Автореферат и диссертация по медицине (14.01.02) на тему:Разгрузочно-диетическая терапия больных сочетанной патологией органов пищеварения с аллергическими осложнениями
- Ученая степень
- доктора медицинских наук
- ВАК РФ
- 14.01.02
Автореферат диссертации по медицине на тему Разгрузочно-диетическая терапия больных сочетанной патологией органов пищеварения с аллергическими осложнениями
МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ
КИЇВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ІНСТИТУТ (] УДОСКОНАЛЕННЯ ЛІКАРІВ
НііҐ 1330
На правах рукопису
АРХІЙ ЕМІЛІЯ ЙОСИПІВНА
РОЗВАНТАЖУВАЛЬНО-ДІЄТИЧНА ТЕРАПІЯ ХВОРИХ З ПОЄДНАНОЮ ПАТОЛОГІЄЮ ОРГАНІВ ТРАВЛЕННЯ І АЛЕРГІЧНИМИ УСКЛАДНЕННЯМИ
14.01.02 - внутрішні хвороби
АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня доктора медичних наук
КИЇВ - 1996
Робота виконана на кафедрі пропедевтики внутрішніх хвороб медичного факультету Ужгородського державного університету і кафедрі гастроентерологи факультету удосконалення лікарів Військово-медичної академії м. Санкт-Петербургу
НАУКОВІ КОНСУЛЬТАНТИ:
Ганич О. М. . професор, доктор медичних наук
Ткаченко Е. І. . професор, доктор медичних наук
ІУголев О. М. - академік АН СРСР, професор
доктор медичних наук
ОФІЦІЙНІ ОПОНЕНТИ:
Дегтярьова І. І. . професор, доктор медичних наук
Передерій В. Г. . професор, доктор медичних наук
Бабак О. Я. . професор, доктор медичних наук
ПРОВІДНА УСТАНОВА - Дніпропетровський науково дослідний інститут гастроентерології
Захист відбудеться в II00 15 травня 1996 р. на засіданні Спеціалілованої вченої ради Д 01.12.02 Київського державного інституту удосконалення лікарів (252112, м. Київ, вул. Дорогожицька, 9)
Автореферат розіслано 15 квітня 1996 р.
З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці інституту (м. Київ, вул. Дорогожицька, 9)
Вчений секретар спеціалізованої Ради к. м, н., доцент
О. І. Романенко
з
УМОВНІ СКОРОЧЕННЯ У ТЕКСТІ
ппот
АУ
гдхпз
ГБП
рдт
РП
пвх •
ПА ПКА MALT
GALT
Ig
SIgA ОКТЗ
OKT4 -
OKT8 -
OKT4/OKT8 -Е-РУК -
Е-д-РУК Е-ат~РУК
поєднана патологія органів травлення
алергічні ускладнення гастродуоденохолепанкреато генна зона
гепатобіліарна патологія
розвантажувально-дієтична
терапія
развантажувальний період період відновного харчування період ацидозу період компенсації ацидозу лімфоїдна тканина, асоційована зі слизовими оболонками (від англ. Mucosae associated lymphoid tissue) лімфоїдна тканина, асоційована з кишкою (від англ. Gut associated lymphoid tissue) імуноглобуліни секреторний імуноглобулін А серія моноклональных антитіл, що реагують з Т-лімфоцитами, або умовно Т-загальні лімфоцити серія моноклональных антитіл, що виявляє Т-хелпери-індуктори серія моноклональных антитіл, що виявляє Т-супресори-кілери індекс імунорегуляції Т-загальні лімфоцити, що утворюють розетки з еритроцитами барана
"активні" Т-лімфоцити "активні" тімалінчутлирі Т-лімфоцити
14
РГМЛ з КонА .
В(Іе+)
В(ІЄМ+)
В(^с^)
В(І&А+)
ЦІК
ІК
нст
ІАН
ПГ
всо
взо
шкт
ФГДС
РСК
РРК
хг
УЗДОТ
індекс чутливості до тімаліну реакція гальмування міграції лейкоцитів з міто геном конканавалі-ном А
В-лімфоцити, що мають поверхневі імуноглобуліни
В-лімфоцити, що мають поверхневі імуноглобуліни М В-лімфоцити, що мають поверхневі імуноглобуліни Є ' В-лімфоцити, що мають поверхневі імуноглобуліни А циркулюючі імунні комплекси імунні комплекси тест відновленого нітросинього тетразолію: ИВТ-ЬаваІ и КБТ-віі-тиї, тобто після стимулювання ' зимозаном
індекс активації нейтрофілів пептидгідролази, які забезпечують гідроліз олігопептидів вітамінний статус організму вітамінна забезпеченність організму
шлунково-кишковий тракт
фіброгастродуоденоскопія
рентгеноскопія
режтороманоскопія
холецистографія
ультразвукове дослідження органів травлення
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РАБОТИ
Актуальність проблемы. Проблема, пов’язана з використанням РДТ при багатьох серйозних захворюваннях, і, в першу чергу, при патології- органів травлення, в останній час набула особливої актуальності. Це спричинено тим, що харчування як процес забезпечення енергетичних та пластичних потреб організму приховує в собі небезпеку антигенної, і токсичної агресії, і природньо, що основні причини алергізації населення розглядаються як спричинені порушеннями процесів асиміляції їжі.
У цьому плані провідне місце займає поєднана патологія органів травлення (Т. А. Максименко и др., 1990; И. Г. Весненко, А. И. Пелещук, 1990; Н. С. Сазонова, 1990; А. И. Мельник и др., 1990; 3. Н. Галенко, 1995), тому що у 95 % випадків, за літературними даними, алергічні реакції супроводжуються саме патологією декількох органів шлунково-кишкового тракту (М. Ф. Лендьел и др., 1990), а у 85.9% хворих харчовою алергією також виявлені комбіновані ураження га-стродуоденальної зони (С. П, Артеменко та інші, 1995). У той же час, із досліджень інших вчених випливає, що із 1491 випадку бронхіальної астми у 26 % джерелом сенсибілізації були харчові алергени, а у 76 % -поєднання харчових та інших алергенів, а серед 236 хворих із синдромом кропивниці у 132 діагностовано 2 і більше гастроентерологічних захворювань (А. Н. Rowe, А. Іг. Rowe, 1963; G. Ciprandi, G. Canonica, 1988).
Незважаючи на відпрацьовані традиційні патогенетичні методи медикаментозного лікування поєднаної патології органів травлення при ускладненнях алергією, таке лікування стає неможливим, викликає ускладнення, тому найчастіше вимагає нетрадиційного підходу (О. Н. Ганич, 1988; А. И. Дмитриев и др., 1988; Н. В. Чебыкина, С. И. Селезнева и др., 1988; М.
А. Андрейчин и др., 1993; П. П. Кузив, 1993; В. А. Максимов, 1993; Э. И. Архий и др., 1993; Е. Й. Архій, 1995).
Розглядаючи захворювання травної системи як порушення асиміляторних процесів, у тому числі адап-
тації до композиції їжі (Ю. И. Рафес, 1975, Р. И. Кушак, 1983), можна припустити, що реадаптація до їжі хворих з патологією органів травлення є однією із основних умов їх виліковування. '
Виходячи із концепції Г. І. Бабенкова (1981), в якій РДТ дано визначення як "біологічному факторові", що сприяє збільшенню адаптивних можливостей організму взагалі, а також вчення про структурні основи адаптації і компенсації порушених функцій ( Д. С. Саркисов, 1987; Л. X. Гаркави и др., 1995; В. С. Новиков, В. С. Смирнов, 1995), слід припустити, що метод РДТ повинен привести до нормалізації механізмів, які відповідають за адаптацію хворого до їжі та її асиміляцію.
До цього часу не має загальноприйнятих поглядів і уявлень про розвиток адаптивно-компенсаторних процесів при РДТ- Більшість дослідників одним із факторів впливу на організм РДТ розглядає стрес з подальшою перебудовою обмінних процесів всіх рівнів, і, перш за все, з адаптацією організму до екстремальних умов, головною метою якого є збереження фізіологічного стану (Г. И. Бабенков, 1981; Л. Е. Панин, 1983;
Н. С. Николаев, Е. И. Нилов и др., 1969, 1988, 1993; В. С. Горожанин, В. В. Лобков, 1993; А. И. Дмитриев, 1986, 1993; В. А. Тутельян и др.-, 1993; Л. X. Гаркави и др., 1990).
Не зважаючи на досить велику кількість робіт, що демонструють позитивну лікувальну дію та переваги РДТ при патології органів травлення, особливо при поєднаних варіантах цієї патології (О. Н. Ганич, 1988, 1993; Е. И. Ткаченко и др., 1993; С. Д. Каратаев и др., 1993; И. И. Мягков и др., 1993; М. А. Андрейчин, П. П. Кузив, 1993; В. А. Максимов и другие, 1993; В. И. Чернякова и др., 1993; Э. И. Архий и др., 1993; Е. I. Архій, 1995; А. И. Дмитриев и др., 1995), чимало механізмів саногене-тцчного, адаптогенного впливу цієї терапії з метою збереження фізіологічного стану організму залиша-ються переважно не розкритими:
Порушення травно-транспортних функцій, слизово-клітинного і печінкового бар'єрів у хворих з поєднаною патологією органів травлення ведуть до розвитку різних варіантів імунопатологічних станів, які стають
. 7
сприятливим фоном для формування алергічних реакцій і алергічних захворювань. В цьому плані особливий інтерес викликають реакції місцевої імунної системи слизової оболонки тонкого кишечника як основної складової місцевої імунної системи слизових оболонок, або MALT.
У науковій літературі досить широко висвітлені дані про нормальний вміст імуноглобулінів в MALT і його зміни при таких тяжких формах патології, як хвороба Крона, неспецифічний виразковий коліт, глю-тенова хвороба, середземноморська лімфома, інфекційні і неінфекційні запальні ураження слизової оболонки 'кишечника, особливо запалення з наявністю атрофічного компоненту, а також при вроджених аномаліях продукції секреторного імуноглобуліну А, які ведуть до його дефіциту (Haneberg et ah, 1975; W. R. Brown et al., 1976, 1977; C. Andre, 1978; T. Я. Темкина, 1979; P. Brandzaeg and K. Baklien, 1980; K. M. Шефер, 1986; M. F. Kagnoff, 1987; W. F. Doe, 1989;
В. Г. Мищук, 1990; А. Д. Дусанов и др., 1990; В. Г. Передерий й др., 1990; И. Е. Кирман, Н. А. Скуя, 1990; О. X. Когер, 1990; Е. О. Конович и др., 1990; Н. JI. Денисов, 1991).
Водночас більшість робіт зарубіжних авторів з вивчення SIgA і його функцій, а також ролі SIgA в реакціях слизової оболонки кишечника наводить на думку, про важливість порушень MALT і GALT в провокуванні алергічних ускладнень та особливе значення цієї системи, в адаптивно-компенсаторних реакціях організму, спрямованих на нормалізацію імунного статусу організму при РДТ.
Сьогодні ще не все зрозуміло в патогенезі алергічних ускладнень при поєднаній патології, органів травлення. Тим паче не розв'язане питання про сано-і патогенетичні механізми лікувальної дії РДТ на фоні алергічних ускладнень при патології органів травлення, зокрема, про характер адаптивно-компенсаторних змін у всіх ланках імунітету, а також зовсім не вивчене питання про роль і місце MALT в адаптивно -компенсаторних механізмах саногенезу при лікуванні методом РДТ.
На основі цих положень сформовані мета і завдання работи.
Мета досліджень - вивчення окремих сано- і патогенетичних механізмів лікувальної дії РДТ при поєднаній патології органів травлення з алергічними ускладненнями. ,
Для реалізації поставленої мети послідовно висувались такі завдання дисертаційної роботи:
ввивчити основні ланки імунного статусу організму: неспецифічну резистентність, Т- і В-ланки набутого імунітету та стан MALT у хворих з ППОТ до лікування і у всі періоди лікування методом РДТ;
ввивчити процеси травлення в тонкій кишці (по гідролізу олігопептидів і вуглеводів) у хворих з'ППОТ і АУ та їх динаміку під впливом РДТ;
•визначити патогенетичні механізми порушень імунного статусу, виходячи із стану усіх його ланок, а також процесів травлення в тонкій кишці як складових патогенезу АУ при ППОТ;
•виявити саногенетичні механізми лікувальної дії РДТ на організм хворого з поєднаною патологією органів травлення, а також роль і взаємозв'язок GALT і процесів травлення при лікуванні АУ;
•визначити стан вітамінного забезпечення хворих з поєднаною патологією органів травлення у всі періоди РДТ, а також адаптивно-компенсаторні можливості хворих, спрямовані на стабілізацію вітамінного статусу при депривації . їжі, та можливості його корекції як важливої ланки загальної резистентності організму при АУ; •
9дати клінічну характеристику хворих з поєднаною - патологією органів травлення і алергічними ускладненнями в динаміці РДТ та рекомендувати оптимальні терміни, розвантажувального періоду і відновлення для цих хворих; разробити показання та протипоказання РДТ як методу профілактики і лікування АУ; рекомендувати варіанти відновлення, максимально спрямовані на нормалізацію вітамінного
статусу, враховуючи характер і патологію органів травлення.
Наукова новизна. У даній работі комплесно досліджено патологічні зміни всіх ланок імунітету, зокрема і MALT при поєднаній патології органів травлення, визначено можливості їх ранньої діагностики з метою профілактики АУ, використовуючи метод РДТ:
©доведено провідну роль місцевих імунних реакцій в кишковій слизовій оболонці на фоні порушення процесів травлення в тонкому кишечнику для розвитку АУ, а також на цих засадах запропоновано схему патогенетичних механізмів розвитку АУ при ППОТ;
Овперше дано детальну характеристику змін MALT у всі періоди РДТ поряд з характеристикою динаміки адаптивно-компенсаторних саногенних змін всіх інших ланок імунітету;
©відзначено нормалізуючий адаптогенний вплив РДТ на процеси гідролізу харчових субстратів як вуглеводневої, так і білкової природи. Одночасно вперше виявлено, що при застосуванні РДТ значно збільшується активність пептидгідролаз щіткової облямівки ентероцитів на відміну від цитозольних гідролаз, активність яких не змінювалась, що підтверджувало припущення про реадаптацію до їжі з максимальним збереженням фізіологічного стану кишкової слизової оболонки при РДТ;
•детально вивчено вітамінний статус організму хворих з поєднаною патологією органів травлення на основі динаміки змін вмісту 14 вітамінів у сироватці крові у всі періоди РДТ і розроблено схеми його корекції при алергічних ускладненнях як важливої ланки загальної резистентності організму;
®на основі досліджень всіх ланок імунного статусу і динаміки вітамінного забезпечення вперше рекомендовано оптимальні терміни РДТ при алергічних ускладненнях патологи органів травлення, розроблено показання і протипоказання лікування методом РДТ ППОТ, а також схем відновлення хворих з корекцією їх вітамінного статусу, з врахуванням
функціонального стану органів травлення, зокрема, їх зовнішньосекреторної функції, а також АУ.
ПРАКТИЧНА ЦІННІСТЬ І НОВИЗНА ДОСЛІДЖЕНЬ
Доведено, що при алергічних ускладненнях патології органів метод РДТ на відміну від патогенетичного медикаментозного лікування є найбільш оптимальним методом терапії, оскільки стимулює саноге-нетичні адаптогенні механізми впливу у всіх ланках імунітету і особливо MALT, а також інші важливі процеси, зокрема, реадаптацію в асиміляції білкових і вуглеводневих компонентів їжі і засвоєння вітамінів.
Встановлено, що оптимальним терміном розвантажувального періоду при РДТ, який не загрожує зривом саногенетичних адаптогенних механізмів його впливу як стрес-реакції на імунну систему, є 12 - 14-деннй курс повної депривації їжі без обмеження питного режиму хворого. .
У межах єдиного вивчення 26 показників І - II рівнів імунологічного обстеження дана характеристика найбільш поширених порушень імунітету у хворих з поєднаною патологією органів травлення з алергічними і без алергічних ускладнень, що характеризуються:
©зниженням неспецифічної резистентності організму;
©вторинним Т-клітковим імунодефіцитом, найбільш вираженим при алергічних ускладненнях;
©надмірною активацією В-ланки імунітету;
©суттєвими відхиленнями від норми в MALT.
Виявлено, що порушення в MALT виникають на фоні значно порушеної травної функції тонкої кишки, особливо мембранного гідролізу олігопептидів і дисахаридів, які стають основним джерелом антигенної агресії.
Виявлено також, що при поєднаній патології органів травлення значно зменшується вітамінна забез-печенність організму за показниками 14 водо- і жиророзчинних вітамінів сироватки крові, що веде до зниження загальної резистентності організму хворих.
Розроблено три варіанти відновної дієти при РДТ з врахуванням зовнішньосекреторної функції шлунка і
підшлункової залози, спрямовані, на нормалізацію вітамінного статусу хворих ППОТ і АУ.
ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ, ЩО ВИНОСЯТЬСЯ НА ЗАХИСТ
1. Поєднана патологія органів травлення характеризується порушеннями таких важливих ланок забезпечення нормального функціонування організму, як імунний статус, перетравлення їжі, а також загальна резистентність, однією з причин зниження якої є зменшення вітамінного забезпечення організму хворих.
2. Основними патогенетичними механізмами розвитку алергічних ускладнень при ППОТ є зрив бар'єрних функцій GALT на фоні антигенної агресії, внаслідок різко порушених процесів асиміляції їжі з переважанням дефектів мембранного гідролізу олігомерів білкової і вуглеводної природи, які стають основним джерелом антигенів, а також наступні зміни в усіх ланках імунітету на фоні порушення загальної резистентності внаслідок низького вітамінного забезпечення організму.
3. Лікувальна дія РДТ реалізується через активацію саногенетичних адаптогенних механізмів організму, у зв'язку з чим при алергічних ускладненнях поєднаної патології органів травлення, насамперед спостерігаються підвищення захисно-бар'єрних функцій MALT і адаптогенні саногенетичні зміни інших складових патологічного процесу.
4. Під впливом РДТ насамперед підсилювалася підготовленість MALT до зустрічі з антигенною агресією, внаслідок нормалізації в кишковому сокові і слині IgM, IgG и IgA на фоні підвищеної кількості секреторного IgA, захисні властивості якого добре відомі. Поряд зі змінами в MALT РДТ нормалізуюче впливала на Т- і В-ланки імунітету, виявляючи імуномодулюючий регулюючий вплив з наявними процесами як імуносупресії, так і імуностимуляції, залежно від періоду РДТ і вихідного стану показників до лікування.
5. РДТ нормалізувала процеси мембранного гідролізу олігомерів білкової і вуглеводної природи, але суттєво не впливала на цитозольний гідроліз олігопеп-
тидів, що забезпечувало максимальне збереження фізіологічного стану' слизивої оболонки тонкої кишки і усування джерел антигенної агресії, а також можливість запобігти реакції анафілаксії, '
6. Не зважаючи на низьке вітамінне забезпечення організму хворих з поєднаною патологією органів травлення, вітамінний статус при РДТ стабілізувався вже в період ацидозу, що, мабуть, забезпечувалося надходженням вітамінів у кров із тканинних і печінкового депо та за рахунок життєдіяльності сімбіонтів кишечника.
7. РДТ є найбільш перспективним методом лікування хворих з поєднаною патологією органів травлення при алергічних ускладненнях.
8. Враховуючи, насамперед, стресорний характер впливу РДТ на організм, оптимальними термінами розвантажувального періоду при алергічних ускладненнях слід вважати 12 - 14-денну депривацію їжі (за даними дослідження імунологічного статусу і вітамінного забезпечення хворих), беручи до уваги надмірну напру-женність адаптогенних механізмів саногенезу при РДТ.
ВПРОВАДЖЕННЯ В ПРАКТИКУ
Результати роботи застосовуються в лікувальній практиці обласного гастроцентру Закарпаття і залізничній клінічній Лікарні м. Ужгорода, а також санаторію "Сонячне Закарпаття", при викладанні на кафедрах пропедевтики внутрішніх хвороб і інтернатури Ужгородського держуніверситету. Вони були впроваджені в практику кафедри алергології Московського інституту вдосконалення лікарів у 1987 році. У 1987 році в Ужгороді видані методичні вказівки для субор-динаторів, інтернів і лікарів "Памятка больного патологией желудочно-кишечного тракта при лечении методом РДТ". У 1988 році в Ужгороде нами організовано і проведено Всесоюзну нараду "Разгрузочно-диетическая терапия больных с заболеваниями желудочнокишечного тракта, пищевой и лекарственной аллергией", а також видано тези науково-методичних рекомендацій з участю Державного комітету народної освіти СРСР і Міністерства охорони здоров'я СРСР. У
1989 році на базі Інституту харчування АМН СРСР проводилася Всесоюзна конференція, за рішенням якої в Москві в 1990 і 1993 роках у співавторстві всіх допопідачів Головним Управлінням лікувально-профілактичної допомоги Міністерства охорони здоров'я видані методичні рекомендації по диференційованому застосуванню РДТ (для лікарів-терапевтів, дієтологів, невропатологів і психіатрів) із правом перевидання місцевими органами охорони здоров’я.
АПРОБАЦІЯ РОБОТИ
Матеріали дисертації з 1985 року регулярно доповідалися на:
Онауково-практичних конференціях викладацького складу Ужгородського державного університету;
©засіданні робочої комісії "Регуляция пищеварения" у Вільнюсі а 1989 р.;
зШ Всесоюзному симпозіумі "Мембранное пищеварение и всасывание" в Ризі в 1986 р.;
*ХЗУ Всесоюзній конференції' з фізіології травлення і всмоктування о Тернополі в 1986 р.;
©Всесоюзних засіданнях по РДТ в Ужгороді в 1983 р. і !) Москііі в 1989 р.;
©республіканській конференції за міжнародної участі у Вільнюсі в 1989 р.;
©VII білатеральному міжнародному сімпозіумі "Мембрани щеточной каймы" в Юрмалі в 3990 р.;
ОХУ Всесоюзній конференції "Физиология пищеварения и всасывания" в Краснодар! в 1990 р.;
ОІУ Всесоюзному з’їзді гастроентерологів у Ленінграді в 1990 р.;
«республіканській конференції "ОазСгоеїЛегоІоет" за міжнародної участі у Вільнюсі в 1993 р.;
®І Всеукраїнській школі-колегіумі гастроентерологів у санаторії' "Карпати" в 1994 р.; ■
всумісних розширених засіданнях кафедри гастроентерології ВМА м. Санкт-Петербурга і Лабораторії фізіології харчування Інституту фізіології РАН ім. І. П. Павлова в 1993 і 1995 рр.;
91 конгресі гастроентерологів України в Дніпропетровську в 1995
р.;
«сумісному розширеному засіданні кафедр факультетської терміні, шпитальної терапії, пропедевтики внутрішніх хвороб і Науково-дослідного інституту фітотерапії Ужгородського державного університету в 1995 р.
За темою дисертації опублікована 31 робота, з яких 4 методичні рекомендації, з них 3 для користування, як методичними
вказівками по РДТ в країнах СНД.
ОБСЯГ ТА СТРУКТУРА РОБОТИ
Обсяг дисертації 442 сторінки друкованого тексту, складається із вступу, огляду літератури, 7 розділів власних досліджень, заключен-
вя, висновків, практичних рекомендацій. Робота ілюстрована 33 таблицями, 45 малюнками. Список літератури містить 700 джерел, з них 393 зарубіжних авторів.
ДЕКЛАРАЦІЯ КОНКРЕТНОГО ОСОБИСТОГО ВНЕСКУ " ДИСЕРТАНТА У РОЗРОБКУ НАУКОВИХ РЕЗУЛЬТАТІВ, ЩО ВИСУВАЮТЬСЯ НА ЗАХИСТ
Організувало і провела лікування, а також клініко-лабораторне та інструментальне обстеження 757 хворих з поєднаною патологією органів травлення із 1057 хворих, які протягом більше 14 років лікувалися методом РДТ. Розробила 3 варіанти відновної дієти з корекцією вітамінного забезпечення організму хворих, що лікувалися РДТ, залежво від характеру поєднання гастроентерологічної патології та її алергічних ускладнень. Впроваджувала обгрунтовані мною середні, 12-14-денні терміни депривації їжі в розвантажувальному періоді РДТ при алергічних ускладненнях поєднаної патології органів травлення. Патентвий пошук, що проводився свідчить про відсутність аналогу наукових розробок. Надруковані за темою дисертації роботи присвячені особливостям перебігу та лікування поєднаної патології органів травлення і її алергічних ускладнень при РДТ.
ЗМІСТ РОБОТИ
І. Матеріали та методи дослідження
Під нашим спостереженням протягом 14 років методом РДТ лікувалось 1057 хворих, із них у 757 хворих діагностовано поєднане ураження органів травлення з наявними двома і більше захворюваннями ГДХПЗ або ГБП та запальними чи функціональними ураженнями різних віділів кишечника. В окрему групу спостереження було виділено 607 хворих ППОТ, що мали супутні алергічні ускладнення.
Контрольну групу становили 42 практично здорові особи, у яких в результаті клініко-анамнестичного, лабораторного, інструментального, зокрема, ендоскопічного і тримірного УЗО не було виявлено патологічних змін. '
При визначенні діагнозу застосовувалася міжнародно класифікація хворих, прийнята в Женеві (9-го пере-іляду).
Тривалість спостереження за хворими після РДТ складило від 2 до 14' років, для чого були розроблені спеціальні карти спостережень, на основі яких робились висновки про віддалені результати лікування при
і.\ статистичній обработці на ЕОМ.
Хйорі проходили комплексне клініко-анамнестич-не, лабораторно-біохімічне іструментальне та морфологічне обстеження. При лабораторному обстеженні в динаміці РДТ вивчалися: білірубін і його фракції, холестерин, загальний білок, білкові фракції, тімолова і проба Вельтмана, трансамінази, сечовина, залишковий азот, креатинін та діастаза крові і сечі, а також вибірково вміст амінокислот у сироватці та сечі, що давало можливість оцінювати активність процесу та динаміку клініки захворювання під впливом РДТ.
Залежно , від діагнозу проводилися необхідні лабораторні обстеження: рН-метрія з оцінкою pH шлункового соку (206 обстежень), дуоденальне зондування (277 обстежень), ФАЖ-реакція (267 обстежень).
. У плані обстеження до РДТ у всіх хворих з ГДП проводилася ФГДС (297 хворих) або/і РСК органів ІПКТ (158 хворих), з патологією ГДХПЗ або ГБП -тримірне УЗО ОТ (342 обстежень), або ХГ (79 хворих), залежно від показань, а у хворих з патологією товстого і тонкого кишечника - колоноскопічне обстеження (105 хворих), або РРС (215 хворих).
У 108 випадках ФГДС проводилася до і після РДТ з метою пристінкового забору кишкового соку спеціальним зондом конструкції Івашкіна, Денисова, Ткаченко (1991) та забору біопсійного матеріалу (10 - 15 см) за зв'язкою Трейтца з подальшим морфологічним і морфо-метричним обстеженням слизової оболонки тонкої кишки.
Імунологічний статус оцінювався за 26 показниками І - II рівнів обстеження у 168 хворих ППОТ і 42 практично здорових людей, для чого чисту суспензію лімфоцитів із периферичної крові отримували за методикою Boyum (1968), загальну кількість Т-лімфоцитів (Е-РУК) визначали методом спонтанного розетко-утворення з еритроцитами барана за Jongodal et аі. (1972), Е"А"-РУК за Kerman (1976), Е"АТ"-РУК та індекс чутливості до тімаліну за Хавінсоном, Морозовим (1981).
Крім того, визначалися диференціюючі антигени Т-лімфоцитів з допомогою мишиних моноклональних антитіл "ORTHO” USA, ОКТЗ, ОКТ4, ОКТ8 на проточному цитометрі Epics С. Cultronics USA за
Reinhertz et al. (1979) в модифікації Морозова, Хавін-сона (1980), що давало моясливість виявити Т-загальні лімфоцити з рецепторами ОКТЗ+ і субпопуляції Т-хел-перів-індукторів (ОКТ4+) та Т-кілерів-супрессорів (ОКТ8+), на основі яких оцінювався індекс імуно-регуляції, а також визначалася РТМЛ за Vanghan et al. (1962) в модифікації Морозова, Хавінсона (1980).
Кількість (Ig+) В-лімфсцитів також визначалася на проточному цитометрі з використанням моноспеци-фічних світних, сироваток проти поверхневих (Ig+) людини, мічених ФІТЦ, розведеною 1:50 в ЭФР фірми 10Sevac. Підраховували відносну і абсолютну кількість В-лімфоцитів, що несуть Ig-рецептори: B(Ig+), B(IgM+), B(IgG+), B(IgA+).
Цілий ряд патологій пов'язаний з утворенням комплексів антиген-антитіло, тому визначення ЦІК проводилося за методикою Гріневича-Алферова (1981).
Стан MALT оцінювався за вмістом Ig в кишечному сокові, слині та сечі в динаміті РДТ у 108 хворих ППОТ.
Визначення IgM, IgG, IgA, SIgA у біологічних середовищах (сироватці крові, кишковому сокові, слині, сечі) проводилося за Mancini et al. (1965) з використанням моноспецифічних сироваток проти IgM, IgG, IgA фірми Sevac. Концентрацію IgE визначали з допо-могою діагностичного набору для радіоімунного аналізу IgE PRIST^.
Для оцінки неспецифічної резистентності визначалися: NK-клітини методом моноклональных антитіл, С3-компонент комплементу і aj-антитрипсин методом радіальної імунодифузії за Mancini et al. з використанням моноспецифічних сироваток фірми Sevac, тест відновлення нітросинього тетразолію (NBT, NST) за Віксман, Маямським (1979) і лізосомально-катіонний тест (LKT) за Пігаревським і співавт. (1981).
Крім того, з метою кращої огцнки загальної резистентності організму в динаміці РДТ у 225 хворих з ППОТ вивчався вміст 14 вітамінів за загальноприйнятими методиками з модифікаціями Латвійського інституту біології.
Вивчення функціонального стану слизової оболонки тонкої кишки у 108 хворих проводилося за допомогою
дослідження пептидгідролазної активності за У голевим, Тимофеевою (1969), сахаразної та мальтазної активності за Уголєвим, Ієзуітовою (1969) з одночасним використанням методу Ба^ітві (1964); паралельно серія біоптатів оброблялась за Ліллі (1969), а потім фарбувалася гематоксиліном, еозином, реактивом Шифера і міцним зеленим. Крім того, за Автанділовим (1984) проводився морфометрический анйлиз клітин власне слизової оболонки тонкої кишки.
РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ ТА ЇХ ОБГОВОРЕННЯ
І. Характеристика хворих з НПОТ з алергічними ускладненнями (АУ) і без алергії до лікування РДТ
При обстеженні хворих з ППОТ з АУ і без таких ми спостерігали зниження неспецифічної резистентності організму в обох групах хворих, досліджуючи такі показники вродженого імунітету як Сд-компонент комплементу (р < 0.01), о^-антитрипсин (р < 0.001), \К-клітини (р < 0.001), тоді як кисеньзалежні (за даними ЫВТ та КвТ-тестів) і кисеньнезалежні (за даними ЬКТ-тесту) системи фагоцитозу нейтрофілів були на рівні практично здорових людей. Ці наші дані співпадають з даними інших авторів, які досліджували вроджений імунітет при патології органів травлення (М. А. Гайсак и др., 1990; А. С. Бейшеналиев и др., 1990; Д. И. Спейчене и другие, 1990).
Вивчаючи показники Т-ланки імунітету у хворих з ППОТ, ми бачили ознаки набутого Т-кліткового імунодефіциту, більшою мірою виражені у хворих з АУ. виходячи із даних кількості Т-загальних лімфоцитів, визначених методами: розеткоутворення (р < 0.01) в обох групах хворих і моноклональних антитіл (р < 0.001 і р < 0.01), Т-хелперів-індукторів, причому кількість ОКТ4 більш значно знижувалася у хворих з АУ (р < 0.01), як і кількість Т-супресорів-кілерів (р < 0.05 для обох груп хворих). Однак коефіцієнт імунорегу-ляції був нижчим від норми лише у хворих з АУ (р -0.05). Достовірно нижчим від норми до. лікувани.ч -л обох групах хворих ми знаходили і показники Т .ч і Т»АТ—чутливих лімфоцитів. Одержані дані яро
вторинну Т-клітинну недостаточність перекликаються з літературними даними (С. П. Артеменко та інші, 1995; О. О. Крилова, 1995; В. Ф. Лобода та інші, 1995; В. В. Дзвонковська та інші, 1995; П. П. Кузив, 1993, 1995; Е. В. Венгливская и др., 1990; А. С. Бейшеналиев и др., 1990; Е. М. Витебский и др., 1990; П. Ф. Крышень и др., 1990; А. В. Епипган и др., 1990; Ю. И. Касимов, 1990; А. Я. Губергриц и др., 1990; Т. И. Желнова, 1990). В той же час функціональна активність Т-лімфо-цитів за даними РГМЛ з КонА була високою і достовірно перевищувала показник практично здорових людей (р < 0.01), тоді як індекс чутливості до тімаліну був у межах норми (р < 0.5).
При вивченні стану В-ланки імунітету до лікування у хворих з ППОТ ми знаходили, що більшість її показників перевищувала рівень практично здорових людей, як це описують й інші автори (Т. А. Васильєва, М. Т. Маргус, 1990; П. Ф. Крышень и др., 1990; А. Я. Губергриц и др., 1990; М. А. Гайсак и др., 1990; Ш. Н. Каримов, 1990).
Зокрема, вивчаючи В-лімфоцити, що несуть імуно-глобуліни і їх клональну експансію, ми спостерігали, що у хворих з АУ перевищувала норму кількість клітин: В(^М+) (р < 0.01); В(^С+) (р < 0.05) і особливо В(і£А+) (р < 0.001), тоді як у хворих без алергії була достовірно більшою за норму кількість клітин В(^0+) і В(^А+). Вивчаючи рівень І£ у сироватці крові, ми знаходили, що ІйМ, 1§в, ^А і І^Е достовірно не відрізнялися у хворих з ППОТ і практично здорових людей, хоча у хворих з АУ виявляли суттєву тенденцію до підвищення 1^ і І£Е, а у хворих без алергії - та І§А. У свою чергу у хворих з ППОТ показник ЦІК також був в межах практично здорових людей, хоча при АУ ЦІК мали тенденцію до зниження, а у хворих без алергії - до підвищення, що дало нам можливість виділити групи хворих з достовірно високими й достовірно низькими ЦІК. Останній низький показник розцінювався як такий, що свідчить про зв’язок ІК з "шоковим органом", і частіше спостерігався у хворих з АУ.
Особливу увагу у хворих з ППОТ привертали зміни з боку місцевої імунної системи, які підтверджували припущення про те, що основними воротами анти-
генної агресії при ППОТ є шлунково-кишковий тракт, зокрема, слизова оболонка тонкої кишки. Так, при дослідженні Ig кишкового соку у хворих з АУ, що забирався пристінково за зв'язкою Трейтда, ми виявляли внаслідок патології в MALT надмірну секрецію SIgA (3.86 ± 0.96 проти 0.87 ± 0.02 г/л у нормі), а також підвищений майже у 9 разів рівень IgG (0.240 ± 0.090 проти 0.026 ± 0.011 г/л у нормі) та IgM (0.150 ± 0.070 проти 0.009 ± 0.001 г/л у нормі). Нормальним залишався тілько рівень IgA-мономера.
В слині хворих з ППОТ і АУ до початку лікування також достовірно вищими за норму були SIgA (р < 0.05) і IgG (р < 0.05), тоді як IgM не виявлявся зовсім, а IgA-мономер був у межах норми. У сечі через патологію спостерігалася підвищена кількість SIgA та IgG. Отже, за даними обстеження імунної системи при ППОТ до лікування РДТ у всіх ланках імунітету спостерігалися відхилення від норми, але найбільш суттєвими зміни імунітету були в місцевій імунній системі, де навіть надмірно висока секреція SIgA, захисні властивості якого добре відомі, не могла захистити слизову оболонку кишечника від антигенної агресії, в зв'язку з чим підвищувався рівень IgG і IgM,
і тому виникала можливість до активації комплементу
з вивільненням протеолітичних ферментів, а через те, що у цих хворих спостерігався підвищений рівень IgE (123.9 І 45.3 проти 60.0 І 9.6 mE/мл в нормі), створювалися умови для реакцій анафілаксії в межах слизової оболонки ШКТ. У той же час зміни в слині мов би віддзеркалювали зміни з боку GALT, тому дослідження слини може служити скрінінг-тестом змін в MALT у цілому, і, зокрема, в GALT у хворих з ППОТ.
Часті алергічні ускладнення у хворих з ППОТ дозволяють припускати, що в патогенезі алергічних реакцій у цих хворих значне, навіть провідне місце посідають порушення процесів травлення, зокрема, недостатній гідроліз олігомерів білкової та вуглеводної природи.
Виходячи з цих положень і даних дослідження MALT, доцільним вбачалося поставити дальшим
завданням роботи вивчення процесів травлення, які насамперед притаюють в собі можливість антигенної агресії.
Досліджуючи процеси травлення білкової їжі у 108 хворих з ППОТ і АУ як основного джерела антигенів на прикладі гідролізу п'яти олігопептидів: гліцил-Ь-гліцину, гліцил-Ь-лейцину, дигліцилгліцину, гліцил-Ь-аланіну и гліцил-Ь-валіну в біопсійному матеріалі тонкої • кишки, ми спостерігали достовірне зниження гідролізу всіх олігопептидів. Отже, як і припускалося, недостатній гідроліз олігопептидів був основним джерелом антигенів у хворих з ППОТ.
Паралельно нами вивчалися і процеси травлення вуглеводів, як можливе джерело гаптенів. За даними вивчення амілолітичної активності оцінювалися порож- . нинне та пристінкове, .щітково-облямівкове розщеплення вуглеводів, тоді як при дослідженні сахаразної і маль-тазної активності ми судили про гідроліз оліго-сахаридів у межах щіткової облямівки ентероцитів. Отже, порожнинна фракція амілази (С) у хворих з ППОТ і АУ була значно зниженою, як і фракції десорбованої амілази та гомогенату (2Д + Г), тобто у хворих з ППОТ значно знижувався порожнинний (р < 0.05) і особливо пристінковий гідроліз вуглеводів (р < 0.001), як свідчать результати досліджень амілолітичної активності слизової оболонки тонкої кишки. Крім того, зниження нормального щітково-облямівкового гідролізу дисахаридів випливало із даних вивчення сахаразної (р < 0.05) і мальтазної активності (р < 0.05).
Отже, крім порушених процесів травлення білків, зокрема, саме олігопептидів, ми діагностували у хворих з ППОТ і АУ також порушення завершальних етапів перетравлення вуглеводів, а, отже, можливість утворення гаптенів, а в такий спосіб ще одне джерело антигенної агресії. »
Для кращої оцінки загальної резистентності організму, крім оцінки імунного статусу у хворих з ППОТ до лікування РДТ, ми вивчали вітамінну забезпеченість організму, виходячи із даних дослідження 14 вітамінів сироватки крові у 225 хворих з ППОТ, і дійшли висновку про дуже низьку вітамінну забез-
печенність хворих з ППОТ, як жиророзчинними (для вітамінів А, |3-каротина, Д, Е, К р > 0.001), так і водорозчинними вітамінами (р < 0.050; р < 0.001), крім вітамінів Bj и В6, що найскоріше було наслідком їх частого призначення хворим за попереднього медикаментозного лікування.
Із даних вітамінного забезпечення при ППОТ випливає, як і з даних обстеження імунного статусу, що у цього контингенту хворих значно знижена загальна резистентність організму, що стає сприятливим фоном для алергічних ускладнень.
Отже, на основі отриманих вищенаведених результатів обстеження хворих з ППОТ нами розроблена схема №1 ведучих патогенетичних механізмів розвитку алергічних ускладнень при поєднаній патології органів травлення, де основними ланками патогенезу алергічних ускладнень нами розглядаються порушення захисних функцій MALT та порушення процесів травлення, як і вторинна Т-кліткова недостатність та декомпенсація механізмів вродженого імунітету, а також пов'язаний з ними дисбаланс у В-ланці імунітету з розвитком різних типів гіперчутливості на фоні значного зниження загальної резистентності організму внаслідок порушень імунітету і низького вітамінного забезпечення організму хворих з ППОТ. В схемі №1 використані наступні позначення:
1 - поєднана патологія органів травлення
2 - порушення гідролізу і транспорту харчових
субстратів
3 - порушення слизово-кліткового бар'єру
4 - порушення слизово-печінкового бар'єру
5 - антигенна агресія
6 - алергічні ускладнення ППОТ
7 - розвиток різних варіантів імунопатологічних
станів
8 - зниження неспецифічної резистентності орга-
нізму
9 - набутий Т-клітковий імунодефіцит
10 - активізація В-ланки імунітету з гіперпро-
дукцією і дисбалансом у різних класах імуноглобулінів
11 - развиток різних типів гіперчутливості (І, II,
III, IV, V)
12 - активація реакцій місцевої імунної системи
кишечника (GALT)
13 - гіперпродукція в місцевій імунній. системі
Слизових оболонок (MALT SIgA)
14 - зрив захисно-бар'єрних функцій GALT,
гіперпродукція IgM и IgG в MALT
15 - активація комплемента по альтернативному
або класичному шляху і/або дегрануляція тучних клітин
16 - звільнення цитозольних, лізосомальних
гідролаз, вазоактивных медіаторів гістаміну, активних субстанцій стимуляторів спазму гладкої мускулатури
17 - ураження тканин, ульцерогенні і ерозивні
ефекти в слизовій оболонці кишечника
18 - аутоантигени, агресія
Мал. 1. Схема Л61 ведучих патогенетичних механізмів розвитку алергічних ускладнень при поєднаній патології органів травлення (ППОТ)
II. ХАРАКТЕРИСТИКА ХВОРИХ 3 ПЛОТ І АУ В ДИНАМІЦІ ЇХ ЛІКУВАННЯ РДТ
ІІ.1. Динаміка змін імунологічного статусу організму хворих з ПЛОТ при їх лікуванні РДТ
Всі 26 показників імунологічного статусу хворих вивчалися в динаміці по періодах РДТ, зокрема, в період ацидозу (ПА) - 7 - 9 день РП, період компенсації цидозу (ПКА) - 10 - 12 день РП і період відновлення (ПВ) - 5 - 7 день харчування, що дало можливість оцінити вплив кожного із періодів лікування на імунітет і рекомендувати оптимальні терміни РП або депривації їжі для РДТ при ППОТ.
При вивченні показників неспецифічної резистентності в динаміці РДТ ми спостерігали, що такі показники, як Сд-компонент комплементу, а1-антитрипсин, ЫК-клтгаи в кожний із періодів РДТ поступово підвищувалися і в ПВ були достовірно вищими як до лікування, так у хворих з АУ для С3-компонент комплементу - р < 0.05; а1-антитрипсину - р < 0.001; МК-клі-тин р < 0.001, як і у хворих без АУ, де позитивна динаміка показників була ще більш вираженою. Однак, кожен із цих показників хоч і- наближався до норми, але не досяг рівня практично здорових людей, так у ПВ: Сд-компонент комплементу складав: у хворих з
АУ - 0.66 ± 0.08 г/л, у хворих без алергії - 0.72 ± 0.12 г/л проти 0.85 ± 0.07 г/л у практично здорових людей; аг-антитрипсин у хворих з АУ - 1.72 ± 0.23
г/л, у хворих без АУ - 1.63 І 0.20 г/л проти 3.00 ± 0.12 г/л у практично здорових людей і Г^К-клітин у хворих з АУ - 5.40 ± 1.08 %, у хворих без АУ - 5.00 ±
1.70 % проти 10.00 ± 0.60 % у практично здорових людей.
У той же час кисеньзалежні системи фагоцитозу, що були на рівні практично здорових людей, у хворих
з ППОТ під впливом РДТ понижувалися, хоча протягом всього РП або депривації їжі були в межах норми, як за даними N8^, так і №Т-тестів, але в ПВ спостерігалося їх суттєве достовірне зниження: так, МВТ-тест у хворих при АУ - 0.500 ± 0.020 %, у хво-
рих без АУ - 0.430 ± 0.010 % проти 0.125 ± 0.003 % у практично здорових людей, а ДОТ-тест у хворих при АУ - 0.640 ± 0.070 %, у хворих без АУ - 0.670 ± 0.190 % проти 1.000 ± 0.006 % у нормі. Одночасно
кисеньнезалежні системи фагоцитозу нейтрофілів, за даними ЬКТ-тесту, протягом всього РП при РДТ мали скоріше тенденцію до підвищення і не відрізнялися достовірно від показників ЬКТ-тесту практично здорових людей: 1.57 ± 0.10 проти 1.62 ± 0.02 у хворих при АУ і 1.65 ± 0.03 у хворих без АУ в ПВ. Отже, декомпенсація кисеньзалежних систем фагоцитозу, пов'язана найскоріше з особливостями метаболізму при РДТ, деякою мірою компенсується, мабуть, нормальним функціонуванням кисеньнезалежних систем фагоцитозу. Однак слід підкреслити, що під впливом РДТ хоч дещо поліпшується неспецифічна резистентність організму, але тривалі терміни РП можуть загрожувати її декомпенсацією, враховуючи динаміку її показників. Надмірну напруженість адаптивно-компенсаторних процесів при РДТ особливо чітко можна було прослідкувати при стимулюванні зимозаном кисеньзалежного фагоцитозу, а тому оптимальні терміни депривації їжі, що вели переважно лише до позитивної динаміки всіх показників вродженого імунітету, є курси РДТ в межах 12 - 14-денної депривації їжі.
Крім того, важливо відзначити, що і період відновлення потребує постійного лікарського контролю, у зв'язку з деякою декомпенсацією протиінфекційного захисту хворих з ППОТ і недоцільністю його медикаментозного стимулювання після РДТ.
При вивченні динаміки змін показників Т-системи імунітету протягом РДТ ми спостерігали, що більшість
із них під впливом РДТ наближалася до норми. Так, Е-РУК і ОКТЗ досягали рівня практично здорових людей і не мали з ним достовірних розходжень у хворих без АУ (р > 0.05 і р > 0.50), але у хворих з АУ лише проявляли тенденцію до підвищення, не досягаючи рівня практично здорових людей (наприклад, ОКТЗ в ПВ - 0.69 ± 0.20 при нормі 1.09 ± 0.08 клітин). Тенденцію до збільшення кількості клітин виявляли і Т-хелпери-індуктори: рівень норми ОКТ4 досягали в
ПКА (у хворих з АУ - 0.59 ± 0.05 при нормі 0.65 + 0.05), але у ВП показник дещо понижувався до 0.46 ±
0.04, хоч не мав достовірного розхождення з нормою (р > 0.05). Подібну динаміку змін проявляв і показник ОКТ8: як в процентному відношенні, так і абсолютна кількість клітин Т-супресорів при ■ РДТ зростала. Однак найбільш інформативими були зміни коефіцієнта імунорегуляції, який повністю досягав рівня норми - 1.69 ± 0.12, а у хворих без АУ - 1.65 + 0.20, але залишався дещо нижчим - 1.44 ± 0.07 у хворих при АУ, хоч і не мав достовірного розходження з нормою (р > 0.05). Мабуть, деяке переважання Т-супресорів у межах їх нормальної кількості у хворих з АУ мало адаптивно-компенсаторний характер і нанско-ріше було спрямоване на гальмування проліферації Т-ефекторів, стимулюючих проліферацію В-лімфоцитів. Крім того, у хворих з АУ показники Е-Д—РУК і Е-АТ--РУК, різко понижені до лікування, під впливом РДТ виявляли тенденцію до нормалізації лише до ПА, а далі знову різко понижувалися і залишалися достовірно нижчими за норму. З динаміки змін Е-АТ»-РУК і індексу чутливості до тімаліну випливає цікавий висновок про те, що при лікуванні РДТ призначення імуномодуляторів протипоказане після періоду ацидозу і на відновленні хворих, але не стосується хворих з ППОТ без АУ. Отже, при АУ показаний не імуномоду-люючий вплив, а короткочасна імуносупресія, що спостерігалася і була характерною для РДТ при депривацїї їжі в РП. Ось чому в цей час спостерігається надмірна продукція лімфокінів, що здатні гальмувати міграцію лейкоцитів, макрофагів і понижувати темпи поділу клітин, синтез ДНК тощо, виходячи з даних РГМЛ з КонкА, що достовірно перевищувала рівень норми у всі періоди РДТ. Із динаміки змін показників Т-клітин-ного імунітету випливає висновок про недоцільність тривалих термінів РП, адже показники Т-ланки імунітету уже до лікування понижені, а тривалий інгібуючий вплив на імунну систему, короткочасно потрібний при АУ, але при великих термінах РП може призвести до зриву адаптивно-компенсаторних процесів, направлених на збереження фізіологічного стану Т-ланки імунітету, оскільки додатковий
26 . імуномодулюючий вплив має позитивну динаміку лише до періоду ацидозу, за даними визначення індексу чутливості до тімаліну.
При вивченні різних показників В-системи імунітету в динаміці РДТ ми спостерігали, що РДТ не впливала . значно на клональну експансію В(^+) клітин, але у ВП у хворих з ППОТ з АУ нормалізувалися показники В(^^) і В(ІяМ+), та достовірно зменшилася втроє вища за норму до лікування кількість клітин В(^А+). Однак, В(ІЙА+) і В(ІяО+) і після РДТ достовірно перевищували кількість клітин у практично здорових людей. Досліджуючи ^ сироватки крові, ми спостерігали, що РДТ через адаптивно-компенсаторні зміни гуморальної ланки імунітету комплексно підвищувала захисно-бар’єрну функцію імунної системи. Зокрема, у хворих з АУ нормалізувався рівень І§М і ІдЕ, значно підвищеним залишався, порівняно до норми, Б^А - 3.10 ± 0.42
г/л (р < 0.001), і меншою мірою, але достовірно вищим був рівень 14.10 ± 0.90 г/л (р < 0.05). У хворих без АУ достовірні розходження з нормою мав у динаміці РДТ лише Ідв.
Своєрідною і дуже цікавою була динаміка І^Е у хворих з АУ при РДТ. Уже до лікування І#Е мав тенденцію до підвищення, а під час РДТ рівень ^Е у сироватці зростав і досяг максимуму в ПКА - 231.7 ± 20.0 МЕ/мл при нормі 60.0 ± 9.6 МЕ/мл (р < 0.001) та швидко нормалізувався в перші дні ПВ. Дана динаміка змін рівня ІдЕ свідчила про звільнення ^Е-антитіл від "шокових органів" під впливом РДТ і їх подальшу елімінацію із організму хворих, через що уже на початку ВП рівень ІєЕ у сироватці крові не мав достовірного розходження з нормою. Це наше припущення підтверджувалося і при вивченні динаміки ЦІК. За рівнем ЦІК хворі були поділені на дві групи: хворі з високими ЦІК до лікування (це переважно були хворі з АУ) і хворі з нижчими за норму показниками ЦІК (які мали АУ) - 59.5 ± 9.3 проти 87.5 ± 9.3 в нормі. Під впливом РДТ низький показник ЦІК поступово зростав до ПКА (92.1 ± 5.0), а на відновленні достовірно понижувався до норми, уже не маючи достовірних розходжень з нею (р < 0.5). Отже, і в
• .. .. 27
даному випадку ”ІК” вивільнялися під впливом РДТ
від "шокового органа” і елімінували із організму, тоді як у хворих з високими ЦІК вони протягом РДТ поступово понижувалися, достовірно у ПКА, і елімінували із організму, тому їх рівень у ВП досягав 63.7 ± 6.2, що достовірно нижче навіть за норму. Таким чином, РДТ сприяла звільненню ІК і IgE-антитіл від "шокового органа" і вела до змін стану гуморальної ланки імунітету, направленних через комплекс адаптивно-компенсаторних процесів на усунення можливостей розвитку у хворих різних форм гіперчутливості. Однак, високий показник IgE у хворих з АУ протягом усієї РДТ і особливо на 12 - 14 день РП свідчив про властиву цьому контингенту хворих схильність до атопії, а також насторожував відносно більших термінів депривації їжі, оскільки при 14-денному РП показник IgE на відновленні нормалізувався повністю, а більші терміни РП могли привести до порушення адаптації, надмірного зростання продукції IgE, а, отже, до недостатньої елімінації із організму IgE з усіма наслідкамй. •
Важливими, скоріше ведучими при РДТ, були зміни в MALT. Вивчаючи динаміку змін при РДТ Ig у кишковому сокові, слині та сечі, ми спостерігали ряд адаптивно-компенсаторних змін Ig в MALT; із яких найбільш суттєвими були зміни рівня Ig GALT і особливо динаміка SIgA, наведена на мал. 2.
Отже, в. кишковому сокові під впливом РДТ достовірно нормалізувалися IgG і IgM при постійному нормальному . рівні- IgA, і хоч понижувалася, але залишалася достовірно вищою за норму секреція SIgA, захисні властивості якого добре відомі.
Динаміка Ig слини і сечі, наведена на мал. З, також відтворює позитивний характер адаптивно-компенсаторних змін в MALT під впливом РДТ, що ведуть до зростання захисно-бар'єрної функції MALT і усунення умов для антигенної агресії в межах слизової оболонки кишечника, або GALT, тобто в лікувальній дії РДТ, що реалізується через комплекс саногене-тичних адаптогенних механізмів впливу на всі ланки імунітету, ведучим є нормалізуючий вплив на захисно-бар'єрні функції MALT.
Мал. 2. Вміст імуноглобулінів (у г/л) в кишковому со-кові хворих з поєднаною патологією органів травлен-ня, ускладненою алергією при лікуванні методом РДТ (1 -
в 1 0 2 В 3 □ 4 Е N
1
зіа/>аДі0еІзЛ6Ід/ч
дА|дС|дМ
Мал. 3. Вміст імуноглобулінів (їй) в слині і сечі у хворих з поєднаною патологією органів травлення в різні період розвантажувально-дієтичної терапії в слині і сечі (1 - до лікування РДТ, 2 - в період ацидозу при РДТ, 3 - в період компенсації ацидозу при РДТ, 4 - в період відновленн при РДТ, N - показники практично здорових людей)
Очевидно, адаптивно-компенсаторні процеси в MALT виводили захисну активність MALT під пливом РДТ на новий підвищений рівень, виражений у підготуванні MALT до зустрічі з єкзоантигенами, а також в. ' усуненні можливості аутоагресії та аутоімунних реакцій, завдяки нормалізації в межах MALT рівнів IgG і IgM, що доводилося спостерігати відносно Ig шлункового соку, слини і сечі. Крім того, слід відзначити, що дослідження слини може бути рекомендоване як скрінінг-тест оцінки стану MALT, зокрема при РДТ. .
ІІ.2. ХАРАКТЕРИСТИКА ДИНАМІКИ ЗМІН
ПРОЦЕСІВ ТРАВЛЕННЯ ПІД ВПЛИВОМ РДТ У ХВОРИХ З ШІОТ І АУ
ІІ.2.1. Характеристика гідролізу олігопептидів у тонкій кишці
При вивченні пептидгідролазної активності за гідролізом 4 дипептидів і 1 трипептиду до і після РДТ нами діагностовано, що значно понижена до лікування пептидгідролазна активність змінювалась у двох напрямках (мал. 4): зростала під впливом РДТ при гідролізі таких субстратів, як дигліцил-гліцин (р <
0.05), досягаючи при цьому норми, і гліцил-L-лейцин (р < 0.001), але відносно останнього однак не досягла рівня норми (р < 0.001), і лише виявляла деяку тенденцію до підвищення активності пептидгідролаз при гідролізі гліцил-Ь-гліцину (р > 0.05), і зовсім не змінювалася під впливом РДТ відносно субстратів: гліцил^-валіну (р < 0.5) і гліцил-L-аланіну (р < 0.5).
Отже, ці дані дозволяють стверджувати, що навіть без спеціальних методів солюбілізації ферментів ми спостерігали реакції щітково-облямівкових і цито-зольних пептидгідролаз, які по-різному реагували на лікування РДТ. Щітково-облямівковий, мембранний гідроліз білкових субстратів достовірно зростав, і‘ пептидгідролазна активність тут значно збільшувалася, тоді як цитозольний гідроліз дипептидів, або точніше цитозольні пептид гідролази, в межах 12 - 14-денного
зо
РП не реагували на РДТ зміною своєї активності в той чи інший бік.
Мал. 4. Порівняльна характеристика активності ( в мкг/мг/хв) пептидгідролаз слизової оболонки тонкої кишки у хворих з ППОТ і АУ при лікуванні методом РДТ (1 - до лікування, 2 - після лікування, N - норма, ЄЄ -
пентидгідролаза, яка гідролізує гліцил-Ь-гліцші, ОЬ -
пептидгідролаза, яка гідролізує гліцнл-Ь-лейцин, ЄА -
пептид-гідролаза, яка гідролізує гліцил-Ь-аланін, GW -
пептидгідролаза, яка гідролізує гліцил-Ід-валін, Бв -
пептид-гідролаза, яка гідролізує дигліцилгліцин
Такий розподіл пептидгідролазної активності на фоні РДТ давав можливість поліпшувати процеси травлення білкової їжі без втручання лізосомальних гідролаз, яке могло б вести до небажаних ульцеро-генних ефектів у слизовій оболонці шлунково-
кишкового тракту.
. В свою чергу, поліпшення процесів травлення білкової їжі в межах щіткової облямівки ентероцитів давало можливість усунути або хоча б значно змен-
давало можливість усунути або хоча б значно зменшити антигенну агресію, тобто РДТ вела до важ-ливих адаптивно-компенсаторних перебудов процесу травлення білків.
ІІ.2.2. Характеристика гідролізу вуглеводів у тонкій
кишці
Паралельно з вивченням пептидгідролазної активності до і після РДТ у біопсійному матеріалі тонкої кишки досліджувалися амілолітична, сахаразна і мальтазна активності. При вивченні амілолітичної активності ми оцінювали порожнинне травлення (порція С) і мембранне травлення вуглеводів (ЕД + Г), тоді як сахаразна і мальтазна активності давали додаткову інформацію про гідроліз різних димерів вуглеводної природи в межах щіткової облямківки в динаміці РДТ. Отже, оцінювалися всі етапи гідролізу вуглеводів. Під впливом РДТ гідроліз вуглеводів нормалізувався на всіх етапах (мал. 5).
Мал. 5. Днсахаридазна і амілолітична активність слизової оболонки тонкої кішки хворих з ППОТ і АУ при лікуванні РДТ (І - до лікування, II - після лікування, N - норма, 1-сахараза, 2 - мальтаза, 3 - амілаза (порція С), 4 - амілаза (порція £Д), 5 - амілаза (порція ЕД+ Г), 6 - амілаза (порція Г), 7 - коефіцієнт МП/Г)
Так, достовірно збільшувалися сахаразна (р < 0.05) і мальтазна активності (р < 0.05), і дещо навіть перевищив норму рівень амілолітичної активності як у межах мембранного травлення (ІД + Г), так, особливо порожнинної фракції - амілази С - ((р < 0.05), тобто РДТ вела до повної нормалізації порожнинного і мембранного гідролізу вуглеводів. '
Отже, РДТ здатна .забезпечувати комплексні адаптивно-компенсаторні перебудови процесів травлення, зокрема, гідролізу олігомерів білкової та вуглеводної природи, що створювало умови реадаптації до їжі, її композиції та збереження фізіологічного стану процесів травлення, а тим' самим і усунення великою мірою джерел антигенної агресії.
ІІ.З. ХАРАКТЕРИСТИКА ВІТАМІННОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ТА МОЖЛИВОСТЕЙ ЙОГО КОРЕКЦІЇ ПРИ РДТ
Низька вітамінна забезпеченність хворих з ППОТ до лікування насторожувала відносно можливості розвитку вітамінної недостатності при лікуванні даного контингенту хворих методом РДТ, а попередня вітамінотерапія була у переважній більшості через АУ неможливою або малоефективною. На основі цих положень подальшим етапом нашої роботи було вивчення такої важливої ланки загальної резистентності, як вітамінний статус хворих, у динаміці РДТ.
Досліджуючи динаміку 14 жиро- і водорозчинних вітамінів у всі періоди РДТ, ми спостерігали, що РДТ, як і слід було сподіватися, вела до дальшого збіднення вітамінного забезпечення організму хворих, яке найбільше було вираженим у ПА.
В ПТ і ПА при РДТ спостерігалося достовірне пониження рівня більшості вітамінів у сироватці крові порівняно з вихідними даними в 1.5 - 2.0 рази, а ■гккнх вітамінів, як РР, В12, Е - в 2.5 рази, тоді як вітаміну С - майже в 9 раз. У той же час (3-каротин, біотин і фолієва кислота не мали достовірної різниці з вихідними даними до РДТ. Критично низький рівень вітамінів запускав у цей період ряд адаптивно-
компенсаторних реакцій в організмі, направлених на стабілізацію вітамінного статусу на певному мінімальному рівні, достатньому для вітамінного забезпечення в умовах фізіологічного стресу, яким і був для організму період дєпривації їжі при РДТ. У цей час організм, мабуть, максимально мобілізується на використанні вітамінів із тканинних і печінкового депо шляхом активного транспорту, а також запускає механізми синтезу вітамінів за рахунок життєдіяльності симбіонтів.
Тому, в ПКА і у віддалені терміни голодування (14 - 15 дня) ми не спостерігали подальшого пониження рівня вітамінів. Звертав на себе увагу, передусім, той факт, що більшість вітамінів у цей період (а частина ще в ПА) стабілізувалася на певному рівні, зокрема, вітаміни А, Д, Вс. Більше того, такі вітаміни, як С, РР, В3, В12. Е, виявляли тенденцію до підвищення рівня в сироватці крові, що, мабуть, було результатом підключення адаптивних регулюючих механізмів організму, які зберігають при РДТ якийсь граничний рівень вітамінів, необхідний для забезпечення
нормальної життєдіяльності організму і адаптації до умов фізіологічного стресу.
Уже з перших днів ПВ харчування вітамінна
забезпеченність достовірно зростала. Так, у перші 5 днів достовірно збільшувався рівень вітамінів групи В: В2, Вб, РР, В12 і біотину, але до 14-го дня
відновного . харчування вітамінна забезпеченність залишалася достовірно нижчою, ніж у практично здорових людей. Отже, виникала потреба корекції вітамінного забезпечення хворих з ППОТ. Враховуючи АУ, ми вибрали два шляхи такої корекції: перший -дієтою, багатого на вітаміни природнього походження (овочі, фрукти, соки тощо.), призначеною після основного 14 - 15-денного курсу відновної строгої безсольової, переважно молочно-рослинної дієти (за одним із трьох розроблених нами варіантів
відновлення, залежно від наявності АУ і стану секреції шлунка, підшлункової залози, жовчовиділення); і другий, що включав після 14 - 15 днів відновної дієти призначення глутамевіту або інших полівітамінів, що
містять і основні мікроелементи (наприклад, юнікапу, який нами теж використовувався).
Через 1 місяць після РДТ, при призначенні глутамевіту, вітамінна забезпеченність хворих з усіх 14 вітамінів не мала достовірних розходжень із практично здоровими, тоді як за допомогою дієтотерапії, багатої на вітаміни, протягом одного місяця лише досягала рівня вітамінного забезпечення хворих до РДТ і тільки через три місяці - рівня практично здорових людей.
Однак, слід підкреслити, що після РДТ збільшується можливість кращого засвоєння вітамінів, тобто травно-транспортні системи вітамінів теж зазнають адаптивно-компенсаторних змін, що ведуть до поліпшення їх функціонування, оскільки вітамінне забезпечення хворих достовірно нормалізувалося за умови, що до лікування вітамінний статус хворих виражено страждав і погано піддавався корекції, а в основному був неможливий через АУ, тобто РДТ стимулює процеси засвоєння вітамінів, мабуть, активуючи травно-транспортні системи, в тому числі і вітамінів, та усуваючи умови для виникнення АУ.
РЕЗЮМЕ
На основі одержаних результатів вивчення в динаміці РДТ всіх ланок імунітету, процесів травлення і вітамінного статусу як важливої ланки загальної резистентності нами розроблена схема №2 основних напрямків саногенетичного, адаптогенного впливу РДТ при ППОТ.і АУ, через які реалізується комплексна багатофакторна оздоровча дія РДТ, спрямована на максимальне збереження фізіологічного стану організму, підвищення його загальної резистентності. Провідними серед цих факторів при АУ ППОТ є в першу чергу нормалізація, і підвищення захисно-бар’єрних властивостей MALT та нормалізація процесів травлення білкової і вуглеводної їжі, а також засвоєння вітамінів, поліпшення стану Т- і В-клітково-го імунітету, як і неспецифічної резистентності та вітамінного статусу, що значно підвищує загальну резистентність організму.
. 35 ' .
Одночасно нами представлена детальна клінічна
характеристика хворих з ППОТ у кожному із періодів РДТ з урахуванням його переваг при АУ ППОТ, про що свідчить проведений нами аналіз віддалених результатів лікування, а саме: у кінці курсу РДТ АУ виліковувались у 94.2 % хворих, через 1 рік таких пацієнтів залишалось 74.5 %, тоді як 14.2 % повинні були повторити курс РДТ у зв'язку з поновленням АУ, і лише 11 % від загальної кількості хворих були вимушені застосовувати і медикаментозне лікування, причому 5.3 % відразу після лікування РДТ.
Рис. 6. Схема №2 основних лавок адаптогенних саногеветичних механізмів лікувальної дії розвантажувально-дієтичної терапії (РДТ) при алергічних ускладненнях (АУ) поєднаної патології органів травлення (ППОТ) - власні дані '
1 - лікувальна дія для РДТ при ППОТ і АУ
реалізується через "попередження ушкоджень" при стрес-реакціях
місцева імунна система слизових (MALT). При порушенні захисно-бар’єрнх функцій GALT нормалізує показники IgG і IgM стимулює понижені функції харчово-транспортного конвейєру показники набутого імунітету нормалізує впливає імуломодулююче на неспецифічні механізми вродженого імунітету сприяє активному транспортові вітамінів, покращує їх засвоєння
підвищує загальну резистентність організму нормалізує підвищені IgG і IgM в кишковому сокові, слині і сечі •
помірно понижує дуже високий показник SIgA, але він залишається вдвічі вшцим за норму в кишечному сокові і‘слині суттєво підвищує захисно-бар'єрну функцію MALT
нормалізує мембранний, щітково-облямів-ковнй гідроліз олігомерів білкової і вуглеводної природи
не впливає на цнтозольний гідроліз депеп-тидів, не стимулює лізосомальні цитозоль-ні гідролази
нормалізує порушені процеси травлення через реадаптацію до їжі та її асиміляцію усуває антигенну агресію продуктами порушеного гідролізу олігомерів усуває ендо- і екзоантигенну агресію сприяє нормалізації вітамінного статусу організму
нормалізує гіперфункцію В-ланки імунітету усуває набутий вторинний Т-клітковий імунодефіцит
нормалізує показники Т-хелперів, коефіцієнт імунорегуляції Т4/Т8, Т-активні лімфоцити, підвищує функціональну активність Т-лімфоцитів, тобто компенсує Т-кліткову недостатність
37 и
20 - вивільняє ^Е-аитптіла від "шокового
органу", а також елімінує підвищені ЦІК із орга-нізму
21 - нормалізує ІбМ, підвищує Ї§А
23 . - вивільняє Ш від "шокового органу", а
також елімінус ЦІК із організму
24 - підвищує знижені:
©кількість ЇЧК-іслітіш;
Оарантнтрипсин;
©Сд-компонент комплемента;
©стимулює кисеньнезалсзяш системи фагоцитозу і віпелгасяс депресію ішсеш»-залегзннх систем фагоцитозу в період голо1 • дування
Отлсо, із результатів нашої роботи випливає, що при ППОТ з алергічними ускладненнями, РДТ має ряд переваг перед медикаментозним лікуванням, тому що впливає на увесь комплекс різноспрямованих патогенетичних механізмів і забезпечує цілий ряд адаптивно-компенсаторних саногенетичних процесів і перебудов за наявності процесів імуномодуляції та імуносупресії в різних ланках імунітету, спрямованих на підвищення захисно-бар'єрних функцій імунної системи. Такий саногенний вплив виводить на якісно новий рівень функціонування імунної системи, як і процесів травлення та травно-транспортної функції слизової оболонки кишечника, чим забезпечує і ліпше засвоєння вітамініЬ та нормалізацію вітамінного статусу хворих після РДТ, а загалом підвищення загальної резистентності організму і його фізіологічного стану.
ВИСНОВКИ
1. У хворих ППОТ (з ураженнями ГДХПЗ, а також ГВП і ентеропатіями або хронічним ентеритом чи хронічним колітом) виявлено:
©пониження неспецифічної резистентності організму;
•вторинну Т-кліткову недостатність;
•активацію В-ланки імунітету з наступним розвитком різних типів гіперчутливості;
©порушення бар'єрних функцій MALT і, зокрема, GALT на фоні порушень процесів травлення та асиміляції їжі;
•низьке вітамінне забезпечення організму хворих.
Під впливом РДТ отримано позитивну динаміку вищеприведених показників.
2. У хворих з ППОТ і АУ мали місце патологічні зміни в MALT, що характеризувалися значним підвищенням рівнів імуноглобулінів: кишкового соку, де зростали IgG, IgM і SIgA; слини, де збільшувався вміст IgG і SIgA; сечі, де підвищувався рівень IgG і SIgA.
3. Показано, що РДТ посилює захисно-бар’єрні функції MALT за рахунок нормалізації рівня IgG, IgM і IgA у кишковому сокові, слині та сечі на фоні підвищеного вмісту секреторного IgA.
4. Поряд з імуномодулюючим впливом на показники MALT РДТ приводить до нормалізації ояду показників Т- і В-ланок імунітету у хворих з ППОТ і АУ та сприяє покращенню неспецифічної резистентності організму, як через процеси імуностимуляції, так й імуносупресії, залежно від періоду лікування РДТ та стану показників до лікування.
5. У більшості хворих з ППОТ і АУ виявлено
підвищений рівень IgE і пониження ЦІК у сироватці крові, що розцінювалося як природжена схильність до атопії. Під впливом РДТ IgE-антитіла та ІК вивільнялися від "шокового органа" і елімінували, як і ЦІК, із організму, що вело до нормалізації їх рівнів у сироватці крові. *
6. При ППОТ з АУ порушуються процеси порожнинного і мембранного гідролізу харчових субстратів у тонкій кишці, і насамперед значно зменшується швидкість мембранного гідролізу олігомерів білкової та вуглеводної природи, які найскоріше і стають джерелом антигенної агресії.
7. Під впливом РДТ здійснюється нормалізація процесів травлення харчових субстратів. Особливо зростає, швидкість мембранного гідролізу олігомерів білкової та вуглеводної природи, але не змінюється швидкість, внутріклітинного гідролізу олігопептидів, що сприяє максимальному усуненню екзоантигенної агресії і збереженню фізіологічного стану слизової оболонки тонкої КИШКИ.
8. За рівнями 14 водо- і жиророзчинних вітамінів у сироватці крові при ППОТ виявлено низьку вітамінну забезпеченість організму цього контингенту хворих, спричинену порушеннями процесів асиміляції вітамінів.
9. Незважаючи на відсутність надходження вітамінів ззовні, при РДТ виявлено стабілізацію ВСО на певному мінімальному рівні уже в ПА і навіть деяке збільшення рівня більшості вітамінів у сироватці крові в ПКА. Мабуть, це можливо, завдячуючи надходженню в кров вітамінів із тканинних депо, а також із продуктів життєдіяльності симбіонтів.
10. На основі отриманих даних розроблено схему ведучих патогенетичних механізмів розвитку АУ при ППОТ, в якій основними є порушення захисно-бар’єрних функцій MALT на фоні антигенної агресії харчових олігомерів білкової та вуглеводної природи, природжена схильність до атопії і поступове зацікавлення всіх ланок імунітету при порушенні нормальної вітамінної забезпеченності, а, отже, і загальної резистентності організму.
11. Виходячи із, отриманих даних спостереження динаміки змін при РДТ імунного статусу, особливо показників MALT, процесів травлення і вітамінного забезпечення хворих, показано, що РДТ має комплексний багатофакторниЙ саногенетичний, адаптогенний вплив на ряд функціональних характеристик організму одночасно, на основі чого розроблено схему саноге-нетичних механізмів впливу РДТ при ППОТ, які визначають переваги цього методу перед медикаментозним лікуванням АУ.
ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
1. Метод РДТ на відміну від медикаментозного лікування при АУ ППОТ є найбільш оптимальним, тому, що стимулює саногенетичні імуномодулюючі механізми реадаптації у всіх ланках імунної системи, особливо в MALT, а також інші важливі процеси, зокрема, гідроліз і асиміляцію білкових і вуглеводних компонентів їжі і засвоєння вітамінів.
2. Показано, що оптимальним терміном при РДТ, не загрожуючим зривом саногенетичних, адаптогенних механізмів його впливу, як стрес-реакції на -імунну систему, є 12 - 14-денний курс повної депривації їжі, без обмеження питного режиму.
3. При РДТ однаково відповідальні і вимагають строгого контролю лікаря як період депривації їжі, так і період ВХ як основной період реадаптації до їжі, що вимагає строгої помірності, адекватності і відповідності харчового навантаження функціональному стану органів травлення, . а також корекції вітамінного статусу хворих і контролю за загальноклінічними та імунологічними показниками.
4. Вивчення таких важливих показників, як імунний статус організму, процеси гідролізу білкової і вуглеводної їжі та вітамінної забезпеченності організму в усі періоди РДТ, поряд з загальноклінічними даними дало можливість охарактеризувати показання, протипоказання та переваги РДТ при лікуванні ППОТ з АУ, рекомендувати схеми відновлення хворих і схеми корекції вітамінного статусу на фоні РДТ.
СПИСОК НАУКОВИХ РОБВГ ПО ТЕМІ ДИСЕРТАЦІЇ
1. Стан місцевого імунітету слизових оболонок та показники загального імунітету при лікуванні алергічних ускладнень поєднаної патології' органів травлення методом розвантажувально-дієтичної терапії //Науковий вісник УжДУ (до 50-річчя заснування університету). II випуск. Серія Медицина. - Ужгород, 1995, с. 125 -130 (в співавт. з Є. І. Ткаченко).
2. Адаптивно-компенсаторні процеси в слизовій оболонці тонкої
кишки при лікуванні методом розвантажувально-дієтичної терапії хворих спорідненою патологією органів травлення, ускладненою алергією //Науковий вісник УжДУ (до 50-річчя заснування університету). П випуск. Серія Медицина. - Ужгород, 1995, с. 120 -125. .
3. Стан місцевого імунітету слизових оболонок та показники загального імунітету при лікуванні алергічних ускладнень патології органів травлення Методом розвантажувальпо-дістичпої терапії (РДТ) //Тез. доп. П з'їзду гастроентерологів України (19 - 21 вересня 1995 року). - Дніпропетровськ, 1995, с. 88.
4. Адаптивно-компенсаторні 1 процеси завершального стану гідролізу білків та вуглеводів при лікуванні розвантажувально-дієтичною терапією спорідненої патології органів травлення //Тез. дон. П з'їзду гастроентерологів України (19 - 21 вересня 1995 року). -Дніпропетровськ, 1995, с. 88.
5. Local,immunity state of the raucous membranes and adaptable compensative processes on the final stages of food oligomer hydrolysis.for patients with pathology of digestion orpins complicated by allergy when treating by relief-dietary therapy (RDT). Gastroenterology. Proceedings of the Congress Vilnius (October 8, 1993). - Vilnius, 1993, p. 6 - 9.
6. К вопросу научного обоснования применения РДТ при патологии органов пищеварения //В сборнике научных трудов МЗРФ, РАМН, Института питания РАМН под ред. акад. РАМН д. м. н. проф. М. Н. Волгарева и д. м. н. проф. В. А. Максимова Разгрузочнодиетическая терапия в клинике ввутрепних болезней. - М., 1993, с. 77 - 78 (в соавт. с О. Н. Галич, В. В. Желтваем, И. М. Туряницей).
7. The state of immunology of patients with hepatobiliaris patology
under the influence of untraditional methods of treatment //Zbomik abstrakt XXIV kongres slovenskych a ceskych gastroenterologov (23 - 25. IX. 1993). - Bardejovske Kupele, 1993, p. A8 (в соавт. с О. Н. Ганич, В. В. Желтваем). ^ .
8. Некоторые стороны мембранного пищеварения и всасывания при нетрадиционных методах лечения патологии желудочнокишечного тракта //В сб.: Материалы IV Всесоюзного симпозиума: Мембраны щеточной каймы (Юрмала, 2-4 апреля, 1990). - Рига, 1990, с. 37 - 38 (в соавт. с О. Н. Ганич).
9. К научному обоснованию применения разгрузочно-диетической терапии при патологии органов пищеварения //Мат. IV Всесоюзного съезда гастроэнтерологов (Ленинград 17 - 20 октября 1990 года). - М.-Л., 1990. Т. 1, с. 21 - 23.
10. Клинические аспекты мембранного пищеварения //Физиология
пищеварения и всасывания. XV Всесоюзная конференция. Тезисы докладов (22 - 29. IX. 1990). - Краснодар, 1990, с. 560 - 661 (в соавт. с О. Н. Ганич, Ю. М. Добошем). '
11. Иммунологические аспекты изменений эндоэкологии при
лечении токсических гепатитов разгрузочно-диетической терапией //Современные аспекты теоретической и прикладной гастроэнтерологии: экзо-зндоэкология и желудочно-кишечный тракт. Тез. докл. VII билатерального симпозиума ЧССР - СССР (Ужгород - Берегово, 26 - 28. X. 1989). - Ужгород, 1989, с. 63 (в соавт. с В. В. Желтваем, О. Н. Ганич)'. ' , "
12. Эндоэкология при разгрузочно-диетической терапии органов пищеварения //Современные аспекты теоретической и прикладной гастроэнтерологии: экзо-эндоэкология и желудочно-кишечный тракт. Тез. докл. VII билатерального симпозиума ЧССР - СССР (Ужгород -Берегово, 26 - 28. X. 1989). - Ужгород, 1989, с. 9 - 10 (в соавт. с В. Э. Вищаком, В. А. Сабовым).
13. Особенности диеты восстановительного периода при РДТ у
больных заболеваниями органов пищеварения //Новое в диагностике и лечении болезней органов пищеварения. Материалы Всесоюзн. совещания: Гастроэнтерология (14 - 16 октября). - Душанбе, Изд. "Дониш", 1988, с. 216 - 218. ‘
14. Показатели витаминной обеспеченности и иммунологического
состояния организма гастроэнтерологических больных при лечении методом разгрузочно-диетической терапии и возможности метода в гериатрий //Гастроэнтерология. Матер. Республ. научн. конф. при участии ВНОГ в 4 частях (Вильнюс, 22 - 23 сентября '1988 г.). -Вильнюс, 1988, часть IV, с. 728 - 729 (в соавт. с О. Н. Ганич, В. А. Сабовым, Л. И. Дворциной и др.). .
15. Динамика некоторых биохимических показателей крови при разгрузочно-диетической терапии у гастроэнтерологических больных //Разгрузочно-диетическая терапия больных с заболеваниями желудочно-кишечного тракта, пищевой и лекарственной аллергией. Тез. Мат. Всесоюзн. совещаиия (16 - 18. XI. 1988). - Ужгород, 1988, с.
4 (в соавт. с О. Н. Гавич, Г. Г. Галом и др.). .
16. Давние динамического наблюдения за состоянием
витаминной обеспеченности организма .во время РДТ гастроэнтерологических больных //РДТ больных с заболеваниями желудочнокишечного тракта пищевой и лекарственной аллергией. Тез. Мат. Всесоюзн. совещания (16 - 18. XI. 1988). - Ужгород, 1988, с. 5 - 6 (в соавт. с О. Н. Галич). .
17. Отдаленные результаты лечения РДТ патологии желудочнокишечного тракта //Разгрузочво-диетическая терапия больных с заболеваниями желудочно-кишечного тракта, пищевой и лекарственной аллергией. Тез. Мат. Всесоюзн. совещания (16 - 18. XI. 1988). - Ужгород, 1988, с. 8 - 9 (в соавт. с О. Н. Ганич, Н. Н. Верешом, В. Ю. Кадаром). .
18. Some problems of precancerous stomach diseases epidemiology. XX Czechoslovatski congress of Gastroenterology (Kosice, September 23 -
26, 1986). - Kosice, CSSR, 1986, p. 110 (в соавт. с О. Н. Ганич, В. Э. Вищаком).
19. Состояние пищеварительно-транспортного конвейера . у
больных с заболеваниями органов пищеварения //В сб. мат. III Всесоюз. симпозиума: Мембранное пищеварение и всасывание
(Юрмала, 19 - 21. III. 1988). - Риг!#, 1988, с. 35 - 37 (в соавт. с О. Н. Ганич, И. М. Туряницей).
20. Изучение некоторых аспектов белкового обмена у экспериментальных животных и больных с аллергическими и . другими заболеваниями при проведении РДТ //Сборник мат. Всесоюзного Института пульмонологии СССР. Опыт лечения бронхиальной астмы методом РДТ. - Л., 1986, с. 23 - 36 (в соавт. с О. Н. Ганич, И. М. Туряницей).
21. Опыт применения разгрузочно-диетической терапии аллергических заболеваний //Тезисы докладов IV республиканской научн.-практ. конференции: Новые физиотерапевтические методы и достижения в пульмонологии (Каунас, 7-8 декабря 1986 г.). -Каунас, 1988, с. 151 - 152 (в соавт. с О. Н. Ганич, Л. И. Дворциной).
22. Опыт, применения разгрузочно-диотической терапии в профилактике заболевавий желудочно-кишечного тракта //Регуляция пищеварения и первичная профилактика. Тематический сборник совещания рабочей'комиссии "Регуляция пищеварения” (Вильнюс, 5 -8 июня 1985 г.). - Вильнюс, 1985, с. 17 - 18 (в соавт. с О. Н. Ганич).
23. Лечение больных бронхиальной астмой методом РДТ //Сборник трудов республиканской конференции (Таллин, 17 - 20 октября 1987 г.). - Таллин, 1987, с. 31 (в соавт. с О. Н. Ганич, Л. И. Дворциной).
24. Современные безаондовые методы исследования экскреторной фуякцми поджелудочной железы в саиаторво-курортвых условиях //111 Всесоюзный съезд гастроэнтерологов. Материалы съезда (19 - 21 сентября 1984 г.). - М.-Л., 1984, с. 213 - 215 (в соавт. с О. Н. Гаяич).
25. О некоторых современных беззондовых методах исследования экскреторной функции поджелудочной железы //В кв.: I съезд гастроэнтерологов УССР. Тезисы докладов (15 - 18 сентября 1983 г.). -Днепропетровск, 1983, с. 166 (в соавт. с О. Н. Ганич, В. Э. Вищаком).
26. Клинико-морфологические методы исследования в эпидемиологии предраковых заболеваний желудка //Клинико-морфологические исследования в эпидемиологии опухолей. Мат. семинара по теме: Иммунологические, цитологические, морфологические и другие тесты в эпидемиологических исследованиях опухолей в рамках проблемы ЛБ7 (Москва, 9-11 декабря 1982 г.) Мат. СЭВ. - М., 1982, с. 86 - 88 (в соавт. с О. Н. Ганич)..
27. Гидролиз белков и углеводов при заболеваниях органов пищеварения в процессе поэтапного лечения //Физиология и патология пищеварения. Тез. докл. III билатерального симпозиума ЧССР -СССР (Кишелев, 27 - 29 мая 1981 г.). - Кишенев, 1981, с. 32 - 34 (в соавт. с О. Н. Ганич, Ю. М. Добошем, И. В. Чопеем).
Arkhly Emilia YosypWna. The reduced-dietatic therapy for patients with pathology of digestion organa allergic complicated. Thesis for a degree of Doctor of Medioal Sciences on the speciality 14.01.02 • Internal medicine. Kiev State Institute for Medical Training of Physicians. Kiev. 1996.
This summary delivers the results of the investigations of 1 057 patients with pathology of digestion organs treated by RDT, among whom 607 patients with such a motive as allergic complications. . .
In thd RDT dynamics the indicators of all immunity state links, the processes of digestion of proteins and carbohydrate food and vitamin status of the patients with indicators of 14 vitamins of blood serum have been investigated.
Coming from the received data of the dynamics of changing in.all periods of RDT immunity status, especially the indicators of local immunity state of the mucous membranes, the digestion processes of proteins and carbohydrate oligomers and the vitamin provision of patients it is showp that RDT possesses simultaneously the complex, consisting of many factors, adaptive, sanative genesis influence on a number of functional characteristics of the organism, that determines the advantages of this method in the process of treatment of the pathology of digestion organs complicated by allergy (CDPO), *
The indications, contraindications, and the optimal terms of the relief period of the RDT in the process of pathology of digestion organs complicated by allergy have been characterized, the schemes of the reabilitation of patients and seemes of correction of the vitamin status on the RDT background have been recommended.
АННОТАЦИЯ
Архин Эмилия Иосифовна. Разгрузочно-диетическая терапия больных сочетанной патологией органов пищеварения с аллергическими осложнениями. Диссертация на соискание ученой степени доктора медицинских наук по специальности 14.01.02 • внутренние болезни. Киевский институт
усовершенствования врачей. Киев. 1996.
В автореферате изложены результаты наблюдения 1057 больных сочетанном патологией органов пищеварения, лечившихся методом РДТ, из которых у 607 -мотивацией к этому служили аллергические осложнения. В динамике РДТ изучены показатели всех звеньев иммунитета, процессы пищеварения белковой и углеводной пищи и витаминный статус больных по показателям 14 витаминов сыворотки крови. На основании полученных данных, динамики изменения показателей во все периоды РДТ иммунного статуса, ' особенно местной иммунной системы слизистых оболочек, процессов пищеварения белковых и углеводных олигомеров и витаминной обеспеченности больных выявлено, что РДТ обладает комплексным многофакторным, саногенетическим, адаптогенным влиянием на ряд функциональных характеристик одновременно, что определяет преимущества этого метода при лечении сочетанной патологии органов пищеварения с аллергическими осложнениями.
Охарактеризованы показания, противопоказания и оптимальные термины разгрузочного периода РДТ при сочетанной патологии органов пищеварения и . аллергических осложнениях и рекомендованы схемы восстановления больных и схемы коррекции витаминного статуса на фоне РДТ. -
Ключові , слова: поєднана патологія органів травлення, алергічні
ускладнення, розвантажувально-дієтична терапія, саногенетичний вплив, адаптивно-компенсаторні зміни, місцева імунна система слизових оболонок • MALT, GALT, імунний статус всіх ланок імунітету, імуномодулюючнй вплив, імуносупресія, процеси травлення олігомерів, пептидгідролази, вітамінна забезпеченість організму, вітамінний статус.
Пошуку в&ч