Автореферат и диссертация по медицине (14.00.05) на тему:Гормонально-иммунные нарушения при подагре и экспериментальной гиперурикемии

РГ6 од

ї 3 ІДОм|ЙРсТЕРС

РСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ ЛУГАНСЬКИЙ МЕДНЧНИП ІНСТИТУТ

На правах рукопису

СИНЯЧЕНКО Тетяна Юрі Гшха

ГОРМОНАЛЬНО-ІМУННІ ПОРУШЕННЯ ПРИ ПОДАГРІ ТА ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНІЙ ППЕРУРИКЕМІЇ

14.00.05. - внутрішні хвороби

14.00.38 - алергологія та Імунологія

А вто рефс рат дисертації на здобуття вченого ступеня кандидата медичних наук

Луганськ — 1993

/

Робота виконана в Донецькому медичному інституті Ы03 України та Донецькому обласному діагностичному центрі

Наукові корівники: доктор медичних наук, професор ІІ.О.Пересадін

доктор медичних наук, професор Б.Ю.ДобрІн

Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор В.І.Колоиіець

доктор медичних наук, професор Г.К.Ларіонов

Ведуча організація: Харківський медичний інститут

Захист дисертації відбудеться "_____" _________ 1993 року о ___

годині на засіданні спеціалізованої ради К.088.25.0І при Луганському медичному інституті МОЗ України (348045, мЛуганськ, вуя, 60-річчя оборони Луганська, І. Телефон: 54-85-86).

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Луганського медичного інституту.

Автореферат розісланий " " ______________ 1993р.

Вчений секретар ,

спеціалізованої ради,

кандидат медичних наук, .

доцент В.К.КАЗІМИРКО

. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОКОТИ

Актуальність проблеми. Подагра належить до найбільш частих ревматичних хвороб. Розпоширеність її серед населення в країнах Європи складає від 0,1% до 0,7%, причому захворюваніс-ь повсякчас зростає, що дозволяє навіть говорити про своєрідну епідемію подагри в другій половині 20-го століття (Сура В.В. та ін., 1991).

Патогенез подагри вивчено недостатньо. Прийнято вважати, що в основі II лежать порушення пуринового обміну, які спричиняють гіперурикеміго з наступним випаданням солей уратів у суглобах, нирках, інших органах, та розвиток кристаліндукованого запалення (Насонова В.О., 1987).

Враховуючи тісні взаємостосунки між метаболізмом пуринів та функціонуванням системи гіпофіз-гонади, стала обговорюватися можливість дисбалансу статевих гормонів у розвитку захворювання (Алскберова З.С. та ін., 1990; Marinello Е. et el. , 1985). Вже виявлено кореляційний зв’язок концентрації сечової кислоти з вмістом естрогенів у крові ( Morozzl G. et ^11989).

Слід відмітити, що стан пуринового обміні' пов’язаний не тільки з активністю статевих гормонів, а й э системою Імунітету. Одні І ті ж ферменти (аденозиндезаміназа, ^іпоксантингуанінфосфо-рибозилтрансфераза, пуриннуклеотидфосфорилаза те ін.) визначають пуриновий та імунний гомеостаз (Ніколенко Ю.1 та ін., 1988). Схильність подагри до хронічного прогресуючого протікання, розвитку інтерстиціольного нефриту й гломерулонефриту дозволила поставити питання про механізми запального процесу з позиції імунних розладнань (Ніколенко Ю.І. та ін., 1987; Синяченко О.В. тп Ін., 1991). До того ж, статеві та гонадотропні гормони регулюють імунні процеси через специфічні рецептори на Т-, В-лімфоцитах й

макрофагах ( Klees W.,Belogradsky Б.Н. , 1986; Wensten J.A.M. et el., 1986). Андрогени гнітюче впливають на гуморальну ділянку імунітету, а естрогени - на клітинну імунну відповідь (Про-каева Т.Б., Алекберова З.С., 1991).

Разом з тим, зміни в статевих, гонадотропних гормонах та показниках імунітету при різних варіантах перебігу подагри не вивчено. Подагра, як найбільш яскравий представник дисметаболіз-му пуринів, може стати своєрідною моделлю для вивчення патогенетичних зв’язків обмінних'порушень з гормональним та імунним статусом. Якщо подібні взаємостосунки буде доведено, то можлива розробка нових шляхів корекції пуринового обміну імунокорегую-чими .та гормональними препаратами.

Мета дослідження; встановити порушення систем гіпофіз-гона-ди та імунітету в патогенезі подагри. •

Для досягнення названої мети поставлено такі завдання:

1. Вивчити рівень статевих та гонадотропних гормонів у крові хворих на подагру.

2. Оцінити стан клітинного й гуморального імунітету при подагрі. '

3. Співставити показники гормонального й імунного статусу з клінічними проявами захворювання.

4. Створити модель гіперурикемії на тваринах І виявити можливі прояви гормонально-імунних порушень.

5. Визначити кореляційні зв’язки між перемінами у гормональ-

ному балансі, імунному гомеостазі і пуриновому обміні у хворих та експериментальних тварин. '

Наукова новизна роботи. Вперше вивчено вміст тестостерону, естрадіолу, прогестерону, лмтропіну й фолітропіну в крові, число й функціональну активність основних субпопуляцій лімфоцитів.

з

фагоцитарну реакцію нейтрофілів, рівень циркулюючих імунних комплексів, імуноглобулінів, В2~мікроглобуліну та аутоантитіл при різних варіантах ураження суглобів та нирок у хворих різної стяті на подагру. Встановлено взаємостосунки гормонального й імунного дисбалансів між собою та порушеннями пуринового обміну, розкрито особливості кореляційних зв’язків у чоловіків і жінок. Експериментально у тварин доведено вплив тривалої гіперурикемії на розвиток структурних змінень тимусу й селезінки, виникнення гормональних та імунних розладнань.

Практичне значення отриманих результатів. Розроблено критерії оцінки ступеня тяжкості ураження суглобів і нирок у хворих різної статі на подагру на підставі дослідження статевих та гонадотропних гормонів у крові. Виділено показники клітинного й гуморального імунітету, які дають можливість оцінювати характер протікання й прогноз захворювання. Обгрунтовано доцільність проведення гормональної та імунокоригуючої терапії у такої категорії хворих.

Основні положення роботи, що виносяться на захист:

І. При подагрі розвивається виражене розбалансування систем гонади-гіпофіз та імунітету. .

2.. Гормонально-імуншй дисбаланс залежить від статі хворих та клінічних ознак захворювання.

3. Моделювання порушень гормонального статусу й імунітету у тварин досягається шляхом створення тривалої гіперурикемії, а виникаючі переміни відповідають таким у хворих людей.

4. Патогенез подагри характеризується тісними взаємостосунками між пуриновим обмінам, функцією гонад і станом імунного гомеостазу.

Впровадження результатів роботи. Результати проведеннях досліджень впроваджено в практику роботи 5 лікувальних установ Донецької та Луганської областей, використовуються в навчальному процесі медичного інституту. Результати науково-дослідницької роботи увійшли до методичних рекомендацій "Діагностика Й лікування подагри", затверджені МОЗ України (Донецьк, 1989). Видано методичний навчальний посібник "Дослідження суглобів" (Київ, 1992). ' '

Апробація роботи. Основні положення дисертації викладено на

ІУ всесоюзному з’їзді ревматологів (Мінськ, 1991), засіданні Донецького обласного наукового товариства терапевтів ім. В.П.Об-разцова (Донецьк, 1991), науковій конференції, присвяченій 60-річчю кафедри загальної хірургії ДонМІ (Донецьк, 1992), ХШ з’їзді терапевтів України (Тернопіль, 1992), спільному засіданні співробітників кафедр пропедевтики внутрішніх хвороб, госпітальної терапії, мікробіології та імунології Донецького медичного Інституту (Донецьк, 1993).

Структура і обсяг дисертації. Дисертацію викладено на аркушах друкованого тексту. Вона складається із вступу, огляду літератури, 4 глав власних досліджень, обговорення отриманих результатів, висновків, практичних рекомендацій та списку літератури, який включає 221 джерело вітчизняних та іноземних авторів. Наведено 29 таблиць. .

Публікації результатів дослідження. З теми дисертації опубліковано 8 робіт, серед яких 3 - в журналах "Лікарська справа*, "Клінічна медицина", "Ревматологія'*. Отримано 4 свідоцтва на раціоналізаторські пропозиції. •

• 'У

Робота виконувалася відповідно плану науковоЦдослідницьких робіт Донецького державного' медичного інституту і е фрагментом

комплексної держбгаджетної теми в рамках соціального й економічного розвитку України РН.69.21.03.32 "Розробити методи профілактики В прогнозування первинних І поеднальнкх нефропатій на основі вивчення їх розвитку" (номер держреестряпії 0І8260552І6).

зміст регати •

Матеріал І методи дослідження.

Спостерігали 109 хворих на первинні' подагру, серед яких було 93 чоловіки та 16 яінок (в менопаузі) віком від 24 до 66 рокіз (в середньому 47,9+0,57 років). Обидві групи обстежених не різнилися між собою за віком, тривалість хвороби, варіантами гіпер-урикемії, клінічного формою артріту. У жінок частіте виявляли периферичні тофуси, а у представників чоловічої статі - ниркову недостатність. Протеїнуричний тип подагричної нефропатії встановлено виключно у чоловічій групі хворих.

Для моделювання порунень пуринового обміну з розвитком гі-перурикемії використали статевозрілих самців білих безпорадних пацюків. 20 тваринам у харчовому раціоні на протязі 4 тижнів давали аутолізат дріждиів (джерело пуринів) з молібдатом амонія (стимулятором ксентиноксидази) та інозином (попередником сечової кислоти). Групу порівняння складали 20 інтактних пацюків-сампів, які перебували на звичайній дієті.

Стан пуринового обміну трактували по концентрації сечової кислоти (СК), оксипуринолу СОП), ксантинсксидаяи (КО) та циклічних нуклеотидів (нЛМО, цГМФ) в крові. Радіоімунним методом у си— роватці визначали вміст статевих (тестостерону, естрадіолу, прогестерону) та гонадотропних (лготропіну, фолітропіну) гогмоніз. Серед показників імунітету вивчали відносне й абсолютне число Т-та В-лІмфоиитів у пешферичній крові, кількість теофілінре.т.:ст'?н-тних Т-клітин (Тт), реакцію бласттрансформаїїії-лімфоиитів (РКГГ.)

на фітогемаглютинін (ФГА) та конканавалін А (Кон), рівень у сироватці імуноглобулінів (ІГ) 6-, А, М, В2-мікроглобуліну (В2-МГ), циркулюючих імунних комплексів (ЦІК), титрів антитіл до нативної (н) і денатурованої (д) ДНК, протитимусних й протиселезінкових антитіл, оцінювали фагоцитарний індекс нейтрофілів (ФІН) зі стафілококом 209 та відсоток формазанпозитивних нейтрофілів (ФПН) в тесті з нітросинім тетразолієм.

Для співставленнл з контрольними значеннями усі показники досліджували також у ЗО практично здорових чоловіків і такого ж числа жінок (після того, як настала мінопауза), котрі цілком відповідали групам хворих людей за віком.

У експериментальних тварин було вивчено СК, цАЫФ та цГМФ, ті— три антитіл до н-ДНК, Д-ДНК, антигенів тимусу й селезінки, фагоцитарна активність нейтрофілів крові (ФІН, ФПН) та перитонеальних макрофагів, проведено морфологічне дослідження тимусу і селезінки. Макрофаги отримували шляхом внутрішньочеревного введення крижаного розчину Хенкса з 20% розчином бичачого альбуміну й наступного триразового відмивання на холоді клітинної зависі середовищем 199. Підраховували фагоцитарний індекс (ФІМ) І число формазанпозитивних клітин (ФПМ).

Результати дослідження та їх обговорення.

І. Порушення системи гіпофіз-гонади у хворих на подагру та тварин з експериментальною гіперурикемією

Рівень статевих та гонадотропних гормонів у крові хворих на подагру подано в таблиці І. Гормональний дисбаланс у чоловіків проявляється зменшенням тестостерону й естрадіолу, збільшенням прогестерону і лютропіну. Гіпотестостеронемія (менше Ы-Зв) виявлено у 94,6% обстежених, гіпоєстрадіолемія - у 64,5%. Підвице-

на продукція прогестерону (понад М+3 т ) виявлено у 45,2% хворих, лстеїнізуючого гормону - у 58,1%. У групі жінок подагра протікає з гіпопрогестеронємією (в 100,ОХ випадків) на фоні зниженої гонадотропної функції гіпофізу (низький вміст лютропіну встановлено у 68,8% обстежених, а фолітропіну - у 56,3%). У чоловіків констатовано прямий зв’язок естрадіолу з показниками лютропіну ( г = +0,69) та фолітропіну ( г = +0,85) в крові, а у жінок -зворотня кореляція між фолікулостимулюючим гормоном І андрогенно-естрогенними порушеннями (відповідно г = -0,67 та г =-0,73).

. Таблиня і

Рівень статевих та гонадотропних гормонів у крові

хворих і здорових ( К + ш )

Групи обстежених

Гормони хоорі здорові

ЧОЛОВІКИ жінки чоловіки жінки .

Статеві (нмоль/л): - тестостерон 7,8+0,37х) 2,2+0,48 21,9+0,92 2,7+0,16

- естрадіол 0,04+0,004х> 0,18+0,042 0,09+0,010 0,22+0,011

- прогестерон 2,08+0,295*^ 0,21+0,044х) 0,58+0,089 3,41+0,286

Гонадотропні (ОД/мл): - лютрспін І2,0+0,79х> 40,9+3,ЗІХ> 6,1+0,20 53,2+3,87

- фолітропін 5,9+0,41 47,8+4,25х) 6,8+0,43 69,6*4,34

Примітка: х^ розбіжності між аналогічними показниками у хворих І здорових відповідної статі статистично вірогідні

Концентрація статевих гормонів залежить від клінічного протікання захворювання. Так, у чоловіків змінюється гормональний статус тільки гри хронічній формі артриту. Найбільш виражене пригнічення тестостерону має місце у хворих з протеїг-уричним типом неф-

ропатії (показники виявлялися вдвічі меншими, ніж при уроліти-азному). Якщо вміст лютропіну з формою артриту й нефропатії не пов'язаний, то рівень фолікулостимулюючого гормону чітко знижується по мірі зростання тяжкості протікання подагри. Слід зазначити, що розвиток киркової недостатності спричиняє статистично вірогідне зменшення в крові концентрації естрогену й гонадотро-

ПІНІВ.

У групі жінок хронічна форма артриту супроводжується різко вираженим пригніченням продукції прогестерону, а інтермітуюча -тестостерону, естрадіолу та лютропіну. .

Зниження андрогенної та естрогенної функції гонад спостерігається у осіб з сечокам’яною хворобою, а гонадотропної гіпофіза, навпаки, при відсутності уролітиазу.

• Таблиця 2

Рівень статевих та гонадотропних гормонів у крові експериментальних й інтактних тварин ( М + т )

Гормони Групи тварин

експериментальні Інтактні

Статеві (нмоль/л): - тестостерон 7,І+0,75ХІ 10,9+1,52

- естрадіол 0,03+0,010 0,05+0,009

- прогестерон 0,54+0,034х) 0,29+0,018

Гонадотропні (ОД/мл): 80,5+8,27х^

- лютропін 47,8+9,27

- фолітропін 0,19+0,033х> 1,02+0,013

Примітка: х'розбіжності між аналогічними показниками у експериментальних та інтактних тварин статистично вірогідні.

Як видно з таблиці 2, порушення системи гіпофіз-гонади при експериментальнії! гіперуриггсмії подібні таким у хворих чоловіків, що дозволяє говорити про певні взаємозв'язки гормонального дисбалансу зі зміненнлми в пуриновому гомеостазі.

2. Порушення Імунного статусу у хворих на псдагру та .

тварин з експериментальною гіперурикеміеп При подагрі розвиваються суттєві зміни Імунногг, статусу, які а цілому можна оцінити як пригнічення Т-системи й фагоцитарної функції нейтрофілів та активація В-системи. Імунні порушення у чоловіків і жінок приблизно однотипні і відрізняються з основному кількісно (таблнпя 3). Виключенням є лише число В-лімфоцитів. Якщо у 43,7?. чоловіків виявлено збільшення (пон-.д Н+Зп) їх вмісту-в кроні, то у 81,жінок - зниження (менше М-Зи). Незважаючи на зменшення кількості В-клітин у жіночій групі, їх функція залишається високою. Так, вдвічі частіше,ніж у чоловіків, виявлено підвищення титрів аутоантитіл до усіх вивчених антигенів, частіше спостерігаються гіпер-ІГ-А- та гіпер-ІГ-М-ємії. Перелічені статеві відмінності імунного дисбалансу при подагрі можуть бути зумовлені як гпобливсстяуи порушень пуринового обміну, так і гормонального статусу. Не виключається, що імунологічні показники у чоловіків І жінок відбивають різний характер ураження суглобів і нирок.

Незалі'-'но від статі при .хронічній формі артриту відбувається зменшення числа Т-лімфоцитів у крові. Однак, якщо у чоловіків паралельно пригнічується І функціональна активність цих клітин у ФГА-тесті, то у жінок здатність лімфоиитіз трансформуватися в бласні форми більше знижується при інтермітуючому артриті. Окрім того, для хронічної ферми ураження суглобів у чолові-

Таблиця З

Показники імунітету у хворих на подагру та здорові*>-( И + Е )

Показники

Ггули обстежених

хворі

ЧОЛОВІКИ

ЖІНКИ

здоров:

ЧОЛОВІКИ

ЖІНКИ

Т-лімфоцити (%) Т-лімфоцити (ІО^/л) Тт-лімфоцити (%) Тт-лімфоцити (юЯМ В-ЛІ\»фОИИТИ (%) В-ліі/фоиити (ІО^/л) РБГЛ на-ФГА (%)

РБІЗІ на Кон {%)

ІГ-& (г/л)

ІГ-А (г/л)

46,б+2г34-0,9+0,06 32,6+2,07 ^ 0,8+0,11 24,4+2,33 0,5+0,06 53,5+2,72 х) 27,7+2,78 х) 10,2+0,85 2,0+0,08

29,8+2,28 0,7+0,09 х> 20,9+2,54 0,5+0,09 х) 16,8+3,13 х) 0,4+0,08 х> 48;8+4,39 х) 24,7+1,93 х) 12,1+0,66 х) 3,2+0,19 х)

56,4+2,24

1,0+0,04

49,0+2,63

0,9+0,06

22,1+1,16

0,4-+0,02

72,8+1,98

38,5+2,64

9,8+0,24

1,8+0,11

53,5+2,15 1,3+0,04 47,7+2,10 1,2+0,07 23,4+1,19

0,7+0,03 71,2+1,83 39,0+2.71. 9,Ен0,34 1,6+0,10

Заігкяення таблиці З

І 2 3 • 4 5

ІГ-М (г/л) 1,4+0,11 х) 0,9+0,05 х) 0,8+0,04 0,4+0,03

в2-мг (г/л) 4,5+0,32 х) 4,9+0,83 1,7+0,'51 1,6+0,58

ЦІК (г/л) 1,2+0,10 х) 1,4+0,13 х) 0,5+0,04 0,5+0,03

Антитіла до н-ДНК 1,5+0,16 х) 2,1+0,21 х) 0,&+0,05 0,9+0,04

Антитіла до д-ДНК 1,0+0,09 1,7+0,18 х) 1,0+0,09 0,8+0,08

Протитимусні антитіла 1,9+0,15 х) 2,5+0,22 х) 1,0+0,07 1,0+0,06

Протиселезінкові антитіла 1,4+0,09 2,2+0,09 х) 1,3+0,08 1,2+0,07

ФІН {%) 45,8+3,85 х) 39,1+4,05 х) 74,9+4,88 80,3+5,91

ФПН (%) 35,8+3,84 30,2+3,87 37,5+1,97 36,9+2,40

Примітка: відмінності між аналогічними показниками у хворих і здорових відповідної

статі статистично вірогідні; антитіла подано в логарифмах зворотніх титрів

ків характерне підвищення титрів протипшуснкх антитіл, а у пінок - антитіл до селезінкового антигену.

1 в групі чоловіків, і в групі жінок з уролітиазшш типом подагричної нефропатії встановлено високий рівень антитіл до н-ДНК і тканин тимусу, а з латентним типом - протиселезінковик антитіл. Протеїнуричний варіант ураження ішрок у чоловіків су- • проводжуеться різким пригніченням Кон-тесту їа фагоцитарної функції нейтрофілів. Розвиток ниркової недостатності посилює знижену реакцію лімфоцитів на мітогени й фагоцитарну активність гранулоцитів. При цьому збільшується концентрація ІГ-С- та В2-МГ у сироватці, але пригнічується вміст ІГ-М та оутоантитіл.

Експериментальна гіперурикемія викликаа утворення антитіл до обох форм ДНд, що в клініці спостерігається лише у кікок. Рівень протитканинних антитіл і активність нейтрофілів не змінюються, хоча значно знизується макрофагальний фагоцитоз (таблиця 4).

Можливо, що термін експерименту не дозволяє досягти настільки виражених імунних порушень, які реєструються як правило у хворих. Разом з тим, уяе на цих етапах моделювання патологічного процесу в тимусі різко зменщується кількість клітин у яозковому шарі, відбувається стоншення кори, зникають тільця Гассаля, в стромі накопичуються плазмоцити, лімфоцити Й бласти, з’являється велика кількість некротизованих клітин з явищами ішріорексису, зустрічається атрофія лімфоїдної тканини та проліферація ендотє-ліг. Морфологічна картина селезінки характеризується дрібними фолікулами, зменшенням кількості лімфоїдної тканини, гемосидерозом, осередками мієлоїдної метаплазії, набуханням макрофагів, інфільтрацією червоної пульпи плазмоцитами А мегакаріоцитами, склерозом та редукцією центрів розмноження, закономірною переваго» В-залєяноІ зони.

Показники імунітету у експериментальних та інтактних тварин ( М + а )

Показники Групи тварин

експери- ментальні Інтактні

Антитіла до н-ДНК • 1,3+0,12 х> 0,7+0,04

Антитіла до д-ДНК 1,6+0,22 х^ 0,9+0,09

Протитимусні антитіла 1,4+0,23 1,0+0,06

Протиселезінкові антитіла 1,2+0,15 1,1+0,17

ФІН (50 £.9,1+3,22 30,0+2,54

ФПН (56) 21,9+2,84 26,3+2,40

ФІН (56) 14,7+2,20 х) 39,2+3,15

ФГШ {%) 5,6+1,08 х) 11,1+1,12

Примітка: х^ відмінності між аналогічними показниками у експериментальних та Інтактних тварин статистично вірогідні; антитіла подано в логарифмах зворотніх титрів

Таким чином, гіперурикемія викликав поряд з дисфункцією системи гонади-гіпофіз достатньо виразні зміни в імунному статусі. Рсзбалансування імунного та гормонального гомеостазу у взаємодії з пуриновим обміном здатна замикати порочне коло, несприятливо впливати на подальше протікання патологічного процесу.

3. Взаємозв’язок порушень пуринового обміну, гормонального статусу й імунітету при подагрі та експериментальній гіперурикенії

Рівень СК у крові корелюе а гормональними порушеннями тільки у жінок (таблиця 5), хоча в експерименті на тваринах-самцях

Таблиця 5

Статистично значимі коефіцієнти кореляції показників пуринового обміну зі станом систем гіпофіз-гонади та імунітету у хворих на подагру

Стать Показники гормонального статусу та імунітету Показники пуринового обміну

СК оп КО цАМФ цГЫФ

Лютропін +0,44 -0,58

Фолітропін +0,89

РБШ на ФГА -0,47 -0,53

РБТЛ на Нон -0,56 -0,48

ІГ-& +0,60

ІГ-М +0,55

в2-мг +0,80

Антитіла до '

н-ДНК -0,68 +0,49

0 о Антитіла до

« о д-Днк -0,50 +0,54

СГ Проти^имусні

антитіла +0,60 —0,64

ФІН -0,72

Ш -0,77

Тестостерон -0,82

Прогестерон -0,51 -0,83 +0,90

лютропін +0,91 +0,69 -0,92 +0,46

Фолітропін +0,57 -0,93 +0,68

Т-лімфоиити +0,83 -0,69

X їй Тт-лімфоцити +0,70 -0,72

X *и В-лімфоцити -0,50 +0,66 -0,80

и ІГ-Л -0,49

Антитіла до

н-ДНК -0,70 +0,54

ФІН +0,69 -0,65

ФПН +0,50 -0,72

урикемія тісно пов’язана з концентрацією тестостерону ( г =

-0,71) та прогестерону ( г = +0,58). В групі жінок гіпврурике-нія впливав на зниження вмісту прогестерону в крові. Враховуючи наявність прямої залежності між гонадотропними гормонами П показниками СК при жіночій подагрі, можна припустити існування компенсаторних процесів, спрямованих на активацію вісі гонади-гіпофіз. В цілому взаємозв’язок гормонального дисбалансу та пуринового обміну у хворих на подагру замикається в мехах циклічних нуклеотидів, причому у чоловіків і жінок такі кореляції різ-носпрямовані.

Дефекти імунного статусу у хворих на подагру мало залежить зід статі, ало кореляційні зв’язки з показниками метаболізму пуринів у чоловічій і жіночій групах досить різні. Лисе титри антитіл до ДНК однотипно корелюють з СК та КО крові. Необхідно підкреслити, що у хворих та експериментальних тварин коефіцієнти кореляції анти-ДНК і СК мають протилежні знаки. 11а нашу думку гмен-шеіпія антитіл до ДНК у людей при вираженій гіперурикемії може свідчити про зв’язування їх в імунні комплекси з відкладенням останніх в тканинах ниріок.

Зворотня залежність фагоцитарної активності нейтрофілів від рівня ОП притаманна лкие чоловікам. Вміст ОП в крові підвкцуоть-ся при нирковій недостатності, яку частіпе діагностовано в чоловічій групі обстежених. Можливо тому показники ОП в ярові чоловіків статистично вірогідно перевищують аналогічні у жінок. Зазначимо, що Існує прямий зв’язок між концентраціями ОП і СК. На прикладі експериментальної гіперурикемії продемонстровано кореляційні взаємостосунки СК з фагоцитарною функцією макрофагів (коефіцієнти кореляції СК з ОІМ та ФПМ віповідно складають -0,53 та

-0,60). Усі показники фагоцитарної активності мікро- та макрофагів у тварин зворотньо взаємозалежні з рівнем цАМФ у плазмі, який в свою чергу пов'язаний з титрами антитіл до н-ДНК ( г= +0,74).

Число Т-лімфоцитів у крові чоловіків корелює з концентрацією естрадіолу ( г = -0,54), а у жінок - з вмістом тестостерону ( г = -0,68). Рівень естрагену в обох групах взаємозалежний з РБТЛ на ФГА (коефіцієнт.кореляції для чоловіків складає +0,59, для жінок - +0,52). Показники прогестерону у чоловіків пов’язані з функцією ліііфоцитів у ФГА- та Кон-тестах (відповідно г - +0,88 . та г = +0,89), а у жінок - з числом Т- та Тт-лімфоцитів (відповідно г = +0,63 таг = +0,70).

При виражених змінах з боку тимусу в експериментальних тварин майже вдвічі зменщується тестостеронемія і зростає прогесте-ронемія.

Встановлені взаємопов’язані порушення пуринового обміну, гормонального статусу й імунітету при подагрі дозволяють надалі розробити цілком нові подходи до лікування хворих. Якцо сучасна патогенетична терапія не враховує статеві відмінності захворювання І включає в себе застосування засобів, що нормалізують вміст СК в крові (урикодепресивних та урикозуричних препаратів), то в перспективі виправдано використання статевих гормонів та іцуномоду*» ляторів, які коригують дефекти метаболізму пуринів.

ВИСНОВКИ:

І. При подагрі змінюється вміст статевих та гонадотропних гормонів у крові, що залежить від клінічних ознак захворювання.

У чоловіків відбувається зменшення тестостерону й естрадіолу, збільшення прогестерону, яютропіцу та фолітропіну.

2. Найбільш виражені гормональні порушення у чоловіків розвиваються при хронічній формі подагричного артриту, протеїнурич-ному типі нефропатії та зниженні функції нирок. Хронічний варіант ураження суглобів у жінок пов’язаний з гіпопрогестеронемівю, а уролітиаз - з андрогенно-естрогеннии дисбалансом.

3. Зцінення імунного гомеостазу у хворих на подагру проявляються у формі пригнічення Т-системи та фагоцитарної реакції нейтрофілів, активізацією В-системи. Наростання тяжкості протікання подагричної нефропатії супроводжується подальшим погіршенням функції Т-лімфоцитів та поліморфноядерних лейкоцитів.

4. Статевий диморфізм іцунного статусу при подагрі стосується хронічної форми артриту й характеризується показниками числа В-лімфоцитІв у крові, ФГА-тесту, титрів протитицусних та проти-селезінкових антитіл.

б. Експериментальна гіпорурикемія у пацюків-самціи протікав з гіпотестостеронеміею, гіперирогсстеронемівю, утворенням антитіл до ДНК, зменшенням фагоцитарної функції макрофагів, що відповідає зміненням при чоловічій подагрі.

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

Усім хворим на подагру показане проведення гормонального й Імунологічного моніторингу. У чоловіків зменшення в крові показників тестостерону, естрадіолу, Т-лІмфоцитів та ФГА-тесту на фоні підвищення прогестерону І титрів протитимусних антитіл свідчить про можливий перехід інтермітувчої форми подагричного артриту в хронічну. Зниження концентрації естрадіолу та гонадотро-пінів, функціональної активності Т-нлІтин і нейтрофілів при збільшенні рівня В^—4ьГ є прогнознегативним фактором. Стійкі високі значення гонадотропних гормонів та антитіл до ДНК дозволяють за-

підозріти розвиток уролітиазу. Збільшення гіпопрогестеронемії і Т-лімфоцитопенії у жінок вказує на хронізаців суглобного синдрому. Перелічені гормональні й імунологічні показники слід враховувати при оцінці тяжкості подагри та призначенні патогенетичної терапії.

СПИСОК РОБІТ, ОПУБЛІКОВАНИХ З ТЕМИ ДИСЕРТАЦІЇ:

1. Статеві гормони при подагрі // Ревматологія,- 1991.- №4,-С.1І-ІЗ (у співавт.). .

2. Клініко-патогенетичні відмінності подагри у чоловіків та жінок // Тези доповідей ІУ всесоюзного з'їзду ревматологів,-Мінськ, 1991,- С.64-64 (у співавт.).

3. Вміст В2-мікроглобулІну у сироватці крові та сечі хворих на первинниГ і вовчаковий гломерулонефрити // Лікарська справа.-1991,- Ж).- С.61-64 (у співавт.).

4. Роль статевих гормонів при ревматичних захворюваннях // Клінічна медицина,- 1991,- №11,- С.29-32 (у співавт.).

5. Патогенетичні аспекти сечокам’яної хвороби при подагрі // Тези доповідей ювілейної конференції, присвяченої 60-річчю кафедри загальної хірургії ДонМІ.- Донецьк, 1992.- С.91-91 (у співавт.).

6. Взаємовідношення показників імунітету та пуринового обміну при ревматичних захворюваннях // Тези доповідей ХШ з’їзду терапевтів України,- Тернопіль, 1992.- С.І10—111 (у співавт.).

7. Вивчення статевих І гонадотропних гормонів у хворих на подагру // Тези доповідей наукової конференції молодих учених та спеціалістів,- Донецьк, 1992.

8. Дослідження суглобів // Методичний навчальний посібник.-Київ: МОЗ України, 1992,- 21с (у співавт.).