Автореферат и диссертация по медицине (14.01.16) на тему:Применение энтеросорбции в комплексной терапии шизофрении

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ УКРАЇНСЬКИЙ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ СОЦІАЛЬНОЇ ТА СУДОВОЇ ПСИХІАТРІЇ

Пушкарьова Тетяна Миколаївна

УДК 615.246.9:616.895.8—085

ЗАСТОСУВАННЯ ЕНТЕРОСОРБЦІЇ У КОМПЛЕКСНІЙ ТЕРАПІЇ ШИЗОФРЕНІЇ

14.01.16 - психіатрія

АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття вченого ступеня кандидата медичних наук

Дисертація є рукопис.

Робота виконана в Українському науково-дослідному інституті соціальної та судово! психіатрії МОЗ України (м. Київ).

Науковий керівник: заслужений діяч науки і техніки України, доктор медичних наук, професор Чуприков Анатолій Павлович, директор Українського НДІ ССП

Науковий консультант: заслужений діяч науки і техніки України, доктор медичних наук, професор Лисяний Микола Іванович, зав. відділом Українського НДІ нейрохірургії МОЗ України (м. Київ)

Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор

Синицькнй Валентин Миколайович

зав. відділом Українського НДІ ССП

доктор медичних наук

Морозов Олександр Михайлович

нач. кафедри пенітенціарної медицини Київського

іститутуту внутрішніх справ

Провідна організація: Українській НДІ клінічної та кспериментальної

неврології та психіатрії, відділ інтенсивної терапії психозів, м. Харків

Захист дисертації відбудеться 1997 р. о годині на

засіданні спеціалізованої вченої ради Д 01.10.01 при Українському науково-дослідному інституті соціальної та судової психіатрії (252072, м. Київ, вул. Фрунзе 103).

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Українського науково-дослідного інституту соціальної та судової психіатрії (252072, м. Київ, вул. Фрунзе 103).

Автореферат розіслано «/*^ » -^%^?У%»^1997р.

Вчений секретар спеціалізованої вченоїради кандидат медичних наук

І А. Марценковський

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ АКТУАЛЬНІСТЬ ТЕМИ

З

Поряд з успіхами психофармакотерапії накопичено достатьню кількість даних про негативний.медикоментозний патоморфоз ендогенних психозів, розвиток звикання до психотропних засобів при їх тривалому вживанні, збільшення числа хворих з терапевтичною резистентністю. Тому існує потреба в удосконаленні та оптимізації методів лікування ендогенних психозів на основі сучасних уявлень про їх патогенез.

Протягом останніх десятиріч з'явилося немало свідоцтв ефективності таких засобів біологічної терапії як внутрішньовенне лазерне опромінювання крові, гіпербарична оксигенація, розвантажувально-дієтична терапія, застосування імунокоректорів, антиоксидантів, пірогенна терапія, депривація сну, голкорефлексотеарпія, фізіотерапія. Ці методи успішно застосовуються у лікуванні психопатологічних розладів у межах ендогенних психозів (Авруцький Г.Я., Недува О.О., 1988; Синицький

В.М., 1992; Дзюб Г.К., 1992; Кутько І.І. та ін., 1993; Чуприков А.П., 1995; Напреєнко O.K. та ін., 1995; Морозов О.М., 1996.)

Одним з напрямків підвищення ефективності лікування ендогенних психічних захворювань є еферентна терапія, представлена у психіатричній практиці такими методами екстракорпоральної детоксикації, як гемодіаліз, гемосорбція та плазмаферез (Кутько І. І., Царицинський В.І., Бачериков А.Н., 1992; Малін Д.І., 1994, Пишель В.Я.,1995, Wagemaker U., Cade R., 1977; Scheiber S., Cohen I., Jamamura U.,1981.).

Патогенетичним обгрунтуванням застосування методів екстракорпоральної детоксикації у лікуванні ендогенних психозів є наявність багаторівневих порушень гомеостазу у загальній картині ендотоксикозу. Сучасні уявлення про патогенез ендогенних психозів грунтуються на відомостях про порушення білково-амінокислотного, електролітного метаболізму, зміни у системі ферментів, нейромедіаторів та гормонів, наявність токсичних речовин у біологічних рідинах хворих на шизофренію. Порушення гомеостазу виявляються ознаками церебральної гіпоксії,

розладами білкового та вуглеводно-фосфорного обміну, підвищеною проникністю судин, активацією процесів перекисного окислення ліпідів, підвищеним вмістом средньо-молекулярних сполучень у крові, а також дисфункцією імунної системи (Протопопов В .П., 1961; Поліщук Й.А., 1976; Вартанян М.Е., 1983 Морковкін В.М., Картелишев A.B., 1983, Стукалова JI.A. та ін.,1991; Говорін Н.В. та ін.,1995; Прилипко Л.Л., 1992; Семёнов

С.Ф. та ін, 1988; Нікіфорова O.A., 1992; Рогожникова O.A., 1992; Dioszeghy P., 1987, Murphey D., 1987; Imre S., Mechler F., 1989 A.Henneberg, B.Riedl, 1990).

Апартні способи еферентної терпії здійснюють неспецифічний деток-сикаційний та імунокоригуючий вплив за рахунок видалення ауто- та анти-лікарських антитіл, циркулюючих імунокомплексів (Гаврилов O.K.,та ін., 1981; Калінін Н.П., та ін., 1988; Лопаткін Н.А., Лопухін Ю.М., 1989). Позитивна дія гемосорбції поширюється як на психопатологічні ознаки, так і на чутливість до психофармакотерапії, побічні прояви дії нейролептиків (Морозов Г.В., Анохіна І.П. та ін.,1981; Морковкін В.М., Картелишев А.В. та ін., 1983; Гамалея Н.Б., 1988 та ін.). Гемосорбція і плазмаферез є безумовно ефективними методами детоксикації, але вони потребують спеціально обладнаних відділень, навченого персоналу, мають низку протипоказань, а також відносно дорогі (Комаров Б.Д., Лужников Е.А., Чуркін Є.А. та ін., 1979; Лопаткін H.A., Лопухін Ю.М., 1989).

Незважаючи на патогенетичну обгрунтованість і клінічну ефективність ці методи недостатньо глибоко вивчені, не було досліджено клініко-психопатологічні та клініко-біологічні закономірності терапевтичного ефекту, не розроблено клінічно обгрунтованих показань до застосування цих методів.

Поряд з екстракорпоральними методами детоксикації зараз інтенсивно розвивається і такий напрямок еферентної терапії як ентеросорбція. За інтенсивністю детоксикаційного ефекту 2-3-денна ентерособція прирівнюється до гемосорбції, причому ентерособція практично не має протипоказань, проста й зручна у використанні як в стаціонарних, так і амбулаторних умовах (Ніколаєв В.Г., та ін.,1982, Метальникова Н.П., 1991, Папп М.О.,1991, Знаменський В.А., 1994).

Ентерособція має певні переваги перед іншими методами еферентної терапії, але до цього часу даний метод не застосувався у лікуванні ендогенних психозів, що й визначило актуальність дослідження.

Тема дисертації є складовою частиною планових наукових досліджень відділу психофармакотерашії Українського НДІ соціальної та судової психіатрії.

Мета дослідження:

виявити закономірності терапевтичної дії кремнійоргаиічного сорбенту ентеросгель на кліничні прояви і лабораторні показники у хворих на шизофренію та ендореактивні пубертатні психози; розробити метод комплексної терапії ендогенних психозів із застосуванням ентеросорбції.

Завдання дослідження.

1. Вивчення особливостей взаємодії ентеросорбенту ентеросгель з психотропними препаратами в умовах експеримету in vitro і впливу ентеросорбції на динаміку екскреції психотропних препаратів у хворих на ендогенні психози (шизофренію та ендореактивні пубертатні психози).

2. Вивчення спектру терапевтичної дії ентеросорбції, включаючи можливості редукуючого впливу на психічні і соматичні порушення у хворих на шизофренію і ендореакіивні психози.

3. Вивчення ефективності ентеросорбції у подоланні побічних ефектів та ускладнень психофармакотерапії у хворих на ендогенні психози.

4. Вивчення впливу ентеросорбції у комплексному лікуванні різних форм шизофренії на динаміку соматовегетативних, неврологічних, біохімічних та імунологічних показників.

5. Вивчення впливу ентеросорбції на лабораторні показники ступеня інтоксикації — рівень середніх молекул та малонового диальдегіду.

6. Аналіз ефективності ентеросорбції методом подвійного сліпого пла-цебо-контрольованого дослідження.

7. Розробка методики і диференційованих показань до застосовуння методу детоксикації ентеросорбентом ентеросгель, індивідуальних оптимальних режимів ентеросорбції у лікуванні хворих на ендогенні психози.

Теоретична значущість та наукова новшна дослідження.

Вперше в експериментах in vitro виявлено властивості ентеросорбенту ентеросгель, які обгрунтовують його застосування в психіатричній практиці. Вперше у клінічному дослідженні встановлено спектр терапевтичної активності енгеросорбції сорбента ентеросгель при шизофренії та ендореактивних пубертатних психозах, що є теоретичною основою для розробки нових методик еферентної терапії. Отримано нові дані про саногенний характер динаміки клініко-біохімічних показників, покращення функціональних печінкових проб, стабілізацію показників обміну біогенних амінів та серотоніну, значне покращення показників окислювального гомеостазу та нормалізацію концентрації середніх молекул, корекцію імунологічного статусу в процесі комплексної терапії з ентеросорбцією порівняно з традиційною психофарма-котерапією. Виявлені у ході дослідження законамірності динаміки вказаних біохімічних та імунологічних показників є доповненням сучасних теоретичних уявлень щодо патогенетичних застав шизофренії.

Практична значущість дослідження. Розроблено й апробовано патогенетично обгрунтовану, диференційовану методику енгеросорбції сорбентом ентерсгель у комплексному лікуванні хворих на шизофренію. Отримано дані про динамічні порушення гомеостазу, що є предикторами зриву адаптаційних механізмів та біологічними маркерами ефективності терапії у хворих на шизофренію. Застосування вказаної методики дозволяє зменшити вираженість проявів «негативного лікарського патоморфозу», ускладнень і побічних дій психофармакотерапії та підвищити ефективність лікування на 15—17% порівняно з традиційною психофармакотерапією.

Конкретний особистий внесок дисертанта.

Автором самостійно проведено клінічні дослідження, статистичну обробку та інтерпретацію отриманих даних. Виявлено біологічні маркери важкості захворювння та ефективності терапії — пряма кореляція якості і сталості ремісії та нормалізації активності фермешу антиоксидантного захисту — супероксиддисмутази, зв'язок позитивної терапевтичної динаміки з імунологічною корекцією та нормализацією рівня середніх молекул і малонового диальдегіду. Розроблено методику та диференційовані показання до

застосування комплексної психофармакотерапії з ентеросорбцією, а також 4 режими ентеросорбції.

Основні положення, винесені на захист.

1. Результати клінічного вивчення комплексної терапії з застосуванням ентеросорбції у дітей, підлітків та дорослих хворих на ендогенні психози показали її ефективність щодо підвищення неспецифічної реактивності та корекції побічної дії і ускладнень психофармакотерапії. Терапевтична дія ентеросорбції достовірно перевищує плацебо- та мілео-ефекги, що виявлено шляхом подвійного сліпого плацебо-контрольованого дослідження. Порівняльний аналіз психофармакотерапії та комплексного лікування, доповненого ентеросорбцією, виявив переваги останнього із збільшенням терапевтичної ефективності на 15—17 %.

2. Експерименти in vitro із взаємодії ентеросорбенту ентеросгель з психотропними засобами підтвердили можливість його застосування у психіатричній практиці. Комплексне лабораторне обстеження хворих виявило де-токсикаційний та імунокоршуючий ефекти ентеросорбції нормализація окислювального гомеостазу, що виражається зниженням активності каталази; падіння концентрації середніх молекул та малонового диальдегіду як показник зменшення рівня інтоксикації; зміни у секреції катехоламінів, які свідчать про стабілізацію симпатоадреналової та активацію серотонінергічної систем; нормалізація імунобіологічної реактивності за лабораторними показниками клітинного та гуморального імунітету із зниженням рівня протимозкових аутоантитіл.

3. Розроблено й апробовано патогенетично обгрунтовану ефективну методику диференційованого застосування ентеросорбції у комплексному лікуванні хворих на ендогенні психози, засновану на чотирьох основних режимах ентеросорбції, рекомендованих залежно від клініко-психопатологічного стану, типу перебігу захворювання, особливостей порушення гомеостазу, вира-женості побічних дій та ускладнень психофармакотерапії і типу реактивності.

Апробація роботи. Основні матеріали дисертації доповідалися на науково-практичних конференціях Українького науково-дослідного інституту соціальної та судової психіатрії (травень та грудень 1996 року).

За матеріалами дисертації опубліковано 15 наукових праць, у тому числі методичні рекомендації, подано заявку на винахід.

Впровадження результатів дослідження. Результати дослідження впроваджені у лікувальну практику Київського науково-практичного об'єднання охорони психічного здоров'я, міжрайонних психоневрологічних диспансерів м. Києва, а також у навчальний процес кафедри психіатрії і медичної психології Київського медичного інституту.

Обсяг та структура роботи. Дисеріация викладена на 227 сторінках машинопису, основний текст складає 207 сторінок, проілюстрована 38 таблицями і схемою. Робота містить вступ, огляд літератури, розділ характеристики матеріалів та методів дослідження, 5 глав власних досліджень, заключний розділ, висновки, перелік посилань (397 джерел, у тому числі 287 робот вітчизняних та російськомовних авторів, а також 110 робіт зарубіжних) та додаток.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Характеристика клінічного матеріалу та методів дослідження.

Для вирішення поставлених задач було обстежено 150 хворих на ендогенні психози (60 дітей та підлітків — перша група, 90 дорослих — друга група) та 30 здорових осіб (контрольна група). До першої групи увійшли хворі віком 13—18 років (у середньому 15,5), 35 юнаків та 25 дівчат, з них 44 з діагнозом шизофренія і 16 — ендореактивний пубертатний психоз. 40 хворих отримували комплексну психофармакотерапію (ПФТ) з ентеросорбцією (ЕС) кремнійорганічним сорбентом ентеросгель (ЕГ), а 20 — традиційну ПФТ. У цій групі діагностувалась параноїдна шизофренія з переважанням галюцинаторно-параноїдної (36,4 %), афективно-маячної симптоматики (25 %) та проста, кататонічна, дитяча (по 11,4%) і неврозодібна (4,5 %) шизофренія. Ендореактивний пубертатний психоз представлений випадками нервової анорексії, ендореактивної депресії з дисморфоманічними включеннями або з соматовегегагивними та неврозоподібними проявами. До другої групи увійшли 90 хворих, віком від 18 до 40 років (у середньому 27,5), 60 чоловіків і ЗО жінок. 60 дорослих хворих отримували комплексну ПФТ з ЕС і 30 — традиційну ПФТ. У хворих цієї групи було діагностовано параноїдну шизофренію з провідними параноїдним (38,9 %), галюцинаторно-параноїдним (34,4 %) та афективно-

маячним (15,6 %) синдромами, а також просту, кататонічну і неврозоподібну форми шизофренії (по 10 %).

Основним методом дослідження був клініко-психопатологічний. Діагноз встановлювался відповідно до критеріїв МКЗ-9. Застосовувався метод уніфікованої оцінки психопатологічних розладів за глосарієм С.Г. Зайцева, Г.Я. Авруцького (1975). Глосарій було доповнено переліком соматичних симптомів. Аналіз ефективності лікування проводився на основі «обчислювальної оцінки редукції симптоматики» та за шкалою нормалізації поведінки і редукції симптоматики С.Г. Зайцева (1984). Цри оцінюванні побічних ефектів ПФТ користувалися визначеннями Г Л. Авруцького (1964,1979), І_Я. Гуровича (1971).

В обох групах проведено вивчення спектра терапевтичної ефективності ЕС, редукуючого впливу на психічні і соматичні порушення, досліджено дію ЕС на побічні ефекти та ускладнення ПФТ з аналізом динаміки клініко-псн-хопатологічних, соматовегегативних, біохімічних та імунологічних показників.

Вивчали клінічний аналіз периферичної крові, печінкові проби, електроліти крові, показники активності симпатоадреналової системи (САС) — адреналін (А), норадреналін (НА), ДОФА, дофамін (ДА) і серотонін (5-ОТ) у біологічних пробах (кров, сеча) за допомогою спекірофлуорометрії та високоефективної рідинної хроматографії (Euler N.S., Lishajko F., 1959), 5-ОТ — за методом С. Юденфреда (1965),

Вміст психотропних препаратів у біологічних пробах визначався методом хроматографії в тонкому шарі сорбенту (Горчаков В.Д., Петрухін Д.Д., 1981). До аналізованих речовин входили — аміназин, азалегггін (лепонекс), трифтазін, мажептіл, тізерцин, френолон, феназепам, сібазон, нозепам, амі-триптилін, азафен, галопєридол, паркопан.

Окислювальний гомеостаз оцінювали за вмістом у крові пацієнтів кінцевого продукіу перекисного окислювання ліпідів (ПОЛ) малонового диальдегіду (МДА) — метод Л.І.Андреева, ААКожемякіна, ААКишкун (1988) та за активністю основних ферментів антиоксидантного захисту (АОЗ) — каталази (метод Королюк М.А., Іванова Л.І., Майорова М.І., 1988) та супероксиддис-муегази (СОД) — метод Н.Б. Поберезкіна, Л.Ф. Осинської (1989).

Рівень молекул середньої молекулярноі маси (CM) визначали у сироватці крові (метод Осиповича В.К., 1983). Активність протеолітичних ферментів — нейтральні петідгидролази (аНПГ) визначали методом КДВеремєєнко (1983).

Комплексне вивчення імунобіологічної реакгавності включало дослідження показників клітинного, гуморального імунітету паралельно з визначенням інтенсивності аутоімунних реакцій. Визначали імуноглобуліни класу G, А, М у сироватці крові за методом радіальної імунодифузії G. Мапсіпі (1965). Дослідження Т-лимфоцитів проводили методом спонтанного розет-коуїворення D. Jondal (1972) у пропису А.Н.Чаредеєва (1976), вміст В-лім-фоцитів визначали за допомогою тесту спонтанного розеткоутворения J. Sta-thopoulus (1974). Для вивчення реакції бласттрансформації лимфоцит (РБТ) на неспецифічній мітоген-фітогемаглютинін було використано модифікацію методу М.П. Григор’євої, І.І.Копелян (1972), запропонованої Е.Ф.Чернушенко та ін. (1978). З метою тестування нейросенсибілізації хворих використовувалися нейроспецифічні білки — основний білок мієліну (ОБМ), білок S-100 — маркер тії та білок 14-3-2- маркер нейронів (Козуліна Е.П., Бережная Г.А., 1984; Autilio L. та ін., 1964).

Реєстрація показників, що вивчалися, проводилася до лікування, у процесі терапії та після закінчення курсу лікування.

Отримані результати опрацьовувалися методом варіаційної статистики з визначенням середніх арифметичних (х), стандартних помилок (Sx), а також статистичної значущості їх розбіжностей за критерієм t-Стьюдента. Було проведено кореляційний аналіз біохімічних та імунологічних показників з використанням критерія Пірсона. Статистична обробка даних дослідження проводилась на комп’ютері IBM PC/AT.

З метою вивчення особливостей взаємодії психотропних препаратів з ЕГ на першому етапі досліджень було виконано експерименти in vitro. Виявлено, що зменшення концентрації аміназину, тізерцину, мажегггілу, френолону, неулептілу, лепонексу, феназепаму і циклодолу при взаємодії з ЕГ in vitro не перевищує 10 - 25 %. У той же час, такі нейролептики як трифтазін, галоперидол, еглоніл, антидепресанти — амітриптилін, азафен, транквілізатори — сібазон, нозепам після сорбції виявлені у висхідній концентрації, що дозволило включити ЕГ до комплексної терапії без збільшення

терапевтичних дозувань препаратів за умови окремого прийому психотропних засобів та сорбента, або застосовувати композиції ЕГ з ^транквілізаторами бензодіазепінового ряду, трициклічними антидепресантами, похідними бутирофенону та еглонілом.

Для вивчення впливу ЕС на динаміку екскреції психотропних засобів, проведено порівняльне дослідження концентрації лікарських сполук у сечі хворих на ендогенні психози. Зіставлення спрямованості змін концентрації ліків з їх хімічною структурою свідчить про те, що зниження рівня зкскреції з сечею спострігалося відносно препаратів — похідних фенотіазину та бен-зодіазепіну. Описана динаміка корелює з результатами взаємодії психотропних препаратів in vitro. Отримані дані дозволили вибрати оптимальный спосіб проведення ЕС і були підтвердженням обгрунтованості включення ЕС до комплексної терапії шизофренії для профілактики кумуляції і активації елімінації продуктів метаболізму психотропнх засобів.

В результаті клініко-психопатологічного дослідження ефективності ЕС в комплексній терапії ендогенних психозів у дітей і підлітків виявлено, що після комплексної ПФТ з застосуванням ЕС основні психопатологічні розлади зазнали значної редукції порівняно з висхідними данними; ступінь редукції психопатологічної симптоматики в основній групі був вищим у середньому на 13—15%, ніж у групі порівняння (тобто, ніж у хворих, що отримували традиційну ПФТ). Більша чутливість до дії ЕС спостерігалась при астенічних синдромах, явищах психомоторної загальмованості, зниженні продуктивності діяльності і депресивній симптоматиці, що може розглядатися як опосередкована активуюча дія ЕС.

Побічні ефекти та ускладнення ПФТ на тлі комплексної терапії з ЕС спостерігалися достовірно рідше, у средньому на 40 %, ніж у групі порівняння.

Максимальный лікувальний ефект комплексної ПФТ з ЕС відмічено у хворих на ендореактивний пубертатний психоз та шизофренію з приступо-подібним типом перебігу, з галлюцинаторно-маячним, аффективно-маячним, неврозоподібним варіантами захворювання. Менша ефективність спостерігалася у хворих з катзтонічною, простою та дитячою формами шизофренії з більшою давністю захворювання і вираженою негативною симптоматикою. Застосування ПФТ з ЕС у цих хворих сприяло зменшенню явищ

негативного лікарського патоморфозу та редукції соматоневрологічної симптоматики, підвищуючи ефективність лікування у співставленні з групою порівняння. Застосування ПФТ з ЕС дозволило досягти покращання стану у 92,5% хворих, тоді як у групі порівняння покращення стану після ПФТ відмічено у 75 %.

Вивчення особливостей впливу комплексної ПФТ з ЕС на соматичний стан і супровідну патологію дітей і підлітків з ендогеними психозами під-твержує ефективність ЕС у подоланні супровідної соматичної патології.

Загальна оцінка ефективності комплексної терапії з ЕС виводилася на підставі урахування редукції патологічної симптоматики і покращення показників адаптації. Отримані результати свідчать про те, що застосування комплексної ПФТ з ЕС дозволяє підвищити результативність лікування дітей і підлітків з ендогеннми психозами на 17,5 %.

Порівняльний аналіз показників печінкових проб до і після ЕС виявив тенденцію до зменшення концентрації загального білірубіну, показників активності аланінамінотрансферази та тімолової проби, тобто покращення функціонального стану печінки та її ферментного спектру. Позитивним результатом застосування ЕС є незмінність концентрації злектролітів крові після ЕС.

Дослідження показників катехолергічної та серотонінергічної систем при комплексній ПФТ з ЕС та при традиційній ПФТ показали, що в групі хворих екскреція А, НА, ДОФА і ДА до лікування була нижче порівняно з цими показниками у здорових. В той же час виявлено підвищення вмісту 5-ОТ у хворих на 30% порівняно з нормальними показниками.

При ПФТ у дітей і підлітків з ендогенними психозами виявлялася тенденція до зниження екскреції з сечею НА у 1,7 разу порівняно із здоровими (р<0,005), понизилася екскреція ДОФА, концентрація серотоніну у крові хворих на ендогенні психози перевищувала норму на 30%. При ПФТ з ЕС визначається тенденція до зростання рівня екскреції А, рівень екскреції НА стабілізується, про що свідчить менший розкид показників і відслідковується тенденція до зниження екскрції ДОФА і ДА. Таким чином, встановлено стабілізуючу дію комплексної ПФТ з ЕГ на концентрації адреналіну, ДОФА і серотоніну.

Отримані дані вказують, що підвищення ефективності лікування досягнуто завдяки детоксикаційній дії ЕС, її регулюючому впливу на гомеостаз, зокрема стабілізуючому впливу на систему біогенних амінів і серотоніну, покращенню показників функціональної здатності' печінки, запобіганню кумуляції та прискоренню елімінації продуктів метаболізму психотропних засобів, зменьшенню побічної дії та ускладнань психофармакотерапіїї.

Результати вивчення впливу ПФТ з ЕС на терапевтичну ефективність хворих на шизофренію 19—40 років (п=60) демонструють значущу, порівняно з висхідними даними, редукцію основних психопатологічних розладів. В результаті ПФТ з ЕС більший ступінь редукції спостерігався відносно астенічного синдрому, психомоторної загальмованості та загального зниження фізичного тонусу. Позитивна динаміка, більш значна ніж у групі порівняння, відмічалася відносно продуктивних розладів, а саме: психомоторного збудження, маячних ідей та галлюцинаторних переживань, значно редукувалися аффективні розлади, диссомнічні порушення. Менший ступень редукції спостерігався відносно негативних розладів — апатії, зниження продуктивності, зниження інтересів. Слід відзначити більшу чутливість до застосування ЕС у хворих з прйступоподібно-прогредіентним типом перебігу захворювання, з аффекгавно-маячною симптоматикою та хворих з відносно невеликою давністю захворювання та малопрогредієнтним перебігом. Меншу чутливість до ЕС виявляли хворі з безперервно-прогредієнтним перебігом і тривалістю захворювання більше 3 років, а також хворі з грубо-прогредієнтним перебігом шизофренії, однак застосування ЕС у цих хворих сприяло переборенню або пом'якшенню явищ негативного лікарського патоморфозу, підвищенню чутливості до ПФТ.

Достовірні розбіжності показаників основної групи і групи порівняння після лікування склали 12-18%, у середньому 14,9 %. Найбільші переваги методу ПФТ з ЕС у редукції симптомів відносилися до проявів астенії, млявості, загальмованості, зниження продуктивності (15-17%), тобто відмічалася опосередкована активуюча дія ЕС, подібна до такої у групі дітей і підлітків.

Вивчення побічних ефектів та ускладнень ПФТ достовірно свідчить про те, що неврологічні ускладнення майже у 2 рази частіше виникали у групі порівняння і проявлялися підвищенням тонусу м’зів кінцівок, мас-коподібніспо обличчя, скугністю рухів та дискінетичними кризами. Застосування ЕС дозволяє значно зменшити (на 45-50%) вираженість побічних ефектів та ускладнень ПФТ. За переліком показників соматичного стану відмічено позитивний вплив ЕС на соматичний статус хворих на шизофренію, що виявляється у зменшенні клінічних проявів ендо- і екзотоксикозу, більш сприятливому перебігу супровідної соматичної патології.

З метою верифікації клінічних даних про ефективність застосування ЕС кремнійорганічним сорбентом ЕГ у комплексному лікуванні шизофренії проведено подвійне сліпе плацебо-контрольоване дослідження (п.=30).

Загальна динаміка середньої вираженості психопатологічних і сомато-неврологічних симптомів у групі ПФТ з ЕС була — 78,15 % , в групі ПФТ+плацебо — 38,1 %. В межах дослідження було проведено порівняльний аналіз динаміки вираженості кожного симптому окремо за квантифіцикованою шкалою. Квантифікація змін вираженості симптомів в основній та плацебо-групах дозволила розкрити особливості реактивності у хворих на шизофренію при різніх терапевтичних підходах. Динаміка редукції психопатологічної та соматоневрологіної симптоматики у групі ПФТ з ЕС характеризувалася перевагою средньореактивних і високореакгавних проявів терапевтичної дії. В групі ПФТ+плацебо виявлено перевагу ареакшвних і низькореакгивних змін.

Результати подвійного сліпого плацебо-контрольованого перехресного дослідження показали, що терапевтична дія ЕС достовірно перевищує плацебо та мілео-ефекги.

З метою отримання об'єктивних даних про вплив ЕС на гомеостаз хворих на шизофренію було вивено клініко-біохімічні показники окислювального гомеостазу, обміну біогенних амінів, нейтральних пепгидгідролаз та імунного статусу. Аналіз кореляцій за критерием Пірсона між показниками обміну катехопамінів, 5-ОТ, аНПГ і показниками імунного статусу виявив присушіть прямих та зворотніх кореляцій (п=82), що підтверджують тісний зв'язок та взаємообумовленість патофізіологічних механізмів при шизофренії.

Таблиця 1.

Динаміка біохімічнії показників у хворих на шизофренію

Найменування показників біохімічного гомеостазу Показники основної групи до Е п=19 Показники основної групи після ЕС п=19 Показники групи порівняння на початку ПФТ п=15 Показники групи порівняння після ПФТ п=15 Показники котрольної групи п=14

місМДА кмолк ілкУ 8,710,8* 5,7Ю,8** 8,010,7* 9,010,9* 5,310,4

Активність каталази (мкат/л) 25,513,3* 9,5114,3** 9,5114,3* 11,012,8* 17,512,6

Активність СОД (од.акт./мл плазми) 36,713,4* 29,817,0* 26,015,1* 28,115,7* 159,4116,8

Рівень середніх молекул (од. Екстинці'О 0,33710,02* п=9 0,22210,15* *п=9 0,24710,05* п=9 0,24710,05* п=9 0,2110,005

Адреналін 4,5611,2* 4,411,6** 4,4511,3* 2,210,5* 6,9011,0

Норадреналін 7,9111,3* 19,312,8** 8,7911,3* 14,010,1* 25,814,6

ДОФА 23,18+4,67* 34,317,2** 24,1714,85* 24,517,0* 51,114,2

Дофамін 163,810,75* 172,0140,2* 161,311,2* 194,0143,3* 252,310,25

Серотонін (мг/мл) 0,16210,02* 0,19610,04* # 0,15910,05* 0,21910,06** 0,17310,09

Примітки:

* — р<0,05 — статистично значущі відмінності порівняно з контрольною групою

** — р<0,05 — статистично значущі відмінності порівняно з висхідними показниками.

Висхідні показники окислювального гоместазу у хворих на шизофренію в основній групі характеризувалися разбалансованіспо в прооксидантно-антиоксидантній системі, в той час як інтенсифікація процесів ПОЛ не ингібувалася ферментами АОЗ. Отримані результати показали, що проведення комплексної терапії ПФТ з ЕС приводило до певної нормалізації у системі окислювального гомеостазу, що виражалося у зниженні рівня вмісту МДА та

тенденції до зниження рівня активності каталази. При цьому активність антиоксидантного ферменту СОД залишалося значно ингібованою. Нормалізація показників окислювального гомеостазу корелювала з позитивною динамікою у психічному статусі хворих. Аналіз стану системи ПОЛ у групі порівняння виявив посилення порушень окислювального гомеостазу. Результати вивчення активності ферментів АОЗ (каталази та СОД) свідчать про недостатність цієї системи захисту організму від продуктів пероксидації і тим самим доповнюють існуючі уявлення про біохімічні механізми, що лежать в основі патогенезу шизофренії (табл.1).

В основній групі вміст СМ і МДА у крові до лікування на 60% перевищвав такий у групі здорових, що є лабораторним підтвердженням високого рівня ендогенної інтоксикації організму хворих на шизофренію (табл.1). Після проведення курсу ЕС, вміст СМ та МДА у крові хворих основної групи нормалізувалися, що вказує на достовірне зменшення рівня інтоксикації. Нормалізація рівнів МДА і СМ у крові хворих на шизофренію і після комплексної терапії з ЕС підтверджує виражену детоксикаційну дію ЕС із застосуванням ЕГ і поєднана з позитивною терапевтичною динамікою.

Результати вивчення рівнів екскреції А, НА та їх попередників ДОФА і ДА мали різноспрямований характер, в той же час рівень цих біологічених амінів був знижений порівняно з контрольною групою.

Отримані результати свідчать про те, що комплексна терапія з застосуванням ЕС активізує адреналові та симпатичні ланки симпато-адреналової системи. Активизуюча дія ЕС є особливо цінною у хворих на шизофренію зважаючи на виснаження у них периферичних ресурсів норадреналіну.

Як виявлено, рівень екскреції ДОФА до лікування знижений на 45,4% порівняно з контролем. Під впливом ПФТ з ЕС відмічається достовірне підвищення екскреції ДОФА та незначне підвищення ДОФА при ПФТ.

Показники відношення суми А і НА до ДОФА та суми А і НА до ДА можуть охарактеризувати резервні можливості САС у досліджувиних хворих. Як перший, так і другий показник до лікування у 2 рази вищі за

норму. Показник, отриманий в основній групі має тенденцію до зниження коефіцієнта А+НА/ДОФА, але залишається більше норми на 46 %.

Застосування ПФТ з ЕС сприяє нормалізації резервних можливостей САС та активує серотонінергічну систему, наближуючи рівень 5-ОТ до нормативного показника (табл.1).

У ході дослідження було проаналізовано залежність якості і стійкості ремісії та рівня активності СОД у 24 хворих при

катамнестичному спостереженні протягом року. Було виявлено пряму кореляційну залежність клінічних ознак якісної і стійкої ремісії та відновлення активності СОД: у хворих на приступоподібну шизофренію при значеннях СОД від 159,4±16,8 до 118,7±8,4 мкмоль/мл. При

значному інгібуванні активності антиоксидантного ферменту СОД,

ремісія була менш якісною і нетривалою: у хворих на параноїдну форму шизофренії при безперервно-прогредієнтному та приступоподібно-прогредієнтному перебігу, при значеннях СОД від 110,0 ±6,8 до 70,5±3,б. Таким чином, рівень активності ферменту СОД може служити біологічним маркером якості і стійкості ремісії при шизофренії. При значному ингібувнні СОД потрібно продовження активної терапії

шизофренії при динамічному клінічному спостереженні та контролі показників активності СОД.

Клішко-імунологічніі дослідження проводилися з метою вив чення впливу ПФТ з ЕС на динаміку імунологних показників у про цесі комплексної ПФТ з ЕС та при ПФТ (табл.2). Результати імунологичного дослідження дозволили відмітити певну залежнісь особли востей імунограми від психопатологічної картины, тривалості і типу перебігу захворювання.

Висхідні дані імунологічного дослідження свідчать про наяв ність вторинного імунодефіциту, що виявляється зниженням кіль кості і порушенням функціональної активності Т-клітинної: субпопу ляції лімфоцитів, зниженням відносної кількості Т-активних та В-лім фоцітів, порушеннями гуморального імунітету у вигляді підвищення рівня імуноглобулінів Є та М і зниженям рівня імуноглобуліну А та підвищенням титру аутоантитіл до ОБМ, ^Е та Б-ІОО.

Таблиця 2.

Динаміка показників імунітету хворих на шизофренію

Наймену- вання показника Показники основної групи до ПФТзЕС Показник и основної групи після ЕС Показник и груп порівння до ПФТ п=14 Показник и групи порівння після ПФТ п=14 Показник групи контролі п=14

Лейкоцити 5,69 п=31 5,86 п=14 5,4 п=14 6,810,68 5,9+0,37

Лімфоцити 30,06* п=31 36,2+1,65* ♦ п=30 30,16* п=14 33,711,79 л=14 3611,29

Т- лімфоцити 52,03± 1,48* п=31 59,711,92** п=30 53,1±1,84 *п=14 52,44+3,4 п=14 60,8611,9 п=14

Т-акт. Лімфоцити 46,65+1,89* п=31 52,1+2,01 п=30 49,2111,1 п=14 51,1411,09 п=14 57,7912,ї п=14

В- лімфоцнти 11,9±0,89 п=25 13,3210,83 п=25 12,16+0,6 п=14 9,64+1,03* п=14 13,2311,2 п=14

ФГА 43,12±3,68* п=25 48,7013,42* п=25 44,69+5,52 п=14 45,012,45* п=14 63,010,0« п=14

ФГА+ін- дометацин 54,2712,8* п=25 62,6+3,9 п=25 56,41±5,7 п=14 58,41+3,9* п=14 73,010,2 п=14

Імуноглобу лін Є 10,57+0,3 * п=28 9,12+0,25** *п=28 9,84+1,01 п=14 8,1511,46 п=14 9,08+0,36 п=14

Іммуногло-булін А 1,35+0,15* п=28 1,81+0,17* *п=28 1,53+1,09 п=14 1,6710,92 п=14 1,89+0,1' п=14

Іммуноглоб улін М 1,28±3,75 п=28 1,32+2,69 п=28 1,27+0,14 п=14 1,29+0,91 п=14 1,05+7,5 п=14

Рівень аутоантитіл до ОБМ у.о. 26,0111,3* п=25 20,4610,45* *п=25 25,5610,54 п=25 25,9410,5* п=25 21,82

Рівень аутоантитіл до 51-100 у.о. 13,0210,65 п=25 8,6510,33* * п=25 12,1710,68 * п=25 11,6910,53 п=25 16,53

Рівень аутоантитіл до ^Е у.о. 20,8810,74* п=25 16,3410,35* * п=25 21,9910,70 п=25 21,0710,51 п=25 8,89

Примітки: * — р<0,05 — статистично значущі відмінності порівняно з

контрольноюгрупою

*♦—р<0,05—статистично значущі відмінності порівняно з висхідними показниками.

Отримані результати свідчать про позитивний імунокоригуючий вплив ЕС на показники клітинного, гуморального імунітету та зменшення напруги аутоімунних процесів і відбивають загальні зміни фізіологічної реактивності, що супроводжуються покращенням психічного стану (рис.1). Відновлення імунобіологіної реактивності корелює з позитивною терапевтиною динамікою і слугує біологічним маркером ефективності лікування.

Рисунок 1.

Схема патофізіологічної моделі терапевтичної дії ентеросорбції у хворих на шизофренію.

[ ЕНТЕРОСОРБЦМ ]

ДЕТОКСЖАЩЙНА ДІЯ

1

АДСОРБЦІЯ ТА ЕЛІМІНАЦІЯ ТОКСИЧНИХ ПРОДУКТІВ

ЗНИЖЕННЯ РІВНЯ СМ

ІМУНОКОРЕГУЮЧА ДІЯ

ВІДНОВЛЕННЯ КІЛЬКІСНИХ л ПОКАЗНИКІВ КЛІТИННОГО ІМУНІТЕТУ

ЗНИЖЕННЯ РІВНЯ МД А

ПОКРАЩЕННЯ ФУНКЦІОНАЛЬНОЇ АКТИВНОСТІ ПЕЧІНКИ

НОРМАЛІЗАЦІЯ ОКИСЛЮВАЛЬНОГО ГОМЕОСТАЗУ

СТАБІЛІЗАЦІЯ СИМПАТО-АДРЕНАЛОВОІ СИСТЕМИ

АКТИВАЦІЯ СЕРОТОНШЕРПЧНОІ СИСТЕМИ

НОРМАЛІЗАЦІЯ ФУНКЦІОНАЛЬНО! АКТИВНОСТІ ЛІМФОЦИТІВ

КОРЕКЦІЯ ГУМОРАЛЬНОЇ ЛАНКИ ІМУНІТЕТУ

ЗМЕНШЕННЯ ІНТЕНСИВНОСТІ АУТОІМУННИХ РЕАКЦІЙ

КОРЕКЦІЯ СОМАТОВЕГЕТАТИВНИХІ НЕВРОЛОГІЧНИХ ДИСФУНКЦІЯ

г ПІДВИЩЕННЯ НЕСПЕЦИФІЧНОЇ РЕЗИСТЕНТНОСТІ І РЕАКТИВНОСТІ ОПТИМІЗАЦІЯ ^ ЗАГАЛЬНИХ ЗАХИСНО-ПРИСТОСУВАЛЬНИХ ФУНКЦІЙ

Можливими механізмами корегуючої дії ЕС на біохімічний та імунний статус хворих на шизофренію є нормалізуючий вплив на

гомеостаз, а також адсорбція та елімінація антигенів і продуктів метаболізму з організму.

Комплексна ПФТ з ЕС дозволяє досягти більш вираженої сумарної терапевтичної дії, добре доповнює будь-які немедикаментозні способи лікування.

Результати багатомірного дослідження підтверджують, що ЕС є патогенетично обгрунтованим способом впливу на гомеостаз, імунний статус хворих на ендогенні психози, підвищуючим неспеціфічну резистентність ТЕ реактивність, що дозволяє олтимізувати адаптаційно-пристосувальні реакції і підвищити ефективність лікування.

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

В психіатричній практиці рекомендується застосування метод) ентеросорбції як ефективного способу детоксикації та імунокорекції пр* лікуванні хворих на шизофренію. В таблиці 3 наведені основні режими ЕС.

Таблиця 3.

Режими ентеросорбції при шизофренії

Режими ентеросорбції

Перший Другий Третій Четвертий

Форми захворювання Періодична, приступоподібна шизофренія, ендореактивні психози Безперервно- прогредієнтна, грубо- прогредієнтна, злоякісна Малопрогреді- снтна, резистентні форми приступоподібно -ітоогредієнтної Стани непові чи нестійі ремісії

Тип реактивності Лабільний Виснажений Стабільний Виснажений

Види сорбентів СКН, карболен, карболонг, ентеросгель та ін. Ентеросгель СКН, карболен, карболонг, ентеросгель та ін. Ентеросгель

Средньо-добова доза ентеро-сорбенту ентеросгель 45 -90г ЗО - 60 г в сполученні 3 антиоксидантами і вітамінами. 60 - 90 г в сполученні 3 антиоксидантами і вітамінами 1 варіант 15-2С на ніч щодня 2 варіант 30-4< на добу 2-Зра на тиждень

Тривалість курсу 10 - 15 діб 1-2 місяці 5-10 днів Протягом всьої курсу ПФТ

Розроблено й апробовано патогенетично обгрунтовану, диференційован; методику застосування ЕС у комплексному лікуванні хворих на шизофренію '

різними психопатологічними станами, пропонуються чотири основних режими ЕС, рекомендованих в залежності від клінічного стану, талу перебігу та давності захворювання, ступеня вираженосгі патологічної симптоматики та типу реактивності —лабільний, стабільний або виснажений (Скугаревский А.Ф., 1988). Практичні реко мендації призначені д ля лікарів-психіатрів стаціонарної і амбулаторної мережі.

ВИСНОВКИ

1. Комплексне вивчення клінічних особливостей, біохімічних та імунологічних показників гомеостазу хворих на шизофренію показало, що в основі терапевтичної дії ентеросорбщ лежть детоксикаційний, імунокоригуючий вплив, що призводить до відновлення показників гомеостазу, покращанню функції печінки, нормалізації імунобіологічної реактивності та до профілактики зриву адаптаційних механізмів. .

2. Результати клінічного вивчення ефективності комплексної терапії ззастосуванням енгеросорбції у дітей, підлітків та у дорослих хворих на ендогенні психози, веріфіковані подвійним сліпим плацебо-конірольованим перехресним дослідженням, показали, що ентеросорбція є ефективним доповненням комплексного лікування ендогенних психозів, що приводить до підвищення неспецифічної реактивності та корекції побічної дії і ускладнень психофармакотераїш. Терапевтична дія енгеросорбції достовірно перевищує плацебо- та мілео-ефекти. Аналіз ефективності психофармакотераїш з застосуванням енгеросорбції виявив переваги комплексного лікування і підвищення терапевтичної ефективності на 15—17 % порівняно з традиційною психофармакотерапіезо. Максимальний лікувальний ефект комплексної терапії з ентеросорбцією було виявлено у хворих на ендореакшвні пубертатні психози та шизофренію з приступоподібно-прогредіапБим топом перебігу з галюцинаторно-маячним, афекшвно-маячним і неврозоподібним провідними синдромами.

3. Розроблено й апробовано патогенетично обгрунтовану методику диференційованого застосування енгеросорбції у комплексному лікуванні хворих на шизофренію, засновану на чотирьох основних режимах ен-теросорбції, рекомендованих в залежності від клініко-психопатологічного стану, типу перебігу захворювання, особливостей порушення гомеостазу, ступеня

вираженосгі побічних дій та ускладнень психофармакотерапії і тиіг реактивності.

4. Експерименти із взаємодії ентеросорбенту ентеросгель з психотроп ними засобами in vitro підтвердили можливість його застосування у клінічніі практиці. Дослідження динаміки екскреції психотропних препаратів з сечею; хворих на шизофренію підтвердили обгрунтованість застосування ентеро собції з метою корекції гомеостазу та профілактики кумуляції і побічню ефектів лікарских препаратів, завдяки активації видільних функцій организму адсорбції та прискореної елімінації продуктів метаболізму психотропни: препаратів.

5. Результати вивчення активності ферментів антиоксидантного захист (каталази та супероксиддисмутази) свідчать про недостатність цієї системі захисту організму від продуктів пероксидації у хворих на шизофренію Застосування комплексної психофармакотерапії з енгеросорбцією сприя нормализації у системі окислювального гомеостазу. Це виражається у знижень рівня малонового диальдегиду та тенденції до зниження активності каталази.

6. Біологічним маркером важкості стану та ефекгвносгі терапії мож служити показник рівня супероксиддисмутази, інгібування якої є характерно» особливістю порушення окислювального гомеостазу у хворих н шизофренію.

7. Оіримано лабораторне підгоерждення вираженої інтоксикації організму хвори на шизофренію: вміст середніх молекул та малонового діиальдегиду у іфові до лікуванн на 60 % перевищував норму. Після проведення курсу комплексної психофармакотерап з ентеросорбцією вміст середніх молекул та малонового диальдегіду у крої хворих основної групи з позитивною клінічною динамікою нормалізувався, іц

, вказує на достовірне зменшення рівня інтоксикації після ентеросорбції.

8. У хворих на шизофренію виявлено зниження екскреції усіх вивчаєми катехоламінів (адреналін, норадреналін, ДОФА, дофамін) та серотоніну д лікування, зміни співвідношення гормонального (адреналин) та медіаторноп (норадреналін) ланок симпатоадреналової системи. Отримані дані вказувают на декотору напругу адреналової ланки симпатоадреналової системи у хвори цієї групи і виснаження периферичних ресурсів норадреналіну. Доссліджен

симпато-адреналової системи виявило, що комплексна терапія стабілізує показники симпатоадреналової системи та активує серотонінергічну систему.

9. У хворих на шизофренію виялено порушення імунітету, що виявляється у зниженні кількості і порушенні функціональноі активності Т-лім-фощггіа, зниженні відносної кількості Т-аетивних (Т+) лімфоцитів и В-лім-фоцитів, наявністю аутоімунних реакцій до нейроспецнфічних білків глії, нейронів та мієліну. Виявлено порушення гуморального імунітету, що проявляється достовірним підвищенням рівня імуноглобулінів А та М, а також зниженням рівня імуноглобуліну G. Проведення комплексної психофарма-котерапії з застосуванням ентеросорбції приводить до більш повного відновлення як кількісних показників клітинного імунітету, так і нормализації функціональної активності лімфоцитів та корекції гуморальної ланки імунітету, зниження рівня аутоантитіл до антигенів мозку, що свідчить про зменшення інтенсивності аутоімунних реакцій. Нормалізація імунобіологічної реактивності корелює з покращанням клінічного стану.

ПЕРЕЛІК ПРАЦЬ ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Вплив ентеросорбції на деяки показникі перекисного окіслення ліпідів, стан симпатоадреналової системі та фармакокінетику лікарських речовін у хворих на шизофренію // Ліки,-1997,- № 3 .- С.39-42.

2. Подвійне сліпе плацебо-контрольоване дослідження ефективності ентеросорбції при комплексної терапії ендогенних психозів.// Ліки.- 1997.—№

5 — С.50-54.

3. К вопросу оптимизации терапевтических подходов при психических нарушениях . // Український вісник психоневрології — Харків.— 1995.— том № 3, вип.2(6).— С.204-205. В соавт. с Сыропятовым О.Г.

4. До питання про можливість оцінки якості реміссії у хворих на шизофренію за деякими біохімічними показниками.//Український вісник психоневрології.— Харків. — 1996.— том № 4.— вип.4 (11) — С.59-61. (в співавт. з Оськіною В.М., Барановою Н.П., Головой І.Д.).

5. Активність нейтральних пептид-гідр о лаз крові у хворих на шизофренію // Український вісник психоневрології.— Харків.—1996.—том № 4., вип.4 (11) — С.58-59. (в співавт. з Ьашкевич O.A.).

6. Клиническое состояние и процессы перекислого окисления липидов у больных шизофренией при комплексном лечении с применением энтеросорбента энтеросгель.// Архів психіатрії.—1995.— №9.—С.122-125. (в співавт. з В.Н.Оськиною, Н.П.Барановою, И.Д.Головой).

7. Комбинированное лечение шизофрении // Архів психіатрії.—1996.— №10-11.—С.76.

8. Клинико-патогенетическое обоснование новых подходов к терапии шизофрении // Архів психіатрії. — 1997. — №12-15. — C. 185-190.

9. Применение энтеросорбции в комплексной терапии шизофрении // Збірник наук, праць конференції «Біосорбційні метода і препарата в профілактичній та лікувальній практиці» — Київ, 1997. — С.77-78 (в соавт. с А.П.Чуприковым).

10. Применение энтеросорбентов в комплексной терапии психических расстройств у детей и подростков.// Матер.юбил. научн.конф. психиатров к 70-летию со дня рождения Г.Л.Воронкова. —Киев.—1993.— С.14-15

11. Роль энтеросорбентов в комплексной терапии психических расстройств у детей и подростков // Труды междунар. конф. «Єлектросудомна та інші види терапії психічних захворювань» - Київ-Львів,- 1993.— С.42-43.

12. Энтеросорбция как метод восстановления гомеостаза у больны? эндогенными психозами // XII Съезд психиатров России (1-4 ноября 1995 г.) Материалы съезда. — М.,1995. — С. 546-547.

13. Енгеросорбція як метод активації адаптаційних реакцій організму при ендогенних психозах.// Перший національний з’їзд фармакологів України «Сучасні проблеми фармакології» (Полтава, 28-29 вересня 1995 р.). —K., — C.141.

14. Спосіб діагностики якості ремісії при шизофренії // Заявка на винахц №96073079 від 31.07.96 г.

15.Применение энтеросорбции в комплексной терапии шизофрении: Метод, рекомендації / М3 України,Укр. НДІССП .Київ,1997.-12с.

АНОТАЦІЇ

Пушкарьова Т.М. Застосування ектеросорбції у комплексній терапії шізофреиії. — Рукопис.

Дисертація иа здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.16 — психіатрія. — Український науково-дослідний інститут соціальної та судової психіатрії, Київ, 1997.

Дисертацію присвячено вивченню застосування ентеросорбції у комплексній терапії шізофреиії на основі обстеження ISO хворих та ЗО здорових осіб. Виявлені клінічні закономірності терапевтічної дії ентеросорбції, верифіковані в умовах подвійного сліпого плацебо-контрольованого дослід ження. Отримані нові дані про особливості впливу ентеросорбції на біохімічний та імунологічний гомеостаз, які доповнюють уявлення про патогенез шизофренії. Розроблено методику застосування ентеросорбції у хворих на шизофренію, базовану на чотирьох основних режимах.

Ключові слова: шизофренія, біохімічний та імунологічний гомеостаз, комплексна терапія, ентеросорбція.

ПУШКАРЕВА Т.Н. Применение энтеросорбции в комплексной терапии шизофрении. — Рукопись.

Диссертации на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.16 — психиатрия. — Украинский НИИ социальной и судебной психиатрии, Киев, 1997.

Изучены клинические закономерности терапевтического действия энтеросорбции, верифицированные в условиях двойного слепого плацебо-контро-лированного иследования. Получены новые данные об особеностях влияния комплексной психофармакотерапии с энтеросорбцией на биохимический и иммунный статус больных, дополняющие представление о патогенезе шизофрении. Предложена методика применения энтеросорбции, базирующуяся на четырех основных режимах.

Ключевые слова: шизофрения, биохимический и иммунологический гомеостаз, комплексная терапия, ентеросорбция.

Tatyana N. Pushkaryova. Application of enterosorption in complex therapy of schizophrenia. Manuscript.

Thesis for the candidate of medical science degree by speciality 14.01.16 — psychiatry — The Ukrainian Scientific Research Instityte of Social end Forensic Psychiatry, Kyiv, 1997.

The goals of in-veitigation are to study the effectiveness of the application of enterosorbtion in complex therapy of schizophrenia on the basis of study of ISO patients and 30 healthy persons. The investigation of clinical regularity of therapeutic effect verified in the conditions of double-blind platsebo control. New data have been received about the influence of enterosorption on biochemical and immunological gomeostasis which give additional information about the pathogenesis of schizophrenia.

Key words: schizophrenia, biochemical and immunological gomeostasis, complex therapy, enterosorption.