Автореферат и диссертация по медицине (14.01.27) на тему:Динамика алкогольного абстинентного синдрома под влиянием новых противоалкогольных препаратов карбоксина и медихронала

о 3 ОВ дат

ХАРКІВСЬКИЙ ІНСТИТУТ УДОСКОНАЛЕННЯ ЛІКАРІВ

На правах рукопису

МАРКОЗОВА Любов Михайлівна

ДИНАМІКА АЛКОГОЛЬНОГО АБСТИНЕНТНОГО СИНДРОМУ ПІД ВПЛИВОМ НОВИХ ПРОТИАЛКОГОЛЬНИХ ПРЕПАРАТІВ КАРБОКСИНУ ТА МЕДІХРОІІАЛУ

14.01.27 — наркологія

Автореферат дисертації на здобутгя наукового ступеня кандидата медичних наук

Харків -1997

Д нсертаціею с рукопис. '

Роботу виконано в Українському науково-дослідному інституті клінічної та експериментальної неврології та психіатрії '

Науковий керівник — кандидат медичних наук, старший науковий співробітник Болотова Зінаща Миколаївна Науковий консультант — кандидат біологічних наук, старший науковий співробітник Божко Генріх Хрисантофович

Офіційні опопенти:

— доктор медичних наук, професор Сосін Іван Кузьмич;

— доктор медичних наук,

професор Дроговоз Світлана Мефодіївна

Провідна установа — Український науково-дослідний інститут соціальної і судової психіатрії, м. Київ

Захист дисертації відбудеться “19” о& _1997 р. на засіданні спеціалізованої рад» Д 02.05.01 при Харківському інституті удосконалення лікарів за адресою: 310176 м. Харків, вул.Корчагінців, 58, тея. 11 -79-75

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Харківського інсппуіу удосконалення лікарів (310176, м. Харків, вул. Корчагінців, 58)

Автореферат розіслано “ {0 - М ____________1І997 р.

Вчений секретар спеціалізованої ради кандіщат медичних наук,

доцент І.А.Григорова

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Останнього часу спостерігається зростання алкоголізації серед всіх груп населення, особливо серед жінок та підлітків (Личко А.Є., Бітенський B.C., 1991, Бітенський B.C. з співавт., 1995; Годпевський О.Г., 1996, Поиомарьова Н.М.,1996). Зростання смертей в стані алкогольного сп'яніння і від алкогольних цирозів печінки, вплив зловживання алкоголем на генофонд нації та її трудові ресурси, що приводить до непоправних економічних та моральних втрат. Все це робить проблему алкоголізму в Україні однією з найактуальніших на сучасному етапі. Важливим аспектом проблеми є питання лікування алкоголізму, ефективність якого залишається низькою. За даними звітів наркологічних установ України та спеціальних катамнестнчних спостережень біля 2/3 хворих на алкоголізм дають рецедлви в перший рік після лікування і 20% хворих гострими алкогольними психозами захворюють ними вдруге ( Болотова З.М., Сосін І.К., Деркач Ю.К. та інш.,1985; Болотова 3.M..1993; 1994; Мінко О.І., 1995).

На думку експертів Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ) основним показником для терапевтичного втручання при алкоголізмі є синдром алкогольної залежності, а серед завдань наукових досліджень важливе місце повинно зайняти "міждисціплінарне вивчення” цього синдрому (Хроніка ВООЗ, 1988,1991,1994).

Розробка патогенетично обгрунтованих методів лікування , алкоголізму с актуальним питанням сучасної наркології (Кутько І.І. з співавт., 1992, Вороб-йова Т.М., Волошин П.В.,1993; Воробйова ТЛІ. з співавт., 1995; Чуприков

A.П., 1994; П'ятиицька І.Н., 1994; Волошин П.В., 1995; Littleton J., 1995; VolpiceUi Joseph R., 1995 та інш.). Одне з головних місць у патогенезі основних проявів алкоголізму — потяту, толерантності, залежності, інтоксикації належить ацетальдегіду. Рядом дослідників доведено патогенетичне значення ацетальдегіду в механізмах дії етанолу на організм людини і тварин (Скугарев-ськаО.1., 1988; ГуяийМ.Ф. з співавт., 1990; БожкоГ-Х., 1990; 1991; Синицьїгий

B. М. з співавт., 1990; Волошнн П. В. з співавт., 1991;Біяібін Д. П.,Дворніков

—:г—

B.C.,199l;Licber G.S., 1987;Lucas D.,1990; Mori F., Berfol E.,1991 та інш.).

Протягом останніх років триває пошук ліків, дія яких спрямована на патогенетичні ланки алкоголізму.

Рішенням фармакологічного комітету МОЗ СРСРвід 30.V.1990 р. та Рішенням фармакологічної комісії МОЗ України від 24.VI.1993 р. в Український науково-дослідний інститут клінічної та експериментальної неврології та психіатрії (УНД ІКЕНП) були направлені для клінічного випробовування нові препарати карбоксин і медіхронал протиалкогольної дії.

Все це обгрунтувало необхідність проведення цього дослідження та визначило актуальність роботи.

Мета дослідження. Вивчити ефективність впливу нових протиалкогольних препаратів карбоксину та медіхроналу на динаміку алькогольної абстиненції і на цій підставі розробити адекватні схеми лікування.

Клініко-терапевтична спрямованість роботи визначила завдання дослідження.

Завдання дослідження.

1. Вивчити клініко-психопатологічні та сомато-неврологічні особливості алкогольної абстиненції та її динаміку у хворих II стадії алкоголізму під впливом карбоксину та медіхроналу та порівняти їхню дію з результатами дослідження хворих пролікованих унітіолом.

2. Апробувати можливість виявлення прихованого потягу до алкоголю за допомогою карбоксину.

3. Вивчити особливості обміну катехоламінів й серотоніну у хворих під впливом лікування медіхроналом та унітіолом.

4. Вивчити особливості змісту ферментів крові: аланітрамферази (AJIT), аспарагінтрансферази (ACT), гамаггаотамінтрансферази (ГГТ) та біохімічних показників крові: білірубіну, тимолової проби, холестерину, беталіпопротеїдів у хворих, що лікувались карбоксином та унітіолом.

5. Розробити рекомендації з адекватного використання медіхроналу та карбоксину при алкоголізмі на етапах основного й протирециднвного курсів

лікування.

Наукова новизна роботи. Вперше на підставі системного підходу та бага-тофакторного аналізу клініко-психопатологічних, сомато-неврологічних особливостей, нейро-фізіологічних та біохімічних показників виявлено позитивну динаміку стадій алкогольного абстинентного синдрому (ААС) під впливом препаратів, які застосовувались. Виявлено перевагу терапевтичної дії нових протиалкогольних медикаментів медіхроналу-та карбоксину порівняно з унітіолом. Вперше встановлено залежність вмісту ферментів та їхньої активності від стадії алкогольної абстиненції, виду лікування і підтверджено дані розробників про високі дезінтоксикаційні властивості карбоксину, механізм дії якого пов'язаний з ного властивістю регулювати енергетичний обмін мітохондрій, біоенергетичні процеси в них, зменшувати їхнє старіння. Визначено механізм дії медіхроналу, який впливає на обмін етанолу в організмі, специфічно пов'язує ацетальдегід. Зниження вмісту ацетальдегіду крові зменшує явища інтоксикації, поліпшує метаболічні процеси.

Теоретичне значення. Обгрунтовано патогенетичний характер дії медіхроналу та унітіолу, який полягяє в паліндрімно-інверсійній регуляції хатехо-ламінергічної активності. Обидва препарати викликають, як правило, протилежні дії концентрації катехоламінів (адреналіну, норадреналіну) і серотоніну в залежності від первісного рівня їхнього вмісту при загальній тенденції до нормалізації протягом лікування. Вперше встановлено залежність вмісту ферментів (АЛТ, ACT, ГТТ) та їхньої активності від стадії алкогольної абстиненції під впливом карбоксину. Підтверджені високі дезінтоксикаційні властивості карбоксину й медіхроналу, визначено їхній вплив на зменшення алкогольної мотивації аж до байдужості.

Практичне значення роботи. В лікувальну практику наркологічних установ запропоновані нові протиалкогольні препарати карбоксин та медіхренал. Розроблені схеми лікування карбоксином й медіхроналом хворих в стані алкогольної абстиненції дозволяють скоротити строк курсу лікування, особливо в стаціонарі, повністю купіювати психічну залежність від алкоголю та лікві-

дувати постінтоксикаційну астенію. Все це створює передумови для подальшого успішного специфічного лікування та стійкої терапевтичної ремісії. Використання карбоксину й медіхроналу в ремісії в привентивних цілях також сприяє подовженню стійких терапевтичних ремісій. За допомогою препарату карбоксину можливе виявлення прихованого потягу до алкоголю з діагностичною ціллю.

Основні положення, які виносяться до захисту.

1. Порівняльна характеристика впливу нових протиалкогольних препаратів й традиційно застосованого унітіолу на динаміку алкогольної абстиненції в процесі лікування.

2. Позитивний терапевтичний ефект карбоксину на динаміку клінічних проявів алкогольної абстиненції зумовлений його здатністю впливати на метаболічні процеси в різних органах і тканинах, зменшувати або ліквідувати токсичну дію ацетальдегіду.

3. Позитивна терапевтична дія медіхроналу на динаміку клінічних проявів алкогольної абстиненції зумовлена його специфічним впливом на обмін алкоголю в організмі, знешкодження найбільш токсичного продукту розщеплення етанолу — ацетальдегіду й нівеліюванні психічної та фізичної залежності від алкоголю. Дія медіхроналу на симптоми алкогольної абстиненції опосередкована через його вплив на катехоламінергічні структури й полягає в палінд-рімно-інверсійній регуляції катехоламінергічної активності — нормалізації екскреції катехоламінів та рівня серотоніну крові.

4. Клініко-біохімічка та електрофізіологічна характеристика переваг дії карбоксину та медіхроналу у порівнянні з унітіолом.

Апробація роботи. Матеріали дисертації заслухані на обласній науково-практичній конференції психіатрів й наркологів, с.Стрілече Харківської області (1992); обласних науково-практичних конференціях наркологів, м. Харків (1992, 1993, 1994, 1995), Пленумі науково-медичного товариства невропатологів, психіатрів та наркологів, м.Чернівці (1993), науковій конференції, присвяченої 100-річчю від дня народження Д. Е. Альперна, м. Харків (1994),

курсах підвищення кваліфікації директорів шкіл та їхніх заступників з організаційно-виховної роботи, м .Харків (1995), семіиарі-нараді невропатологів, психіатрів та наркологів України, м .Харків (1995), Українському Пленумі невропатологів, психіатрів й наркологів, м. Львів (1995).

Особиста участь автора. Самостійно провела дослідження з апробації двох нових протиалкогольних препаратів карбоксину та медіхроналу, унітіолу (група контролю), курировала 123 хворих на алкоголізм. Описала динаміку змін психопатологічних, в тому числі емоційних, соматоневрологічних проявів ААС під впливом цих препаратів відповідно до стадій алкогольної абстиненції. Самостійно збирала матеріал для біохімічних аналізів та брала участь в обговоренні наслідків біохімічній аналізів з фахівцями-біохіміками. Провела математичний аналіз отриманих в результаті досліджень даних. Розробила схеми лікування основного та протирецидивного курсу лікування. Провела катамнестичне дослідження.

Впровадження результатів в практику. Результати досліджень впроваджено в наркологічному відділенні № 12 лікарні м. Харкова № 15 та наркокабінетах обласного наркологічного диспансеру м; Харкова.

Результати дисертаційної роботи застосовані при проведенні лекцій серед психіатрів і наркологів при навчанні на робочому місці, а також при проведенні санітарно-освітньої роботи серед вчителів і вихованців дитячих учбових закладів, професійно-технічних училищ (ПТУ).

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 10 робіт.

Об'єм та структура роботи. Дисертація складається із вступу, 4 розділів, заключения, висновків, списку літератури та додатку. Викладена на 259 сторінках машинописного тексту, вміщує 16 таблиць, 6 графіків. Бібліографічний список включає 323 вітчизняних та 103 іноземних найменувань літератури.

ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали та методи дослідження.

Об'єктом досліджень були 123 хворих хронічним алкоголізмом II стадії у

стані абстиненції, що перебували на стаціонарному лікуванні в 12 наркологічному відділенні і 5 міської психіатричної лікарні і у відділенні афективної патології Українського НДІ клінічної та експериментальної неврології та психіатрії. Основну групу хворих складало 41 чоловік, яких лікували карбокси-ном, та 41 чоловік, яких лікували медіхроналом, контрольну групу — 41 чоловік, яких лікували унітіолом репрезентованих по відношенню до основної групи. Кожна група хворих була розподілена на 3 підгрупи у співвідношенні зі стадіями алкогольної абстиненції (І, II, III стадії), в межах яких проводився аналіз отриманих результатів.

Дослідження включало клініко-аналітичні дослідження: вивчення психічного й неврологічного статусів з урахуванням соматичної патології. Психопатологічні зміни оцінювались за спеціально розробленою схемою (“Карта дослідження хворих), що дозволяє зробити висновок про стан емоційно-волевої сфери, функції пам'яті, уваги, інтелекту, стану вегсто-судннної системи та інше.

Всіх хворих обстежено в динаміці тричі:

- на висоті алкогольного абстиненті юго синдрому,

- після виходу із абстиненції під впливом нових протиалкогольних препаратів (через 3 і 7 день),

- після закінчення протиалкогольного курсу лікування.

На цій підставі була проведена оцінка вираженості симптомів у кожного хворого і в кожній із основних і контрольної групи з подальшим обчисленням середніх сумарних величин усіх показників. Зазначені симптоми вносили до зведеної таблиці з метою подальшої математичної обробки. Ступінь регресу , патологічної симптоматики оцінювався різницею між її виражепістю в балах до початку лікування, через 3 і 7 день і після закінчення протиалкогольного лікування.

Біохімічні дослідження.

Для проведення біохімічного дослідження хворих, які лікувались карбоксилом, і хворих контрольної і руни було проведено забір периферичної венозної кроні із ліктьової вени у кількості 5 мл натщесерце вранці тричі. Визначав-

ся рівень білірубіну сироватки крові (метод Ієндрашика), холестерину (метод Ілька), бета-ліпопротеїдів (проба Бурштейна), величина тимолової проби (набір Лахема), а також ступінь активності ферментів: аланинової амінотрансферази (AJIT), аспарагинової амінотрансферази (ACT), гамаппотамілгран-сферази (ГГТ) за допомогою чеських наборів Лахема в динаміці. Для проведення біохімічного дослідження хворих — тих, що лікували медіхроналом, і хворих контрольної групи було проведено забір периферичної венозної крові із локтьової вени у кількості 5 мл тричі натщесерце вранці. Визначався рівень серотоніну нінгідриновим методом. Також у хворих обох груп визначалась екскреція катехоламінів триоксіїндоловим флюорометричним методом тричі. Біогенні аміни досліджувались із добової кількості сечі.

Етанол та ацетальдегід крові визначали двічі до і після закінчення терапії. Використовували газовий хроматограф ЛХМ-80 з полум'яно-іонізаційним детектором.

Результати дослідження були оброблені методами математичної статистики. За результатами дослідження були розраховані коефіцієнти Стьюдента і Фішера, які в подальшому були співставлені з табличними значеннями. Розрахунок виконано на ЕОМ — РС-286 на базі кафедри менеджменту Харківського державного автодорожнього технічного університету.

Доскональне клінічне неврологічне дослідження хворих доповнювалось електрофізіологічними дослідженнями біотоку мозку в динаміці. Реєстрація електроенцефалограми (ЕЕГ) проводилась на 8-ми канальному електроенце-фалографі фірми “ZvOnig”, запис проводився біполярним методом за загальновідомою системою відведень (з основних ділянок на конвексі) із застосуванням функціональних навантажень: фотостимуляції і гіпервентиляції. Підсилення енцефалографа 8 мм/50мкв, швидкість запису 3 см/сек. Аналіз ЕЕГ проводився візуальним методом з описом частота, амплітуди, просторового розподілу, форми, регулярних біопотенціалів, а також реакції на гіпервентиляції й фотостимуляцію та інших параметрів нормальних і патологічних ритмів.

Основні методи досліджень, які використані в роботі, дозволили сформува-

ти базу даних, достатню для вирішення завдань, що буди поставлені нами на початку дослідження.

Основні результати постілження.

В результаті проведених досліджень описано психічний стан хворих періоду абстиненції, визначено три стадії абстиненції і дано їхню кількісну характеристику за бальною системою: І—34 хворих - 27,6%; II —62 хворих - 50,4% ; III — 27 хворих - 22%. За бальною системою І стадія складала від 10 до 30 балів, II — 31-40 й III —41-48 балів.

Для хворих в І стадії абстиненції були характерні нерізко виявлені нейро-вегетативні й вестибулярні розлади, а також невротичні проквн з непостійними розладами сну, що мають мерехтливий характер.

У хворих II стадії ААС підсилюється і стає різноманітною вегетативно-вестибулярна симптоматика у порівнянні з хворими І стадії абстиненції; виникають характерні психопатологічні й аїрипнічні розлади, які є сталими; головним симптомом II стадії є виражена, важко купійована фізична залежність від алкоголю. У хворих III стадії ААС визначалась асомнія, сновідні розлади уявлень страхітливого характеру, фрагментарні слухові галюцінації і руховий неспокій. Алкогольна мотивація була найвиразнішою у хворих III стадії ААС, найменше — в першій. На фоні пониженого настрою, що часто переходить у депресивний стан, відзначався неспокій, роздратованість, емоційна нестійкість

— всі ці симптоми більш виражені також в III стадії абстиненції і знижувались відповідно у хворих II і І стадії. Критичне осмислення хвороби до лікування було заниженим у всіх хворих. У неврологічному статусі переважали інтєнцій-ний тремор; нестійкість у позі Ромберга, промахування при виконанні пальце-носової проби, які зменшувались від III до І стадії ААС. Порушення сну було найбільш виразним у III стадії абстиненції аж до повної інсомнії. Із вегото-судинних порушень переважали: спрага, пітливість, гіперимія шкіряного обличчя. Такі симптоми абстиненції, як відчуття тяжкості в голові, порушення апе-плу були виражені у II й III стадії абстиненції. Середні величини пульсу . коливались від 74—78 ударів у 1 хвилину, прискорене дихання у межі 22-29 у

1 хвилину, до того ж більш високі цифри відзначено у III і II стадіях. У хворих всіх стадій алкогольної абстиненції спостерігається підвищення артеріального тиску відповідно погрупах:І— 134/85,11— 144/92,111 - 145/93 мм.рт.ст.

При дослідженні неврологічного статусу хворих в стані абстиненції виділені такі синдроми ураження центральної нервової системи: стволовий синдром з переважним ураженням верхніх мезенцефальних відділів; мозочко-вий синдром у вигляді ізольованого ураження мозочкових структур; підкорковий синдром; синдром переважної вегетативної дисфункції; судинний синдром, що виявляється у виразній судинній дистонії за гіпертонічним або гіпотонічним типом; епілептиформний синдром, у тому числі великих розгорнутих епілептичних припадків без аури, з тоніко-клонічними судомами, що виникають лише на висоті похмільного синдрому і ніколи не виникають без цього.

Дінаміка психо-патологічної картини й неврологічного статусу під дією різноманітних медикаментозних засобів показала найвищу ефективність препаратів медіхроналу й карбоксину в порівнянні з унітіолом. Протягом лікування медіхроналом явища абстиненції зникли у 78% хворих через 1-3 доби, у 12,2% — через 4-5 діб і тільки у 9,8% хворих — до кінця 6 доби. Більшість хворих з пролонгірованою абстиненцісю спочатку знаходилась у тяжких стадіях ААС. Відповідно кнінічній картині змінювався середній сумарний бал, який був через 3 доби у хворих І стадії 0,23 бала, II стадії 1,0 бал, у хворих III стадії 1,2 бала (р < 0.01).

Алкогольна мотивація до лікування медіхроналом була більш виражена у хворих III стадії ААС. Під впливом лікування медіхроналом потяг до алкоголю цілком зникав протягом 3 діб. Цілковита втрата алкогольної мотивації аж до байдужості була несподіваною навіть для самих хворих. Хворі з рецидивом захворювання, що лікувалися вдруге, помічали, що ніколи раніше під час лікування потяг до алкоголю не зникав так швидко. Одночасно з втратою потягу до алкоголю на протязі 3-7 днів нормалізувалися вегето-судиині компоненти абстиненції; артеріальний тиск; зникали: гіперимія шкіри, обличчя; одутлість, пітливість, спрага, нудота. Змінювався фон настрою: зникали роздратованість,

—іи—

неспокій, хворі заспокоювались, емоційна напруга змінювалась на легку ейфорію, кращим став апетит, сон, зникали невротичні стигми алкогольної абстиненції, які свідчили про наявність інтоксикації. Таким чином, у більшої частини хворих нормалізувався нервово-психічний стан, показники уніфікованоі схеми, що характеризують стан емоційно-волевої сфери, наблизились до нульового значення. У клінічній картині захворювання переважали явища астенії, які зникали до кінця першого курсу лікування (до 10 діб). До кінця курсового лікування медіхроналом у хворих вироблялась стала протиалкогольна установка, вони критично оцінювали свою хворобу, позитивно ставились до лікування, висловлювали впевненість у наступному утриманні від вживання алкоголю. •

Під впливом карбоксину явища абстиненції зникали через 1-3 доби у 41,4% хворих. До кінця 6 доби нормалізація симптомів алкогольноі абстиненції відбулась у 85,4% хворих, через 2 тижні ще у 9,7% хворих нормалізувався стан й лише у 4,9% хворих залишались окремі прояви абстиненції, у тому числі психологічний потяг до алкоголю. Середній сумарний бал, що відбиває стан емоційно-вольової сфери та інші виявлення абстиненції до лікування карбоксином був 33,43 бала. Через тиждень після прийому карбоксину у 35 хворих середній бал дорівнював нулю (р < 0.01), тобто повністю зникали ознаки алкогольної абстиненції: зникав потяг до алкоголю, зменшувалась роздратованість, неспокій, хворі ставали більш емоційно-стійкими, нормалізувався пульс, дихання, а також зникав неврологічний компонент абстиненції (тремор, нормалізувались кордннаційні проби, з'являлась стійкість у позі Ромберга); нормалізувались вегето-судинні реакції (гіпернмія, пітливість, спрага). Незалежно від стадії абстиненції під впливом карбоксину відбулась нормалізація нічного сну, зменшились явища фізичної слабкості. Суб’єктивна оцінка хворими, що вживали карбоксин, була позитивною. Більшість хворих з перших днів прийому препарату відзначали “просвітлення в голові", “поліпшення зору”, “заспокоєння”, “взагалі стало якось краще”. Об'єктивно поліпшувався контакт цих хворих з персоналом, хворі ставали впевннми в собі, вис-

ловлювали позитивні установки на утримання від вживання алкоголю, з'являлась упевненність в одужанні.

Крім виражених абстинентних явищ, у 31,7% хворих відзначався нездоланний багаточасовий стійкий психологічний потяг до алкоголю, бажання ввести себе у стан сп'яніння. Прийом карбоксину у цих хворих з самого початку зменшив алкогольну мотивацію. Під впливом карбоксину у хворих з'явилось бажання лікуватись, вони дотримувались режиму лікарні, з'явилась активність у спілкуванні з оточуючими, за словами родичів, поліпшувались взаємини хворих з родиною, хворі висловлювали позитивні установки на подальшу трудову діяльність, з'являлося критичне ставлення до хвороби та інше. Під впливом карбоксину зникали явища не тільки алкогольної абстиненції, а й деякі симптоми самої хвороби хронічного алкоголізму; критична самооцінка, усвідомлення хвороби, зменшились прояви токсичної енцефалопатії. Порівняльний аналіз динаміки різних симптомів ААС під впливом карбоксину у хворих в різних стадіях абстиненції показав: найбільш швидкий й найбільш повний регрес симптомів абстиненції відбувся у більшості хворих І і III стадії.

У контрольній групі до лікування визначення симптомів ААС у середньому був 35,7 бала. Під впливом лікування унітіолом явища абстиненції значно зменшились до кінця 3 доби, але повністю нівеліювались протягом 3-4 тижнів. Потяг до алкоголю після лікування унітіолом зникав в різні строки від 3 діб до 2-3-х тижнів, а у 21,9% хворих тільки наприкінці лікування, у зв'язку з чим у 13 хворих відзначалось порушення режиму тверезості. У процесі лікування унітіолом відзначалось коливання настрою, але менш виразне, ніж у стані абстиненції. До кінця лікування унітіолом були незначними і явища астенії.

Зміни біоелектричної активності мозку у всіх хворих виявлялись в стертому характері кривих, в чіткій дизритмії, коли альфа-ритм низької амплітуди (до 20 мкв) чергувався з низькоамплпудною (10 мкв) бета-активністю.

У більшості хворих (97,5%) була різко знижена реактивність кривих до функціональних навантажень, що свідчить про грубі структурні зміни в мозкових утвореннях при цих формах патології. На тлі дизритмії, стертого харак-

теру кривих реєструвалась чітка осередкова іритація корини (піки, спайки, гострі хвилі): в лобних відведеннях, в скроньових відведеннях, лобно-скриньових, лобно-тім'яних. Після проведеного лікування медіхроналом відновлення біоелектричної активності мозку зареєстровано у 48,7% хворих, деяке підвищення амплітуди, відновлення зональних меж у 24,3% хворих. Поліпшилась реактивність мозкових структур: так, у 21,9% хворих після гіпервентшіяції з'явився добре модульований альфа-ритм з правильним зональним розподілом. Однак, реакції засвоєння ритму не спостерігались у жодного хворого. Осередкова іритація корини в лобних, скриньових, лобно-скриньових, лобно-тім'яних зникла у 17,1 % випадках, що, на нашу думку, є свідченням поліпшення метаболізму під впливом лікування медіхроналом. Аналіз даних ЕЕГ на третьому-четвертому тижні свідчить, що у 21,9% хворих, пролікованих кар-боксином, відбулося відновлення біоелектричної активності мозку: з'явився регулярний альфа-ритм з амплітудою до 50-70 мкв в задніх відділах мозку, бе-та-активність з амплітудою до 20 мкв в передніх відведеннях. У ряді хворих (14,6%) зникла осередкова іритація корини в лобних і скроньових відведеннях з відповідною клінічною картиною відновлення функцій (емоційній та сфері поведінки). Поліпшилась й реактивність мозкових структур; підвищилась амплітуда й виразність всіх параматрів ЕЕ-графії на гіпервентиляцію. Однак засвоєння нав язливого ритму світлових мерехтінь не спостерігалось у жодного хворого.

У групі хворих, пролікованих медіхроналом більш, ніж у 2 рази поліпшувалась реактивність мозкових структур, відновлення кривих біоелектричної активності відбулось в 4 рази частіше. Відновлення зональних кордонів відбувалось в 10 разів частіше, ніж у хворих контрольної групи. Осередкова іритація кориті в різноманітних відведеннях спостерігалась у 7 разів частіше, ніж у хворих контрольної групи. Але реакції засвоєння ритму не спостерігались у жодного хворого в обох групах.

Відповідно до проведених досліджень встановлено, що медіхронал є препарат, який поліпшує біоелектричну активність мозку, відновлює її зональні

кордони в значно коротші строки, ніж за традиційній методів лікування, а та- ■ кож таким, що поліпшує реактивність мозкових структур. Стійкість осередкової іригації корини за спостереженнями, незважаючи на клінічне поліпшення, е . , свідченням структурно-метаболічних розладів (аж до атрофії мозку). Це підтверджено даними комп'ютерної томографії (Г.С. Мітенко, 1992). У хворих, яких лікували карбоксином, виявили, що цей препарат сприяє більш швидкому відновленню біоелектричної активності', в основі якої лежить відновлення метаболічних процесів у мозку. У хворих контрольної ірупи показники ЕЕ-графії за перші два тижні не змінювались, поліпшення даних ЕЕГ починалось -' лише на 3-4 тижні.

Визначали динаміку концентрації серотоніну крові за впливом мейіхрона- ™ •'

лу. Відзначались різноспрямовані тенденції до зміни вмісту серотоніну під ■

впливом медіхроналу: підвищення або зниження стосовно початкової виличи-ни. Динаміка концентрації серотоніну під впливом лікування унітіолом схожа до динаміки, яка спостерігалась під час лікування медіхроналом. Залежно від цього параметру обидва досліджених антиалкогольних препрати викликають протилежні зміни концентрації моноаміну, перевертання кількісних показників відносно початкових, що супроводжується поліпшенням клінічного стану хворих. Початкова кількість серотоніну у 28% хворих не відрізнялась від середніх значень у загальній групі і не змінювалась в результаті лікування. На підставі отриманих результатів можна вважати, що у більшості (72%) обстежених хворих на алкоголізм механізм дій вивчених антиалкогольних препаратів тотожні и можуть полягати в паліндрімно-інверсійній регуляції серотонінергічної активності.

Аналіз величини екскреції катехоламінів (КА) у всій групі досліджених хворих на алкоголізм свідчить, що концентрація у сечі норадреналіну (НА) була 87%, адреналіну (Ад) — 134% порівняно до здорових осіб. Спостерігалось деяке підвищення стосовно норми величини відношення (АдДІА) — на 23%. У загальній групі хворих на алкоголізм, які пройшли лікування медіхроналом, не було статистично значущих змін середньої величини екскреції Ад і

НА. Тим часом спостерігались значні індивідуальні відмінності початкової концентрації КА і тих змін, які відбувались при застосуванні медіхроналу. Це свідчить про неоднорідність груп хворих. Різноспрямовані тенденції до зміни концентрації КА легко узагальнити і це дозволяє виділити підгрупи, які характеризуються зниженим і підвищеним рівнем КА.

Один із варіантів змін екскреції КА під впливом медіхроналу (40% хворих)

• * • полягає у зниженні до норми високого рівня Ад і величини відношення Ад:НА. Концентрація норадреналіну після лікування менііа щодо здорових осіб. У 25-30% обстежених хворих медіхронал спричиняв підвищення рівня НА у 2,23 раза порівняно до початкової величини (р < 0.01). Концентрація Ад у цих хворих не відрізнялась від контрольних значень. Тим часом навіть на цьому фоні, лікування медіхроналом викликало підвищення в 2,34 раза екскреції Ад. Лише трос хворих складали субпопуляцію, яка характеризувалась рівнем екскреції Ад, що перебільшував контрольне значення. Незважаючи на це, дія медіхроналу супроводжувалась подальшим підвищенням вмісту Ад сечі до 10,7 мкг. •

Оіримані результати дозволяють зробити висновок, що один із ефектів дії медіхроналу може полягати у нормалізації зниженого рівня НА, переважному підвищенні зниженої екскреції Ад і величини відношення Ад:НА. У незначної • частини хворих спостерігається збільшення Ад і відношення Ад:НА на фоні підвищеного на початку лікування рівня цих параметрів. Зазначимо, що дія унітіолу на екскрецію КА є практично тотожньою тій, що спостерігалась за лікування медіхроналом. Аналіз отриманих даних свідчить, що основні порушення виведення Ад і НА із сечею у хворих на алкоголізм характеризуються різними тапаші відхилень. Дія препаратів медіхроналу та унітіолу, які вживаються для лікування алкоголізму, мають тенденцію до нормалізації. Залежно від початкового значення екскреції КА (вище або нижче контролю) обидва препарати викликають, як загальне правило, протилежні зміни їхньої концентрації, перевертання внаслідок лікування кількісних показників відносно початкових. Встановлено, що під впливом лікування медіхроналом зменшу-

ється концентрація етанолу та ацетальдегіду до повного зникнення останнього наприкінці лікування. Таким чином, механізм терапевтичної дії мсд:хроналу може бути пов'язаний з інактивацією ацетальдегіду. Встановлено негативну кореляцію між змінами концентрації етанолу крові хворих та величиною екскреції НА. Отже, механізм цих антиалкогольних препаратів може полягати в паліндрімно-інверсійній регуляції катехоламінергійної активності.

Вивчення активності ряду ферментів плазми крові (AJIT, ACT, ГГТ), що має значення у визначенні тяжкості захворювання і оцінки ефективності лікування карбоксином і унітіолом, дозволило відокремити три підгрупи хворих по вихідному стану (низького — до 1 ммоль/л; середнього—до 2 ммоль/л; високого — вище 2 ммоль/л). Внаслідок лікування відбувається зворотній ефект щодо початкової величини активності AJIT і ACT. Що стосується ГТТ, то через тиждень після вживання препарату спостерігалось зниження кількості ферменту (до лікування 0.53 мккат/л; 0.99 мккат/л; 0.98 мккат/л, через тиждень відповідно 0.47; 0.77; 0.74 мккат/л) (р < 0,01) в сироватці крові у всіх підгрупах хворих основної групи, а в подальші строки обстеження кількість ферменту підвищувалась. У хворих контрольної групи з відносно невисокою початковою кількістю ферментів в сироватці крові в процесі лікування значних змін активності всіх досліджених ферментів не спостерігалось. А у хворих з високим початковим рівнем ферментів відзначалось зниження їхньої кількості в сироватці крові. Аналіз показників наявності ферментів сироватки крові в процесі лікування хворих різними стадіями ААС виявив чіткий зв'язок місткості ферментів залежно від стадії ААС і засобу лікування. Щодо інших біохімічних показників функціонального стану печінки (білірубін, тимолова проба, холестерин, бета-ліпопротеїди), то кількість їх у процесі лікування карбоксином суттєво не змінювалась, за винятком білірубіну, наявність якого значно знижувалась у хворих у III стадії ААС, незалежно від засобу лікування (р <

0,001). Дані щодо активності ферментів у хворих хронічним алкоголізмом, отримані нами до лікування, підтверджуються літературними. Зміна активності ферментів в процесі лікування у хворих у стані ААС вперше визначили залеж-

ність їхньої кількості від стадії абстиненції, засобу лікування і підтвердили дані розробників про високі дезинтоксикаційні якості цього препарату. Динаміка наявності ферментів є об'єктивним показником ступеня дезинтоксикації й виходу з абстиненції. Механізми цього явища зрозумілі у зв'язку з тим, що кар-боксин с регулятором енергетичного обміну мігохондрій, впливає на біоенергетичні процеси в них, зменшує їхнє старіння.

На підставі клінічних і параклінічних досліджень встановлено високий терапевтичний ефект нових протиалкогольних препаратів медіхроналу і карбоксину при лікуванні ААС. Крім високих детоксицізоючих якостей, препарати впливають на основний симптом ААС — алкогольну залежність, нівелюючи потяг до алкоголю. Строки зворотнього розвитку ААС прямо залежать від тяжкості (стадії) алкогольної абстиненції і складають від 3 до 7 діб, що у 3-4 рази менше, ніж при лікуванні унітіолом.

ВИСНОВКИ

І. Досліджені препарати карбоксин й медіхронал можуть бути запроваджені в наркологічну практику як активні протиалкогольні препарати, дія яких полягає в нівеліюванні основних проявів алкоголізму — алкогольного потягу та алкогольної абстиненції.

2. Психічна й фізична залежність від алкоголю і постінтокснкацінна астенія нівеліюються протягом 3-6 діб при лікуванні медіхроналом. При цьому інформаційне значення має вміст ацетальдегіду в біологічних середовищах.

Відновлення прийому медіхроналу необхідно лише у випадках виникнення прихованого потягу до алкоголю, дисфорій як під час основного, так і проти-рецидивного лікування.

3. Психопатологічні симптоми алкогольної абстиненції під впливом медіхроналу позитивно змінюються опосередково через його дію на катехоламі-нергічні структури. При цьому хворі на другу стадію алкоголізму відрізняються трьома типами екскреції катехоламінів: І тип характеризується нормальним або дещо підвищеним рівнем норадреналіну і високою концентрацією адреналіну; II піп — низькою концентрацією норадреналіну в поєднанні із

зниженою або нормальною екскрецією адреналіну; III тип - виділення з сечовиною катехоламінів практично не відрізняється від контролю і не змінюється під впливом медіхроналу. Медіхронал призводить до нормалізації ексереції катехоламінів і рівня серотоніну крові. Вплив медіхроналу полягає в палінд-рімно-інверсійній регуляції катехоламінергічної активності.

4. Лікування медіхроналом супроводжується зменшенням концентрації етанолу й ацетальдегіду крові хворих на алкоголізм в стані алкогольної абстиненції. Ефект якісно й кількісно подібний до дії унітіолу.

5. У більшості хворих основні прояви алкогольної енцефалопатії нівелюються під впливом медіхроналу наприкінці курсового лікування; у хворих, яких лікували карбоксином, — через місяць від початку; у хворих, яких лікували унітіолом, значне поліпшення настає наприкінці першого року ремісії.

6. У хворих на алкоголізм карбоксин приводить до нормалізації ферментів крові у зв'язку з його здатністю впливати на метаболічні процеси в різних органах й тканинах, що сприяє прискоренню ліквідації токсичної дії ацетальдегіду. Ефективність дії карбокснну має пряму залежність від стадії алкогольної абстиненції та виразності її основних симптомів та інтоксикації. Доза кар-боксину повинна визначатися не тільки вагою тіла хворого, а й виразністю проявів алкогольної абстиненції.

7. Карбоксин може використовуватися в діагностичних цілях для виявлення прихованого потягу до алкоголю: при карбоксиновому навантеженні (2-3 табл. натщесерце) у хворих на алкоголізм за наявності прихованого потяіу до алкоголю виникає комплекс реакцій вегето-судинного діапазону, а якщо потяту до алкоголю немає, вони відсутні.

Практичні рекомендації.

1. Препарат медіхронал доцільно використовувати у хворих хронічним алкоголізмом під час алкогольної абстиненції й при проявах виразної алкогольної інтоксикації, як в умовах стаціонарних наркологічних відділень, так і нар- ,

кологічних кабінетів. Схема вживання: препарат вживати протягом 10 днів. В перший день 2 порошки з інтервалом в 6 годин натщесерце, за ЗО хвилин до

їжі, спочатку розчинивши порошок в 1/3 частині склянки теплої води. В наступні 9 днів приймати по 1 порошку 1 раз надень зранку.

2. Відновлення прийому медіхроналу рекомендується запровадити в період ремісії при виникненні так званих псевдоабстинентних явищ (прихований потяг до алкоголю, дисфоричний фон настрою та інше), а також у процесі основного лікування при виникненні алкогольної мотивації. Схема вживання медіхроналу складається з 2 курсів по 7 днів з 3-денним інтервалом по 1 порошку за ЗО хвилин до їжі зранку, попередньо розчинивши порошок в 1/3 частині склянки теплої води.

3. Застосування карбоксину рекомендується хворим хронічним алкоголізмом у стані алкогольної абстиненції, а також при вираженій постінтоксн-каційній астенії. Схема вживання: в першу добу по 1-3 таблетки на прийом З рази на день, одноразова доза від 0.1-0.3 г., добова 0.3-0.9 г.; з другої доби по І-2 таблетки для вживання 3 рази на день протягом 7-10 днів, таким чином, одноразова доза 0.1 -0.2 г., добова 0.3-0.6 г. Препарат вживають натщесерце за ЗО хвилин до їжі під'язично або у вигляді порошку, не запиваючи водою. Доза карбоксину визначається залежно від виявлення основних симптомів абстиненції та інтоксикації, а також маси тіла.

5. Для посилення ефекту карбоксину у хворих II та III стадії алкогольної абстиненції доцільно співвідносити лікування карбоксином із вживанням препаратів тіоловош ряду.

6. Карбоксин може бути використаний також дня виявлення прихованого потягу. Одноразове вживання 2-3-х таблеток (0.2-0.3 г.) під'язично за ЗО хвил. до їжі до цілковитого розчинення, не запивати водою. Прояв таких симптомів, як: зашаруваїшя обличчя, шиї, кисті рук, спітніння, легкого запоморочення, ефекту заспокоєння, з'являються через 5-20 хвил. від початку повного розчинення препарату — свідчить про наявність прихованого потягу до алкоголю. Для усунення прихованого потягу розроблено схему вживання карбоксину по 1 табл. 2-3 рази на день протягом 5-10 днів. Препарат вживати натщесерце, під’язично в табл. або у вигляді порошку, не запивати водою. Курсова доза

ч .

від 1.0 до 3.0 г.

7. З метою протирецидивного лікування карбоксин доцільно вживати за такою схемою: в перший день по 2-3 табл. під'язично за ЗО хвил. до їжі, не запиваючи водою; в наступні 6 днів по І-3 табл. або у вигляді порошку 3 рази на день.

8. Динаміка показників обміну катехоламінів (адреналіну, норадреналі-ну, серотоніну), вміст етанолу та ацетальдегіду, дані електроенцефалографії можуть бути використані як прогностичні критерії ефективності лікування медіхроналом.

9. Показники рівня наявності ферментів крові (АЛТ, ACT, ГТТ) в динаміці можуть бути використані як лабораторні прогностичні критерії дії препарату карбоксину.

ПЕРЕЛІК ОСНОВНИХ ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Лечение алкогольного абстинентного синдрома препаратом карбоксин II Нетрадиционные методы лечения в психиатрии: Тез. докл. обл. науч.-практ. конф.-Харьков, 1992.-С.54-55.

2. Новий антиалкогольний препарат медіхронал. Зміни концентрації етанолу, ацетальдегіду та моноамінів при лікуванні хворих на алкоголізм // Клінічна, соціально-трудова реабілітація в неврології, психіатрії та наркології: Тез. доп. Пленуму Правління наук.-мед. т-ва невропатологів, психіатрів та наркологів, 22-25 черв.1993 p., м.Чернівці,- Харків, 1993.- С.157-168. (у співавт. З.М.'Болотова, Г.Х.Божко,Т.П. Бойкота інш.) .

3. Результаты клинического испытания препарата “медихронал” при лечении алкоголизма // Журн. Укр. вісник психоневрології.- Харків, 1994.- Вип.З,-

С. 194-105.

1. Палиндромно-инверсионная регуляция экскреции катехоламинов при лечении больных алкоголизмом II Нейрогуморальная регуляция в патологии: Сб. науч. тр. к ЮОлетию со дня рождения Д.ЕЛльперна / МЗУ, ХГМУ.- Харьков, 1994.- С.25-29. (соавт. З.Н. Болотова, Г.Х. Божко, П.В. Волошин и др.).

5. Действие медихронала (глюкозо-пшцин-формната) на экскрецию катехоламинов у больных алкоголизмом // Журн. Экспериментальная и клиническая

фармакология.- Москва, ’’Медицина", 1994.- Т.58, № 3.- С. 24-26. (соавт.

З.Н. Болотова, ПХ. Божко, П.В. Волошин и др.).

6. Применение нового препарата карбоксина для выявления у больных скрытой алкогольной мотивации и их лечения // Журн.Укр. вісник психоневрології.- Харків, 1995 - Т.3, вип.2(6).- С.266-267.

7. Клинико-психологическая характеристика детей группы риска и меры их реабилитации II Актуальные проблемы лечения и реабилитации подростков с соматическими и психическими заболеваниями: Тездокл.Укр. науч.-практ. конф.- Харьков, 1995.- С.18-19. (соавт. З.Н. Болотова, А.И. Минко, Ю.А. Ма-нуйленко и др.).

8. Новый антиалкогольный препарат медихронал: изменение этанола, аце-тальдегида и моноаминов при лечении больных алкоголизмом II Журн. Экспериментальная и клиническая фармакология.- Москва, “Медицина”, 1994.-№ 4.- С.64-66. (соавт. Г.Х. Божко, П.В. Волошин, Т.П. Бойко и др.).

9. Действие медихронала (ілюзоппіцинформиата) на содержание серотонина в крови больных алкоголизмом II Журн. Лікарська справа.- Київ. “Здоров'я”,

1995,- № 5-6 (1021).- С. 130-132. (соавт. Г. X. Божко, П. В. Волошин, J1. С. Костюковская, 3. Н. Болотова).

10. До питання про діагностику, клініку та лікування алкогольної епілепсії II Перший конгрес Української пропіепілеппічної ліги: Тези конгресу.- Одеса,

1996,- С.44.- (співавт. Ю. О. Мануйленко, 3. М. Болотова, О. І. Мінко та інш.)

АННОТАЦИЯ

Маркозова Любовь Михайловна ■Динамика алкогольного абстинентного синдрома под действием новых противоалкогольных препаратов карбоксина и медихронала”

Вид дисссрации — рукопись Специальность — 14.01.21 — наркология Харьковский институт усовершенствования врачей. Харьков 1997 г.

—21— . '

Проведено исследование действия новых противоалкогольных препаратов карбоксина и медихронала на динамику основных проявлений алкогольной абстиненции у 82 больных II стадией алкоголизма на базе 12 наркологического отделения больницы № 15 г-Харькова. Выявлены высокий терапевтический эффект медихронала и карбоксина на алкогольную мотивацию, явления алкогольной абстиненции и интоксикации. Выявлены преимущества терапевтического действия медихронала и карбоксина по сравнению с унитнолом (группа сравнения 41 человек). Установлено, что положительное терапевтическое действие медихронала на динамику клинических проявлений алкогольной абстиненции обусловлено его специфическим влиянием на обмен алкоголя в организме, обезвреживанием наиболее токсического продукта превращения этанола — ацетальдегида и нивелированием психической и физической зависимости от алкоголя через его опосредованное действие на катехоламинерги-ческие структуры. Установлена зависимость содержания ферментов (AJ1T, ACT, ПТ) к их активности от стадии алкогольной абстиненции и выраженности ее симптомов под действием карбоксина. Разработаны схемы лечения больных алкоголизмом карбоксином и медихроналом в период основного и противорецидивного курсов.

ANNOTATION

L.M. Markozova “The Dynamics of Alcoholic Abstinence Syndrome under the Influence of the New Antialcoholic Drugs Carboxin and Medichronal”.

Form of the thesis is a manuscript. Specialized 14.01.27 — Narcolog)'. Kharkov Institute of Advanced Training for Doctors, Kharkov,1997.

It was carried out the investigation of the influence of new antialcoholic drugs Carboxin and Medichronal on the dynamics main manifestations of alcoholic abstinence in 82 patients of stage II with alcoholism on the base of 12-th narcolo-gical department in the Kharkov hospital № 15.

It was revealed the high therapeutic effect of Medichronal and Carboxin on the

alcoholic motivation, the appearance of alcoholic abstinence and intoxication. It was revealed the advantage of therapeutic influence of the Medichronal and Carboxin in comparison with Unitiol (comparison group — 41 persons). It was established that the positive therapeutic influence by Medichronal on the dynamics of clinical manifestations of alcoholic abstinence depended on its specific influence on the exchange of alcohol in the organism, rendered harmless the most toxic products of transformation by ethanol — acetaldehyde and levelling the mental and physical dependence from alcohol over its mediated influence on catecholaminergic structures. It was established the dependence maintenance of enzymes (ALT, AST, GGT) and their activity from alcoholic abstinence stage and expression its symptoms under the Carboxin influence. It was worked out the schvtries for alcoholic patients treatment by Carboxin and Medichronal in the period of main and antirelapse courses of medical treatment.

КЛЮЧОВІ СЛОВА

Алкогольний абстинентнин синдром, динаміка, етанол, ацетальдегід, каге-холаміни, ферменти, потяг до алкоголю, залежність, карбоксин, медіхронал, уніїіол.