Автореферат и диссертация по медицине (14.01.15) на тему:Клинико-микроциркуляторные и иммунометаболические изменения и лечение начальных нарушений кровообращения мозга у ликвидаторов последствий аварии на ЧАЭС

^ХАРКІВСЬКИЙ ІНСТИТУТ УДОСКОНАЛЕННЯ ЛІКАРІЬ ^ Ч'-' На ппавах рукоїчіс-

V

Насонова Тетяна Іванівна

КЛІШКОМїКРОІШРКУЛЯТОРШ І ІМУІЮМЕТАБОЛІЧН1 ЗМІНИ ТА ЛІКУВАННЯ ПОЧАТКОВИХ ПОРУШЕНЬ

кровообігу мозку у ліквідаторів наслідків

АВАРІЇ НА ЧАЕС

14.01.15 - нервові хвороби

Автореферат ' дисертації на здобуття вченого ступен?: кандидата медичних наук

Харків - 1997

Робота виконана в Українській медичній стоматологічній академії . м. Полтава

Науковий керівник: заслужений діяч науки України, доктор медичних наук, професор П.З.Волошин

Науковий консультант: доктор медичних наук, професор

І.Ш.Весельський

Зфіцшні опоненти: заслужений діяч науки України,

Лауреат Державної премії України, доктор медичних наук, професор Є.Г.Дубекко

, доктор медичних наук, професор Є.М.Панчеяко

Ведуча установа: Дніпропетровська, державна медична академія

Захист дисертації відбудеться1997 р. о —годи на засіданні спеціалізованої рада Д_02.05.01 при Харківському іистит> уюсконалення лікарів (310176, м. Харків,. вул.Корчагінців, 58)

З дисертацією можна ознайомитися в науковій бібліотеці інституту.

Автореферат розісланий ____1997 р.

Вчений секретар спеціалізованої ради •

кандидат.медичних наук

доцент І.А.Григорова

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТО

Актуальність проблеми.В клінічній неврології одним з 'іоритетних напрямків сучасних досліджень є проблема судинних заорювань головного мозку. Об'єктом плідних досліджень вчених-врологів являються як гострі, так і хронічні порушення кровообігу >зку (Є.Г.Дубенко, 1989; М.Б. Маньковський з співавт.. .1989; П.В. угошнн. В.Й.Тайцлин, 1991; В.М. Міртовська. Н.Н.Лошкарова. 1991. Ю.Руденко з співавт., 1992; С.М. Вінічук, 1993). Науковий інтерес >едставляє вивчення факторів та причин, які призводять до розвитку 'ребро-васкулярної патології, пов'язаної з атеросклерозом, гіпертонічно хворобою, а в останні роки - з іонізуючим опроміненням (М.В. Вс-таагін з співавт., 1990; А.І.Нягу, 1990; В.Д.Деменко з співавт:, 1992; С.Міщенко, 1992; Є.М.Панченко з співавт., 1993; І.С.Зозуля, 1995).

Трансформація доекілля, наслідки аварії на ЧАЕС та психологічне шруження суттєво впливають на перебіг атеросклерозу і виникнення >рушень кровообіг}’ мозку (А.П.Ромоданов, О.Р.Винницький, 1993; .В.Ткаченко, 1994). В теперішній час велике значення надається вив-інню початкових порушень кровообігу мозку (ППКМ) на тому етапі, >ли терапевтичні заходи дозволяють уповільнити, а нерідко і зупинити зогресування та ускладнення хвороби (Г.А.Акімов, 1983; І.ПІ. Ве-уіьський, 1987; М.М.Іщенко, С.І.Шкробот, 1988; Ю.Л.Курако, В.Ю. олянський, 1990). Однак.багато питань патогенезу,-діагностики і ліку-шня ППКМ особливо при іонізуючому випромінюванні невияснен; і зтребують дальшого їх дослідження (П.В.Волошин'з співавт., 1995; .Г.Назаренко з співавт., 1995). Нерозкритимн залишаються питана;, ро роль в механізмі розвитку порушень-кровообігу мозку процесії) льнорадикального окислення (ЗРО) ліпідів (В.З.Ланісін. А.М.Віхер-Ї89; П.Г.Скочій з співавт., 1992), імунної системи (В.С.Мерцалов. З о адная, 1993; І.В.Ганнушкіна, 1996), мікроциркуляції та реологічних (іастивостей крові (ГЛ.Мчефішвілі, 1989; Я.М.Єна з співавт.. 1993;

А.А.Шутов з співавт., 1996; Dawson S., Hennev A., 1992). Дані про причинний зв'язок іонізуючого опромінення зі станом церебральних судин, зокрема на рівні мікроциркуляторного русла, та активністю перекисного окислення ліпідів (ПОЛ) і імунної системи досить обмежені і в більшості суперечливі (Є.М.Панченко з співавт., 1993; Ю.А.Зозуля,

О.Р.Винницький, 1995; Л.М. Овсянникова з співавт., 1995; А.А.Чумак, Д.А.Базика, 1995). Більшість досліджень стосувались вивчення окремих систем. Зокпема, при атеросклерозі та дії іонізуючого опромінення спостерігаються зміни імунної системи і посилення ВРО мембранних ліпідів, що має значення в розвитку імунного дефіциту (В.Гуда, Р.Козак, 1993; В.Г.Комісаренко з співавт., 1993; Є.Ф. Сафонова, 1994). Імунна система є досить уразливою на віілив малих доз радіаційного впливу (С.Є.Казакова, 1993; Г.С.Воронков з співавт;, 1995).

До цього часу немає повних даних про особливості клінічного перебігу ППКМ у ліквідаторів. Не встановлено, наскільки, імуномета-болічні і гемореологічні зміни можуть впливати па судини мікроциркуляторного русла, бути фактором ризику і прогресування ППКМ. Залишається малоефективною медикаментозна терапія порушень кровообігу мозку у осіб, що зазнали радіаційного впливу. Продовжується пошук засобів, що відновлюють імунний статус, підвищують антиоксидантний (АО) захист, нормалізують ПОЛ та гемомікроциркуляцію. Перспективним, є примінення біологічних регуляторів поліпептидноГ природи -препаратів вилочкової залози та антагоністів кальцію (АК) і АО, які відновлюють функцію Т-імунітету, ’ інгібують аутоімунні процеси, ПОЛ і гіперагрегабільність клітин крові. Отже, важливим'є клініко-лабораторне дослідження їх ефективності при ППКМ у осіб, що зазнали опромінення. Відсутність комплексного дослідження стану ПОЛ, імунної системи і гемомікроциркуляції та їх взаємозв'язку при ППКМ, а такояс відомостей про корекцію цих Порушень препаратами вилочкової залози, АО та АК обгрунтовують і визначають актуальність теми.

Мета дослідження. На основі комплексного дослідження вивчити стан імунної системи, ПОЛ та гемомікрошіркуляції, їх зв'язок і роль при ППКМ у осіб, що зазнали радіаційного впливу, та розробити методи корекції виявлених змін, патогенетично обгрунтувати доцільність застосування поліпептидних препаратів вилочкової залози, АО і АК.

Завдання дослідження. 1. Вивчити особливості клінічного перебігу ППКМ у ліквідаторів наслідків аварії на ЧАЕС та встановити характер клініко-синдромологічних проявів.

2 Визначити активність ПОЛ та АО-забезпеченість організму в залежності від стадії і перебігу церебральної дисциркуляції.

3. Дослідити стан клітинно-гуморального імунітету та встановити його реагування при ППНКМ і ДЕ.

'4. Вивчити стан мікропиркуляції та молекулярної і клітинної ланок системи гемостазу, встановити взаємозв'язок з імунометаболічшіми змінами і визначити їх роль в розвитку порушень кровообігу мозку.

5. Обгрунтувати доцільність застосування при ППКМ у осіб, що зазнали радіаційного впливу, препаратів вилочкової залози, АО та АК, дослідити їх вплив на клінічний стан, імунну систему, ПОЛ і гемо-мікроциркуляцію та запропонувати патогенетичні методи лікування і профілактики. • ■ . ■

Наукова новизна. Вперше проведено комплексне дослідження стану імунної системи, ПОЛ, мікроциркуляції та молекулярно-клітинної ланки системи гемостазу при ППКМ у ліквідаторів аварії. Визначена інформативність імунометаболічних та гемомікроцнр-куляторних показників для оцінки стану і ефективності лікування, встановлено взаємозв'язок між ними та клінічними проявами захворювання. Вперше показано зростання морфо-функціональних порушень мікроциркуляції та молекулярно-клітинного гемостазу по мірі зниження імунної і АО-систем тгі посилення ПОЛ і прогресування хвороби. Вперше виявлено різні зміни ПОЛ, імунної системи і гемомікрошіркуляції, як ведучі

фактори підвищеного ризику ППКМ, у ліквідаторів без клінічних проявів захворювання. З позиції патогенетичних змін клітинних мембран вперше концептуально обгрунтована доцільність застосування препаратів видочкової залози, АО та АК і дана порівняльна оцінка їх впливу на клінічний стан, імунометаболічні і гемомікроциркуляторні порушення при лікуванні ППКМ у осіб, що зазнали іонізуючого опромінення.

Практичне значення. Приведено опис клініко-синдромологічних проявів ППКМ у осіб, що зазнали радіаційного впливу. На основі комплексних клініко-лабораторних досліджень імунної системи, ПОЛ та гемомікроциркуляції дана оцінка мозкової недостатності, що дозволяє здійснювати патогенетичні методи лікування, профілактики і реабілітації. Запропоновано інформативні гемомікроциркуляторні і імунометаболічні параметри для використання в клінічній практиці; динамічне клініко-лабораторне обстеження хворих з пострадіаційними ППКМ та осіб, що зазнали, опромінення і не мають клінічних проявів захворювання (стан передхвороби). Обгрунтована доцільність застосування препаратів вилочкової залози, котрі мають широкий спектр модулюючого впливу, в поєднанні з АО і АК, які підвищують резистентність організму і сприяють покращенню ефективності лікування.

У провадженая' в'1 п ракгику. Результати клініко-мікроциркуляторних та імунометаболічних досліджень впроваджені в практику неврологічних відділень Полтавської обласної клінічної лікарні та міської лікарні №1 м.Полтави, обласних клінічних лікарень м.Львова, Тернополя. Матеріали роботи впроваджені в навчальний процес на кафедрі нервових хвороб Української медичної стоматологічної академії.

О с н о в н і п о л о ж є н н я, що виносяться на захист.

1. Провідна роль порушень імунної системи, ПОЛ та гемомікроциркуляції в патогенезі ППКМ у осіб, що зазнали іонізуючого опромінення.

2, Клішко-сішдромологічні особливості проявів захворювання і їх

■ взаємозв'язок з імунометаболічішми, гемомікроциркуляторними змінами.

3. Посилення активності ПОЛ, зниження функції імунної системи та порушення гемомікроциркуляції мають взаємозв'язок, залежність з стадією захворювання і є патогенетичним фактором підвищеного ризику та прогресування ППКМ.

■ 4. Комплексне дослідження імунної системи, ПОЛ і гемомікроциркуляції та обгрунтування доцільності призначення поліпептидних препаратів вилочкової залози,- АО і АК при лікуванні ППКМ у- осіб, шс> зазнали радіаційного впливу. Застосування модулюючих засобів неоднозначно сприяє відновленню імунної системи, нормалізації ПОЛ та гемо мікроциркуляції і впливає на клінічний стан захворювання.

Особистий внесок у розробку наукових результатів. Автором особисто проаналізована наукова література з вивчаємої проблеми, проведено патентно-інформаційний пошук, комплексне клініко-лабораторне обстеження і порівняльний аналіз результатів дослідження імунної системи, ПОЛ, гемомікроциркуляції при ППКМ. Розроблені клініко-лабораторні критерії, котрі дозволяють здійснювати патогенетичні методи лікування препаратами вилочкової залози, АО і АК. Результати досліджень особисто згруповані л таблиці, малюнки і оброблені на комп'ютері методами, математичної статистики. .

Апробація роботи, Основні положення роботи, доповідались на: Наукових, науково-практичних конференціях. “Наукова естафета ювіляра” (Полтава, 1992), “Реабілітація хворих старшого віку з захворюванням серцево-судинної, нервової систем та опорно-рухового апара ту” (Київ, 1993), “Актуальные вопросы патогенеза, диагностики и лечения атеросклероза и ишемической болезни сердца" (Харків. 1994). “Гемостаз, перекисне окислення ліпідів, імунологія" (Полтава. ШАГ'! “Віддалені наслідки опромінення в імунній та гемопоетичній систе>;а.\ (Київ, 1996), Пленумах Правління науково-медичного товариства невропатологів, психіатрів та наркологів “Клінічна, соціально-трудова реабілітація в неврології, психіатрії та наркології” (Чернівці, 1993), “Нові

форми організації лікувально-діагностичного процесу в неврології, психіатрії та наркології на сучасному етапі" (Львів, 1995), Міжнародних наукових конференціях “Індивідуальна анатомічна мінливість органів, систем, тканин людини і її значення для практики" (Полтава. 1994), “Чорнобиль і здоров'я людини” (Київ, 1996), 1-му національному з'їзді фармакологів України “Сучасні проблеми фармакології" (Київ - Полтава. 1995) і ін. Дисертація обговорювалась на спільному.засіданні кафедр нервових хвороб, психіатрії, загальної, факультетської та поліклінічної терапії, інфекційних хвороб та центральної науково-дослідної лабораторії Української медичної стоматологічної академії (28 травня 1996 р.).

П у 6 л і к а ц і ї. По матеріалах дисертації опубліковано 15 наукових робіт, 2 раціоналізаторські пропозиції та інформаційний лист. ,

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається із вступу, огляду літератури, трьох глав власних досліджень, заключения, висновків, практичних рекомендацій та покажчика літератури, що налічує 283 джерел, з них 182 на українській і російській мовах та 101 іноземне джерело. Робота викладена на 187 сторінках машинопису, проілюстрована 16 таблицями і 10 малюнками. Дисертація являється частиною комплексної теми пріоритетних досліджень МОЗ України, державний реєстраційний номер 0195\г026215.

ЗМІСТ РОБОТИ Матеріали і методи дослідження. Для досягнення поставленої у роботі мети і завдань було обстежено 173 хворих ППКМ (ліквідаторів наслідків аварії на ЧАЕС) чоловічої статі у Віці від 27 до 45 років (38.3±2,1 р.), які знаходились на лікуванні в неврологічному відділенні Полтавської обласної клінічної лікарні за період 1992 - 1995 роки. У 49 хворих була ВСД з клінічними проявами ППНКМ, у 73 - ДЕ 1 ст., у 51 - ДЕ ІІ ст. Хворих атеросклерозом, гіпертонічною хворобою і, які мали черепно-мозкову травму, в обстеження не включали. Кон-

трольну групу склали 35 здорових людей від 23 до 37 років (35.2+4,6 р) і II хворих ППКМ (ВСД - 5, ДЕ І ст. - 6), які не зазнали іонізуючого опромінення. Середній вік - 37,1±2,3 років. Обстеження хворих проводилось з використанням клінічних, інструментальних (ЕКГ, РЕГ, ЕЕГ, КТ, рентгенографія шинного відділу хребта) та лабораторних методів. Досліджували загальноклі нічні і біохімічні показники крозі та сечі, а також соматичний статус: огляди кардіолога, офтальмолога, гастроентеролога, отоларинголога, ендокринолога. Всі хворі по класифікації НДІ неврології АМН Росії (Е.В.Шмідт, 1985) були розділені на три групи -вегетативно-судинна дистонія з ППНКМ та ДЕ І і II ст. Обстежені в 1986 році були ліквідаторами наслідків аварії на ЧАЕС і зазнали, згідно даних райвійськоматів, радіаційного впливу від 5 до 50 бер в переважні Ті більшості - до 25 бер (достовірних підтверджень не встановлено).

Досліджували рівень ліпідів та активність ПОЛ і АО-системи: холестерин- ХС (В.В.Меньшикова, 1987), {3-ліпопротеіди- В-ЛП (В.В. Меньшикова, 1982), дієнові кон'юнгати - ДК (О.М.Воскресенський, В.А. Туманов, 1982), перекисну резистентність (гемоліз) еритроцитів- ПРЕ Оадег Р.С, 1968; В.В.Спиричев з співавт., 1979), малоновий діальдегід -МДА (А.І.Арчаков, 1972), активність каталазії- КА (О.Г.Архіпова, 1988), супероксиддисмутази- СОД (О.С.Брусоа з співавт, 1976), церулоплазмін

- ЦП (В.Б.Колб з співавт, 1976). Гмунограма включала дослідження відносної та абсолютної кількості Т-лімфоцитів (Е-РУЛ), В-лімфопитів (М-РУЛ), рівня теофілікрезистентних (ТФР, хелиери) і теофілінчутли-вих (ТФЧ, супресори) лімфоцитів, їх співвідношення (ТФР/ТФЧ), 0-клітин, вміст імуноглобулшів (IgA, ІйМ, 1^0) та дрібномолекулярннх і великих циркулюючих імунних комплексів (ШК). Для визначення Т- і В-лімфоцитів використовували метод спонтанного та комплементарного розеткоутзорення по іопсіаі еі а]. (1972) в модифікації Р.В.Петрова з співавт.(1976). Розраховувалось абсолютне число Т- і В-лі.чфошггіз в 1 мкл крові.

- a -

.Вивчали молекулярну, клітинну ланки системі! гемостазу; час ре-кальиифікадії' ЧР (Bergerhof H.D, Roha L, 1954), протромбіновий час-ПЧ (Quick A.JJ,1966), тромбіновий час- ТЧ (Biggs R.M, Macfarlane R-.G,1962), фібриноген- ФГ і фібриноген В- ФГ В (Р.А. Рутберг,1961 в модифікації М.А.Котовщикової, З.Д.Федорової,1966), протамінсульфат-ний тест - ПСТ (Lipinski В. Worowski К,1968), аутокоагуляціани/і тест-АКТ (Berkarda В. et al,1965), антитромбін III- АТ-ІІІ (Heusen А, Loeiiger Е.А, 1963), фібриноліз еуглобулшових фракцій- ФЕ (Kowarzik

Н, Biiiuk К. 1954). .Агрегацію тромбоцитів досліджували ио методу Born J.V (!%2) в модифікації В.А.Люсова з еііівавт,(1976),. мікроциркуляцію методом кон'юнктивальної біомікроскопії (С.А.Селезньов-з співавт. І985), церебральну гемодинаміку- РЕГ (Х.Х.Ярулін, 1983).

Резульгатн іслініко-лабораторних досліджень статистично оброблені иа комп'ютері ІВМ-486. Обчислювали середню арифметичну (М), помилку середньої арифметичної (т), ступінь достовірності по критерію (t) Ст'юдента та визначали коефіцієнти кореляції, їх величини і критерії вірогідності (Н.С.Мисюк з співавт, 1975; М.Б.Славин, 1989).

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ Аналіз результатів клінічних обстежень показав, що у хворих ППНКМ більш частими були: головний біль - 87,6%, головокружіння -63,3%, порушення сну - 79,3%, підвищена утомлюваність - 87,6%, сексуальні розлади - 57,4%, кровотечі з носа, ясен - 23,4%, коливання AT -емоційно-вольова нестійкість і ін. Виявлена певна невідповідність ^між поліморфізмом і вираженістю скарг з одного боку та осудністю Увогнищевих симптомів з другого. При ДЕ переважно II ст. збільшувалась частота об'єктивних симптомів - уражешія окорухових нервів (90,0%), наявність рефлексів орального автоматизму (70,0%), анізоре-флексія (73,2"а) і ін. Неврологічні симптоми та характер пароксизмів і кризів мали залежність від рівня ураження нервової системи (кірковий,

іідкірковий, стовбурний). Зокрема, поліморфізм суб'єктивних проявів а різні вегетативно-судинні пароксизми і мікроорганічна симптоматика іільшо свідчили про ураження діенцефальної ділянки і мали клінічний іеребіг ВСД. При ППНКМ виявлялись вегетативно-судинні пароксизм» г 71,1% хворих, при ДЕ І і II ст. - вони частіше поєднувались з це-}>алгічними (74,0%), вестибуло-атактичними і синкопальннми станами! За етапі появи ВСД (1-2"роки після радіаційного впливу) ранніми озна-сами були головний біль, головокружіння, загальна і м'язева слабкість, їіагностувались варіанти астенічного синдрому з вираженими вегетативними порушеннями. Переважно через 3-4 роки з'являлись нестійкість \Т (ППНКМ - у 57,4%, ДЕ І ст. - у 63,1%, ДЕЛІ ст. - 44,0%), кровото-швість з носа, ясен, сексуальні дисфункції, у віддаленому періоді (5-9 зоків) - ознаки органічного ураження мозку (102) - дисциркуляторної шцефалопатії. З числа обстежених переважно при ППНКМ і ДЕ І ст; у 73,2% виявлялись астенічний, астеноневротичний синдроми, у; 11,6% -похондричний, депресивний, у 15,2%. - змішаний та інші. У 30 хворих ППНКМ домінувала парасимпатична направленість клінічних проявів, у М - симпатикотонічна чи змішана. При кіркових порушеннях (21,2%) ;постерігались ознаки невротичного.синдрому, підкіркових (41,3%) - за-■альна слабкість, гіпоталамічні-снмпатико-адреналові пароксизми, кризи [37%),. підвищення АТ, тахікардія, озноб. При ураженні стовбурних [37,5%) структур мозку визначались запаморочення, диплопія,-горизок-гальний ністагм, слабкість в ногах, хіткість і ін. Ознаки мали прогре-:уючий характер і формували стадію мозкової дисциркуляції - ВСД, ППНКМ, ДЕ. Клінічніпрояви пострадіаційної ДЕ наступали значно раніше в порівнянні з атеросклеротичного 0га 20-25 років). Недо-:татність кровопостачання у вергебро-базйлярному басейні була у' 43,5% хворих і передувала.каротидному (38,2%) ураженню. У 18,3% хворих засейн ураження не визначався. ’ У 17 пацієнтів-ліквідаторів суттєвих змін нервової системи не . виявлено, вони -знаходились в стадії

“передхвороби” і ми відносили їх до групи підвищеного ризику (спостерігались імунометаболічні і гемомі крони ркуляторні порушення).

При дослідженні стану ліпідного обміну і активності ПОЛ (п=73) при ППКМ спостерігалось їх зростання на фоні зниження АО-захисту. Визначалось достовірне підвищення рівня ХС (5,44±0,15 ммоль/л) і В-ЛП (6,97±0,48 г/л) в сироватці крові. Контроль - ХС-4,54+0,12 ммоль/л, В-ЛП - 5,41±0,21 г/л. Збільшення вмісту ліпідів спостерігалось вже при ППНКМ і .зростало по мірі Прогресування хвороби- ДЕ, Р<0,05. У хворих ППКМ виявлялось вірогідне посилення активності ПОЛ (МДА- 6,31±0,32 мкмоль/л, ДК- 59,78±1,33 мкмоль/л, ПРЕ - 4,61±0,20 /О та зниження АО-захисту (СОД- 0,91+0,03 од., КА-2,79±0,08 од., ЦП- 98,60±3,92 мг/л) - Р<0,05. У здорових: МДА-: 2,43±0,22 мкмоль/л, ДК- 55,22±0,95 мкмоль/л, ПРЕ- 3,20+0,12 %, СОД- 1,19+0,04 од., КА- 3,44±0,1 од., ЦП- 139,1+5,81 мг/л. При аналізі показників ПОЛ з урахуванням стадії мозкової недостатності виявлено достовірне їх збільшення та хвилеподібне зниження величин АО-системи. Максимальний рівень ДК і ПРЕ був у хворих ДЕ II ст. Зниження СОД і ЦП не мали вірогідної залежності від стадії захворювання. Зміни показників ПОЛ при ППНКМ не завжди носили однонаправлений характер. Спостерігались випадки збільшення МДА і ДК при відносно нормальних або понижених величинах ПРЕ, СОД і ін. Достовірне збільшення рівня ліпідів і ПОЛ. виявлено також і в порівнянні з показниками при ППКМ (й=11).у осіб, що не зазнали радіаційного впливу (ХС- 4,89±0,19 ммоль/л, В-ЛП- 5,57±0,17 г/л, ДК- 52,72+2,60 мкмоль/л, МДА- 4,50±0,28 мкмоль/л, СОД- 1,32±0,12 од.). Отже, при ППКМ у ліквідаторів.спостерігається активація ВРО ліпідів за рахунок початкових та кінцевих його стадій, як наслідок імовірного радіаційного впливу, що призводить до виснаження АО-системи та збільшення пере-КИСШ1Х продуктів.

При дослідженні стану і м у н н о ї системи (п=31) виявлено у

хворих ППКМ достовірне зниження кількості Т-лімфоцитів (23,32+ 1,42%), їх функціональної і супресорної (4,1!>±0,59”і) активності та збільшення ТФР/ТФЧ (7,34±0,77) і рівня В-лімфоцитів (24,34+1,61%)

- Р<0,05. У здорових: Т-лімфоцити - 41,6б±3,70%, ТФЧ - 7,07+0,86%, , ТФР/ТФЧ - 3,63±0,44, В-лімфоцити - 14,60+1,15%. Абсолютне число лейкоцитів і лімфоцитів порівняно із здоровими суттєео не відрізнялось, Р>0,05. Вірогідне зниження кількості Т-супресорів спостерігалось і по стадіям-захворювання, найбільше при ДЕ II ст. (3,76±0,84%), а також зменшення Т-хелперів - при ППНКМ - 22,25±0,36% і ДЕ II ст. - 22,92+ 1,49% - Р<0,05, контроль - 35,00+3,40%. Наступали зміни основних іму-норегуляторних клітин та послаблення супресорішх механізмів вже при ППНКМ і в більшій мірі - ДЕ II ст. У хворих ППКМ- встановлено вірогідне збільшення вмісту 1$ А (16,01+1,09 г/л) та ^ О (16,41 + 1,88 г/'л) - Р<0,05. Контроль - І£ А - 1,42x0.08 г/л, 1% Сг - 1.20±0,03 г/л. Зростання рівня ^ М було недостовірним. При ППКМ виявлено також достовірне збільшення д р і б н ом ол е кул я р і ш х (0,328±0,056) і великих (1,144+0,111) ЦІК. - Р<0,05 в порівнянні з контролем відповідно -

0,154±0,022, 0,509±0,042. Вірогідне підвищення вмісту ЦІК спостерігалось як у хворих ППНКМ, так і ДЕ. Такі зміни свідчать, що при ППКМ практично всі ланки імунної системи змінюються і перебігають за участю автоімунних процесів. В окремих випадках ППНКМ супресорні механізми в якійсь мірі іце відносно були активними і подавляли розвиток аутоімунішх реакцій. З прогресуванням енцефалопатії зростала депресія Т-імунітету, переважно Т-супресорів, збільшувалась концентрація ЦІК і імуноглобудінів на фоні посилення процесів ПОЛ.-При кризовому перебізі хвороби змінювалось не просто число Т-лімфоцитів, а в першу чергу - співвідношення клітинфегулягорів - супресорів і помічників, знімалась оборона, організм лишавсь незахшценим. .

При дослідженні м ікроцйркуляції (п=83) виявлено у хворих ППКМ периваскулярні,; судинні, внутрішньосудинні порушення, які

проявлялись достовірним збільшенням відповідних індексів (ПІ - 2,25±

0,11, СІ - 4,37+0,13, ВІ - 3,01*0,16, ЗКІ - 9,62±0,28 балів - Р<0,001). Контроль відповідно - 0,25±0,12, 2,33+0,21, 0,83±0,23, 3,41±0,39 балів. Периваскулярний індекс прн ППНКМ порівняно з контролем збільшився в 5 раз, ДЕ І ст. - в 9, II ст. - в 12 раз, судинний - відповідно в 1,5, 2, 1,9 раз, внутрішньосудинний - в 2,5, 3,4 і 4 раза і ЗКІ - в 2, 2,6, 3 раза. Виявлено також зменшення діаметру артеріол (13,72±0,42. мкм) та кількості функціонуючих капілярів на 1 мм1 (12,82+0,54) - Р<0,001, уповільнення кровотоку, а прн ДЕ II ст. - нерідко повне його припинення у венулах і капілярах(12%). Спостерігалась внутрішньосудинна агрегація формених елементів крові, інколи - одиничні крововиливи. Мікро-крововиливи і ліпоТдоз зустрічались при ППНКМ у 18% випадках, ДЕ І ст.- у 27%, II ст.- у 65,3%, що свідчило про зростання обмінно-дистрофічних порушень в стінці мікросудин з прогресуванням хвороби. При ДЕ II ст. виявлялись мікроаневризми та артеріоло-венулярні ана-сто.чози (31%), порушення перфузії крові і нормального транскапілярно-го обміну, внутрішньосудинна агрегація клітин крові в венулах (89%),' капілярах (72%), а також нерідка виявлявся сладж-феномен. Спостерігались достовірні зміни показників мікрошфкуляції також і в порівнянні з хворими ППКМ, що не зазнали радіаційного впливу.

* Оскільки,-мікрошфкуляція визначається станом гемостазу, нами у хворих ППКМ проведено дослідження а г р е г а и і й н о ї активності тромбоцитів (п=51) і молекулярно І ланки гемостазу (п=77). Виявлено достовірне збільшення агрегабільності тромбоцитів (САТ-55,24±2,62 мм, 1 шах - 11,60±0,61 хв., - 45,85+2,27 *, СІАТ - 61,63± 2,52%, г поч. агрегації - 21,52±1,85 с - Р<0,001) в порівнянні з контролем відповідно - 37,2±2,03 мм, 8.38±0,65 хв, 34,83±2,07‘, 46,88±1,89%, 36.53x1.5 с. Посилення активності тромбоцитів проявлялось вже у хворих ППНКМ І по окремим показникам збільшувалось при ДЕ ІІ ст. У хворих ППКМ в порівнянні із здоровими виявлено підвищення молеку-

лярної ланки гемостаза - достовірне скорочення ПЧ (18,94:0,49 с), збільшення АКТ, виражене зменшення АТТІІ (25,71+1,57%, контроль -70,37+7,03%, Р<0,(И) і ін. Признаки гіперкоагуляційного синдрому спостерігались при ППНКМ і дещо зростали при ДЕ II ст. В порівнянні з контролем АТ-ІІІ зменшився в 3,5 рази. У 21 хворого ППКМ показники зсідання крові були в межах норми або мали тенденцію до гїпокоа-гуляції, у 14 - одні величини змінювались по типу гіперкоагуляпії, інші -гіпокоагуляції. Вони відображали компенсаторні процеси, що направлені на запобігання внутрішньосудинного тромбоутворення (ППНКМ).

Одночасно у хворих ППКМ виявлено достовірне збільшення часу початку (3,65±0,08 хв) і кінця (4,92±0,09 хв) кровотечі та зменшення її тривалості (і,74±0,07 хв) і кількості тромбоцитів переважно при ДЕ II ст. (174,б±3,9 х 10 э/л) - Р<0,001. Прогресуюче зниження вмісту АТ-Ш та порушення тромбоцигарно-судинного гемостазу являлись одним із проявів ДВЗ-синдрому. Клінічно це виражалось у 20 обстежених посиленням кровоточивості слизових оболонок носа, ясен та ін. Достовірні зміни ряду параметрів системи гемостаза (СІАТ, АТ-ІІІ і ін.) у хворих ППКМ спостерігались і по відношенню до пацієнтів ППКМ, що не зазнали радіаційного впливу. •

При аналізі показників в віковому аспекті та в залежності від дози опромінення більш суттєві зміни окремих величин ПОЛ, імунної системи і гем ом і кро цир куля ц і ї (ХС.'"'ДК, Т-лімфоцити, ТФЧ, СІ, СІАТ і іи.) спостерігались у ліквідаторів молодого віку (на період аварії) та тих, що зазнали радіаційного впливу в дозі 16-25 і більше бер. Однак, прямої залежності від дози опромінення і віку не виявлено'. При вивченні взаємозв'язку між показниками досліджуваних систем встановлено, то більшість величин мікроциркуляції мають залежність з параметрами агрегації тромбоцитів, ПОЛ та-імунної системи: прямий кореляційний зв'язок між СІАТ і ЗКІ (г=0,382), ДК (г=0,359), ЗКІ і МДА (г=0.553) -Р<0,05, зворотній - між показниками мікроциркуляції і зсідання крові

ЗКІ і АТ-ІІІ (г= -0,723). Визначалась пряма кореляційна'залежність між рівнем імуноглобулінів, ЩК і величинами ПОЛ - Ig А і ПРЕ (г=0,577), ЩК і ХС (г=0,404) - Р<0,05 та зсідання крові - ФГ, ФЕ і ін. Встановлена також пряма залежність між внраженістю гємомікроциркулятор-них амін (СІАТ, ВІ, ЗКІ) і клінічними проявами захворювання . (вестибуло-атактичний синдром, еенестопатичні відчуття і ін.). Такі зв'язки свідчать про наявність двух- і багатосторонніх впливів досліджуваних систем. Порушення на рівні однієї системи відображались на діяльності другої. Найбільшою дискримінантною силою володіли показники МДА, ЗКІ, СІАТ, АТ-ІІІ, Ig А, ЩК. Встановлений взаємовплив свідчить, що гемомікроциркуляторній, імунометабодічній та нервовій системам належить провідна роль в розвитку мозкової , диецнркуляції, обумовленої радіаційним впливом.

В теперішній час не існує універсального препарата, що відповідав би всім вимогам радіозахисної дії, і найближчим часом навряд чи можна сподіватись на його створення. Реальнішою е комбінована терапія прена-рагами різного механізму дії. З метою корекції виявлених порушень хворим ППКМ в комплексну терапію включали поліпептиди! препарати ви ланкової-залози, що мають широкий спектр дії в поєднанні з АО і АК. Хворі були розділені на чотири групи: 1-а отримувала традиційне базисне лікування (вітаміни групи В, еуфілін, кавінтон, фізметоди і ін.) - 25 fc ^ f * * 1 * ' чол., 2-а - імуномодулятори (тималін, Т-активін) - 15 чол., 3-я - комплекс АО (токоферола ацетат, глутамінова, аскорбінова, нікотинова кислота) і АК (коринфар, капгоприл) - 77 чол., 4-а - комплексне лікування (їм, АО, АК) - 56 чол. Препарати призначались в загально прийнятих дозах, курс лікування - 3 тижні. Після лікування проведено дослідження рівня ліпідів, стану ПОЛ (28), імунної системи (22), мікроциркуляції (81), агрегації тромбоцитів (31), гемокоагуляції (29) і церебральної ге-.чодннаміки (28). У хворих ППКМ (1-а група) базисна терапія призвела до деякого зниження вмісту ліпідів (ХС, В-ЛП - Р<0,05), активності

ПОЛ, зменшення депресії Т-імуяітегу, однак, як і до лікування страждала функція Т-супресорів. Імуноглобуліни і ЩК не змінились, лишались високими. Наступило зменшення окремих динамометричних (СІ, ЗКІ - Р<0,05) та покращення морфометричних показників мікроциркуляції, а також деяке пониження агрегаційноТ активності тромбоцитів і зсідання Крові (СІАТ, АКТ). . •

' У хворих 2-ї групи після лікування тималіном (л=8) чи Т-активіном (п=7) достовірно знизився рівень ліпідів (ХС - 4,65±0,53 ммоль/л, В-ЛП - 4,16±0,69 г/л) та активності ПОЛ: ДК (з 68,51±1,42 до 42,56+1,99. мкмоль/л), ПРЕ (з 6,32±0,96 до 4,39± 0,53%) - Р<0,05^:;і недостовірне підвищення СОД, ЦП. Виявлено вірогідне збільшення кількості Т-лімфоцитів (з 22,50±0,83 До 36,72± 0,09%), особливо їх супресорної ланки (з 6,00+0,82 до 9,67±0,55%) та зменшення вмісту ^ А (9,06±0,09 г/л), ^ О (13,37+0,29 г/л) і дрібномолекулярних (0,245±0,03) та великих (0,435+0,01) ЩК - Р<0,05. Достовірно зменшились периваску-лярні, судинні і внутрішньосудинні (ПІ, СІ, ВІ) порушення та ЗКІ (з 9,00±0,84 до 3,6±0,45 бали) - Р<0,05. Збільшилась кількість функціонуючих капілярів (Р<0,05) та наступили позитивні зміни інших функціональних і морфометричних величин. Помірно зменшилась агрегаційна активність тромбоцитів (САТ - 58,66± 4,88 мм,) та коагуляційний потенціал крові за рахунок зниження АКТ, збільшення АТ-ІІІ - Р<0,05 та ін. Однак, препарати вилочкової залози в меншій мірі проявляли позитивний вплив на мікроциркуляцію та агрегаційну активність тромбоцитів і імовірно через безпосередню дію по нормалізації, стану ПОЛ, АО-захисту і імунної системи. Вплив тималіну і Т-активіну на досліджувані системи суттєво не відрізнявся,. Р>0,05. . .

Після лікування АО, АК у .хворих 3-ї групи наступило в порівнянні з' вихідними показниками достовірне зниження рівня ХС (3,36±0,26 ммоль/л), В-ЛП (5,16±0,35 г/л) та активності ПОЛ - зменшення МДА (4,90±0,66 мкмоль/л), ДК ( 41,13±0,48 мкмоль/л), ІІРЕ (1,82±0,31%)

та збільшення AO-захисту - КА, ЦП (198,15±8,74 од.) - Р<0,05. Спостерігалось помірне відновлення функції імунної системи, в більшій мірі клітинного (Т-лімфоцити - 36,12±3,19%) і меншій- гуморального імунітету (зниження рівня Ig А, М, та ЦІК - Р<0,05). Однак, ці зміни були помірними в порівнянні з 2-ю групою. Наступило достовірне зменшення периваскулярних, судинних, внутрішньосудинних змін (ПІ, СІ, ВІ) та збільшення морфометричних параметрів мікроциркуляції (діаметр артеріол, кількість функціонуючих капілярів і ін.) - Р<0,01. Зокрема зменшився ЗКІ з 9,88±0,42 до 4,88±0,24 балів - Р<0,001. Поряд з нормалізацією мікроциркуляції достовірно знизилась агрегаційна активність тромбоцитів.(CAT - з 49,41±4,05 до 30,14+3,47 мм., СІАТ - з 58,05±2,39 до 44,34±3,38%) та коагуляційний потенціал крові (ПЧ -22,2±0,17с, АКТ

- 87,33±2,59%) - Р<0,05 і ін. Поєднане призначення препаратів АО і АК проявляло більш виражений вплив на рівень ПОЛ і показники гемо-мікроциркуляції, ніж терапія одними .AO (п=10) чи АК (п=7). При дослідженні церебральної гемодинаміки виявлено збільшення амплітуди РЕГ зліва і справа, РІ зліва та зменшення півкульової асиметрії -Р<0,05. Препарати АО і АК проявляли більш суттєвий вплив на РЕГ в порівнянні з імуномодуляторами (2-а група).

Комплексна терапія препаратами вилочкової залози в поєднанні з АО та АК - каптоприлом, коринфаром (4-а група) позитивно впливала на рівень ліпідів крові І систему ПОЛ. Достовірно знизився вміст ХС (4,23+0,30 ммоль/л), В-ЛП (4,74±0,37 г/л), ДК (з 59,74±1,93 до 34,91±2,11 мкмоль/л), МДА (з 6,Q8±0,35 до 3,19±0,80 мкмоль/л) і збільшився AO-захист (СОД - 1,22±0,11 од.) - Р<0,05 і ін. Наступила нормалізація показників імунної системи - .збільшилась • кількість Т-лімфоцитів (з 22,00±2,03 до 42,14±1,68%), Т-супресорів (з 2,42+0,52 до 6,66+0,79%) і .Т-хелперїв .(з 24,25±1,66 до 39,57±1,82/о). -Р<0,05 та зменшилось число. .В-лімфоцитів (І9,71±1,93%) і 0-клітин (11,50+1,72%)

- Р<0,01. Понизився рівень ^ А (14,92±2,19 г/л), ^ О (11,99+0.77 г/л) та дрібномолекулярних і переважно великих (0,605±0,02) ЦІК -Р<0,05. Комплексна терапія проявляла позитивніш вплив на стан мікро-цнркуляції і молекулярно-клітинну ланку гемостазу. Достовірно зменшились перкваскулярні (1,07±0,12), судинні (3,23+0,11), инутрішньо-судинні (1,10+0.14) порушення і відповідно знизився ЗКІ - з 9,53+0,53 до 3,30±0,26 балів - Р<0,001. Покращився кровоток, збільшилась кількість функціонуючих капілярів (17.50+0.69) - Р<0,05. Вірогідно понизилась агрегаційна активність тромбоцитів (САТ - з 60,25±3,82 до 30.66+1.38 мм. СІАТ - з 67.53+2,49 до 42,75±1,90%, _а і ін.) та коагу-ляиійниіі потенціал крові (ФГ, ФГ В, ПСТ, АТ-Ш, ФЕ) - Р<0,05 Наступило покращення церебральної гемодинаміки. Збільшилась амплітуда РЕГ, РІ та зменшився коефіцієнт півкульової асиметрії (Р<0,05). Комбінована терапія сприяла також більш суттєвому регресу неврологічних симптомів в порівнянні з 2-ю і 3-ю групами. Диференційована терапія проявляла неоднозначний вплив на клінічний стан захворювання і досліджувані системи. Найбільш значимий клініко-лабораторний ефект наступив в результаті поєднаного примінення їм, АО, АК, в меншій мірі

- при використанні їх поодинці. Після лікування спостерігалась також достовірна кореляційна залежність між параметрами: ПОЛ і міхроцир-куляції - МДА і ЗКІ, імунної системи і ПОЛ - А і МДА та зсідання крові - Ід А і ФГ - Р<0,05 і і».

Аналіз результатів показав, що клінічна ефективність терапії залежала від методу лікування та стадії мозкової дисциркуляиії. Покращення клінічного стану проявлялось неоднозначно. У хворих ППКМ ефективність лікування була: значне покращення - у 18,9%, покращення - у 74,0%, без змін - у 7,1%. Найбільший ефект наступив після лікування імунокоректорами, АО і АК при ППНКМ - у 95,6%, без змін - у 4,4%; яри ДЕ І ст. відповідно - у 91,3% і 8,7%, ДЕ II - 86,8% і 13.2%. Сло-:терігався регрес переважно симптомів ураження черепних нервів.

пірамідної недостатності і ін. Зменшились прояви церебральної астенії та дисциркуляторної енцефадопатії і “передчасного старіння”. Результати наших досліджень свідчать про доцільність застосування при ППКМ препаратів вилочкової залози в поєднанні з АО і АК, враховуючи вира-женість імунометаболічних, гемомікроцнркуляторних та неврологічних змін. При помірних змінах імунної системи можна обмежитись застосуванням іму([«модуляторів і АО (окремо або в поєднанні) в залежності від глибини порушень. При прогресуючому перебізі захворювання, значному порушенні імунної системи, ПОЛ і гемомікроциркуляції. доцільно призначати препарати вилочкової залози сумісно з АО і АК Ведучим профілактичним направленням розладів кровообігу мозку у осіб, чцо зазнали радіаційного впливу, є систематичне їх спостереження і дослідження стану імунної системи, ПОЛ і гемомікроциркуляції та корекція цих порушень. Динамічному обстеженню і лікуванню підлягають як хворі ППКМ, так і особи, що зазнали іонізуючого опромінення і не мають клінічних проявів захворювання.

Таким чином, в результаті проведених досліджень виявлено, що при ППКМ у осіб, що зазнали опромінення, спостерігаються ранні порушення гемомікроциркуляції, активація ПОЛ і зниження функції імунної си-. стеми. Різні імунометаболічні і гемомікроциркуляторні зміни появляються вже при ВСД, ППНКМ, а інколи і без клінічних проявів захворювання і зростають при ДЕ. Наше уявлення, про патогенез мозкових дис-циркуляцій дає' основу вважати', що іонізуюче опромінення визивае спалах ВРО, утворення вільних радикалів і накопичення ліпідних перекисів (НосЬіп Е.Е., 1988), депресію Т-ланкк, активний синтез імуноглобулінів І& А, 1% О і ПІК. Такі зміни визивають активацію молекулярно-клітинної ланки гемостазу і як наслідок - порушення гемомікроциркуляції, розвиток вторинного імунодефіциту, що сприяє прогресуванню розладів кровообігу мозку. Тимїчна недостатність поряд з активацією ПОЛ приводить до пперкоагуляції і зниження фібринолітичного потенціалу крові -

“тимічна гіперкоагуляиія’' (А.М.Братчик, В.Ф. Камснєв, 1992). Вияв лені патогенетичні зміни обгрунтовують доцільність застосування препаратів вилочкової залози, зокрема тималіна, Т-активіна - як одних з біологічних стимуляторів обмінних та ріепаративних процесів і, коректорів набутого імунодефіциту, в поєднанні з АО і АК при лікуванні пострадіаційних порушень кровообігу мозку (ОіиІІо! Р. еі аі.., 1993) Дослідження вказаних систем та їх своєчасна патогенетична корекція проявляє позитивний клініко-лабораторний ефект, дозволяє запобігти активному прогресуванню хвороби, попередити перехід з доклінічного в клінічний стан та розвиток більш тяжких мозкових ускладнень.

ВИСНОВКИ

1. Клінічні прояви ППКМ у осіб, що зазнали радіаційного впливу, характеризуються наявністю різних синдромів (астенічний, астеноневро-тичний, іпохондричний, депресивний і ін.) І пароксизмальних станів та динамічними змінами в їх перебізі і прогресуванні. Клініко-син-дромологічний перебіг ППКМ визначається рівнем ураження нервової системи, формою і стадією захворювання та домінуючим симпатико-тонічним, парасимпатичним чи змішаним типом порушень.

2. При ППНКМ і ДЕ у ліквідаторів наслідків аварії на ЧАЕС спостерігаються збільшення рівня ліпідів, активація ПОЛ, зниження АО-захисту організму і порушення динамічної рівноваги Між ними. Характер

і вираженість змін ПОЛ має залежність з стадіями захворювання і проявляє негативний вплив на стан гемомікроциркуляції. ‘

3. У хворих ППКМ визначається зниження функції імунної системи, що проявляється депресією Т-кліТинної ланки імунітет}', особливо Т-сулресорів і Т-хелперів, збільшенням рівня імуноглобулінів класа А. 0 та дрібномолекулярних і великих ЦІК. Порушення клітинно гуморального імунітету виявляються вже у хворих ППНКМ, збільшуються при ДЕ і мають несприятливий вплив на перебіг захворювання.

■і. Стан мікроциркуляції ари ППКМ характеризується вираженими лериваскулярішми. сулинними і вііутрішньосз'диннимя структурно-функціональними порушеннями, а також підвищенням агрегаційної активності тромбоцитів і молекулярної ланки гемостаза, які зростають по мірі .-.більшення стадії церебральної дисциркуляції.

5 Актиьаиія ПОЛ і зниження функції імунної системи корелюють з іемомікроциркуляторними порушеннями, що свідчить про їх взаємо-:ш'зок і участь в механізмі розвитку та прогресування хвороби, зумовлює послідовник перехід від церебральної ангіодистонії до ППНКМ, а в подальшому - до дисциркулягорної енцефалопагїї.

6. Посилення ПОЛ, зниження функції імунної системи та порушення гемомікроциркуляції при ППКМ зумовлюють диференційовану їх корекцію шляхом призначення поліпептидних препаратів вилочкової залози, АО і АК. Комплекс АО проявляє інгібуючу дію на ПОЛ і агрегацііі-ну активність тромбоцитів; коринфар і каптоприл зменшують мікроцир-куляторні порушення і гіперагрегабільність клітин крові; тималін і Т-активін проявляють коригуючий вплив на імунну систему, знижують активність ПОЛ. При поєднанні їм, АО, АК досягається найбільша клініко-лабораторна ефективність: нормалізуються показники досліджуваних систем, активізуються захисно-пристосовні механізми гуморальної регуляції та покращується клінічний стан хворих.

7.У осіб, що зазнали радіаційного впливу і не мають клінічних проявів захворювання спостерігаються посилення активності ПОЛ, зниження імунної системи та порушення гемомікроциркуляції, Зміни досліджуваних систем при ППКМ і у ліквідаторів в стадії “передхвороби ” становлять ведучу патогенетичну ланку розвитку, перебігу і прогресування мозкової дисциркуляції. Такі особливості обумовлюють доцільність призначення препаратів вилочкової залози, антиоксидантів і антагоністів кальцію на ранніх етапах захворювання.

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

1. При обстеженні хворих ППКМ, що зазнали радіаційного впливу, рекомендовано проводити дослідження стану ПОЛ, імунної системи та гемомікроциркуляції, яке дозволить виявити провідні порушення і поліпшити діагностику захворювання.

2. З метою об'єктивної оцінки мікроциркуляторних змін слід визначати поряд з бульбарною мікроциркуляцією стан агрегації тромбоцитів та активність ПОЛ, від рівня яких залежать гємомікроциркуляторні порушення.

3. При лікуванні хворих ППКМ згідно ведучого рівня імуномега-

болічних та гемомікроциркуляторних змін доцільно призначати препарати вилочкової залози та інгібітори ПОЛ і агрегаційної активності тромбоцитів. ,

4. Для поліпшення клінічної ефективності і запобігання прогресування пострадіаційних енцефалопатій рекомендовано препарати вилочкової залози, АО і АК, які відновлюють функцію Т-імунітету, інгібують ау-тоімунні процеси і ПОЛ, нормалізують гемомікроциркуляцію і позитивно впливають на перебіг захворювання.

5. З метою попередження більш тяжких мозкових ускладнень динамічному клініко-лабораторному обстеженню підлягають як хворі ППКМ, так і особи, що зазнали іонізуючого опромінення і не мають ініціальних клінічних проявів захворювання.

СПИСОК РОБІТ, ОПУБЛІКОВАНИХ ПО ТЕМІ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Особенности микроциркуляции у больных с начальными нарушениями кровообращения мозга и инволюционной депрессией // Наук, конф. “Естафета ювіляра П.Т.Максименка” (Тез. допов.).- Полтава. 1992.- С. 75 (соавт. Плгошко А.Д..К

2. Совершенствование методов дифференцированной терапии ишемической цєребральноіі недостаточности // Там же.- С. 10 (соавт. Весель-ский И.Ш.. Грицай Н.Н.).

3. Особенности реабилитации ишемических церебральных дисцирку-ляций при ионизирующем излучении //Клінічна, соціально-трудова реабілітація в неврології, психіатрії та наркології.- Харків, 1993.- С. 43-44.

4. Ефективність імуномодуляторів і антагоністів кальцію в реабілітації хворих атеросклеротичною і променевою енцефалопатіями // Реабілітація хворих старшого віку з захворюваннями серцево-судинної, нервової систем та опорно-рухового апарату,- Київ, 1993.- С. 91.

5. Імуномодулятори в комплексному лікуванні хворих дисциркуля-торною енцефалопатією при іонізуючому випромінюванні //Актуальні питання стоматології дитячого віку і ортодонтії.- Полтава, 1993 - С. 66-67,

6. Церебральна мікроциркуляція у хворих вегета-судинною дистонією радіаційного впливу // Там же.- С. 82-83 (співавт. Саник О.В.).

7. Клеточные факторы свертывания и иммунологическая реактивность при ишемической церебральной дисциркуляции // Актуальні питання клінічної медицини,- Полтава, 1994.- С.144-145.

8. Лечение больных церебральным атеросклерозом и ишемической болезнью сердца антагонистами кальция и антиоксидантами // Актуальные вопросы патогенеза, диагностики и лечения атеросклероза и ишемической болезни сердца.- Харьков, 1994- С. 33-34 (соавт. Весельскин И.Ш., Саник А.В.).

9. Особенности микроциркуляторного русла при ишемических пару-шениях кровообращения мозга // Індивідуальна анатомічна мінливість

. органів, систем, тканин людини і її значення для практики. Міжкарод. наук, конф,- Полтава, 1994.-С.46 (соавт. Весельский И.Ш., Саник А.В).

: 10. Иммунометаболический гомеостаз и его коррекция лри ишеми-

ческой церебральной дисциркуляции препаратами вилочковой железы и токофероласкорбатом // Фізіологія і патологія перекислого окислення ліпідів, гемостазу та імуногенезу,- Полтава, 1995.- С. 44-45.

П. Иммуномодуляторы и антиоксиданты в патогенетической реабилитации больных дисциркуляторной энцефалопатией, обусловленной ионизирующим излучением II Фундаментальные и клинические аспекты современной реабилитации,- Полтава, 1995.- С.82-83.

12. Вплив тималіну і каптоприлу на імунометаболічний стан та гемо-

мікрошїркуляцію при початкових порушеннях кровообігу мозку, спричинених іонізуючим опроміненням /І Сучасні проблеми фармакології. Перший національний з'їзд фармакологів України,- Київ, 1995.- С.. 117 (співавт: $есельський О.І.).

13. Імуномодулятори і антагоністи кальцію в лікуванні і профілактиці початкових порушень кровообігу мозку, спричинених радіаційним впливом // Укр. вісн. психоневрології,- Харків, 1995.- Т.З.- Вип.2.- С.85-87.

14. Диагностика микроциркуляторно-реологических нарушений н их коррекция у больных с начальными проявлениями недостаточности кровообращения мозга // Врачеб. дело,- 1995.- №9-10,- С. 87-89 (соавт. Ве-сельский И.Ш., Саник А.В).

15. Взаємодія імунної і гемомікроциркуляторної систем в розвитку порушень кровообігу мозку у віддаленому періоді радіаційного впливу // Віддалені наслідки опромінення в імунній та гемопоетичній системах.-Київ, 1996.- С. 27-28 (співавт. Весельський І.Ш).

. Раціоналізаторські пропозиції, інформаційні листки

• 1. Спосіб діагностики імунних і мікроциркуляторних порушень при

ішемічних розладах кровообігу мозку, спричинених радіаційним впливом. Посвідчення рац. пропозиції №1763 УМСА,- Полтава, 1995.

2. Спосіб лікування початкових порушень кровообігу мозку, зумовле-

них іонізуючом випромінюванням. Посвідчення рац. пропозиції №1762, УМСА,- Полтава, 1995. . . .

3. Визначення імунної недостатності і гемомікроциркуляторних змін

при початкових порушеннях кровообігу мозку у осіб, що зазнали іонізуючого опромінення. Інформаційний лист №53-96, МОЗ України, -Київ, 1996, . .

. АННОТАЦИЯ •

Насонова Т.И. Клинико-микроциркуляторные и иммунометаболичес-кие изменения и лечение начальных нарушений кровообращения мозга у ликвидаторов последствий, аварии на ЧАЭС. Рукопись. Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности

14.01.15 - нервные болезни. Харьковский институт усовершенствования врачей. Харьков. 1997.

Изучены клинические особенности ННКМ (п=!73>. состояние иммунной системы, ПОЛ, микроциркуляции и молекулярно-клеточного гемостаза. Установлено, что церебральная дисцир'куляция определяется уровнем поражений нервной системы, стадией заболевания, нарушением гемомикроциркуляции, активацией ПОЛ, снижением иммунной системы, а также наличием различных неврологических синдромов и корелляци-онной взаимосвязи. При лечении ННКМ эффективно применение препаратов вилочковой железы в сочетании с АО и АК. Даны практические рекомендации по определению исследуемых систем и применению изучаемых средств в клинике.

ANNOTATION

T.I.Nasonova. Ciiniko - microcircular and immunometabolic changes and therapy of the initial disturbances of Ch.AES catastrophy. Dissertation of a Candidate of medical sciences on the speciality 14.01.15. nervous diseases. Kharkov institute of doctors improvement. Kharkov, 1997.

There were studied clinical peculiarities of initial disturbances of brain blood circulation (n=173), the condition of immunity system, LPO, mikrocirculation and molecular - cell hemostasis. It was determined that manifestations of cerebral discirculation can be defined by the level of nervous system demage, the stage of the disease, the disturbances of hemomicrocirculation, LPO activation, lowering of immunity system, the presence of nervous syndroms and the correlational interconnection. The use of preparations of thymic gland with AO and CA are effective at the therapy of initial disturbances. There were put forward recomendations how to define these systems and how to use these means in clinic.

Ключові слова: порушення кровообігу мозку, іонізуюче опромінення, імунітет, перекисне окислення ліпідів, мікроциркуляція, агрегація тромбоцитів, лікування. ,