Автореферат и диссертация по медицине (14.02.02) на тему:Исследование гуморального иммунитета населения Украины к кори и дифтерии, как основа эпидемиологического контроля за этими инфекциями

РГб од

КИЇВСЬКИЙ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ ЕПІДЕМІОЛОГІЇ ТА ІНФЕКЦІЙНИХ ХВОРОБ їм.Л.В.ГРОМАШЕВСЬКОГО

с. і исн і.,; <

На правах рукопису

МОРОЗ ЛАРИСА ВОЛОДИМИРІВНА

УДК 612.017.1*616.931*616,95(477)1:351.774.7

ВИВЧЕННЯ ГУМОРАЛЬНОГО ІМУНІТЕТУ НАСЕЛЕННЯ УКРАЇНИ

ДО КОРУ ТА ДИФТЕРІЇ, ЯК ОСНОВА ЕПІДЕМІОЛОГІЧНОГО НАГЛЯДУ ЗА ЦИМИ ІНФЕКЦІЯМИ

!4 02.0? - егіідеміолигія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук

Київ - 1997

Дисертація є рукописом

Робота виконана у Київському науково-дослідному інституті епідеміології та інфекційних хвороб їм. Л. В. Г’ромашевського

Науковий керівник: доктор медичних наук, професор

Чудна Людмила МитрофанІєна

Офіційні опоненти: доктор медичних наук. ст.н. с.

Прилуцький Олександр Сергійович

доктор медичних наук, професор Трішкова Лія Олексіївна

Провідна установа: Національний медичний університет їм. акад. 0.0. Богомольця

Захист відбудеться "16" вересня 1997 р. о______ годині

на засіданні спеціалізованої Вченої ради Д - 50.22.02 при Київському науково-дослідному інституті епідеміології та інфекційних хвороб ім.Л.В.Громашевського (252038, м. Київ-38. узвіз Протасів Яр. 4).

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Київського науково-дослідного інституту епідеміології та інфекційних хвороб їм. Л. В. Громашевського (252038, м.Киів-38, узвіз Протасів Яр.4)

Автореферат розіслано н. " серпня 1997 р.

Вчений секретар спеціалізованої Вченої Ради кандидат медичних наук

Л. С. Красюк

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність проблеми

Невід’ємною складовою частиною епідеміологічного нагляду за-інфекціями є імунологічний- контроль,- який дозволяє -оцінювати серед різних вікових груп населення рівень гуморального імунітету до збудника Інфекції, його тривалість та напруженість, імуногенність вакцин, що використовуються, достовірно оцінювати стан щепленссті, а також фактичну захищеність населення та якість проведених щеплень.

Імунологічний контроль, який проводиться в рамках єдиної системи епідеміологічного нагляду, ДОЗВОЛЯЄ ВИ.ОиТИ кон. тангенти підвищеного ризику захворювання, оцінити якість та ефективність профілактичних 1 протиепідемічних заходів (Тамм 0. М. -1982; Басова Н. Н.. Болотовський В.М.. Гелікман Б.Г.-1985,1987,1988,1990; Крюков В. Ю.-1987; Матеріали ВООЗ 1987, 1991,1992).

Особливо важливе значення має імунологічний контроль при інфекціях, що керуються засобами специфічної профілактики. до яких відносяться дифтерія та кір. З метою удосконалення заходів щодо їх специфічної профілактики з 1985 року в Україні почали вивчати рівень колективного Імунітету до кору. дифтерії та правцю.

Отримані результати дозволили вже в 1985 році прогнозувати розвиток епідемії дифтерії, коли на території України було зареєстровано біля ЗО % осіб, незахищених від цієї хво роби. Але це залишалося лише теоретичним припущенням 1 ніяких додаткових профілактичних заходів, спрямованих на підвищення протидифтерійного імунітету, вжито не було.

В роботі проведений всебічний аналіз Імуноструктури населення України та факторів, які мали негативний вилив на ступінь захищеності населення проти дифтерії.

Враховуючи той факт, що за останні роки декілька разів змінювались схеми імунізації проти дифтерії, особливого значення набуло встановлення їх впливу на рівень колективного протидифтерійного імунітету.

Після введення специфічної вакцинспрофілактики кору наприкінці 60-х років захворюваність на цю Інфекцію значно знизилась, але 1 в теперішній час реєструються періодичні під’йоми захворюваності, що потребує додаткового вивчення причин підтримання цієї інфекції.

В цьому плані проведено вивчення колективного протико-рового імунітету в різних вікових групах населення України з метою встановлення ефективності ревакцинац-1 ї проти кору, яка була введена в Україні починаючи з 1986 р.

В роботі також був встановлений кореляційний зв’язок між показниками імунітету до дифтерії та кору з рівнем захворюваності на ці інфекції.

Таким чином, в теперішній час. коли спостерігається різке погіршення ситуації Із захворюваності на дифтерію та реєструються періодичні під'йоми захворюваності на кір, особливо важливим стає правильна оцінка епідемічної ситуації та вивчення причин, які цьому сприяють. Це дає змогу підвищити ефективність протиепідемічних заходів взагалі, та проти дифтерії 1 кору зокрема.

Мета і завдання досліджень

Мета роботи полягала в удосконаленні системи епідеміологічного нагляду за дифтерією та кором на основі поглиблюваного аналізу стану колективного імунітету та встановлення його кореляційного зв’язку з рівнем захворюваності на ці інфекції. .

Для реалізації вказаної мети вирішувались такі завдання:

1. Вивчення рівня колективногоЛмунІтету населення до дифтерії та факторів, які впливають на цей рівень в різних вікових групах населення України за період 1985-1995 рр.

2. Оцінка імунологічної ефективності схем імунізації

проти дифтерії, які використовувались протягом останніх років (1985-1995 рр.). .

3. Вивчення рівня колективного імунітету населення до кору та факторів, які впливають на цей рівень в різних вікових групах населення України за період 1985-1995 р.р.

4. Встановлення кореляційного зв'язку між станом колективного Імунітету до кору та дифтерії 1 показниками захворюваності на ці Інфекції.

Наукова новизна 1 теоретична значущість роботи

Вперше в Україні були вивчені та проаналізовані в динаміці показники колективного імунітету до кору та дифтерії в різних вікових групах та регіонах України за 1985-1995 рр.

Встановлений кореляційний зв’язок між рівнем протидифтерійного та протикорового імунітету і рівнем захворюваності на ці інфекції, що дає можливість прогнозувати розвиток епі-

з

демічного процесу дифтерійної та корової Інфекцій на основі імунного стану населення до них.

----Отримані результати дозволили оцінити схеми введення

ракцинних препаратів проти дифтерії та розробити науково -обгрунтовані рекомендації щодо підвищення їх ефективності, які Сули використані при створенні нового календаря щеплень (Наказ МОЗ Україну N 14 від 25.01.96).

Практично значення та впровадження наукових розробок Доведена необхідність постійного серологічного контролю за станом колективного імунітету, який дозволяє .»провести 5ільш повний та Інформативний епідеміологічний напид, підвищити ефективність імунопрофілактичних заходів.

Е роботі проведений глибокий аналіз Імуноструктури населення України до дифтерії та кору, а також факторів, які мали негативний вплив на ступінь захищеності проти них.

Це дозволило рекомендувати ряд заходів, спрямованих на підвищення колективного імунітету проти дифтерії. До них відносяться: повне відмовлення від використання вакцинних препаратів зі зменшеним антигенним навантаженням (АКДП-М та АДП-М) для первинної вакцинації (Наказ МОЗ УРСР N74,1991р.); введення II ревакцинації в 6-річному віці, III ревакцинації в 14-15 років (Наказ МОЗ України N 36, 1992); перегляд про типоказань до щеплень (Наказ МОЗ України N 14,1996 р.).

Проведене вивчення протикорового імунітету підтверджує епідеміологічну та імунологічну ефективність проведеної ре вакцинації, яка дозволила усунути деякі недолікі вакцинації та завдяки якій рівень захворюваності кором за 10 років після П введення зменшився в 3,7 рази. _

З урахуванням отриманих в роботі результатів вивчення протидифтерійного та протикорового імунітету серед населення України за 1985-1995 рр. були розроблені:

1. "Рекомендації щодо імунізації проти дифтерії у 1995 р.в (Додаток до рішення апаратної наради МОЗ України від £4. 10.94 р. ).

2. Рекомендації щодо проведення імунологічного контролю за дифтерією та кором ( Інформативний лист N24/928 еід 02.08.95р. "Про стан колективного імунітету населення України до дифтерії, правцю та кору").

3. Отримані результати були враховані при створенні нового календаря щеплень (Наказ МОЗ України N 14, 19У6 р.).

. 4 ' • .

4. Матеріал проведеної роботи був покладений в основу створення бази данних "Система моніторінгу рівня колективного специфічного імунітету до дифтерії, правцю та кору", яка була розроблена на базі лабораторії,епідеміології та профілактики дитячих Інфекцій КНДІЕІХ разом з Науково-інженерним Центром МОЗ України. 1995 р.

Апробація роботи

Матеріали дисертаційної роботи доповідались на' розширених засіданнях Вченої Ради Київського НДІ епідеміології та інфекційних хвороб Ім.Л.В.Громашевського та на робочих нарадах МОЗ України (1991-1995 рр.); на XIII з’їзді Українського наукового товариства мікробіологів, епідеміологів та паразитологів ім.Д.К.Заболотного (Вінниця.1996 р.); на робочих семінарах з питань лабораторної діагностики дифтерії (Київ, 1995р. КНДІЕІХ) та "Імунологія Інфекційних хвороб" (Київ. КНДІЕІХ, 1995 р.); були представлені на міжнародній конференції "Ідеї Пастера в боротьбі з Інфекційними хворобами" (С.-Петербург. 6-Ю травня 1995 р.). та на VII міжнародному конгресі інфекційних захворювань (Гонконг.і0-із червня 1996 р.)

Публікація результатів дослідження

За матеріалами дисертації опубліковано 19 робіт, з яких 10 у вигляді статей в наукових журналах та збірках.

Обсяг та структура дисертації

Дисертація викладена на 148 сторінках машинописного тексту, Ілюстрована 24 таблицями та 8 малюнками.. Складається із вступу, огляду літератури, опису матеріалів та методів дослідження, трьох розділів власних досліджень, обговорення результатів, висновків та списку літератури, який міститьі/^' джерел. ' ■ ,

Основні положення, що виносяться на захист

1. Вивчення рівня колективного імунітету населення Ук-

раїни до дифтерії та впливу різних схем імунізації на його рівень. .

2. Вивчення рівня колективного Імунітету населення України до кору та впливу ревакцинації на його показники.

3. Вивчення кореляційного зв'язку між показниками імунітету до дифтерії 1 кору, та показниками захворюваності на ці інфекції.

Особистий внесок дисертанта у розроблення результатів

Основний обсяг досліджень (більш 80 %) виконано особисто автором, а саме:_____ ______________і___________________________

1. Починаючи з 1990 р. автором самостійно були вивчені та проаналізовані 431944 сироватки за даними Центру стеження за рівнем колективного імунітету до керованих інфекцій.

2. Для визначення стану специфічного імунітету в різних вікових групах дітей, підлітків та дорослих було самостійно вивчено в РПГА 8500 сироваток з метою встановлення протидифтерійного та протиправцевого імунітету та 4000 сироваток для вивчення Протикорового імунітету за період 1990-19У5 рр.

3. ДЛЯ' вивчення ефективності різних схем імунізації проти дифтерії було самостійно зібрано в м.Києві та вивчено в РПГА 1560 сироваток дітей дошкільного та шкільного віку з метою встановлення рівня протидифтерійного імунітету.

.4. Для вивчення щепленості. яка зареєстрована було самостійно проаналізовано 8600 форм звіту проведення щеплень (ф.63), 6500 "Історій розвитку дитини" (ф.112) та 1500 карт епідеміологічного обстеження.

МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНІЙ)

¡Матеріали досліджень Об’єктами досліджень в роботі були: сироватки крові щеплених дітей, підлітків, дорослих та

статистичні матеріали стану захворюваності на ці інфекції та щепленості проти них.

З метою вивчення колективного протидифтерійного (протиправцевого) та.протикорового Імунітету серед осіб різного віку та в різних регіонах України відповідно з роботою Центру ,стеження за станом колективного імунітету населення до інфекцій, керованих засобами специфічної. профілактики, за період 1985-1995 рр. були вивчені та проаналізовані 673164 сироватки осіб різного віку, в різних регіонах України.

Обробка та аналіз отриманих даних проводились на базі лабораторії епідеміології та профілактики дитячих інфекцій Київського науково-дослідного інституту епідеміології та Інфекційних хвороб Ім.Л.В. Громашевського.

Аналіз захворюваності на дифтерію та кір в Україні, а також стан щепленості населення проти цих інфекцій проводився за даними МОЗ України, по зведеним кон’юнктурним звітам областних СЕС відповідно з ф. 1,2,5,6; ф.63 (стан проведених

щеплень); ф.112 ("Історія розвитку дитини").

Метол;; досліджень.

■ Епідеміологічні методи досліджень передбачали вивчення особливостей епідемічного процесу дифтерійної та корової інфекцій в Україні за останнє десятиріччя (1985-1995 рр.) в 'залежності від стану захищеності населення проти цих інфекцій.

Серологічні методи досліджень. Імунітет до дифтерії, правця та кору визначали в реакції пасивної гемаглютинації.

З метою вивчення протидифтерійного та протиправцевого Імунітету використовувались еритроцитарний рідкий дифтерійний та правцевий діагностикуми (виробництва підприємства "Біомед", Росія), та "Мікроаналіз-дифтерія. правець” (Росія). Для вивчення протикорового імунітету використовувався коровий еритроцитарний антигенний сухий діагностикум виробництва НДІЕІМ ім.Пастера (С.-Петербург).

При постановці РПГА дотримувались єдиної активності ді-агностикумів: дифтерійного-1:3200-1:6400. правцевого-1:1280, корового-1:320.

Ступінь захищеності проти дифтерії та кору визначалась наявністю титрів специфічних антитіл в сироватках крові, які були надані в роботі у відсотку від загальної кількості обстежених. .

Групу серонегативних складали особи, у яких була визначена повна відсутність імунітету (титр 0 ).

До незахищених осіб відносились:

- при дифтерії: загальна кількість серонегативних та осіб з титрами 1:10. 1:20;

- при правцю: загальна кількість серонегативних та осіб з титром 1:10.

- при кору - серонегативні.

Статстчні методи . досліджень. Для вирішення питання про значимість отриманих показників та оцінки вірогідності різниці між ними, отримані результати підлягали статистичному аналізу за загальноприйнятими методами визначення середньої помилки відсоткового відношення {% ± ш), коефіцієнту вірогідності (Р). середньогеометричних титрів антитіл (ІСИ 2).

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ ТА ЇХ ОБГОВОРЕННЯ

Вивчення рівня колективного імунітету населення Укоаїнн до дифтерії та ВПЛИВУ різних схем імунізації на його рівень

Проведені дослідження показали, що головною причиною розвитку епідеміїї дифтерії вУкраїнІ на початку 3991 року було зниження рівня колективного протидифтерійного імунітету серед населення. •

Оцінюючи показники протидифтерійного Імунітету (мал.1)

вже в 1985 р. була можливість прогнозувати цю епідемію, коли відсоток захищених проти дифтерії складав лише 70,6 /5+0.7.

8 подальші роки відсоток захищених ще більш знижувався. 1 в 1991 р. цей показник склав лише 56,8 %±0. З (Р<0,001). саме в цьому році було зареєстроване різке підвищення захворюваності на дифтерію (в 10 разів), тобто захворюваність прийняла характер епідемії. .

За даними В003 (1985,1992) для досягнення епідемічного благополуччя з дифтерії не менш 90 % дітей та 75 %.-дорослих повинні мати захисний рівень антитіл до дифтерії.

Проведене наші вивчення протидифтерійного імунітету серед дітей щеплювального віку ( до 14 років ) показало, що в доепідемічний період (1985-1990 рр.) тільки 65,0 %±0, 3 мали захисні титри проти дифтерії. А в 1991 р. цей показник зменшився до 62,2 ?Е±0,4 ( Р<0,001 ). Тобто на початок розвитку епідемії 37,8 %±0,4 дітей не були захищені від дифтерії, в т.ч. 20,9 %±0,3 із них були серонегативними, що й призвело . до активної участі даного контингенту в епідемічному процесі.

Серед підлітків (15-17 років) в 1990 р. були визначені також"високі показникі як незахищених від дифтерії 31,9%±0,9, так і серонегативних -9,1 %±0,6. Тобто, відсоток захищених від дифтерії підлітків складав 68,1 %±0,9 (Р<0,001).

Але найвищі показники незахищених проти дифтерії були зареєстровані серед осіб після 18 років. Так, на початку епідемії в 1991 р. серед дорослих було зареєстровано 59,6 %±0,5 незахищених від дифтерії, в т.ч. 38.4 55+0,5 серонегативних. Тобто, лише 40,4 %+0,5 мали протидифтерійні антитіла на захисному рівні, що 1 обумовлює найвищі показники захворюваності (біля 70 % ) на дифтерію серед цього контингенту.

Протягом досліджень найбільша кількість незахищених від дифтерії дорослих спостерігалась у віковій групі 38-47 років, де показник незахищених від дифтерії в різні роки коли--вався від 73, 7 % в 1S87 р. до 39,8 % в 1995 р.. а також серед ссіб після 48 років, де питома вага незахищених коливалась від 75,1 % в 1987 р. до 37,5 % в 1995 р. Це обумовлено багаторічною відсутністю Імунізації проти дифтерії дорослого населення, що й призвело до накопичення значної кількості незахищених 1.' в свою чергу, до високого рівня захворюваності саме серед цього контингенту.

1B88 20,0 то,а 20,* 1080 23,1 ^^^42,8' івзт 22.0 1988 24,7 40,2

іеао 23,5 89,2 1990 25,6 42.0 1091- 25,9 43,2 1992 18,3 69,2 30,В

1098 8,6 199« 6,1 1996 2,9 20,7 79,3 □ Відсоток захищених В Відсоток серонегативвиг □ Відсоток незахищених

Мал. 1 Рівень колективного протидифтерійного імунітету серед населення України за період 1985-1995 рр.

9 _

Аналіз напруженості протидифтерійного Імунітету за 19851991 рр. показав, цо середньогеометричний титр антитіл коли-.Бався від 4, 9 і о«, в 1986 р. до 4.5 1ое2 В 1991 р. ____________

Таким чином, починаючи з 1985 р. спостерігалось щорічне стабільне зниження рівня колективного протидифтерійного імунітету як окремо серед дітей, підлітків та дорослих, так і в цілому в Україні.

Оцінюючи ефективність первинної вакцинації за нашими да-нш-.и було встановлено, що в доєпідемічний період навіть діти у віці 1 року, які повинні були вже отримати 3 щепледня проти дифтерії залишались незахищеними від 38,5 %±0,4 в ,989 р. до 45, 3 %±0, 4 В 1991 р.

Ефективність вакцинації в значній мірі залежить від імуногенності вакцинних препаратів. З 1985 р. в практику вакцинації населення України все ширше стали впровадити АКДП-М вакцину, яка містить 10 ІЛ дифтерійного анатоксину в одній дозі та АДП-М анатоксин, який містить в одній дозі 5 ЬГ. Тобто особи, які були щеплені цими препаратами отримували дозу дифтерійного анатоксину меншу, ніж ті, що були щеплені АКДП-вакциною.

¿'а нашими даними, серед дітей, які отримали первинну імунізацію АКДП-вакциною, серонегативними до дифтерії залишалися 18,0 %±0,4 дітей від загальної кількості обстежених, а при використанні АДП-М анатоксину майже в двічі більше -33,3 %±0,4 (Р<0,01).

Таким чином, було встановлено, що треба відмовитись від заміни АКДП-вакцини препаратами зі зменшеним вмістом дифтерійного анатоксину (АКДП-М та АДП-М) для проведення первинної вакцинації. Це було враховано в Наказі МОЗ УРСР N74 (1991р.).

Протягом періоду наших досліджень декілька разів змінювались схеми імунізації проти дифтерії, а саме термін проведення другої,третьої та подальших ревакцинацій. Зміна схеми імунізації в 1986р. (Наказ МОЗ СРСР N450) призвела до збільшення інтервалів між ревакцинаціями, у зв'язку з чим в деяких вікових групах був порушений цикл імунізації.

Наші дослідження показали, що проведення другої ревакцинації в 9 років (Наказ N450 МОЗ СРСР,1986 р.). коли інтервал між ревакцинаціями збільшився до 7 років було не досить ефективним. Після проведення такої ревакцинації біля 25.0 % залишаються незахищеними проти дифтерії.

10 .

Це були враховано в Наказі МОЗ УРСР N 74, 1991 р.„ який регламентував проведення другої ревакцинації в 6 років, що призвело до зменшення Інтервалу мі» ревакцинаціями до 4 років. Це позитивно вплинуло на рівень протидифтерійного імунітету, коли показник незахищених серед данного контингенту знизився вже в 1992 р. з 25,0 35 до 15,0 55 (Р<0.001).

Імунологічна ефективність третьої та четвертої ревакцинацій також значною мірою залежить від тривалості інтервалів між ними. Проведені нами дослідження довели, що збільшення цих інтервалів більш ніж на 5 років знижує ефективність проведеної ревакцинації. .

Починаючи з 1992 р., коли почали активно впроваджувати додаткові профілактичні заходи щодо підвищення рівня протидифтерійного Імунітету, в цілому в Україні спостерігається тенденція до зниження відсотку незахищених проти дифтерії осіб. Так, в 1992 р,(в порівнянні з 1991 р.) цей показник зменшився в 1,4 рази,а в 1995р.-в 2.1 рази та склав 20 , 755+0,2.

Ще більш інтенсивне зниження . спостерігалось серонега-тивних до дифтерії осіб. Так. в 1992р. в порівнянні з 1991р. цей показник зменшився в 1.4 рази, в 1993 р.-в 3 рази, в 1994-і в 4.2 рази, а в 1995 р.- в 10 разів та склав 2.6 35+0,08. ця ' тенденція мала місце майже в усіх вікових групах.

Більш Інтенсивне зниження питомої ваги серонегативних до дифтерії осіб обумовлено тим, що обсяг проведених щеплень був високим, але значна кількість населення на протязі останніх років була щеплена вакцинами з низьким антигеннм навантаженням дифтерійного компоненту. В результаті недостатнього імунного стимулювання значна кількість щеплених осіб не могла відповісти виробкою антитіл на захисному рівні.

Цей факт також підтверджується результатами вивчення протиправцевого Імунітету, як фактору вірогідності фактичної щепленості проти дифтерії. Так, на протязі всього періоду досліджень питома вага незахищених проти дифтерії осіб була вище, ніж проти правця в середньому на 20 % (мал.2).

Навіть після отримання 3-кратної вакцинації та першої ревакцинації біля 20 % дітей не виробляють протидифтерійні антитіла на захисному рівня. Це свідчить про недостатню імуноген-ність дифтерійного компоненту в використовугмих вакцинах, що потребує подальшого.вивчення цього питання та удосконалення дифтерійного компоненту в полівакцинах.

Мал. 2 Питома вага неашшщеаих від дифтерії та шзаацм осіб в Україні за 1985-1995 от..

О ВІДСОТОК Вв8А2ХЩвВІ1 ВІД ДД^а^

- □ Відсоток аса&шцшх від правцю

16М

ІВЗД

2, Вивчення рівня колективного Імунітету населення України до корової Інфекції та впливу ревакцинації на його показники.

Вивчення колективного протикорового імунітету було розпочате з 1985 р., тобто безпосередньо перед введення ревакцинації проти кору в Україні.

На протязі періоду досліджень питома вага незахищених від кору осіб коливалась від 18,9 5?±0,5 (1986р.) до 13, 235+0.2 (1995р.) з підвищенням цього показника до 22,1 %to,2 в 1992р.

Аналіз напруженості протикорового Імунітету за 19851995 рр. показав, що середньогеометричний титр антитіл коливався ВІД 4,2 log2 в 1985 р. до 4,0 10gz в 1995 р.

За нашими даними було встановлено, що ревакцинація внесла значні корективи в Імуноструктуру населення України до кору. Так, аналізуючи стан колективного імунітету до кору серед дітей, підлітків та дорослих протягом 1985-1995 рр. (мал.З), було встановлено, що найбільша кількість незахищених від кору до 1992 р. спостерігалась серед дітей до 14 років. Цей показник коливався від 18,0 %±0,7 в 1985р. до 24 , 056+0,3 В 1992 р.

Починаючи з 1992 р. на фоні поступового зниження відсотку незахищених від кору дітей (12,5 %±0,4 в 1995 р.) спостерігається збільшення кількості незахищених від кору ПІДЛІТКІВ (22,2 %іО.4 в 1995 р.) та осіб після 18 років (18,4 35+0,3 В 1995 р.) - Р<0, 001.

. Такий перерозподіл в Імуноструктурі населення до кору пояснюється тим, що в наші дослідження входили діти, які крім вакцинації за віком отрамали ще й ревакцинацію. Щорічне накопичення таких дітей і призвело до поліпшення протикорового імунітету та зменшення кількості незахищених від цієї інфекції дітей. Підлітки та дорослі, які увійшли в наші дослідження не отримували ревакцинацію, що й призвело до більшого накопичення незахищених від кору осіб саме цього віку.

Такі зміни в Імуноструктурі населення до кору не могли не знайти свого відображення на специфіці епідемічного процесу корової Інфекції. .В останні роки спостерігалося значне зниження показників захворюваності серед дітей до 14 років на фоні зростання показників захворюваності серед підлітків та дорослих.

Як до, • так 1 після введення ревакцинації, захворюваність дітей на кір перевищуе рішіь захворюваноігМ серед'

lfcSS 1Ш 1ЄВЗ libe 1«вО 1931 l»bj 1««3 16«4 lbsi

Мал. З ПИТОМА ВАГА ИЕЗАХИЩЕНИХ ВІД КОРУ ДІТЕЙ, ШЛЛГПСШ ТА ДОРОСЛИХ ОСІБ В УКРАЇНІ ЗА 1985-1995 рр.

■ G Дітн а Дорослі а Пігдітвл

підлітків та дорослих. Але. якщо середній показник захворюваності дітей до 1986 року перевищував показник захворюваності серед дорослих в 32.7 рази, то в 1987-1997 р.р. рівень захворюваності дітей був вищим лише у 8,8 рази.

В цілому в Україні рівень захворюваності кором за 10 років після введення ревакцинації знизився в 3,7 рази, що підтверджує епідеміологічну ефективність введеної ревакцинації.

Таким чином, проведені нами дослідження підтверждують імунологічну та епідеміологічну ефективність ревакцинації проти кору та доцільність II проведення.

3. Вивчення кореляційного ав'яаку иів показниками іму-

иітзту до дифтерії та.здуд-іа дршниши швойшшсі1..іш цИМииЦ.

В 1985-1990 рр. на фоні зниження колективного протидифтерійного імунітету спостерігалось щорічне збільшення показників захворюваності на дифтерію.

Статистична обробка показників протидифтерійного імунітету та показників захворювианості на цю інфекцію в доепіде-мічний період (1985-1990 рр,) показала, що між двома цими явищами існує зворотний кореляційний зв’язок сильного ступеню (Р- -0.96 ± 0.03). Тобто зниження протидифтерійного імунітету призводить до поступового збільшення кількості захворівших.

Починаючи з 1992 року. • коли були впроваджені додаткові заходи щодо підвищення рівня колективного протидифтерійного імунітету спостерігається інша тенденція. Так, на фоні підвищення кількості захищених від дифтерії осіб (в 1995 р. цей показник збільшився в 2 рази у порівнянні з 1991 р.) продовжує спостерігатися висоїсий рівень захворюваності на дифтерію.

Статистична обробка показників протидифтерійного імунітету та захворюваності за період епідемії (1991- 1995 рр.) показала, що між ними існує пряма кореляційна залежність середнього ступеню (Р= 0,9 ± 0.09). Тобто поліпшення імунітету не призвело відразу, до різкого зниження показників захворюваності, а лише дозволило прогнозувати тенденцію можливого подальшого зниження захворюваності на дифтерію. Це підтвердилось вже в 1996 році, коли в порівнянні з 1995 роком спостерігалось зниження захворюваності на дифтерію в і;7 рази, а в 1997 році ця тенденція посилюється.

. 15 '

Значне накопичення кількості незахшцених від кору осіб,

тобто погіршення протикорового імунітету супроводжувалось в лослідуючи .роки різким підйомом, захворюваності на цю Інфекція.

Вивчення кореляційного зв’язку між станом "протшсорового -імунітету та показниками захворюваності на ца Інфекцію дозволило встановити, що між двома цими явишами Існує зворотний кореляційний зв’язок середнього ступеню (Р* -0,4 ± 0,2).

Таким чином, проведені нами дослідаення показали, ¡до іїхвг-рювзність та рівень Імунітету не пов'язані між собою в часовому проміжку та зміняються не синхронно. Зміни в показниках захворюваності відбуваються, як правило, через деякий ччсовий пооміжок після стабільного зшгг?нкч /або пі/жишекня) показників імунітету.

При дифтерійний інфекції рівень захворюваності змінюється через 2-3 роки після зміни в показниках протидифтерійного Імунітету.

При коровій інфекції цей період значно коротший. Як правило, зниження протикорового імунітету призводить до збільшення захворюваності вже в наступному році, або через . оік. Це пояснюється деякими властивостями корової Інфекції: більш легким та авилким механізмом передами, всезагальноя сприятливістю, тошо. ■

В цілому к показники колективного протидифтерійного та . протикорового імунітету можуть бути використовакі для прогнозування подальшого розвитку епідемічного процесу.

ВИСНОВКИ ■

1. Встановлено зворотний кореляційний зв'язок Mis станом протидифтерійного (Р= - 0.96і0,03) та протикорового

(Р= - 0.4±0,2) імунітету з рівнем захворюваності на пі інфекції. Накопичення Імунного прошарку населення не призводить відразу до різкого зниження показників захворюваності, а лише дозволяє прогнозувати тенденцію подальшого розвитку епідемічного процесу на протязі найближчих 1-3 років.

2. Пс ззано, що біля 20 % щеплених, які’мають імунітет до правця не виробляють Імунітету до дифтерії.на захисному рівні, що свідчить про недостатню імуног0нність дифтерійного компоненту у вакцинах, які використовуються. .

3. Більш інтенсивне зниження питомої ваги серонегатив-них до дифтерії осіб, ні* в цілому незахищених проти дифтерії, обумовлено тим, що на протязі останніх років використовувались вакцини з таким антигенним навантаженням дифтерійного компоненту, що значна кількість щеплених осіб, в результаті недостатнього імунного стимулювання, не відповіла виробленням протидифтерійних антитіл на захисному рівні.

4. Встановлено, що збільшення Інтервалів мі* ревакцина-

ціями проти дифтерії більш 6 років знижує ефективність проведеної ревакцинації. При збільшенні інтервалів між ревакцинаціями до 7-9 років біля 25. о % щеплених осіб після II проведення залишаються незахищеними проти дифтерії, а при скороченні цих інтервалів до 4-5 років цей показник зменшується до 15,0 55 (Р<0.001). .

5. Після введення ревакцинації проти кору в імунострук-турі як дитячого, так 1 дорослого населення відбулися суттєва зміни. На фоні зниження кількості незахищених проти кору дітей, які отримали ревакцинацію, спостерігаються досить висока кількість незахищених підлітків та осіб після 18 років, які ревакцинацію не отримали. Цей факт підтверджує імунологічну ефективність ревакцинації та важливість II проведення.

6. Рівень захворюваності кором в Україні за останні 10 років після введення ревакцинації в 1986 р. знизився в 3.7 рази, що підтверджує епідеміологічну ефективність ревакцинації проти кору.

7. Імунологічний моніторинг за станом колективного імунітету до керованих інфекцій, на прикладі дифтерії та кору, дозволяє поліпшити ефективність вакцинопрофілактики цих інфекцій.

ПЕРЕЛІК РОБІТ. ЩО ОПУБЛІКОВАНІ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Проблемы иммунопрофилактики детских инфекций в Украине /Л. М. Чудная. В.Г.Оксиюк, Л.С.Красюк. Л. В. Мороз //Журн.: "Педиатрия, акушерство и гинекология".- Киев,1992.- N 5.

2. Влияние иммуномодуляторов на выработку противокоре-вого иммунитета в эксперименте / Л.М.Чудная, В.Г.Оксиюк. Л.С.Красюк. .;.В.Мороз //Журн.: "Педиатрия, акушерство и гинекология".- Киев, 1992. - N 5.

3. Чудная Л.М.. Чередник В.H., Мороз Л.В. Влияние хими-

ческого производства на уровень гуморального иммунитета у детей //Журн.: "Вестник проблем соврем.медицины".- Харьков, 1994. - Н 8,- С. 29-32. '

4. Сравнительное изучение гуморального иммунитета к дифтерии и столбняку у взрослых в зонах действия промышленных химических - веществ и в экологически чистых регионах ... /Л. м. Чудная. В. Г. Оксиюк. С.И.Брыжата. Л. В. Мороз и др. // Журн: "Вестник проблем сов. мед.и. -Харьков, 1995. -N7. -С.65-67.

5. Результаты изучения поствакцинального иммунитета против дифтерии у детей с отягощенным анамнезом / Л.М.Чудная. Л. С. Красок, Л.В. Мороз и др.//Журн.:"Вестник проблем соврем, медицины". - Харьков, 1996.- N 5.- С. 130-131,

6. К вопросу о специфической профилактики дифтерии у взрослых /Л.М.Чудная, Л.С.Красок. Л.В.Мороз и др.//Журн.: "Вестник проблем сов.мед. ".-Харьков, 1996.-К7.-С.30-32.

7. До питання про вакцинацію дорослого населення України проти дифтерії в період епідемічного неблагополуччя /Л.М.Чудна. Й.Харді, В.Г.Оксіюк, Л.В.Мороз та 1н.// Журн.: "Інфекційні хвороби".-Тернопіль. 1996.- N 4.- С.35-39.

8. Мороз Л. В..Чудная Л.М. Изучение корреляционной связи

между состоянием коллективного противодифтерийного иммунитета и показателями заболеваемости //Журн.: "Вестник проблем .

биологии и медицины. - Харьков. 1997. - й 14.- С.66-68.

9. Чудная Л.М..Клочко В.И. .Мороз Л.В. О состоянии коллективного иммунитета у населения Украины к дифтерии //Сб.: "Детские инфекции", - Киев, 1992. - N 22.- С. 11-14.

10. Изучение иммунологической эффективности используемых в Украине противодифтерийных вакцин отечественного производства на разных этапах вакцинации / Л.В.Мороз, Л.М. Чудная. в. Г. Оксиюк, Л. С. Красюк // Сб.: "Детские инфекции". -Киев. 1995 - N 23,- С.16-21.

АНОТАЦІЯ

Мороз Л.В. Вивчення гуморального Імунітету ‘населення України до кору та дифтерії, як основа епідеміологічного

нагляду за цими Інфекціями. -'Рукопис. ‘

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.02.02 - епідеміологія. Київський науково-дослідний Інститут епідеміології та інфекційних хвороб ім.Л. В. Громашевського МОЗ України, Київ, .1997.

Вперше в Україні вивчена в динаміці імуноструктура на- . селення до кору та дифтерії в різних регіонах та в різних вікових групах, в залежності від схем Імунізації, які використовувались.

Встановлено негативний вплив збільшення інтервалів більш 6 років між ревакцинаціями проти дифтерії, а також використання препаратів зі зменшеним антигенним навантаженням (АКДП-М, АДП-М) для первинної вакцинації.

Підтверджена епідеміологічна та імунологічна ефективність ревакцинації проти кору, що обумовлює її доцільність.

. Встановлено кореляційний зв’язок між показниками Імунітету та захворюваності, що дозволяє удосконалити епідеміологічний нагляд, прогнозувати розвиток епідемічного процесу дифтерійної та корової інфекцій, створювати комп’ютерні програми для поліпшення ефективності вакцинопрофілактики цих Інфекцій.

Ключові слова: дифтерія, кір, імунітет, захворюваність.

АННОТАЦИЯ

■ Мороз Л. В. Изучение гуморального иммунитета населения Украины к кори и дифтерии, как основа эпидемиологического надзора за этими инфекциями. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.02.02 - эпидемиология. Киевский научно-исследовательский институт эпидемиологии и инфекционных болезней им. Л.В.Громашевского М3 Украины, Киев,1997.

Впервые в Украине изучена в динамике иммуноструктура населения к кори и дифтерии в различных регионах и в различных возрастных группах, в зависимости от использованных схем иммунизации. ■

Установлено негативное влияние удлинения интервалов более 6 лет между ревакцинациями против дифтерии, а также использования препаратов со сниженной антигенной нагрузкой (АКДС-М и АДС-М) для первичной вакцинации.

Подтверждена эпидемиологическая и иммунологическая эффективность ревакцинации против кори, что обуславливает целесообразность ее проведения.

Определена корреляционная связь между показателями иммунитета и заболеваемости, на основе чего установлена возможность усовершенствования эпидемиологического надзора, прогнозирования развития эпидемического процесса дифтерийной н коревой инфекций и создания компьютерных программ по дальнейшему повышению эффективности вакцинопрофилактики этих инфекций. '

Ключевие і'.лона: дифтерия, корь, иммунитет, заболеваемость

ABSTRACT

Moros L.V. Stady of humoral Immunity of the population of Ukraine to measles and dlphterla as a basis of-epldetnlo-logic supervision of these infections. - Manuskript.

Thesis for a candidate’s degree of medical sciences by -peclality 14.02.02 - epidemiology. Kiev Research L.V.Groma-shpvsky Institute of Epidemiology and Infectious Diseases. Kiev.1997. '

The immunostructure of the population with respect to measles and dlptherla has been studied for the first time in Ukraine In dynamics in various regions and different age groups depending on the used Immunization schedules.

The negative Influence of the intervals prolongation for more than 6 years between the revacclnations against dlphterla as well as of using the preparations with

decreased antigenic load (APDT-N and ADT-M) for primary vaccination has been established.

The epidemiologic and immunologic effectiveness of the

revacclnatlon against measles has been confirmed what’

substantiates the advisability of Its performing.

The correlation between the Indices of Immunity and morbidity has been determined on what basic the possibility of epidemiologic supervision improvement, prognostications' the development of epidemic process of dlphterla and measles infections and creating the computed programs for furthér raising the effectiveness of vacclnoprophylaxlq of these infections has been proved. '

Key words: dlphterla. measles. Immunity, morbidity.