Автореферат и диссертация по медицине (14.01.16) на тему:Изменения личности у подростков, больных эпилепсией: прогнозирование, типология и реабилитация

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ УКРАЇНСЬКИЙ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ІНСТГГУТ СОЦІАЛЬНОЇ ТА СУДОВОЇ ПСІХІАТРІЇ

Г Г 5 ОД

2 3 ЛПР Ш НА ПРАВАХ РУКОПИСУ

СЕДНЄВ Владислав Володнміровіч

ПОРУШЕННЯ ОСОБИСТОСТІ У ПІДЛІТКІВ, ХВОРИХ

НА ЕПІЛЕПСІЮ:

ПРОГНОЗУВАННЯ, ТИПОЛОГІЯ ТА РЕАБІЛІТАЦІЯ

14.01.16 - психіатрія АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичнії* наук

Київ - 1996

Дисертацією е рукопис.

Робота виконана у Українському науково-дослідному інстітуті соціальної та судової психіатрії Міністерства охорони здоров'я України.

Науковий керівник - доктор медичних наук, професор А. Е Чупріков

Офіційні опоненти - доктор медичних наук,

професор С. І.Табачніков

доктор медичних наук,

В. М. Синицкій

Провідна установа - Українській науково-дослідний інстітут експеріментальної та клінічної неврології та психіатрії

Захист дісертації відбудеться "________"_______________1996 р.

с _____ годині на засіданні Спеціалізованної Вченої ради

Д 01.10.01 при Українському науково-дослідному інстітуті соціальної та судової психіатрії МОЗ України.

Адреса: 252072, Київ, вул. Фрунзе, 103.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Українського науково* дослідного інстіутут соціальної та судової психіатрії МОЗ України за адресою; 252072, Київ, вул. Фрунзе, 103 Автореферат розісланий "______"____________________1996 р,

Вчений секретар Спеціалізованої Вченої ради кандидат медичних наук

І. А. Марценковський

1.1. Актуальність дослідження

Із психічних хвороб захворювання на епілепсію є одним з тих, що зустрічається дуже часто. За даними різних авторів, її частота складає 3-8 на 1000 (Gastaut Н. , 1975; Сараджіш-Вілі IL М. , Геладзе Т. Ш. , 1977; Тиганов А. 0. , 1983; Hausen

V., 1983; Taylor R. В., 1985; Ковальов В. В., Белов В. П.,

Yencovory J. , 1988; Карлов В. А. , 1990 та іні.). Серед населення дитячого віку епілепсія розповсюджена значно більше, ніж серед дорослих і п частота складає, за даними ШАСа-раджишвілі та Т. Ш. Геладзе - 2,4£. М.Б. Цукер наводить дані

Cooper (1965) - 22 на 1000 та Lennox (1953) - 5-7% у дітей віком до 7 років. R. В. Taylor (1985) вважає, що 30% дітей віком до Б років страждають або епілепсією, або епілептифор-мними розладами.

Дані, що наведені вище, визначають захворювання на епілепсію як значну проблему клінічної медицини. В структурі досліджень хворих на епілепсію переважав неврологічний напрям, який що віддає перевагу доолідлюнню пароксизмального синдрома. Неувага психіатрів до епілептичної хвороби стала

причиною того, що інтериктальним станам було приділено не-

достатньо уваги. Перелік досліджень, що виконані на дитячому контингенті, ще меньший (Каубиш ЙК. , 1972; Тец-І. 0. , 1984;

Симерницька Е. Г. , Бодолян Л 0., 1986; Сив ЮВ А. Е , 1988;

Болдирєв А. І. , 1990).

Компенсаторні можливості дитини, що хворіє на епілепсію, її соціальна адаптація в цілому, визначається міжпарок-

оизмальним отаном (Боддирев А. І., 1994, 1990; Громов 0. А. , 1980, 1987, 1993).

Зміни оообиотосп при захворюванні на епілепош, є важливішою ланкою психічної та соціальної дезадаптації хворих. Вони формуються в дитячому та підлітковому віці як результат багатьох впливів і ({акторів та чаото визначать ' соціальний статус'хворих - як інвалідів. Ефективна профілактика та реабілітація хворих на епілептичне захворювання неможлива без прогнозування змін особистості у дітей (Худгаран ЯВ., Ови-ридова Е. І. , Коміоарова І. А., 1983; Нуллер Ю. Л., 1993) та розробки шляхів психотерапевтичної реабілітації.

Актуальність дослідження визначається можливістю зменшення інвалідності внаслідок епілепсії.

Мета нього дослідження - розробити систему прогнозування, профілактики та ранньої реабілітації змін особистості при епілепсії у підлітків, на піДотаві вивчання перед-, ан-ті- та поотнотальних факторів ризику, закономірностей їх формування.

Завданнями дослідження &

1. Виявлення та вивчення факторів ризику та оцінка їх ійовірніоного значення в порушенні оообиотосп у ПІДЛІТКІВ, хворих на епіленоію.

2. Опис клінічних варіантів змін оообиотооті у підлітків на епілептичне захворювання з урахуванням варіанту між-півкульової асиметрії, тяжкості порушень, рівня' СТЄНІЧНОСїТІ розладів.

3. Розробка методів психотерапевтичної реабілітації підлітків з виділеними клінічними варіантами змін особистості при захворюванні на егілепсію.

з

І.Й. Теоретична та практична значимість дослідження: Вперше на клінічному матеріалі проведено дослідження факторів ризику формування змін особистості в результаті хронічного психічного захворювання. Для цього розроблена методологія обліку факторів ризику при зіставленні цих факторів у феноменологічно схожих групах з наступною математичною обробкою. Результати, шр отримано, стали підставою для побудови імовірнісних моделей формування змін особистості внаслідок епілептичного захворювання. '

Вивчення взаємодії різноманітних факторів ризику та їх впливу на лрогредієнтність епілептичного захворювання дозволило описати конкретні методичні прийоми психокорекції особистості при захворюванні на епілепсію.

Практична цінність запропонованого дослідження полягає в розробці табличних методів прогнозування ризику формування змін особистості на підставі вивчення факторів онтогенезу, закономірностей їх взаємодії, особливостей особистості хворих; виробленню прогностичних моделей; розробці .реабіліта-ційноналравленої типології змін особистості й Діференційних практико-орієнтованих, лікувально-кореційних заходів.

1.3. Наукова новизна:

Вперше вивчені проддиспонюючі та шдивідуально-типові фактори формування змін особистості при епілепсії, а деяки етюпатогенетичні закономірності перебігу епілепсії. По надало можливість видокремлти групи хворих на вПІЛОПОІЮ з різним ризиком формування змін особистості. Вперие розроблено реабілітаційно-направлену типологію змін особистості при епілепсії, що мас в своїй основі декілька класифікаційних осей. Вперше описані науково-обгрунтовані, практико-орієнто-ванні міри лікувально-реабілітаційних впливів на процес фор-

мування змін особистості при епілепсії, також подано теоре-тико-методичне обгрунтування психотерапевтичної роботи з підлітками.

1.4. Апробація роботи:

Основні результати роботи докладались і обговорювались на з’їздах, симпозіумах, конференціях і семінарах, в тому числі на всесоюзній науково-практичній конференції "Нові методи лікування та діагностики психічних захворювань" (Мінськ, 1989); міжобласній конференції "Актуальні питання психіатрії та наркології" (Запоріжжя, 1990); VIII з’їзді невропатологів, психіатрів і наркологів України (Харків, 1990); всесоюзній конференції "Медико-соціальні аспекти охорони психічного здоров’я" (Томськ, 1991); конференції молодих вчених ВНДІП ім. В. П. Сербського "Диференціальна діагностика психічних розладів” (Москва, 1991); обласній науково-практичнії) конференції "Нетрадиційні методи лікування в психіатрії" СХарків, 1992); семінарі-нараді психіатрів України "Критерії діагностики та диспансерізації психічно хворих" (Донецьк, 1992); міжнародному конгресі "Соціальні аспекти психічного здоров’я дітей та підлітків" (Одеса, 1994); крім того, у 1989 році розробки з питання прогнозування ризику формування особистості при епілепсії у підлітків експонувались на ВДНГ СРСР.

1. 5. Структура та обсяг дисертаційної роботи:

Основні матеріали роботи викладено на 147 сторінках машинописного тексту. Робота складається із вступу, першої частини, в якій викладено літературний огляд, другої частини, в якій описані дані власних досліджень, що вміщує чотири глави. Глава 1 включає характеристику хворих ї методи іх дослідження та складається з підрозділів: 1.1. Загальна ха-

рактеристика клінічного матеріалу. 1.2. Загальна характеристика методів дослідження. Глава 2 узагальнює фактори ризику формування змін особистості у підлітків, хворих на епілепсію. Глава 3 описує можливості прогнозування змін особистості у підлітків, хворих на епілепсію. Глава 4 висвітлює клі-ніко-патогенетичні та' соціальні передумови профілактики та реабілітації змін особистості при епілепсії у підлітків і включає підрозділи: 4.1. Деякі фактори патогенезу бпілептич-ного захворювання. 4.2. Актуальні аспекти реабілітації хворих на епілепсію. 4.3. Теоретико-методичні засади психотерапії підлітків. 4.4. Теоретико-методичні засади психотерапії при епілепсії. 4.5. Методичні прийоми психотерапії підлітків, хворих на епілепсію. Далі - закінчення та висновки. Матеріал ілюстровано 19 таблицями, 4 діаграмами, 8 малюнками. Перелік використаної літератури включає 411 джерел, 297 вітчизняних і 114 зарубіжних. В розділі додатку представлені карта обліку факторів ризику, таблиця попереднього дослідження факторів ризику, текот методичних рекомендацій для батьків "Ваша дитина хвора на епілепсію”. Загальний, обсяг роботи - 224 сторінки.

1.6. Основні позиції дисертації, шо виносяться на захист:

1. Дослідлшня факторів ризику та оцінка їх імовірного значення в формуванні змін особистості у підлітків, хворих на епілепсію, забезпечує можливість прогнозування імовірності формування змін особистооті.

2, Вивчення варіанту міжпівкульової асиметрії, тяжкості порушень, рівня стенічності розладів у хворих на епілепсію дає можливість диференцювати клінічні типи змін особистості.

, 3. На основі вивчення взаємодії різнорівневих факторів

ризику, їх взаємодії, а також індивідуально-типових ознак особистості можлива побудова диференційованих лікувально-реабілітаційних заходів.

Бо і результати, які виносяться на захист, отримані автором цієї роботи особисто.

2. МАТЕРІАЛ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ

Обстежено 105 хворих на епілепсію, що перебували під наглядом у Донецькій обласній психіатричній лікарні (ДОІШ. Усіх хворих було обстежено як амбулаторно, так і стаціонарно, на базі чоловічого підліткового, жіночого підліткового та дорослого єпілєптологічного відділення ДОПЛ, також на кафедрі психіатрії Донецького державного медичного універоите-та (ДонМУ).,Вік хворих складав від 12 до 24 років (відповідно препубертатний: 12-13 років - 16 осіб (15,2%), пубертатний: 13,5 - 19 років - 72 особи (68,6%) та поотпубертатний: 19,5 - 24 роки - 17 хворих (16,2%).

Початок захворюванння відносилось до віку: до 3-х років

- 19 пацієнтів (18,IX), 3-7 років - 39 (37,1%), 8-12 років -18 (18,1%), старше 12 років - 29 (27,6%).

Для вирішення встановлених перед цією роботою завдань було відібрано тих хворих, у яких перебіг захворювання збігався б з прийнятими в літературі критеріями (Gastaut Н.,

1975; Сараджишвілі' IL М. , Геладзе Т. EL , 1977; Тиганов А. 0. ,

1983;- Hauser V., 1983; Ковальов В. В. , Бєлов В. П., Vencovcky

J. , 1988; Карлов Е А. , 1990; Боддирєв А. І. , 1990 та іН.).

Практично у всіх хворих спостерігались девативні форми поведінки, up систематизовано нами відповідно до клінічної класифікації А. І.Еолдирєва (1990);

1) психічне разгальмувакня, що частіше спостерігається в прапубергатньому та. молодо^ пубергальному йіиі - 18 хбо-

рих (17,1%);

2) психічна інгібція частіше визначається в тій самій віковій групі - 17 пацієнтів (16,2%);

3) контраснозмінена поведінка - 25 осіб (23,8%);

4) псіхопатоподібна (експлозивного типу) поведінка - 14

хворих (13,5%); '

5) поведінка, що характеризується домінуванням загятос-ні та негативізму - 11 осіб (10,5%);

6) поведінка з проявами садизму та жорстокості - 10 чол. (9,5%);

7) поведінка з агресивними, руйнівними діями - 8 хворих (7,6%);

8) аутоагресивність - 2 особи (1,8%).

Оцінку стану хворих було з’ясовано на підставі безпосереднього обстеження та вивчення автентичної медичної документації, характеристик хворих. Як додаткові методи дослідження, були використані дані ЕЕГ, при необхідності - РЕГ, сомато-неврологічні дослідження. З групи, що підлягала обстеженню, були вилучені особи, в анамнезі яких простежувалась чітка й однозначна залежність між органічним ураженням головного мозку та виникненням пароксизмів.

Диференційна група складає 54 підлітка та юнаки в такому ж віці з патохарактерологічним формуванням особистості на резидуально-органічному фоні. Всі особи диференційної групи були обстежені стаціонарно на базі чоловічого підліткового відділення ДОПЛ. Розвиток патохарактерологічного формування особистості відповідало загальноприйнятим критеріям (Ганнуш-КінПБ. , 1933; Сухарьова Г. Е. , 1955; ківальов В. В, 1979; Личко А. Е. , 1985; Рибалко М. І. , 1989 та ін.).

Причиною направлення в- стаціонар в усіх випадках дифе--

ренційної групи була антидисціплінарна, девіантна поведінка. До диференційної групи відбирались ті оооби, у яких форми аномальної поведінки відповідали формам девіантної поведінки хворих основної групи і, саме тому, групи фенаменологічно схожі.

Для реалізації дослідження було розроблено карту пред-диспонюючих факторів, що включає комплекс спадково-генетичних, ембрюпатичних, інфекційно-токсичних, травматичних, гемо дінамічцнх, екзоганно-органічних, конституціональних і соціальних феноменів онтогенезу.

Карта має 7 розділів:

1 - паспортна частина;

2 - вивчення спадковості;

3 - дослідження патології вагітності;

4 - патологія першого року жіття;

6 - патологія шотнатального періоду;

7 - дослідження отигм дисембріогенезу.

Розділи скомпоновано за онтогенетичною ознакою, зручні для заповнення в ході збору анамнезу.

Для включення в карту відбирались, а потім групувались уоі, що були згадані в літературі фактори ризику розвитку епілепсії та змія особистості ( Gastaut Н. , 1975; Сараджиш-ВІЛІ П.Ы., Геладзе Т. UL , 1977; Тиганов А-С., 1983; Hauser

W. , 1983; Ковальов В. В. , Белов Е П. , Vencovcky J. , 1988;

Карлов В. А., 1990; Волдирєв А.'І. , 1990 та ін.), та крім того, ряд факторів включено нами додатково, на підставі власного пілотажного дослідження.

Для кожної градації ознаки, за допомогою усіченої міри Кульбака був підрахований прогностичний коефіцієнт, що являє собою помножений на сто натуральний логарифм відношень час-

тот, з якими ознака зустрілася в групах.

Якщо ознака частіше відзначається в дифереиційній групі, відношення частот більше одиниці, прогностичний індекс є позитивним, тому - випадковим. Навпаки, якщо ознака або градація ознаки, частіше відзначена в основній групі, то відношення частот менше одиниці, прогностичний коефіцієнт є негативним, що вказує на фактор, який досліджується як на фактор ризику. Тобто знак (позитивний або негативний) дазв якісну характеристику фактора - як випадкового, або фактора ризику, а числове значення - кількісну, ступінь інформативності коефіцієнта: чим більшою є абсолютна величина, тим вища інформативність. Такий підхід дозволив виділити фактори, що стосуються тільки розвитку змін особистості при епілепсії, відокремив, як випадкових - фактори формування самої епілепсії, так і загальні фактори.

Дослідження клініко-патогенетичних і соціальних передумов профілактики та ранньої реабілітації особистості підлітків, хворих на епілепсію, поставило перед фактом неможливості використання диферент йної групи. Завдання, дослідження примусило шукати можливість відліку внутрі самої когорти хворих на епілепсію, що було проведено шляхом зіставлення особливостей формування змін особистості В ОСНОВНІЙ групі.

Статистична обробка була проведена за допомогою стандартних процедур на ПК ІВМ-РС та ПШ "Електроні.ка-52". Досліджувались методи оцінки вірогідності, оддостайності, відмінності відповідності фактичних даних запропонованій гипо-тезі шляхом доолідшння критерія хі-квадрат і ступеня кореляції (Сепетліїв Д., 1968; Іванов Ю. І., Погорелюк 0. Е,

1990).

3. РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ

Всього проаналізовано 73 преддиспонуючіх факторів, шр приймають ту або іншу імовірнісну участь у формуванні змін особистості при епілептичному захворюванні. Для кожного був визначений прогностичний індекс. З них 55 виявились факторами ризику. Зазначається як перспективна розбіжність серед факторів ризику патогенетичних і патопластичних з наступним аналізом впливу їх на формування змін особистості. При цьому до факторів патогенетичного характеру було віднесено переважно ендогенні та екзогенно-органічні, тобто фактори біологічного характеру:

1. Патогенетичні фактори спадковості.

2. Патогенетичні фактори вагітності та пологів:

а) ті, шр уражають хромосомний апарат зародку,

б) ті, шр порушують закладання та формування нервової системи;

в) г токсичного впливу.

Було з'ясовано, що при вивченні перинатального анамнезу хворих на епілепсію найбільше уваги треба приділяти саме ма-ловиявлеким, стертим, субклінічним формам патології вагітності1' та пологів.

3. Патогенетичні фактори першого року життя дитини:

а) екзогенно-органічні;

б) вегетативних і імунних порушень;

в) аномалії конституції.

4. Патогенетичні фактори постнатального періоду:

а) ендогенно-органічні;

б) порушник гемодінаміки.

До патолластичних Факторів віднесено переважно ооці-а_аьно*псіходогічні та патопсихологічні феномени.

Вивчення факторів ризику дозволило простежити ряд закономірностей їх впливу на формування змін особистості.

Спадкове обтяжування психічними та неврологічними захворюваннями доводить до розвитку адаптаційно-дінамічної толерантності головного мозку, що гальмує формування змін особистості. Включення в процес епілептизації мозку вегетативних відділів головного мозку погіршує перебіг епілепсії. Так само впливають порушення імунного статусу та алергічні розлади значно погіршують прогноз для змін особистості. Порушення церебральної гемодінаміки та екзогенно-органічні розлади є однозначними факторами ризику.

Наявність серед рідних дитини хронічного захворювання призводить до формування психосоціальних взаємодій, що модифікують процес епілептизації особистості, тому його можна визначити як "феномен дисциплінуючої ролі хвороби", що виявляється в свого роду "готівиості" родини до життя та-взаємодії з підлітком, хворим на епілепсію.

За оцінкою механізмів та рівней взаємодій факторів ризику встановлено два типи розвитку захворювання: з перевагою ендогенно-спадкових механізмів та з перевагою екзогенно-органічних. При цьому екзогенно-органічний тип розвитку епілептичної хвороби є найбільш несприятливим, .

З трьох груп факторів ризику, що виділено Ь процесі дослідження: ендогенної, екзогенної, соціально-психологічної, перші два здійснюють, патогенетичний вплив в.медах вищеописаної ендо-екзогенноі закономірності розвитку епілепсії. Соціально-психологічні фактори виявляють в більшій мірі па-топластичну роль.

Наявність широкого розмаху між абсолютними значеннями прогностичного індекса привели до необхідності виділення

трьох груп ризику:

- високого рівня (абсолютне значення перевищує 100 балів) ;

- середнього рівня (абсолютне значення в межах від 50 ДО 100);

- низького рівня (абсолютне значення менше 50 балів) та діагностично-прогностична цінність найменша.

Це дозволило описати модель формування змінювань особистості у підлітка, хворого на епілепсію, з високим і середнім рівнем ризику.

Або бабуся, або дідусь такої дитини (за материнською або батьківською лінією) страдцають епілепсією, або епілеп-тоформним синдромом, або епілептичною реакцією. Його батьки зловживали алкоголем, що приводить до констотації такого фактору, як інтоксикашя матері під час вагітності. ВІН, як правило, народжений або в результаті родостимуляції, або не*-доношеним, При патологічних пологах, обтяжливих асфіксією або гіпоксією, цереброваскулярними порушеннями. Вже на першому році тоїтгя були наявні виражені прояви вегетативної лабільності у вигляді нестійкого копросу, частих вомітикуляцій і лімфатико-гіпопластичного діатезу. В постнатальному періоді також відзначались прояви порушень гемодінаміки, частіше у формі запаморочення, крім того стан ускладнювався інтокси-каціями як промисловими, так і битовими, у дитини були визначені такі риси характеру, як наслідуваність в поєднанні зі схильністю до бурних афективних всплесків.

Аналізуючи різні рівні ризику та характерні для них моделі формування змін особистості прі епілепсії,-можна стверджувати, щр зниження рівня ризику відбувається внаслідок редукції екзогенного компонета та включення соціально-психоло-

гічнсго. Цей факг став, підпорою в розробці комплексу реабі-л і таці йно-профі лактичних заход їв.

В процесі розробки мір ранньої реабілітації були визначені додаткові обставини, що об’єктивно впливають на рівень і можливості корекції змін особистості, також є поихофізи-ологічними та патопсихологічними характеристиками індивіда, тобто унікально-типовими, на відміну віл універсально-загальних характеристик, що визначені факторами ризику. Це дозволило безпосередньо перейти від прогнозування ступеня ризику до керування та впливу на нього. Додатково було вивчено на основному контингеті:

1,- особливості функціонування мігаїівкульової асиметрії головного мозоку;

г - рівень стєнічносгі психопатологічних порушень, ви-явленості змін особистості.

Дослідження характеристик особистості підлітків, хворих на епілепсію, з урахуванням індивідуальних особливостей між-півкульової функціональної асиметрії та рівня стєнічності порушень поведінки дозволило описати чотири найбільш типових ії варіанта: '

- експлозивний;

- астеноапатичний;

- істеріфорМний;

- ДИСТИМІЧНИЙ.

Отже, структура змін особистості при епілепсі.ї, на наш погляд, може бути представлена саме так (табл. 1).

Запропонована верифікація змін особистості при епілепсії дозволила безпосередньо нализити до/ теорвтико-методологічного обгрунтування та розробці дійсних,диферентойваних й індивідуалізованих програм фармакологічної корекції (табл.2)і

Таблиця 1

Структура змін особистості при епілепсії з урахуванням латеральної ураженості мозку

Аналізуючи складові частини психотерапії, ми відокремили три концептуальні компоненти,що утворюють єдністьі психо-реабілітаційна модель особистості, методологія пізнання особистості та її проблем (прикладна терапевтична гнооіологія; і технічний статут артикуляційних заходів роботи. Тактик: конкретних психотерапевтичних заходів з урахуванням латеральної ураженості мозку подано в таблиці 3.

Таблиця 2

Тактика психотропної корекції порушень поведінки й особистості у підлітків з урахуванням латеральної ураженості мозку

Таблиця З

Тактика психотерапевтичної реабілітації хворих на епілепсію з урахуванням латеральної ураженості мозку

Відокремлені та описані як обов'язкові, наступні компоненти групової психотерапевтиної дінамікиї

- групова єдність;

- емоційна підтримка;

- локальна агресія;

-прийняття та об'єднання.

Закономірним результатом процесу групової дінаміки є поширення поведінкового репертуару учасників за рахунок включення нових-, більш соціалізованих, форм реагування.

В процесі роботи було складено основні принципи та правила поведінки терапевта в групі.

Вироблені конкретно-методичні вкзівки стосовно терапевта у вигляді комплексів вправ по кожному з розділів. Дано описаня практичних вправ для тренування базисного довір'я, набори вправ для проведення тренінгу. "Я в ситуації",' тренінгу "Інший в ситуації", тренінгу "Я - концепція", тренінгу "Впевненість в собі/’. Загальна кількість вправ вмішує ЗО конкретних методик. Для кожного заняття, тривалість якого, як правило, перевищує одну психотерапевтичну сесію, описано мету, завдання, ключові ідеї.

Крім того, було враховано і досвід роботи з-близькими хворих, що реалізований у вигляді методичного посібника"Ди-тина хвора на епілепсію",який було схвалено та вит ло Асоціацією психіатрів України та добродійним товариотвом родиг чів і друзів душевнохворих "Надія".

Виконана робота дала можливість виявити основні клінічні форми змін особистості при епілепсії у підлітківі експлозивний, істеріформний, дистимічний і астеноапатичний. Описати імовірнісні механізми їх виникнення, що реалізовано запропонованою вище моделлю формування змін особистості у

підлітка, хворого на епілепсію. А також деякі патогенетичні та патопластичні фактори (вік початку захворювання, період початку лікування, рівень стенічності психопатологічних розладів особистості, латеральна ураженість мозку) формування змін особистості при епілепсії в їх взаємодії та взаємозалежності. Диференційована клінічна верифікація змін особистості у підлітків, хворих на епілепсію, дала можливість наповнити конкретним змістом систему фармакокорекцій-них і.психотерапевтичних методів ранньої реабілітації особистості при епілепсії (див. табл. 2 13).

4. ВИСНОВКИ

1. Клінічне та психосощальне дослідження ре-,анте-,пос-тнатальних факторів ризику дозволяє достовірно прогнозувати ступінь імовірності формування змін особистості ПІДЛІТКІВ, хворих на епілепсію.

2. Сімейна обтяженість хронічними захворюваннями (як поихбневрологічними, так і соматичними) повільнює процес епі-епілептизації хвороби.

3. Спадкова обтяженість на епілепсію та інші психічні захворювання стримує клінічну прогредієнтність епілептичної хвороби.

4. Залучення в процес епілептизації мозку вегетативних відділів посилює прогредієнтність епілептичної хвороби.

5.Порушення імунного статусу (в т.ч. й алергічні розлади) .порушення центральної гемодінаміки значно прискорюють процес епілептизації особистості.

6. Екзогенно-органічні впливи на головний мозок на будь-якому періоді онтогенезу посилюють клінічну прогредієнтність епілептичної хвороби та модифікують процес епілептизації особистості.

7. В залежності бід переваги механізмів ендогенної або екзогенної природи можно відокремити два етіопатогенетичних типи епілептичної хвороби у підлітків! ендогенно-спадковий та екзогенно-орган і чний.

8. Імовірність формування змін особистості при ендогенно-спадковому варіанті епілепсії у підлітків менша,ніж при езкогенно-орган ічному.

9. Зниження рівня ризику формування змін особистості у ПІДЛІТКІВ, хворих на епілепсію, корелює зі ступенем включення таких соціально-психологічних факторів, як вплив шкільного мікросоціального оточення, адекватна та конструктивна позиція батьків щодо перших проявів порушень поведінки у дитини.

10. Зміни особистості при епілепсії частіше спостерігаються на початку захворювання в дошкільному віці, що пов'язано з більш дифузним ураженням головного мозку дитини.

11. Імовірність формування змін особистості у хворих на епілепсію підлітків тим більша, чим пізніше почато лікування.

12.Прискорення соціалізації дитини в молодшому шкільному віці викликає зниження імовірності розвитку епілептичних змін особистості.

13.Епілепсія, що маніфестує в підлітковому віці,порушуючи соціалізацію підлітка, призводить до збільшення ризику формування змін особистості.

14.Дослідження типології змін особистості при епілепсії

з Урахуванням особливостей мідлівкульової асиметрії та рівня отенічності порушень поведінки дозволило описати чотири найбільш типових її варіанта! експлозивний, астеноапатичний, істеріформний, дистимічний.

15. При експлозивному типі змін особистості оптимальною

є психокорекція,що направлена на відновлення дефіцита розуміння партнера в спілкуванні та здатністю довіряти йому,при диотирмічному - спрямована на поліпшене розуміння своєї соціальної ролі та довіри до себе,при і стеріформному - оптимі-зація розуміння соціальних ролей оточуючих з ліквідацією ду-фіцита самооцінки та при астеноапатичному - поліпшення усвідомлення своєї позиції в спілкуванні з одночасним тренінгом довіри до мікросоціального оточення.

б. ПУБЛІКАЦІЇ

1.Ребенок болен эпилепсией. Асоціація психіатрів Укра-іни(Издано при содействии Международной ассоциации "Женевская инициатива в психиатрии"),1994. - 20с. (соавт. - Абрамов

В. А. , Трофименко С. Е );

2. Нарушения поведения при эпилепсии: возможности фармакологической коррекции. Журнал "Актуальные вопросы психиатрической клиники" -Харьков 1993. -Вып. 7. -с. 161- 162 (соавт. - Чен-ский А. В., Карлов С. В.);

3. "факторы риска"' в ранней диагностке эпилепсии. Новые методы диагностики и лечения психических заболеваний // Сб. научи, трудов. - Минск, 1989.- С. 105-107 (соавт. - Дуцай 0. А.);

4. Использование психологических кетодов при ранней диагностике эпилепоии. Дифференциальная диагностика психичеоких раостройств//Сб. науч. трудов ВНШОиСП им. В. П. Сербского. -Москва, 1991.-0.102-106 (соавт. - Трофименко С.К);

б. Методика прогнозирования риока развития эпилепсии у детей, подростков и юношей. Проспект ВДНХ ССОР, 1989 (соавт. - Абрамов & А. Луцай С. А. Карпов В. И.);

б. Разработка системы ранней диагностики эпилепсии . Мэдицин-окаа паука - здравоохранению- Донбасса//Тез. докл. научн. конф.

- Дзноач, 1990. 0.12-13 'X соавт.. - Абрамов КА.. Луцай С. А., Ко-

мисароЕа Р. д. , Трофименко С. Е );

7. Клинико-психологические параллели в исследовании эпилептической болезни. // Тез. докл. научн. конф. молодых ученых и специалистов. - Донецк,1990. - С. 135-136 (соавт. - Трофименко

С. Е );

8.0 ранней диагностике эпилепсии в детском и подростковом возрасте. Вопросы психиатрической помощи сельскому населению. Новое в латеральной терапии//Тез. дога, научн. конф. - Донецк,1990. - с.113-114 (соавт. - Трофименко 0. Е );

9.0 ранней диагностике эпилепсии. Актуальные вопросы психиатрии и наркологии//Тез. докл. мегсобл. конф. -Запорожье, 1990. -

с. 96-97 (соавт. - Трофименко С. Н.); '

10. О психологических особенностях больных эпилепсией. Акту-

альные вопросы психиатрии и наркологии//Тез. докл. межзбл. конф.-Запорожье, 1990. - с. 94-95 (соавт. - Трофименко 0. Е , Сорока И. В.); •

11. Использование реоэнцефалографии в диагностике эпилептической болезни. VIII съезд невропатологов,психиатров и нар-кологов//Тез. докл. - Харьков, 1990.-Ч. 11. - с. 156-157 (соавт.

- Трофименко С. Е , Абрамов В. А. , Пуцай С. А.);

12. Клинико-психологическое исследование больных эпилепсией. VIII съезд невропатологов,психиатров и нарколо-гов//Тез. докл. - Харьков, 1990. - Ч. II. - с. 161-162 (соавт. -Трофименко 0. Е , Карпов В. И.);

13. Межличностное функционирование при личностных аномалиях.

Человек в современном мире//Тез. докл. нучн. конф. - Москва-Донецк, 1991.-с. 63 (соавт. - Трофименко С. Е , Баранова Т. Е ,. Ченский А. В.); -

14. Особенности личности при эпилепсии. Медико-социальные аспекты охраны психического здоровья//Тез. докл. Всесо-

юзн. конф. - Томск, 1991.-с. 159-160 (соавт. - Трофименко С. Е , Кун И. М., Баранова Т. Е , Голубев В. Е.);

15. Личность при эпилепсии: психотерапевтические подходы о

учетом доминирующего полушария. Нетрадиционные методы. лечения в психиатрии//Тез. докл. обл. научно-практ. конф.-Харьков, 1992.-о. 49-50 (соавт. - Трофименко С. Е);

16. "Страшные" рисунки в терапии детских страхов. Нетрадиционные методы лечения в психиатрии// Тез. докл. обл. научноп-ракт. конф.-Харьков, 1992.-с. 42-43 (соавт.- Трофименко 0.Е);

17. Фитотерапия в комплексном лечении эпилептической болезни. Нетрадиционные методы лечения в психиатрии/ Тез. докл. обл. на-учно-практ. конф.-Харьков, 1992.-с. 4 (соавт. - Абрамов В. А. , Трофименко С. Е);

18. "Рисунок семьи" в детской психотерапии. Критерии диагностики и диспасенсеризации психически больных// Тез. докл. семинара-совещания психиатров Украины.-Донецк, 1992. - о. 75 (со-аЕТ. - Вольтфогель А. Л. , Лепдер Е. А. , Карлов 0. В);

19. Динамика личностных девиаций при эпилепсии с началом в детском возрасте. Критерии диагностики и диспасенсеризации психически больных// Тез. докл. семинара-совещания психиатров Украины.-Донецк, 1992. - с. 76 (соавт. - Трофименко 0. Е, Чен-ский А. В. , Карлов С. К , Баранова Т. Е );

20.Особенности психологического реагирования подростков,, страдающих эпилепсией. Критерии диагностики и диспасенсеризации поихически больных// Тез. докл. семинара-совещания психиатров Украины. -Донецк, 1992. - с. 84 (ооавт. - Трофименко

С. Е , Ченский А. В. , Ушенин С. Г.);

21. Асоциальное поведение подростков: роль родительских семей// Тез. докл. юбилейной конф., поев. 75-ти летию проф. Л. Г. Завгороднего.-Донецк, 1994. - Ч.Ш. - с. 24-25 (со-

авт. - Вольтфогель A. JL );

22. Деструктивная семья и психическое здоровье ребонка. Социальные) аспекты психического здоровья детей и подростков// Тез. междунар. коигр. - Одесса, 1994.-с. 112 (соавт. - Водьтфо-гель A. JL );

АННОТАЦИЯ Овднев В. В. Изменения личности у подростіюв, больных эпилепсией: прогнозирование, типология и реабилитация.

Диссертация на соисісание учоаой степени ісандндата медицинских наук по специальности 14.01.16 - психиатрия. Украин-сюїй научио-нсолюдоватеяьсюМ институт социальной и судебной психиатрии из Украины, Шюв, 10QG г.

Защищается рукопись, которая содержит теоретические разработки и практические рекомендации для прогнозирования, дифференциации и реабилитации изменений личности при эпилепсии у подростков. Выявлены факторы риска формирования изменений личнооти при эпилепсии. Описаны вероятностные модели неблагоприятного течения заболевания. Разработана новая двухосевая модель типологии изменений личности при эпилепсии. Разработаны и предложены новые подходы поихофармакотерапии и психотерапии нарушений личности при эпилепоии.

Ключові олова: єпілєпоія, особистисть, психофармакоте-рапія, поихотерапія, підлітки.

ANNOTAT 10 N dp. Sednev V. V. Alteration of personal і ty at epilepsy of teenagers: prediction, classification and rehabilitation.

Thesis for seecing for scientific degree of the Candidate of kfedical Sciences on speciality 14.01.16 -Psychiatry. Research Institute of Cocial and Forensic

Psychiatry of Ukraine, Health Ministry of Ukraine, Kiev, 1996.

The manuscript of the thesis is, being defended which contains theoretical developments and practical recomendations for prediction, . classification and rehabilitation alteration of personality at epilepsy of teenagers. Discovered factors of risk of alteration of personality at epilepsy. Described probalitly models of unfavorable trend of disorder. Elaborated new biaxles model alteration of personality at epilepsy. Elaborated and given new ways of psychofarmacotherapy and psychotherapy alteration of personality at epilepsy.

Key words:epilepsy, personality, psychofarmacotherapy, psychotherapy, teenagers.