Автореферат и диссертация по медицине (14.01.16) на тему:Прогрессирующие деменции пресенильного и сенильного возраста: клинико-иммунологическое исследование

2 ІНСТИТУТ УДОСКОНАЛЕННЯ ЛІКАРІВ

2 Ь ФЕВ На правах рукопису

РЯПОЛОВА ТЕТЯНА ЛЕОНИДІВНА

ПРОГРЕСУЮЧІ ДЕМЕНЦІЇ ГІРЕСЕНІЛЬНОГО ТА СЕНІЛЬНОГО ВІКУ: КЛІНІКО-ІМУНОЛОГИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ

14.01.16-психіатрія

АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук

Харків-1997

Дисертація є рукопис.

Робота виконана в Донецькому медичному університеті.

Науковий керівник - доктор медичних наук,

професор В.А Абрамов

Офіційні опонента - доктор медичних наук,

професор Б.В. Михайлов - доктор медичних наук, професор Г.Т.Соннік

Провідна установа - Львівська медична академія

Захист дисертації відбудеться «Л6 » иМЗт&іЮ 199/ р. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д.02.05.01 при Харківському інституті удосконалення лікарів (310176, м.Харків, вул.Корчагінців, 58, тел.11-79-75)

З дисертацією можна ознайомитись в бібліотеці Харківського інституту удосконалення лікарів (310176, м.Харків, вул.Корчагінців, 58, тел.11-35-56)

Автореферат розіслано «/¿з» сСКМлЯ, 199 ^ року

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, кандидат медичних наук, доцент

І.А.Григорова

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальпість теми: Останні десятиріччя характеризуються підвищенням інтересу дослідників різних краін спіту до проблеми деменцій пізнього віку, що пов'язано із зростанням медично-соціального значення цієї проблеми у «старіючому» суспільстві (С.І.Гаврилова, 1986; D.W.KKay et al., 1988; M.E.Dewey, 1992). Однак у кліиичних проявленнях та перебігу різних психічних захворювань, в тому числі і деменцій, виявляється значна схожість (С.Г.Жисліїх, 1960; Г.Т. Соннік, 1985; Н.Ф. Шахматов, 1986; Б.В. Михайлов, 1994), тому труднощі у діагностиці недоумкуватості у пре-сепільпому та сснільному віпі залишуються актуальними. Звідси випливає необхідність розшуку нових, в тому числі імунологнчних, методі» прижиттєвої діагностики прогресуючих демепцій прссснільного І ССІІІЛЬНОГО віку (ПД11С), здатних підвищити надійність вже існуючих критеріїв, до того ж пошуки в галузі імунології знаходять в Україні все більше значення (І.І. Кутько, С.М. Міненко, 1993; С.Ф. Фролов, 1994, 1995).

Існують літературні дані, що вказують на безперечний зв'язок окремих імунних порушень із різними кліничними характеристиками деменцій та з окресленими ланками їх патогенезу (А.У. Тібілова, 1971; С.Ф. Семенов, 1974; P.L. McGeer et al., 1992; P.V. Voloshin, N.P. Voloshina, 1996 и др.). Однак діагностичні завдання ставилися дослідниками лише епізодично. Роботи, присвячені вивченню імунних порушень та інтерпретації найважливіших клініко-патогенетичних та діфсреіщійно-діагностичних особливостей різноманітних нозологичних форм недоумкуваючих процесії! головного мозку нечисленні та мають фрагментарний і дискусійний характер. В згоді із сучасними даними (І.Д. Понякіпа, 1986), для розуміння функціонування імунної системи обмежуватися вивчанням кожного її елементу в окремості від інших, недостатньо. У зв'язку з цим виникає запитання про необхідність вивчання імунної системи у взаємозв'язку всіх її складових (клітинного, гуморального імунітету, аугоімунних про-

цесів, факторів песпєцифійного імушюго захисту) для системної оцінки імунологичного ланку патогенезу ПДПС. Загашуються нерозробдешіми питаній зв'язку імунних порушень із таким важливим клінячним параметром як ступінь вираженості хвороби.

Мета роботи:

Розробка діфсрснпійно-діашостичних критеріїв прогресуючих деменцій пресенільного і сенільного віку (сенільна, атеросклеротична деменції, хвороба Альцгеймера) на основі комплексного аналізу клітинного, гуморального імунітету, нейроаутоімунних процесів, системи неспецифійного імунного захисту та визначення ролі імунних порушень у патогенезі цих захворювань.

Основні задачи дослідження:

1. Повивчати імунний статус осіб літнього і старечого віку без клінич-

них ознаків недоумства. .

2. Повивчати у хворих на сенільну, атеросклеротичну деменції та хворобу Альцгеймера зв'язок імунних порушень із основними кліничними особистостями цих захворювань.

3. Повивчати залежність між ступенем вираженості хвороби та імунними порушеннями при всіх юііничних формах ПДПС.

4. Виявити показники імунного статусу, які дозволяють за допомогою статистичних методів здійснити ранню діагностику сенільної та атеросклеротичної деменцій.

5. Здійснити патогенетичну інтерпретацію імунних порушень при прогресуючих деменціях пресенільного і сенільного віку.

Наукова новизна:

В результаті проведеного дослідження отримані нові дані про перспективність імунологичного методу у діагностиці проіресуючих деменцій пресенільного і сенільного віку. Виявлена залежність між змінюванням клітинного, гуморального імунітету, нейроаутоімунними порушеннями

кліничною характеристикою недоумства. Встановлена залежність між ін-

1

тенсивністю імунних порушень та ступенем вираженості хвороби при всі

кліничних формах ІТДПС. На цій основі розроблені нові прижиттєві іму-пологичні критерії діференційної діагности™ атеросклеротичної, сеніль-аої деменцій та хвороби Альцгеймера, а також запропонована програма ранньої діагностики атеросклеротичної та сенільної деменцій при проведенні етдеміологичних імунологичних досліджень. Проведена спроба порівняльного вивчення патогенезу прогресуючих деменцій пресенільного і спільного віку.

Практичне значеній:

Імунологи чшш метод вивчення особистостей прогресуючих деменцій дозволяє проводити їх нрижиттеву діферсіщійну діагностику. Виходячи з дього, запропонована програма раннього виявлення цих захворювань при діідсміологпчпих імунологичних дослідженнях із можливістю об'єктивного розподілення сенільної і атеросклеротичної деменцій. Імунологич-іий метод сприяє розробленню системних подань про патогенез і конкретні механізми розпаду психічної діяльності при прогресуючих деменціях. Встановлені кліпіко-імунологачні та патогенетичні паралелі можуть бути шкористовані як основа для подальших розшуків ефективних лікувально-сорекційішх дій у даного контингенту хворих.

Основні положення, які належить розглянути па захисті:

1. Хворі на прогресуючі деменції пресенільного і сенільного віку характеризуються різноманітними порушеннями у системах клітинного, уморального імунітету, системі нєспсцифійного імунного захисту, а та-сож різним ступенем виразку та джерелами антигенної стимуляції нейроа-тоімушшх проявлень.

2. Патогенетична інтерпретація виявлених порушень пошірює уявлен-ія про роль імунодефіцитарних і аугоімунних механизмів у формуванні «цільної, атеросклеротичної деменцій та хвороби Альцгеймера.

3. Аналіз особистостей імунологичних показників дозволяє здійснити ірижиттеву діференційну діагностику ПДПС на різних етапах захворю-іання.

З

Декларація конкретного особистого внеску дисертанта у розробку наукових результатів:

Дисертантом були виявлені імунні порушення у хворих на прогресуюч деменції пресепільного і сенільного віку, встановлені клініко-імунологич ні кореляції між різними формами прогресуючих деменцій, виявлена за лежність між ступенем визначеності захворювання та глибиною імунни: порушень. На цій основі дисертантом були розроблені критерії пркжит тєвох діфєренційної діагностики прогресуючих деменцій пізнього вік на різних етапах захворювання.

Апробація робота:

Основні положення роботи докладені та обговорені на обласній кон фсреіщії психіатрії! Донецької області (м.Донецьк, 1993), на семінар психіатрів України (м.Донецьк, 1993), Міжобласній науково-практичнії конференції психіатрів (м.Стрілсччс, 1993). Матеріали дисертації відбш па міжнародному конгресі в м.Кіото (Японія, 1994). Результати дослід ження впроваджені в практику роботи Донецької обласної кліиичної пси хіатрнчної лікарні. За матеріалами дисертації відбито 9 робіт, назви яки приведено в кінці автореферату.

Об'єм та структура роботи:

Дисертація викладена на сторінках машинописного тексту і скла дається із вступу, огляду літератури, шости розділів власних досліджені підсумку, висновків і практичних рекомендацій, прикладень, списку літе ратури, який містить 387 джерел, в тому числі 225 на іноземних моваз Текст ілюстрований 23 таблицями та 12 малюнками.

ЗМІСТ РОБОТИ Загальна характеристика обстежених хворих.

Основу роботи склали кліничні та імунологичні дослідження, викона-і па 67 хворих, з яких: 27 хворих на сенільну деменцію (СД), 28 - па терос о еротичну деменцію (ДД), на хворобу Альцгеймера PÍA). Клі-іко-імунологичне дослідження хворих на ПДІІС проводилось у зістап-епні з особами двох контрольних груп: 1а - 20 чол. (середній вік 58,3±5,28), а - 20 чол. (середній вік 69,4±14,б). Інтелектуально-мнестичні функції, таті афективної сфери та особливості особистості знаходились у звичайна літніх межах. На момент дослідження соматичний стан осіб контрольних груп був задовільним.

Досліджувались хворі Донецької обласної кліничної психіатричної лі-аріїі та подопечні Донецького буцннку-іігтернату для людей похилого віку а інвалидів.

Методи дослідження.

Загальна програма дослідження складалась із декількох етапів, що місили у собі:

1. Стандартизоване- кліничне і клініко-анамнестичне дослідження;

2. Дослідження імунного статусу хворих на ПДПС і осіб контрольної рупи за допомогою методик:

- кількісного визначення В- і Т-лімфоцитів і їх фракцій методом ро-еткоетіюрювання (по О.Н. Чередеєву, 1976; A.Bach et al., 1969);

- визначення концентрації сироватних імуноглобулинів класів А, М, G іетодом. радіальної імуподифузії (по A. Manchini et al., 1968);

- визначення складу у сироватці крові циркулюючих імунних комплек-ів в реакції осадження поліетиленгліколем (по В.К. Гаінсовій, 1965);

- визначення сенсибілізації лімфоцитів до . мозкового антигену в реак-іії гальмування міфації лейкоцитів (по F.M. George et al., 1962);

- визначення титру антитіл до комплексного мозкового антигену мето-

дом зустрічного імунофорезу (по БА. Бурлеву, 1981);

- визначення титру атггитіл до антигену атеросклеротичних бляшок і реакції пасивної гемаглютінації (по Н. Бойдену, 1980);

- визначення функціональної активності лімфоцитів в рсакці

бласттрансформації лімфоцитів споігганній і стимульованій фітогемаглю таніном (ФГА) (по P. Nowell, 1969); .

- визначення мієлопероксидазної активності нейтрофилів (фагоцитар ного індексу) (по О.П. Мельохіну у модифікації Т.В. Рибіної, 1989);

- визначення складу у сироватці крові лізоциму (по А.А. Каїрамановій 1978).

3. Статистична обробка одержашіх даних.

Вірогідність результатів дослідження забеспечувалась використання! статистичних методів: при порівнянні середніх величин - метод Ст'юден та, при порівнянні абсолютних чисел - непараметричний критерій відмін ностей у середніх тенденціях для незалежних виборок (U -тест Манна Уітні). У всіх випадках порівнянь визначалась імовірність випадковою відмінностей «р». Відмінності приймалися значущими при р<0,05, пр р>0,05 відмінності відкидалися (Р. Готгсдаикер, 1982; Р. Рупіон, 1982).

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ І ЇХ ОБГОВОРЕННЯ

Група хворих на деменцію складалася із 50 жінок та 17 чоловіків. Сс нільною дсмеицісю страждало 27 хворих (середній вік 78,3±6,01), атерос клеротичною деменцією - 28 хворих (середній вік 68,8+7,3), хворобої Адьцгеймера - 17, чоловік (середній вік 59,4±7,6). При первинно-атрофи* них деменціях (сенільна деменція, хвороба Апьцгеймера), і при атерос клеротичній деменції серед загального числа хворих переважували жінк (77,8%; 75% та 71,43% відповідно) у порівнянні із чоловіками (22,2%;. 25! та 28,57%). '

Найбільш специфійні особистості ПД11С проявлялися в темпі та струї турі розпаду психічної діяльності. У хворих на сеиіяьну деменцію розтіг психічних функцій відбувався у напрямі від сенільної перебудови особи г

прогресуючої амнезії до тотальної деменції. Для хворих на атеросклеротичну деменцію була характерного флуктуація розпаду психічної діяльності віл дисмпестичних розладів нри відносній схоронності провідних особистих особливостей до лакунарних форм недоумства. Прн хворобі Альцгсймсра розпад психічної діяльності відбувався у напрямку від передумов інтелекту і автоматизованих інтелектуальних функцій до найбільш діфереиційованих (вищих) його форм.

Відповідально прийнятим у літературі критеріям (Н.Д. Селезньова, 1989; Т.Ь. їїюшр.одп, 1982), хворі кожною формою деменції були розподілені на три ірупи по ступііпо вираженості захворювання у відповідності етапам формування недоумства, урахуванням етапу інтелектуаль-но-мнеегичпих функцій, афективної сферп та здібності соціальної адаптації. 1-а група - легкий ступінь - відповідала етапові власно ініціальних проявлень деменції; 2-а група - середній ступінь - відповідала етанолі помірно вираженої доменнії і 3-я група - глибокий ступінь - відповідала етапові важкої деменції. В якості власно ініціальних проявлень деменції роздивлювавея початковий період в розвитку захворювання, який харак-теризоваися м'яким зниженням здібності до пізнавальної діяльності (які віцзиачуготься особами із найближчого оточення хворого), професіональним зниженням і труднощами у виконанні ускладнених видів повсякденної діяльності. При ньому у хворих зберігалися колишні форми поведінку і вони справлялися із повсякденною діяльністю без сторонньої допомоги. В якості критеріїв переходу до етапу помірно вираженої деменції роздив-лювались слідуючії ознаки: явні утруднення у виконанні повсякденних видів діяльності з соціальною дезадаптацією (однак при можливості елементарного самообслуговування і зберіганні деяких зміцнюваних знань). При важкому ступіню деменції хворі вимагали повсякденного догляду із-за важкої соціальної дезадаптації, але зберігали деякі елементарні знання і можливість елементарного спілкування.

Виходячи із мети дослідження, було проведено вивчання клініко-іму-нологичпих закономірностей у хворих на прогресуючі деменції пресеніль-

Таблиця 1.

Імунппй статус хворих па атеросклеротичну, сенільну деменції та хворобу Альцгеймера у порівнянні із контрольними групами І і II.

Імунолошчяі показніші Контрольна група І X М(х) Контрольна група II X М(х) Сенільна деменція X М(х) Атеросклеротична деменція X М(х) Хвороба Альцгеймера X М(х)

Лімфоціші с/. 31,2 1,15 31,6 2,85 32,7 1,64 32,5 1,82 21,9°° 1,14

/0 абс. 2,12 0,139 2,4 0,489 2,76 0,325 2,67 0,268 1,59°° 0,162

В-лімфощгги % 14,5 1,5 15 1,19 13,3 0,829 14,1 0,611 10,7°° 0,655

70 абс. 0,293 0,0227 0,318 0,0359 0,35** 0,082 0,0367° 0,035 0,163°° 0,0112

Т-лімфоцити 48,8 2,64 26,7 1,19 32,4** 1 33,1° 1,09 36, б°° 1,99

%

абс. 0,983 0,05 0,59 0,0574 0,784*? 0,11 0,837°'* 0,053 0,824°° 0,032

Т-хелпери 34,4 2,38 18,4 1,27 21,8** 1,3 18,6* 1,57 О О С* •*ЭГ сч 1,92

70 абс. 0,713 0,0532 0,407 0,0514 0,457** 0,0438 0,484°’* 0,0463 0,512°° 0,064

Т-супресори 13,8 1,03 7,26 0,952 9,78** 1,49 14,3°'* 1,47 13,0°° 1,6

/0 абс. 0,309 0,0277 0,143 0,0176 0,0233** 0,049 0,347°'* 0,033 0,287°° 0,013

^А, г/л 1,66 0,139 1,42 0,217 3,01** 0,31 0,344° 0,271 2,75°° 0,393

ІИМ, г/л 1,28 0,172 1,47 0,135 1,27 0,162 1,25 0,2 0,953°° 0,151

І80, г/л 9,69 0,473 9,35 1,13 10.4 1,26 13,5°’* 1,6 8,87°° 0,487

ЦІК, ОД/дл 117 8, £2 23 10,1 13,5 197°’* 39 66,6™ 11,0

РБТЛ спонтана 20,6 1,34 23,1 1,56 13,3" 0,893 15,5° 1,09 — —

РБТЛ, стимульована ФГА 60,94 3,72 67,5 4,01 46,6*’ 1,08 47,63° 2,54 ’

Сенсибілізація лімфоцитів до мозкового антигену 10,3 2,26 12,8 3,41 27,5** 2,312 33,7°'* 1,63 33,5°° 1,37

Титр антитіл до мозгового антигену 0,138 0,0393 0,099 0,0112 0,00224** 0,001 0,00422°'* 0,00109 0,00309°° 0,00029

Титр антитіл до антигену атеросклеротичних бляшок 0,103 0,926 ОД 45 0,0104 0,098** 0,0017 0,00358°’* 0,00204

Лізоцим, г/л 9,51 0,545 3,22 0,685 6,37** 1.1 6,7° 1,13 8,100 1,14

Фагоцитарний індекс 48,9 1,79 44,1 0,944 72,4** 3,06 73,3° 2,8 42,5°° 4,06

Примітка: X - середня величина; М(Х) - помилка середньої величини;

* - відмінності між сенільною і атеросклеротичною деменціями вірогідні (р < 0,05);

** - відмінності між сенільною деменцією і контрольною ірупою II вірогідні (р<0,03);

0 - відміїшпості між атеросклеротичною деменцією і контрольною групою II вірогідні (р<0,05):

00 - відмінності між хворобою Альцгеймера та контрольною групою І вірогідні (р<0,05).

ного і сснільиого віку (табл.1).

Зниження гомеостатичної функції імунітету при старінні (порівняння відповідних показників І і II контрольних груп) характеризується двома взаємопов'язаними групами явищ - імунною недостатністю і аутоімуні-зацієхо.

Виникаючі при сенільній і атеросклеротичній деменціях аутоімунпі порушення відрізняються як по інтенсивності, так і по джерелу аутоацти-генної стимуляції. Так, при сснільній деменції відбувається значно більш виражене у порівнянні із нормальним старінням викидання в кров із «за-бар'ерноі» тканини головного мозку аугоантигену - мозкового аутоантигену. ' .

Цей процес викликає підвищення помітньості Т-ефскторів до мозкового антигену (підвищення сенсибілізації лімфоцитів), які в свою чергу «стимулюють» клітинний і гуморальний імунітет. Цс відбивається в деякому підвищенні абсолютного числа як Т-лімфоцитів, так і їх субпопу-дяцій при зниженні їх функціональної активності. Гуморальна аутоімуіша відповідь проявлюється підвищенням рівню ^ А та циркулюючих імунних комплексів, а також підвищенням титру противомозкових антитіл. При сенільній деменції збільшується і титр антитіл до антигену атеросклеротичних бляшок, що пов'язано із загальним атеросклерозом, що розви-нусться з літами, і, безумовно, носюїюс аугоімуіший процес, однак не мас патогенетичного значення у розвитку старечого недоумства.

Атеросклеротична деменція характеризується співіснуванням двох ауто-імунних процесів, при яких аутоантигепами являються тканина мозку та структурні компоненти атеросклеротичних бляшок,тобто має місце більш масивний вихід аутоантигешв в кров у порівнянні із сепільпою деменцією. Розвиток атеросклеротичного процесу полегшує проникання мозкових аутоантигенів через гематоенцефаличний бар'єр, що обумовлює вищий у порівнянні із сенільною деменцією рівень сенсибілізації лімфоцитів до мозкового антигену. Далі аутоімушшй процес розвинусться аналогично такому при сенільній деменції, однак із більшою ігггенсившс-

тю: вища кількість аутоантигену викликає утворення більшої кількості ауго-антитіл, відповідно, спостерігається вищий у порівнянні із сенільиою деменцією склад циркулюючих імунних комплексів та вищий рівень іму-ноглобулинів за рахунок появи менш специфійпого для аутоімупного процесу, однак характерного для атеросклеротичного ураження Ig G -короткоживучих антитіл до липопротсідів (О.Н.Кяімов, 1976, 1980; J. Mathews et аі, І974). Клітинний імунітет вірогідним, у порівнянні з нормою, підвищенням рівню Т-супрссориої фракції лімфоцитів намагається «компенсувати» існуючі аугоімунні порушення. Однак намагання ці виявляються неспроможними через зниження функціональної активності лімфоцитів та порушення кооперації імуноісомпетентшіх клітин. Відповідно даним літератури (А.М. Пулатов та ін., 1991; М. Kuriyama, 1992), зниження кількості і функціонально ї активності Т-супресорів, що розвинується з літами, сприяє атерогенезові. Тому підвищення рівню Т-сутгресорів при атеросклеротичній деменції можна роздивлювати як один із показників розвитку недоумства.

Через те що снецифійний імунологичний захист в формі клітинного імунітету являється утягненим в аутоімунний процес, активізується не-спепифійний імунний захист, что в проведених дослідженнях підтверджувалося вірогідним у порівнянні із показниками нсспецифійного імунного захисту в контрольній групі II підвищенням рівню лізоциму та фагоцитарного індексу як при еєнільній, так і нри атеросклеротичній деменції.

Оцінка імунного статусу хворих із різним ступенем вираженості се-нільного і атеросклеротичного недоумства також дозволила виявити патогенетичні особливості кожного із етапів деменції (Мал.1, 2).

Вираженість змальованих змін при легкому ступішо як сснільної, так і атеросклеротичної деменції свідчить про те, що ці процеси, якісно і кількісно відрізняючись від імунного статусу нормальних осіб старчого віку, являютея одною з причин розвитку недоумства і визначають патогенетичну сутність обох форм деменції.

Імунний статус хворих із середнім ступенем як сснільної, так і атеросклеротичної деменції характеризується спробами організму відновити

— Хворі на АД 3-я фупа

о - відмінності із контрольною групою II вірогідні (р<0,05);

□ - відмінності між ірупами вірогідні (р<0,05).

Мал. 1. Профілі усередненого імунного статусу хворих на АД при різному ступеню виражспості хвороби у порівнянні із імуним статусом осіб контрольної групи II.

порушену рівновагу шляхом «згладжування» імунодефіцийних та автоімунних проявлень, іцо розвинулися на попередньому етапі. Однак для середнього ступішо атеросклеротичної деменції характерним відбувається зростання титрів антитіл до мозковою антигену і до антигену атеросклеротичних бляшок, а в імунному статусі хворих із середнім ступенем се-нільної деменції провідними являються гуморальні аутоімувні проявлення в формі зростання кількості імуноглобулинів класів А і Є і ЦІК. Ці ознаки можна використовувати як діференціально-діапюстичні для виявлення середнього ступішо атеросклеротичного або сенільного недоумства.

Глибокий ступінь атеросклеротичної деменції характеризується подальшим посиленням імунодефіцитарних проявлень, а також, зважаючи

Хворі на СД 3-я група

о - відмінності із контрольною групою II вірогідні (р<0,05);

0 - відмінності між групами вірогідні (р<0,05).

Мал. 2. Профілі усередненого імунного статусу хворих на СД при різному ступеню виражепості хвороби у порівнянні із імуним статусом осіб контрольної групи II.

сепільний вік хворих, виходом па перший план нейроаутоімунних процесів до клітин власного мозку. Атеросклеротичний процес являється вже фактором, що полегшує надходження у кровоток мозкових аугоантигенів

1 циркуляцію імунних комплексів. При глибокому ступіню сенільної деменції посилюються процеси атерогенезу, що знаходить відбиття в підвищенні титру аігштіл до антигену атеросклеротичних бляшок.

Описані зміни дозволяють не тільки патогенетично відціферсшцовати ступінь атеросклеротичного і сенільного недоумства, але і підтверджують песумнівну роль імунних порушень в зростанні недоумства при цих захворюваннях.

Якщо при нормальному старінні зниження загальної кількості дімфо-

-------Контрольна група І

-------Хворі на хворобу Альцгеймера 1-а група

......Хворі на хворобу Альцгеймера 2-а група

*- ...Хворі на хворобу Альцгеймера 3-я група

о - відмінності із контрольною ірулою І вірогідні (р<0,05);

□ - відмінності між групами вірогідні (р<0,05).

Мол. 3. Профілі усереднепого імуішого статусу хворих на ХА при різному ступеню шіражеііості хвороби у порівнянні із імуннм статусом осіб контрольної групи 1.

цитів відбувалося за рахунок Т-хслперів та Т-супресорів, то у хворих на ХА зменшення кількості лімфоцитів було обумовлено зниженням кількості Т-Хелдерів При ТЗКОіМу ж, як у осіб контрольної групи І, рівні Т-супресорів. Цс підтверджує дані про розвиток вторинного, пов'язаною з

літами, імунодефіциту по Т-систсмі в процесі старіння і про якісні відмінності в системі клітинного ланку імунопатогенезу нормального старіння і хвороби Альцгеймера.

Внаслідок вторинного імунодефіциту по Т-клітинам при ХА «перекручується» активність В-лімфоцитів, які продуцгоіоть преважно імупог-лобулшш А при зниженні виробки імуноглобулинів класів MiG, що також підтверджує провідну роль у розвитку імунодефіциту аугоімунних процесів, бо Ig А є снецифіі'шим ліше для аугоімунних проявлень і виробляється як аутоангіїтіла до клітин власного організму.

При ХА аутоімунннй процес являється більш за все виродженим і пояснює всі зміни в імунному статусі при даній патології: підвищення в крові хворих на хворобу Альцгеймера рівня сенсибілізованих до мозкового антигену лімфоцитів та різке зрастаиня титру противомозкових антитіл. Є дані літератури (С.А. Грон па та ін., 1991; К. Nandy, 1978), відповідно до яких при хворобі Альцгеймера порушується проникливість гематоенцефа-личного бар'єру, що і обумовлює перехід у кров'яне русло клітин головного мозку, що одержують властивості аутоаіггигсну.

Тому, якщо нормальне старіння проявляється двома паралельно текучими групами явищ - імунною недостатністю та аутоімунізацією, то ХА являється патологичним процесом, що розвинується в пресснільному віііі на фоні інтактної імунної системи, і проявляється глибшим пораз-ком імунітету в формі аутоімунного процесу, первинного у відношенні до імунодефіцитарних проявлень, які по своїй структурі також якісно відрізняються від імунної недостатньості при нормальному старінні і характеризуються зростаючою із прогресуванням деменції лімфопенією за рахунок Т-лімфоцитів (як переважно Т-хелперів, так і Т-супресорів). Даний факт пояснює зростання титру противомозкових антитіл за рахунок посиленої продукції Ig А та рівня сенсибілізації лімфоцитів до мозкового антигену. Тобто при хворобі Альцгеймера первинним є аутоімуиний процес до мозкової аутотканини, а утворюванні комплекси аутоантиген-аутоахггиті-ло в вигляді фіксованих імунних комплексів осідають на імунокомпетент-

1 - без психічних порушень (§<30,44)

2 - атеросклеротична деменція ^>34,52)

3 - сепільпа деменція (30,44<к<34,52)

Мал. 4. Залежність імовірності розвитку СД, ДЦ або від сутіхьості психічних порушень від значення показшіка Т-лімфоцитів

них клітинах, посилюючи і імунодефіцит в формі зниження функціональної активності клітин, і аугоімушіий процес, набуваючи властивості аутоантигену. Про виражепість аутоімунного процесу при хворобі Альцгеймера свідчить також зниження складу у сироватці крові циркулюючих імунних комплексів, що може бути пов'язано із прискореним переходом їх у фіксовані форми, а також із большею схоронністю здібності до елімінації ще не порушеної літніми процесами макрофагальної системи. Активація неспецифічного імунного захисту забесцсчує боротьбу із антигенами екзогенного походження, і, можливо, тому хворі па хворобу Альцгеймера менып схильні розвиткові у них супровідних соматичних захворювань (ЗА.ЇІояеііїеІсі, 1989).

Імунний статус хворих із різним ступенем вираженості хвороби Альцгеймера характеризується, в основному, прямо пропорціональним глибині захворювання присиленням аутоімунних і імунодефіцитарних про-

явлень (Мал.З).

Підсумовуючи одержані дані, можна казати, то між сеиільним недоумством, атеросклеротичною деменцією і хворобою Альцгеймера вже на ранніх етапах розвитку патологичного процесу спостерігаються наявні іму-иологичні відмінності, що дозволяє проводити їх прижиттєву діферснцій-ну діашостику.

За допомогою параметричних тестів Сг'годсігга-Фішера на значущість відмінностей з одного боку, між групою хворих на атеросклеротичну деменцію та здоровими особами контрольної груші II, та з другого боку між хворими на сснільну деменцію і також здоровими особами другої контрольної групи, були виявлені параметри, по яким с вірогідпі (р<0,05) відмінності. На основі вивчення кореляційних взаємозв'язгсів по цим параметрам між старечим і атеросклеротичним недоумством за допомогою одного з постулатів теорії вірогідності - теореми Баиєсу (Г. Сеней, 1990) - була розроблена програма ранньої діагностики сенільної і атеросклеротичної деменцій по показникам, ідо відповідають критерієві значущості відмінностей із контрольною ірупою II для обох форм деменції (Т-лімфоїщти, %; Ig А; лізоцим; фагоцитарний індекс; титр антитіл до мозкового аішігену; сенсибілізація лімфоцитів до мозкового антигену).

Для кожного із показників проведені підрахунки за допомогою програми «BAYES», розробленої па осегові запропонованої математичної моделі. На мал.4 приведені графичні ілюстрації залежності по показникові відносної кількості Т-лімфоцитів. Якщо значення показника попадає у чию-ire будь галузь домінування, то це значення промовляє на користь даного діагнозу.

Запропонована програма ранньої діагностики атеросклеротичної і сс-нільноі деменцій «BAYES» являється новим комп'ютерним методом ді-ференціальпої діагностики даних форм недоумства, що може бути використаний при епідеміологичному дослідженні населення, однак, що не зменшує достоїнств даної програми, скінчений результат - встановлення остаточного діагнозу - може бути досаджений лише з використанням комплексної оцінки імунологичних показників та кліничних даних.

висновки

1. Клініко-імунологичне дослідженім хворих на прогресуючі деменції прссенільного і сенільного віку (сенільну і атеросклеротичну' деменції і хворобу Альцгеймера) дозволило виявити у них характерні імунодефіщі-тарні проявлення і аутоімунні процеси до мозкової ауготканини, що відображують не тільки характер та глибину кліничних розладів, але і ступінь схоронності компенсаторних механизмів імунної системи.

2. У хворих на атеросклеротичну деменцію флуктуючий розпад психічної діяльносте від дисмпсстичпих розладів із відносно цілими ба-зісними особливостями особи до глибшого недоумства корелює із взаємопов'язаними аутоімунними процесами - до мозкової ауготканини і до структурних компонентів атеросклеротичних бляшок, що течуть на фоні літнього відносного імунодефіциту' по Т-клітинній системі.

3. В патогенезі сенільного руйнування психічних функцій в напрямку від перебудови особистих структур та прогресуючої амнезії до тотальної деменції приймає участь виникаючий поряд із літнім відносним імунодефіцитом по Т-ютітинам аутоімунний процес до власної мозкової тканини. .

4. Важливішим патогенетичним механізмом афато-апрактоагностич-ного недоумства при хворобі Альцгеймера являється розвинуючийся в пресенільному віці на фоні інтактної імунної системи аугоімугіний процес до мозкової ауготканини, що приводить до виникнення вторинного імунодефіциту.

5. Виявлені клініко-імунологачні відмінності у обстежених контингентів хворих свідчать про патогенетичну гетерогенність і нозологичну самостійність різних форм прогресуючих деменцій пресенільного і сенільного віку.

6. Рання діагностика сенільної і атеросклеротичної деменцій, що попереджує розгорнуту кліиичну картину, може бути здійснена шляхом системно-структурної інтерпретації імунологилних даних за допомогою комп'ютерної програми ранньої діагностики сенільної і атеросклеротичної деменцій.

7. Проведений дискретно-динамічний аналіз виявив явну кореляцію імунологичних особливостей із с'гупенем виражецості недоумства при різних інмологичшіх формах. Так, діфсрснційно-діагаоетичне значення для середнього ступіню атеросклеротичної деменції мас зростання псйроау-тоімунних проявлень, а для среднього стутіігао старечого недоумства -активація гуморального ланку імунітету.

Глибокий ступінь атеросклеротичного недоумства характеризується переважанням аутоімуппих порушень до клітин власного мозку, а при сенільній деменції, поряд з посиленням аутоімунних проявлень до мозкової аутоткатши, підвиїцешим титру антитіл до антигену атеросклеротичних бляшок. Посилення аутоімуппих процесів при глибокому ступі-шо недоумства, поза залежності від його форми, супроводжує зростання неспроможності клітинного і гуморального ланків імунітету.

Для хвороби Альцгсймера характерна прямо пропорційна залежність між зростанням іитслсктуально-мнестичтюго зниження і ступенем вира-женості аутоімунних та імунодефіцитарних проявлеш>.

8. Системне вивчання імунного статусу являється надійною передумовою оптимізації науково-організаційних основ геронтологичної допомоги, а також розробки патогенетично обгрунтованої системи лікувально-реабілітаційних впливів для хворих на прогресуючі деменції пресенільного і сенільного віку.

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

В результаті проведеного дослідження для впровадження в клі-ничну практику пропонується імунологичшш метод прижиттєвої діференційної діагностики прогресуючих деменцій пресенільного і сенільного віку.

Розроблені кліиіко-імунолопічні параметри дозволяють проводити ранній та надійний розподіл хвороби Альцгеймера, атеросклеротичного і сенільного недоумства, таким чином утворюючи передумови для оптимізації лікування.

Запропонована створена на основі комп' ютерних технологій програма ранньої діагностики сенільної і атеросклеротичної деменцій дає можливість виявлення найранідшх ознаків даних форм недоумства, що може бути використано під час епідеміологичного імунологичного обстеження населення.

ПЕРЕЛІК СТАТЕЙ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ:

1. Прогрессирующие деменции: клинико-диагностическое разграничение // Казуистика в клинической психиатрии: Тези докладів обласної науково-практичної конференції. - Стрілетче, 1993. - С.З. (у співавт. з Абрамовим В.А. та інш.)

2. Иммунные нарушения при прогрессирующих деменциях пресениль-ного и сенильного возраста // Український вісник психоневрології. - 1994.

- Биїт.З. - C.85-87. (у співавт. з Абрамовим A.B. та інш.)

3. К вопросу о клинико-иммупологических исследованиях при прогрессирующих деменциях // Актуальные вопросы психиатрической практики: Тези наукової конференції. - Полтава, 1993. - Вип.7. - С.213-215. (у співавт. з Трофіменко С.Н. та інш.)

4. Об использовании нейроїтсихологических, биохимических и иммунологических методов в диагностике первично-атрофических процессов // Медицинская психология: Тези докладів Першого Українського семінару медпенхологів. - Донецьк-Харків-Київ-ІІариж, 1994. - С.58-59. (у співавт. з Федоренко С.Г.)

5. Особенности иммунного статуса больных прогрессирующими деменциями пресенильного и сенильного возраста (ПДПС) // Діагностика та лікування психічних захворювань в Україні. Матеріали міжнар. кон-фер., Львів, жовтень, 1995. - С.163-164.

6. Клинико-иммунологические особенности прогрессирующих деменций пресенильного и сенильного возраста (ПД11С) // Діагностика та лікування психічних захворювань в Україні. Матеріали міжнар. конфер., Львів, жовтень, 1995. - С.164-165.

7. К вопросу о патогенезе прогрессирующих деменций прссенилыгого и сенильного возраста // Тези докладів ювілейної конференції, присвяч.

7 5-річчю проф. Л.Г. Завгороднєго. - Т.З. - Донецьк, 1994. - С.11.

8. Особенности иммунитета при прогрессирующих деменциях пресе-иильного и сенильного возраста // Тези докладів ювілейної конференції, ііріісвяч. 75-річчю проф.Л.Г.Завгороднєго. - Т.З. - Донецьк, 1994. -С.123.

9. Клинико-иммунологические особенности прогрессирующих деменций пресеїшльнош и сенильного возраста // Журнал психиатрии и медицинской психологии (Донецкое отделение ассоциации пспхиаторов Украины). - 1995. - №1. - С.63-67.

АННОТАЦИЯ

Ряполова Татьяна Леонидовна.

Прогрессирующие деменции пресекильпого и сеиилытго возраста: клинико-иммунологическое исследование.

Рукопись, диссертация па соискаиие ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.16 - психиатрия, Харьковский институт усовершенствования врачей.

Харьков, 1997.

С помощью клинико-иммунологического метода проведено исследование прогрессирующих деменций пресенильного и сенильного возраста (сенильной, атеросклеротической деменций, болезни Альцгеймера).

Установлена зависимость между психопатологическими расстройствами, свойственными данным формам деменции и показателями клеточного, гуморального иммунитета, нейроаугоиммунными проявлениями и показателями неспецифической иммунной зашиты. Разработаны дифференциально-диагностические критерии прогрессирующих деменций пресенильного и сенильного возраста на основе клинико-иммунологических показателей и определена их роль в патогенетических механизмах этих заболеваний.

ANNOTATION

Ryapolova Tatiana L.

Progressive dementias of senile and prcscnile age: clinical and immunological study.

Kind of dissertation - manuscript.

Speciality 14.01.16 - psychiatry.

Kharkov Institute of Advanced Training for doctors.

Kharkov, 1997.

Using the immunological method has been made research of the progressive dementias of senile and prcsenile age (atherosclerotic, senile dementias and Alzheimer's deisease). The dependence between psychopathological manifestation of dementias and data of cell and humoral immunity, neuroautoimmunity and data of nonspecific immune protection where bound. The differential-diagnostic criteria of progressive dementias of old age on the basis of clinical and immunological indicators was worked, and there role in the mechanisms of pathogenesis of these diseases were discovered.

Ключові слова: прогресуючи деменції прссенільного та сеиільното віку, імунітет, аугоімуині проявлення, імунодефіцит, діференційиа діагностика.