Автореферат и диссертация по медицине (14.03.01) на тему:Особенности морфогенеза вилочковой железы крыс в раннем постнатальном периоде в норме и после внутриутробного введения антигенов (анатомо-экспериментальное исследование)

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ КРИМСЬКИЙ МЕДИЧНИЙ ІНСТИТУТ ім. С.І. ГЕОРГІЄВСЬКОГО

г Г Б ол

На правах рукопису

1

.» а • 4 Л »<Г»ґ*

о ілл'і кло

ІВАНОВ Михайло Євгенійович

ОСОВЖВОСТІ Н0Р40ГЕНЕЗУ ВИЛОЧКОВОЇ ЗАЛОЗИ ЩУРІВ У РАННЬОМУ ПІСЛЯНАТАЛЬНОМУ ПЕРІОДІ В НОРМІ ТА ПІСЛЯ ВНУТРІШНЬОЧЕРЕВНОГО ВВЕДЕННЯ АНТИГЕНІВ

(анатомо-експериментальне дослідження)

14.03.01 ~ нормальна знапхяня

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук

Сімферополь - 1996

Робота виконана в Запорізькому державному медичному університеті

Науковий керівник: доктор медичних наук, професор

Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор

Провідна організація: Дніпропетровська державна медична академія

на засіданні спеціалізованої вченої ради К 20.05.01 б Кримському медичному інституті ім. С.І. Георгієвського (333670, м. Сімферополь, бульв. Леніна 5/7).

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Кримського державного медичного інституту

Волошин Микола Анатолійович

Петровський Ігор Миколайович доктор медичних наук, професор Черкасов Віктор Гаврилович

Захист відбудеться

1985 р. о__________годин

Автореферат розіслано "

■ .. ;ід96 р

Вчєкии секретар спеціалізованої ради, доктор медичних наук, професор

0.0. Біркун

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність проблеми. Незважаючи на сталу уяву про імунну систему як про комплекс лімфоїдних клітин, тканин та, органів, що забезпечує генетичний гомеостаз організму ( Петров Р.В. и др., 1981; Труфакин В.А., 1985; Юрина Н.А., 1987; Сапин М.Р., 1991; Комиссаренко С.В. и др., 1994; Miller J. F., 1991 ), осбливості побудови імунокомлетентних органів залишаються об'єктом прицільного дослідження ( Борзяк Э.И. и др., 1990; ТорбекВ.Э., 1995 ).

Становлення імунної системи в ранньому післянатальному періоді онтогенезу йде бурхливими темпами, й видалення тимусу в новонароджених незапсбіжно призводить до загибелі організму. Перший тиждень після народження характеризується максимальним напруженням функціональної активності вилочкової залози ( Зимин Ю.И., 1979; Волошин Н.А. и др., 1985; Burnet F., 1971; Kendall М., 1981; Miller J.F., 1982 ). Смертність в цей період адаптації організму до нових умов життя виша, ніж на інших етапах онтогенеза ( Ивановская Т.Е., 1986;

Miler J.A., 1983 ). Морфофункціональний стан тимусу новонароджених залежить від сукупності перінатально діючих факторів і до нинішнього часу вивчений недостатньо. Особливий інтерес викликають роботи з вивчення морфогенезу тимуса після внутрішньочеревного проникнення антигенів ( Яхница А.Г. и др., 1989; Карзов М.В. и др., 1996 ). Проблема реакції плоду на чужерідні антигени пов’язана з процесами формування толерантності до власних та чужерідних антигенів у внутрішньочеревному періоді розвитку ( Шульгина Н.С. и др., 1986; Robey Е., Urbain J., 1991; Surh C.D. et al. , 1993 ), чим

зумовлений пошук морфологічних критеріїв, котрі б дозволили

- г -

диференціювати реактивний та ареактивний стан лімфоїдних органів у відповідь на дію антигенів. Мігрувати з органу можуть малі та середні Т-лімфоцити ( Брондз Б.Д., 1987; Скля-ренко Л.М. и др., 1990; Zadeh Н.Н., Goldschneider I.,

1993 ). Рівень імунологічної дозрілості таких клітин, зональний розподіл в органі поруч із темпами міграції з органу потребують подальшого дослідження.

Оскільки різні ділянки тимічних часточок відрізняються складом епітеліальних клітин ( Хлыстова З.С. и др., 1993; Shortman К., 1S84; Fowlkes В., Mathieson В., 1985 ), особливостями кровопостачання та інервації ( Черкасов В.Г., 1979;

Изранов В.А., 1992; Назаров Д.Р., 1993 ), морфологію вилоч-ковоі залози доцільно вивчати зз. зонами: суокзлсулярна, власне кіркова речовина, кортико-медулярна межа та мозкова речовина ( Салин М.Р. и др., 1991 ). Однак, роботи, в яких був би проведений аналіз морфології різних зон органу, темпів їх формурвання, а також темпів виселення лімфоцитів з кіркової та мозкової речовини тимусу новонароджених після пренатальної дії антигенів різного походження до нинішнього часу відсутні .

На підставі вищевикладеного була сформульована наступна ыета дослідження: вивчити закономірності морфогенезу й особливості побудови вилочкової залози щурів у ранньому післяна-тальному періоді в нормі та після внутрішньочеревного введення антигенів різного походження.

Досягнення поставленої мети здійснювали шляхом вирішення наступних завдань:

1. Вивчити динаміку абсолютної та відносної маси тимусу, співвідношення основних структурних компонентів (кіркова

та мозкова речовина; сполучна тканина капсули та міжчасточ-кових перегородок; паренхіма, яку заступає жирова тканина;' судини) вилочкової залози на протязі першого місяця післяна-тального життя.

2. Вивчити клітинний склад та його динаміку в морфофун-кціональних зонах тимусу лабораторних тварин у ранньому піс-лянатальному періоді.

3. Встановити особливості обміну вуглеводвмішугачих біо-полімерів у стромі та паренхимі тимусу щурів.

4. Описати розподіл структур, які містять рецептори до лектину арахіса, та динаміку тимоцитів різкої імунологічної дозрілості щодо морфофункційних зон вилочкової залози.

Наукова новизна: в роботі вперше проведено вивчення

морфології вилочкової залози в ранньому післянатальному періоді- -онтогенезу в кормі та після внутрішньочеревного зве~‘ дення чужерідних антигенів білкового й вірусного походження. Вперше б описаним клітинний склад та його динаміка в різних морфофункціональних зонах тимусу на протязі першого місяця післянатального життя. Отримані докази щодо наявності особливої популяції тимоцитів у мозковій речовині, котра відрізняється від кіркової популяції високою проліферативнога активністю, а також динамікою клітинної реакції у відповідь на внутрішньочеревне введення чужерідних антигенів. Встановлено, що внутрішньочеревне введення антигенів білкового та вірусного походження призводить до розвитку тимомегалії, тривалість якої б залежною від типу антигена. Списані відмінності щодо динаміки формування епітеліальних сукупчень, тілець

тимусу та епітеліальних канальців у вилочковій залозі ноео-

)

народжених після внутрішньочеревної дії антигеніе.

Теоретичне та практичне значення роботи: Вперше вста-

новлені особливості морфогенезу субкапсулярної зони, власне кіркової речовини, кортико-медуллярної межи та мозкової речовини тимусу у відповідь на внутрішньочеревне введення чужерідних антигенів. Дані про наявність у вилочковій залозі особливої популяції медулярних тимоцитів на протязі перших п'яти діб після народження розширюють уяву щодо процесів формування імунологічної толерантності у плодів та новонароджених .

Відомості про розвиток тимомегалії після внутрішньочеревної дії чужерідних анитгенів різного походження можуть бути використаними в учбовому процесі. Роабіжності морфології тимусу, які виявлені за умов внутрішньочеревної дії гуморального та вірусного антигена, складають інтерес для патологоанатомів при діагностиці перінатального інфікування та впливу антигенів різкого походження в разі їх внутрішньочеревного проникнення. Дані щодо зміни темпів дозрівання та характеру міграції Т-лімфоцитів після внутрішньочеревного введення чужерідних антигенів можуть бути корисними для прогнозування функціонального стану імунної системи та для по-шука шляхів імуннокорекці'і в практичній діяльності алергологів і мікропедіатрів.

Реалізація наукових досліджень. Наукові результати дисертації впроваджено в учбовий процес та наукову роботу кафедр нормальної анатомії, гістології та ембріології, патологічної анатомії, дитячих лвороб Запорізького державного медичного університету, кафедри нормальної анатомії з курсом оперативної хірургії Чернівецького медичного інституту, кафедр нормальної анатомі і Дніпропетровськоі дєржавкоі медич-

но! академії, Тернопільского.медичного інституту, Кримського медичного інституту, а також кафедри нормальної анатомії, гістології та оперативної хірургії медичного факультету Ужгородського державного університета.

Апробація роботи. Матеріали дисертації докладалися й обговорювалися на міжнародних конгресах ( Lisboa, Portugal, 1994; Lenggries, Germany, 1995 ), на конгресі асоціації морфологів (АГЕ) ( Тюмень, 1994 ), на 111-й науковій конференції морфологів "Морфофункциональный статус млекопитающих и птиц" ( Сімферополь, 1995 ), на І Національному конгресі анатомів, гістологів, ембріологів та топографоанатомів України ( Івано-Франківськ, 1994 ), на республіканській науково-практичній конференції ( Харків,, 1992 ), а також на зборах Запорізького відділення товариства анатомів, гістологів та ембріологів ( 1993, 1995 ). ■

Публікації: За матеріалами дисертації опубліковано 9 друкованих робіт (1 ■ у журналі, 8-у збірках), отримані 2 свідоцтва про раціоналізаторські пропозиції. '

Структура роботи: Дисертація викладена на 235 сторінках машинописного тексту і включав вступ, огляд літератури, чотири глави, обговорення, висновки, список літератури. Бібліографія містить 370 робіт, з яких 187 - українською та російською мовами. Робота проілюстрована 12 таблицями та 70. малюнками.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ, ЩО ВИНОСЯТЬСЯ НА ЗАХИСТ.

1. Після внутрішньочеревного введення антигенів як білкового, так і вірусного походження, в післянатальному періоді спостерігається розвиток тимомегалії.

2. Внутрішньочеревне введення антигенів призводить до

зміни темпів становлення морфофункціональних зон вилочкової залози поруч із зміною їх цитоархі тектоніки.

3. Після внутрішньочеревного введення антигенів спостерігається прискорене формування сукупчень епітеліальних клітин та тілець тимусу.-

4. В мозковій речовині вилочкової залози новонароджених

визначається популяція лімфоцитів, яка відрізняється від кіркової складом, рівнем проліферативної активності та розподілом рецепторів до лектину арахіса. •

Особистий внесок дисертанта у розробку наукових результатів, які виносяться на захист. Автор самостійно проводив введення антигенів плодам на 18-й добі внутрішньочеревного розвитку. Формування експериментальних груп, видалення шматочків органу, гістологічні та гістохімічні дослідження, первинна обробка даних, статистичний аналіз отриманих результатів, фотодокументація та написання розділів дисертації виконані пошукачем власноручно.

МАТЕРІАЛ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ

Об'єктом дослідження слугував тимус 160 білих щурів лінії Вістар. у віці від 1-І до 30-ї доби післянатального життя. В залежності від вигляду експерименте тварини були розподілені на 4 групи: перша - інтактні щури (38), друга -

тварини після внутрішньочеревного ебєдєння імуноглобуліну (49), третя - щури після внутрішньочеревного введення вакцини паротиту (53) та четверта (контрольна) - тварини після внутрішньочеревного введення фізіологічного розчину (20).

Внутрішньочеревне введення антигенів та фізіологічного розчину здійснювали під час лапаротомії за м.А. Волошиним (1981) на 17-18-й добі датованої вагітності шляхом крізьма-

точної, крізьоболонкової підшкіряної ін’єкції до міжлопатко-БОЇ ' області кожного з плодів. Розчини вводили в об'ємі 0,05мл. В якості антигенів обрані: 1) імуноглобулін

людини нормальний, який має добрі антигенні властивості та незначну токсичну, пірогенну й ад’ювантну дії; вводили у дозі 0,165мг білку; 2) вакцина жива паротитна суха для порівняння впливу антигенів білкового та вірусного походження на морфогенез загрудинної залози; вводили у дозі 25ГАДЕ50.

Враховуючи коливання клітинної популяції тимусу на протязі доби ( Хуссар Ю.П., 1972; Летягин А.Ю., Шурлыгина А.В., 1987 ), забій’тварин проводили з 13.СЮ до 14.00 шляхом дека-пітації. Визначали масу тварини й масу вилочкової залози в абсолютних та відносних величинах. Для гістологічного та гістохімічного дослідження шматочки органу фіксували у суміші Буена, а також у 10Х нейтральному формаліні. Серійні парафінові зрізи завтовшки 5-бмкм для оглядоеого гістологічного та морфометричного досліджень забарвлювали гематокси-лін-еозином, а також використовували ШИК-реакцію.з фарбуванням ядер гематоксиліном. Гістохімічне виявлення та диференціювання вуглеводвмішуючих біополімерів проводили за схемою, викладеною в роботі ( Авцын А.П., Струков А.И.. Фукс Б.Б., 1971 ).

Гістохімічне виявлення рецепторів до лектина арахіса . виконували з використанням стандартного набору НВК "Лектино-тест" у нашій модифікації ( Волошин М.А., Новосьолова О.А., Іванов М.Є. "Спосіб цитохімічного виявлення рецепторів до лектину арахіса на тканинних зрізах лімфоїдних органів" -посвідчення N1561 та "Спосіб обробки тканинних зрізів" -посвідчення N1562 ). 1

Визначення відносної площі, яку займають основні структурні компоненти вшіочкової аалози (кіркова та мозкова речовина; капсула та міжчасточкові перегородки; паренхіма, яку заступав жирова тканина; судини), а також підрахування клітинного складу виконані за допомогою окулярної сітки С.Б. Стефанова. Визначали абсолютну та відносну кількість різних типов клітин (малих, середніх та великих лімфоцитів; лімфо-бластів; епітеліоретикулоцитів; макрофаґоцитів; лімфоцитів у стані мітотичного поділу або загибелі) на умовній одиниці площі 1.690мкм2 при імерсійному збільшенні мікроскопа ( об.

90, ок.7х1,5 - бінокуляр ). Для різних зон тимусу підрахову- -вали лімфоепітеліальний коефіцієнт. Морфометричні показники отримано з використанням засобу кількісного обліку С.Б. Стефанова (1988). Порівняння середніх величин проводили за показниками критерію Фішера-Стьюдента. Розбіжності двох середніх Еважали вірогідними при р<0,05.

РЕЗУЛЬТАТИ ВЛАСНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ ТА ЇХ ОБГОВОРЕННЯ

Відносна маса вилочкової залози інтактних тварин досягає максимальних значень на 14-й добі після народження й потім знижуєьтся. Схожі результати отримано в роботах ( Яхница А.Г. и др., 1986; Надыров Э.А., 1991; Borum К., 1968 ). Дані порівняльної імуноморфології засвідчують, що для більшості видів ссавців та людини характерним є однофазове підвищення відносної маси тимусу в пізньому внутрішньочеревному або ранньому післянаталькому періоді онтогенезу ( Cooper L., 1980 ). . .

У експериментальних тварин на протязі перших п'яти діб післянатального життя встановлена тенденція до випереджаючого росту відносної маси вилочкової залози. Ці дані можна

розцінювати як індукцію тимомегалії в новонароджених тварин, що мали зіткнення з антигеном у внутрішньочеревному періоді ( Хуссар Ю.П., Дласте М.В., 1975; Яхница А.Г. и др., 1991 ). На 7-й добі величина відносної маси тимусу інтактних тварин та щурів після внутрішньочеревного введення вакцини паротита став однаковою. Надалі для тварин третьої групи характерною g більш низька, порівняно з контролем, відносна маса вилочкової залози. Зменьшення маси тимусу відмічено в патолого-анатомічних спостереженнях дітей, загиблих через декілька днів або місяців після народження з причини внутрішньочеревного інфікування вірусами корі, Коксакі В ( Гусман Б.С., Ивановскал Т.Е., 1989 ), у разі природжених імунодєфіцитних синдромів ( йвановская Т.Е., КатасокоЕа Л.П., 1886 ), а також при вивченні патоморфології герпеса плоду та новонародженого ( Цинзерлинг Л.В., 1993 ). У ТЕарин-після внутрішньочеревного введення імуноглобуліну тенденція до випереджаючого росту відносної маси тимуса зберігається до кінця першого місяця післянатального життя, і на 30-й добі цей показник є вірогідно вищим у щурів Другої групи.

Під час вивчення динаміки відносної площі основних структурних компонентів органу встановлено, що жирова тканина починає заступати паренхіму тимуса з 5-і доби післянатального життя. Схожі результати отримані G.G. Steinmann et al. (1985). Площа, яку займають судини, та площа кіркової речовини досягають найбільших значень наприкінці другого тижня після народження. На протязі всього періоду спостережень у вилочковій залозі інтактних щуріз відзначається переважання кіркової речовини над мозковою, що узгоджується з даними Юриной Н.Л. и др: (1983) та схоже з результатами ви-

вчення тимусу.доношених плодів і новонароджених людини ( Ту-аеваЗ.С., Тотоев Н.М., 1993 ).

Після внутрішньочеревного введення імуноглобуліна у ви-лочковій залозі щурів відносна площа кіркової речовини в ви-щога за інтактних тварин на протязі двох тижнів після народження. З 14-1 доби жирова тканина швидше заступає паренхіму органа. Посилення судинного малюнку спостерігається на 3-й та 7-й добі, що на тиждень раніше, ніж у інтактних тварин. Уздовж судин частіше, ніж у контролі, зустрічаються базофі-льні ґранулоцити, більшість з яких дегранулює, що відображає активацію процесів обміну в органі ( Гюллинг З.В., Дюговская Л.А., 1979; Азнаурян А. В. и др., 1984 ).

Відносна плошд сполучної тканини капсули та міжчасточ-кових перегородок вилочкової залози щурів після внутрішньочеревного введення вакцини паратита є постійно більш високою, ніж в інших групах. Схожі процеси описані в новонароджених щурів за умов антенатального порушення венозного кровообігу у вагітних самок ( Устшгов Е.Д., 1992 ). На відміну

від інших груп, жирова тканина починає заступати паренхіму після 3-ї доби від народження, що засвідчує функціональне перевантаження тимуса у плода й новонародженого у відповідь на внутрішньочеревне введення антигенів. На 1-й, 5-й та 14-й добі зрізи судин обіймають більшу, ніж у інших групах, площу. В новонароджених після внутрішньочеревного введення вакцини паротиту площа кіркової речовини є найменшою серед усіх груп спостереження та потім наростає значно більш швидкими темпами, досягаючи максимальних значень на 7-й добі післяна-тального життя. Маніфестне збільшення площі кіркової речовини вилочкової залози описане в хлопчика, який загинув від

- 11 -

ускладнень епідемічного паротиту ( Гусман B.C., 1975 ).

■ Клітинний склад субкапсулярної зони вилочкової залози інтактних шурів відрізняється переважною локалізацією великих та бластних форм тимоцитів, які мають високу проліфера-тивну активність, а також найбільшим вмістом лімфоцитів з поверхневими рецепторами до лектину арахіса. Середній вміст лектин-позитивних лімфоцитів на протязі першого тижня після народження складає 851 й потім знижується до 80%, п;о супроводжується поступовим зменшенням проліферативної активності тимоцитів.

Внутрішньочеревне введення антигенів, незалежно від їх походження, призводить до більш раннього потоншення субкапсулярної зони, що супроводжується випереджаючим зменшенням кількості великих, бластних форм лімфоцитів та рівня проліферативної активності на тлі зростання інтенсивності макро-фагальної реакції. На протязі перших трьох діб від народження після внутрішньочеревного введення антигенів як білкового, так і вірусного походження, зниження вмісту.тимоцитів з поверхневими рецепторами до лектина арахіса відбувається більш швидкими темпами. На протязі першого тижня після народження зміни, що описані, є яскравішими у тварин, які отримали внутрішньочеревну ін’єкцію вакцини паротиту.

Клітинний склад власне кіркової речовини відрізняється переважанням малих лімфоцитів, кількість яких у вилочковій залозі інтактних тварин прогресивно збільшується від 1-ї до 14--Ї доби після народження, що відповідає даним ( Яхница Л.Г., Волошин Н.А., 1984; Морозова Е.В., 1990 ). Лімфоцити з поверхневими рвцвпторзми до лектина apaxica у власне кірковій речовині зустрічаються рідше, ніж у субкапсулярній

In _

«с -

зоні. їх кількість наростає від 66% на 1-й добі до 81% на 5-й добі.потім знижується до 71% наприкінці першого тижня післянатального життя та на досягнутому рівні зберігається до 30-ї доби. Ці результати узгоджуються з точкою зору на те, що основну частину поверхневих рецепторів тимоцити отримують у субкапсулярній зоні або в аовнішнніх шарах кіркової речовини, де розташовані епітеліальні клітини-"няньки" ( Boyd R.L., Hugo P., 1991 ),

Після внутрішньочеревного введення антигенів виявлено тенденцію до випереджаючого зростання кількості малих лімфоцитів у власнб кірковій речовині, чим зумовлене більш швидке збільшення відносної площі кіркової речовини. На 1-й добі після народження лектин-позитивні тимоцити у власне кірковій речовині тимусу експериментальних тварин зустрічаються частіше, ніж у інтактних щурів. На 5-й добі відзначено іншу закономірність: у власне кірковій речовині вилочкової залози

щурів другої групи налічується 72% лімфоцитів з поверхневими рецепторами до лєктину арахіса, а у тварин третьої групи -60%.

За нашими даними, становлення кортико-медулярної межі вилочкової залози інтактних щурів, добре Еідрізняємої за малим збільшенням мікроскопу, завершується до 7-ї доби після народження. Клітинний склад цієї морфофункціональної зони характеризується переважною локалізацією макрофаґоцитів ( Черкасов В.Г., 1979; Pelletier М., 1986 ). Вміст лектин-позитивних тимоцигів на межі кіркової та мозкової речовини є меншим, ніж у власне кірковій речовині (в середньому становить 59%) та відзначається одноразовим підйомом на 5-й добі. З 14-ї до 30-ї доби життя кількість лімфоцитів в поверхневії-

ми рецепторами до лектина арахіса зберігається на одному рівні.

Згідно з сучасними уявленнями про морфологію тимусу, область кортико-медулярної межи є не тільки місцем переходу імунологічно недозрілих кортикальних тимоцитів до мозкової речовини, але й зоною міграції тимоцитів на періферіга ( Брокдз Б.Д., 1987; Скляренко Л.Р. и др., 1990; 5игИ

С.О. ей аі., 1993 ). На протязі перших трьох діб після народження у вилочковій залозі інтактних щурів, за нашими даними, одночасно спостерігається зменшення площі кіркової речовини, а також зниження кількості як малих, так і середніх лімфоцитів у власне кірковій речовині та на кортико-медуляр-ній межі. В цей же відрізок часу відмічене падіння рівню накопичення гіалуронової кислоти та зростання вмісту високо-сульфатованих глікозаміногліканів. У просвіті венозних судин на кортико-медулярній межі на 1- й та 3-й добі постійно виявляються лімфоцити. Вищевказане відображає процеси активного переміщення тимоцитів усередині вилочкової залози та інтенсивне виселення лімфоцитів з органу в цей період.

Оформлення кортико-медулярної межи тимусу експериментальних тварин відбувається швидше: на 5-й добі післянаталь-НОГО лиїхТЯ ПІСЛЯ БКуТрІШКЬичЄрЄЕКОГи ВВ0ДЄННЯ ІМуНОГЛОиуЛІНу та ка 3-й - після введення вакцини паротиту. На протязі 3-і-5- ї діб від народження на межі кіркової та мозкової речовини вилочкової залози експериментальних щурів відзначається зростання вмісту великих лімфоцитів та тимоцитів, які мітотично поділяються, поруч із зменшенням кількості малих лімфоцитів. На 1-й добі післянатального життя вміст лімфоцитів з поверхневими рецепторами до лєктину арахіса в області кор-

тико-медулярної межи тимусу експериментальних тварин вищий, ітія у інтактних, та надалі зростає прискореними темпами до 5-ї доби після внутрішньочеревного введення імукоглобуліна й до 3-ї доби після введення вакцини паротиту. Зменшення відсотку лектин-позитивних тимоцитів на кортико-мєдулярній межі відбувається таісож більш вираженим чином: на 7-й добі

після введення імуноглобуліну та на 5-й - після введення вакцини паротиту. Зміни, що описані, відображають прискорення темпів міграції лімфоцитів як усередені вилочкової залози, так і за її межі, що супроводжується активацією макрофа-ґоцитарної реакції, особливо після внутрішньочеревного введення вакцини паротиту.

Для мозкової речовини характерною є морфологічна неоднорідність структур, утворених клітинами тимічкого епітелію - епітеліальні сукупчення, епітеліальні канальці, тільця тимусу ( Юрина Н.А., Волошин Н.А., 1992 ). За нашими даними, на протязі перших трьох діб від народження у вилочко-вій залозі інтактних тварин, паралельно зі зменшенням кількості сукупчень ативованих епітеліоретикулоцитів без ознак деструкції, зростає частота зустрічаємості епітеліальних канадців з порожниною, заповненою секреторним вмістом. Від початку другого тижня післянатального життя поступове зменшення кількості епітеліальних сукупчень з ШИК-позитивними або альцианофільними включеннями та без ознак деструкції клітин супроводжується зниженням частоти виявлення порожнинних форм епітеліальних канальців. Зміни, що описані, відображають циклічні процеси секреторної активності епітеліоретикулоцитів та узгоджуються з положеннями концепції Н.А. Волошина (1990) про ендокринні структури тимусу, які регулюють по-

. 15 -

затимічні етапи диференціювання лімфоцитів.

Розпочинаючи з 5-І доби, у частині сукупчень епітеліальних клітин виявляються ознаки деструкції цитоплазми та ядра. До 14-ї доби розміри та кількість таких утворювань збільшується. В цей же період відзначається бурне формування тілець тимуса, котрі відрізняються від інших епітеліальних структур наявністю в центрі грубо ШИК-позитивних та альци-анофільних мас кератогіаліну. Максимальний вміст великих тілець вилочкової залози у мозковій речовині тимуса інтактних щурів припадав на кінець другого тижня післякатального життя. Надалі тільця тимуса зустрічаються рідше та ма-оть невеликі розміри.

В мозковій речовині вилочкової залози новонароджених інтактних тварин клітини, які мітотично поділяються, зустрічаються частіше, ніж у субкапсулярній зоні ( 5,50+1,85% проти 2,50±0,55% ). З 3 5 до 5-ї доби мітози медулярних тимоци-тів відзначаються у більшій кількості, ніж мітози лімфоцитів власне кіркової речовини. Ці результати узгоджуються з даними про переважна накопичення 3Н-тимідину в ядрах лімфоцитів мозкової речовини тимусу новонароджених щурів у порівнянні з кірковою речовиною на протязі першого тижня післяна-тального життя. Практично за всіма термінами спостереження вміст середніх ТИМОЦЙТІБ у мозковій речовині 6 більш високим, ніж у пласке кірковій речовині. Кількість цих клітин найбільша в новонароджених щурів та потім прогресивно скижу-ється.

За існуючіїми уявленнями рецептори до лектину арачіса (PNA) переважно притачіанкі недозрілим кортикальним тимоцитам ( Луцик А.Д. и др., 1989; Ree H.J., Hsu S.-U., 1983; Але

ці дані отримано під час дослідження вилочкової залози дорослих особин людини й миші, вони не містять відомостей щодо зонального розподілу РМ^-лімфоцитів у різні вікові періоди. Ми встановили, що тимоцити з рецепторами до лектину арахіса в мозковій речовині виявляються за всіма термінами спостереження. їхній вміст е нижчим, ніж у інших морфофункціональних зонах. Прогресивне зменшення кількості лімфоцитів у стані мітотичного поділу, середніх та PNA+-тимоцитів у мозковій речовині інтактних шурів після 5-ї доби від народження, що не спостерігається в інших зонах, можна трактувати як присутність у мозковій речовині особливої популяції лімфоцитів, яка відрізняється від кортикальної. Дані щодо двох популяцій тимоцитів у кірковій та мозковій речовині наведено в ряді робіт В.А. Труфакина (1983); Н.А. Волошина и др. (1996);

I. Weissman (1973); S. Esine (1984); В. Fowlkes, В. Mathie-son (1985) та в теперешній час знаходять все більше підтверджень при імукоморфологічних дослідженнях ( Scollay R., Shortman К., 1985; Boyd R.L., Hugo P., 1991 ). Специфічність медулярної популяції лімфоцитів, можливо, обумовлена участю тимоцитів мозкової речовини у формуванні імунологічної толерантності до власних та чухерідних антигенів. За даними J.F. Miller (1361 - 1991) перші п'ять днів є критичними для формування імунологічної толерантності до Еласних антигенів, й у наступні строки життя ці характеристики втрачаються або забезпечуються повторним пасажем лімфоцитів крізь мозкову речовину вилочкової залози ( Surh C.D. et al., 1993 ).

Внутрішньочеревне введення антигеніЕ, незалежно від їхнього походження, призводить до перева\ання порожнинних форм епітеліальних какальців на протязі перших трьох діб

після народження. У складі секрету епітеліальних канальців, пк 'і в інтактних тварин, відзначаються глікопротеіди та глі-козамікоглікани, однак резорбція вмісту розпочинається в експериментальних тварин на тиждень раніше, ніж. у контролі.

Незалежно від типу антигена, який введений внутрішньочеревним засобом, сукупчення епітеліоретикулоцитів мозкової речовини зі спустошеними вакуолями, а також ознаками деструкції в ядрі та цитоплазмі виявляються на дві доби раніше, ніж у мозковій речовині тимусу інтактних щуріз. Максимальна часто великі тільця вилочкової залози зустрічаються на 5-й добі від народження після введення імуноглобуліну та на 7-й добі - після введення вакцини паротиту. Ці процеси відображають прискорене переміщення епітеліальних клітин у напрямку від субкапсулярної зони до мозкової речовини, ідо супроводжується втратою секреторної активності епітеліоретикулоцитів, накопиченням важких форм кератогіалінів з наступною загибеллю епітеліоретикулоцитів у складі тілець тимуса.

Клітинний склад мозкової речовини вилочгової залози експериментальних щурів на протязі перших трьох діб після народження характеризується передчасним зменшенням вмісту середніх лімфоцитів, зниженням рівня проліферативної активності та випереджаючи.! зростанням відсотку лектин-позитивних тимоцитів у порівнянні з інтактними тваринами.

В И С Н 0 В К И

1. Внутрішньочеревне введення антигенів, незалежно від їхньої природи, виїиіикаБ розвиток тимомегалії у ранньому післянатальному-періоді онтогенезу. Тривалість тимомегалії у новонароджених залежить від типу антигенного впливу на імунну систему плоду. 1

- 18 -

2. Субкапсулярна зона тимусу інтактних новонароджених тварин відрізняється переважанням лімфоцитів з висок™ рівнем проліферативної активності та найбільшим вмістом недозрілих тимоцитів з поверхневими рецепторзми до дектину арахісу. Внутрішньочеревне, введення антигенів призводить до більш раннього потоншення субкапсулярної зони, що супроводжується зниженням кількості мітозів та зменшенням вмісту недозрілих лектин-позитивних лімфоцитів.

3. Кіркова речовина тимусу характеризується переважанням малих лімфоцитів, вміст яких прогресивно наростає упродовж деох тижнів після народження, зумовлюючи зростання площі кори. Внутрішньочеревне введення антигенів призводить до випереджаючого збільшення вмісту малих лімфоцитів та до більш швидкого наростання площі кіркової речовини на протязі першого тижня післянатального життя. Відносна кількість лімфоцитів з поверхневими рецепторами до лектину арахіса в цій зоні органу в експериментальних тварин вища аа інтактних тільки на першій добі життя.

4. Незалежно від типу антигена, який введено внутрішньочеревним засобом, у мозковій речовині сукупчєння епітеліо-ретикудоцитів із ознаками деструкції в ядрі та цитоплазмі виявляються на 2. доби раніше й частіше у порівнянні з контролем. У вилочковій залозі експериментальних щурів великі тільця тимуса найбільш часто зустрічаються на 5-й добі від народження після внутрішньочеревного введення імуноглобулі-на, на 7- й добі - після введення вакцини паротиту, тоді як у інтактних тварин - на 14-й добі.

5. У післянатальному періоді динаміка морфології епітеліальних каналііців у тварин, які отримали антиген у внут-

рішньочеревному періоді, випереджав подібні процеси б інтактних щурів. Якісний склад секрету епітеліальних канальців* представлений глікопротеідами та глікозаміногліканами, як і у контролі, але резорбція секрета розпочинається раніше.

6. Для мозкової речовини тимусу, на відміну від кіркової, властиві: високий рівень проліферативної активності ти-моцитів, відносно більший вміст середніх лімфоцитів, а також своєрідна динаміка лектин-позитивних клітин. Введення антигенів призводить до передчасного зниження вмісту мітозів, середніх лімфоцитів, а також до випереджаючого зростання відсотку лектин-позитивних клітин на протязі перших трьох діб після народження.

7. Внутрішньочеревне введення вакцини паротиту, на від-

міну від введення імукоглобуліна, викликав у післянатальному періоді такі зміни: а) значне збільшення площі, яку на зрі-

зах органу займає сполучна тканина тимічної капсули та між-часточкових перегородок; б) більш раннє заступання жировою тканиною паренхіми кіркової речовини; в) виражене пригнічення мітотичної активності на тлі посилення макрофаґоцитарної реакції в усіх морфофункціонадьних зонах органу.

СПИСОК РОБІТ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Н.А. Волошин, И.А. Мазур, Е.Г. Кньш, В.А. Малыжев, А.Н. Бражников, Е.И. Холодная, О.А. Новосёлова, М.С. Щербаков Изучение влияния препарата "Е" на иммунную систему организма в пре- и постнатальном периодах развития // Лекарственные средства Украины, синтез, научные исследования, производство, реализация.’ - Тез. докл. науч.-практ. конференции. -Харьков, 1992. - С.186.

I

2. Н.А. Волошин, М.В. Карзов, О.А. Новосёлова Внутриутроб-

ная антигенная стимуляция - фактор морфогенеза органов иммунной системы // Морфология (Арх. АГЭ). - 1993. - Т.105,

Вып.9-10. - С.60-61.

3. М.Л. Волошин, В.І. Решетілов, О.А. Новосьолова Особливості морфології зобної .залози та селезінки щурів після внутрішньочеревної дії антигенів // Актуальні питання морфології. - Тез. доп. І Національного конгресу анатомів, гістологів, ембріологів та топографоанатомів України. - Івано-Франківськ, 1994. - С.34-35.

4. М.А. Волошин, О.Л. Новосьолова Особливості реактивності судинної сітки селезінки та загрудинної залози щурів на вну-трішньоутробну антигенну стимуляцію // Актуальні проблеми функціональної анатомії судинної системи. - Матеріали наук, конференції. - Львів, 1995..- С.ЗО.

5. Н.А. Волошин, Е.А. Городничева Особенности лимфоидной популяции мозгового вещества вилочкобой железы белых крыс // Актуальные вопросы медицины и биологии (Сб. статей). - Вып.7,

Ч. I. - Днепропетровск, 1996. - С.137.

6. Влияние внутриутробного введения вакцины паротита на морфогенез тимуса белых крыс в раннем постнатальном периоде онтогенеза // Морфофункциональный статус млекопитающих и птиц.

- Тез. докл. II 1-й науч. конф. морфологов. - Симферополь, 1995. - С.93-94.

7. Динамика клеточной популяции тимуса белых крыс после внутриутробного введения вакцины паротита // Актуальные проблемы педиатрии. ' Сб. науч. трудов. — Запорожье, 1995. -

- С.199-200.

0. Особенности морфологии тимуса белых крыс при первичном и повторном введении антигена // Актуальні питання фармацевти-

чної науки та практики. - Матеріали межрегіональної наук.-практ. конференції. - Запоріжжя, 1995. - С.68.

9. Valery Reshetilov, Nikolaj Voloshin, Michail Karzov, Olga Novoselova The systematic answer of new born rats to internal antigen stimulation // Abstracts Book (XIVth Federative International Congress of Anatomy). - Lisbon-Por-tugal, 1994. - P.676.

Д 11 »I ГУ «Г Д TT It CT

мппиімЦуїл.

Иванов М.E. Особенности морфогенеза вилочковой железы крыс в раннем постнаТальном периоде в норме и после внутриутробного введения антигенов (анатомо-экслериментальное исследование). Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.03.01 - нормальная анатомия. Крымский медицинский институт, Симферополь, 1996 г.

Защищается рукопись, представленная одним томом, изложенная на 235 страницах, в которой исследованы особенности строения морфофуккционялт»ных зон вилочковой жвлезы белых крыс в разные сроки после рождения в норме и после внутриутробного введения человеческого иммуноглобулина и живой вакцины паротита. Установлено, что внутриутробное введение антигенов как белковой, так и вирусной природы приводит в постнатальном периоде к развитию тимомегалии, длительность которой зависит от вида вводимого антигена. Показано, что независимо от вида внутриутробно вводимого антигена после рождения наблюдается ускорение морфологического созревания вилочковой железы. Отмечено, что внутриутробное введение вакцины паротита, в отличие от введения имнукоглосзулина, приводит к более раннему 'замещению паренхимы коркового ве-

щества еилочковой железы жировой тканью, а также к резкому угнетению митотической активности лимфоцитов на фоне резковыраженной макрофагалъной реакции.

ABSTRACTS Michail E. Ivanov Peculiarities of white rats' thymus morphogenesis attached to early postnatal period normally and after intrauterine injection of antigens (anatomical-experimental study). Thesis for the scientific degree of Candidate of Medical Sciences. Speciality: 14.03.01 - Normal Anatomy. Crimean Medical Institute, Simferopol, 1996.

The typescript having been presented by one volume including 235 pages ■ discribes peculiarities of white rats' thymus morfofunctional zones structure attached to different terms after the birth normally and after intrauterine injection of human immunoglobulin and alive parotitis vaccine. It’s established that intrauterine injection both of protein and viral antigens leads to thymomegalia development in postnatal period. Duration of thymomegalia depends on type of injected antigen. It’s demonstrated that after the birth thymus morphological maturation accelerates independently of intrauterine injected antigen type. It's noted that intrauterine injection of parotitis vaccine comparing’ with injection of immunoglobulin leads to tat tissue replaces thymus cortex parenchima more earlier and to mighty discrimination of.lymphocytes mytotic activity while macrophagical reaction is to much increased.

Ключові слова: вилочкова залоза (тимус), морфогенез, внут-

рішньочеревне введення антигенів.