Автореферат и диссертация по медицине (14.01.21) на тему:Протезирование дефектов зубных рядов при пародонтите и пародонтозе с расчетом на укрепление сохраняющейся прочности пародонта

Міністерство охорони здоров’я України Національний медичний університет імені акад. 0.0. Богомольця.

' .. . .. - ’ На правах рукопису

О п Ні'“ :,-д ___

Топка Петро Павлович

■ УДК 616.314.25-007.483-76:616.314.17-008:001.891.57

Протезування дефектів зубних рядів при гіародонтиті і пародонтозі з урахуванням визначення залишкової потужності пародонту

14.01.21 “Стоматологія.....

Автореферат

на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук.

Київ-19 97

. Дисертація є рукопис.

Роботу виконано на кафедрі ортопедичної стоматології Національного медичного університету ім. Акад. О.О.Богомольця.

Науковий керівник. доктор медичних наук професор

ВЛ. Неспрядько

/ '

Науковий консультант • доктор фізико-математичних на}

. О.ЯГригоренко ■

Офіційні опоненти заа кафедрою пропедевтики орті

дичної стоматології та ортодонтії доктор медичних наук, професор П.С.Фліс

зав. кафедрою ортопедичної сток тології КМАПО, доктор медични: . наук

В.С.Оніщенко

Провідна організація ■ Одеський науково-дослідний

. інститут стоматології

. . Захист дисертації відбудеться “___”_______________1997р. о_____го

на' засіданні Спеціалізованої ради Д.01.21.07 зі стоматології Національному медичному університеті за адресою: 252057, Киїї вул. Зоологічна, 1.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Національ

• ’ медичного університету /Київ-57, вул. Зоологічна, 1/.

■ . Автореферат розіслано________________:_______,1997 р.

Вчений секретар Спеціалізованої ради док. мед. наук

А.В.Борисенко

Загальна характеристика роботи______________________

Актуальність проблсмиТ" Однією з найважливіших задач сучасної медичної науки, у тому числі і ортопедичної стоматології, є розробка нових іі удосконалення існуючих методів профілактики, діагностики та лікування різних захворювань.

Останнім часом захворювання тканин пародонту, такі як пародонтит і пародонтоз, набули якнзіібідьшого поширення у різних країнах і охоплюють від 40 до 70% контингент}' населення, що має вік понад 35 років. (А.Л.Прохончуков и еоавт., 1980; М.В.Бекметов, 1981; О.ММнрзабсков. М.Блнщар, 1981; Л.П. Грохольский, 1982; ІІ.Ф. Данилевский,

А.П.Грохольский, 1982; Е.В.Боровский и еоавт., 1984; Г.И.Оскольский, 1986; В.Н.Копейкіш, 1993; С.Н.Захарова, 1995 и др.). Автори відзначають, що зросіас тенденція поширення иародонтопатій серед осіб більш молодшого віку, і пояснюють це, певною мірою, втратою зубів у молодшому віці й наступним функціональніш перевантаженням жувального апарату.

В профілактиці і загальному комплексі лікування захворювань пародоіпу вам сливе місце належить ортопедичній терапії (А.И.Бетельман, 1965, 1974; В.Ю.Курляндский 1965, 1977; Г.П.Соснин, 1970;

А.Н.Хоцяновскнй, 1970; A.A.Котляр, 1972; Х.А.к'аламкаров н еоавт., 1976; Е.И.Гаврилов, И.М.Оксман, 1978; Л.С.Велнчко, 1979, 1985; М.Г.Бушан, Х.А.Каламкаров,1980; В.Н.Копейкин, 1986 и др.). Разом з тим нераціональне зубне протезування може спричинити до травматичної оклюзії і тим погіршити перебіг патологічних процесів у ткашшах пародонту. Ось чому сьогодні питанням ранньої діагностики функціонального перенавантажешш пародонту надають великого значення.

Одним з факторів, який визначає вибір раціональної конструкції протезів у осіб із захворюваннями пародонту, є з'ясування залишкової потужності пародонту. Визначення цього показника здійснювалося різними методами. Але й до цього часу більшість з них не можуть вважатися задовільними, бо не враховують всього комплексу факторів, що супроводжують акт жування.

Одні автори зміну залишкової потужності пародоіпу поєднують зі ступенем атрофії кісткових лунок (В.Ю.Курляндский, 1965), інші - із залишковою площею кореня (А.Т.Бусигіпг, 1961), треті - спираючись на закони теоретичної механіки та теорії пружності, резервні сили пародонту' оцінують з огляду на напружений стан періодонту (Г.ПСосиін, 1970; J1.C. Величко, 1985). Разом з тим Г.П.Соснін (1970) напруження визначає тільки

з

для періодонту, корень зуба якого мас форму кругового конуса, що не зовеш відповідає реальній формі зуба.

Л.С.Величко (1985) виконує розрахунок напружень для кореня з формою єліігпршого конуса і вважає, що це найбільш точне припущенім геометричної форми періодонту. При цьому він розглядає періодонт як пружну ізотропну оболонку постійної величини. Ллє в дійсності товщина періодонтальної щілшш, а отже і періодонту' в цілому, як оболонки, змінна і це потребує відповідної корекції розрахунків.

Рішення цих питань є актуальною задачею стоматології. Все вшцевикладене свідчить про те, що компенсація дефеків зубного ряд}- при пародонтиті й пародонтозі становить важливу проблему теоретичного і практичного характеру, що потребує наукового обгрунтування й подальшої розробки.

Мета 1 завдання роботи. Метою цього дослідження є розробка способів компенсації дефектів зубних рядів при пародонтиті й пародонтозі з урахуванням залишкової потужності пародонту.

Для виконання цієї мети поставлено наступні конкретні задачі:

1. Розробити математичну модель напружено-деформованого стан)' періодонту.

2. Вивчити напружено-деформований стан при інтактному пародонті і патологічних процесах в ньому.

3. Доказати доцільність застосування методу математичного моделювання напружень періодонту в клініці для визначення залишкової потужності пародонту зубів, що залишилися у зубному ряді.

4. Вивчиш функціональні зміни, що відбуваються у скроневих й власне жувальних м’язах при дефектах зубних рядів, які ускладнені захворюваннями тканин періодонту.

5. Розробити раціональні конструкції зубних протезів для компенсації дефектів зубних рядів при пародонтиті й пародонтозі з урахуванням залишкової потужності пародонту.

6. Удосконалити технологію виготовлення зубних протезів, яка використовується при ортопедичному лікуванні дефектів зубних рядів у осіб із захворюваннями пародонту'.

7. Падати для використання в практиці охорони здоров’я науково обгрунтовані їх рекомендацій застосування розробленого в клініці ортопедичної стоматології методу математичного моделювання

напружень перісдонту для об’єктивного оціненім функціонального ____ — стану періодонту.

Рішення поставлених -задач здійснювалося за допомогою комплексу клінічних, рентгенологічних, експериментальних, статистичні« досліджень. Метод математичного моделювання напруженого стану' періодонту розроблювався з участю співробітників інституту механіки ІІЛІ1 України.

Наукова новизна роботи. Па підставі клінічних, рентгенологічних і експериментальних досліджень розроблена математична модель для визначена«! резервної потужності парсдоіпу. Здійснені розрахунки напруженого стгіггу періодонту з урахувзгліпям дійсної форми кореня зуба й змінності товщини періодонту, а також кількісний і якісний аналіз характеристик залежності напруженого стану від дії всіх компонентів довільної сили, яка прикладається до зуба.

Визначено коефіцієнти напруженого стану пародонту (кг/см2) для різних моделей кореня зуба за лінійним і квадратичним законами в залежності від ступеїш резорбції кісткової лунки. Доказана доцільність застосування методу математичного моделювання напружень в періодонті для визначення залишкової нотужності пародонту в клініці прп виборі рзціиїїальііоі конструкції зубного протезу у' осіб із захворюваннями пародонту.

Виявлено найбільш характерні зміни в функціональному стані жувальних м'язів у осіб із дефектами зубних рядів, які ускладнені пародонтитом і пародонтозом. Запропоновано новий спосіб ортопедичного лікування зубощелепних деформацій при пародонтиті. Удосконалена технологія виготовлення тимчасових шин та мостоподібних протезів. Окреслені показання для вибору раціональних конструкцій зубних протезів у осіб із захворюваннями пародонту з урахуванням резервної потужності пародонту.

Практична цінність роботи. Розроблена математична модель розрахунку напружень, що пииихли в періодоші під час дії на зуб зотшіптпіх сил з урахуванням змінності його товщини і реальної форми кореня, дозволяг об'єктивно оцінити функціональний стан пародонту у ОСіи ІЗ дефектами зубних рядів. Виявлені зміни біоелектричної активності '.кувальних м’язів мО/ігуть використовуватися як діагностичний критерій функціональних порушень зубощелепного апарат)’. Компенсація дефектів зубних рядів при пародонтиті й пародонтозі, що проводилася з урахуванням залишкової потужності пародонту залишених зубів, дозволяє більш доцільно перерозподіляти жувальне навантаження й забезпечити повноцінне

здійснення акту жування. Запропонований новий спосіб ортопедичного лікування зубощелепних деформацій при пародонтозі (A.C. №1701305), а також удосконалена технологія виготовлення тимчасових шин (посвідчення на раціоналізаторську пропозицію №13/95) та мостовидннх протезів (A.C. №1779357) розширюють показання для ортопедичного лікування ускладнених дефектів зубних рядів.

Положеїшя дисертації, що висуваються до захисту:

1. Метод математичного моделювання для розрахунку напружень в періодонті.

2. Ефективність використання методу математичного моделювання для визіичення залишкової потужності пародонту.

3. Особливості функціонального стану жувальної мускулатури при дефектах зубних рядів, які ускладнені захворювашіями тканин пародонту.

4. Раціональні конструкції зубиих протезів при ортопедичному лікуванні хворих з пародонтитом і пародонтозом.

Апробація роботи. Головні положення і результати досліджень доповідались і обговорювалися на кафедрі ортопедичної стоматології НМУ, міжкафедралькій нараді профілюючих кафедр НМУ, апробаційній Раді з проблем «Стоматологія» при Національному медичному університеті ім. Академіка О.О.Богомольця, Науковому медичному товаристві стоматологів мЛСиєва (1989,1990,1991).

Впровадження в практику результатів досліджень. За матеріалами роботи отримано 2 авторських свідоцтва: «Спосіб ортопедичного лікування зубощелепних деформацій при пародоїшггі» (A.C. №1701305), «Спосіб виготовлення мостоподібннх протезів» (A.C. №1779357); 1 раціоналізаторську пропозицію « Пристрій для накладання тимчасових шин на мобільні зуби при лікуванні генералізованого пародоігппу (№'13/95 від 05.07.1995р.).

Результати досліджень викладаються на лекціях; використовуються на практичних заняттях з ортопедичної стоматології НМУ, стали основою методичних розробок з диференційованої діагностики функціонального стану пародонту,

Особистий внесок автора. Автором обгрунтовано мету та завдання дослідження Розроблено програму виконання роботи. Самостійно здійснено проведення експериментальних , лабораторних та клінічних досліджень, аналіз одержаних даних, наукове обгрунтування отриманих результатів написання дисертації. Математичне моделювання напруженого стану

б

пародонту було проведено разом j3 співробітшжами інституту механіки АН України при безпосередній участі автора.

Публікації. З теми дисертації опубліковано 9 робіт.

Обсяг і структура робота. Дисертація викладена на 181 сторінках машинодруку; скпадаггься із вступу, 3 глав, заключения, висновків, практичних рекомендацій, переліку літератури і додатку'; ілюстрована 15 рисунками і 11 таблицями. Перелік літератури містить 200 робіт, з яких 145 вітчизняних і 55 закордонних авторів.

Матеріал І методи досліджень.

Спостерігався 121 пацієнт віком 26-60 років (56 чоловіків і 65 жінок) з генералізованим і локалізованим пародонтитом та пародонтозом. Всі хворі були розподілені на 3 групи з урахуванням топографоанатомічлих особливостей дефектів зубних рядів, довжини останніх і залишкової жувальної потужності збережених у зубному ряду зубів. Підрахунок відсотка залишкової потужності пародоіпу здійснювався за нашою методикою в кожному окремому випадку з урахуванням напружень періодонту збережених зубів. Ці показіяпш були використані при розподіленні хворих на групи, що полегшувало розробку показань для вибору найбільш раціональних конструкцій зубних протезів.

До першої групи було віднесено 47 хворих з включеними дефектами зубних рядів у фронтальній і бокових ділянках на фоні зниження жувальної потужності збережених зубів до 45% у порівнянні до норми. Другу групу склали 37 пацієнтів, що мають одно або двобічні дистально необмежені дефекти зубних рядів зі зменшенням потужності зубів до 45%. До третьої групи було включено 37 хворих з великими дефектами зубних рядів та втратою жувальної потужності наявних зубів понад 50%.

Обстеження 121 хворого проводили комплексно з використанням клінічних, рентгенологічних, слектроміографічних методів дослідження, а також біометрії діагностичних моделей щелеп. '

При проведенні клінічного обстеження хворих із захворюваннями па-родошу виявляли давність патологічного процесу й можливі причини його виникнення, встановлювали зв’язок з перенесеними й існуючими хворобами (інфекційними, загальносоматичними, системними захворюваннями). Звертали увагу на наявність місцевих подразників в порожнині рота: неповноцінних пломб, травматичної оклюзії, що пов’язана з втратою зубів й перенаваїгтажешіям збережених у зубному ряду, а також з нераціональним зубним протезуванням. Поряд з цим вивчали розташування окремих зубів на зубній дузі; характер міжоклюзивних взаємовідношень зубних рядів у центральній та бокових оклюзіях; виявляли вид прикусу; наявність дефектів

зубів та зубних рядів, їх довжин}’ і локалізацію. Особливість міжоклюзивних взаємовідношень між зубними рядами верхньої і ніжньої щелеп більш детально вивчалися на діагностичних моделях, що дозволяло полегшити вибір тактики ортопедичного лікування й практично оцінити його результати. Всього було вивчено 260 пар контрольних моделей, на яких проведено понад 3750 різних вимірювань за загальними методиками (Попа, Коргауза, Снагіної та інш.). Визначалася довжина і ширина зубного ряд}', дефіцит місця у зубному ряд)’ для аномалійно розташованого зуба, фбрма зубних дуг та ін.

Враховуючи голови)' спрямованість нашої роботи, важливе значення приділяли ступеню рухомості зубів. Визначешія ступеня рухомості зубів здійснювали відповідно до класифікації Д.А.Ентіна (1946), а саме: І ступінь -рухомість зубів у вестібуло-оральному напрямку; II ступінь - вестібуло-оральному і мезіо-дистальному; III ступінь - рухомість зубів у трьох напрямках: вестібуло-оральному, мезіо-дистальному і вертикальному.

Ступінь рухомості зуба співстаЕлялн з даними виміру глибини пародонтального карману. Глибші}' пародоігтадьного кармана вимірювали за методикою М.Ф.Данилевського з допомогою градуйованого кутового зонда. Всього проведено 1750 таких вимірів. Для визначешія ступеня запального процесу ясен застосовували пробу Шиллера-Пмсарева. Вирогідність клінічних досліджень підтверджувалася рентгенологічними дослідженнями, такими як прицільна (дентальна) рентгенографія зубів і ортопактомографія. Всього було отримано 352 прицільних внутрішньоротових знімків і 257 ортопантомограм у хворих до та після лікування.

На підставі даних рентгенологічних та клінічних досліджень нами був розроблений спосіб визначення залишкової потужності пародонту, що значно полегшувало вибір раціональної конструкції зубного (шинуючого) протеза у хворих, які страждають на захворювання пародонту. При цьому було застосовано метод математичного моделювання.'

Для адекватного опису форми кореня зуба за допомогою кубічних сплайн-функцій проводилося фотографування реальних коренів зубів електронним мікроскопом. Отримано 147 знімків у двох ортогональних проекціях (масштаб 10:1).

Для оцінення ефективності застосування запропонованого нами методу визначешія залишкової потужності пародонту при виборі раціональної конструкції шинуючого зубного протеза і результатів ортопедичного лікування хворих із захворювашіями пародонту, нами поряд з іншими методами дослідження використовувалася електроміографія, яка дозволяла на

підставі запису біопотеиціачів жувальних _ м'язів робити висновок- про їх - функціональний стан.

Результати досліджень оброблені статистичним методом варіаційної «атлетики Сттодента-Фішера.

Результати досліджень i їх обговорення.

Ортопедичне лікування хворих з пародонтитом і пародонтозом мас свої особливості. Вони по.тягають у тому, що поряд з компенсацією дефектів зубних рядів необхідно вирішувати проблему раціональної рочподілешя жувального навантаження на збережені зуби з вже ураженим пзродонтом.

Існуючі на сьогодні методи дослідження функціонального стану жувального апарату дозволяють міркувати про залишкову потужність народокіу лише побічно: за показниками гнатодішамометрії, за ступенем подрібнення їжн, характером жувальшіх рухів, особливостями біоелектричної активності жувальних м’язів і т.д. Вони мають свої незаперечні переваги, але не позбавлені й деяких недоліків.

ІІа наш погляд, найбільш об’скгивтм меюдом оцінення функціональною стану народошу слід вважаш меюд маїемаїичного

МОЛ^ЛіОК'шІІЇЯ ЇЇЗНруЖСНЬ ПСрІОДОНіу, ЯКИЙ ОаЗуСїЬСЯ ¿їй ¡¿Ори Ир)лак>сіі і

опору матеріалів.

Іїа підставі клінічних, рентгенологічних і маїемагичних досліджень нами буь розроблений спосіб визначення залишкової ноіужності народонгу. В запропонованій механіко-математичній моделі іісріодоні розглядаються яя юнка ізотропна оболонка з довільною формою і вірної на боковій поверхні, ЄДІНЇ1ГЧШГМ поперечним перерізом і змінною товщиною, (рис. 1). Такий підхід, на наш погляд, відповідає більш адекватному опису напруженого стану періодоніу. Для реалізації такої маїсматичної моделі внкористовуюіься кубічні сіьіаіін-функції двох змінних, за допомогою яких описуються внутрішні і зовнішні бокові поверхні иеріодошу. Використання сплайн-функції дозволило нодолаш значні матсмашчні і обчислювальні іруднощі й отримати зиачеїшя напружень у замкненохгу вигляді. і їа основі цієї моделі здійсшосться дослідження напруженого стану періодошу й оцііїіоєіься його вшив на заяишхову потужність з урахуванням реальних вихідних даних про йоїо форму і закону змінення товщини.

Дослідження, які ми провели, показали, що вивчення напруженого стану необхідні для з’ясування питання про розподілення навантажень і ділянок концентрації напружень, що це більш важливо. Порушення

Рис.1

рівномірного розподілення навантаження^- призводііть до виникнення' додаткових коіщеігграторів напружень, які посішоють патологічний перебіг процесів у тканинах пародонту (рис.2). Знання нанружено-деформованого стану пері-одонту дозволяє прогнозувати перенавантаження й отримувати об'єктивну оцінку його залишкової потужності, тобто здатності подальшого функціонування, що так необхідно для обгрунтування раціонального ортопедичного лікування.

Вивчешія напружень, які виникають в періодонті зубів, при виконанні жувального навантаження методом математичного модслговакіи нам показало, що у однакової атрофії кісткові« лунок показники коефіцієнтів напружень для кожного зуба можуть бути різними. Так, у верхніх зубів воші дещо нижчі, ніж у нижніх і їх співвідношешія складає 1:1,2, що свідчить про більш висок}' ступінь витривалості пародонту верхніх зубів. Цьому сприяє, мабуть, той факт, що верхня щелепа, на відміну від нижньої, з’єднана нерухомо з іншими кістками скелету обличчя. Лабільне з’єднання нижньої щелепи в черепі можливо впливає на витрнваліть пародонту, знижуючи її, що опосередковано призводить до зростання напружень в періодоігті зубів при функціональному навантаженні.

Порівняння коефіцієнтів напружень, обрахованих за лінійним і квадратичним законами дозволило виявити певну залежність цих показників для кожної орієнтованої трупи зубів. Так, співвідношення коефіцієнтів напружень періодоіггу, розрахованих за лінійним і квадратичним законами становить: 1:1,7 - для центральних різців, 1:1,4 - для іклів, 1:1,5 - для премолярів і 1:1,3 - для молярів. Це свідчить про те, що розрахунки, здійснені за квадратичним законом, більш об’єктивно відображують величину напружень періодонту через те, що дозволяють враховувати не тільки лінійні зміїні глибини лунки, але й загальну площу коренів. Ось чому, на наш погляд, функціональна витривалість пародонту багатокореневих зубів дещо вища при однаковому ступені атрофії альвеолярних лунок.

Нами виявлено зміни показішків коефіцієнтів напружень періодонту у зубів, що обмежують дефект зубного ряду-’, а також у тих, що не мають антогоністів. Суттєве збільшеній напружень періодонту спостерігається у зубів зі значним нахилом, особливо у бік дефекту, а також у випадках наявного висунення зуба на місце відсутнього антогоніста, тобто при 11-111 ступені супраоклюзії. Все це ми враховувати при вирішенні питання про можливість використання таких зубів під опору, а також виборі раціональної конструкції протезів.

н

Аналіз отриманих даних виявив, що запропонований нами метод

МаТСМаТІЇЧпОГч? МОДСЛЮВаННЯ ДОЗБОЛЯС рОЗраХОВУВсІТН НШТруЖСННЯ В

періодонті при змінній його товщині і будь-якій геометричній формі кореня. Застосування нашого принципу розрахунку в клініці ортопедичної стоматології дає можливість більш точно визначити функціональну витривалість пародону і тим самим попереджувати їх травматичне

ПСрСпаЕдНТоЖСНК#.

Результати клінічних спостережень за 121 хворим із захворюваннями пародонту показали, що ортопедичне лікування ефективне лише в комплексі з терапевтичним і хірургічним втручаннями. Це обумовлено тим, що дефекти, як правило, ускладнені вторшпшми зубогцелепними деформаціями, особливо у випадках, коли є рухомість зубів. Крім того, збережені у зубному ряд)’ зуби з ураженим пародонтом не здатні у повній мірі компенсувати функціональне перенавантаження жувального апарату. Тому для здійснення раціонального протезування у таких хворих необхідно провести попереднє приготувати порожнини рота: терапевтичне, хірургічне, протетичне, ортодонтичне і інш.

Терапевтичне містило: зняття зубних відкладень, купіювання загальних процесів слизової оболонки порожнини рота, ендодоіггичне лікування. До депульпування зубів при небезпечності викликати пульпіт або періодонтит, при абсцедуванні, наявності глибоких пародонташлих карманів, а також явищ гиперестезії твердих тканин зуба Результати депульпування 49 зубів у 23 хворих показали, що девіталізація зубів в цілому позитивно впливає на трофічні процеси, які перебігають у ткаїашах пародонту'. В усіх хворих на кінець 1-1,5 міс. спостерігалася стабілізація процесу: зішкали періодонтичні болі, значно зменшувалася рухомість зубів, поліпшувався стан слизоеої оболонки ясен.

Хірургічне підгоговлеїшя до протезування полягало у вилученні окремих зубів: тих, що не піддаються ендодоіггичному лікувашпо; з III ступенем рухомості; з резорбцією кісткової лунки на 2/3 її довжини та втраті жуватьної потужності зуба на 75%. У випадках видалення багатьох зубів ефективно використати безпосередні тимчасові знімні протези терміном на 1,5-2 тижня, що сприяє відновленню функцій порожнини рота, швидкому загоюванню поверхні рани, усуненню травматичної артикуляції і перенавантаженшо залишених зубів. При наявності глибоких кісткових карманів необхідно проводити гінгівотомію; а за відсутності їх достатньо обмежитися кюретажем, тобто вишкребти грануляції із зубоясневого карману з 4-х боків. Слід обов’язково старанно зішліфувзти шорсткуватості цементу кореня зуба з наступним їх поліруванням і накладанням фіксуючої

стискаючої пов'язки на 1 добу, що було здійснено у 23 хворі« з позитивішм результатом лікування. При цілковитому руйнуванні коронки зуба з метою корекції рівня прикріплення краю ясен (.12 чол.) ефективно використовувати діатермодеструкпію за методикою С.і.Дорошенко (1991).

Протетичне підготовленім, яке спрямовано на корекцію міжоклюзивних взаємозв'язків з метою усунення функціонального перенавантажепия зубів під час жувашіяі для перебудови жувальної мускулатури, здійснено у 64 хворих. Як показали дослідження, при здійсненні протетичного підготування важливе значення слід надавати оклюзивній поверхні зубів, виразності й висоті їх бугрів, куту похилу зубів, площі оклюзивного контакту, ступеню до якого зуб стертий, локалізації і напрямку фасеток, характеру стуленая зубів. Особливу увагу приділяли вивченню суперконтактів за допомогою оклюдограм на пластинці воску для бюгельних робіт. При цьому враховувалися ступінь інтенсивності оклюзивного контакту, місця з порушенням суцільності воскових пластинок, відсутність відбитку. Оскільки важливе функціональне значення в передаваїпіі жувального тиску на ткаїппш пародонту мас площа оключивпого коїгтакту, вивчення конфігурації оклюзишшх поверхонь антагонуючих зубів краще проводігти на діагностичних моделях, які відлиті з супергіпсу. Вибіркове пришліфовування окліозивішх поверхонь необхідно здійснювати точно за показаннями оклюдограм з урахуванням висоти прикусу іі досягнення плавного руху нижньої щелепи при максимальному контакті зубиих бугрів.

Ортодонтичне підготовлення зубних рядів до протезування було здійснене нами у 21 хворого із захворюваннями пародонту, головним чином у пацієнтів першої (19 чол.) і другої (II чол.) груп. Клінічні спостереження показали, що серед них найбільше розповсюдження мають такі зубоїцелепні деформації: прогнатичне співвідношення зубних рядів із протрузією верхніх фронтальних зубів (47,8%), прогенічне співвідношення зубних рядів (13,0%), глибокий прикус (30,4%), косий (8,7%). У 69,3% пацієнтів зубощелегаїі деформації поєднуються з аномаліями окремих зубів.

Дані проведених досліджень в клініці свідчить про те, що апаратурну' корекцію зубних рядів необхідно проводити лише після усунення небажаних оклюзивних контактів під час всього періоду' ортодонтичного лікування. Переміщенню слід піддавати більш стіііки зуби з рухомістю, яка не перевищує І-ІІ ступеня. При цьому використовувати ортодонтичні сили (за Шварцем), які не перевищують 1см кв., тобто знаходяться у межах біологічного оптимуму. Активуваїшя апарату' здійснювати кожні 6-7 днів, що

із

дозволяє забезпечити переміжну дію сили і сприяє раціональнії! перебудові кісткової тканини з превалюванням процесів опозиції.

При пародонтиті ефективніше застосовувати слабкі сили і подовжити ретенційшй період до 5-6 міс. При пародонтозі доцільно користуватися середніми силами й скорочувати терміни ретенції до 1 міс., або зразу після ортодонтичного підготовлеїшя розпочинати завершальне протезування. Похилі площини в апаратах використовувати лише у виняткових випадках, головним чином там, де вимагається корпусне зміщення нижньої щелепи, а не переміщення окремих зубів.

При кінцевих і великих дефектах зубних рядів ортодонтичие підготовленім краще зсього проводити з використанням знімних апаратів-протезів, які дозволяють одночасно вирішувати проблему' тимчасового відшкодування дефектів зубшіх рядів й оптування рухомих зубів, а також здійснювати корекцію міжоклюзивних взаємовідносин. Крім того, знімні апарати-протези дозволяють забезпечити надійну опору, а також корпусне переміщення зубів, що узгоджується з даними інших спеціалістів (А.А.Котляр, 1972; С.И.Криштаб и соавт., 1986; С.И.Дорошенко, 1991 и др.).

Після проведення ортодонтичного підготовленій зубних рядів до протезування, а тахож під час евдодоігпічного лікування хворих із захворюваннями пародонту можна використовувати тимчасові незнімні шини позалабораторного виготовлення. Показниками до їх застосування слугували: рухомість зубів, більш виразна ступінь резорбції альвеолярного гребеня, необхідність забезпечення ретенційного періоду після апаратурної корекції зубних рядів. Запропонований нами «Пристрій для накладання тимчасових шин на мобільні зуби при лікуванні генералізованого пародонту» (Посвідчення на рац. Пропозицію №13/95) дозволяє скоротити час на виготовлення шини, забезпечити надійну' ¡мобілізацію рухомих зубів на необхідний період в залежності від поставленої задачі.

Нами запропоновано «Спосіб ортопедичного лікування зубощелепних деформацій при пародонтиті» (А.С.№1701305), до основи якого покладено протетичне підготовлеїшя зубів до протезування. Сутність запропонованого способу полягає в тому, що після депульпуваїям зміщених зубів коронки їх зрізують до рівня клінічної шійки, а потім відновлюють еоронковую частину металевими культями з необхідним похилом до охлюзиеної площини, на якГ фіхсуують шинуючий зубний протез, який виготовлено з урахуванням функціональних і естетичних вимог. Запропонований спосіб було застосовано у 11 хворих із захворюваннями пародонту при наявності у них вторинних зубощелепних деформацій, пов’язаних з втратою зубів. Дані клінічних

спостережень показали, що розроблений нами спосіб мас такі переваги:не потребує довготривалих ортодоптіпних втручань, які не заваді ефективні при захворюваннях пародонту; відновлює морфологічну1 форму і функцію зубних рядів у ГиЗксїпрально короткий термін; дозволяє отримати необхідний естетичний ефект зубного протезування.

Проведеними дослідженнями встановлено, що ортопедичне лікування у осіб із захворюваннями тканин пародонту має свої особливості і потребує попереднього підготовлення порожнини рота до протезування, включає й підготовлений м’яких тканин, окремих зубів, зубних рядів і прикусу в цілому. Тільки така тактика в лікуванні дозволяє забезпечити раціональне зубне протезування.

. При визначенні показань до вибору конструкцій зубних протезів необхідно враховувати не тільки довжину, локалізацію і топографію дефекту зубного ряд)'; тяжкість і форму захворювання пародонту (пародонтоз, генералізований або локалізований пародоїтгг); ступінь рухомості зубів і атрофії кісткових лунок; залишкову потужність пародонту збережеш« зубів, але і функціональний стан жувальної мускулатури.

Аналіз електроміографічних досліджень, які проводилися у осіб із захворюваннями пародонту, що супроводжуються патологічною рухомістю зубів і дефектами зубних рядів показав, що у таких хворих відбувається функціональні зміни в жувальних м’язах: збільшується довготривалість одного жувального періоду - до 27,9± 1,8с і кількість жувальних рухів, досягаючи 29,7±1,5. Крім того, зменшується довготривалість фази біоелектричної активності (БЕА) і збільшення фази біологічного спокою (БЕС). Зменшується величина біопотенціалів за рахунок зменшення кількості одиниць руху жувальних м’язів, які активно беруть участь у процесі скорочення під час жування. Встановлено порушення синхронності чергування фаз БЕА і БЕС, виникнешія спонтанних фаз БЕА і періодів БЕС. Різшщя тривалості фаз БЕА і БЕС дорівшовалася для лівого скроневого м’яза

0,19±0,03с, правого - 0,27±0,08с; лівого жувального - 0,24±0,03с, і правого жувального - 0,25±0,1с. Виявлено значну перевагу процесів гальмування над процесами збудження. Це знайшло своє відбиття у збільшенні тривалості фази БЕС і зменшенні довготривалості фази БЕА.

Як показали дослідження, характер змін біоелектричної активності жувальних м’язів багато в чому залежить від ступеня прояву морфологічних порушень. Виявлена прямо пропорційна залежність функціонального стану жувальних м’язів від кількості відсутніх зубів і антагоністів, витривалості пародонту збережених зубів у зубному ряд)' і, особливо, ступеня їх рухомості.

Слід зазначити, що у хворих на генералізовану форму пародотозу при досить стійких зубах і виразній атрофії кісткових лунок (до 1/2 довжини кореня), дані електроміограм мало відрізняються від таких з інтактним пародонтом. У таких випадках кількісні і якісні показники електроміограм залежать головним чином від величніш і топографії дефект}', кількості антагоністів і інш. За відсутності антагонуючих пар зубів, тобто нефіксованій висоті прикусу, спостерігається порушення ритмічності дінамічних циклів, випадіння біострумів у фазі БЕА і поява додаткових-«залпів» БЕА у фазі БЕС.

У пацієнтів зі значною рухомістю збережених у зубному ряду1 зубів, особливо при цілковитій втраті антагонуючих пар зубів, кількісні і якісні показники електроміографії зазнають більш виразіпіх змін. Значно збільшується час одного динамічного циклу. Причому, збільшення часу одного динамічного циклу відбувається не за рахунок рівномірного збільшення БЕА і зменшення часу БЕС. Крім того, відзначається подовження часу всього періоду' жування (з 29,2±1,5с, до 32,4±0,6с) і збільшення кількості динамічних циклів від 25,8±0,б до 30,111,2. Спостерігаться порушення симетричності в роботі жувальних м’язів і зміна типу жування, що найбільш характерно для хворих III групи, тобто при наявності великих дефектів у зубних рядах і втраті жувальної потужності збережених зубів більш ніж на 50%.

Аналіз електроміограм, отриманих у хворих після проведеного ортопедичного лікування і адаптації до зубних протезів ( через 1-6 місяців) показав, що максимальна амплітуда біопотенціалів жувальних м’язів поступово збільшується, відбувається вирівнювання загальної величини максимальної амплітуда жувальних м’язів. У стані відносного фізіологічного спокою нижньої щелепи не виникає біоелектричної активності жувальних м’язів. При цьому, як скроневі так і власне жувальні м’язи знаходяться у стані БЕС. Під час довільного жування на електроміограмах простежується чітке розчленування «залпів» БЕА і БЕС, які чергуються. Помічається, що фаза БЕА має перевагу над БЕС, приріст сили скорочення у середині і зниження її у кінці «залпу'» активності.

Клінічними й рентгенологічними дослідженнями встановлено, що при пародонтиті й пародонтозі зуби, які знаходяться в одному зубному ряду', мають різну ступінь враження. Тому важливо при виборі раціональної конструкції протеза правильно перерозподілити жувальне навантаження на опорні зуби. При генералізованому пародонтиті до шшш-протеза необхідно включати всі зуби з І і П ступенем рухомості і тим забезпечити стабілізацію впродовж дуги. При локалізованому пародонтиті довжина шини-протеза

іб

залежить від локалізації вогнища враження і взаємовідношень його із зубами; у яких пзродонт інтактний. Для перерозподіленая жувального тиску до шини необхідно включати також всі зуби, як з інтактним, так і враженим пародоптом. Тактика ортопедичного лікування малих дефектів зубних рядів при пародонтозі з І ступенем атрофії кістковій лунок збережених зубів і наявності резервної потужності їх пародонту понад 50% повинна бути в застосуванні шни-протезів у окремих функціонально-оріентованих групах зубів. При втраті значної кількості зубів (від 2-х та більше) необхідно переходити до парасагітальної стабілізації.

При виготовленні незнімних конструкцій, які об’єднують окремі групи функціонально орієнтованих зубів, доцільно у тиіі протезів утворити місце для розташування перекидних елементів опорно-утримуючих кламерів, які дозволяють, якщо процес прогресує, застосувати знімну шшіу і не переробляти раніш виготовлений протез. Для компенсації дистально необмежених дефектів зубних рядів з метою усунення феномену консолі слід до знімної шшш-протеза між кламером й сідлоподібною частішою включити амортизатор жувального тиску, незнімну і знімну частину поєднати між собою за допомогою атачменів. Це дозволяє усунути як вертикальні, так і перекидні компоненти жувального тиску.

Проведені дослідженім показали, що за умови відсутності резервних сил пародонту, коли атрофія кісткової тканини сягає половини довжини стінки лунки і більше, тобто жувальна потужність існуючих зубів нижча 50%, слід переходити до змішаного виду ¡мобілізації. Для групи жувальних зубів найбільш доцільний парасагітальний вид ¡мобілізації, для групи передніх зубів - впродовж дути з підключенням премолярів.

Через тс, що для компенсації дефектів зубних рядів у осіб із захворюванням пародонту7 можна застосувати мостоподібні протези без здійснення паяння, одним із недоліків яких є відрив проміжної частини від опорних коронок, нами був розроблений «Спосіб виготовлення мостоподібних протезів» (А.С.№1779357). Запропонований спосіб передбачає збільшення міцності протеза за рахунок попередження утворення окалини у місцях контакту коронок з проміжною частиною. Це досягалось тим, що перед підготовленням воскової репродукції на поверхні металевих штампованих коронок з боку проміжної частішії протезу наносять шар флюсу. Даним способом були виготовлені мостоподібні протези без здійснення паяння 27 хворим із позитивними віддаленими (5-7 років) результатами лікування. Показаннями до виготовлення таких протезів були: відмова хворих від радикального зішліфовування твердих тканин зуба і

гостра болючість під час його проведення, загальносоматичні захворювання пацієнта, можливі ускладнення з боку тканин пародонту і інш.

Як показала практика, суцільнолиті мостоподібні протези мають незаперечні переваги перед іншими конструкціями такого роду, бо воші індеферентні, щільно прилягають й охоплюють шийки зубів, добре опираються деформаціям, забезпечують надійну фіксацію рухомих зубів, знижують явище гальванізму в порожнині роту, відповідають високим естетичним якостям і інш. Разом з тим, використання їх у клініці в осіб із захворюваннями пародонту потребує особливої обережності. Необхідність зняти такий протез, що не виключено, може призвести до прикрих наслідків: післятравматичної рухомості зубів аж до вивих}'; травми навколозубішх тканин; погіршення загального стану хворого, складності подальшого протезування. Том}' особливе значення треба приділяти правильному препаруванню опорних зубів для суцільнолитих незнімних конструкцій.

Клінічними дослідженнями встановлено, що препарування твердих тканин опорних зубів під суцільнолиті мостоподібні протези при захворюваннях пародонту доцільно закінчувати на рівні краю ясен і без виступу. При цьом}' важливо додержуватися паралельності протилежних поверхонь коронки зуба, але при необхідності можна зміївгпі їх похил до бисектриси осі зубів: не більше 5° - вестибулярно і до 10° - медіо-дистально. При більш значному похилі зуби краще депульпувати і протезувати відповідно до запропонованого нами способу (А.С.№1701305). При цьому культеві коронки зі штіфтом моделювати циліндричної форми з конусним зрізом у бік апікальної частини кореня. Жорстку фіксацію мостоподібних протезів використовувати ліпне у випадках достатньої стійкості опорних зубів ( з втратою жувальної потужності не більше 30%) при дефектах зубного ряду, які не перевищують 3-х зубів на бокових ділянках і до 4-х - у фронтальній, адекватно збільшуючи кількість опорних зубів.

При рухомості зубів І-ІІ ступеня й втраті їх жувальної потужності від 35 до 50% малі включені дефекти доцільно компенсувати суцільнолитими незнімними шинамн-протезами, і використовувати при цьому розбірну конструкцію для здійснення фронто-сагитальної або фронто-парасагитальної фіксації за допомогою кламерів і якірних кріплень. Більш великі і кінцеві дефекти компенсувати незнімішми і знімними шинами-протезами, при цьому віддавати перевагу лабільному або полулабільному з’єднанню знімної конструкції зі незніміюю, що дозволяє забезпечити єдність зубного ряду, раціонально розподілити жувальне навантаження і стабілізувати патологічний процес на більш тривалий термін.

---------Суцшьнолнті мостоподібні протези з різним облицюванням (порцеляна,

пластмаса, фотополімер) були застосовані нами для компенсації дефектів зубних рядів у 33 (27,2%) хворих з пародонтозом при атрофії кісткових лунок, яка не перевищує 1/3 їх висоти, а також у 13 (10,7%) пацієнтів з локалізованим пародонтитом при I-И ступені рухомості зубів. Віддалені результати ортопедичного лікування терміном 5-7 років показали в цілому достатньо позитивні результати.

Клінічними і рентгенологічними дослідженнями встановлено, що особливість ортопедичного лікування хворих із захворюваннями тканин пародонту полягає в тому, що дефекти зубних рядів в них ускладнені, як правило, вторинними зубощелепними деформаціями, що потребує попереднього комплексного підготовленім порожнини рота до протезування, крім того, поряд з компенсацією дефектів зубних рядів необхідно вирішувати проблему шинування рухомості зубів, що неможливо здійснити без врахування клініко-рентгенологічних даних і функціонального оцінення жувальної потужності пародонту всіх збережених зубів.

Таким чином компенсацію дефектів зубних рядів у осіб із захворюваннями пародонту неможливо раціонально здійснити без урахування клініко-рентгенологічної картини і функціональної витривалості пародонту збережених зубів, що визначається за допомогою сучасного методу' математичного моделювання. Тільки науково обгрунтований підхід до рішення цих важливих проблем дозволяє здійснювати надійну реабілітацію даного контингенту хворих.

Висновки.

1 .Метод математичного моделювання напружень в періодонті, в якому періодонг розглядається як тонка ізотропна оболонка з довільною формою твірної на боковій поверхні еліптичним поперечним перерізом і змінною товщиною більш адекватно характеризує його функціональний стан.

2.Розраховані нами коефіцієнти напружень періодонту за допомогою запропонованої механіко-математичної моделі можуть слугувати об’єктивним діагностичним крітерієм оцінення залишкової потужності пародонту.

3.Клінічними, рентгенологічними і експериментальними дослідженнями встановлено, що однаковий ступінь атрофії кісткових лунок має різні показники коефіцієнтів напружень періодонту для кожного зуба, що залежить від загальної площі кореня, змішіої товщини періодонту, функціонально

орієнтованої приналежності зубів. Чим вищі покззїнв;и напружень періодонту зуба, тим нижча функціональна віпривалість ного пародонту.

4.1 !а підставі клінічних, рентгенологічних, функціональних досліджень, а також розрахунку коефіцієнтів напружень періодонту збережених зубів, виявлена доцільність використання незиімних конструкцій шіш-протсзів для компенсування дефектів зубішх рядів й усунеіпія рухомості зубів шляхом створення блоків функціонально-орієнтованої групи зубів з метою урівноваження силових дисоціації! витривалості пародонту зубів-антагоністів.

5.Дані розрахунку функціонального стану пародоіпу, які проведені з використанням механіко-математичної моделі наттрркеного стану періодонту, дозволили вилічити такі показання до застосування знімних шин-протезів:

• горизонтальна рухомість зубів з рівномірною атрофією кісткової стінкн лунок у межах довжини і 50% залишкової потужності пародоіпу-, а також відсутність вертикальної рухомості;

• дистально необмежені дефекти зубного ряду і дефекти, які впродовж довжини не можна усунути мостоподібними

. протезами;

• значна травматичність, пов’язана з препаруванням великої кількості зубів або радикальним зішліфовуванням твердітх тканин зубів у зв’язку зі зміною їх осьового похилу;

• необхідність проведення стабілізації рухомості зубів впродовж

дути. '

6.У осіб із захворюваннями тканин пародоіпу при наявності дефектів зубних рядів і патологічній рухомості зубов спостерігаються функціональні зміни жувальних м’язів: збільшення тривалості одного жувального періоду -29,7±1,8с і кількості жувальних рухів - до 29,7± 1,5; зменшення тривалості фази біоелектричної активності (БЕА) і збільшення тривалості фази біоелектричного спокою (БЕС), зменшення біопотенціалів жувальних м'язів; порушення синхронності чергування фаз БЕА і БЕС.

7.Найближчі і віддалені результати протезування і шинування зубів у хворих із захворюваннями пародонту показали ефективність використання у клініці ортопедичної стоматології запропонованого нами способу ортопедичного лікування зубощелепішх деформацій при пародонтиті, а також технології виготовлення мостоподібних протезів і тимчасових шин.

------ -------П р а к т н ч к І р е- к о м е к д н ц і ї.

Па підставі проведеного обстеження рекомендуємо:

1. При платванні ортопедігчного лікування дефектів з)'бннх рядів у осіб з пародонтнтом і пародонтозом враховувати залішікову потужність пародснту збережених зубів, при цьому використовувати таблиці даних розрахунку напружень в періодонті, які віпначають за допомогою зшропонованого нами математичного моделювання.

2. Шинування рухомих зубів і компенсація дефектів зубних рядів у осіб із захворюваннями тканин пародоититу доцільно проводки з урахуванням фуикціонально-орієитованої групової принатежності збережеш« зубів, стану' їх антагонистів, довжини, топографії, локашзацїї дефекту зубного ряду і характеру його обмеження.

3.1 Іезнімні конструкції шин-протезів при компенсації дефектів зубних рядів у хворих із захворюванням тканин пародоіпу доцільно застосовувати для урівноважешія силових дисоціацій витривалості пародоіпу зубів-аіггагоністів.

4. Препарування зубів під пезпімпі суцільнолиті конструкції у хворих з пародонтіггом проводити під зрізаним конусом, що полегшить, за необхідності, наступне зняття протезів.

5. Використовувати при накладанні на зуби тимчасових пластмасових шин розробленого нами спеціального пристрою, яке дозволяє значно скоротити тривалість маніпуляцій і забезпечує максимальний естетичний ефект.

6. За умови виготовлення мостоподібішх протезів без проведення

паяння компенсацію дефектів зубних рядів у хворих з пародонтитом слід використовувати удосконалену нами технологію їх виготовлення, яка дозволяє забезпечити міцність з’єднання коронок з проміжною частиною й значно знизити явище гальванізму у порожнині рота.

7. У осіб із захворюваннями тканин пародонту компенсація дефектів зубних рядів, ускладнених зубощелепними деформаціями, доцільно застосовувати запропонований нами спосіб, який складається з депульпувания і радіхального зішліфовувашш зубів, які змінили своє місцезнаходження у зубній дузі і наступним нівелюванням їх осьового похилу за допомогою литих металевих культєвих коронок.

Перелік наукових публікацій з теми дисертації.

1. Изучение резервных возможностей пародонта по данным математического моделирования. /Материалы VII съезда стоматологов УССР, Львов,

1989, с.264.

2. Моделирование напряженного состояния периодонта зубов с приме-

нением сплаі'ш-функций. //Доклады Академии Наук УССР, 1989, N10, с.44-47. •

3. Определение напряженного состояния периодонта зубов с помощью сплаіін-аппроксимации его боковых поверхностей. ¿Прикладная механика,

1990, т.26, N123, с. 33-38.

4. О влиянии неравномерности напряженного состояния на оценку остаточной мощности периодонта зубов. // Прикладная механика, 1996, т. 32, №10, с.41-46.

5. Перспективы использования несъемных цельнолитых шин и шин-протезов у больных пародонтитом и пародонтозом. //Актуальні проблеми ортопедичної стоматології Львівського державного медичного інституту, Львів, 1996, с.64.

6. Ya М. Grigorenko,U.P.Nespryfd’ko, P.P.Topka Determination of the Stress State Periodontium of Teeth by means of Spline Approximation of Its Side Surfaces. Soviet Applied Mechanics, vol.26, Num.12, 1990, pp. 1143-1148.

ABTOPCKI СВІДОЦТВА.

1. Авторское свидетельство N 4603832 от 26.06.90г. Способ ортопедического лечения зубочелюстных деформаций при пародонтите.

2. Авторское свидетельство N 4712709114, от 29.04.91г. Способ изготовления мостоввдных зубных протезов /в соавторстве/. '

РАЦІОНАЛІЗАТОРСЬКА ПРОПОЗИЦІЯ.

1. Раціоналгоаторська пропозиція N13/95 від 05.07.95.Прістрій для накладання тимчасових шін на мобільні зуби при лікуванні генералізованого пародонтиту, /в соавторстве/.

______________________________A H О Т А Ц І Я.---------------------------------------

Топка Гі.П. Протезування дефектів зубних рядів при пародонпггі і пзродоігтозі з урахуванням визначення залишкової потужності пародонту. Дисертація па здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук з фаху 14.01.21 - стоматологія. Національний медичний універентет ім.акад. О.О.Бо-гомольця, Київ, 1997.

. Захищається 9 наукових робіт. Клінічні обстеження пацієнтів віком 2660 років, які проводилися з урахуванням залишкової потужності пародоіггу збережених зубів, дозволили запропонувати раціональну компенсацію дефектів зубних рядів при пародонтиті й пародонтозі. Клінічними, рентгенологічними і експериментальними дослідженнями встановлено, що однаковий ступінь атрофії кісткових лунок має різні показники коефіцієнтів напружень періодоіпу для кожного зуба. Розраховані коефіцієнти напружень періодонту за допомогою запропонованої в роботі механіко-математичної моделі можуть слугувати об'єктивним діагностичним критерієм оціненім залишкової потужності пародоіггу. Встановлена доцільність використання незнімних конструкцій шіїн-протезів для компенсації дефеїстів зубних рядів і усунення рухомості зубів шляхом створешія блоків функціонально-орієїгтованої групи зубів з метою урівноваження силових дисоціації! витривалості пародоіггу зубів-антагоністів. Встановлені також показання до застосування знімних шии-протезів.

Ключові слова: протезування дефектів зубних рядів, залишкова потужність пародоіггу, пародоіггит, пародонтоз, математична модель напружено-деформованого стану періодонту', функціональні зміни пародонту.

Annotation.

Topka P.P. Prothesis of the teeth defects at paradontitis and parodontosis with taking into account the determination of remaining paradont power.

Thesis for winning of scientific degree of medical sciences in the speciality 14.01.21- stomatology'. National medical university at named in honour of academician A. A.Bogomolets, Kiev, 1997.

9 reseach works are defended . There w ere made clinical examinations of the patients aged 26-60 years which had been done with taben into accountd of remaining paradont power of preserved teeth which permitted to propose the rational compensation of the defected teeth at paradontitis and paradontosis. It had been established by clinical, x-ray and experimental studies, that the similar level of bone

socket atrophy has different coefficient indices of periodont power for every tooth. There were estimated coefficients of periodont powers with the help of mechanical-mathematical model suggested and they may be used as an objective diagnostic criterea for estimation of remaining periodont power.

There had been determined validity usage of fixed dentures for teeth defects compensations and elimination of teeth motility by constructing functional teeth group blocks for mediation of power disassociations of antagonist teeth durability.

There had been also established indications for removable dentures usage key words: teeth defects dentures, remaining paradont power, paradontitis, paradonto-sis, mathematic model of strained and deformed paradont state, functional changes of paradont.