Автореферат и диссертация по медицине (14.01.19) на тему:Клеточные механизмы развития иммунного воспаления при псориазе и иммунокорригирующая терапия больных

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ р^0НЛіЩ{АЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИ'П'Т ім. акад. О.О.БОГОМОЛЬЦЯ

- 8 ОКТ 1996

На правах рукопис;.

ПУШКАРЕНКО Сергій Вікторович

КЛІТИННІ МЕХАНІЗМИ РОЗВИТКУ ІМУННОГО ЗАПАЛЕННЯ ПРИ ПСОРІАЗІ ТА ІМУНОКОРИГУЮЧА ТЕРАПІЯ ХВОРИХ

14.01.19 - Шкірні та венеричні хвороби

Автореферат дисертації на здобуття вченого ступеня кандидата медичних наук

Київ - 1996

Робота виконана в Київському институті удосконалення лікарів Міністерства охорони здоров'я України

НАУКОВИЙ КЕРІВНИК - доктор медичних наук, професор

Глухенький Борис Тихонович

ОФІЦІЙНІ ОПОНЕНТИ: .

1. Доктор медичних наук, професор •

Федотов Валерій Павлович

2. Докт ор медичних наук, професор Дранник Георгій Миколайович

ПРОВІДНА УСТАНОВА - Український науково-дослідний

інститут дерматології та венерології,

310057. м. Харків, вул. Чернишевського, 7/9.

Захист дисертації відсудиться "_____” __________________ 1996 р.

о ”___" годині на засіданні Спеціалізованої вченої ради

Д. 01.21.06 при Національному медичномі університеті за адресою: 252004. м. Київ, бульвар Шевченка, 13. .

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Національного медичного університету Міністерства охорони здоров'я України (адреса: 252057. м. Київ, проспект Перемоги. 34).

Автореферат розіслано -___" __________________1996 р.

Вчений секретар Спеціалізованої вченої ради, кшиидгг! медичних наук., доцент

М.П.Шмигло

Актуальність теми. Псоріаз є одним із найбільш поширених і тяжких дерматозів. Близько 1% населення земної кулі страждає циєю недугою (K.A.Arndt, 1989), а її питома вага в загальній структурі део-матологічної захворюваності за ош’нкою різних азторів становить зія 2 до 10% (К.К.Борисенко, 1983; Н.А.Амірова, 1985; G.G.Krueger, M.Duvic, 1994).

В Україні за останні роки спостерігається значне зростання захворюваності цим дерматозом, особливо серед дітей та осіб молодого віку; збільшення числа тяжких, інвалідизуючи.х форм захворювання, резистентних до різних методів лікування; поява неаиференційованих за стадіями форм; часта відсутність сезонності в перебігу хзоробі. що. на думку дослідників, пов'язано з проблемами екології людини, наслідками аварії на Чорнобильській АЕС (О.В.Богомолець і співавт., 1992; Я.Ф.Кутасєвич і співавт., 1992; І.Н.Ляшенко і співавт., 1992; М.Н.Бухарович, І.Р.Гахташов, 1993). Таким чином, псоріаз являє собою не тільки медичну, але й соціальну проблему, яка потребує глибокої теоретичної та експериментальної розробки.

. Накопичені у світовій дерматологічній науці дослідження, присвячені патогенезу дерматозу, відображають складні причнкно-наслідкові зв'язки різних органів і систем організму в процесі виникнення та розвитку захворювання, але не можуть повною мірою пояснити різноманітність клінічних проявів псоріазу. Дотепер відсутні методи лікування дерматозу, які дозволяють досягати стійкого терапевтичного ефекту і здатні достатньою мірою задовольнити як хворих, так

і лікарів (В.Г.Коляденко і співавт., 1992; С.І.Довжанський, С.РУтц, 1992; А.М.Даїдук, М.М.Пітенько 1993; J.Thivolet, 1996).

Останніми роками увага більшості вітчизняних і зарубіжних учених прикута до вивчення функціонального' стану імунної системи при псоріазі- Аналіз набутих на цей час результатів досліджень дозволив багатьом авторам прийти до висновку, що порушення імунітету, які виявляються під час псоріазу, особливо його клітинної ланки, є ведучим механізмом у розвитку захворювання (С.Г.Мілевська. Г.Є.Пашнева, 1991; З.Б.Кешилєва і співавт., 1992; І.А.Фролова, 1993; М.М.Левін і співавт., 1995; A:B.Gottlieb, 1988; J.F.Schlaak et аі.. 1994). Висловлюються припушення, що через імунну систему реалізують свій вплив на виникнення та перебіг даного дерматозу нервова.

з

ендокринна та інші системи організму (З.М.Гетлінг і співавт., 1990; ЕТагЬег еі аі., 1986; Ь.Ргу, 1989). •

Важливе значення для цілісного розуміння імунопатогенезу псоріазу мас оцінка імунологічних зрушень, які відбуваються безпосередньо б осередках ураженої шкіри, та співставлення їх з аналогічними порушеннями у крові хворих. Такий підхід до вивчення патогенезу псоріазу дозволить дати найбільш повну характеристику імунологічним аспектам розвитку дерматозу, а також визначити основні напрями імунокоригуючої терапії хворих. • .

Мета і завдання дослідження. Метою роботи були комплексне вивчення функціонального стану клітинної ланки імунітету ураженої шкіри та крові хворих на псоріаз, порівняльна оцінка ефективності різних методів терапії захворювання та їх впливу на імунологічний статус організму хворих, розробка та патогенетичне обгрунтування нового методу комплексної терапії псоріазу з використанням імуноко-ригуючого препарату тимоген. .

Для досягнення цієї мети були поставлені такі завдання:

1. Дослідити кількісний та якісний склад циркулюючих у крові

лімфоцитів у прогресуючій стадії псоріазу, що дозволить судити про зміни імунологічної реактивності організму хворих при загостренні захворювання. "

2. Вивчити клітинній склад запальних інфільтратів осередків ураженої шкіри з подальшим спів ставленням результатів з імунологічними змінами .у крові хворих з метою з'ясування значення порушень клітинної ланки імунітету в розвитку псоріазу.

3. Вивчити вплив різних методів лікування псоріазу на загальний

' імунологічний статус організму хворих. .

4. Провести порівняльну оцінку ефективності різних методів терапії псоріазу з використанням індексу РАБІ, який відображає площу псоріатичного ураження та ступінь важкості шкірного процесу.

5. На основі клінічних результатів лікування та динаміки імунологічних показників крові дати патогенетичне обгрунтування доцільності застосування нового комплексного методу лікування дерматозу з використанням імунокоригуючого препарату тимоген.

Наукова новизна. Уперше проведена комплексна оцінка ролі клітинної ланки імунітету в розвитку псоріазу шляхом одночасного аналізу імуногематологічних та шкірних імуногістохімічних показників.

Уперше дано патогенетичне та клінічне обгрунтувуння доцільності використання імуномодулюючого препарату тимоген у комплексному лікуванні хворих на псоріаз.

Уперше показана відсутність супресивного впливу низьких (до 5 мг/кг/добу) доз сандімуну на основні показники клітинного імунітету крові хворих на псоріаз.

Уперше представлені переваги об'єктивної оцінки клінічної ефективності різних методів терапії псоріазу за зміною індексу РАБІ порівнюючи з такими, що традиційно використовуються у вітчизняній дерматології.

Практичне значення. На основі отриманих даних про порушення клітинного імунітету як у крові, так і в осередках ураження шкіри, показано необхідність проведення імунокоригуючої терапії з комплексі лікувальних заходів при псоріазі. Дано патогенетичне обгрунтування, показані клінічні переваги нового методу комплексного лікування хворих на псоріаз із використанням імуномодулюючого препарату тимоген. Впровадження його в практику привело до значного підвищення ефективності терапії, скорочення строків стаціонарного лікування хворих у середньому на 6-7 днів, подовження періоду ремісії захворювання, що дало певний економічний ефект.

Клініко-імунологічні результати мало відомого у вітчизняній дерматології методу лікування псоріазу низькими дозами сандімуну продемонстрували його високу ефективність, а відсутність супресивного впливу на основні імунологічні показники організму хворих дозволяє рекомендувати даний метод лікування для широкого застосування у практиці, особливо у випадках стійкого перебігу захворювання, невда-лості терапії, яка проводилася раніше.

Оцінка клінічної ефективності лікування псоріазу за зміною індексу РАБІ дає можливість практичним лікарям об'єктивно судити про переваги та недоліки існуючих методів терапії дерматозу. •

Основні положення, які виносяться на захист:

1. В імунопатогенезі псоріазу ведуча роль належить порушенням клітинної ланки імунітету, які виявляються кількісними змінами циркулюючих у крові Т-лімфоцитів та їх субпопуляцій. втягненням різних класів імунокомпетентних клітин у процес формування осередків ураження шкіри.

2. Виявлені імунологічні порушення є показанням для включення тимогену в комплексне лікування хворих на псоріаз, що приводить до нормалізації імунологічних показників.

3. Низькі дози сандімуну не справляють суттєвого впливу на основні імунологічні показники крові хворих на псоріаз.

4. Динаміка індексу РА5І у процесі лікування є високоінформа-

тивким показником для об'єктивної оцінки клінічної ефективності лікування псоріазу. '

Апробація роботи. Основні результати роботи викладені та обговорені на 6-му з'їзді дерматовенерологів України, Ученій раді терапевтичного факультету К1УЛ, Київському науковому товаристві дерматовенерологів. на засіданнях обласних наукових товариств дерматовенерологів Одеської, Чернігівської, Закарпатської, Рівненської, Кіровоградської, Волинської, Вінницької областей, на сумісному засіданні кафедри дерматовенерології, кафедри патологічної анатомії та кафедри клінічної імунології та алергології КІУЛ (12.04.96 р.).

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 6 наукових праць. ■

Впровадження результатів у практику. Результати досліджень впроваджені у практику' роботи Київського міського шкірно-венерологічного диспансеру. Київських шкірно-венерологічних диспансерів №1, №3. №4, Київської міської шкірно-венерологічної лікарні. Основні положення дисертації використовуються у навчальному процесі на кафедрі шкірних та венеричних хвороб Київського інституту удосконалення лікарів. . ■

Особистий внесок автора в дисертаційне дослідження. Автором самостійно обгрунтовані мета та завдання роботи, проведені клініко-імунологічне обстеження хворих, аналіз і статистична обробка результатів дослідження, написані всі глави дисертації.

Обсяг та структура роботи. Дисертація викладена на 110 сторінках машинописного тексту, включаючи 10 таблиць, 6 малюнків, 10 Фотографій. Складається із вступу, огляду літератури, власних досліджень, заключения, висновків і списку літератури (324 джерела).

МАТЕРІАЛИ, МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ І ЛІКУВАННЯ

Характеристика клінічного матеріалу. Під нашим наглядом геребували 116 хворих на звичайний псоріаз віком від 16 до 60 років,

із яких 75 (64,7%) чоловіків і 41 жінка (35,3%). Для обстеження чи відбирали осіб із відсутністю таких супутніх захвооюзань. які могли б впливати на результати імунологічних досліджень. Із тих же міркч'вань ми виключали осіб, які приймали цитостатичні та гормональні препарати. ■

Усі хворі на час прибуття до клініки перебували у прогресуючій стадії захворювання. Зимова форма псоріазу була діагностована у 84 осіб (72,4%), літня - у 13 (11,2%), позасезокча • у 19 (16.4%) Давність захворювання коливалась у межах від 1 місяця до 28 років, при цьому більш ніж у половини обстежених хворих (68-53.6%) тривалість захворювання була понад 5 років. Перебіг захворювання у і П чоловік (95,7%) характеризувався схильністю до загострень. У більшої частини хворих (65-56,0%) спостерігалися щорічні рецидиви дерматозу. .

З можливих причин виникнення захворювання 71 хворий (61,2%) повідомив, що йому передували нервово-психічні переназан-таження, перенесені інфекційні захворювання, промислові, побутові травми, перегрівання, переохолодження, оперативні втручання та інші фактори, здатні змінювати реактивність організму людини. Сімейний характер дерматозу виявлений у 36 хзорих на псоріаз (31,0%).

• Методи лікування. Включені в дане дослідження хворі були поділені на 3 групи залежно від методу лікування. Першу групу склали ЗО хворих, які отримували комплексне лікування псоріазу без :.м>-нокорекції, другу - 74 хворих, які отримували комплексне лікування дерматозу з імунокорекцією тимогеном, і третю - 12 хворих, які отримували сандімун.

Комплексне лікузання хворих першоі групи без імунокорекції включало в себе призначення седативних, гіпосенсибілізуючих засобів, препаратів калію, вітамінів А, Є, До, групи В, жовчогонних препаратів, лінетолу. Зовнішньо використовувалися 2% сірчано-саліцилова мазь, мазь Рибакова, рідина Лісова, індиферентні мазі, пом'якшуючі креми Повністю виключалося зовнішнє та внутрішнє застосування кортикостероїдних та цитостатичних препаратів.

Хворим другої групи, поряд із вищевказаними засобами загальної та зовнішньої терапії, додатково призначалося імунокооигуюче лікування тимогеном. Препарат призначався внутрішньом'язозо з лозі 1.0 мл 0,01% розчину на добу протягом 10 днів. Саме иі дози були рекомендовані інструкцією а його використання.

Третій групі хворих на псоріаз було проведене лікування сан-Л'муном. Враховуючи імуносупресивні властвості препарату, його неф-гчпоксичність, усім хворим до початку лікування проводилася консультація онкологом і терапевтом з метою виключення онкологічних захворювань, захворювань нирок, гіпертонічної хвороби. Окрім того, визначався базальний рівень артеріального тиску, а також креатиніну сироватки крові. Препарат призначався усередину в стартовій дозі 2,5 мг/кг/добу, поділеній на 2 прийоми. При необхідності один раз на 2 тижні доза препарату підвищувалася на 0,5-1 мг/кг/добу, але не перевищувала 5 мг/кг/добу. Лікування проводилося під систематичним (один раз на 2 тижні) контролем рівню креатиніну сироватки крові та артеріального тиску. Протягом усього періоду лікування засоби зовнішньоі терапії не використовувалися.

Перші дві групи хворих лікувалися в умовах стаціонару, а третя приймала лікування сандімуном амбулаторно.

Методи дослідження. Для розв'язання поставлених завдань у роботі був використаний комплекс клінічних, шуногематологічних та імуногістохімічних методів.

Імуногематологічні дослідження було здійснено усім 116 хворим на псоріаз як до, так і після проведеної терапії. Контрольну групу склали 20 здорових донорів. Матеріалом служили лімфоцити периферичної крові. Визначення диференціювальних (CD) антигенів моно-нуклеарних клітин крові проводилося за допомогою непрямої реакції імунофлюоресценції. за методикою, запропонованою E.LReinherz et al. (1979). У реакції використовувалися мишачі моноклональні антитіла, які містили флюоресціюючі мітки, виготовлені фірмою “Ortho Diagnostic Systems” (США): 1. ОКТ-3 (CD3) - реактогенність до всіх периферичних Т-лімфоцитів. 2. ОКТ-4 (CD4) - реактогенність до Т-хелперних/індукторних лимфоцитів. 3. ОКТ-8 (CD8) - реактогенність до Т-супресорких/цитотоксичних лімфоцитів. 4. ORTHO-B (CD22) -реактогенність до всіх периферичних В-лімфоцитів.

За допомогою імуногістохімічних методів досліджені біоптати ураженої шкіри 17 хворих на псоріаз.- Забір матеріалу здійснювався з дозволу хворих до початку лікування. Критерієм при оцінці спостережуваних змін служили літературні дані стосовно імуногістохімічних досліджень шкіри- здорових людей (М.М.Сатт et al., 1986; L.K.Bockenstedt et al, 1987; J.D.Bos et al., 1989; C.Hagenaars,

S.R.Krieg. 1989).

з

Дослідження проводилися на серійних кріостатних зрізах завтовшки 5-7 мкм за допомогою непрямого авідин-стрептавідинсзо-'з імунопероксидазного методу за методикою, запропонованою фірмою “Dakopatts А/S” (Данія), з використанням панелі мишачих чонокло-нальних антитіл даної фірми: I. DAKO-(CD3) - реактогенна спрямованість на всі периферичні Т-лімфоцити. 2. DAKO-T4 (CD4) - реактогенна спрямованість на Т-хелперні/індукторні лімфоцити. 3. DAKO-TS (CD8) - реактогенна спрямованість на Т-супресорні/цитотоксичн; лімфоцити. 4. DAKO-(CD22) • реактогенна спрямованість на В-лімфоцити. 5. DAKO-P150.95 (CD11с) - реактогенна спрямованість на клітини моноцитарно-макрофагального ряду. 6. DAKO-T6 (CDla) - реактогенна спрямованість на дендритичні клітини Лангерганса. 7. DAKO-(HLA-DR/alpha) - реактогенна спрямованість на клітини, то експресують антиген II класу головного комплексу гістосумісності (HLA-DR). "

Вивчення клінічної ефективності різних методів лікування проводилося з урахуванням найближчих та віддалених (12 місяців спостереження) результатів терапії. Оцінка найближчих результатів лікування проводилася за зміною індексу PASI (Psoriasis Area and Severity . Index), запропонованого T.Fredriksson, U.Pettersson (1978), який дозволяє судити про площу та важкість псоріатичного ураження шкіри. Для його підрахунку вихідним було виділення чотирьох основних частин тіла людини, а саме: голови (г), тулуба (т), верхніх (в) та нижніх (н) кінцівок, які становлять 10%, 30%. 20%, 40% загальної поверхні людського тіла, відповідно. Площа ураження шкіри для кожної із зазначених частин тіла (Пг, Пт, Пв, Пн) виражалася цифровим значенням від 0 до б, при цьому: 0 - шкіра частини тіла не уражена. 1 -уражено менше 10% шкірного покриву, 2 - в межах 10-30%, 3 - а межах 31-50%, 4 - в межах 51-70%, 5 - в межах 71-90% і б - в межах 91-100%.

Оцінка важкості шкірного процесу проводилася за ступенем ви-раженості ерітеми (Е), інфільтрації (І) та лущення (Л), які також мають цифрове значення від 0 до 4, де 0 означає відсутність зазначених змін, а 4 - їхню максимальну вираженість. Для визначення показника ступеню важкості ураження шкіри проводилося підсумовування цифрових показників ерітеми, інфільтрації, лущення для кожної частини тіла. Надалі показник ступеню важкості шкірного процесу частини тіла помножувався на відповідний цифровий показник площі ураження

шкіри та на коефіцієнт, що відображує процент даної частини тіла по відношенню до всього шкірного покриву. Сума отриманих результатів для всіх чотирьох частин тіла і є індексом PAS1. Загальна формула його розрахунку може бути лоданй таким чином:

PASI = 0,1 х (Er+lr+Jlr) х Пг + 0.3 х (Ет+Іт+Лт) х Пт +

+ 0.2 х (Ев+Ів+Лв) х Пв + 0,4 х (Ен+ін+Лн) х Пн

Процент редукції індексу PAS1 в результаті проведеного лікування вираховувався за формулою:

% редукції PASI = (PASI до лікування - PAS1 після лікування) х х 100 / PAS1 до лікування - -

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ

Результати імуногематологічних та імуногістохімічних досліджень, їх обговорення. .

Проведені імукогематологічні дослідження показали, що у хворих на псоріаз у прогресуючій стадії до лікування спостерігалися суттєві зміни у складі циркулюючих у крові лімфощпарних клітин (табл.' 1). Так. відзначалося статистично достовірне (р<0,00і) зниження як відносних, так і абсолютних показників Т-лімфоцитів, чисельний рівень яких становив 36,6+0,7% (абс. чис. - 0,70+0,03 х І09/л), тимчасом як аналогічні показники в контрольній групі здорових осіб -57.8+2.3% (абс. чис. - 1,19+0,11 х 109/л).

Певні зміни виявлені у складі їхніх основних субпопуляцій. Чисельність CD4+ хелперних/індукторних Т-клітин у хворих, на псоріаз була 19.1+0.4% (абс. чис. - 0,38+0.02 х 109/л), що приблизно у 2 рази нижче (р<0,001) відповідних показників у здорових осіб (■37.1 + 1.7; абс, чис. - 0,77+0,08 х 10?/л). Рівень CD84 супресор-кі;\ -■ цитотоксичних Т-лімфоцитів також був знижений (р<0,001) і становив у середньому 16,6+0.3% (абс. чис. - 0,33+0,02 х 109/л),

: .a; як у контрольній групі цей показник дорівнював 22,3+0,8% (абс. чке - 0,46+0,03 х 109/л). Таким чином, більш виражене зниження влучалося серед популяції CD4+ клітин.

Наочне уявлення про переважне зниження у крові хворих хел-■:ерк;:л'індукторних клітин дає статистично достовірне (р<0,001) лм'женнк імунорегуляторного індексу (CD4/CD8). У хворих на-псор:а.-. рін становив 1,14+0,04, а у здорових осіб - 1,68+0,09. Наве-;>:к; лзн: свідчать про наявність дисбалансу субпопуляцій периферич-

Таблиця 1

Імуногематологічні показники хворих псоріазом в прогресуючій стадії до лікування, а також в процесі різних

методів терапії дерматозу (М ± т)

Досліджувані показники Хворі псоріазом в прогресуючій стадіі до лікування (п=116) Хворі псоріазом„ після комплексної терапії без імунокорекції (п=30) Хворі псоріазом після комп/іексноі терапії з імунокорекціею тимогеном (п=74) Хворі псоріазом після терапії сандімуном (п=12) Здорові особи (п=20)

% абс. х109/л % абс. хІО9/л % абс. хІО3/л % абс., х108/л % абс. хІО9/л

1.(СОЗ*) Т-лімфоцити 36,6±0,7 р,<0.001 ОДЩОЗ р, <0,001 41,2±2,0 р<0,05 р,<0,001 0,84±0,06 р<0,05 р,<0.01 55,9±1,3 р<0,001 р, >0,05 1.11 ±0,07 р<0,001 р(>0,05 38,3±2,7 р>0,05 р,<0,001 0,74±0,13 р>0,05 Р,<0.02 57,8+2,3 1,19+0,11

2.(С04") Т-хелпери/ індуктори 19,1+0,4 р,<0,001 038гЮЛ2 р, <0,001 22,0+1,5 р>0,05 р,<0,001 0,46±0,05 р>0,05 р,<0,01 36,4+0,8 р<0,001 р1>0,05 0,73+0,04 р<0,001 р, >0,05 17,8+1,5 р>0,05 р,<0,001 0,35+0.07 р>0,05 р,<0,001 37.ІІІ.7 і),77+0,08

3.(СБ8*) Г-суиресори/ цитотоксичні 16,6±0,3 р,<0,001 0.33+Ш р, <0,001 17,5±0,7 р>0,05 р, <0,001 0,36±0.03 р>0,05 р,<0,05 20,7+0.4 р<0,001 Р, >0,05 0,42+0,02 р<0,01 р, >0,05 17,2+1,1 р>0,05 р,<0,001 0,34+0,05 р>0,05 р, <0,05 22.3+0,8 0,46±0,03

4.СііІВВІД1ЮШЄ1Ш5і сил/СОН 1,14+0,04 р, <0,001 1,27+0,08 р>0,05 р,<0,01 1,76+0.06 р<0,о6і р >6,05 1,06+0,12 р>0,05 р,<0,001 1,68+0,09

5.<С022+) В лімфоцити 16,9+0,4 р,>0,05 0,34±0р3 Р!>0,05 16,1+0,8 р>0,05 р, >0,05 0,32+0,03 р>0,05 р,>0,05 17,8+0,5 р>0,05 р(>0,05 0,36+0,02 р>0,05 р, >0,05 15,3 + 1,2 р>0,05 р, >0,05 0,30+0,06 р>0,05 р1 >0,05 17,2+0,9 ->,35+Ч).ІМ

ІІрнміїка: р розраховано по відношенню до показників у хворих псоріазом ло лікування; ■ р розраховано по відношенню до показників у зорових осіб

них Т-лімфоцитів. Водночас відносна та абсолютна кількість циркулюючих СВ22* В-лімфоцитів не зазнавала суттєвих змін (р>0,05) порівнюючи з показниками контрольної групи.

Виявлені зміни у складі лімфоцитів крові дозволяють зробити висновок, що при псоріазі мають місце порушення імунітету, які характеризуються пригніченням його клітинної ланки.

Великий інтерес становлять результати вивчення клітинного складу осередків запалення шкіри (табл. 2).

Таблиця 2

імуногістохімічна характеристика клітинного складу осередків псоріатичного ураження шкіри (М+ш)

Досліджувані показники Дерма (%) Епідерміс (%)

1. (CD3+) Т-лімфоцити 77.2+2,2 +

2. (CD4+) Т-хелпери/індукторн 52.1+2,3 +

3. (CD8+) Т-супресори/ цитотоксичні 20,7+1.4 +

4. Співвідношення CD4/CD8 2,66+0,21

5 (CDla+) дендритичні клітини Лангерганса 6,5+0,6 • 8,6+0,7

6. (CDllc+) клітини моноцитарно-макрофагального ряду 10,7+0.6

7 (HLA-DR+) клітини, експресуючі HLA-DR атиген. 91,4+1,3 19,3+1,7

8. (CD22+) В-лім(Ьоцити + -

Примітка: знаком “+” позначається присутність даного типу клітин в гістологічних препаратах;

знаком позначається відсутність даного типу клітин в гістологічних препаратах;

знаком “+’’ позначається наявність одиничних клітин даного типу в окремих гістологічних препаратах.

Відзначено, що основним клітинним компонентом дермальнкх • інфільтратів були СБЗ+ Т-лімфоцити (77,2+2,2?о), тоді як С022+ В-лімфоцити в дермі зустрічалися у вигляді одиничних клітин в окремих гістологічних препаргтах. Більша частина інфільтруючих дерму Т-. клітин належала до субпопуляції СР4+ хелперних / індукторних

лімфоцитів, що становили 52,1+2,3% всіх клітин дермальних інфільтратів. При цьому CD8+ супресорні/цитотоксичні Т-клітини з дермі зустрічалися рідше (20,7+1,4%). а співвідношення CD4/CDS дорівнювало 2,66+0,21, що значно вище аналогічного співвідношення з крові. Співставлений виявлених особливостей клітинного складу шкірних осередків ураження з імунологічними змінами у периферичній крові дозволяє припустити, що дефіцит Т-лімфоцитів, який спостерігається у крові, особливо хелперної/індукторної субпопуляції, пов'язаний з їх виходом з кров'яного русла у шкіру, де потреба .запальних вогнищ у хелперних/індукторних клітинах перевищує таку з супресорних/цитотоксичних. Залишається нез'ясованим питання: чому убування в шкіру різних Т-клітин крові не поповнюється новими популяціями Т-лімфоцитів з центральних органів імуногенезу. Логічно припустити, що паралельно з вищеописаними процесами при псоріазі має місце імунодефіцитний стан, який призводить до порушення процесів диференціювання, дозрівання Т-лімфоцитів у центральних органах імуногенезу та їх наступного виходу у кров.

У складі інфільтруючих дерму клітин також були знайдені CDllc+ клітини моноцитарно-макрофагального ряду та CDla* клітини Лангерганса, що становили відповідно 10,7+0,6% і 6,5+0,6% клітин дермального відділу шкіри. Наявність у дермі клітин Лангерганса свідчить про їх інтенсивне переміщення із епідермісу в регіонарні лімфатичні вузли та навпаки. З іншого боку, можливо, що присутні з дермі CDla+ клітини беруть участь в активації дермальних Т-лімфоцитів. Підтвердженням цього можуть бути дослідження

A.Demidem et al. (1991), які показали, що клітини Лангерганса псоріатичних бляшок мають здатність активувати аутологічні Т-клітини іп vitro.

Більшість клітин, присутніх у дермі (91,4+1,3%), експресузали на своїй поверхні HLA-DR антиген II класу головного комплексу гісто-сумісності, що відображає високий ступінь їх утягнення у шкірний імунний процес. Слід відзначити, що HLA-DR клітини характеризувалися • структурною неоднорідністю. Значна частина їх мала морфологічні ознаки лімфоцитарних клітин. Наявність HLA-DR антигену на дермальних Т-клітинах свідчить про їхню активацію, в результаті чого Т-лімфоцити набувають здатність виділяти різні прозапальні та регуляторні лімфокіни, декотрі з яких (y-IFN, IL-2) сприяють розвитку характерного псоріатичного ураження шкіри (B.J.Nickofoff, 1991; J.F.Schiaak

et а!., 1994). Крім Т-клітин, експресія HLA-DR антигену виявлена на дермальних дендритичних клітинах, морфологічно схожих з клітинами Лангерганса. а також ендотеліальних клітинах. Значення присутності HLA-DR комплексу на ендотеліальних клітинах не ясне, однак цілком можливо, mo HLA-DR4" клітини ендотелію дермальних судин обумовлюють вибірковий вихід певних імунокомпетентних клітин з периферично') крові в дерму. Слід зазначити, що дане припущення потребує в подальшому підтвердження.

Не менш цікавими і важкими в інтерпретації є зміни, виявлені в епідермісі осередків псоріатичного ураження шкіри (табл. 2). Нами виявлено проникнення з дермальної частини шкіри в епідерміс CD4+ хелперних/індукторних та CDllc+ моноцитарно-макрофагальних клітин, тимчасом як CDS+ супресорні/цитотоксичні лімфоцити в епідермісі зустрічалися у вигляді одиничних клітин. Кількість CDla+ клітин Лангерганса становила 8,6+0.7% всіх епідермальних клітин, lie перевішує число даного типу клітин, характерне для епідермісу здорової шкіри, яке за даними E.P.Prens et al. (1991) складає 1,6%, і за даними M.Furue et al. (1992) - 6%. Виявлене підвищення числа CDla+ клітин говорить про збільшення антигенпредставляючої можливості клітин епітеліального пласту в умовах псоріазу. Значення епідермальних клітин Лангерганса в розвитку ураження шкіри при псоріазі, на наш погляд, надзвичайно велике і пов'язане з їхньою здатністю активувати Т-лімфоцити у межах епідермісу.

Особливо важливими є дані про експресію HLA-DR комплексу в епідермісі. HLA-DR+ клітини становили 19,3+1,7% клітин епітеліального пласту. Так само, як і є дермі, звертає на себе увагу їх морфологічна неоднорідність. Так, частина HLA-DR позитивних клітин мала виражені дендритичні структури, характерні для клітин Лангерганса. Враховуючи дані S.F.Grammer et al. (1991) про те, що епідермальні клітини Лангерганса можуть експресувати на своїй поверхні HLA-DR антиген, можна вважати приналежність HLA-DR+ дендритичних клітин епідермісу до клітин Лангерганса. Інші HLA-DR+ клітини являли собою клітини лімфоцитарного типу, представлені великим ядром та мізерним обідком цитоплазми. Це свідчить про те, що проникаючі в епідерміс Т-лімфоцити перебувають в активованому стані і здатні до лімфокіноутворення. До того ж на деяких кератиноцитах нами виявлена експресія HLA-DR комплексу, яка вказує на зміну імунологічної програми кератиноцитів в осередках, псоріатичного ураження. Згідно з

сучасними уяаіеннями, наявність HLA-DR антигену на кератиноцитах відображає їхню здатність активувати епідермальні Т-лімфоцити, а також виділяти ряд цитокінів (ETAF, TNF, TGFa, IL-6), які підвищують проліферативну активність- самих кератиноцитів (А.В.Gottlieb, 1988; J.G.Krueger et аі., 1990).

Таким чином, аналіз і співставлення результатів імуногемато-логічних та імуногістохімічних досліджень у хворих на псоріаз показали важливу роль імунологічних порушень у розвитку захворювання. При цьому відзначається чіткий взаємозв'язок між змінами, які спостерігаються у крові та в осередках ураження шкіри, що відображає єдність імунологічних механізмів розвитку захворювання. У цьому зв'язку, оцінюючи вплив різних методів терапії дерматозу на імунологічні процеси в організмі хворих, ми обмежилися вивченням у ході лікування лише імуногематологічних показників-.

Клініко-імунологічні результати лікування різними методами, їх обговорення.

Виявлені порушення в імунологічному статусі хворих на псоріаз стали приводом для пошуку адекватних шляхів їх корекції. У зв'язку з цим нами було проведено оцінку ефективності трьох різних методів лікування дерматозу, визначено їхній вплив на імунологічні показники крові хворих. ■

У процесі комплексного лікування без імунокорекції більшість хворих на 10-12 день відзначила позитивний ефект, який виявлявся припиненням появи свіжих папул, периферичного росту елементів, зменшенням лущення. На 15-17 день папули та бляшки блідли, сплощувалися, починався регрес висипань. В наступні дні псоріатичні елементи поступово розрішалися, а на місці колишніх висипань, як правило, виникали вторинні депігментовані плями. Середня тривалість перебування хворих у стаціонарі становила 35,6+1,4 койко-днів. Лікування переносилося добре, побічні ефекти були відсутні.

Дістати більш повне уявлення про клінічні результати лікування можна по зміні в процесі терапії індексу PASI (табл. 3). У результаті комплексного лікування хворих без імунокорекції середня редукція PASI дорівнювала 54,8+2,8%. При цьому редукція індексу PASI понад 75%, коли результати терапії відповідають стану клінічної ремісії або майже повного очищення шкірного покриву, була досягнута у 5 хворих, що становило 16,7%. Редукция PASI від 50 до 74%., при якій

клінічний ефект лікування можна оцінити як значне поліпшення стану хворих, була отримана у 11 чоловік (36,6%). І, нарешті, редукція РАБІ менше 50%, коли площа ураження шкіри та ступінь важкості шкірного процесу зменшилися менш ніж на половину, що відповідає незначному клінічному поліпшенню, спостерігалася у 14 хворих на псоріаз (46,7%). Наведені дані свідчать про порівняно невисоку клінічну ефективність даного методу лікування дерматозу.

Таблиця З

Динаміка индексу РАБІ при різних методах лікування псоріазу ’

Метод лікування Індекс РАБІ до лікування Індекс РАБІ після лікування Редукція індексу РАБІ (%)

Ііш М+т Ііш М+т Пт М+т

і.Комплексна терапія без імунокорек-ціі (п=30) 17,8 -37,5 23,5 ±0,9 4,3 -19,6 10,4 ±0,7 24.8 -87,4 54,8 ±2,8

2.Комплексна терапія з імунокорекцією тимогеном (п=74) 15,3 -44,5 25,3 ±0,7 р>0,05 0 -18,6 7,3 ±0,5 р<0,001 38,4 -100 71,5 ±1.5 р<0,001

З.Терапія сандіму-ном (п=12) 17,2 -39,1 24,6 . ±2,0 р>0,05 Рі >0,05 0 -8,5 4,2 ±0,8 р<0,001 р,<0,()1 61,6 -100 82,3 ±3,4 р<0,001 Рі<0,01

Примітка: р розраховано по відношенню до показників у хворих, які отримували комплексну терапію без імунокорекції;

Рі розраховано по відношенню до показників у хворих, які отримували комплексну . терапію з імунокорекцією тимогеном.

Наступне спостереження за хворими показало, що стабільний стан шкірного процесу, або умовно “стан клінічної ремісії”, через 6 місяців після проведеної терапії відзначався у 17. хворих (56,7%), а через 12 місяців - тільки, у 8 (26,7%).

Оцінка впливу проведеного лікування на імунологічні показники крові хворих виявила відсутність суттєвих змін у складі циркулюючих лімфоцитарних клітин (табл. 1). Після його закінчення відзначалося

підвищення (р<0,05) лише абсолютних і відносних показників CD3+ Т-лімфоцитів, число яких становило 41,2+2,0% та 0,84+0,06 х І09/л (до лікування - 36,6+0,7%; 0,70+0,03 х 109/л). При цьому чисельність CD3+ клітин залишалася нижче (р<0,001 для відносних і р<0,01 для абсолютних величин), ніж у здорових людей. Водночас кількість основних субпопуляцій Т-лимфоцитів (CD4+ хелпер-них/індукторних та CD8+ супресорних/цитотоксичних клітин) не зазнавала статистично достовірних змін (р>0,05) в порівнянні з аналогічними показниками до лікування, зберігалося порушене їх співвідношення (CD4/CD8). '

Варто відзначити, шо комплексна терапія без імунокорекаії, як і інші використані в даному дослідженні методи лікування хворих на псоріаз, суттєво не впливала на чисельність циркулюючих у крові CD22+ В-лімфоцитів, вміст яких залишався без значущих відмін (р>0,05) від їх рівня у хворих до лікування і здорових осіб (табл. 1).

Таким чином, згідно з нашими спостереженнями, комплексне лікування без імунокорекції не справляло нормалізуючого впливу на кількість Т-лімфоцитів та їх субпопуляцій у периферичній крові. Після завершення терапії в імуногематологічних показниках зберігалися риси, властиві хворим до лікування. У зв'язку з дим можна вважати, що причина недостатньої клінічної ефективності цього методу лікування псоріазу криється у відсутності коригуючого впливу на імунологічний статус хворих. Це стало підставою для застосування в терапії хворих на псоріаз нового синтетичного препарату вилочкової залози - тимоге-ну, який виявив високі імуномодулюючі властивості по відношенню до лімфоїдних клітин крові хворих на псоріаз in vitro при проведенні пошукового скринінгу. -

Включення імунокорекції тимогеном у комплексне лікування хворих дозволило суттєво підвищити ефективність терапії. Уже на 5-6 день лікування у більшої частини хворих припинялися нові висипання, відзначалося зниження свербіння, зменшувалися лущення, інтенсивність забарвлення псоріатичних осередків. До 9-11 дня папули сплощувалися, навколо окремих елементів з'являвся анемічних обідок із злегка зморшкуватим епідермісом (псевдоатрофічний обідок Воронова), що свідчило про перехід ужірного процесу в регресуючу стадію. Надалі спостерігалося швидке розсмоктування псоріатичних висипань. Середня тривалість перебування хворих на, ліжку дорівнювала 29,2+0,6 дня, що в середньому на 6-7 днів менше, ніж при. комплекс-

ному лікуванні хворих без імунокорекції. Усі хворі добре переносили лікування. Побічних ефектів терапії тимогеном не відзначено.

Зробити чіткий та об'єктивний висновок про високу клінічну ефективність комплексної терапії з імунокорекцією тимогеном дозволяє динаміка індексу РАБІ в процесі лікування хворих (табл. 3). Так, редукція РАБІ при такому методі терапії дерматозу становила в середньому 71,5+1,5%, що достовірно вище (р<0,001) відповідного показника у хворих, які отримували комплексне лікування без тимогену (54,8+2,8%). Редукцію індексу РАБІ понад 75% було зареєстровано у 39 хворих на псоріаз (52,7%), причому у чотирьох із них вона дорів-нюпала 100%, що свідчило про повне розрішення шкірного процесу. У -6 хворих (З5.і%) редукція РАЗІ досягала 50-74% і тільки у 9 хворих (12,2%) була нижче 50%.

Значно поліпшились віддалені результати терапії: через 6 місяців після закінчення лікування 59 чоловік (79,7%) вказали на відсутність загострення захворювання, а через 12 місяців “клінічна ремісія" зберігалася у 47 чоловік (63,5%). Як правило, рецидиви захворювання спостерігалися у хворих, які не виконували рекомендації з дотримання після лікування режиму харчування, праці та відпочинку.

Вивчення імуногематологічних показників у хворих у ході ліку-ванння виявило значні зміни у складі Т-лімфоцитів та їх субпопуляцій периферичної крові по завершенні комплексної терапії з імунокорекцією тимогеном (табл. 1). Чисельність СОЗ* клітин після проведеного лікування достовірно зростала (р<0,001) і становила в середньому 55,9+1,3-% та 1,11+0,07 х 109/л, тоді як відповідні показники до лікування були 36,6+0,7% та 0,70+0,03 х 109/л.

Лікування з використанням тимогену приводило до вирівнювання дисбалансу в субпопуляціях циркулюючих у крові Т-лімфоцитів, яке мало місце до його початку. Так, після завершення терапії відзначалося суттєве підвищення (р<0,001) субпопуляції хелперних/індукторних клітин (С04+ Т-лімфоцитів), кількість яких дорівнювала 36,4+0,8% та

0,73+0,04 х 109/л (до лікування - 19,1+0,4%; 0,38+0,02 х 109/л). Збільшення С08+ супресорних/цитотоксичних Т-лімфоцитів (р<0,001 для відносних та р<0,01 для абсолютних величин) також було достовірним, але менш вираженим. їх середні показники після лікування становили 20,7+0,4% та 0,42+0,02 х 109/л (до лікування -16,6+0,3%; 0,33+0,02 х 109/л). Нерівномірне підвищення чисельності клітин крові в обох субпопуляціях Т-лімфоцитів, очевидно, пов'язане з

тим, шо до лікування відзначалося більш виражене зниження хелпер-них/ індукторних клітин в порівнянні з супресорни-ми/цитотоксичними. Результатом такої зміни кількісних показників основних субпопуляцій Т-клітин крові було значуще підвищення (р<0,001) імунорегуляторного індексу. По завершенні лікування він дорівнював 1,76+0,06, тимчасом як до лікування значення співвідношення С04/С08 було 1,14+0,04. Слід відзначити, що всі вищепере-раховані імуногематологічні показники у хворих на псоріаз після лікування наблизилися до норми і не мали статистично достовірної різниці (р>0,05) в порівнянні з аналогічними показниками у здорових осіб. Це свідчить про те, що лікування з використанням тимогену справляє нормалізуючу дію на показники клітинного імунітету у хворих.

' Становить інтерес інтерпретація отриманих результатів у плані з'ясування механізму терапевтичної дії тимогену при псоріазі. Можна припустити, що препарат виявляє свою нормалізуючу дію шляхом впливу на центральні органи імуногенезу, стимулюючи вихід у кров клітин лімфоцитарного ряду. При цьому звертає на себе увагу те, що дія препарату не виявляє себе гіперпроліферацією імунокомпетентних клітин, кількість яких до лікування була у межах норми (В-лімфоцитів). Як нам здається, це свідчить про те, що тимоген реалізує свою дію не тільки через підвищення чисельного .відтворення різних популяцій лімфоцитів, але й якісно поліпшує процеси диференціювання клітин та їх наступне дозрівання, що виявляється поповненням у кров'яному руслі саме необхідних при даному стані типів імунних клітин. . , ■

Хворим на псоріаз із стійким перебігом захворювання, частими загостреннями, резістентністю до терапії, яка проводилася раніше, призначалося лікування сандімуном. У процесі лікування препаратом на 8-9 день хворі відзначали зменшення суб'єктивних неприємних відчуттів, припинення прогресування шкірного процесу. Після закінчення двотижневого строку терапії практично повністю припинялося лущення на поверхні папул, зменшувалась інфільтрація в основі висипних елементів, значна частина псоріатичних осередків регресувала. У міру подальшого лікування сандімуном відзначалося поступове зникнення дрібних папульозних елементів, великі псоріатичні бляшки розрішалися в центральній частині або розпадалися на більш дрібні елементи, які в свою чергу потім розсмоктувалися, У цілому всі хворі добре переносили лікування препаратом. Лише у двох із них протягом

перших 2 тижнів терапії відзначалися диспептичні явища (нудота, зниження апетиту), які в подальшому самостійно пройшли. В одного хворого на 5 тижні лікування сандімуном було зареєстровано підвищення артеріального тиску, яке успішно купіровалося призначенням гіпотензивних засобів і не вимагало зниження дози або відміни препарату.

Як з'ясувалося в процесі вивчення клінічної ефективності лікування сандімуном за зміною індексу РАБІ (табл. 3), після його закінчення була досягнута найбільша середня редукція РАБІ - 82,3+3,4%. Варто відзначити, що у 3/4 пролікованих препаратом хворих (9 чоловік) редукція РАБІ була вище 75%. Рівень редукції індексу РАБІ від 50 до 74% був відзначений в останніх 3 чоловік, які склали 1/4 від загального числа хворих, що приймали сандімун. Таким чином, сан-дімун є високоефективним препаратом у лікуванні псоріазу, який дозволяє добитися у хворих стану клінічної ремісії або значного поліпшення шкірного процесу.

Оцінка віддалених результатів терапії показала, що у всіх 12 пролікованих цим препаратом хворих після відміни сандімуну спостерігалося загострення захворювання з найближчі .1-7 місяців. У цьому зв'язку здається важливою подальша розробка принципів підтримуючої терапії хворих. • .

Особливий інтерес становлять імуногематологічні дослідження у хворих, які отримували сандімун. У літературі є дані про виражені імуносупресивні властивості препарату (В.О.КаЬап еі аі., 1985). Водночас гіами після закінчення лікування не було виявлено суттєвих змін у складі циркулюючих у крові лімфоцитарних клітин, що свідчить про відсутність супресивного впливу терапії на загальний імунний статус хворих (табл. 1).. Очевидно, це пов'язано з використанням при лікуванні хворих низьких (до 5 мг/кг/добу) доз сандімуну, при яких механізм лікувальної дії' препарату при псоріазі пов'язаний з його здатністю пригнічувати активацію Т-лімфоцитів в осередках ураження шкіри, блокувати виділення різних цитокінів імунокомпетентними клітинами, подавляти функціональні властивості антигенпредставляю-чих клітин, безпосередньо знижувати, гіперпроліферацію кератиноцитів та ін., а не з загальними імуносупресивними властивостями сандімуну (А.В.ОоКІІеЬ е( аі., 1992; Т.ЗсЬіоЬага еІ аі., 1992).

Виявлена нами відсутність змін у складі імунних клітин крові після лікування сандімуном свідчить про те, що в організмі хворих за-

лишаються імунологічні ознаки, характерні для періоду загострення псоріазу. Можливо, це є причиною недостатньо стійкого терапевтичного ефекту після лікування препаратом.

Порівняльна оцінка клініко-імунологічних результатів різних методів лікування псоріазу дозволяє зробити висновок, що патогенетично обгрунтована комплексна терапія з імунокорекцією тимогеном відрізняється від такої без імунокорекції більш високою ефективністю, скороченням строків стаціонарного лікування хворих, зменшенням, частоти рецидивів захворювання, нормалізацією імуногематологічніх показників і може бути рекомендована для широкого застосування в практиці як метод.вибору при лікуванні хворих на псоріаз. У випадках тяжкого перебігу дерматозу, відсутності ефекту від здійснюваної раніше терапії, доцільне призначення лікування низькими дозами сан-дімуну, що дозволяє проводити лікування в амбулаторних умовах і tie потребує додаткового використання засобів зовнішньої терапії.

ВИСНОВКИ

1. Одним із ведучих факторів у розвитку псоріазу є порушення клітинної ланки імунітету, яке виявляється змінами у складі циркулюючих у крові Т-лімфоцитів, втягненням їх у процес формування осередків ураження шкіри при незначній участі В-лімфоцитів. •

2. Прогресуюча стадія псоріазу характерізується суттєвим зниженням у периферичній крові кількості Т-лимфоцитів та їх субпопу-ляцій - CD4+ хелперних/індукторних і CD8+ супресор-них/цитотоксичних клітин. При цьому відзначається найбільш виражене зниження CD4+ Т-лімфоцитів, що призводить до порушення •співвідношення Т-клітинних субпопуляцій, зниження імунорегулятор-ного індексу CD4/CD8.

3. В осередках ураження шкіри дермальний запальний інфільтрат представлений переважно Т-лімфоцитами, а також антигенпредстав-ляючими CDla+ клітинами Лангерганса та CDllc+ клітинами моноци-тарно-макрофагального ряду, які мають великий ступінь експресії HLA-DR антигену. Переважаючу субпопуляцію інфільтруючих дерму Т-лімфоцитів становлять CD4+ хелперні/індукторні клітини. Особливостями епідермальних змін є проникнення в епідерміс CD4+ Т-лімфоцитів, CDllc+ клітин, підвищений рівень CDla+ клітин Лангерганса, експресія частиною кератиноцитів HLA-DR антигену.

4. Комплексне лікування псоріазу без імунокорекції не завжди забезпечує достатній клінічний ефект, про що свідчить відносно низький (54,8+2,8%) рівень редукції індексу РАБІ в результаті здійснюваної терапії. У периферичній крові після лікування відзначається незначне підвищення кількості Т-лімфоцитів при збереженні дисбалансу в їх субпопуляціях.

5. Застосування тимогену в комплексній терапії хворих дозволяє значно підвищити результати лікування (редукція індексу РАБІ - 71,5+ 1.5%) і супроводжується значущим підвищенням у крові Т-лімфоцитів та їх субпопуляцій до рівня у здорових осіб, а також нормалізацією імунорегуляторного індексу С04/'С08. Це вказує на можливий стимулюючий вплив препарату на процеси диференціювання та дозрівання Т-лімфоцитів у центральних органах імуногенезу.

6. Лікування псоріазу низькими (до 5 мг/кг/добу) дозами сан-

дімуну є високоефективним методом лікування дерматозу, особливо у випадках резистентності до здійснюваної раніше терапії, який дозволяє домогтися найбільшої редукції індексу РАБІ - 82,3+3,4%, і не справляє супресивного впливу на імунологічні показники периферичної крові хворих. ’ • .

СПИСОК НАУКОВИХ ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА МАТЕРІАЛАМИ ДИСЕРТАЦІЇ

’ 1. Клинико-иммунологические результаты использования тимо-

гена при лечении псориаза //В сб.: Актуальные вопросы медицины и биологии. - Днепропетровск. - 1993. г Вып.ГУ. - С.31.

2. Клініко-імунологічні показники застосування малих доз сан-дімуну в лікуванні хворих вульгарним псоріазом // Науковий вісник Ужгородського університету. - Ужгород. - 1995. - Вип.ІІ. - С. 190-192.

3. Клинико-иммунологические результаты комплексного приме-

♦ нения нового иммунокорректора тимоген // Тез. докл. научн. практ.

конференции дерматовенерологов Урала, Сибири, Забайкалья и Дальнего Востока “Актуальные вопросы дерматологии и венерологии”. -Чита. - 1993. - С.88-89. (Соавт. Курченко А.Й., Глухенький Б.Т. Баги-ров А.А.).

4. Результаты иммуногйстохимических исследований пораженной кожи больных псориазом //В. сб.: Актуальные вопросы ме-

дицины и биологии. - Днепропетровск. - 1993. - Bbin.IV. - С.31. (Соавт. Глухенький Б.Т., Курченко А.И.).

5. Применение сандиммуна (циклоспорина А) при псориазе / /

В. сб.: Актуальные вопросы медицины и биологии. - Днепропетровск. -

1993. - ВыпЛУ. - С.22. (Соавт. Глухенький Б.Т., Курченко А.И., Бойко Ю.Я., Багиров А.А.).

6. Клинико-иммунологические результаты использования тимо-гена в комплексной терапии больных псориазом //В сб.: Актуальные вопросы дерматологии и сифилидологии. - Санкт-Петербург. -

1994. - С.18-19, (Соавт. Глухенький Б.Т., Романенко А.Б.).

АННОТАЦИЯ

Пушкаренко Сергей Викторович. “Клеточные механизмы развития иммунного воспаления при псориазе и иммунокорригирующая терапия больных”. Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальное™ 14.01.19 - кожные и венерические болезни. Национальный медицинский университет им. акад. А.А.Богомольца. Киез, 1996.

Представлены результаты комплексного изучения функционального состояния клеточного звена иммунитета пораженной кожи и крови больных псориазом, сравнительная клинико-иммунологическая характеристика некоторых современных методов лечения дерматоза.

Установлены иммуноморфологические особенности клеточного состава очагов псориагического поражения кожи, проведено сопоставление выявленных изменений с иммунологическими показателями периферической крози. Разработан и патогенетически обоснован новый, высокоэффективный метод лечения больных с имыунокоррекцией ти-могеном, показаны преимущества и недостатки использованных в исследовании методов лечения псориаза, определено их влияние на состав циркулирующих в крови лимфоцитарных клеток.

SUMMARY

Sergey V. Pushkarenko. “Cell mechanisms of immune inflammation progress in case of psoriasis and immunocorrelating therapy of patients”. Thesis for candidate's degree of medicine in speciality 14.01.19 - skin and venereal diseases. Bohomolets' National Medical University. Kyiv, 1996.

Complex study results of cell immune section functional state of the infected skin and blood of patients with psoriasis, comparative^ clinical immunological characteristics of some modern methods of treating dermatosis have been presented.

There have been stated immunomorphological peculiarities of cell composition of skin psoriatic infection nidi, have been carried out the contrast comparison of the revealed changes with immunological indices of the peripheral blood. The new highly effective method of treating the deseased by means of thymogen immunocorrection has been elaborated and pathogenet;cally grounded, advantages and disadvantages in studying methods for treating psoriasis have been illustrated, their influence on the composition of circulating in blood lymphocitar cells have been defined.

Ключові слова: псоріаз, імунопатогенез, імунокоригуюча терапія, тимоген, сандімун.