Автореферат и диссертация по медицине (14.03.05) на тему:Патогенетическая роль и методы коррекции интегративных нарушений гормонально-мессенджерных систем регуляции гомеостаза натрия при патологии почек

“ МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ ' Одеський державний медичний університет

Патогенетична роль та методи корекції інтегративних порушень гормонально-месенджерних систем регуляції гомеостазу натрію при патології нирок

(Експериментальне дослідження)

14.03.05 - патологічна фізіологія

Автореферат

дисертації на здобуття вченого ступеня доктора медичних наук

На правах рукопису

Олександр Леонідович

КУХАРЧУК

Дисертацією є рукопис Робота виконана в Чернівецькому медичному інституті

Науковий консультант: доктор медичних наук, професор

Анатолій Іванович Гоженко

Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор

Федір Іванович Костєв

доктор медичних наук, професор Всеволод Анатолиевич Розанов

доктор медичних наук , професор Олексій Антонович Шандра

Провідний заклад - Український національний медичний

університет ім. академіка О.О. Богомольц

Захист відбудеться “ ” ~г є-Ч)^у -а. 1996 р. о год. н

засіданні спеціалізованої ради Д 05л)4.02 при Одеському державном медичному університеті (270100, м. Одесса, Валіховський провулої 2).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Одеськог державного медичного університету.

Автореферат розісланий “ 1996 р.

Вчений секретар спеціалізованої ради, доктор медичних наук

Л .С.Годлевський

АКТУАЛЬНІСТЬ ПРОБЛЕМИ. Найновіші досягнення фундаментальних медико-біологічних досліджень сприяли прогресу багатьох клінічних дисциплін, в тому числі й нефрології (В.М.Гонтмахер, 1990; А.М.Романенко и соавт., 1990). За останні роки значно покращився прогноз при гострій нирковій недостатності (ГНН), однак і сьогодні ГНН залишається однією з актуальнійших проблем медицини, що визначається частотою захворювання та високою летальністю, яка досягає при важких формах 40-50% (Н.К.Пермяков,. Л.Н.Зимина , 1982). Як і раніше, високою (30-50%) є смертність при ГНН інфекційно-токсичної етіології (Я.П.Сольский, Г.Ю. Богданова, 1990), про необхідність вивчення якої свідчать дані Л.П.Павлової та співавт. (1983) про структуру урологічних та нефрологічних захворювань у дітей України: 56% ниркової патології припадає на інфекцію сечової системи. Серед дорослого населення України в нозологічному спектрі захворювань нирок головне місце займає гломеру-лонефрит (ГНФ), який є однією з головних причин ГНН (Савченко Л.С., 1986). Найбільша кількість випадків ГНФ (65,5%) спостерігається у віковій групі до 40 років (В.В.Дельва, Е.М.Нейко, 1988; А.М.Романенко и соавт., 1990; А.И.Дядык и соавт.,1991). Аналіз смертності за матеріалами республіканського нефрологічного відділення показав, що серед померлих від ГНФ більшість складають молоді люди віком від 21 до 40 років (Л .А.Пыриг,

Н.Я.Мельман, 1982).

На початку 90-х років в медицині сформувався новий напрямок досліджень, який заснований на принципі антагоністичної регуляції функцій - патологія регуляторних систем (Д.С.Саркисов, 1990). Саме поняття антагоністичної регуляції значно розширилось, охоплюючи і позитивні, і негативні зворотні зв’язки багатофакторних біологічних систем, що призвело до появи в сучасній науково-медичній літературі терміну “інтеграція”. Проблема патології регуляції відноситься до розряду фундаментальних досліджень, оскільки розкриває загальні

З

закономірності та базисні механізми життєдіяльності організму в умовах норми та патології', незалежно від того, який рівень структурної організації є об’єктом дослідження. На сучасному етапі патологічна фізіологія виступає як інтегративна медико-біологічна наука, завдання якої полягають у створенні моделі динамічної структури патологічного процесу та визначенні його ведучої ланки - детермінанти, яка є ключовим керуючим механізмом патологічної системи (Г.Н.Крьіжановский, 1990).

В теперишній час в нефрології залишається відкритим ряд проблем, пов’язаних із механізмами розвитку патологічного процесу в нирках, рішення яких повинні бути засновані на принципово нових підходах, запропонованих Ю.В.Наточиним (1988) в галузі фізіології нирок -коли їх діяльність розглядається з позиції аналізу рівнів інтеграції гормонально-месенджерних систем регуляції водно-сольового гомеостазу залежно від змін параметрів останнього в конкретних умовах.

МЕТА РОБОТИ полягала у вивченні ролі гормонально-месенджерних систем регуляції гомеостазу натрію в механізмах пошкодження нирок з аналізом їх взаємозв’язку з процесами перекисного окислення ліпідів та внутрішньосудинної гемокоагуляції.

ОСНОВНІ ЗАВДАННЯ ДОСЛІДЖЕННЯ :

1. Вивчити стан зовнішнього контуру регуляції функції нирок (ренін-ангіотензін-альдостеронова система, вазопресин, а-передсердний натріуретичний пептид, тахікініни) при сулемовій нефропатії, сальмонельозному ендотоксикозі та експериментальному ГНФ в умовах надлишку або дефіциту надходження натрію в організм.

2. Вивчити стан внутрішнього контура регуляції функції нирок (внутрішньониркова ренін-ангіотензинова система, ейкозаноїди, циклічні нуклеотиди) при експериментальній патології нирок в умовах позитивного та негативного балансу натрію в організмі.

3. З’ясувати роль перекислого окислення ліпідів (ПОЛ) та змін в системі регуляції агрегатного стану крові в механізмах розвитку ниркової недостатності при сулемовій нефропатії, сальмонельозному ендсттоксикозі та експериментальному ГНФ при дефіциті або надлишку надходження натрію в організм.

4. З’ясувати взаємозв’язок показників функціонального стану нирок з гормонально-месенджерними факторами на кожному рівні регуляції функції нирок і на цій основі встановити загальні закономірності їх ролі у формуванні патологічного процесу в нирках.

5. Розробити та патогенетично обгрунтувати принципи комплексної корекції порушень функції нирок при патологічних процесах, що супроводжуються о ліго-анурічним синдромом. Провести аналіз впливу на функцію нирок при пошкодженні судинно-клубочкового відділів нефрону нового біологічно активного препарату ММ-706 для вияснення перспектив його використання в клінічній нефрології.

НАУКОВА НОВИЗНА. Вперше встановлено, що в інтактних щурів при надходженні в організм надлишку натрію зниження активності ренін-ангіотензин-альдостеронової системи супроводжується підвищенням рівнів в плазмі крові субстанції Р , а-передсердного натріуретичного пептиду та вазопресину, а в нирках відмічається зниження активності локальної ренін-ангіотензиновоі' системи, тканинного вмісту бомбезину, вазоін-тестинального пептиду, тромбоксану А2 (ТхА2), лейкотриєну В4 (ЛТВ4), цАМФ та збільшення рівнів субстанції' Р, ПГЕ2, прос-тацикліну та цГМФ на фоні під вищення тканинної фермен-тативної фібринолітичної активності (ФФА), що в цілому забезпечує перебудову ниркового кровотоку та функції нирок, спрямовану на виведення натрію з організму та стабілізацію параметрів іонного гомеостазу.

Вперше показано, що при дефіциті натрію в організмі на ранніх етапах сальмонельозного ендотоксикозу розвивається олігурична ГНН, яка переходить в поліуричну стадію наприкінці першої доби та

характерезується, поряд з падінням швидкості клубочкової фільтрації, порушенням функції канальцевого відділу нефрона. Зміни гормона льно-месенджерних систем регуляції функції нирок при ендотоксикозі полягають в активації ренін-ангіотензинової системи, збільшенні вмісту в кірковій речовині ПГЕ2, ПГТ^а , ТхА2, ПГІ2, ЛТВ4, цАМФ, цГМФ, бомбезину, а вазоінтестинального пептиду - в мозковій речовині нирок, що призводить до шунтування крові по медулярному колу ниркового кровообігу, ішемії кортикальної тканини, активації ПОЛ, підви-щення потенціалу гемокоагуляції, падіння тканинної ФФА та розвитку синдрому десимінованого внутрішньосудинного згортання крові (ДВЗ) з інтрагломерулярним відкладанням фібрину. Надходження надлишку натрію в організм надає захисну дію в початковому періоді ендотоксикозу, насамперед стосовно функції канальцевого апарату нирок та покращує діяльність судинно-клубочкового відділу нефрона при сформованому пошкодженні ниркових канальців. Механізми захисної дії гіпернатрієвого навантаження полягають в зниженні внутрішньониркової гене-рації ангіотензину II , ТхА2 та ЛТВ4 при підвищенні утворення в кірковій речовині нирок цГМФ та простацикліну.

Вперше виявлено, що активація решн-ангіотензин-альдо-стеронової системи при пошкодженні нирок сулемою за умов негативного балансу натрію в організмі супроводжується зниженням концентрації в плазмі крові субстанції Р при збільшенні плазмових рівнів вазоіїггестинального пептиду та бомбезину, а пошкодження проксимальних канальців реалізується на фоні збільшення вмісту в кортикальній тканині ангіотензину ІІ.Пта, ТхА2 та бомбезину при зменшенні рівнів субстанції Р та вазоінтестинального пептиду, що призводить до локальної внут-рішньониркової внугрішньосудинної гемокоагуляції та розвитку оліго-анурічного синдрому. При позитивному балансі натрію у щурів з сулемовою нефропатією в плазмі крові підвищуються концентрації субстанції Р, а-передсердного натріуретичного пептиду

та вазопресину, а в кірковій речовині нирок переважає генерація ПГЕ2, простацикліну, цГМФ та субстанції Р із збільшенням кортикального кровотоку без активації ПОЛ на фоні підвищення тканинної ФФ А, що попереджує інтрагломерулярне відкладання фібрину та сприяє розвитку поліуричної форми ГНН.

Вперше встановлено, що при дефіциті натрію в організмі щурів з експериментальним ГНФ реакція гормональних та вну-трішньониркових регуляторних систем націлена на обмеження ренальних втрат натрію, що виникають внаслідок вторинного пошкодження проксимальних канальців, і характеризується активацією плазмової та внутрішньонирковоїренін-ангіотензинових систем, зниженням вмісту в крові та нирках субстанції Р при підвищенні вмісту бомбезину, значному збільшенні кортикальних рівнів ПГТ^а, ТхА2, бомбезину та різким зростанням співвідношень цАМФ/цГМФ, ЛТВ4/ цГМФ, що складає потужний сумарний потенціал вазоконстрикції, реалізація якого викликає перерозподіл ниркового кровотоку за типом шунту Труета з ішемізацією кіркової речовини нирок, денудацією капілярів ниркових клубочків, активацією ПОЛ та тромбоцитарно-судинного гемостазу, що порушує процеси ультрафільтрації аж до розвитку оліго-анурічного синдрому. При позитивному балансі натрію, не дивлячись на стимуляцію ініціюючих ланок активації ренін-ангіо-тензинової системи, вміст ангіотензину II в кортикальній тканині не збільшується, а метаболізм арахідонової кислоти зміщується в напрямку утворення ПГЕ2 та простацикліну, що сприяє кортикальній вазодилятації, збереженню нормального кровопостачання ниркової тканини, попереджує активацію ПОЛ і первинного гемостазу, надає превентивний ефект стосовно пошкод-ження судинно-клубочкового та канальцевого відділів нефрона.

Вперше доведено, що інтеграція гормонально-месенджерних факторів регуляції' гомеостазу натрію має патогенетичне значення в розвитку оліго-анурічного синдрому при патології нирок в тому

випадку, якщо результатом її регуляторного впливу є посилення механізму тубуло-гломерулярного зворотнього зв’язку; напроти, взаємодія регуляторних факторів, перешкоджаючих реалізації тубуло-гломерулярного зворотнього зв’язку попереджає падіння швидкості клубочкової фільтрації' та розвиток оліго-анурії.

Вперше патогенетично обгрунтована комплексна корекція функціонального стану нирок при пошкодженні судинно-клубочкового та канальцевого відділів нефрону еналопрілом, простеноном, простацикліном, урокіназою і доведена висока ефективність корегуючої дії нового біологічно активного препарату ММ-706, яка не залежить від рівня пошкодження структурно-функціональної одиниці нирки.

ТЕОРЕТИЧНА ТА ПРАКТИЧНА ЗНАЧИМІСТЬ РОБОТИ. Робота відноситься до фундаментальних досліджень в галузі експериментальної нефрології'. Результати роботи якісно розширюють уявлення про механізми пошкодження нирок з погляду теорії патології регуляторних систем. На базі отриманих даних про механізми захисної дії ііпернатрієвого раціону з аналізом стану зовнішнього (ренін-ангіотензин-альдостеронова система, тахікініни, вазопресин, а-передсердний натріуретичний пептид) і внутрішнього (ниркові ейкозаноїди, циклічні нуклеотида, нейропептида, внутрішньониркова ренін-ангіотензинова система) контурів регуляції функції нирок, з врахуванням їх взаємозв’язку з процесами ПОЛ і внутріїпньосудинної гемокоагуляції, встанов-лені загальні закономірності формування патологічного процесу в нирках з включенням гормонально-месенджерних факторів в структуру патологічної детермінанти. Показана патогенетична роль в порушенні функції нирок ангіотензину

II, бомбезину, ТхА2, ПГР2а , ЛТВ4, продуктів ПОЛ та процесів локального і десимінованого внутріїпньосудинного згортання крові. Встановлений взаємозв’язок вказаних механізмів, послідовність їх активації, залежність від параметрів водно-сольового гомеостазу, а також взаємовплив гормональних та месенджерних систем на основі

реципрокних та прямих зв’язків в динаміці патологічного процесу в нирках. Вирішення поставлених задач дозволило виявити залежність механізмів пошкодження нирок від балансу натрія в організмі; встановити роль і місце, як окремих регуляторних систем (ренін-ангіотензинова система, а-передсердний натріуретичний пептид, вазопресин, тахікініни), так і їх інтеграції' з месенджерами клітинної відповіді (циклічні нуклеотиди, ПГ) на рівні нирок; визначити ініціюючі ланки патологічного процесу та послідовність активації пошкоджуючих (ішемія, ПОЛ) і “закріпляючих” (внутріїпньосудинна гемокоагуляція з інтрагло-мерулярним відкладанням фібрину) факторів в патогенезі захво-рювань нирок, патогенетично обгрунтувати принципи комплексної корекції' порушень функції нирок при пошкодженні на різних рівнях їх структурно-функціональної одиниці. Результати дослідження стали основою для синтезу нового біологічно активного препарату ММ-706, даючого на основні ланки патологічного процесу в нирках.

ПОЛОЖЕННЯ. ШО ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАХИСТУ :

1. Незалежно від рівня пошкодження нефрона (судинного, клубочкового чи канальцевого), при дефіциті надходження натрію в організм розвивається оліго-анурічна форма ниркової недостатності, а при надлишку натрію в раціоні - поліурічна ГНН.

2. В умовах негативного балансу натрію реакція гормональних систем регуляції водно-сольового обміну при пошкодженні нирок спрямована на затримку натрію в організмі і характерезується посиленням механізмів центральної активації ренін-ангіотензин-альдостеронової системи. При позитивному балансі натрпо в організмі пошкодження нирок не впливає на системний регуляторний натріуретичний потенціал.

\ . ...

3. Первинне пошкодження нирок, незалежно від його локалізації по

довжині нефрона, закономірно супроводжується порушенням функції проксимальних канальців, що в умовах дефіїдату надходження натрпо в організм викликає активацію механізмів тубуло-гломерулярного

зворотнього зв’язку, а при позитивному балансі натрію відбувається блок механізмів канальцево-клубочкового балансу на рівні ангіотензин--конвертуючого ферменту.

4. Взаємодія системних та внутрішньониркових факторів регуляції гомеостазу натрію при пошкодженні нирок за умов від’ємного балансу натрію створює потужний потенціал вазо-констрикції, реалізація якого призводить до перерозподілу ниркового кровотоку за типом шунту Труета з кортикальною ішемією та активацією ПОЛ на фоні пригнічення ферментативних систем антиоксидантного захисту.

5. Ведучою ланкою в розвитку локальної внутрішньо-судинної гемокоагуляції при пошкодженні нирок в умовах дефіїщту натрію в організмі є надмірна внутріїпньониркова генерація ангіотензину II, що викликає денудаціїо капілярів ниркових клубочків та активацію механізмів тромбоцитарно-судинного гемостазу з подальшим інтрагломерулярним відкладанням фібрину.

6. При позитивному балансі натріїо в організмі, незалежно від рівня пошкодження нефрона, формується комплекс системних та внутрішньониркових регуляторних факторів з високим загальним потенціалом вазодилятації та цитопротекції, який сприяє посиленню ферментативного фібринолізу в нирковій тканині і лізісу інтрагломерулярних відкладень фібрину.

7. Корекція функціонального стану нирок при пошкодженні проксимального відділу нефрона повинна бути спрямована на переривання, або модуляцію механізму тубуло-гломерулярного зворотнього зв’язку в поєднанні з нейтралізацією активних форм кисню

і ліпоперекисів, та підвищенням ниркової тканинної ФФА.

АПРОБАЦІЯ РОБОТИ. Основні положення дисертації доповідались на науковій конференції Українського республіканського товариства патофізіологів (Запоріжжя, 1985); на VII Всесоюзній конференції з фізіології нирок та водно-сольового обміну (Чернігів, 1985); на VII Українській конференції з біоники (Житомир, 1985); На

XII з’їзді Українського фізіологічного товариства ім. І.П.Павлова (Львів, 1986); на XV з’їзді Всесоюзного фізіологічного товариства ім.І.П.Павлова (Кишенів, 1987); на науковій конференції з актуальних питань клінічної пато-фізіології нирок та водно-сольового обміну (Калуга, 1989); на IV Всесоюзному з’їзді з фізіології нирок та водно-сольового обміну (Харків, 1989); на Всесоюзній науковій конференції “Функціональні резерви і адаптація” (Київ, 1990); на III Всеросійській конференції з фармакології нирок (Барнаул, 1990); на сателітному симпозиумі XI міжнародного нефрологічного конгресу (Іркутск, 1990); на республіканській науковій конференції “Роль ейко-заноїдів в патогенезі і терапії серцево-судинних захворювань” (Харків, 1991); на науковій конференції з експериментальної та прикладної фізіології вісцеральних систем (Санкт-Петербург, 1992); на конференції науково-медачного товариства патофі-зіологів України (Дніпропетровськ, 1992); на міжнародній науковій конференції “Навколишнє середовище і здоров’я” (Чернівці, 1993); на III міжнародному симпозиумі “Системно-антисистемна регуляція в нормі і патології” (Київ, 1993); на II міжнародному конгресі патофізіологів (Кіото, 1994).

ПУБЛІКАЦІЯ РЕЗУЛЬТАТІВ ДОСЛІДЖЕННЯ. Основні результати роботи відображені в 47 наукових публікаціях, із них 16 робіт опубліковані в центральній науковій пресі.

ВПРОВАДЖЕННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ РОБОТИ. За матеріалами дисертації отримано авторське свідотцтво на винахід №1410664 “Спосіб нанесення імунопротекторного покриття на пробірки”, видані методичні вказівки “Методи вивчення нирок при токсиколого-гігієнічних дослідженнях”, отримані посвідчення на 21 раціоналізаторську пропозицію. Результати досліджень впроваджені в НДІ МЕП МОЗ України (Чернівці), в Північно-Осетинському, Донецькому, Івано-Франківському, Тернопільському, Вітебському медичних інститутах, в НДІ ГВТ (Одеса), Карельському педагогічному інституті.

ОСОБИСТИЙ ВНЕСОК ЯИСЕРТАНТА В РОЗРОБКУ

НАУКОВИХ РЕЗУЛЬТАТІВ. Автором самостійно розроблена дослідницька програма, самостійно проведені всі біохімічні, морфологічні та радіоімунні дослідження . Особисто проведено аналіз усього отриманого матеріалу, сформульовано і обгрунтовано висновки, практичні рекомендації та нові методи корекції порушень функціонального стану нирок.

СТРУКТУРА ТА ОБ’ЄМ ДИСЕРТАЦІЇ. Дисертація складається з вступу, огляду літератури, опису методів дослідження, п’яти розділів, присвячених результатам дослідження, обговорен-ня даних, висновків, практичних рекомендацій, покажчика літератури і додатку ілюстративного матеріалу. Текст роботи складає 218 сторінок машинопису. Додаток містить 115 таблиць та 110 рисунків, які винесеш в окремий том. Бібліографічний вказівник містить 458 джерел, з них 158 вітчизняних і 300 - зарубіжних. .

МАТЕРІАЛИ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ.

Експерименти виконані на 2053 самцях білих щурів масою 0,12-0,18 кг і 32 кроликах масою від 4 до 6 кг. Для досягнення гострого дефіциту або надлишку натрію в організмі використовували водне або сольове навантаження (введення в шлунок водогінної води або 3% розчину хлористого натрію в об’ємі 5% від маси тіла). Сечу збирали на протязі

2 годин. Евтаназію тварин здійснювали під легкою ефірною анестезією методом декапітації. Кров збирали в охолоджені пробірки, використовуючи в якості стабілізаторів гепарін (функціональні дослідження нирок), ЕДТА (гормональні дослідження) та цитрат натрію (коагулометричний аналіз). Нирки одразу ж після евтаназії тварин заморожували у рідкому азоті. Функціональний стан нирок оцінювали за параметрами кліренс-методу, які розраховували за формулами Ю.В.Наточіна (1974) та О.Шюк (1982). Сулемову нефропатію моделювали підшкірним введенням ^С12 в дозі 5 мг/кг маси тіла (м.т.). Усі дослідження проводили через 24години -в період формування оліго-

анурії (А.И.Гоженко, 1982). В роботі вико-ристана модель ГНФ Ліндемана-Мазугі (K.Kother, H.Saxre, 1963) з вивченням функції нирок в гострому періоді (15 доба) захворювання (Б.А.Пахмурньш, 1978). Експериментальний ендотоксикоз моделювали внутрішньочеревним введенням ендотоксину S. typhimurium (1 мг/кг м.т.), отриманного за методом Борна. Дослідження проводили через 2,5,16 та 22 години після введення ендотоксину.

Для аналізу in vivo стгціу внуїрішньонирковоїренін-ангіо-тензинової системи, у кроликів під нембуталовим наркозом виконували серединну лапаротомію, катетеризували сечоводи, ниркові вени і стегнову артерію. В ліву ниркову артерію вводили розчин сулеми (50 мкг). Кров (по 0,5 мл) починали збирати через 15 хв і продовжували з п’ятнадцятихвилинними інтервалами на протязі 3 годин. При дослідженні здатності ангіотензину II визивати денудацію судин, у щурів під нембуталовою анестезією катетеризували сечовий міхур, перетискали черевну аорту дистальніше ниркових артерій і вводили в її проксимальну частину 500 нг ангіотензина II (Hypertensin, Ciba, Швейцарія). В другій серії' експериментів ангіотензин II вводили в v.jugularis (1 мкг/кг/хв). Збір сечі проводили на протязі 80 хв. В сечі та плазмі крові визначали концентрації Р-тромбо-глобуліну (PTG) і 4 фактору тромбоцитів (PF4), а також розчиних комплексів фібрин-мономеру (РКФМ) і продуктів деградації фібрину (ПДФ).

Для визначення локалізації ендотеліальних пошкоджень в нирках використовували l25J-PF4 (500 mCi, Abbot, США) і І25І-фібриноген (20 Mbq, Izinta, ВНР або 475 mCi, FIBI-125-B, Abbot, США) з одночасовим внутришньочеревним введенням 0,5 мл 1 мМ розчину монойодгирозину для попередження дейодування 125J-PF4i12SJ-фібриногену в щитовидаій залозі. Для вивчення ролі ренін-ангіотензинової системи в генезі ниркових пошкоджень, щурам вводили 125І-ангіотензин II (125J-angio-tensin II, 450 mCi, Ab-bot, США) і монойодгирозин. Після вимірювання

радіоактивності розраховували її процентний розподіл в кортикальній та медулярній тканинах нирок. Стан тромбоцитарно-судинного гемостазу оцінювали за відсотком адгезив них тромбоцитів , який визначали за методикою В.П.Міщенко та співавт. (1980), а також за індексом спонтанної агрегації'тромбоцитів, якій визначали за А.Тассо1а etal. (1980). Загальний коагуляційний потенціал крові, фібринолітичну активність плазми, потенціальну активність гогазміногену, Хагеман-

р’

залежний фібриноліз, антиплазміни (швидко- і повільнодіючі) , рівень фібриногену укрові, активність антитромбіну III, концентрації РКФМ і ПДФ, а також уроюназну активність сечі оцінювали за допомогою наборів реактивів фірми SIMKO Ltd. (Львів).

У всіх базисних серіях експериментів досліджували нирковий вміст продуктів ПОЛ і активність ферментів системи антиоксидантного захисту. Рівень дієнових кон’югатів визначали за методом В.Б. Гаврилова, М.І.Мишкорудної (1983), малонового діальдегіду - за методом І. Д. Стальної, Т.Г.Гаришвілі (1977). Активність суперооксиддисмутази досліджували за методом С.Чеварі та співавт. (1985), каталази - спектрофотометрично, за М.А.Королюк та співавт. (1988), глутатіонпероксидази - за методикою І.Ф.Мещишена (1987). Вивчення зонального ниркового кровотоку проводили методами кліренса водню (Э.Ф.Баринов, А.Г.Кот, 1989; P.Sandor, et al., 1986) та позначених (Н3)міїсро-сфер (A.Schneider-Gilget al., 1983). Ощнку стану гормональних систем регуляції водно-сольового обміїїу проводили на основі радіоімунологічного визначення активності реніну плазми (SB-REN-2, CIS International, Франція), активності ангіотензин-конвертуючого ферменту (Buhlmann Lab. AG., Швейцарія), концентрацій в плазмі крові ангіотензину II (Buhlmann Lab. AG., Швейцарія), альдостерону (SB-ALDO-2, CIS International, Франція), вазопресину (Buhlmann Lab. AG., Швейцарія), а-передсердного натріуретичного пептиду ( Alpha Rat Atrial Natriuretic Polypeptide, Peninsula Lab. Inc., США), бомбезину, субстанції P і

вазоінтестинального пептиду (Incstar, США). При досліджуванні загального активного і неактивного реніну плазми крові використовували методику кріоактивації (И.А.Учитель, 1982). Визначення 32-мікроглобулінув сечі і плазмі крові проводили радіо-імунологічними наборами (ß2- micro RIA, Pharmacia Diagnostics, Швеція). В тканинах нирок радіоімунологічно досліджували вміст цАМФ, цГМФ (Cyclic AMP, Cyclic GMP, Institute for Rese-arch, Production and Applications of Radioisotopes, Чехословаччина), ПГЕ2 (Seragen Inc., США), ПП\,(Х, 6-кето-ПГТ^а і ТхВ2 (Institute of Isotopes of Hungarian Academy of Sciences, Угорщина), JITB4 (Amersham, Англия), серотоніна (DRG International, США), ßTG i PF4 (Abbott, Англія). Для визначення радіоактивності використовували комплекси апаратури “Гамма-1”,”Гамма-12” і “Бета-1”. Екстракцію гормонально-месенджерних факторів з плазми крові і ниркової тканини проводили за інструкціями фірм, що додаються до RIA-наборів. Використовували переважно твердофазовий метод екстракції: для оліго- та поліпептидних факторів - на мікроколонках С18, для ейкозаноїдів - на мікроколонках С8 (Amprep, Amersham, Англія), якій дозволяє у малому об’ємі розчинника отримати досліджуваний продукт з вихідом до 80% (Е.В.Фомина-Агеева и соавт., 1989). В якості елюаїтв використовували: для ангіотензіна II і вазопресина - етиловий спирт; а-передсердного натрійуретичного пептида, бомбезина, вазоінтестинального пептида - ацетонитріл; субстанції Р - ацетон; циклічних нуклеотидів - 6% трихлороцетову кислоту; ейкозаноїдів - етилацетат.

Абсолютні значення показників діяльністі нирок стан-дартизовані приведенням до 0,1 кг м.т. або до 100 мкл клубочкового фільтрату. Отримані дані статистично оброблені на PC ІВМ-386 за програмою “Statgraphics” (США). У таблицях ступень достовірності вказан тільки для статистично значимих різниць показників, що вивчалися (р - не більше 0,05). В рисунках достовірність різниць відображена за допомогою довірних інтервалів (И.В.Поляков, Н.С.Соколова, 1975).

РЕЗУЛЬТАТИ ТА ЇХ ОБГОВОРЕННЯ

За даними І.М.Вгепаїуег й аі. (1985) нормальна кількість натрію, що поступає в організм, для щурів складає 10,42 мкмоль/год/100 г м.т. В наших дослідженнях в умовах водного навантаження тварини одержували 1,12 мкмоль Nа/год/100 г м.т. (баланс натрію був від’ємним: -1,89±0,53 мкмоль за 2год), а при сольовому навантаженні надходження натрію складало 1,5 ммоль/год/100 г м.т. з позитивним балансом натрію (1,74+0,22 ммоль за 2 год). Таким чином досягались в край полярні умови експерименту: формування роботи нирок в режимі затримки натрію або його виведення, з захопленням в ці процеси механізмів системної та внутришньониркової регуляції гомеостазу натрію в організмі.

Встановлено, що при водному навантаженні у щурів з сулемовою нефропатією та ГНФ рівень діурезу був значно нижчим (р<0,001), ніж у тварин що отримували 3% розчин хлориду натрію. Виняток складала група тварин з сальмонельозним ендо-токсикозом, у котрих спостерігалося певне зниження діурезу (р<0,05) за умов сольового навантаження. Однак це було обу-мовлено збільшенням реабсорбції води (р<0,001), оскільки швидкість клубочкової фільтрації у тварин з ендотоксикозом при сольовому навантаженні була в 2,56 рази вище (р<0,001), ніж при водному. Аналогічна динаміка швидкості клубочкової фільтрації була характерною для щурів з нефропатією та ГНФ. Концентрація креатінину в плазмі крові, напроти, була нижчою в групах щурів, що одержували навантаження хлористим натрієм (р<0,02). Таким чином, зміни концентрації креатінину в плазмі крові, рівня діурезу та швидкості клубочкової .фільтрації в умовах дефіциту, чи надлишку натрію в організмі дозволяють зробити висновок про те, що незалежно від рівня пошкодження нефрону, в першому випадку розвивається оліго-анурична, а в другому - поліурична форма ГНН. Активність реніну плазми була суттєво вище (р<0,01) у щурів з патологією нирок, котрі одержували водне навантаження. Та ж

динаміка була характерною для активності в плазмі крови ангіотензин-конвертуючого ферменту (р<0,001), за вийнятком групи тварин з сулемовою нефропатією, у котрих цей показник при водному та сольовому навантаженні достовірно не змінювався. Для щурів з експериментальним ендотоксикозом було характерною зростаюча динамика активності реніну плазми (Рис. 1) з максимумом на 20 год ину спостережень у тварин що одержували водне навантаження. Такі ж зміни були характерними для активності ангіотензин-конвертуючого ферменту та рівнів в плазмі крові ангіотензину II і альдостерону. У той же час, при навантаженні 3% розчином натрію хлориду в плазмі крові на всьому протязі експерименту спостерігалися високі та стабільні рівні передсердного натріуретичного пептиду і вазопресину. Ця особливість зберігалася і для груп щурів з ГНФ та сулемовою нефропатією. Взаємовідношення типу “ножиць” характеризували зміни вмісту в крові таких тахікінінів як бомбезинта субстанція Р у всіх групах щурів: рівень першого був максимальним в умовах вод ного навантаження (р<0,001), другого - при сольовому навантаженні (р<0,001). Що стосується концентрації в плазмі вазоінтес-тинального пептиду, то вона була нижчою у щурів, що одержували 3%розчин хлористого натрію (р<0,02), але не у всіх тварин при сулемовій нефропатії цей показник не залежав від поступанню натрію в організм.

В цілому можна підсумувати, що за дефіциту надходження натрію в організм пошкодження нирок супроводжується активацією антинатріуретичних регуляторних систем, тоді як при сольовому навантаженні перевалює активність антидіуретичних та натріуретичних факторів регуляції водно-сольового обміну.

Баланс натрію в організмі суттєво впливав і на стан внут-рішньониркових месенджерних систем. Так, при сольовому навантаженні у щурів з сулемовою нефропатією та ГНФ вміст в кортикальній тканині ПГЕ2 був вищим, ніж за водного (р<0,01). Але при ендотоксикозі достовірних відміностей цього показника не було

виявлено. В той же час, у всіх тварин з патологією цирок рівень ПГТ^ОС в кірковій речовині був вищим за умов водного навантаження (р<0,02). Більш за все змінювався нирковий вміст б-кето-ПГРІСС при навантаженні хлористим натрієм: його рівень в кортикальній тканині у щурів з ендотоксикозом був в 2,2 рази (р<0,01), при сулемовій нефропатії - в 11,3 рази (р<0,001), і при ГНФ - в 10 разів (р<0,001) вищим, ніж у тварин відповідних хруп, що отримували навантаження водогінною водою. В де-що меншій мірі, але також суттєво, ці відміїшості стосувались вмісту в нирках ТхВ2, з тією різницею, що його рівень у щурів з патологією нирок зростав при водному навантаженні (р<0,02). В умовах дефіциту надходження натрію в організм у щурів з ендотоксикозом та ГНФ різко збільшувався вміст в нирковій тканині ЛТВ4 (р<0,001), в меншій мірі рівень цього ейкозаноїду підвищувався в кірковій речовині нирок у тварин з сулемовою нефропатією (р<0,05). Водночас, при сольовому навантаженні нирковий вміст ЛТВ4 зростав лише у щурів з сальмонельозним ендотоксикозом (р<0,05) , причому його рівень був в 5 разів меньшим, ніж за водного навантаження у відповідної групи щурів (р<0,001).

Таким чином, при дефіциті натрію в організмі, пошкодження нирок призводить до змін внутришньониркових месенджерних систем, спрямоваїшх на попередження втрат натрію з сечею, тоді як сольове навантаження характеризується підвищенням рівня вазодепресорних та натріуретичних ейкозаноїдів на фоні зростання вмісту в кортикальній тканщгі нирок циклічних нуклеотидів.

Реакція внутріїпньониркової ренін-ангіотензинової системи на пошкодження нирок за умов різного балансу натрію в організмі в цілому була однотипною. Так, за винятком щурів з ендотоксикозом, у всіх тварин активність реніну в кірковій речовині нирок була нижчою при сольовому навантаженні (р<0,02). Більш низькі показники активності ангіотензин-конвертуючого фер-меніу в нирковій тканині відзначались за надлишку надход-ження натрпо в організм у всіх групах щурів

(р<0,01), що було характерним і для вмісту в кортикальній тканині ангіотензину II (р<0,001). Отже, за від’ємного балансу натрію в організмі спос-терігається більш виражена, ніж при надлишку надходження, ак-тивація внутрішньониркової ренін-ангіотензинової системи. Остання, як відомо (М.Дж.Данн, 1985), є основним механізмом реалізації тубуло-гломерулярного зворотнього зв’язку, біологічне значення якого полягає в попередженні втрат натрію з сечею.

Б.М.Бреннер, Дж.Стейн (1983), грунтуючись на даних K.Thurau et al. (1967) .вважають,що при надлишковій або аномальній втраті натрію в проксимальних канальцях, підвищення його концентрації в області macula densa є найбільш важливим фактором, що впливає на секрецію реніну.

Виходячи з цього, було доцільним проаналізувати функцію проксимальних канальців при пошкодженні нирок за умов дефіциту або надлишку поступання натрію в організм. За нашими даними, реабсорбція Р2-мікроглобуліну зменшувалась у всіх групах щурів, незалежно від стану балансу натрію в організмі. Однак ступінь ії падіння була значно нижчою у тварин, котрим проводили сольове навантаження.

Відомо, що підвищена внутрішньониркова генерація ангіо-тензину II здатна викликати тонічну вазоконстрикцію приносних артеріол з шунтуванням ниркового кровообігу по малому (медулярному) колу кровообігу нирки (K.Mandal, 1983). Ми вивчили стан зонального кровотоку в нирках за умов водного та сольового навантажень. Встановлено, що за гіпонатрієвої гіпергідратації' різко зменшується кортикальний кровообіг за рахунок збільшення кровопостачання медулярної зони нирок, а значить, має місце перерозподіл ниркового кровотоку за типом шунту Труета. За умов гіпернатрієвої гіпергідратації у всіх групах щурів відзначалось збільшення як кортикального, так і медулярного потоків крові, при збереженні між ними нормального співвідношення.

Ішемізація, що розвивається в кортикальній тканині у щурів, котрим проводили навантаження водою, могла сприяти активації ПОЛ ішемічного генезу (М.В.Биленко, 1989). Дійсно, за умов водного навантаження, ми виявили підвищення рівнів в кірковій речовині нирок дієнових кон’югатів та малонового диальдегіду на фоні падіння активності ферментів антирадикального захисту у всіх тварин, незалежно від виду експериментальної патології нирок. В той же час, у щурів, що одержували сольове навантаження, активація ПОЛ не спостерігалася.

Оскільки активні форми кисню та ліпоперекиси здатні чнити прямий вплив на тромбоцитарно-судинний гемостаз, викликаючи його активацію аж до розвитку ДВЗ-синдрому, ми вивчили вміст в крові та сечі продуктів деградації фібрин/фібриногегіу, як маркерів внутрішньосудинної гемокоаіуляції. При водному навантаженні у всіх трупах щурів рівень РКФМ в плазмі крові був значно вище, ніж при сольовому (р<0,02), також, як і вміств сечі ПД Ф (р<0,01). Таким чином, в умовах дефіциту натрію в організмі пошкодження нирок супроводжується внутрішньосудинною гемокоагуляцією. Для уточнення ролі в цих процесах ренін-ангіотензинової системи ми вводили тваринам 125І-ангіотензин II і встановили, що накопичення радіоактивної позначки було максимальним в кортикальної тканині щурів, які отримували навантаження водогінною водою (р<0,001). Крім того, після введення щурам 125І-РР4 і 125І-фібриногену радіоактивність кіркової речовини нирок також була вищою у тварин

з дефіцитом натрію в організмі (р<0,001), що означає, з одного боку, переважну локалізацію патологічного процесу в кортикальній зоні нирок, з іншого - максимальну його вираженість при водному навантаженні.

Багатофакторнийрегресійний аналіз показав негативну залежність діурезу (Е)) і швидкості клубочкової фільтрації (ОРИ.) від концентрації

Рис. 1 Динамика змін показників гормональної регуляції функції нирок за умов водного (В) та сольового (С) навантаження у щурів з експериментальним ендотоксикозом * -р<0,05

в плазмі крові ангіотещину II (АІІ) та його вмісту в кірковій речовині нирок (АІІсх):

0=3,75-0,0ІАІІ-0,03АІІсх+0,02РСІ2; (р<0,05)

АІІ - 66,97%

АІІсх - 3,40%

РСІ2 - 2,08% •

СРЯ= 122,40-0,41 АІІ-0,80АІІсх; (р<0,001)

АІІ - 87,08%

АІІсх-7,38%

Для запобігання прямої екстраполяції даних математичної моделі патологічного процесу в нирках на модель біологічну, ми провели експерименти зі зменшенням та збільшенням об’єму циркулюючої крові (ОЦК) у щурів усіх експериментальних груп, виходячи з даних літератури (А.И.Гоженко и соавт., 1989), що збільшення ОЦК пригнічує, а зменьшення ОЦК активує ренін - ангіотензинову систему. Виявилось, що в першому випадку швидкість клубочкової фільтрації була значно вищою, ніж в другому (р<0,001). Підтвердження того, що зміна ОЦК здійснює виражений вплив на активність ренін-ангіотензинової системи, було отримано в експериментах на тваринах з сулемовою нефропатією.

Крім того, встановлено, що внутришньовенне введення ан-гіотензину II викликає підвищення рівня РКФМ в крові (р<0,02) і, в меншій мірі, підвищення вмісту в сечі ПДФ (р<0,05). Навпаки, введення ангіотензина II в ниркову артерію різко збільшує рівень ПДФ в сечі і дещо підвищує концентрацію РКФМ в плазмі іфові (Табл. 1). При цьому спостерігається різкий зріст рівнів (ЗТО і Рїї4 в сечі, пошкодження ендотелію ниркових судин та підвищення вмісту серотоніну в кірковій речовині нирок у 5 разів. Таким чином, в першому випадку розвивається генералізоване, а в другому - локальне, на рівні нирок, внутрішньосудинне згортання крові, що є одним з механізмів патогенетичної дії ангіотензину II на нирки.

Таблиця І

Характеристика первинного гемостазу при введенні ангіотензина II в * ниркову артерію ( х ± 5 х )

Показники що досліджувалися Контроль, п = 7 Ангіотензин 11, в = 7

Концентрація РКФМ в плазмі крові, мк-г/мл 16,77 ± 2,28 35,09 ±4,07 р<0,01

Концентрація ПДФ в сечі, мкг/мл 18,80 ±2,38 85,57 ±3,89 р<0,001

Індекс співвідношення РКФМ/ПДФ, од. 1,04 ±0,23 0,42 ± 0,06 р<0.05

Концентрація рТв в плазмі крові, нг/мл 25,03 ± 1,57 29,58 ± 1,19 р<0.05

Концентрація в плазмі крові, нг/мл 6,73 ±0,78 7,88 ±0,93

Концентрація рТв в сечі, нг/мл 0,22 ±0,01 2,19 ± 0,15 р<0,001

Концентрація РР4 в сечі, нг/мл 0,06 ±0,004 0,22 ±0,02 р<0,001 ‘

Індекс співвідношення концентрацій рТО та РР4В плазмі крові, од.* 3,89 ±0,33 4,02 ±0,37

Індекс співвідношення концентрацій [УЮ та РИ4 в сечі, од. 3,95 ± 0,31 10,49 ±0,77 р<0,001

Індекс співвідношення концентрацій рТО в плазмі крові та сечі, од. 116,78 ± 12,95 13,75 ±0,77 р<0,00!

Індекс пошкодження ендотелія ниркових судин, од. 1,05 ± 0,15 0,39 ± 0,04 р<0,001

Відсоток тромбоцитарного серотоніна, % 89,35 ±0,37 87,90 ± 0,42 р<0,05

Вміст серотоніна в кірковій речовині нирок, нг/г вологої тканини 72,97 ±3,81 385,74 ± 17,78 р<0,001

Рміст серотоніна в мозковій речовині «нирок, нг/г вологої тканини 37,37 ±2,03 193,17 ±8,82 р<0,001

р * ступінь достовірності змін показників, що вивчалися п * число спостережень

Таблиця 2

Вплив гідрокортизоне, еналопріла та простенона на функціональний стан нирок у щурів з сулемовою нефропатією

в умовах водного навантаження

(х±8х) .

Покязиикв ще досаджувалися Контроль, 0 = 15 Нефропатія, □ = 8 Нефропатія + гідрокортизон + еналопркл, о = 7 Нефропатія +гідро-кортизон+ен&лопрнл + проста нон, в = 10

Діурез, мл за 2 год 3,34 ±0,17 1,53 ±0,26 р<0,001 2,49 ±0,31 р<0,05 р 1 <0,05 2,52 ±0,14 р<0,01 рКО.ОІ

Швидкість клубочкової фільтрації, мкл/хв 284,86 ± 24,20 22,18 ±3,33 р<0.001 159,28 + 10,25 р<0,001 рі <0,001 203,98 ±6,10 р<0,01 рі <0,001

Концентрація креатиніну в плазмі крові, мкмоль/л 56,01 ±6,75 167,88 ±9,31 р<0,001 101,03± 12,18 р<0,02 рКО.ООІ 110,66 ±5,10 р<0,001 р1<0,001 ••

Екскреція натрію, мкмоль за 2 год 2,21 ±0,62 6,13+0,71 р<0,001 6,91 ±0,96 р<0,001 88,73 ± 12,76 р<0,001 рКО.ООІ

р - ступінь достовірності різниць показників, що вивчалися в порівнянні з контролем .

рі - ступінь достовірності різниць показників, що вивчалися в порівнянні з групою тварин “нефропатія” п • число спостережень

Вивчивши роль гормонально-месенджерних факторів в розвитку олігоануричної ГНН, ми розробили на цій основі засоби корекції оліго-ануричного синдрому. При сальмонельозному еидотоксикозі найбільш ефективною в плані корекції порушень функціонального стану нирок була комплексна терапія з введенням тваринам еналоприлу і преднізолону в поєднанні з тауфоном або препаратом ММ-706. При ГН Ф певну ефективність мали кверцетин і еналоприл, але максимальну коригуючу дію мав ММ-706. У щурів з сулемовою нефропатією (Табл. 2) оліго-ануричний синдром купіювався еналоприлом і ММ-706, урокі-назою та простацикліном, а також при комбінованій терапії еналоприлом (блокада ренін-ангіотензинової системи), гідрокортизоном (профилактика гіпокінетичних порушень центральної гемодинаміки) і простеноном (екзогенне модулювання ендогенного спектру ейкозаноїдів).

Таким чином, модулююча дія на гормона льно-месенджерні фактори регуляції гомеостазу натрію корегує порушення функції нирок при пошкодженні судинного, клубочкового та канальцевого відділів нефрону, що ще раз свідчить про патогенетичне значення систем регуляції натрієвого гомеостазу в формуванні патологічного процесу в нирках. .

ВИСНОВКИ 1 .При сулемовій нефропатії, сальмонельозному еидотоксикозі та гломерулонефриті Линдемана-Мазугі пошкоджується проксимальний канальцевий відділ нефрону, що за умов дефіциту натрію супроводжується розвитком оліго-анурічної, а при надлишку надходження натрію в організм - поліурічної форми ГНН.

2. Незалежно від виду експериментальної патології нирок, реакція гормональних систем регуляціїводно-сольового обміну на гіпонатрієву гіпергідратацію полягає в активації плазмової ренін-ангіотензинової системи при підвищенні вмісту в плазмі крові бомбезину та зниженні концентрації субстанції Р; для гіпернатрієвої гіпергідратації характерна

прямопротилежна динаміка змін рівнів тахікінинів в крові, збільшення плазмових концентрацій вазопресину та а-передсердного натріуретичного пептиду на фоні зменшення активності ренін-ангіотензинової системи плазми крові.

3. Загальною закономірністю при сальмонельозному ендо-токсикозі, сулемовій нефропатії та гломерулонефриті Ліндемана-Мазугі є підвищення у відповідь на водне навантаження вмісту в кортикальній тканині нирок бомбезину, ангіотензину II, ТхА2, ЛТВ4 та цАМФ, тоді як при сольовому навантаженні в кірковій речовині нирок збільшуються рівні субстанції Р, ПГІ2 та цГМФ. Особливістю сальмонельозного ендотоксикозу є збільшення вмісту в тканинах нирок всіх ейкозаноїдів, що досліджувалися , а також цАМФ та цГМФ.

4. Інтеграція гормонально-месенджерних факторів регуляції натрієвого гомеостазу на рівні нирок при дефіциті натрію в організмі створює потужний потенціал вазоконстрикції, реалізація якого призводить до перерозподілу ниркового кровотоку за типом шунту Труета; при сольовому навантаженні зональний нирковий кровоток не порушується.

5.При гіпонатрієвій гіпогідратації різке зниження кортикального кровотоку викликає ішемію кіркової речовини нирок з активацією процессій ПОЛ на фоні пригнічення ферментативної системи антиоксидантного захисту при всіх експериментальних моделях патології нирок, що вивчалися.

6.Активація перекисного окислення ліпідів і підвищена внутрішньониркова генерація ангіотензину II при від’ємному балансі натрію в організмі індукує порушення в системі регуляції агрегатного стану крові у вигляді дисемінованої, або локальної (на рівні нирок) внутрішньосудинної гемокоагуляції.

7.0сновною ланкою (патологічною детермінантою) в механізмах розвитку оліго-ануричного синдрому при експериментальній патології' нирок є надмірна активація механізмів тубуло-гломерулярного

зворотнього зв’язку за умов дефіциту натрію в організмі, реалізація якої здійснюється опосередковано через внутрішньониркову ренін-ангіотензинову систему.

8.Корекція олігоанурічної форми ГНН ефективна за умов, якщо комплексна медикаментозна терапія забезпечує пригнічення активності, регуляторних систем, які підсилюють механізми тубуло-гломерулярного зворотнього зв’язку, та підвищує рівень факторів, які їх модулюють.

9.Інтеграція гормонально-месенджерних факторів регуляції гомеостазу натрію має патогенетичне значення в розвитку оліго-анурічного синдрому при патології нирок в тому разі, якщо результатом її регуляторного впливу є підсилення механізму тубуло-гломерулярного зворотнього зв’язку; навпаки, взаємодія регуляторних факторів, яка перешкоджає реалізації тубуло-гломерулярного зворотнього зв’язку, попереджує падіння швидкості клубочкової фільтрації та розвиток оліго-анурії.

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

1 .Всі токсико-гігієничні дослідження по вивченню нефротоксичної дії ксенобіотиків повинні проводитись при утриманні тварин на гіпонатрієвому раціоні харчування, що забезпечить виявлення мінімальних порушень функціонального стану нирок.

2. Використання низькосольової дієти у хворих з гострою патологією нирок не є доцільним, так як дефіцит натрію в організмі створює умови для розвитку оліго-ануричного синдрому.

3.Лікування олігурічної форми ГНН повинно бути комплексним, включати інгібітори ангіотензин-конвертуючого ферменту, кортикостероїди, дезагреганти та вазоділятатори (в тому числі простациклін і простенон), антиоксиданти та активатори плазміногену.

Список робіт, що опубліковані за темою дисертації.

1. Методы изучения почек при токсиколого-гигиенических исследованиях/Методические указания.-Одесса, 1991.-23с. (Со-авторы:

A.И.Гоженко, А.М.Войтенко, Н.В.Кришталь, Ю.И.Грач, Ю.Е.Роговой,

B.С.Доренский, А.В.Бобылев, В.Н.Магаляс). .

2.Влияние прогестерона на ионорегулирующую функцию почек // Пробл.эндокринол.-1985.-31, №2.-С.55-58 (Соавтор: А.И.Гожен-ко).

3. Функция и энергетический обмен почек у крыс при изменении объема циркулирующей крови // Физиол. журн.-1985.-31, №6.-С.667-673 (Соавторы: А.И.Гоженко, Ю.И.Грач).

4. Динамика концентрации альдостерона в женском молоке и в сыворотке крови новорожденных в раннем неонатальном периоде // Акушерство и гинекол.-1987.-№10.-С.64-65 (Соавторы: Т.К.Набухотный, В.П.Павлюк).

5. Опыт решения клинических задач на практических занятиях по патологической физиологии //Пат. физиол. и экспер. терапия:-1989.-№1.-С.70-72 (Соавторы: А.И.Гоженко, Н.В.Кришталь).

6. Способ повышения точности пипетирования//Лаб. дело.-1988.-№11.-С.77-78 (Соавторы: Н.В.Шаплавский, И.К.Владковский,

A.И.Гоженко).

7.Баланс натрия и активность ренин-ангиотензин-альдостероно-вой системы у крыс в остром периоде экспериментального гло-мерулонефрита Мазуги//Проблемы патологии в эксперименте и клинике.-Львов, 1989.-Вып.Х.-С.47-47 (Соавторы: Ю.Е.Роговой,

B.Н.Магаляс, О.В.Бранашко).

8. Влияние эналоприла на функцию и кровоток почек в остром периоде почечной недостаточности// Кровообращение.-1989.-22, №4,-

C.39-41 (Соавторы:А.И.Гоженко,Ю.И.Грач,О.И.Сплавский).

9. Влияние разрушения латерального ядра перегородки мозга на функцию почек// Физиол. журн.-1990.-№3.-С. 48-52 (Соавторы:

М.Л.Кирилкж, А.И.Гоженко). '

10. К вопросу о роли простагландинов и лейкотриенов в патогенезе сулемовой нефропатии//Проблемы патологии в эксперименте и клинике.-Львов, 1991.-Вып.ХШ.-С.97-97 (Со-автор: В.Н.Магаляс).

11. Механизмы нарушения почечных функций и возможные патогенетические пути их коррекции при повреждении канальцев нефрона//Там же.-С. 100-101 (Соавторы: А.И.Гоженко, Ю.Е.Роговой, Ю.И.Грач, М.Д.Перепелюк, В.Н.Магаляс).

12. Влияние синтетического аналога простациклина на функцию почек и систему регуляции агрегатного состояния крови при экспериментальной острой почечной недостаточности//Гематол. и трансфузиол.-1992.-37,№9-Ю.-С.23-25 (Соавторы:А.И.Гоженко, Ю.ЕЛилле, М.Лоппе).

13. Влияние простациклина и его синтетического аналога ММ-706 на функциональное состояние почек при сулемовой нефропатии// Эксперим. и клин. фармакол.-1992.-55,№5.-С.36-39 (Соавторы:

А.И.Гоженко, Ю.ЕЛилле, М.Лоппе).

14.Патогенетична роль перекисного окислення ліпідів в розвитку ендотоксичної нефропатії//Доп. АН України.-1994.-№3.-С.161-163 (Співавтори: М.В.Кришталь, Ю.Є.Роговий).

15.Пилок квітковий як один із засобів корекції уражень гастродуоденальної, гепатобіліарної і сечовидільної систем у хворих на ревматоидний артрит//Вісник наукових досліджень,-1995.-№2. (Співавтори: О.В.Пішак, О.І.Волошин, Б.П.Сенюк, Т.І.Лазук).

1 б.Способ нанесения иммунопротекторного покрытия на пробирки/ Авторское свидетельство №1410664.-1988. (Соавторы: Н.В.Шаплавский, А.И.Гоженко, И.К.Владковский).

17.Содержание тромбоксана В2и 6-кето-ПГР1а в срезах почечной ткани у крыс с экспериментальным гломерулонефритом, Черновцы, 1988.- 2с.-Деп. Укр.НИИНТИ 8.12.88, №2963-УК88.

18.Влияние нарушений системного лимфообращения на со-держание

некоторых гормонов в плазме крови и лимфе, М., 1989.-9 с.-Деп.ВИНИТИ 12.09.89, №5831-В. (Соавторы: В.Н.Ко-новчук, Ю.И.Иванов). •

19. Влияние осмотических сдвигов на развитие острой почечной недостаточности/Тез. докл. VII Всесоюзной конференции по физиологии почек и водно-солевого обмена.-Чернигов, 1985.-С.117-117. *

20.Механизмы влияния индометацина на функцию почек в условиях гппер- и гипонатриевого рациона/Фармакология почек: Тез. докл. обл. науч.конф.-Куйбышев,1985.-С.14-15 (Соавторы: А.И.Гоженко, Н.В.Кришталь, Ю.И.Грач).

21. Роль гормональных механизмов в нарушении почечных функций/ Нервные и гуморальные механизмы компенсации в условиях действия патогенных факторов: Тез. докл. Укр. Республ. общ-ва патофизиологов.-Запорожье, 1985.-С.32-32 (Соавторы: А.И.Гоженко,

B.В.Дикусаров, Ю.И.Грач).

22.Механизмы влияния антидиуретического гормона и ренин-ангиотензин-альдостероновой системы на функцию почек в зависимости от содержания натрия в рационе/Современные проблемы экспериментальной и клинической эндокринологии: Тез. докл. IV съезда эндокринологов УССР.-Киев, 1987.-С. 88-89 (Соавтор:

A.И.Гоженко).

23,Организация почечных функций в зависимости от состояния натриевого баланса в организме/Тез. докл. XV всесоюзного физиологического общества им. И.П.Павлова.-Кишинев, 1987.- Т.2.-

C.493-493 (Соавторы: А.И.Гоженко, В.А.Калугин, Н.В.Кришталь,

B.И.Проняев, Ю.Е.Роговой).

24.Почечные механизмы адаптации организма к резким из-менениям ионного гомеостаза/Эколого-физиол.проблемы адаптации: Тез. докл.

V Всесоюзного симп.-М., 1988.-С. 118-119 (Соавторы: Н.В.Кришталь, А.И.Гоженко, М.Л.Кирилюк, В.В.Дикусаров)

25.Блокада конвертирующего энзима при экспериментальной

нефротоксической острой почечной недостаточности/ Актуальные вопросы патофизиологии почек и водно-солевого обмена:Тез. докл. Всесоюзн. научн. конфер.-Тула, 1989.-С. 76-76 (Со-авторы:

А.И.Гоженко, Ю.И.Грач, Ю.Е.Роговой, О.И.Сплавский).

26.Системные и внутрипочечные гормонально-мессенджерные реакции на осмотические стимулы у белых крыс/Тез. докл. VIII Всесоюзн. конф. по физиологии почек и водно-солевого обмена.-Харьков, 1989.- С. 102-103.

27.Нарушение регуляции почек при остром метаболическом ацидозе/Нарушение механизмов регуляции и их коррекция: Тез. докл. IV Всесоюзн. съезда патофизиологов.-Кишинев, Москва.-ТЛН.-С.1200-1200 (Соавтор: Н.В.Кришталь).

28.Влияние простациклина и его стабильного аналога на функцию почек у крыс при острой почечной недостаточности/фармакология почек: Тез. докл. III Всероссийск. науч. конф.-Барнаул, 1990.-С. 29-29 (Соавторы: А.И.Гоженко, Ю.Е.Лилле, Ю.И.Грач, А.А.Свирский,

А.А.Зелинский).

29.Влияние урокиназы на функцию почек при сулемовой нефропатии/Там же.-С. 60-60.

30.Влияние индометацина и кверцетина на деятельность почек при сулемовой нефропатии/Там же.-С. 67-67 (Соавтор: В.Н.Магаляс).

31 .Применение эналоприла и гидрокортизона при экспериментальной острой почечной недостаточности/Там же.-С.87-87 (Соавторы: Ю.Е.Роговой, Ю.И.Грач).

32. Роль вазоинтестинального пептида и вещества Р в нарушении осморегулирующей функции почек при сулемовой нефропатии/Тубуло-интерстициальные расстройства: Тез. докл. сателлитного симпозиума XI международного нефрологическогоконг-ресса.-Иркутск, 1990.-С. 4848.

33. Особенности взаимосвязи систем гемостаза и водно-солевого обмена при адаптации/функциональные резервы и адаптация: Мат.

Всесоюзн. научн, конф.-Киев, 1990.-С.331-331 (Соавторы: Ю.И.Грач, И.В.Савицкий, В.А.Моисеев, A.A. Свирский, Ю.Е.Ро-говой).

34.Влияние нового аналога простациклина ММ-706 на показатели кардиогемодинамики у белых крыс/Роль эйкозаноидов в патогенезе и терапии сердечно-сосудистых заболеваний: Тез. докл. республ. науч. конф.-Харьков, 1991.-С. 60-61.

35.3начення бомбезину в механізмах розвитку експериментальної гострої ниркової недостатності/фундаментальні механізми розвитку патологічних процесів: Тез. допов. конф. науково-медичного товариства патофізіологів України.-Дніпропетровськ, 1992.-С.84-85(Співавтори:

B.Ф.Мислицький.Н.К.Ваттер).

36.Интеграция гормонально-мессенджерных систем регуляции йодно-солевого обмена при острых изменениях баланса натрия/ Экспериментальная и прикладная физиология. Физиология висцеральных систем.-Санкт-Петербург, 1992.-Т. III.-С. 172-177 (Соавторы: Г.И.Ходоровский, В.Ф.Мыслицкий, Н.К.Ваттер).

37.Використання моделювання в патофізіологічному експе-рименті/ Актуальні питання використання лабораторних тварин в медико-біологічних дослідженнях: Мат. науково-практ. конф.-Чернівці,1992.-

C. 194-196(Співавтори: В.Ф.Мислицький, Н.К.Ват-тер, М.Д.Перепелюк).

38. К вопросу о состоянии внутрипочечной и системной РАС при токсическом поражении почек/Актуальные проблемы медицины транспорта:Тез. докл. Укр. межведомств. научно-практ. конф.- Одесса,

1993.-Ч.І.-С. 98-98 (Соавторы: А.И.Гоженко, А.А.Свирский,

С.В.Билецкий, Ю.А.Юрченко, С.Г.Распутняк).

39.Влияние рациона питания с повышенным содержанием натрия хлорида на гормональные системы регуляции функции почек/ Там же.-

С. 191-191.

40.3агальні механізми нефротоксичної дії важких металів/Навколишнє середовище і здоров’я: Тези допов. міжнародн. науков. конф.-Чернівці, 1993.-С.35-35 (Співавтори: В.М.Магаляс, Е.М.Ча-ла).

41. Функціональний стан нирок в динаміці експериментального сальмонельозного ендотоксикозу/Сучасні проблеми і досягнення в хірургії і суміжних галузях медицини: Мат. регіон, науково-практ. конф., присвяченої 50-ти річчю Чернівецького держ. мед. ін-ту.-Чернівці, 1994,-

С. 94-94.

42.Вплив хлористих сполук важких металів на нирковий транспорт натрію та кислотовидільну функцію нирок/Там же.-С. 96-96 (Співатори: В.Н.Магаляс, К.М.Чала).

43. Механизмы нарушения экскреторной функции почек при ртутной интоксикации: многофакторный регрессионный анализ значения интеграции гормонально-мессенджерных элементов системы регуляции натриевого гомеостаза/Метагигиена’94: Мат. конф. по применению мат. методов и вычисл. техники в мед.-гигиен. исследованиях.-Киев,

1994.-С.87-88 (Соавторы: Л.И.Вла-сык, В.Н.Магаляс, Е.Н.Чалая).

44.Морфологічні зміни в нирках при експериментальній патологіі в залежності від стану балансу натрію в організмі/Актуальні питання морфогенезу: Мат. науков. конф., присвяч. 100-річчу з дня народж. проф. М.Г.Туркевича.-Чернівці, 1994.-С. 102-103 (Співавтори: Ю.Є.Роговий, Г.І.Кокощук, В.Ф.Мислицький, К.М.Чала, В.М.Магаляс, Н.К.Ваттер,

В.І.Маниліч).

45.Центральные механизмы активации ренин-ангиотензиновой системы при экспериментальной сулемовой нефропатии: роль бомбезина/Патогенез, клиника и фармакотерапия эндокринопатий: Мат, науч. конф., посвящ. 15-летию основания Укр. НИИ фармакотерапии эндокрин, заболев.-Харьков, 1994.-С. 129-130 (Соавторы: В.Ф.Мыслицкий, Н.К.Ваттер).

46.Роль интеграции гормонально-мессенджер ных систем в патогенезе олигурического синдрома при экспериментальной пато-логии почек/Там же.-С.126-127(Соавторы:В.Н.Магаляс, С.В.Шес-тобуз).

47.Натрійзалежні механізми нефротоксичності ксенобіотиків/ Медико-екологічні проблеми охорони здоров’я в Україні: Мат.

міжнар.симпозіуму.-Чернівці, 1994.-С.34-34 (Співавтори: В.М.Ма-галяс, Л.І.Власик, В.І.Швець).

Кухарчук A.JI. Патогенетическая роль и методы коррекции интегративных нарушений гормонально-мессенджерных систем регуляции гомеостаза натрия при патологии почек .

Диссертация на соискание ученой степени доктора медицинских наук по специальности 14.03.05 - патологическая физиология. Одесский государственный медицинский университет. Одесса, 1996.

Опубликовано 47 научных работ, получено авторское свидетельство на изобретение. В работах содержатся результаты радиоиммунологических исследований гормонально-мессенджерных факторов регуляции гомеостаза натрия при повреждении почек сулемой, эндотоксином и антителами.

Установлено, что при дефиците натрия в организме развитие олиго-анурического синдрома обусловлено реализацией вазоконстрикторного регуляторного потенциала на основе тубуло-гломерулярной обратной связи.

Коррекцию нарушений функции почек можно осуществить за счет комплексного воздействия на основное и ведущие звенья патогенеза олиго-анурии препаратами типа эналоприла, простенона, простациклина, ММ-706, преднизолона, урокиназы и тауфона.

Ключевые слова: почечная недостаточность, гормоны, простагландины, лейкотриены, натрий, патогенез, коррекция.

Kukharchuk A. L. Pathogenetic rôle and methods correction of întegrative disorders hormone-messenger systems of régulation sodium homeostasis with kidney pathology.

The thesis to be awarded Doctor of Médical Sciences degree on zip code

14.03.05 - Pathologie Physiology.

Odessa State Médical University. Odessa, 1996.

Published: 47 research and scientific articles, accepted patent of invention. Results of radio-immunologic investigations of hormone-messenger factors of Sodium regulation in damaged kidney by HgCI2, endotoxin and antibodies are presented in published works.

Established, that development of oligo-anuretic syndrome associated with Sodium deficiency in organism is caused by realisation of vasoconstrictive regulating potential based on tubulo-glomerular feedback communication.

The correction of kidney disorders maybe achivedby complex influences on main and leading pathogenetic links of oligo-anuresis by medications as enalopril, prostenon, prostacycline, MM-706, prednizolone, urokinase and tau-phone.

Key words: kidney insufficiency, hormones, prostaglandins, leukotriens, Sodium, patogénesis, correction.