Автореферат и диссертация по медицине (14.01.20) на тему:Экспериментально-клиническое обоснование целесообразности применения декаметоксина в комплексном лечении больных посттравмагическим остеомиелитом

■ь оа

8 Й« 1838

М1Н1СГЕРСГВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРА1НИ

УКРАШСЬКИЙ НАУКОВО-ДОСЛ1ДНИЙ 1НСТИТУТ ТРАВМАТОЛОГИ ТА ОРТОПЕД!!

На правах рукопису

ПОЛЯЧЕНКО Юрш Володимирович

ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНО-ЮНШЧНЕ ОБГРУНТУВАННЯ ДОЦ1ЛБНОСТ1 ЗАСТОСУВАННЯ ДЕКАМЕТОКСИНУ В КОМПЛЕКСНОМУ Л1КУВАНН1 ХВОРИХ НА П1СЛЯТРАВМАТИЧНИЙ ОСТЕОМ16Л1Т

14.01.20 — травматолопя та ортшгедт

АВТОРЕФЕРАТ

дисертацй на здобуття вчсиого ступени кавдвдата медичних наук

Кшв - 1996

Дисертащя с рукошсом

Робота виконана в Украхнському науково-дослздному шсютуп травматологи та ортопеда.

Науков1 керявники:

доюор медкчних наук М. П. Грицай

кандидат медичних наук Т. А. Куценко

Оф1ц1йт опоненти.

доктор меднчних наук, професор О. I. Волошин

доктор медичних наук, професор А. Т. Брусхо

Проэтдна установа — Харгавський НД1 ортопеда та зравмзтолош шеш М. Спенха.

Захист дисерташ тадбудеться " " О&^Ь^З^М-^_1996 р.

_годиш на заеданш спещаявовано1 вчено1 рада Д 50.19.01 при Украднському туково-дослддному шституп травматолога та ортопедц (252054, м. Кии, вул. Воровського, 27).

.Я?

3 диссртащею мохна ознайомтись у б1блютещ Украшського нау-ково-дослщного шсппуту травматологи та ортопеда.

Автореферат розделано

2к ■■ ______1996 р.

Всений секретар спещал1зовано1 вчено1 ради,

доктор мединнихнаук. В. А. Улещенко

ч

ЗАШЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОЕОТИ

АКТУАЛЬНЮТЬ ПРОЕЯШИ. Питаниям гн1Йних ускладнень травм до сьогоднгшнього дня придояеться значна увага д0сл1дникхв у всьому cbítí, про жо свхдчать багаточисельнх публ1кащ1 як bít-чизняних, так i зарубхжних авторiв /М.К.Панченко, И.П.Вернигора, Н.П.Грицай, 1988; Р.Е.Китнщкий с соавт., 1989; Г.Д.Никитин с соавт., 1990; В.К.Гостгоюв с соавт., 1991; Bahía, Josten, 1992; Ueng , Shih , 1993; Klemm , 1994; Hopper et al., 1995 та íh./. В той же час слхд визнати, то щлий ряд питань В1дносно патогенезу, профилактики та лхкування шслятравматич-ного остеом1елхту залишаеться не виршеними.

Досить актуальною проблемою е розробка системи комплексного лхкування хворих на П1слятравматичний остеом1ел1Т. Медико-бхологгчна та сощальна значимость i;iei проблеми зумовлена:

- збхлыпенням в оставил роки частоти захворювання в результат! зм1ни екологгчнох структур» бантер1й, появи антибхотикоза-лежннх та антибхотикосг1йких мгкрооргашзшв, що досягло доан-тибхотикового nepiofly /С.М.Бидненко с соавт., 1993; Ю.Г.Шапошников с соавт., 1994 га хн./;

- пхдвитенням тяжкостг пошкоджень з переважнш враменням чолов!чо1 статх в пероод найбьпып активно*! трудово? д0яльност1 /В.П.Айвазян, 1986; Green at al, 1989; Sanders et al. , 1994/;

- складшстю лхкування i низьною ефектившстю лхкувально-профмактичних заход!в, что погребують довготривалоХ xepanii в умовах стацхонару, виконання чисельних ххрургччних втручань,

як i часто закхнчуються зниженням працеэдатностх та швагйдшстю хворих на тслятравматичний остеомхелот /Н.П.Грицай, 1992; Н.В.Петров, 1993; Х.П.Вернигора з сшвавт., 1995; А.А.Ангель-ский, 1995; Salas , Karpäti , I987;Lernex et al. , 1993/.

Основнх принципи проф!лактики та лхкування пхелятравматр кого остеом1ел1гу, поряд з виконанням рахдональних ххрурггчн» заход1в, передбачають эастосування антимхкробних, протизапаль них та стимулюючих репаративн1 процеси засобгв. В зв"язку з и пошуки та впровадження в ортопедо-травматологхчну практику щ параТ1в комб1нованог антимгкробног, протизалально1 та ранозаж ляючо1 дх1 е важливоо задачею медично!- науки. Експершентальн та клшхчнх даш свщчать про те, що такх б1олог1чш властиво ст1 маюгь препарат« 13 групи активных бхсчетвертичних амошев сполук. Вченши УкразЕни розроблено х в останш роки впровадже в медичну практику новий антисептичний заехб хз групи бхсчетв тичних амонхевих сполук - декаметоксин.

Антим1кробш властивост1 декаметокпину вивчеш досить по но I було ветановлено широкий спектр д! х препарату в1Дносно стафхлококу, синьошхйно1 та дифтер1йно1 паличок, вхрусхв, дрхжджопод!бних гркбгв, спорових мхкроорганIзмх в; в1дм!чено стершпзуючий ефект препарату при обеззаразкувашп шкхри рук, операцхйного поля, хнструментхв /А.Д.КЬошец с соавт., 1972; Г.К.Палий с соавт., 1991; О.В.Ковтун, 1992; В.П.Ковальчук, А.В.Сидорчук, 1992/. Отримано позитивний ефект препарату при стафхлококовому сепсисх у щурхв, септицемхг, визваног синьогн ною паличкою, експериментальних дерматозах; вхдмхчено позитив' ний вплив декаметоксину на показники хмунно1 сиетеми /Г.К.Пал з ешвавт., 1968 - 1992/.

Виявлен1 у декамегоксина фармакологхчш властивостх дали основу для його ¡сл1Н1чного застосування. Лхкувальна Д1Я препарату вивчена в стоматологи при захворюваннях слизовох оболон! ротово1 порожнини, пульпгтах, пер:х одонтитах, пийно-запальних процесах в огоршоляр1нгологи, в дерматолог!! - при грибкови:

захворюваннях шкгри. 6 спостереження про клшгчну ефективнгсть декаметоксину при л^увашп виразкових колтв, кавдвдоэу кишечника, гнхйно-запальних ускладненнях при вхдкритгй черепно-мозков1й травм1. Про застосування декаметоксину в гшйшй ххрур-Г11 та травматолог^ повхдомляеться в поодиноких роботах /Г.К. Палий с соавт., 1988; В.Д.Кравец, 1987, 1992/, в той час публ1-кацхй про застосування його при лхкувамп хворих на пхсляграв-матичний остеом1ел1т взагалг нема. Препарат при вищевказаних патолог1чних станах застосовувався дослхдниками в ргзних лгкар-ських формах та в ргзних /В1д 0,01 до 5 %/ концентрахцях.

Недостатня к1льк1сть спостережень, вгдсутнхсть ращональ-них схем та оптимального дозування для клШчного застосування, до К1нця не вивчений мехам зм дхг препарату як в эксперимент!, так х в кл1Нхцх; вщеутшсть даних про умовн та схеми викорис-тання декаметоксину при лхкуваннх ортопедо-травматологхчнюс хворих свхдчать про дохцльшсть проведения поглиблених експери-ментально-клхнхчних дослхджень механизму Д11 декаметоксину.

МЕТА Д0СЛ1ДШШЯ - обгрунтувати в эксперимент! та вивчити в кл1н1Ц1 доц1льшсть застосування декаметоксину при лхкуваннх хворих на пхслятравматичний осгеом1ел1Т для гидвитпення ефектив-ност1 IX комплексно! терал11. ОСНОВЫ ЗАДАЧ1:

- уточнити механхзм дгг декаметоксину при залаленнх;

- датогенетично обгрунтувати дощлыйсть застосування декаметоксину в процесх лхкування к:гстково-м"язево1 з:нф1кова.но1 рани;

- розробити рахцональну тактику та технхку використання декаметоксину в кл1Н1Чиих умовах;

- провести клхнхчну апробащю застосування декаметоксину в

комплексному лхкуванш хворих на пхслятравматичний остеом¿е;

НАУКОВА НОВИЗНА:

- на основ! отриманих даних експериментальних дослгджень уточнен: деях1 механгзми протизапальног, ранозаживляючох, проти-набряково1 та антим1кробно1 дгI декаметоксину;

- обгрунтована дощльншть застоеування декаметоксину для профилактики та лхкування гшйних ускладнень травм;

- визначено М1сце нового препарату серед арсеналу лз:карських засобхв при лхкуванш хворих на пхслятравматичний остеом15Л1

- розроблено ращональне високоефективне дозування та методик!1 застосування декаметоксину при лхкуванш шслятравматичного остеомхелхту.

ПРАКТИЧНЁ ЗНАЧЕНИЯ. Практична щннхсть досл1дження поляге в екепериментально-туишчному обгрунтуванн1 дощльностг застосування нового вIтчизняного препарату декаметоксину для проф1-лактики та лгкувалня шслятравматичних гн1йних ускладнень. Пр> цьому в робот1 переконливо доказана висока лхкувальна ефектив-Н1сть та вхдсутнхсть яких-небудь негативних наслхдкгв при за-стосуваннх декаметоксину.

Результати проведених доелхджень дали можлив1сть розроби1 рац1ональн1 методики використання препарату та оприд1лити йоге ефективш л1кувальн1 концентрацгг. Данх кл:гн1КО-лабораторних доелгджень евхдчагь про високий л1кувальний ефект при застосу-ваннх декаметоксину в комплексн1й терапхх хворих на пхслятравматичний остеомхелхт, тдо дозволяе рекомендувати його для широкого ключного Епровадження в практику охорони здоров"я.

ПОЛОЖЕНИЯ, ЯК1 ВИНОСЯТЪСЯ НА ЗАХИСТ:

- декаметонсин мае значнз протизапальн1 властивост1 та високу антим!кробну активность;

- декамегоксин створюе сприятлив: умови дяя заживления гшйних ран;

- застосування декаметоксину в комплексуй терапгх хворих на шслятравматичний оотеомхел1т сприяе вшпковуванню гн1йно-некрогичного процесу та зниженню рецвдивхв захворювання.

Особксто автором запропонованх так1 основнх положения ди-сертацп: вивчення протизапальних влаетивостей декаметоксину та особливостей перебхгу запального процесу п1д впливом препарату, методики юпн1чного застосування декаметоксину, порхвняльний анал13 юпшчних с по с Тереке нь.

ВПРОВАДЙЕННЯ РЕЗУЛЬТАТОВ ДОСИДВШИ У ПРАКТИКУ.

Проведен1 науков1 доелхдаення дозволили впровадити викорис-тання декаметоксину для профхлактики пгслятравматишхих гнхйних ускладнень у лхкарш швидко1 медичнох допомоги /м.Кихв/, при Л1куванш хворих на осгеом1ел1Т у В1дд1леши К1стково-гн:Ёйно1 х1рургхх 15-1 юпшшох лхкарш м.Киева та обласному в1ддхленнх к1стково-гнхйно1 Х1рург11 м.Житомира. Результата дисертацхх ви-користовуються в педагогичному продев кафедр травматологи та ортопед11 Кигвського державного 1нсгитуту вдосконалення л:гкар1в та Кихвського державного медичного унхверситету, а також у юп-нщ1 К1Стново-гшйно1 Х1рурГ11 Укра!шського науково-дослхдного шституту травматологах та ортопеды.

За, материалами дисертащ1 опублхковано 9 наукових праць.

АПР0БЩ1Я РОБОТИ. Результата дослдаень були повхдомлеш на: Пленум! Веспублшанського науково-медичного товариства орто-пед1в-травматолог!в /Чершвц1, 1989/; УТ з"гзд1 ортопед1В-трав-матолог1в Прибалтхйських республ1к /Ткллшн, 1990/; симпозхум! з м!жнародною участю "Стаб!льно-фукки,1 онэльний остеосмнтез в травматологх! та ортопед!х" /Кихв, 1990/; Республ!канськ1й нау-

- б -

ково-цракгищпй конференцИ 'Чнвалхднхсть В1Д травм та захворю-вань опорно-рухового апарату, питания реаб1л1тащ1" /Bíhhhijs, 1990/; Республхкансыай науково-практичнхй конференцг1 /Запо-рхжжя, 1995/; науковому товариствх орто пед i в-травматол о г i в Киева та областх /1988, 1990, 1991/ та хнститутсмай конференцИ /1994/.

СТРУКТУРА даСЕРГАЦИ. Робота складаеться Í3 вступу, огла лхтератури, розд1лу "Материал та методи дослщження", двох роз-д1л1в власних досл1даень, зажхнчення, bhchobkíb, списку лíTepa-тури та додагку. Обсяг дисертац11 140 машинописних сторшок, хлюстрована 46 малюнками та 24 таблицами. Список лхтератури складаеться хз 172 джерел, у тому чиел1 126 В1тчизняних i 46 заруб1жних автор!в.

3 М 1 С Г Р0Б0ТИ

МАТЕРШ Í МЕТОДИ ДОСЛЩЕННЯ. Гобота виконала на експе-риментальному та клхнхчному Marepiani.

3 метою обгрунтування доцгльност1 використання декаметокс] ну для профмактики та при л1куваннх шслятравматичного остео-М1вл1ту було проведено 4 групи дослав in vivo /на 151 стате^ возроих 6¡Unx турах Л1НХ1 "Bicrap"/ та in vitro . При цьому in vitro вивчалась антибактериальна актившсть декаметоксину вхдносно стафхлококу, протею та синьогшйно1 палички; для цьог використано 18 штамхв м1крооргангзм1в, Дш препарату на вхдгб-ранх штами вивчали методом несергйних розведень на покивному бульйонх • in vivo антибактерхапьна активнхсть дослгджена на 32 щурах при моделюваннх та 1нф1куванн1 сумхшшю культур золотистого стафглококу, kmekoboí та синьогшйш>1 паличок вшрно-м"яэево! рани в м1Жлопаточн1й зонх.

Протизапальну ефективнгсть декаметоксину вивчили на 95 61-лих шурах. Дня цього використана модель локального пошкодження тканин к1нцгвки шляхом субплантарного введения мед1атор1в запа-лення - серотоншу, гхстамхну, трипсину та формалхну. Тяжкхеть М1сцевого пошкодження вивчалась волюметричним методом через 30 хвилин та кожну годину на протязх 3 годин пхсля введения медиатора.

В четверт1й групх дослхдхв вивчалась ефективнхсть декаметоксину при моделюваннг шслягравматичного остеомгелхту довгих к1сток по методихц, розробленхй в Укра5нському НД1 травматолога та ортопеди /ВЛ.Стецула 31 спгвавт., 1987/. Експерименти виконан1 на 24 бхлих щурах г продовжувались на протяз1 В1Д 3 Д16 до 4 тижшв. При цьому вивчались клш1ко-рентгенолог1чна картина пошкодкеног кхнщвки та патоморфолог1чн± змхни в г1сто-логхчних препаратах.

Результати дослхджень оброблеш параметричним методом ва-рхащйно1 статистики з розрэхунком необххдних даних та показни-ка достовхрност1 по таблицях Сг"юдента.

Юпшчний розд1Л роботи грунтуеться на результатах кл1шч-них, рентгенологхчних та М1кроб1олог1чних методхв дослхдження 114 хворих на п1слятравматичний остеом1ел1т. Жхнок було 18 /15,8 %/, чолов1К1Б - 96 /84,2 %/; переважаючою локал1защею патологхчного процесу були к1стки гол1нки /58 чол. - 50,9 %/ та стегна /44 чол. - 38,6 %(. Тери1Н захворювання складав в1д 3 тикн1в до 18 рок1В, а вгк хворих - вщ II до 72 рогав. У 80 /70,1 %/ хворих остеом1елхтний процес виник пхсля вхдкритих переломав, у 34 /29,9%/ - п1сля металоостеосинтезу з приводу закритих переломхв кхсток. Найчастше причиною переломгв /у 77 чол. - 67,5 %/ була автошляхова травма.

Про тянипсть хворях та складшсть патологх1 свхдчить той факт, шо у 84 /73,7 %[ чол. остеомгел1тний процес протгкав на фонi неэрошеного перелому, дефекту та несправжнього суглобу пошкоджено1 kíctkh. У кожного п"ятого пащента /23 чол. - 20,2 спостерхгались неврологи шп порушення в пошкодкейй кхнщвцх, у 14 /12,3 %/ хворих вхдмгчено тяжкий нейродистрофхчний синдром. В той же час, у кожного третьего /34 чол. - 29,8 %/ хворого на пошкодженому сегментх були гнхйно-некротичш рани плошею

о

вод 12 до 300 см , у решти - 80 чол. /70,2 %/ функхцонували Б1Д I до 5 норщь з гнхйними видхленнями. Важливо, шо при до-сл1джешп гшйних видглень з ран та норщь у 45 /39,5 %/ хвори; видглеш aconiaqii MÍKpoopraHÍ3MÍB /в!д 2 до 4 видхв/, а у 96 /84,2 %/ пахцентхв виявлеш порушення стану хмунно1 системи, як1 погребували вхдповхднох корекщх.

При вивчешп ефект явное tí декаметоксину yei хвор! були poi доенх на двг групи: першу /конгрольну/ групу склали пацхенти /58 чол./ в процесi комплексного лхкування яких використовува-лись традицгйнх антисептичн1 препарати - фурацшпн, бхштрофу-рановий розчин, хлоргекешн; другу /дослхдну/ групу представляли пахценти /56 чол./, яким в процесг лшування засгосовувал: декаметоксин. Проведено пор!вняльн1 кл1н1ко-рентгенолог1чнг та мхкроб1олог1чн1 досл1дження у цих трупах хворих.

Н23УЛБГАТИ ДОСЯЩеНЬ. 3 метою обгрунтування доцхльностх застосування декаметоксину при лхкувашй хворих на пхелятрзвма тичний остеом1ел1т спершу було проведено чотири групи дослхдхв одна з них - ±и vitro i три групи дослхдхв - in vivo . При цьому in vitxo дослхдкувалась антибактергальна актившеть де каметоксину вщносно трьох основних видхв збудник1в, то мають важливе значения в етголог!! п1слятравматичного остеом1елхту.

В робот! використано 18 штам1в м1кроорган1змхв, вщцлених В1д хворих на хрон1чний остеом1елхт: 3 штами золотистого стафз:ло-коку, 3 штами епщермального стаф1лококу, 8 штам1в синьогш:йно1 палички та 4 штами м1раб1льного протея. Д1ю декаметоксину на BifliöpaHi штами вивчали методом несерхйних розведень в поживно-му бульйош. Препарат розчиняли в 1зогонхчному розчинг хлорвду натрш; робочим роэведенням був розчин декаметоксину I мг/мл. В день проведения дослхду гогувались ряди несер1йних розведень препарату, концентрещя якого в рядах залежала вщ виду тест-культури. Так, при ,цосл1Дженн1 стафгложлив концентрация декаметоксину була В1д 0,1 мкг/мл до 10 мкг/мл, а при дослщкенш npoTeis та псевдомонад - вхд 10 до 400 мкг/мл.

Bei культури мхкрооргашзм1в пасирували 2-3 рази через скошений поживний агар. При проведеннх дослхду в ряди з розчи-ном декаметоксину в поживному бульйонх зас1вали по I Kparuii ви-важенох* добово1 arapoBoi культури кожного штаму з концентращею I млрд.м.т./мл. Контролем слугували посхви культури в поживному бульйош без препарату.

В результат! проведеного дослхду було установлено, тго де-каметоксин однаково активний в1ДНосно золотистих та епхдермаль-них стаф1Лококхв. Його мхн1мальна подавляюча концентрация /МЩ/ складала всього 0,625 мкг/мл, а характер дхх переважно бакте-рицидний i не залежить в1д термхну експозшцг. Досить активним виявився декаметоксин i вхдносно протея та синьогшйно1 палички, при цьому МПК складала в1ддов1дно 80 - 20 мкг/мл i 160 -20 мкг/мл. Отже при вивченнх Д1i декаметоксину in vitro на досить ст1йк1 до антибхотик1в, найбхльш етхологхчно значимх при к1стково-гн1йн1й 1нфекцг1 мхкрооргашзми установлена виеока антимикробна ефектившеть препарату.

В другз:й груш досл1дгв у щургв /32 тварини/ моделювалась

о

шк1рно-м"язева рана в м1Жлопаточн1й област1 площею I см . На рану пом шали 0,1 мл I млрд. бактергалоног сумшх з однаковоз:

К1ЛЬКОСТ1 ЗОЛОТИСТОГО СТ8ф1Л0К0Ку, КИШК0Б01 та СИНЬ0ГШЙН01

паличок. Через 2 години шсля :гнф1кування в контрольна груш тварин поверхда рани обробляли 1зотон1Чним розчином хлориду натрет, а в дослхдних - 0,1, 0,25 та 0,5 % розчином декаметок-сину. Шсля промивання в дослгдних групэх тварин на рану накла-дали багатошарову марлеву пов"язку, яку зволожували на протяз1 30 хвилин досл1дкуваним розчином декаметоксину. Через 20 годин шсля проведеног первинно5 х1рург1чког обробки вивчалась бак-тергальна забрудненхсть поикоджених тканин.

В результат! кхлыксного вивчення бактер1ально1 забрудне-ност1 рани установлено: эникнення стафхлококу спостерхгалось у всгх тварин при обробщ рани 0,25 % розчином декаметоксину; тенденция до стерилгзащг ран вхдносно кишково1 палички спосте-рхгалась при використанщ 0,5 % розчину препарату, а при засто-суванщ 0,25 % розчину у половини тварин виросли поодинок1 ко-лон11. Синьогнхйна паличка виявилась найбз:льш ст1йкою до декаметоксину, однак при мхсцевому застосувашп 0,5 % розчину рееструвалось в 10 I бхлыпе раз1в зниження забрудненостх рани синьогшйною флорою. Так, якто в контрольна груш тварин з по-

гу

верхн1 рани вживалось 10 - 10 колошеутворюючих одиниць на

тампон, то пз:сля обробки тканин 0,5 % розчином цей показник 4 5

знижувався до 10 - 10' . Дещо винта забруднешсть пошкоджених тканин в порхвняшп з вищевказаною групою була у 4 хз 8 щурхв /5 . 10^ - 10^/ при використанш 0,25 % розчину препарату. Шсля обробки рани 0,1 7о розчином декаметоксину зкбруцнешсть

г г»

тканин складала 10 - 5 . 10 колошеутворюючих одиниць на там-

пон, тобто використання препарату в данхй концентршцх практично не впливало на к!льк1сть синьогн!йно1 мгкрофлори поверхн! рани. Приведен! дан! св1дчать про доц1льнз:сть м1сцевого використання для первинног х1рурггчно1 обробки ран 0,1 - 0,5 % роз-чину декаметоксину.

В третхй груш досл1д1в вивчалась прогизапальна дхя декаметоксину на иодел1 запального набряку тканин, :хндукованого субплантарним введениям медгатор1в запалення - серотонхну, Г1-стамхну, трипсину, а також при формалхновому некротичному за-палешп. Ця група дослшв проведена на 95 турах. При цьому, в першй серы досл1дхв тваринам в пгдошвену зону л!во1 задньо1 стопи вводили 0,3 мл 0,01 % розчину серотонхну, в другхй сери - 0,03 мл 0,1 % розчину гхсташну, в третз:й - 0,03 мл 0,5 % розчину трипсину I в четверти сери - 0,03 мл 2 % розчину форманту. Контрольна груш тварин за 30 хвилин до пошкодження внутр1брюшинно ВВОДИЛИ 0,5 МЛ 130Т0Н1ЧН0Г0 розчину хлориду натрхю, досл!дним - 0,5 мл розчину декаметоксину в дослхджува-них концентрэщях /0,05, 0,5, 2,5 та 5,0 мг/кг маси т!ла/. В результат! мгсцевого введения вштезгаданих пошкодкуючих агент!в розвивався динамхчний процес запалення, зумовлений реамцею тканин та кл{тин, розширенням кап1ляр1в ! гпдвитенням IX проник-ливостх, який на початкових етапах супроводжуегься явищами ек-судативног фази запалення 31 збхльшенням набряку тканин на 50 - 100 %.

В результат! дослхдження було встаяовлено, то при серото-Н1новому пошкодженн! декаметоксин виявляе ст1йкий протинабря-ковий ефект в дозах 0,05 та 5,0 мг/кг на протяз! трьох годин пгсля травми, а в дозах 0,5 та 2,5 мг/кг прогинабрякова д!я препарату спостер!гаеться т!льки через 1,5 години пхсля введен-

ня. При гхстам1новому пошкодженш найб1льш виразне I спйке гальмування ексудативно1 фази запалення декаметоксин виявляв в дозах 2,5 та 5,0 мг/кг, в ншчих концентращях ефект був мен вираженим. Набряк тканин П1д дгею трипсину розвивався швидко 1 утримувавея на високому р1ВН1 наступи 2 години спостереження. Антитрипсинова дгя декаметоксину на протязх часу зб1лыпувала.сь поступово, досягаючи максимальних величин до К1нця друго! години спостереження. Так, стушнь шг1бхщ1 кабряку к1НЦ1вки на протязх першо1 години спостереження не перевищувала 10 %, шд кшець друго1 години спостереження вона перевищувала 25 % х сийко утримувалась на досягнутому piвнi через 3 години П1сля травми. По ступеш прояву та ст1Йкост1 антиексудативнох д1х при трипсиновому запаленн1 декаметоксин в дозах 0,05 мг/кг = 0,5 мг/кг ^ 2,5 мг/кг > 5,0 мг/кг. При некротичному формалиновому запаленн1 також спостерхгалась протинабрякова ефектив' шегь декаметоксину, яка /0,05 мг/кг = 0,5 мг/кг > 2,5 мг/кг, проявлялась в основному через 1,5 години шсля введения, тобто в бмып пхзн1 термхни розвитку запального процесу. Таким чином декаметоксин 1НГ1буе ексудативну фазу запалення, нейтралхзуючи дхю мед1атор1в запалення, мае протинабряковий ефект.

В четвертой груш дocлiдiв /24 б1лих щур1в/ вивчено вплив мхсцевого застосування декаметоксину на перебз:г раневого проце су при експериментальному пхслятравматичному остеомхелхт!, на моделх, розроблешй в нашому 1нститут1. При цьому в контрольнг серх1 тварин на протяз! 5 днхв, починаючи з моменту травми, ра на в зон1 перелому великогом1лково1 к1стки зрошувалась ф1зз:оло гхчним розчином, а в контрольна - 0,1 % розчином декаметоксин Спостереження за тваринами, рентгенолог1ЧИ1 та морфолог1чш до слщтення в строки 3 доби, I, 2 та 4 тинш показали, то в конт

рольшй серы досл!д1В при шфз:кувзнн1 золотистим стаф1лококом кх:стково-м"язевих ран вгдкритих переломхв кгсток в к1нцевих вхдядлах уламкгв виникають декомпенсоваж порушення кровообггу. Це приводить до появи на К1нцях уламктв значно! зони некрозу к1Сткового мозку та кгсгки з поширенням на цю зону гшйного заполення з наступною секвестращею, то складае картину пхсля-травматичного остеомхелхту.

В досл1дн1й груп1 гварин, з мхсцевим застосуванням декаметоксину, в бхлыихй мхр1 зберггаеться життзздатнхсть кхнц1в уламив, зменшувться набряк ткэяин та запальний процес в раш, швидко формуеться ендостальний кхстковий регенерат, то супро-воджуеться ъинхмальним по прогягу некрозом ктцв уламкхв I розвитком обмеиеного пхслятравматичного остеом1ел1ту, Приведе-Н1 данх про бхльш сприятливий перебхг раневого процесу при екс-периментальному пзслятравматичному остэом1ел!тх в дослхднхй груш можна пояснити нашими попередн1ми дослгдженнямя, як1 свхдчагь про виражену протизалальну, протинабрякову та анти-м1кробну дга декаметоксину.

Отримавти такх обнад,хйлив1 дан1 вхдносно Д1Х декаметоксину в експертеигт, ми застосували препарат в комплексному лгкуван-н1 хворих на пхслятравматичний остеом1ел1т. Юпшчний матерхал склав 114 хворих; усгм, шсля вхдпов1дного кл1н1ко-рентгеноло-г!чного та лабораторного обстенення, було проведене комплексне як ххрургхчне, так I консервативне л1кування. При цьому поряд з виконанням некректомг1, бхльше шж у половини /66 чол. -55,3 %/ пащентхв застосовувався черезкхстковий остеосинтез для ф1ксацх1 рамкхв та замщення дефекту кхстки, що утворював-ся в результат! некректом11. 0перац1йн1 рани намагались защити наглухо в усIX випадках, для цього у 12 /19,5 %/ чол. довелось

перемхшувать ширм клаптх шляхом вхдсепарування гх вхд пхдля-гаючих тканин; 15 /13,2 %/ хворим виконана шкхрна аутопластика рзн роэшепленими клаптями. 1з методгв консервативно! терадп найчастше застосовуволась ангибактергальна /у 109 чол. -95,6 %/ та 1муногерзлхя /у 96 чол. - 84,6 %/; дешо рщше /у 22 чол. - 19,3 %! - щлеспрямована 1нфузхйна терал1я. Досить широко застосовували р1зш методи ф1з1 отерши: УВЧ-тератю, кероване абактер1альне середовинте, мхкрохвильову резонансну терашю, лазеротерашю, ма.гн1т0терал1ю х тлн.

Важливо пхдкреслити, шо вс1м цим хворим проводилось лхку-вання з однотипним подходом як до виконання х1рург1чних втру-чань, так г методг в консервативно! терапЦ. Однак, ми вщцлили дв1 групи пад1ент1в: умовно-контрольну /58 чол. - 50,9%/ та доелIдну /56 чол. - 49,1 %/. Рхзниця в шдход1 до л1кувально1 тактики цих груп була лише в тому, що в контрольшй груп1 пац1-ент1в в процеех лхкування застоеовувались традищйш антисептич Н1 препарата /нхтрофурани, хлоргексидхн/, а в дослхднгй - дека-метоксин. При поргвнянш клшхко-рентгенологхчних даних, лока-л1зад11 патолог1чного процесу, термIну його 1снування, в1ку хворих х тЛн. сутгево1 рхзниц1 М1ж трупами не було виявлено, хоч I простекуеться тенденция бхльшо1 тяжкост1 захворювання в дослхднхй групх хворих. Так, обтяжлив1 фактори у виглядх нейро-дистроф1чного процесу, невролог1чно1 симптоматики, судинних по-рушень в контрольшй грут В1дм1чеш у 19 /32,8 %/ чол., в дос-лхдн1й - у 25 /44,6 %/\ незрсготен1 переломи, несправжнх суглоби та дефекти кхстки спостер1гались вхдповхдно у 40 /69,0 %! та 44 /78,6 %/ пахцентхв; рани були вщповхдно у 15 /25,9 %/ та 19 /33,9 %/ хворих. Деяка ргзшщя спостерхгалась у характер! м!крофлори гшйного вогниша, при цьому в контрольна груп! па-

щешив асоц1ац11 мхкрооргалпзмгв були у 17 /32,1 %/ чол., в дослхдшй - у 28 /52,8 %/. Найчастше як в монокультург, так I в асощащях зустргчались ста.ф1лококи, синьогнгйна паличка, проте1 та кишкова ¡:нфекцгя.

Врзховуючи той факт, ото в лгтератур1 вадсутш дат про методики за.стосування декаметоксину, його концентращях при лгку-валн1 хворих на шслятравматичний остеом1ел1т ми, на основ1 особистих експериментэльних дослгджень, залропонували та засто-совували так1 методики. При пхдготовщ до х1рургччних втручань П1д час перев"язок проводили сэяащю норщевих ход1в шляхом 2-3 разового промивання IX розчином декаметоксину шдз^рггого до 36 - 40°С. Такг промивання /1-2 рази на добу/ застосовува-ли у 21 хворого; середнгй термгн л:гкуваккя склав 19,6 днх. У хворих з наявмстю гнзсйно-некротичних ран, поряд з використан-ням ферментних препаратгв з метою шдготовки до пшрно! пластики або для зниження набряку тканин, гнгйного запаху, ексуцатив-них явищ декаметоксин було застосовано у II пащентхв. При цьо-му рана промивалась 2-3 рази розчином препарату, а потхм на-кладалась марлева сервегкэ., змочена декаметоксином; мгняли пов"язку 1-3 рази на добу. Терм1н лгкування в середньому ста-новив 16,7 днх. Сл1д вщмхтити, тдо застосовувався декаметоксин у найбхльш тяжких хворих з порушеннями кровооб1гу, трофхчними виразками 1 в ус1х пащенпв отримэно покрашения переб1гу раневого процесу, рани були падготовлеш до аутодермопластики.

Шд ча.с виконання некректомП пхсля механгчного видалення 1нф1кованих нежиттездатних тканин обробка рани закхнчувалась рясним 2-3 разовим промиванням водним розчином препарату з наступним вакуумуванням. При бактерголоНчному контрол1 1нфек-щйного вогнища 8 хворих п1сля обробки ранево! поверхн! декаме-

токсином росту патогенно! мхкрофлори не отримано.

В Л1Сляоперащйному пер1од1 декаметоксин застосовували пр! ввдкритому веденнз: ран, при Л1куванн1 ран, ¡по виникли в результат! некрозу м"яких тканин, а також для введения в 1ригатор. В останшй вводили препарат при наявност1 М1крофлори у вм1пту дренаж1в або з"явлешп клхнтчних ознак рецидиву гнхйно-залаль-ного процесу. К1льк1сть препарату, то вводився залежала В1,д величин« ранево! порожнини 1 складала 5 - 20 мл 1-3 рази на до-бу. Трьом хворим при досить гарному функщонуванш дренаж1в виконували промивне дренування препаратом на протяз1 3 - 7 Д1б. В ¿ригатор декаметоксин вводили 18 хворим, в середньому 18,8

Д1б.

Важливо шдкреслити, пто на основ! проведених експеримен-тальних дослгдкень була. виявлена залежшсть бактерицидного ефекту в!д концентрацИ декаметоксину 1 виду збудника гшйного процесу. Тому в сво£й юпнхчшй практиц! препарат застосовували диференц1йовано: при наявност1 стаф1ло-стрептококово1 шфек-Щ1 використовувапи стандартний 0,02 % розчин декаметоксину; у випадках з б1льш агресивною мшрофлорою /синьогшйна паличка, протей х тЛн./ - брали бгльш концентрован1 - 0,1 I нав1ть 0,25 % розчини препарату.

Такий П1дх1,ц до застосування декаметоксину в комплексной терагй! хворих на шслятравматичний остеомхелхт практично у вс1х випадках дав позитивний л1кувальний ефект. Яких-небудь ускладнень при м1Сцевому використанш розчину декаметоксину у згаданих концентращях ми не спостер1гали.

Показовим виявився порхвняльний аналхз м1крофлори ран та нориць двох груп хворих в процес1 лхкувалня. Так, в контрольна груп! пац!ент1в 13 обстежених 55 чол. при поступленн! в

клгнхку М1крофлора не була внявлена у 2 чол., можинфекщя вхд-мхчена у 36, асощацхя MiicpoopraHisMiB - у 17 чол. В дослхднхй rpyni Ï3 такого ж числа хворих микрофлора не виявлена також у 2 чол., можпнфекщя - у 25 чол., асощащя мгкрооргаН1зм1в -у 28 naqieHriB. При вивчетп цих показниов в процесг л1куван-ня /на 5-10 добу шсля операадх/ в контрольной rpyni 13 45 обстежешх хворих ьпкрофдора не виявлена у 4, монохнфекцхя - у 27 чол., acoiiiaqiï м1крооргашзм1В зареестровано у 14 пащентхв; в досл1дн1й же rpyni хз 48 обстежених показники вщповщно були: 23, 21 та 4 чол., тобто майже у половши з них м1крофлора не була виявлена. Щэ бгльша ргзниця спостерггалась шд танець Л1-кування: в контрольна rpyni /40 обстежених/ ийкрофлора не виявлена лише у 7 чол., мошлнфекщя виявлена у 26 чол., acoqia-Hiï мхкрооргашзм1в - у 7; в дослхдшй rpyni /38 обстежених/ -вхдповщно 31, б та I чол.

Приведен! даш мхкробхологгвдих д0сл1дженъ евхдчать на корпеть ефективностх та переваги декаметоксину в nopiBHHHHi з тра-дшцйними антисептиками при лмувашп нaйбiльш тяжких хворих на пхелягравмагичний остеомхвлгт.

KpiM М1кроб1олог1чних дослхджень пуо дощльнкть викорис-тання декаметоксину еввдчать i отримаш юпшчш дам. Так, в контрольна rpyni пад!ентхв /58 чол./ заживления операщйних ран первинним натягом вхдмхчено у 26 /44,9 %/ чол., вторинним -у 22 /37,9 %/, пхеля nnupHoï пластики - у 7 /12,1 %! чол.; ви-писано i3 клШки з норицяии 2 /3,4 %/ та грофхчною виразкою -I /1,7 %/ хворий. В rpyni nanieHTiB хз застоеуваннягл декаметоксину /56 чол./ опера:цйн1 рани заго'хлись первинним натягом у 39 /69,6 %/, вторинним - у 8 /14,3 %/ та П1сля nmipHoï пластики - у 9 /16,1 %/ чол. 1з raiiHirai Bci XBopi виписаш без ран

та нориць, лише у одного пащента залишилась невелика троф1 чж виразка в нижн1й гретинх голхнки. Для Л1кв1дац11 активного гнхйно-некротичного процесу повтори! некректомхх виконано в контрольной групх 7 /12,1 %/ патентам, в досл:хдн1й - 4 /7,1 %

Таким чином, наш1 експериментальш та клшхчш дослхдкен-ня свхдчать про ефзктившсть та доцхльшсть застосування декаметоксину в комплексному Л1куваннх хворих на пхслятравматичний остеомхелхт. Використання даного препарату дозволяв оптикпзу-вати перебхг раневого процесу, досягти бхлыд високих результата лхкування ще! тяжко1 та складно! категорхх пац1ент1в, якими е хворг на пхслятравматичний остеом1ел1т.

ВИСНОВКИ

1. За даними особистих експериментальних досл1джень декаметоксин мае значн! лротизалальн1 властивостх, що проявляются протинабряковим та антиексудативним ефектом.

2. В експериментх установлено, шо при первишпй Х1рург1ч-Н1й обробщ ран для проф1лактики ппйно-запальних ускладнень доц1льно використовувати препарат декаметоксин в 0,1 - 0,5 %

Р03ЧИН1.

3. Мхсцеве застосування декаметоксину в експеримент1 при моделюванщ п!слятравматичного остеом1ел1ту сприяе зменшенню запальних явищ в зон1 перелому, супроводкуеться розвитком мш1-мального по тянкост1 гн1йно-запального процесу.

4. Для передоперащйнох подготовки, пхд час х1рург1чного втручання та в шсляоперац1йному пер10Д1 при л1кувант хворих на шслятравматичний остеом!ел1г декаметоксин дощльно застосо-вувати мхсцево у виглядх водних 0,02 - 0,25 % розчинхв /в зале» ност1 вхд М1кроб1ологхчного пейзажу вогнища шфекц!!/.

5. Використання декаметоксину в комплексному лхкуваян1 хворих на пгслятравматичний остеом!ел1т яократуе його результата, при цьому лхквгцащя активного ппйно-запального процесу досягаеться у 98,2 % пацхешчв, кгльк1сть первинного заживления ран П1двищуеться б1льш шж на 20 % в порхвняннх з пацхента-ми у яких застосовувалиеь традиц1йн1 антисептики.

Список робхт опублхкованих по тем1 дисертащ£:

1. Применение управляемой абактериальной среды в комплексном лечении остеомиелита костей голени //Клиническая хирургия.

- 1988. - 1? 12. - С. 6-8. - Соавт. М.К.Панченко, Н.П.Грицай.

2. Гнойные осложнения после внутрикостного и накостного остео-синтеза длинных костей и их лечение //Проблемы травматологии и ортопедии. Тез.докл. 1У с"езда травматологов-ортопедов республик Прибалтики. - Т.1. - Таллинн. - 1990. - С. 85-87.

- Соавт. Г.В.Гайко, Н.П.Грицай.

3. Значение ранней клинико-рентгенологической диагностики в лечении и профилактике инвалидности при травматическом остеомиелите //Инвалидность от травм и заболеваний опорно-двигательного аппарата, вопросы реабилитации. ТЬз.докл. - Киев-Винница. - 1990. - С. 22-23. - Соавт. Д.П.Радченко, Й.П.Вер-нигора, Н.П. Грицай и др.

4. Лечение больных остеомиелитом после остеосинтеза переломов длинных костей // XI с"езд травматологов-ортопедов Украины. Тез.докл. - Харьков. - 1991. - С. 12&-127. - Соавт. Н.П.Грицай .

5. Особенности лечения открытых переломов голеностопного сустава, осложненных гнойной инфекцией //Актуальные проблемы современной травматологии и ортопедии. Матер.Ш с"езда трав-

матологов-ортопедов респ. Молдова. - Кишинев. - 1991. -С. 80-81. - Соавт. А.А.Коструб, Г.В.Гайко, И.П.Вернигора, Н.П.Грицай.

6. Микробиологические аспекты применения УАС в оперативном лечении посттравматического остеомиелита //Профилактика осложнений при травмах и заболеваниях опорно-двигательного аппарата. Тез.докл. - Киев. - 1991. - С. 80-82. - Соавт. С.И.Еидненко, Н.М.Озерянская, А.В.Ковальчук.

7. Посттравматический остеомиелит костей предплечья и плеча // У с"езд травматологов-ортопедов Белорусской ССР. Материалы с"езда. - Гродно. - 1991. - С. 86^-88. - Соавт. Н.П.Грицай.

8. Экспериментальное обоснование применения энтеросорбента и лекарственных средств для профилактики и лечения нагноитель-ных процессов //Биология опорно-двигательного аппарата. Тез.докл. - Харьков. - 1992. - С. 66. - Соавт. А.А.Коструб, Ю.Г.Гуиько.

9. Ёкспершентально-клш1чм даш про ефектившеть застосуванш декаметоксину при Л1куванн1 остеом1елтту //Тези доп. науко-во-практично1 конференцп "75 рок1в Украгнському НД1 травматологи та ортопед!!". - Китв. - 1994. - С. 292-295.

АННОТАЦИЯ Поляченко Ю.В. Экспериментально-клиническое обоснование целесообразности применения декаметоксина в комплексном лечении больных поеттравмагическим остеомиелитом - рукопись. Диссертация на соискание ученой степени кандидата, медицинских наук по специальности 14.01.20 - травматология и ортопедия, Украинский научно-исследовательский институт травматологии и ортопедии, Киев, 1995.

Защищается У научных работ, посвяшенных изучению механизма действия декаметоксина при воспалении, обоснованию, разработке рациональной тактики и техники использования препарата при лечении больных посттравматическим остеомиелитом. На основании проведенных экспериментальных исследований уточнены некоторые механизмы противовоспалительного, ранозаживляющего, противоотеч-ного и антимикробного действия отечественного препарата декаметоксин. Полученные экспериментальные данные послужили основанием для применения декаметоксина в клинических условиях. Предложены рациональные высокоэффективные дозировки и способы использования препарата при лечении посттравмз.тического остеомиелита. Применение декаметоксина в комплексном лечении больных посттравматическим остеомиелитом улучшает его результаты, при этом ликвидация активного гнойно-воспалительного процесса достигается у 98,2 % пациентов, а количество первичного заживления ран повышается более чем на 20 % по сравнению с пациентами, у которых использовались традиционные антисептики.

Ключов! слова: пхслятравматичний остеомгелхт, запалення, декаметоксин, антимикробна Д1Я, лхкування.

SUMMABY

Poliachenko Y.V. Sxpeiimental and clinical substantiate of dekametoxin use in complex treatment of patients wit) posttraumatic osteomyelitis- The manuscript. The thesis on submission of a scientific degree of the candidate oJ medical sciences on speciality 14.01.20 - traumatology and orthopaedics. The Ukrainian Scientific-Eesearch Institute of Traumatology and Orthopaedics. Kiev, 1995.

The thesis deals with dekametoxin action mechanism study under the conditions of inflammation, substantiation and development of rathional tactics and technique of the preparation use in the treatment of patients with posttraumatic osteomyelitis. On the basis of conducted experimental examinations, some mechanisms of antiinflammatory, wound healing, antiedeiaatous and antimicrobial action of the national preparation dekametoxj have been specified. The obtained experimental findings became the basis of dekaaetoxin use under clinical conditions, nations highly effective dosages and means of the preparation use in tt treatment of posttraumatic osteomyelitis have been proposed. Dekametoxin use in complex treatment of patients with posttraumatic osteomyelitis ameliorates its results, elimination of the active purulent inflammatory process being reached in 98,of patients, and the number of primary wound healing increases moj than by 20ii as compared with patients in whom common antiseptics were used.