Автореферат и диссертация по медицине (14.00.10) на тему:Клинико-иммунологическая характеристика и лечение разных форм эризипелоида

РГ 6 А\ЙЙСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ Я УКРАШИ. ЛУГАНСЬКИЙ МЕДИЧНИЙ ШСТНТУТ

2 О СЕН ШЗ

На правах рукопису

БАКЛАНОВ Андрш Миколанович

Г

КЛ1Н1КО-1МУНОЛОПЧНА

ХАРАКТЕРИСТИКА ТА Л1КУВАННЯ Р13НИХ ФОРМ ЕРИЗИПЕЛ01ДУ

14.00.10 — 1нфекдшн! хвороби.

Авторефера т

дисертацп на здобутгя наукового ступени кандидата медичних наук

Луганськ —1993

\

n ' .1

Робота ' вико'нанаг'- в Луганському медичному шститут1 Мипстерства охорошгздоров'я Украши.

Науковий кер!'виик Оф1щйш опоненти

Ведуча оргашзащя

Захпст вибудеться ,« $ » . __ 1993 року о М

годин! на заа'дашп спещал130ван01 Ради К. 088.25.01 при Луганському медичному. шституп Украши (348045, м. Луганськ, вул. 50-р!ччя оборони Луганська, 1, телефон 54-85-86).

3 дисертащею можна ознайомитись б б1блютещ Луганського медичного шституту.

Автореферат розклано «__/_» 1993 р0ку.

—доктор медичних наук, професор В. М. Фролов

— доктор медичних наук, ; професор Т. Т. Чорна

— доктор медичних наук, професор Г. М. Лартнов

— Кшвський шститут удоскона-лення Л1кар1в

Вчений секретар спец1ал1зованоТ Ради, доцент

В. К. КАЗИМ1РКО

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОЛОТИ

Актуальн!сть проблеми:

В сучасних умовах вважаеться установлении фант широкого розпов-сюджения еризипелоЧду серед людей.

За даними А. А. Антон'ева (1975, 1980) та Г. I. Денисова (1983, 1987) еризилелси'д займае перше м!сце серед профеайнпх захворювань niKipn 1н. фекц!йно-паразитарно'1 етчологй". При цьому. абсолютна к1льк1сгь хворпх иа еризнпелоТд за ос тайне десятнр^чя зб1лыиилась у 6 раз) в. На деяних м'ясо-комбШатах: на еризипелоТд випадае 50% ¡нфекцШних захворювань у .pooir-hhkíb, а за к!льк!стю випадк1в bíh поступасться лише гострим рестратор-ним BipycHiiii 1нфекд1ям (ГРВ1) (М. А. Андршчин, 1986, В. М. Фролов, 1987). Суттевим моментом, що сприяе В)дносно високому piBHio захворю-BanocTi на еризипело!д, е широке розповсюдження збудника в природ! (В. Л. Черкасов, 1986).

Актуальшсть проблеми для Донбасу пов'язана з високою захворюва-híctio ос1б, що працюють у м'ясопереробтй проашсловость при пор1вняно низькому piBiii саШтарно.ппеничних умов на виробннцтв1, з частою iuii;po-травматизагЦею та ¡нфШовашстю штри збудннком еризнпелогду (В. Я. Bít-р1щак, 1989). У значнш кчлькост! хвоопх зустрхчасп.-ся ураження суглоЕНв i затяжн1 формн nepe6iry захворювання. Незважаючн на давн1сть внвчен-ня, широке розповсюдження, а також практичну значим)сть, еризипело!д в сучасних умовах залишаеться мало в!доиим серед меднчннх прац1вник1в за-ХЕорюванням, яке часто злйшугать з бешнхою (О. С. Сокол, 1983). Значпа пахворювашсть на еризипелоУд серед po6íthiikíb м'ясо- та птахооброблюючо'£ промисловост! наполегливо вимагае, щоб питания про.боротьбу з цим захво-рюванням стало в ряд актуальних завдавь оргап1в охорони здоров'я людей, що мае важливе народногосподарське значения.

Незвжаючи на профЬлактичн! заходи, захворюватсть на еризипело'1д в остангп роки на м'ясокомбШагах не г1льки не зншкуеться, але нав!ть мае гпражену тенденцию до зоостання (В. М. Фролов, 1988 ;Р. Р. Риск1нд, 3 992). Особливо зростае частота захворювань на еризипелоКд з ураженням др!бних суглоб1в. Важливе значения у формуванш патогенезу затяжних форм та \'складнень при шфекШйннх хворобах мае в.торинна !м\ч-юлог1чна недостатШеть (Е. В. ГголлШг, 1988, 1990; М. О. ПересадШ, 1989, 1991). Однак у в]дношенн1 еризипелощу детально пе питания не внвчалось; в до-ступшй л1тератур1 Biflcyini дан! про роль ¡мунних меха1изм1в у патогенез! даноГ ¡нфекца з використацням сучасних мегод!в досл!джения, зокрема, внвчення кЬлькост! та активност! Т— i В— л!мфоцит!в та 1х субпопуляцШ (Т—хелпери, Т—супресори), р1вня Ц1К та сироваткових !муноглобул!шв

основних клас!в (М, A, G ). У той же час патогенетична роль порушень 'мунного гомеостазу у багатьох затяжних i рецндивуючнх 1нфекШях, зок-рема при бешис1, доказана (М. А. АндрНИин. 1983. 1986; Н. М. Ковальова, 1983, 198В; В. М. Фролов, 1983, 1986, 1990; М. О. ПересадШ, 1985, 1991 та íhiii.). Подальше досл!дження стану ¡муштету у хворих на еризипелоКд може стати передумовою для розробки методу профилактики затяжного пе-рейгу захворювання (О. А. Антон'ев, I. В. Герасименко, Г. I. Денисов, В. Т. Чайковський, 1Э80; Ж .А. Саигбалд^ева, 19Я5).

Необх^дно також вивчити доцшьшсть призначення л1кувалышх засоб!в з ¡мунокоригуючими властивостямн в к 0]м плек он i й терапп nanienTiB i3 за-тяжним переШгои захворювання на еризипелоТд тому, що було уже panime встановлено важливе значения вторннно! iMynocynpecii в патогенез! затяж-

них та рецидицуючнх форм 1ншнх ¡дфешийних захворговань та ефектившсть Еикористання 1иуномодулятор1в в даному випадку (М. О. АндрШчин, 1985, 1990; В. М. Фролов, 1989, 1991; Г. М. ЛарЮнов, 1988, 1990).

3 групп препараив з шунокоригуючизх ефектом нашу увагу привернули спленШ та мефенаиова кислота (МФК), що мають також протизапальну Д!Ю. МФК мае антийстамшшш вплив, стимулюе синтез 1Нтерферошв, зни-жуе прониклив^ть капшяр1в (В. Я. В1тр1щак, В. М. Фролов, 1990). Спле-шн благодшно впливае на функтЦоиалъну активШсть печшкн, мае детокси-кацШний та антиалергшний ефект (Г. М.'Драншк, 1986, 1989; М. О. Пере-сад1н, 1988; К. Ф. Чернушенко, 1989; Е. В. Гтшшнг, 1989, 1990). Даних про результата викорпстаныя спленшу та МФК гад час лшування хворих на еризипело1д. особливо з запаленням др!бних сугло51в, в досгупШй лйе-ратур1 нами не знайдено.

Мета роботн

На основ! вивчсшш клшшо-патогенстично! рол! ¡мунолопчних фактор1в у хворих на еризипело'Гд розробити рацюнальн! методи ли;ування дапогз захворювания з використанням спленшу та МФК.

Завдання:

1. Дати характеристику розповсюдження та особливостей клшншсго переСнгу р1зних форм еризйпелощу.

2. Вивчити характер ¡мунштх порушень у хворих на затяиай форми еризйпелощу з артропат!ями.

3. Дослщити вплив комбШаци фармакопрепарат1в — сплетцну тэ мефе-намовог кислоти на клЬичну картину та 1мунний статус хворих на еризипе-

л01д.

4. Розробити рацюнальний спос1б Л1кування затяжних артропат1й у хворих н.а ернзипелощ з використанням комбшацП фармакопрепарат1В, що ¡на-ють ¡мунокоригуючий, протизапалышй та антиалергШний вплив.

Наукоза новизна роботн:

Виерше здшснено комплексне итунологгтне та клЦшчне обстеженчя хворих на еризнпелощ безпосередньо в вотнииЦ поразим, на ы'ясокомб1на-тах.

Виявлена патолопчна роль циркулюючих ¡мунннх комплексе (Ц1К) у мехдшзм! формування затяжних тслперизипелоТдних артропат1й.

Патогенетичио обгрунтовапе використання комбшацП препаратхв, що включае сплешн та МФК, при затяжних формах еризнгтело!'ду з порушен-бям функн.П др1бннх суглоб!в.

Практична зпачпг-":сть рсботи:

Уточнено мехашзм патогенетично! дП комплексно!' 1муноноригуючо'1 терапи у хворях нп ернзипело1д з порушешиш функцп др^бних суглоб1в.

Запропоновапо комплекс Ияунних показншив для прогнозуваннп затяж-1Юго перейду еризипелоУду.

Розроблено споаб л1кування еризипело!'ду з використанням комбШацН МФК та сплешну.

Осиовп! положения робота. пк1 втшосяться на пахнет:

1. КлШчний переб!г еризипелоХду в груш Л!>ац|щ!ик1в м'ясопомбимту мае суттев! особливоеть що пов'язан! з умовами вщюбпиптва — пор^шнно частим виннкнениям затялошх форм захворювання з попазкою др1бннх суг-лоб1в кистей рук.

2. Патогенетичною основою затязкннх Форм еризинелоУду о формуюя. чя вторипноХ ¡мунолоНчно! недостатноеп по випосно супресорному ва;чап-ту.

3. Високнй р1вень Ц1К у обстежених нанделтв г, пропюстпчнпю орна-кою шппшпешш затяжпих форм еризипелоХду.

4. КомбшаЩя сплен1ну та МФК забезпечус покраикчшл клшшо-11ч\'!Ю-

ЛОП'ШИХ ПОКаЗНИК1В при НЭЯВНОСТ] ШШРНО-СугЛОбОБО! фогми СШ!ЗИПСЛ01Ду,

зигокуе. частоту внншшення затяжних форм та хоотзацп процесу.

Впкористання результат!в роботи:

Ochobhí результат проведених досльлжень р.гторлджеш у рра^тгку по. боти 10 л!кувалышх заклад1в ЛуганськоХ, ДонецькоХ, Харк1всмюХ та Полтав-сько! областей.

За темою дисертацИ' було видано учбово-лютодичп! рекомендатш, ят;1 р.ггроваджен! в учбовий пронес кафедр ¡нфекдшних хвороб в 4. пузах Ук\\рл-нн.

За материалами дисертацИ було отрпмано 3 посгЛдчения на рацкшаль заторськ! пропозицИ.

Апробация робстп

Матер1али дисертаиДХ викладеш i обговорен! на f-ч Bcccomaniíí идугп. во-практичШй конфепенцй' (Москва — Воооганловград, 1989), наук ^зо-п -ак-тнчних конференц!ях 1нфекц1он1ст!в Донбасу «Вплив фот:тор1в ros-iimir «го севедовтца' на реактивн1сть организму» (КиХв — Вогоптлпвггал. 19П01, < науково-техн1чний прогрес та охорона оточуючого се-педовитда» (Лолтаг.а, 1989, 1990) на Il-ii м1жрег1опальшй наукопо-практпчшй конфепенци «Ак-туальШ проблеми 1нфекцШноХ патологИ, клнпчнс'! тя педггто! генетики» (Москва — Луганеьк, 1990), песпублшанському з'Хздг лшатв-лабораппв Украши (Ворошиловград, 1989), м1жрег1ональий1 конфепепцп Шунолопв, алерголог1в та генетик1в «Актуалын проблеми кл1М1чно) итюлопХ, мелчч-г.о! генетики та алергологи «(Луганеьк, 1992), на иауковШ ceciV «Актуалын проблеми еколог1ч1Ю1 ШунологП та алерголопУ» (Кии:—Луганеьк, 1902) та IV з'Хзд! Шфекц1он1ст1в УкраХни (Вшниця, 1993).

Структура i обсяг дисертацИ

Дисертац1я складаеться з! вступу, огляду л!тергтупя, чотирьох розлдт'ш Еласних дослщжень, bhc,hobkíb, прдктичиих рекомеидацШ. ,р

Осповний текст викладений на -46 У ctopiima:: i mícthti-----fo— т?б-

лиць, —t-Ц— малюнк^в та 7 виписок i3 iCTopift хвороб. Список л1теоатл>н включае 197 вйчнзняних та 104 занордонних джерел.

Публ^ащХ

За темою дисертацИ опубл!ковано 24 друкован1 роботи, в топу числ! 15 в центральн1й та республ!канськШ npeci, 9 — в дйсцевШ.

Робота викоиуваласъ у в!дповШност1 з оспов:шм планом НДР Лугансь-кого медичного Шституту 1 е фрагментом теми: «Клппчна, ешдемЮлопчиа та 1мунолопчна характеристика бешпхи в умовах нромнслового репону», яка виконувалась в межах галузевоТ програми з медшшни С. 14 «Вивче.ч-ня наукових та оргаШзащйних дсгшшв подалыпого зннження захворюванс-СТ1 населения на шфекцшш хвороби та лжв1дацп кероваиих шфскщй».

1мунолопчш дослщжешш здшснговались у м1жкафсдральнШ лабораторП' Луганського медичного пютггуту в ход1 реальчапп комплексно! програми «Розробка снтели 1мунолотного моШторингу т,а 1мунореабШтацн робшш-К1в основних галузей промислово!" зони Донбасу».

Здпст роботн

Дане клннко-лабораторне досл1дшення було виконане на клпнчному матер!ал1 шфекцшних в1дд!лень 3-1 та 4-1" клиичних л!кареиь та К13у 12-1 пол1кл1шки м. Луганська, ыедсанчастшш Луганського мясокомбинату та Ш-фешПйних в1дд1лень кисцевих л!карень мм. Лнсичанська, Сватово, та Стаханова Лугансько'1 область 1нунолопчн1 досл^дження виконан! в мг/ккафед-ральиШ шунолопчшй лдбораторп Луганського медичного Шституту.

Шд нашим наглядом знаходилось 240 хворих на еоизнпелоГд, вшом гид 18 до 65 роШв, в тому числ! чоловШв — 92 (38,3%), нанок — 148 (61,7%). 3 них шьчрною обмеженою формою еризниелШду страждали 120 (53,75%) пащенШ; шк1рною поширеною — 24 (1Сс/о); шшрио-суглобовою — 84 (35%). Серед хворих ,на шк1рно-суглобову форму були особи, що стран<-дали на гострнй — 36 (15%) та хрон1чний — 48 (20с/о) еризипело!днин артрит. Трое хворих (1,25%) були з генералгзованою формою. Диспансерно об-стежувались в строки В1Д 1 до 3 м1сяц1в 230 пац1ент1в, через' 6—12 М1сящв теля виписни — 213.

Д1агноз еризипело1ду всгановлювався на основ1 клнпчно1 картини за-хворювання, етдемкшойчних даних (робота з сирин м'ясом, наявшсть мнс-ротравм у лпсц1 локал!зацп поражения) га у ряд1 випадк1в шдтверджувався серолопчно).

Для анал1зу клннчного ходу ернзипелоТду використали запрогюновану сп1вроб!тниками кафедри шфекцшних хвороб та етдедНологп Луганського медичного шституту «Карту обстеження хворого на еризипелощ».

Шд час встановлення д1агнозу враховувалн клШчннй вар1ант захворю-пання (шшрпа обмежена, шк1рна поширена, гострий або хрошчниш артрит), тяжк1сть переб1гу, наявшсть супровЦних захворювань та ускладнень.

Для лшування хворих як етютропний препарат був вукоркстанпй пе-шЩлш по 500 тис. 6 раз1в на добу, або еритромнщн по 0,25' х 4 рази на день тривал1стю до 5—7 дшв. При тяжких формах хвороби доза антибюти-«1в збнпынувалась. ЗШсцево використовували ультрафюлетове випрошшован-ня в еритемннх дозах (3—5 сеанйв). При силышх болях з метою частково-го зияття подразнення призначали новока'йюву блокаду з аналгнюм. При важких генерагпзованих формах хвороби використовували дезштоксикацШ-ну та десенсибШзацшиу терапию. Кр1м того, 40 хворих ¡з шшрно.суглобо-ьою формою та шк1рною поширеною формою отримували спленш по 4 мл в/м'язово по 1 разу на день. 40 хворих — МФК — по 0,5 х 4 рази на день, а пшп 40 хворих отримували комбшащю фармакопрепарапв: спленШ по 4 мл х 1 раз на день та МФК по 0,5 х 3 рази на день всередину на протяз! 7 дшв. За необх1дн!стю (нэявШсть наслвдкових явищ, виражещ артропатичш поражения) курс МФК призначали також у перюд диспансерного нагляду.

Для реал1зацп поставлених завдань поряд з загальноприйнятими вико-ристовувалися також спец1алын 1мунолог1чт гистоди дослщження що включали:

Í. Визначення загалыкп к!лькост1 Т-л1мфоцит1в у перифершнш itpooi методом спонтанного 6-розеткоутворения (S—РУК) за методом 'fondait е. а. (1972), у модиф!кацп А. М. Черед1сва i3 сшвавторззш (1976).

2. Вивчення числа В—лшфощШв зд Zola е. а (1977) методом спонтанного розеткоутворення в npucyTirocTi nanaïny.

3. Вивчсшт числа «акгнвних» раншх РУК методолг иозеисоутворення ::а Plore v a. Peetoom (1976).

4. Дослздженпя теофьчшзалежних РУК: (ТФР та ТФЧ) за Limatir.nl с. а. (1978) з обчисленням коефипенту ТФР/ТФЧ.

5. Визначення термостаб]льних Т—Л1мфоцнт)в (С—РУК) за методом W'ansnrono-jones е. л (1978).

6. Встановлення к!лькост1 пстамшчутлиппх Т—супресор'.в у реакцц розеткоутворення за методом Lxerson е. а. (1988).

7. Визначення числа ауторозеткоутворгоючих Т—клшш за методом Sandiland с. а. (1975).

8. Вивчення циркулюючих ¡мунних комплексов (Ц1К) у стоватц1 icpcni прицитпаагею в пол1втиленгл1кол1 (ПЕГ) з молекуллриою масою 6000 даль, тон за методом Dioeon е. а. (1977) в моднфжацП В. М. Фролова i3 сшвавт. (1986).

9. Досл1дженпя р1вня сироватковнх ¡муноглобулпнв клас1в А, М, О — методом рационально! ir,хуноднфузП за Manchlni е. а. (1965).

При постанови! шунолопчних реакц1й керувалигь методичшшп реко-мендахЦями «УШфжоваШ 1мунолог1чн1 методи оостсжеппя хворих на сгнцю-нарному та амбулаторному етапах л1кування» тд редакШею 1С. В. Гюллшга (1988).

Як нормативен показники ¡мунного статусу — вшсористдн! даш ni;:n:r-федрально! 1мунолог1чно1" лабораторН Луганського медичного Шституту nie-ля обстеження групп здоровнх людей, що працгавалп на Луганськолту м'ясо-ко.чбшат1 (шд час проведения профогляду).

Математичиа обробка отртатаннх паних здШснтвдлась па Minpo-КОМ «Електрон1ка-60>> в операцшнШ снтем1 «Рафус», иабезпечутш корггсту-кання, статистнчну обробку етдемшлопчно!, клппчио! та 1.муполог1ч!ю! in. формацд! з поданням ïï на друкуючий нристрш.

РЕЗУЛЬТАТЕ ДОСЛВДЖЕНЬ ТА ÏX ОБГОВОРЕШЩ

1. Захворювашсгь на ерипнпеленд працгвникш M'iico::o»î6iimy

Захворюван1сть на еризнпелоКд робшшк1в м'ясопереробннх внробництв за осташи 10 poKiB невпинно зростае.

ТАБЛИЦЯ 1.

ЗАХВОРЮВАННЯ НА ЕРИЗИПЕЛ01Д В ЛУГАНСЬКШ ОБЛАСТ1 ЗА ПЕРЮД 3 1983 ПО 1992 pp.

Роки

1983

1984

1985

1986

1987

1988

1989

1990

1991

1992 Всього

ИУУТГ '-If ^ГУКгМПГ»* WHfT fH ï»

Загальпа к1льк!сть хворих на еризипело!д

101 203 251 285 296 332 365 379 399 541 3062

3 НИХ poOiTHÎ/Ifin .м'ясокомб.

а. Скол, число

сл-лиол'.жя

65 104 J 36 150 174 210 210 224 228 233 1734

%

*64*Г 51,2

54.2

52.6

58.7

63.3

57.5 59,1 57,1 51,7

56.6

Так, у 1992 рсиц ¡{¡лысеть зарееестрованих хворях на ёризнпёло1д у Лугансъкш област1 була в 4,4 разя б1льше н!ж у 1983. К1льк1сть хворих на еризипелощ робинишв м'ясокомбшгШв за ней пер1од збшьшилась в 3,6 ра-з1в. Всього у м. Луганську з 1983 1 до 1992 рр. на амбулаторному та ста-цюнарному Л1кувашй знаходилось 506 хворих па еризипело!д з яких роб1т-тшк1в м'ясокомбитту було 410 (81%). У прац1вник1в Лугапсьокого м'ясо-комбшату серед ус1х професшних захворювань ппЦри еризипелощ займае перше г.исце 1 в зв'язку з тимчасовою неирацездатШстю ,роб1тниюв спричп. няе значно! шкоди виробництву. Найбтчыи внсокою була захворювашсть на еризипелоУд у 5 основных цехах м'ясокоыбшату — забпагому, сублродук-товому, ковбаси.жу, обвальному та цеху нап1вфабрикат1в, де у 1992 ро.ц1 о 398 робпнишв па еризипелоУд захвор1ло 49 чолопш, тобто 12,3%.

ТАБЛИЦЯ 2

ЗАХВОРЮВАШСТЬ НА ЕРИЗИПЕЛОЩ РОБГГНИК1В ЛУГАНСЬКОГО М'ЯСОКОМБШАТУ

п-п Цехи Юлыйсть пр.ацюючш 'у цеху Шльшсть хворих У цеху % захвс по м'ясо вдд загально! КЬЧЬКО- ст1 хворих рювання ко.мбШату В1Д К1ЛЬКО- ст1 працюю чих в цеху

_ 2 3 4 5

1 Забшипй 201 26 41,9 12,9

2 Субпподуктовпп 79 10 16,1 12,7

3 Ковбаснип 42 5 8,1 11,9

Л Обвплмши 37 4 6,5 10,8

5 Нашвфабрнкайв 39 4 6,5 10,3

6 Холодилышй 25 о 3,2 8,0

7 Жцро вий 41 2 3,2 4,9

8 Птахоцех 42 2 3,2 4,8

9 Цех шшрний 40 1 1,6 2,5

10 Кпшковий 39 1 1,6 2,6

и Цех МЖК 38 1 1,6 2,6

12 Сап1тариа бойня 19 1 1,6 5,3

13 Iiiu.il професП 46 3 4,9 6,5

Всього 688 62 100 9,0

Сумарно в цих цехах захворювання еризиисло1'дом складало 79,1% в!д загально! к!лькост1 хворих у даному роцц НаибЬчьш низыхий р1вень захво-рюианогт; у цеху МШК, кишковому, на саштарнЭй бойШ, де на еризипело!д хвор]ли усього 2,6% глд загально! кшькост! пращвнитв цеху. На м'ясоком-б!пат1 оснопшш джерелом заражения еризилелоУдом було м'ясо велико! рогато!' худоби та свиней. Щдвищення захворювапост1 роб1тник1в у забойному та субпродуктовому цехах пов'язане з частою ми;ротравматизацдею шк!ри рук гострими предметами. Захворювання еризипелоУдом мае сезоншсть: макашальшш його р!вень вщлпчено у ход1 трьох лтЦх м1сяц1в (червШ — серпШ), коли рееструеться — 32,9% в1д загально! к1лькост1 пац1ент1в; ы1Ш-малышй ревень у листопад!, грудн1 та с^чш (17,4%).

Таким чином, ризик захворювання па еризипело!д серед роб!тник1в р1з-ннх цсх1п м'ясокоыо1нату неоднаковий 1 пов'язаний з ршшм безпосередньо-

го контакту верхн!х кшН1вок, якин пайчастНпе мае ы1сце в тих цехах го епостер1гаеться прямпй контакт незахшценнх рук л сипим м'ясом (забшнпи, субпродуктовий, ковбасшш, обвалышй, та цех нлп!вфабрнкат1в).

Збнрання ешданамнезу у 0С16, що не г робшпшами м'ясокомбшату також показа,ли, що у 94% з них був контакт ни4ри з еирим м'ясом (часть ше з свининою), який супроподжупався и пошкодженням (нотем, частнпою тпетки). У зв'язку з цим у професШноиу В1Дношешп серед 0С16 те! групп булн роб1т1пшн кухн1, а також домогосподаркп, що зайдтплися приготуван-ням 1'ж1.

2. КЛ1НИЧИА ХАРАКТЕРИСТИКА ЕРИЗИПЕЛОВДА У ОБСТЕЖЕНИХ ХВОРИХ

Шд нашим наглядом знаходилось 240 хворих на ернзнпело'ш вжом п!д 16 до 65 РОК1В, у тому числ! чоловШв — 92 (38,3%), ?кшок - 148 (61,7%).

За в!ковим складом обстежеш розпоцьтилися так: до 20 рошв —15 чол. (6,2%), В1Д 21 до 30 рок!в — 98 (40,8%), вщ ЗГ до 40 оок!в — 72 (30%), в1д 41 до 50 — 28 (11,7%), в!д 51\ до' 60 тзокПз — 21 (8,8%), в1д 61 1 старше — 6 (2,о%). Таким чином, переважали хвогц вшом в1д 21 до 40 рок1в (70,8%). ПрофесШний стаж до 5 рошв мали 102 (42,5%) хворих, В1Д 6 до 10 рок^в — 74, (30,8%), вЗд 11 до 15 рок!в — 34 (14.2%), в1д 16 до 20 рок!в — 19(7,9%), та бшыне 20 рошв — 11 (4,6%) чоловж. Тобто в па'ш хворих на еризипело1Д, переважали особи 1з стажем до 10 рон1в — 73.3г/о.

Б1лыи1сть хворих — 202 (84,2%) потрагшло в шфекцнни стацЮналч та до л1кар1в К13у в перни три дн! вщ початку захворювашш 1 ткчькн 38 (15,8%) чоловш на четвертин—шостий день хвороби.

1з числа спринтливнх факторов при еризнпелоад в 197 (82,2%) хворих зареестроваш м!кротравми у вигляд! подряпин, пор!з1в, невеликих повепх-невих попшоджень ешдерм1су. Захворювання оозвиваеться теля отрпмання м!кротравми найчастпие на другий день (54.5%), р1дше па третий (21,6%), менше всього на четвертой (9,1%) та перший (7,9%) дш.

Локал1зац1я еризнпелоТду, як правило, ввдиов!дас позташувачшо ¡шкпо-травмн. "У 75,4% хворих запальний процес розпочинаяся на одному з пзчь-Ц1в кист!; частнде л!во! — 129 (54,6%), р!дше на прав!'! — 109 (45,4%). При ньому у 72,1% виггадк1в захворюванн я обмену вались поражениям па-льця без захоплення руки. Процес тримався переваляю на одному палый (60,1%), в 5,8% переходив на другий. Поширенпп патолопчиого процесу з пальця на руку було внзначено у 39 хворих (16,3%), ¡з них на л!вш руц1

— 22, на правШ — 18. Перех1д ер1теми з дальня на шин пальЩ та на руку

— визначався в 3% випадшв. Уражешсть ернзипелоУдом перепалено рук та пальц!в пояснгоеться активною участю цих частин т!ла в обробщ м'яеннх продук^в, тобто найчаетшого !'х травдгатнзаШею та 1нф2Ковашстю. Розвнт-ку хвороби завжди сприяло пошкодження шюри рук, лужшня, холодне та вогке середовище для пш1ри пальщв, що призводнгь до порушення бар'ер-но'1 функцп та створюе сприятлив1 умови для розмпожения, еризипелотрш-С1в.

Шк!рна обмежена форма е найбьчыи розповсюдженою 1 диагнестопана нами у 129 (53,75%) 1Хпац1ент1в. Захворювання, як правило, почнналосъз почервоншня на м!сц1 садна або пор1зу при контакт! з ¡нфшованимн продуктами тваринного походшення. У м!сц! вх!дних вор1т шфекцп розвиваеться ер1тема червоного, багрово.червоного кольору, яка супроводжуеться жаром, сверблячкою, помхрним набряком, напруженням шк!ри. БКть, понпухання, пурпурно-червона ер1тема виникае чааЧше за все на другий-третш день тс-

ля заражения. Ерпгематозш бляшки магогь овальпу форму п Ч1Ткою межею ¡нод1 .кра! 1'х бувають нер1вними, фестончатими або хвилястими. 1нволю'Ця бляшки починаеться з утвореиня в центр! запальноТ бл!до-сишошно'1 .плями та набояклого яскраво-че.рволого валика по периферп. М1сцева температура шкшн в облает! ер^егли трохи тдвищена, або1 пезмнша у пор!внянт ¡з здоровою шкчрою, гтдльпац1я ер!теми не дуже болкна. Болюч1 д!лянки схиль-н1 до самообмежецня 1 зворотнш розвнток патолопчного пронесу минае за 3—5 дшв.

Шшрна поширена форма, що зустр!чалася в 24 ПО0,«) хворнх вщр13-нясться внсипанням, як! пошнрюються вхд ы1сця первшшо'Г локал!заШ1 осе-ведку, захоплюючи тип кнст1, передгшччя, р1пко плеча Елементи звнчайно множили!, аналог1чн! бляшкам при шшршй обмеженш фочм! еризипело!ду. У нентр! 1'х можутт) з'являтися пухивчики з геморапчннм, ?.5о серозтш ии-потом, виникають репональШ Л1мфаден1ти. Нагноения в облает! никротрав-ми Шд час розвитку еризипело1ду не було ш в одного хвооого. що можна вважатн за характерцу особлив!сть дано! шфекцп, яка Мдр!зняе П в!д бе-нщхи.

ЕризипелаХдн! артрнги сиостер!галпсь нами в 84 (35%) хворнх, з них 40 — чолови-йв, 44— жшки. У 36 (15%) пащент1в пе^еб1г хвопоби носив гострий характер, у 48 (20%) хоошчюга. Пронес локал1зува?.ся виключно на руках, при цьоиу л1воруч у 48 (57%) хворих, праворуч — 36 (43%). Нан-б!лыи часто були уражеШ шжфалангов! суглобн другого пальдя 36 (29,8%). У 22 чолов!к хвороба, тривала В1Д 5 до 7 дн1в, у 22 в!д 16 до 30 дшв, у 20 б!льше м1сяця. Виражен! суглобш лмнш с ипсцях сризтшелоХду спостерхга-лнсь у 43 чолов1к, н;о склало (51,2%) В1Д уе!х хворих з порушенням функ-д!1' суглоб!в.

Гострий еризипело'щний артрит — 36 (15%) зустр1чався в основному як насльдок шшрно! форми ернзипелохду. Характерно ураження ипжфалан-гобих суглоб!в. Спостер1гали р1зкий набряк, згинальш коптрактури, вере. тенопод!бн! потовщення суглоб^в, болюч!сть при внконанн! ,рух1в та нптис-канн! на хвор! суглобн з бошв в м!сцях веретенопод!бних потовщень. Зб1ль-шення температуря не перевищувало 38° С у половнни хворих, Недостатне л!кування разом з десприятливими умоваии дома чн на робот! ведутЬ до переходу гострого артриту до хрошчного.

Хротчний еркзипелогдшш артрит був у 48 (20%) обстежених. При цьому шгара в облает! м!жфалангцвнх еуглобгв ставала набряклою, синюшного, або восковидно жовтою. Суглоби болюч! з обмеженою активною ру-х!в, !нод! (у 2 чоловш) був вип1т в б!лясуглобову сумку, "V 42—згинальна контрактура. Ниюч! бол1, поеилюючись вночк лишають хво шх сну. При ви-ще вказаних формах еризипело'1ду явихца штоксикади виоаже.Н1 мало, або гчдсутн1 зовс!м, температура субфебрильна, або нормальна. При хроШчних формах повторения хвопоби, або загострення виникали у строки в!д дешль-кох дшв до дек!лькох м!сяц1в п!сля одужання ]' мали затяжний перейг. Сут. тевих змШ периферишо! кров1 не спостер1галося. У бьпьшоет! випадк!в ШОЕ у межах норми, був лейкоцитоз у 10% випадшв. Рентгенолопчно к!-стково1 патологи не виявленб.

Генерал! зован а форма еризнпеловду зустр!чалась рЩко (3 внпадки — 1,25%). Початок захворювання був гострий з високою температурою до 39-40°С, оздобои, марелиям, симптомами !нтоксикацп, появою крупно-плямис.

тих висипань на шк!р1 тулуба та к!нц1вок, розвитком м1окардту, поражениям печШки та селезшки, гостро! сеитнцемП'. Патогномон1чною озпакою сентично! форми еризипело!ду була наявн1сть ендокардиту. Ус! хвор! по-трапляли до ста1ионарного гЛддиепня з д1агнозом «бешиха». Звертас на себе увагу те, що у вс1х трьох хворих був важкий стан при пор!вняно об-меженому апсдевому осередку, що локал!зувэпся у вс1х хзорих^на верхШх к!нц1вках. Еп!дем!олог!чно у вс!х трьох 1;ац!ент!в перед сахворювапняы'булп м1кротр,авми шк!ри, одержан! пЩ час роздкчення та обробки м'ясних туш.

Нами не було зарсестровано лсодного випадгсу апгшозноГ, кишково! та легенево! форм еризипело!ду.

Тяжесть захворювання серед р!зннх клппчнпх форм еризипел<нду показано в таблиц! 3.

ТАБЛИЦЯ3

КЛ1Н1ЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ХВОРОБИ ЗА ТЯЖК1СТЮ ПЕРЕБ1ГУ

№ !гТ

п-п Форми захворюванн?

К!льк1сть хворих

СтупеШ важкост! в %

легка

середня

тяжка

1 Шк1р,на обмежена 129 74,4 25,0 —

2 Шк1рна пошнреца 24 38,9 52,0 9,1

3 Гострий еризипело-

4 !дний артрит за 24,4 33,1 42,6

Хр. еризипело!дшш

артрит 48 41,6 58,4 —

5 Генерализована 3 — — 100

При штрнш обмеженш форм1 легкий перебег був у 74,4%; серсднШ у 25,6%; важкий не зустр!чався. При шШрнШ поншрешй йорг.п лепшй переГнг був у 38,9, середшй у 52,0%, важкий зареестровано у 9,1% хворих. При суглобових формах: важкий персб1г шли 42,0% хворих з гостримп сризл-пел01дш1ми артритами, середнШ — 33,1%; т!льки у 24,4%' гостр1 ернзнпе-Л01ДН1 аргрити проходили легко. Хрошчш еризипело/дМ артрит» пареважпо були середньо! тяжкост! (58,4%), 41,6% — проходили легко хоч ! з досгим порушенням функцп мелких суглоб!в.

При генерал1зовашй форШ в ус1х 100% папдепт!?, захг.орюг.аиня проходило тяжко.

В таблиц! 4 показана частота осповних типових класичпих симптом^ при р1зннх формах еризипело!ду, в таблиц! 5 — тривал]с'ть деяких симито-М1В, як! показують, що середнШ час лихоманки у хворих на шш.рну форму складае 3,7±0,6 дн1в, при шк1рно.суглобовш 4,8x0,3 (р=0,65), що пов'я-заио з б1лыною к!льк1стю хворих 1з тяжким переб1гом ешпипслоЭДу при суглобових формах. В1дносно цього була зпандепя рк>.ннця и у трпг.алост! ябереження м^сцевих змш в осередку. Так, г1перем!я у хворих з1 ипЦрннми формами трималась в середньому 5/2±0,5 дШв, набряк — 5,0±05; бол1 — 4,5±0,2 дш. При суглобових формах ц! показшшн складали в1дпов1дно 10,1±2; 9,5±0,5; 8,5±0,5 дн!в при Р<0,05. 1!ор!вняльний анал1з трнва. лост! наявност! деяких симптомав м1сцевого ироцесу показуе, що в 13— 14% хворих 1з групп суглобових форм лжв!дац1я шсцевих запалышх зм1н в осередку еризипело!ду дещо затягусться пор1вняно 1з хвориин да шк1рну

форму, де в процес! не беруть участь суглоби. Загальна тривалкть захво. рювання та час' стацюнарного л1кування при суглобов1й форм1 перевшцуе аналогичнГпоказники у хворих на шк1рний обмежений еризипелоИд.

Завершения хвороби: '1ш<1рна обмежена форма проходила легко

ТАБЛИЦЯ 4

ЧАСТОТА ОСНОВНИХ КЛ1Н1ЧНИХ СИМПТОШВ У ПОЧАТКОВИИ ПЕРЮД ЕРПЗИГШЛОЩУ

Симптоми

Шк!рна форма ( п_=153)

% виявлен-ня симпто-

MiB

К1льк1сть хворих

Озноб

Лихоманка

субфебрильна

38,1—39°С

39,1—40°С

Слабк1сть

Нудот.а

Загальне нездуж.

Головний б1ль

ПочервоШшш

Набряк

Сверйж

Жач untipii

Бол!

Важка рухом1сть Деформ. суглоб. Обмене, рухомост! Веретенопод!бн. припухл, суглоб. Л!мфаден!т Тах1кард1я Лейкоцитоз Шдвищення ШОЕ

132 21

91 1

90 6

153 153 129 116 153

3 11 15

3

1,9± 1

86,2 ±3 13,8± 1

59,5±2 0,7±1 58,8 ±2 3,9± 1 100 100

84,3±3 75,8±3 100

2,0± 1 7,2±2 9,8± 1 1,9±1

IHKipsro-суглобова ( п =87)

К!льк1сть _хворих

13

72 10

5 62 4 50 24 87 87 76

73 87 82 43 43

31 21 22 18 8

%i Еиявлен-ня симпто-

MiB

15,0±

82,8 ±-.3 11,5+1 5,7±1 71,3±3 4,6±1 57,5±2 27,6±1 100 100 87,4. 83,9± 100

94,3±2 49,4±2 49,4±2

35,6±2 24,1 ±1 25,3±1 20,7± 1 9,2±

>0,1

>0,05 >0,05 <0,05 <0,05 <0,05 >0,05 <0,05

>0,05 >0,05

<0,05 <0,05 >0,05

>0,05 >0,05 >0,05 >0,05 <0,05

у 74,4% випадтв. 1з введениям антиб1отик1в в оргашзм еризипелоТдний осередок швидко зменшупався, бл1д, запалън! явища шк!ри зникали i оду-жання наступало на 5 добу у 74,4%; на 7—9 у 25,6%, При uiKipum пошире-н:й форм! одужання приходило на 6—12 день захворювання в залежност! г.]д тяжкост! nepeoiry. У хворих нд гостр! еризипело'1'дн! артрити у 24,4% випадюв суглобт ураження зникали одночасно 1з зннкненням шк1рного по-"ервон!ння, або протягом семи дшв. У 42% хворих лроцес загострювався, знову э'являвся набряк, контрактури !з зниженням рухомост! в области суг-

лоба та Hi4Hi бол!. Одужання в них в^дбувалося на 14—16 день. Працездат-н!сть хворих в значШй Mipi залежала в!д характеру самого виробництва та окремих виробничих процес1в, що виконувалися роб!тниками. Ус1 кл!н!ч. н! прояви хвороби визван! гострим запальипм процесоы на шк!р! та в суг-лобах палыЦв рук (свербПк, б!ль, жар, почутхя напружешш, зниження рух.

ТАБЛИЦЯ 5

ПОРШНЯЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ТРИВАЛОСТ1 СИМПТОМ1В М1СЦЕВОГО ПРОЦЕСУ ПРИ Р13НИХ.

ФОРМАХ ЕРИЗИПЕЛОЩУ (В АБСОЛЮТНЫХ ЧИСЛАХ ТА %)

Клпйчш форми хвороби

Шшрна обмежсна ( л =129)

ШкЧрна поширена ( п -24)

Гострий ерн. зипело1Д!пи1 артрит ( п =30)

ПочервоиШня

Набряк

до 4

дшв

5—8

дшв

б1ль-| ()—121ше12, до 4

дшв i днш гдн1в

Б1ль

Порушення функцП' _суглобш_

бЬчь- б1ль-! 1

5—8 ДШВ ше 12 до 4 5—8 9—12 ше 12 до 4 5—8 9—12

ДШВ 9—12 Дн5в дн!в ДШв дшв дн1в 1 дшв дп!в 1 ДШВ

б!ль-ше,12

ДШв

68 .59 2 —

52,7 45,7 1,6 —

2 18 4 — 8,3 75,0 16,7 —

80 45 4 — 44 75 10 — — — — —

62,0 34,9 3,1 — 34,1 58,1 7,8 — — — — —

4 14 6 •— 2 18 4 — — — — —

16,7 58,3 25 — 8,3 75,0 16,7 — — — — —

7 18 7 4 6 18 10 2 4 14 16 о

13,4 50,0 19,4 11,2 16,7 50,0 27,8 5,5 11,2 38,9 44,4

7 17 8 4

JlHBocii в еуглобах) знижують працездатнкть. Продовження роботи, особ, диво б вологих умовах, ускладнюе процес лгкув.ання хворнх та веде до затяжного або до зворотного переб!гу хбороби. Одужання затримувалось \ 41,6% до 26 дШв; у 58,4% до 28—30 дшв.

Характерною для хрощчного nepe6iry еризипело!ду, особливо для йог< суглобово! форыи, в наших дослщжепнях являлася схильшсть до загост рень. Особи, що перехворай еризипело!дом не гарантован! в!д нового зара ження. Частнна хворнх 6 (5%) пащенПв мала затяжнин nepe6ir хворобн дг 2—3 м1сяц1в 1з наявШстю стшких суглобових змш. При цьому набряк змеи-шувався, почервошння зникало, шюра набувала нормального кольору. Рух. ливкть м1жфаланговнх суглоб!в залишалася обмеженою.

3. 1МУННИИ СТАТУС ХВОРИХ НА ЕРИЗИПЕЛОГД

1мунШ зрушення Шд час гострого пер!оду захворювашш хар.актернзу валнся Т—л1мфопен!ею, дисбалансом субпопуляцшного складу Т—л!мфоци Tie, п1двищешши р1вня Ц1К та дис1муноглобул1нем1ею 1з перевашним зни

женням р1вня А та М. Прояви ¡мунннх норушень залежал!

б1д тяжкост! nepeoiry захворювання (табл. 6). У обсл!Дуваних хворих зни

жувалась к1льк1сть ТФР—РУК (Тм—шптнн) при збереженн! в б^льшосй ви

п.адюв нормально'! к!лькост1 ТФЧ—РУК (Т ^ — л1мфоцит1в). В1дпов1дш

цього ¡мунорегуляторний Нщекс ТФР/ТФЧ був в1ропдно занижений, що вка

зувало на формування выносного супресорного вар1анту вторннного 1муно

деф1циту. Це П1Дтверджувалось також шдвищенням выносного складу ric

тамШочутлнвих та термостаб1льних Т—cynpecopiB. Функциональна актив

nicTb тотально! популяцп Т—клшш (6—РУК) зннжувалась, що виявлялоа

у зменшенЩ к1лькост! багаторецепторних (йгантсышх) розетоклюмплекй:

лШфоциПв з 9-ма та б'шыпе еригроцнгамн барана (ЕВ); одночасно кчлыаст)

неповднх розеток з одним та двома F-Б значно шдвнщувалась внасл1ДО]

часгкоиого блокування рецептор!в на поверхш Т—лШфоциг1в.

Шлынсть «активних» (paHiiix) РУК булд П1двищена у 19,2±2% т. зннжена у 46„7±3% хворих, бшьшою Mipoio з ураженням суглоб1в та ге нерал!зованою формою еризипело!ду. Юлъшсть ауторозеткоутворюючи л1мфоцит!в (ауто—РУК) закононирно зннжувалась, причому у 18,4±2 хво рих на еризипело1ДШ артрити ауто—РУК у периферШнш KpoBi не в!дм!ча лись. ОскЛльки ауто—РУК являсться супресорною субпопуляц!ею, регулю ючою прояви аутоШунних реакцШ, !х зниження i, тим бшыне, повда Шд cyTHiCTb у периферпшш KpoBi свЩчить про стимуляцно аутохмунних процс ciB в oprani3Ml хворого (Е. В. Гюлл1нг, 1986, 1989; Г. I. Дранник, 198Е 1988; М. I. Лисдний, 1989, 1990).

У клййчному в1дношешН це виявляеться у довго збережуваному пора женн! суглоб!в i3 млявнм торп!дним переб!гом.

ШУНШ ПОКАЗНИКИ в ГОСТСРОМУ

ГмушЦ показншш

Норма

Лейкоцити 109/л 6.6 + 0.2

Шльшсть % 30 ± 1.2

л!мфоцит1в абс 2,0±0,08

е—рук % 62,0 + 2,5

абс 1,24+0,05

В—клггини % 18,0 + 2,0

абс 0,36 + 0,04

О—клгпши % 20,0±2,0

абс 0, 1 + 0,04

тфр—рук % 45,5±2,0

абс • 0.91 ±0,04

тфч-рук % 16,5+1,2

абс 0,33±0,02

тфр/тфч 2,76 + 0,03

Ак— рук % 33.2 + 2,2

абс 0.66 + 0,04

С—рук % 7,8+1.0

абс 0,1 6±0,02

Ауто—рук % 8,0±0,8

абс 0,16±0,02

гч—рук 0! /О 12,0+1.1

абс 0,24 + 0,02

щк 1,8±0,12

в тому чпел!

великомоле- 7о 47.2+2,3

кулярт г/л 0,85 ±0,05

середньомоле- % 31,3 + 2,0

кулярн! г/л 0,56±0,04

др!бномоле- 7о 21,5±1,2

нулярШ г/л 0,39±0,02

I о А г/л 2,65±0,2

I о М . г/л 1,24+0,16

I о О г/л 15,8 + 0,16

— Р<0,05;

ПЕРГОД1 ЕРИЗИПЕЛ01ДУ

аПИДЦ^ЛВаУСТЧЗЧР-.-УООМ».'----у».-?»»».-,.■»»■ ^ ш ■ к у».■п ллм

Переб1г

легкий

5,9 + 0,2

30.2 + 1,2 1,78±0,02 54,0 + 2,6 0.96 + 0,05 18,9+1,5 0,34 + 0,03 27,1± 1,0 0,48+0.02 34,4+1,4* 0,61 + 0,02* 19,6+1,7* 0,35+0,03 1,76 = 0,1**

47.3 + 3* 0,84 + 0,85

8,3 + 0,7 0,15 + 0,01 7,0 + 0,5 0.12 + 0,009

9,4+0.9 0,17 + 0,02* 3,2 + 0,2**

41,8±2,1 1,34±0,04* 37,2+1,4 1,19 + 0,02* 21,0+1,7 0,67+0,03* 1,2 + 0,15* 1,0 + 0,12 10,7+0,25 ** — Р<0,01

середнш

8,3 + 0,4 25.5 + 2,2 2,11+0,05 45,2+1,2* 0,95 + 0,03 18,2 = 2,1 0.38+0,04 36,6+1.5* 0,77 = 0,03* 25,4+1,2** 0,54 + 0,03* 19,8+1,3* 0,42±0,03 1,28 + 0,3'* 24.8+2,4* 0,52 + 0,05 14,5+1,0** 0,31 ±0,02*

4.0 + 0,3** 0,08 + 0,006** 16,5+0,8 0,35 + 0,01

4.1 + 0,15**

35,5+1,3* 1,46 + 0,03* 42,1±2,5* 1,73 + 0,05* 22 4^1,2 0 ^92+ 0,03** 0,93 + 0,2**

1.2 + 0,17

9,6 + 0,£8*

тяжки!!

9,7+0.5*

20.5 + 2,2 2,0 + 0.01

30.6 + 0,9** 0.61 ±0,02** 22,1 + 1,7 0,44 + 0,03 47,3+1,3** 0,95±;0,03**

14.1 + 1.7** 0.28+0,03** 16,5+1,5 0,33±0,03 0,85 + 0,12**

19.7 + 1,4** 0,39 + 0,03

23.2 + 2,6** 0.46±0,05**

3,1 + 0,4** 0.06 + 0,008**

18.3 + 1,3* 0,37 + 0,03*

5,0±0,8**

32,8+1,7* 1,64+0,03** 40,3+3,2* 2,02±0,06* 26,9 + 1,7 1,34+0,03** 0,85 + 0,17** 0,49 + 0,2** 9,1+0,85*

В патогенетичному план! встановлено взаемозв'язок показника ЦШ i ступе-iiio зниження ауго—РУК ( г = —0,683), що, очевидно, св1дчить про участь 1мунних комплекФв у механ!зм1 поражения суглобгв у хворих на ернзи-пелощ.

PiBenb Ц1К у гострий першд захворювання був шдвищений у BCix хворнх, в тому числ! при легкому nepe6iry — в 1,8 раз1в, середньо-тяжкому — г, 2,3 раза, тяжкому (генерал'1зована форма шфекцп) — в 2,8 р.азн. При пьому значно зростала юльшсть найбктыи патогенних середньомолекуляр-инх ¡мунних комплекс!в, меншою Mipoio др1бномолекулярних (табл. 6).

У пер1од реконвал1Сценцп спостер]галася тенденц1я до нормал1зацП )мунних иоказнишв, нричому найбшын поенз l'x нормал1заШя в1дбувалася при iTiKipniii форм1 еризипелощу. У хворих на гостгл еризипело1'дн1 артрити в 77,8±3% випадк1в до моменту внписки збср1галася nowiDna Т—л1мфопе-шя, зниження р1вня ауто—РУК, щдвшдення €—РУК та ГЧ— РУК, Ц1К. У 40% ¡3 62 nanjenTie i3 збепеженими зрушеннями ¡мунннх показпимв в1дбу-галоея загострення патолопчного процесу в суглобах.

У 19 хвопих 1з затяжним nepe6iroM еризипелоУдного артриту спостерь галось тпив^ле збереження низького р1вня в—РУК та ТФР—РУК, коефь глепту ТФР—ТФЧ та ауто—РУК при гМцвнщенШ юлькост1 теомостабьчьшгс та г1стамнгачутливих Т—cynpecopiB, а у деяких хворих також б АС—РУК (В—шйтшш). Шльк1сть активних та багаторецепторних РУК була знижена. неповних розеток — шдвнщела. ВШпчалося значне зростання р1вня ЦШ, переважно сеоедньо — та др!бномолекулярних фракпш. Клппчно Щ nauien-ти характеризувалися наявШстю ст1йких зши у суглобах за типом дефор-муючого аотриту, як1 збершалися протягом \тсього перюду спостереження (2—3 Mic.).

При тяжкому nepe6iry еризипелоТду (септична форма), що спостео1гав-ся у 3 nanienTiB, iMyHni зрушення були максималышми та характеризувалися виражешш зниженням числа Т—та В — л1мфоцит1в, активних, ауто-розеткоутворююючих та теофШнрезистентних Т—кл1тин. Значно знижував-ся ¡муиорегуляторний ¡ндекс, пйвищувалася шчыасть ЦШ. PiBenb ¡mvho-глобулшу М та ¡муноглобулшу А був н 2,5 — 3,1 раз!в нижче норми (таб-лиця' 6).

При хрон1чному еоизипело'1Дному артрий ¡муцш зрушення в цшому 1пдпов1дали тим,, що були виявлеш при затяяш1Й загостренш форм1 у па-HieiiTiB io гострим артритом, хоча й були дещо мсяите виражсп! за виклю-ченням показника ауто—РУК, оск!льки аутотюзеткоутворююч! кл1тини у б!лыиост1 пац1енг1в з хрошчними артритами (68,4±2%) були вщсутш.

Анал1з 1мунних показник1в з допомогою ЕОМ показав, що иайбЬтыи ]пформативн1 в план! прогнозування затяжного nepe6iry та загострень ери-зипело1ду таш тести:

— зниження ¡пдексу ТФР/ТФЧ до 1.4 та менше;

— п1двищення р1вня ЦШ до 3,5 г/л та бьчыне;

— зменшення числ.а ауто—РУК до 2% i нижче:

— зб1льшення к!лькост1 пстамшочутливих Т—cynpecopiB до 12% та вшЦе.

Сумарно комплекс даних чотирьох TecTiB з BiporiflHicTio 85±6% дозволяв прогнозувати затяжний переб1г або загострення еризипело!ду.

4. ЕФЕКТИВШСТЬ СПЛЕН1НУ ТА МФК ПРИ Л1КУВАНН1 ЕРИЗИПЕЛОТДУ

В зв'язку ¡3 частим розвитком поражения суглоб1в та внявленим 1му-нодефщитом при епнзипелоЧдних артритах вивчено ефективщсть комбшова. но!" фармакотерапп )з включениям до не! МФК та сплен!ну. Спленш отри-мувдли 40 хворих, МФК — 40, та !х комбшацИо — 40 пацДент1в. Трупа по-

р!вняння включала хворих, що л1кувалнСя т1льки зйгальнов1домими засоба-дш (антибиотики, антипстамшш преггарапг, гголШтамШи). При затяжному переб!гу еризипело!ду з поражениям др1бннх суглоб1в призначалися також ф1з1отер.апевтичн1 процедури (УФО, УВЧ, електрофорез йодистого кал1ю).

Внасл1док проведедих спостережень знайдспо, що використапня МФК та спленину допомагае значному зменшешпо трнвалост! снмптом!в 1нтокси-кацп (слабость, нездужання, лихоманка) та прискорення зворотного розвнт-ку м!Сцевого запального процесу (почервонШня, набряку, болючост! та пп-рушення функци суглоб1в (табл. 7), з зв'язку з чим зменшувалась середня тривал!сть захворговання. Шлыасть загяжних форм еризиислоГду знизилась в 2 рази, середня тривал!сть збереже.нпя поразки суглоб!в також знпзплась на 2,4±0,3 дн1в (Р<0,05).

ТАБЛИЦЯ7

ВПЛИВ КОМБ1НАЦИ ФАРМАКОПРЕПАРЛТ1В НА КЛШ1ЧН1Ш ПЕРЕВ1Г ЕРИЗИПЕЛ01ДУ

Кл1н1чн1 показнйки

Комб1нац1я спле-

н!ну та МФК (основна група) п =40

Загалыюв1Долн засоби' (гругта з1ставлеппя) п =120

Слабк1сть (дн1в) 3,4±0,2 6,1 + 07 <0,05

Лихоманка (дн!в) 2,5±0,1 4,3 + 0,4 <0,05

Набряк (дШв) 6,2±0,2 8,9 + 0,25 <0,05

Почервон1пня (дШв) 7,1 ±0,4 9,6±0,1 <0,05

Бол1 (дн1в) 5,5±0,21 7,6 ±0,2 <0,05

/Кар шк1ри (дн!в) 5,2±0,4 7,8 ±0,3 >0,05

Веретенопод^бна при-

пухл!сть суглоба (дн!в)* 7,5+0,5 10,8 + 0,1 <0,05

Обмежена рухом1сть

(дрлв) 6,8+0,1 9,2 ±0,22 >0,05

Неребування у 8,3+0,4

зтагДопар! (дШв) 11,1+0,21 <0,05

* — при пШрно-суглобов1й форм1.

Таким чином, включения МФК та сплеш'ну в к к-.шлекс л1кувалыпх засоб!в при еризипелоЩ сприяе значному полшпюншл 1:л1н1чних показтшнз та скороченню строк1в л1кування хворих на еризнпелоТд.

Вивчення 1мунних показник1в дозволило зробиги внсновок, що при л1-куванн! МФК та сплен!ном виявлено чако виражсний тмунокоригуючин ефект. Це проявлялося л]кв2дац1ею Т — л1мфопенп, норлал1заЦ1СЮ числа активних та багаторецепторних РУК, знккенням рхвня Ц1К, шдвищеп'пям ¡муноциркуляторного Шдексу, кичькосП 1муноглобул1на А та ¡?луноглобул1-на М.

Нами також було проведено л1кувдння 24 паншнПв з хроп1чними ери-зипелощними артритами поряд 1з ф1з1отерашего, комбшацнло МФК та сплс-гйну (курс склав 7—10 дп1в). ГаргЦ та задов!лып результатм отриман1 у 18 з них (75%), що проявлялося нормал1защею формп суглоб;в, повннм ¡пд-довленням IX функц!й, або ж на крайнщ вкпадок полптшениям даиних п >-казник1в.

Отриман! дан1 дозволяють рекомендувати МФК та спленш для включения до комплексу л1кувальних засоб1в при еризипелоВД, особливо шк1р-

Ю-суглобов1й фориЦ захворюван.ня, при тенденцп до затяжного пере&гу, що може прогнозуватися з допомогою набору !мунних тест1в.

висновки

1. За останн! 10 рохав шльшсть за?еестрованнх вш1адк!в ернзипелоь ду в ЛуганськШ облает! збктьшилась у 4,4 рази, прнчэму 56.6% хворих — це прац1в1шки м'ясокомб1нат!в. В головнях цехах м'ясэкомбшату м. Лу-ганська протягом року 12,3% працюючих хвор1ють на еризипелощ.

2. В клпнчхий картин! захворювання найбшыие лисце займае шк1рна форма: обмежена — 53,75%; поширена — 10%. Еризнпелоэдш артритн бу-лн у 35% хворих; генерализована форма у 1,25% (3 вяпадки).

3. У 20% хворих виявились хрон!чт ер1Штело1дн1 артритн з затяж. ним переб!го,\т, яш характеризовались довгий зберезкеинял болю 1 розвиг-ком дефоомаци та тугорухомот др!бних сутлоб!в вражених пальщв.

4. На;1б!лыи внран;еи1 зрушешщ хмуниого гомеостазу рееструються гфи тяжкому та затяжному переб!гу артропатичних форм ернзипеловду. Вони проявляютьея Т—лшфопетею, дисбалансом субпопулящйного складу Т — л!мфоципв, тдвнщеиня р!вня Ц1К, здебхльше за рахуиок середнъо-молекуляриси фракци; зниження наявност! ¡муиоглобулша А та 1муногло. булша М в сироватцг кров!.

5. Призначення в комплексну лп;увальну терап1ю еризипело'щу МФК та спленшу веде до скор!шого зворотгаього розвнтку м1сцевого продееу, нормал!зац!1 ряду 1мунних показник1в, зиеишення триваломч захворювання та зниження частоти затяжних форм, що дае шдставу знкористовуиатн 1х в лЬ:увалышх щлях.

ПРАКТИЧН1 РЕКОМЕНДАЦИ

1. Для прогнозування затяжного переб1гу ернзнпелоХдного артриту до. щлыго внзначеиня сл!дуючих ¡мупних показник!в; шунорегулярного Шдек-су — ТФР/ТФЧ, р1пня Ц1К, числа ауто—РУК, ылькоет! пстамшчутлпвих Т—супресор1в в реакцН розеткоутворення.

2. При наявност! знишення 1мунорегуляторного ¡ндексу ТФР'ТФЧ дг ] .4 ! нижче, н!двищення р1пня Ц1К до 3,5 г/л та бьлыпе, зменшешн числа ауто—РУК до 2% ! нижче, тдвищенш к!лькост! псташнчутливих Т—суп-ресор1в до 12% ! бЬтыне з вхропдхйстю до 85±6% прогнозують затяжнш" переб1г та загостренпя еризипелощу. Критер!ш одужання е ч!тко виражен? тендешця до нормал!зац11 даних показнигав.

3. При шк!рно-суглобовШ форм! д затяжному переб1гу еризипелоХд;, рекомендовано пклщчеиня до комплексу лжувальних засоб!в сплен1ну пс 4 мл х 1 раз на день та МФК по! 0,5 х 4 рази на день па протяз1 ЮдШв.

Список л!тературн, опубликовано* за телом днеертацп.

1. Клинико-иммуиологическая характеристика эризипелонда у рабочи; мясокомбината. /'Акт. пробл. рожистой инфекции /Тезисы 1-ой Всесоюзно! научно-практ. конференции/. — М. — Ворошиловград, 1989. — С. 15—1( /в соавт./'.

2. Реакция термозависимой лимфотоксичностк у больных рожей и эрн зипелоидом. /'Там же. — С. 32—33 /в соавт./.

3. Эризипелоид как профессиональное заболевание рабочих ыясопере раб.атывающих предприятий. //Научно-технический прогресс, здоровье се

¡ьского населения, прикладные н фундаментальные проблемы медицины.

- Полтава, 1989. — С. 4—5 /в соавт./.

I. Иммунологические методы в прогнозировании затяжного течении 'еабилнтатшонного течения эризинелоида. /Новое в лабораторной лиагно. тш;е ботезней внутренних органов. /Материалы 4 съезда врачей-лаборан-;>в Украины/. — Вопошиловгоат;, 1989. — С. 474—475. /в соавт./.

5. Иммунологические методы в прогнозировании рецидивов и затяжных Ьоп.м эшиппелош'а. /¡Акт. пробл. нпфекц. патологии, клин, иммунологии и ;ед. генетики. — М. — Луганск, ¿990. — С. 6—7. 'в соавт./.

6. Клипико-иммунологическая характеристика септической формы эри. шпелоида //Акт. вопросы сепсисологип. /Тезисы Всесоюз. конференции/. — Е'бнлнсн. 1990. — Т. I. —С. 36—38. /в соапг./.

7. Эпидемиологические и профессиональные аспекты зрнзипелоида в ¡ромышленном регионе Донбасса. //Влияние факторов внешней среды на Реактивность опганпзма. /Мат. Всесогозн. конф./. — Киев — Ворошиловград, 1990. — Т. 1. — С. 120—121. /в соавт./.

8. Состояние иммунного статуса у больных эризнпелоидом. //Там же.— 2. — С. 11—12.

9. Состояние кпасной крови у больных рожей и эрнзипелоидом. //Фун-:аменталь!и>1е вопросы медицины и биологии. /Тезисы научно-практ. конф. Полт.ава, 1990. С. 153—154./в соавт./.

10 Терапевтическая тактика при тяжелых фоюмах рожистой инФекцин. 'Там же. — С. 224—225. /в соавт./.

II. Эффективность физиотерапевтических методов лечения гатпнув-шхея форм зрнзипелоида. //Новые физические метоаы в медншше. /Мате-|налы 1 -оГт респ. копф. /— Ворошиловград. 1990. — С. 216—218. /в соавт./.

12. Клпнико-иммунологические особенности течения зрнзипелоида у абочих мясокомбинатов //Вопросы клин, иммунологии и мед. генетики.

- Луганск, 1990. — С. 11—12.

13. Способ лечения колшо-суставпой формы эрипипелоида. //Аинот. пе-ечень изобретений н ран. предложений ученых медиков к 35-летшо Лу-анского мед. института. —> Луганск, 1991. ■— Вып. 3. — С. 11—12.

14. Способ лечения кожной формы эризинелоида. //Там же. —С. 6—17. /в соавт./.

15. Вторичная иммунологическая недостаточность у больных оризнпе-ондом. //Мат. научной сессии «Акт. пообл, .экологической иммунологии и ллергологни». — Киев — Луганск, 1992. — С. 16—17.

16. К вогшосу о дифференциальной диагностике рожи и зрнзипелоида. Там Hie. С. 17—18.

17. Клиническд.ч эффективность счленнна и мсфенамовой кислоты у ольных эрнзипелоидом. '/Там же. — С. 18—19. /в соавт./.

18. Клиническая характеристика зрнзипелоида У рабочих мясокомбн. атов в промышленном регионе Донбасса. / Акт. гтобл. клинической имму-ологии, мед. генетики и аллергологии. — Киев — Луганск, 1992. — С. 11— 2.

19. Использование иммуномодуляторов в комплексной терапии затяж. ых форм зрнзипелоида. //Там же. С. 12—13. /в соавт./.

20. Иммунный статус у больных эрнзипелоидом в Луганской области. Там же. С. 13—14. /в соавт./.

21. Мефенаминовая кислота в лечении кожно-суставной формы эризи. елоида. //Акт. пробл. клинич. аллергологии и ннфекц. патологии. — С.29— 0. /в соавт./.

22. Иммуномодулирующая терапия больных с затянувшимися форма-и зрнзипелоида у рабочих мясокомбината. //Там же, С. 111—112. /в соавт./.

23. Ультрафиолетовое облучение при лечении затянувшихся форм эри-зипелоида. //Экология промышленного региона Донбасса. (Материалы, 3-й региональной научно-практ. конф молодых ученых и специалистов/. — Луганск, 1993. — С. 11—12.

24. Клинико-ишхунологические особенности и лечение зрнзнпелоида с условиях промышленного региона Донбасса. /Сборник научных трудов сотрудников Луганского мед. института. — Луганск, .1993. — С. 20—22. /в со-авт./.