Автореферат и диссертация по медицине (14.00.14) на тему:Модифицирующие эффекты гликоаминов на агрегационные и адгезивные свойства опухолевых клеток и функции иммунокомпетентных клеток in vitro

р Г Б ОД

1 п АПР 1995

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ ,

ІНСТИТУТ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОЇ ПАТОЛОГІЇ, ОНКОЛОГІЇ ТА РАДІОБІОЛОГІЇ ім. Р.0.КАВЕЦЬКОГО

На правах рукопису

ДЕНИСЕВИЧ Тетяна Володимирівна

МОДИФІКУЮЧІ ЕФЕКТИ ГЛІКОАШНІВ НА АГРЕГАЦІЙНІ ТА АДГЕЗИВНІ ВЛАСТИВОСТІ ПУХЛИННИХ КЛІТИН ТА ФУНКЦІЇ ІМУНОКОШ1ЕТЕНТНИХ КЛІТИН IN VITRO.

14.00.14 - ОНКОЛОГІЯ

АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата біологічних наук

Київ-1995

Дисертацією є рукопис

Роботу виконано в Інституті експериментальної патології, онкології та радіобіології ім. Р. Є.Кавецького Науковий керівник - доктор біологічних наук, проф. Н.М.Бережна Офіційні опоненти: доктор біологічних наук А.Л.Воронцова;

кандидат медичних наук В.М.Юдін.

Провідна установа - Київський державний інститут

удосконалення лікарів МСЗ України.

Захист відбудеться __________ 1995 р. о 13 годині ЗО хв. на

засіданні спеціалізованої вченої ради Д 016.38.01 в Інституті експериментальної патології, онкології та радіобіології ім. Р. Є. Кавецького НАН України (252022 м.Київ, вул. Васильківська, 45).

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці інституту Автореферат розісланий___________ 1995 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, кандидат біологічних наук

Ю.В.Яніш

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність проблеми . На сьогоднішній день відомо, що в низькомолекулярній фракції сироватки крові тварин та людини містяться різні сполуки, що містять вуглеводи, зокрема, так звані аміноглікокон'югати (глікоаміни). Концентрація глікоа-мінів значно підвищується у плазмі крові хворих із злоякісними новоутвореннями і тварин з різними формами неоплазії. Припускається, що рівень накопичення глікоамінів у крові може відображати динаміку пухлинного процесу (Глінський Г.В., 1982). Аналіз хімічного складу та структури глікоамінів показав, що вони є кон'югатами вуглеводів С моно-, ді- і три-цукридів) та амінокислот на основі складноефірних зв'язків (Лінецький М.Д., 1992). У молекулах глікоамінів визначаються вільні аміногрупи амінокислот, реакційноздатні угрупування амінокислотних радикалів, активні кето- і альдегідні групи вуглеводів. Така структура і наявність вуглеводних молекул у складі глікоамінів забезпечує їм високу біологічну активність, що дає підстави припускати можливість залучення цих сполук до міжклітинних взаємодій. Однак на сьогоднішній день інформація про біологічні властивості глікоамінів обмежена і стосується, загалом, їх властивості модифікувати пептид-но'-білкове сполучення у плазмі (Qlinsky G.V., 1989). Питання про вплив глікоамінів на пухлинні і імунокомпетентні клітини, а також на їх взаємодію залишається не дослідженим. У зв’язку з цим метою даного дослідження було вивчення впливу глікоамінів на агрегаційні та адгезивні властивості пухлинних клітин, функціональну активність імунокомпетентних клі-

тин людини і тварин паралельно з виявленням можливих механізмів дії цих сполук на вказані клітини. Для досягнення поставленої мети необхідно було вирішити такі завдання:

1.Вивчити вплив глікоамінів сироватки крові тварин з пухлинами та хворих із злоякісними новоутвореннями на агрегацію та адгезію, сфероїдоутворення пухлинних клітин тварин та людини.

2.Вивчити вплив глікоамінів на функціональну активність іму-нокомпетентних клітин тварин та людини (мітоген-, ІЛ-2-, антиген-індуковану проліферацію, продукцію ІЛ-2, природну кілерну активність).

3.Вивчити дію глікоамінів на лектиноподібні структури пухлинних та імунокомпетентних клітин.

Наукова новизна роботи. Вперше досліджено вплив глікоамінів сироватки крові тварин з пухлинами та онкологічних хворих на агрегаційні, міграційні, сфероїдоутворюючі властивості пухлинних клітин людини і тварин та показано, що глікоаміни пригнічують агрегацію пухлинних клітин людини у суспензійній культурі, ріст та утворення сфероїдів клітинами експлантатів пухлин у дослідах in vitro. При дослідженні впливу глікоамінів на функціональну активність імунокомпетентних клітин виявлено супресивний ефект на мітоген-, ІЛ-2- і антиген-інду-ковану проліферацію, продукцію ІЛ-2, природну кілерну активність лімфоцитів тварин та людини in vitro. Вперше було показано, що можливим механізмом зазначеної біологічної дії глікоамінів може бути модифікація глікоамінами лектиноподіб-них структур поверхневих мембран пухлинних та імунокомпетентних клітин.

Практична цінність роботи. Одержані дані про біологічну активність глікоамінів, а також знання їх структури, фізи-ко-хімічних та біохімічних властивостей можуть бути використані при визначенні підходів до терапії злоякісних новоутворень, заснованих на утворенні та використанні синтетичних структурних аналогів глікоамінів, які мають направлену анти-метастатичну дію.

Апробація роботи. Матеріали дисертації доповідались і обговорювались на науковій конференції молодих вчених Інституту експериментальної патології, онкології та радіології ім. Р.Є.кавецького НАН України (Київ, 1992, 1993, 1994). Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 4 роботи. Обсяг і структура роботі. Дисертація викладена на 178 сторінках машинописного тексту, включає вступ, огляд літератури, матеріали і методи дослідження, результати власних досліджень, закінчення, висновки, показчик літератури; ілюстрована 18 таблицями і 26 малюнками. Бібліографічний показчик вмішує 58 джерел вітчизняних і 198 зарубіжних. Декларація про особистий внесок та положення, що виносяться на захист. В результаті проведених досліджень автором були одержані дані про біологічний вплів глікоамінів сироватки крові пухлиноносіїв на пухлинні та імунокомпетентні клітини тварин та людини; виявлено один з можливих механізмів дії глікоамінів на вказані клітини. Одержані дані можуть бути використані при визначенні нових підходів до терапії злоякісних новоутворень. Узагальнюючи результати проведеного дослідження, доцільно запропонувати на захист такі положення:

1. Глікоаміни сироватки крові пухлиноносіїв пригнічують аг-

регадію клітин перевивної меланоми мишей В16 і пухлин щитовидної залози та меланоми шкіри людини in vitro.

2. Глікоаміни справляють інгібуючий вплив на функціональну активність імунокомпетентних клітин мишей та людини, що проявляється у пригніченні проліферативної відповіді клітин на ФГА, ІЛ-2 і опромінені пухлинні клітини, у пригніченні продукції ІЛ-2 та природної кілерної активності.

3. У реалізації біологічної дії глікоамінів певно беруть участь поверхневі структури клітин, яким притаманна лек-тіноподібна активність.

ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріал та методи дослідження. Матеріалом дослідження були пухлинні клітини людини, одержані від 37 хворих із злоякісними та доброякісними новоутвореннями щитовидної залози, меланомою шкіри ; аутологічні мононуклеари периферійної крові (МПК) 25 хворих, МПК 15 практично здорових осіб; клітини експериментальної пухлини мишей - меланоми В16; лімфоцити лімфатичних вузлів (ЛЛВ) мишей лінії BALB/c з МХ-перевивною рабдоміосаркомою; ЛЛВ інтактних мишей лінії С57ВІ. Патогіс-тологічне дослідження пухлин людини було проведено у пато-морфологічній лабораторії УкрНДІ онкології та радіологи МОЗ України.

Глікоаміни було одержано з пулу сироваток крові 20 хворих із злоякісними новоутвореннями щитовидної залози і меланоми шкіри, 15 практично здорових осіб, 12 хворих доброякісними новоутвореннями щитовидної залози, а також з пулу сироваток крові 55 мишей з меланомою В16 і 40 інтактних тварин.

В експериментах було використано 280 мишей - самців лінії С57В1 та 50 мишей-самців лінії BALB/c у віці 2-2.5 місяців, які було розпліджено у віварії IE3I0P НАН України. Виділення глікоамінів з сироватки крові проводили, використовуючи стандартну комбінацію методів ультрафільтрації, хроматографії низького тиску та високоефективної рідинної хроматографії (Глінський Г.В., 1986; Глінський Г.В., 1987).

Лімфоцити мишей виділялі за допомогою гомогенізатора Поттера з лімфатичних вузлів і тімусу, макрофаг-лімфоцитарні агрегати - з селезінки. Виділення МПК з периферійної крові людини здійснювали у градієнті густини фікол-верографіну. Для одержання суспензії ізольованих пухлинних клітин проводили ферментативну дезагрегацію пухлинної тканини, використовуючи розчини трипсину ("СПОФА", Чехія), колагенази ("Sigma", США). Для вивчення впливу глікоамінів на агрегаційні та адгезивні властивості клітин використовували метод короткотермінового культивування пухлинних клітин у суспензійній культурі (Steur A.F., 1977). Глікоаміни додавали до інку-

баційного середовища в обсязі ЗО Z; у контрольні ямки додавали ембріональну телячу сироватку (ETC) у такій самій кількості. Клітини культивували у повному середовищі RPMI-1640 ("Sigma", СІЛА) у 24-ямкових планшетах ("Nunc", Данія) на протязі 72 год при 37 °С та 5 % СОо. Кількісний аналіз агрегації проводили на основі обліку лише агрегатів правильної сферичної форми.

Експлалтати пухлин одержували з операційного матеріалу і культивували у подвійних дифузійних камерах у 24-ямкових планшетах на протязі 5 діб. По закінченні культивування

фільтри дифузійних камер забарвлювали гематоксиліном за Карачі, готували тотальні препарати. Результати культивування пухлинних експлантатів та ізольованих пухлинних клітин оцінювали за морфологічною картиною росту, враховуючи здатність пухлинних клітин утворювати сфероїди - тривимірові колоніє-подібні структури.

Проліферативну відповідь лімфоцитів на ФГА і ІЛ-2 визначали за рівнем включення 3Н-тімідіну після активації міто-геном чи -ІЛ-2 на сцинтиляційному лічильнику ("Beckman", США). ФГА ("Sigma",США) використовували в дозі 5 мкг/мл, ІЛ-2 ("Cetus",CIJlA) - в дозі 250 МО/мл. Для вивчення впливу на проліферативну відповідь лімфоцитів глікоаміни (ЗО X від ■загального обсягу інкубаційного середовища) додавали у різних варіантах: а) попередня інкубація клітин у присутності

глікоамінів на протязі 24 год з подальшим додаванням ФГА або ІЛ-2; б) одночасна інкубація клітин з глікоамінами та ФГА або ІЛ-2; в) спочатку лімфоцити активували ФГА (8, 24 і 48

год) чи ІЛ-2 (24 год), а потім додавали глікоаміни. Дані дослідів подано у вигляді відносних показників (індексів) -відношення різниці між відповідними величинами у контролі та досліді до контролю, що виражено у процентах.

Антигенспецифічну проліферативну відповідь лімфоцитів лімфатичних вузлів мишей вивчали за радіометричним методом на підставі проліферації in vivo лімфоцитів лімфовузлів, ре-гіонарних до місця введення опромінених у дозі 50 Гр клітин МХ-перевивної рабдоміосаркоми. Дослідження виконувались на мишах лінії BALB/c. Тваринам дослідної групи одночасно з опроміненими пухлинними клітинами вводили внутрішньовенно по

0.3 мл хроматографічно-очищенних глікоамінів. Облік реакції проводили через 5 діб; на підставі параметрів клітинності і питомого включення 3Н-т1мідіну обчислювали органний показник (Юдін В.М., 1984). Рівень супресорної активності глікоамінів оцінювали по вираженому в % індексу супресії - відношенню різниці органних показників контрольних і дослідних груп тварин до органного показника в контрольних групах.

Рівень продукції ІЛ-2 лімфоїдними клітинами враховували за здатністю супернатантів ФГ А-стимульованих лімфоїдних клітин поновлювати проліферативну відповідь тімоцитів мишей лінії BALB/c на КонА (5 мкг/мл,"Sigma",США) , блокований гідрокортизоном (10 М/мл, 'Тедеон Рихтер", Угорщина). Глікоамі-ни додавали до лімфоцитів за двома варіантами: до та після

ФГА. Стандартизацію активностей ІЛ-2 у супернатантах здійснювали за методом пробіт-аналізу (Кушко Л.Я., 1988).

Активність природних кілерів (ПК) у фракції МПК оцінювали за радіометричним методом по лізису ПК-чутливої еріт-робластоїдної клітинної лінії К-562, яка була надана лабораторією імунології НДІ нейрохірургії МОЗ України. Співвідношення ефектор/мішень - 25:1. Активність 51Сг у середовищі після лізісу клітин-мішеней визначали за допомогою Y-лічиль-ника ("Гамм-1", Україна). Рівень лізису пухлинних клітин оцінювали по вираженому в % відношенню різниць дослідного і спонтанного лізису та максимального і спонтанного лізису пухлинних клітин.

Макрофаг-лімфоцитарні агрегати виділяли з суспензії спленоцитів мишей седиментаційним методом на градієнті бичої сироватки, обробляли 0.25 % розчином трипсину і одержану

суспензію культивували з глікоамінами 24 год при 37 °С; Наявність макрофаг-лімфоцитарних агрегатів та їх кількість визначали у гемоцитометрі з подальшим перерахунком на обсяг досліджених суспензій.

Лектиноподібні структури на пухлинних та імунокомпетент-них клітинах визначали прямим пероксидазним методом за допомогою набору вуглевод-поліакриламід-кон'югованих зондів (вуглевод-ПАА зондів), люб’язно наданих к.х.н. М.В.Бовіним (Інститут біоорганічної хімії ім. Н.Н.Шемякіна РАН, Москва). Структури, що зв’язують вуглевод-ПАА зонди на поверхневих мембранах та в цитоплазмі клітин ідентифікували за наявністю брунатного забарвлення (Абраменко І.В., 1993).

Статистична обробка даних проводилась на PC IBM за загальноприйнятою програмою "Splot", де визначались такі показники: середнє арифметичне'(М), відхилення від середнього

арифметичного (ш), рівень достовірності (р) критерію Стью-дента (t) при порівнянні окремих груп. Різницю вважали достовірною, якщо р < 0.05.

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ ТА ЇХ ОБГОВОРЕННЯ

Проведені дослідження дозволили одержати такі результати.

Встановлено, що хроматографічно-очищені глікоаміни си-роваткі крові мишей з меланомою В16 пригнічують гомотипічну агрегацію клітин меланоми В16 in vitro на 94.3 % (мал.1.) і

змінюють адгезивні властивості пухлинних клітин. Останнє виявлялось як в посиленні розпластування клітин на фільтрі, так в зменьшенні кількості агрегатів , що формуються у моно-шарі. Аналогічний ефект чинять і глікоаміни, які було виді-

Mai. 1. Впдіге глікоамініз на агрегацію клігіш меланоми E1S міппей (і), раку щитовидної залози (2) і меланоми шкіри (3) людини в суспензійній культурі.

120

100

}нгібіція <рормуеоння СфєроІд/9, %

1 2 Мал.2. Вплив глікоамінів на сфероїдоутБорення клітинами експлантатів раку щитовидної залози (1) і меланоми шкіри (2) людини.

лено із сироватки крові хворих з злоякісними новоутвореннями, що підтверджується їх здатністю пригнічувати формування агрегатів пухлинними клітинами щитовидної залози і меланоми шкіри людини у суспензійній культурі, а також сфероідоутво-рення, міграцію й формування зони росту клітинами пухлинних експлантатів (мал.1,2). Таким чином, встановлено,що глікоамі-ни сироватки крові пухлиноносіїв інгібують агрегацію пухлинних клітин тварін та людини.

Наступним етапом наших досліджень було вивчення впливу глікоамінів на функціональну активність ЛЛВ мишей і МПК людини. Зокрема досліджено: 1) спонтанна, ФГА- і ІЛ-2-індукована проліферація ЛЛВ і МПК 2) антиген-індукована проліфера-тивна відповідь ЛЛВ на опромінені пухлинні клітини; 3) продукція ІЛ-2; Сформування макрофаг-лімфоцитарних агрегатів спленоцитами мишей in vitro; 4) природна кілерна активність МПК.

Встановлено, що глікоаміни сироватки крові мишей з меланомою В16 пригнічують спонтанну проліферацію ЛЛВ на 80 %. Подібний ефект спостерігався і по відношенню до ФГА- і ІЛ-2-індукованої проліферативної відповіді ЛЛВ мишей;, ефект глікоамінів залежав від дози та термінів введення глікоамінів у культуру клітин, але був найбільш виразним при ФГА-індукованій проліферації з попередньою інкубацією лімфоцитів з глікоамінами на протязі 24 год. (мал.З). Проліферативна відповідь лімфоцитів мишей була досліджена і в системі in vivo.

У результаті встановлено, що одночасне введення глікоамінів

і опромінених пухлинних клітин пригнічували його на 72 %. Пригнічення антигенспецифічної проліферації поєднувалось з

400 350 300 250 200 150 100 50 0

Стимуляція проліферації. %

500

400

300

200

100

0

-100

Мзл.3. Бплив глікоамінів на ®ГА-індуковану пролі-Феративну відповідь ГШ) ЛШ інтактних микй (А) і МІЖ здорових донорів (В).

1 - лімфоцити активунали СТА;

2 - лімфоцити культивували одночасно з глі-кзачінами і СТА;

■ 3,4 - глікоаміни додавали до лімфоцитів че-

рез 8 і 43 год а початку активації $ГА відповідно;

5 - лімфоцити попередньо культивували з глікоамінамп 24 год пріс37а0.

- —і— ґн в

1 ї ' 1 ..ГЕ 1 1 X—

12 3 4

Стшупяція проліферації, %

ІнгібІція, %

ІНГІбІЦІЯ, %

Мал.4. Еішів глікоамінів на ІЛ-2-індуковану проліферацію С ) та продукцію ІЛ-2 (І * Г :) ЛЛВ мишей (А) і МІІК здорових донорів (В),

1 - лімфоцити культивували одночасно з глі-козмінами і ІЛ-2;

2 - лімфоцити культивували попередньо з глікоамінами, потім додавали ІЛ-2;

3 - лімфоцити культивували попередньо з глікоамінами, потім додавали ФГА;

4 - лімфоцити культивували одночасно з глі-коамінами і ФГА.

пригноблюванням міграційних процесів в імунокомпетентній системі, що виявилось у зменшенні кількості лімфоцитів у лімфатичних вузлах.

Нами було також встановлено, що глікоаміни здійснюють * інгібуючій вплив і на продукцію ІЛ-2 (мал.4).

При дослідженні впливу глікоамінів на утворення макрофаг- лімфоцитарних агрегатів, які, як відомо, грають важливу роль у формуванні імуносупресії, встановлено, що глікоаміни пригнічують агрегацію спленоцитів на 59 %, а низькомолекулярна фракція сироватки крові мишей з пухлинами - на 54 %. Таким чином, проведені дослідження показали, що глікоаміни сироватки крові мишей з меланомою В16 справляють виразний інгібуючий вплив на різні проявлення функціональної активності ЛЛВ мишей.

Паралельно з цими дослідженнями була вивчена дія глікоамінів виділених зі сироватки крові хворих (рак щитовидної залози (РЩЗ) і меланома шкіри (МШ)) на функціональну активність МІЖ людини.

Встановлено, що глікоаміни інгібували спонтанну проліферацію МІЖ здорових донорів на 67.2 %. При культивуванні МПК з глікоамінами і ФГА, глікоаміни не тільки відміняли стимулюючий ефект мітогена на МПК, але й інгібували проліферацію клітин на 15 З метою визначення етапу реалізації інгібуючого ефекту глікоамінів на МПК, глікоаміни додавали до культури на різних етапах культивування - через 8, 24 і

48 год. Виявилось, що супресивна дія глікоамінів найбільш виразна на ранніх етапах активації клітин (мал.З). При дослідженні впливу глікоамінів на ІЛ-2-індуковану проліферацію

МПК спостерігалась інгібіція проліферації на 43 % незалежно від того, на якому етапі глікоаміни додавали у культуральне середовище (мал.4).

Прі вивченні впливу гдікоамінів на продукцію ІЛ-2 МПК здорових донорів було встановлено, що попередня обробка клітин глікоамінами 2 год. при 37 °С приводить до пригнічення продукції цього медіатора на 90.1 %, а спільне культивування МПК з глікоамінами і ФГА - до інгібіції на 80.7 % (мал.4).

При вивченні впливу глікоамінів на ЇЇК-активність МПК здорових донорів встановлено, що попередня інкубація з глікоамінами як МПК, так і клітин-мішеней лінії К-562 приводить до пригнічення цитотоксичної дії МПК на 60.7 і 54 % відповідно. Крім того інгібуючий вплив спостерігався, але був меньш виразним при визначенні цитотоксичності природних кі-лерів у системі з додаванням глікоамінів в інкубаційне середовище.

Таким чином, узагальнюючи результати вивчення впливу глікоамінів на функціональну активність лімфоїдних клітин, можна зробити висновок, що глікоаміни пригнічують різні проявлення функціональної активності лімфоцитів людини та тварин.

Заключний розділ наших досліджень був пов’язаний з вивченням впливу глікоамінів на поверхневі структури пухлинних та імунокомлетентних клітин, які мають лектиноподібну активність. Підставою для проведення таких досліджень стало відоме положення про роль білків, що зв’язують вуглеводи, та їх вуглеводних лігандів у міжклітинних взаємодіях (зокрема, в агрегації і адгезії), а також той факт, що глікоаміни сиро-

ватки крові як здорових донорів, так і хворих з пухлинами здатні взаємодіяти з рослинним лектином RCA-120 in vitro (Лінецький М.Д., 1991).

Згідно з одержаними даними виявилось, що глікоаміни блокують зв’язування вуглеводних зондів з лектиноподібними структурами клітин меланоми Віб, раку щитовидної залози (РЩЗ) та меланоми шкіри (МШ) людини. Однак,інгібуюча дія глікоамінів по відношенню до різних зондів має різний характер і ступінь виразності: відмічалось як повне блокування

цитохімічної реакції, так і зміна її інтенсивності і кількості клітин, з якими зв’язувались зонди. Виразна інгібіція реакції спостерігалась на клітинах меланоми В16 - для Fuc(l-2)6al-IIAA, Man-6-Р-ПАА, Асц-ПАА зондів; на клітинах РЩЗ - для Man-6-Р-ПАА и Fuc(l-2)Gal-IIAA зондів; на клітинах МШ людини - для NeuAc-IIAA зонда. Одержані дані демонструють здатність глікоамінів модифікувати активність.деяких структур пухлинних клітин, що зв’язують вуглеводи. Встановлені факти є підтвердженням припущення про те, що одним з можливих механізмів, які реалізують вплив глікоамінів на агрегацію і адгезію пухлинних клітин, може бути модифікація міжклітинних взаємодій на рівні процесів вуглевод-білкового розпізнавання.

Вивчення впливу глікоамінів на активність лектиноподіб-них структур МПК здорових донорів і хворих із злоякісними новоутвореннями дозволило встановити, що глікоаміни блокують зв’язування деяких вуглеводних зондів також і з лімфоїдними клітинами. Так, наприклад, на МПК здорових донорів було блоковано зв’язування Man-6-Р-ПАА, TF-ПАА, Atri-ПАД, Btri-ПАА

зондів; з МПК хворих РШЗ - Man-6-Р-ПАА, D-Gal-ПАА, TF-ПАА, Atri_nAA зондів; з клітинами хворих МШ - Man-6-Р-ПАА, TF-ПАА зондів.

Встановлена нами здатність глікоамінів блокувати зв’язування вуглеводніх зондів з лектиноподібними структурами лімфоцитів та пухлинних клітин та дані літератури про роль цих структур у міжклітинних взаємодіях дають можливість припускати, що одним з можливих механізмів дії глікоамінів на вказані клітини є певно просторові модифікації мембранних лектинопібних активностей клітин під вплівом глікоамінів.

Отже, проведені дослідження показали, що глікоаміни сироватки крові пухлиноносіїв мають широкий спектр біологічних ■ефектів на пухлинні і імунокомпетентні клітини. Глікоаміни пригнічують агрегаційні властивості пухлинних клітин, інгібують функціональну активність лімфоїдних клітин людини і тварин. У реалізацію біологічної дії глікоамінів, згідно до ваших даних, можуть бути залучені поверхневі лектиноподібні структури пухлинних та імунокомпетентних клітин, модифікація яких під впливом глікоамінів може приводити до зміни їх функці ональ ної активност і.

Накопичений фактичний матеріал, що свідкує про широкий спектр біологічної активності глікоамінів, дозволяє зробити деякі припущення про біологічну роль цих сполук в організмі. Поряд зі здатністью модифікувати пептидно-білкове зв’язування у плазмі крові (Glinsky Б.V., 1989), найбільш ймовірним

вважається, що глікоаміни виконують також роль модифікаторів (інгібіторів) міжклітинних взаємодій при формуванні міжклітинних контактів, які створюються на основі вуглевод-білко-

вого розпізнавання. Але слід враховувати, що в умовах in vivo активність глікоамінів може бути змінена під впливом різних чинників сироватки крові і не виявлятися так виразно, як in vitro. Пригнічення функціональної активності іммуно-компетентних клітин під впливом глікоамінів у світлі теорії імуностимуляції пухлинного росту (Prehn R.T.,1993; Prehn R.Т., 1994) не дає можливості однозначно оцінювати цей вплив як негативний. Для цього потрібні подальші дослідження, які

б обгрунтували або вилучили такий підхід. Певно, роль глікоамінів в організмі з пухлинним ростом визначається у кожній окремій ситуації складним комплексом взаємодій глікоамінів і різноманітних чинників сироватки та глікоамінів з клітинами - мішенями біологічного впливу. До цього слід додати, що виявлена здатність глікоамінів пригноблювати агрегацію пухлинних клітин свідкує про їх антиметастатичні властивості, що надає підстави для пошуку і створення синтетичних структурних аналогів цих сполук, які мають спрямовану антиметаста-тичну дію і можуть бути використані у терапії злоякісних новоутворень у світлі теорії "антиадгезійної" терапії раку.

ВИСНОВКИ

1. Глікоаміни мають здатність пригнічувати гомотипичну агрегацію клітин меланоми В16 мишей у суспензії і на субстраті.

2. Глікоаміни пригнічують гомо- та гетеротипічну агрегацію, адгезію, міграцію та утворення сфероїдів клітинами пухлин щитовидної залози та меланоми шкіри людини in vitro.

3. Під впливом глікоамінів спостерігається інгібіція ФГА- та ІЛ-2-індукованої проліферації лімфоцитів і продукції ІЛ-2

лімфоцитами лімфатичних вузлів інтактних мишей in vitro.

4. In vivo глікоаміни інгібують антиген-індуковану активацію лімфоцитів лімфатичних вузлів мишей (регіонарних до місця введення опроміненних пухлинних клітин).

5. Глікоаміни пригнічують ФГА- і ІЛ-2-індуковану проліферацію і продукцію ІЛ-2 мононуклеарами периферійної крові людини in vitro.

6. Глікоаміни чинять супресивну дію на природню кілерну активність мононуклеарів периферичної крові здорових донорів in vitro.

7. Лекгиноподібні структури пухлинних та імунокомпетентних клітин можуть грати суттєву роль у механізмі, що реалізує біологічні ефекти глікоамінів на вказані клітини.

Список наукових робіт

1. Влияние аминогликоконьюгатов сыворотки крови и их синтетических аналогов на агрегационные свойства опухолевых клеток больных раком щитовидной железы //Экспериментальная онкология.- 1994.- 16, N 2-3.- С. 159-163.

2. The influence of synthetic aminiglycoconjugates on the aggregation and adhesion ability and metastatic potential of tumour cells // Experimental oncology.- 1995.- 17, N 1.- P. 101- 105.

3. Розробка нових підходів до антиметастатичної терапії на основі біологічних властивостей глікоамінів - маркерів пухлинного росту //Материалы научно-практической конференции онкологов Украины, Керчь.- Тезисы докладов.- 1993.- С.76.

4. Иммуномодулирующие эффекты аминогликоконьюгатов сыворотки крови //II Національний конгрес молодих вчених-медиків Ук-

раїни (сучасні питання клінічної та експериментальної он-колгії), Київ,- 1994,- С.2.

Денисевич Т.В. Модифицирующие эффекты гликоаминов на агрегационные и адгезивные свойства опухолевых клеток и функции иммунокомпетентных клеток in vitro. Диссертация на соискание ученой степени кандидата биологических наук по специальности 14.00.14 - онкология. Институт экспериментальной патологии, онкологии и радиобиологии, Киев, 1995.

Защищается рукопись диссертации, содержащей результаты исследования влияния гликоаминов сыворотки крови на опухолевые и иммунокомпетентные клетки человека и животных; изучения возможных механизмов, участвующих в реализации действия гликоаминов. Установлено, что гликоамины подавляют агрегацию опухолевых клеток и ингибируют функциональную активность лимфоцитов in vitro; в реализации эффектов гликоаминов играют роль лектиноподобные клеточные структуры. Полученные данные обосновывают поиск и создание синтетических аналогов гликоаминов с антиметастатическими свойствами, которые могут быть использованы в терапии злокачественных новообразований.

Denisevich T.V. Modification effects of glycoamines on the tumour cell aggregation and adhesion and immunocompetent cell functions in vitro.

Thesis (manuscript) for Ph.D. degree (biology) on speciality 14.00.14-oncology, Institute of experimental pathology, oncology and radiobiology, Kiev, 1995.

The manuscript of dissertation contains the results of research of glycoamines influence on the tumour and immuno-

competent cells and the detection of possible cellular structures involved in the realization of glycoamines effects. It's been shown that glycoamines inhibit tumour cells aggregation and lymphocytes functional activity in vitro; lectin-like cellular structures can be involved in the mechanism of glycoamines effects. The obtained results are the background for synthesis of the glycoamines structural ana-loges with antimetastatic properties that can be used for cancer therapy. ■

Ключові слова: аміноглікокон’югати сироватки крові, агрегація, протипухлинна дія, лімфоцити, імуносулресія.