Автореферат и диссертация по медицине (14.01.07) на тему:Криоденервация поджелудочной железы при ее опухолевом поражении

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ ІНСТИТУТ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОЇ ПАТОЛОГІЇ, ОНКОЛОГІЇ І РАДІОБІОЛОГІЇ імені Р.Є.КАВЕЦЬКОГО МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ УКРАЇНСЬКИЙ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ ОНКОЛОГІЇ ТА

РАДІОЛОГІЇ

, К'ОДАЛЬЧУК ОЛЕКСАНДР ВАСИЛЬОВИЧ

УДК 616.37 - 006.04 - 089.832.98

КРІОДЕНЕРВАЩЯ ПІДШЛУНКОВОЇ ЗАЛОЗИ ПРИ її ПУХЛИННОМУ

УРАЖЕННІ

14.01.07 - онкологія

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук

Київ -1997

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Українському науково-дослідному інституті онкології та радіології МОЗ України

Науковий керівник - доктор медичних наук, професор

ШАЛІМОВ СЕРГІЙ ОЛЕКСАНДРОВИЧ УНДІОР МОЗ України, директор інституту Офіційні опоненти: чл.-кор. НАН України,

доктор медичних наук, професор ГАНУЛ ВАЛЕНТИН ЛЕОНІДОВИЧ УНДІОР МОЗ України, зав. клініко-хірургічним відділом доктор медичних наук, професор МЯСОЄДОВ ДМИТРО ВОЛОДИМИРОВИЧ .

Київська медична академія післядипломної освіти МОЗ України, завідуючий кафедрою онкології Провідна установа - Національний медичний університет ім. О.О.Богомольця, кафедра онкології,

МОЗ України, м.Київ

Захист відбудеться “____”________________199_ р. о____годині на засіданні

спеціалізованої вченої ради Д 26.155.01 в Інституті експериментальної патології, онкології і радіобіології ім.Р.Є.Кавецького НАН України (252022 м. Київ, вул.Васильківська, 45).

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту експериментальної патології, онкології і радіобіології ім.Р.Є.Кавецького НАН України.

Автореферат розісланий “_____”_____________199_ р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради доктор медичних наук

—-Абраменко

І.В.

Актуальність дослідження.

Полегшення болю у хворих на рак є важливою проблемою охорони здоров’я в кожній країні. Цій проблемі приділяли недостатньо уваги [Stjemsward J., 1985; ВОЗ, 1988; Chemy N.I., Catane R., 1996; Coyne P., Dahl J., 1997]. Ефективна боротьба з болем, особливо у хворих із занедбаним захворюванням, являє собою одне з чотирьох першочергових завдань, сформульованих у всеобіймаючій програмі ВООЗ для боротьби проти раку; інші три першочергові завдання - це профілактика, ранній вияв та лікування курабельних форм раку [ВОЗ, 1988].

Існуючі методи впливу на больовий синдром у онкологічних хворих, в тому числі при пухлинних ураженнях підшлункової залози, не завжди вдовольняють лікарів. Це пов’язано з такими факторами, як складність застосування, наявність ускладнень від впровадження цих методів, відсутність ефекту тощо [Павлова З.В., 1976; Шалімов О.О., Шалімов С.О., 1977; Дарбинян Т.М., 1977; Васин Н.Я., 1983; Блинов H.H. и соавт., 1993; Moricca G., 1975; Bruera E. et al., 1988; Miser A.W. et al., 1989; Kelsen D.P. et al., 1995; Marshall K.A., 1996].

За даними відділення наукових основ організації протиракової боротьби Українського НДІ онкології та радіології, у 1996 р. в Україні зареєстровані такі показники захворюваності на рак підшлункової залози: абсолютна кількість - чоловіки - 2965, жінки - 2419, загальна абсолютна кількість - 5384; на 100 тис. населення - чоловіки - 12,5, жінки

- 8,8, у середньому -10,6. Питома вага у структурі захворюваності - 3,4%.

Розвиток кріохірургії за останні десятиріччя надав позитивного впливу на розробку та впровадження нових методів лікування із застосуванням кріогенного впливу на нервові структури. Кріоденервацію виконували при деяких захворювання серця [Ohkawa S. et al., 1982, Бредикис Ю.Ю., Бредикис А.Ю., 1988], для лікування бронхіальної астми [Соботович В.Ф. и соавт., 1987], облітеруючих захворюваннях судин [Коган A.C., Соколов Б.Н., 1987], післяопераційному знеболенні при операціях на органах грудної порожнини [Перельман М.И. и соавт.,

1978; Бирюков Ю.В. и соавт., 1984], виконували остеокріоаналгезію [Соков Л.П., 1987].

Однак на сьогодніпшій день не існує повідомлень про детальне вивчення впливу різних параметрів низьких температур на нерви, глибину їх ушкодження та процеси репарації. Не розроблені методи кріогенного впливу на нервові утворення підшлункової залози для усунення больового синдрому при її новоутвореннях у занедбаних стадіях.

Мета роботи.

Досягти довгочасного знеболення, або суттєвого зменшення больового синдрому при пухлинних ураженнях підшлункової залози на основі розробленого методу кріоденервації підшлункової залози.

Задачі дослідження.

1. Вивчити вплив низьких температур на нервові структури в умовах експерименту.

2. Визначити оптимальні параметри низькотемпературного впливу на нервову тканину.

3. Розробити методику кріоденервації підшлункової залози.

4. Визначити термін впливу низьких температур на нервові структури, необхідний для досягнення кріоденервації підшлункової залози.

5. Вивчити можливості і перспективи кріоденервації підшлункової залози в паліативному хірургічному лікуванні поширених пухлин підшлункової залози, що супроводжуються больовим синдромом. Оцінити результати застосування цього методу.

Наукова новизна одержаних результатів.

Вперше в результаті застосування розробленого методу кріоденервації при пухлинних ураженнях підшлункової залози доведена можливість довгочасного знеболювання із значним покращенням якості

з

жття пацієнтів. Вперше, завдяки проведеним експериментальним дослідженням, вивчені зміни у нервових структурах після дії різних параметрів низьких температур (від -10°С до -190°С).

Практичне значення одержаних результатів.

Практична значимість роботи полягає у створенні нового методу боротьби з больовим синдромом при неоперабельних злоякісних новоутвореннях підшлункової залози - кріогенної денервації підшлункової залози. Метод грунтується на глибоких деструктивних змінах у нервових структурах, що виникають під впливом певних параметрів низьких температур і складається з кріодеструкції лівого та правого напівмісячних гангліїв сонячного сплетіння, а також нервових волокон самої підшлункової залози у ділянці переходу голівки в тіло залози. За інтраопераційних умов застосовували різні комбінації цих ділянок кріодеструкції.

З урахуванням значного знеболюючого ефекту, відсутності ускладнень, а також простоти виконання, розроблений метод кріоденервації підшлункової залози може бути рекомендований для застосовання у лікуванні больового синдрому при злоякісних новоутвореннях підшлункової залози. При наявності кріогенної апаратури та підготованих спеціалістів, запропонований метод може збагатити арсенал хірургічних втручань онкологічних диспансерів та інших хірургічних закладів. Матеріали роботи апробовані і впроваджені в практику роботи Українського науково-дослідного інституту онкології і радіології МОЗ України та Київського науково-дослідного інституту клінічної і експериментальної хірургії АН України.

Особистий внесок здобувача.

В процесі виконання дисертації автор особисто відібрав та критично проаналізував доступну йому літературу, яка має відношення до теми дослідження, і запропонував його головну мету. Автором особисто проведений весь обсяг експериментальних робіт на

піддослідних тваринах з отриманням матерілу для його подальшого морфологічного дослідження. Метод кріогенної денервації підшлункової залози при її пухлинному ураженні також розроблений особисто дисертантом, ним прооперовано 17 із 21 хворого на рак підшлункової залози з значним больовим синдромом. Отриманий експериментальний та клінічний матеріал автор обробив згідно з отриманими результатами.

Апробація результатів дисертації.

Роботу виконано у відповідності з планом науково-дослідної роботи УНДІОР МОЗ України за темою: “Підвищення

антиметастатичної резистентності організму шляхом застосування інтерферону, ультрафіолетового опромінення крові, детоксикації при комплексному лікуванні хворих з поширеними пухлинами черевної порожнини” (шифр 6139), фрагментом якої є “Вивчення можливостей використання кріогенних методів денервації підшлункової залози при неоперабельних пухлинних ураженіих з використанням базової кріохірургічної апаратури серії “Кріоелектроніка””.

Матеріали роботи доповідались на:

1. Міжнародній конференції “Достижения и перспективы криобиологии и криомедицины”, Харків, 1988.

2. Всесоюзній науковій конференції “Актуальные вопросы хирургии поджелудочной железы”, Київ, 1988.

3. Науково-практичній конференції онкологів України “Обоснование комплексных методов лечения злокачественных опухолей основных локализаций”, Керч,1993.

4.1 з'їзді онкологів країн СНД, Москва, 1996.

Апробацію дисертації проведено 30.10.1997 р. на засіданні експертної комісії спеціалізованої ради інституту експериментальної патології, онкології і радіобіології ім. Р.Є. Кавецького НАН України.

Публікації.

За матеріалами дисертації опубліковано 8 робіт, з них 3 статті у журналі “Клінічна хірургія” 1996, №9; 1997, №1 та 1997, №2.

Структура та обсяг роботи.

Текст дисертації викладено на /У2. сторінках. Дисертація складається з вступу, чотирьох розділів, заключения та висновків. Перелік використаної літератури складає ?2£джерел. Робота ілюстрована У фотографіями, 3 малюнками, 7 таблицями та (Г графіками.

МАТЕРІАЛ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ

У роботі наведені результати вивчення структурних змін та процесів репарації у нервових сполуках під впливом різних параметрів наднизьких температур, результати клінічного застосування розробленого методу кріоденервації підшлункової залози при її пухлинному ураженні за наявності больового синдрому.

Переслідуючи головну мету та задачі дослідження, експериментальну частину роботи проведено на 20 безпородних собаках обох статей, масою тіла 18-20кг, яким виконували кріодеструкцію прихованих нервів. Використовували кріогенні установки “Кріоелектроніка - 2” або “Кріоелектроніка - 4”, при температурі робочої частини аплікатору - 10°, -25°, -50°, -100° та - 190°С. Вилучення матеріалу для дослідження проводили через 1,7, 14, ЗО та 60 діб після проведення кріогенного впливу. Отриманий матеріал фіксували у 10% розчині нейтрального формаліну, зневоджували в спиртах висхідної концентрації та заливали парафіном, серійні зрізи фарбували гематоксиліном та еозіном, за Ван-Гізоном, НіссЛ м.

За результатами цих досліджень нами був розроблений метод кріогенної денервації підшлункової залози при її пухлинному ураженні у занедбаних стадіях. Виконували цю операцію наступним чином. Робили верхню серединну лапаротомію з обходженням пупку ліворуч. При детальній ревізії органів черевної порожнини з'ясовували можливість

проведення радикального оперативного втручання на підшлунковій залозі. В разі поширеності пухлинного процесу з проростанням в сусідні органи і (або) магістральні кровоносні судини, а також при наявності віддалених метастазів, асциту або супутньої патології, що не дозволяло виконати радикальний обсяг операції, робили досіуп до гангліїв черевного сплетіння. Для цього широко розсікали, з поетапною перев’язкою судин, шлунково-ободову зв'язку з відсуненням шлунку максимально нагору. Завдяки цьому відкривали пухлину і верхній край підшлункової залози. Застосування кріогенної деструкції дозволяє не займатися ретельним і небезпечним виділенням нервових структур, розміщених на аорті по обидва боки від місця відходження черевного стовбуру. При деструкції лівого ганглію сонячного сплетіння кріогенний аплікатор встановлювали в куті між верхнім краєм підшлункової залози

і аортою ліворуч, з можливим залученням однієї чи обох сторін зазначеного куту. Кріогенну установку вводили в заданий режим. На протязі 1-3 хвилин відбувалося поширення зони деструкції до 1,5-2см від краю аплікатора. Після цього натиском кнопки "Відігрів" починали автоматичний відігрів аплікатора. Зона деструкції поверталась до вихідної температури самостійно.

Таким чином, в зону проведеної кріодеструкції залучали лівий ганглій сонячного сплетіння, великий черевний нерв, який заходить до черевної порожнини через простір між внутрішньою і середньою ніжками діафрагми і що впадає в напівмісяцевий ганглій згори, і малий черевний нерв, що проходить між середньою і зовнішньою ніжками діафрагми, підходячи до напівмісяцевого ганглію із верхньо-зовнішньої сторони ліворуч. Виконання кріодеструкції правого ганглію сонячного сплетіння подібне до описаного вище. Доступ здійснювали двома шляхами: через шлунково-товстокишкову зв'язку з відсуванням шлунку догори, або шляхом розтину малого сальника зі зміщенням шлунку донизу, а задньо-нижнього краю печінки догори, оголюючи верхній край підшлункової залози справа від аорти. Аплікатор розташовували в куті між верхнім краєм підшлункової

залози і аортою з можливим захватом однієї чи обох сторін куту. Методика кріовпливу не відрізнялась від описаної вище, в зону дії залучали правий ганглій сонячного сплетіння, великий і малий черевні нерви.

Нервові волокна безпосередньо в підшлунковій залозі піддавали деструкції встановленням аплікатора на залозу. Враховуючи, що більшість нервових волокон розташовані у ділянці перешийку і в частині підшлункової залози, що розташована над аортою, кріодеструкцію виконували здебільшого в цих ділянках. Під час розвитку пухлини, ці ділянки тканин значно збільшуються в об’ємі, тому при кріодеструкції необхідно використовувати аплікатори великих розмірів (до 4см). Це потребує і збільшення тривалості кріодеструкції до 5-10 хвилин.

Доступ при кріодеструкції нервів підшлункової залози здійснювали шляхом пересічення шлунково-ободової зв'язки і відсунення шлунку догори. Кріоаплікатор відповідних розмірів (від 2 до 4см) встановлювали на підготовану ділянку підшлункової залози. Залежно від площі і швидкості розповсюдження зони кріодеструкції, останню виконували на протязі від 2 до 10 хвилин. Відігрів зони кріодеструкції відбувався самостійно. До місця деструкції підшлункової залози підводили дренажну трубку, яку виводили через розтин під правим чи лівим ребром.

Нашим дослідженням підлягали 58 хворих на рак підшлункової залози IV стадії IV клінічної групи із значним больовим синдромом. В залежності від проведених лікувальних засобів, ці хворі були поділені на дві групи - контрольну та основну. У основній групі, яка складалася з 21 хворого, був застосований розроблений нами метод кріоденервації підшлункової залози, а також, при необхідності, загальновизнані у цій ситуації паліативні оперативні втручання. До контрольної групи включено 37 чоловік з аналогічною патологією, яким виконували тільки лапаротомію, або лапаротомію з обхідними анастомозами при

порушеннях прохідності зовніх жовчних протоків, шлунку, або дванадцятипалої кишки.

Порівняння обох груп хворих за віком та статтю, локалізацією пухлини у різних ділянках підшлункової залози, типами застосованих паліативних втручань, та за рівнем больового синдрому до проведеного оперативного лікування свідчить про те, що розподіл хворих у контрольній та основній групах за вказаними ознаками достовірно не відрізнявся.

Оскільки няіпі дослідження являли собою вивчення нового методу лікування больового синдрому у хворих на рак підшлункової залози - її кріоденервації, то головна увага була приділена питанням оцінки болю при цій патології. Ми використовували найпоширеїшй як в нашій країні, так і за кордоном, спосіб реєстрації інтенсивності болю та рівня його змін на так званих рангових шкалах, зокрема, вербальній ранговій шкалі з набором дескрипторів болю - слабкий, помірний, сильний, дуже сильний та нестерпний. До всіх хворих ми застосовували дослідження цим способом перед оперативним лікуванням, через 1, 2, та 3 місяці після операції.

Статистичний аналіз отриманих результатів проводили за допомогою критерія Стьюдента.

РЕЗУЛЬТАТИ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ ТА КЛІНІЧНИХ СПОСТЕРЕЖЕНЬ.

Після проведення експериментальної частини роботи, видаляли післяопераційний рубець та виконували резекцію частини нерву, яку піддавали кріогенній дії. Макроскопічно ця частина нерву при невеликих термінах спостереження була з набряком, збільшена у диаметрі, зі змінами розташованих поблизу судин. При строках 1 та 2 місяці та достатньо низькій температурі (-50°С та нижче), у зоні кріодеструкції нерв був витонченим, щільним на дотик, відмічали периневральні зрощування з оточуючими тканинами.

Незворотнього пошкодження у максимальні строки спостереження зазнали нервові волокна при дії на них температурою -50°С та нижче. Найбільші зміни виникали після застосування температури -190°С. Через

2 місяці після кріодеструкції спостерігали невелику кількість залишків осьових циліндрів, розташованих поодинці в місцях розростання грубоволоконної сполучної тканини, що являють собою групи шванівських клітин. Проліферуючі фібробласти утворювали нерівномірні скупчення з різноспрямованою орієнтацією. Волокна сполучної тканини набули значної товщини. Спостерігали гіаліноз цих структур. За морфологічними ознаками такий нерв вважається функціонально неспроможним.

Проведені експериментальні дослідження дали нам змогу свідчити про наступне:

- кріогенний вплив на нервові волокна завдає незворотніх руйнівних пошкоджень на протязі часу спостереження, залежно від температури заморожування;

- деструктивні зміни у нервових волокнах поступово поглиблюються відповідно використанню більш низьких температур і набувають максимуму при температурі - 190°С;

- гарантована деструкція нервів ка протязі терміну спостереження до 2 місяців починається із застосування температури - 50°С .

За даними клінічних спостережень застосування розробленого нами методу кріоденервації підшлункової залози при її пухлинному ураженні, за наявності больового синдрому встановлено, що при обстеженні у максимальні строки спостереження пацієнтів контрольної групи, яким виконували лиш лапаротомію, чи лапаротомію з обхідними анастомозами, зменшилася кількість хворих з помірним та сильним болем відповідно з 5,41% ± 3,72% до 2,70% ± 2,67%, та з 48,65% ± 8,22% до 29,73% ± 7,51%, в той час як питома вага хворих з більш наявним больовим синдромом зросла: з дуже сильним болем - з 35,14% ± 7,85% до 51,35% ± 8,22%, з нестерпним з 10,81% ± 5,10% до 16,22% ± 6,06%.

Застосування методу кріоденервації підшлункової залози в основній групі у максимальні строки спостереження свідчить про те, що біль порівняно з передопераційним зменшився у хворих з нестерпним болем, їх питома вага з 14,29% ± 7,82% зменшилася до 5,88% ± 5,88. Кількість хворих з дуже сильним болем зменшилася від 33,33% ± 10,54% до 17,65% ± 9,53%. Близько половини пацієнтів (47,62% ±

11,17%) перед операцією скаржилися на сильний біль, після оперативного лікування ці хворі становили 11,76% ± 8,05%. Відповідно зменшенню кількості хворих зі значним больовим синдромом відчутно збільшилася кількість пацієнтів з помірним болем, якщо перед операцією їх було 4,76% ± 4,76%, то після операції - 64,71% ± 11,95%. Враховуючи те, що наявність слабкого болю в наших дослідженнях не була показанням до проведення кріоденервації, хворих з такою інтенсивністю больового синдрому перед операцією не було, після операції їх питома вага становила 11,76% ± 8,05%.

Аналіз проведених досліджень та порівняння результатів лікування виявили, що різниця больових відчуттів хворих основної та контрольної груп з’явилася після проведення оперативного лікування. Через 1 місяць після операції у основній групі з’явилися пацієнти із слабким болем, у контрольній групі таких хворих, як і раніше, не було. Порівняно з контрольною групою достовірно збільшилась питома вага хворих з помірним болем (1=2,12, р<0,05). Кількість пацієнтів з сильним болем значно поменшала в обох групах (1=0,27, р>0,01). Питома вага хворих з дуже сильним болем у основній групі значно зменшилася (1=1,97, р<0,05), рідше стали зустрічатися нестерпні болі (1=1,19, р>0,05).

Через 2 місяці після оперативного лікування спостерігали тенденцію зростання питомої ваги хворих зі слабким болем в основній групі порівняно з контрольною (1=1,54, р>0,05), та з помірним болем (1=1,90, р>0,05). Сильний біль частіше спостерігали в контрольній групі (1=0,59, р>0,01). Порівняно з контрольною достовірно зменшилась кількість хворих з дуже сильним болем в основній групі (1=2,42, р<0,05).

Відзначено зниження питомої ваги хворих з нестерпними болями в основній групі (1=0,96, р>0,05).

У максимальні строки спостереження після проведених оперативних втручань, через 3 місяці (Таб. 1), відзначене переважання питомої ваги хворих із слабким болем у основній групі (1=0,93, р>0,05). Питома вага хворих з помірним болем досягла найбільших показників -64,71% ± 11,95%, проти 2,7% ± 2,67% в контрольній групі (1=5,06, р<0,01). Відповідно збільшенню кількості хворих зі слабким та помірним болем в основній групі, спостерігали зменшення питомої ваги пацієнтів із значним больовим синдромом у цій же групі. При сильному болі 1=1,63, р>0,05, достовірно зменшилася кількість хворих з буже сильним болем (1=2,68, р<0,05), при нестерпному болі 1=1,22, р>0,05.

Необхідно зазначити зменшення кількості вжитих наркотичних препаратів після проведення розробленої нами операції. У порівнянні з контрольною групою, кількість застосованих наркотичних знеболюючих препаратів у основній групі зменшилася на 74%.

Проведений аналіз свідчить про значну ефективність протибольового впливу розробленої нами операції - кріоденервації підшлункової залози, при її пухлинному ураженні в термінальних стадіях, та необхідність її застосування в клінічній практиці з метою знеболення.

ТАБ. 1 ОЦІНКА БОЛЬОВОГО СИНДРОМУ ЧЕРЕЗ З МІСЯЦІ ПІСЛЯ ОПЕРАЦІЇ

Біль Групи хворих Критерій Стьюдента

основна, % контрольна, %

слабкий 11,76 ±8,05 0,00 + 9,76 0,93

помірний 64,71 ±11,95 2,70 ± 2, 67 5,06

сильний 11,76 ±8,05 29,73 ± 7,51 1,63

дуже сильний 17,65 ± 9,53 51,35 ±8,22 2,68

иестсрпішй 5,88 ± 5,88 16,22 ± 6,06 1,22

висновки

1. Вивчення впливу низьких температур на периферичні нервові структури в умовах експерименту надало змогу стверджувати, що кріогенний вплив на нервові волокна завдає незворотних руйнівних пошкоджень на протязі часу спостереження, об'єм та глибина яких залежить від температури заморожування, та тривалості дії.

2. Визначені оптимальні параметри низькотемпературного впливу на нервову тканину - деструктивні зміни у нервах поступово поглиблюються відповідно використанню більш низьких температур і набувають максимуму при температурі - 190° С. Незворотня деструкція нервів на протязі терміну спостереження до 2 місяців починається із застосування температури -50° С.

3. Розроблена методика кріоденервації підшлункової залози, яка складається з кріодеструкції лівого та правого гангліїв сонячного сплетіння, а також нервових волокон самої підшлункової залози у ділянці переходу голівки в тіло залози. За інтраопераційних умов застосовували різні комбінації цих ділянок кріодеструкції.

4. Необхідний термін впливу низьких температур для кріоденервації підшлункової залози складає 1-3 хвилини при деструкції гангліїв сонячного сплетіння і до 10 хвилин при деструкції нервів підшлункової залози.

5. За наявності занедбаного раку підшлункової залози зі значним больовим синдромом, коли радикальне оперативне втручання неможливе, кріоденервація підшлункової залози може бути методом вибору. Результати запропонованого методу свідчать про значне усунення болю з покращенням якості життя хворих.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ

І.Шалімов С.О., Ковальчук О.В., Литвиненко О.О. Денервація підшлункової залози як метод боротьби з больовим синдромом при панкреатиті та пухлині // Клінічна хірургія.- 1996.- №9.- С.6-7.

2.Шалімов С.О., Кейсевич JI.B., Литвиненко О.О., Ковальчук О.В. Знеболювання при раку підшлункової залози. Досягнення та перспективи // Клінічна хірургія.- 1997,- №1,- С.38-42.

3.Ковальчук О.В. Експериментальне обгрунтування методу кріоденервації з метою знеболювання у хворих з злоякісними новоутвореннями // Клінічна хірургія,-1997,- №2,- С.37-39.

4-ТТТалимов А.А., Шалимов С.А., Литвиненко А.А., Ковальчук А.В. Низкие температуры в лечении опухолевых процессов поджелудочной железы // Тезисы докладов Международной конференции “Достижения и перспективы криобиологии и криомедицины”. - Харьков. - 1988. -С.126-127.

5.Литвиненко А.А., Червяк П.И., Ковальчук А.В. Экспериментально-морфологическое обоснование криогенной денервации поджелудочной железы //Тезисы докладов Всесоюзной научной конференции “Актуальные вопросы хирургии поджелудочной железы”. -Киев. - 1988. - С.88-89.

6.Шалимов С.А., Кейсевич Л.В., Литвиненко А.А., Волченскова И.И., Трохименко О.П., Ковальчук А.В. Экспериментальное обоснование и клиническое применение новых координационных соединений платины в лечении распространенных опухолей органов пищеварения // Материалы научно-практической конференции онкологов Украины “Обоснование комплексных методов лечения злокачественных опухолей основных локализаций”,- Керчь. -1993. - С.32-33.

7.1Палимов С.А., Кейсевич Л.В., Литвиненко А.А., Шалимова Т.С., Волченскова И.И., Ковальчук А.В., Майданевич H.H., Яценко Л.Д. Комбинированный химиотерапевтический и криохирургический метод лечения местнораспространенных опухолей органов

гепатопанкреатодуоденальной зоны // Тезисы докладов I съезда онкологов стран СНГ. - Москва. - 1996. - С.345.

8. Шалимов С.А., Литвиненко А.А., Кейсевич Л.В., Жарков Я.В., Ковальчук А.В. Достижения и перспективы формирования в Украине криохирургической помощи при онкологических заболеваниях //Рак в

Україні: епідеміологічні та організаційні аспекти проблеми: Матеріали науково-практичної конференції. - Київ. - 1997. - С. 70-71.

АНОТАЦІЯ

Ковальчук О.В. Кріоденервація підшлукової залози при її пухлинному ураженні. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.07 - онкологія. - Інститут експериментальної патології, онкології та радіобіології ім.Р.Є.Кавецького НАН України, Український науково-дослідний інститут онкології та радіології МОЗ України, Київ, 1997.

Дисертацію присвячено новому методу лікування больового синдрому при пухлинних утвореннях підшлункової залози, який базується на вивченні пошкоджуючого впливу наднизьких температур на нерви в умовах експерименту.

Застосування методу кріоденервації підшлункової залози в умовах клініки було проаналізовано при лікуванні 58 хворих на рак підшлункової залози. Результати проведених досліджень свідчать про значний знеболюючий ефект запропонованого методу, простоту його застосування, та відсутність ускладнень, пов'язаних з проведенням кріоденервації.

Ключові слова: кріохірургія, кріоденервація, злоякісні пухлини, підшлункова залоза, знеболення.

АННОТАЦИЯ

Ковальчук A.B. Криоденервация поджелудочной железы при ее опухолевом поражении. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.07 - онкология. - Институт

экспериментальной патологии, онкологии и радиобиологии им. Р.Е.Кавецкого НАН Украины, Украинский научно-исследовательский институт онкологии и радиологии М3 Украины, Киев, 1997.

Диссертация посвящена новому методу лечения болевого синдрома при опухолевых поражениях поджелудочной железы, который базируется на изучении повреждающего действия сверхнизких температур на нервы в условиях эксперимента.

Использование метода криоденервации поджелудочной железы в условиях клиники было проанализировано при лечении 58 больных раком поджелудочной железы. Результаты проведенных исследований свидетельствуют о значительном обезболивающем эффекте предложенного метода, простоте его использования и отсутствии осложнений, связаных с проведением криоденервации.

Ключевые слова: криохирургия, криоденервация, злокачественные опухоли, поджелудочная железа, обезболивание.

SUMMARY

Kovalchuk A.V. Cryogenic denervation of the pancreas in patients with pancreatic cancer. - Manuscript.

Thesis for the scientific degree of Candidate of Medical Science on a speciality 14.01.07 - oncology. - R.E. Kavetsky Institute of Experimental Pathology, Oncology and Radiobiology of National Academy of Sciences of Ukraine, Institute of Oncology and Radiology Ministry of Health Care of Ukraine, Kyiv, 1997.

The dissertation is devoted to elaboration of the new method of pain treatment in patients with pancreatic cancer. This method is based on evaluation of the effects of low temperature on nerve fibers. The method has been applied in 58 patients with pancreatic cancer. The results show the significant pain relief, absense of complications associated with cryodestruction and considerable improvement of quality of life. This method seems to be most eligible in patients with inoperable pancreatic cancer, associated with severe pain syndrome.

Key words: cryosurgery, ciyogenic denervation, malignant tumours, pancreas, pain treatment.