Автореферат и диссертация по медицине (14.01.02) на тему:Особенности клиники и течения остеоартроза у больных с сопутствующими заболеваниями гастродуоденальной и гепатобилиарной систем и патогенетические способы их коррекции

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ ІВАНО-ФРАНКІВСЬКА ДЕРЖАВНА МЕДИЧНА АКАДЕМІЯ

РГ6 од _ окт та

МАЛКОВИЧ Наталія Миколаївна

УДК - 616.72-007.24-06:616.33/.342-085.32

ОСОБЛИВОСТІ КЛІНІКИ ТА ПЕРЕБІГУ ОСТЕОАРТРОЗУ У ХВОРИХ ІЗ СУПУТНІМИ ЗАХВОРЮВАННЯМИ ГАСТРОДУОДЕНАЛЬНОЇТАГЕПАТОБІЛІАРНОЇ СИСТЕМ

І ПАТОГЕНЕТИЧНІ ЗАСОБИ ЇХ КОРЕКЦІЇ

14.01.02 - внутрішні хвороби

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук

Івано-Франківськ, 1999

Робота виконана в Буковинській державній медичній академії МОЗ України

Науковий керівник: доктор медичних наук, професор Волошин Олександр Іванович,

Буковинська державна медична академія, завідувач кафедри пропедевтики внутрішніх хвороб

Офіційні опоненти:

- доктор медичних наук, професор Нейко Василь Євгенович, Івано-Франківська державна медична академія, завідувач кафедри пропедевтику внутрішніх хвороб

-доктор медичних наук, професор Лисенко Григорій Іванович, Київськг медична академія післядипломної освіти ім. П.Л.Шупика, завідувач кафедрі терапії та сімейної медицини

Провідна установа:

Національний медичний університет ім. академіка О.О.Богомольця (м.Київ) кафедра пропедевтики внутрішніх хвороб №1, МОЗ України

Захист відбудеться "$/" /^^^р0Ку годині на засіданн

спеціалізованої вченої ради Д 20.601.01 Івано-Франківської державної медично академії (284000, м.Івано-Франківськ, вул.Галицька, 2)

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Івано-Франківської державно медичної академії (284000, м.Івано-Франківськ, вул.Галицька, 7)

Автореферат розісланий року

/)

Вчений секретар /') //

спеціалізованої вченої ради, п / /І /

доктор медичних наук, професор и А - А/ І Оринчак М.А

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ .

Актуальність теми. Остеоартроз (ОА) завжди займав провідне місце в структурі суглобової патології і на даний час складає до 80% ревматичної захворюванності (В.А.Насонова, М.Г.Астапенко, 1989; Л.И. Алексеева и соавт., 1997). До того ж останнім часом спостерігається виражена тенденція до росту захворюваності та омолодження осіб, що страждають на ОА. Рентгенологічні ознаки ОА виявляються у 35% осіб молодших ЗО років, а серед вікової групи старше 55 років - майже у 100% (І.Ю.Головач, 1994; С.І.Білозецька-Сміян, 1996; N.M.Hadler, 1985). У більшості випадків захворювання супроводжується значним больовим синдромом.

Незважаючи на те, ицо ОА є гострою соціально-економічною проблемою, тонкі патогенетичні механізми розвитку цієї недуги вивчені недостатньо, внаслідок цього раціональні схеми лікування ОА явно неповні, а в окремих позиціях є суперечливими (В.А.Насонова и соавт., 1997).

Важливим є виявлення ранніх патогенетичних механізмів ОА, що допомогло б встановити сутність патологічного процесу. Перспективним є вивчення оксидантно-антиоксидантної системи організму та її впливу на метаболізм суглобового хряща.

Відомо, що захворювання суглобів у значної кількості хворих супроводжуються ураженням системи травлення (СТ) (Г.І.Лисенко із співавт., 1999; А.С.Свинцицкий, 1991). Більшість препаратів, що застосовуються в лікувальних комплексах ОА (нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП), хондропротектори) негативно впливають на стан інших органів та систем організму, зокрема, на СТ. У основних "споживачів" названих груп препаратів, що є в більшості особами похилого та старечого віку, спостерігається набута супутня або медикаментозно обумовлена патологія СТ (О.П.Вікгоров із співавт., 1997;Л.С.Гребеневаисоавт., 1997; Г.В.Дзяк, 1998). Застосування у них НПЗП викликає цілий ряд ускладнень, зокрема, таких як шлунково-кишкові кровотечі, перфорації пептичних виразок, ураження печінки та жовчевивідних шляхів (П. Я. Григорьев и соавт., 1997; Т.Е.Полунина и соавт., 1994; АС.Свинцицкий, 1991;AI.BIower etal., 1997), що нерідко закінчуються смертельно. Тому актуальним стає питання пошуку лікарських засобів, які б діяли позитивно на загальнометаболічному рівні, нормалізуючи функцію хондроцитів суглобового хряща, і в той же час покращували стан СТ та інших дистем організму.

Такими властивостями володіє пилок квітковий (ПК) завдяки великій кількості складників, що обумовлюють широкий діапазон дії цього продукту бджільництва. ПК виявився активним антиоксидантом, гастро- та

гепатопротектором, антигіпоксантом, репарантом, стабілізатором біологічних мембран (О.І.Волошин із співавт., 1998; А.Кайяс, 1983). Даних про застосування ПК для лікування хворих на ОА з супутньою патологією СТ в доступній літературі ми не зустріли.

Попередити інвалідизацію хворого на ОА, оптимізувати лікування, сприятливо вплинути на прогноз цієї недуги можливо, тільки розробивши раціональні принципи терапії. Важливість наведених аспектів проблеми ОА слугувала підставою до виконання даної наукової праці.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Виконана робота є складовою частиною планової НДР кафедри пропедевтики внутрішніх хвороб Буковинської державної медичної академії "Вивчення нових сторін механізму терапевтичної дії деяких лікарських рослин (чистотілу великого, перстачу прямостоячого, арніки гірської), пилку квіткового та обгрунтування їх використання в реабілітаційно-етапному лікуванні хворих на первинні та вторинні гастродуоденіти і холецистити, цукровий діабет"' (реєстраційний номер - 01.97.У041.960).

Мета дослідження. На основі вивчення впливу супутніх захворювань гастродуоденальної та гепатобіліарної систем (ГДС, ГБС) на клініко-патогенетичні особливості ОА, клінічно і експериментально обгрунтувати перспективи профілактики патології ГДС і ГБС та комплексного лікування ОА із застосуванням ПК.

Завдання дослідження.

1. Вивчити особливості стану ГДС та ГБС в залежності від віку та давності хвороби у хворих на ОА

2. Дослідити стан пероксидного окислення ліпідів (ПОЛ) та глута-тіонової антиоксидантної системи (ГАОС), деяких показників обміну сполучної тканини організму у хворих на ОА з супутніми ураженнями ГДС та ГБС.

3. Вивчити вплив разової дози ПК на кислотоутворювальну функцію шлунка і моторну функцію жовчного міхура у хворих на ОА.

4. Дослідити вплив курсового застосування ПК в комплексному лікуванні ОА на показники ПОЛ, ГАОС та окремі показники обміну сполучноїтканини.

5. Вивчити вплив курсового застосування ПК на стан ПОЛ, ГАОС та морфологічні зміни суглобового хряща, шлунка та печінки при експериментальному ОА.

6. Розробити, обгрунтувати і апробувати методику застосування ПК у комплексному лікуванні хворих на ОА, вивчити її медико-соціальну ефективність.

з

Наукова новизна отриманих результатів. Вперше вивчено особливості формування та вплив супутньої патології ГДС та ГБС на клініку, перебіг та можливості комплексної терапії ОА. У хворих на ОА паралельно із зростанням тривалості захворювання та віку пацієнта збільшується частота та вираженість клінічних проявів уражень ГДС та ГБС. Патологічні зміни з боку ГДС та ГБС переважно спостерігаються у вигляді хронічного гастриту та гастродуоденіту з явищами гіпоацидності, а також хронічного холециститу з розвитком гіпотонії жовчного міхура. Супутні ураження ГДС та ГБС обтяжують перебіг ОА, прискорюють розвиток дегенеративно-дистрофічних змін у суглобах та обмежують необхідну тривалість протиревматичної терапії.

Комплексна оцінка стану оксидантно-антиоксидантної системи, сполучної тканини у хворих на ОА свідчить про неоднозначність їх змін в залежності від форми, стадії захворювання, наявності ускладнень та супутніх уражень СТ. Прогресування ОА супроводжується активацією процесів ПОЛ, розладами антиоксидантної системи організму, а глибина і стійкість цих розладів корелює з клінічними варіантами ОА, зростаючи відповідно до його стадії, кількості уражених суглобів і наявності РС та вираженості клінічних проявів захворювань ГДС та ГБС.

Досліджено вплив курсового застосування ПК на стан ПОЛ, ГАОС та морфологічні зміни суглобового хряща, шлунка та печінки при експериментальному ОА. У щурів з папаїновим артрозом сумісний прийом ПК та вольтарену приводить до більш вираженого інгібування процесів ПОЛ, підвищує активність ферментів, відповідальних за відновлення окисленого глутатіону, знижує рівень СК, що сприяє нормалізації морфо-функціонального стану органів, зокрема, уражених суглобів.

Розроблена, патогенетично обгрунтована та апробована методика застосування ПКв комплексній терапії ОАу експериментальних та клінічних умовах. Курсове застосування ПК сприяє зниженню інтенсивності ПОЛ, зростанню антиоксидантних властивостей крові, зниженню інтенсивності деструктивних процесів у суглобовому хрящі, що позитивно відбивається на динаміці клінічної симптоматики ОА та захворювань ГДС та ГБС. Застосування ПК у хворих на ОА з супутніми ураженнями ГДС та ГБС зменшує ризик виникнення ускладнень терапії ОА НПЗП та іншими препаратами. Курсове повторне лікування із ПК у хворих на ОА сприяє зниженню частоти рецидивів, подовженню тривалості ремісій.

Практичне значення отриманих результатів. Встановлені взаємозв'язки форм і варіантів перебігу ОА з рівнем ПОЛ та станом ГАОС організму, що дозволить проводити більш дієве лікування хворих.

Встановлені особливості розвитку і вплив супутньої патології ГДС, ГБС на перебіг ОА, взаємозалежність цих патологічних станів та здійснювальної терапії.

Доведено вагому гастро-, гепато- та хондропротекторну роль ПК у хворих на ОА у клінічних та експериментальних умовах.

Успішно апробований та впроваджений у практику лікування ОА ПК, що дозволяє швидше досягти клінічної ремісії недуги, покращити медичну реабілітацію хворих, запобігти виникненню ускладнень медикаментозної терапії у хворих на ОА.

Впровадження результатів дослідженнь. Результати досліджень впроваджені в лікувальний процес Чернівецької міської лікарні № З, Сокирянської ЦРЛ Чернівецької області, Червоноградської ЦРЛ Житомирської області. Матеріали роботи використовуються також в педагогічному процесі кафедр терапевтичного профілю Буковинської державної медичної академії.

Особистий внесок здобувана. Представлені у роботі матеріали та фактичні дані є самостійним внеском дисертанта в розроблену тему. Автор самостійно здійснила патентно-інформаційний пошук, аналіз наукової літератури з обраної проблеми, провела підбір та клініко-інструментальне, біохімічне обстеження хворих, зробила експериментальне моделювання, біохімічне та гістологічне дослідження уражених органів у тварин, статистичну обробку та аналіз даних. Підготувала до друку статті, оформила дисертаційну роботу та автореферат.

Апробація результатів дисертації. Дисертаційна робота апробована на спільному засіданні терапевтичних кафедр, наукової комісії Буковинської державної медичної академії, Чернівецького обласного наукового товариства терапевтів.

Основні положення наукового дослідження викладені та доповідались в 1996-1999 p.p. на симпозіумі "Актуальні питання реабілітації гастроентерологічних хворих" (Чернівці, 1996); конференції "Екологія та стан здоров'я насапення в сучасних умовах" (Ужгород, 1996); ill науково-практичній конференції з народної та нетрадиційної медицини (Київ, 1998); II Українській науковій конференції "Актуальні проблеми клінічної фармакології" (Вінниця, 1998); підсумкових науково-практичних конференціях Буковинської державної медичної академії (1997,1998,1999), апробовані на XIV з'їзді терапевтів України (Київ, 1998); II Міжнародному медичному конгресі студентів і молодих вчених (Тернопіль, 1998).

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 13 робіт, серед них 3 статті у фахових журналах, визнаних ВАК України, глава монографії "Пилок квітковий (бджолина обніжка) в клінічній і експериментальній медицині" (1998), 1 стаття в міжвідомчому збірнику "Гастроентерологія",

8 - у матеріалах з’їздів, симпозіумів, конгресів та конференцій.

Структура та обсяг дисертації. Матеріали дисертації викладені українською мовою на 118 сторінках, складаються зі вступу, огляду літератури, опису об'єкту та методики досліджень, розділу власних досліджень, аналізу і обговорення результатів дослідження, висновків, практичних рекомендацій, вказівника літератури. Дисертація ілюстрована 25 таблицями, 4 рисунками, 9 фото, витягом із історії хвороби. Вказівник літератури включає 313 джерел, з них 202 кирилицею та 111 латиною.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріал та методи дослідження. Діагноз ОА виставляли на основі уніфікованих діагностичних критеріїв, розроблених Інститутом ревматології РАМН (1983 р.). Стадію ОА визначали за Косинской Н.С. (1961р.), тобто за клініко-рентгенологічними проявами недуги. Маніфесний РС діагностували за допомогою клінічних, інструментальних і лабораторних даних (Т.Н. Копьева и соавт., 1988).

В роботі наведені результати клініко-лабораторного дослідження 114 хворих на ОА. Паралельно була обстежена група здорових осіб в кількості 15 чоловік, яка складала контрольну групу щодо біохімічних показників.

Вік хворих на ОА коливався від ЗО до 76 років, в середньому складав 59,1 ±10,18 років. Хворих в віці до 40 років було 9 (7,89%), пацієнтів старших 60 років - 33 (28,95%). За статтю всі обстежені хворі розподілялись наступним чином: 24 (21,05%) чоловіків і 90 (78,95%) жінок. Тривалість захворювання у пацієнтів коливалася від 1 до 26 років (середня тривалість складала 13,57±6,1 років), а середній вік початку недуги був 45,8±6,7 років. У 25 хворих (21,93%) діагностований моноостеоартроз (MOA), у 89 (78,07%) - поліостеоартроз (ПОА). За стадіями артрозу хворі були розподілені так: І стадія виявлена у 37 (32,46%) хворих, II - у 77 (67,54%). РС зустрічався у 63 (55,26%) хворих.

При поступленні в стаціонар і після курсу лікування пацієнтам проводилося клініко-інструментальне та біохімічне обстеження. З'ясовували наступні клініко-функціональні тести: суглобовий, болевий, запальний, функціональний індекси (Ritchie, 1968, в модифікації П. Лі із співавт., 1975), суглобовий рахунок і хрусту суглобах. Хворим проводили загальноклінічні дослідження, які включали визначення швидкості

осідання еритроцитів, рівня серомукоїду і С-реактивного білка, протеїнограми, функціональних проб печінки (апанінамінотрансфераза, аспартатамінотрансфераза, рівень загального білірубіну та його фракції), а також інструментальні дослідження - ультрасонографію органів черевної порожнини на апараті «Алока-280», мікрозондову топографічну інтрагастральну рН-метрію за В.М.Чорнобровим (1989); визначали вміст первинних та проміжних продуктів ПОЛ за ИАВолчегорским и соавт. (1989), рівень відновленого глутатіону (ВГ) за І.Ф.Мещишеним и соавт. (1983), активність глутатіон-Б-трансферази (rST) за H.W.Habig et al. (1974), катапази за МАКоролкж (1988), глутатіонпероксидази (ГП) за

І.В.Герушем., І.Ф.Мещишеним (1998), глутатіонредуктази (ГР) за E.Beutler (1969) та глкжозо-6-фосфатдегідрогенази (Г-6-ФДГ) за A.Kornberg.,

B.L.Horecker(1955) в модифікації Ю.Л.Захарьина (1967), сіалових кислот (СК)за В.И.Скорняковьім и соавт. (1989).

Експериментальну модель первинного ОА викликали шляхом внутрішньоочеревинного введення папаїну із розрахунку 1 мг на 100 г маси тварини (Г.Н.Хлябич и соавт., 1997) чотирикратної разна4доби. Експеримент проводився на 50 безпородних білих щурах-самцях середньою вагою 174,34±5,70 г. Після забою у тварин макроскопічно за допомогою лупи з п'ятиразовим збільшенням вивчали стан суглобового хряща та синовіальної оболонки, слизової оболонки шлунка та дванадцятипалої кишки, печінки. В подальшому виготовляли гістологічні мікропрепарати з вищеперехованих об"єктів та забарвлювали гематоксилін-еозином. В цільній крові, сирозатці крові та в гомогенатах печінки, отриманих після забою тварин біохімічними методами визначали вміст первинних та проміжних продуктів ПОЛ, рівень ВГ, СК, активність ГБТ, каталази, ГР, ГП та Г-6-ФДГ за вищезазначеними методиками.

Основні результати дослідження та їх обговорення. Клінічне обстеження хворих показало, що обрані для вивчення функціональні і біохімічні тести змінювались в залежності від важкості патологічного процесу. Клініко-функціональні тести зростали еквівалентно кількості уражених суглобів, залежали від форми ОА. Вираженість суглобового синдрому, зростаючи, досягала максимуму у пацієнтів в II стадії артрозу. Приєднання PC значно погіршувало клінічний перебіг захворювання, що проявлялось підвищенням досліджуваних індексів.

При визначенні рівня проміжних продуктів ПОЛ у обстежених виявлено збільшення вмісту сполукз ізольованими подвійними зв'язками (ІПЗ), дієнових коньюгатів (ДК), кетрдієнів та спряжених трієнів (КД та СТ) при ОА порівняно з контрольною групою. Ступінь вираженості ПОЛ

залежала від стадії недуги, множинності уражених суглобів, наявності РС і зростала відповідно до важкості патологічного процесу. Найвищі рівні проміжних продуктів ПОЛ відмічено при ПОА, в II стадії ОА, при супутньому РС. Виявлене нами зростання активності ПОЛ у крові хворих з РС підтверджує можливість участі суперіонних радикалів у виникненні запалення синовіальної оболонки, спричиненні вторинного порушення трофіки суглобового хряща і прискоренні його дегенерації.

При визначенні рівня елементів ГАОС встановили, що мали місце прояви антиоксидантної недостатності при ОА, до того ж ступінь дисбалансу залежала від клінічного варіанту хвороби. Так, найбільш виражена недостатність ГАОС зареєстрована при ПОА. Відповідно вміст СК у сироватці крові найвищий у хворих з ПОА та при наявності РС.

При проведенні інтрагастральної рН-метрії у більшості хворих (71,62%) спостерігали базальну гіпоацидність (рН=3,60±0,15), із них явища помірної гіпоацидності - у 29,73% пацієнтів з рН=2,88±0,11, виражена гіпоацидність - у 41,89% хворих з рН=3,99±0,11. Базальна нормоацидність виявлена у 14,86% хворих зі значенням рН=1,96±0,06. У 13,51% хворих зареєстровано базальну гіперацидність, рН=1,37±0,04.

Помічено, що нормальна секреторна здатність шлунка збереглась у хворих без РС, в той же час гіпоацидність найбільш часто спостерігалась у хворих на синовіт. Гіпоацидність також відмічена у більшості хворих з повільно-прогресуючим перебігом захворювання, що можна пояснити значною тривалістю недуги та анамнестично встановленим багаторічним застосуванням протиревматичних препаратів. Водночас у хворих, які страждали на ОА менше трьох років, було відмічено збереження секреторної здатності слизової оболонки шлунка (СОШ) та в ряді випадків розвиток гіперацидності. Відмічено, що базальна гіперацидність властива пацієнтам віком до 39 років, в той же час у хворих після 60 років у 84% випадків розвивалась помірна або виражена гіпоацидність. Водночас давність завхорювання на ОА у даного контингенту складала більше 7-

10 років.

При обстеженні печінки у 33,33% хворих виявлено ультрасоногра-фічні зміни, які у 2,63% хворих носили характер жирової інфільтрації, у 30,70% хворих - помірного підвищення ехощільності. Значних відхилень розмірів печінки від нормальних не спостерігалось. Лише у 5,60% хворих відмічена помірна активація аланінамінотрансферази, аспартатаміно-трансферази, зростання рівня загального білірубіну.

У 95,61 % хворих визначались патологічні зміни жовчного міхура. Це, переважно, потовщення стінок до 4 мм і більше (53,40%), наявність осаду в порожнині (65,50%) та конкрементів розмірами від 5 до 20 мм

(13,80%), перегини у ділянках шийки та тіла (17,20%), нечіткість зовнішніх контурів (25,90%). У 4,41 % хворих жовчний міхур був відсутній внаслідок перенесеної в минулому холецистектомії з приводу калькульозного холециститу. У 5,88% випадках структурних змін не виявлено. Потовщення стінок жовчевивідних шляхів, розширення їх просвіту спостерігалось у 13,23% хворих. Таким чином, у хворих на ОА домінували патологічні зміни з боку жовчевивідних шляхів у вигляді хронічного холециститу, холангіту і відносно рідко виявлялись ураження печінки по типу жирового гепатозу, реактивного гепатиту.

Проведені гастродуоденоскопічні дослідження дозволили констатувати ураження ГДС (гастрит, гастродуоденіт, ерозії, виразкові дефекти) у 83,82% хворих. При проведенні «гострих» досліджень (68 чоловік) за допомогою інтрагастральної топографічної рН-метрії у 94,10% хворих одноразовий прийом ПК в дозі 250 мг/кг маси тіла у вигляді водної суспензії приводив до стимуляції кислотоутворення незалежно від базального рН. У 5,41 % випадків подібний ефект не спостерігався. Мінімальні показники рН відмічались на 37,0±2,0 хв. дослідження. Спостерігалась залежність швидкості появи кислотостимулюючого ефекту від початкових показників рН. Так, у хворих з базальною гіпоацидністю мінімальні значення рН (3,31 ±0,31) спостерігались в середньому на 43,81±1,82 хв. дослідження. Даний ефект був досить нетривалим у часі (10-15 хв). У пацієнтів зі збереженою секреторною здатністю зниження показників рН до мінімальних значень (2,46±0,23) відмічались на23,50±1,20 хв. дослідження, тривало близько 30-40 хв. Отже, у хворих зі зниженими показниками шлункового кислотоутворення застосування ПК спричиняє тенденцію до їх нормалізації.

У 94,19% хворих під впливом ПК спостерігали холецистокінетичний ефект різного ступеня вираженості. У 5,81% пацієнтів з вираженою гіпоацидністю коефіцієнт скорочення жовчного міхура склав 14,3±2,80%, жовчегінний ефект утримувався близько 20 хв. Холецистокінетичний ефект ПК в даних хворих розцінювався як низький. У 6,98% хворих з помірною гіпоацидністю холецистокінетичний ефект був слабовираженим (коефіцієнт скорочення - 34,6±4,50%), максимальним він був на 25-30 хв. дослідження та утримувався протягом 25-30 хв. У обстежених зі збереженою та підвищеною здатністю до кислотоутворення коефіцієнт скорочення складав 63,6±8,40%, скорочення відбулося на 15-20 хв. та тривало біля 35-45 хв., що оцінювалося як досить хороший жовчегінний ефект. У 1,16% пацієнтів з вираженою гіпоацидністю холецистокінетичний ефект не вдалося викликати протягом 1 години.

Аналізуючи отримані дані, можна зробити висновок, що застосування антацидів та блокаторів Н2-гістамінових рецепторів з метою

гастропротекції у хворих на ОА, які отримують НПЗП, у більшості випадків недоцільне, оскільки кислотно-пептичний фактор не є провідним у розвитку гастротоксичності вищезгаданої групи препаратів. Тим більше, що призначення НПЗП вимагає розвиток РС у хворих на ОА, при якому, виходячи з наших даних, гіперацидні стани практично не спостерігаються.

Згідно отриманих даних, нами обгрунтовано диференційований підхід до часу призначення ПК: хворим з ознаками підвищеної та збереженої секреторної здатності шлунка ПК призначали за 10-20 хв. до прийому їжі, а пацієнтам з гіпоацидністю рекомендували приймати ПК за 35-40 хв.

Вивчаючи зміни клініко-функціональних суглобових, біохімічних показників в залежності від наявності чи відсутності супутніх уражень ГДС та ГБС, виявлено, що вони обтяжують перебіг ОА, сприяють прискоренню прогресування дегенеративного процесу, частим рецидивам синовіту, значно обмежують застосування адекватної протиревматичної терапії.

Досліджено ефективність курсового застосування ПК у хворих на ОА. З цією метою пацієнти були поділені на 2 групи. ВІ групу (контролю) увійшло 56 хворих, що отримували препарати базисної терапії: НПЗП, плазмол, анальгін, у прийнятих для цих випадків дозах, одну з фізіотерапевтичних процедур. У пацієнтів II групи (основної) (58 хворих) застосовували базисну терапію з включенням ПК в дозі 250 мг/кг маси тіла двічі на добу у вигляді водної суспензії та згідно обгрунтованих рН-метричних часових параметрів. Використаний в клінічних цілях ПК був сертифікований за ДСТУ-3127, запровадженим наказом Держстандарту України №205 від 22.06.1995 р. і застосовувався як натуральна харчова добавка з продуктів бджільництва. Терапевтичний ефект медикаментозних компонентів оцінювали за динамікою клініко-функціональних тестів, параметрів ПОЛ, активності елементів ГАОС, вмісту СК у процесі лікування. Терапія в стаціонарі тривала 20-22 дні з індивідуальними коливаннями.

НПЗП сприяли регресії суглобового і запального синдромів, викликали покращення лабораторних показників. Водночас базисна терапія недостатньо усувала болевий синдром, хруст у суглобах, а функціональна здатність суглобів суттєво покращувалась лише при MOA та в І стадії артрозу. Під впливом НПЗП спостерігалась незначна позитивна динаміка показників ПОЛ. Значних зрушень з боку показників ГАОС не відмічалось. Дана методика лікування виявилася дієвою лише в дебюті ОА і при суглобовій декомпенсації, що спричинена РС.

В свою чергу, в процесі комплексного лікування з використанням ПК спостерігалась чітка позитивна динаміка показників'ПОЛ зі стійкою тенденцією до їх нормалізації, особливо в І стадії ОА та у осіб зрілого віку. Була встановлена дієвість даної методики по відношенню до антиоксидантних властивостей крові у хворих на ОА, більш виражена, ніж після проведення базисної терапії, особливо це було помітно на прикладі динаміки ГБТ. Так, під впливом базисної терапії ми спостерігали зростання активності даного ферменту порівняно з даними, отриманими до початку лікування. Найбільш значним було зростання активності ГБТ у хворих з II стадією ОА (на 15,70%), трохи нижчим - у хворих з ПОА (зростання на 14,60%), тобто це саме ті групи пацієнтів, де висхідний рівень ПОЛ теж був найвищим.

Для нормалізації порушення співвідношення між різними ланками оксидантно-антиоксидантних систем насамперед необхідно пропорційне співвідношення між їх окремими елементами. Підвищення активності ГвТ, на наш погляд, з цієї точки зору, є негативним явищем. Надмірна робота даного ензиму зменшує рівень ВГ, необхідного для знешкодження продуктів вільнорадикального окислення. Саме в цьому ми вбачали причину недостатнього зниження первинних та проміжних продуктів ПОЛ у крові хворих контрольної групи, незважаючи на зазначений антиоксидантний ефект НПЗП. Індукція активності ГБТ може бути зумовлена кількома причинами. З одного боку - це доказ гепатоцелю-лярного пошкодження, але в той же час дослідники пояснюють це явище участю ГБТ у ліпооксигеназному відгалудженні обміну поліненасичених жирних кислот, який зазвичай активується під впливом таких могутніх інгібіторів циклооксигеназного шляху, якими є НПЗП. Внаслідок посилення ліпооксигеназного перетворення поліненасичених жирних кислот утворюються такі метаболіти як лейкотрієни груп І_та О, що в свою чергу, можуть ініціювати каскад інших негативних метаболічних перетворень (С.Люфт, 1994).

При курсовому застосуванні ПК спостерігалось зниження активності ГБТ. Можливо, це відбувалося внаслідок індукції інших дезінтоксикаційних систем печінки, зокрема, в літературі описана здатність ПК індукувати мікросомальне окислення та прискорювати процеси біотрансформації, яку порівнювали по силі з класичним індуктором цих процесів -фенобарбіталом (С.В.Пашин, 1988). Таким чином, нам вдалося встановити гармонізуючий вплив ПК на стан антиоксидантних процесів в організмі хворих на ОА.

Для з'ясування ролі ПК у попередженні гастротоксичних ефектів НПЗП наприкінці стаціонарного етапу лікування проведене контрольне

гастродуоденофіброендоскопічне дослідження хворих на ОА, які отримували вольтарен або індометацин та пацієнтів, які поряд з НПЗП застосовували ПК в курсовому комплексному лікуванні. У хворих, які отримували НПЗП, у 11,10% випадків змін слизової шлунку та дванадцятипалої кишки не виявлено, у 44,40% - явища помірного гастродуоденіта, у 27,80% - ерозивний гастродуоденіт, в 16,70% випадках утворилась повна виразка шлунка або цибулини дванадцятипалої кишки, тобто у 88,90% обстежених мали місце ускладнення терапії НПЗП. У пацієнтів, які поряд з НПЗП отримували ПК, у 45,0% змін гастродуо-денальної слизової не виявлено, у 10,0% відмічено явища гастриту, у 20,0% - помірного гастродуоденіту, у 25,0% - ерозивного гастродуоденіту. Таким чином, ПК попередив ураження ГДС у 55% хворих.

При повторному ультрасонографічному обстеженні ГБС у хворих, які приймали ПК відзначено зменшення товщини стінки жовчного міхура у 20,50% випадків, зниження вмісту осаду у його порожнині у 30,60%, у пацієнтів з явищами холангіту відзначили зменшення товщини та щільності внутрішньо- та позапечінкових жовчних ходів, ширини їх просвіту.

Слід зауважити, що курсове застосування ПК в комплексному лікуванні ОА спричинило більш чіткий вплив на регрес клінічних проявів ОА, уражень ГДС, ГБС, ніж у осіб контрольної групи.

Для більш глибокого вивчення процесів, властивих ОА, особливо на рівні суглобового хряща, відтворена його папаїнова модель. Цей рослинний протеолітичний фермент здатний руйнувати зв'язки у молекулах протеогліканів, що в подальшому приводить до класичного патогенетичного прояву ОА - втрати суглобовим хрящом протеогліканів через їх вихід у кров.

Дослідних тварин було розподілено на 5 груп в залежності від умов проведення експерименту. В контрольну групу увійшли інтактні тварини.

I групу склали тварини з відтвореною моделлю ОА. II, III та IV групи тварин після відтворення ОА отримували лікування протягом 10 днів. Тваринам

II групи внутрішньошлунково вводився ПК в разовій дозі 25 мг/100 г маси тіла, щури III групи отримували внутрішньошлунково вольтарен у добовій дозі 0,1 мг/100 г маси тіла тварини, тварини IV дослідної групи - вольтарен та ПК, що вводились у вищезазначеному дозуванні та аналогічним шляхом.

У тварин контрольної групи макроскопічно патологічних змін виявлено не було. Мікроскопічно хрящова тканина метафізів структурно не змінилась, міжклітинна речовина в різних ділянках хряща забарвлювалась одноманітно.

Папаїнова модель ОА у щурів привела до зростання активності ПОЛ та до різноманітних зрушень у системі антиоксидантного захисту. У печінці вміст сполук з ІПЗ та ДК зріс на чверть, КД та СТ - на третину, в той час як у крові ці зміни були більш вираженими - майже наполовину виросли КД та СТ, на третину - сполуки з ІПЗ та ДК. Відповідно до цього зменшився вміст ВГ як у печінці, так і у периферичній крові, що підтримувалось зниженням активності ферментів відновлення цього пептиду. Паралельно з цим у печінці мало місце зменшення активності ГБТ з одночасним її наростанням у крові. Мікроскопічно було виявлене витончення хряща, що вкриває суглобову поверхню епіфіза, погрубшання кісткових балок епіфізів, невеликі вирости на їх бокових поверхнях по типу остеофітів, нерівномірне забарвлення міжклітинної речовини в метафізах кісток. Відзначено дифузну, посилену в порівняні з інтактними щурами, зернистість цитоплазми гепатоцитів, множинні дрібні вакуолі в цитоплазмі багатьох гепатоцитів; в шлунку явища вираженої дифузної десквамації поверхневого епітелію, значне потемніння епітелію шийкового відділу залоз.

Застосування у дослідних тварин ПК поряд із зниженням вмісту первинних та проміжних продуктів ПОЛ як у печінці, так і в крові, стимулювало зростання активності ферментів, причетних до відновлення окисленого глутатіону - ГР та Г-6-ФДГ. Спостерігалось збільшення вмісту ВП що супроводжувалось зниженням активності катапази, інактивувалась частина ГП, що підтверджує зменшення продукції пероксидів. Наростання активності ПВТ в печінці паралельно з її зниженням у крові розцінювалось як мембраностабілізуючий вплив ПК, що проявляється після протеолітичної агресії, властивої для ОА. Стабілізація у системі оксидантно-антиоксидантних співвідношень привела до зниження напруги деструктивних процесів, що проявилося зниженням вмісту СК у крові. При макроскопічному обстеженні ГДСОII групи тварин, лікованих тільки ПК, ми не виявили значних патологічних змін.

Мікроскопічне вивчення слизової оболонки шлунка виявило слабку десквамацію поверхневого епітелію, потемніння, а в окремих місцях просвітлення епітелію шийкової частини залоз. Зберігалось, порівняно з умовами проведення моделювання деяке витончення хряща, що вкриває суглобову поверхню епіфізу. Звернула на себе увагу виражена кістовидна перебудова кістково-мозкових обширів в епіфізі, наявність поліповидних вростань метафізарного хряща в епіфіз, що можна трактувати як регенераторний вплив діючого середника на хрящову тканину.

Застосування вольтарену характеризувалось менш вираженим антиоксидантним впливом через зниження активності ферментів, що обслуговують глутатіон. На відміну від клінічних спостережень, введення

вольтарену у експериментальних умовах не привело до підвищення активності ГБТ. Гістологічно використання вольтарену спричинило дифузну вакуолізацію цитоплазми гепатоцитів без її вираженої зернистості; появу глибоких дефектів СОШ по типу виразкових. В хрящовій тканині слід відмітити пікнотичні зміни ядер хондроцитів.

Сумісне введення вольтарену та ПК привело до переважної дії ПК на елементи антирадикального захисту організму дослідних щурів. Слід відзначити зниження вмісту первинних та проміжних продуктів ПОЛ як у печінці, так і у крові. Особливістю є також зростання активності ГР крові, що наближає цей показник до значення в контрольній групі. Гістологічно відмітили відсутність остеофітозу, виражену кістовидну перебудову кістково-мозкових обширів в епіфізі, зменшення вогнищ нерівномірного забарвлення міжклітинної речовини в мегафізах. Сумісне застосування вольтарену та ПК відзначилось зменшенням зернистості цитоплазми гепатоцитів, але в окремих клітинах збереглась цитоплазматична вакуолізація.

При порівнянні застосованих методик лікування найбільш вдалою виявляється поєднання вольтарену з ПК. Саме в IV групі тварин виявлено найнижчі рівні продуктів ПОЛ та СКта найоптимапьніші співвідношення між окремими елементами ГАОС.

Умови експериментального моделювання ОА дозволили нам більш глибоко вивчити вплив комплексного лікування із застосуванням ПК на рівні мікроструктури суглобового хряща та субхондральної кістки, довести його хондропротекторний вплив. Виявлено, що біохімічні зміни у печінці, периферичній крові значно випереджають позитивні зміни у опорно-руховому апараті. Цим пояснюється досить повільний регрес клініко-функціональних показників, що використовувались у дослідженні.

Отже, комплексна терапія ОА із застосуванням ПК є більш дієвою, що підтверджено як клінічними, так і експериментальними дослідженнями. Під її впливом швидше регресують прояви суглобової декомпенсації, що підтверджувала позитивна динаміка клініко-функціональних тестів, спостерігалась тенденція до відновлення динамічної рівноваги ПОЛ - АОС. Корисні ефекти даної методики лікування підтверджувала відсутність ускладнень терапії НПЗП з боку ГДС та ГБЗ у хворих з наявною патологією згаданих систем.

Оцінюючи висновки проведених досліджень в цілому, необхідно відмітити, що нам вперше вдалося довести доцільність застосування ПК у хворих на ОА з супутніми захворюваннями СТ і обгрунтувати можливість його використання в лікувальній практиці щодо пацієнтів згаданої категорії. ПК може широко використовуватись в програмі медичної реабілітації хворих на ОА з супутніми ураженнями СТ.

ВИСНОВКИ

1. У хворих на ОА паралельно із зростанням тривалості захворювання та віку пацієнта збільшується частота та вираженість клінічних проявів уражень ГДС та ГБС: при тривалості захворюваня на артроз до 5 років патологічні зміни з боку ГДС визначаються у 22,5%, ГБС - у 25% хворих, при тривалості більше 10 років - ураження ГДС та ГБС зустрічаються майже у 100% обстежених. Третина хворих анамнестично вказує на виникнення захворювання ГДС чи ГБС до появи симптомів, властивих ОА, однак у 2/3 хворих на ОА без анамнестичних вказівок на патологічні стани ГДС та ГБС, симптоматики їх ураження розвинулася під впливом прийому НПЗП та набуває все більшої залежності від доз, тривалості застосування препаратів цієї групи.

2. Патологічні зміни з боку ГДС та ГБС переважно спостерігаються у вигляді хронічного гастриту та гастродуоденіту з явищами гіпоацидності, а також хронічного холециститу з розвитком гіпотонії жовчного міхура. Найчастіше причиною рецидивів захворювань ГДС та ГБС є тривале використання НПЗП та наявність реактивного синовіту. Супутні ураження ГДС та ГБС обтяжують перебіг ОА, прискорюють розвиток дегенеративно-дистрофічних змін у суглобах та обмежують необхідну тривалість протиревматичної терапії.

3. Прогресування ОА супроводжується активацією процесів ПОЛ, розладами ГАОС організму, зростанням напруженості деструктивних процесів у суглобовому хрящі. Глибина і стійкість цих розладів залежить від клінічних варіантів ОА: у хворих з II ст. артрозу рівень ДК підвищується в 2,57 рази, СК - в 1,96 рази, що супроводжується зниженням вмісту ВГ в 2,13 рази; розвиток синовіту приводить до поглиблення цих розладів - ДК збільшується в 2,62, СК - в 2,07 рази, рівень ВГ зменшується в 2,33 рази.

4. Середник ПК володіє кислотостимулюючою та м'якою холекінетичною діями залежно від вихідного рівня pH шлункового вмісту, що обгрунтовує необхідність диференційованого підходу до часу призначення ПКхворим на ОА з різними типами секреторної здатності СОШ та перебігу основного захворювання.

5. У щурів з папаїновим артрозом сумісний прийом ПКта вольтарену приводить до більш вираженого інгібування процесів ПОЛ, підвищує активність ферментів, відповідальних за відновлення окисленого глутатюна (ГР Г-6-ФДГ), знижує рівень СК, що сприяє нормалізації морфо-функціонального стану органів, зокрема уражених суглобів порівняно з тваринами інших досіджуваних груп.

6. Курсове застосування ПК у разовій дозі 250 мг/кг маси тіла в комплексному лікуванні хворих на ОА сприяє зниженню інтенсивності

ПОЛ, зростанню антиоксидантних властивостей крові, зниженню інтенсивності деструктивних процесів у суглобовому хрящі, що позитивно відбивається на динаміці клінічної симптоматики ОА та супутніх захворювань ГДС та ГБС. ПК у хворих на ОА з супутніми ураженнями ГДС та ГБС є ефективним засобом ад'ювантної терапії, зменшує ризик виникнення ускладнень терапії ОА НПЗП та іншими препаратами. Курсове повторне застосування ПК у хворих на ОА сприяє зниженню частоти рецидивів при ОА І ст у 2,7 рази і при ОА II ст. - в 1,9 рази, подовженню тривалості ремісій при ОА І ст. в 2,4 рази, при ОА II ст. - в 1,7 рази.

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

1. Перед початком застосування НПЗП у хворих на ОА проводити морфофункціональне обстеження ГДС (гастродуоденофіброскопія, інтрагастральна топографічна рН-метрія) та ГБС (ультрасонографія, дослідження ензимних тестів, функціональних проб печінки), особливо у пацієнтів похилого та старечого віку.

2. Для встановлення характеру та ступеню патологічного процесу, а також контролю за ефективністю лікування хворих на ОА рекомендується визначати клініко-функціонапьні індекси, найбільш інформативні показники ПОЛ - ДК, активність антиоксидантного захисту - рівень ВГ, каталазну активність, вміст сіалових кислот крові.

3. З метою усунення порушень в оксидантно-антиоксидантній системі, а також вторинної профілактики медикаментозних уражень ГДСО у хворих на ОА з супутніми ураженнями ГДС та ГБС рекомендується застосовувати поряд з традиційною базисною терапією ПК в разовій дозі 250 мг/кг маси тіла двічі на добу впродовж 20-24 днів. Пропонується проведення за тією ж методикою протягом року двох (через 1 та 3 місяці) 20-24-денних курсів лікування ПК при ОА І ст. та чотирьох (через 1,3,6,

9 місяців) при ОА II ст. на фоні підтримуючих доз НПЗП при необхідності в перші 10-14 днів їх застосування.

Друковані роботи за темою дисертації.

1. Застосування пилку квіткового для лікування хворих на деформуючий остеоартроз з супутніми ураженнями системи травлення //Ліки. -1998. - № 3. -С. 94-97.

2. Вікові та соматичні аспекти порушень перекисного окисленя ліпідів і деяких показників системи глутатіону у хворих на деформуючий остеоартроз та їх корекція пилком квітковим // Галицький лікарський вісник. - 1998. - Том 5, число 2. - С. 33-35. (у співавт. з О.І.Волошиним,

І.Ф.Мещишеним).

3. До обгрунтування методики застосування пилку квіткового у хворих на остеоартроз з супутніми захворюваннями гастродуоденальної та гепатобіліарної систем // Галицький лікарський вісник. - 1999. - Том 6, число 2. - С. (у співавт. з О.І.Волошиним).

4. Пилок квітковий в комплексній терапії хворих на остеоартроз // Пилок квітковий (бджолина обніжка) в клінічній та експериментальній медицині. - Чернівці: Прут, 1998.-С. 112-121. (у співавт. з О.І.Волошиним) (автори монографії: О.І.Волошин, О.В.Пішак, І.Ф.Мещишен).

5. Пилок квітковий як профілактичний засіб медикаментозних уражень шлунка та печінки нестероїдними протизапальними препаратами в умовах експериментального моделювання остеоартрозу // Міжвідомчий збірник «Гастроентерологія». -Вип. 29. - Дніпропетровськ, 1999.-С. 152157. (у співавт. з І.Ф.Мещишеним, І.С.Давиденком).

6. Пилок квітковий - перспективний засіб ад'ювантної терапії захворювань внутрішніх органів II XIV з'їзд терапевтів України. - Київ, 1998. - С. 154. (у співавт. з О.І.Волошиним, І.Ф.Мещишеним.О.В. Пішак, Б.П.Сенюк, Л.О.Волошиною).

7. Особливості реабілітації хворих на деформуючий остеоатроз з супутніми захворюваннями гастродуоденальної та гепатобіліарної систем // Симпозіум "Актуальні питання реабілітації гастроентерологічних хворих". - Чернівці, 1996. -С. 56. (у співавт. з О.І.Волошиним).

8. Інструментальні методи дослідження у діагностиці медикаментозних уражень гастродуоденальної та гепатобіліарної систем у хворих на деформуючий остеоартроз II Конференція "Екологія та стан здоров'я населення в сучасних умовах". - Ужгород, 1996. - С. 216.

9. Роль пилку бджолиного у профілактиці медикаментозних уражень гастродуоденальної системи у хворих на остеоартроз // II Міжнародний медичний конгрес студентів і молодих вчених. - Тернопіль: Укрмедкнига, 1998. -С. 123-124.

10. Особливості дії пилку бджолиного у хворих на ревматоїдний артрит та деформуючий остеоатроз IIVII Конгрес СФУЛТу. - Ужгород, 1998.-С. 164-165. (у співавт. з О.В.Пішак).

11. Пилок квітковий як універсальний засіб біокорекції при захворюваннях внутрішніх органів II III Українська науково-практична конференція з народної та нетрадиційної медицини. - Київ, 1998. - Т.2.-

С. 178-182. (у співавт. з О.І.Волошиним, О.В.Пішак, І.Ф.Мещишеним, Б.П.Сенюк, О.В.Ясинською, Л.О.Волошиною).

12. Особливості дії пилку квіткового в комплексному лікуванні деяких первинних та вторинних захворювань гастродуоденальної і гепатобілі-

арної систем // III Українська науково-практична конференція з народної та нетрадиційної медицини. - Київ, 1998. -Т. 2,- С. 224-225. (у співавт. з Б.П.Сенюк, О.В.ПІшак, Л.О.Волошиною).

13. Лікувально-профілактичне використання пилку квіткового у хворих на остеоатроз старшої вікової групи // II Українська наукова конференція з міжнародною участю «Актуальні проблеми клінічної фармакології». - Вінниця, 1998. - С. 193. (у співавт. з О.І.Волошиним).

АНОТАЦІЯ

Мапкович Н.М. Особливості клініки та перебігу остеоартрозу у хворих із супутніми захворюваннями гастродуоденальної та гепатобіліарної систем і патогенетичні засоби їх корекції. - Рукопис.

Дисертаційна робота на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.02. - внутрішні хвороби. - Івано-Франківська державна медична академія, Івано-Франківськ, 1999.

В дисертації вивчаються особливості уражень гастродуоденальної та гепатобіліарної систем у хворих на остеоартроз (ОА). Встановлено їх зв'язок з формою основного захворювання, віком хворого. Виявлено зниження моторної та секреторної функцій шлунка та жовчного міхура. В крові визначено наростання продуктів пероксидного окислення ліпідів та послаблення активності глутатіонової антиоксидантної системи, що супроводжувалось збільшенням концентрації сіалових кислот. На експериментальній моделі ОА показано взаємозв'язок метаболічних змін у крові, морфологічних змін суглобового хряща, гастродуоденальної слизової та тканини печінки. Доведено, що застосований у комплексному лікуванні пилок квітковий проявляє позитивний вплив на клінічний перебіг ОА, гастро-, гепатопротективні та антиоксидантні властивості, в експерименті - на морфологічний стан суглобового хряща, гастродуоденальної слизової та печінкової тканини.

Ключові слова: остеоартроз, гастродуоденальна система, гепатобіліарна система, пероксидне окислення ліпідів, глутатіонова антиоксидантна система, пилок квітковий.

АННОТАЦИЯ

Малкович H.H. Особенности клиники и течения остеоартроза у больных с сопутствующими заболеваниями гастродуоденальной и гепатобилиарной систем и патогенетические способы их коррекции. -Рукопись.

Диссертационная работа на соискание научной степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.02. - внутренние болезни. -Ивано-Франковская государственная медицинская академия, Ивано-Франковск, 1999.

Диссертация посвящена изучению особенностей поражений гастродуоденальной и гепатобилиарной систем у больных остеоартрозом (ОА). Обследовано 114 больных с I, II стадиями артроза, моно-и полиостеоаргрозом, а также с наличием реактивного синовита и без него. Возраст обследованных колебался от 29 до 76 лет. Изучена связь функционального состояния гастродуоденальной и гепатобилиарной систем с формой, стадией основного заболевания, возрастом больных. Обнаружено снижение моторной и кислотообразующей функций желудка и желчного пузыря параллельно нарастанию стадии ОА, количеству пораженных суставов, наличию осложнений в виде синовита, длительности применения нестероидных противовоспалительных препаратов. В крови больных выявлено увеличение продуктов пероксидного окисления липидов (диеновых конъюгатов, соединений с изолированными двойными связями, кетодиенов и сопряженных триенов), что сочеталось с уменьшением активности глутатионовой антиоксидантной системы. Данные процессы спопровождались увеличением концентрации сиаловых кислот. Особенно это было характерно для больных старших возрастных групп со значительной давностью заболевания, наличием сопутствующей патологии со стороны сердечно-сосудистой, пищеварительной, эндокринной систем. Допускается, что активация пероксидного окисления липидов является неспецифическим патогенетическим процессом, который поддерживает прогрессирование ОА. Отмечена компенсаторная активация исследуемых ферментов глутатионовой антиоксидантной системы (глутатион-Э-трансферазы, каталазы), более выраженная у больных с реактивным синовитом и полиостеоартрозом.

Для коррекции выявленных нарушений была использована пыльца цветочная (ПЦ). При проведении «острых» парафармакологических тестов выявлено, что ПЦ владеет умеренным кислотостимулирующим и мягким холецистокинетическим эффектами у подавляющего большинства больных. Скорость их появления зависела от формы, стадии, особенностей течения ОА.

Курсовое применение ПЦ привело к снижению интенсивности пероксидного окисления липидов и гармонизации показателей глутатионовой антиоксидантной системы. Клинически это проявлялось

ускорением регресса проявлений ОА, поражений гастродуоденальной и гепатобилиарной систем. Было обосновано длительное применение ПЦ на амбулаторном этапе лечения.

На экспериментальной модели первичного ОА, вызванной внутрибрюшинным введением папаина, показана взаимосвязь морфологических и метаболических изменений суставного хряща, гастродуоденальной слизистой и печени. Моделирование ОА привело к дистрофическим изменениям гепатоцитов, что, в свою очередь, негативно отобразилось на состоянии пероксиднопо окисления липидов и глутатионовой антиоксидантной системы: снизились уровень восстановленного глутатиона, активность ферментов его регенерации. Применение вольтарена усугубило патологические изменения и, кроме того, обусловило появление эрозивно-язвенных поражений слизистой желудка. В свою очередь, показано, что совместное применение пыльцы цветочной и вольтарена оказало положительное влияние на состояние суставного хряща, смягчило гепато- и гастротоксичность вольтарена, стимулировало антиоксидантные свойства организма.

В работе клинически и экспериментально обосновывается методика применения пыльцы цветочной в комплексном лечении больных ОА с сопутвующими поражениями гастродуоденальной и гепатобилиарной систем в качестве средства адъювантной терапии.

Ключевые слова: остеоартроз, гастродуоденальная система, гепатобилиарная система, пероксидное окисление липидов, глутатио-новая антиоксидантная система, пыльца цветочная.

SUMMARY

Malkovich N.M. Peculiarities of the clinic and the course of osteoarthrosis in patients with accompanying diseases of the gastroduodenal and hepatobiliary systems and the pathogenetic ways of their correction.

A thesis for academic degree of a candidate of medical science on speciality 14.01.02 - internal diseases. Ivano-Frankivsk State Medical Akademy, Ivano-Frankivsk, 1999.

The thesis is dedicated to a study of the peculiarities of lesions of the gastroduodenal and hepatobiliary systems in patients with osteoarthrosis (OA). Their connection with the form, the stage of the primary disease and with the patient's age was identified. The prevailing reduction of motor and secretory function of stomach and gall-bladder was found. The increase of products of peroxide oxidantion of lipids and the relaxation of the activity of glutathyon antioxidant system were revealed in the blood, what was accompaned by the

increase of the concentration of syalic acids. On the experimental model of the initial OA the correlation of metabolic changes in the blood, morphologic and metabolic changes of rheumatic gristle, of gastroduodenal mucosa and liver tissue were shown.

The use of bee pollen in a multimodality treatment proved to have a positive effect on the course of OA, on gastro-, hepatoprotective and antioxidant properties and in the experiment it has a positive effect on the morphologic state of rheumatic gristle, gastroduodenal mucosa and liver tissue.

Keywords: osteoarthrosis, gastroduodenal system, hepatobiliary system, peroxide oxidantion of lipids, glutathyon antioxidant system, bee pollen.

Підписано до друку 25.08.99. Формат 60x84/16 Папір офсетний. Умов. друк. арк. 1,3.

Зам. № 7. Наклад 100 пр.

274000. Чернівці, вул. Ризька, 3.

ПП Лівак Д.М. Реєстр № 11420032