Автореферат и диссертация по медицине (14.01.10) на тему:Патогенетическое обоснование применения энтеросорбента энтеростеля и биофлавоноида силибора при вирусном гепатите А у детей

со

. _ ІНСТИТУТ ПЕДІАТРІЇ, АКУШЕРСТВА І ГІНЕКОЛОГІЇ ОД АМІІ УКРАЇНІ!

9 д м»і?| . На пранах рукопису

НИКИТІОК СВІТЛАНА ОЛЕКСІЇВНА

ПАТОГЕНЕТИЧНЕ ОБГРУНТУВАННЯ ЗАСТОСУВАННЯ ЕНТЕРОСОРБЕНТУ ТА БІОФЛАВОНОІІ1У ПРП ВІРУСНОМУ ГЕПАТИТІ А У ДІТЕЙ

' 14.01.10. - педіатрія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового стуленії кандидата мрдогпіих наук

£//

Київ-1096

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Тернопільському медичному інституті ш академіка І Я. ГорбачевсьКого

Науковий керівник

Офіційні опоненти -

Провідна організація-

доктор медичних наук,

професор, член-кореспон-дент АМН України Сміян Іван Семенович доктор медичних наук,

професор Тараховський Мирон Лазаревич .

доктор медичних наук,

професор Крамаров С.О. Медичний університет м. Одеса

Захист відбудеться “У" ієрЬиа 1006р. о -іі годині на засіданні спеціалізованої Вченої ради д. 50.14.01. по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора наук за спеціальностями “Педіатрія”, “Акущерство і гінекологія" при інституті педіатрії, акушерства і гінекології АМН України (252050, м.Київ, вул. Мануільського ,8). .

Із дисертацією можна ознайомитись в бібліотеці інституту педіатрії, акушерства і гінекології АМН України.

Автореферат розісланий

1006р.

Вченим секретар спеціалізованої Вченої ради кандидат медичних наук

Л.В Кіішішііш

ВСТУП

АКТУАЛЬНІСТЬ ПРОБЛЕМИ.Вірусні гепатити с сер”йозною проблемою , що зумовлено їх широким розровеюдженням, нерідко важким і трипалим перебігом, розвитком несприятливих наслідків. Актуальність проблеми в педіатрії обумовлена. значним поширенням цієї хвороби серед дітей, на долю яких припадає до 60% всіх захворювань вірусними гепатитами (Ш.ІІіеевич, В.Ф. УчаГікін, 1985). ІІорпд з легким протіканням хвороби досить часто зустрічається тяжкий, простежується тенденція до хронізації запального поцесу в гепатобілітарніи системі (Уепіо Б, 199]).

Затяжні варіанти перебігу захворювання спостерігаються досить часто (Н.К.Данілов, Л.ВЖивица,' 1987, Е.С.КетИладзе 1982, С.Н.Сорисон, 1987), а педіатри вважають, іцо . в більшості випадків ВГ не закінчується повним видужанням, даючи, такі наслідки, як дискінезії і запальні процеси жовчовивідних шляхів, печінки (С.ІІ.Смінн, ІШ.Ходорчук, 1981), що представляє важливу соціальну та економічну проблему. Ось чому вивчення патогенезу цих варіантів хвороби залишається на сьогодні актуальним (М.С.Валаяи, Ю.В.Каретшііі, 1987); ■

Характер імунноі відповіді у хворих на ВГА є одним з ведучих факторів, які визначають перебіг вірусних гепатитів. Провідні дослідження показують, що в основі формування затяжних варіантів ВГ лежить імунодефіцитний стан (С.С.Лебензон, 1988, І.С.Марков, 1087, Х.М.Векслер, Н.А.Осна, 1986,

В.М.Фролов, Н.А.ІІерееадін, 1901).

Відсутність високоефективної етіотропиої терапії пірусних гепатитів веде до необхідності пошуку нових’ засобів і методів патогенетичного впливу на патологічний процес, нормалізацію

З

функціонального стану печінки, завершення репаратшших процесів в ній.

МЕТА ДОСЛІДЖЕННЯ. Підвищити ефективність лікування дітей, хворих на ВГ А шляхом включення в комплексне лікування гепатопротектору силібору та ентеросорбенту ентеросгелю. ОСНОВНІ ЗАВДАННЯ ДОСЛІДЖЕННЯ. '

1. Вивчити показники ендогенно] інтоксикації при ВГ А у дітей.

2. Дати порівняльну оцінку функціонуванню імунної системи, системи ГЮЛ / АОЗ у дітей з ВГ А основної та контрольних груп.

3. Охарактеризувати в динаміці клініко - параклінічний стан хворих, що отримували різні варіанти лікування.

4. Вивчити зміни в лейкоцитах та еритроцитах на ультраструктурному рівні під впливом різних комплексів лікування.

НАУКОВА НОВИЗНА РОБОТИ.

Вперше встановлено наявність проявів синдрому ендогенної інтоксикації у дітєй з ВГ А , ступінь проявів якого залежить від тяжкості хвороби. Встановлено залежність між зростанням проявів ендогенної інтоксикації і функціональними порушеннями в Т і В ланках імунітету. Патогенетично обгрунтованим є включення в лікування дітей ентеросорбентів (на прикладі ентеросгелю) та гепатопротекторів (на прикладі силібору). Виявлені морфо. функціональні зміни в еритроцитах і лімфоцитах крові, які коригуються даною схемою лікування.

ПРАКТИЧНА ЗНАЧИМІСТЬ РОБОТИ.

Встановлено, що призначення дітям, хворим на ВГА ентеросорбентів всередину поряд з швидким зникненням інтоксикаційного, жовтяничного та диспепсичного синдромів, сприяє нормалізації ріння СМІІ, ЦІК, РЕІ в сироватці крові,

опосередковано стабілізує клітинний та гуморальний імунітет організму.

Лікування хворих на ВГ А дітей з застосуванням силібору сприяє не тільки стабілізації показників ІЮЛ і АОС, а й нормалізації СМП в сироватці крові.

Обгрунтована доцільність поеднанного застосуван я ентеросгелю та силібору в комплексному лікуванні

хворих, що дає не тільки кращий клінічний ефект, а й сприяє нормалізації показників імунологічної резистентності організму та активності ГІОЛ АОЗ.

ПОЛОЖЕННЯ, ЯКІ ВИНОСЯТЬСЯ НА ЗАХИСТ:

1. В гострому періоді вірусного гепатиту ендогенна інтоксикація залежить від тяжкості перебігу захворювання, і впливає на перекисне окислення ліпідів і антиоксидантний захист організму, клітинний і гуморальний імунітет.

2. Блокування токсичних чинників у хворих на ВГ А я до-

помогою ентеросорбціі сприяє швидшому клінічному їх одужанню, зникненню симптомів токсеміі, нормалізації

показників імунологічної резистентності організму, п меншій мірі знижує активність процесів ПОЛ, поліпшує стан АОЗ.

3. Комбіноване призначення со}>бенту ентеросгепь з силібором в комплексному лікуванні хворих на ВГ А дітей' з легким і еєред-иьртнжким перебігом хвороби сприяє не лише швидшій, ніж при окремій ентеросорбціі, регресії основних клінічних симптомів та нормалізації біохімічних показників кропі, але й зумовлює стабілізацію процесів ГІОЛ, підвищує неспецифічну і імунологічну резистентність організму.

ВПРОВАДЖЕННЯ В ПРАКТИКУ.

Комплексне лікупаиння ВГ з застосуванням ептерисорбенту

ентеросгелю і силібору впроваджено в інфекційних стаціонарах Тернопільської області.

Дині дисертації використовуються при читанні лекцій студентам, лікарям-інтернам, лікарям-курсантам Тернопільського медичного інституту.

АПРОБАЦІЯ РОБОТИ. Основні положення роботи повідомлено та обговорено на науково-практичних конференціях Тернопільського медінституту (1093-1905 р.), на засіданнях

обласного науково-медичного товариства педіатрів (Тернопіль, 1993-1995 р), на науково-медичному пленумі дитячих лікарів (Київ, 1095 р.).

ДЕКЛАРАЦІЯ КОНКРЕТНОГО ОСОБИСТОГО ВНЕСКУ ДИСЕРТАНТА В РОЗРОБКУ НАУКОВИХ РЕЗУЛЬТАТІВ.

При виконанні роботи особисто проведено детальний аналіз 236 хворих вірусним гепатитом А дітей в порівнянні а 23 здоровими дітьми. Вивчено особливості клінічного перебігу та лабораторної характеристики хворих із віиіюченням в комплекс лікування ентеросорбенту ентеросгелю ■ та антиоксиданту силібору. Здійснено аналіз всіх одержаних матеріалів та їх статистична обробка

ПУБЛІКАЦІЯ РЕЗУЛЬТАТІВ ДОСЛІДЖЕННЯ. За матеріалами дисертації опубліковано 6 робіт.

ОБСЯГ І СТРУКТУРА ДИСЕРТАЦІЇ Дисертація складається із вступу, огляду літератури, трьох, глав з описанням методів та власних досліджень, обговорення одержаних результатів, висновків, практичних рекомендацій і списку літератури. Робота викладена на 168 сторінках машинописного тексту, включає 22 таблиці та 24 малюнки і 4 виписки із історій хвороб дітей, що були під наглядом. Список літератури складається із 366 назв робіт, з яких 280 вітчизняних та £50 іноземних ивторів.

ЗМІСТ РОБОТИ.

ОБ”ЄМ І.МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ.

Робота має клініко-лабораторішй характер. Обстежено 235 хворих на ВГА легкого і середнього ступеню тяжкості. З них дітей з ВГА легкого ступеїпо тяжкості 109, середнього ступеню тяжкості 126. Хворі були віком від 3 до 14 років.

Діагноз вірусного гепатиту А встановлювали з урахування»* клініко-анамнестичних, лабораторних та епідеміологічних показників та згідно до наказу №408 від 12.07.1980р. “Про заходи по .-зниженню захворюваності вірусними гепатитами в краіні” МОЗ СРСР.

Залежно від комплексу призначеного лікування та ступеня тяжкості хворих методом рандомізації розподілили на чотири групи: лікування 1-1 групи пацієнтів складалось з базисноі' терапіГ; 2-га група хворих, крім базисної терапії отримувала сорбент етеросгель з розрахунку 0,8 г/кг маси тіла на добу; 3-я - базисна терапія з включенням силібору; 4-а група хворих поряд з базисною терапією отримувала гепатопротектор силібор (у віці до 7 років - по 1/2 таблетки 3 рази на день, після 7 рочів - по 1 таблетці також тричі з включенням ентеросгелю;.

Як контрольні показники використовували дані обстеження 23 практично здорових дітей такого ж віку першої групи здоров’я.

Діагностика вірусного гепатиту і оцінка ефективності терапії проводилась на основі клініко-лабораторних та інструментальних даних: анамнезу, об”єктивного огляду, динаміки клінічних симптомів - (інтоксикаційного, диспепсичного, катарального, больового), загальних аналізів крові, сечі, біохімічних та імунологічних досліджень крові.

Нилначансн синдром ендогенної інтоксикації, його рівень при різних стуненнх тяжкості ВГА, іізаємози”нзок між синдромом інтоксикації та П]>оцасо.м деструкції цитоплазматичних мембран і наліт інтоксикації на імунну систему.

Напрямок досліджені» у шшчениі синдрому інтоксикації, імунної* системи, 1І0Л :

- Дослідження синдрому інтоксикації скрінінговим методом шіапачепнн середніх молекул в модифікації ІІ.І.Габріслнна, (1084); визначення рівня ЕІ за методом А.А.Тогапбасва (1086) в нашій модифікації.

- Дослідженим інтенсивності процесів ПОЛ по вмісту малинового диальдеііду і ік;[х-кпсеокис лишача в крові за методом

І.ДСтальноі, Т.Г.Гаріишілі (1077), визначення ріииц ЭН-груп за ЕИшап (1082).

- Дослідлсопіш клітинної ланки імунітету принадилось

одночасшім визначенням Т-, В- розеткоутворшючих лімфоцигін та О-клітіш людини за методом Мепсіеь' еі аі. (1073) в модифікації Т.І.Грішшш, С.Мюллира ти А.Ф.Фроловоі (1080). Визначення субпонулнцій регуляторних Т-лімфоциті» щодо іх чутливості до теофіліну зц методом б. ІлшаІіЬнІ а! (1078)

Визначення функціональної активності Т-лімфоцитів за здатністіс до утвоуюннн активних розеток (Еа-РУК) аа методом .Т.У/уЬгцп еі аі (1073). - '

- Дослідження гуморальних факторій природный резистин тності: пи-шачешш имісту ЦІК за методом НаБкоУа Ы аі. (1077) Визначення коділл^иішггу за методом 50 % гемолізу Визначенні рівня іьіупоглобуліціи основних юіасіи її; А, І у М, 1ц С методом радіапьжн шунодифузії !а С.Мапсіпі (1065).

- ЕлеКТрОННО-МІКроСКОНІЧІК! ЛОСЛІДЖОНИЛ '! пр'їіпратіт) ItjXll'i (лейкоцитів та ерііт(к>ціітіп) па допомоюю елек і (юппих мікроскопів EJIB-100 JIM і ЕМ-125, обробка матеріалу проводилась па Weakley B.S. (1$"^)

Дня вивчення клінічної ефективності терапії ВГЛ я включенням ЄНТЄрпегЄ.'ВО та його КОмбІїІИЦІЇ Я СИЛІбо)ЮМ у порівнянні з базисною терапісіо був використаний метод математичної обробки, ро:>|>облсний К.Т.М. С.М.Макеспнм /1Ш15/.

Всі цифрові дані, отримані при виконанні роботи, оброблені статистично Абсолютні неличиші - .ч використанням критерію t Стьюдента (2Я). Ііа основі величини t an таблицею вилітчили d'iрогі дн ість р’к’.нпіу, /р/. Дня оцінки ріатіці величин, виражених у процентах, пастосонувапи непаримі ‘трнчний критерій кутовою перетворення Фішера (99).

РЕЗУЛЬТАТИ ВЛАСНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ ТА ЇХ

обговорення.

Проведеними дослідженнями встановлено, що при поступленні відмічалось переважання диспепсичного синдрому у 88,9% дітей при легкому та Я4,1% при середньому ступені тяжкості, який проявлявся нудотою, блтопаннпм, зниженням апетиту, відчуттям важкості в епігастріі.

Інтоксикаційний синдром спостерігався у 30,5 % при легкому ступеню тяжкості, та у 45,2 % при середньо - тяжкому. ’

Катаральний синдром спостерігався у 20,1 % дітей при легкому та ,‘!2,Г> % при середньому ступеню тяжкості і проявлявся ринітом, рідше кашлем, першінням в горлі, підвищенням темііе|>атурн тіла до субфобрильних і рідше фебрильиих цифр.

ІІрм поступленні У 4Г)% хворих при легкому і 50% И1Л1 середньому ступені тяжкості споперітпся больовий Синдром.

При біохімічному аналізі крові виявлено підвищений вміст білірубіну. При легкому ступені до 47,14 + 2,18 мкмоль/л за рахунок прямого до 31,16 +• 1,88 мкмоль/л; при середньому ступені відповідно 105,72 4- 3,67 мкмоль/л; 72,48 + 2,03 мкмоль/л. При легкому ступені тяжкості збільшення АЛТ у 4,8 рази, ACT 2,4 разуі; при середньому - АЛТ у 5 разів, ACT у 4,7 рази.

Тривалість жовтяниці складала 16,8 + 0,3 дні при легкому ступені тяжкості; 17,2+0,4 дні при середній тяжкості хвороби.

При появі жовтяниці знижувалась температура- тіла, вменшувались симптоми інтоксикації. Поряд з покращенням загального стану і зменшенням скарг з появою жовтяниці зменшувався, перш за все, диспепсичний синдром (нудота тривала 7.9 + 0.1 дні при легкому ступені і 8.2 $ 0.2 при середньому ступені, тривалість діареї була 3.1 S 0,1 дні при легкому ступені, і Б,5 S 0,2 при середньому ступені тяжкості).

ІІри довжині хвилі 254 нм у дітей з середньотяжким перебігом рівень CM становив 245,28 +15,07 ум. од, а при довжині хвилі 280 нм - 438,24 116,64 ум. од. і був в 1.4-1,5 рази вищим ніж у здорових дітей. При легкому ступені тяжкості відповідно 231,07і5,067 ум.од і 424,704 ±16,141 ум.од., що в 1,35 разів вище ніж у здорових дітей. По мірі наростання тяжкості захворювання зростала величина CM. Випвлрно статистично достовірне збільшення РЕІ у порівнянні з показниками у здорових дітей (р < 0,001) та його залежність від тяжкості хвороби (при легкому ступеню тяжкості РЕІ становив 40,84 ± 1,51 %, при середньому ступені тяжкості - 43,62 ±1,47 %).

Встановлено, що активність патологічного процесу співпадала пригніченням Т-лімфоцитарного потенціалу, що пронвлилосі

дефіцитом Е-РУК та ЕЛ-РУІС, які королювали з концентрацією СМ в крові. Кореляційний зв"язгік між рівнем СМ та відносним вмістом Т-лімфоцитіп був високий, при легкому та середньому ступені відповідно (П=-0,807, ЇІ=-0,У50) В результаті досліджень встановлено, що у хворих дітей ВГ А середня кількість Т-лімфоцитів п периферичній крові нижче цього показника у здорових дітей (р < 0,01). Ця закономірність Пула характерна як для абсолютної, так і підносної кількості Т-лімфоцптіп при легкому (40,26 і 0,83)% і середньому ступенях тяжкості (40,02 +

0,80% ВГ А. При високому ріпні СМ проходить виражене пригнічення Т-лімфоцптаріюго потенціалу. Ймовірно, що зниження загального пула Т-клітин знаходиться в прямій залежності від активності патологічного процесу, тобто рівня СМ.

Аналізуючи середні значення абсолютного і відносного вмісту активних рхмтгок у дітей хворих ВІ'А, виявлено, піч ці показники значно нижчі від вмісту ЕА-РУК у здо|хн»их дітей (Р<0,01). При вивченні впливу СМ на показники рівня ЕА-РУК, виявлено високий зворотній кореляційний зв'язок при легкому. (П=-0,003) та при середньому ступені тяжкості (П=-0,$71) ВГ А.

У хворих дітей як при легкому, так і при середньому ступенях тяжкості виявлено різке зниження вмісту ТЧ-РУК в порівнянні із здоровими дітьми (р < 0,01). Відносний вміст Т-супресорів при легкому ступені тяжкості (9,489 і 0,346)%, а при середньому ступені (10,01 + 0,35)%, з невеликою різницею між. групами,( р > 0,05 ). '

Про порушення п стані імунологічного статусу свідчать зміни в ріпні О-лімфоцитів. При легкому та серодньотяжкому перебігу ВГА характерним с значне підвищення иідносного і абсолютного

рішш О-лімфоцитів в порівнянні а групою здорових дітей (р<0,001) ( при легкому стулені 35,2410,82 % ; при середньому стулені 34,1710,0-1 % ). Кореляційний зв”нзок між рівнем СМ і показниками

О- лімфоцитів шісокий, значимість кореляції (Н=-0,772 )при легкому ступеню,(П=-и,771)при середньому ступені тяжкості(р<0,005))'

ІІри всіх ступенях тяжкості ВГА спостерігалось підшіщешш вліісту В-лімфоцитїв в порівнянні з групою здорових дітей (р<0,001) для абсолютних і відносних показників, що розглядається як реакція на подразнення токсинами стовбурових клітин. Якщо врахувати дані літератури про наявність прямої кореляції між кількістю п крові В-лімфоцитів і вмістом у сироватці крові імуноглобулінівкласу М, можна вважати, що кількість В-клітии відображає інтенсивність антитілоутворення (Х.М.Векслер, ІІА.Осна, 1086). В гострому періоді захворювання відмічено достовірне (р<0,05) збільшення кількості імуноглоглобулінів С, Л і М як при легкому, тіш і при середньому ступенях тяжкості у порівнянні із групою здорових дітей.

Серед гуморальних механізмів імунітету відмічено зростання кількості ЦІК у 01% випадків лри середній тяжкості ВГА в 3 рази, та у 82% випадків - при легкій у 2,8 рази, з максимальними знаменними 270-350, що в 6 раз перевихцуе норму. їх рівень свідчить про активність елімінуїрчоі функції імунної системи (І.М.Мухітдінои, 1001, Е.Н.Хохлова, В.Ф.Учайкін, 10Й8). Імунні реакції проходили за участю комплементу, рівень якого знижувався в гострому періоді захворювання (р<0,001). Як при легкому, так і при середньому ступенях тяжкості .у порівнянні а базисною терапією, застосування ешеріеорбци привело до зниження їх рівня (р<0.05).' Застосування етіібору сприяло покращенню резулілатів (р>0,05),,? Зниження

рівня ЦІК на фоні проводимо] терапії супроводжувалось статистично достовірним зростанням ріння комплементу при всі* методах терапії, хоч і не відбувалось його підновлення до нормальних показників.

По закінченню курсу лікування відмічена суттєва динаміка основних клінічних синдромів. В 1-й групі, де застосовувалась базисна терапія, зберігався синдром ендогенної інтоксикації та диспепсичний синдром при всіх ступенях тяжкості ВГ А, хоча із явним зниженням інтенсивності. У частини хворих зберігався головний Сіль, зниження апетиту, жовтяничність шкіри, загальна слабкість.

При застосуванні ентеросорбціі (2-а і 4-а групи) відмічалось покращення стану хворих на другий - третій день прийому сорбенту. Зникали загальна слабкість, нудота, відновлювався апетит, зменшились розміри печінки.

Дані інтегрального коефіцієнту порівняльної ефективності терапії /К/ по відношенню до клінічних проявів захворювання свідчить, що удосконалене лікування з використанням силібору та ентеросгелю ефективніше базисної терапії. За цими дані*, .ш на кінець курсової терапії прояви інтоксикаційного, диспепсичного, та больового синдромів у дітей з ВГ А легкого ступеню, які лікувались базисною терапією з включенням ентеросгелю у 1,77 рази, нри середньому ступені в 1,89 рази нижчими, ніж при базисній терапії. При включенні силібору в комплексну терапію зворотній розвиток даних симптомів відбувався відповідно в 2,01*5 рази при легкому ступені тяжкості та 2,19 при середньому ступені тяжкості. Більш інтенсивна позитивна динаміка основних проявів захворювання мала місце при комбінованому використанні ентеїюпгешо та силібору, як при легкому тик і прн середньому

ступенях тяжкості. ІІа кінець лікування прояви інтоксикаційного, диспепсичного та больового синдромів знизились при легкому ступмно в 2,81 рази, при середньому ступеню і) 3,01 рази.

ІІіслн 10-12 денного курсу лікування ентеросорбєіітами істотно покращувались біохімічні показники функціонального стану печінки. Так концентрація загального білірубіну знизилась у активність ЛлЛТ на 45,й-60%. У хворих, що

лікувались базисною терапією ці ж. показники змінились значно менше. Судячи .та даними. ІС. Сміяна про роль ендогенної ін токсикації на перебіг захлорктань у дітей, принципово вансливою являється концепція .71. М. Тарахонського (1991), що використання ентеросорбентів може розглядатись з позицій їх патогенетичної дії, виховуючи опосередкований норм візуючий вплив ептеросорбції на механізми детоксикації і в першу чергу детоксикуючі процеси із печінці.

У хворих, що отримували базисну терапію, в період . реконпалесценціі РЕІ ‘ та СМ суттєво знижувались (р<0,001), проте залишались вищими, ніж у здорових осіб.

В групі, де використовувалась базисна терапія і силібор, навіть після зникнення жовтяниці та відносно задовільному загальному етапі, нормалізації рівня середніх молекул не відбувамося, тобто ендогенна інтоксикація зберігалася, що підтверджується даними літератури (ІІ.І.Данилишин, 1089).

Найкраща динаміка зниження токсемії була в групах хворих, у лікуоанні яких застосовували сорбент ентерое-голь окремо і її комбінації з силібором.

ІІри застосуванні ентертегелкі достовірно збільшився у норІ£!няппі я першою групою вміст Е - РУК і ЕА - РУК (р<(>.1№1), а відносна кількість О-ісліїлн достовірно зменши-

Л

лась у порівнянні а результатами до лікування та із групою, що отримувала базисну терапію. Рівень Т-сунресорів наростав швидше (з 9,49 до 14,91 % при леткому ступені і з 10,01 до 12,83 % при середньому), ніж хелперів (з 30,53% До 36,0% при легкому та з 30,76% до 35,66 % при середньому). Незважаючи на швидкий ріст хелперної активності, вміст Т-супресорів збільшився, що й забезпечило відновлення теофілінового показника.

Показники МДА, що відображають інтенсивність ПОЛ, підвищені в 2 рази в розпалі жовтяниці в порії нянні з здоровими дітьми при легкому і середньому ступенях тяжкості. А в період ранньої реконвалесценції на ф'чіі ентероеорбціі значно знижувались і становили при легкому ступені - 3,32 + 0,153 мкмоль/л, при середньому - 3,16 + 0,064 мкмоль/л, (р<0,001; р<0,001) У контрольній групі (базисна терапія) ці показники у 1,3 рази були вищі за норму і становили при легкому ступені 4,604 мкмоль/л; при середньотяжкому - 4,49 мкмоль/л.

В період ранньої реконваленсенції у дітей третьої групи, що отримували в комплексній терапії силібор, показники повністю нормалізувались і становили при легкому ступені - 2,56 ± 0,007 мкмоль/л, і 2,50 ± 0,147 мкмоль/л при середньотяжкому.

Найбільш повна стабілізація рівня МДА спостерігалась у групах, де в комплексному лікувані застосовувався силібор (3 і 4). У хворих контрольної групи, що знаходились на базисній терапії, при легкому і середньотяжкому ступені, виявлена лише тенденція до покращення результатів у порівнянні з гострим періодом. У хворих, що отримували силібор показники ПО стабілізувались значуще - при середньому ступені - 18,43 ± 0,41 мкмоль/л, при легкому - 17,09 ± 0,35 мкмоль/л (р<0,05). Між показниками

третії і четвертої груп, Щ'-> лікуватись си.пійором по виявлено СІВТНСТИЧНО достовірної річниці ({>>0,05), тоді коли між І рунами, що отримували сптер'кгєль (2-а груші) та сішГюр (3-я,

1-п і руни) р'гмпщн була значного (р<0.05).

Ними встановлено достовірніш взаємозв'язок між аіпиішістю процесів переписного окислення ліпідів,

порушу іШім ультраструктури лімфоцитів та еритроцитів Периферичної крові, суҐИЮІ1)М1ЯЦІНМИ .ПІмфоЦНТІП і рівнем

ендогенної інтоксикації та СМ. Найбільш важкі порушення обміну {*?човнп виявлені при середньому ступені тяжкості ВГА. Наші дані узгоджуються з )ч>яультатами досліджень інших авторів (М.А.Андрейчнн.Р.ІІХомпч 191/2, В.Г.Юок, 1901). ІІІд в пливші антиоксидантів а вовною очевидністю проявились морфофунк-ціональні зміни, що ультрамікроскопічно ілюструвались відновленням чіткої нолімембранноі структури органел і цитоплазми. Антиоксидантна терапія сприяє активації процесів репара-тішноі регенерації, які супроводжуються, покращенням ультра структури лімфоцитів та еритроцитів хворих дітей. Позитивно впливаючи на вміст продуктів вільнородикального окислення в крові хворих дітей, ентеросорбент та антиоксидант сприяють покращенню імунної реактивності та динаміки захворювання.

ВИСНОВКИ.

1. Гострий період вірусного гепатиту А у дітей

супроводжується синдромом ендогенної інтоксикації (ЕІ),

активацією процесів ПОЛ і анижешиш антиоксидантного захисту організму. Більш тяжкому перебігу вірусного гепатиту А відповідає більш виражена ендотоксемія, П[ю що свідчать достовірно вищі показники СМІІ та РЕІ, уростання вмісту МДА, ПО в крові та зменшення кількості 811 - груп.

2. Сішд)к>м ендогенної інтоксикації при вірусному іхпатиіі А у дітей супроводжується амінами я боку імунної системи, які характеризуються шшжеішлм загальної кількості і функціональної активності Т - лімфоцитів, підвищенням О та Б лімфоцитів, амінами в імуноглобуліноиому спектрі, порушенням співвідношення імунорегуляториих Т - клітин, збільшенням ЦІК.

3. Прл базисній терапії у дітей, хворих на вірусним гепатит А, не відмічено нормалізуючого випину на рівень ендогенної інтоксикації, імунний статус та формування антиоксидантного захисту оргплічму. Ниншисть синдрому ендогенної інтоксикації свідчить и{X) необхідність корекції детоксикуючих систем органіаму.

4. Проведення ентеросорбції з допомогою енте^юсгелю у дітей, хворих на вірусний гепатит А, супроводжується вираженим детоксикаційшш ефектом, імуіюкоригуючим ефектом, нормалізацією СМП та РЕІ, частковою стабілізацією мембралодеструктивних процесів.

5. Включгішя силібору в комплексну терапію приводить до зниження процесів вільнорадикального окислення літдів, підвищення потенціалу антиоксидантного захисту органіаму.

(і. Поєднане призначення ентеросорбенту ентерюсгелю і біофлавоноїду силібору в комплексному лікурамні вірусного гепатиту А у дітей, в порівнянні з бизжлюю терапіс/о, знижує прояви інтоксикаційного, диспепсичного та больового синд[юмін у 2,8 рази при легкому стулені і в 3,0 рааи при середньому ступені тяжкості. Ет-йроегель та силібор зумовлюють нормалізацію показників токсемії, неспецифічної та імунологічної резистентності органіаму, процесів І ЮЛ, стану АОЗ, іірнекоріоють ьменшеннн

морфофункціоиальніїх змін в еритроцитах і лімфоцитах кропі, в порівнянні з окре&іим "іх використанням.

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ.

1. З метою об’єктивіааціі і пнпначетінп ступеню

ШраЖеності синдрому ендогенній інтоксикації при ВГ А у дітей слід визначити вміст середніх молекул В ПЛаЗМІ крові, рівень ендогенної інтоксикації по еритроцитах, показники МЛА, ПО, ІДІК іа рівень білірубіну. ■

2. Дня прискорення ліквідації симптомів ендогенної інтоксикації та їх корекції слід призначати єнтероеорбент ентерисгагіь в перші дні поступлення хворого в стаціонар на протязі 7-10 дні» (із розрахунку 0,8 г/кг на добу в 3 - 4 прийоми у вигляді 8 - 10 % розчину).

.‘і Поряд із зняттям синдрому ендогенної інтоксикації, з метою покращення стабілізації мембран гепатоцнтів, слід призначити біофлавоноїд силібор у вікових дозах.

СПИСОК НАУКОВИХ РОБІТ, ЯКІ ВИСВІТЛЮЮТЬ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Обгрунтування застосування ентеросголю у дітей з вірусним гепатитом А. // Наук, практ. мед журнал "Інфекційні хвороби*. -Тернопіль,- №1. -1995. -С.24-27. (Сиівавт. І.С.Сміян, Л.І.Алекссснко)

2. Ефективність застосування ентєросорбента ' Ентеросгель ” при вірусному гепатиті А у дітей.// XXXVI підсумкова студ. наук, конф. молодих вченіїх. - Тези доповідей (Тернопіль, 21-22 квітня 1003}).). - Тернопіль, 100,'!. -С.75.

3. Імунологічні показники у дітей з вірусним гепатитом А.//

"Практичні аспекти медичної імунології". - Матеріали наукової конференції (Тернопіль, 3 червня 11)93р.). - Тернопіль, 1903. -С.75. (Співавт. Л.І.Алексєєнко, О.Я.Никитюк) •

4. Реабілітація дітей з вірусним гепатитом А в умовах дитячої поліклініки. // Актуальні питання клінічної і експериментальної медицини: Матеріали наукової конференції. -Тернопіль, 1094. -С.238. (Співавт. Л.І.Алексєснко, Р.М.Сабала).

5. Еторосорбція як один з компонентів лікування вірусного гепатиту

А у дітей. // Досягнення і перспективи клінічної та

експериментальної медицини: Матеріали наукової конференції.

Тернопіль, 1095. -С.319. (Співавт. Д І. Алексеенко, І.О.Багірян, ЬА.Волпнськи).

6. До питання реабілітації дітей з вірусним гепатитом А в умри ах

поліклініки. // Реабілітація в ледіатрії: Матеріали пленуму

науково-медичного товариства дитячих лікарів. - Київ-Тернопіль, 1095. -С.72. (Співавт. Л.І.Алекссснко, Л.А.Волянська).

АННОТАЦИЯ

С.О. Никитюк. Патогешіческое обоснование применения энтеросорбента энтеросгеля и биофлавоноида силибора при

вирусном гепатите А у детей.

Дисертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.10,-педиатрия. Институт педиатрии, акушерства и геникологии. Киев 1006.

Исследование выполнено у 235 больных вирусом гепатита А детей. Обнаруженные клинико-лабораторные изменения расценены, как проявление эндогенной интоксикации.

Предложено включение в комплексную терапию онте^юсорбента онтеростеля, имеющего неспецнфический

иммунокоррегирующий эффект и биофлавоноида силибора, обладающею антиоксидинтными свойствами.

Комплексное применение даных препаратов по сравнению с кпцтрольной группой, имело более быструю положительную динамику глалпых клинических симптомов, что и приводит к быстрой нормализации показателей токсемии.

SUMMARY .

Fatbtif'enefic substantiation of enterosgel sorbent and bioflavonoid sylibnr application in.children with virus A hepatitis.

Dissertation for obtaining the degree of candidate, of medical science, speciality 14.01 10 - Pediatrics. Academy of Medical Sciences, Institute of Pediatrics, Obsteti cs and Gynecology, Ukraine, Kyiv, 1996. 2X5 chidlren with virus Л hepetitis have been examined in the course of the present research. Clinic laboratory changes were revealed which pointed to the manifestation of endogenic intoxication. Enterosgel non-specific immunocorrelating action of enterosorption and bioflavonoid sylibor producing an antioxidant effect have been producing suggested for complex treatment. Their complex application in compatison with the test group has a more rapid positive dynamics of main clinic and pamclinic symptoms and normalizes indications of endogenic intoxication.

Ключові слова: ендогенна інтоксикація, . ентеросгель,

'юф.пшзоноїд, антиоксидантний ефект, енеросо}>6ція.

С.О. ІІикитюк