Автореферат и диссертация по медицине (14.01.02) на тему:Патогенетическое лечение хронического колита с преимущественным поражением дистальных отделов толстого кишечника

\ кЗ

Іран(Гтг9)ранківська державна медична академія

ЦІ '

г 'і и ■ *

м 3 В37 На правах рукопису

Венгрович Оксана Зіновіївна

Патогенетичне лікування хронічного колігу з переважним ураженням дистальних відділів товстого кишківника

14.01.02-Внутрішні хвороби

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук

Івано-Франківськ, 1997

Робота виконана в Івано-Франківській державній медичній академії.

Наукові керівники : член - кореспондент АМН України, доктор медичних наук, професор Нейко Євген Михайлович

доктор медичних наук Мішук Василь Григорович

Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор Купновицька Ірина Григорівна

доктор медичних наук, професор Волошин Олександр Іванович

Провідна установа: Національний медичний університет

ім. акад. О.О. Богомольця, м. Київ, МОЗ України.

Захист дисертації видбудеться березня 1997 р. о год. на

засіданні спеціальної вченої ради Д 09.01.01. при Івано-Франківській державній медичній академії (284000, м. Івано-Франківськ, вул. Галицька, 2).

З дисертацією можна ознайомитись в бібліотеці Івано-Франківської медичної академії (284000, м. Івано-Франківськ, вул. Галицька, 7).

Автореферат розісланий 199- р_

Вчений секретар спеціалаошюї вченої ради, _

кандидат медичних наук /Ъ ^ Голоеач 1. Ю.

Загальна характеристика роботи Актуальність проблеми

Хронічний коліт - одне З найбільш поширених захворювань кииі-ківника, що характеризується запально - дистрофічними змінами і розладами функцій товстої кишки. За останні роки хронічні захворювання товстого кишківника мають тенденцію до рости СМайрии Дж. ДС. , Донбаль Ф. Т. , 1991; Киркин Б. В. ,Фазилов А. В. , 1992; Волков В. В. .Комаров Ф. І. . Гребенев А. Л., 1996). За даними Комарова Ф. І., Парфенова А. І. С1996) понад 50 У. хворих, що звертались за медичною допомогою в зв'язки з різними розладами процесів травлення страждати на хронічний коліт. Однією з найчастіших форм сегментарних колітів є проктосигмоідит ( Петров В.П., 1986 ).

За даними Farah D. A. .Mills Р. R. С1988),Чернякової В. І. 1 співавт.. 1989, захворювання на гострий та хронічний проктосиг-моїдит вражає людей найбільш працездатного віки і має тенденцію до зростання. При цьому- у жінок він зустрічається у 1.5 рази частіше, ніж у чоловіків С Левітан М. X. і співават. . 1986)

Актуальність даної проблеми полягає me 1 в тому, що в останній час у всіх цивілізованих країнах різко збільшилось число хворих з функціональною патологією товстого кишківника і за даними Риса Є. С. С1986) вона становить 30-70/1 усіх випадкіг гастроентерологічних захворювань. Uhorwell Р. 3. (1989) вважає, що синдром подразнення товстого кишківиика вражає мінімум 15У. населен-

ня планети, причому переважно жінок 1 представляє собою порушення перистальтики всього шлунково - кишкового тракту, а не лишень кишківника.

Хронічний коліт також часто поєднається з іншими патологічними процесами органів травлення, ураженнями інших систем організму, що накладає відбиток на клінічну картину захЕорювання С Батирова А. К.. Мезинова Н. Н.. Шаронина Я. Б.. 1391; Гребенев

А. Л. , Мягкова Л. П. 1994 ).

■ Недостатнє вивчення окремих ланок патогенозу, строката

клінічна картина, тенденція до рецидивуючого перебігу та відсутність достатньо обгрунтованих методик лікування хронічного коліту призводять до втрати працездатності хворих CCopeland G. R. , 1986; Valdron R. Р. .1986; Пелешук А. П. , Передерій В. М. , 1994).

Серед причин розвитку ХК, особливо первинного, важливе місце

належить екзогенним Сотриєння пестицидами, солями свиншо, ртуті» фосфору, алкоголем) і ендогенним Спри гіпертіріозі, подагрі, хронічній печінковій недостатності, надмірному вживанню жирів 1 вуглеводів) ІнтоксинацІяи. Аналогічні причини за даними 0. Н. Вос-кресенського С1988) викликають активацію процесів перекисного окислення ліпідів в тканинах з поступленням в організм перокси-дантів. Разом з тим характер змін в системі ПОЛ при ХК вивчений недостатньо. Крім того, поява при хронічному коліті первинного, чи вторинного дисбактеріозу сприяє недостатньоии всмоктуванню вітамінів А, С,Ві, Біг,РР. порушенню синтезу Be.К, що відносяться до біологічно-активних антиоксидантів САхмедов Д. Р., 1994, Лиси-цина Т. А. , Іванова M. М. , Дурнев А. Д. , 1996) 1 забезпечують ан-

тиоксидантний захист , а також регулюють систему ПОЛ. При колітах аліментарного походження цьому сприяє недостатньо забезпечена вітамінами їжа СМягкова Л. П. ,1996). •

В світлі викладеного особливої актуальності набирає питання подальшого вивчення окремих механізмів патогенезу хронічного коліту, розробки нових методів лікування 1 профілактики даного захворювання, особливо його сегментарних Фори С Нейко В. Є., 1991; Гребенев А. Л. , Иягкова Л. П. , 1996).

Особливо актуальним є включення в лікувальний комплекс препаратів, здатних відновлювати нормальну структуру слизової облон-ки товстого кишківника, володіти антиоксидантними властивостями. Розробка нових методів лікування, направлених на покращання процесів репарації, регенерації та мікроииркиляції. зумовлена ще й тим, що в патогенезі хронічного коліту важлива роль належить порушенням водно - електролітного обміни, окислювально - відновних механізмів, змінам рівня гастроінтестинальних та системних гормонів, імунологічним зрушенням С Міщук В. Г. , Нейко Є. М. . 1995;

Андрусяк 0. В. ,1996) .

Серед препаратів, володіючих протигіпоксичною дією, здатних відновлювати енергетичний баланс в клітинах, позитивно впливати на процеси перекисного окислення ліпідів важливе місце належить рибоксину СГоліков А. П. 1 співавт. , 1988; Францизова С. Б. 1 співавт. , 1969 ).

Антигіпоксанти, представником яких є етимізол, ведить до покращання метаболічних процесів, ліквідують явища гіпоксії, оп-тимізують функціонування основних киснево - транспортних систем (Зурдінов A.C. ,1988; Процюк В. М. , Гайдаш В. Д. 1990).

ЛіпоФІльний комплекс з плодів шипшини, який містить каротиноїди С 800 иг '/. ), токофероли і інші жиророзчинні речовини отримав назви "Ліпохромін" (реєстраційний номер 95/240/4) 1 рекомендований для клінічного вивчення. Експериментальними дослідженнями встановлена його виражена протизапальна дія 1 вплив на процеси репарації. .

Властивості етимізоли. рибоксину та ліпохроміну спонукали нас до вивчення можливостей застосування цих середників при диференційованому лікуванні -різних клініко-морфологічних форм хронічного коліту.

Кета роботи

Вивчити характер змін 1 роль показників системи перекисного окислення ліпідів, антиокидантного захисту, окремих гормонів в іатогенезі хронічного коліту 1 на їх основі обгрунтувати нові методи лікування даного захворювання. .

Завдання дослідження

1.Вивчити характер змін показників вільнорадикального окис-іення ліпідів, активності антиоксидантної системи, електролітно-■о обміну, інтестинальних та системних гормонів у хворих на хронічний коліт.

2. Вивчити вплив' рибоксину. етимізолу. ліпохроміну на пе-іебіг хронічного коліту, стан показників вільнорадикального окис-іення ліпідів і антиоксидантної системи, водно-електролітного об-ііну, рівень окремих гормонів.

3.Обгрунувати необхідніть та розробити методи лікування ронічного коліту в залежності від стану слизової товстого киш-івника, ступеня змін показників вільнорадикального окислення [Іпідів, антиоксидантної системи, водно-електролґтного обміну, нтестинальних гормонів.

Наукова новизна

Вперше проведено комплексний аналіз стану процесів перекис-ого окислення ліпідів, антиоксидантної системи, рівня окремих нтестинальних і системних гормонів, показників водно-елек-

тролітного обміну у хворих на хронічний дистальний коліт. Встановлено, шо при хронічному коліті в організмі підвищується вміст вільних радикалів, гидроперекисів, рівень малонового диальдегіди та ступінь окислювальності ліпідів, зростає активність церулоп-лазміну та знижується насиченість трансФерину залізом 1 зменшується вміст сульфгідрильних груп. Крій того, для хронічного атрофічного коліту характерним є підвищення рівня кортизолу 1 зниження вмісту секретину В крові. При ерозивному КОЛІТІ окріп • підвищення концентрації кортизолу має місце зростання рівня вазо інтестинального поліпептиду, натрію та хлоридів у крові.

Практичне значення роботи

Виявлені зміни в процесах перекисного окислення ліпідів, а також в системі антиоксидантного захисту, водно - електролітному обміні та гормональному статусі організму дозволяють точніше прогнозувати важкість перебігу хронічного коліту, підібрати адекватну терапію 1 контролювати 11 ефективність.

Розроблено та апробовано диференційований підхід до лікування основних форм хронічного дистального коліту із застосуванням рибоксину, етимізолу. ліпохроміну.

Запропонований диференційований підхід до лікування хронічного коліту з переважним ураженням дистальних відділів товстого кишківника в залежності від клініко - морфологічної форми з використанням рибоксину, етиніЗолу та ліпохроміну дозволяє швидше досягти клінічної ремісії захворювання, уникнути поліпрагмазії

1 є порівняно простим та доступним и виконанні.

Основні положення роботи, шо виносяться на захист.

1. Продукти перекисного окислення ліпідів, система антиоксидантного захисту, інтестинальні та системні гормон# відіграють важливу роль в патогенезі хронічного дистального коліту.

2. Виявлена залежність окремих клініко-морфологічних форм дистального коліту від ступеня вираженості порушень в системі антиоксидантного захисту, активації процесів перекисного окислення ліпідів, водно-електролітного обміну та окремих інтестинальних і системних гормонів.

3. Встановлено корегиючий вплив рибоксину, етимізолу, ліпохроміну на основні патогенетичні ланки розвитку хронічного коліту з переважний ураженням дистальних відділів товстого кишківника.

. 4. Доведена достатня ефективність диференційованого призна-

чення рибоксину, етимізолу і ліпохроміну при окремих клініко-мор-фологічних формах хронічного дистального коліту.

- Апробація роботи.

Апробація дисертаційного дослідження проведена на міжкафед-ральній нараді терапевтичних кафедр Івано-Франківської медичної академії та товариства терапевтів області (грудень. 1996 р. ).

Основні положення дисертації доповідалися на Першому Українському Конгресі гастроентерологів (Дніпропетровськ. 1995), на II конгресі патофізіологіє України, присвяченого 100-річчю від йня народження академіка М. М. Сиротиніна СКиІв,1996), на пленумі правління українського товариства геронтологів та геріатрів (Чернівці, 1996), на конференції, присвяченій 20-р1ччю Ужгородської відділкової клінічної лікарні (Ужгород, 1996), на науково-практичній конференції, присвяченій 75 річчю кафедри терапії Першої Київської медичної академії післядипломної освіти (Київ, 1996). ' .

Публікації.

За темою дисертації опубліковано 7 робіт, з них 2 статті.

Впровадження результатів дослідження в ппактикі

Результати роботи впроваджені в лікувальний процес гастроентерологічного та проктологічного відділень Івано-Франківської ОКЛ, в Богородчанській ЦРЛ. в обласному реабілітаційному гастроентерологічному відділенні на базі МоршинськоІ міської лікарні, гастроентерологічних санаторіях курорту Норшин (Львівська область).

Основні положення дисертації використовуються в педагогічному процесі при читанні курсу лекцій та проведенні практичних занять на кафедрі факультетської терапії Івано-Франківсько держав-

ноі медичної академії.

Декларація конкретного особистого внески дисертанта в розробки наукових результатів, що виносяться на захист

Вклад автора в отриманні наикових результатів є основним 1 полягає, насамперед, у виборі об'єми 1 методів дослідження, в постановці мети та Формуванні завдань, аналізі та узагальненні результатів дослідження, впровадженні в практику диференційованого підходу до лікування хронічних форм дистального коліту, підготовці наукових матеріалів до друку.

Обсяг 1 стриктура дисертації

Матеріали дисертації викладено на /ЗР сторінках машинописного тексту. Дисертація складається з вступу, огляду літератури, описання методів дослідження, клінічної характеристики хворих, 4 розділів, присвячених результатам власних досліджень, обговорення одержаних даних, висновків, практичних рекомендацій, вказівника літератури.

Дисертація ілюстрована 55 таблицями та 7 малюнками. Список літератури налічує 201 працю, в тому числі 87 Іноземних авторів.

Зміст роботи

Характеристика методології, методу дослідження, об’єкти

Для вирішення поставлених завдань було обстежено 130 хворих на ХК. Клінічні спостереження і обстеження хворих проводились в умовах базової клініки кафедри Факультетської, терапії Івано-Франківської медичної академії 1 в базовому гастроентерологічному санаторію “Дністер " к. Моршин.

У 42 хворих (32.37.) було діагностовано дифузний коліт, а сегментарний (переважно проктосигмоідит) - у 88 (67. ?/.) хворих.

Первинний хронічний коліт нами діагностований у 50 (39.23/.), а

вторинний - у 88 (67.7/.) хворих. Серед причин розвитку первинного ХК гостру дизентерію перенесли 13.85/, а сальмонельоз - 3.08/.

хворих. З отруєнням недоброякісними продуктами харчування розвиток захворюваня зв'язували 5.33’/ пацієнтів. Професійні шкідливості були причиною розвитку'недуги у 5. 38/;, а глистні інвазії -у, 3. 85Х хворих. У 7. 63'/. причину розвитку ХК з'ясувати не вдалося. Серед фонових захворювань, на тлі яких протікав вторинний коліт, найчастіше Спостерігався хронічний холецистит (36.257) та хронічний гастрит А С26.257). Серед пацієнтів 23.847 становили чоловіки і 78.157. - жінки. Діагноз хронічного коліту, окрім ендоскопічного обстеження, підтверджували гістологічним вивченням біоптатів з патологічних ділянок слизової товстого кишківника.

Всі хворі були розділені на чотири групи в залежності від способу лікування. Першу групу склали 55 хворих на ХК С 20 - з,катаральним. 20-з атрофічним і 15 - з ерозивним колітом), яким призначалась базисна (фонова) терапія, що включала! дієтичне харчування (дієта N 46.5), внутрішній прийом мінеральної води хло-ридно-сульфатно-магнієво-натрієвого типу (джерело N 6 курорту Мо'ршин) в розведенні 7 г/л, з розрахунку 10 мл на 1 кг маси тіла на добу, розділивши II на три прийоми перед їдою з врахуванням характеру секреторної функції шлунка; кишкові зрошення (4-5 на курс). До другої групи віднесені ЗО хворих на ХК, яким в комплекс- лікування, окрім базисної терапії, включали етимізол по 0. і г тричі на день після Іди протягом 20-21 дня. В третю групу ввійшли ЗО хворих на ХК, яким на фоні базисної терапії призначали рибоксин по 0.2 г три рази на день до Іди 21-22 дні, а в четверту - 15 пацієнтів на ХК, що, окрім Фонової терапії, отримували ліпохромін по і суппозиторії .(0.2 г) три рази в день, 20-21 день.

Обстеження проводились й динаміці» до лікування та через 20-21 день після застосування засобів патогенетичної терапії. Контрольні дослідження виконані у групі донорів - 32 здорові особи (11 чоловіків 1 22 жінки).

Програма клінічного ббстеження хворих на ХК включала старанне збирання анамнезу і аналіз клінічних проявів захворювання, колоно- 1 ректороманоскопію товстого кишківника з наступним гістологічним дослідженням біоптатів з патологічних ділянок прямої, гигмовидної, нисхідної кишки. Крім цього проводили копроиогічне дослідження, вивчали видовий 1 кількісний характер мікрофлори говстої кишки за методом Р. В. Епштейн-Литвак, Ф. Л. ВільшанськоІ С1976) в модифікації Ц. 0.Дмитрика (1988). Рівень інтестинальних гормонів і кортизолу у всіх хворих визначали и, нагошаковій

плазмі, проводячи забір хрові з вени в один 1 той же час (8 годин ранху). Вміст секретину, вазоінтестинального поліпептиду досліджували радіоімунологічними методами з використанням тест-на-борів Фірми "Sorin" - Франція (секретин) 1 Byk Sangtec Diagnostica - США (В1П). Рівень кортизолу в крові також визначали радіоімунологічним методом за допомогою наборів Інституту біоорганічної хімії АН Білорусії. Хлориди в сироватці визначали Фотометричним методом за допомогою тест-наборів Фірми "Lachema" (Чехія). Для визначення натрію в плазмі крові (оскільки вміст електролітів в оорменних елементах 1 в сироватці крові часто змінюється в різних напрямках) використовували методику визначення електролітів в крові за допомогою плазменної Фотометрії за

В. Г. Колб, В. С. Камишіковим (1982). При визначенні концентрації натрію в плазмі враховували той факт, що в. нормі існує певна ритмічність добових коливань натрію і калію в крові. Тому • кров для дослідження забиралася в один і той же час, (натше, в 8 годин ранку як до, так і після лікування). Рівень імуноглобулінів в сироватці крові визначали методом радіальної імунодифузії в агарі "ДіФко" (Mancini et аі.. 1975) із стандартними антисироватками Горківського інституту епідеміології і мікробіології. З метою вивчення стану антиоксидантної системи ми визначали активність церулоплазміну та насиченість трансферний - елементів первинної системи антиоксидантного захисту за методикою Г.О. Бабенко (1S68).

З метою визначення тіолового спектру (загальних, небілкових, білкових SH-rpyn) ки використали Фотокалорииетричний метод, запропонований Фолонеєвим В.Ф. (1981). '

Для визначення кінетики ланцюгового вільнорадикального пере-кисного окисления ліпідів ми застосовували хемілюмінесцентний метод. Визначали слідуючі параметри хенілюмінограм: спонтанну та

індуковану Іонами заліза хемілюмінесценцію, швидкий спалах, повільний спалах, антиоксидантний резерв та tg кута L (Машакевич І.І.,1986). Визначення малонового диальдегіду (МДА) - одного Із кінцевих продуктів ПОЛ, проводили за методикою І. І Нашакевича (1986).

Основні результати дослідження

Гістоморфологічною особливістю катарального коліту була виражена інфільтрація, аж до м'язевого шару лімфоплазмоцитарними елементами а також еозинофілами. Одночасно відмічалось збільшен-

ня кількості бокаловидних клітин в ділянці крипт. Для атрофічного коліти характерними били десквамація циліндричного епітелій, згладженість складок, зменшення глибини крипт, їх викрученість та розширення проміжків між криптами, сплющення ворсинок. При ерозивному коліті відмічалась десквамація циліндричного епітелію, безпорядкове розміщення крипт, між якими виявлялась велика кількість еритроцитів. В окремих ділянках слизової товстого киш-ківника спостерігали некроз клітин епітелію, одночасно збільшувалась кількість тичних клітин. Судини мікроциркиляторного рисла товстого кишківника при даній формі ХК розширені, переповнені кров'ю. На поверхні ерозії можна було спостерігати регенеруючий епітелій, який мав кубічну, або сплющену форму. Таким чином,,, як видно з наведених даних, патоморфологічно ХК починається з порушення регенерації епітелію і завершується склерозом і атрофією слизової товстого кишхівниха. що узгоджується з даними інших досліджень СШалигіна Н. Б. і спісавт. , 1994; Склянська 0. А. ,1996).

При вивченні кілікісного і якісного складу мікрофлори товстого кишківника при хронічному коліті нами виявлена переважно місцева Слокальна) форма дисбактеріозу по класифікації А. Б. Билибина С1980), В. Н. КрасноголовцяС1989). При ній виникає запальний процес в окремому органі, зокрема в товстому кишківники, У хворих на катаральний коліт мало місце зниження кількості біфідобак-герій менше 107 у 83.З/ обстежених, а лактобактерій менше 107 - у 36,7X хворих. У такої ж кількості хворих даної групи відмічалось зниження загального пулу кишкової палички і зростання кількості кишкової палички зі слабо вираженими Ферментативними властивостя-іи, що становила 127. Спри ноіімі до 10Х) у 81.25'/. хворих на катаральний коліт. Крім того, у 29,2/. хворих на катаральний коліт в іікробному спектрі товстого кишківника виявлялась генолізуюча іишкова паличка. У хворих на атрофічний ХК, окрім зменшення в іікробному спектрі товстої кишки біфідо-, лактобактерій 1 за-'альної кількості кишкової палички, мало місце значне зростання ситкової палички зі слабо вираженими ферментативними властивостя-іи, появлявся протей. Поява останнього в мікробному спектрі на іумку А. Л. Гребенева. Л. Л. МягковоІ С1996) свідчить про виражений іисбактеріоз. При ерозивному коліті в бактеріограмах товстого іишхівника у 33. ЗХ хворих появляються гриби роди кандіда. у 60/. -іротей, а кількість біфідобактерій знижувалась менше 107 у 66,66/ ібстежених. Отримані нами результати підтверджують дані Г. Н. Го-

ловко, І, А. Авдєєвої, Н. С. СвідерсьхоІ £1991). А. Л Гребенева, Л. П. Мягкової С1996) про розвиток дисбактеріозу вже при початкових стадіях коліти.

Дослідження базального рівня вазоінтенстинального поліпептиди СВІГО при різних клініхо-лорФологІчних варіантах ХК свідчить про неоднорідність змін. Підвищення його концентрації до 6,07+-0,75 пмоль/л, р<0. 05 Спри нормі 4,21+-0,24 пмоль/л) встановлено лише при ерозивному коліті. Співставлений отриманих даних з'клінічними проявами захворюваня дозволило виявити середній прямий кореляційний зв'язок Сг»+0,68,р<0,05) між підвищеним Рівнем ВІП і частотою проносів. При атрофічному коліті нами встановлено достовірне зниження (р<0,05) в крові концентрації секретину до 2.08+-0.12 пиоль/л при нормі 3, 88+-0, 23 пмоль/л). Слід відмітити, що таке зниження рівня секретину в крові мало місце у хворих на вторинний коліт, що виник при хронічному гастриті -А.

У хворих на атрофічний і ерозивний коліт виявлено підвищення вмісту кортизолу в крові, відповідно, до 505,14+-53,74 і 561,10+-27, 55 нноль/л Су контрольній групі рівень кортизолу становив 334,0+-40,0 нмоль/л). Кортикостероїди здатні підвищувати абсорбцію натрію 1 води в товстому хишківнику. сприяючи таким чином розвиткові закрепів, подразненню сухими масами слизової кишки. Даний факт пояснює підвищений вміст натрію та іонів хлору в крові при атрофічному 1 ерозивному дистальному коліті, відповідно до 128.1+-4.4 ммоль/л та 138,?+-4,8 ммоль/л Св нормі 100,0+-3,S ммоль/л) і натрію : 165,0+-6.7 ммоль/л та 192,3+-8,7 миоль/л Св нормі 118,0+-5,4 ммоль/л).

Аналіз отриманих результатів дослідження системи перекисно-го окислення ліпідів СПОЛ) - антиоксидантного захисту СА0Э) свідчить про активацію процесів вільнорадикальнсго окисленні ліпідів та порушення в антиоксидантній системі.

Ми отримали достовірне підвищення рівня налоновоп диальдегіду в крові у хворих всіх трьох груп, відповідно, HÍ 57,21Z, 61.2/. та 55,8/.. Високий вміст МДА, як одного з продукті! розщеплення перекисів ненасичених жирних кислот, свідчить прі напруженість системи ПОЛ. •

Аналіз даних хемілюмінограм показав, що у хворих всіх трьо груп мало місце збільшення світлосуми спонтанного та індуковано го іонами заліза світіння, а також амплітуди швидкого спалаху, щ свідчить про активність вільнорадикального окислення у хворих н

хронічний коліт. Спонтанна хемілюмінесценція САс). як показник утворення в біосистенах аїльних радикалів, найбільш високою була

■ у хворих на -катаральний коліт, перевищуючи цей показник у здорових С258,11+-?, 48 інп. с**102) на 34,92У.. Н хворих на атрофічний 1 ерозивний коліт Ас перевищувала нормальні показники, відповідно, на 9,8'/. 1 18,-9И. Амплітуда швидкого спалаху була збільшена у хворих на ерозивний коліт на 20, 83/С, катаральний - на 46,8/ і ат-

рофічний - на 23.22/:.

Регуляція системи ПОЛ забезпечується елементами антиоксидантного захисту організму. Серед них, як відомо, важливу роль відіграють церулоплазмін, трансферин, сульфгідрильні групи CSH-групи). Найнижчий рівень насиченості трансферину залізом CO, 120+-0. 004 ум. од. , при нормі 0.190+-0, 005 ум. од. , р<0.013 ми

спостерігали при ерозивному варіанті ХК. У хворих на катаральний і атрофічний коліт цей показник становив 0,140+-0,002 і

0,150+-0,001 ум. од. СРі, 2<0, РОЇ). Активність церулоплазміну при

катаральному коліті була підвищена до 35.73+-2.91 ум. од. , р<0, 02; ерозивному - 35.51+-1.72 ум. од., р<0,01 ; атрофічному -

35,191+-1,57 ум. од. , р<0.01 Спри нормі 29,32+-0,94 ум. од. З. Підвищення рівня Цп.в сироватці крові у хворих з патологією шлунково-кишкового тракту встановили також А. Б. Сорокін і співавт.

С19903 і активація синтезу Цл, на їх думку, являє собою адаптивну реакцію організму.

Найнижчий рівень усіх трьох класів SH-rpyn був відмічений нами у хворих з ерозивним колітом. Вміст основних SH-rpyn у пацієнтів даної групи становив 0,?2+-0,03 мкмоль/мл при нормі 1.50+-0.13 мкмоль/мл Ср<0,013. У обстежених на катаральний 1 атрофічний ХК рівень загальних SH-rpyn знижений, відповідно, на 42,7/. і 39,З'/. Вміст білкових SH-rpyn в 2,2 рази нижчий Ср<0.01) у хворих на ерозивний коліт, аніж у контрольній групі. У випадках катарального і атрофічного коліту рівень білкових сульфгідрильних груп бив нижче норми в 2,1 1 1,1 раз.

Накопичення продуктів ПОЛ, порушення в системі антиоксидан-тнго захисту поряд з іншими факторами Смікроциркиляторні розлади, дисбактеріоз, аутоімунні зрушення) сприяють розвитку 1 прогресуванню хронічного коліту, а, можливо, і переходу від однієї до іншої МОРФОЛОГІЧНОЇ форми з пошкодженням цілісності слизової 1 розвитком ерозій. У відповідь на пошкодження слизової в гемоциркуляції зростає рівень антитіл, про що свідчить підвищена концен-

траиія Ig G до. 13.8+-0, *3 мг/мл Cp<0,01) при нориї 10.3+-0.9 мг/мл 1 Ig М до 2,5?+-0,84 мг/мл Ср<0,05) при нориї 1,12+-0.11 мг/мл. Аутоімі/нні реакціїк підвищення рівня основних класів іми-ноглобулінів при ХК на думку І.А. ХаліФа (1993) свідчать, що захворювання набуває характеру аутоімунНйго процесу і вимагає імуно-корєгуючої терапії.

Встановлені нами характерні для ХК виражені морфологічні, гормональні, імунологічні, метаболічні зміни вимагають нового підходу до розробки методів лікування даного захворювання. Основою для вибору етимізолу. рибоксину, ліпохроміну послужили дані літератури про їх позитивний вплив на процеси ПОЛ - АОЗ, гормональну регуляцію, репарацію в експериментальних 1 клінічних спрс-тереженнях при інших захворюваннях.

Порівняльний аналіз впливу різних методів лікування показав, що під впливом базисної терапії больовий синдром зникав У 70У. хворих на катаральний, у 75У. - на атрофічний 1 у 53/. - на ерозив-' ний коліт. Включення в комплекс лікування етимізолу сприяло зникненню больового синдрому в цілому У 88,7'/. обстежених. Під впливом рибоксину у хворих на атрофічний ХК больовий синдром зник у 96,7Z Ср<0,05). Призначення ліпохроміну сприяло ліквідації больового синдрому у 65/. хворих на ерозивний коліт. Нормалізація стільця під впливом базисної терапії і в поєднанні II з етимізо-лом наступила більше як у половини обстежених хворих. Після курсового лікування рибоксином нормалізацію стільця відмічено у 70Z, а при включенні у комплекс лікування ліпохроміну - у вЬУ. хворих.

. Відсутність у Фекаліях патологічних елементів встановлена у 78,3/. обстежених І групи,- 83.3У. - II групи. У хворих, що отримували рибоксин і ліпохромін патологічні включення в калі не виявлялись.

За даними ендоскопічного дослідження у хворих всіх груп значно зменшувався набряк слизової, не виявлялось на стінках слизу, не відмічалось кровоточивості при контакті з тубусом ендоскопа. • . •

Під впливом базисної терапії виявлено зростання біфідобак-терій у 47,6Z, лактобактерій - у 41,21/. хворих на катаральний коліт. Кількість обстежених з пониженим вмістом кишкової палички після лікування зменшилась із 47,06/С до 23,53/., тобто в 2 рази. Кенш вираженими були зміни основних компонентів флори товстого кишхівника під впливом базисної терапії у хворих на атрофічний

ХК. При ньому в 2 рази збільшилась Кількість обстежених, в яких відмічено зростання рівня лактобактерій у товстому кишківнику. Істотних змін характери мікрофлори у хворих, на ерозивний коліт під впливом базисної терапії не виявлено.

Після курсового призначення етимізолу відмічено нормалізацію вмісту біФідо- 1 лахтобактерій, віповідно у 32,63/. 1

2?.78'/. обстежених Срі,2<0, 05). Зростання загальної кількості кишкової палички відмічено у 16,67/. хворих. . Включення в комплекс лікування рибоксину сприяло нормалізації кількості біФідобак-терій в мікробному спектрі товстої кишки и половини,.® лактобак-терій - у 30,43/: обстежених. Достовірне зростання загальної

кількості кишкової палички відмічено у 30,43/. хворих III групи. Аналогічна динаміка показників мікрофлори відмічена у хворих, яким в комплексі лікування призначався ліпохромін.

Під впливом базисної терапії, а також її поєднанні з етимізолом, рибоксином та ліпохроміном відмічалось достовірне зростання концентрації секретину в сироватці крові при. всіх клініко-ендоскопічних формах ХК. Даний Факт, на наш погляд, зумовлений стимулюючою дією на виділення секретину ендокринними клітинами дванадцятипалої кишки мінеральної води сульфатно-хло-рилно-магнієво-натрієвого типу, яка Еходила до складу всіх лікувальних комплексів СВигоднер Е. В. ,1978; Ніщук В. Г. ,1934).

Рівень ВІП в крові під впливом базисної терапії, а також при

II поєднанні з рибоксином достовірно не змінювався. Призначення етимізолу сприяло зменшенню даного пептиду, з 5,33+-0.36 пмоль/л до 4,38+-0,45 пмоль/л Ср<0.05). а ліпохроміну - з 5,20+-0,5і пмоль/л до 3.56+-0,60 пмоль/л. Отримана позитивна динаміка рівня ВІП свідчить про покращання ендокринної регуляції товстого киш-ківника 1 узгоджується з результатами досліджень Б. X. Рагзелиизілі,

H. ¡1. Хомерики, С. Г. Хомерики СІ388).

Вміст кортизолу в крові під впливом базисної терапії істотно не змінювався, а при включенні етимізолу нормувався 1 становив 441Д8+-53.93 нмоль/л. Призначення рибоксину і ліпохроміну рівень кортизолу Істотно не змінювало.

Концентрація натрію в сироватці крові у хворих на катаральний ХК під впливом базисної терапії нормалізувалась, а у обстежених на атрофічний і ерозивний коліт понизилась, відповідно в

I,3 і 1,1 раз. Лід впливом базисної терапії вімічена нормалізація концентрації іонів хлору в крові у хворих на ат-

роФічний коліт‘Сіх рівень знизився Із 131.25+-1.03 ниоль/л до 103.75+-3,57 имоль/л, р<0,01). Н відповідь на приз'-ічення етимізолу концентрація нзгрію знижувалась Із 139,2+-4,5 ииоль/л до 112,5+-4,8 ииоль/л Ср<0,05). Позитивні зміни и водно-слек-тролітноиу обміні відбились при призначенні ліпохроміну: концен-

трація іонів хлори знизилась з 138,7+-4,8 ииоль/л до 100,0+-3,87 ииоль/л. Ср<0,01). а натрію - з 192,3+-3,3 ииоль/л до 165,2+-6,8 ииоль/л Ср<0,01). Аналогічні зиіни відбивались і и грипі хворих, шо отримували рибоксин.

Диференційований підхід до лікування ХК дозволив більш Істотно вплинути на систеиу ПОЛ. Так. Інтенсивність утворення вільних радикалів при включенні до фонової тералії етимізолу-зменшилась на 25,27/С Ср<0,001), тоді як після призначення базисної терапії цей показник знизився на 13.72Х Ср<0,001). Курсове

призначення рибоксину призвело до зниження цього показника на 9,43/. Ср<0,001), ліпохроміну - на 19,22/, С р< 0,001). Ліпохромін сприяв також більш істотному зменшенню гідроперекисів, про шо свідчило зменшення амплітуди швилкого спалахи з 14.96+-0.42 в.о. до 11.66+-1.25 в.о. Ср<0,05). Здатність ліпідів включатися V вільнорадикальне окислення у хворих на катаральний коліт під впливом базисної терапії знизилась в 1,2 рази, а під впливом етимізолу - в 1,7 рази. Курсове призначення рибоксину хворим на атрофічний коліт зменшувало цей параметр в 1.9 рази, в.той час як базисна терапія -в 1,7 раз. Про корегуючий вплив проведеної диференційованої терапії на системи вільнорадикального окислення ліпідів свідчить і той факт, що у всіх групах ми спостерігали зниження рівня малонового диальдегіду. Причому Істотно рівень НДА знизився у групі хворих, котрим призначався ліпохроиіні з 140, 26+-10, ¿7 мкмоль/ил до 6?,30+-5,0 мкиоль/ил. тобто на 52,01/. Ср<0, 001), а у обстежених, що приймали базі,¿ни терапію - на 42, 62 Сз 151.74+-3.52 икмоль/ил до 87.04+-4.15 икмоль/мл).

Відмічена позитивна динаміка окремих показників АОС. Зокрема. активність церулоплазніну при призначенні фонової терапії зменшувалась у хворих з катаральним дистальним колітои на 7,38/С, а з атрофічним - на 5.03/. 1 ерозивним - на 9.67Х. але кон-

трольних показників С29.32+-0.34 ум. од. ) не досягала. Поєднання базисної терапії з етимізолом сприяло нормалізації активності Цц, знизивши II з 35.62+-3.60 ум. од. до ЗО, 78+-1.48 им. од. Н відповідь на курсове призначення ліпохроміну активість Ііп теж

достовірно знижувалась з 41,13+-1,11 ун. од. до 35.12+-2. 90 им. од.

Насиченість ТФ залізом достовірно зростала тільки при ката-'ральних змінах товстого кишківниха після призначення базисної терапії (з 0,14.+-0, 000 ум. од. до 0,17+-0.005 ум. од. )

Включення в комплексне лікування етимізолу. рибоксину, ліпохроміну сприяло більш Істотному зростанню в крові білкових ЭН-груп. відповідно на 79.317.. 43,2/. та 86,9'/., тоді як у контрольних групах їх вміст збільшувався, відповідно на 51,6'/, 22,57. 1 70.9

Під впливом . базисної терапії істотної динаміки основних класів Інуноглобулінів не відмічено. Включення етимізолу до комплексного лікування призвело до зниження рівня їй А з 2, 96+-0.43 иг/мл до 2.21+-0,11 мг/мл Ср>0,0< .), І£ б - з 11,82+-0, 54 иг/мл до 11,03+-0,15 мг/мл (р>0,02). Аналогічна динаміка їй А 1 їй С відмічена у III групі хворих. Курсові призначення ліпохроміну рівень І2 М в крові Істотно не змінювало, а вміст їй А і їй О знижувало, відповідно ^ 3,26+-0.29 мг/мл до 2,03+-0,7 мг/мл . та з 13,54+-0,71 иг/мл до 11.13+-0,18 мг/мл.

Аналізуючи отримані дані слід зазначити, шо включення до базисної терапії•етимізолу, рибоксину та ліпохроміну призводить до вираженої позитивної динаміки досліджуваних показників. Проведена комплексна терапія поєднала позитивні властивості природних Факторів 1 лікарських середників.

Патогенез хронічного коліту є складним ланцюгом патологічних реакцій, в якому інтенсифікація ПОЛ. антиоксидантна недостатність, порушення у гормональному статусі, водно-електролітному обміні відіграють провідну роль. Це зумовило пошук середників, Фармакологічна дія яких спрямована на корекцію саме цих порушень. Диференційоване призначення при катаральному коліті етимізолу, атрофічному - рибоксину, а при ерозивному - ліпох-роніну має більш виражений вплив на перебіг дистального коліту, що дозволяє використовувати запропоновані методи лікування в програмі медичної реабілітації хворих на хронічний коліт.

Висновки

І.Для хронічного коліту з переважним ураженням дистальних відділів товстого кишківника характерні виражені морфологічні, гормональні, матаболічні зміни, які визначають клінічний перебіг

захворювання. , .

2. Порушення рівня інтестинальних і системних гормонів, що проявляється іґ зниженні базального виїсти секретини, підвищенні концентрації ВІП, кортизолу в крові приводить ло глибоких морфологічних 1 Функціональних зиін товстого кишківника.

3. Для хронічного коліту характерник є зиіни показників пере-

кисного окислення ліпідів, що проявляється у зростанні в крові вільних радикалів, гідроперекисів, та збільшення ступеня окислю-ваності ліпідів, підвищення виісту иалонового диальдегіду 1 дезадаптації показників антиоксидантного захисти, про що свідчить зниження вмісту сульфгідрильних груп, насиченості трансферний залізом та підвищення активності церулоплазиіну. .

4. Включення у комплекс лікування етииізолу, рибоксину дозволяє цілеспрямовано впливати на клінічний перебіг захворювання, знижує в крові вміст вільних радикалів, гідроперекисів. ступінь окислювальності ліпідів, рівень иалонового диальдегіду. а ліпох-роміну - ще й активувати процеси антиоксидантного захисту.

5. Комбіноване застосування природних Факторів (мінеральної води джерела N 6 курорту Моршин) в поєднанні з етииізолои, рибоксином показано хворим з катаральним і атрофічним дистальним колітом. При ерозивному коліті ефективним є використання ліпох-роміну, який сприяє ліквідації больового синдрому, загоюванню ерозій, зниженню в крові підвищених параметрів ПОЛ 1 збільшенню показників первинного антиоксидантного захисту.

. Практичні рекомендації

1. Дослідження показників перекисного окислення ліпідів, антиоксидантного захисту рекомендується використовувати як діагностичні критерії важхості хронічного коліту, для оцінки ефективності лікування.

2. При катаральному коліті показано включення в комплексну терапію етимізоли, при атрофічному - рибоксину, при ерозивному -ліпохроміну.

3. Рекомендований комплекс лікування може застосовуватись в стаціонарах, амбулаторних умовах 1 на етапах реабілітації Св санаторіях, в санаторіях-профілакторіях).

/

Список робіт, надрукованих за темою дисертації :

1. Лікувальна ефективність цитринолу // Галицький лікарський вісник, - 1995. N 1.- С. 13-14. ССпівавт. Є. М. Нейко, А. С. Лажо,

Ф. І. Мамчур) - .

2. Значення розладів жовчеитаорення та жовчевиділення у хворих на хронічний проктосигмоідит // Матеріали II конгресу па-тофізіологів України, присвяченого 100-річчю від дня народження академіка М. М. Сиротіна // Фізіологічний журнал. - 1996. - том 42,

N 3 - 4. - С. 86-87

3. Лікування проктосигмоідитів із застосуванням ліпохроміну // Тез.доп. Першого Українського Конгресу Гастроентерологів.-Дніпропетровськ, 1995. - С. 86-87

4. Застосування рибоксину та етимізолу в комплексному лікуванні хронічних проктосигмоідитів. // Тез. Доп. Першого Українського Конгресу Гастроентерологів.- Дніпропетровськ, 1995. -

С. 86

5. До питання лікування хронічних проктосигмоідитів // Тез.доп. конференції, присвяченої 20-річчю Ужгородської відділко-воі клінічної лікарні.- Ужгород, 1996. - С. 82

6. Ультразвукова діагностика захворювань шлунка і дванадцятипалої кишки у осіб похилого та старечого віку // Матеріали пленуму правління українського товариства геронтологів та геріатрів.-Чернівці, 1996, - С. 26-27. ССпівавт. Втерковська Г. Є., Скробач

Н. В. )

7. Нові аспекти у лікуванні хворих на хронічний коліт, з пере-

важним ураженням дистальних відділів товстого кишківника // Матеріали ювілейної науково-практичної конференції: “Актуальні

проблеми внутрішньої патології та 'післядипломної підготовки лікарів-терапевтів”, присвяченої 75 річчю кафедри терапії Першої Київської медичної академії післядипломної освіти.- Київ. 1996.

- С. 220-221. ССпівавт. ’Є. М. Нейко).

ABSTRACT.

Venhrovycrt 0. Z. Pathogenetic Treatment of chronic colitis with a Predominant Involvement of the Large intestine Tlstal Areas. •

A dissertation to obtain a Candidate scientific degree Cmedlcine) in 14.01.02 speciality - Internal Diseases.

Ivano-Franklvsk Medical Academy, 1997.

The thesis is based on 7 research works containing the results of a complex analysis of the lipids pe' oxide oxidation system condition and antioxidant defence, some Intestinal and systemic hormones level, agueous-electrolytic exchange indices in patients suffering from chronic distal colitis made In the clinical conditions for the first time. Some technigues to Improve diagnoses and differential pathogenetic therapy are suggested.

АННОТАЦИЯ.

Венгрович 0.3. Патогенетическое лечение хронического колита с преимущественным поражением дистальных отделов толстого кишечника. .

Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01. 02 - Внутренние болезни.

Ивано-Франковская медицинская академия, 1997. • '

Защищается 7 ' научных работ, которые содержат результаты впервые выполненного в клинических условиях комплексного анализа состояния систем перекисного окисления липидов и антиоксидантной защиты, уровня отдельных интестинальных и системных гормонов, показателей Р"дно-электролитного обмена у больных хроническим колитом. Предложены методики усовершенствования диагностики и диффе-ренцированой патогенетической терапии.

Ключові слова : хронічний дистальний коліт, перекисне окислення ліпідів, антиоксидантна система, рибоксин, етимізол, ліпох-роиін.