Автореферат и диссертация по медицине (14.01.02) на тему:Особенности течения и лечения хронического бронхитав сочетании с HBV-инфекцией

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ ІВАНО-ФРАНКІВСЬКА ДЕРЖАВНА МЕДИЧНА АКАДЕМІЯ

• ' - О

БАБ’ЯК НАДІЯ ІВАНІВНА

УДК 616.233 - 002 + 616.36 - 002.14 - 022:578.891

ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕБІГУ ТА ЛІКУВАННЯ ХРОНІЧНОГО БРОНХІТУ В ПОЄДНАННІ З НВУ-ШФЕКЦІЄЮ

14.01.02 - внутрішні хвороби

АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук

Івано-Франківськ - 1999

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Тернопільській державній медичній академії ім. І. Я. Горбачевського МОЗ України

Науковий керівник: заслужений діяч науки і техніки України, доктор медичних наук, професор АНДРЕЙЧИН МИХАЙЛО АНТОНОВИЧ, Тернопільська державна медична академія ім. І.Я. Горбачевського, завідувач кафедри інфекційних хвороб.

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор Орнат Степан Ярославович, Івано-Франківська державна медична академія, завідувач кафедри госпітальної терапії №2;

доктор медичних наук, професор Коломоєць Михайло Юрійович, Буковинська державна медична академія, завідувач кафедри госпітальної терапії та клінічної фармакології.

Провідна установа:

Національний медичний університет ім. О.О. Богомольця, кафедра терапії стоматологічного факультету

Захист дисертації відбудеться 1999 р. о^годині на засіданні

спеціалізованої вченої ради Д 20.60 П) 1 в Івано-Франківській державній медичній академії (76000, м. Івано-Франківськ, вул. Галицька, 2)

З дисертацією можна ознайомитись в бібліотеці Івано-Франківської державної медичної академії (76000, м. Івано-Франківськ, вул. Галицька, 7)

Автореферат розісланий 1999 р.

Вчений секретар - Л

спеціалізованої вченої ради [І

доктор медичних наук, професор МІ' (/ М.А. Оринчак

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Хронічний бронхіт (ХБ) с актуальною проблемою пульмонології у зв’язку з великою поширеністю, невпинною тенденцією до росту захворюваності, частими ускладненнями (С.Я. Ор-нат і співавт., 1999), високою летальністю та значними економічними збитками, пов’язаними з тимчасовою непрацездатністю та інвалідністю (Ю.І. Фещенко, В.М. Мельник, 1995). Згідно із сучасними уявленнями, первинні зміни в бронхах при ХБ спричиняються шкідливими полютантами та інфекційними чинниками на фоні поки що недостатньо вивченої спадкової чи набутої схильності, в основі якої лежать розлади імунітету (Н.М. Борисова, 1991). Відомо, що ХБ, особливо при загостренні, завжди супроводжується дисфункцією імунної системи (Н.В. Литвинова и соавт., 1994; Е.Ф. Чернушенко, 1998), накопиченням в організмі хворих надмірної кількості біологічно-активних речовин, зокрема, продуктів перекисного окислення ліпідів (ПОЛ) (В.Г. Но-воженов и соавт., 1995; В.Г. Аматуни, Л.К. Малаян, 1996), пригніченням системи антиоксидантного захисту (АОЗ) (В.Г. Новоженов и соавт., 1997; О.В. Вихрева, 1998), формуванням синдрому ендогенної інтоксикації (Е1) (В.Г. Борданос и соавт., 1995). Та незважаючи на вагомі досягнення у вивченні проблеми ХБ, багато питань і надалі залишаються предметом дискусії. До них слід віднести дослідження чинників, які сприяють виникненню і прогресуванню ХБ й обтяжують його перебіг. Особливу увагу привертає вивчення перебігу ХБ на тлі захворювань, що ведуть до вторинних імунодефіцитів.

Сьогодні НВУ-інфекція розглядається як серйозна проблема суспільної охорони здоров’я, що зумовлюється високим рівнем інфікування населення при наявності стійкої тенденції до зростання, великою захворюваністю, частою хронізацією процесу і важкими ускладненнями (А.Б. Герасун, 1993; М. Капе, 1995; Д.К. Львов, 1997). Доведено імуноопосередкованість дії вірусу гепатиту В. Дослідженнями останніх років встановлено, що НВУ не є винятково гепатотропний, а спроможний уражати також інші тканини й органи. Наводяться дані, що він може викликати легеневий васкуліт з наступним розвитком пневмофіброзу та безпосередньо уражати бронхіальні залози (В.В. Серов, З.Г. Апросина, 1995). Окрім того, під впливом НВУ в організмі розвивається імунодепресивний стан (Б.С. Каганов, 1998; Л.Н. Кокорева, Н.Б. Шалыгина, 1995), дисбаланс між ПОЛ й АОЗ (М.Д. Поді-льчак і співавт., 1996; С.В. Плахотнік і співавт., 1997; М.Ю. Коло-моєць, О. С. Хухліна, 1998) та ендотоксикоз (А. М. Петруня, 1995;

М.А. Андрейчин, Н.А. Ничик, 1997), що, вірогідно, може стати важливим патогенетичним чинником розвитку ХБ і виникнення його ускладнень.

Разом з тим у доступній літературі нами не знайдено даних про особливості клінічного перебігу, імунологічну реактивність, процеси ПОЛ і стану АОЗ, а також рівень ЕІ у хворих на ХБ у поєднанні з НВУ-інфекцією. Поглиблене вивчення провідних ланок патогенезу обтяженого перебігу ХБ необхідне для обгрунтування диференційованого підходу до лікування ХБ на тлі НВУ-інфекції із врахуванням стану імунної реактивності, ПОЛ і АОЗ організму.

Все це свідчить про актуальність досліджень, які б визначили роль персистеиції НВ V у виникненні та перебігу ХБ з метою подальшої розробки етіотропного і патогенетичного лікування.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота є фрагментом планової науково-дослідної роботи кафедри інфекційних хвороб Тернопільської державної медичної академії ім. І.Я. Горба-чевського “Удосконалення лікування хворих на гострі кишкові інфекції”, № держреєстрації 0196Ш23275 та науково-дослідної роботи кафедри пропедевтики внутрішніх хвороб Тернопільської державної медичної академії ім. 1.Я. Горбачевського “Вивчення патогенетичних основ поєднаної патології гастродуоденальної і гепатобіліарної систем у дітей і дорослих з метою розробки оптимальних методів лікування”.

Мета роботи - встановити особливості перебігу ХБ при поєднанні його з НВУ-інфекцією і на підставі цього розробити більш ефективне лікування.

Завдання дослідження:

1. Визначити частоту інфікування хворих на ХБ вірусом гепатиту В.

2. Вивчити особливості клінічного перебігу ХБ при поєднанні його з НВУ-інфекцією, в тому числі з’ясувати вплив вірусоносійства на стан печінки.

3. Дослідити клітинний і гуморальний імунітет у хворих на ХБ у поєднанні з НВУ-інфекцією.

4. Вивчити рівень ПОЛ і стан системи АОЗ у хворих на ХБ у поєднанні з НВУ-інфекцією.

5. Дослідити наявність і ступінь ендотоксемії у хворих на ХБ у поєднані з НВУ-інфекцією.

6. Вивчити вплив ізопринозину на хронічне носійство НВбА§ та стан імунної системи у хворих на ХБ у поєднанні з НВУ-інфекцією.

Наукова новизна одержаних результатів

Визначено частоту НВзА^^-носійства (28,9 %) серед хворих на

з

ХБ. На підставі цього доведено, що пацієнти з ХБ значно частіше інфікуються НВУ, ніж здорові.

Супутня НВУ-інфекція обумовлює деякі особливості клінічного перебігу ХБ, зокрема, частіший розвиток ускладнень (дихальгої недостатності II ступеня і хронічного легеневого серця).

Вперше встановлено особливості імунної реактивності (гіпері-муноглобулінемія класів А і М та значне зростання кількості циркулюючих імунних комплексів), процесів ПОЛ та активності АОЗ організму, а також ступеня ендотоксемії у хворих на ХБ у поєднанні з IIВV-інфекцією.

Встановлено, що ізопринозин у хворих на ХБ у поєднанні з НВУ-інфекцією сприяє елімінації НВ8А§ з крові, покращенню імунного гомеостазу, зниженню надмірного ПОЛ та підвищенню АОЗ організму.

Практичне значення одержаних результатів

Враховуючи високу частоту (28,9 %) інфікованості вірусом гепатиту В хворих на ХБ, обгрунтовано доцільність їх обстеження на маркери НВУ.

Доведено необхідність комплексного клініко-лабораторного дослідження хворих па ХБ у поєднанні з НВУ-інфекцієюз визначенням стану імунної системи, процесів ПОЛ, АОЗ організму та рівня ендотоксемії.

Обгрунтовано доцільність застосування ізопринозину як противірусного та імуномодулюючого засобу в комплексному лікуванні хворих на ХБ у поєднанні з НВУ-інфекцією.

Впровадження результатів дослідження. Практичні рекомендації, що випливають з виконаних досліджень, впроваджені в роботу пульмонологічного та терапевтичного відділень Тернопільської міської клінічної лікарні № 1. Основні положення дисертації використовуються при проведенні навчального процесу на кафедрах пропедевтики внутрішніх хвороб і інфекційних хвороб Тернопільської державної медичної академії ім. І.Я. Горбачевського.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота була виконана під час навчання автора в аспірантурі на кафедрі пропедевтики внутрішніх хвороб Тернопільської державної медичної академії ім. І.Я. Горбачевського. За цей час дисертант самостійно здійснила підбір хворих і подальше їх всебічне обстеження. Самостійно провела лікування ізопринозином хворих на ХБ у поєднанні з НВУ-інфекцією, вивчила його вплив на НВзА§-носійство та імунну систему. Зробила аналіз отриманих результатів дослідження та їх статистичне опрацювання, сформулювала всі положення і висновки роботи.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації доповідались і обговорювались на науковій конференції “Досягнення і перспективи клінічної та експериментальної медицини” (Тернопіль, 1995), науковій конференції “Актуальні питання морфології” (Тернопіль, 1996), XXXIX підсумковій науковій конференції студентів і молодих вчених Тернопільського медичного інституту (Тернопіль, 1996), ювілейній науково-практичній конференції, присвяченій 75-річчю кафедри терапії № 1 Київської медичної академії післядиплом-ної освіти (Київ, 1997), на 1 Міжнародному медичному конгресі студентів і молодих вчених (Тернопіль, 1997), ХЬІ і ХНІ підсумкових наукових конференціях Тернопільської медичної академії ім. І.Я. Гор-бачевського “Здобутки клінічної та експериментальної медицини” (Тернопіль, 1998, 1999). Результати дисертаційної роботи повідомлялися на засіданнях кафедри пропедевтики внутрішніх хвороб Тернопільської медичної академії ім. І. Я. Горбачевського і Тернопільського обласного терапевичного товариства.

Публікації. За темою дисертації опубліковано 17 робіт, в тому числі 6 журнальних статтей.

Робота виконана в клініках пропедевтики внутрішніх хвороб та інфекційних хвороб Тернопільської державної медичної академії ім. І.Я. Горбачевського.

Автор висловлює вдячність завідувачу кафедри пропедевтики внутрішніх хвороб, доктору медичних наук, професору ЄПІШИНУ Анатолію Васильовичу за сприяння у дослідженнях та цінні поради при оформленні дисертації.

Обсяг і структура дисертації. Дисертаційна робота викладена на 168 сторінках машинописного тексту, ілюстрована 39 таблицями і 14 рисунками. Складається із вступу, огляду літератури, опису методик і засобів дослідження, розділу власних спостережень, аналізу і обговорення результатів дослідження, висновків, практичних рекомендацій, списку літератури, який включає 312 робіт вітчизняних і зарубіжних авторів, та додатку.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали та методи дослідження. Робота грунтується на результатах комплексного обстеження 159 хворих на ХБ віком від 17 до 73 років, які були на стаціонарному лікуванні в пульмонологічному відділенні Тернопільської міської клінічної лікарні №1, і ЗО здорових осіб, які склали групу порівняння.

В роботі використовували загальноприйняті клінічні, лабораторні та інструментальні методи обстежень.

У кожного пацієнта обовуязково виясняли, чи він у минулому переніс вірусний гепатит.

Визначення HBsAg та анти-НВс проводилось методом імуно-ферментного аналізу (ІФА) за допомогою специфічних імунодіагнос-тнкумів виробництва науково-виробничого обуеднання “Диагностические системы” м. Н. Новгород (Росія).

Для індикації Т- і В-лімфоцитів використовували метод комбінованого розеткоутворення N. Mendes (1974) в модифікації Т. Грнши-ної та С. Мюллера (1978). Лімфоцитарну суспензію отримували у градієнті щільності фіколу-верографіну за J. Hotowiecki в модифікації X. Векслера (1974). Д-клітини диференціювали за А.Ф. Блюгером і співавт. (1980). Крім того, підраховували кількість “неповних” і нульових клітин. Субпопуляцію ‘'активних” лімфоцитів (Еа-РУК) визначали за допомогою методу К. Smith в модифікації А.Н. Чередєєва і співавт. (1976). Тсофілінчутливі Т-лімфоцити (Е-РУК) в периферичній крові визначали за методом S. Limatibul et al. (1978). Концентрацію імуно-глобулінів (Ig) класів А, М і G визначали біохімічним методом згідно модифікаціїЄ.Г. Ларского, Н.П. Кравченко (1971). Циркулюючі імунні комплекси (ЦІК) досліджували за методикою Ю.А. Гриневич, А.Н. Ал-ферової (1981). Неспецифічний захист організму оцінювали за рівнем сироваткового лізоциму, користуючись турбідіметричннм методом (Х.Я. Грант і співавт., 1973).

Інтенсивність процесів ПОЛ оцінювали за кількістю малонового диальдегіду (МДА) і дієнових конуюгатів (ДК) у периферичній крові, вміст яких визначали за методом Z. Placer (1968). Про стан системи АОЗ організму свідчили активність супероксиддисмутази (СОД) і кількість вітамінів А та Е в крові. Активність СОД визначали за методом Є. Є. Дубініної і співавт. (1983). Вміст вітамінів А та Е досліджували за P. І. Черняускене і співавт. (1984).

Рівень молекул середньої маси (МСМ) у сироватці крові визначали за методом Н.Н. Габріелян, В.І. Ліпатової(1985). Інтегративними формалізованими показниками ЕІ служили лейкоцитарний індекс інтоксикації (ЛІТ), індекс зсуву лейкоцитів крові (ІЗЛК), лімфоцитар-ний індекс (Ілім.) та гематологічний показник інтоксикації (ГПІ), обчислення яких викладено в методичних рекомендаціях “Методи дослідження ендогенної інтоксикації організму” (М.А. Андрейчин і співавт., 1998).

Отримані результати оброблені методами варіаційної статистики з обчисленням середньої величини (М) та середнього статистичного

відхилення (m), критерію Стьюдента (t) та показника достовірності (Р). Різниця показників вважалась достовірною при Р<0,05. Обчислення проводилось на мікрокалькуляторі МК-61 за відповідними програмами.

Основні результати досліджешш. Із 159 хворих на ХБ у 46 (28,9 %) виявлено HBsAg у периферичній крові, що значно перевищує рівень інфікованості здорових людей.-Про останній судили за частотою виявлення HBsAg-емії у здорових донорів Тернопільськоїобласті, який складав 0,99 %. Згідно з даними A.JI. Гураля, В.Ф. Марієвського і співавт. (1996), HBsAg-носійство серед населення України складає 2,2 %, причому HBsAg у крові значно частіше виявляється у пацієнтів лікувальних закладів, ніж у здорових людей. Отже, HBsAg-емія у хворих на ХБ зустрічається значно частіше, ніж у здорових людей.

Ще у 27 осіб (17,0 %) виявлено анти-НВс у сироватці крові, що теж свідчить про взаємодію імунної системи організму з HBV.

Оскільки тільки 4 хворих (3 HBsAg-носії і 1 з наявністю анти-НВс у крові) вказували на перенесений в минулому гострий вірусний гепатит, очевидно, що найчастіше мали місце латентні, субклінічні та первинно-хронічні форми HBV-інфекції. Це співпадає з даними літератури про те, що значно частіше від маніфестних зустрічаються стерті форми HBV-інфекції (А.Л. Гураль и еоавт., 1996) і саме такі форми переважно хронізуються (W. Robinson, 1997).

Наші дані не дозволяють стверджувати, коли саме приєдналося інфікування HBV до ХБ, і що було першим. HBV, вірогідно, не є етіологічним чинником ХБ, але веде до імунологічних зрушень, які сприяють виникненню і прогресуванню цього захворювання. Слід врахувати, що хворі на ХБ, особливо на важкі та ускладнені форми, належать до групи ризику виникнення HBV-інфекції внаслідок частих парентеральних маніпуляцій.

Серед хворих на ХБ, не інфікованих HBV, було 13 (15,1 %) із хронічним необструктивним бронхітом (ХНБ). Сюди увійшли 5 осіб з хронічним гнійним бронхітом без виражених вентиляційних порушень (ХГБ) і 8 - з хронічним катаральним бронхітом (ХКБ). Хворих на хронічний обструктивний бронхіт (ХОБ) було 73 (84,9 %), в тому числі 31 - з хронічним катаральним обструктквним бронхітом (ХКОБ) і 42 - з хронічним гнійно-обструктивним бронхітом (ХГОБ). Отже, серед пацієнтів переважали хворі на обструктивні форми захворювання.

Серед HBsAg-носіїв було 40 хворих на ХОБ (87,0 %), з них 20 (43,5 %) - на ХКОБ і 20 (43,5 %) - на ХГОБ. У 6 пацієнтів (13,0 %) виявлено ХНБ, з них у 5 (10,9 %) - ХКБ і у 1 (2,2 %) - ХГБ.

Серед осіб з наявністю анти-НВс у сироватці крові був 21 хворий на ХОБ (77,8 %), з них на ХКОБ- 5 (18,5 %), ХГОБ - 16 (59,3 %).

У 6 пацієнтів (22,2 %) виявлено ХНБ, з них у З -ХГБ (11,1 %) і ще у З -ХКБ (11,1 %). При порівнянні частоти обструктивних і необструк-тивних форм ХБ у осіб з супутньою НВУ-інфекцією і без неї суттєвої різниці не виявлено.

Клінічний перебіг ХБ при поєднанні його з НВУ-інфекцією був важчим, про що свідчила більша частота задишки вираженого ступеня: у 43,5 % НВ5А§-носіїв проти 25,6 % осіб, не інфікованих НВУ (Р>0,05). Також у хворих на поєднання ХБ з НВУ-інфекцією частіше виявлялось ураження серця у вигляді ослаблення серцевих тонів (у 80,6% HBsAg-нociїв проти 46,5 % у неінфікованих НВУ, Р<0,001). У хворих на ХБ у поєднанні з НВУ-інфекцісю виявлено тенденцію до більшої частоти пневмофіброзу (у 91,3 % HBsAg-нociїв та 96,3 % анти-НВс-позитивних пацієнтів проти 84,9 % у неінфікованих НВУ, однак Р>0,05) та емфіземи легень (у 84,8 % HвsAg-нociїв та 77,8 % анти-НВс-позитивних пацієнтів проти 69,7 % у неінфікованих НВУ, Р>0,05). Частіший розвиток пневмофіброзу та емфіземи легень у хворих на ХБ в поєднанні з НВУ-інфекцією можна пов’язати з важчим клінічним перебігом захворювання у них. Однак не можна повністю виключити і безпосередню дію НВУ, який, вірогідно, здатний уражати легеневу

ТКННИНу, СПрНЧИНЯЮЧп ЗЛЬБсОЛіТ І ЛЄГСНЄВНИ ВаСКуЛіТ 3 НаСТуПННМ

розвитком пневмофіброзу. Також у більшої частини хворих на ХБ у поєднанні з НВУ-інфекцією виявлено дихальну недостатність II ступеня (у 73,9 % HBsAg-нocіїв проти 50,0 % у неінфікованих НВУ, Р<0,01), а також сформоване ХЛС (у 23,0 % HBsAg-нociїв, Р>0,05 і 33,3 анти-НВс-позитивних пацієнтів, Р<0,001, проти 13,9 % у неінфікованих НВУ). Вищевикладене підтверджує важчий перебіг ХБ у поєднанні ХБ з НВУ-інфекцісю.

У пацієнтів з поєднанням ХБ та НВУ-інфекції значно частіше спостерігалося ураження печінки, особливо при супутній HBsAg-eмiї. Так, на болі в правому гіідреберї скаржилися 21,7 % HBsAg-нociїв і лише 12,8 % неінфікованих НВУ. У 2,2 % хворих на ХБ з супутньою HBsAg-eмicю виявлено жовтяницю і артралгічний синдром. При обстеженні частіше виявлялось збільшення печінки (у 82,0 % HBsAg-нocіїв і 70,4% анти-ІІВс-позитивних пацієнтів, проти 51,1 % осіб, не інфікованих НВУ, Р<0,05), ущільнення її (у 76,1 % HBsAg-нocіїв і 62,9 % анти-ІІВс-позитивних пацієнтів проти 32,5 % осіб, не інфікованих НВУ, Р<0,01) та болючість при пальпації (у 50,0 % І1В5Л§-носіїв проти 26,9 % осіб, не інфікованих НВУ, Р<0,01).

У цілому хронічні захворювання печінки виявлено у 17 (19,8 %) хворих на ХБ без поєднання з НВУ-інфекцією. Зокрема, діагностовано 2 випадки (2,3 %) мікронодулярного цирозу печінки (ймовірно,

алкогольної етіології), 4 - хронічного токсичного гепатиту в неактивній фазі (з них 3 - алкогольні) і 4 - хронічного криптогенного гепатиту в неактивній фазі. У 3 пацієнтів (3,5 %) виявлено жировий ге-патоз, причому у 2 - внаслідок цукрового діабету, а у І - через ожиріння. Ще у 4 хворих (4,6 %) ураження печінки було спричинене венозним застоєм внаслідок правошлуночкової недостатності.

Серед HBsAg-нociїв хронічні захворювання печінки виявлено у 36 випадках (78,3 %), з них у 2 - вірусні цирози печінки (14,3 %), а у 34 -хронічний гепатит В (73,9 %), причому у 3 (6,5 %) - з мінімальною активністю процесу, а у решти 31 (67,4 %) - в неактивній фазі. Тільки у 10 осіб (21,7 %) зареєстровано стан “здорового” HBsAg-нociйcтвa, що є відносним, бо проведеними дослідженнями неможливо виключити зміни в печінці на субклінічному та ультраструктурному рівні.

У 17 (63,0 %) хворих на ХБ з наявністю анти-НВс у сироватці крові виявлено хронічні захворювання печінки, які вкладались в картину хронічного гепатиту В в неактивній фазі.

Отже, у хворих наХБ у поєднанні з НВУ-інфекцією значно частіше уражалась печінка, очевидно, у звуязку з гепатотропною дією НВУ. Особливо яскраво це було виражене у НВзА£-носіїв, що вказує на активний інфекційний процес.

Таблиця 1 - Біохімічні показники крові у хворих на хронічний бронхіт (М±т)

Показник, од. вимірювання Хворі на хронічний бронхіт

Нсінфіковані НВУ НВ*А§(+) Анти-НВс(+)

Заг. білірубін, мкмоль/л 16,90±0,48 24,48±3,30* 19,54+1,13*

АлАТ, ммоль/(годхл) 0,37±0,02 0,77+0,09* 0,54+0,08*

АсАТ, ммоль/(годхл) 0,26+0,02 0,49±0,06* 0,53±0,07*

Тимолова проба, од 3,І7±0,35 5,33+0,87* 4,66+0,73*

ЛФ, нмоль/(схл) 1298,20+123,51 4529,47±366,56* 3158,331387,34*

Примітка. * - різниця достовірна порівняно з неінфікованими.

У хворих на ХБ у поєднанні з НВУ-інфекцією в порівнянні з неінфікованими суттєво вищими були рівень загального білірубіну, активність АлАТ, лужної фосфатази та показник тимолової проби

(табл. 1). Ці дані не тільки підтверджують ураження печінки вірусами, але і вказують на більший його ступінь при НВб/^-ємії.

У хворих на ХБ у поєднанні з НВУ-інфекцісю встановлено більшу ШОЕ: 11,15± 1.28 мм/год у НВ5/^-носіїв та 11,70± 1,96 мм/год у антл-НВс-позитивних пацієнтів проти 7,05±0.57 мм/год у неінфіко-ванихНВУ(Р<0,01>

З боку клітинної ланки імунного статусу у хворих на ХБ як без поєднання з НВУ-інфекцією, так і з цим поєднанням (табл. 2) зміни були однотипними і проявлялися у вигляді Т-лімфопенії, зростання частки “неповних” Т-лімфоцитів, зменшення числа імуноре-гуляторних клітин, причому більшою мірою ТЧ-РУК, а також збільшення вмісту О-клітин

Таблиця 2 - Показники імунної системи у хворих на хронічний бронхіт (М±ш)

Показник, од. вимірювання Здорові люди Хворі на хронічний б ронхіт

Неінфіко- вані НВ8АЄ(+) Анти- НВс(+)

Е-РУК. % 67.40±2.20 55.70+0.66* 54,60±0.88* 56.6710.98*

“Неповні”, % 13,10±0,80 20,90+0,68* 21,60±0,78* 19,2110,93*

ТР-РУК, % 50,10+1,80 46,49+0,76* 44,84±0,80* 46,21+1,25

ТЧ-РУК, % 17,20±1,40 8,98+0,45* 10,00+0,57* 10,0710,84*

О-клітиші, % 7,80± 1,20 12,46+0,49* 11,60+0,87* 11,28+0,65*

їй А, г/л 1,3010,05 1,65±0,11 * 1,96+0,16* 2,09±0,23*

І ц М, г/л 4,13±0.13 3,71+0,18* 6,37+0,27* 5,4610,39* **

і є а г/л 3,81 ±0,16 3,07+0.13* 3,56+0,26* 3,8910,36* **

ЦІК, од. оп г. шільн 86,00± 20,00 154,36+ 11,46* 290,21± 31,27** 299,281 31,37* **

Лізоцим, г/л 2,91 ±0,45 1,34+0,10* 1,41+0,12* 1,19+0,13*

Примітки:

1. * - різниця достовірна порівняно з нормою.

2. ** - різниця достовірна порівняно з неінфікованими.

При дослідженні стану гуморального імунітету виявлено, що у хворих на ХБ без поєднання з НВУ-інфекцією спостерігається зниження рівнів сироваткових ^ М та І§ О. Також відмічається збільшення кількості ЦІК в периферичній крові, яке є типовим для загострень ХБ і пояснюється тривалою антигенною стимуляцією внаслідок хронічного запального процесу в бронхах. У хворих на ХБ в поєднанні з НВУ-інфекцісю виявлено гіпергіродукцію сироваткових ^ А та М.

Рівень ^ О у крові у цієї групи осіб не відхилявся від норми. Порівнявши ці показники із такими у хворих на ХБ, не інфікованих НВУ, зрозуміло, що супутня НВУ-інфекція призводить до надмірної продукції імуноглобулінів усіх класів.

Рівень ЦІ К у хворих на ХБ у поєднанні з НВУ-інфекцією був надмірним, причому значно перевищував такий у пацієнтів із ХБ, не інфікованих НВУ.

При вивченні в якості показника, що характеризує стан неспецифічної резистентності організму, рівня сироваткового лізоциму, виявлено, що він був значно нижчий від норми як у хворих на ХБ в поєднанні з НВУ-інфекцією, так і без цього поєднання.

Підсумовуючи вищевикладене, можна відмітити, що наявність у хворих на ХБ супутньої Н ВУ-інфекції накладає свій відбиток на стан імунної системи у вигляді значних порушень у гуморальній ланці імунітету, зокрема, гіперімуноглобулінемії А та М і значного зростання ЦІК. Ймовірно, ці розлади зумовлені тривалою персистенцією вірусу та його антигенів, синтезом специфічних антитіл і неспецифічних імуноглобулінів, що є характерним для НВУ-інфекції. Такі порушення в імунному статусі організму можуть стати сприятливим фактором прогресування захворювання та виникнення його ускладнень.

При дослідженні стану процесів ПОЛ виявлено, що і у хворих на ХБ без поєднання з НВУ-інфекцією, і у пацієнтів з цим поєднанням спостерігається надмірне ПОЛ, про що свідчить значне зростання вмісту МДА і ДК у крові хворих (табл. 3). Це співзвучне з результатами багатьох наукових досліджень. Але в інфікованих ІІВУ, ступінь ПОЛ значно вищий. Свідченням цього є достовірно більший вміст МДА в крові хворих на поєднання ХБ з НВУ-інфекцією. Ці дані підтверджують думку про те, що молекулярним механізмом патогенної дії НВУ є активація ПОЛ біологічних мембран клітин.

При аналізі стану АОЗ організму виявлено пригнічення його активності у всіх хворих на ХБ. Про це свідчило зниження активності СОД і зменшення вмісту вітамінів А та Е в крові. Однак у пацієнтів з поєднанням ХБ і НВУ-інфекції ступінь пригнічення системи АОЗ був достовірно вищим, що вказує на значно більший дисбаланс ПОЛ/АОЗ.

Підсумовуючи вищенаведене, зрозуміло, що у хворих на ХБ в поєднанні з НВУ-інфекцією виявлено значно вищий ступінь надмірного ПОЛ, який поєднується з більшим за вираженістю пригніченням активності системи АОЗ. Вищеназваний дисбаланс, очевидно, спричинений взаємодією НВУ із клітинами організму. Він може стати однією з головних патогенетичних ланок як порушення у функціонуванні імунної системи, так і прогресування ХБ в цілому.

Таблиця 3 - Величина ліпопероксидації та активність антиоксидантного захисту у хворих на хронічний бронхіт (М±ш)

Показник Здорові людн Хворі на хронічний бронхіт

Неінфіковані НВ5Ае(+) Анпі- НВс(+)

МДА,ммоль/;і 2,26±0,02 3,13±0,05* 3,35+0.11* 3,42+0,09* **

ДК, ммоль/л І7,60±0,07 18,43+0,26* 18,75±0,14* 19,1510,18*

СОД, % 10,59+0,15 9,31 ±0,11* 8,67+0,12* ** 8,80+0,14* **

Віт. А, ОД 2,35±0,04 2,2 і ±0,03* 2,19±0,05* 2,20+0,05*

Віт. Е, ОД 20,85+0,30 16,01 ±0,13* 16,36+0,08* 16,19+0,13*

Примітки:

1. * - різниця достовірна порівняно з нормою.

2. ** - різниця достовірна порівняно з неінфікованими.

На сьогодні не викликає сумніву роль продуктів ПОЛ як одного з провідних факторів розвитку ендотоксикозу. Нашими дослідженням)! доведено наявність синдрому ЕІ у всіх хворих на ХБ (табл. 4). На це вказувало статистично достовірне зростання понад норму кількості МСМ(254) у крові та показника ІЗЛК, а також зменшення Ілім. Однак слід відмітити, що у хворих на поєднання ХБ з НВУ-інфекцією ступінь Е1 значно вищий, про що свідчить порівняно більші зміни інтегративних формалізованих показників ЕІ, зокрема, ЛII, ІЗЛК, Ілім та ГПІ. Ймовірно, це пов’язано з порушенням детоксикаційної функції печінки внаслідок ушкодження її НВУ.

Таблиця 4 - Показники ендогенної інтоксикації у хворих на хронічний бронхіт (М±т)

Показник Здорові люди Хворі

Неінфіковані ИВвА^) апти-НВс(+)

ЛИ 0.65+0,18 0,69±0,04 1,16±0,11* ** 1,2710,19* **

ІЗЛК 1,85+0,18 2,32±0,08* 2,8410,23* ** 2,68+0,23

Ілім 0,58+0,03 0,45+0,01* 0,39±0,03* ** 0,38+0,03* **

ГПІ 0,65+0,18 0,71+0,06 1,2210,13* ** 1,2210,16* **

МСМ(254) 0,32+0,01 0,66+0,02* 0,58+0.02* 0,69+0,02*

Примітки:

1, * - різниця достовірна порівняно з нормою.

2. ** - різниця достовірна порівняно з неінфікованими.

Нами досліджена динаміка показників імунної системи, ПОЛ та АОЗ організму у 21 хворого на ХБ із супутньою НВзА§-емією під

впливом традиційної терапії. Обстеження до лікування цим хворим проводились в перші дні перебування в стаціонарі. Повторні обстеження були здійснені перед випискою пацієнтів із стаціонару, через два тижні лікування.

У традиційне комплексне лікування хворих на ХБ в поєднанні з НВУ-інфекцією входили антибактеріальні середники (переважно антибіотики тетрациклінового ряду, макроліди, напівсинтетичні пеніциліни, які призначались в середньотерапевтичних дозах протягом 5-7 днів), бронхолітики (метилксантини, Ь -адреноміметики, холінолітики), му-колітики, солі кальцію, нестероїдні протизапальні препарати. При важких ступенях бронхіальної обструкції використовували глюкокорти-коїди (переважно в мінімальних терапевтичних дозах), при формуванні ХЛС - периферичні вазодилятатори, сечогінні засоби, солі калію.

Ефективність традиційного лікування хворих на ХБ оцінювали за ступенем його впливу на імунну систему, активність ПОЛ і систему АОЗ організму, оскільки саме ці процеси мають вирішальне значення в патогенезі виникнення і прогресування запального процесу в бронхах. Дані таблиці 5 свідчать про те, що загальноприйнята терапія ХБ не вела до нормалізації імунного статусу організму. Зокрема, залишались без змін порушення вмісту регуляторних субпопуляцій Т-клітин, особливо ТР-РУК та розлади в гуморальній ланці імунітету (гіперімуноглобулінемія класів А та М, а також надмірний рівень ЦІК). Дещо збільшувалася, але не до норми, загальна кількість Е-РУК та зменшувалася частка “неповних” Т-клітин, та все ж таки не до величини такої у здорових людей.

При вивченні впливу загальноприйнятої терапії на показники активності ПОЛ також не виявлено суттєвого зниження рівнів МДА і ДК у крові хворих на ХБ у поєднанні з НВУ-інфекцією. З боку АОЗ після традиційного лікування є тенденція до рост>' активності СОД, однак різниця статистично недостовірна. Також загальноприйняте лікування ХБ не сприяло елімінації HBsAg з периферичної крові у його носіїв.

Вищевикладене свідчить про відносно низьку ефективність традиційного лікування у випадку поєднання ХБ з НВУ-інфекцією і вказує на потребу використання в комплексній терапії засобів, які мали б іму-нотропну, антиоксидантну і противірусну дію.

У поєднанні зі загальноприйнятим лікуванням 20 хворих наХБ із супутньою НВзА§-смією отримували ізопринозин. Цей засіб має підтверджену в експерименті та клініці імуномодулюючу та противірусну дію, а також завдяки подібності своєї молекули до рибоксину здатний поліпшувати обмінні процеси в міокарді та печінці. Препарат призначали по 400 мг 3 рази на добу протягом 14 днів. Групи

хворих, які отримували традиційну терапію і комплексне лікування із застосуванням ізопринозину, були репрезентативними за віком, статтю, тривалістю захворювання на ХБ, а також за змінами імунних показників й рівнем ПОЛ та активністю АОЗ організму.

Таблиця 5 - Ефективність традиційної терапії при лікуванні хворих на ХБ з супутньою HBsAg-eмiєю (М±ш)

Показник, одиниці вимірювання Здорові люди, п=30 Хворі, п=21

До лікування Після лікування

Е-РУК, % 67,40±2,20 54,57±1,52* 58,60±0,91 * **

Еа-РУК, % 38,30±0,50 38,95±1,50 38,90+1,30

“Неповні”, % 13,10±0,80 20,76±0,97* 17,38±0,89* **

ТР-РУК, % 50,10±1,80 45,14±1,25* 47,14±1,1В

ТЧ-РУК, % 17,20±1,40 9,09±0,65* 11,28±1,06*

О-клітини, % 7,80±1,20 12,38±1,00* 11,23±0,75*

І є А, г/л 1,30±0,05 2,10+0,25* 2,47±0,25*

Ід М, г/л 4,13±0,13 5,83±0,51* 5,37±0,51*

їй в, г/л 3,8 і ±0,16 3,48+0,11 2,93±0,25* **

Т ТІ 1/* ЛП ЛГІТ І1іі:п [І 1-І, 114. 1/111. іід,иіиіі па4-ОЛ ПА Л І к '>С4-'7'7 'ІП* *Т 1 ( 1 / ОІП П<4ЛО **

Лізоцим, г/.ч 2,91 ±0,45 1,53+0,25* 1,46±0,14*

МДА,ммоль/л 2,26±0,02 3,33±0,11* 3,08+0,10*

ДК, ммоль/л 17,60+0,07 18,70±0,15* 18,48±0,17*

СОД, % 10,59±0,15 8.80±0,16* 9,19±0,14*

Примітки:

1. * - різниця достовірна порівняно з нормою;

2. ** - різниця достовірна порівняно із даними до лікування.

Відмічено позитивний вплив ізопринозину на клінічний перебіг

захворювання у вигляді більш раннього зникнення кашлю, задишки і болючості в правому підреберуї.

При дослідженні впливу ізопринозину на показники клітинного імунітету хворих на ХБ у поєднанні з НВУ-інфекцією (табл. 6) виявлено достовірне зростання кількості Е-РУК, хоча цей показник все-таки не досяг норми. Також зареєстровано збільшення фракції Еа-РУК та нормалізацію вмісту ТР-РУК. Внаслідок дії ізопринозину спостерігалася тенденція до зменшення чмсла “неповних” Т-клігин. Під впливом ізопринозину нормалізувалася кількість 0-клітин. Можна припустити, що зменшення вмісту малодиференційовашіх Т-клітин (нульових та неповних) відбувається за рахунок поліпшення дозрівання і диференціювання Т-лімфоцитів. На користь цього свідчить зростання фракції Еа-РУК та ТР-РУК.

Таблиця 6. - Ефективність комплексного лікування із використанням ізопринозину у хворих на ХБ із супутньою HBsAg-eмiєю (М±ш)

Показник, од. вимірювання Здорові люд», п=30 Хворі,п=20

до лікування після лікування

Е-РУК, % 67,40±2,20 54,00±1,47* 60,70±1,04* **

Еа-РУК, % 38,30+0,50 35,5211,35* 42,1511,25***

“Неповні”, % 13,І0±0,80 21,52±1,15* 18,70±1,15*

ТР-РУК, % 50,10±1,80 43,2611,33* 47,45±0,99**

ТЧ-РУК, % 17,20±!,40 10,63±0,88* 12,70+1,16*

О-КЛІТИПИ, % 7,80±1,20 13,05+1,16* 9,80+0,58**

^ А, г/л 1,30±0,05 1,93+0,19* 1,49±0,15

їй М, г/л 4,13±0,13 6,81 ±0,35* 3,60±0,27**

^ 0, г/л 3,81+0,16 4,03+0.48 2,93+0,18* **

ЦІК, од.опт.щільн. 86,00+20,00 401,37±63,93* 104,25±15,06**

Лізоцим, г/л 2,91 ±0,45 1,52±0,17* 2,01 ±0.18

МДА,ммоль/л 2,26±0,02 3,50±0,12* 2,82±0,08* **

ДК, ммоль/л 17,60±0,07 18,76±0,20* 17,98±0,15* **

Ґ '(Л п ол /и І0,59±0,15 8,63±0,16* 10,17±0,19**

Примітки: .

1. * - різниця достовірна порівняно з нормою;

2. ** - різниця достовірна порівняно із даними до лікування.

Після комплексного лікування хворих на ХБ у поєднанні з НВУ-інфекцією із застосуванням ізопринозину виявлено нормалізацію рівнів І§ А та 1% М, а також ЦІК. Ймовірно, цей препарат мас здатність зменшувати поліклональну активацію В-лімфоцитів, спричинену вірусними антигенами. Можливо, це здійснюється як через безпосередній вплив на В-клітини, так і через противірусні механізми дії препарату, які в кінцевому результаті ведуть до елімінації антигенів НВ V з організму. Під впливом цього засобу зростав майже до норми і вміст сироваткового лізоциму, що вказувало на підвищення неспецифічної резистентності організму. Вищевикладене підтверджує імуномодулюючі властивості ізопринозину.

При аналізі динаміки показників рівня ПОЛ та АОЗ організму під впливом ізопринозину у хворих на ХБ у поєднанні з НВУ-інфек-цією виявлено достовірне зменшення вмісту МДА і ДК та нормалізацію активності СОД у крові. Отримані результати свідчать про часткове усунення дисбалансу ПОЛ/АОЗ, що має позитивний вплив на

перебіг захворювання. Очевидно, ізопринозин здатний перехоплювати вільні радикали, що стимулюють надмірну ЛПО, і завдяки цьому і проявляється його антцоксидний ефект.

У 8 хворих (40,0 %) після застосування ізопринозину настільки знижувалася концентрація HBsAg в периферичній крові, що він не виявлявся методом ІФА. Це підтверджує противірусну ефективність препарату, яка, вірогідно, реалізується через імунні і прямі противірусні механізми. Відомо, що хронічні форми НВУ-інфекції малочутливі до загальноприйнятої противірусної терапії, тому отримані нами результати дії ізопринозину на НВУ мають практичну цінність для розробки нових методів лікування хронічних форм НВУ-інфекції на тлі супутньої патології.

Ефективність традиційного лікування ХБ, тобто покращення стану хворого, у випадку поєднання його з НВУ-інфекцією становила 84,8 %, а при застосуванні ізопринозину цей показник досягав 100,0 %.

Таким чином, використання ізопринозину в комплексному лікуванні хворих на ХБ у поєднанні з НВУ-інфекцією с доцільним завдяки його більшій ефективності, порівняно з традиційною терапією.

ВИСНОВКИ

1. Частота HBsAg-нociйcтвa у хворих на хронічні бронхіти в Тернопільській області становить 28,9 %, що значно перевищує його виявлення у здорових (0,99 %).

2. У хворих на хронічний бронхіт в поєднанні з НВУ-інфекцією зареєстровано частіший розвиток ускладнень, ніж у неінфікованнх вірусом гепатиту В, зокрема, дихальної недостатності II ступеня (у 73,9 % НВя/\§-носіїв проти 50,0 % у неінфікованнх вірусом гепатиту В) і хронічного легеневого серця (у 23,0 % НВ5А§-носіїв і 33,3 % анти-НВс-пози-тнвних пацієнтів проти 13,9 % у неінфікованнх вірусом гепатиту В).

3. У 73,9 % хворих на хронічний бронхіт із супутньою HBsAg-емією і у 63,0 %-з наявністю анти-НВсу крові спостерігаються клінічні прояви хронічного гепатиту В. Зокрема, виявлено збільшення печінки, ущільнення її та болючість при пальпації; відносно вищі, ніж у хворих на хронічні бронхіти, не інфікованих НВУ, вміст загального білірубіну, активність аланінамінотрансферази, аспартатамінотрансферази, лужної фосфатази та показника тимолової проби у сироватці крозі.

4. Наявність супутньої НВУ-інфекції у хворих на хронічний бронхіт зумовлює підвищення показників сироваткових імуноглобулі-нів класів А і М. У хворих на хронічний бронхіт рівень циркулюючих імунних комплексів майже вдвічі вищий за норму, а при поєднанні

захворювання з ІІВУ-інфєкцісіо виявляється більш інтенсивний приріст циркулюючих імунних комплексів.

5. У хворих на хронічні бронхіти в поєднанні з НВУ-інфекцією спостерігається більший дисбаланс між перекисним окисленням ліпідів і антиоксидантним захистом організму та більший ступінь ендоток-семії, ніж у пацієнтів з хронічними бронхітами, не інфікованими вірусом гепатиту В.

6. Застосування ізопринозину в лікуванні хворих на хронічний бронхіт у поєднанні з НВУ-інфекцією сприяє елімінації HBsAg з периферичної крові, усуненню розладів імунного гомеостазу і зменшує дисбаланс між ліпопероксидацією та антиоксидантним захистом організму.

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

1. У хворих на хронічні бронхіти при наявності ознак ураження печінки рекомендується досліджувати кров з метою виявлення антигенів вірусу гепатиту В і антитіл до них.

2. Хворих на хронічний бронхіт із підвищеним рівнем сироваткових імуноглобулінів класів А і М та циркулюючих імунних комплексів у крові слід обстежувати для виявлення хронічних форм НВУ-інфекції.

3. В комплексному лікуванні хворих на хронічні бронхіти в поєднанні з НВУ-інфекцією рекомендується застосовувати ізопринозин по 400 мг тричі на добу протягом двох тижнів.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ НАУКОВИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Баб’як Н.І. Особливості клінічного перебігу хронічного бронхіту в поєднанні з НВУ-інфекцією // Вестник проблем биологии и медицины.- Харьков, 1997,- Вып. 8.- С. 9-13.

2. Баб’як Н.І. Стан імунної системи у хворих з поєднанням хронічного бронхіту та НВУ-інфекції // Вісник наукових досліджень.-

1998,- №5-6.- С. 52-53.

3. Баб’як Н.І. Показники клітинного імунітету у хворих на хронічні бронхіти // Вісник наукових досліджень,- 1999,- №1-2.- С. 82-83.

4. Андрейчин М.А., Баб’як Н.І. Позапечінкові прояви НВУ-інфекції // Вісник наукових досліджень,- 1999,- №3,- С. 6-8.

5. Андрейчин М.А., Баб’як Н.І. Клінічні аспекти поєднання хронічного бронхіту з НВУ-інфекцією // Інфекційні хвороби.- 1999.- №2.-С. 19-24

6. Єпішин А.В., Баб’як Н.І., Корда М.М. Вплив ізопринозину на рівень ліпопероксидації і стан антиоксидантного захисту організму

у хворих на хронічний бронхіт, поєднаний з HBV-інфекцією // Медична хімія,- 1999.- №1,- С. 90-92.

7. Особливості протікання хронічного бронхіту у людей похи-

лого віку /ГоликЄДО.,Єпішин А.В., Гульовська Н.В., Никитюк Н.Г., Бабуяк Н.І. // Матеріали наукової конференції “Досягнення і перспективи клінічної та експериментальної медицишГ.-Тернопіль, 1995.-Ч.І.- С: 46-47. ' '■

8. Баб’як Н.І., Никитюк Н.Г. Особливості протікання хронічних неспецифічних захворювань легень у людей похилого віку // Збірник тез кращих студентських робіт.-Тернопіль, 1995.- С. 81-83.

9. Андрейчин М.А., Баб’як Н.І., Никитюк Н.Г. Зміни імунного статусу у хворих на хронічні бронхіти з супутньою HBs-антигенемією // Матеріали наукової конференції “Актуальні питання морфології”,-Тернопіль, 1996,- Т.І.- С. 54-55.

10. Баб’як Н.І. Аналіз інфікованості вірусом гепатиту В хворих на хронічні бронхіти // Збірник статтей XXXIX підсумкової наукової конференції студентів і молодих вчених медінституту,- Тернопіль, 1996,- С. 3-4.

11. Єпішин А.В., Баб’як Н.І., Никитюк Н.Г. Показники імунної системи у хворих на хронічні бронхіти // Матеріали ювілейної науково-практичної конференції, присвяченої 75-річчю кафедри терапії-] Київської медичної академії післядипломної освіти “Актуальні проблеми внутрішньої патології та післядипломної підготовки лікарів-терапевтів”,- Київ, 1996.- С. 71-72.

12. Баб’як Н.І. Величина ліпопероксидаціїта ендогенної інтоксикації в хворих на хронічні бронхіти в поєднанні з HBV-інфекцією // Тези доповідей 1 Міжнародного медичного конгресу студентів і молодих вчених,-Тернопіль, 1997.-С. 335.

13. Єпішин А.В., Баб’як Н.І. Стан імунної системи у хворих на хронічні бронхіти //Business Information.- 1998.- №34,- С. 5-7.

14. Баб’як Н.І. Стан гуморальної ланки імунітету у хворих на хронічні бронхіти // Матеріали XLI підсумкової наукової конференції “Здобутки клінічної та експериментальної медицини”,- Вип.З.-Тернопіль: “Укрмедкнига”, 1998.-С. 13-16.

15. Єпішин А.В., Баб’як Н.І. Частота поєднання хронічного бронхіту з HBV-інфекцією // Матеріали наукових праць II з’їзду фти-зіатрів і пульмонологів України.- Київ, 1998.- С. 113.

16. Єпішин А.В., Баб’як Н.І., Никитюк Н.Г. Ураження печінки у хворих на обструктивні та необструктивні бронхіти //Тези X1L з’їзду терапезтів України.- Київ, 1998.- С. 11-12.

17. Баб'як Н.І. Показники ліпопероксидації та ендогенної інтоксикації у хворих на хронічний бронхіт у поєднанні з НВУ-інфекцією // Матеріали ХЫ1 підсумкової наукової конференції Здобутки клінічної та експериментальної медицини”,-Вип.4,-Тернопіль: “Укрмедкнига”,

1999,- С. 22-26

АНОТАЦІЯ

Баб‘як Н.І. Особливості перебігу та лікування хронічного бронхіту в поєднанні з НВУ-інфекцією.- Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.02 - внутрішні хвороби.- Івано-Франківська державна медична академія, Івано-Франківськ, 1999.

Дисертацію присвячено вивченню особливостей перебігу хронічного бронхіту в поєднанні з НВУ-інфекцією. Встановлено, що в осіб, інфікованих вірусом гепатиту В, хронічний бронхіт перебігає важче, спостерігається більша частота ускладнень, частіше виявляється супутнє ураження печінки. Виявлено порівняно більші розлади гуморальної ланки імунітету, вищу ліпопероксидацію і нижчу активність системи антиоксидантного захисту організму та ступінь ендотоксемії.

Запропоновано застосування в комплексному лікуванні хворих на хронічний бронхіт із супутньою НВзА§-емією ізопринозину, призначення якого в добовій дозі 1200 мг протягом двох тижнів сприяє елімінації HBsAg з крові хворих, усуненню порушень у гуморальній ланці імунітету й зменшенню дисбалансу між ліпопероксидацією та антиоксидантним захистом організму.

Ключові слова: хронічний бронхіт, НВУ-інфекція, імунна система, ліпопероксидація, антиоксидантний захист, ендотоксемія, ізопринозин.

АННОТАЦИЯ

Бабяк Н.И. Особенности течения и лечения хронического бронхита в сочетании с НВУ-инфекцией.- Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.02 - внутренние болезни,- Ивано-Фран-ковская государственная медицинская академия, Ивано-Франковск, 1999.

Обследовано 159 больных хроническим бронхитом на наличие маркеров вируса гепатита В в периферической крови. У 46 (28,9%) из них обнаружено HBsAg, что значительно превышает уровень инфицированное™ здоровых доноров (0,99 %). Еще у 27 больных (17,0 %) обнаружено анти-НВс в сыворотке крови при отсутствии НВзА§.

Проведено комплексное исследование клинического течения

хронического бронхита при сочетании его с НВУ-иифекцией, а также показателей иммунной системы, процессов перекисиого окисления липидов, активности системы антиоксидантной защиты организма и уровня эндотоксемии.

Обнаружено, что хронический бронхит в случае сочетания с НВУ-инфекцией имеет более тяжелое течение. Чаще наблюдаются осложнения, в частности, дыхательная недостаточность II степени н хроническое легочное сердце. Также намного чаще обнаружены клинические признаки заболевания печени (увеличение органа, уплотнение и болезненность при пальпации, относительно большие уровни общего билирубина, аланинаминотрансферазы, аспартатаминотран-сферазы, щелочной фосфатазы и показателя тимоловой пробы.

При изучении показателей клеточного иммунитета обнаружены Т-лимфопения, увеличение доли “неполных” Т-клеток, уменьшение количества теофиллинчувствительных лимфоцитов и увеличение содержания нулевых клеток, которые наблюдались как у больных на хронический бронхит в сочетании с НВУ-инфекцией, так и у пациентов, не имеющих маркеров вируса гепатита В. Со стороны гуморального звена у больных на хронический бронхит без сочетания с НВУ-инфекцией наблюдалось умеренное снижение уровней сывороточных иммуноглобулинов классов М и в и повышение содержания циркулирующих иммунных комплексов в крови. При сопутствующей НВУ-инфекции обнаружено повышение уровней сывороточных иммуноглобулинов классов А и М, а содержание иммуноглобулина в практически не отличалось от нормы. Также значительно повышалось количество циркулирующих иммунных комплексов в крови. Содержание сывороточного лизоцима было сниженным у всех пациентов с хроническим бронхитом, независимо от наличия НВУ-инфекции.

У всех обследованных больных наблюдалась патологическая активация процессов перекисного окисления липидов, о чем свидетельствовало увеличение в крови содержания малонового диальдегида и диеновых коньюгатов, а также угнетение активности системы антиоксидантной защиты организма, в частности, снижение активности супероксиддисмутазы и уменьшение количества витаминов А и Е в крови. Но у пациентов с хроническим бронхитом в сочетании с НВУ-инфекцией обнаружен более глубокий дисбаланс между липо-пероксидацией и антиоксидантной защитой.

Также у всех больных на хронический бронхит имела место эндотоксемия, о чем свидетельствовали увеличение содержания в крови молекул средней массы и изменения интегративных формализированных

показателей эндогенной интоксикации. Но у пациентов с хроническим бронхитом в сочетании с НВУ-инфекцией эти показатели изменялись более значительно.

Традиционное лечение хронического бронхита у 21 больного с сопутствующей НВзА§-емией существенно не влияло на состояние иммунной системы, активность процессов перекисного окисления липидов и антиоксидантной защиты. Оставались нарушения содержания иммунорегуляторных клеток и расстройства гуморального звена (гипериммуноглобулинемия классов А и М и повышенный уровень циркулирующих иммунных комплексов). Только незначительно увеличивалось общее количество Т-лимфоцитов и уменьшалась доля “неполных клеток”. Традиционное лечение также не уменьшало дисбаланс между липопероксидацией и антиоксидантной защитой организма и не влияло на наличие HBsAg в периферической крови.

В комплексном лечении 20 больных на хронический бронхит с сопутствующей HBsAg-eмиeй применялся изопринозин в суточной дозе 1200 мг на протяжении двух недель. Согласно данным литературы, изопринозин является активным иммуномодулирующим и противовирусным средством.

Обнаружено положительное влияние этого препарата на клиническое течение заболевания в виде более раннего уменьшения кашля, одышки и болезненности в правом подреберье.

У леченных изопринозином наблюдались увеличение общего количества Т-лимфоцитов и фракции “активных” клеток, нормализация содержания теофиллинрезистентных Т-лимфоцитов и нулевых клеток, а также уровней сывороточных иммуноглобулинов классов А и М и содержания циркулирующих иммунных комплексов. Практически нормализировался и уровень сивороточного лизоцима. Также применение изопринозина содействовало снижению активности процессов лнпопероксидации и увеличению антиоксидантной защиты организма.

У 8 больных (40,0 %) после лечения изопринозином обнаружено исчезновение HBsAg с периферической крови, что подтверждает противовирусные свойства препарата. Вышеизложенное свидетельствует о целесообразности применения изопринозина в комплексном лечении больных на хронический бронхит в сочетании с НВУ-инфекцией.

Ключевые слова: хронический бронхит, НВУ-инфекция, иммунная система, липопероксидация, антиоксидантная защита, эндотоксемия, изопринозин.

ANNOTATION

BabjakN. I. The Peculiarities of Duration and Treatment of Chronic Bronchitis and HBV-infection Combination.- Manuscript.

Thesis for obtaining scientific degree of the candidate of medical sciences in the speciality 14.01.02. - Internal disease.- The Ivano-Frankivsk Medical Academy, Ivano-Frankivsk, 1999.

The dissertation is devoted to studing of the peculiarities of duration of chronic bronchitis and HBV-infection combination. The people with HBV-infection appeared to have had the more hard duration of chronic bronchitis, a lot of compications and more frequent defeat of hepar. The more considerable changes of humoral immunity, disfunction of lipid peroxidative and antioxidative system, degree of cndotoxemia were defined.

Make use of izoprinozine in doses 1200 mg during 2 weeks in complex treatment patients with chronic bronchitis and HBsAg in blood. That is contribute to eliminate HBsAg from blood, to remove changes in humoral immunity and decrease the disfunction of lipid peroxidative and antioxidative system.

Key words: chronic bronchitis, HBV-infection, immune system, Iipoperoxidation, antioxidative resistance, endotoxemia, izoprinozine.

Підписано до друку 11.11.99. Формат 60x84/16. Папір офсетний №1. Гарнітура Times New Roman Суг.

Друк офсетний. Ум. друк. арк. 1,40. Обл. - вид. арк. 1,36. Наклад 100 пр. Зам. № 193

Оригінал-макет підготовлений у відділі комп’ютерної верстки видавництва “Укрмедкнига”.

Україна, 282001, м. Тернопіль, майдан Врлі, 1. Надрукозано в друкарні видавництва “Укрмедкнига”. Україна, 282001, м. Тернопіль, майдан Волі, 1.