Автореферат и диссертация по медицине (14.01.13) на тему:Влияние лазерной терапии на иммунный статус больных сахарным диабетом

АКАДЕМІЯ МЕДИЧНИХ НАУК УКРДЇНИ ,

ІНСТИТУТ ЕНДОКРИНОЛОГІЇ ТА ОБМІНУ РЕЧОВИН їм. В. П. КОМІСАРЕНКА

Па правах рукопису МИХЛЛЬЧИШИН Галина Петрівна

ВПЛИВ ЛАЗЕРНОЇ ТЕРАПІЇ НА ІМУННИЙ СТАТУС ХВОРИХ НА ЦУКРОВИЙ ДІАБЕТ

14.01.13 — ендокринологія медична

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук

Київ — 1996

Дисертація є рукописом.

Робота виконана в Національному медичному університеті ім. О. О. Богомольця.

Науковий керівник: академік НАН України, доктор медичних наук, професор Андрій Семенович ЄФІМОВ.

Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор

Провідна установа: Львівський державний медичний інститут.

годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 50.23.01 з ендокринології в Інституті ендокринології та обміну речовин ім. В. П. Комісаренка АМН України (254114, Київ-114, вул. Виш-городська, 69). '

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту ендокринології та обміну речовин ім. В. П. Комісаренка АМН України {254114, Київ-114, вул. Вишгородська, 69).

Автореферат розісланий 1996 р.

Костянтин Петрович ЗАК,

доктор медичних наук

Вадим Олексійович МАЛИЖЕВ.

Захист відбудеться

1996 р. о ...^Г.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради .,

кандидат біологічних наук Л. М. КАЛИНСЬКА

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність проблеми. Проблема ефективного лікування цукрового діабету та його ускладнень є однією з найбільш актуальних у сучасній ендокринології. Це пояснюється широким розповсюдженням захворювання, за даними експертів ВООЗ приблизно

4 % населення економічно розвинутих країн хворіють на цукровий діабет. Кількість цих хворих з кожним роком збільшується, а кожні 15 років ця цифра подвоюється.

Цукровий діабет є причиною важких іпвалідизуючих уражень, зокрема таких як сліпота, гангрена, ниркова недостатність, ранній атеросклероз з його важкими наслідками — інфарктом та інсультом (Єфімов А. С., 1983, 1990, Waugh N. R. та співавт., 1989). У цих хворих важчий перебіг супутніх інфекційних захворювань (Князев 10. А. та співавт., 1989). Кожний другий пацієнт рано чи пізно потребує надання хірургічної допомоги, післяопераційні періоді! часто ускладнюються нагноєнням, тривалим загоєнням ран, виникненням сепсису (Кулєшов Є. В., 1990). Отже, необхідні пошуки нових, більш ефективних способів лікування цього захворювання. .

На сьогоднішній день багато уваги приділяється вивченню ролі імунологічних зрушень у патогенезі цукрового діабету. Не викликає сумніву факт наявності аутоімуїшпх процесів у патогенезі ІЗЦД (Єфімов А. С. та співавт., 1990, Потьомкін В. В. та співавт., 1994, Nerup J. та співавт., 1994), у формуванні діабетичних мікро-ангіопатій та нефропатій (Дедов І. І. та співавт., 1990, Фролов В. А1. та співавт., 1991). Із збільшенням тривалості захворювання посилюється імунодефіцит, який характерний для хворих на ІЗЦД та ІНЦД (Дєхтярьова О. С., 1983, Horvath М. та співавт., 1987, iMacKury S. М. та співавт., 1989).

Усі ці дані свідчать про необхідність включення в комплексну

терапію хворих на цукровий діабет імунокоригуючих засобів.

У літературі висвітлені питання застосування фармакологічних препаратів, здатних вибірково впливати на різні ланки імунітету, таких, як тнмалін (Кравець О. Б. та співавт., 1992, Шустваль Н. Ф,.

1987), лєвамізол (Афанасьєва С. II., 1982, Дегтярепко Т. В. та співавт., 1987), тактивіи, продигіозан (Сакало О. А. та співавт.,

1988) та багато інших. У більшості випадків автори вказують на позитивний ефект цих препаратів, але нерідко їх застосування, як і багатьох інших, призводить до виникнення небажаних побічних ефектів, таких як непереносимість, алергічні реакції, обмеженість ефекту. У зв’язку з цим актуальним є пошук та вивчення ефективності нових імунорегулюючих засобів та методів, як'і б не мали згаданих недоліків фармакологічних препаратів.

В казані побічні явища в більшості відсутні при застосуванні лазерної терапії. Дані літератури свідчать про значний імуиоко-рнгуючий вплив гелій-неонового лазерного випромінювання та широке застосування різних методів лазеротерапії, лазеропунктурн та внутрішньовенного лазерного опромінення крові (БЛОК), з метою імуиокорекції у різних галузях медицини при багатьох захворюваннях (Злобіна О. М. та співавт., 1993, Когут Г. І. та співавт., 1991, Козлова І. А. та співавт., 1989). Але ще не вивчено вплив лазеропунктурн та БЛОК на імунний статус хворих на цукровий діабет, не розроблені оптимальні схеми їх застосування.

Все вищезазначене визначило вибір направлення даного дослідження. ■

Метою роботи було удосконалення методів лікування хворих на цукровий діабет шляхом застосування в комплексній терапії лазеропунктурн та БЛОК на основі вивчення їх імунотропної дії.

Основні завдання дослідження:

— вивчити стан клітинного та гуморального імунітету у хво-

рик на інсуліиозалежний та інсулінонезалежннй цукровий діабет;

— вивчити вплив традиційної медикаментозної терапії па імунний статус хворих на цукровий діабет;

— дослідити вплив лазеропунктури па імунний статус хворих па ІЗЦД та ІНЦД;

— оцінити ефективність застосування БЛОК, у хворих па цукровий діабет; (

— розробити оптимальні методики застосування лазеропунк-тури та БЛОК у хворих на цукровий діабет з метою імупокорек-ції.

Наукова новизна досліджень. Проведено комплексне дослідження клітинного та гуморального імунітету у хворих па цукровий діабет, що дозволило виявити особливості імунного статусу при двох типах цукрового діабету. Показано, що у хворих па ІЗЦД та ІНЦД крім Т-клітпнного імунодефіциту виявляється дисбаланс імуноглобуліпів сироватки крові та зниження вмісту секреторного ІдА слини, більш виражені в групі хворих на ІЗЦД, ніж у хворих на ІНЦД. Вперше виявлено, що рівень секреторного І£.\ слини не залежить від тривалості захворювання, але має тенденцію до зниження прп кетоацндозі. Все це підтверджує необхідність засто/ сування імунокоригуючих методів у хворих на цукровий діабет.

Вперше встановлено, що лазеропунктура та БЛОК мають виражену імунокоригуючу дію у хворих на цукровий діабет, що проявляється вірогідним зростанням показників клітинного та гуморального імунітету, неспецифічних факторів резистентності. Під впливом лазеропунктури та ВЛОК зростає також рівень секреторного в слині хворих иа цукровий діабет.

Практична значимість роботи. Вперше розроблено схеми застосування ВЛОК та лазеропунктури для комплексного лікуваннй хворих на цукровий діабет, які дозволили покращити показники

а

клітинного та гуморального імунітету, прискорити досягнення компенсації захворювання, зменшити або ліквідувати прояви його ускладнень. Вперше показано, що застосування імунокоригуючої терапії покращує не тільки теперішні, але й віддалені результати. Отримані дані дозволяють рекомендувати лазеропунктуру та БЛОК для широкого використання в комплексній терапії хворих на цукровий діабет.

Основні наукові положення, які виносяться на захист.

1, Загальноприйнята комплексна терапія цукрового діабету не приводить до повного відновлення імунних зрушень, які властиві даному захворюванню.

2. Застосування низькоінтенсивного гелій-пеонового лазерного випромінювання (лазеропунктура та БЛОК) дозволяє отримати позитивний терапевтичний ефект, що супроводжується корекцією імунологічних порушень, сприяє ліквідації клінічних проявів, властивих цукровому діабету, його ускладненням та супутнім захворюванням, прискорює терміни компенсації.

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано три наукові роботи.

Апробація роботи. Матеріали дисертації доповідались та обговорювались на науково-практичній конференції, Присвяченій 60-річчю Вінницького державного медичного університету (Вінниця, 1995), міській науково-практичній конференції лікарів-ендокрино-логів (Київ, 1995), засіданні кафедри ендокринології Національного медичного університету (Київ, 1995).

Обсяг та структура роботи. Дисертація викладена на 144 сторінках друкарського тексту. Вона складається з вступу, огляду літератури, розділу, який характеризує матеріали, методи дослідження та лікування, трьох глав власних досліджень, заключения, висновків, практичних рекомендацій, списку літератури, який на-

лічує 241 джерело. Дисертація ілюстрована 35 таблицями та 12 малюнками.

Декларація конкретного особистого внеску у розробку наукових результатів, що виносяться на захист. Автор дисертації самостійно проводила обстеження, лікування хворих та статистичну обробку результатів дослідження. Обстеження хворих проводилось на клінічній базі кафедри ендокринології у Київському міському клінічному ендокринологічному диспансері та лабораторії гастроімунології науково-дослідного лабораторного центру Національного медичного університету (завідувач — к. б. н., ст. н. сп. Бичкова Н. Г.).

ЗЛ\ІСТ РОБОТИ

Методи дослідження. Імунологічне обстеження проводилось за вимогами ВООЗ, 1988. Воно включало в себе кількісну оцінку Т- і В-снстем імунітету методом Е- та ЕЛС-розеткоутворенпя, вивчення їх функціональної активності за допомогою реакції блпсі-трансформації лімфоцитів та визначення рівня імуноглобулінів сироватки крові, вивчення факторів неспецифічної резистентності шляхом визначення бактерицидної та метаболічної активності по-ліморфноядерних лейкоцитів (ПЯЛ).

Кількісну оцінку Т- і В-систем імунітету проводили за мікро-методом, розробленим Бнчковою Н. Г., 1981.

Поряд з визначенням загальної кількості Е-РУК проводили підрахунок активних Т-лімфоцитів Е-РУК (Horowitz S. та співавт., 1975), а також субпопуляцін Т-лімфоцнтів, що розрізнялися по чутливості до теофіліну. .

Функціональну активність Т-лімфоцитів оцінювали по реакції бласттрансформації лімфоцитів (РБТЛ) з неспецифічним міто-геном фіюгемаїтлютиніном (ФГА) за методом Bach J. F., 19G3 у мікромодпфікації Копелян І. І., Грнгор’євої М. П., 1972, та Чер-

нушенко К. Ф., Когосової Л. С., 1978. Для стимуляції Т-лімфоци-тів використовували ФГА фірми «Wellcome» (Англія). До 1 мл культури лімфоцитів додавали 0,01 мл препарату. Ця підібрана доза давала максимальний стимулюючий ефект. При оцінці реакції використовували морфологічний метод, проводячи підрахунок бластиих клітин у відсотках до загальної кількості підрахованих лімфоцитів.

Оцінку функціонального стану В-системи імунітету проводили, визначаючи рівень основних класів імуноглобулінів сироватки методом простої радіальної імунодифузії по Mancini G., 1965. Для постановки реакції використовували кролячі моноспецифічні анти-сироватки і стандарти імуноглобулінів з комерційного комплекту фірми «Sevac» (Чехія).

Оцінку стану неспецифічної резистентності організму проводили за допомогою визначення фагоцитарної та метаболічної активності ПЯЛ. Фагоцитарну активність лейкоцитів визначали за методом Чернушепко К. Ф. та співавт., 1978, НСТ-тест за методом Park.

Кількість секреторного імуноглобуліну А в слині визначали за допомогою методу радіальної імунодифузії в гелі. Застосовували суху діагностичну моноспецифічну сироватку проти секреторного імуноглобуліну А людини (виробництво біологічних медичних препаратів «Біомед» ім. 1. І. Мечникова, Росія).

Методи лікування. У нашій роботі використовувалися газові лазери ЛГН-НІ та ЛГ-75-І гелій-неонові, бататомодові, безперервної дії, які є джерелом когерентного, монохроматичного випромінювання з довжиною хвилі 0,632 мкм, потужністю лазерного випромінювання 25 мВт. .

За допомогою цих апаратів застосовувались два методи лікування: ВЛОК та лазеропунктура. __

Для БЛОК використовували кварцевий світловод КП 400, довжиною в 1 м, що вводився у ліктьову вену за допомогою ін’єкційної голки. Потужність на виході світловода становила 10 мВт. Тривалість одного сеансу— 10 хвилин, курс лікування 7—10 днів.

Курс лазеропунктури включав у себе 10 сеансів впливу на класичні парні точки акупунктури Езб, ИРб, ОІ4. У хворих з діабетичними ангіопатіями та нейропатіямн в схему лікування були включені ще чотири біологічно активні точки: Р2, Р:і (через день), \^4о, Уб7- Сеанси проводились кожний день з перервою у вихідні, вплив на одну точку тривав ЗО секунд, вся процедура тривала не більше 6 хвилин. Щільність потужності лазерного випромінювання становила 1,5 мВт/см2. Вищезазначені акупунктурні точки визначали методом пропорційного цуня.

Клінічна характеристика хворих. Обстежено 181 хворого на цукровий діабет. Серед хворих було 92 (50,83 %) чоловіка та 89 (49,17 %) жінок віком від 17 до 76 років.

Основну групу становили 134 (74,03 %) хворих, що страждали іисулінозалежним цукровим діабетом. Хворі на інсуліпоиезалеж-ний діабет склали меншу групу з 47 (25,97 %) чоловік.

Тривалість діабету у обстежених хворих була різною: від 6 місяців до 27 років. Так, у 6 хворих (3,31 %) діабет тривав 6—

12 місяців, у 26 хворих (14,36%)—До 5 років, у 67 (37,03 %) тривалість захворювання — від 5 до 10 років, у 46 (25,41 %) — 10—15 років, у 36 (19,89 %) — більше 15 років.

Серед 181 хворого важка форма захворювання була у 102 (56,35 %) чоловік, середня — у 79 (43,65 %). У переважної більшості хворих на 13ЦД, 85 (63,43 %). перебіг захворювання був важким, у 49 (36,57 %) чоловік — середньої важкості. Серед хворих па ІНЦД більшу групу склали хворі з середньою важкістю захворювання, ЗО (63,83 %) чоловік, а з важкою—17 (36,17%).

Більшість хворих знаходилась у стані декомпенсації (за критеріями ВООЗ). Так, 111 (82,84 %) хворих на інсулінозалежнин цукровий діабет поступили в стані декомпенсації, з них 47 (35,07 %) з кетоацндозом і лише 23 (17,16%) —у стані компенсації. З 47 хворих па іисулінопезалежнігії цукровпі'і діабет 13 (27,66 %) чоловік поступили в стані компенсації, 34 (72,34 %) — в стані декомпенсації, з них 2 (8,51 %) з кетоацндозом.

Серед обстежених хворих було виділено 4 групи хворих. Перша група хворих на ІЗЦД (82 особи) отримувала інсулінотерапію та курс лазеропунктури. Друга група хворих на ІЗЦД (52 особи) поряд з інсулінотерапією отримувала курс БЛОК.. Третя група хворих на ІНЦД (31 особа) отримувала пероральні цукрознпжую-чі препарати та курс лазеропунктури. Четверта група хворих на ІНЦД (16 осіб) поряд з пероральними цукрознижуючнмн препаратами отримувала курс БЛОК.

Контрольних груп було три. До першої контрольної групи увійшло 20 хворих па ІЗЦД, що поряд з інсуліном отримували препарати різних фармакологічних груп (ферментні препарати, що покращують травлення, гепатотропні, ангіопротектори). До другої контрольної групи увійшло 10 хворих на ІНЦД, що поряд з ие-роральнпми цукрозппжуючими препаратами отримували традиційну медикаментозну терапію. Третю контрольну групу склали 20 відносно здорових осіб.

Статистична обробка одержаних результатів проводилась загальноприйнятими методами варіаційної статистики,. що використовуються в медицині та біології. Коефіцієнти лінійної кореляції між різними показниками вираховувались за допомогою стандартної програми па комп'ютері «Турбо 86 М».

Вивчення імунного статусу хворих на ІЗЦД та ІНЦД дозволило відмітити одпонанрямленість порушень імунітету у двох групах

хворих. Характерним є значне достовірне зниження у крові хворих рівня Т-лімфоцнпв та їх субпопуляцій (активних Т-лімфоцитів та Т-хелперів), достовірне підвиїцепия у порівнянні з контролем вмісту педифереиційовапих О-лімфоцитів, дисбаланс Т-хелперпн\ та Т-супресорннх субпопуляцііі, інверсія індексу співвідношення між ними, зниження функціональної активності Т-клітпи у РБТЛ з ФГЛ, пригнічення фагоцитарної активності ПЯЛ та стимуляція їх метаболічної активності. Дані зміни більш виражені у хворих на ІЗЦД.

У двох групах хворих не виявлено достовірних змін рівнів їй;А, І«;.М та І"в по відношенню до групи відносно здорових осіб. Але рівень І<дЛ у хворих па ІЗЦД був значно нижчим, ніж у хворих па ІМІДД (Р<0,05). Якіцо у І групі (хворі на ІЗЦД) нормальніш рівень І^А фіксувався тільки у 22,3 % хворих, то у II групі (хворі на ПІЦД) —у 40,4 %, підвищений вміст (2,8—7,7 г/л) —у 15,7 % хворих па ІЗЦД та 14,9 % хворих па ІІІЦД, знижений (0,28— 1,35 г/л) —у 62,0% хворих першої групи та 44,7% другої. Концентрація у хворих на ІЗЦД була па верхній межі норми,

у хворих на ІМІДД — па нижній. Достовірної різниці між цими показниками не було. Нормальний вміст І£.М було зафіксовано у 29,3 % хворих І та 36,2 % хворих II групи, підвищений вміст (2,2—6,5 г/л) —у 25,9% хворих на ІЗЦД та 17,0% хворих па ІМІДД, зппжепий (0,12—0,88 г/л) —у 44,8% та 46,8% відповідно. Рівень І§0 у хворих двох груп був па нижній межі норми, але у хворих II групи все-таки дещо нижчим. Достовірної різниці між цими показниками зафіксовано не було. Нормальний

рівень був у 23,1 % хворих па ІЗЦД та 25,5 % хворих на

ІНЦД, підвищений вміст (15,0—27,0 г/л) —у 22,3% хворих І групи та 14,9% II групи, знижений (2,45—8,8 г/л) —54,6% та 63,8 % у І та II групах відповідно.

Крім того, у хворих па цукровий діабет визначався також рівень секреторного імуноглобуліну А в слині. Рівень Б^А корелює

із вмістом у шлунковому соці, що дає можливість судити

про стан місцевого імунітету, не виконуючи дуоденального зондування (Селюк М. М., 1992).

У хворих на ІЗЦД та ІНЦД достовірно знижений вміст 5ІдА (0,67±0,06 г/л у хворих на ІЗЦД та 0,92±0,10 г/л у хворих па ІНЦД) у порівнянні з контролем (р<0,001), хоча у хворих па ІНЦД вій значно вищий (Р<0,05).

Отримані нами дані свідчать про схожість змін імунного статусу у хворих різними типами цукрового діабету, що підтверджуються і даними інших авторів (Дєхтярьова О. С., 1983, Фролов В. М., 1994).

Водночас необхідно зазначити, що для групи хворих на ІНЦД характерно невірогідно менша кількість Т-хелперів при невірогідно більшому значенні Т-супресорів, вищий відсоток хворих з нормальним вмістом ІєА, ІєМ, більш високі (р>0,1) значення фагоцитарного індексу, метаболічної активності ПЯЛ та рівня ЗІдА слини (р<0,05) у порівнянні з показниками хворих па ІЗЦД.

Вивчення імунного статусу хворих на цукровий діабет проводилося також в залежності від тривалості захворювання. Всі хворі на ІЗЦД були розділені на три групи: у І групу увійшли хворі з тривалістю захворювання від 6 ;місяців до 5 років, у II групу—■ з тривалістю захворювання від 5 до 10 років, III групу склали хворі з тривалістю захворювання більше 10 років.

У даних групах хворих не було виявлено достовірної різниці між показниками імунологічного статусу, хоча для всіх складових Т-ланки імунітету було характерне вірогідне зниження показників у групі хворих з тривалістю до 5 років, потім вони поступово (вірогідно для показників Е-РУК та ТФР-РУК) зростали у групі

Ю

хпорих з тривалістю захворювання 5—10 років, після чого знову знижувались (недостовірно у всіх групах хворих).

Незважаючи па практично нормальний вміст імуноглобуліпів сироватки крові у трьох групах хворих, із збільшенням тривалості захворювання спостерігалося поступове (недостовірне) зниження вмісту IgA, IgG та поглиблення імунологічного дисбалансу за рахунок зменшення відсотку хворих з нормальним вмістом сироваткових імуноглобуліпів.

По мірі наростання давності захворювання знижувалася фагоцитарна активність ПЯЛ та зростав їх кисеиьзалежппй метаболізм за даними НСТ-тесту (різндця між показниками І та III груп достовірна) .

Достовірної різниці між показниками SIgА слнпп у трьох групах хворих не зафіксовано, хоча можна відмітити поступове зниження рівня SIgA із збільшенням тривалості захворювання.

У хворих па ІЗЦД вивчався вплив декомпенсації вуглеводного обміну та кетоацндозу па імунний статус. Відмічено, що декомпенсація і особливо кетоацидоз дещо, хоча і недостовірно поглиблюють вторинну Т-клітинну імунну недостатність, дисімуноглобу-ліпемію та зниження рівня SIgA.

Таким чином, виявлені нами зміни імунітету знаходяться в контексті сучасних уявлень про його роль у патогенезі цукрового діабету (Жук Е. А. та співавт., 1995, Larkin J. G. та співавт., 1985) та обгрунтовують необхідність корекції цих зрушень у процесі лікування цукрового діабету.

Ми використали два методи лазеротерапії — лазеропунктуру та БЛОК. Динаміку вмісту Т-, В- та О-лімфоцитів крові у хворих на ІЗЦД під впливом різних методів лікування представлено у таблиці 1. Під впливом лазеропунктури достовірно зросли показники відносного та абсолютного вмісту Е-РУК, хоча показників

Вміст Т-, В- та О-лімфоцитів у крові хворих на ІЗЦД під впливом лазеропунктури, ВЛОК та традиційної фармакотерапії

Групи обстежуваних Кількість хворих Статнстлч-' ний показник Е-РУК ЕАС-РУК 0-лім( )ОЦИТИ

відносний (%) абсолютний (X Ю9/л) відносний (%) абсолют- ний (ХЮ9/л) відносний (%) абсолют- ний (ХЮ9/л)

До лікування лазеропункт. 82 Ліміті 22,4± 1,77 0,48±0,036 24,1 ±2,16 0,52+0,05 53,5+4,31 1,15+0,07

Рі <0,001 <0,001 >0,1 >0,1 <0,001 <0,001 0,94+0,06

Після лазеропунктури 81 М+т 30,7+2,34 0,67±0,05 26,6± 1,48 0,58±0.07 42,7±3,93

Рі <0,005 <0,005 >0,1 >0,1 <0,001 А Л о © о’о сл^ о

Р2 <0,001 <0,001 0,45±0,05 >0,1 .>0,1 >0,1

До лікування ВЛОК 52 М±гп 20,3+ 1,98 23,7+1,76 0,52±0,048 56,0>3,32 1,23±0,13

Р, <0,001 <0,001 >0,1 >0,1 <0,001 <0,001

Після ВЛОК 48 ' Л1+т 32,4±3,12 0,68+0,06 25,3±2,04 0,53±0,08 42,3±3,,95 0,89±0,09

Рі <0,05 <0,05 >0,1 >0,1 >0,1 <0,001 <0,001

Р2 <0,001 <0,001 >0,1 <0,001 <0,05

Рз >0,1 >0,1 >0,1 >0,1 >0,1 >0,1

До лікування траднц. фар-макотер. 20 М+т 19,8+2,15 0,43+0,04 24,9+2,16 0,55±0,04 55,3±4,84 1,21 ±0,09

Р. <0,001 <0,001 >0,1 >0,1 <0,001 <0,00!

Після традид. фармакотср. 20 М+т 23,2+2,20 >0,1 0,49±0,05 25,8+3,0 0,54±0,05 51,0+3,9 1.07+0.07

Р2 >0,1 >0,1 >0,1 >0,1 >0,1

Здорові . 20 М+т 46,0±5,92 0,97+0,12 28,0+3,29 0,59+0,07 26,0±2,71 0,55±0,04

Примітка: Рі—достовірність різниці між показниками обстежуваної групи та групи відносно здорових осіб; Р2 — достовірність різниці між показниками до та після лікування;

Р3 — достовірність різниці між показниками після лікування лазеропунктурою та БЛОК.

відносно здорових осіб поїш не досягліг. Аналогічні дані отримано під впливом БЛОК-

Кількість В-лімфоцитіи під впливом двох методів лікування достовірно не змінилася, до та після лікування вона відповідала нормі.

Під впливом БЛОК спостерігалося достовірне зменшення абсолютної та відносної кількості ііедиференційоваїїих О-лімфоцптів, під впливом лазеропуиктури достовірно зменшилася тільки абсолютна кількість О-лімфоцитів. Після лікування різними методами дані показники не досягли рівня відносно здорових осіб.

У результаті проведеної традиційної фармакотерапії достовірної різниці між показниками кількості Е-РУК, ЕАС-РУК та 0-лімфоцитів до та після лікування не зафіксовано.

У таблиці 2 показані зміни основних імунорегуляторпнх суб-популяцін лімфоцитів у хворих на ІЗіЦД під впливом різних методів лікування. Абсолютна та відносна кількість активних Т-лім-фоцитів достовірно зросла під впливом обох методів лікування та досягла рівня відносно здорових осіб.

Під впливом лазеропуиктури та БЛОК майже па 50 % зріс абсолютний та відносний вміст субпопуляції ТФР-РУК, то може поряд із збільшенням активних Т-лімфоцптів свідчити про відновлення рецепторного апарату та посилення здатності організму до імунної відповіді під впливом лазеротерапії, оскільки субпопу-ляція Т-хелперів виступає як помічник в реакціях клітинного та гуморального імунітету.

Під впливом лазеропуиктури та' БЛОК, достовірно зріс відносний та абсолютний вміст ТФЧ-РУК, хоча рівня відносно здорових осіб під впливом лазеропуиктури він не досяг па відміну від

БЛОК.

Як показали наші дані, традиційна фармакотерапія на рівень

Показники основних імунорегуляторпнх субпопуляцій у крові хворих на ІЗЦД під впливом лазеропуиктури,

БЛОК та традиційної фармакотерапії

Групи обстежуваних Кількість хворих Статистич- ний показник Еа-РУК ТФР-РУК ТФЧ-РУК

відносний (%) абсолют- ний (ХЮ9/л) відносний (%) абсолют- ний (ХЮ9/л) відносний (%) абсолютний (X Ю9/л)

До лікування лазеропункт. 82 Л1±т 17,4±1,49 0,37±0,04 13,0±1,15 0,28+0,03 9,4+0,79 0,20±0,02

Р. <0,001 <0,001 <0,001 <0,001 <0,001 <0,001

Після лазе-ропунктури 79 М±т 24,4±2,17 0,53±0,05 18,6±0,92 <0,001 0,41 ±0,03 <о7ооі 12,1+0,54 0,26+0,02

Р. >0,1 >0,1 <0,05 = 0,05

Р2 <0,001 <0,005 <0,001 11,8± 1,33 <0,001 <0,001 <0,05

До лікування БЛОК 52 М±т 16,9+1,48 0,37±0,04 0,26±0,03 8,5±0,92 0,19+0,02

Р, <0,001 <0,001 <0,001 <0,001 <0,001 <0,001

Після БЛОК 48 М±т 26,7±2,85 0,56±0,07 19,5+2,14 <0,05 0,41 ±0,04 12,8±1,33 0,27±0,03

Р, >0,1 >0,1 <0,001 >0,1 >0.1

Рг <0,001 <0,005 <0,001 <0,001 ' >0,Т <0,001 <0,05

Рз >0,1 >0,1 >0,1 >0,1 ~ >0,1

До лікування традиц. фар-макотер. 18 М±т 17,9+1,51 0,39±0,33 10.9+1,0 0,24±0,04 8,9+0,03 0,2 ±0,02

Р1 <0,001 <0,001 <0,001 <0,001 <0,001 <0,001

Після традиц. фармакотер. 18 М±т 13,5±1,63 0,40±0,04 13,1±1,І6 0,28±0,03 10,9±0,93 0,21 ±0,03

Р3 >0,1 >0,1 >0,1 >0,1 >0,1 >0,1

Здорові 20 М±т 27,1 ±3,08 0,57±0,06 29,7±4,05 0,63±0,06 16^3± 1,90 0.35±0,04 ,

Примітка: Р|—достовірність різниці між показниками обстежуваної групи та грунн відносно здорових осіб; Рг — достовірність різниці між показниками до та після лікування;

Р3 — достовірність різниці між показниками після лікування лазеропунктурою та БЛОК.

Еа-РУК, ТФР-РУК та ТФЧ-РУК достовірно не впливала.

Функціональна активність Т- та .В-лімфоцитів у хворих на ІЗЦД під впливом різних методів лікування відображена у таблиці 3. Під впливом лазеропунктури та ВЛОІ< достовірно зросла функціональна активність Т-лімфоцитів па 32,4 % та 38,1 % відповідно, що випливає з РБТЛ з ФГА, хоча рівня відносно здорових людей вона не досягла. Достовірних змін даного показника під впливом традиційної фармакотерапії не зафіксовано.

Рівень імуноглобулінів А, Д\, О сироватки до та після лікування відповідав нормі (Р>0,1) - Але, якщо розглянути відсоток хворих з нормальним, підвищеним та зниженим вмістом імуио-глобулінів сироватки, то ми побачимо значне зростання відсотку хворих з нормальним вмістом ІдА, ІдМ та після проведених курсів лазеропунктури та БЛОК, а під впливом традиційної фармакотерапії такої тенденції не було.

Динаміка показників фагоцитарної та метаболічної активності ПЯЛ у хворих на ІЗЦД під впливом лазерної терапії представлена у таблиці 3. Під впливом лазеропунктури та БЛОК, як показали отримані нами дані, достовірно знижувався, наближаючись до норми, спонтанний НСТ-тест (Р<0,05) па 23,1 % та 22,9 % відповідно, зріс фагоцитарний індекс (Р<0,05), і хоча норми він не досяг, проте достовірної різниці між показниками після лікування та групою відносно здорових людей не виявлено (Р>0,1). Під впливом традиційної фармакотерапії достовірних змін показників фагоцитарної та метаболічної активності ПЯЛ не зафіксовано (Р>0,1), рівень НСТ-тесту знизився лише на 4,8 %, а фагоцитарний індекс зріс всього на 4,3 %.

Лазеропунктура та БЛОК на відміну від традиційної терапії призводить до достовірного підвищення рівня ЗІдА слини: при застосуванні лазеропунктури — на 39,7%, БЛОК — на 20,0%,

Порівняльна ефективність лазеропунктури та БЛОК у хворих на 13ЦД та 1НЦД

(М±т)

Імунологічні показники ІЗЦД ІНЦД Здорові (п = 20)

лазеропунктура (-1)' БЛОК Нт) лазеропунктура (»4) БЛОК («-&)

РБТЛ з ФГА, % 35,86±3,11 * 47,43^4,30 33,14+2,97 * 45,71+3,06 33,95+3,16* 49,72+5,45 36,52±2,76 * 53,03+4,82 79,81+8,74

г/л 11,3+1,05 1 Ї9± 1,04 10,1+0,92 9,3+0,96 10,5+Сі 7 10,1 + 1,04 12,5+1,38 ■

12,3+1,41 12,0+1,00

ІйА, г/л 1,03+0,22 1,85+0,37 1,90+0,43 2,30+0,21 2,41+0,22 2,0+0,24

1,83+0,15 2,07+0,13 2,18+0,16

ІйМ, г/л 1,27+0,10 1,30±0,13 "1,41+0,38 0,94 + 0,07 1,06+0,10 1,21 + 0,14

1,22+0,15 1,15+0,12 1,18+0,12

БІеА, г/л 0,68+0,04 * 0,70+0,05 * "0,84 + 0,04 0,90±0,05 * 0,94 + 0,04 * ' 1,4 + 0,06

0,95+0,07 1,16+0,08 1,08+0,05

НСТ-тест, % 60,3±5,27 * 46^4+4,09 63,2+5,22 * 48.7rh4.36 63,8+5,22 * 50,2+4,10 • 68,5+4,83 * 55,0+3,95 42,0+3,83

Фагоцитарний індекс, % 50,2+3,89 * 48,7+3,46* 52,1+3,0 * 53,1+3,11 * 63,7+4,02 69,3+6,50

63,6+5.20 61,8+5,21 62,8+4,31

Пр имітка: п числівнику — дамі до лікування, в знаменнику — після лікування; п — кількість обстежених хворих;

* — вірогідність різниці показників у хворих на ІЗЦД та ІНЦД при лікуванні різними методами (лазеропунктурою та БЛОК).

традиційної терапії — на 11,9 % (таблиця 3).

У хворих па ІНЦД під впливом обох методів лікування зросла відносна та абсолютна кількість імунокомпетентних клітин, нормалізувалась їх- функціональна активність, зменшився дисбаланс між Т-хелперами та Т-супресорамн, нормалізувався кисеньзалежний метаболізм ПЯЛ за даними ІІСТ-тесту та покращилися поглипаль-на та переварювальні функції фагоцитів. Крім того, під впливом лазеропунктури вірогідно зріс показник секреторного І^А слини па 28,9%, під впливом БЛОК — на 1*1,9%. Під впливом традиційної терапії достовірних змін не виявлено.

Таким чином, проведені памп дослідження показали, що обидва методи на відміну від традиційної фармакотерапії справляють виражений імунокорпгуючпіі вплив на показники клітинного та гуморального імунітету, а також неспецифічних факторів захисту, що корелює з покращенням клінічного стану хворих.

У результаті проведеного курсу лікування БЛОК було досягнуто покращення стану у 72,7 % хворих, під впливом лазеропупк-турн — у 69,2 %• У 4 хворих, що становить 5,2 % під час лікування БЛОК виник кетоациДоз, що змусило перервати курс лікування. У одного хворого, який проходив курс лікування лазеропунктурою посилився біль у шлунку, що також змусило перервати курс лікування.

У більшості хворих, які одержували лазеротерапію відмічалось покращення загального стану: зменшення слабкості, сонливості, головного болю, запаморочення, з’явилась бадьорість, зменшились біль у шлунку, правому підребер'ї, гіркота у роті, печія. Крім того, у хворих з діабетичними ангіоиатіями та ненропатіямп зменшились біль у ногах, заніміння стоп, рідше турбували судоми, швидше гоїлись трофічні виразки па стопах. У 7 хворих, що становить 9,1 % зменшилась доза інсуліну па 10—16 ОД.

Отже, лазеропунктура та БЛОК у хворих на цукровий діабет має значну клінічну ефективність, сприяючи ліквідації або зменшенню клінічних проявів, його ускладнень та супутніх захворювань, прискорюючи терміни компенсації на фоні зниженої дози інсуліну у хворих на ІЗЦД.

Одним із завдань, поставлених у ході дослідження, була розробка оптимальних курсових схем застосування лазеропунктури та БЛОК з метою імунокорекції у хворих на цукровий діабет. У зв’язку з цим при проведенні курсу лазеропунктури та БЛОК у ЗО хворих вивчали динаміку імунологічних показників після 3, 5, 7, 10 сеансів та через місяць після лікування.

Під впливом лазеропунктури вже після 5-го сеансу спостерігалася тенденція до зростання кількості Е-РУК та достовірно зросла кількість Еа-РУК. Після 7-го сеансу достовірно збільшилася кількість Е-РУК, ТФР-РУК та ТФЧ-РУК, помічена тенденція до нормалізації показника О-лімфоцитів. Після 10-го сеансу кількість ТФР-РУК практично досягла норми, нормалізувався імунорегу-ляторшій індекс, відновилася фагоцитарна активність та метаболічна активність іПЯЛ. Разом з тим, спостереження в катамнезі дозволили виявити через 1 місяць після закінчення лікування тенденцію до зниження показників Т-клітннного імунітету, зменшення показників фагоцитарної активності ПЯЛ, що відображає нестійкий характер імунокорнгуючого впливу лазеропунктури і свідчить про необхідність повторного проведення курсу лікування.

Після 5-го сеансу БЛОК достовірно зросла відносна та абсолютна кількість Е-РУК, Еа-РУК, ТФР-РУК та ТФЧ-РУК. Після 7-го сеансу продовжувала зростати кількість Е-РУК, рівень Еа-РУК, ТФЧ-РУК практично досяг норми, достовірно знизився показник абсолютної та відносної кількості О-лімфоцитів, відновилася фагоцитарна активність та метаболічна активність ПЯЛ.

Після 10-го сеансу спостерігалася тенденція до зниження показників Т-клітннного імунітету, зменшення показників фагоцитарної активності ПЯЛ, що може свідчити про перевагу семиденного курсу БЛОК. Спостереження в катамнезі дозволили зробити висновок про нестійкість імунокоригуючої дії БЛОК.

На основі вищезазначеного, нами була запропонована методика лазеропунктури, що включає 10 сеансів впливу на парні БАТ Езб, ИРбі ОІ4 по ЗО секунд на кожну та методика БЛОК, що включає 7 сеансів по 10 хвилин кожний. Враховуючи тенденцію до зниження імунологічних показників, що спостерігалася в катамнезі, встановлена необхідність в проведенні 5-ти додаткових сеансів лазеропунктури та 3-х сеансів БЛОК через 1 місяць після основного курсу.

Результати проведених досліджень дозволили дати об’єктивну оцінку методів лазеротерапії, визначити їх імунокорнгуючу дію, розробити оптимальні методики БЛОК та лазеропунктури при цукровому діабеті. Крім того, лазеротерапія має ряд переваг поріїз-няно'з традиційними методами лікування цукрового діабету: 1) лазеропунктура та БЛОК не викликають ускладнень, характерних для фармакотерапії; 2) метод лазеропунктури неінвазивний, адже дія напрямлена на поверхню шкіри — БАТ і дозволяє уникнути парентерального зараження вірусним гепатитом, СНІДом та іншими інфекціями; 3) методи економічно вигідні, прості для хворого та лікаря, можуть застосовуватись в амбулаторній практиці для лікування хворих на цукровий діабет.

ВИСНОВКИ

1. У хворих на ІЗЦД та ІНЦД спостерігаються порушення імунологічної реактивності, що полягають у формуванні вторинного Т-клітииного імулодефіциту, дисбалансі імуноглобулінів сироватки крові, у пригніченні неспецифічних факторів захисту. Дані зміни

більш виражені у хворих на ІЗЦД. Найбільш інформативними показниками, що відображають важкість імунологічних зрушень, є рівень активних Т-лімфоцитів та Т-хелперів крові.

2. Для хворих на ІЗЦД та 1НЦД характерне зниження рівня секреторного ІдА слини, що підтверджує значні порушення в системі імунітету. Дані зміни більш характерні для хворих на ІЗЦД. Рівень Э1дА слини не залежить від тривалості захворювання, але має тенденцію до зниження при кетоацидозі.

3. Традиційна фармакотерапія не виявляє достатньої імуноко-ригуючої дії на показники імунного статусу у хворих на цукровий діабет.

4. БЛОК, та лазеропунктура мають виражений імунокоригую-чий вилив, що є одним із механізмів їх лікувальної дії при цукровому діабеті. У результаті використання лазеротерапії покращуються показники клітинного та гуморального імунітету, неспецифічних факторів захисту, що допомагає підвищенню резистентності організму хворих.

5. Лазеропунктура та БЛОК підвищують рівень секреторного

ІдА слини у хворих на ІЗЦД та ІНЦД. Кращі результати досягнуто під впливом лазероиупктури. • '

6. Лазеротерапін покращує не тільки безпосередні, але й віддалені результати лікування, у зв’язку з чим може бути рекомендована для широкого застосування у клінічній та амбулаторній практиці.

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

1. Хворим на ІЗЦД та ІНЦД показане застосування БЛОК та лазеропунктурп для корекції імунних зрушень та підвищення ефективності лікування па етапах комплексної терапії.

2. З метою корекції порушень у системі місцевого імунітету у хворих па цукровий діабет показане застосування лазеропунктурп.

3. У лікуванні цукрового діабету використовують пизькоенер-гетичне геліп-неонове лазерне випромінювання з довжиною хвилі 0,632 мкм, потужністю на виході світловода 10 мВт для ВЛОК та щільністю потужності 1,5 мВт/см2 для лазеропунктурн. Найбільш ефективною схемою лікування є призначення 10 сеансів лазеро-пунктури при тривалості 1 сеансу не більше 6 хвилин та 7 сеансів ВЛОК з тривалістю 1 сеансу 10 хвилин. З метою покращення віддалених результатів необхідно провести 5 додаткових сеансів лазеропунктурн та 3 сеанси ВЛОК через 1 місяць після основного курсу.

ПЕРЕЛІК ПУБЛІКАЦІЙ ПО ТЕМІ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Імупокорекція внутрішньовенним лазерним опроміненням крові у хворих на цукровий діабет//Клінічна патофізіологія, клініка, діагностика та лікування ендокринних захворювань: Матеріали науково-практичної конференції, присвяченої 60-річчю Вінницького державного медичного університету (з міжнародною участю). Вінниця, березень, 1995 р., с. 41.

2. Лазеропунктура та імунітет у хворих па цукровий діабет// Клінічна патофізіологія, клініка, діагностика та лікування ендокринних захворювань: Матеріали науково-практичної конференції, присвяченої 60-річчю Вінницького державного медичного університету (з міжнародною участю). Вінниця, березень, 1995 р., с. 42.

3. Лазерна терапія як імунокоригуючий метод у хворих на цукровий діабет//Український журнал медичної техніки і технології, 1995 р„ № 3, с. 45—48.

АННОТАЦИЯ

Михальчишин Г. П. Влияние лазерной терапии па иммунный статус больных сахарным диабетом.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.13 — эндокринология медицин-

ская, Институт эндокринологии и обмена веществ им. В. П. Ко-миссареико, Киев, 1996.

Проведено комплексное исследование клеточного и гуморального иммунитета у больных сахарным диабетом. Установлено, что у больных ИЗСД и ИНСД наряду с Т-клеточным иммунодефицитом отмечается дисбаланс иммуноглобулинов сыворотки крови и снижение уровня секреторного иммуноглобулина Л слюны.

Изучалась эффективность низкоэнергетнческого гелий-неоиово-го лазерного воздействия (лазеропунктура, БЛОК) в комплексной терапии сахарного диабета. Установлено, что лазеропунктура и БЛОК имеют выраженное нммунокоррегнрующее влияние, что проявляется улучшением показателей клеточного, гуморального иммунитета, неспецифпческих факторов резистентности, повышением уровня секреторного иммуноглобулина А в слюне. Кроме того, лазерная терапия улучшает течение сахарного диабета, ускоряет достижение компенсации. ■

В работе разработаны наиболее эффективные схемы использования лазеропунктури и БЛОК. 1

ANNOTATION

MikhaUcli'ishin G. P. Effect oi Laser Therapy on Immune Status of Patients Suffering from Diabetes Mellilus.

The Dissertation Thesis submitted for the Scientific Degree of Ph. D. (Medicine) in the Speciality 14.01.13 — Medical Endocrinology, the Institute of Endocrinology and Metabolism named after V. P. Komissarenko, Kiev. 1996.

A complex investigation of cellular and humoral immunity in patients suffering from diabetes mellitus has been carried out. The patients sufering from insulin-dependent (IDDM) and isulin-inde-pendent diabetes mellitus (IIDM) were found alongside with T-cel-lular immunodeficiency as manifesting blood serum immunoglobu-

lins disbalance and saliva secretory immunoglobuline A level decrease.

The efficiency of low-energy helium-neon laser impact (lasero-puncture, intravenous laser blood irradiation) and diabetes mellitus complex therapy was estimated. The laseropuncture and intravenous laser blood irradiation were determined to have a pronounced im-munocorrecting effect, displayed in improving some indices of cellular, humoral immunity, resistence non-specific factors, saliva secretory immunoglobulin A level increase. Besides, the laser therapy improves diabetes mellitus proceeding, eccelerates the compensation achievement.

In the work the most effective schemes of laseropuncture and intravenous laser blood irradiation applications have been developed.

Ключо1и слова: внутршшьовенне лазерпе опром¡пення KpoDi, ¡мупшш статус, лазеропунктура, цукровин д!абет.