Автореферат и диссертация по медицине (14.01.01) на тему:Лечение больных генитальным эндометриозом в зависимости от функционального состояния печени

ІНСТИТУТ ПЕДІАТРІЇ, АКУШЕРСТВА І ГІНЕКОЛОГІЇ Г ^АК^ЕМІЇ МЕДИЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

1 1 НОЯ №96

На правах рукопису

ДЗЮБА ГАЛИНА АНАТОЛІЇВНА

ЛІКУВАННЯ ХВОРИХ НА ГЕНІТАЛЬНИЙ ЕНДОМЕТРІОЗ В ЗАЛЕЖНОСТІ ВІД ФУНКЦІОНАЛЬНОГО СТАНУ ПЕЧІНКИ

14.01.01 - Акушерство і гінекологія

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Луганському державному медичному університеті

Наукові керівники: - доктор медичних наук, професор

Лещинський Петро Тадієвич

- доктор медичних наук Ципкун Анатолій Григорович

Офіційні опоненти: - доктор медичних наук, професор

Гопота Владислав Якович

- доктор медичних наук, професор Коханевич Євгенія Вікторівна

Провідна установа: - Харківський державний медичний

університет МОЗ України

Захист дисертації відбудеться

1996 року на засіданні спеціалізованої Вченої ради (Д. 50.14.01) по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора наук по спеціальностям "Педіатрія", “Акушерство і гінекологія" при Інституті педіатрії, акушерства і гінекології АМН України (252050, м. Київ - 50, вул. Мануїльського, 8).

З дисертацією можна ознайомитись в бібліотеці Інституту педіатрії, акушерства і гінекологи АМН України (252050, м. Київ -50, вул. Мануїльського, 8).

Автореферат розісланий " ^ 1996 року

Вчений секретар спеціалізованої Вченої ради кандидат медичних наук

Л. В. Квашніна

иі

ЗАГЛЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність проблеми. В останні роки генітальний ендометріоз - одна із найбільш актуальних медико-соціальних проблем серед захворювань жіночої статевої системи. За даними різних вітчизняних та зарубіжних дослідників, його частота в популяції жінок репродуктивного віку коливається від 2,6% до 50 % (В.Я.Голота і співавт., 1983; Л.В. Адамян, М.Л. Алексеева, 1987; R. Howell, D.К.Edmonds, M.Dowsett, 1995; K.E.EIkind-Hirsch, C.Anania, M.Mack, 1995; M.Koutsilieris, A.Akoum, C.Lazure,1995).

Захворювання характеризується важким прогресуючим перебігом, чисельністю уражень, часто призводить до порушення репродуктивної функції, зниження працездатності.

Проблемі генітального ендометріозу присвячена значна кількість досліджень. За останні роки опубликован! наукові праці з питань консервативного лікування ендометріозу ( В.П.Баскаков, 1990; Л.В. Адамян, 1992; Э.Р.Ткаченко, Е.Л.Яроцкая, Л.В. Адамян, 1996). Незважаючи на це, багато актуальних питань захворювання не розроблені, засоби, які використовуються для лікування цього захворювання, не завжди ефективні, дають значну кількість побічних проявів.

Використання у комплексному лікуванні ендометріозу гормональних засобів, дозволило знизити частоту хірургічного втручання при цій патології, але підвищило частоту ускладнень, таких як зміни в системі гемостазу, вплив на ендокринну систему (К. Г. Серебренникова, 1978; Т.А.Кравчук, 1982; Л.В.Адамян, 1990; К. W. Schweppe, R.M.Wynn, 1984; M. R. Henzl, 1988).

У літературі мало робіт, що стосуються тактики ведення хворих на генітальний ендометріоз з врахуванням супутньої соматичної патології, зокрема, при порушенні функції гепатобіліарної системи.

Мета роботи. Наукове обгрунтування і розробка

удосконалених-методів лікування хворих на генітальний ендометріоз у залежності від функціонального стану печінки.

Завдання дослідження:

1. Вивчити клінічний перебіг ендометріозу в залежності від форми, ступеня розповсюдження й тривалості перебігу захворювання;

2.Визначити показники функціонального стану печінки у хворих на генітальний ендометріоз до і на фоні гормональної терапії;

3.Виявити особливості клінічного перебігу генітального ендометріозу в залежності від ступеня порушення функції печінки;

4. Вивчити характер змін гіпофізарних ( ЛГ, ФСГ, пролактин ) і яєчникових ( естріол, естрадіол, прогестерон) гормонів у залежності від функціонального стану печінки;

5.Вивчити стан імунологічної реактивності у хворих на генітальний ендометріоз при порушеннях функції печінки;

6. У клініці вивчити вплив гепатозахисної терапії на динаміку клінічної картини захворювання, гормонального статусу, функціонального стану печінки й імунологічної реактивності у хворих на генітальний ендометріоз;

7.На підставі отриманих даних розробити й впровадити в практику рекомендації щодо клініко-лабораторної діагностики й лікування генітального ендометріозу з урахуванням функціонального стану гепитобіліарної системи.

Наукове і теоретичне значення роботи полягає в тому, що вперше проведено дослідження по вивченню функціонального стану печінки у хворих на генітальний ендометріоз до і на фоні гормональної терапії;

- вперше виявлені особливості клінічного перебігу генітального ендометріозу в залежності від ступеня порушення функції печінки;

- вперше вивчено характер змін гіпофізарних, яєчникових гормонів та імунологічної реактивності у хворих на генітальний ендометріоз при порушеннях функції печінки;

- проведено вивчення динаміки основних симптомів захворювання, стану біохімічних показників, гормональних та імунологічних змін при застосуванні гепатозахисної терапії, дано оцінку ефективності терапіі, що проводиться;

- на підставі отриманих даних розроблені й впроваджені в практику охорони здоров'я рекомендації щодо використання ряду лабораторних методів у діагностиці порушень функії печінки у хворих на генітальний ендометріоз.

Практичне значення роботи полягає в тому, що на підставі результатів дослідження розроблено рекомендації щодо консервативного лікування хворих на генітальний ендометріоз з використанням гепатозахисних препаратів, що нормалізують функціональний стан печінки і покращують перебіг основного захворювання, використання яких дозволяє підвищити ефективність та скоротити тривалість лікування.

Положення, що виносяться до захисту:

1. У хворих на генітальний ендометріоз виявлені порушення білковоутаорюючої функції печінки, ліпідного обміну й ферментативного спектру сироватки крові, які залежать від тривалості перебігу захворювання, тривалості прийому гормональних препаратів.

2. Вираженість клінічних проявів, тривалість перебігу захворювання, ступінь гормональних та імунологічних порушень залежать від ступеня порушення функції печінки.

3. Терапія генітального ендометріозу, що включає гепатозахисні препарати й спрямована на покращення функції печінки, суттєво знижує клінічні прояви захворювання, сприяє нормалізації ендокринної функції гіпофіза, яєчників, показників загального й гуморального імунітету.

Декларація особистого внеску дисертанта у розробку наукових результат, що виносяться на захист:

1. Дисертантом проведено клінічні спостереження та лікування

136 хворих на генітальний ендометріоз в порівнянні з 50 здоровими жінками.

2.Вивчено особливості клінічного перебігу та лабораторної характеристики хворих на генітальний ендометріоз із включенням в комплекс лікування гепатозахисної терапії.

3.Здійснено аналіз всіх одержаних матеріалів та їх статистична обробка.

4.Вивчена ефективність удосконаленого комплексу лікування у 50 хворих

Впровадження результатів дослідження. Результати наукових досліджень, які відображені в дисертації’, впроваджені в гінекологічних відділеннях і жіночіх консультаціях м.Луганська, Луганської області, м.Одеси, Київа та Львова. Теоретичні положення і практичні рекомендації роботи включені в цикл лекцій з гінекології для студентів 5 і 6 курсів лікувального факультету Луганського державного медичного університету.

Пубііикації. За матеріалами дисертації опубліковано 8 робіт.

Апробація роботи. Результати досліджень у процесі виконання дисертації доповідались і були обговорені на засіданнях кафедри акушерства і гінекології лікувального факультету і вченої ради ЛДМУ ( 1995, 1996 р. ).

Матеріали дисертації доповідалися на науково-практичній конференції акушерів-гінекологів ( Донецьк, 1993,1994 ), ” Актуальні питання акушерства і гінекології" ( Вінниця, 1995 ).

Структура і обсяг дисертації.

Дисертація викладена на 173 сторінках машинопису, ілюстрована 34 таблицями, 5 малюнками.

Робота складається із вступу, огляду літератури, глази, що присвячена методам досліджень, чотирьох глав з результатами власних досліджень, заключення, висновків і практичних рекомендацій. Список літератури містить 130 вітчизняних та 117 іноземних джерел.

ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали та методи дослідження. Проведено комплексне клініко - параклінічне обстеження 136 жінок з різними формами, тривалістю перебігу захворювання, стадіями поширення генітального ендометріозу, які не приймали гормонального лікування взагалі, або протягом останніх 6 місяців, а також ЗО жінок, які приймали гормональне лікування протягом 3-х років, та 50 практично здорових жінок. Діагноз генітального ендометріозу у всіх жінок був встановлений на підставі клініко - інструментального дослідження. Серед 136 хворих основної групи внутрішній ендометріоз встановлений у 33 (24,3% ), комбінований у 64 (47%), зовнішній у 39 жінок (28,7%).

Клінічне обстеження включало ретельно зібраний анамнез у відповідності з розробленою анкетою, об'єктивне загальносоматичне і спеціальне дослідження, особливості стану геніталій. В необхідних випадках застосовувалась пневмогінекографія ( у 5,76% випадків ), ультразвукова сканування ( 94,6 % ) на апараті " Aloka SSD-630 ” ( Японія ), працюючого а масштабі реального часу. Трансабдомінальне і трансвагінальне сканування проводилось з використанням датчиків з частотою 3,5, 5 і 7 мГц в динаміці до і після отриманого лікування. 22 % хворих було обстежено за допомогою ядерно-магнітно-резонансної томографії (ЯМР-томографії) приладом фірми " Bruker " ( ФРН ), з величиною магнітного поля 0,23 — 0,5 Тесла.

Характер менструальної функції, наявність овуляторного або ановуляторного циклу у хворих і в групі здорових жінок оцінювали за тестами функціональної діагностики (симптоми " зіниці ",''папоротні", натягання слизу, базальної термометрії). Оцінку ступеня розповсюдження патологічного процесу здійснювали за класифікацією American Fertylity Society (1985).

Спеціальні дослідження включали: визначення показників

білкового (загальний білок, альбуміни, глобуліни), ліпідного (загальні ліпіди та бета-ліпопротеїди), пігментної функції печінки (білірубін),

вуглеводного обміну (шляхом визначення рівнів глюкози), ферментативний спектр сироватки крові — активність органоспеціфічних ферментів аланінамінотрансферази (АлАТ), аспартат-амінотрансферази (АсАТ), лужної фосфатази ( ЛФ ), лактатдегідрогенази ( ЛДГ ).

Про стан гормональних співвідношень в організмі жінок з генітальним ендометріозом судили по зміні концентрації рівня гонадотропних гормонів - фолікуло-стимулююного ( ФСГ ), лютеінізуючого ( ЛГ ), пролактину, яєчникових ( естрадіол, естріол, прогестерон ) в першу і другу фази менструального циклу які визначали радіоімунологічним методом з використанням стандартних наборів реагентів АН Беларусі, фірми "CIS " ( Франція ) і фірми "Amercham " ( Англія ).

Визначення кількості Т-, В-лімфоцитів, Т-хелперів і Т-супресорів здійснювали цитотоксичним методом з використанням панелі моноклональних антитіл. Визначення циркулюючих імунних комплексів ( ЦІК ) у сироватці крові методом преципітації в поліетиленгліколі. Також визначали імуноглобуліни сироватки крові класів A,M,G.

Для об'єктивізації отриманих даних проведена математична обробка результатів з використанням методів варіаційної статистики: критерія і Стюдента та коефіцієнта кутового перетворення Фішера. Відмінності оцінювались вірогідними при р < 0,05.

Результати досліджень та їх обговорення.

Середній вік обстежених був від 18 до 45 років.

У 72% обстежених жінок основної групи переважав запізнений початок місячних ( 15-16 років), що може свідчити про порушення нейро-ендокринної регуляції в препубертатний і пубертатний періоди. У хворих на генітальний ендометріоз відзначалося більш тривале становлення менструального циклу ( через 4-6 місяців ), тривалість менструального циклу була в межах 26-28 днів, у 41,9% випадків відзначалася гіперполіменорея.

Із 136 обстежених жінок 120 відзначали больовий синдром, причому, сильний біль відзначали 40 жінок ( 29,4%), в 44,1% ( 60 жінок ) - помірний. У 58,8% випадків біль носив періодичний характер і був пов'язаний з фазами менструального циклу ( 83,8%).

У жінок основної групи з 146 вагітностей 44,9% завершились пологами, причому, у 37,7% випадків пологи були ускладненими. Оперативні втручання в пологах відзначено в 78,7% випадків, що частіше, ніж в групі здорових жінок.

Звертала на себе увагу наявність трьох і більше абортів в основній групі ( 21% ) порівняно з контрольною групою обстежених (4%). У 7,9% випадків аборти у жінок генітальним ендометріозом були ускладненими.

Характерною особливістю основної групи обстежених був високий процент непліддя (31,6%).

В етіології ендометріозу велике значення має фон, на якому розвивається захворювання, особливо перенесені в дитинстві, у період статевого дозрівання, а також супровідні екстрагенітальні захворювання. З перенесених соматичних захворювань переважали захворювання печінки й жовчних шляхів. У жінок основної групи 64% , у контрольній 20%.

При вивчанні функціонального стану печінки у жінок, хворих на генітальний ендометріоз, слівставлялися показники у хворих з різними формами захворювання порівняно з даними у соматично здорових жінок, а також проаналізована залежність характеру зміни досліджуваних показників від тривалості захворювання й ступеня поширення патологічного процесу. Вивчалися показники білкового, жирового, вуглеводного обмінів, пігментної функцій та ферментативного спектру сироватки крові.

У жінок, хворих на генітальний ендометріоз, виявлені порушення білоксинтетичної функції печінки, порівняно з групою здорових, що проявлялось у зниженні рівнів альбумінів до 47,7+0,9%

(особливо при комбінованому ендометріозі) та 46+1,5% при тривалості перебігу захворювання 8 років і більше, підвищенні рівнів глобулінів ( за рахунок бета-глобулінів ) до 17,7±0,43%. Достовірних відмінностей у вмісті альбумінів та глобулінів при різних формах ендометріозу не виявлено, але встановлено достовірне зниження альбумінів та підвищення глобулінів в залежності від тривалості перебігу захворювання.

У хворих на генітальний ендометріоз виявлені зрушення ліпідного обміну, особливо виражені при комбінованому ендометріозі. Загальні ліпіди становили 4,4 ± 0,14 г/л при вмісті їх у жінок контрольної групи 7,5 ± 0,1 г/л. Також відзначалося достовірне

зниження бета-ліпопротеїдів порівняно з контролем.

При аналізі характеру зміни основних показників, що характеризують стан ліпідного обміну залежно від тривалості захворювання, виявлене зниження рівня загальних ліпідів і бета-ліпопротеїдів порівняно з контрольною групою й зниження їх при тривалості захворювання генітальним ендометріозом більше 6-8 років, що вказує на прогресуюче порушення ліпотропної функції печінки в жінок, що хворіють на ендометріоз.

Незважаючи на суттєве зниження рівня загальних ліпідів і бета-ліпопротеїдів, не знайдено достовірних відмінностей при порівнянні жінок з 1 і 3-4 ступенями поширення процесу. Ці дані говорять про те, що вже на початкових етапах розвитку захворювання відбуваються суттєві порушення ліпотропної функції печінки, які в подальшому реєструються в таких жінок.

У хворих з генітальним ендометріозом не залежно від тривалості перебігу й ступеня поширення процесу не виявлено змін активності трансаміназ сироватки крові. Активність же ЛДГ і ЛФ підвищена при всіх формах генітального ендометріозу. У жінок, які хворіли на генітальний ендометріоз більше 8 років є тенденція до

підвищення рівня ЛФ. При тривалості перебігу ендометріозу від 5 років і більше виявлене достовірне підвищення активності ЛДГ у периферийній крові, а також відзначається різке підвищення рівнів ЛФ й ЛДГ у хворих з 2 - 3-4 ступенями поширення генітального ендометріозу. Підвищення активності в крові хворих на ендометріоз ЛДГ і ЛФ свідчить про ще більш виражені анаеробні метаболічні процеси, що підсилюються на фоні ураження гепатоциту. Порушень вуглеводного обміне, пігментної функції печінки у хворих не виявлено.

Оскільки для лікування ендометріозу широко використовується гормональна терапія, проведено аналіз біохімічних показників функції печінки, найбільш змінених у хворих на генітальний ендометріоз в залежності від тривалості прийому гормональноі терапії. Для цього група хворих на генітальний ендометріоз, яка складалася із 136 жінок, була розподілена на 2 підгрупи: 1 - хворі, які не приймали

гормональну терапію взагалі, п=60; 2 - хворі, які приймали

Таблиця 1.

Біохімічні показники сироватки крові хворих на генітальний ендометріоз в залежності від тривалості прийому гормональних препаратів

Показники Здорові жінки, п=50 Жінки, які не приймали гормональну терапію, п—60 Жінки, які приймали гормональну терапію 3-9 місяців, п=76 Жінки,які приймали гормональну терапію протягом 3-х років, п—ЗО

М±т М±т М± т М± т

Альбуміни,% Глобуліни,% Загальні ліпіди, г/л Р -ліпопроте'іди, од. ЛФ,МО 61,20,28 37,8±0,37 7,5±0,1 44+0,93 42,4± 1,9 50,5± 1,2* 40,7 ± 0,39* 5,25± 0,17* 39,9+1,33* 72,3±4,2* 49,7± 0,96* 41,5±0,78* Д 4,75±0,21* Д 37,5± 1,36* Д 86,03±3,5* А 46+ 1,5* ДО 46,7± 0,66* Д 0 4,46±0,13* Д 34,1 ±1,22* ДО 85,9±5,7* Д

* - р <0,05 порівняно з групою здорових жінок

Д - р <0,05 порівняно з групою хворих, які не приймали гормональну терапію,

0 - р <0,05 порівняно з групою хворих, які приймали гормональне лікування 3-9 місяців

гормональну терапію протягом 3-9 місяців, п=76.

Окремо було набрано групу з 30 хворих на генітальний ендометріоз, які приймали гормональну терапію протягом 3-х років. У хворих на генітальний ендометріоз, які приймали гормональне лікування, ступінь порушення біохімічних показників функції печінки корелював з тривалістю отримання гормональноі терапії ( табл.1. ). От же, гормональна терапія ще більше посилює наявні порушення білоксинтетичної, ліпідної функції та збільшує активність ЛФ.

Для з'ясування характеру порушень функціонального стану печінки у хворих на генітальний ендометріоз проаналізовано характер функціональних проб печінки в залежності від тривалості захворювання і ступеня поширення ендометріозу.

Обстежені хворі були умовно розподілені на дві групи - з помірними (1 група) та вираженими (2 група) порушеннями функціонального стану печінки.

I група складалася з 60 жінок, у яких порушувалися одна або дві функціональні проби порівняно з даними у здорових жінок контрольної групи.

II група складалася із 76 жінок, у яких порушувалася більшість проб печінки.

Встановлено, що при тривалості захворювання від 3 до 5 років переважали помірні порушення функції гепатобіліарної системи. При тривалості захворювання більш 8 років - виражені порушення. Для таких жінок було характерним порушення білковоутворювальної, пігментної .ліпідної функції, а також ферментативного спектру сироватки крові. Виражені порушення функції печінки переважали у хворих з 3-4 ступенем поширення захворювання.

При дослідженні характеру менструального циклу у хворих на генітальний ендометріоз залежно від ступеня порушень функціонального стану печінки відзначено, що виражені порушення її функції супроводжувались більш тривалим менструальним циклом, ніж

при при помірних порушеннях (43,4% жінок), більш тривалою менструальною кровотечею (7 днів і більше 76,4%), а також у 69,7% випадків сильними місячними. Найбільш виражені болі відзначались у жінок під час і напередодні місячних, причому, при виражених порушених функції печінки у 73,7% хворих, при помірних - у 36,6% випадків.

Для всіх жінок з генітальним ендометріозом, незалежно від ступеня порушення в них функціонального стану печінки, було характерним збільшення рівня базальної секреції ЛГ протягом усього менструального циклу. Разом з тим, проведенний аналіз величин рівня ЛГ у жінок з різним ступенем порушення функціонального стану печінки не виявив статистично значущих розбіжностей між порівнюваними групами жінок. Якщо в І фазу менструального циклу у жінок, хворих на генітальний ендометріоз з помірними змінами функції печінки, ЛГ становив 8,26±0,39 мМО/мл, то з вираженими порушеннями - 8,33+0,56 мМО/мл. У II фазу менструального циклу ЛГ становив 16,07+0,92 мМО/мл і 16+0,89 мМО/мл відповідно.

У цілому, аналогічна закономірність відзначена й при аналізі рівня іншого гіпофізарного гормону - ФСГ.

При генітальному ендометріозі знижується чутливість тканини яєчників до стимулюючої дії ФСГ, у зв'язку з чим, виявлене у обстежуваних хворих підвищення секреції фолітропину як у І, так і II фази менструального циклу можна розглядати як компенсаторну реакцію гілоталамо - гілофізарної системи. З другого боку, можна припустити, що секреція гіпофізарних гормонів, що регулюється, як відомо, функціональними станами гіпоталамічних структур, меншою мірою підлягає опосередкованому впливу обмінних і метаболічних пору-шень в організмі, пов'язаних з порушеннями функціонального стану печінки.

При вивченні яєчникових гормонів, звертав на себе увагу той факт, що в міру того, як збільшувалася тяжкість ураження печінки.

збільшувався й ступінь гормонального дисбалансу.

Встановлено, що у хворих з вираженими порушеннями функції печінки рівні естріолу й естрадіолу в периферичній крові були більш високими, ніж у жінок контрольної групи і з помірними порушенями функції печінки.

Так, вміст естріолу в І фазу циклу в жінок з вираженими порушеннями функції печінки 2,92±0,15 нмоль/л, проти 0,6+0,04 нмоль/л у жінок контрольної групи й 1,95 ±0,16 нмоль/л у жінок з помірними порушенями функції печінки. Рівень естріолу в II фазу менструального циклу в хворих з вираженими порушеннями функції печінки 2,43 ± 0,16 нмоль/л, проти 1,25 ± 0,14 нмоль/л у жінок з помірними порушеннями функції печінки. Ті ж закономірності отримані при досліджені рівнів естрадіолу.

Аналізуючи вміст яєчникових гормонів у крові хворих з різною тривалістю генітального ендометріозу встановлено, що разом із збільшенням тривалості захворювання збільшувався ступінь гормональних порушень. Те саме можна сказати й про рівні гонадотропних гормонів.

Виявлені зміни рівня яєчникових гормонів залежно від тривалості захворювання ендометріозом узгоджуються зі змінами гормонального балансу в хворих генітальним ендометріозом залежно від тяжкості порушень функції печінки.

У хворих на генітальний ендометріоз, які мають помірні й виражені порушення функції печінки, виявлено достовірну зміну вмісту Т- і В-лімфоцитів порівняно з групою здорових жінок, яка виражена зниженням активності ціх показників. Разом з тим, не відзначено відмінностей вищеперерахованих показників між собою.

Виявлено суттєві зрушення гуморального імунітету, які характеризуються наявністю дисімуноглобулінемії, падінням рівнів ЦІК, зв'язок цих змін із ступенем порушення функції печінки.

Це визначило необхідність розробки нових ефективних методів

лікування генітального ендометріозу з урахуванням функції гепатобіліарної системи.

Хворі були розподілені на дві групи. Групу порівняння становили 86 хзорих, які отримували загальноприйняте лікування (протизапальне; направлене на розсмоктування ендометріоїдних гетеротопій, рубцево

- спайкового процесу; з метою підвищення антистресорного потенціалу захисту - антиоксидантна терапія; з метою впливу на паталогічний процес використовували терапевтичний гелій-неоновий лазер, який мас протизапальні й обезболюючі якості, зменьшуе явище застою і стимулює процеси регенерації. Для подальшої реабілітації порушених функцій призначалося санаторно - курортне лікування. За показниками призначалася також гормональна терапія ( норколут, даназол, оргаметрил ).

Основну групу становили 50 жінок, хворих на генітальний ендометріоз, які отримували рвзом з вищенаведеною терапією комплексне лікування, направлене на нормалізацію функції печінки. Дана терапія включала раціонально призначену дієту, яка передбачає стимуляцію жовчовиділення, регуляцію діяльності кишечника, сприяє накопиченню глікогену в печінці й перешкоджує надлишковому накопиченню жиру. Рекомендували відварне м'ясо, багате на білки, ліпотропні речовини (сир, відварну рибу, вівсянку), легкорозчинні вуглеводи ( мед, варення), відвари лікарських рослин, які мають детоксикуючу, протизапальну й сечогонну дію (трава зверобою, горця пташиного, кропиви, безсмертника пісщаного). З медикаментозних засобів призначали алохол по 2 таблетки три рази на день ( для підсилення секреторної функції печінки); ліобіл по 2 таблетки три рази на день ( з метою відтоку жовчі, підсилення секреції підшлункової залози, розщеплення і всмоктування жирів у кишечнику ). Для покращення ліпотропної функції печінки застосовували метіонин по 0,5 три рази на день. Преперати сілімаріна (карсил по 2 драже три рази, легалон по 2 драже три рази на день, гепабене) застосовували для

покращення антитоксичної функції печінки.

Одним із провідних і найбільш стійких виявів генітального ендометріозу є больовий синдром. Проведене комплексне лікування, що включає гепатозахисні препарати, дозволило знизити кількість хворих з сильним больовим синдромом у 3,3 рази, постійні болі в основній групі зменьшилися в 6,5 разів, у контрольній - у 4 рази.

Позитивний ефект розробленого нами комплексного лікування виявлений також відносно синдрому гілофізарно - яєчникової недостатності. В основній групі кількість жінок з сильними місячними знизилося в 7,3 раза, у контрольній - у 2,3 раза. Кількість жінок основної групи, у яких в результаті лікування встановились помірні менструації, була вище такої в контрольній групі й становила 54%. (табл. 2.)

Таблиця 2.

Частота порушень менструального циклу е жінок основної групи і групи порвняння (у динаміці лікування)

Вид пору шення Основна група, п=50 Групи порівняння, п=86

До лікування Після лікування Р До лікування Після лікування Р

абс % абс % абс % абс %

Нере 4 8,0 - - - 9 10,5 6 6,9 >0,05

гулярні

Мізерні 9 18,0 7 14,0 >0,05 6 6,9 5 5,8 >0,05

Сильні 29 58,0 4 8,0 <0,05 52 60,5 22 25,6 <0,05

Помірні 8 16,0 V 54,0 <0,05 19 22,1 45 52,3 <0,05

Більш виражений нормалізуючий вплив розробленої терапії на функцію гіпоталамо - гіпофізарно - яєчникової системи можна побачити при визначенні рівнів гіпофізарних і яєчникових гормонів у периферичній крові.

У жінок основної групи відзначалася нормалізація рівнів

пролактину, ФСГ, ЛГ у І та II фази циклу.

У жінок групи порівняння також відзначається вирівнювання рівнів гіпофізарних і яєчникових гормонів порівняно з групою хворих на' генітальний ендометріоз до лікуваня, але високий рівень порівняно з основною групою в І фазу циклу для пролактину й ЛГ і в II фазу для ФСГ.

Більш виражений вплив справила комплексна терапія на показники функціональних проб печінки. Відзначено вірогідне зниження рівнів ЛФ ( 63,7 + 2,4 МО; р < 0,05 ) і ЛДГ в основній групі після отримання комплексного лікування .тоді як у контрольній цифри залишалися високими. Також відзначалось вирівнювання рівнів загальних ліпідів і (3 - ліпопротеїдів у жінок основної групи. Після проведеного комплексного лікування вміст альбумінів, глобулінів у жінок основної групи був у межах норми, що не спостерігалось у жінок контрольної групи.

Удосконалений комплекс терапії справив нормалізуючий вплив на показники гуморального й загального імунітету, що виявилося

100

10

~5 3 - ■ її — 100 У 47,7

"СЦ1 10 "ТЙІ

1

1- Ефективне лікування

2 - Частково ефективне лікування

3 - Без ефекту

Рис. 1. Ефективність лікування хворих, які отримували комплексну

терапію

підвищенням Т - лімфоцитів, зниженням В - лімфоцитів, нормалізацією рівня ЦІК та імуноглобулінів.

Виявлені розбіжності у впливі вдосконаленого й базисного комплексу на ряд клініко - параклінічних проявів генітального ендометріозу знайшли підтвердження при порівняльній оцінці ефективності лікування, яка становить в основній групі 62%, а в групі порівняння 45,3%. (мал. 1)

ВИСНОВКИ

1. У хворих на генітальний ендометріоз мають місце порушення функціонального стану печінки, які залежать від тривалості перебігу захворювання, що підтверджується змінами білковоутворюючої функції, ліпідного обміну й ферментативного спектру сироватки крові у таких жінок.

2. Існує паралель між ступенем порушення функціонального стану печінки у хворих на генітальний ендометріоз, виреженіетю клінічних проявів, тривалістю перебігу захворювання й ступенем порушень гормонального балансу. Разом із збільшенням тривалості захворювання й ступеня поширення генітального ендометріозу збільшується питома вага жінок з більш вираженими порушеннями функції печінки. Збільшується тривалість менструальних кро-вотеч, вираженість і характер больового синдрому.

3. У хворих на генітальний ендометріоз, які приймали гормональне лікування, ступінь порушень функці-онального стану печінки залежить від тривалості прийому гормональних препаратів, що ще більш підсилює наявні порушення білоксинтетичної, ліпідної функції печінки та збільшує активність ЛФ.

4. У хворих на генітальний ендометріоз відзначається пригнічення Т-хелперних і Т-супресорних ланок клітинного імунітету, падіння рівній. ЦІК і активація В-лімфоцитів. Разом з тим, не відзначено від-мінностей вищеперерахованих показників у жінок з помірними і вираженими

порушеними функції печінки між собою. Однак, у групі жінок з вираженими порушеними стану печінки відзначається ще більше пригнічення Т-супресорів, а також ріст рівня імуноглобулінів.

5. Включення до комплексної терапії генітального ендометріозу гепатозахисних препаратів, дозволяє суттєво знизити клінічни прояви захворювання, сприяє нормалізації ендокринної функції гіпофизу, яєчників, показників загального й гуморального імунітету.

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

1. У більшості жінок с генітальним ендометріозом відзначаються порушення функціонального стану печінки, що супроводжується більш важким пере-бігом основного захворювання, схільністю до рецидивування, низькою ефективністю гормональної терапії.

2. До загальноприйнятого плану обстеження хворих на генітальний ендометріоз слід включати методики, напрвлені на оцінку стану функції печінки (визначення білка й білкових фракцій, загальних ліпідів і (3 - ліполротеїдів, ферментів у сироватці крові).

3. Комплекс лікувально - профілактичних заходів повинен включати разом з протизапальною, розсмоктуючою, антистресорною, гормональною терапією, комплекс заходів, спрямованих на нормалізацію функціонального стану печінки, зокре-ма, використання дієти, що забеспечує стимуляцію жовчовиділення, регуляцію діяльності кишечника, сприяє накопиченню глікогену в печінці й перешкоджає надлишковому накопиченню жиру (відверне м'ясо, багате на білки, сир, відварну рибу, вівсянку), відварів лікарських рослин, які мають протизапальну й жовчогонну дію (трава звіробою, горця пташиного, кропиви, безсмертника піщаного). З медикаментозних засобів застосовують "Алохол" по 2 таблетки три рази на день (для підсилення секреторної функції печінки), ліобіл по 2 таблетки три рази (з метою відтоку жоачі, підсилення секреції підшлункової залози, розщеп-лення

і всмоктування жирів у кишечнику). Для покращення ліпотропної

функції печінки застосо-вувать метіонин по 0,5 три рази на день, а також препарати сілімаріна (карсил по2 драже три рази, легален по 2 драже три рази) з метою покращення антитоксичної функції печінки.

Дана терапія проводиться в умовах жіночої консультації і гінекологічних віділень.

СПИСОК РОБІТ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Особенности лабораторной диагностики генитального эндометриоза в зависимости от функционального состояния печени // Материалы докладов V межрегиональной научной конференции иммунологов, инфекционистов, генетиков и аллергологов. - Луганск, 1992. - С.51 (в соавт. Лещинский П.Т.)

2. Новые подходы к лечению генитального эндометриоза в зависимости от функционального состояния печени // Материалы докладов V меж-региональкой научной конференции иммунологов, инфекционистов, генетиков и аллергологов. - М., -Луганск, 1992. -С.52 (в соавт. Лещинский П.Т.)

3. Особенности ведения больных генитальним эндометриозом при нарушениях функции печени / / Материалы научной сессии "Актуальные проблемы экологической иммунологии и аллергологии": Тез. докл. - Киев - Луганск, 1992. - С. 76-77 (в соавт. Лещинский П.Т.).

4. Коррекция нарушений гепатобилиарной системы у больних генитальним эндометриозом / / Материалы научной сессии "Актуальные проблемы экологической иммунологии и аллергологии".

- Киев - Луганск, 1992. - С. 81 (в соавт. Лещинский П.Т.).

5. Принципы ведения больних генитальним эндометриозом при нарушениях функции печени // Тезисы докладов научно -практической конференции акушеров - гинекологов, посвященной 60

- летию основания кафедры акушерства и гинекологии N21 Донецкого Государственного медицинского института им. А. М. Горького,-

Донецк , 1993.- С. 105.

6. Лабораторні методи дослідження генітального ендометріозу при поразці гепатобіліарної системи // Тези доповідей науково -практичної конференції акушерів - гінекологів України "Функціональні методи дослідження в акушерстві та гінекології. - Донецьк, 1994. -С.124 - 125.

7. Функціональний стан печінки у хворих з різною тривалістю генітального ендометріозу // Тези конференції молодих вчених "Актуальні питання акушерства і гінекології ". - Вінниця, 1995. -С.66-67.

8. Характеристика иммунологического статуса больних

генитальним эндометриозом // Материалы юбилейной научно -практической конференции, посвященной 100 - летию со дня

основания 4-й гор. больницы Луганска. - Луганск, 1996. - С. 37.

АННОТАЦИЯ. Дзюба Г.А. “Лечение больных генитальным эндометриозом в зависимости от функционального состояния

печени". Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.01. - акушерство и

гинекология. Институт педиатрии, акушерства и гинекологии АМН Украины. Киев, 1996.

Защищается научная работа,в которой проводится изучение функционального состояния печени у больных генитальным эндометриозом до и на фоне гормональной терапии, состояния эндокринной системы и иммунологической реактивности при нарушениях функции печени. Проводится сравнение результатов лечения больных генитальным эндометриозом при использовании общепринятого лечения и лечения, включающего гепатозащитные средства.

Установлено, что при лечении генитального эндометриоза использование гепатозащитной терапии способствует улучшению

функционального состояния гипоталамо-гипофизарно-яичниковой системы, получению выраженного клинического эффекта.

Осуществлено внедрение усовершенствованной схемы лечения генитального эндометриоза в практику работы гинекологических стационаров г. Луганска, Одессы, Киева, Львова.

SUMMARY. Dzyuba G.A. Treatment of Patients with Genital Endometriosis in Dependence of Dynamic State of Liver Functional.

Thesis for competition of academic degree of candidate of medical sciences in speciality 14.01.01. - obstetrics and gynecology. Academy of Medical Sciences, Institute of Pediatrics, obstetrics and Gynecology. Ukraine. Kiev. 1996

The Scientific paper "Study of functional state of liver of patients with genital endometriosis befor and against a background of the harmone therapy, the state of endocrine system and immunologic system with break - clowns of function of the liver" is presented to defend. The comparison of the results of the treatment of patients with genitel endometriosis by using of the generally known treatment and the treatment with includes hepetoprotectional therapy has been arried out. It is established that using of hepatoprotectiona) therapy in the case of treatment of genital endometriosis promotes to improvement of th© functional state of hypotalamo - hypophisical - ovarian system and to receive the marked clinical effect.

The improved scheme of treatment of genital endometriosis was introduced into practice in gynecologycal in - patient departments in Lugansk, Odessa, Kiev, Lvov in Ukraine.

Ключові слова: генітапьний ендометріоз, гепатозахисна

терапія, консервативне лікування, профілактика.