Автореферат и диссертация по медицине (14.01.01) на тему:Предменструальный синдром, этиология, патогенез, лечебно-профилактические мероприятия

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ ВІННИЦЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ім. М.І.ПИРОГОВА

ГЛУБОЧЕНКО Людмила Леонідівна

УДК 618.17-006.6-036

Передменструальинй сішдром (етіологія, патогенез та лікувально-профілактичні заходи)

14.01.01 - акушерство і гінекологія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук

Вінниця - 1999

Робота виконана на кафедрі хірургічних дисциплін з курсом «Акушерство та гінекологія» факультету післядипломноїосвіти Вінницького державного медичного університету ім. М.І.Пирогова.

Науковий керівник:

доктор медичних наук, професор Григоренко Петро Петрович, Вінницький державний медичний університет ім. М.І.Пирогова, завідувач кафедрою хірургічних дисциплін з курсом «Акушерство та гінекологія» факультету післядипломної освіти

Офіційні опоненти:

- доктор медичних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України Сольський Яків Порфирійович, Інститут педіатрії, акушерства та гінекології АМН України, завідувач відділенням гінекології;

- доісгор медичних наук, професор Гайструк Анатолій Никифорович, Вінницький державний медичний університет ім. М.І.Пирогова, завідувач кафедрою акушерства та гінекології №2.

Провідна установа:

Київська медична академія післядипломної освіти ім. П.Л.Шупика МОЗ України

Захист дисертації відбудеться 1999 р. о/Людині,

на засіданні спеціалізованої вченої ради К.05.600.01 при Вінницькому державному медичному університеті ім. М.І.Пирогова (286018, м.Вінниця, вул.Пирогова, 56).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Вінницького державного медичного університету ім. М.[.Пирогова (286018, м.Вінниця, вул.Пирогова, 56).

Автореферат розісланий « Л&________А/_______1999 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, к.м.н., доцент

'Покидько М.І.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Передменструальний синдром (ПМС) до цього часу залишається одним із найменш вивчених нейроендокринних порушень у гінекології, протікає під маскою інших захворювань, що призводить до невірної діагностики і призначення неадекватної терапії, виникнення різноманітних ускладнень і переходу до тяжких форм (В.И.Бодяжина и др., 1990; J.Lolas et al., 1993; J.F.Mortola, 1992; M.Rodin, 1992; S.K.Severino et al., 1995).

Частота ПМС коливається від 25 до 75 %. До легких форм ПМС відносяться психоемоційна та набрякова (80-95%), до тяжких

- цефалгічна та кризова (5-10%) (Е.М.Говорухина, 1987; J.Lolas et al., 1993; A.Trott,l 996).

.Етіологія ПМС залишається не повністю вивченою (A. Walker, 1995). Існує велика кількість теорій виникнення ПМС. У даний час найбільше прихильників є у теорії психосоматичних порушень. При цьому соматичні фактори мають першорядне значення, а психічні -слідують за біохімічними змінами, які є наслідком циклічної зміни гормонального статусу.

Існує концепція, що коливання статевих стероїдів при регресії функції жовтого тіла запускає весь ланцюг нейромедіаторних процесів. І це призводить до появи симптоматики ПМС, тісно пов’язаної зі зміною функціонального стану ЦНС (Н.М.Ткаченко и др., 1991; F.Facchinetti et al., 1994).

Виникнення різних клінічних форм ПМС пояснюється втягненням у патологічний процес різних структур гіпоталамуса та лімбіко-ретикулярного комплексу, а також різним характером порушення біохімічних процесів на цих ділянках, дисбалансом статевих та інших гормонів ((В.И.Бодяжина и др., 1990;D.Asso, 1992; F.Facchinetti et al., 1994; U.Halbreich, 1996)..Наслідком цих гормональних порушень можуть бути як гіпер-, так і гіпопластичні процеси в ендометрії. При аналізі доступної нам літератури ми не зустріли праць, які б висвітлювали дослідження гістологічної структури ендометрію в залежності від форми ПМС.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана в рамках наукової проблеми 14.01.01.

- акушерство та гінекологія Вінницького державного медичного

з

університету ім. М.І.Пирогова. Шифр теми: 0195, номер держреєстрації 026541.

Мета і задачі дослідження: розробити лікувально-профілактичні заходи для кожної клінічної форми ПМС на підставі вивчення показників гормонального гомеостазу, гістологічної структури ендометрію та функціонального стану ЦНС і на цій основі підвищити якість їх лікування.

Задачі дослідження:

1. Вивчити частоту і розповсюдженість клінічних форм ПМС за матеріалами гінекологічних відділень Хмельницької області.

2. Дослідити рівень гормонів яєчників (естрадіол, прогестерон), наднирників (тестостерон, кортизол), щитовидної залози (тироксин, трийодтиронін) та пролактину.

3. Вивчити гістологічну структуру ендометрію у жінок у залежності від типу ПМС.

4. Дослідити функціональний стан центральної нервової системи в залежності від клінічної форми ПМС.

5. Дослідити взаємозв’язок між змінами гістологічної структури ендометрію, функціонального стану ЦНС та гормонального гомеостазу у жінок з різними формами ПМС.

6. Науково обгрунтувати, розробити і впровадити в практику більш ефективні лікувально-профілактичні заходи для кожної форми ПМС.

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше вивчено взаємозв’язок між гормональним гомеостазом, станом ендометрію та функціональним станом ЦНС у залежності від клінічної форми ПМС. Встановлено, що при передменструальному синдромі у першу чергу спостерігається підвищення рівня пролактину та тестостерону, що обумовлює порушення синтезу стероїдних гормонів яєчників,і, як наслідок, появу патологічних змін у гістологічній структурі ендометрію від гіпер- до гіпопластичних процесів. Виявлено зниження порогу збудження кори головного мозку з порушенням функцій стовбурних та діенцефальних утворень. Доведено, що паралельно з розвитком тяжкості перебігу ПМС, з’являються патологічні зміни в ендометрії; гормональні порушення при цефалгічній та кризовій формах супроводжуються ановуляторними циклами.

Практичне значення одержаних результатів. На основі отриманих результатів вдосконалено і впроваджено комплекс лікувально-профілактичних заходів для кожної клінічної форми ПМС. З метою ранньої діагностики ПМС та контролю за ефективністю лікування показано дослідження показників гормонів у поєднанні з вивченням гістологічної структури ендометрію та електроенцефалографією. Клініко-інструментальними

дослідженнями доведена необхідність диференційованого підходу в терапії різних клінічних форм ПМС.

Результати роботи впроваджено у практику гінекологічних відділень Хмельницької, Вінницької, Чернівецької областей, у навчальному процесі на кафедрах акушерства та гінекології Вінницького державного медичного університету ім. М.І.Пирогова.

.Особистий внесок здобувача. Автором самостійно проведено пошук та аналіз наукової літератури з проблеми ПМС, сформовано групи хворих, проведено клініко-інструментальні дослідження. Аналіз та узагальнення одержаних матеріалів, які дозволили сформулювати наукові положення та висновки, є особистим внеском дисертанта у подальшу розробку проблеми профілактики та лікування передменструального синдрому. Запропоновано практичні рекомендації, забезпечено їх впровадження у медичну практику та відображення в опублікованих працях. Співавтори брали участь в оформленні публікацій.

Апробація результатів дисертації. Матеріали дисертації доповідалися на XI та XIV об’єднаних наукових медико-технічних конференціях з міжнародною участю (Київ-Вінниця, 1993, 1996), на конференції молодих учених України “Актуальні питання акушерства та гінекології” (Київ-Вінниця, 1995), X з’їзді акушерів-гінекологів України (Одеса, 1996), першій науково-практичній конференції на честь 20-річчя Хмельницького пологового будинку (Хмельницький, 1999).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 9 робіт, з них З статті у провідних наукових журналах. Видано методичні рекомендації “Передменструальний синдром, клініка, діагностика, лікування”.

Структура та об’єм дисертації. Дисертація викладена на 143 сторінках машинописного тексту, складається із вступу, огляду

літератури, розділу матеріалів та методів досліджень, трьох розділів власних досліджень, аналізу та узагальнення результатів дослідженнь, висновків, практичних рекомендацій, списку використаних джерел (305 джерел, з них 244 - іноземними мовами). Робота ілюстрована 12 таблицями та 21 рисунком.

------- ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ -----------

Матеріали та методи досліджень. Проведено клініко-лабораторне та інструментальне обстеження 106 хворих з ПМС (45 -з психоемоційною формою, 34 - з набряковою, 16 - з цефалгічною та 11 - з кризовою) і 21 здорової жінки (контрольна група). Аналіз поширення і структури передменструального синдрому проведено у 203 жінок.

Були використані такі дослідження:

а) визначення вмісту гормонів. Естрадіол, прогестерон, пролактин, тестостерон, тироксин, трийодтиронін, кортизол визначали радіоімунологічним методом за допомогою наборів “Сеа-Іге-8огіп” (Франція).

б) гістологічне дослідження ендометрію. Зішкріби з порожнини матки фіксували у 10-відсотковому розчині нейтрального формаліну, потім за допомогою санного мікротома МС-2 з парафінових блоків робили зрізи, фарбували гематоксиліном та еозином і одержані препарати вивчали за допомогою мікроскопа БІОЛАМ-Л-212 при збільшенні в 70, 120, 280 разів.

в) вивчення функціонального стану ЦНС. Електро-енцефалографічне дослідження проводили на апараті ЕЕв-БЭ “Месіісог Моуек”.

Достовірність відмінностей порівнюваних показників визначалась за допомогою критерію Ст’юдента (0. За мінімально допустиму достовірність бралось р<0,05 (А.Я.Боярский и др., 1985).

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ ТА ЇХ ОБГОВОРЕННЯ

При проведенні клініко-статистичного аналізу виявлено передменструальний синдром у 75 з 203 випадків, серед них з психоемоційною формою було 59 (78,7%) хворих, набряковою - 5 (6,7%), цефалгічною- 7 (9,3%), кризовою-4 (5,3%). Аналіз клінічної картини в цих групах показав, що у жінок з психоемоційною формою

ПМС емоційні порушення значно переважали над фізикальними змінами (наявність симптомів коливалась від 35,6 до 91,5%, а фізикальних - від 0 до 25,4%), в той же час у хворих з набряковою формою переважали фізикальні симптоми.

У досліджуваних з цефалгічною і кризовою формами ПМС яскраво виражена як емоційна, так і фізикальна симптоматика, причому в останній групі в значно більшій мірі.

Підсумовуючи одержані дані, можна зробити висновок, що клінічні форми ПМС можуть бути послідовними стадіями єдиного патологічного процесу, які при відсутності адекватної терапії переходять одна в другу від легшої до тяжчої форми. При визначенні у сироватці крові рівня гормонів гіпофіза, наднирників, щитовидної залози та яєчників одержані такі результати: рівень естрадіолу у хворий з психоемоційною формою у фолікулінову фазу підвищувався до 0,31 ±0,02 нмоль/л у порівнянні з контролем (0,22+0,01 нмоль/л) на 29% (р<0,05); у лютеїнову фазу до 0,46±0,03 нмоль/л (контроль -

0,18±0,02 нмоль/л), тобто на 60,9% (р<0,05). На протязі фаз циклу естрадіол збільшувався в 1,4 раза (р<0,05). Рівень прогестерону в цій групі у фолікулінову фазу підвищився на 19% (з 2,31 ±0,1 до 2,85±0,18 нмоль/л), в лютеїнову - на 25% (з 20,83±0,38 до 28,10±3,8 нмоль/л, р<0,05). На протязі фаз циклу показник прогестерону зростав у 9,9 раза (з 2,85±0,18 до 28,10±3,8 нмоль/л).

У хворих з набряковою формою рівень естрадіолу піднявся у порівнянні з контролем у фолікулінову фазу на 26,7%, у лютеїнову -на 61,8% (р<0,05). Співвідношення естрадіолу між різними фазами збільшилось у 1,56 раза (р<0,05), прогестерон також підвищився у фолікулінову фазу на 21,6% (р<0,05), у лютеїнову - на 15,4% (р<0,05), співвідношення між двома фазами зросло у 8,3 раза (з 2,94±0,23 до 24,62±0,57 нмоль/л, р<0,05).

Подібні зміни мали місце і в двох інших групах: рівень естрадіолу у хворих з цефалгічною формою ПМС збільшився у фолікуліновій фазі на 42,1 % (р<0,05), у лютеїновій - на 53,8% (р<0,05), прогестерону відповідно - на 50% (р<0,05) і на 42,5% (р<0,05). Співвідношення прогестерону між першою і другою фазами циклу зросло (з 4,62+0,37 до 36,2±0,87 нмоль/л) у 7,8 раза (р<0,05), у хворих з кризовою формою рівень естрадіолу у фолікуліновій фазі піднявся на 38,9% (р<0,05), у лютеїновій - на 74,3% (р<0,05). Співвідношення

цього гормону між фазами циклу збільшувалось в 1,94 раза (з

0,36±0,04 до 0,70±0,04 нмоль/л, р<0,05), прогестерон зростав на 27,8% (р<0,05) у фолікулінову фазу у порівнянні з контролем, а в лютеїнову

- на 43,1% (р<0,05). Співвідношення збільшилось (з 3,20±0,58 до 36,6±2,06 нмоль/л) в 11,4 раза (р<0,05).

II

I - естрадіол (фол. фаза)

II - естрадіол (лют. фаза) VIII ІП - прогестерон (фол. фаза)

IV - прогестерон (лют. фаза)

V - тестостерон

VI - пролакгин

VII тироксин

VIII - трийодтиронін

IX - кортизол

здорові

психоемоційна форма ПМС _ набрякова . _ цефалгічна .... кризова

Рис. 3.1. Гормональний гомеостаз у хворих з різними формами ПМС

Показник тестостерону у хворих з психоемоційною формою ПМС збільшився на 32,7% (з 2,29±0,2 до 3,40±0,2 нмоль/л, р<0,05), пролактину - на 31,4% (з 338,61 ±21,6 до 493,30+26,6 мкМО/мл), тироксину - на 15% (р<0,05), трийодтироніну - на 12,6% (р<0,05), а кортизолу - знижувався з 439,41 ±34,6 до 349,11 ±24,1 нмоль/л, тобто на 20,5% (р<0,05). .

У хворих з набряковою формою ПМС рівень тестостерону у порівнянні з контролем зріс на 42,5% (р<0,05), пролактину-на 61,8% (р<0,05), тироксину - на 11,8%, трийодтироніну - на 10,4%) (р<0,05).

У жінок з цефалгічною формою ПМС показник тестостерону збільшився на 27,8% (р<0,05), пролактину - на 45,4% (р<0,05), тироксину - на 10,4%, трийодтироніну - на 18,1% (р<0,05).

У хворих з кризовою формою ПМС рівень тестостерону виріс на 41,7% (р<0,05), пролактину - на 54,1% (р<0,05) (з 338,61 ±21,6 до 738,43±28,9 мкМО/мл), трийодтироніну - на 19,6% (р<0,05), кортизолу - на 43,3% (з 439,41±34,6 до 775,2±31,6 нмоль/л, р<0,05).

При аналізі отриманих результатів ми виявили, що зміни показників гормонів відповідають ступеневі тяжкості ПМС і знаходяться у прямій залежності від маніфестації захворювання.

З одержаних даних можна зробити висновок, що ПМС - це дисгормональне захворювання, в основі якого спостерігаються гіперандрогенія та гіперпролактинемія, що призводить до порушення синтезу стероїдних гормонів яєчника. Паралельно має місце гіперфункція щитовидної залози та наднирників.

При дослідженні гістологічної структури ендометрію у 19 пацієнток з психоемоційною формою ПМС відмічалось співпадання фази розвитку ендометрію з менструальним циклом. У трьох жінок цієї групи знайдена залозиста гіперплазія ендометрію, причому у двох випадках мала місце проліферація в однаковій мірі залоз і строми, в останньому - залозиста гіперплазія з переважною проліферацією залоз.

У 14 хворих з набряковою формою ІІМС виявлено відповідність функціонального стану ендометрію фазам менструального циклу. У 3 жінок даної групи була вогнищева залозиста гіперплазія ендометрію з проліферацією залоз і строми. В однієї хворої відмічалась залозиста гіперплазія ендометрію з вогнищевим децидуоподібним перетворенням строми.

При дослідженні гістологічної структури ендометрію у 8 хворих з цефалгічною формою ПМС і 5 — з кризовою формою виявлено, що ендометрій знаходився в проліферативній фазі, що клінічно підтверджує ановуляторний цикл.

Гіперпластичний ендометрій спостерігався при продовжених менструальних циклах, які були у 3 жінок з цефалгічною і 2 - з кризовою формами ПМС. У двох хворих з цефалгічною мала місце залозиста гіперплазія ендометрію, а у однієї жінки з кризовою формою

- залозисто-кистозна гіперплазія ендометрію.

Гіпопластичний ендометрій виявлено у двох випадках, а ще у двох - змішаний гіпопластичний ендометрій.

Розглядаючи в цілому одержані результати, слід відмітити, що у жінок з легкими формами ПМС (психоемоційною і набряковою) патологічні зміни в ендометрії спостерігаються в поодиноких випадках на рівні простої залозистої гіперплазії ендометрію, а при цефалгічній і кризовій формах виявляються залозисто-кістозна гіперплазія та гіпопластичні процеси (передракові стани), а також мають місце ановуляторні менструальні цикли, виникнення яких пояснюється значними гормональними порушеннями у хворих цих груп.

Таким чином, на основі проведених досліджень виявлено взаємозв’язок між змінами в гормональному гомеостазі на протязі менструального циклу у хворих з різними клінічними формами ПМС, ступенем його тяжкості та змінами гістологічної структури ендометрію. Отримані дані також підтверджують припущення про єдність усіх клінічних форм ПМС, які постадійно переходять від легкої до тяжчої форми при відсутності відповідного лікування.

При вивченні функціонального стану ЦНС у жінок з різними формами ПМС одержані такі результати. Дані електроенцефалографії хворих з психоемоційною формою ПМС характеризувались дифузними змінами з деяким зростанням амплітуди альфа-ритму. У жінок з набряковою формою характер змін ЕЕҐ відображав посилення впливу стовбурових структур. У групі хворих з цефалгічною формою ПМС дані ЕЕГ змінювались від низької біоелектричної активності, без чіткої локалізації акценту, до дифузних змін з акцентом в різних відділах, дисритмій основного ритму та білатерально-синхронних спалахів. Для ЕЕГ хворих з кризовою формою характерне зниження

шплітуди з переважанням швидких ритмів, що вказує на дисфункцію стовбурових та діенцефальних утворень.

Аналізуючи отримані дані, можна зробити висновок, що зміни ВЕГ у жінок з ПМС відображають зниження порогу збудження в корі 'оловного мозку і проявляються біоелектричною дисфункцією стовбурових і діенцефальних утворень, що відповідає різноманітним симптомам, характерним для клінічної картини ПМС, зокрема, юрушенням в емоційній сфері.

Таким чином, ПМС являє собою дисгормональне тхворювання, в основі якого спостерігається гіперпролактинемія та 'іперандрогенія, які призводять до дисфункції яєчників з розвитком ’іперестрогенії. Гіперестрогенія проявляється гіперпластичними процесами в органах-мішенях. Поряд із цим гіперфункція щитовидної іалози та наднирників призводить до соматичних та нейрообмінних порушень.

Всі вищевикладені дані ми врахували при розробці лікувально-профілактичних заходів при ПМС. Ефективна профілактика та іікування можуть бути побудовані на чіткій уяві етіологічних і патогенетичних механізмів виникнення цієї патології. Не дивлячись на те, що поширеність ПМС велика, перебіг варіабельний, уніфікована схема специфічного лікування не розроблена, підсумовуючи одержані пані, а також дані літератури (В.И.Покрышкин и др., 1975; А.М.Вейн і др., 1981; В.И.Кулаков и др., 1998; Т.Д.Травянко и др., 1985; Г.А.А§апоґґеІа1., 1994;Е.ІІ.ВакегеІа1., 1995; К.Т.ВашЬаі1;еІа1., 1995;

З.Б.Вгохуп еі аі., 1994; О..І.Вш1еігі еі аі., 1994, 1996; А.Р.СЬап еі аі., 1994; Р.У.Оюі еіаі., 1995; S-0.De Мопісо, 1994;Е.Егікз50пеІа1., 1995;

В.\¥.Ргеетап еі аі., 1995, 1996; К.В.ОишІхт, 1995; И-М-Наїт еі аі., 1995; та багато ін.), ми виділили основні групи заходів при ПМС:

- немедикаментозні методи лікування, що включають

психотерапію, фізіотерапію, аутотренінг, лікувальну фізкультуру, раціональне харчування, режим праці і відпочинку.

- медикаментозні методи лікування (гормональна корекція;

психотропні препарати, включаючи транквілізатори, антидепресанти, нейролептики; ноотропні препарати; гіпотензивні препарати, у тому числі, при наявності показів, діуретики, бета-адреноблокатори, антагоністи

кальцію, інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту, альфа-адреноблокатори; антисеротонінові, антигістамінні препарати; інгібітори простагландинів та інші препарати різних груп, що впливають на окремі ланки патологічного процесу).

___. Для контролю ми вивчали зміни гормонального гомеостазу у

хворих з ПМС також після лікування.

Рівень естрадіолу у жінок з психоемоційною формою у фолікулінову фазу після лікування знизився на 22,6% (р<0,05), у лютеїнову - на 56,6% (р<0,05). Прогестерон у фолікулінову фазу знизився на 21,1% (р<0,05), у лютеїнову - на 24,7% (р<0,05). Пролактин зменшився на 23,8% (р<0,05). Показники інших гормонів суттєво не змінювались (р>0,05).

У хворих з набряковою формою вміст естрадіолу після лікування у фолікуліновій фазі зменшився на 30% (р<0,05), у лютеїновій - на 53,2% (р<0,05). Рівень прогестерону в першій фазі знизився на 23,5% (р<0,05), в другій - на 15,1% (р<0,05). Після лікування також знизився вміст тестостерону (на 38,4%, р<0,05), пролактину (на 60,3%, р<0,05). Тироксин, трийодтиронін, кортизол залишались на рівні контрольної групи (р>0,05).

У жінок з цефалгічною формою рівень естрадіолу після проведеного лікування знизився у фолікулінову фазу на 29% і в лютеїнову на 41% (р<0,05), прогестерон зменшився відповідно на 43,1% і на 32,9% (р<0,05). Вміст пролактину, тестостерону, кортизолу, тироксину, трийодтироніну залишався без змін (р>0,05).

У хворих з кризовою формою ПМС естрадіол у фолікуліновій фазі після лікування знизився на 13,9% (р<0,05), у лютеїновій - на 25,7% (р<0,05). Крім зниження рівня прогестерону у лютеїнову фазу на 22,1% (р<0,05) та кортизолу на 40,7% (р<0,05), ми не виявили суттєвих змін у показниках досліджуваних гормонів (р>0,05).

Таким чином, диференційоване застосування медикаментозногормонального лікування, а також профілактичних заходів нормалізує гормональний гомеостаз у повній мірі при легких формах (психоемоційна, набрякова) ПМС і недостатньо при тяжких (цефалгічна та кризова). Це, в свою чергу, вимагає постійного протирецидивного лікування ПМС. Такі хворі потребують диспансерного нагляду до глибокої менопаузи.

Все це свідчить про те, що лікування ПМС повинно бути індивідуальним, комплексним, з урахуванням клінічної форми та супутньої патології. Диференційоване застосування вищезгаданих лікувально-профілактичних заходів дозволяє більш ефективно проводити терапію всіх клінічних форм ПМС і рекомендується для широкого впровадження у практику охорони здоров’я.

ВИСНОВКИ

1. Передменструальний синдром серед гінекологічних хворих складає 36,9%. З них 78,7% - психоемоційна форма, 6,7% - набрякова, 9,3% - цефалгічна і 5,3% - кризова.

2. ПМС супроводжується підвищенням рівня пролактину й андрогенів, що обумовлює порушення синтезу стероїдних гормонів яєчників. Виявлено взаємозв’язок між змінами рівня гормонів і ступенем тяжкості перебігу ПМС.

3. Внаслідок порушень гормонального гомеостазу спостерігаються патологічні зміни в гістологічній структурі ендометрію: при легких формах - у поодиноких випадках, при тяжких -у формі залозисто-кистозної гіперплазіїта гіпопластичних процесів.

4. У хворих з тяжкими формами ПМС ( цефалгічною та кризовою) гормональні порушення ускладнюються ановуляторними циклами.

5. На ЕЕГ у хворих з ПМС знижується поріг збудження кори головного мозку, порушується функція стовбурних та діенцефальних утворень. Ці зміни більш виражені при тяжких формах ПМС.

6. Визначення показників гормонів (естрадіол, прогестерон, пролактин, тироксин, трийодтиронін, тестостерон, кортизол), вивчення гістологічної структури ендометрію, дані ЕЕГ можуть бути використані як діагностичні тести при ПМС для точної оцінки його тяжкості та ефективності лікування.

7. Розроблений нами комплекс лікувально-профілактичних заходів при ПМС дозволяє нормалізувати гормональний гомеостаз у повній мірі при легких формах (психоемоційна, набрякова). Хворі з тяжкими формами (цефалгічна, кризова) потребують постійного протирецидивного лікування та диспансерного нагляду до глибокої менопаузи.

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

1. Для діагностики передменструального синдрому, правильної оцінки його тяжкості, хворим необхідно заповнювати карту самоспостереження на протязі кількох менструальних циклів, визначати рівень гормонів яєчника (естрадіол, прогестерон), пролактину, тестостерону в різні фази циклу* а також кортизолу та гормонів щитовидної залози.

2.3 метою оцінки ступеня тяжкості ПМС при наявності показів необхідно проводити дослідження гістологічної структури ендометрію, при тяжких формах - на предмет виявлення передракових станів (гіпопластичних процесів).

3. Для оцінки функціонального стану ЦНС необхідно проводити електроенцефалографічне дослідження при всіх клінічних формах ПМС.

4. Лікування ПМС повинно бути індивідуальним, комплексним, диференційованим (з урахуванням клінічної форми та супутньої патології).

Список праць, опублікованих за темою дисертації.

1. Нейрофізіологічні та гормональні зв’язки у жінок з передменструальним синдромом // Вісник Вінницького державного медичного університету. -1998. —№2. -С.380-381.

2. Гістологічна структура ендометрію у жінок з передменструальним синдромом //Вісник морфології. -1998. -№2. -

С.205-206 (співавт. П.П.Григоренко).

3. Показники стероїдних гормонів і пролактину у жінок з передменструальним синдромом // Вісник Вінницького державного медичного університету.-1999.-ТЗ, №2.-С.332-333(співавт. П.Григоренко).

4. Клінічні варіанти перебігу передменструального синдрому // XI об’єднана наукова медико-технічна конференція (тези доповідей). -Київ-Вінниця. -1993. -С.31.

5. Клінічні форми передменструального синдрому // Збірник наукових робіт, присвячений 60-річчю ВУЗу. -Вінниця. -1994. -С.83.

6. Клінічні форми передменструального синдрому (ПМС) // Актуальні питання акушерства та гінеології (тези доповідей конференції молодих вчених України). -Київ-Вінниця. -1995. -С.44

7. Особливості лікування передменструального синдрому //

XIV об’єднана наукова медико-технічна конференція (тези доповідей). -Вінниця, Київ. -1996. -С.69 (співавт. В.І.Прокопчук).

8. Передменструальний синдром // X з’їзд акушерів-гінекологів України (тези доповідей). -Одеса. -1996. -С.47 (співавт. П.П.Григоренко, В.Ю.Онишко).

.9. Передменструальний синдром, клініка, діагностика, лікування // Методичні рекомендації. - Хмельницький, 1999 -12с. (співавт. П.П.Григоренко, В.Ю.Онишко).

АНОТАЦІЯ

Глубоченко Л.Л. Передменструальний синдром, етіологія, патогенез, лікувально-профілактичні заходи.

Дисертація на здобуття вченого ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.01 - акушерство і гінекологія.

Вінницький державний медичний університет ім. М.І.Пирогова, Вінниця, 1999 рік.

Робота присвячена питанням етіопатогенезу передменструального синдрому, проблемі лікування і профілактики різних клінічних форм ПМС. На основі порівняльної оцінки показників гормонального гомеостазу, гістологічного дослідження ендометрію та функціонального стану ЦНС доводиться взаємозв’язок змін цих регуляторних систем та їх відповідність тяжкості перебігу захворювання. Запропоновано комплекс лікувально-профілактичних заходів, що враховує форму і ступінь тяжкості ПМС. Це дозволить знизити частоту ускладнень і перехід легких форм у тяжкі.

Ключові слова: передменструальний синдром, гормональний гомеостаз, ендометрій, центральна нервова система, профілактика, лікування.

АННОТАЦИЯ

Глубоченко Л.Л. Предменструальный синдром, этиология, патогенез, лечебно-профилактические мероприятия.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.01 - акушерство и гинекология.

Винницкий государственный медицинский университет им.Н.И.Пирогова , Винница, 1999 год.

Работа посвящена вопросам этиопатогенеза предменструального синдрома, проблеме лечения и профилактики разных клинических форм ПМС. На основе сравнительной оценки показателей гормонального гомеостаза, гистологического исследования эндометрия и функционального состояния ЦНС доказывается взаимосвязь изменений этих.регуляторных систем и их соответствие тяжести течения заболевания. Предложен комплекс лечебно-профилактических мероприятий, учитывающий форму и степень тяжести ПМС, который позволит снизить частоту осложнений и переход легких форм в более тяжелые.

Ключевые слова: предменструальный синдром, гормональный гомеостаз, эндометрий, центральная нервная система, профилактика, лечение.

ANNOTATION

Glubochenko L.L. Premenstrual Syndrome, Etiology, athogenesis, Treatment and Profilaxis.

The thesis for scientific degree of Candidate of Medical sciences in speciality 14.01.01 - Obstetrics and Gynecology.

Vinnitsa State Medical University named after N.I.Pirogov, Ukraine, Vinnitsa, 1999.

Importance of the topic: Premenstrual syndrome is one of the most unknown neuro-endocrinological diseases in gynecology. Its high frequency and the absence of the unity of views on etiopathogenesis and treatment of PMS condition the importance of this study.

Aims of the study: To develop the most optimal pathogenetically based method of treatment and profilactic measures of all clinical forms of PMS.

Scheme of the investigation.

1. Study and evaluate the clinical features and hormonal levels in patients with various forms of PMS.

2. Study the histological structure of the endometrium in women with various forms of PMS.

3. Examine the functional state of the central nervous system according to the clinical form of PMS.

4. Determine the interrelationships of changes in hormonal profile, histological structure and electroencephalography in patients with all forms

ofPMS.

5. To work out and introduce into medical practice the measures of treatment and profilaxis for all forms ofPMS.

Materials and methods of the study.

106 patients with various forms ofPMS (45 with psychoemotional, 34 with oedematous, 16 with cephalgic and 11 with crisis form) and 21 healthy women (controls) were observed.

Serum levels of estradiol, progesterone, prolactin, testosterone, cortisole, thyroxyne, triiodothyronine were investigated with radioimmunological method.

The morphological structure of the endometrium was examined after diagnostic curettage of the uterine cavity according to strict indices.

The functional state of central nervous system was evaluated due to electroencephalographic examination.

The assessment of results was carried out with routine statistical methods using t-criterion of Student.

Results of the investigation.

It was found, that emotional symptoms prevailed under physical ones in patients with easy clinical forms and vice versa in patients with hard forms ofPMS.

The investigation of hormonal homeostasis has shown PMS to be accompanied with increase of prolactin and testosterone levels and ovarial disfunction. These changes correlated with severity of the disease and caused the pathological changes in the endometrium such as glandular-cystic hyperplasia, mixed and hypoplastic processes. Electroencephalographic examination has shown the decrease of border of cerebral cortical irritability and bioelectrical disfunction of brain stem and diencephalic structures.

It was worked out the measures of treatment and profilaxis for all clinical forms ofPMS. Comparative analysis of hormonal levels in patients with PMS has shown the efficacy of the offered methods, especially in women with easy forms (psychoemotional and oedematous). The patients with hard forms (cephalgic and crisis) need proper hormonal rehabilitation to the deep menopause.

Key words: premenstrual syndrome, hormonal homeostasis, endometrium, central nervous system, profilaxis, treatment.