Автореферат и диссертация по медицине (14.01.16) на тему:Интегративный подход в терапии депрессивных невротических расстройств

УКРАЇНСЬКИЙ НАУКОВО - ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ СОЦІАЛЬНОЇ ТА СУДОВОЇ ПСИХІАТРІЇ

ІНТЕГРАТИВНИЙ ПІДХІД У ТЕРАПІЇ ДЕПРЕСИВНИХ НЕВРОТИЧНИХ РОЗЛАДІВ

Спеціальність 14.01.16 - Психіатрія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття вченого ступеня кандидата медичних наук

Чучук Олег Борисович

УДК 616. 895; 615. 851

Київ - 1999

Дисертація с рукописом.

Робота виконана на кафедрі психіатрії Київської медичної академії післядипломної освіти ім. П.Л.Шупика МОЗ України.

Науковий керівник" кандидат медичних наук, доцент Кузнєцов Валерій

Миколайович, Київська медична академія післядипломної освіти ім. П.Л.Шупика МОЗ України, завідувач кафедри психіатрії.

Офіційні опоненти:________ доктор медичних наук, професор Гавенко Володимир

Леонідович, Харківський державний медичний

університет МОЗ України, завідувач кафедри психіатрії, наркології та медичної психології;

доктор медичних наук, професор Римша Софія Віталіївна, Вінницький державний медичний університет ім. М.І.Пирогова МОЗ України,

завідувач кафедри психіатрії.

Провідна установа Львівський державний медичний університет

ім. Данила Галицького, кафедра психіатрії.

..Ж”

Захист дисертації відбудеться '}2(//') 1999 р. о / ^ годині на

засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.620.01 в Українському науково-дослідному інституті соціальної та судової психіатрії МОЗУкраїни за адресою:254080,м.Київ, вул.Фрунзе 103.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Українського науково-дослідного інституту соціальної та судової психіатрії МОЗ України (м.Київ, вул.Фрунзе 103).

Автореферат розісланий “ Ао ” 1999р.

Вчений секретар Спеціалізованої Вченої ради

кандидат медичних наук Ю.В.Онишко

Вступ. Структура захворюваності психічними розладами в останнє десятиріччя характеризується неухильним зростанням непсихотичних форм патології, з тенденцією до збільшення числа депресивних розладів, головним чином невротичної природи (О.П.Вертоградова, 1992; Н.Д.Лакосіна,1994; Б.Д.Карвасарський, 1993; Ю.А.Александровський, 1993, 1997; В.Є.Рожнов, 1993; І.С.Прохорова, 1990;

A.О.Наумович, 1994; О. М. Морозов, 1990; В.Я.Семке,1992; О.К.Напреєнко,

B.Л.Лісовенко, Г.К.Дзюб, 1996; Б.В.Михайлов, 1995; П.В.Волошин; 1995;

B.Л.Гавепко,1993; М.Є.Бачсріков, М.П.Воронцов,1995; В.М.Кузнєцов, 1993). При цьому, в зв'язку з патоморфозом неврозів видозмінювалася клінічна картина депресивних невротичних розладів, з переважанням затяжних форм перебігу, нерідко резистентних до терапії, і отже тих, що вимагають пошуку нових підходів в терапії (П.В.Волошин, 1996; Н.О.Марута, 1995; О.С. Чабан, 1997; 1.1.Кутько, 1996;

А.П.Чуприков, 1992; Б.В.Михайлов, 1996, 1998, 1999; С.І.Табачников, 1995;

C.Є.Казакова, 1993; В.М.Козідубова,І996; Н.Г.Пшук, 1996; І.Д.Спіріна, 1994;

І.Й.Влох, 1994; R.Kessler, A.Sonnega, 1995; C.Carvajal, C.G. Carbonell, 1996; N.Ritsner, 1996; Desjarlais R., Eisenberg L., Good B. et al., 1995; Ustun T.B., Sartorius N., 1995).

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми.Тенденція до збільшення поширеності і підвищення питомої ваги хворих з депресивними розладами в структурі невротичної патології, яка відмічається в останні десятиріччя; високі показники ліжко-днів, повторних госпіталізацій і значне зниження кількості знятих з обліку цього контингенту хворих; формування затяжних, резистентних до терапії форм перебігу; домінування медикаментозних методик лікування; а в разі психотерапевтичних впливів -монотерапії (використання одного з методів директивної або недирективної психотерапії), методів раціональної і сугестивної психотерапії, а також трудомісткість і довготривалість відомих патогенетичних методів психотерапії - все це диктує необхідність удосконалення старих, пошук і розробку нових підходів в терапії цих розладів.

Сьогодні психотерапія є методом вибору в лікуванні хворих на невроз. Окрім того , її роль і питома вага в комплексі терапевтичних заходів постійно зростає (Н.О.Марута, 1994; Б.В.Михайлов, 1995; С.І.Табачников із співавт., 1995;

А.Т.Філатов, 1990; Т.І. Ахмедов, 1995, 1998 і ін.).

На сучасному етапі в ряду першочергових завдань і перспективних напрямків в розвитку психотерапії в Україні є розробка інтегративних методів лікування (Б.В. Михайлов, О.К.Напреєнко, О.Л.Квасневський, 1.1.Кутько, Н.О.Марута, С.І.Табачников, І.К. Сосін, О.І.Сердюк, В.В.Чугунов, 1998; Б.В.Михайлов, 1999). Це в свою чергу відображає основну динаміку історичного розвитку сучасної психотерапії (Б.А.Бараш, 1993; А.М.Ялов, 1993; В.К.Мягер, 1993), що якраз і

проявляється зближенням, поєднанням - інтеграцією різних методів і способів лікування психічних розладів.

Останнім часом в нашій країні все більшу увагу привертають до себе методи, засновані на прийомах роботи з диханням, і зокрема метод холотропного дихання -Ноіоігоріс Веаіішогк (З.СгоГ., 1991). Використання цього методу і самого підходу відкрило великі можливості в терапії депресивних невротичних розладів (Л.С.Канаєва, 1996; В.П.Колосов, 1994; В.Є.Рожнов, 1994; В.Г.Коротоножкін, 1995,

— 1996; О.С.Чабан, 1997; Б-СгоГ., 1991, 1992). Однак, ідеалістичний підхід до розуміння механізмів і суті методу холотропного дихання, відсутність наукових розробок з методології і практики холотропного підходу, і відповідно до оцінки його клінічної ефективності, показань і протипоказань до застосування, затруднюють його широке використання в лікувальній практиці. У той же час ряд дослідників (Л.І.Співак, 1992;

В.П.Колосов, 1992, 1994; Л.С. Канаєва, 1996; О.С.Чабан, 1997; В.Г.Коротоножкін, 1996) вказують на перспективність застосування методів заснованих на прийомах роботи з диханням, при умові їх адаптації до реальної лікарської практики в терапії хворих на невроз.

Таким чином, в даний момент актуальним є вдосконалення форм і методів лікування і подальшої психопрофілактики неврозів, з урахуванням їх клінічного патоморфозу та інтегративних тенденцій в психотерапії.

Дана робота, на паш погляд, дозволяє збільшити ефективність терапії депресивних невротичних розладів за рахунок короткотривалості впливу, доступності використання, сумісності з психофармакотерапією і іншими методами психотерапії, можливості застосування, як в стаціонарній так і в амбулаторній практиці, в груповій та індивідуальній формах роботи, розширити показанння для застосування методу не тільки в клінічній психіатрії, а і в психосоматичній медицині.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана згідно з планом науково-дослідних розробок кафедри психіатрії Київської медичної академії післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика (шифр ІПТ-33.6, № 0196 ИО 10564, тема:”Удосконалення психотерапевтичних підходів в комплексній терапії пролонгованих неврозів”).

Мета дослідження. Розробка клініко-психотерапевтичного підходу шляхом інтеграції холотропного і емоційно-стресового підходів в комплексній терапії депресивних невротичних розладів.

Завдання дослідження.

1. Розробити, випробувати і впровадити в клінічну практику комплексної терапії депресивних невротичних розладів, на засаді інтегративного підходу, спосіб лікування, що є сукупністю методу холотропного дихання та емоційно-стресової

з

психотерапії в поєднанні з прийомами емпатичної, когнітивної, раціональної і екзистенціальної психотерапій.

2. Визначити основні принципи і виробити психотерапевтичну тактику інтегративного підходу в комплексній терапії депресивних невротичних розладів.

3. Виявити тенденції в направленості терапевтичної дії застосованого способу лікування, який відображає інтегративний підхід в комплексній терапії депресивних невротичних розладів.

4. Оцінити клінічну ефективність застосованого способу лікування, який відображає інтегративний підхід в комплексній терапії депресивних невротичних розладів.

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше в комплексній терапії депресивних невротичних розладів був застосований інтегративний підхід, реалізований шляхом інтеграції холотропного і емоційно-стресового підходів. В процесі дослідження розроблений і випробуваний спосіб лікування, який відображає інтегративний підхід в комплексній терапії депресивних невротичних розладів, і заснований на методі холотропного дихання (Б.ОгоГ, 1991) та емоційно-стресової психотерапії (В.Є.Рожнов, 1985) в поєднанні з прийомами емпатичної, когнітивної, раціональної і екзистенціальної психотерапії. На основі клінічного матеріалу визначені принципи і вироблена психотерапевтична тактика лікування.

Оцінена клінічна ефективність і виявлені тенденції в направленості терапевтичної дії застосованого способу лікування, який відображає інтегративний підхід в комплексній терапії депресивних невротичних розладів.

Практичне значення одержаних результатів. Запропонований і розроблений новий, оригінальний психотерапевтичний спосіб лікування хворих на депресивні невротичні розлади, який дозволяє скоротити термін стаціонарного лікування хворих; збільшити ефективність терапії; а також, розширити можливості терапії неврозів за рахунок короткотрнвалості впливу, доступності використання, сумісності з психофармакотерапією та іншими методами психотерапії, застосування, як в стаціонарній так і в амбулаторній практиці, в груповій та індивідуальній формах роботи; розширити показання до застосування не тільки в клінічній психіатрії, а і в психосоматичній медицині.

Результати дослідження впроваджені в практику Київської міської клінічної психоневрологічної лікарні № 1, відділень суміжних станів Київської міської клінічної психоневрологічної лікарні №2, Київської обласної психоневрологічної лікарні № І, Київської міської клінічної психоневрологічної лікарні № 3, Київської обласної психоневрологічної лікарні № 2.

Основні положення роботи використовувалися в учбовому процесі на практичних заняттях і лекційних курсах циклу “ Інтегральна терапія" кафедри психіатрії Київської медичної академії післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика.

Особистий внесок здобувача в розробку наукових результатів. Автором дослідження проведений підбір хворих, сформовані клінічні групи. На основі порівняльного аналізу обстеження хворих на депресивний невротичний розлад (вивчено і проаналізовано 116 пацієнтів за період з 1994 по 1998 рр.), визначені результати дослідження і оцінена клінічна ефективність проведених лікувальних заходів.

-------------Відповідно _до мети і завдань дослідження, автором розроблена карта

психіатричного обстеження хворих на депресивний невротичний розлад. Автором розроблений і впроваджений в клінічну практику оригінальний психотерапевтичний спосіб лікування депресивних невротичних розладів.

Весь об’єм клініко-психопатологічних, психологічних досліджень, статистична обробка отриманих даних, їх клінічна інтерпретація, оцінка клінічної ефективності лікувальних заходів і їх впровадження в практику проведений автором особисто.

Апробація результатів дисертації. Основні положення роботи були представлені на Першому Національному конгресі неврологів, психіатрів і наркологів України (Харків, 1997), Другій науково-практичній конференції молодих психіатрів і психологів м.Києва “Медичні, соціально-психологічні і етичні аспекти психіатрії” (Київ, 1994), на міжнародному конгресі Всеукраїнського лікарського товариства (Дніпропетровськ, 1993), на міжнародній конференції “Діагностика і лікування психічних захворювань в Україні” (Львів, 1995), на науково-практичних і клінічних конференціях Київської міської клінічної психоневрологічної лікарні № І, Київської обласної психоневрологічної лікарні № 1, Київської міської

психоневрологічної лікарні № 3, Київської обласної психоневрологічної лікарні № 2, на семінарах “Інтегральна терапія” кафедри психіатрії КМАПО ім. П. Л. Шупика (Київ, 1994, 1995, 1996).

Апробація дисертації відбулася 4 лютого 1999 року на спільному засіданні кафедр психіатрії, дитячої психіатрії КМАПО ім. П.Л. Шупика і Українського інституту судової і соціальної психіатрії МОЗ України.

Публікації. За матеріалами дослідження опубліковані чотири статті в наукових фахових журналах і отримано позитивне рішення від Науково-дослідного центру патентної експертизи Держпатенту України про видачу патенту на винахід.

Структура дисертації. Дисертація представлена на 222 сторінках машинописного тексту (основний текст - 168 сторінок, перелік використаної літератури - 26 сторінок, додатки - 28 сторінок), містить 18 таблиць, 25 малюнків, два клінічних приклади. Дисертація складається з вступу, огляду літератури (перший розділ), розділів присв’ячених загальній характеристиці вивчених хворих та методів дослідження (другий розділ), описанню особливостей, основних принципів і клініко-

психотерапевтичної тактики застосування інтегративного підходу в терапії депресивних невротичних розладів (третій розділ), порівняльної оцінки клінічної ефективності та тенденції в направленості терапевтичного впливу комплексного лікування з застосуванням інтегративного і традиційного підходів (четвертий розділ), підсумкового розділу, практичних рекомендацій, висновків та списку літератури, який містить 330 джерел, з них 246 вітчизняних і 84 зарубіжних, та двох додатків.

ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріал і методи дослідження. Основу дослідження склали результати клініко-пенхопатологічного вивчення 116 клінічних спостережень пацієнтів з депресивними невротичними розладами. До основної групи увійшли 64 пацієнти (53 жінки, 11 чоловіків, у віці від 18 до 50 років, середній вік 34 роки), яким проводилося комплексне лікування з використанням психотерапевтичного способу, що відображає інтегративний підхід (ІП), заснованого на прийомах роботи з диханням і методиках емоційно-стресової психотерапії. В контрольну - 52 пацієнти (43 жінки, 9 чоловіків, у віці від 20 до 48 років, середній вік 34 роки), яким призначалося комплексне лікування, що відображає традиційний підхід (ТП), з проведенням гіпнозу і раціональної психотерапії.

Хворі основної і контрольної груп були обстежені на кафедрі психіатрії КМАПО ім. П.Л.Шупика, в 5-му відділенні Київської міської клінічної психоневрологічної лікарні №1, відділеннях суміжних станів Київської міської клінічної психоневрологічної лікарні №2, відділенні суміжних станів Київської обласної психоневрологічної лікарні № 1.

Серед хворих, обстежених методом випадкової вибірки, було 96 жінок і 20 чоловіків, що свідчило про переважну поширеність депресивних невротичних розладів серед жінок.

У 72,41 % випадків період хвороби припадав на вік 22 - 45 років (середній вік -33 роки), серед хворих переважали особи з вищою і середньою спеціальною освітою -75 пацієнтів (64,66 %), хворі найактивнішого, в трудовому відношенні, віку здебільшого зайняті розумовою працею.

За віком, в якому розпочалося захворювання хворі розподілялися: до 20 років -6 пацієнтів, до ЗО - 39, до 40 -53, до 50 років - 18 пацієнтів.

Середня тривалість захворювання на момент обстеження становила (в роках) 2,2 ± 0,7; тривалість формування неврозу була різноманітною від 6 місяців до 4 років, причому в більшості випадків (56,03%) припадала на термін від 1 року до 2-х років, і в 15,52% - тривалість захворювання понад 3 роки.

На обліку в психоневрологічному диспансері, на момент звертання, вже перебували 72 особи (62,07%), 44 пацієнтам (37,93%) діагноз депресивний невроз був уперше встановлений в процесі обстеження в клініці.

Термін перебування пацієнтів в стаціонарі складав від 25 до 40 ліжко-днів.

При відборі хворих використовувалися діагностичні критерії депресивного неврозу відповідно з Міжнародною класифікацією хвороб дев’ятого перегляду -МКХ-9 (МКХ-10: F34 .1 і F34.8).

З дослідження виключалися хворі з депресивною симптоматикою іншого походження: наслідки органічного ураження ЦНС, соматичних захворювань, а також пацієнти, які страждають маніакально-депресивним психозом, циклотімією, -неврозоподібною - шизофренією, психопатією. Проводилася диференціальна діагностика між основними клінічними формами неврозу: неврастенією, істеричним неврозом і неврозом нав’язливих станів.

У процесі комплексного обстеження використовувався клініко-психопатологічний, експериментально-психологічний, катамнестичний і статистичний методи дослідження.

Клініко-психопатологічний метод включав в себе анамнестичне і клінічне обстеження.

Для оцінки клінічної динаміки стану та вивчення ефективності проведеного лікування застосовувався експериментально - психологічний метод дослідження. З цією метою використовувалися клінічні шкали: 23-бальна шкала депресії Гамільтона (M.Hamilton,1967), 14-бальна шкала тривоги Гамільтона (М.Hamilton, 1959).

З метою об’єктивізації оцінки психопатологічних порушень (в кількісному і якісному вираженні), їх динаміки в ході терапії, оцінки клінічної ефективності і виявлення порівняльних тенденцій в направленості терапевтичної дії проведеного лікування, використовувався багатомірний (“багатовекторний") аналіз (Ю.А. Александровський, 1987).

Для обліку і аналізу динаміки психопатологічних проявів в ході комплексної терапії, з метою отримання порівняльних даних дослідження в основній і контрольній групах, окрім клінічних історій хвороби застосовувалася спеціально розроблена карта психіатричного обстеження хворих на депресивні невротичні розлади, яка включала бальну шкалу Ю.А. Александровського - “діагностичну карту хворого" (Ю.А.Александровський, 1993).

У оцінці результатів лікування використовувалися загальноприйняті клінічні критерії: видужання, значне покращання, покращання, відсутність ефекту.

Катамнестичне дослідження пацієнтів здійснювалося поетапно протягом 2-х років: через 3 місяці після закінчення курсового комплексного лікування і виписки з стаціонару, через 6 місяців, через 1 рік та через 2 роки. В оцінці результатів лікування використовувався клінічний метод дослідження за клінічною шкалою критеріїв оцінки психотерапії (Б.Д.Карвасарський, 1985).

Статистичний аналіз отриманих результатів проводився за допомогою використання t-критсрію Стьюдента статистичним пакетом комп’ютерної обробки даних STATISTICA® (фірма виробник StatSoft® Inc., USA) в середовищі Windows-95.

Результати дослідження і їх обговорення. Реалізація інтегративного підходу (ІП) здійснювалася шляхом інтеграції холотропного і емоційно-стресового підходів, через розроблений і апробований до комплексної терапії депресивних невротичних розладів спосіб лікування, що відображає ІП і заснований на методі холотропного дихання (З.СгоГ, 1991) і емоційно-стресової психотерапії (В.Є.Рожнов, 1985,1993), в поєднанні з прийомами емпатичної, раціональної, когнітивної і екзистенціальної психотерапій.

Основною метою застосування ІП в комплексній терапії депресивних невротичних розладів була активізація внутрішніх резервних можливостей організму для опору патогенній ситуації з переходом системи психо-біологічної адаптації на новий рівень функціонування.

Робота з хворими будувалася на основі принципів комплексності, індивідуальності, поетапності підходу з урахуванням особистістних особливостей і клінічної картини захворювання, а також: принципу емоційно-стресового

(саногенного) впливу на організм і особистість хворого; принципів гуманізму і позитивності - орієнтації терапії на особистість, на її позитивний досвід і “внутрішні резерви"; принципів прагматизму і екологічного підходу, що виявляються в недирективному характері і технічній пластичності здійснюваних психотерапевтичних впливів; принципу партнерства і розподілу відповідальності між терапевтом і пацієнтом; принципу холістично-динамічного підходу, що розглядає психіку як цілісний внутрішній процес, а особистість в контексті динамічної саморозвинутої системи, і принципу короткотривалості психотерапії.

Основні принципи проявлялися в способі лікування депресивних невротичних розладів, який складається з прийомів регульованого циркулярного дихання, емоційно-рухового відреагування і динамічної роботи з переживаннями, музичного супроводу сеансів, роботи з малюнками і системи емоційно-насиченої бесіди, в поєднанні з прийомами емпатичної, раціональної, когнітивної і екзистенціальної психотерапій.

У ході дослідження розроблена наступна етапність в застосуванні способу лікування, який відображає ІП.

Перший етап - попередній (3 дні). Завдання першого етапу полягали в зміні відношення хворого до проблем, які стоять перед ним і в формуванні настроювання на необхідність їх вирішення, а також в послабленні вироблених ним в процесі хвороби психогенних захисних механізмів. Використовувалася емпатична, раціональна і когнітивна психотерапії. З хворими встановлювалися традиційні емпатнчні стосунки, проводилася корекція неадекватних думок пацієнта про свою хворобу, себе і навколишній світ, змінювалося відношення хворого до існуючої психотравмуючої ситуації.

Другий етап - основний (15 днів). Завдання другого етапу полягали в руйнуванні вироблених в процесі індивідуального розвитку і хвороби психогенних

захисних механізмів, в тому числі стереотипних форм реагування; в активізації емоційно-значимих психотравмуючих переживань і, відповідно, в заохоченні форм і способів їх емоційно-рухового відреагування; в активізації “внутрішніх резервів” організму, в тому числі “ресурсних” з сильним позитивним емоційним зарядом переживань, а також у розвитку в хворого здатності до оптимальної експресивності, в навчанні навичок і в розвитку загальної культури роботи з собою.

Сеанси психотерапії складалися з п’яти частин:

-1) підготовчої (20 - ЗО хв.), в процесі якої проводилася психотерапевтична бесіда, де пацієнтові надавалися установки на підтримку регульованого циркулярного дихання в ході сеансу, на максимальну спонтанність, сприйняття, посилення, повне вираження і позитивне відношення до переживань, на безпеку і повну довіру до процесу; опрацьовувалися п’ять модифікацій дихання (повільне глибоке, часте поверхневе, повільне поверхневе, часте глибоке, спонтанне дихання) і роз'яснювався їх вплив на характер, тип і глибину переживань, а також підсумовувалися попередні сеанси, обговорювалося самопочуття пацієнта і його динаміка в процесі лікування, здійснювався тестовий контроль на початку психотерапії, на 5-ому, 10-ому, 15-ому сеансах і на момент закінчення курсу лікування ;

2) релаксаційної (15 хв.) із застосуванням недирективних сугестивних методик впливу, прийомів регуляції дихання (повільне поверхневе і повільне глибоке), нейтральної, тихої, з темпом біля 50 -70 ударів в хвилину музики, які сприяли досягненню у пацієнта стану релаксації, відчуття безпеки, комфорту і легкого самозаглиблення;

3) частини активізації переживань - власне сеансу (60 - 90 хв.), що включала використання прийомів регуляції дихання (повільне глибоке, часте глибоке, часте поверхневе), прийомів емоційно-рухового відреагування і емоційно-насиченої, гучної з темпом до 100 - 120 ударів в хвилину музики;

4) інтеграційної (20 - ЗО хв.), що включала використання прийомів регуляції дихання (спонтанне, повільне поверхневе дихання) і спокійної, з темпом біля 25 - ЗО ударів в хвилину музики;

5) заключної (15 - 20 хв.), що складалася з довільного малювання,

психотерапевтичної бесіди з підведенням підсумків сеансу.

Лікувальний курс включав 15 сеансів, які проводилися щоденно.

Третій етап - заключний (2 дні). На третьому етапі проводилося закріплення адекватних моделей реагування і забезпечення можливості самоствердження особистості. Застосовувалися прийоми когнітивної і екзистенціальної психотерапії, що дозволяли утримувати позитивні уявлення хворого про його майбутнє, сприяли виробленню нових поведінкових стереотипів і розширенню сфери цінностей, пошуку змісту і мети життя.

Для оцінки клінічної ефективності психотерапевтичних впливів, що відображають ІП в комплексній терапії депресивних невротичних розладів

застосовувався багатомірний (“багатовекторний”) аналіз Ю.А. Александровського. Ми використали можливість клінічної оцінки окремих психопатологічних симптомів не ізольовано, а в їх взаємозв’язку і взаємопоєднанні, виходячи з цілісної клінічної картини захворювання. При цьому об’єктивізація оцінки клінічної ефективності і з’ясування тенденцій лікувальних впливів, які використовувалися нами та відображають ІП і ТП в комплексній терапії депресивних невротичних розладів, здійснювалася за допомогою клінічних шкал оцінки внраженості окремих психопатологічних симптомів (Ю.А.Александровський, 1987).

Порівняльна оцінка результатів лікування здійснювалася в основній і контрольній групах. Підраховувалася частота і ступінь внраженості початкових розладів, редукція їх середніх величин (в балах), яка умовно відображає ступінь терапевтичного зсуву за кожною з клінічних шкал. Отримані дані зіставлялися з наявністю цих же розладів на 5-му, 10-му, 15-му сеансі психотерапії і на момент закінчення курсового лікування, що дозволяло судити про темп і якість змін в стані хворих за час курсового лікування.

У ході дослідження було встановлено, що в основній групі різниця середніх величин (в балах) ступеню внраженості психопатологічних симптомів, які входили в структуру депресивних невротичних розладів, в процесі комплексної терапії із застосуванням ІП показала достовірну редукцію симптоматики за всіма клінічними шкалами. Основні показники середніх величин (в балах) ступеню внраженості психопатологічних симптомів, які входили в структуру депресивного невротичного розладу в процесі курсової комплексної терапії із застосуванням ІП представлені в таблиці 1.

Таблиця 1

Динаміка психопатологічної симптоматики у хворих на депресивні невротичні розлади в основній групі

Клінічна шкала Ступінь внраженості (середня величина) симптоматики в балах

до лікування після лікування

Депресивні розлади 1,78 0,18*

Емоційна збудливість та афективна насиченість переживань (включаючи тривогу і страх) 1,42 0,14*

Підвищена виснажливість 1,29 0,13*

Психастенічні розлади 1,27 0,38*

Сенесто-іпохондричні розлади 0,97 0,29*

Вегетативні дисфункції 1,20 0,12*

Порушення сну 1,14 0,21*

Умовні позначення: *- різниця внраженості симптому до і після лікування статистично вірогідна.

Темп зміни ступеню вираженості симптоматики у хворих в основній групі характеризувався тим, що на другому (основному) етапі психотерапії вже на 5-му сеансі відмічалася достовірна редукція психопатологічних проявів за клінічними шкалами: депресивних розладів, емоційної збудливості і афективної насиченості переживань (р< 0,05); на 10-ому сеансі - за всіма клінічними шкалами: депресивних розладів (0,88 бала відносно початкового рівня в 1,78 бала, при і >3,42 і р < 0,002); емоційної збудливості і афективній насиченості переживань (відповідно 0,87 і 1,42 бала, при І >3,51 і р < 0,002); підвищеної виснажливості (відповідно 0,90 і 1,29 бала, при і >3,36 і р < 0,002); вегетативних дисфункцій (відповідно 0,84 і 1,20 бала, при і >3,64 і р < 0,002); порушення сну (відповідно 0,80 і 1,14 бала, при і >3,45 і р < 0,002); психастенічних та сенесто-іпохондричних розладів (відповідно 1,02 і 1,27 бала, при і >3,12 і р < 0,05 та 0,78 і 0,97 бала, при і >3,01 і р < 0,05). В свою чергу, до 15-ого сеансу психотерапії у хворих основної групи реєструвалося стійке покращання клінічного стану з значним зниженням ступеню вираженості основних психопатологічних проявів за всіма клінічними шкалами (р < 0,001).

Результати богатомірного аналізу показали, що в першу чергу у хворих в основній групі в процесі лікування редукувалися депресивні прояви, емоційна збудливість і афективна насиченість переживань.

Звертав на себе увагу тісний взаємозв’язок клінічної динаміки депресивних розладів, невротичної тривоги і страху, астенічних прявів і вегетативних дисфункцій, причому, темп і ступінь їх регресу в ході лікування були вищими щодо решти психопатологічних проявів.

В цілому найбільша перевага використаного способу лікування, що відображає ІП в комплексній терапії депресивних невротичних розладів, проявлялася стосовно гіпотімії, тривоги і страху, а також астенічних і сомато-вегетативних проявів. Лікувальний вплив на психоастенічну та сенесто-іпохондричну симптоматики виявився меншим, однак достатнім для того, щоб констатувати їх суттєвий, в порівнянні з вихідним рівнем, регрес в процесі терапії.

Аналіз результатів комплексної терапії із застосуванням ТП в контрольній групі показав, що достовірне зниження ступеню вираженості симптоматики відмічалося за клінічними шкалами: депресивних розладів; емоційної збудливості і афективної насиченості переживань; підвищеної виснажливості; вегетативних дисфункцій і порушень сну (р<0,05), однак різниця середніх величин (в балах) ступеню вираженості симптоматики за шкалою психастенічних розладів і шкалою сенесто-іпохондричних розладів на час закінчення курсу лікування не була достовірною (р>0,05).

Основні показники середніх величин (в балах) ступеню вираженості психопатологічних симптомів, які входили в структуру депресивного невротичного розладу в процесі курсової комплексної терапії із застосуванням ТП представлені в таблиці 2.

Таблиця 2

Динаміка психопатологічної симптоматики у хворих на депресивні невротичні розлади в контрольній групі

Клінічна шкала Ступінь вираженості (середня величина) симптоматики в балах

до лікування після лікування

Депресивні розлади 1,69 0,81*

Емоційна збудливість та афективна насиченість переживань (включаючи тривогу і страх) 1,40 0,28*

Підвищена виснажливість 1,27 0,64*

Психастенічні розлади 1,25 1,13

Сенесто-іпохондричні розлади 0,96 0,76

Вегетативні дисфункції 1,23 0,49*

Порушення сну 1,15 0,23*

Умовні позначення: *- різниця вираженості симптому до і після лікування статистично вірогідна.

Темп клінічної динаміки у хворих в контрольній групі характеризувався тим, що до 10-ого сеансу відмічалося достовірне зниження ступеню вираженості психопатологічних проявів за клінічними шкалами: емоційної збудливості і афективної насиченості переживань (0,98 бала відносно початкового рівня в 1,40 бала, при 1 >3,34 і р < 0,002); вегетативних дисфункції! (відповідно 0,98 і 1,23 бала, при І >3,28 і р < 0,002) і порушення сну (відповідно 0,92 і 1,15 бала, при І >3,41 і р< 0,002);адо 15-ого сеансу додатково: за шкалою депресивних розладів (1,01 бала відносно початкового рівня в 1,69 бала, при \ >3,26 і р < 0,002) і підвищеної виснажливості (відповідно 0,64 і 1,27 бала, при і >3,29 р < 0,002).

Результати богатомірного аналізу показали, що в першу чергу у хворих в контрольнії! групі в процесі лікування редукувалися тільки емоційна збудливість і афективна насиченість переживань.

Був відмічений тісний взаємозв’язок клінічної динаміки тривоги, астено-депресивних проявів, порушень сну і вегетативних дисфункцій. Причому, темп і ступінь регресу тривоги і порушень сну в ході лікування були вищими щодо решти психопатологічних проявів.

В цілому, ТП в комплексній терапії депресивних невротичних розладів, продемонстрував свій лікувальний вплив переважно на тривожну симптоматику і порушення сну, в меншій мірі на астено-депресивні розлади і вегетативні дисфункції, при відсутності суттєвих терапевтичних зсувів щодо психоастенічних і сенесто-іпохондричних розладів.

Порівняльний аналіз результатів комплексної терапії із застосуванням ІП і ТП в основній і контрольній групах показав, що в основній групі достовірні показники зниження ступеню вираженості психопатологічних проявів реєструвалися вже до 5-ого сеансу за клінічними шкалами депресивних розладів, емоційної збудливості і афективної насиченості переживань; до 10-ого сеансу - за всіма клінічними шкалами; тоді як достовірні показники зниження ступеню вираженості психопатологічної симптоматики в контрольній групі до 10-ого сеансу реєструвалися тільки за -клінічними шкалами емоційної збудливості і афективної насиченості переживань, вегетативних дисфункцій і порушень сну. До 15-ого сеансу у хворих в основній групі реєструвалося стійке покращання клінічного стану з значним зниженням ступеню вираженості основних психопатологічних проявів за всіма клінічними шкалами (р < 0,001), тоді як до 15-ого сеансу в контрольній групі за клінічним» шкалами сенесто-іпохондричних і психастенічних розладів достовірної редукції симптоматики не відмічалося (р>0,05).

В свою чергу, порівняльний аналіз результатів лікування в основній і контрольній групах показав, що після курсового комплексного лікування в основній групі ступінь вираженості психопатологічних проявів був достовірно нижчим, ніж в контрольній групі за клінічними шкалами депресивних розладів (0,18 бала в основній групі і 0,85 бала в контрольній, при і >4,01 і р < 0,002); підвищеної виснажливості (відповідно 0,13 і 0,64 бала, при і >3,94 і р < 0,002) і вегетативних дисфункцій (відповідно 0,12 і 0,49 бала, при і >3,81 і р < 0,002). При відсутності достовірних результатів позитивних змін в контрольній групі до закінчення лікування за клінічними шкалами психастенічних розладів (1,13 бала після лікування і 1,25 баладо лікування, при г< 1,78 і р>0,05) і сенесто-іпохондричних розладів (0,77 бала після лікування і 0,96 бала до лікування, при 1< 1,52 і р>0,05); в основній групі за цими клінічними шкалами отримане суттєве зниження глибини психопатологічних проявів, що статистично достовірно за шкалою психастенічних розладів (0,38 бала в основній групі в порівнянні з 1,13 бала в контрольній групі, при 1> 4,63 і р < 0,001); за шкалою сенесто-іпохондричних розладів (0,29 бала в основній групі в порівнянні з 0,76 бала в контрольній групі, при 1>3,91і р<0,001). Однак, результати лікування в основній і контрольних групах за ступенем вираженості психопатологічних проявів після закінчення лікування за клінічними шкалами емоційної збудливості і афективної насиченості переживань та порушень сну не показали статистично достовірних відмінностей: за шкалою емоційної збудливості і афективної насиченості переживань (0,14 бала в основній групі і 0,28 бала в контрольній групі, р > 0,05); за шкалою порушень сну (0,21 бала в основній групі і 0,23 бала в контрольній групі, р > 0,05).

Дослідження показали, що у випадку застосування ІП в комплексній терапії депресивного невротичного розладу лікувальний вплив відмічали одночасно на всі компоненти депресивного симптомокомплексу, але в більшій мірі - на власне дистімію, тривогу, астенічну і сомато-вегетативну симптоматику. В той же час при

застосуванні ТП з використанням гіпнозу і раціональної психотерапії в комплексному лікуванні депресивного невротичного розладу виявлявся значно менше виражений вплив на складові компоненти депресивного симптомокомплексу, особливо стосовно психастенічних і сенесто-іпохондричних проявів. Але гіпнотерапія продемонструвала ефективність відносно тривожного компоненту невротичної депресії і порушень сну.

Для оцінки клінічної ефективності психотерапевтичних впливів, що відображають ІП в комплексній терапії депресивних невротичних розладів нами додатково застосовувалися клінічні шкали Hamilton депресії і тривоги.

Основні показники ступеню впражеиості депресії і тривоги (середні величини в балах) в ході курсової комплексної терапії із застосуванням ІП і ТП представлені в таблиці 3.

Таблиця З

Динаміка депресивної і тривожної симптоматики за клінічною шкалою Hamilton в основній та контрольних групах в ході курсової комплексної терапії у хворих на депресивні невротичні розлади

Клінічні групи Шкала Hamilton депресії Шкала Hamilton тривоги

до лікування після лікування t Р до лікування після лікування t Р

Основна 27,31 + 1,0 3 6,11 ±1,02 4,87 <0,001 25,47 ± 1,0 4 5,73 ±0,73 4,67 < 0,001

Контроль!! а 27,12 ± 1,2 1 12,07 ±0,3 1 4,36 <0,001 24,31 ±1,1 3 6,03 ±0,44 4,65 < 0,001

Порівняльний аналіз результатів курсової комплексної терапії із застосуванням ІП і ТП показав, що на момент закінчення лікування в обох групах пройшла достовірна редукція депресивної і тривожної симптоматики, однак в основній групі ступінь вираженості депресії за шкалою Hamilton депресії була достовірно нижчою в порівнянні з контрольною групою (6,11 ± 1,02 бала в основній групі і 12,07 ± 0,31 бала в контрольній, при t>4,42 і р < 0,001), одночасно достовірних відмінностей за результатами лікування в основній і контрольних групах за шкалою Hamilton тривоги відмічено не було (5,73 ± 0,73 бала в основній групі і 6,03 ± 0,44 бала в контрольній групі, при t < 1,90 і р > 0,05).

Порівняльне вивчення динаміки змін ступеню вираженості депресії і тривоги в процесі курсового комплексного лікування із застосуванням ІП і ТП показало, що в основній групі сталася достовірна редукція депресивної симптоматики вже до 5-ого сеансу психотерапії (23,48 ± 1,01 бала відносно початкового рівня в 27,31 ± 1,03 бала, при t > 3,87 і р<0,002), тоді як достовірне зниження глибини депресії в контрольній

групі відмічалося тільки до 15-ого сеансу психотерапії (18,03 ± 0,28 бала відносно початкового рівня в 27,12 ± 1,21 бала, при і > 3,97 і р < 0,002).

В основній групі вже до 5-ого сеансу психотерапії реєструвалася достовірна редукція тривоги (21,04 ± 1,52 бала відносно початкового рівня в 25,47 ± 1,04 бала, при І > 3,11 і р < 0,05), тоді як достовірне зниження глибини тривоги в контрольній реєстровалося тільки до 10-ого сеансу психотерапії (18,33 ± 0,57 бала відносно початкового рівня в 24,31 ± 1,13 бала, при 1>3,23 і р<0,002). До 15-ого сеансу психотерапії і на момент закінчення курсового комплексного лікування в обох групахвідмічалася достовірна редукція тривожної симптоматики (р<0,001), однак статистично достовірних відмінностей поміж двома групами за ступенем вираженості тривоги на час закінчення лікувавння виявлено не було (р > 0,05).

Дослідження показало, що при порівняльному застовуванні ІП та ТП в комплексній терапії депресивних невротичних розладів лікувальний вплив відмічали більше на дистімію і однаковий на тривогу. Однак, темп клінічної динаміки у випадку застосування ІП був достовірно вищим в порівнянні з ТП, як щодо депресії, так і щодо тривоги.

При застосуванні розробленого і випробуваного нами способу лікування, який відображає ІП в комплексній терапії депресивних невротичних розладів, були отримані наступні результати відповідно до клінічних критеріїв: видужання - 57,2%; значне покращання - 27,4%; покращання - 13,8%; відсутність ефекту 1,6 %.

У хворих контрольної групи, у яких застосовувався спосіб лікування, який відображає ТП в комплексній терапії депресивних невротичних розладів були наступні результати:

видужання - 42,3%; значне покращання - 26,9%; покращання - 17,3%; відсутність ефекту - 13,5%.

Аналіз представлених даних свідчить про ефективність розробленого нами способу лікування, який відображає ІП в комплексній терапії депресивних невротичних розладів.

Катамнестичні дослідження, проведені протягом 2-х років охопили 89,66% хворих, в тому числі 56 пацієнтів (87,50%) з основної групи, та 48 пацієнтів (92,31%) з контрольної групи і свідчили про стійкість досягнутого ефекту.

ВИСНОВКИ

1. Розроблена, випробувана і впроваджена в клінічну практику комплексна терапія депресивних невротичних розладів на засаді інтегративного підходу, що є сукупністю психотерапевтичного методу холотропного дихання (З.Огоґ, 1991) і емоційно-стресової психотерапії (В.Є.Рожнов, 1985), водночас поєднується з прийомами емпатичної, когнітивної, раціональної і екзистенціальної психотерапій, та складається з прийомів регульованого циркулярного дихання, емоційно-рухового відреагування і динамічної роботи з переживаннями, музичного супроводу сеансів, роботи з малюнками і системи емоційно-насиченої бесіди, що дозволяє активізувати захисні психо-біологічні механізми адаптації

шляхом емоційно-стресового (саногенного) впливу на організм і особистість хворого з орієнтацією на його виші морально-етичні, інтелектуальні і соціальні цінності.

2. Випробований спосіб лікування, створений на основі принципів: клінічного підходу; емоційно-стресового (саногенного) впливу на організм і особистість хворого; індивідуальності, гуманізму і позитивності, тобто орієнтації терапії на особистість, на її позитивний досвід і “внутрішні резерви”; принципів прагматизму і екологічного підходу, що виявляються в недирективному характері і технічній пластичності здійснюваних психотерапевтичних впливів; принципу партнерства і розподілу відповідальності між терапевтом і пацієнтом; принципу холістично-динамічного підходу, що розглядає психіку як цілісний внутрішній процес, а особистість в контексті динамічної системи, яка саморозвивається; принципу короткотерміновості терапії.

3. В ході дослідження вироблена трьохстапна клініко-психотсрапевтична тактика інтегративного підходу в комплексній терапії депресивних невротичних розладів.

3.1. На першому етапі психотерапії основним завданням є створення продуктивного емоційного контакту з хворим для зміцнення довіри та підвищення мотивації до лікування, а також здійснюється корекція системи відношення хворого до своєї хвороби, себе та оточуючого світу.

3.2. На другому етапі, завдання полягають в послабленні і руйнуванні вироблених психогенних захисних механізмів; в активізації актуальних емоційно-значимих психотравмуючих переживань та їх найповнішому емоційно-руховому відреагуванні; розвитку у хворого здатності до оптимальної експресивності зі зміщенням акцентів на активізацію “внутрішніх резервів” організму, в тому числі ’’ресурсних”, із сильним позитивним емоційним зарядом переживань і орієнтацією на вищі морально-етичні, інтелектуальні і соціальні цінності хворого.

3.3. На третьому етапі проводиться закріплення адекватних моделей реагування, забезпечується можливість самоствердження особистості; підтримуються позитивні уявлення хорого про майбутнє, які сприяють виробленню нових поведінкових стереотипів і розширенню сфери цінностей, пошуку змісту та мети життя.

4. Спосіб лікування, який використовується і відображає інтегративний підхід в комплексній терапії депресивних невротичних розладів, демонструє лікувальний вплив одночасно на всі складові компоненти депресивного симптомокомплексу, але в більшій мірі на власне гіпотімний афект, тривогу, астенію і сомато-вегетативиі дисфункції.

5. Спосіб лікування, що відображає інтегративний підхід і реалізується шляхом інтеграції холотропного і емоційно-стресового підходів в комплексній терапії депресивних невротичних розладів, показав свою ефективність в порівнянні з комплексним терапевтичним підходом із застосуванням гіпнозу і раціональної психотерапії, який використовується традиційно. Він розширює можливості лікування депресивних невротичних розладів за рахунок короткотривалості

- -впливу., (при цьому дозволяє скоротити термін перебування хворого на лікарняному ліжку), доступності використання, сумісності з психофармакотерапією та іншими методами психотерапії, можливості застосування , як у стаціонарній, так і в амбулаторній практиці, в груповій та індивідуальній формах роботи. Це дозволяє рекомендувати його застосування для стаціонарного і амбулаторного лікування, реабілітації і профілактики психогенної невротичного рівня патології, а також для використання в практиці психосоматичної медицини.

Список робіт, опублікованих за темою дисертації.

1. Коротоиожкін В.Г., Шапкарін В.М., Полієнко Ю.М., Чучук О.Б. Досвід застосування інтегральної психотерапії в лікуванні тривалих неврозів // Український вісник психоневрології. - 1996. - Т. 4, вип. 5 (12). - С. 325 - 327.

2. Чучук О.Б. Некоторые практические аспекты применения холотропного дыхания в терапии неврозов // Медицинские вести. - 1998. - № 4. - С. 23 - 25.

3. Чучук О.Б. Эмоционально-стрессовая методика “динамической активизации холистического отреагирования” в терапии депрессивных невротических расстройств //Журнал психиатрии и медицинской психологии. - 1999. - № 1(5). - С. 95-99.

4. Чучук О.Б. Роль “незавершених фізіологічних процесів”, “ травм народження” і “досвід фізичного болю” у формуванні та розвитку тривалих невротичних розладів (за даними клініко-катамнестичного аналізу та результатів лікування) // Практична медицина. - 1999. - №3 - 4. - С. 37 - 41.

5. Чучук О.Б. ’’Изменение личной истории” в психотерапии депрессивных состояний //Діагностика та лікування психічних захворювань в Україні. Матеріали міжнародної наук.-практ. конф. - Львів, 1995. - С.148.

6. Позитивне рішення про видачу патенту на винахід по заявці № 98074182; МПК 6 А 61 М 21/00. Спосіб лікування психогенних депресій / Чучук О.Б., Кузнецов

В.М., Коротоножкін В.Г., Полієнко Ю.М. (Україна); Київська медична академія післядипломної освіти ім. П.Л.Шупика МОЗ України. - від 26.05.99. - 7с.

Анотація

Чучук О.Б. Інтегративний підхід у терапії депресивних невротичних розладів. -Рукопис.

Дисертація на здобуття вченого ступеню кандидата медичних наук за фахом

14.01.16 - Психіатрія. Український науково-дослідний інститут соціальної та судової психіатрії МОЗ України.Київ, 1999.

Дисертація присв’ячена пошукові і розробці нових підходів в терапії депресивних невротичних розладів.Так на прикладі розробленого клініко-психотерапевтичного інтегративного підходу, реалізованого через інтеграцію холотропного і емоційно-стресового підходів в комплексній терапії депресивних невротичних розладів вивчена клінічна ефективність способу лікування, який відображає інтегративний підхід, виявлені порівняльні тенденції направленості його терапевтичного впливу, встановлені основні принципи і вироблена психотерапевтична тактика.

Встановлено, що використаний спосіб лікування, який відображає інтегративний підхід в комплексній терапії депресивних невротичних розладів, демонструє високу ефективність, з лікувальним впливом одночасно на всі складові компоненти депресивного симптомокомплексу, з більш вираженим ефектом щодо власне гіпотімного афекту, тривоги, астенії і сомато-вегетативннх дисфункций. При цьому, короткотрпвалість терапевтичного впливу, доступність використання в клінічній практиці, сумісність з фармакотерапією та іншими методами психотерапії, дозволяє скоротити термін перебування хворого на лікарняному ліжку і розширити можливості лікування депресивних невротичних розладів.

Ключові слова: депресивні невротичні розлади, інтегративний підхід,

комплексна терапія, спосіб лікування.

Аннотация

Чучук О.Б. Интегративный подход в терапии депрессивных невротических расстройств. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.16 - Психиатрия. Украинский научно-исследовательский институт социальной и судебной психиатрии М3 Украины. Киев, 1999.

Диссертация посвящена поиску и разработке новых подходов в терапии депрессивных невротических расстройств. Так на примере разработанного клинико-

психотерапевтического интегративного подхода, реализованного посредством интеграции холотропного и эмоционально-стрессового подходов в комплексной терапии депрессивных невротических расстройств, изучена клиническая эффективность способа лечения, отражающего интегративный подход, выявлены сравнительные тенденции в направленности его терапевтического действия, определены основные принципы и выработана психотерапевтическая тактика.

____Применяя интегративный _подход в комплексной тер_апии_депрессивных

невротических расстройств целесообразно использовать трехэтапную клиникопсихотерапевтическую тактику и опираться на некоторые основные принципы: комплексности, клинического подхода, индивидуальности, гуманизма и позитивности - ориентации терапии на личность, на ее позитивный опыт и “внутренние резервы”, принцип эмоционально-стрессового (саногенного) воздействия на организм и личность больного, принципы прагматизма и экологического подхода, проявляющиеся в недирективном характере и технической пластичности осуществляемых психотерапевтических воздействий, принцип холистически-динамического подхода, рассматривающий психику как целостный внутренний процесс, а личность в контексте динамической саморазвивающейся системы и принцип краткосрочности психотерапии.

Основные принципы проявляются в способе лечения, состоящем из приемов регулируемого циркулярного дыхания, эмоционально-двигательного отреагирования и динамической работы с переживаниями, музыкального сопровождения сеансов и системы эмоционально-насыщенной беседы, в сочетании с приемами эмпатической, рациональной, когнитивной и экзистенциальной психотерапий.

Установлено, что используемый способ лечения, отражающий интегративный подход в комплексной терапии депрессивных невротических расстройств, демонстрирует достаточно высокую эффективность лечебного воздействия одновременно на все составляющие компоненты депрессивного симптомокомплекса, с более выраженным эффектом относительно собственно гипотимного аффекта, тревоги, астении и сомато-вегетативных дисфункций. Лечебное влияние на психастеническую и сенесто-ипохондрическую симптоматику оказалось меньшим, однако достаточным для того чтобы констатировать их существенный, по сравнению с исходным уровнем, регресс в ходе терапии.

Сравнительный анализ результатов комплексной терапии с применением традиционного подхода, основанного на использовании гипноза и рациональной психотерапии, показывает, что последний обнаруживает менее выраженное влияние

на все составляющие компоненты депрессивного снмптомокомплекса, и в особенности в отношении психастенических и сенесто-ипохондрических проявлений, но тем не менее демонстрирует эффективность относительно тревоги и нарушений сна.

Способ лечения, отражающий интегративный подход в комплексной терапии депрессивных невротических расстройств демонстрирует достаточно высокую эффективность в сравнении с традиционным подходом, при этом, краткосрочность лечебного воздействия, доступность использования в клинической практике и совместимость с психофармакотерапией и другими методами психотерапии позволяет сократить время пребывания больного на больничной койке и расширить возможности терапии депрессивных невротических расстройств.

Ключевые слова: депрессивные невротические расстройства, интегративный подход, комплексная терапия, способ лечения.

Summary

Chuchuk О. В. Integrative approach in neurotic depressive disorders treatment. — Manuscript.

Thesis for quest of scientific degree of Candidate of Medical Science in specialty

14.01.16 — Psychiatry. — Kiev’s Medical Academy of Postgraduate Education by name of P. L. Shupik. — Kiev, 1999.

The thesis is outlined researches and developments of new approaches in neurotic depressive disorders treatment. Clinical efficacy of method that is reflected integrative approach was been studied; comparative trends of target therapeutic action were been found, basic principles for application were determined and the treatment tools were been developed. It was made on the basis of developed clinical psychotherapeutic approach that was being realizing by means of integration holotropic and stress-emotional approaches in complex treatment of neurotic depressive disorders.

It was found that the method of complex treatment of neurotic depressive disorders are showed high enough level of efficacy and treatment affect on all elements of depressive symptomocomlex with more significant effect on hypothimic affect, anxiety, asthenia and somato-vegetative dysfunction.

In such way sort terms of treatment, accessibility of application in clinical practice and conjointy with other methods of psychotherapy allow to make shorter stay of patient on hospital bed and to extend resources for treatment of neurotic depressive disorders.

Key words: neurotic depressive disorders, integrative approach, complex therapy, methods of treatment.