Автореферат и диссертация по медицине (14.01.02) на тему:Липиды крови и липопероксидация у больных с заболеваниями почек с гипертензивным синдромом и их динамика под влиянием антигипертензивных средств

ХАРЮВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ МЕДИЧНИЙ УНИВЕРСИТЕТ

г;ч од

I На правах рукопису

1

КУЗЬМ1НОВЛ Наташя Вггапнвна

Л1П1ДИ КРОВ1 I Л1ПОПЕРОНСИДАЦ1Я У ХВОРИХ нл ЗАХВОРЮВАННЯ НИРОК 3 Г1ПЕРТЕНЗИВНИМ СИНДРОМОМ ТА IX ДИНАМ1КА П1Д ВПЛИВОМ АНТИГ1ПЕРТЕНЗИВНИХ ЗАСОБ1В

14.01.02 — внутршж хвороби

АВТОРЕФЕРАТ дисертацн на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук

Харюв — 1994

Дисертац|'ею е рукопис

Роботу виконано в Вшницькому державному медичному университет

Науковий кер1вник — доктор медичних наук, професор Ссркова Валентина Костянтинвна

Офкцйж опоненти — доктор лледичних наук, професор Семщоцька Жанна Дмитргсвна;

кандидат медичних наук, доцент Шустваль Микола Федорович

Проадна установа — 1нститут терапп АМН УкраТни, м.Харюв

Захист дисертацн вщбудеться " " УфЬ^^*? 1996 р. о годии на засщанн! спец1ал'13овано)' вченоТ ради Д 02.38.02 в

Харювському державному медичному ун|'верситет! (310022, м.Харкш, пр. Ленша, 4).

3 дисертащею можна ознайомитись в б1блютец1 Харювського державного медичного униерситету (310022, м.Харшв, пр. Лешна, 4).

Автореферат роздано \ 996 року

Вчений секретар/.^'е^^^ов^нбУ

вчено! ради, ка! наук

з,ат>медичних

\ Ш

Л.1. Овчаренко

чч.'-

ЛЧ-'^

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальн1сть теми. Артер1альн1 г1лертензП (АГ) р!зно-ман1тного генезу займають одне 1з перших м!сць по роповсюджен-HocTi та неспрмятливому icxoay серед захворювань внутр!шн1х ор-ган!в. Значну частку серед симптоматичних АГ складають нефро-reHHi rinepTOHil, найб!льш поширеною причиною яких'е паренх1ма-T03Hi захворювання нирок i, в першу чергу, хрон!чний гломеруло-нефрит. Прогрессування захворювань нирок призводить не Ильки до зростання АГ. але й до зб1лыиення к1лькост1 випадк1в П зло-як!сного nepeöiry. В свою чергу, АГ прискорюють темп зниження функцП нирок (Тареева И. Е., 1988). а в стадП терм1нально! нирково! недостатност! обумовлюють половину Bcix летальних icxofliB (Wight J. P.. 1993). Важлива роль у патогенез! поразки клубочкового апарату выводиться мембранопатолог1чним процесам (Клар С.. 1987; Постнов Ю. В..198?) та. в першу чергу, активацН процесу в!льнорадикального окисления лШШв цитомембран (Назар П. С. .1981; Гр1нштейн Ю. I. , 1988; БаПрова Р. Д., 1993).

Питания взаемовШосин метабол1зну л1пШв, Ix переокислен-ня 1 антиоксидантно! активности в динам!ц! перебегу захворювань нирок. що супроводжуютъся п!двищенням AT, та при ГХ залишаються в значн!й Mipi невир1шеними (Пол1вода С. Н., 1993). Далеко не noBHicTio також вивчена проблема Tepanli АГ. Р1зноман1ття патоге-нетичних механ1зм1В в значн!й Mipi ускладнюе диференц1йований п1дх!д до II л!кування (ToriH е. G., 1991). В останн! роки з'явилися пов1домлення про ПперлШдекйчний ефект деяких rlno-тензивних засоб1в. що приводить до б!лыи раннього розвитку й прогресуванню атеросклерозу та IXC [Преображенський Д. В., 1985; Метелица В. М., 1988; Коваленко В. Н., 1991; Talseth t., 1991; Sonnichsen А. С., 1992; Liqueros М., 1992; Weidmann Р., 1993). Створюються HoBi антиг!пертензивн1 препарата, механ1зми впливу яких на метабол!чн! процеси в орган1зм1, 5х вплив на процеси атерогенезу. системи переокислення i антиоксидантного захисту залишаються неясними.

Треба вважати, що комплексне досл1дження впливу нових анти-

- г -

г1пертензивних лрепарат!в на ПОЛ 1 АОС оргаШзму та ix взае мозв'язок з ,обм!ном л1пШв i ПСММ сироватки кров! при АГ р1зно ман1тного генезу може сприяти п1двищенню ефективност! л!куванн та попередженню ускладнень, зв'язаних 1з ц!ею терап!ею.

МЕТА Д0СЛ1ДЖЕННЯ - вивчення у динам1ц! взаемозв'язку зм1 показник1в л1п!дного спектру кров1. системи л!попероксидац!1 антиоксидантного захисту та р!вня пептидов середньсц молекуляр-но1 маси у хворих на захворювання нирок з гШертензивним синдромом та г!пертон!чну хворобу II стадП для оц1нки важкост! пато-лоНчного процесу 1 диференц1йованого п1дх1ду до лризначення ан-тиПпертензивних засоб1в.

OCHOBHI ЗАВДАННЯ Л0СЛ1ДЖЕННЯ

1. Провести пор1вняльне вивчення показник1в лШдного обм1ну, процес!в л!попероксидац11 в ллазм1 кров1, в мембранах ер!тро-цитЗв та стану АОС у хворих на АГ ниркового генезу 1 rinep-тон1чну хворобу II ст. (ГБ II ст.).

2. Виявити характер взасмозв'язку м1ж показниками л1п!д1в кров!, IX переокисленням та антиоксидантною активн!стю орган1зму ; р1внем пептид1в середньо! молекулярно! маси сироватки кров1 j хворих на ниркову г1пертон!ю i ГБ II ст. та визначити мож-лив1сть використання цих показник!в для оц1нки ступеня важкост! патолог!чного процесу.

3. Провести пор1вняльне досл!дження ефективност! антиппертен-зивних препарат!в з р1зноман1тним механ1змом д11: Ареликса (П!ретан!да). Лорваса (1ндапам!да). Капотена (Каптоприла), Кор1нфара (Н1фед!п!на), Празоз1яа (Адверзутена) та ix впливу на показники лШдного спектру, ПОЛ, АОС та ПСМИ сироватки KpoBi у хворих на АГ р1зноман1тного генезу.

ТЕОРЕТИЧНА Ц1НН1СТБ РОБОТИ Проведене паралельне комплексне досл!дження показник1в л!-п1дного спектру сироватки кров!, npoueciB перекисного окисления л1п1д!в (ПОЛ), стану АОС орган1зму у з1ставленн! з р!внем се-редньомолекулярних пептид1в у хворих на АГ ниркового генезу 1 ГХ II ст. сприяло вияву рол! системи ПОЛ-АО в патогенез! АГ та

з'ясуванню значения визначення р1вня ПСММ у хворих на ниркову г!пертон1ю, не ускладненою ХНН та ГХ II ст., для оц1нки важкост1 патолог!чного процесу.

Вивчена динам!ка показник1в лШдного спектру кров!, ПОЛ, АОС й р1вня ПСММ п!д впливом терапп новими антиПпертензивними препаратами р!зноман1тного механ1зму дН у хворих на ниркову г1пертенз1Ю. в тому числ1 1 ускладнену ХНН та на ГХ II ст. Проведено з1ставлення антиг!пертензивно! х метабол!чно1 активности деяких антигхпертензивних засоб1в: Ареликса, 1ндапам1да, Капоте-на, Н1фед1п1на, Г1разоз1на в пор1внянн! з засобами традиц1йно1 терапп. Встановлена важлив!сть визначення показник!в ПОЛ, АОС, ПСММ сироватки кров: як для визначення м!ри важкостх захворюван-ня, так 1 для оц1нки ефективност! л!кування, проводимого у хворих на АГ р1зноман!тного генезу.

Виявлено позитивний вплив Ареликса (П1ретан1да). Лорваса (1ндапам1да), Капотена, ШфедШна та Празоз1на на лШдний спектр кров1, а також Арел1кса (1Иретан1да), Капотена, ШфедШ-на, Празоз!на на процеси л1попероксидац11. Показано, що при л!куванн! Лорвасом спостерхгаеться активац!я ПОЛ, що визначае доц!льн!сть паралельного призначення б1оантиоксидант!в.

При допомоз! засобу математичного моделюровання проведена оц!нка Нормативности показник1в, що вивчаються, що дозволило запропонувати диференц1йно-д1агностичн! тести при артер!альн!й г!пертенз11 ниркового генезу, ускладненою ХНН.

ПРАКТИЧНЕ ЗНАЧЕНИЯ РОБОТИ

1. Внасл!док досл!дження активност! ПОЛ, АОС, ПСММ та порхвняль-ного анал!зу 1х д!агностично! ц!нност! запропонований перел1к показник!в, що дозволяе оц!нити тяжк!сть захворювання 1 ефек-тивн!сть терапП. що проводиться. Динам1ка цих показник!в ха-рактеризуе особливост! клШчного переб!гу патолог!чного процесу 1 дозволяе обгрунтовувати диференц!йоване лхкування з метою б!льш оптимально! фармаколог!чно1 коррекцп виявлених 61ох1м1чних порушень в систем! ПОЛ-АО.

2. Обгрунтовано застосування нового д1уретичного препарату Аре-

лике (П1ретан1д) для комплексно! терапП виразно! артерааль-но1 Ппертензп р!зноман1тного генезу. 3. Виявлене п1двищення активносИ процес1в лШопероксидацП при ■ застосувашп Лорваса (1ндапам1да), визначае при призначенн1 цього препарату необх!дтстъ включения в комплексну терап1ю природничих антиоксидант1в.

Р1ВЕНБ РЕАЛ13АЦП, ВПРОВАДЖЕННЯ НАУКОВИХ РОЗРОБОК Практичною реал1защею виконаних досл1джень с впровадження в практику робота нефролоПчного та кард!олог1чних в1дд1лень В1нницько1 обласно! л1карн1 засобу визначення ПСММ. показник1в ПОЛ 1 АОС, АШ для оц1нки важкост! патолог1чного процесу та оц1нки ефективност: проведеного л1кування; впровадження ареликса 1 лорваса в практику антиПпертензивно! терапП у терапевтичних в1дд!леннях Вгнницъко! обласно! та м1сько! клШчно! л!карн! N4.

0сновн1 положения дисертац!I використовуються в проведены! навчального процесу на кафедр1 факультетсько! терапП В1нницько-го медичного ун!верситету !м. М.I. Пирогова.

АПРОБАЦ1Я РОБОТИ ОсновнЗ. положения дисертац!! допов1далися на м!жнародному Конгрес! молодих вчених (КиЗв, 1992), на XIII з'1зд! терапевт!в Укра!ни (Тернополь. 1992), науково-практичнП конференцП (В1нниця, 1993), IV з'!зд1 кардЮлопв Укра!ни (Дн!пропетровсък. 1993), науково-практичн1й конференцП по наданню екстрено! допо-моги (Ки1в, 1995). По результатам дисертац!йно! робота зроблено пов1домлення на конференцП сп1вроб1тник1в кафедр факультетсько! терапП, госпИально! терапП N1 та N2, клШчно! фармаколог!!, пропедевтики внутр1шн1х хвороб, б1ох!мП В1нницького державного медичного ун!верситету 1м. МЛ.Пирогова 1 кард1олог1чних N1. N2. нефролог1чного В1дд1лень В!нницько1 обласно! кл1н1чно! л!карн! 1м. МЛ. Пирогова 28 грудня 1995 року. По тем! дисертац!! опубл1ковано 15 роб!т.

ОБСЯГ ТА СТРУКТУРА ДИСЕРТАЦП Дисертац1йна робота викладена на 170 стор1нках машинописного тексту, 1ллюстр1рована 67 таблицями та 32 малюнками, скла-

даеться хз вступу, обзора л1тератури, опису матер1алу I засоб1в досл!дження, 3 роздШв власних дослхджень, обговорення одержа-них результате, висновк1в, практичних рекомендащй 1 списку л!тератури, що використовувалася. який включае 350 роб1т (154 украхнською та рос1йською мовами 1 196 - хноземних автор1в).

ДЕКЛАРАЦ1Я ОСОБИСТОГО ВНЕСКУ В Р03Р0БКУ НАУКОВИХ РЕЗУЛЬТАПВ, ЩО ВИНОСЯТЬСЯ ДО ЗАХИСТУ Дисертант самост!йно проводила п1дб1р хворих, хх клШчне обстеження. особисто виконувала 61ох1м1чн1 досл1дження (визначення показникХв л!лопероксидацхх, антиоксидантного захисту, рхвня пептидхв середньох молекулярнох маси, складникхв лШдного спектру сироватки кровЦ. Планувала мету 1 завдання дослхдження, проводила статистичну обробку, аналхз та узагальнення отриманих результата. СамостХйно проводила оформления робота.

МАТЕРIАЛИ ТА МЕТОДИ Д0СЛ1ДЖЕННЯ Робота грунтуеться на результатах обстеження 350 хворих на артер!алып г1пертенз11 рхзного генезу у в!ц! в3.д 20 до 65 рок!в (174 чолов1ка та 176 жхнок). Хрон1чний гломерулонефрит (ХГН) дхагностовано у 119 хворих ( !з них сечовий вар1ант (ХГН СВ) - у 74, нефротичний вар1ант (ХГН НВ) - у 45), хронхчний п!слонефрит (ХрП) - у 61 пациента. Серед хворих на ниркову г!пертон!ю пору-шення функцП нирок мало м1сце у 85, в тому числ1 ХНН I ст. - у 26, ХНН II ст. - у 31, ХНН III ст. - 16, ХНН IV ст. - у 12. Ппертон1чна хвороба (П) II ст. д1агностована у 170 хворих. Вех хвор1 знаходились на стац!онарному л1куваши у нефрологхчному та кард1олог1чних N1, N2 в1дд!леннях В1нницькох обласнох клШчно! л1карн1 хм. Н. I. Пирогова. Хворим було проведено клШко -лабора-торне та 1нструментальне обстеження. в тому числ! бЮх!м1чне визначення показникхв лхШдного спектру кровь активност! лхпо-пероксидацп, стану АОС ! р!вней ПСММ сироватки кров! до ! п1сля 18-20 денного л1кування препаратами, що досл1джуються.

Холестерхн у сироватцх кровх (ЗХС) визначали за методом Э. Пса (1962), вм!ст тригл!церид!в (ТГ) - стандартними наборами ф!рми "ЬасЬеша" (Чехословакхя) спектрофотометр!сю При дивзкин 1

хвилi 410 нм. BmIct холестер1на у лтопроте1дах високо! щ!ль-hocti (ХС у ЛПВЩ) визначали у супернатант1 п1сля осадження гепарином в присутност! 1он1в марганцю лШопротеШв низько! щ!ль-ност1 (ЛПНЩ) та лШопротеШв дуже низько! щ!льност1 (ЛПДНЩ). PiBHi ХС у ЛПДНЩ, ХС у ЛПНЩ та величину 1ндексу атерогенност1 (IА) розраховували по формулам (Климов А. Н., 1972).

3 показник1в ПОЛ визначали р1вень ацилг1дроперекисей (АцГП) i дгенових кон'х>гат1в (ДКон) у сироватц1 кров1 та в ате-рогенних ЛП, р1вень малонового д1адельг1ду (МДА), аскорбатзалеж-не перекисне окисления (АзПО) та 1нтенсивн1сть перекисного гемо-л1зу (ПГ). Р1вень АцГП i ДКон визначали за св1тлопоглинанням л1-п1дних екстракт1в плазми в ультраф!олетовому св!тл1 при довжин! ХВИЛ1 232 1 270 нм (Воскресенский О.Н., 1982; Гаврилов В.Б., 1983). МДА 1 АзПО визначали по реакцп з т1обарб1туровою кислотою (Стальная 1.Д., 1977). 1нтенсивн1сть ПГ еритроцитарних мембран встановлювали за методом Воскресенського О.Н. (1982).

Стан АОС характеризувався показниками глутат!оново! еритро-цитарно! системи, активн!стю суперокс!дд1смутази (СОД) i катала-зи. BmIct глутат1ону в1дновленого (FSH) визначали по Beutler Е. ( 1963 ), активн1сть глутат!он-пероксидази (ГП) за Ollnescu R. ( 1973 ), активн1сть глутатаон -редуктази (ГР) - за Годзиевой I. Н. (1982). активн1сть СОД - за Чумаковим В. Н. (1977), ак-тивн1сть каталази - за Дубининой е. G. (1988). Розрахунок анти-перекисного 1ндексу (АП1) проводився зг!дно з формулою АП1 = (rn*rP*rSH ) / АцГП (Микунис РЛ..Станиславчук H.A..1989).

Р1вень пептид!в середньо! молекулярно! маси (ПСММ) в плазм! кров! визначався експрес-методом (Габриелян H.I. и соавт., 1985).

Досл^дження проведен! у лаборатор!! кафедри факультетсько! терапп В!нницького медичного ун1верситету iM.М.I.Пирогова.

Математичну обробку одержаних даних проводили з використан-ням ЕОМ. в1дпов1дно до вказ1вок Оганова Р. Г. (1960). Дойл У. (1987), Славна М. Б. (1989), Мармоза А. Т. (1990) за методами параметрично! статистики з застосуванням пакету прикладних прог-

рам "ПАРИС". Наряду з цим був використаний засаб математичного моделювання на основ1 множинного регрессншого анаМзу з засто-суванням р1вняння регрессп. У якост1 к1льк1сно! м1ри зв'язку м1ж ножною парою показнюав, що досл1джуються використовувалися коеф1ц!енти корреляцП, эластичности та детерм!нацП. Сукутисть цих коефшент!в, об'еднаних у корреляцшну матрицю, характери-зуе ус1 можлив1 взаемозв'язки м!ж параметрами, що досл1джуються

I складае корреляциями портрет патологичного процесу.

РЕЗУЛЬТАТИ Д0СЛ1ДЖЕНБ ТА IX ОБГОВОРЕННЯ

Встановлене, що порушення лШдного спектру спостер1галися в ус1х трупах ос!б. що обстежувалися, проте, найб1льша ступшь зм1н визначена у хворих на ХГН НВ. Характерними для цих па-циент!в були сам! висок1 р1вн! ЗХС, АТЛП та ХС у ЛПНЩ. Лек1лька менший ревень ХС у ЛПНЩ. н1ж у попереднхй трут. зареестровано у хворих на ГХ II ст. У пациентов 1з ХрП виявлено переважне зб!ль-шення вм!сту ХС у ЛПДНЩ 1 ТГ (р<0.05). Вм1ст ХС у ЛПВЩ в найб!льш3.й м1р! знижувався у хворих на ГХ II ст. Найб1льш ловно характеризуе зм3.ни у лШдному спектр! хнтегральний показник -!ндекс атерогенност!, сам! висок1 цифри якого були у хворих на ГХ II ст. (табл. 1).

Хоча рхзниця у вм!ст1 ЗХС у трупах, що пор1внюються були незначними. проте. у як1сному в!дношенн1 пул ЗХС пом1тно в1др!знявся залежно в1д характеру процесу. Так. у хворих на ГХ

II ст. та ХГН НВ у загальному ХС була найб!льшей фракция ХС у ЛПНЩ, а у хворих на ХрП - ХС у ЛПДНЩ. Найменш! зм1ни у склад! ЗХС були визначен1 у хворих на ХГН СВ.

В!дбит! порушення у лШдному спектр! супроводжувалися ак-тивац!ею процес!в л1попероксидацП з накопиченням у плазм! кров1 як первинних, так 1 вторинних продуктов ПОЛ. Характер зм1н вм!сту первинних продукт!в ПОЛ мало залежав в!д причини, яка приводила до гидвищення АТ. ! е насл1дком патологичного процесу. прот1каючого у мембранах. Накопичення вторинних продукт1в ПОЛ в б!льш!й м1р1 в1дбувалося при нирковгй АГ. хоча в!роПдна р!зниця м1ж трупами визначалася не завжди. Няйбиы бисокий вм1ст МДА

Середнт значения показник1в лпт'дного спектру, ПОЛ, ДОС та ртвня ПСПИ у хворих на АГ ртзного генезу.

Назва показника Доноси ГБ II ст. п=170 ХГН МВ (п=74) ХГН НВ (п=45) Хрп (п=61)

0 п=35 I п=14 II п=17 Ш-1У п=8 0 п=10 I п=8 II п=10 Ш-Р/ п=17 ХПН-0 п=50 ХПН п=11

П К 1 2 ' 3 4 5 6 7 8 9 10 11

ЗХС, ммоль/л 5,45± 6,09 6,93+0,23 *К,6 6,49±0,38 •К. 6 6,62+0,37 *К 7.3+0,92 «К 7,74+0,73 ®К 7,80±0,13 «К,1,2,10 7,8 9,37±0,64 -К,6,3 9,46+0,75 •К,6,9 7,56^0,57 •К,7,8 7,06±0,30 *К,6 7,55±0,38 «к

АТЛП, г/л 5,60± 6,22 6,9+0,23 «К.6.10 7,5±0,4 •К,6,5 7,8+0,6 ■Ж, 5 8,0+0,9 «К, 5 11,5+1,4 »К,2.3,4 8,90+0,1 «К,1,2,10 7,8 10,7+0,14 •К,6,8,9 11,2±0,13 *К,6,7,9 8,2±0,4 •К,7,6 8,11+0,20 *К,1,6 8,20+0,30 «К

ХСЛПНШ, ммоль/л 3.24+ 6,06 4,85+0,15 4 К,2.5 4,47+0,08 «К,1,6,3, 5 4,52±0,10 4,55+0,12 «К 4,74±0,10 *К, 2 5,26+0,09 «К,1,2,10 7,8 5,72+0,16 -К.6.8.9 6,40±0,12 •К,6,7,9 5,00+0,17 *К,7,8 4,47+0.18 *К,6Д1 5,57+0,34 •К, 10

хслпднщ, ммоль/л 6,05 0,83+0,03 *К,6,1б 0,89+0,03 *К, 10 0,90±0,04 *К 0,96±0,06 ®к 0,98±0,06 *К 0,95±0,01 •Ж,1,8,9 1,00±0,05 «К 1,06±0,05 *К, 6 1,14+0,09 *К,6 1,02±0,06 *К,1,2 1,06+0,09 *К

тг, ммоль/л 1.311 6,05 1,96+0,05 «К,6,10 2,07+0,07 «К 2,01+0,09 «К 2,14+0,14 •ж 2,24+0,13 ■*К 2,15+0,03 *К.1,8-10 2,18+0,06 *К 2,30+0,05 *К,6 2.3810,11 *К,6 2,40+0,14 *КД,6 2,40+0,18 «к

ХСЛПВШ, ммоль/л 1.58±. 6,04 1,42*0,06 *К,6 1,53±0,1 «5 1.59±0Д2 •«5 1,31*0,10 «к 1,18*0,14 •»К ,2,3 1,64*0,04 *1,9Дб 1,82±0,26 1,53+0,16 *К 1,32±0,1 Ж.6 1 49±0,05 *6 1,34±0,11 *к

1А, ОД. 2.43+ 6,19 4,46+0,31 *К,2 3,61+0,31 «К,1,5 3,75+0,38 «К, 5 4,52+0,67 «К 5,72+0,84 «К,2,3 3,82+0,17 •Ж, 8 3,97+0,36 •К, 8 5,21+0,5 *К,6,7,9 4,00+0,32 *К,8 3,90+0,23 •К ,11 4,63+0,27 *К,10

АцГП, од. екст/мл с 7 60± 6,26 12,38+0,4 *К 13,1+0,59 «К 12Д±0,69 «К 12,5±0,74 «■К 13,8+0,65 !6К 13,1+0,73 «К 14,7+0,65 *К 12,9±0,62 *К 13,6+0,72 *К 12,5+0.43 •К, 11 14,1+0,68 *к ДО

АцГП, мг/л АТЛП 1.48+ 6,06 1,95+0,07 *К 1,80+0,10 «К,4,5 2,07+0,16 *-к 2,15+0,10 «К, 2 2,30+0,16 «К, 2 1,76+0,12 «К, 9 1,90+0,12 ■*К 1,82+0,12 *К 2,10+0,11 *К, 6 1,74±0Д0 *К 1,83+0,10 *к

пкпи пл л т7+ оя+п 1е; ч я1+п 1п 3 КП+П 19 ч 7п+п 13 4 1 1+г) 1 73+п 11 3 ОП+П 15 3 ОЯ+Г) ?1 4 пз+п 1я 3 я6+п 13 4 66+0.23

д>ин, мг/л АТЛП и.оох 6,05 «К, 2 и.^+и.ш: •К.1 и,5/±0,и4 *к 0,56±0,02 «К 0,62±0,07 0,55±0,02 «к 0,53±0,06 *К 0,52±0,04 *К 0,70±0 13 *к 0,56±0,03 *к 0,58±0,05 *К

АзЛО, ммоль/л 7,00± 6,20 8,25±0,31 *К 9,01*0,41 •К,6,5 9,07±0,31 «К, 5 9,81±0,48 «■К 10,5+0,57 «К,2,3 7,66+0,14 •К, 2,7-Ю 9,30+0,46 *К,6 8,93+0,48 •К, 6 9,70+0,39 *К,6 8.55Ю.36 *К,6Д1 9,90+0,42 *К,10

мд^, , ммоль/л 2,32+ 6,19 2,73+0,1 •б 2,90±0,12 *-К,5 2,84+0,17 «К, 5 2,93+0,15 •К, 5 3,99+0,39 *К,2,3,4 3,08+0,13 •К,1,9 2,96+0,16 *К, 9 2,98±0,19 •К, 9 3,60±0,14 *К,6,7,8 2,83+0,14 •К ,11 3,45+0,23 *КД0

пг, % 3 54+ 6,45 7,38+0,39 «К,6.10 8,40+0,44 =К.6,5 8,87±0,65 -К, 5 9,36+0,87 *К 12,3+1,33 «К,2,3 11,3+0,81 *К,1 2,8, 9,16 11,8+0,45 •К.8.9 13,9*0,84 *К,6,7 14,5+0,48 «К.6,7 8,93±0,48 •К,1.6.11 10,40,50 •К. 10

ГР, 6,85± 6,50 4,66+0,12 •К, 10 4,80+0,15 «К, 5 4,79+0,30 •К 4,83+0,28 «К 4,25+0,22 •К, 2 4,53+0,17 «К,7,9,10 3,90+0,15 *К,6,8 4,63+0,14 «К,7,9 4,05+0,13 *К,6,8 5,01+0,12 «К.1.6,11 4,60+0,16 •К. 10

гп, 6,50+ 6,50 4,08+0,11 -К 4,32+0,20 «•К, 5 4,52+0,28 -К, 5 4,24+0,18 «К, 5 3,48+0,24 *К,2,3,4 3,95+0.12 ■*К,9Дб 4,10+0,23 *К. 9 3,59+0,40 •*-К 3,37+0,25 •К.6,7 4,37±0.17 *К,6Д1 3,80+0,22 *К,10

гзн, ммоль/л 2,01+ 6,04 1,47+0,03 *К,2 1,58+0,05 «К,1,6,5 1,58+0,08 *К 1,57+0,05 «К 1,45+0,04 «К, 2 1,39+0 03 •К.2.16 1,46+0,11 1.51+0,12 *К,9 1,39+0,05 *К,8 1,54+0,05 *К,6 1,43+0,06 *к

СОД, X 65,5+ 1,80 44,5+0,43 *К,6 44,8+1,49 'К,5.5 45,4+3,13 *К, 5 43,9+0,60 «К, 5 37,0±2,50 «К,2,3,4 37,2±0,80 *К 1,2,9, 16 33,7±2,19 •*К 36,$±3,10 *К 32,8+1.90 ■*К,6 43,9+0.63 *К,6Д1 37,4+0,80 *КД0

Каталаза, од. 15,0+ 0,05 16,4+0,18 *К, 6 16,2+0,31 -К,6,5 16,2+0,25 ■*К, 5 16,1+0,18 Ж, 5 14,1±0,23 "К,2.3.4 13,4+0,33 •Ж ,1,2,8, 9,10 14,3+0,31 •К,8.9 10,6+0,62 ■Ж, 6,7 9,50+0,80 *К,6,7 16.1+0.29 *К,6Д1 13,2+0 ДО •К, 10

П01М, (/=254им) 0.119+ 6,006 0,198+ 6,007 *К 0.214+ 6,007 «К,3.4,5 0,23911 0,010 «К,2,4,5 0,275+ 6,014 «К,2,3,5 0,381± 6,039 , 2.3.4 0,209+ 0,018 «К,7,8,9 0 267+ 6,020 ,6,8,9 0.3181 6,015 «К,6,7,9 0,417+ 6,03 *К,6,7,8 0,220+ 0.009 •К .11 0,329± 6,018 *КД0

ПСММ, од.опт.щ. (Л=282ни) 0^310+ 6,01 0,425+ 0,008 *К,6Д0 0,436+ 0,007 ®К,6,3-5 0,468^ 0,012 «К,¿,4,5 0,506± 0,014 ЖК ,2,3,5 0,572± 0,024 *К ,¿,3,4 0,355± 0,019 <1,2.7. 8,9,10 0,449± 0,029 «К,6,8,9 0,512± 0,010 •К,6.7,9 0,605^ 0,041 •К.6,7,8 0.446+ 6,004 •К,1,8.11 0,550+ 6,020 *КД0

Пояснения: К - достовпртсть в 1 данностей вшносно контроло; * - достов1рн1сть в1дм1нностей М1'ж трупами.

виявлено у груш з ХГН НВ; при ГХ II ст.. р1вень МДА був нижче, Шж у пациентов з нирковою АГ (р<0.05). Аналог!иною опинилася картина при з1ставленн! !нтенсивност1 ПГ. Так. р1вень ПГ при ХГН НВ на 220.3% перевищував показники у контрол1 1 в!рог!дно в!др1зняв в1д такого у 1нших трупах. Самою низькою 1нтенсивн!сть ПГ була у хворих на ГХ II ст.

Активац1я процес!в ПОЛ д1ялася на фон! пригнхчення вс!х еритроцитарних компонента (глутат!оново! системи 1 СОД) АО за-хисту у хворих груп, що досл!джуються, найб1льш значного у груп1 хворих на ХГН НВ. Вадбиванням важкост! процесу у хворих на ХГН НВ е значне зниження активност! каталази - одного з найб!льш по-тужних фермент1в АО захисту, у той час як в 1нших трупах, зм!ни каталази мали протилежний характер (табл.1). Одночасно з разба-лансуванням системи ПОЛ-АО визначено в1рог1дне п!двищення р1вня ПСММ у хворих, ецо обстежуються без значних в!дм1нностей м!ж ок-ремими трупами при Х=254нм. Л!дтвердженням тому, що ПСММ можуть впливати на величини АТ ! волод1ють антиоксидантними властивос-тями служить в1дкриття прямих корреляц1йних зв'язк1в м!ж р1внем ПСММ 1 величинами АТ с1ст. 1 АТ д!аст. (г=0.35 1 г=0,41. в!дпов1дно, при 1= 254нм ). а також т1сних прямих зв'язк!в м1ж р!внем первинних продукт!в ПОЛ 1 вм1стом ПСММ у хворих груп, що обстежуються (в!д г=0,30 до г=0,86) 1 зворотних м!ж активиста ГП 1 ПСММ (г=-0.51).

По м!р1 прогресування ХНН посилювались проатерогенн! пору-шення, що вШуваються в л!п!дному спектр! кров! у хворих труп, що обстежуються, досягаючи найб1льшого ступеня на терм!нальних стад1ях (табл.1). Можливо, порушення л!п!дного обм1ну при захво-рюванн1 нирок зумовлено пригн1ченням "л!пол1тично!" функцП ни-рок чи пригн!ченням л1попроте!дл1пази при ХНН. Вм1ст ХС у ЛПВЩ у хворих з ХНН на початкових I! стад1ях дек!лька зростав, а п!сля цього в1рог!дно знижувався. 1ндекс атерогенност1 вже на початкових стад1ях ХНН р1зко зб1льшувався в вс!х трупах, що обстежува-лися. причому. в б!лыи1й ступен! у хворих на ХГН НВ.

Прогресування ХНН супроводжувалося дек!лька 1ншими, н!ж у

хворих без ХНН зм!нами вм!сту ХС р!зних Фракц1й ЛП у загальному кул! ХС. У хворих на ХГН в б1льипй Mipi зб1льшуе BMicT ХС у ЛПДНЩ, а у хворих на ХрП навпаки, д1ялося вШосне зменшення BMicTy ХС у ЛПДНЩ у склад! ЗХС та зб1льшення процентного вм!сту ХС у ЛПНЩ. PiBeHb ХС у ЛПВЩ у складх ЗХС знижувався при зрос-ташп важкост! ХНН.

Найб!льша активн!сть л!попероксидацП визначалася на тер-мшальних стад1ях ХНН. Виявлен1 TicHi корреляции! зв'язки м!ж складниками л1п!дного спектру i продуктами пероксидацИ лШд1в, м!ж BMicTOM л!поперекисей i ферментами АОС. равней ПСММ. Рхвень вторинних продукт!в л!попероксидацП - АзПО та МДА - зб!льшував-ся по Mipi прогресування ХНН, досягаючи максимальних значень в терм!нальн!й стад!! (р<0,05 по в1дношенню до груп без ХНН ). Можливо, на початкових стад!ях ХНН д1еться 1нактивац1я первинних продукт1в ПОЛ, зокрема АцГП, за рахунок щодо достатньо! актив-HocTi ГП. Прогресування ХНН викликае рхзке пригн1чення фермент1в АО захисту, що сприяе п1дсиленшо окислювальних nponeciB. Ц!кавий факт вШриття корреляц1йно! залежност! м1ж р1внем МДА i величиною' IA (г=0,94 у хворих на ХГН СВ при ХНН III -IV ст. i г=0,64 у пациент1в з ХГН HB при ХНН I ст.), що у в1дом!й Mipi, пШверд-жуе участь процес!в ПОЛ у розвитку атеросклерозу. Наявн!сть кор-реляц!йного зв'язку М1ж р1внем МДА i bmIctom сечовини та креати-HiHy у сироватц! KpoBi (г=0,52 та г=0,38, вШовШо) в1дбивае залежнхсть м!ж функц!ональним станом нирок i 1нтенсивн1стю про-ueciB ПОЛ. Р1вень ПГ поступово зростав по Mipi прогресування ХНН в ycix трупах, досягаючи максимальних значень у пациент1в з ХНН III—IV ст. (р<0, 05 по в!дношенню до груп без ХНН та з ХНН I ст), здеб!льшого при ХГН HB. Високий р1вень ПГ може посв1дчувати про низьку антиоксидантну забезпечен!сть орган1зму, що п!дтверджуе зворотною залежн1стю м!ж 1нтенсивн1стю ПГ i активн!стю ключового ферменту глутат1онового антиперекисного захисту - ГП (г=-0. 48).

На початкових стад!ях ХНН д!ялося незначне Шдвищення ак-тивност! антиперекисного захисту, !з наступним чималим пригнЬ ченням при подальшому прогресуванн! ХНН. При ХГН HB спос-

тер1гаетъся б1льш сильне пригноблення ФерменПв АОС по пор1внян-ню з 1ншими трупами (табл.1).

Рхвенъ ПСММ сироватки кров! в!рог1дно зб1льшувався при протресуванн! ХНН (табл.1). BwicT ПСММ був дек!лька вище у хво-рих на ХГН HB, що може бути пов'язане як з порушеннями, що в1дбуваються у лшдному обм1н1. так i з антиоксидантними влас-тивостями "середн1х молекул". Виявлен1 прям1 корреляции! зв'яз-ки м!ж р1внем ПСММ 1 показникаии ПОЛ, м1ж вмЮтом ПСММ 1 сечови-нм (г=0.43). ПСММ 1 креатин1ну (г=0, 61 ), а також м1ж ПСММ та стад1ею ХНН (г=0,53). KpiM отого. виявлена пряма залежн1сть м!ж р1внем ПСММ i AT cIct. та AT д1аст. (r=0.64 i r=0,51, в1дпов1дно). Таким чином, ПСММ можуть бути використан! у якост! додаткових д^агностичних критерПв для оц1нки важкост! ХНН.

При допомоз1 методу математичного моделювання одержан! ргвняння perpecii. вих!дним параметром яких (У) е стад!я ХНН. В ргвняння включен! т1льки значн1 показкики.

Для групи з д1агнозом хрон1чний гломерулонефрит сечовий BapiaHT nepeöiry р!вняння мае вигляд:

Y = 0.445 - О, 287*х, + 3.827*х„ - 1.528*х„ - 0.089*Х„ +

I £ 3 4

+ 0,569*х, - 0.985*х, - 0, 184*х„ + 0,010*Х„ + 3,526*Х0,

£> ч> 7 о У

де числов! значения - коефШенти р1вняння регресс!!; х - стать хворого (чол. - 0; ж!н. - 1); X - рхвень ПСММ (при X = 254нм); Х3 - р1вень ПСММ (при X = 282нм ); X - значения IА: Х5 - р!вень AT dCT.; Х6 - pißeHb AT д1аст.; X? - величина добового д1урезу; Xg - р1вень сечовини; Х9 - р1вень креатин!ну.

Виходячи з одержаних результат1в при ХГН СВ для ХНН 0 ст. -У = 0.15 - 0,30; ХНН I ст. - Y = 0,75 - 1,55; ХНН II ст. - У = = 1,56 - 2,30; ХНН III ст. - У = 2,31 - 3,50; ХНН IV ст. - У = = б!льше 3, 51.

Для д1агнозу хрон1чний гломерулонефрит нефротичний вар1ант nepeöiry р1вняння perpecii мае вигляд :

Y = 0,529 + 0.131*Х, - 0. 115*Х„ - О, 158*Х„ + 8, 504*Х„ -

12 3 4

- 3,104*хс - 0. 419*хс + 0, 111 *х, + 0, 911 *Х„ +

Э fe / О

+ О, 028*Х9 + О, 587*х10, де

X - pißeHb АТЛП; Хг - р1вень АцГП у сироватц! кровi; Х3 -pißeHb МДА; х4 - р1вень ПСММ (при X = 254нм); Х5 - pißeHb ПСММ (при \ = 282нм); Х6 - р1вень ГР; Х7 - р1вень ХС у ЛПВЩ; Х6 -р!вень AT cicr.; Xg - piBeHb сечовини; X10 - р!вень креатин!ну.

Виходячи з одержаних результат1в при ХГН HB для ХНН 0 ст. -У = 0.367 - 0,63; ХНН I ст. - Y = 1, 17 - 1.49; ХНН II ст. - Y = = 1.51 - 2,31; ХНН III ст. - Y = 2,32 - 3,10; ХНН IV ст. - Y = = бз.льше 3, 11.

Для групи з дгагнозом хрон1чний пиелонефрит р1вняння perpecii мае вигляд :

Y = -2,832 + 0, 039*Xj + 0, 092*Хг - 0. 032*Х3 + 5,519*Х4 -- О, 028*х, + 0, 495*х, + 0, 103*х_. де

Об I

X - р!вень АцГП у сироватц! кров1; Хг - р1вень ДКон у сироватц! KpoBi; Х3 - pißeHb АзПО; Х4 - р1вень ПСММ ( при \ = 254нм); Х5 -р!вень ГР; Х6 - величина добового д1урезу; Х7 - рхвень сечовини.

Виходячи з одержаних результатов при ХрП для ХНН 0 ст.- Y = = 0.055 - 0,61; ХНН I ст. - Y = 1.12 - 1,58; ХНН II ст. - Y = = 1.59 - 2,48; ХНН III ст. - Y = 2,49 - 3,45; ХНН IV ст. - Y = = б1льше 3, 46.

Проведено пор1вняльне досл1дження ефективност! деяких нових (Арел1кс, Лорвас) i найб1льш часто використовусмих (Н!фед1п!н, Празоз!н, Капотен) антиг!пертензивних npenapaTis та Ix впливу на л!п!ди крова, ПОЛ. АОС i ПСММ у хворих на ниркову г!пертон!ю i ГХ II ст. Залежно в!д одержуемо! медикаментозно! терапИ Bei хвор! були подменi на 7 груп :

1. 58 хворих, що одержували арел1кс (12-48 мг/доб. 2 рази);

2. 52 хворих. що одержували лорвас (2,5-5 мг/доб. 2-3 рази);

3. 53 хворих, що одержували н!федШн (20-60 мг/доб. 3 рази);

4. 46 хворих, що одержували празозш (3-15 мг/доб. 2-3 рази);

5. 44 хворих, що одержували капотен (37,5-150 мг/доб. 2-3 рази);

6. 48 хворих, що одержували фуросем1д (40-80 мг/доб. 1-2 рази);

7. (Контрольна) 49 хворих, що одержували традиц1йну терап!ю.

Групи рспрезентативн1 по стат1, siKy та величинам AT. Перед курсовим призначенням препарату проводили гостпий не-

дикаментозний тест, що оц1нювали по вим!ру р!вня АТ. ЧСС та дерезу.

Встановлене. що арел!кс (п1ретан1д) викликае знание знижен-ня АТ як при ГХ II ст., так 1 при нирков1й АГ без ХНН, причому. в дек1лька 61льш1й сгупен1, н!ж фуросем!д 1 лорвас (1ндапам1д ). При наявност1 ХНН I -II ст. г1потензивний ефект арел!ксу послаб-шував 1 був меньш висловлений, чим фуросем1ду та лорвасу, проте при ХНН Ш-П ст. АТ знижувався у б!льш1й м1р1 при л!куванн! арел1ксом, ан1ж лорвасом. Ареликс виявляв меньш швидкий, але б!льш довготривалий ефект, чим фуросем!д. Д1уретична д1я лорвасу наставала через 30-40 хвилин Шсля прийому 1 тривала протягом 5-6 годин, максимальний ефект спостер!гався до к1нця 2-1 години. При ГХ II ст., нирково! г!лертон15 без ХНН та на початкових И стад1ях величина добового д1урезу у хворих, що отримували фуро-сем1д, в середньому на 30% була вище. н1ж у ос!б, що приймали ареликс 1 б1льше н1ж в 2 рази переважала обсяг сеч1, що вщаляеться при прийом! лорвасу. Проте, при ХНН Ш-1У ст. д1уретична д1я ареликсу була б!льша, чим фуросем!ду 1 майже у 3 рази перевищувала ефект в!д застосування лорвасу.

Необх1дно визначити. що ареликс не викликав такого зниження К* у сироватц! кров!., як фуросем1д. Вм1ст Ка+ у сироватц! кров1 змшювався мало. В1дбитих електрол!тних порушень до к1нця курсу л!кування лорвасом ан1 в одн1й груп1 не зареестровано. Арел1кс викликав б1льш значну. н1ж фуросем!д, ступ1нь зниження р1вней сечовини та креатин!ну сироватц! кров! при нирков1й г1пертон!1 !з ХНН 1-П ст. Р1вн1 сечовини 1 креатин!ну в процес! л!кування лорвасом практично не зм!нювалися.

Включения арел!ксу до комплексно! терап11 призводило до в1ропдного зниження равней ЗХС та атерогенних складових л!п1д-ного спектру (АтЛП, ХС в ЛПНЩ, ХС в ЛПДН1Д 1 ТГ) при зб1льшенн! вм1сту ХС у ЛПВЩ ! зниженн! 1А до к!нця курсу л!кування у хворих на ГХ II ст. та нефрогенну АГ без ХНН (табл. 2). При л1куванн1 лорвасом хворих на ГХ II ст. зм1ни лШдного спектру були меньш виражен1. У хворих на ниркову АГ без ХНН вплив лорвасу на л!п!д-

Ступень эм1н показник1'в л1п1дного спектру, ПОЛ, ДОС та р1вня ПСЖ у хворих на артертальту Г1пертенз1п р1зного генезу в залеягосп В1Д отримуеаного лткування

Назва показчика 5 Ппертотчна хвороба II стад!! Ниркова АГ без ХИН Ниркова М* з ХКН

Ф п=24 А п=24 л п=24 Тр. п=23 Н п=28 Пр п=24 к п=23 Ф А п= /5 л п 40 Тр п= а Н Пр п46 к п --Т п=б г* И п-5 п. 7 Гр г,- 6 Н п- & Пр п -6 К п= Т

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15а 156 16а 166 17а 176 18а 186 19 20 21

ЗХС (IX Р -3.7 -7.4 •П -7.7 •4 ♦2,5 '3 -8.4 •П.4 -5,7 •П.4 -6,4 •4 -8,5 -2,4 •П -0,9 -6,9 •12 -20,9 •П,11 -5,8 •П -3,1 •п -5,4 -2.0 -6,5 •П -4,4 ♦4,1 -0.1 •186 ♦2,6 -10,6 •176 -10,9 •П -9.2 -6,6

АТЛЛ Л Р -7,7 -9,5 •П -2,7 -1.2 •7 -4,5 •П,7 -5,2 •П -12,3 •П.4,5 -2.5 -3,1 •П -0,3 -1,0 -4.4 -1,8 -7,3 -1.3 ♦2.4 ♦8.0 -1.0 ♦4,7 ♦5,0 •186 -2,9 -9,3 •176 -5,3 •П -6,9 -5.1 •П

хс & Р -8,9 -6,6 «П -8,1 ♦3,9 -5.9 -5,7 •П "2,4 ♦2,4 -2,0 •П -7.0 -3,9 "3.1 -12.6 -8.9 -4.2 -2,4 -11,4 -14.2 ♦4.3 ♦0,7 -1,4 ♦0,7 -10.2 -4,1 -2.1

ХС ЛПДШ! йХ Р ♦12.1 -7,0 •П -11,7 -3,4 -12.3 -8,4 •П -5,3 -8,5 "7,6 •П ♦0,4 •И -19,4 •10,12 -2,5 •11 -6.7 -6,3 ♦15,0 -0,8 -5,0 -4.0 ♦8.6 -5.9 ♦13,0 • -1.0 .9 -2.9 •18 -3.6 -1,9

тг ей Р ♦12.1 -7.0 •П -11,6 -3,4 -12.3 -8.4 •П -5.3 -8,5 -7,7 •П ♦0.4 •11 -19.4 •10.12 -2,5 •11 -6,7 -6,3 ♦15,0 -0,9 -5,0 -4,0 ♦8.6 -5.9 ♦13.0 -0,9 9 -2.9 •18 -3.6 -1,9

хс пгщ « Р -0,3 ♦3,9 ♦18,1 -0.5 -1.2 •П. 7 ♦0.6 •6 -2.5 ♦7,7 •П ♦6,5 •П ♦1,0 ♦1.9 ♦1.8 -3,6 ♦5,5 -1.1 ♦15.9 -1.0 ♦10,3 -3.7 -3.5 -2.4 ♦0,4 ♦0.7 -0.7

1А & р -3,3 -9,9 •П -17,9 •П.4 ♦10.2 »3.5.6 -9,9 •П.4 -14,0 •П.4 -9,0 •П -4,4 -5.8 •П -8,6 •П -8,8 •12 "23,1 •П.11 -9,8 •П -8,0 •П -12,3 -3,3 -17.6 •П -4,2 -4.9 ♦5,3 •186 ♦9,3 ♦10.2 •176 -8,0 -5,9 -5,5

АиГП. од.екст. мл сир. Л р -7.7 •П "2 -16,3 •П "1 ♦9,0 •П.4 -0,6 •3.5.6 7 -10.4 •П.4. 7 -10,8 •П.4 -17,1 •П.4.5 "5,8 •9 -14,2 •П. 8 ♦8,0 •П. 11 -9.8 •П. 10 -16,8 •П -14,0 •П -16,6 •П -0,8 ••16а ♦1,2 -10,8 •П «15а -3,6 •П. 16а ♦5.7 ♦7,2 •П. 186 "2,9 "17,7 •176 -17.4 •П -9.5 •П -13,4 •П

ЛцГП, мг/л ЯН! ЛТДВД Л р -10.9 •П -17,5 -П ♦16,1 •П.4 ♦2,4 •3.5-7 -9.3 •П.4 -11.5 •П.4 -11.0 •П.4 -4,4 •9 -10,8 •П.8 ♦12,8 •П. 11 -8,9 •П. 10 -19,1 •П -9,8 *П -5.6 •П -5,3 -3,7 -13,5 •П -8,8 •П ♦10.5 ♦24,3 •П. 186 ♦2,0 -14,0 •176 -18.6 •П. 18 -7,2 -10,7 •П. 18

Д'он, ол.екст. мл сир. <К р -16,3 •п -15,2 •П ♦12,1 •П -6,3 -10,6 •П.7 -10,3 •п -18,4 •П.5 -5,1 •9 -13,8 •П. 8 ♦4,9 •П ♦16,3 •12.13 -6,6 •11 -13,5 •И -10,6 -5,8 -1,8 -8,7 •П -5,9 •П ♦1,0 ♦10,4 •п ♦14,8 •п ♦0,6 -14,2 •П.18 -8.9 -14,2 •П. 18

Д<он, мг/л ЛПЩ шднд 4% Р -15,5 »(1 -26.9 •П +34,2 *П +9,3 •5-7 -15.7 •П.4 -20,8 •П.4 -19.2 •(1.4 -18.3 -20.7 •Л +18.9 •11 -23,8 •П. 10 -18,4 •П -21,0 •П -20,6 •П -11.1 -2,9 -12,9 •П -11.7 ♦23,8 •П +26,7 •П +28,0 •П •19 +12.2 -21 -20.9 •П. 18 -11,8 •П. 18 -21,1 •П. 18

АзПО (В Р -9,2 •П -7.6 •П +5,0 +8 4 •5-7 -5.6 •П.4.7 -7,9 •П.4 -12,2 'П.4.5 -3.4 •9 -16,5 •П. 8 +10,8 •П. 11 -6,3 •П. 10 -8,0 ♦П. 14 "7,2 -17.8 -.12 -0.7 • 16а +0.6 -12.8 •П.15а "3,9 ••16а +7,5 +7,9 *«П -0,6 •1 +1.7 5.21 -11,9 "П. 18 "7,3 -15,8 •П. 18

Ш Р -6.2 •П -13.4 *П ♦19.5 •П.4 +5,5 »3.5-7 -8,5 «П. 4 -6.7 «П 4 -12.6 •П.4 +2.4 •9 -11,5 •П.8 +9.8 •П ♦6,4 -8.9 -13,2 •П -11.8 •П -4.1 -1,8 -11,4 *П -3.2 +6.2 •П. 18а +5.9 •П -3.8 •17а +4,0 -0,6 •21 -6,6 -15,9 •Л. 19

ПГ ОХ р -2.3 -19.5 •П +26.4 ♦8,8 •5-7 -8.4 •П.4.6 -20.1 •П.4.5 -9,9 •П.4 -2.0 »9 -19,7 'П.8 +6,6 •п -0.1 -9.7 -19,9 •П -15.0 •П -11.3 -3,6 -11.2 •П -3.9 +3.7 -4.9 -2.2 -5,2 -14.3 *П -23.9 -17.6

ГР (¡X р -4,2 +6.5 +21,0 »4 -9.9 •3.4.7 +9.4 +0.1 •4 +4.8 •4 -5.8 ♦9 -1,5 •8 -2.9 -0.1 +8.1 -0.8 -0.7 -20.7 -2.1 -13.0 +0.1 +17,8 "7,3 -5,9 •П -21.4 -4.2 +2.6 -1.2

ГП 6% р ♦0,3 +2,9 -7,6 ♦4 -14,6 •3 +4.6 -0,5 +1.9 +0,02 ♦2,1 -1.7 -11.0 ♦6.7 +1,7 -5.4 -0.2 -2.5 +2.8 -1.4 -21,3 -2.6 -7,8 + 11.9 -2.1 -0.5 -2.9

ГЭН д% Р -9.5 «2 +4.5 •«1 -19.3 -5.2 +6.95 +3.2 -0,3 -11.3 »9 +2.2 •8 +0,6 ♦1.7 +3,1 +3,2 +2.5 -9.5 ♦6.8 -6,8 -2.9 ♦42.0 -15.3 -15.1 -0.5 -7.0 -15.8 -19.2

СОД Р +9.3 +1.1 -7.7 +6.1 +2,4 +3,0 +3,2 +2.2 ♦6,5 «П -5,3 -0,8 -8,9 ♦7.2 +2.8 ♦3,3 ♦1,4 -2,3 -1.4 -5,2 -1.4 -11.6 "4,8 -з.з +0,2 -1.2

Каталаза <Й +1,02 +0,75 -5,1 -5.7 -5.4 -6.2 -1,4 +0.С6 +1.4 -0.71 -2.1 -15,5 ♦1.4 -1.4 ♦1.4 +0,7 +7,2 ♦1.0 -3,6 -0,6 +1,9 ♦0.3 -11.0 +15.6 "7.4

АЩ Р +20,1 +42,3 •П -18,9 -18,9 •6.7 +25,7 +20,2 •П.4 ♦54.1 •П. 4 +8.5 •9 +30,0 •П.8 -13,9 -16,6 +50,2 •П +33,1 +10.0 -5,5 "1.5 -4,0 -1.4 +6.0 -5,6 -23.1 -2.1 -1.6 -6.5 -7.0

пет, 1=254 нм Л Р -8.3 -10,6 »•п +11.1 -4,2 -3.8 •П.9 "7.5 •П -13,5 •П.5 +1,2 "3,4 ♦3.4 -3.4 -6.1 -6.0 -0,4 +2,4 -2,4 -15,5 ♦1.8 -4.2 +6,0 -2,6 -1,2 -9,8 -8,4 -14.0

пет, 1=282 ж <« Р -2.2 -9,1 •п +0,5 -4,4 -3,8 •П. 7 -5,3 •П -12,8 •П.5 ♦3,3 -4,6 +2,6 -0,3 -9,0 •П -3,2 •П -7,0 -10,3 "1.9 -9,6 -1.9 -3.1 "1.6 -3,7 -1.8 -4,7 •21 -12.7 -20,7 •П. 19

Пояснения: Р - дсстов1ртсть в1д+пнностей вшносно початкоеих ве/ичин (П); • - достое^рнпь вадинностей ны трупами; •• - тенденция до достов1'рнссп вщ-пнностей; Ф - Фуросем1д; А - арелшс; Л - лорвас; Тр - традилйна тераптя; Н - н1фед1гп'н; Лр - празсшн; К - капотен; а - ХИН 1-П ст.; б - ХНН Ш-1У ст.; 6 - середня р1'зниия.

ний проф1ль виявлявся у зб1лыиенн! р!вня ХС в ЛПВЩ (на 6,5%, р<0,05) при мало зм1неному р!вн1 1нших складових л1п!дного спектру (р>0, 05); 1А знизився на 8,6% (р<0,05) по в1дношенню до вих1дних величин. У хворих з ХНН. що лхкувались арелхксом. за-реестрована деяка позитивна динам1ка лШдних показник!в, проте в1дм1нн1сть не суттева. Ильки у пациснт1в з ХНН 1-П ст. мало м1сце вхрогхдне зниження 1А на 17,6% (р<0,05). У груп! хворих з ХНН, що приймали лорвас, були в1дсутн! в1рог!дн1 зм1ни 1А (р>0,05). При прийом! арел1ксу виявлено в1рог1дне зниження як первинних. так 1 вторинних продукт1в ПОЛ у хворих на ГХ II ст. 1 ниркову АГ без ХНН та з ХНН 1-П ст. У пациент!в з терм!нальною ХНН виявлено зниження т1льки первинних продукт!в, тодх як вм1ст вторинних продукт!в переокислення л1п1д1в хстотно не зм!нювався. 1нтенсивн1сть процес1в ПОЛ до к!нця курсу л!кування лорвасом зб!льшувалася. У хворих на ГХ II ст., у пациешЧв з нирковою АГ без ХНН та з ХНН, що приймали лорвас, зареестровано в1рог!дне п!двищення первинних 1 деяких вторинних (МДА) продукт!в л1попе-роксидацП та 1нтенсивност1 ПГ при нев!рог1дних зм1нах ана-лог!чних показник1в в контрольна груп!. АП1 до К1нця курсу л!кування лорвасом знизився на 18,9% (р>0.05). Вплив зазначених препарат!в на показники ДОС було меньш виразним. н1ж на показни-ки л!попероксидацП. Так, у хворих на ГХ II ст. й ниркову АГ без ХНН при прийом! арел!ксу визначено незначне пивищення актив-ност! глутатЮново! системи ! каталази (р>0,05 ), ! т1льки у груп! з нирковою АГ без ХНН визначалося в1роПдне пхдвищення СОД (на 6,5%, р<0,05). АП1 до к1нця курсу л1кувакня арел1ксом зр1с у трупах з ГХ II ст. ! з нирковою АГ без ХНН на 42,3% (р<0.01) та 30% (р<0.001) в1дпов!дно, хоч 1 залишався ще значно нижче. ан1ж у здорових донор!в. У хворих з ХНН не в!дбувалось значно! зм1ни активност1 АОС як п!д впливом арел1ксу. так ! фуросемхду. У па-циент!в. що отримували лорвас, спостер!галося подальше пригнхчення активност! майже вс!х компонент!в АОС. АП1 до к1нця курсу л1кування лорвасом знижувався у всхх дослхджуваних трупах. Звертае на себе увагу те, що п1д час л!куваккя арел!ксом в!дбу-

валосъ деяке зниження р1вней ПСММ (р>0,05), особливо у хворих ГХ II стадII. Д1я фуросемиа 1 лорваса на вмаст ПСММ сироватки кров! була виражена у меньшей м1р1.

В трупах, що отримували н!фед1п1н, празоз!н 1 капотен мало м!сце в1рог1дне зниження як АТ с!ст., так 1 АТ д!аст. Б!льш яск-равий г!потензивний ефект цих препарат!в спостер!гався у ос!б з ГХ II ст. Стутнь зниження АТ був б1льший п1д впливом капотена, а наименьший - у пациент1в, що приймали н!фед1п1н. Ефективн1сть д11 наданих препарат!в не послаблюсгься з наступом нирково! не-достатност1. Ця властив1сть с надто важливою, бо в!домо, що при ХНН АГ мае б!льш ст!йкий та злояк!сний характер 1 важко Шддаеться лХкуванню.

Визначено позитивний вплив випробовуваних препарат1в на лШдний спектр кров1 (табл. 2). У хворих ГХ II ст. цей ефект б1льше виражений був у празоз!на: в процес!. терапП в!дбувалось в!рог!дне зниження р1вней ЗХС, АТЛП, ХС в ЛПНЩ, ХС в ЛПДНЩ, ТГ та зб1льшення вм!сту ХС в ЛПВЩ. 1А в ц1й груп1 хворих зменьшу-вався на 14.0% (р<0,001). У хворих на нефрогенну г!пертон1ю без ХНН антиатерогенна д1я празоз1ну дещо послаблювалась, хоч була також достатньо виразною: зареестровано в!рог!дне зниження р1вня ЗХС (на 5.8%, р<0,05) 1 1А (на 9.8%, р<0,05). У пациент1в 3 ХНН не виявлено 1стотних змхн лд.пШв кров! при лХкуванн! празоз!-ном. Н1фед1п1н при л1куванн! ГХ II ст. справляв меньш позитивний вплив на л!п1дний обмш, ан1ж празоз1н. але б1льш в!дбитий, ан1ж капотен. У пациент!в з нирковою АГ без ХНН прийом н!федШна 1 капотена також викликав сприятлив1 зм1ни в л!п1дах кров!, що ви-ражалися у знижент ЗХС, причому в значно бхлыйй м!р! при прийом! н!федШна. У хворих з ХНН антиатерогенний ефект н!фед1п!на був в!дбитий в б1лыйй м!р1, н!ж празоз!на 1 капотена, що проявлялось в в1рог1дному зниженн! ЗХС (на 10,9%, р<0,05) та АтЛП (на 5,3%. р<0.02), в той час як при л1куванн! празоз1ном ! капотеном значного зменшення л!падних компоненПв кров! не в1дбувалось. Треба зазначити, що в ос1б з ХНН жоден !з препарат1в не виявляв помгтно! д!1 на р!вень ХС в ЛПВЩ. У хворих на ГХ II ст. застосу-

вання н1фед1п1на. празсшна та капотена викликае в!рог1дне зниження як первинних. так 1 вторинних продукт1в ПОЛ (табл.2). Цей ефект в б1льш1й м!р1 виражений у капотена. У пациент1в. що отримували традищйну терап1ю. вм1ст деяких первинних 1 вторинних продукт!в ЛОЛ незначно п1двищувався. У хворих на ниркову АГ без ХНН зниження первинних продукт!в ПОЛ (АцГП 1 Дкон) вШувалось приблизно в однаков!й м!р1 при лшуванн! н1федШном. празоз1ном та капотеном. а р1вень вторинних продукт1в лШопероксидацП зменьшувався в б!дьш1й м!р! при прийом1 капотена ( АзПО - на 17. 8%, р<0,05) 1 празозша (ПГ - на 19,9%. р<0,02). Вплив н1фе-д!п!на на ц! процеси в надаюй груп1 хворих було меньш виразним. При л1куванн! пациенПв з ХНН також визначений 1нг1буючий вплив випробовуваних препарат1в на процеси ПОЛ, причому к1льк1сть биьшост! первинних продукт1в л!попероксидацП б1льш значно зни-жувалася у хворих, що приймали тфедШн та капотен. У той же час. в контрольна груп! вм!ст первинних продуктов ПОЛ дещо зростав (р>0,05). Вм!ст вторинних продукт1в переокислення л1п1д1в в б!льш1й м1р! зменьшувався п!д час л!кування капотеном, ан!ж н!фед1п!ном. в той час як празоз1н не викликав в1ропдного зниження цих локазник1в. У процес1 л1кування наданими препаратами не в1дбувалось значно! змши показник1в АОС ан1 в одн1й !з дослгджуваних груп (табл. 2). Однак, найб1лыи позитивний вплив на глутат1онову антиперекисну систему справив н!фед!п1н як у груп! хворих на ГХ II ст., так з нирковою АГ без ХНН. що воображалось в деякому п!двищенн1 активност! ГР. ГП 1 вмюту ГБН. Величина АП1 Шдвищувалася в ус!х трупах хворих, що отримували капотен, празоз1н та н!фед1л1н, в той час як в контрольна груп! в1н знижувався (на 18.9%, р>0.05). Незважючи на деяк! особли-вост1 препарат!в у впливаши на АОС, в!рог!дно! разниц! м!ж ок-ремими трупами не зареестровано. В процес! л1кування н!фед!п!-ном. празоз!ном 1 капотеном хворих на ГХ II ст. вШувалось в1рог1дне зниження р!вня ПСММ в ус1х трупах. У пациентов з нирковою АГ без ХНН вм!ст ПСММ в б1льш!й м!р! знижувався при лхку-ванн! празоз!ном та н!фед1п!ном. У хворих з Х1П1 ?!льки застосу-

вання капотена викликало в1рог1дне зменшення.(р<0,02) р1вня ПСММ сироватки кров1. Анал1з результат!в досл!дження показав, що капотен, н1фед!п!н та празоз1н е ефективними г!потензивними засо-бами як при л!куванн1 ГХ II ст., так 1 нирково! АГ. в тому числ1 ускладненою ХНН. Препарати виявляють позитивний вплив на лШд-ний обм!н, причому, при ГХ II ст. цей ефект сильн!ще представлений у празоз!на. а при нирков!й АГ - у н1фед!п1на. Терап!я !з застосуванням наданих л1карських засоб!в призводить до зниження Шенсивност! ПОЛ, особливо при використанн! капотена. Проте сприятливий вплив на АОС в б!льш1й м!р! проявився у н!фед!п1на. Капотен, празоз!н ! н1фед1пш не поПршують азотовид!льну функц!ю нирок 1 дещо знижують р1вень ПСММ сироватки кров1.

ВИСНОВКИ

1. Показники перекисного окисления Л1п!д1в та антиоксидантного захисту адекватно в1дображають важкгсть досл1джуваних захво-рювань. що дае можлив1сть використовувати 1х у вигляд! кри-терИв в1дбиття патолоПчного процесу та ефективност1 засто-сованно! терапП.

2. Порушення функционального стану нирок по м!р! його прогресу-; вання супроводжуе активац!ею л!попереокислення та зниженням

антиоксидантного захисту, з максимальною разбалансован!стю системи ПОЛ-АОС на терм!нальн!й стад!!.

3. При нефрогенн!й артер!альн!й г1пертенз!1 . та г1пертон1чн!й хвороб! II стадП спостерггаються порушення метабол!чного го-меостазу, що характеризуються проатерогенними зсувами у л1-п!дному спектр!, накопиченням в плазм! кров! продукт!в лШд-но! пероксидацП, чималим пригн!ченням антиоксидантного захисту та п!двищенням р1вня пептид!в середньо! молекулярно! маси в сироватц! кров1. Наявн!сть взаемозв'язку м!ж р!внем ПСММ 1 ступеней пШищення артер!ального тиску дають Шдстави вважати, що ПСММ вШграють певну роль в генез1 артер!ально! г!пертенз11.

4. У хворих на ниркову артер1альну г1пертон!ю найб!льш проатеро-

генн! порушення в лШдному спектр! сироватки кров! з акти-вац1сю процес!в переписного окисления лШШв та значним пригн!ченням антиоксидантно! системи вШуваються при нефро-тичному вар1ант! хрон1чного гломерулонефрхта.

5. Призначення арел1ксу (п!ретан1да) до комплексно! терапП ар-тер1ально! ПпертонП призводить до значного зниження АТ, п1дсилення д1урезу, антиатерогенним зрушенням у л1п1дах кров!, зменшенню дисбалансу системи ПОЛ -АО. Арелхкс не вик-ликае р!зких порушень вм!сту електролит1в сироватки кров1 1 не сприяс пог!ршенню азотовид1льно! функцП нирок. що дозво-ляе використовувати його для терапП артер1ально! г!пертон!1, в тому числ! ! ускладненою ХНН.

6. Лорвас (1ндапам1д) е ефективним г1потензивним ! д!уретичним засобом, не виявляе проатерогенного впливу на лШди кровь проте при застосуванн! лорвасу спостер!гаеться п1двищення активное^ процес1в ЛОЛ, що визначае доц1льн1сть використання природничих антиоксидант1в.

7. Блокатор анПотензин-перетворюючого ферменту - капотен - е ефективним Ппотензивним засобом як при л!куваши ГХ II стадП, так 1 нирково! г!пертонп, в тому числ1 ! ускладнено! ХНН. Терап1я з застосуванням капотену викликае зменшення ате-рогенних складникхв лШдного спектру сироватки кров: ! сприяс зниженню активност! ПОЛ, що у певн!й м1р! нормалхзуе дизбаланс системи ПОЛ-АО, що спостер1гаеться при артер1альн1й г!пертон!1.

8. Застосування а-адреноблокатора празоз1ну у хворих на ар-тер1альн! г!пертензП р1зного генезу призводить до значного зниження артер1ального тиску, зменшення проатерогенних зеу-вань в лШдному спектр! кров1 та зниженню продукпв л!попе-роксидацП у сироватц! кровь

9. Блокатор калыЦевих канал!в тфедШн е ефективним г1потен-з1вним препаратом як для л!кування ГХ II стадп, так ! нефро-генно! АГ, сприяе зменшенню р!вня атерогенних л!попротеШв у сироватц! кров! ! нормал1зац!1 дизбалансу системи ПОЛ-АО.

- 22 -ПРАКТИЧН1 РЕКОМЕНДАЦП

1. 3 метою диагностики важкост1 патологичного процесу при АГ ниркового генезу i ГХ II стадп, а також для оШнки ефектив-ност! проводимо! Tepanii рекомендуеться визначати bmíct у кров i продукт1в перекисного окисления л!пШв. активн!сть ферменпв антиоксидантного захисту та р!вень пептид1в се-редньо! молекулярно! маси.

2. Для визначення стадп ХНН, кр!м досл!дження вм1сту сечовини i креаташну у сироватц1 кров! доциьно визначення р1вня ПСММ.

3. Препарата арел1кс i лорвас можуть використовуватися у комплексной Tepanii АГ ниркового генезу, в тому числ! i при наяв-hoctí ХНН та ГХ II ст. При призначетп лорвасу рекомендуеться включати в комплексну Tepani» природнич! антиоксиданти.

4. Препарата капотен, празозхн та шфедШн рекомендуеться зас-тосовувати при виххдно ЮТуючих проатерогенних порушеннях у лШдному спектр! i Шдвищенн! процес!в ПОЛ у хворих на АГ ниркового генезу, в тому числ1 i ускладненою ХНН та ГХ II ст.

СПИСОК Р0Б1Т, НАДРУКОВАНИХ ПО TEMI ДИСЕРТАЦП

1. Оценка эффективности нового антигипертензивного препарата ареликса у больных с нефрогенной гипертензией // Сб.научных трудов "Новое в пофилактике, диагностике и лечении основных заболеваний внутренних органов". -Харьков.- 1994. - С.369-375 (со-авт. В. К. Серкова).

2. Пор!вняльна ощнка вшшву антагон!ст1в кальЩю на oíhíko-6íoxímí4hí показники у хворих на артер1альну г1пертенз1ю р1зного походження // В кн.: Матер1али з науково! роботи сп1вроб1тник1в Вшницького держ. мед. ун1верситету п!д редакщею проф. в.М.Мороза. - в1нниця. - 1994. - С.188-189.

3. Сравнительная оценка эффективности некоторых петлевых диуретиков у больных с сердечной недостаточностью и гипертензив-ным синдромом // В кн.: Коррекция сердечно-сосудистых нарушений в клинике и эксперименте. - Винница. - 1991,- С.55-56 (соавт. В. К. Серкова).

4. Влияние нового гипотензивного и диуретического средства Ареликс на клинико-биохимические показатели у больных с артериальными гипертензиями // Тез. материалов 59 итоговой студ. на-учн. конференции. - Одесса,- 1990,- С.23.

5. Влияние новых антигипертензивных препаратов на клини-ко-биохимические показатели у больных с почечными гипертензиями //52 итоговая студ. конференция (Тез.докл.).-Донецк.-1990.-С.36.

6. Перекисное окисление липидов у больных с артериальной

гипертензией // Семинар-совещание "Актуальные вопросы сердечно-сосудистой патологии" (Тез.докл.). - Винница. - 1991. - С.29 (соавт. В. К. Серкова).

7. Показатели липидного обмена, активность перекисного окисления липидов (ПОЛ) и уровни средних молекул (СМ) у больных с артериальными гипертензиями различного генеза // Международный конгресс молодых ученых по клинической медицине (Тез.докл.).-Киев. - 1992. - С.72-73.

8. Влияние новых антигипертензивных препаратов на клини-ко-биохимические показатели у больных с артериальными гипертензиями // Симпоз1ум-нарада / з м1жнародною участю / "Експеримен-тальна фармаколоПя - кл1нЩ1" (Тез.доп.). - Ванниця - Ки1в.

1992. - С. 41 - 42 (сп1вавт. Ю.I.Монастирський).

9. Л1п1ди кров1 1 стан 1х перокс1дацИ у хворих на ар-тер1альну г1пертенз1ю // XIII з'1зд терапевт1в Укра1ни (Тез. доп.). - ТерноШль. - 1992. - С. 82-83 (сп!вавт. В. К. Серкова. Ю.I.Монастирський, В.М.Жебель, О.В.Темна).

10. Пор1вняльна оц1нка показник1в перекисного окисления л1п!д1в, стану антиоксидантно! системи та р!вня середн1х молекул у хворих з нефрогенними Ппертенз1ями // 62 тдсумкова наукова конференЩя студент1в та молодих вчених (Тез.доп.). - Одеса. -

1993. - С. 68-69.

И. Пор1вняльна оцшка ефективност! деяких нових антиПпер-тензивних препарат1в // Симпозаум-нарада "Д1агностика та л1ку-вання захворювань системи кровооб1гу (Тез.доп.). - В1нниця -Ки1в. - 1993. - С.17 (сп1вавт. В.К.Серкова, Ю. I.Монастирський.

B.М.Жебель. В. Т. Демидкж).

12. Сравнительная оценка эффективности новых антигипертензивных препаратов у больных с нефрогенными гипертензиями // В кн.: Матер1али симпоз1ум-наради " Д1агностика та л1кування захворювань системи кровооб1гу (Тез.доп.). - В1нниця - Ки1в. -1993. - С.76 (сп!вавт. В.К. Серкова).

13. Влияние нового ангигипергензивного препарата Лорвас на клинико- биохимические показатели у больных с нефрогенной гипертензией // Респ. научная конференция "Новое в клинической фармакологии и фармакотерапии заболеваний внутренних органов" (Тез. докл.). - Харьков. - 1993. - С. 146 (соавт. В.К.Серкова).

14. Пор1вняльне досл1дження показник1в перекисного окисления л1п!д1в, стану антиоксидантно! системи та р!вня середн!х молекул сироватки кров1 у хворих з артер1альними г!пертенз!ями р!зноман1тного генезу // IV з'!зд кард1ологав Укра!ни (Тез. доп.). - Ки1в. - 1993. - С. 60 (сп1вавт. В. К. Серкова).

15. 0ц1нка ефективност1 капотену та 1срадШну при л1ку-ванн! г1пертензивних криз // Зб1рка: "Актуальн! проблеми подання екстренно! медично! допомоги при нев!дкладних станах". Матер1али науково-практично! конференцП (Тез.доп.). - Ки1в. - 1995. -

C.76 (сп!вавт. В.К.Серкова, Ю.I.Монастирський. В.М.Постоловсь-кий. С.В.Шершун. Л.Л.Криворучко).

Кузьминова H.В. Липиды крови и липопероксидация у больных с заболеваниями почек с гипертензивным синдромом и их динамика под влиянием антигипертензивных средств. Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.02 - внутренние болезни. Харьковский государственный медицинский университет.

Защищается дисертационная работа, содержащая сравнительный анализ состояния липидного спектра сыворотки крови, активности процессов липопероксмдации (ПОЛ) и антиоксидантной системы (АОС), уровня "средних молекул" (СМ) у больных с нефрогенной ги-пертензией (НГ), в том числе и осложненной хронической почечной недостаточностью (ХПН), и с гипертонической болезнью II ст. (ГБ). Установлено, что как при НГ, так и при ГБ наблюдаются про-атерогенные сдвиги в липидном спектре, активация ПОЛ, угнетение АОС и накопление СМ в сыворотке крови. Наибольшая степень изменений определена при нефротическом варианте хронического гломе-рулонефрита. По мере прогрессирования ХПН выявленные нарушения усугублялись, достигая максимума при ХПН III-IVct. Изучаемые показатели адекватно отражают степень тяжести заболеваний и могут использоваться в качестве критериев выраженности патологического процесса и эффективности проводимой терапии. Препараты Ареликс (Пиретанид) и Лорвас (Индапамид) являются эффективными антиги-пертензивными средствами для лечения ГБ и НГ, не оказывают проа-терогенного влияния на липидный спектр сыворотки крови, однако при использовании Лорваса наблюдается активация ПОЛ, что определяет целесообразность включения в комплексную терапию естественных антиоксидантов. Препараты Капотен, Празозин и Нифедипин при лечении больных ГБ и НГ, наряду с выраженным гипотензивным эффектом, уменьшают содержание атерогенных составляющих липидного спектра и снижают интенсивность ПОЛ.

Kuzminova N.V. Blood lipids and lipoperoxidatlon in patients witb rénal diseases and hypertensive syndrom and its dynamics

- 25 -

by action of antihypertensive drugs.

Tesis for the competition of academic degree by the candidate of medical science on the speciality: 14.01.02 - internal diseases. The Kharkov State Medical University.

Support dissertation, containing the comparitlve analysis condition of blood lipids, peroxydation of lipids (POL) and antioxydant system (AOS), levels of "middle molecules" (MM) in the patients with nephrogenic hypertension, and acute and chronical renal insuficiency and with essential hypertension II staged. It has been established that in hypertensivity, as well as in neph-rooriginated hypertension were noticed proatherogenlcal displacement in the lipid spectrum, activation of POL, oppression of AOS and accumulation of "middle molecules" in blood serum. The greatest level of changes is observed in nephrotical version of chronical glomerulonephritis. With the progression of chronical renal insuficiency, the revealed changes intensified, reaching to maximum in chronical insufisiency III-IV stage. The studied findings adequately reflect the level of the disease and can be used as criterion of expression of pathogical process and the effect of the given therapy. Piretanid and Indapamid are effective antlhypertensional remedies for the treatment of hyperten-sivity and nephro-orlginated hypertension, without showing proatherogenlcal effect on lipid spectrum of blood serum, however while using Indapamid, POL is noticed, which determines the ad-vlslbillty of adding antioxydants in the complex therapy. Capoten. Prazozin and Nifedipin in the treatment of patients with essential hypertension and nephro-originated hypertension, not only lower the blood preasure, at the same time reduce the contents of atherogenlcal composition of lipid spectrum and reduces the intensivlty of POL.

Ключов1 слова: ниркова г1пертон!я, хрон1чна ниркова недос-TaTHicTb. переписке окисления л1п1д1в, антиоксидантна система, лШди, середн! молекули, п1ретан1д. 1ндапам1д.