетичного ризику в по-пуляци, об'ективно!' оцшки рол! вах характеристик ам"!— медич-них, генетичиих, сощальних (Н. П. Бочков и др., 1989; Ю. Е. Вель-тищев и др., 1992; М. С. Игнатова и др., 1986; М. С. Игнатова и др., 1990; С. И. Козлова, 1986; Г. И. Лазюк п др., 1991). У зв'язку з цим надзвичайно актуальгшм е визначешш рол! сиадкових та середо-вищпнх фактор1в в патогенез! розвитку та переб1гу нефропат1н, а також вивчення фенотишчннх ознак та !'х асощаца з клаачнимн формами хвороби.

На сьогодш не ¡дентифжоваш ознаки, яш можна розщнювати, як д!агностпчш та прогностичш маркери успадковаинх захворювань сечовидиьно!" систеыи. Неможливо переоцшити значения сшейного шдходу при дослщженш клаачних, ¡нструменталышх даних, ¡муио-генетичних, цитогенетичних, бюх1м1чних показншив, як1 можуть бути не тшьки шдикаторами патолопчного пронесу, але й внявляти субкланчш порушення гомеостазу, що створюють сприятлив! умови для розвитку захворювання.

Немае едино!' точки зору на необхщшеть та об'ем проведения медико-генетичного консультування амей з наявшетю пробанда з патолопею сечовидиыюТ системи. Без систематично з!брано!' ш-формацп, наукова штерпретац!я вкладу генетичних та середовпщ-них фактор!в у виникненш схилышх до нефропат^й фенотитв у дь тей може бути значно вщдалена в1д даЧсного стану речей (В. 10. Аль-бицкий и др., 1987; Б. А. Альтшулер и др., 1984; Н. П. Бочков и др., 1989; Ю. Н. Кожевников, 1985; Г. И. Лазюк ц др., 1982).

Мета роботи: розробити принцип» медико-генетичпого консультування д1тей з нефропат1ямн з метою проспективного спостережен-ня за станом !'х здоров'я на основ! вивчення рол! генетичних та середовищних фактор1в ризику в розвитку схильност! до нирково! патологи в анте- та постнатальному перюдах.

У зв'язку з цим в робот1 були поставлен! пастуша завдання:

1. Вивчитп особливост! формування морфолопчно!' структура нирок в ранньому онтогенез! в норм! ! при патолог!!'.

2. Вивчити м1жшдив1дуальш особливосп внутр1утробного гомео-стазу орган1зму ваптних та ембрюшв людини на модел1 ¡мунно1 системи та ii регулятора — штерферону.

3. Вивчити генетико-ешдемюлопчш параметри розповсюдження. нефропатш та вроджених аномал1й розвитку оргашв сечовщйлъно!' системи плоду по даним скришнгових програм.

4. Вивчити ефектившсть селективного скршпнгу ciMeft шдвшце-пого ризику по нефропат1ям у д1тей на ocnoßi дослщженпя багато-Miptuix Mapnepii).

5. Встановити питому вагу генетичпих та ссрсдовнщних факторт у виникненш найб1льш частпх захворювань оргашв сечовпдшэНоТ системи у д!тей.

6. Розробити критерп медико-генетичпого консультування та метод» проспективного спостереження за станом здоров'я, первшшоТ профиактики захворювань сечовидшьно!' системи у д^си.

Наукова новизна. Вперше встановлено частоту лейкоцитурп" та npoTeiiiypii у д1тей в perioHi. Обгрунтовано дощлыисть проведения масового та селективного скршпнгу ваптних та д1тей рапнього вжу з метою виявлепня вроджених вад розвитку сечовндшыюГ системи у плоду та д1тей. Встановлено, що антенатальна верифжащя ано-малш розвитку сечовндшьиоГ системи плоду дозволяе СИлыи ращо-нально виршувати питания тактики ведения ваптност!-, дощльност1 "ii продовжепня, методу та термшу родорозршення, а також об'ему псвЦкладноТ допомоги новонародженим. Вперше показано, що на-громадження нефропат1й серед родшпв д1тей з uieio патолопею в 1,8—7,5 раз1в перевищуе середньопопулящйш частотп. Вперше розраховано вклад генетичних фактор1в в генез1 мультифактор1аль-ннх захворювань opraniß сечов1вдлыю'1 системи у дггей, який ста-повнв 21,4%— 60,7%.

Встановлено, що найбшыи виражений асощативннй зв'язок у хворнх дпж антигенами HLA i нефропалею в perioni спостер1гаеть-ся у антигешв А2, В18, Cw4, а серед гаплотишв пайчаспше зустрь чалися А2В5, А2В7, А2В8, А2В18, А10В5. Вперше доведено наяв-nicTb однонаправленнх амейних порушень окисно-в1дновних проце-cio, дисбалансу 1мунолопчного та гормонального гомеостазу у члешв С1мей пробанда хворого нефропалею, що дозволяе розглядати назваш вщхилення, як генетичпо детермшоваш, створююч1 умови для розвитку захворювання. Вперше показано i обгрунтовано дощлыисть застосування, з метою виявлепня схильноеп до розвитку нефропатш, ранньоГ ix д1агностики та прогпозуваипя nepeöiry, дослщжсння параметр1в (як багатом1рних маркер1в) показншпв стабшьноеп цитомембран, р2-мшроглобулшу, ниркулюючих 1мунних комплека'в, середшх молекул, параметр1в ренш-альдостероново'Г системи. Вперше запроноловано та апробовано схему медико-геие-тичного консультування, проспективного спостереження та ефектив-иий метод превентивно! терапй' д1тей «груп ризику» по розвитку нефропалй.

Вперше виявлеш виражеш \пжшдив1дуальш вщмшносл в дина-мщ1 становления клтшного {муштету в ембрюгенез1 людини. По-

казана можлива 3Mina iMyniioi' рецепцй' клтш ембрюшв пщ впли-вом ендогенного интерферону.

Вперше проведене дослщження морфогенезу ннрок eMÖpioiiiß та плод1в 6—12 тижшв BariTHOCTi показало, що при нефропатй' у ма-Tepi спов1льнене дозр1вания нефрошв нирок зародюв. Вперше вста-новлено, що найвагомшим фактором ризику для пробанда було народження вщ BariTHOCTi, що протжала з гестозом, а бьчьша частота поражень по материнськ{й лши свщчить про моделюючу роль стат1 в спадковш схильнос^ до захворювань сечовпдшьно! систем».

Практична значимкть роботи. На ociiobí теоретпчнпх розробок Bnpiuieni важлив1 для практично!' охорони здоров'я питания. 3 метою своечасного виявлення патологи серед дитячнх контингенте населения необхЦно планувати та реал1зуватн загалыю-популяцИ!-hí скришнг-програми для раннього виявлення патолопчного сечо-вого синдрому. Високу ефектившсть маетакож запропонована схема селективного скршпнгу, який проводять серед oció з обтяженим по пефропат1ях анамнезом, для виявлення патолопчних змш 3Í сторона оргашв сечовидшыю! систем», включаючи пограннчш стани. Ефективнють скринуючпх ирограм доведена позитивнпм впливом на виявлешсть дано! патологй' серед дггей, а принцппп селективного скршпнгу fix штегральнпй характер) покладеш в основу система проспективного мошторингу за станом Тх здоров'я. Отримаш результата явились матер1алом для шдготовкн наказу МОЗ УРСР № 203 в1д 18.10.88 р. «О мерах по улучшению медико-генетической помощи в УССР». По цьому роздклу видаш МОЗ УРСР в 1988/89 рр. два шформацшш листки: «Показания к проведению и место эхографии в диагностике врожденных и приобретенных нефропатпй у детей», «Уротесты в диагностике и оценке эффективности лечения наследственно обусловленных нефропатпй у детей».

В po6oT¡ доведено про високий ризнк народження д!тей з нефро-пат1ями вщ MaTcpÍB з гестозами та патолопею нирок, обгрунтовано необхщшсть профилактики та своечасного лжування екстрагешталь-HOÍ патологй' у жшок, оздоровления д{вчаток-шдл1тшв. Отрнман! по цьому роздшу результати викладеш в методичннх рекомендациях: «Цитогенетика порушень менструального циклу у д1вчаток-шдлшив» та шформацшному листку «Принципы диспансеризации девочек-подростков, страдающих нарушениями овариалыю-менструального цикла» виданих МОЗ УРСР в 1986 р.

Розроблеш показы та визначеио мюце медико-генетичного кон-сультування, на ociiobí внвчення 6araTOMipmix маркер1в, пренаталь-но! fliarnocTHKH вроджеиих аномалш оргашв сечовидичьно! систем» в сш'ях з виявленою або шдозрюваною патолопею нирок. Результата знайшли свое воображения в методичннх рекомендашях: «Медико-генетичне консультування при нефропат1ях у д1тей» та «Пренатальная диагностика врожденных и наследственных заболеваний плода» вндапих МОЗ УРСР в 1990 poui; «Генетичннн moiií-торинг в зв'язку з забрудненням навколншнього середовнща» вндапих МОЗ Украши в 1991 poui.

Вперше встановлено корелящю м1ж специф1чними змшами при ультразвуковому дocлiджeннi нирок 1 даними визначення анти-крпсталоутворюгочоГ здатност сеч! до солей кальцио у д1тей, що шдтверджуе наявшсть оксалатноТ дизметаболи у д1тей. Це дозволяе рекомендувати цей зручний 1 нешвазивний метод для виявлення дизметабол1чних нефропатш при масовому скришнгу д1тей з метою своечасноТ корекци обмпших порушень. Метод описаний в журнал! «Пед1атр1я, акушерство 1 гшеколопя», 1992, № 1, стор. 26—27, та и шформацишому листку «Ефектившсть ультразвукового обстежен-ня в д1агностищ дизметабол1чних нефропатш у Д1тей» виданому МОЗ Украши в 1992 рощ.

Основш положения, що виносяться на захист.

1. Запронована система масового та селективного скришнгу дозволяе з високим ступенем достов1рност1 виявляти схильш до нефропатш фенотнпи у д1тей, а антенатальна верифжащя вродже-нпх вад розвитку внутршньоутробного плоду дозволяе рацюнально виршувати питания тактики ведения ваптност1, доцшьност1 11 про-довження, методу та термшу родорозршення, а також об'ему не-нщкладноГ допомоги новонародженнм.

2. Дослщження морфогенезу нирок у ембрюшв та плод1в 6— 12 тижшв ваптност1 показало, що при нефропатп у матер1 снов1ль-пене дозр1вапня нефрошв зародшв. Показано, що л1мфоцити печш-ки ембрюшв людини 7—8 тижшв внутршньоутробного розвитку здатш до спонтанного розеткоутворення з еритроцитами барана, що аидчнть про наявшсть у них Т-клтшних маркер1в. Показана можлива змша ¡муино! рецепцп клтш шд впливом екзогенного ¡нтерферону.

3. В Ым'ях з наявшстю дитинн-пробакда з нефропат1ею кшыисть родшпв з патолопею органов сечовидьчьнси системи у пор1внянш з загальнопопуляцшним р1внем зб1льшуеться при р1зних нозолопч-них формах захворювання в 1,8—7,5 раз1в. Найвагомшим фактором ризику для пробанда було пароджеиня вщ ваптност1, що протекала иа фош патологи нирок або гестозу, а б1льша частота пора-жень по материнсыай л1и11 свщчить про моделюючу роль стат! в спадковш схнльност! до захворювань сечовидичьноГ системи.

4. Для члешв амей з наявшстю хворого пробанда з патолопею сечовпдьльноТ системи характерна амейна схильшсть та однона-правлешсть порушень окисно-вшювних процеав, показнншв бю-х1м1чпого, ¡мунолопчного та гормонального гомеостазу.

5. ¡нтенспфжащя процес1В перекисного окисления лтшв, знн-ження аитиоксидантного захисту оргашзму, поява полярпих лтшв у ссп, р1ст лактат-шруватного сшввщношення, однотипш'сть змш показншов клтшного ¡муштету в сторону зниженпя, дисбаланс гуморального ¡муштету, шдвшцепня р1впя кисло! фосфатази, сукци-натдепдрогенази л1мфощтв у д1тей з обтяженнм по захворюваннях оргашв сечовид1льно1 системи анамнезом дають шдстави для прог-нозуванпя переб1гу у них ннрково! патологи.

6. Паралельне дослщження Рг-мшроглобулшу, стану РАС та середшх молекул в кров1 та ceni дпей е шформативним д^агностич-ним маркером для виявлення нефропат1й на pi3Hiix етапах !х фор-мування.

7. При амейнш обтяжеиност! по нирковш патологи оксалатний Д1атез, дизметабол!чна нефропат1я та обструктивна нефропат1я, ускладнеш вторинним шелонефритом, гломерулонефрит, мають мультифактор!альний тип успадкування. К.оефщ1ент спадкування схилыюст! дослщжуваним нeфpoпaтiям по модел1 Falkoner коли-ваеться вщ 38,8% до 27,2% для родич1в I ступепя спорщненост!, в1д 25,6% до 13,2% для родич1в II ступеня спор1дненост1 та В1'д 13,6% до 2,8% для родич1в III ступеня спортивность Доля спадко-BOCTi по модел1 Edwards для «групп ризику» з оксалатним д1атезом становнть 60,7% для днзметабол1чно! нефропати, ускладнено! тело-нефритом — 51,4%. обструктнвно! уропатй', ускладненоТ шелонефритом— 40,3%, для хворих гломерулонефритом — 21,4%.

8. Запропонована та апробована схема медико-генетичного коп-сультувапня, проспективного спостереження за станом здоров'я, та ефективний метод превентивно! терапи д1тей «груп ризику» по роз-витку пефропагш.

Впровадження в практику. Результати дослщжень впроваджеш в практику лжувально! роботи Льв!всько! обласно! дитячо! клиич-iio'i лжарш, JlbBiBCbKo'i обласно! дитячо! спец1ал1зоваио1 л1кари1 № 2, MicbKoT дитячо! клпично! лжарш м. Львова, обласних днтячих лжарень Закарпатсько!, Волинсько! та Р1внеисько! областей, Тер-ношльсько! обласно! клпичноТ лжарш, Луцького обласпого полого-вого будинку, м1жобласннх медико-генетичннх центр!в м. Львова та Харкова, обласних консультативних медико-генетичних кабшет!в (м. Терношль, Луцьк, Чершвщ, Хмельницький, Ужгород, 1вано-Франювськ).

Результат дослщжень та основш рекомендацй' використовують-ся при шдготовш клшчних ординатор1в, iHTepniß на кафедр! пропедевтики дитячих хвороб Льв1вського медичного шституту.

По тсм1 дослщжеиь, узагальнених в данш po6oTi, основш мате-р!али та положения викладеш в 78 наукових публжашях, у журналах, зб{рннках матер!ал!в та тезах доповщей республжанських, всесоюзних та м1жнародних конференцш, симпоз!ум1в, конгреав, методичних рекомендад1ях та шформацшних листках.

Апробащя роботи

Матер!али роботи доповщались на II Республжанськш парад! «Генетические аспекты действия внешиесредовых факторов на организм (Новый Раздол, 1983); на области науково-практпчш'н конференцп з питань медико-генетичного консультування жпюк (Льв1в, 1984); области науково-практичшй конференцп «Актуальные вопросы неоиатологии» (Львов, 1985); на об'еднаному Пленум! Правл!ння республжанського паукового товариства медичних генс-

THKiB та Республжансько'Г проблемно! KOMiciï «Медична генетика» (jtbbîb, 1985); на Пленум! секцп Вчено!" Ради по фармакологи та фармацп Президи АМН СРСР та Куйбишевсько'! обласно'! науко-îso'ï конференцп' «Фармакология почек» (Куйбышев, 1985); области науково-практичшй конференцп по генетищ та селекци (JTbBiB, 1985); на Пленум! Ради наукових медичних товариств Мнпстерства охоронн здоров'я УРСР (Kiiïb, 1985); на IV-му М!жнародному сим-no3iyMi сощал^тичних краш по дитячп"! нефролог!'! (Москва, 1986); на об'еднаному засщаиш Вчено'! Ради по пед!атрп АМН СРСР та Вчено! Ради НД1 ПА Киргизько'! PCP «Медико-социальные и организационные проблемы педиатрии» (Фрунзе, 1986); на пленум! Ради Украшського товариства генетиюв та селекцюпер!в по проблем! «Цитология и генетика» (JlbBiB, 1987); на 8-му з'\'зд! акушер!в-г!неколог!в Укра'!нсько1 PCP (Льв!в, 1987); на Пленум! Вчено'! ме-дично'! ради MinicTepcTBa охорони здоров'я УкрашськоТ PCP (Хар-kîb, 1987); на Першому з'"!зд! медичних генетик!в Украшн (Льв!в,

1988); на 1-й Всесоюзтй школЬсемшар! «Ультразвуковая диагностика в перинатологин и педиатрии» (Таллин, 1988); на об'еднаному засщанн! Вчено'! Ради по мсдичшй генетищ та Вчено"! Ради по пед1'атра АМН СРСР (Москва, 1988); на обласному науково-прак-тичному ceMinapi, ирисвяченому проблемам медично'! генетики та певиношування в сучасному акушерств! (Бердич!в, 1989); на рес-публжанському ceMinapi «Використания в клппко^агиостичшй практищ !муно-фермент1шх тест-систем СП «Д!а-плюс» (Льв!в,

1989); на пленум! правлшня Республ!капського паукового товариства акушер!в-гшеколопв Укра'!нсько'! PCP по питанию «Роль женской консультации в снижении гинекологической заболеваемости, материнской и перинатальной смертности» (Черкаси, 1990); на XVI Kourpeci нефролопв сощалютичних краш (Магдебург,

1989); на IV м1жнародному симпоз!ум! пед!атр1в порщнених mîct (Одеса, 1990); на III Kourpeci СФУЛТу (Kiiïb—Львт, 1990); на XXIV робочому ciiMno3iyMi Свропейсько'! асоц!ац!'! дитячих нефро-лог!в (Рим, 1990); на Всесоюзтй науково-практичшй конференцп «Медико-экологические проблемы охраны здоровья матери и ребенка» з участю шоземних спещалклтв (4epniBni, 1990); па Всесоюзтй науково-практичшй конфереиц!'! «Препатальный и неонаталь-иый скрининг врожденной и наследственной патологии» (Харшв,

1990); на 2-му Всесоюзному з"!зд! медичних генетиюв (Алма-Ата, 1990); на Республжаиськш парадьсемшар! заступннк!в зав!дуючнх по oxoponi здоров'я матер! i дптшш та головних пед!атр!в в!дд1'л!в охороии здоров'я облвиконком!в (Луцьк, 1991); на науковШ конфе-penuiï «Здоров'я та в!дтворення народу Украпш» (Kiiïb, 1991); на Республжаиськш парад! з питапь зпиженпя пемовлячо'1 смертиост! (Полтава, 1992); на XV мйжнародному ciiMno3iyMi з пптань ф!зюло-riï нирок (Комо—1тал!я, 1992); на коиферснц!'! «Актуальные проблемы влияния ионизирующих излучений на репродуктивную функцию» (Обншськ, 1992);,на 16 засщаннях товариств пед!атр!в, аку-шер!в-г!иеколог!в, медичних генетик!в Льв!всько"! облает! (1985— 1992 p.p.).

Обговорення днсертацп вщбулося на зааданш РеспублжанськоГ проблемно!" комкп! «Пед1атр1я» — 22.10.1992 р. та на засщанш Вче-но1 Ради Льв1вського наукозо-дослщного ¡нстнтуту пед1атрп, акушерства та спадково! патолог!! 25.03.1993 р.

Структура та об'ем роботи. Дисертащя складаеться ¡з вступу, 7 роздшв, заключения, висновюв, практичних рекомендаций, списку основно! використано! лггератури, викладена на 351 сторшках ма-шинопису, шюстрована 74 таблицями, 16 рисунками, 5 мп-фофото. Список лггератури включае 469 иайменувапь джерел.

Робота викоиаиа у вшил1 клппчно! генетики Льв1вського науко-во-дослщного шституту пед1атрп, акушерства та спадково! патологи (кер1вннк — к. м. и., с. н. с. Т. С. Мороз).

ОБ'бМ ТА МЕТОДИ ДОСЛ1ДЖЕННЯ

Загальна характеристика матер1алу

Вщповшю до поставлеиих в дашй робот1 завдань нами проведено вивчепня морфогенезу ннрок ембрюшв та плод1в 6—12 тижшв роз-витку, \'х цитоморфолопчний анал1з при нормалыпй ваптноеп та пефропатп у матерь Матер1алом дослщжень явились зародки лю-дшш 6—12 тижшв розвптку, отримаш при штучному перериванш небажано! ваптноеп у 25 практично здорових жшок та — по ме-дичних показннках у 30 жшок хворих нефропат1ею.

Вивчено к1льк1сну характеристику Т-клггинно! популяци, суб-популяцп Т-супресор1в л1мфощшв печшки ембрюну людинн на 7—12 тижш його внутршньоутробного розвитку та вплив на щ показнпки людського ¡мунного штерферону. Всього дослужено 51 ембрюн людинн 7—12 тижшв розвитку.

Дослщження штерфероногенезу ваптних жшок в дииамии иа р1зннх термшах ваптност! проведен! у 81 ваптно! та 44 неваптних жшок. Антпирол1феративш властивоеп штерферошв продукованих лейкоцитами ваптних жшок на р1зних термшах ваптносп вивчалн в культур1 Са ОУ. Всього обстежено 75 ваптних та 25 здорових неваптннх жшок (контрольна група).

Выявления патологи сечовщилыю! системи у д1тсй методом скришнгу проведено: по сечовому синдрому у 6460 та при ультразвуковому обстеженш у 1500 довшыю взятих д1тей, мешканщв м. Львова.

Проанал1зовано результати проведеного масового ультразвукового скришнгу 12600 ваптних жшок на предмет виявлення вродже-иих вад розвитку оргашв сечовидшыю! системи плода.

Обстежено 276 дггей у вщ1 вщ 3-х до 15-тп рошв. 1з них : 98 дней груп ризику по формуваншо нпрково! патологи в зв'язку з спмейною обтяжешстю по нефроиат1ях, 138 хворих дггей (14 з дизметабол1ч-ною нефропат1ею з оксалатно-кальщевою крпсталур1ею (ДНОКК), 98 д1тей з вторинним—дизметабол1чним (ДПН) та обструктнв-ним (ОбПН) та 26 — з р1зннми формами гломерулонефрнту (ГН).

Також обстежепо 92 cim'I — д!ти та родич! I ступени спорщне-nocTi, в яких було 107 дггей основних труп, в тому числ! 32 пари рщних ci6ciß та 146 дорослих. Контрольну трупу становпли 40 практично здорових д1тей та 27 дорослих з необтяженим амейним анамнезом по нефропат1ям.

Проведено генеалопчний анал1з 237 амей з паявшстю хворих з нефропат1ями. Вадомоеп 3i6pani про 6012 родич1в I, II, III ступе-пя спор1дненост1. 3 метою уточнения значения спадкових фактор1в к формувашп захворювань нирок було проведено пор1вняиия даиих с1мей обстежених д1тей, обтяжених по захворюваиням оргашв сечо-ыцильноТ системи, з даними 40 загальнопопуляшйинх с1мей, взятих методом випадково! виб1рки (Н. К. Василенко, 1976), де отримаш даш про 667 члешв с1мей.

3 числа обстежених дггей у 74 хворих спостереження проводились в динамни пронесу л1кування в CTauionapi.

92 дитини обстежено через один pii< (в катамнез1) шсля першо-го обстеження. 1з них 40 дней групп рнзику (ГР), 5 з днзметабо-Л1чною нефропат1ею з оксалатно-кальщевою кристалу1ею, 47 з шелонефритом. Профшактичне л!кування на протяз! року отриму-вали 59 д1тей, а 33 дитини не дотримувались призиачено! програми Л1кування.

Обстеження дЬей проводилось в 1985—1991 роках на базах уро-лопчного ввдд1лення та вщдьтення Д1тей старшого вжу обласноТ днтячоТ лшарш м. Львова (головиий лп<ар — Б. Я. Николайчук, за-виуюча лаборатор1ею— X. С. Савчук), медико-генетичного центру Льв1вського науково-дослшюго ¡нституту пед1атрп, акушерства та спадково! патологи (зав1дуюча — Н. В. Невзгода, кер1вник 6ioxi-г,пчно1 лабораторп — канд. бюл. наук, старший науковпй cnißpoöiT-нпк — Ю. О. KopnieiiKo).

Загальш клипко-лабораторш методи дослщженпя включали: анал1з клпшго-гепеалопчних даннх, рентгенолопчпих, ультразвуко-зих, 6ioxiMi4iüix та бактерюлопчних обстежень. Для встановлепня ;падкового чи с1мейного характеру захворювания велике значения придшялось збору генеалопчного анамнезу.

Родоводи ciMefl обстежуваних Д1тей складались по даннх «ле-ендн», доповшовались та коректувались на ociioni медичних доку-vieHTiß.

3 метою уточнения рол1 сиадковост1 у формувашп захворювань шрок анал1зувадись сл1дуюч1 показннки: загальне число хворих .5 дашй ciM'i та юлью'сть родшпв ¡з захворюваинямн нирок в залеж-locTi вщ ступеня спорщненост!, частота р1зпих захворювань в ам'ях: свороб серцево-судинно! системи, шлунково-кишкового тракту, пе-пнки та жовчевнвщних шлях!в, обмшпоТ патологй', алерг1чних (ахворювань, повоутвор1в.

Збирались даш про професп батыив, наявтсть у них профеЫй-шх цшдливостей до i шд час ваптност1", шшдлнвих звнчок. Звер-алася увага на nepeöir дано! BarmiocTi у матер!, розвпток дитини ia першому ронд життя, шльккть та характер перенесених дитиною ахворювань. Для уточнения термшу початку захворювання та особ-

ливостей його розвитку враховувались фактори, hkí попереджува-ли встановленыю д1агнозу нефропати; наявшсть в анамнез1 життя дитини частих болей в живет, шдвшцено! втомлюваноеп, голов-них болей, ешзод1в безпричинних шдйоьпв температури тша, диз-уричних явищ.

У д1тей групи ризику з дизметабол1чним д1атезом, дизметабол1ч-ною нефропалею з оксалатно-кальщевою кристалур1ею, а також дизметабол1чнпм шелонефритом вивчалась антикристалоутворююча здатшсть ce4Í до оксалатчБ кальцйо, фосфалв та трипельфосфалв (Э. А. Юрьева и др., 1985), добова екскрещя сечовоТ кислоти по методу Ейхгорна, bmíct neopranÍ4nnx фосфалв в добовш ce4i по Доозе, добова екскрещя оксалалв (Ю. Е. Вельтшцев н др., 1979).

Спещальш метода дослЮження

Дослщження проводили з застосуванням комплексу загалыю-прийиятих та нетрадицшних у щй дшянщ метод1в дослщжень, як1 дозволили судити про OKpeMi ланки гомеостазу организму здорово! та хворо! дитшш, виявляючи машфестш та субклннчш форми не-фропатш.

Ультразвукове дослщження иирок здшсшовали за допомогою портативного АРД-2000 «Medata» (Швещя) та стащонарних SAL-77A «Toshiba» та «Aloka-630» (Япошя) апаралв з шдикащею в реальному масштаб! часу, використовуючи датчики з частотою 3.5—5.0 Мгц.

Bmíct лактату i шрувату в кров1 та сеч1 визиачали за методом, описании Bergineer S. (1965), Б1тамшу Е в сироватщ KpoBi — Biary S., Faelst (1964) в модпфжацп Кпселевич Р. Ш. та сшвавт. (1972), малоновий диальдепд в сритроцитах i плазм1 за методом lagi в модпфжацп М. Ishihara (1978) та М. С. Гончаренко, А. М. Ла-TiinoBo'í (1985). Актившсть каталази в сироватщ Kponi та добови" сеч! за А. М. Подиьчаком (1967), внзначения полярних л1п1д1в та bmíct иродуклв перекисного окисления лшшв у добов1й ce4Í за методом Е. А. Юр'евоТ та сшвавт. (1985).

РадЫмунолопчш методи дослщження: визиачеиня актнвност реишу плазми (АРП) та концентрацп альдостерону плазми (КАП) проводили зпдно з Haber et all, (1969) та Malvano et all, (1976) вщповщно, з використанням комерцшних na6opÍB реактив1в «Sorir Biomedica» (1тал1я); bmíct тироксину (T3), трийодтнроншу (Т4) — з допомогою стандартних Ha6opÍB впчизняного впробиицтва, ти реотропного гормону (ТТГ) — Raimet TSH Diagnostica (ФРН) концептрацдя 1муноглобулшу Е в сироватщ KpoBi визначалась з до помогаю стандартних nadopÍB Phadebas microtest 100 («Pharmatia» Швещя); |Зг-мшроглобулшу в kpobí та ce4i за допомогою тест-сисга «Pharmatia p2-micro KIA 100» (Sweden).

PiBenb ochobhhx клас1в ¡муноглобулппв A, M, G визиачали з; методом A. Mancini (1965), концентрацш середшх молекул в сиро ватщ kpobí методом, опнсаннм Н. I. Габр!елян та cnÍBaBT., (1981) Юльшсть Т-л1мфоцилв визиачали методом вивчеппя Е-РУЛ з;

G. Pang ct all, (1974), субпопулящй регуляторних Т-л1мфощтв: Т-хелпер1в та T-cynpecopiB — в тест1 iHKy6au.il Е-РУЛ з теофшном за методом L. Sho et all, (1978). BmIct циркулюючих ¡мушшх комплекс1в в снроватщ KpoBi методом Н. Haskova et all, (1977) в модифшаци 10. А. Грнневича та сшвавт. (1978). HLA — типуван-ня л1мфощтв по А, В, С локусах проводили мжротоксичнпм методом P. S. Terasaki (1978); визначення шдукци ¡мунного штерферо-ну за методом А. В. 1ткеса та сш'вавт. (1983).

Амшокпслотний спектр сироватки KpoBi та ce4i дослдакувалн па амшокнслотному анал1затор1 А339 (ЧСФР).

D,iiToxiMi4Hi досл1дження: актившсть сукцииатдепдрогенези (СДГ) визначали кшьшсним методом Р. П. Нарцисова (1969, 1978), шляхом пщрахунку гранул формазана в одному л1мфошт. Кисла фосфатаза (КФ) л!мфощтв внзпачалась за методом A. F. Goldberg та F. Barka (1962) в модпфжаци Р. П. Нарцисова. Лужна фосфатаза нейтрофшв (ЛФ) дослщжувалась методом азосполучення з а-нафтил-фосфатом (F. Y. S. Hayhoc, D. Quglino, 1958).

Визначення кшьюсннх сшввщношень pi3Hiix морфолопчних структур нирок ембрюшв i плод1в 6—12 тижшв розвитку проводилось за системою Лейтц-ТАС (ФРН).

Культивування постнатальних л!мфоц1тв периферичноТ KpoBi та отримання з них npenapaTiB метафазних хромосом здшсшовали зпдно загалыюприпнятого методу (Hungerford A., et al., 1965), за-стосовували G-метод диференщального забарвлепия хромосом.

Статистичн1 метода дослЮження

Отримаш даш були оброблеш на ЕОМ з метою наступного зм1стовного апал!зу. При o6po6ui використаих традишйш методи математично!" статистики. Були визначеш Bii6ipKOBi середш арифме-TH4IU М, Bii6ipKOBi помнлки середшх арифметичиих m та критерп Ст'юдента по трупах д!тей на ocnoBi загальноприйнятих розрахун-кових формул. Оцшка значения pi3inmi абсолютннх величин проводилась з допомогою вирахуваиня критер1я згоди X2 (Л. С. Каминский, 1964; Emery A. S. Н., 1976).

Для встановлення залежное^ \пж показннками у пробанда та у 'fx родшнв I ступеня cnopiflncnocTi в кожшй окрем1й rpyni визна-чались коефщентн кореляци иоказнишв г. Значения коефщ1еита кореляцП", яш по модулю перевнщувалп величину 0,40 приймались як шдтверджуюч1 наявшеть зв'язку м1ж показннками, в шшому випадку вважалися вщеутшми або несуттевими.

Для nepeBipKii ¡снуючих вимншостей м1ж середшми значеннямн показнишв в трупах, тобто фактнчно для анал1зу шформативносп показнишв при под!л1 па групп пробанд]в, застосовувалась модель однофакторного днеперайного анал1зу (Е. В. Гублер и др., 1973). Оцшювалась ¡мов1ршсть ппотези про нaявнicть нульових змщень середшх по трупах (тобто диференщащя груи по даиому показни-ку). Для nepeBipKii ппотези використовувалась F — статистика Фь шера, яка представляв собою виношепня середнього квадрата \пж-

групових вщхилень показника до середнього квадрату внутр1групо-вих в1дхилеиь, який позначаеться як alpha-F.

Коефщент успадкування нефропат!й для родич!в хворого пробан-да впраховувався за методом Falconer, долю спадковоеп в розвитку иефропатш визначали за моделлю Edwards.

РЕЗУЛЬТАТЫ ДОСЛIДЖЕНЬ ТА IX ОБГОВОРЕННЯ

Важкий nepeöir хвороб сечовндшьноТ системи, що нерщко супро-воджуеться швалщизащею та леталышми випадками обумовлюе нев1дкладну потребу в пошуку фундаменталышх патогенетичпнх Mexani3MiB виникнення цих захворювань на р1зних стад1ях онтогенезу людини, перегляду внаслщок цього, кондепщн профилактики.

В розвинутих краТнах у виникненш нефропатш у д1тей в бмышн Mipi мають значения генетичш та тератогенш впливн, шж «чисто» екзогешп факторн, що дпоть на оргашзм дитини в постнатальшш перюд. Тому, виходячн з гаметично! штеграци reniß у певп1 поль I einii структурн, представляло штерес вивчення на pißiii сучаспих по-знцш, рол1 генетичних та середовнщних фактор1в рнзику у формуван-iii схилышх до пефропатш фенотншв д1тей на основ! вивчення систем ознак при допомоз1 клипчних, ¡нструментальних, генеалопчних, 6io-xiMiniiiix, ¡муногенетнчних, морфолопчних метод1в дослщження.

Нами проведено вивчення морфогенезу нирок ембрюшв та пло-д1в людини 6—12 тижшв розвитку, ix цитофотометричний анал1з при нормальшй BariTiiocTi та нефропатп у матерь

BiK ембрюна та плода визначали по сукупносп яюсннх ознак будовн шло! KiiiuiBKii та l'f скелету, що дозволило »¡днести ш за-родки до одше!" ¡з стадш ембрюнальпого розвитку (O'Rahilly, 1979). В плодний перюд в1к визначали по загалыий довжиш зарод-ка, включаючи хрящеву та шеткову частинн (И. И. Шмальгаузен, 1984). Дослщжувану виб1рку склали 2 зародки 16 стадп розвитку Kapneri, 5—17 стадй' розвитку, 6—18—19 стадш розвитку, 3— 20—21, 3 — 22, 5 — 23 стадй' розвитку; та плоди 10—9—10 тижшв впутршньоутробного розвитку, 11 —10—11 тижшв гестацн.

Отримаш дан! евщчать про те, що ступшь зршосп нефрошв зростае при зб1льшенш термшу BarimocTi. При нефропатй', нато-MicTb, не огримапо значно! змши ступеню зр1лост! в залежност1 вьц TepMiiiy гестацп. Результат цитофотометричного дослщження з вн-соким ступепем достов!рност1 свичать про те, що при нефропатй' у матер! дозр1вания нефрошв зародюв е сповшьненим (рис. 1). Ця р1зниця зиачно битый виражена на pannix стад1ях розвитку ембрю-1;iв та илод1в та зменшуеться на б1лын ni3nix.

Одним i3 найбшьш ц1кавпх та важливих показнншв внутршньо-го гомеостазу оргашзму людини е ¡муниа система.

Враховуючп велику практичну uiiinicTb та теоретичну актуаль-üicTb нами проведено вивчення м1жшдив1дуальних особлнвостен внутр1шнього гомеостазу oprani3My як вагггних, так i ембрюшв на модел1 iмуiiiioT системи та п регулятора •— ¡нтерферону. Результат вивчення спонтанного розеткоутворення л1мфоцит1в печшкп 7—12

а/ /о

а-НОРМА

* -НЕГФР0ПАТ1Я

30-

20 __TCPMIH (тиу-Ki)

t 2 3 <1 5 6 7 8 9 10 И 12 13

- норма

------Н Е® РОПАТ1Я

Рис. 1. CTyniub зр1лост1 нефрошв в залежносп ш'д термину ваптносп.

тижневих ембрюшв людшш з баранячими еритроцитами показали, що воно коливаеться в межах 0—36%. Тобто можна думати про наявшсть Т-клпчшних маркер1в в л1мфоцитах фетальноУ печенки ембрюну людини 7—12 тижшз розвитку, з одше! сторопи, i з дру-ro'i — можна передбачити явш м1жшдивщуалыи вщмшпосп в абсолютных значениях Т-л1мфощтв людини уже на раншх етапах онтогенезу. Отримаш нами даш про наявшсть T-cynpecopiB в популяци Т-Л1мфощгпв печшки 7—12 тижневих ембрюшв людшш показали, що i'x процент коливаеться в межах 0—37%. Очевидно, що субпопулящя T-cynpecopiB крайньо необх1'дна для нормального смбрюгенезу i з'являеться на paimix етапах онтогенезу людини. Отримагп даш передбачають можливють деякого внеску штерферо-пу в регуляцпо ¡мунних процеав плоду. Можна думати про вплив штсрферону на «дозр1ванпя» Т-Л1мфощтв фетальпоГ печшки i придбанш, шд вплпвом ¡нтерферону, penenTopiB Т-л1мфоцит1в, ха-рактернпх для дорослих шдившв. Такий внсновок мн зробнлн на ocuoBi даних про значне шдвищення проценту високоафшиих розеток, шсля експознци л1мфощтв ембрюнально'1 печшки з ¡мупним in-терфероном в систем!- in vitro, а як вщомо, впсокоафшш розетки — один ¡з показнпшв «дозр!вших» високодиферёншйованих л1мфощтв.

Встановлено, що по здатност1 до продукцн як лейкоцитарного, так i ¡мунного штерферошв ваптш жшки в1др1знялись ви невапт-ппх. Причому, динамжа змш показннюв штерфероиогенезу под1бна

для обох штерферошв — зменшення штерферонових титров на ран-nix етапах ваптносп з наступним шдвшценням до показниюв контрольно!' групп i максимальним шдвищенням на останшх термшах BariTHOCTi. Однак, для iMynnoro штерферону ця динамжа виражена бшьш чггко, так в I i III триместрах BariTHOCTi взагал! не продуку-вались у-штерферонп з низькими титрами i найбшьш часто 3ycTpi-чався титр 64 од/мл. Тобто, можна думатн, що основну роль в шд-триманш системи «мати-плщ» вшграе ¡мунний ¡нтерферон, що пере-кликаеться з даними л1тератури (Anabok М. et al., 1986; Chen L. К. et al., 1986) про те, що основна роль в {мунорегуляци належить саме iMyiniOMy штерферопу, хоча не виключена можливють вплпву на не! iiiiunx штерферошв, зокрема лейкоцитарного.

Проблема захворювань opraniB сечовидшьно! системи посщае одну ¡з чиышх позиц1й у клиичшй пед!атрп. Серед питань, на як! памагаються знайтн виповщь, першим стопъ встановнти частоту иефропатш в популяцп. Найпопуляршшим методом, який застосо-вуеться для uiei мети е пошук в npoueci реал!зацп скришнг-програм oci6 з леикоцнтур!ею, npoTei'nypieio i 6aKTCpiypieio. Обстежеипя 6460 д1тей у Biiu 1 —13 pOKiB виявило наявшсть npoTelnypi! i лейко-цитурп (ШЛ) у 6,4±0,3% д1тей, в тому числ! — у 6,2±0,9% з дитя-чих дошкшьних установ (ДДУ) та у 6,8±0,6% школяр1в. Таким чином, поширешсть ПШ, або як прийпято говорпти — сечового синдрому, який св1дчпть про наявшсть захворювання opraniB сечовидшьно! системи (ЗОСС), складала 6,5%, що в1дпов1дае одним (У. Б. Болтаева, 1986) та перевищуе в два рази друп лггературш даш (М. С. 1гиатова та сшвавт., 1982). ПШ у д!вчаток, яю в^вщу-валп ДДУ, зустр!чались в 3 рази частое, шж у хлопчиюв, а у шко-лярок — в 5 раз1в, тобто ПШ спостер1галось в основному у д1вчаток. Частота впявлення солей в ce4i, головним чнном оксалалв, р!дше — ypaTiB, а щс рщше — фосфат1в 361'льшувалась з вшом дггей; у д1тей, яш вщвщували ДДУ, вона складала 20,9±0,61%, а у школяр1в — 36,2± 1,08%. Виражена кристалур!я зустр!чалась у 0,5±0,15% дш-чаток та у 1,0±0,21% хлопчиюв з ДДУ, у школяр1в в!дповшю — в 5,1 ±0,68% та в 5,6±0,69% сиостережень. Таким чином, cnocTepi-галась тендепц!я до збшыпення частота виявлення солей в ce4i у хлопчиюв як з ДДУ, так i школяр!в. 1_Ц даш сшвпадають з пере-важанням шелонефриту та шфекцп сечовидЬтьнпх шлях1в у д^вча-ток та дпзметабол!чио!' нефропатп у хлопчишв, як1 зпаходилнсь на стацюнарному лшуванш з приводу захворювань opraniB сечовидшьно! системи. Законом1рн1сть, виявлена при обстсженш практично здорових д1тей pi3no! CTaTi, узгоджуеться з результатами апал1зу захворюваиост1 у !'х батыав. У MaTepiB д1тей з паявшстю ПШ була пор!вияио вищою частота захворювань сечовидшьно! системн, шж в контроле а у батьш'в вона була шдвшценою у тих, дтг яких мали сол1 в ce4i. Така законом1ршсть, очевидно, пов'язана з анатомо-ф!зюлопчшшн особливостями д1тей pi3iio! CTaTi. Пщтвердженням такого прппущення служить шдвшцення з BiKOM д1тей питомо! ваги oe4i, наростанпя копцентрацп солей, що при порушенш пасажу cc4i може сприяти розвнтку захворювань.

Для виявлення фактор1в, як! могли би сприяти виникненню ЗОСС, дггей роздшили на 3 групп: перша з наявшстю ПШ, друга — солей, третя — без вказаних елеметтв в сеч! (служила контролем).

Захворювання оргашв сечовидшьноТ системи, серцево-судинно!' та других систем чаепше зустр1чалось серед близьких роднч1в д1тей з наявшстю ПШ у пор!внянш з такими ж у родич!в дггей, в яких не виявили ш ПШ, ш солей в сечк Пронижне положения по частот! мультифактор!альних захворювапь, зокрема ЗОСС, займалн родши д!тей, у яких виявляли сол! в сечь Пор1вняно велика частота ЗОСС серед родшпв д1тей з наявшстю ПШ вказуе на роль сиадковост! в 1х генез1.

Одним ¡з фактор1в ризику в появ1 ЗОСС вважають ппер- та п-потонпо. У д1тей школяр1-в з наявшстю ПШ вихилення артер1аль-ного тиску (АТ) вище одше! сигми в сторону шдвшцення або понижения спостер!гались частше, 1иж у школяр1в, яш були в контрольна! груш.

В лкератур! велика увага придкляеться абдомшалыюму синдрому в д!агностиц! ЗОСС. Анал!з скарг школяр1в та Тх батьшв показав, що перше м^це по частот! займало зниження апетнту (в 21,9± ±2,25%), друге — бол! в живот! (17,0± 1,95%), трете — головш бол! (12,43± 1,71%), четверте— швидка втомлювашсть (11,85± ±1,64%), а рщше всього 'зустр!чалась — нудота (3,51 ±0,95%). У школяр!в з наявшстю ПШ частота болей в живот!, головних болей була такою ж, як ! у школяр1в, яю служили контролем. Але зниження апетиту та нудота зустр!чались достов!рно част!ше (1 = = 4,07; Р<0,001 ! 1 = 2,78; Р<0,01) в!дпов!дно, а частота скарг на швидку втомлюван!сть при наявносп ПШ мала тенденц!ю до збьть-шення (1=1,71; Р<0,1) у пор!вняшп з такою у школяр1в контрольно"! групп. Описаш в!дхплення у д!тей 5—10 роюв в кратнс число раз!в перевшцували Тх частоту в молодших ! старших в!ковпх трупах.

Можлив!сть проведения ультразвукового скришпгу дещо змпш-ла площину п!дходу до виявлення хворого.

Обстежено 1500 дов!лыш взятих д!тей в!ком 2—15 рою'в мешкан-Ц1в м. Львова. Серед них було 767 хлопчнюв та 733 д!вчаток. Ультразвукове обстеження проводилось з! сторони спини, а при виявленш структурних зм!и також ! з б1чних поверхонь живота. У 283 (18.7%) дггей були виявлеш в!дхилення. Шляхом посл!дую-чого обстеження попередшй д!агноз, встановлений при ультразвуковому скршпнгу, п!дтверджено у 201 хворого, що стаповило 69.0% дггей ц!еТ групп ! 13,3% ус!х обстежепих. Достов!рно!" залежност! М1Ж частотою виявлених змш та статтю не спостер!гали. Серед дь тей вшом 2—7 рок!в структурн! зм!ни ¡з сторони нирок спостер!га-лися достов!рно част!ше, шж у д!тей 8—15 рок1в.

Необх!дно в!дм!тити, що частота захворювань оргашв сечовидшьноТ системи виявленнх при масовому скршпнгу в 2—3 рази иеревищуе аналопчш показники по даним звертапня в дитяч! поль кл1'н!ки, а при селективному скршпнгу майже в 20 раз1в. Це пов'я-зано з великою юльюстю малосимптомннх, латентно та стерто про-т!каючих нефропат!й, д!агностика яких затруднена.

Немаловажним виявнлося i те, що процес обстежепня В1дносио простий, дае можлнвють охопитн значш контингемти д1тей, атрав-матичннй i може бути проведений у мюцях концентрацп д1тей. Не-замшимим е застосування УЗД в npoueci реал1зацп програми обстежепня амей та медико-генетичного консультування, оскшьки в ряд! випадюв створюе можлив1сть оперативно виявити Ымейний характер патологи. Поряд з цим, СЛ1Д вказати на необхщшсть проведения УЗД в комплекс! з траднцшними методами обстежепня орган1в сечовидшения.

PicT частота вроджених вад розвнтку opraniB сечовид1льноТ системн у д1тей впмагае подальшого розширепня та удосконалеипя метод1в i'x препаталыю! д1агностики.

В1зуал1защя пирок плод!в здшснюеться завдякн i'x тнпов1й фор-Mi, розм1щеншо та наявност1 центрального ехокомплексу та можлн-ва шеля 16тпжшв BariTHOCTi. За власними данями, в 15—17 тпжшв BariTiiocTi нирки виявляються менш шж у 50%, в 17—22 тижш в 90% випадюв.

Наш досв1д показуе, що при Bcift р!зномaniTiiocTi вад розвитку ссчовпдшьно! системи плоду, вони, як правило, супроводжуються маловщдям у ваптних та неадекватним наповненням його сечового Mixypa. Тому щ д1агностнч1п крнтерп можуть бути викорнсташ для виявлеиия ваптних групи рнзику по розвитку патологи сечовндьчь-iioi системн плоду.

У 1988—1991 p.p. проведено масовий скрнншг 12600 ваптинх, виявлено 281 випадок вроджених аномалш та спадкових захворю-вань плоду, що становить 2.23% вщ первинио обстежепих. Апомалп розвитку opraniB сечовщильно! системи виявлеш у 56 плод1в, що стаиовило 19,9% вщ ycix вроджених вад розвитку, внявлених у ваптних при масовому скриншгу.

Пренатально д1агностована патолопя пирок, несумюпа з життям, послужила показом до штучного перернвання вагпност! в 8 випад-ках. Патологоанатом1чне дослщження плод1в шдтвердпло д1агпоз у ocix випадках. Вважаемо, що з практично! точки зору вадн розвитку сечовидиьно! системи плоду дощлыю роздшити на 3 шдгрупи:

1. Некурабельш вади, при яких необхипе перериваппя вапт-HOCTi (агепез1я нирок, двоб1чна мультикистозна дисплаз1я нирок, двоб1чна полжистозна хвороба нирок).

2. Вади ¡з сприятливим прогнозом, при яких методом вибору е дотермшове родорозршення з рапньою корекщею патологи (одно-6i4iia мультикистозна дисилаз1я нирок, пдронефроз ¡з збереженою функщею нирок).

3. Вади ¡з сумшвннм прогнозом, при яких необхщне проведения внутршпьоутробноТ Tepani'i (вади з внраженою обструкшею сечо-вндшышх шлях1в, як! шдлягають корекцп).

Проведет в постнатальному перюд1 цитогеиетичш дослщження показали, що у Bcix 48 новонароджених д1тей з вродженнми вадами ОСС був нормалышй KapioTiin. Серед виявленоТ вродженоТ патоло-rii важко було очжувати порушення карютипу, не малов1ропдно при ¡зольовашй патологи.

Анал1з клпико-генеалопчних даних в с!м'ях, обтяжених по захворюваннях opraHiB сечовщильно! системи, встановив високий рнзик розвнтку нефропат1й у д1тей з цих амей. Так, при обстежешп ;атей, у яких по даним анкетування, проведеного в школах, був об-тяженнй по ЗОСС с1мейний анамнез, виявилось, що i3 110 чоловж н'ятеро перенесли шелопефрнт (ПН), що шдтверджувалось медич-иою .документашею, у 7 д1тей ПН був виявлепнй в ход1 обстежепня та п'ятеро захвориш ПН на протяз1 найближчого року. Таким чином, процент 3axBopiBLunx ПН при ciMeiinifi обтяженост1 досяг 15,5%, що в 4,9 рази перевищило загалыюпопуляцшпий показник, який в наших спостереженнях склав 3,11%, що наближаеться до Л1тературннх даних (М. С. Игнатова, 1989). Слмейна обтяжешсть частше спостер1галась по материнськш лпш. Частота захворювань сечовид1'лыю1 системи серед роднч1в Д1тей I ступени спорщненост! була вищою, шж серед родич1в II—III ступепя piAni, одиак i серед останшх нефропатп зустр1чались у 2—3 рази часпше, ni>K в rpyni контролю, взято! методом випадково! виб1рки.

Рнзик розвитку нефропатп для cn6ciB хворих д!тей виявився у 3 рази внщим апалопчного ризику для сибав здорових пробащив.

Виявлена тенденщя в однотипное^ ciMefinoi патологи": серед ро-дшпв хворих ПН дней телонефрит зустр1чався в 5—6,5 pa3iB чаепше, шж в контрол1 (загалыюпопуляцпша група), а в трупах д1тей з метабол1чннмн розладами з аналопчною ж частотою за-реестровапа сечокам'яна хвороба. Окр1м однотипних захворювань дещо р1дше (2,3% протп 1,8% в контроле спостер1гались друг! формн поражения оргаш'в сечовидкьно! системи— рак, туберку-льоз, аномали розвитку. В родоводах дней з ДНОКК та ДПН до-вол! часто рееструвались калькульозний холецистит та друга обмш-на патолопя, що шдтверджуеться спостереженнями ряду aBTopiB (Ю. Е. Вельтищев и др., 1985; М. С. Игнатова и др., 1980; 1989).

Перев1рка моногеиного типу успадкуванпя патологи ннрок в счм'ях дослщжуваннх груп не шдтвердила цього типу успадкування оксалатного дштезу, дизметабол!чноТ та обструктивно! нефропа-liiY ускладнено! вторинним шелонефрнтом, гломерулопефриту. Ви-користання модел1 Edwards мультифактор1ального походжения дослщжувано! патологи показало, що доля спадковоеп в розвитку ЗОСС в ам'ях д1тей з оксалатним д1атезом склала 60,74%; з оксалатного нефропапею, ускладненою шелонефритом— 51,42%; об-структнвною yponaTieio, ускладненою шелонефрнтом — 40,3%, а для хворих гломерулонефрнтом — 21,4%. Доля фактор!в середовища у формувашп цих пефропат1й в С1'м'ях д1тей з обтяженим генетнч-ннм анамнезом склала в1дпов1дно 39,26% —78,6%. Перев1рка rino-тези мультифактор1ального генезу дослшкуваних нефропатш в С1м'ях обстеженпх д1тей була проведена також шляхом вирахову-вапня коеф1щента успадкування схилыюст1 до них по методу Falconer. КоефЫент успадкування схильност1 до дослщжувапих нефропатш зпдно щй модел1 серед родшив I ступеня спорщненост! колнваеться вщ 38,8% до 27,2%, II ступеня — 25,6% —13,2% та се-

ред родшпв III ступеня ршп — вщ 13,6% ДО 2,8%. Вплив середови-ща зпдно uie'i модел! оцшюеться в 60—80%.

Серед несприятливих фактор!в, як1 шдвшцували ризнк виник-нення захворювання, формування у д1тей ЗОСС, найбшьш частями являлись: токсикоз I—II половини BariTiiocTi у матер1в (q = 0,46), ранне штучне вигодовування дггей (q = 0,47), повторш ангши (q = = 0,42) та ГРЗ (q = 0,64), хрошчний тонзшит (q = 0,36), наявшсть ексудативно-катарального д1атезу (q = 0,25), який часто зустр1чаеть-ся у д1тей з метабол1чними розладами. Частота несприятливих фак-тор1в ризику розвитку захворювання була значно вищою в трупах дггей, обтяжених по ЗОСС, шж в загальнопопулящйшй rpyni контролю, взятоТ методом випадковоТ виб1рки.

Серед обстежених дггей шлькють д1вчаток вдвое перевпщувала шльюсть хлопчишв. Переважання д1вчаток було особливо вираже-не серед дггей, хворих шелонефритом, що сшвпадае з лггературни-ми даиими (А. И. Гнатюк и др., 1980; М. С. Игнатова и др., 1989). В трупах же дггей з ¡зольованими метабол1чними порушеннями — ГРД, ДНОКК переважали хлопчики, що також сшвпадае з даними ряду aBTopiß (JI. М. Байгильдина, 1987; М. С. Игнатова и др., 1989).

ГПсля клппчного лабораторного та ультразвукового обстеження, проведеиого в умовах медико-генетнчного центру (рис. 2), була ви-д1лена група ризику практично здорових дггей — ГР (55 чоловж) та трупа ризику з наявшстю оксалатного д1атезу—ГРД (43 ди-тини).

Виявлеш при клппчному обстеженш вщхилення в сташ здоров'я у д1тей груп ризику носили в основному неспециф1чний характер. Б1ля половини д1тей (часпше ¡з групп з оксалатним д1атезом) мал» симптом» нер1зко впражепо! загальноТ штоксикацп, яка проявля-лася блшстю, noMipnoio л1мфоаденопат1ею, вегето-судинною дис-Tonieio, функцюнальними порушеннями серцево-суднино! системи. У 25% дггей спостержались част1 бол! в живот!, у 86% д1тсй виявле-но бшыие 3 малих аномалш ембрюгенезу. У Bcix д1тей ГРД при схолокаци встановлепа шдвшцена схогешпсть медулярного шару, у 21,8% д1тсй — розширения та роздр1бленшсть чашко-мнскового комплексу.

У б1Льшост1 д1тей ГРД була знижена антикристалоутворююча здатшсть сеч1 до оксалат1в кальцно (q = 0,71), до фосфат1в кальцно (q = 0,64) та трнпельфосфа™ (q = 0,93), спостержалась теиденщя до посилення екскрецц оксалат1в кальцйо з сечею, яка в серед-ньому складала 48,11 ±5,1 мкмоль/добу до стандартно! поверхш тша (в контрол1 36,61 dr6,02 мкмоль/добу) та фосфат1в—12,03± ± 1,5 ммоль/добу (в контрол1 — 10,09± 1,2 ммоль/добу).

Розвиток оксалатноТ нефропатп характеризувався сечовим синдромом, який проявлявся слщовою npoTeniypieio (q = 0,64), стш-кою еритроцитур1ею (q = 0,57), вщ мжрогематурп до 6,8Х 10 еритро-ццпв в добов1й сечь У Bcix хворих ДНОКК спостер1галася крнста-лур1я: у 92,9%—оксалатно-кальщева, у рештп — змшана: окса-латно-кальщева, фосфатно-кальщева та уратна. У Bcix хворих uie'i групп була знижена антикристалоутворююча здатшсть ceni до спо-

Р и с. 2. Схема мсдико-генетнчного консультування при мультифактор!альнш

патолог!! нирок

лук кальщю та визначалася тенденщя до посилеппя екскрещ! окса-лат1в кальцпо з сечею до 88,45± 16,4 мкмоль/добу до стандартно! поверхш ткта (Р<0,1). У 35,7% хворнх ДНОКК спостер1галася схилыпсть до шктури. У третинн д^тей спостер1галося полпрне шд-вищения вмкту [З-лшопротецив та шдвшцення активное™ лужно! фосфатази в кровь У 95,7% д1тей з ДНОКК при ультразвуковому досл!дженш внявлено наявшсть характерного посплення ехо-снгпа-л1в вщ медулярпо! речовпни ннрок.

У 98% Д1тей з ДПН та у 89,5% з ОбПН вдапчено наявшсть множннннх (>5) стигм дизембртгенезу. У вс1х хворнх з ДПН внявлено зниження антикристалоутворюючо! здатносп сеч! до оксалат1в кальщю та трипельфосфат1в та у 98% д1тей до фосфат1в кальщю. Екскрещя оксалатт з добовою сечею в цш груш д1тей досягала 62,95± 12,7 мкмоль/добу до стандартно! поверхш тша (Р>0,1). При ультразвуковому дослЦженш нирок при ДПН, кр1м даннх, харак-терннх для дизметабол1чних прояв1в (спостер!галися у вс1х д1тей), у 42,5% хворнх спостер1гались змшн, властшй запальному процесо-в1 — роздр1бленшсть ехосигнал1в вщ чашко-мискових комплекав, нечЬшсть та «завуальовашсть» контур1в нирок. Така ж картина спостер1галася у 75% д1тей з гострим перебдом ОбПН та у 100% Д1-тей з хрошчшш переб!гом ОбПН.

Серед Д1'тей ¡з захворюваинями ннрок переважали хвор1 з хрошчшш перебдом патолопчного пронесу (ц = 0,58). Звертае па себе увагу той факт, що у иоловинн д1тей (я = 0,54) нефропатп протшали

стерто i виявлялись вппадково. Малосимптомш форма захворюван-пя частше спостер1галпсь в трупах з днзметабол1чними проявами (q = 0,64), що вщпов1дае даним ряду досл'адшшв (О. И. Изюмец, 1983; Г. А. Маковецкая и др., 1986).

Вивчеш д1агностичш можлпвот ультрасонографи для раннього внявлсння дизметабол1чних оксалатно- та фосфатно-кальщевих не-фропатш.

Обстсжено 43 дитини вжом 3—15 poKin з характсрнпмн зшна-ми, виявленимп при ультразвуковому досл!джетп нпрок. У обсте-жуваннх спостерщалась характерна картина: пирки розм1щеш ти-пово, були правильно! формн, з чггкими контурами, !х розм1рп шдповщалн BiKOBifi nopMi. Сшввиношення чашково-мискового комплексу до napenxiMH нпрки складало 1:2, вщм1чалося pi3Ko ви-ражене вогшнцеве посилснпя ехо-сигиал1в у вигляд! високорефлек-торнпх др1бнпх пупктирних лшш вщ мозково! тканпнн нирок i чаш-ково-мпскових комплекав з двох стор1н. При знижешп режиму роботи приладу в!зуал!защя контуру ниркн зникала, а ехо-снгнали залишалися на екраш апарата.

Для пщтвердження паявност1 днзмстабол1чпого оксалатного д1атезу проведен! дослщженпя, що включали, кр1м традицшипх метод1в i збирання генеалопчпого анамнезу, визначенпя антикриста-лоутворюючо! здатноеп ceni до оксалалв кальцно, фосфалв каль-niio та трипельфосфалв, досл1дження полярних л1п1д1в сеч1, екстра-гованпх ¡з осаду кальщевпх т1л за допомогою реактиву Фолча, шшчсння добово! eKCKpeni! фосфат!в i оксалалв за вщновленням фосфорно-мол1бденово! кислотп. Одержан! результати пор1вшова-лп з показппкамн 40 здоровпх дггей, як1 складали контрольпу трупу.

За допомогою генеалопчного анал1зу у напблпжчих родич1в пробанд1в у двох-трьох поколшнях встановлена наявшсть таких захворювань, як нефролтаз, подагра, калькульозиии холецистит, остеохондроз, серцево-судиниа патолопя.

Встановлений достовфннй паралел1зм м1ж специфнппши змша-ми у вигляд1 др1бних поснлених ехо-спгнал1в вщ napenxiMii до чаш-ково-мискових комплекав при ультразвуковому дослщженш нирок i данпмн спещалышх метод1в !х дослщження шдтверджуе наявшсть днзметаболи у д1тей, що дозволяе рекомепдувати цен зр-уч-ппй i нешвазнвннй метод для виявлення оксалатного д1атезу при масовому скршпигу д1тей з метою своечасио! корекцп обмшних по-рушеиь.

Важлнве мкце в nponeci виконання дано! роботи посщало вн-вчення стану окисно-вщиовних npoueciB (ОВП). Воно базувалося па признанш суттево! рол1 в патогенез! нефропатш порушень цито--мембран (Ю. А. Владимиров, 1975; Ю. И. Губский, 1980; А. И. Журавлев, 1975). В якосл показника стану клпчшних мембран внвча-ли iHTeiiciiBnicTb ПОЛ та сшвзалежннх з ним npoueciB — стугпнь ткапиино! rinoKcii i р1вень антнокепдантного захисту оргашзму (Н. Л. Аряев, 1983; В. В. Банкова и др., 1987; Ю. Е. Вельтищев и др., 1982; О. Н. Воскресенский, 1979, 1987).

Вивчення ОВП в обстеженнх трупах д1тей встаповило ряд закономерностей. Величини досл!джуваних парамстр1в в подавляюч1Гг бшьшосп випадюв вихилялись в1д середшх показниюв контрольно! групп, але CTyniHb в1дхилення та частота патолопчннх показниюв в трупах була pi3Hoio. У д1тей групп рпзику (ГР) ступ1нь вщхнлен-ня в1д даннх контролю по Bcix показниках була невеликою. BmIct ДК в плазм1 кров1, шрувату в сеч1, сшви1диошення лактату та nipy-пату в Kpoci та сеч1 мало вщр1знявся ш'д показниюв контрольно! групп. Але звертав на себе увагу тон факт, що в щлому в ГР було великим число дней з порушеннями ОВП — 2/3. Частота бктьшоеп показниюв, яю вщхнлялися В1Д нормн, складала в1д q = 0,49 (ДК плазмн Kpoßi) до 0,86—0,87 (вп-амш Е кров1, актившсть ката-лази ceni, bmIct лактату в Kpoßi та ce4i). Тшьки тести на наяв-ш'сть сумарних иродуклв ПОЛ в ceni та на кальцифктакспо були слабопозитивнпми та виявлялнсь лише у окремих д1тей (q = 0,15; q = 0,09).

У д!геп з наявюстго оксалатного д1атезу (ГРД) посилювались у иор!впяшп з д1тьми ГР недостатшсть аитиоксидантпо! системн, прояви rinoKci'i тканини нирок (шдвищувався bmIct Л в кров! та ce4i, i вщповщно лактат-шруватне сшввщношення), ¡нтепспфп<ува-лась лтопероксидашя, про що свщчнло збиьшення концснтрацн ДК в плазм! Kpoßi та вщилення сумарних продукт1в ПОЛ з сечею (q = 0,72). У 6LnbinocTi д1тей (q = 0,88) виявились полярш лтщп в добовш ceni, що свщчнло про мембранопатолопчш пронеси. Таким чином, якщо в ГР характер ОВП свщчив про стаи адаптацш-ного папруження, то в ГРД— про стан, пограничний з хворобою.

Сшвставлення клппко-лабораторних даннх обстеженнх д1тей з даними генеалопчного анамнезу виявило, що на схилыпсть д1тен до формування нефроиалй та хрошзацп наявнпх велнке значения мае ступшь спорщненоеп з хворимп нефропалями родичами (ХНР). 1з 98 хворнх ПН дггей 61 дитина (62,2%) мала ХНР I ступеня спо-рщненость В rpyni хворих з хрошчпнми nepeöiroM шелонефриту процент д1тей, яю мали ХНР I ступеня спорщненоеп, досягав 64,8%, а з гострнм ncpe6iroM — 39.1 %.

Вплив ступеня спориненост! з ХНР та гепетичною обтяжешстю в ciM'i по ЗОСС на ОВП було бьтьш виразнпм в трупах рнзику. В трупах ГР та ГРД у д1теи з ХНР I ступепя спор1дненост1 псре-важаюча бшышсть дослщжуваних показниюв ОВП (q = 0,85), або в1'дхилялась в б1лышй Mipi, шж у дп'ей з ХНР II—III ступеня спо-punenocTi, або патолопчш значения параметр1в ОВГ1 зустр1чались в трупах част1ше. Вплив близькоеп риш з ХНР виразио вплнвало на так! параметрн як bmi'ct сумарних продуклв ПОЛ та ПЛ в ceni.

Отримаш закономерное™ були шдтвсрджеш також проведепим з допомогою методу F-statistic апал1зом, який показав, що значения внщеназваних параметр1в ОВП суттево диференцповали групп д1тей в залежное™ в1д ступеня Тх спорщненос™ з ХНР.

Кореляш'йний анал1з шдтверднв л'сний зв'язок м1ж юльюстю •сворих патолопею нирок в ам'ях по материнсьюй та батьювсьюй пппях 3i ступеней порушепня быьшос™ параметр1в ОВП, що вивча-

лнсь. Вираженшсть порушень антиоксидантно!' систем» (захисту) та дестабШзацн циркового ештелио в бшышй Mipi корелювалн з обтяжешп'стю по ЗОСС по лнш батька, що можливо, обумовлюе схильшсть до метабол!чних розлад1в oci6 чолов1чо! стат!.

В трупах хворих дггей вплив ступепя спорщненост1 з ХНР та кшькютю хворих родич1в на змши показниюв ОВП, очевидно ннве-люеться за рахунок вплнву запального процесу та зв'язаних з ним порушень, що в значшй Mipi проявляеться у дггей, хворих ОбПН, та в мешшй Mipi в rpyni з ДНОКК. Серед останшх виявлена тенденция до бшьш вираженпх 3Min половини дослщжуваних парамет-piß ОВП у дггей з ХНР I ступеня спор!дненост1, у nopiBHHHiii з дпь-мн, що мал» ХНР II—III ступеня спорщненостк Вплив ЫмейноТ rinoKci'i на показникп rinoKci'i ннрковоТ тканнни проявило себе при ДПН в бшышй Mipi, шж при ОбПН. Взаемозв'язок лпж бшьш знач-ною обтяжешстю по ЗОСС в С1м'ях та б'шъшою виражешистю порушень ОВП у дп-ей шдтверджуеться i проведении корелящйннм анал1зом, однак такий взаемозв'язок виявлявся в трупах рнзику по бшышй кшькосп параметрш (q = 0,71), шж серед хворих дггей (q = 0,43), де порушення ОВП в значшй Mipi визначалось особли-востямн nepeöiry хворобн.

У дкей, народжепнх вщ хворих нефропат1ями батьюв, показникп ОВП в менний Mipi покращувались шд впливом терапп, шж у Д1тей, що мали ХНР II—III ступеня споршненость

Пор1внялышй анал1з даних, отриманих в цпстдесять одшй ciM'i, обтяженш по ЗОСС, внявив однонаправлешсть порушень ОВП у дь тей, в тому чиап ршшх c»6ciB, та ix батьшв. Порушення ОВП проявлялись в посиленш лшопероксидаци, недостатносп антиокси-дантпо1 системн захисту та наявнот загальнотканево!" та нирковоТ rinoKci'i. Однонаправлешсть 3Min параметр1в ОВП у дггей та ix батьюв була бшьшою в тих трупах, де ближними були родинш" зв'язки з хворими иефропат1ями, тобто в трупах ризнку з I ступеней спор1дненосп з ХНР (ГР-1, ГРД-1) та в трупах хворих вторнншш ПН д5тей.

Вивчеиня параметр1в ОВП в кожшй окремш ciM'i показало, що схожкть noK33HHKiB у дней та баты-ав чаепше спостержалась по лпш хворого, або обтяженого по ЗОСС одного з батьшв, »¡ж по лпш здорового. В тих ам'ях, де батько та MaTip обпдва були хворими, або обтяженими по ЗОСС по родинним зв'язкам, порушення показншив антиоксндантноТ системн у дггей част1ше мали одно-направлеш'сть з показннками батька, а характер змш лактат-nipy-ватно!' системн був бшьш схожим з показннками MaTepi. Анал1з riapaMeTpie ОВП в 32 парах ршшх cn6ciß i3 обтяжених по ЗОСС ciMeft також встановив однотипшсть змш в поеднаннях: «хворий— хворий», «здоровий—здоровий», «здоровий старший—здоровий мо-лодший». Однонаправлешсть змш показниюв ОВП в кожшй ciM'i шдтверджена кореляцшним анал1зом. По BciM досл1джуваннм параметрам в бшышй чн мешшй Mipi в р^зних трупах виявлеш позитивш кореляцшш зв'язки у дггей з батьками та i'x ршшх сибав, що шд-тверджуе залежшсть 3Min ОВП у дггей в!д стану дих npoueciB

у батыив. Найбшыи часто в обстеженпх трупах дней вдапчались кореляцшш зв'язки по показникам д1'епових кон'югат1в (ДК) в плазму активное^ каталазп в кров1, концентрацп в1тамша Е в кров! та р1вня лактату в кровь

Таким чипом, для члеш'в Ымей, обтяжеппх по нефропат]'ям, характерна амейна схпльшсть до порушепь ОВП, яка проявляеться тим внразшше, чнм ближч1 родинш зв'язки.

Стшшсть педостатност1 антноксидантпо! системи, пезважаючи па тераппо, дозволяе прппустити и вроджсиу нев1дпов1дшсть, яка сприяе виникненшо тканиниоТ ппоксп або поглибленшо ¡сиуючо!, що, в свою черту, приводить до посилення перекнсного окисления лшШв. Ппокая та лшопероксидащя супроводжуються проявами мембранопатолопчних процеав у нирках, що шдтверджуеться по-зитнвпим тестом на кальцифьтакспо.

При наявносп дизмстабол1чинх прояв1в створюються додатко1П умови для розвитку ппоксп нирок та мембраиодестабипзацп.

Отримаш результати дають основу зробпти внсновок про те, що порушеиня окисно-вЦиовних процеав без сумшву в^грають важлнву роль як фактор схплыгас™ до розвитку нефропат1й 1 як мехагпзм, який мае м1сце в патогепез1 захворювапь оргаш'в сечо-вндшьно! системи.

Трансформация «готовпост1 до хвороби» (д1атезу) в асептичшш або шфекщйно-запалышй процес у багатьох Д1тей проходить через стадпо пограничного з патолопею стану. Розвнток пефропати по-глнблюе порушеиня ОВП, що, в свою чергу, створюе умови для хрошзаци патолопчпого пронесу. Таким чипом, параметри ОВП можуть виступати показииками схилыюст1 до захворювапня нефро-пат1ями, та 1х дослиженпя сприяе уточнению ступеня пебезпекн розвитку захворювапня нирок та його хрошзаци.

Слщ ш'дкреслити, що при анал1з1 даних, яш характернзують ОВП в оргашзм! д!тей, виявлено паралел1зм м1ж показииками кров! та сеч1, що дозволяе в практнчннх шлях ограпичуватпся внзначеп-ням показшшв ОВП титьки в сечь

Дослщження 1мунолопчного статусу були комплексш 1 спрямо-ваш' на ам'ю.

Гостр1 1 хрошчш ПН супроводжувалися зменшенням проценту Е-РУЛ I Етр-РУЛ та збшьшенням ЕАС-РУЛ 1 Ц1К при нормалыпй киькосп Етч-РУЛ. Ступшь вказанпх змш був бпчыпим у д1тей з об-тяжепою спадков1'стю по нирков1й патологи. У хворих з гострим ГН спостер1галнся апалопчш змши, але вони не залежали в1*д особ-ливостей пмейного анамнезу. В процес1 паралелыюго обстеження дЬей з нефропат1ямн та !х родшпв першого ступеня спорщиеносп виявлено однозначш змши перечислених показннюв ¡мунного статусу. Причому дослщжуваш параметри члеш'в основно! 1 контрольно! груп достов!рно вщр!знялися.

Концентрашя ¡муноглобулнпв сироватки кров! зпаходилася в зв'язку з актившстю процесу: при зростаиш активное™ концентрашя ^Л зпижувалася, а ^Е — ш'двищувалася. У дкей з иефропа--пямн з обтяженим по захворюванням ОСС анамнезом р!вепь

зпижувався у пор1внянш з нормою i показником хворнх з необтя-женою спадковютю. Шдвшцення р1вия IgE при ycix иозолопчних формах нефропатш може свщчитн про псвну роль атопи в генез1 цпх захворювань.

Серед обстежених члешв cimch хвороУ дитини найбьльш внражеш зм1ни pißiiiB ¡мупоглобулипв булл у ciiöciß та батьюв. Значима ко-релятивна залежшсть м1ж BMicTOM ¡муноглобулппв найчаепше зу-стр1чалася в napi «хворпй пробанд — батько».

Характер вищеописаних змin вказуе на наявшсть у хворих Д1тей та ix батьив нарушения балансу ¡мунолопчного гомеостазу. С1мей-ппй характер в1дхилення з одшеУ сторони i з другоУ — твердження ¡жду автор1в про негативпий вплпв дизбалансу на nepe6ir захворю-вання ОСС (В. В. Ботвиньева и др., 1986) дають шдстави розгля-дати його як успадковании фактор, який сприяе розвитку мульти-фактор1алыю1 патолопУ — нефропатй'.

Нефропатп у дггей необхщно розглядати з позищУ не тьльки ¡мунолопчпнх, але й гормопалышх порушень, зокрема ппоф1зарно-•шрсоУдноТ системи. Дослиження гормонального профшо, незва-жаючн на м1жшднвщуалыи в1дмшпост1, дозволив внявити ряд за-KOHOMipHOCTefi характерних для функцюнування ппоф1зарно-тирео-УдноУ системи при патологй' нирок. Анал1з гшоф1зарно-тиреоУдних гормо!пв в контролыпй rpyni (здоров! д1ти) та пробащив, а також у батьыв пробаид1в та батыав здорових д1тей, виявив достов1рш :идмшност1 направлен! в сторону понижения pinnia Тз, Т4 та ТТГ. Це свщчнть про особливосп тиреоУдного статусу, який характеризуемся латентно протнсаючим ппотиреозом. Найбшьш низьк1 по-казники Т3 та ТТГ спостер1гались в cim'hx хворих шелонефритом та днзметабол1чною нефропат1ею. Нсобхцшо вщмтпги, що встанов-лена однотипшсть змш Е-РУЛ, Етр-РУЛ та тиреоУдних гормошв, з врахуванням ciMeiinoro анамнезу, була найб^ьш виражена в napi «мати-дочка», «мати-син» та в меншш Mipi в napi «батько-дочка», «батько-снн». В той же час, впявлеипй наралел1зм в сторону змен-шення деяких ¡мунолопчиих показникш та тиреоУдних ropMoniß, являеться не тшькн воображениям патолопчного ироцесу в нирках, але i одним ¡з регуляторнпх Mexani3Miu ¡мунного гомеостазу. Г~Нд-твердженням цього служить встановлепа наявшсть липйиоУ коре-ляцП М1ж кшьшстю Е-РУЛ та piBiieM Т3. Проведет нами досл!джен-ня тдкреслюють надшшсть використания показшшв Е-РУЛ, ЕАС-РУЛ та Етр-РУЛ для ощнки ¡мунного статусу з метою виявлення схилыюс™ до нефропатш. Виявлеш однозначш змпш величии вм1сту ряду ¡мунолопчиих та гшоф1зарно-тпреоУдних маркер1в, а також Ух корелятивш зв'язки в с1м'ях з нефропа^ями, шдтверджують наявшсть певннх комбшацш генотишчних pißniß ¡муно-гормоналышх взаемовшюсин, яш прпймають участь в реал!заци спадковоУ схиль-nocTi до захворювань сечовпдшьноУ системи.

У TiciiOMy зв'язку з ¡мунолопчнпмн реакщямп oprani3My зиахо-диться р)2-МГ, в метабол1зм1 якого значиа роль выводиться тубу-лярпому в1дд1лу пефрону (Tack Е. D. et al., 1988). Виявлене нами шдвшцення р1вня цього бш<а у Kpoßi та ce4i хворих зб1гаеться з да-

ними лкератури. Великий штерес впкликае достов1рио вищнй рь вень р2-МГ в кров! та се1п обох батьюв хворнх дкей у пор1вняшп з батьками контрольно!' групи та наявшсть прямого корелятивного зв'язку м1ж р1внями цього бЬчка у Д1тей та матер1в. Описаш змь ни прослщковуються при ус!х нозолопчних формах захворювань ОСС, що характеризуе цей показник як високочутливий маркер ураження нирок. Сучаспнй р1вепь знань про метабол1зм Рг-МГ, тю-иий зв'язок його вм1сту з ступеием гостроти I важкосл захворюваппя дозволяють вважати [-52-мп<роглобулшемш та [Зг-м^кроглобулшурпо чутливими маркерами нпрково! патологи. 3 огляду на це, шдвшцеи-ия його р1'вня у батыив штерпретовано нами як ознака можлнво! наявност! у частини з них субклпйчннх форм пефропалй (В.В. По-цыбина и др., 1984; Та1иес1с1тс Р. ^ а!., 1983).

Як показали багатор!чш дослщженпя (Р. П. Нарписов, 1970; Э. М. Полищук, 1984) клггнии кров! та, зокрсма, лейкоиитп явля-ються своерщним «епзпматичиим дзеркалом», що вщображае стан метабол1зму, який вщбуваеться в органах та тканинах, а цитох!м1ч-ний апал!з лсйкоцит1'в перпферичпо! кров! можна пазвати «опосе-редковапою бюпаею». Диспопуючи арсеналом иитох1м!чнпх показ-шшв, можна з певпого точшстю визиачити стан внутршшх оргашв.

Актпвшсть сукцпнатдепдрогепази (СДГ) л1мфощтв при ГН ! ПН р1зко падала. Депреая активное^ ферменту при ГН пс залежала вщ особливостей амейного анамнезу, а при ПН у д1тсй ¡з спадковою обтяжешетго була виражена бкчыпе, шж у аналопчппх хворих без наявност1 захворювань ОСС у родич1в. Показникн кисло! фосфатази (КФ) л1мфон,1тв змпповалпея иеоднаково: при ГН тдвшцувались найбшьше у д1тей з обтяженим амнамнезом, а при ПН у випадку наявност1 у батыив нефропатп — знижувалися битый виразно, 1йж у д1тей з необтяжеиим анамнезом. Актпвшсть лужно!" фосфатази (ЛФ) нейтрофШв при ГН та ПН шдвищувалася. Глибп-па цих змш була б1льш впраженою у д1тей з обтяженим анамнезом.

В процес1 виконання спмейних дослщжень в груш хворих ГН пщвшцення р1вня КФ було вшпченоу пробапд1в та батьюв. Осю'ль-ки зростання вм1сту названого ферменту розр1зняеться як ознака пперчутливосл спов1льненого типу, впзпачаючо! ряд моменлв в патогенез! ГН, воно може служнтп маркером схнлыюст! до появи цього захворювання. У хворих з ДМНП та ПН, а також у !хш'х ма-тер1в мало м1сце однотиипе зниженпя р1вня СДГ, що, очевидно, являеться ознакою зпижеиня функцюпально! активное^ ¡муноком-петептних клшш, яке носить амейпий характер.

Рядом автор!в при захворгованнях нирок у д1тей виявлепо па-копичення в кров! середшх молекул (СМ), яш розцпиоють як маркер ендогенно! штоксикацп (Н. А. Беляков и др., 1987; А. С. Владыка и др., 1986). Виходячи з того, що склад сеч! заложить в1д тонких мехашзм!в функцюнування нирки, виявленпя цих продукт1*в також \ в сеч1 мае певне практичне значения.

Проведен! нами дослщження показали, що при иефропат1-ях у Д1-тей в кров1 спостер1гаеться шдвшценпя р1вня СМ, яке залежпть не Т1лькн вщ нозолопчно! форми захворювання, активное^ пронесу

але i вщ наявноеп спадковоУ обтяженоеп по цш патологи. Най-б^льш виражеш 3míiiii мали мкце при гострому ПН, менш виражеш вони були при хрошчному ПН i ГН, мало вщр1знялися вщ контролю у дггей з ДМНП. При гострому ПН показник середшх молекул у д1тей з обтяжепим анамнезом був внщим, шж у аналопчних хво-рих, але з необтяженим анамнезом.

PiBeHb СМ у ceni д1тей з нефропалею був на 45% (Р<0,001) вищим у пор1внянш з здоровими. Найбшьш виражеш 3MÍiih виявле-XIi у хворих ГН, дещо меншнми вопи були при ПН i проявляли лише тенденцио до шдвшцення у дггей з ДМНП. Тобто мав Micu,e па-ралел1зм 3míh у кров1 та сечь

Серед родич1в першого ступеня спорщненос™ дней з нефропа-тчями лише у матер1в була тенденщя до зростання цього показника. Багатофакторний аиал1з виявив залежшеть вмюту цих сполук у cení матер1в вщ наявнос™ в анамнез! захворювань ОСС або нефропати ваптних. Вивчення взаемозв'язку píbhíb СМ ce4Í у родич1в першого ступешо спорщнеиос™ показало достов1рну пряму корелятпвну за-лежшеть тшьки в napi пробанд-мати як ochobhoí так i контрольно!' груп. Отже визначення piBiin СМ в кров1 та ce4i може бути не тшь-ки додатковою д1агностичною ознакою нефропатп, але й служити маркером для формування контингешчв груп рпзнку по розвитку захворювання ОСС.

При анал1з! стану решн-альдостероново! системи (РАС) вщзна-чено пщвнщення АРП та КАП у д1тей групп рпзику, вщповщно (Р<0,01 та Р<0,02), що може розглядатися як фактор ризику розвитку нефропатш у дггей uieí групи. Вщсутшсть кореляцп м!ж АРП та КАП з одного боку та р1внем систолопчного артер1альиого тиску з другого, може вказувати па вщсутшсть впливу порушень з боку РАС на piBciib АТ у дггей групи ризику. Хоча пщвищена актившеть РАС при нормальному рídнi АТ може евщчити про етап-nicTb нефрогенноГ rinepTonií, коли на початкових стад1ях е пщвищена актившеть РАС при нормальнпх piBiiHx АТ, а при прогресу-вашп порушень ннрково! гемодинампш зменшуеться АРП та зрос-тае АТ (Г. И. Выходцева, 1985; Г. И. Выходцева и др., 1987).

Показники решн-альдостероново!" спстеми в сш'ях з наявшетю пробанда з ГН не вщр!'зиялися вщ контролю. При ПН актившеть ренту i концентращя альдостерону плазмн у хворих дггей були достов1рно внщимн. Останшй виявився також шдвшценнм i у бать-kíb та ch6cíb nie'í групи. Достов!рно'1 корелятивно! залежност1 м1ж показииками у члешв címcíi не спостер1галося.

Анал1з амшограм показав, що у bcíx д1тей хворих пефропалямн були 3míhii ампюкислотпого складу сироватки кров1, характер яких був pÍ3HHM в залежное™ вщ форм» патологи, перюду та важкосп nepe6iry захворювання. Стушнь порушень в cneKTpi вшьнпх амшо-кнелот спроваткп кров1 знаходиться в прямш залежност1 вщ вира-женос™ rino- та диспротешемп.

Дослщження шдукцй' ¡нтерферону, проведено у дкей з нефро-пат1ями та i'x роднч1в першого ступеня спорщпенос™ показало, що у здоровнх д1тей частше, шж у хворих мало мкще сшвпадшня

TiupiB штерферону з батьками (х2 = 7,9; р<0,05). Xßopi i здоров1 спбси по piBiro штерферону не в1др1знялись.

Наявний об'ем ¡нформацп про великий комплекс ricTOcyMicuocTi людини дае шдстави спод1ватися, що встаповлеиня асощативннх зв'язшв мш захворюванням i антигенами в кшцевому рахунку дозволить виявляти групп високого ризику.

Дан! про асощацпо захворювань ОСС з антигенами головного комплексу ricTOcyMicuocTi в лператур1 нечислеши. У д1тей з иефропап'ями частше зустр1чаються аитигепи В40, В35, В27, В18, В16, В12, В8, В7, В6 (52, 53). Тому було оправдании внвчити частоту HLA-фенотипу по А, В, С-локусах у хворих д1тей та члеш'в Гх с1мей (Т. Г. Подгорная и др., 1989). Найбйтьш силышй асощатив-iiiiй зв'язок у популяцп хворих — жнтел1в JlbßiBCbKoi облает! дпж антигенами HLA i захворюванням спостер!гався у aiiTureiiiß В5, В18, Cw4. Серед гаплотип!в з найб1льшою частотою зустр!чаються А2В5, А2В7, А2В18, А2В8, А10В5. Слщ вважати, що наявшеть у ciM'i вищеназваних антигешв може бути ознакою для вынесения особи до групп ризику по розвитку захворювапня ОСС.

3 метою визначення д!агностично'! цшносп УЗД в nponeci МГК с!мей з наявшетю хворого иефропат!ею проведено ультразвукове об-стеження нпрок у д!тей та ix батыав.

Основну групу склали 30 С1мей з наявшетю иробапда в1'дпесеио-го у зв'язку з обтяжепим анамнезом до групп ризику та 125с1мей, де у д^тей виявлено ГН, ПН, ДМНП. Контролем служили 30 С1мей з практично здоровими, без обтяженого анамнезу, д1тьми. Ультразвукове обстеження проводилось по загальпопршшятш методищ.

Pi3HOManiTni В1дхнлення морфолопчно! структури нирок внявле-ni у 25,5% батьшв: вогнищеве посилення ехо-сигпал]'в в1д napeiixi-мп у 17,6%, набряк napeuxiMii з компреаею чашково-мпскових структур — у 1,9%, розширення зонн чашково-мискових структур — у 2,6%» зм1щення нирок на 4—5 см i б1лыие— у 1,0%, кистопод1б-ний yTBip в napeuxiMi нирок—1%, ппоплаз1я нирок — у 0,6% та inini 3Minn — у 0,7%- Частота виявлено! патологи у батьшв Д1тей групп ризику дещо перевищувала таку у с1м'ях з наявшетю дитипп з пефропат1ею. Обнд1М ш групп достов1рно В1др1знялнся вщ контролю, де частота змш морфолопчно! структури нирок у батьюв була в 3,7 pa3iß нижчою. Сл1'д зазначити, що бшына частота патологи (67,9%) спостер1галася по материнсьшй Л11П1.

Зп'дно Teopi! М. М. Шсхтмана про «орган-м1шень» певшш ште-рес виклнкало проведения ультразвукового обстеження д1тей, ма-Tepi яких ш'д час ваптност!" перенесли иефропатио. Наймепшою була частота поражения дггей при нефропати III ст., вопа складае 52,9%. Низьку вщносну частоту поражения Д1тей, матер1 яких перенесли нефропатпо III ступеня, можна пояснити тим, що yci вони отримували належну Tepaniio, в той час, як при бшып легких формах захворювапня лжуваиня було проведено лише у 14% ваптних.

В nponeci проведения ультрасонографи нирок у д1тей було засто-совано визначення репалыю-кортикального шдексу, якпй вирахо-вуеться в рентгенолопчшй npaKTimi i вщображае сшввщиошення

ишк площею чашково-мисково! системи та площею паренх1ми нирки.. Середне значения норми цього показника складае 0,1—0,3. Зпдно отриманих нами 1 лггературних даних його збшьшення можс мати прогностичне значения 1 свщчнти про схильшсть даното контингенту обстеженнх до вшшкнення м1хурпо-сечоводного рефлюксу, пдро-нефротично! трансформаци та сечокам'яно! хвороби.

Внвчения ефектпвност1 превентнвиих та протнрецидивннх захо-д!в у д1тей групп ризику та рекопвалссцент!в мало за мету обгруп-тувати дощлыпсть та методику проведения профшактики. Оскшьки, зпдно даних л^ературн, порушенням ОВП належить важлива роль у розвитку исфропатш 1 вони частше, шж ниш дослщжуваш памп параметр» бул» змшеш не тшьки у хворих, але 1 у дггей групп ризику, в якосп напрямку профшактики обрано антиоксидантннй,. антиппоксантннй 1 мембрано-протекторшш вплив на оргашзм.

Встановлено, що аев1т, рибоксин, в!тамш Вс призиачеш в тера-певтичиих дозах лисячними курсами дв1Ч1 на р1к та д1ета ефектпвно попереджують не тшьки рецидив, але 1 розвиток захворювапня, позитивно впливають на загалышй стан дптнни. Отримапо також шдтверджеиня нормал1зуючоТ да перечислених препарата на пору-шеш ланкн гомеостазу.

1з 92 обстеженнх в катамнез1 дпей притримувались медичиих рекомендащй 59. 33 днтинп !х не виконувало. 1з числа дггей, що не отрпмувалн профшактнчпих курс{в, в трупах ризику захворшо шелонефритом 5 д1тей ¿з спмнадцяти (q = 0,29). В трупах хворих дней у 9 ¡з 16 ^ = 0,56) на протяз1 року зареестровано загострення патолопчиого процесу. У 12 д!тен залпшалася знпжепою анти-кристалоутворююча здатшсть сеч! до оксалат!в та фосфат!в каль-ц!ю та збергалася оксалур1я (я = 0,44).

Серед Д1тей групп ризику, яю внконувалп рекомендацп ш одна дитииа ¡з 23 не захворша. 1з 31 хворо! днтинп загострення шело-пефрнту наступило лише у одше! днтинп (я = 0,03). Ефектнвшсть проведених заход1в проявилась в покращенн! клипко-лабора-торних показниюв, в пормалЬацп, або тенденцп до нормал!зацн окремих иарамстр!в ОВП, що дало можлив1сть попередити у бшь-шост1 дЬен груп р»зику розвиток нефропа-пй, а у хворих дггей до-битися стабЫзацп процесу.

Результат проведених дослщжепь дають гндставу твердитп про-наявшсть генетнчно детермшовано! схильност! до розвитку нефро-нат1Й у дней. Матер!альним пос1ем цього стану е фенотип, для яко-то характерна наявшсть певних антигешв комплексу пстосумгаюст!,. схильшсть до порушень ОВП, !мунолог!чного, гормонального статусу. Поряд !з спадково-детерм!нованимн метабол!чнпми процеса-ми велике значения мають змпш, яш виникають в оргашзм! плоду шд час ваптносп жшки з нефропат1ею. Порушення окремих ланок гомеостазу, вивченнх в процес! даного досл!джсння, не тшьки вь гиграють важлпву роль як фактор схильност! до захворювапня, але и приймають участь в патогенез! пефропат!й.

висновки

1. Досл1дження морфогенезу нирок у ембрюшв та плод1в 6—-12 тижшв BariTHOCTi показало, що при нефропатп у матер1 сповшь-нене дозр1вання нефрошв зародшв, яке бклын виражене па pannix с-тапах розвитку ембрюшв та плод1в, та зменшуетьея на бшьш шз-nix. Л1мфоцитн печ1нки ембрюшв людини першого триместру вапт-nocTi здатш до спонтанного розеткоутворення з еритроцитами барана, що свщчнть про наявшсть у них Т-клптипшх Mapitepiß. Показана можлнва 3Mina ¡мунноТ рецепцп клтш шд впливом екзогеппо-го ¡нтерферону.

2. В процеа' загалыюпопулящйного скршингу встаповлено частоту лейкоцптурц з npoTeinypieio у дггей — жнтел1в мюта Львова, яка становнла 6,5%- Названа патолопя в кратне число чаепше зустр1-чалася в ранньому i молодшому шюлыюму uini та oci6 жшочоТ ста-Ti, шж у д1тей iiiiunx bIkobiix груп та серед хлопчишв.

3. В ам'ях з наявшстю дитинн-пробанда з пефропапею кЬчыасть роднч1в з патолопею сечовндшыю1 системи, у пор^внянш з загально-популящйшш pißneM, збшынуеться при р1знпх нозолопчних формах захворювання в 1,8—7,5 раз1в. Найголовшшим фактором ризику для проба'нда було народжения В1Д ваптносп, що протжала па фош патологи нирок або гестозу, а б1лына частота поражень по мате-pinicbKifi л in: 1 свичнть про моделюючу роль ста™ в спадковш схильносп до захворювань сечовидкчьноГ системи.

4. Для члешв с1мей з наявшстю пробанда хворого нефропат1ею характерна а'мейиа схильшсть до порушсппя окнспо-виновнпх nponeciß, дисбалансу пмунолопчного та гормонального гомео-стазу.

5. У 6LibinocTi Д1тей з ciMefinoio обтяжешстю по хворобам сечо-вид1лыю1 системи внявлеш: педостатшсть аптноксидантноТ системи, яка веде до актив1зацп перекисного окисления лшшв, змш у лактат-шруватнш систем^ що свщчить про наявшсть ткапинпоГ rinoKcii. Порушення окнсно-вщповннх npoueciß супроводжуеться появою полярних лшшв в сеч1, що характерно для мембранопато-попчипх CTaiiiB.

6. Виявлена однонаправленшсть вЦхплень показншив окисно-здновних nponeciß у иробашив та Тх родич1'в, хворих нефропат1ямн, збо з обтяжепим амейшш анамнезом по нефропапям, а також эднотипшсть ш'дхилень у cn6ciß, шдтверджуе вплпв генетичних |)актор1в на характер порушеиь окнсно-вцшовннх npoueciß в орга-Iiзмi дтей.

7. У хворих пефропа^ею д1тей та члешв ix С1мей з впсокою частотою зустр1чаються HLA — антигени — А2, А9, А10, А19, В5, В7, 38, В18, Cw4; серед гаплотпшв з пайб]'льшою частотою зустр1ча-оться —А2В5, А2В7, А2В8, А2В18, А10В5. Нанбьтыи силышй асо-пативпий зв'язок Mi/K антигенами HLA та захворюванням спосте-и'гапся у aiiTiireniB В5, В18, Cw4.

8. Паралельне впзпачення Рг-МГ, стану решн-альдостероновоГ :истемн, а також середшх молекул в Kpoßi та ce4i е внсокошфор-

мативним д1агностичшш тестом для виявлення нефропат1Й па pan-nix етапах Тх формуванпя.

9. При амейшй обгяженост! по нирковШ патологи оксалатний д1атез, дизметабол1чна та обструктнвна нефропати, ускладнеш вто-рннним шелонефритом, гломеруконефрит мають мультифактор1аль-шш тпп успадкування. Коеф1щеит успадкування схильнос^ досль джувапнм нефропат1ям по мoдeлi Falconer колпваеться вщ 38,8% до 27,2% для родн'пв! ступени спор1дненост1, в1д 25,6% до' 13,2% для родич1в II ступепя спорщнепост! та вщ 13,6% до 2,8% для ро-дшпв III ступени споршшностг Доля спадковосп по мoдeлi Edwards для «групп ризнку» з оксалатним д1атезом становнть 60,7%, для дпзметабол1чно1 нефропати, ускладнено! шелонефритом— 51,4%, обструктивно! yponaTi'i, ускладненo'i шелонефритом— 40,3%, для хворих гломерулонефрнтом — 21,4%.

10. Встаповленпй паралел1зм м1ж специф1чними змшами при ультразвуковому дослщженш нирок i даними визначения анти-кристалоутворюючоТ здатност1 ceni до солей кальцно у Д1тей шд-тверджуе наявшсть у них оксалатно! дизметаболп, що дозволяе рекомендуватн дей зручннй i нешвазивний метод для виявлення днзметабол{чнпх нефропатШ при масовому скришнгу дней з метою своечасно! KopeKui'i обмшних порушепь.

11. Запропонована та апробована схема медико-генетичпого кон-сультування с1мей з наявшстю пробанда з патолопею сечовщилыкл системи, проспективного спостереження за станом здоров'я та ефек-тивний метод превентивно! терапп дггей «групи ризику» по роз-вптку нефропатпк

РЕКОМЕНДАЦ1Т ДЛЯ ПРАКТИЧНО! ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я

1. 3 метою своечаспого виявлення патологй' серед днтячих кон-тингещчв населения иеобхщно планувати i реал!зувати загалыю-популяцшш скршпиг-ирограми на виявлення нефропатш. Високу ефектпвш'сть мае також селектпвиий скриашг, якии проводить серед oci6 з обтяжепим по д.a11iü патологй' генетичнпм анамнезом.

2. Необхщно широко впкорпстовувати ультразвукове обстежен-ня нирок не тшьки як одни з метод1в в комплексному обстежепш хворих з нефропат1ями, сликуванням за дннамжою пaтoлoгiчпoгo ироцесу, але i для проведения популяцшного та селективного скрп-IIiIiгу у д1тей.

3. ДДтям з виявленою npOTeiiiypieio, лейкоцитур1ею, структурним порушенням 31 сторони нирок необхщпо провести повне нефроуро-лопчне обстеження з вивченням ciMei'nioro анамнезу.

4. Дослшкення стану ОВП, р^вия ß2-Mr i CM Kponi та ce4i до-щльно запровадпти у практику роботи i застосовуватн, як об'ектив-ний критерш Ba>KKOCTi процесу, його динамики, вндужання, про-гнозування можливост1 появн захворювання ОСС та формування «групп рнзику».

5. С1м'ям з виявленою, або шдозргованою патолопею ОСС у дь тей проводять медико-генетичие консультування зпдно схемн.

6. Дпям «групп ризику» з наявш'стю лише фактор1в, що не шд-лягають корекцп (клпично здоровий пробанд з обтяжепнм по нефропатп анамнезом) рекомендовано проводпти санацпо хрошч-пих вогнищ шфекцп, дотримуватись режиму \ д1ети та проводпти дв1ч! на р1к загалышй анал1з сеч1 I раз на рж ультразвукове обсте-ження нирок.

7. У д1тей з обтяженим амейннм анамнезом по хворобах нирок рекомендуеться визпачення показннкчв окисно-вщновних процеа'в для виявлення пограничних з нефропапями сташв, а у хворих д1-тей — для оцшки фази запального пронесу та контролю за ефектнв-шстю лжувалышх заход!в. При проведешп скриншгу па наявшсть нограннчних з нефропалями сташв рекомендуеться користуватися !1е]'нвазивннми методиками визначения в добовш сеч1 продуклв перекисного окисления полярнпх лтшв, активное™ ката-лази, вмюту лактату та шрувату.

8. Д1тям «групп високого ризику», а також хворпм нефропат1я-мн в иерюд ремюи загальний апал1з сеч1 та ультразвукове обсте-ження проводять удв1ч1 частше I призпачають превентивну тераппо. В комплекс медикаментозноТ профшактикн включають аев1т в доз1 1,5 мл/кг/добу, рибоксин — 10 мл/кг/добу ,як! застосовують комплексно у терапевтичпих дозах дв1ч1 на р1к (павесш, восенн). На протяз1 м1сяця дослщжувати сечу них д^ей необхч'дно шсля кожного штеркурептного захворюваиия.

СПИСОК ОПУБЛ1КОВАНИХ РОБ1Т

1. Влияние различных лечебных факторов на аминокислотный обмен у детей, больных диффузным гломерулонефритом // Материалы 1-го Всесоюзного съезда нефрологов.— Минск.—• 1974.

2. Вплив трансфузш вщмитих ернтроцитт та по.и'вггамшного комплексу «ун-дсвт> на спектр в1льних амшокислот сироватки кров! та сеч1 при дифузному гломерулонефрнт! у д1тей // Пед1атрш, акушерство 1 пнеколопя.— 1974.-—Л"» 0.—■ С. 17—19.

3. Сравнительная характеристика спектра свободных аминокислот сыроватки кропи и мочи у детей, больных диффузным гломерулонефритом при лечении преднизолоном, лейкераном и анаболическими стероидами // Вопросы охраны материнства и детства.—■ 1975.— № 11.— С. 24—30.

4. Динамика спектра свободных аминокислот сыворотки крови и мочи у детей, больных диффузным гломерулонефритом: Материалы 11-го Всесоюзного съезда нефрологов (Баку, 18—21 ноября).— А\.— Л.— С. 210.

5. Состояние здоровья новорожденных детей в раннем постнатальном периоде с учетом антенатальных факторов риска: Тезисы докладов VII Республиканского съезда детских врачей УССР.— (10—12 ноября 1982 г.).— Харьков: 1982.— С. 189.

6. Организация медицинского обслуживания детей ясельных групп дошкольных учреждений: Методические рекомендации.— 1983.— 36 с. (соавт.: Лескова Л. П., Гальченко Л. Г.).

7. Определение величины гематокрита п педиатрической практике электрическим методом // Педиатрия,— 1984.— № 2,—С. 55—56. (соавт.: Ступко А. И., Возница Я- В., Тымкив А. Н., Соколов С. Е.).

8. Профилактическая работа с детьми сельской местности.— Тезисы докладов Всесоюзной научной конференции «Актуальные проблемы лечебно-профилактической помощи детям, проживающим в сельской местности»// Актуальные проб-

.лемы лечебно-профилактической помощи детям, проживающим с сельской местности: Тез. док.— Воронеж, 1984.— С. 56—57. (соавт.: Лескова Л. П., Гальчен-ко Л. Г.).

9. Изучение электролитного спектра сыворотки крови и ионной проводимости тканей у беременных женщин // Фармакол. почек: Тез. докл.— Куйбышев, 1985.— С. 14. (соавт.: Ступко А. И., Школьник Е. С., Соколов С. Е.).

10. Тканевый клиренс в оценке эффективности фармакологической регуляции водно-солевого обмена // Фармакол. почек: Тез. докл.—Куйбышев, 1985.— С. 51. (соавт.: Ступко А. И., Соколов С. Е.).

11. Досви впкористапня ультразвукового сканування у комплексному обсте-женш ваптних // Пед1атрш, акушерство 1 гшеколопя.— 1985.— № 1.— С. 57—58. (сшвавт.: Коритко О. О., Сатурська А. Б., Явортська О. М.).

12. Организация медико-генетической службы в Украинской ССР // Врач, дело,— 1985.— № П.—С. 5—7. (соавт.: Мелышк В. В.).

13. Опыт использования ультразвукового сканирования в комплексе методик медико-генетического обследования беременных женщин: Тез. докл. V съезда УОГиС, ч. 4,—Киев, 1986,—С. 17—18. (соавт.; Корытко А. А., Сатурская А. Б., Яворпвская О. А1.).

14. Деяи аспектн дтгностикн затримки розвитку плода за допомогою ультразвуково! фотометра // Пед1атр1я, акушерство I гшеколопя.—• 1986.— № 3.— С. 61—62). (сшвавт.: Маркш Л. Б., Коритко О. О., Явортська О. М.).

15. Внвчення активное^ Т-клтш супресор1в у новонароджених д1тей з ураху-ванняы д1ялыюст1 основних функцюнальних систем // ПедштрЫ, акушерство 1 п-некологш.— 1986,—№> 4,—С. 19—20. (сшвавт.: Мороз Т. С., Коритко О. О. Алексеев Л. П., Ульянова Л. 1.).

16. Состояние Т-клеточной системы у новорожденных от матерей с нефропа-тией беременности // Проблемы детской нефрологии: Тез. докл. IV симпозиума педиатров-нефрологов социалистических стран. Москва, 15—19 сентября 1980 г.,, С. 19.

17. Маркеры окислительно-восстановительной системы при наследственно отягощенном пиелонефрите у детей // Проблемы детской нефрологии: Тез. докл. IV симпозиума педиатров-нефрологов социалистических стран. Москва, 15—19 сентября 1986 г., С. 22. (соавт.: Кене Н. С., Полищук Э М.).

18. Особенности клиники и эволюции нефротического синдрома у подростков и последние годы // Проблемы детской нефрологии: Тез. докл. IV симпозиума педиатров-нефрологов социалистических стран. Москва, 15—19 сентября 1986 г., С. 39. (соавт.: Ковалив Б. М., Ковалив И. Б.).

19. Опыт внедрения в практику здравоохранения сельских районов УССР научных разработок по организации диспансеризации детей // Педиатрия.— 1986.— ЛЬ 10,—С. 30—39. (соавт.: Лескова Л. П.).

20. Цитогенетика нарушений менструального цикла у девочек-подростков: Методические рекомендации.— Львов, 1986.— 12 с. (соавт.: Созанский О. А., Лес-кона Л. П., Гулеюк Н. Л., Служинская А. Б.).

21. Принципы диспансеризации девочек-подростков, страдающих нарушением овариально-меиструалыюго цикла: Информационное письмо —Киев. 1986.— 2 с. (соавт.: Созанский О. А., Лескова Л. П., Гулеюк Н. Л. Служинская А. Б.).

22. Перекисное окисление лнпндов, уровень лактата и пирувата крови при пиелонефрите у детей // Проблемы патологии в эксперименте и клинике.— Львов, 1986,—Р. VIII.—С. 69. (соавт.: Кене Н. С., Скварко С. И.).

23. Показатели активности сукцинатдегидрогеназы лимфоцитов периферической крови у детей при пиелонефрите // Проблемы патологии в эксперименте и клинике.—Львов, 1986,—Вып. VIII,—С. 165. (соавт.: Полищук Э.М., Кене Н. С.).

24. Вплив простангландину Е на морфофункцюналышй стаи судии матки \ деяы показники процеЫв метаболЬму в печшш плод1в // Педштрш, акушерство 1 гшеколопя.—■ 1986.— ЛЬ 6.—С. 42—43. (сшвавт.: Маркш Л. Б., Коритко О. О.).

25. Роль ультрасонографии для антенатальной охраны плода и медико-гепе-тического консультирования женщин // Актуальные вопросы антенатальной охраны плода: Тез. докл. Всесоюзной конференции. Москва—Тарту. 10—11 июля 1986 г. С. 140—141. (соавт.: Корытко А. А., Захарчук С. С., Сатурская А. Б.).

26. Частота нефропатий и факторы, способствующие их возникновению у детей, воспитывающихся в детских дошкольных учреждениях и у школьников-

г. Льпова // Проблемы этапного лечения больных терапевтического и урологического профиля: Тез. докл.— Киев, 1987.— С. 122. (соавт.: Грищепко Е. М.).

27. Значение определения некоторых ферментов для дифференциальной диагностики острого пиелонефрита и гломерулонефрита у детей // Применение ферментов в медицине: Тез. докл. Республиканской научной конференции. Симферополь, 1987,—С. 94. (соавт.: Полищук Э. М„ Кене Н. С.).

28. Показатели клеточно-гуморального иммунитета и циркулирующие иммунные комплексы у больных пиелонефритом //' Проблемы патологии в эксперименте и клинике,—Львов, 1987,—Вып. IX.—С. 64—65. (соавт.: Бомк А. С. Иоффе М.М.).

29. Маркеры антиоксидантнои системы организма при дизметаболическом пиелонефрите v детей // Проблемы патологии в эксперименте и клинике.— Львов, 1987,—Вып. IX,—С. 66. (соавт.: Кене Н. С., Скварко С. И.).

30. Некоторые показатели окислительно-восстановительных процессов н динамике острого гломерулонефрита у детей // Проблемы патологии в эксперименте и клинике.— Львов, 1987.— Вып. IX.— С. 67.

31. Роль средовых факторов в распространении аллергических заболеваний v детей //' Тез. докл. VIII съезда детских врачей Украинской ССР, Териополь, "15—17 сентября, 1987,—С. 104—105. (соавт.: Грищепко Е. М„ Лисный С. П.).

32. К вопросу онтогенеза Т-клеточпой системы: Тез. докл. V-ro съезда ВОГиС им. Н. И. Вавилова (Москва, 24—28 ноября), 1987,—Т. II,—М„ 1987,—С. 125. (соавт.: Шлома Д. В.).

33. Развитие медицинской генетики на Украине: успехи и задачи // Цитология и генетика,— 1987,— № 6, Т. 21,— С. 412—423. (соавт.; Барыляк И. Р.).

34. Улушение системы диспансеризации семей с отягощенным генетическим анамнезом (Организация всеобщей диспансеризации населения): Рекомендации для внедрения в практику результатов научных исследований.— Львов, 1987.— С. 28—30. (соавт.: Созанский О. А., Шуварская В. П., Яворивская О. М.).

35. Организация первичной медико-санитарной помощи в детских дошкольных учреждениях: Методические рекомендации к семинару ВОЗ по ПМСП.— Алма-Ата— Львов, 1988.— 20 с. (соавт.: Базилевич Я. П., Рафалюк II. Я., и др.).

36. Частота заболеваний мочевой системы среди школьников младших классов и их родственников г. Льпова: Тез. докл. 1-го съезда медицинских генетиков УССР. Львов, 24—26 марта 1988 г.—Львов, 1988,—С. 20. (соавт.: Возница Я. В., Кене Н. С. и др.).

37. Клинические формы и течение наследственных и семейных нсфропатий у взрослых: Тез. докл. 1-го съезда медицинских генетиков УССР. Львов, 24—26 марта 1988 г.—Львов, 1988,—С. 21. (соавт.: Ковалив И. Б., Удовицкая В. В.).

38. Т-клеточная система эмбрионов человека 7—14 педель развития: Тез. докл. 1-го съезда медицинских генетиков УССР. Львов, 24—26 марта 1988 г.— Львов, 1988.— С. 179. (соавт.: Шлома Д. В., Созанский О. О.).

39. Маркеры антиоксидантной системы организма при дизметаболическом пиелонефрите v детей: Тез. докл. 1-го съезда медицинских генетиков УССР. Львов, 24—26 марта "1988 г.—Львов, 1988,—С. 66. (соавт.: Кене Н. С.. Скварко С. И.).

40.Показания к проведению и место эхографии п диагностике врожденных и приобретенных нефропатий у детей: Информационное письмо.— Киев, 1988.

41. Сучасна структура та особливост| nepe6¡ry захворювань сечово'! системи у д1'тей м. Львова // Пед1'атрш, акушерство i гшеколопя.— 1988.— Кя 3.— С. 17— 19. (сшвавт.: Йосишв I. В.).

42. Влияние вредных привычек родителей па состояние здоровья школьников младших классов // Педиатрия,— 1988,— № 7,—С. 106—107. (соавт.: Грищепко Е. М„ Сивенко Э. В., Троценко О. В.).

43. Cytogenetics of human reproductive abnormalities. VI. Célostátny zjazd lekar-зкеу genetiky. Banska-Bystrica, 25—28.09.88, P. 135. (with' О. O. Sozansky, 0. M. Yavorovskaja, N. L. Guleyuk).

44. Markers of oxydation-réduction system in hereditary aggravating pyelonephritis of children. The International of Pediatric Nephrology, 1987, Vol 8, N 2 P 104 (with: N. Kens, E. Polyschuk).

45. Cli nical and evolutionary pattern of nephrotic syndrome in adolescents: an update. The International of Pediatric Nephrology, 1987, Vol. 8, N 2, P. 109 (with-B. M. Kovaliv, I. B. Kovaliv).

46. (xi-антитрипсин при гематурической и других формах острого и хрони-

ческого гломсрулонсфрнта: Тез. докл. VII Пленума правления Всесоюзного научного общества нефрологов. Новосибирск, 5—6 октября, 1988, С. 16—18. (соавт.: Ковалив И. Б.).

47. Организация работы совета охраны материнства и детства. Международный семинар ВОЗ по первичной медико-санитарной помощи: Методические рекомендации.— Алма-Ата, 1988.— С. 3—8. (соавт.: Созанский О. А. Базилсвич Я- П., Лескова Л. П. и др.).

48. Ра-микроглобулин у детей, больных острым пиелонефритом // Актуальные г.опросы клинической патофизиологии почек и водно-солевого обмена: Тез. докл. Калуга, 1—2 февраля 1989, С. 22.

49. Врожденная и наследственная патология в структуре перинатальной смертности, пути профилактики // Антенатальная охрана плода и пути снижения перинатальной смертности: Тез. докл. Пленума правления научного общества акушеров-гинекологов Украинской ССР. Г. Тернополь, 25—25 мая 1989 г., С. 40—■ 41. (соавт.: Салюк Л. И., Давыдов Л. Я. и др.).

50. Медико-генетический подход к оценке повреждающего воздействия факторов окружающей среды на разных этапах беременности // Антенатальная охрана плода и пути снижения перинатальной смертности: Тез. докл. Пленума правления научного общества акушеров-гинекологов Украинской ССР. Г. Тернополь, 25—26 мая 1989 г. С. 118—120. (соавт.: Созанский О. А. Давыдов Л. Я. и др.).

51. Досви роботи центру пренаталыюТ д1агностики // Педштрш, акушерство i п'неколопя.— 1989.— № 3.— С. 51—53. (епшавт.: Качеиюк Ю. А. Коритко О. О., Захарчук С. С. та in.).

52. Уротесты в диагностике и оценке эффективности лечения наследственно обусловленных нефропатий у детей: Информационное письмо МЗ УССР.— Киев,

1989,—2 с. (соавт. Кене Н. С.).

53. Роль нистемы естественной резистентности организма во взаимоотношениях системы мать-плод // Акуш. и пшек.— 1989.— №9.— С. 12—15. (соавт.: Шло-ма Д. В., Полшцук Э. М., Шпарык Я. В. и др.).

54. Значение иммунологических нарушений в развитии хронического пиелонефрита // Проблемы патологии в эксперименте и клинике. Львов, 1988.— Т. X.—■ С. 102—103.

55. Снижение перинатальной смертности в условиях работы городского центра препатальной диагностики // Социально-гигиенические проблемы педиатрии; Тез. докл. Второй Всесоюзной конференции.— Минск, 1989.— С. 52—54. (соавт.: Захарчук С. С., Качеиюк Ю. А., Хомнцкая и др.).

56. Информационное обслуживание научных сотрудников и врачей-генетиков, занимающихся вопросами медико-генетического консультирования: Информационное письмо МЗ УССР.— Кие», 1989. (соавт. Сатурская А. Б.).

57. К вопросу онтогенеза Т-клеточной системы // Иммунология.— 1989.—• № 6—С. 92—93. (соавт.: Шлома Д. В., Созанский О. А.).

58. Роль та Miene пренаталыюТ диагностики у верифшаци вроджених вад роз-витку сечовид1'лыю! снстеми плоду: Тези доп. III конгресу СФУЛТ.— КиТв— Лыив, 3—16 серпня 1990.— С. 41. (сшпавт. Качеиюк Ю. А.).

59. Ultrasound the role and place in verification of urinary tract abnormalities (UTA) in the fetus XXIV Annual Meeting of the European society for pediatric nephrology. Roma. September ЗО-th-Octobcr 4-th, 1990, P. 29. (with: I. V. Yosipiv).

60. Прснатальпая диагностика аномалий развития ыочевыделителыюй системы у плода: Тез. докл. Н-го Всесоюзного съезда медицинских генетиков. Алма-Ата, 4—6 декабря, 1990,—С. 99. (соавт. Качеиюк Ю. А.).

61. Исследование продуктов перекисного окисления липидов и уровня средних молекул в семьях с отягощенным генетическим анамнезом'по нефропатиям: Тез. докл. П-го Всесоюзного съезда медицинских генетиков. Алма-Ата, 4—6 декабря,

1990,—С. 100—101. (соавт.: Кене Н. С., Чайковская Г. С.).

62. Пренатальная диагностика врожденных пороков развития и наследственных заболеваний плода: Методические рекомендации МЗ УССР.— Львов, 1990.— 20 с. (соавт.: Каченюк Ю. А., Созанский О. А.).

63. Ультразвукове дослщження при захворюванпях сечово! систем» у дЬен // Пед1атр1я, акуш. i riiicK — 1990 —№ 6,—С. 6—8. (сшвавт.: Иосишв I. В, Мороз Т. С., Коритко О. О.).

64. Использование ультразвукового сканирования при медико-генетическом

консультировании семей с нефропатиями // Медицинская генетика: Респ. межвед. сб.—К.: Здоров'я, 1990,—Вип. I,—С. 43—46. (сш'вавт.: Иосишв I. В., Мороз Т. С.).

65. Тесты тканевой гипоксии как возможные маркеры генетическом предрасположенности детей к нефропатиям // Медицинская генетика: Респ. межвед. сб.— К.: Здоров'я, 1990,—Вип. I— С. 46—48. (сшвавт. Кене Н. С.).

66. Медико-генетичне консультування при нефропатшх у д1тей: Методичш' ре-комендацц МОЗ УкраТни — Львш, 1990,—23 с. (сшвавт.: Бомк Г. С., Возни-ця Я. В., Грщенко К. М. та in.).

67. Вивчити роль дсяких генетичних фактор!в в етюлогп порушень овартль-ио-менструалыюго циклу та при внутршгньоутробному розвитку лгадини в норм1 I при патологи. Зв1т по НДР, Львш, 1990 р.; шифр теми СН.04.00.0003.86. Держ-1еестрац1я № 01.85.0072530. 1пвентариий ЛЬ 02910042218 (Кершник О. 3. Гпа-гейко).

68. Вивчити роль генетичних та середовищних фактор1в у генез1 нефро- i ти-тсопатш у д1тей з метою створсння системи с.и'дкування за станом 1х здоров'я. 3iht по НДР, Льв1'в, 1990 р.; Шифр теми ВН. 19.00.0049.86. Держреестращя V» 01.86.0054730. 1нвентарнин Да 02910008223 (KepinntiK О. 3. Гнатепко).

69. Mutagenic and Teratogenic Effects in Tissues of Human Embryo. European issotiation of gynecologists and obstetricians. 6-th meeting. Moscow, 1991, JuneS—8, P. 184. (with: Sozansky O., Lozynska M., Siednieva I.).

70. Диспансеризация детей, родившихся у женщин, прошедших пренатальную тиагностику: Методические рекомендации МЗ УССР.— Львов, 1991.— 12 с. (соавт.: Качепюк Ю. Л., Савчак Н. Е., Самохвалова А. В.).

71. Генетичний мошторинг у зв'язку ¡з забрудненням напколишнього середо-инца: Методнчш рекомендацп МОЗ УРСР.— Льв1В, 1991.— 11 с. (сш'вавт.: Гаври-1юк Ю. Й., Созанський А. Б,, Сатурська А. Б. та ¡и.).

72. Неспецифический ингибитор протеиназ a-Pi в клинике гломерулопатий // Терапевтический архив.— 1991.— № 7,—С. 139—142. (соавт. Ковалив И. В.).

73. Renin-Angiotensin System in Poststreptococcal Glomerulonephritis in Children. JUMANA, Vol. XXXVIII, N 2 (124), Spring 1991, P. 108—111. (with I. V. Yo-sipiv).

74. Поширешсть нефропатш у Д1тей шш'лыюго bi'kv // Пед|'атр., акуш. i ri-ick.— 1991.— ДГ» 6,—С. 27—28. (сшвавт.: Мороз Т. С., Иосишв I. В., Кене Н. С.).

75. Ультразвукове достижения нирок i активш'сть реш'н-альдостеронопо! системи при шелоиефрит! у дтй // Пед., акуш. i пнек,— 1991,— ЛЬ 6.— С. 30—31. (cninaBT.: Йосиш'в I. В., Бомк А. С., Савчик Б. О.).

76. Cnoci6 д1агиостики дизметабо.гпчпнх оксалатних д1'атез1'в у Д|'тей // Пед., ¡куш. i гшек.— 1992.— Л° 1,—С. 26—27. (сш'вавт.: Кене Н. С., Мороз Т. С.).

77. Цитогенетнчш i miToxiMi4iii досл1дження у дпен з природженими в-адами )озвитку оргаш'в сечово! системи // Педшт., акуш. i гшек.— 1992.— ЛЬ 4.— С. 10— .2. (сш'вавт.: Полщук Е. М., Ступницький 3. В., Лозинська М. Р. та in.).

78. Ефектившсть ультразвукового обстежеиня в .liarnocTimi днзмстаболнших шфропатш у д1тсй: 1нформацшнии листок, МОЗ Украши,—Khi'b, 1992.— 2 с. !сшвавт.: Мороз Т. С., Кене Н. С.).