Автореферат и диссертация по медицине (14.01.11) на тему:Состояние сердечно-сосудистой системы и гормонально-адаптационные реакции у лиц, подвергшихся воздействиюионизирующего излучения

Р Г 5 ОД 2 0 їШ 1397 "

ХАРКІВСЬКИЙ державшій ліедичний університет

На правах рукопису

КРАВЧУН Нонна Олександрівна

СТАН СЕРЦЕВО-СУДИННОЇ СИСТЕМИ ТА ГОРМОНАЛЬНО-АДАПТАЦІЙНІ РЕАКЦІЇ У ОСІБ, НКІ ЗАЗНАЛИ ВПЛИВУ ВИПРОМІНЮВАННЯ

14.01.11 — кардіологія 14.01.13 — ендокринологія

АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук

ХАРКІВ 1997

08891220

Роботу викопано в Українському науково-дослідному інституті фар. макотерапії ендокринних захворювань, м- Харків

Наукові керівники — доктор медичних наук, професор ВЛАСЕНКО Михайло Антонович

академік АНТКУ, кандидат медичних наук, доцент

НАТАРОВ Валерій Володимирович

Офіційні опоненти — член-кореспондент МАКНС, доктор медичних наук, професор ЛАТОГУЗ Іван Кіндратович

доктор медичних наук, професор ОЛІЙНИК Валерій Анатолійович

Провідна установа — Український науково-дослідний інститут кардіології і.м. академіка М. Д. Стражеска

УЗ

>3 0

Захікт відбудеться р. о/Л. годині

на засіданні спеціалізований! вчеі/ої ради Д 02.38.02 при Харківському державному медичному університеті за адресою: 310022, пр. Леніна, 4

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Харківського державного медичного університету (м. Харків, пр. Леніна, 4).

Аііїоргферзт розіслано ' ' ' —3 1997 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, кандидат медичних наук

Л. І. ОВЧАРЕНКО

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність і ступінь дослідження теми

Вивчення структури захворюваності у осіб, що приймали участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, свідчить про наявність особливостей патологічних проявів, які виникли під час дії на організм людини малих доз опромінення [О. М. Коваленко, 1990;

Н. І. Афанасьева, Г. І. Ткаченко, С. І. Родзильсысий, О. N1. Астап’с-ва, 1993]. Проявом таких змін є збільшення частоти захворювань щитовидної залози, вегетосудинної дистонії,, патології органів травлення, маніфестації коронарної недостатності, не пов’язаної з локальним ураженням коронарних артерій атеросклерозом [Т. В. Азізова, М. В. Суміна, О. В. Мусаткова, 1993; В. І. Бацюрко, 1995; О. М. Коваленко, 1990—1996: В. А. Олійник, 1996].

До особливостей перебігу вегетосудинної дистонії, що виникає у осіб внаслідок іонізуючої радіації, слід віднести наявність симпато-адреналових і судинних пароксизмів і синкопальних станів, цефалгіч-них, астенічних і лікворно-гіпертензійних синдромів [О. М. Коваленко, В. А. Сушко, М. І. Федірко, 1992; О. М. Коваленко, І. Г. Халявка, JI. М. Овсянникова, 1996]. Указані порушення розглядаються як прояви неспецифічного радіаційного синдрому, що створює сприятливий грунт для розвитку відносно стійких функціональних розладів або переходу їх у патологічний стан [Матеріали конференцій та симпозиумов: “Підсумки оцінки аварії на Чорнобильській АЕС”, 1991, “Чорнобиль і здоров’я населення”, 1993; “Nagasaki Symposium on Chernobyl Update and Future”, 1994; “Child Health 2000”, “The radio -logical conseguences of the Chernobyl accident”, 1996]. Під час дослідження стану вегетативної нервової системи при нереброваскулярних кризах у чоловіків віком 20—40 років, які приймали участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, виявлено сполучення підвищеного вегетативного тонусу з симпатиковою направленістю та схильністю до ге-нералізованих форм реагування, що вказувало на зміни цілісної інтегративної функції мозку [Л. Л. Войтик, 1991] та розвитку церебро-васкулярної недостатності [Н. Ф. Іваницька, 1992]. Остання частіше розвивалась у людей з вираженими вегетативними кризами,

а дисцнркуляторна дистонія бистро прогресувала, приводячи до соціальної дезадаптації [І. С. Зозуля, Н. Є. Поліщук, 1995]. Такі зміни супроводжувались тенденцією гальмування секреції гормонів, що забезпечують реакцію напруження, зокрема секреції гіпофізарних і стероїдних гормонів в умовах адренергійної стимуляції. У цих осіб відмінено також підвищення особистісної тривожності, емоційної нестійкості, високий рівень психоемоційної напруженості під час вивчення станів вищих психічних функцій, зниження рівня соціально-психічної адаптації, розумової працездатності [А. І. Нягу, 1991]. У зв’язку з частим поєднанням неврологічної та судинної патології у осіб, які приймали участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, і безпосередньою участю нейроендокринних механізмів у реалізації патологічних порушень, що справляють вплив на регуляторні процеси в судинній та нервовій системі, важливого значення набувають дослідження функціонального стану нейроендокринної системи, зокрема стану щитовидної залози та наднирників. Спільність функціональної дії гіпофізарно-тиреоїд-ної та гіпофізарно-надниркової системи у процесах адаптації, вплив етнологічних факторів (ізотопів йоду, цезію та стронцію) на указані системи, дані, що свідчать про порушення регуляторних механізмів нейроендокринної системи, і обумовили актуальність цього дослідження. •

Мета і задачі дослідження

Метою досліджетія є вивчення стану серцево-судинної системи та змінювань нейроендокринної системи регуляції адаптивних реакції} ' (щитовидної залози та гіпоталамо-гіиофізарно-надниркової системи) у осіб, що приймали ууясть у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС через 5—10 років після отримання променевого впливу.

Основні задачі дослідження: '

1. Вивчити стан скоротної функції міокарда у осіб, що приймали участь у ліквідації наслідив аварії на ЧАЕС.

- 2. Визначити функціональний стан щитовидної залози та гіпофі-

зарно-тиреоїдннх взаємодій по дослідженню рівня гринодтироніну, тироксину, функціональної проби з піроліберином, гуморального иротитиреощного імунітету га деяких показників клітинного імунітету.

3. Вивчити гіпоталамо-гіпофізарно-надниркові функціональні можливості на підставі визначення в крові АКТГ і кортизолу, екскреції з сечею 17-ОКС до та після проби з АКТГ й інсуліновою гіпо-гликемією.

4. Вивчити стан симпатоадреналової системи за даними екскреції з сечею катехоламінів і ваніліл-мигдалевої кислоти.

5. З урахуванням виявлених серцево-судинних і гормональних порушень розробити найбільш раціональні схеми лікування та профілактики цих порушень.

Наукова новизна дослідження

У результаті проведених досліджень у осіб, що постраждали від радіаційного опромінювання:

встановлено наявність прогресуючого ураження серцево-судинної системи н вигляді міокардіодистрофії, ехокардіографічними показниками якої є дилатація порожнин серця;

виявлено, що зміни щитовидної залози відбуваються в вигляді її дифузного збільшення, а також деякого дисбалансу вмісіу тиреоїдних гормонів: підвищення трийодтироніну та зниження тироксину;

виявлено тенденцію до зниження функціонального стану щитовидної залози;

доведено підсилення аутоімунних антитирео'ідних процесів з наростанням антитіл до тироглобуліну та мікросомальному антигену та порушенням клітинного імунітету;

встановлено зниження адаптаційних можливостей гігюфпарію-надниркової системи;

визначено шляхи медикаментозної лікувальної дії піл час серцево-судинних і гормональних порушень.

Практичне значення робота

1. Серед ліквідаторів наслідків аварії виділено осіб, у яких маг місце міокардіодистрофія, артеріальна гіпертензія м порушення ритму серцевої діяльності.

З

2. Доведено ефективність застосування препаратів з групи

інгібіторів ангіотензин-перетворюючого ферменту засобів, які впливають на тканинний обмін і покращують функцію ендотелію для корекції судинних і гормональних порушень, що може бути підставою для розробки цілеспрямованих терапевтичних заходів. .

3. Показано доцільність проведення в ліквідаторів наслідків аварії на ЧАЕС ультразвукового дослідження серця та щитовидної залози, а також визначення в них рівня тиреоїдних гормонів і кортизолу.

Упровадженая результатів дослідження в практику охорони, здорові. Результати наукових досліджень упроваджено: в клініці Українського науково-дослідного інституту фармакології ендокринних захворювань, Інституті терапії АМН України,- 26-й та 27-й клінічних лікарнях м. Харкова. .

Публікації. За темою дисертації опубліковано 8 наукових робіт.

Апробація роботи. Основні положення дисертації обговорено на клінічній конференції Українського НДІ фармакотерапії ендокринних захворювань спільно з кафедрою ендокринології Харківського інституту удосконалення лікарів (жовтень 1996 р.). Матеріали дисертації доповідались на республіканській науково-практичній конференції “Проблеми діагностики та лікування захворювань щитовидної залози” (1993), науково-практичної конференції “Сучасні проблеми клінічної ендокринології” (1993), науковій конференції, присвяченій 75-річчю від дня створення Українського НДІ фармакотерапії ендокринних захворювань (1994), засіданні Харківського наукового медичного товариства ендокринологів (1994), на науково-практичній конференції “Науково-медичні аспекти наслідків, аварії на ЧАЕС: підсумки 8-річного обстеження, лікування та моніторингу ліквідаторів аварії та населення України” (1994), II з'їзді радіобіологів України (1995).

Обсяг і структура роботи. Дисертація надрукована на 211 сторінках машинопису і складається зі вступу, огляду літератури, матеріалів і методів дослідження, 4 глав власних досліджень, закінчення та висновків. Список літератури включає 264 джерела вітчизняній і зарубіжних авторів. Робота ілюстрована 22 рисунками та 34 таблицями. ■ . .

Декларація особистого вкладу дисертанта. У період виконання роботи дисертант працювала науковим співробітником відділення

патології щитовидної залози Українського НДІ фармакотерапії ендокринних захворювань, а також консультантом-ендокринологом в Інституті терапії АМН України, проводила інтенсивну наукову та лікувальну роботу. Дисертант особисто здійснювала підбір тематичних хворих, забезпечувала їх всебічне обслідування, включаючи ехокардіо-графічне та гормональне. Самостійно провадила оцінку отриманих клінічних, гормональних і ехокардіографічних даних обслідування. Дисертантом призначувалась диференційна терапія та проводився контроль за ефективністю лікування. Автором особисто сформульовані всі положення та висновки дисертації.

ЗМІСТ РОБОТИ Клінічна характеристика обслідуваних

Об’єктом дослідження були 342 учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, що перебували на стаціонарному обслідуванні та лікуванні в клініці Українського науково-дослідного інституту фармакотерапії ендокринних захворювань. ч

Чоловіків було 281 (82 %), жінок 61 (18 %). Вік був у межах 18— 55 років, переважно 25—40 років, і складав у середньому' 36.7±1,4 роки. Переважна більшість обслідуваних перебувала в зоні радіації в перші місяці після аварії (70 %), 20 % — у 1987 р. та 10 % — у наступні роки. Доза опромінення була вказана у більшості хворих і склала у середньому 0,15±0,016 Гр. Під час аналізу обслідуваних по роках з 1990 до 1996 рр. найбільшу кількість ліквідаторів було обслідувано в 1991 р. — 96 чол. (28 %) і в.1992 р. — 60 чоЛ. (17,5 %), що пояснюється активним звертанням ліквідаторів у ці роки в зв’язку з погіршенням загального стану. Вік обслідуваних був найменшим у 1990 р., складаючи в середньому 32,3+0,8 років, і збільшувався в наступні роки.

Найбільш частими скаргами були відчуття загальної слабості (95,3 %), підвищена стомлюваність із неможливістю зосередитись на виконуваній роботі (96,2 %), погіршення уваги (93,3 %), головний біль (80,7 %). Значно рідше зустрічались болі в ділянці серця (13,7%)

і частіше — колючі (27,5 %). У третини хворих відмічено підвищення артеріального тиску (33,0 %). Причому у 12 % це підвищення артеріального тиску мало кризовий характер, з виникненням кризів на фоні нормального рівня артеріального тиску та супроводжувалось погіршенням зору, мерехтінням “мушок” перед очима (7,0 %). .

Астенічний синдром було встановлено в 14,9 % випадків, неврастенічний — в 11,4 %. Ознаки лікворної гіпертензії, в тому числі підтверджені ехоенцефалографічно, були виявлені в 52,3 % ліквідаторів, вестибулярні порушення — в 41,2 % випадків, нейроциркуляторна дистонія — в 57,3 % і під час дослідження очного дна у 2,9 % хворих виявлено ангіопатію сітківки.

З інших захворювань внутрішніх органів, слід відзначити високу частоту захворювань органів дихання, представлених майже виключно хронічним фарингітом і бронхітом (30,1 %), і захворювань шлунково-кишкового тракту (13,6 %). Серед'останніх це були переважно хронічний гастрит (9,2%), виразкова хвороба шлунка та 12-персної кишки (1,5 %) та хронічний холецистит (2,9 %).

- Матеріали та методи дослідження

Дослідження морфологічних структур, внутрішш'.осерцсвої ге-модинаміки та деяких показників скоротності міокарда та .центральної гемодинаміки проведено методом одномірної та двомірної ехо-кардіографії (в В- і М-режимі) на апараті “А1ока-850-280” з використанням датчика з частотою 3 мГд і кутом розвертки 80° за загальноприйнятою методикою. (Дослідження провадилось на базі Інституту терапії АМН України). Вивчались такі показники: кінцево-систолічний діаметр (КСД, см), кінцево-систолічний об’єм (КСО), кінце-во-діастолічний діаметр (КДД, см), час вигнання (ЧВ, с), фракція вигнання (ФВ, %), фракція укорочення (ФУ, 96), ударний об’єм (УО, мл), об’ємна швидкість викиду (ОШВ, мл с '), товщина задньої стінки серця в діастолу та систолу (Тзс, см) та товщина передньої стінки серня в діастолу та систолу (Тис, см). ■

Електрокардіографія провадилась за загальноприйнятою методикою. Артеріальний тиск вимірявся за методом Короткова апаратом Ріва-Рочі.

Для визначення вмісту гормонів у крові використовувались стандартні тест-набори: адренокортикотропного гормону AKTHK-1PR (Франція), тиреотропного гормону — RIA-mat TSH (Німеччина), кортизолу — CTepoH-Kl25J (Беларусь), тироксину — РІ0-Т40-ІПР (Беларусь), трийодтироніну — РІО-Т3-ІПР (Беларусь).

Сумарний тиреоїдний індекс обчислювався за формулою (Т3 /2,38 100-*-Т4 /90-100), де Т3 — вміст трийодтироніну; Т„ — вміст тироксину.

Функціональний стан щитовидної залози досліджувався пробою з тироліберином.

Для дослідження функціонального стану наднирників провадились проби з інсуліновою гіпоглікемією (0,15 Од-кг1 маси тіла внутрішньовенно) та синактеном (0,25 мг внутрішньом’язово).

Стан симпатоадреналової системи оцінювали за рівнем екскреції з сечею катехоламінів (адреналіну та норадреналіну), що визначався за методом А. М. Бару (1962), та їх метаболіту ваніліл-мигдалевої кислоти (ВМК), досліджуваної за методом Pisano (1962).

Визначення рівня антитіл до тиреоглобуліну та макросомально-му антигену провадили імуноферментним методом. Визначення кількості Т- і В-лімфоцитів провадилось реакцією змішаного розет -Коутворення, кількості Т-хелперів і Т-cynpecopin — за допомогою тео-філінового тесту.

Ультразвукове дослідження щитовидної залози проведено па апараті “А1ока-500”.

Статистичну обробку отриманих даних виконано методом варіаційної статистики з застосуванням критеріїв Фішера — Ст'іодеігта та наведено в таблицях.

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ

Аналіз порушень частоти ритму в ліквідаторів наслідків аварії на ЧАЕС показав, що найбільш частою ознакою порушення ритму була сипусова тахікардія, Що спостерігалась у (20,8±3,4) % обслідуванню, а також брадикардія (11,7 %). Оцінюючи зміни частоти серцевих

скорочень по роках, слід відзначити, що найбільш високий рівень тахікардії (р<0,05) було відмічено з 1990 до 1992 рр., коли вона знаходилась у межах з 20,3±3,1 % (1990) до 28,3±4,6 % (1993). Починаючи з 1993 р., тобто через 7 років після роботи по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, частота тахікардії зменшилась майже в 3 раз.и та складала: 1994 р.— (9,7±0,1) %; 1995 р.— (18,4+1,1) %; 1996 р.— (6,7±0,13) %.

На відміну від тахікардії частота брадикардії, що складала (7,4±0,8) •% у 1990 р., досягла максимального рівня до (24,0±1,2) % в 1994 р. та трішки зменшилась до 1996 р., складаючи (13,3±1,8) % у 1996 р.; рідше мала місце екстрасистолічна аритмія (12,7±2,5) % та мерехтлива аритмія (пароксизмальна форма) та пароксизмальна синусова тахікардія. Остання була клінічним проявом вегетативних симпатоадреналових кризів.

Артеріальну гіпертонію було встановлено в (13,2±2,4) % ліквідаторів, суміжну гіпертонію — в (25,1±3,4) %.

Відмічається зростання кількості осіб з суміжною артеріальною гіпертонією з (14,8 ±2,6) % у 1990 р. до (40,0±3,6) % у 1996 р. та з артеріальною гіпертензією та рівнем артеріального тиску більше 160 і 95 мм рт. ст. з (7,4±1,8) % у 1990 р. до (20,0±4,1) % у 1996 р. . .

Ознаки гіпертрофії лівого шлуночка виявлено в 24,4 % обслідуваних, правого — в 4,2 %, обох шлуночків — у 2,3 %. Зміни сегмента БТ виявлялися в збільшенні його довготривзлості та незначному зміщенні (на 0,5 мм) униз від ізоелектричної лінії в 34,5 % обслідуваних. У більшості своїй вони не мали самостійного діагностичного значення, тому що були відбиттям порушення процесів реполяризації при гіпертрофії міокарда та сповільненні внутрішньошлуночкової провідності. .

Основними тенденціями розвитку порушень роботи серця та зміни гемодинаміки було збільшення розмірів серця як під час систоли, так і діастоли, зростання навантаження на міокард внаслідок збільшення ударного об’єму серця під час зниження ефективності роботи серця за рахунок зменшення фракції викиду. Ці зміни обумовлені переважно зміненням геометрії серня та погіршенням скорочувальних властивостей міокарда (табл. 1).

Характеристика основних ехокардіографічних показників у ліквідаторів наслідків аварії на ЧАЕС

Показники Контрольна Ліквідатори

’ • група ЧАЕС

1. Кінцево-систолічний діаметр

(КСД), см 3,25±0,19 4,10±0,23

2. Кінцево-систолічний об’єм

(КСО), мл 44,0±3,0 81,4+6,4*

3. Кінцево-діастолічний діаметр

(КДД),см . ' 5,16±0,19 5,8±0,2б

4. Кінцево-діастолічний об’єм

(КДО), т 129±11,0 178,8±12,6*

5. Ударний об’єм (УО), мл 85±5,0 91,9+6,8

6. Фракція викиду (ФВ), % 67,0+2,2 56,0±3,4*

7. Фракція укорочування лівого

шлуночка в систолу (ФУЛШ), % 37,0±1,7 30,6±2,30*

8. Час вигнання (ЧВ), с 0,24±0,001 0,37±0,001

9. Об’ємна швидкість викиду

(ОШВ), мл 328,8+16,4 341,0±12,4

10. Швидкість укорочування

циркуляторних волокон

міокарда (ШУЦВ), коло с'1 1,5±0,03 1,1*0,027*

* — достовірні зміни по відношенню до контрольної групи.

Під час розвитку серцевої недостатності відмічається прогресуюче збільшення систолічних і діастолічних розмірів серця: кінцево-діас-толічного діаметра на 56 %, кінцево-систолічного об’єму в 2,8 рази (на 180 %), кінцево-діастолі'шого діаметра лівого шлуночка серпя на 29,4 %, кінцево-діастолічного об’єму в 1,75 рази (на 75 %). Це супроводжується підвищенням ударного об’єму крові на 20 % під час зниження ефективності роботи кожного серцевого циклу, про ІДО свідчить зниження фракції викиду на 46 %.

Збільшення щитовидної залози виявлено п 331 обслідуїпнич (96,7 %), з яких дифузне збільшення щитовидної залози Іа, 10 < тш-

ня виявлено у 88 (25,7 %), II ступеня — у 221 чол. (64,6 %) та воло III ступеня — у 22 чол. (6,4 %). ■ ■ ' '

Порівняльна оцінка об’ємів обох долей щитовидної залози та їх загального об’єму показала, що максимальний об’єм долей щитовидної залози відмічено через 4—5 років після дії іонізуючої радіації з деяким зниженням, що не досягав норми в наступні роки.

Вміст у крові тиреоїдних гормонів, що був проаналізований за період спостереження, характеризувався деяким збільшенням три-йодтироніну та зниженням тироксину (табл. 2). Тенденцію до аналогічних змін відмічено у осіб контрольної групи з дифузним збільшенням щитовидної залози. Виявлений дисбаланс не виходить за межі фізіологічних відхилень.

Під час проведення проби з тироліберином через 5 років після отримання променевої дії реакція на тироліберин виявилась зниженою. Приріст тиреотропного гормону склав (6,23± 1,24) мОд л1, що було достовірно нижче, ніж в обох контрольних групах без збільшення щитовидної залози та з дифузним її збільшенням І—II ступеня (І5,97±1,28) мОд-л1 та (11,80±2,04) мОд-Л'1 відповідно), що, на нашу думку, пов’язано зі зниженням чутливості рецепторів до тиролібери-ну, та, можливо, автономною роботою окремих фолікулів щитовидної залози. , . >

Через 5 років під час проведення проби з тироліберином вихідний рівень тиреотропного гормону (ТТГ) склав у цій групі (3,44±0,76) мОд-л 1 та достовірно був збільшений в порівнянні з особами контрольної групи з дифузним збільшенням щитовидної залози та учасниками ліквідації наслідків аварії, обслідуваними в 1991 р. Стимуляція тироліберином приводила до значного підняття рівня ТТГ до (18,16+2,58) мОд-л.' і за відповідною реакцією була навіть трішки більш вираженою, ніж у здорових осіб, наближаючись до такої, що відповідала особам з гіпотиреозом. Ця обставина, в поєднанні з початково підвищенним рівнем ТТГ, свідчить про появу тенденції до зшркения функції щитовидної залози, наслідки якого в подальшому можуть реалізовуватися у вигляді клінічно мапіфестованого гіпотиреозу.

Циркулюючі антитіла до тиреоглобуліну виявлено у 53 осіб (33,8 %) з усіх обслідуваних, циркулюючі антитіла до мікросомально-

го антигену — у 64 осіб (40,8 %), що свідчить про значне підсилення аутоімунних реакцій у ліквідаторів наслідків аварії на ЧАЕС до компонентів метаболізму щитовидної залози.

Таблиця 2

Вміст у крові трийодпіроніну (Т3) І Іі-тироксину (Т4) у ліквідаторів наслідків аварії на ЧАЕС

Групи обслідуваних Кіль- кість Рівень у крові

Роки обслі- Сумарний

обслідування дува- т3 • т4 тирео'іаний

них індекс

Контрольна група:

1. Еутиреоз без

збільшення

щитовидної

залози 10 1,18±0,12 109,7+9,5 171,46±9,60

2. Еутиреоз із

дифузним збіль-

шенням 10 1,38±0,15 85,9±6,90* 153,42±8,22

щитовидної

залози І—II

ступеня

Ліквідатори:

1990 р. 51 1,68*0,05* 98,8+5,80 180,38+6,38

1991 р. 63 1,12+0,04 86,5±4,90* 143,16±9,81

1992 р. 53 1,44±0,11* 108,5±8,12 181,05+9,23

1993 р: 46 1,68±0,06* 88,5±4,06* 168,92±5,47

1994 р. 19 1,90±0,14* 134,4±0,74 229,16±6,78

1995 р. 28 1,73+0,16* 111,8±12,4 196,91±12,14

1996 р. 14 1,45+0,17 83,0±8,16* 152,14±9,23

* — р<0,05 у порівнянні з контрольною групою.

' Найбільш низька частота підвищеного рівня антитіл до тиреог-лобуліну була через 5 років і склала 26,1 %. У наступні роки відмічено зростання антитіл до тиреоглобуліну до 43,4 % через 8 років після променевої дії та до 50 % через 9 років (у 1996 р.). Указані зміни супроводжувались збільшенням циркулюючого тиреоглобуліну майже в 6 разів, що склало (60,0±8,0) нгмл1 при рівні тиреоглобуліну в контрольній групі (11,5±2,5) нгмл'! (р<0,001).

Рівень антитіл до мікросомальиого антигену виявлявся майже у 1/3 обслідуваних (30,4 %) через 5 років після радіаційного опромінення та прогресивно збільшувався, досягаючи через 7 років після радіаційної дії 36,0 %, через 8 років — 43,4 % і через 9 років — 64 % усіх обслідуваних.

Підвищення вмісту кортизолу мало місце у 32 % хворих і у середньому по ірупі рівень кортизолу склав (616,1±28,6) нмоль-л1, що достовірно перевищувало показники контрольної групи, де його вміст Відповідав (344,0±47,0) нмоль-л1 (табл. 3). Особливістю зміни рівня кортизолу та аденокортикотропного гормону є наявність активації системи гіпофіз — кора наднирників, характерною ознакою якої можна вважати підвищення утворення АКТГ і кортизолу в найближчі роки після іонізуючої дії з наступною нормалізацією рівня АКТГ, а потім і вмісту кортизолу в крові, а також у появі зниженого та парадоксального типів реакції на стимуляцію АКТГ, установленого у 40 % обслідуваних.

З 54 обслідуваних у 58 % мала місце тенденція до зниження рівня екскреції катехоламінів і ваніліл-мигдалевої кислоти, що склала в середньому (35,9±5,2) нмоль л'1 адреналіну, (75,6±8,5) нмоль-л1 норадреналіну та (7,6±0,92) нмоль л 1 ваніліл-мигдале-вої кислоти.

Використання в терапії серцево-судинних порушень інгібіторів ангіотензин-перетворюючого ферменту (1АПФ) приводило до зниження систолічного артеріального тиску під час застосування каптоприлу (50 мг-доба ‘) на 15 %, еналаприлу (20 мг-до-ба1) на 13 % і діастолічного — на 14 % і 14 % відповідно. Повного гіпотензивного ефекту було досягнуто під час лікування енала-прилом у 55 % випадків і каптоприлом — у 65 % випадків. Зниження артеріального тиску супроводжувалось покращанням суб’є-

ктивного самопочуття хворих: зменшенням головних болей, кар-діалгій. Покращився сон, підвищились працездатність і пам’ять.

Таблиця З

Зиіїш АКТГ і кортизолу в венозній крові осіб, що приймали участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС

Роки дослідження та групи Вміст кортизолу Вміст АКТГ

кількість спостере- жень кортизол, нмольл'1 ■ кількість спостере-‘ жень АКТГ, пгмл'1

Контроль 20 344,00+47,00 14 89,50±6,90

Ліквідатори: .

1. По

роках:

1990 39 733,00+28,30* 53 93,60±6,42

1991 67 886,00+39,11* 67 49,60±5,73*

1992 48 460,80±13,30*

1993 37 400,60*24,08

1994 22 433,00+34,68

1995 29 450,00*28,64*

1996 5 425,10+74,11

2. Усього 247 616,10+28,65* 120 69,00+4,17

* — достовірно по відношенню до контрольної групи.

Зміни центральної гемодинамікн в цілому характеризувались зменшенням насосної та скоротної функції серця за рахунок зменшення післянаваїпаження та загального периферічного опору. Під впливом застосування препаратів еналакрилу та каптоприлу відмічено

незначне зменшення кінцево-систолічного та особливо кінцево-діас-толічного об’ємів, серця та достовірне збільшення фракції викиду на 6 % і на 5 % відповідно, показник скоротної здатності міокарда лівого шлуночка, швидкість циркуляторного укорочування волокон міокарда в групі хворих, що приймали каптоприл, збільшувався на 9 %. Відмічено тенденцію до зниження кінцево-систолічного та кінцево-діастолічного об’ємів лівого шлуночка серця, а також зменшення маси міокарда, що, можливо, пов’язано з гіпотензивним ефектом.

Клінічна ефективність есенціале (1000 мг-доба*'), що вивчена у 28 осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, характеризувалась позитивними змінами у вмісті кортизолу, рівень якого знизився з (401,7+44,2) нмольл1 до (275,4+32,1) нмоль-л1 (р<0,05). Клінічні та гемодинамічні ефекти тренталу (10 мгкг1 маси тіла на добу) та цинаризину (150 мг доба1) виявлялися в помірному зниженні артеріального тиску, як систолічного, так і, меншою мірою, діастоліч-ного, збільшенні обсягу виконуваної роботи та переносимості порогового навантаження. Указані ефекти супроводжувались також покращанням гормональних показників.

Безпосереднє терапевтичне значення інгібіторів ангіотензин-пфе-творюючого ферменту, есенціале, тренталу та цинаризину обумовлено зниженням потреби міокарда в кисневі за рахунок покращання стану гемодинаміки: зменшенням перед- та післянавантаження міокарда, збільшенням коронарного кровообігу, зменшенням напруги стінки шлуночків серця та сприятливими фармакодинамічними ефектами на обмін ліпідів і функцію ендотелію. їх ефективність може бути реалізована і під час використання цих препаратів у осіб, що зазнали дії радіаційного випромінювання, особливо в ситуаціях з розвитком артеріальної гіпертензії та міокардіодистрофії.

ВИСНОВКИ

Динамічне спостереження за учасниками ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, що отримали малі дози іонізуючої радіації, свідчить про те, що у них: .

1. Має місце прогресуюче ураження серцево-судинної системи у вигляді артеріальної гіпертензії, порушень ритму та міокардіодис-трофії.

2. Характерними ознаками міокардіодистрофії є дилатація порожнин серця.

3. Через 10 років після отримання променевої дії у ліквідаторів наслідків аварії на ЧАЕС має місце дифузне збільшення щитовидної залози, еутиреоїдний стан, нормальний вміст у крові тиреоїдних гормонів, разом з тим у них виявлено тенденцію до збільшення вмісту трийодтироніну та зниженню тироксину в порівнянні зі здоровими особами.

4. Порушення в системі гіпофіз — Щитовидна залоза проявляється підвищенням вивільнення тиреотропного гормону у відповідь на стимуляцію тироліберином, що, в поєднанні з початково підвищеним рівнем ТТГ, може свідчити про тенденцію до зниження функції щитовидної залози.

5. Доведено прогресуюче підсилення аутоімунних процесів з наростанням антитіл до тиреоглобуліну та мікросомальному антигену та порушеннями клітинного імунітету.

6. Особливістю гормональних порушень адаптивного синдрому в системі гіпофіз —наднирники є поява гіперкортизолемії на ранніх етапах після радіаційної дії з наступною нормалізацією, але зі збереженням у частини ліквідаторів зниження адаптаційних можливостей через 10 років після радіаційної дії.

7. Корекція серцево-судинних порушень у ліквідаторів наслідків аварії на ЧАЕС повинна включати застосування засобів кардіопро-текТорного напряму, а саме інгібіторів ангіотензин-перетворюючого ферменту, які володіють нормалізуючим ефектом на рівень АТ і покращують стан гемодинаміки.

8. Використання засобів, що впливають на тканинний обмін

(есенціале) та засобів, що покращують функцію ендотелію (трентал, цинаризин), може бути одним із способів фармакологічної корекції гормональних і судинних порушень у осіб, що зазнали дії іонізуючого опромінення п малих дозах. ■

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

. 1, Для виявлення початкових етапів розвитку міокардіодистрофії

у осіб, що брали участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, необхідно до комплексу обслідування включати ультразвукове дослідження серця, яке дозволяє помітити порушення скорочуваності міокарда на ранніх етапах.

2. Оцінка функціонального стану щитовидної залози у осіб-

ліквідаторів наслідків аварії на ЧАЕС повинна включати визначення розмірів щитовидної залози під час УЗД і визначення рівня тиреоїдних гормонів. '

3. Діагностика порушень гіпоталамо-гіпофізарно-надниркової системи, крім визначення рівня кортизолу та АКТГ у крові, повинна включати також і проведення навантажувальних проб з АКТГ у крові або інсуліновою гіпоглікемією, що дозволяє виявити порушення відповідної реакції кори наднирників. .

4. Основними напрямами корекції серцево-судинних і дисгор-

мональних порушень є використання в терапії інгібіторів ангіотен-зин-иеретворюючого ферменту, есснціальних фосфоліпідів і засобів, що діють на тромбоцитарні та ендотеліальні'механізми відновлення тканинного обміну. ■

СПИСОК ПУБЛІКАЦІЙ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Функциональное состояние щитовидной железы и гнпофи-зарно-тиреоидные взаимодействия у ликвидаторов последствий аварии на ЧАЭС в динамике Ю-летнего наблюдения // Вестн. проблем совр. медицины. — Харьков. — І997. — № 4. — С. 39—50.

2. Динамическое наблюдение за состоянием гипоталамо-гипо-физарно-надпочечниковой системы у лиц, подвергшихся воздействию ионизирующей радиации // Вестн. проблем совр. медицины. — Харьков. - 1997. - № 5. - С. 144-150.

• 3. Сократительная способность миокарда у участников ЛПА на ЧАЭС // Вестн. проблем совр. медицины. — Харьков. — 1997. — № 6 . - С. 70-77.

4. Гормональный тиреоидный статус у ликвидаторов, имеющих гиперплазию щитовидной железы / В. В. Натаров, Т. С. Гринченко, Н. А. Кравчук // Чернобыль и здоровье населения: Тез. докл. науч,-практ. конф. (Киев, 25—26 апр. 1994 г.). — Киев, 1994. — С. 87.

5. Состояние шпофИзарно-тиреоидной системы у лиц, принимавших участие в ликвидации последствий аварии на Чернобыльской АЭС / В. В. Натаров, Т. С. Гринченко, Н. А. Кравчун и др.: Тез. докл. Укр. науч.-пракг. конф. (Киев, 21—23 апр. 1992 г.). — Киев, 1992. — С. 161.

6. Кравчун Н. А. Особенности течения гипоталамического синдрома у ликвидаторов последствий аварии на ЧАЭС // Патогенез, клиника и фармакотерапия эндокринопатий: Матер, науч. конф., посвященной 75-летию основания УкрНИИФЭЗ (Харьков, 29—30 ноября 1994 г.).— Харьков, 1994. — С. 127—128.

7. Особливості клініки, гормонального та імунного гомеостазу у хворих на дифузне токсичне воло після аварії на ЧАЕС / В. В. Натаров, Т. С. Грінченко, Н. О. Кравчун, В. А. Філяєв // Проблеми діагностики та лікування захворювань щитовидної залози: Тез. доп. Респ. наук.-практ. конф. (28—29 квітня 1993 p.). — Харків, 1993. — С. 16-17.

8. Kravchun N. A., Natarov V. V., Grinchenko Т. S. Reserve potentialities of hypophyseal — thyroid system of persons taking part in adcocishing of conrequences of accident at the Chemobil AES // Aktualus medziagu afykaitoss klausimai. — Vilnius, 1994. — P. 222.

Кравчун И. А. Состояние сердечно-сосудистой системы и гормонально-адаптационные реакции у лиц, подвергшихся воздействию ионизирующего излучения.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальностям 14.01.11 — кардиология, 14.01.13 — эндокринология. Харьковский государственный медицинский университет, Харьков, 1997.

Защищается диссертационная работа, в которой на основании данных эхокардиографических и гормональных исследований изучено состояние сердечно-сосудистой системы, функциональное состояние шитовидной железы, гипоталамо-гипофизарно-тиреоидной, ги-поталамо-гипофизарно-надпочечпиковой систем у лиц, подвергшихся воздействию ионизирующей радиации в динамике 10-летнего наблюдения.

Установлены патогенетические и клинические особенности поражения сердечно-сосудистой системы в виде развития миокардио-дистрофии. Выявлены нарушения со стороны щитовидной железы, проявляющиеся ее диффузным увеличением и некоторым нарушением синтеза тиреоиДных гормонов. Установлено наличие нарушений в системе гипофиз-надпочечники, проявляющееся снижением адаптационных возможностей этой сйстемы. .

Определены нуги медикаментозных воздействий При сердечнососудистых и гормональных нарушениях.

Kravchun N. A. State of cardiovascular sistem and hormon-adaptation reactions in individuals exposed to ionizing radiation.

Thesis for a candidate of medical acience degree. On speciality 14.01.11. — Cardiology and 14.01.13 Engocrinolody. Kharkov Medical University. Kharkov, 1997.

State of cardiovascular system, functional characteristics of thyroid gland, hypothalamus-hypohyesis-thyroidal axis, hypotalamus-hypophysis-adrenal system has been studied in indi/iduals, exposed to ionizing radiation. Data has been obtained on the basis of echocardiographic and hormon studies during 10 years of observation.

Pathogenetic and clinical peculiarities of myocardiodistrophy as a disorder of cardiovascular system, has been revealed. Thyroidal

changes manifested as a diffusive enlargement of thyroid gland and disturbance of synthesis of hormons has been revealed.

It has been established that disorders of hypophysis-adrenal gland axis displays as a decrease in adaptation properties of this system.

Methods of medical approaches in patients with hormonal and cardiovascular disturbances has been determined.

Підп. до лруку 09.04.97. Формат 60x84/16. Папір друк. № 2. Друк офсетний. Умов. друк. арк. 1,0. Облік.-вид. арк. 1,0 . Вил, № 14. Тираж 100 прим. Зам. № 7-178.

AT Поліграфічна фірма “Прінтал”. 310093 Харків, вул. Полтавський шлях, 117.