Автореферат и диссертация по медицине (14.01.15) на тему:Характеристика микроэлементов и ряда ферментов сыворотки крови больных эпилепсией на различных этапах заболевания

ХАРКІВСЬКИЙ ІНСТИТУТ УДОСКОНАЛЕННЯ ЛІКАРІВ

и На правах рукопису

БОГДАНОВА Ірина Вячеславівна

ХАРАКТЕРИСТИКА МІКРОЕЛЕМЕНТІВ ТА РЯДУ ФЕРМЕНТІВ СИРОВАТЦІ КРОВІ ХВОРИХ НА ЕПІЛЕПСІЮ НА РІЗНИХ ЕТАПАХ ЗАХВОРЮВАННЯ

. 14.01.15. - нервові хвороби

АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття вченого ступеня кандидата медичних наук

Харків -1997

Дисертація є рукопис

Робота виконана в Українському науково-дослідному інституті клінічної та експериментальної неврології і психіатрії

Науковий керівник — доктор медичних наук, професор В.С.Мерцалов

Офіційні опоненти — доктор медичних наук, професор Є.Г.Дубенко,

доктор медичних наук, професор . Н.М. Грицай

Провідна установа — Інститут геронтології Академії

медичних наук України .

Захист дисертації відбудеться «____»___________ 1997 р. о____год

на засіданні спеціалізованої вченої ради Д.02.05.01. при Харківському інституті удосконалення лікарів (310176, м.Харків, вул. Корчагінців, 58 тел. 11-79-75).

З дисертацією можна ознайомитись в бібліотеці Харківського інституту удосконалення лікарів (310176, м.Харків, вул. Корчагінців, 58, тел. 11-35-56).

Автореферат розіслано «______»___________________ 1997 року.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, кандидат медичних наук, доцент

І.А.Григорова

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми.

Проблема епілепсії є актуального в сучасній неврології, що пов’язано з широким розповсюдженням, потенціально важкими наслідками цієї хвороби, тенденціего до збільшення захворюваності нею за останній час.

Сформувалось два основних напрямки вивчення епілепсії. Один з них-дослідження клініко-електрофізіологічних критеріїв діагностики різних фори та стадій перебігу захворювання (Бініаурішвілі Р. Г. з співавт., 1985, Агрба М.В. з співавт., 1990, Карлов В.О., 1990, Goodin D. S. et al., 1984).

Зараз велике значення надається розвитку іншого напрямку в вивченні епілепсії - дослідженню різних аспектів її патогенезу. При цьому важлива роль належить вивченню ряду біохімічних процесів, котрі в тій або іншій мірі змінюються при епілепсії. Відомо, що при цьому захворюванні порушується обмін білків, амінокислот, змінюється обмін гормонів, ряду біоактивних речовин - дофаміну, серотоніну, інших моноамінів, які. здійснюють медіаторні функції, змінюються ферментативна активність ряду ензимів, вміст деяких мікроелементів (Ветрогон Ф.Г., 1980, Карлов В.О. з співавт., 1983, Крижановський Г.М. з співавт., 1983, Поздєєв В.К., 1983, Погодаєв К.І., 1986, Габашвілі В.М., 1987, Бадалян JI.O. з співавт., 1990, Карлов В.О., 1990, Вілков В.О., 1994, Oja Simo S. et al., 1985).

Необхідно відмітити, що роль мікроелементів в організмі величезна. Як відомо, практично жоден з фізіологічних процесів не здійснюється без їх участі. Макро- та мікроелементи є обов’язковими учасниками всіх біохімічних процесів організму, стимулюють та нормалізують обмін речовин, впливають,на розмноження, ріст, кровотворіння та багато інших функцій. (Москальов Ю.І., 1985, Бабенко Г.А., 1986, Смоляр В.І., 1989, Бєлоус А.М. з співавт., 1991, АвцинО.П. з співавт., 1991,УдєльноваТ.М. з співавт., 1993, Насолодін В.В., 1994, Венцковський Б.М. з співавт., 1994, Saito К., 1994.)

В наукових джерелах є деякі дані, які вказують на порушення обміну мікроелементів при епілепсії (Кісєльов В.М., 1970, Расін С.Д., 1972). Але роботи по дослідженню вмісту мікроелементів в організмі хворих епілепсією небагаточислені, суперечливі, виконані на обмеженому числі . * хворих і, як правило, мають фрагментарний характер, базуючись на визначенні окремих мікроелементів, а не комплексу, одержані показники практично не співставлялися з клінічною формою захворювання, відсутні достатньо переконливі дані про вплив лікувальних заходів на характер змін макро- і мікроелементів в організмі при епілепсії.

Викладене визначає акутальність даного дослідження, а різноманітність біологічних властивостей біоелементів, тісний їх зв’язок з ЦНС, гормонами, ферментами, багатьма фізіологічними процесами в організмі, які порушуються або змінюються при епілепсії, з урахуванням знань про недостатньо вивчений обмін макро- і мікроелементів та ряду металоферментів у хворих епілепсією послужило основою для вивчення їх вмісту при даній патології.

Мета та завдання роботи.

Виходячи із приведених передумов, метою роботи є вивчення клініко-лабораторних параметрів, в тому числі вмісту макро- і мікроелементів та ферментативної активності зв’язаних з ними металоензимів при епілепсії в залежності від характеру припадків, їх частоти, типу перебігу захворювання.

У відповідності до мети роботи були поставлені такі завдання:

1. Провести вивчення загального анамнезу, анамнезу хвороби, соматичного та неврологічного статусів хворих з різними формами нападів, типами перебігу захворювання.

2. Дослідити функціональний стан та особливості судорожної готовності головного мозку за даними електроенцефалографії.

. 3. Визначити у сироватці крові хворих епілепсією вміст макро- та

мікроелементів - калію, натрію, кальцію, магнію, цинку, міді, заліза в період

2

клінічної ремісії, в періоді приступів і в залежності від характеру нападів та типу перебігу захворювання. -

4. Вивчити активність металоферментів таких, як церулоплазмін, лактатдегідрогеназа, креатинфосфокіназа, аспартаттрансаміназа, аланінтрансаміназа та лужні фосфатази при епілепсії в залежності від стадії хвороби (напади, між нападами ), характеру приступів, типу перебігу захворювання.

Наукова новизна дослідження.

1. Вперше з позицій системного підходу комплексно вивчено стан біоелементів у крові хворих епілепсією.

2. Виявлені зміни ферментативної активності ряду металоензимів у крові хворих епілепсією.

3. Вивчена певна залежність даних клініко-біохімічних показників від типу епілептичних нападів, їх частоти, характеру перебігу захворювання.

4. Проведені дослідження обумовлюють можливість подальшого вивчення патогенетичних механізмів епілепсії, а також диференційованого підходу до терапії захворювання.

Практичне значення.

Особливості клініко-лабораторних показників, виявлені в роботі, можуть бути використані як діагностичні та прогностичні критерії у хворих епілепсією, а також для розробки патогенетично обумовлених методів терапії захворювання.

Положення, що виносяться на захист та декларація конкретного особистого внеску дисертанта в розробку наукових результатів.

1. Епілепсія є захворюванням з біохімічними змінами, які відрізняються деякою варіабельністю, що можливо обумовлено індивідуальними патогенетичними механізмами розвитку хвороби у різних хворих.

2. Формування та розвиток епілептичного процесу супроводжується (або проходить на фоні) зміною (змін) вмісту ряду біоелементів і активності

З

металоферментів у сироватці крові.

3. Клінічні варіанти і типи перебігу епілепсії відрізняються певними змінами досліджуваних параметрів вмісту макро- і мікроелементів та ферментативної активності металоензимів.

4. Доцільно застосовувати визначення вмісту біогених елементів та активності металоферментів в комплексній діагностиці епілепсії.

5. Використання визначення вмісту біоелементів і активності металоензимів як додаткових методів діагностики при епілепсії сприяє кращій індивідуальній оцінці ефективності протиепілептичного лікування в зв’язку з залежністю досліджуваних біохімічних параметрів від типу нападів, їх частоти та типу перебігу захворювання.

Наведені в роботі матеріали проведених досліджень є особистий внесок автора в розроблену проблему. Збір та обробка клініко-біохімічного матеріалу, теоретичне узагальнення одержаних результатів, практичне упровадження висунутих положень, заключення на основі останніх відповідних висновків та рекомендацій проведено автором самостійно.

Упровадження в практику одержаних результатів. '

Основні положення дисертації застосовуються у роботі неврологічних відділень міської лікарні № 4 м. Харкова та Харківської обласної клінічної лікарні.

Матеріали дисертації використовуються при проведенні практичних занять та читанні лекцій на кафедрі нервових хвороб Харківського державного медичного університету.

Апробація роботи. "

Основні положення дисертаційної роботи докладені на першому конгресі Української протиепілептичної Ліги в м. Одесі, 1996 р.

Публікації.

По темі дисертації опубліковано 9 наукових робіт.

Структура та обсяг дисертації.

Матеріали роботи викладені на 179 сторінках друкованого тексту. Дисертація складається із вступу, огляду літератури, 6 розділів власних досліджень, висновків, практичних рекомендацій. Бібліографічний вказівник містить 196 вітчизняних та 92 зарубіжних джерел. Дисертація иліострована 27 таблицями та 13 малюнками.

Зміст роботи Матеріали та методи досліджень. Для виконання поставлених завдань в роботі було обстежено 204 хворих епілепсією, котрі перебували на лікуванні в неврологічних відділеннях Українського НДІ клінічної та експериментальної неврології і психіатрії у 1993-1996рр. Контрольну групу склали 74 практично здорових осіб обох статей у віці від 20 до 60 років з необтяженою по епілепсії спадковістю. Серед обстежених хворих було 95 жінок т а 109 чоловіків у віці від 16 до 60 років з давністю захворювання епілепсією не менше 3 років. Клінічна форма захворювання визначалась типом епілептичних нападів за міжнародними класифікаціями 1981 та 1989 років. '

Методика обстеження включала аналіз скарг, анамнестичних даних, даних неврологічного та соматичного статусів, електроенцефалографічне, томографічне дослідження, визначення біохімічних показників.

Кількісне визначення вмісту калію і натрію проводили методом полуменевої фотометрії (Колб В.Г., Камишніков В.С.,1982), кальцію, магнію, міді, цинку та заліза - методом атомно-абсорбційної спектрофотометрії (Прайс В., 1976).

Ферментативна активність церулоплазміна визначалась методом Яа\уіп Н.А.(1961) в модифікації Бабенко Г.А. Активність ферментів креатинфосфокінази, лактатдегідрогенази, аспартаттрансамінази, аланінтрансамінази, лужних фосфатаз визначали уніфікованими методами з використанням реактивів фірми “ЬаЬзуяІет” (Прохорова М.І., 1982). Дослідження проводились як в загальній групі хворих, так і в групах

з різними типами епілептичних нападів - з генералізованими первинно- та

вторинно-судорожними, з генералізованими безсудорожними, з

фокальними без вторинної генералізації та з поліморфними приступами,

також в групах з різною частотою нападів - з рідкими (поодинокі на протязі

І

року), середньої частоти (до 5 пароксизмів у місяць) і частими (більше 5 у місяць) приступами та в групах хворих з різними типами перебігу епілепсії-сприятливим, середньосприятливим та несприятливим.

Результати досліджень та їх обговорення. Одержані дані свідчать, що частіше епілепсія дорослих спостерігається у віковій групі 16-35 років

з деякою перевагою у чоловіків, тобто у найпрацездатнішої частини дорослого населення, що підкреслює актуальність вивчення епілепсії як не тільки медичної, але й соціальної проблеми.

Спадкове обтяження по епілепсії у обстеженого контингенту хворих складало в середньому 8,8 % , крім того,приблизно у 21 % обстежених хворих появі типових епілептичних феноменів за декілька років передували різні явища, розцінені як преморбідні. Це свідчить про немаловажне значення генетичного фактору у виникненні та формуванні епілептичних розладів та можливе існування стадії дохвороби епілепсії. ' .

Найчастішою причиною розвитку епілепсії серед обстежених хворих неврологічного профілю виявилась черепно-мозкова травма, на другому місці серед етнологічних факторів епілепсії були випадки їх сполучення, трохи рідше зустрічалась ідіопатична епілепсія, ще рідшими провокуючими факторами були перенесені нейроінфекції, перинатальна патологія, зкзогені інтоксикації (табл. № 1).

При аналізі анамнестичних даних у хворих з спадковим обтяженням по епілепсії і з преморбідними явищами виявлено, що вираження екзогеного впливу, спровокувавшого початок захворювання, у таких хворих менше, аніж у пацієнтів з необтяженою спадковістю та без преморбідних проявів.

Етнологічні фактори епілепсії Таблиця № 1 у обстежених хворих

Екзогений фактор, що спровокував початок захворювання Чоловіки Жінки Всього

абс. число % абс. число % абс. число %

1 .Перенесені

нейроінфекції 11 10,09 21 22,11 32 15,69 .

2.Перенесені черепно-мозкові травми 40 36,70 20 21,05 60 29,41

З.Перинатальна

патологія 11 10,09 15 15,79 26 12,74

4.Інтоксикації 9 8,26 ~ -- 9 4,41

5.Випадки ідіогїа- 38

тичної епілепсії 18 16,51 - 20 21,05 18,63

б.Поєднашш

декількох етнологічних факторів 20 18,35 19 20,0 39 19,12

Всього 109 100 95 100 204 100

Серед типів епілептичних пароксизмів частіше всього спостерігався генералізований (в середньому в 41,7 %), при цьому переважав тоніко-клонічний тип, другим по частоті був фокальний тип, якій спостерігався у

38,7 % хворих і в інших випадках мали місце поліморфні припадки.

При неврологічному обстеженні в міжпароксизмальний період найчастішими виявленими змінами у обстежених хворих були лікворно-динамічні, об’єктивізовані даними ЗХО-енцефалографії, пневмоепцефалографії, томографічних досліджень в середньому у 57,3% хворих.

Часте поєднання епілептичного та ліквор'но-гіпертензійкого синдромів дозволило передбачити важливе значення лікворної гіпертензії у переб:

*

епілепсії. При цьому, мабуть, не має істотного значення першочерговість розвитку цих станів, тому що між ними є певний взаємозв’язок - лікворна гіпертензія ускладнює несприятливий перебіг епілепсії, а епілептичні пароксизми, особливо судорожні, сприяють утриманню підвищеного

внутрішньочерепного тиску. Таким чином, для профілактики несприятливого перебігу епілепсії, покращення суб’єктивного відчуття хворих поза приступами має істотне значення сполучення протиепілептичної терапії з препаратами, коригуючими внутрішньочерепний тиск. 1

Результати проведених досліджень свідчать про те, що при епілепсії спостерігаються зміни у вмісті макро- і мікроелементів та активності металоензимів у крові хворих.

Так, при визначенні макроелементів у крові хворих спостерігається деяке збільшення вмісту калію у всіх обстежених групах хворих (табл. №2).

Таблиця № 2

Вміст калію, натрію, кальцію в сироватці крові у хворих на епілепсію (ммоль/л).

Групи обстежених Калій Натрій Кальцій

Контрольна група М т п 4,46 0,08 72 142,90 1,49 74 2,48 0,07 74

М 4,86 146,3 2,54

Загальна група хворих т 0,08 1,11 0,05 -

п 204 204 204

Р <0,05 >0,05 >0,05

Група №1 М 4,83 143,20 2,53

Хворі з генералізова- т. 0,09 0,84 0,05

ними судорожними , п 98 98 98

припадками Р <0,05 >0,05 >0,05

М 5,11 146,28 2,72

Група №2 . т 0,15 1,50 0,07

Хворі з фокальними п 50 50 50

припадками Р <0,05 >0,05. >0,05

М 4,93 149,01 2,69

Група №3 т 0,17 1,33 0,07

Хворі з поліморфними п 40 40 40

припадками Р >0,05 <0,05 >0,05

Група №4 Хворі з генералізовани-ми безсудорожними припадками М т п Р 4,60 0,24 16 >0,05 146,45 2,08 16 >0,05 2,22 0,12 16 >0,05

Крім того, в загальній групі, а також в групах хворих з генералізованими судорожними приступами та з фокальними припадками збільшення рівня калію носить значимий характер.

При дослідженні вмісту натрію у крові хворих також простежується деяка направленість в сторону збільшення його вмісту, однак ці зміни є недостовірними, за винятком групи пацієнтів з поліморфними пароксизмами.

Щодо вмісту кальцію, то будь-які зміни його в сироватці крові хворих на епілепсію не виявлені.

Аналіз одержаних даних щодо вмісту мікроелементів в сироватці крові хворих показує, що на відміну від рівнів макроелементів, концентрації досліджуваних мікроелементів зазнають істотніших змін.

Так, концентрація магнію в сироватці крові порівняно з показниками контрольної групи практично не змінюється у пацієнтів з абсансами. Але в групі хворих з генералізованими судорожними приступами рівень магнію підвищується в середньому на 24%, в групі з фокальними припадками підвищення вмісту магнію в сироватці крові досягає а середньому 36 %, при цьому як в підгрупі з сенсо-моторними, так і з психомоторними пароксизмами спостерігається значне збільшення магнію в крові, але в більшій мірі це підвищення має місце у хворих з психомоторними припадками. Найбільше вміст магнію зрастає у групі хворих з поліморфними припадками, де концентрація цього елементу збільшується в середньому на 52 % (мал. 1).

Зміна концентрації магнію в сироватці крові хворих епілепсією

знаходиться в деякій залежності не тільки від характеру пароксизмальних

явищ, але і від їх частоти. Так, в крові пацієнтів з рідкими (поодинокими

протягом року) приступами рівень магнію практично не відрізняється від

показників контрольної групи, в групі хворих з середньою частотою

припадків спостерігається.деяке підвищення вмісту магнію, що, однак, не

є достовірною величиною, у хворих же з частими (більше 5 разів на місяць)

9

пароксизмами концентрація магнію в сироватці крові перевищує контрольний рівень в середньому на 52 %.

Мал. 1. Вміст магнію в сироватці крові у хворих на епілепсію з різними типами приступів.

152 %

Де: 1 - контрольна група; 2 - група хворих з абсансами;

3 - група хворих з генералізованими судорожними пароксизмами;

4 - загальна група хворих; 5 - група пацієнтів з фокальними припадками;

6 - група хворих з поліморфними пароксизмами.

Рівень магнію у крові хворих на епілесію в деякій мірі змінюється і від типу перебігу захворювання. Основними критеріями, які визначають тип перебігу епілепсії, крім частоти та особливостей приступів були також вираженість неврологічних та соматичних порушень під час припадків, прогредієнтність захворювання, ефективність та індивідуальна переносимість протиепілептичного лікування, особливості соціальної адаптації хворих (сімейне положення, навчання в навчальних закладах, професійна діяльність). Група хворих з сприятливим перебігом хвороби характеризувалась поодинокими, можливо рудиментарними приступами, негрубими неврологічними порушеннями під час нападу, ефективним та добрепереносимим протиприступним лікуванням, гарною соціальною адаптацією хворих. В групі пацієнтів з середкьосприятливим перебігом

епілепсії порушення були виразнішими. Несприятливий тип перебігу хвороби характеризувався частими, нерідко поліморфними приступами, які супроводжувалися вираженими сомато-неврологічними порушеннями, прогредієнтністю, істотньо порушеною соціальною адаптацією хворих. Якщо у пацієнтів з сприятливим перебігом захворювання рівень магнію практично не відрізняється від контрольних величин (табл. № 3), то в групі хворих з середньосприятливим типом епілепсії він збільшується в середньому на 32 %. Значущіші відхилення мають місце в групі хворих з несприятливим перебігом епілепсії, де вміст магнію в сироватці крові збільшується на 0,47 ммоль/л, що на 49 % в середньому вище даних контрольної групи.

Таблиця № З

Вміст магнію в сироватці крові хворих на епілепсію з різними типами перебігу захворювання (ммоль/л)

Групи обстежених п м ш Р

Контрольна група 74' 0,96 0,04

А. Особи з сприятливим типом перебігу хвороби 48 1,00 0,05 >0,05

В. Особи з середньо-сприятливим типом перебігу хвороби 96 1,27 0,05 <0,05

С. Особи з несприятливим типом перебігу хвороби 61 1,43 0,08 <0,01

Проводячи аналіз та співставляючи результати досліджень, можна зробити висновок,, що в групах з різними типами приступів, перебігу захворювання вміст магнію змінюється. Направленість цих змін полягає в збільшенні рівня цього елементу в сироватці крові хворих порівняно з здоровими людьми. .

До числа важливих, незамінних елементів в організмі необхідно віднести цинк, який бере участь у найрізноманітніших метаболічних процесах, включаючи синтез та розпад вуглеводів, ліпідів, білків, нуклеїнових кислот.

При розгляді результатів визначення вмісту цинку в сироватці крові хворих спостерігається деяка направленість, котра виражається в збільшенні його рівня в крові хворих майже всіх обстежених груп.

Так, рівень цинку в крові хворих загальної групи збільшується на 3,34 мкмоль/л, що в середньому на І 2,5% вище контрольних даних. Аналогічна направленість змін вмісту цинку в крові хворих спостерігається і в групах пацієнтів з фокальними приступами та з генералізованими безсудорожними припадками (мал. 2).

Мал. 2. Вміст цинку в сироватці крові у хворих на епілепсію з різними

типами приступів.

122,5 %

Де: 1 - контрольна група; 2 - група хворих з генералізованими судорожними пароксизмами; 3 - група пацієнтів з фокальними припадками; 4 - група хворих з абсансами; 5 - загальна група хворих;

6 - група хворих з поліморфними пароксизмами.

Збільшення цинку в крові хворих з фокальними приступами досягає 29,20±0,54 мкмоль/л, в той час як в контрольній групі вміст цинку складає 26,78±0,52 мкмоль/л (збільшення в середньому на 9 %). В підгрупах хворих

цієї групи одержані різні дані: в підгрупі з сенсо-моторними приступами рівень цинку підвищується в середньому на 5,3 %, в той час як у хворих з психомоторними припадками виявляється більше підвищення його вмісту в крові - в середньому на 12,1 %. У хворих з абсансами концентрація цинку в сироватці крові збільшується на 3,16 мкмоль/л, що в середньому на 11,8% вище його рівня в конрольній групі. Виразніше збільшення вмісту цинку спостерігається в крові хворих з поліморфними припадками, де рівень цього мікроелементу досягає 32.8010,85 мкмоль/л, в той час як в контрольній групі ця величина складає 26,78+0,52 мкмоль/л (в середньому збільшення на 22,5%)

Вміст цинку в крові змінюється і з збільшенням випадків пароксизмів: якщо у пацієнтів груп з рідкими та середньої частоти припадками він достовірно не відрізняється від контрольних параметрів, то у хворих з частими приступами концентрація цинку достовірно зростає. В цій групі хворих рівень цинку в крові досягає 30,65±0,77 мкмоль/л, що на 3,87 мкмоль/л перевищує контрольні величини.

Торкаючись питання вмісту цинку в крові хворих на епілепсію з різними типами перебігу захворювання, можна відмітити, що в групах з сприятливим та середньосприятливим типами епілепсії рівень цинку практично не відрізняється від контрольних результатів. У пацієнтів з несприятливим перебігом захворювання концентрація цинку підвищується на 4,33 мкмоль/л, що в середньому на 17 % вище контрольних параметрів (табл. № 4).

Відповідно, при епілепсії спостерігається підвищення рівня цинку в сироватці крові хворих. Найбільше збільшення вмісту цього мікроелементу має місце в групі пацієнтів з поліморфними припадками.

Розглядаючи одержані дані про вміст міді, необхідно відмітити, що фізіологічна роль її в організмі велика, вона є одним із важливих, незамінних мікроелементів для життєдіяльності людини.

Таблиця № 4

Вміст цинку в сироватці крові хворих з різними типами перебігу епілепсії (мкмоль/л ).

Групи обстежених п м ш Р

Контрольна група 74 26,78 0,52

А.Особи з сприятливим типом перебігу хвороби 48 27,73 0,51 >0,05

В.Особи з середньо-сприятливим типом перебігу хвороби 96 26,65 0,44 >0,05

С.Особи з несприятливим типом перебігу хвороби 61 31,31- 0,65 <0,01

Епілепсія приводить до зміни вмісту міді в крові. Так, концентрація цього елемента в крові хворих загальної групи перевищує в середньому на 24 % результати контрольної групи (мал. 3).

Аналогічна направленість в бік збільшення вмісту міді в крові спостерігається і в інших обстежених групах. В групі пацієнтів з генералізованими судорожними приступами та в групі хворих з фокальними припадками рівень міді збільшується відповідно на 3,87 мкмоль/л і на 5,90 мкмоль/л (в середньому відповідно на 20,7 % та 31,6 % вище контрольних даних).

Найбільше підвищення рівню міді виявляється у хворих з поліморфними пароксизмами, де вміст її досягає 25,0811,01 мкмоль/л, в той час як в контрольній групі концентрація міді складає 18,7+0,41 мкмоль/л (підвищення в середньому на 34,1 %)

Результати, одержані в підгрупах хворих з парціальними приступами,

відрізняються один від одного: рівень міді в крові хворих з сенсо-моторними приступами підвищується на 4,99 мкмоль/л (в середньому на

26,7 %), але більш істотно він збільшується у хворих з психомоторними пароксизмами - на 8,26 мкмоль/л (в середньому на 44,2 %).

Мал.З. Вміст міді в сироватці крові у хворих на епілепсію з різними

типами приступів.

134,1 %

Де: 1 - контрольна група; 2 - група хворих з абсансами;

3 - група хворих з генералізованими судорожними пароксизмами;

4 - загальна група хворих; 5 - група хворих з фокальними пароксизмами; 6 - група пацієнтів з поліморфними припадками.

Слід відмітити, що підвищення частоти приступів приводить до збільшення вмісту міді у сироватці крові хворих епілепсією.Найвищий рівень міді спостерігається в групі пацієнтів з частішими припадками, де він перевищує контрольні показники в середньому на 36,1%.

Крім того, рівень міді у хворих на епілепсію змінюється і від типу перебігу захворювання (табл. № 5).

Так, якщо в групі пацієнтів з сприятливим перебігом хвороби рівень міді не перевищує контрольних показників, то у хворих з середньосприятливим перебігом епілепсії вміст міді збільшується в

середньому на 25 %, найбільшого ж підвищення концентрація міді досягає в крові хворих з несприятливим типом перебігу захворювання (підвищення

в середньому на 41,5 %). Таблиця № 5

Вміст міді в сироватці крові

хворих на епілепсію з різними типами перебігу захворювання

(мкмоль/л ).

Групи обстежених п М ш Р

Контрольна група 74 18,70 0,41

А. Особи з сприятливим типом перебігу хвороби 48 19,74 0,66 >0,05

В. Особи з середньо-сприятливим типом перебігу хвороби 96 23,38 0,55 <0,01

С. Особи з несприятливим типом перебігу 61 26,46 1,01 <0,01

Таким чином, при епілепсії відмічається гіперкупремія, рівень якої змінюється в залежності від типів приступів, їх частоти, характеру перебігу захворювання.

Що стосується ще одного незамінного, принципово важливого для життєдіяльності організму біометалу, досліджуваного в даній роботі, -заліза - одержані результати, які відображають підвищення його рівня в сироватці крові у хворих з психомоторними припадками (рівень заліза •( перевищує контрольний на 2,23 мкмоль/л, р<0,05), а також у пацієнтів з

частими пароксизмами (підвищення на 1,93 мкмоль/л , р<0,1) та при несприятливому перебізі захворювання (підвищення на 1,74 мкмоль/л, р<0,1). В інших же групах хворих не вдалося виявити будь-яких змін у вмісті заліза в крові.

Однією із особливостей епілепсії як захворювання є характерний біохімічний поліморфізм. Варіабельність показників наочно відображують криві статистичного розподілення результатів, які дозволяють оцінити коливання ознаки на фоні виявленої по середньостатистичним показникам загальної тенденції її зміни.

Подібні криві побудовані для кожного із досліджуваних елементів в групах хворих з різними типами пароксизмів та у пацієнтів з генералізованими судорожними припадками - з різною частотою останніх (на мал. 4 як приклад подані криві статистичного розподілення показників вмісту магнію в сироватці крові).

При аналізі кривих статистичного розподілення показників відмічено, що існують відносно характерні інтервали коливань макро- та мікроелементів у хворих на епілепсію, тобто ті межі, в яких не визначаються показники здорових людей, але які містять частину результатів епілептиків.

Для калію таким інтервалом є рівень понад 5,7 ммоль/л, а верхньою межею можливих коливань вмісту калію у крові хворих епілепсією - рівень 6,9 ммоль/л. Також відносно характерні інтервали встановлені для магнію-1,3-2,6 ммоль/л; для цинку - понад 33,0 мкмоль/л; для міді - понад 30,0 мкмоль/л.

Найбільше число результатів в указаних відносно характерних інтервалах відмічено в групах хворих з генералізованими судорожними, з фокальними психомоторними та з поліморфними пароксизмами.

Щодо натрію, кальцію та заліза, для яких не було виявлено відносно характерних інтервалів, показники визначення вмісту в крові цих елементів варіабельні в межах, встановлених для контрольної групи.

Це відображає нестабільність, нестійкість даних параметрів у хворих

17

%

60

50

40

ЗО

20

10

%

60

50

40

ЗО

20

10

0,4

4ал. 4 Криві статистичного розподілення показників рівней магнію в сироватці крові у хворих на епілепсію з еисралізованими бсзсудорожшімн приступами (б), фокальними сеисо-моторними (в) та психомоторними (г), поліморфними (д), снсралізованими судорожними частими (е), середньої частоти (ж) і рідкими (з) пароксизмами та у практично здорових осіб 'а).

епілепсією.

Необхідно відмітити, що якісна сторона мікроелементів проявляється у взаємодії іх з білками організму, в утворенні з ними металоорганічних комплексів, багато із яких є ферментами.

Визначення ферментативної активності металоензимів церулоплазміна, лактатдегідрогенази, креатинфосфокінази, аспартаттрансамінази, аланінтрансамінази та лужних фосфатаз проводилися в тих же групах хворих епілепсією, що і при дослідженні вмісту макро- та мікроелементів.

Аналіз одержаних біохімічних показників у цілому вказує на деякий паралелізм в змінах вмісту мікроелементів з одного боку та ферментативної активності досліджуваних металоензимів з іншого.

Так, в загальній групі хворих епілепсією ферментативна активність церулоплазміна та лактадегідрогенази збільшується в середньому на 23 % та 22 % відповідно (табл. № 6). Виникає і збільшення ферментативної активності лужних фосфатаз в середньому на 12,5 %. Щодо активності креатинфосфокінази, то спостерігається деяка тенденція до її збільшення, яка, однак, недостовірна.

Слід відмітити, що найбільші зміни каталітичної активності спостерігаються в групі хворих з поліморфними пароксизмами, де рівень активності церулоплазміну, лактатдегідрогенази, креатинфосфокінази та лужних фосфатаз в середньому перевищує контрольні величини відповідно на 23,5%, 38,5 %, 6,7 % та 19,1 %.

При дослідженні ферментативної активності АсТ та АлТ в крові хворих епілепсією не виявляється достовірних змін, за винятком хворих з поліморфними припадками, у яких спостерігається зниження каталітичної активності АсТ на 26,7 %.

При розгляді результатів ферментативної активності в крові хворих з різною частотою пароксизмів найбільші зміни спостерігаються у пацієнтів

Таблиця № б Активність ферментів в крові хворих на епілепсію.

Групи обстежених Активність ферментів у сироватці крові

церуло- плаз- міну креатин- фосфо- кінази лактат- дегідро- генази аспартат- транс- амінази аланін- транс- амінази лужних фосфатаз

Контрольна група п М+ш 35 234,0+3,41 31 0,496±0,М1 31 6,45+0,24 35 0,75±0,03 35 0,085+0,008 31 5,98+0,24

Загальна група хворих п Мій Р 138 287,0+8,24 <0,05 133 0,51+0,041 >0,05 134 7,84±0,33 <0,05 133 0,62+0,03 >0,05 133 0,075+0,006 >0,05 134 6,73+0,30 >0,05

Хворі з генералізованими судорожними приступами п М±га Р 64 276,0±7,19 <0,05 60 3,51+0,032 >0,05 60 7,07+0,18 >0,05 59 0,65+0,03 >0,05 60 0,079+0,006 >0,05 60 6,58+0,21 >0,05

Хворі з фокальними приступами п М+го Р 32 302,0+8,5 <0,05 ■ 30 0,52+0,059 >0,05 ЗО 8,33+0,35 <0,05 30 0,63+0,03 >0,05 ЗО 0,07+0,007 >0,05 30 6,84+0,31 <0,05

Хворі з ' поліморфними припадками п М±га Р 32 289,0+9,8 <0,05 33 0,529+0,033 >0.05 33 8,93+0,3 <0,05 33 0,55+0,03 <0,05, 33 0,075±0,004 >0,05 33 7,12+0,4 <0,05

Хворі з генералізованими безсудорожними приступами а М±ш Р 10 239,0+9,2 >0,05 10 0,41+0,068 >0,05 11 7,24+1,13 >0,05 11 0,63+0,05 >0,05 11 0,062±0,004 >0,05 11 6,04+0,41 >0,05

з частими припадками, у яких підвищується ензимна активність порівняно

з контрольними величинами в середньому: церулоплазміна на 33,8 %, креатинфосфокінази - на 39,1 %, лактатдегідрогенази - на 7,9 %, лужних фосфатаз - на 26,3 %. Активність АсТ та АлТ достовірно не змінюється в цих групах.

Зміни ферментативної активності досліджуваних ензимів залежать від типу перебігу захворювання, істотніші порушення спостерігаються при несприятливому варіанті епілепсії. В цій групі хворих активність церулоплазміну підвищується в середньому на 35,9 %, лактатдегідрогенази-в середньому на 37,8 %, креатинфосфокінази - в середньому на 22,8%, лужних фосфатаз - в середньому на 20,6 %, а АсТ - знижується в середньому на 21,4%. ^

Таким чином, спостерігаються зміни ферментативної активності вивчених металоензимів в залежності від частоти пароксизмів, їх характеру, типу перебігу захворювання.

ВИСНОВКИ:

1. При визначенні рівня біоелементів при епілепсії встановлено, що це захворювання супроводжується змінами вмісту калію, магнію, цинку, міді в крові хворих, які проявляється в збільшенні їх концентрацій.

2. Вміст мікроелементів в крові хворих на епілепсію залежить від

характеру пароксизмальних явищ. Значущіші зміни спостерігаються у хворих з поліморфними приступами. ....

3. Вираженість змін рівня магнію, цинку, міді в крові хворих на епілепсію залежить від частоти приступів і типу перебігу захворювання, збільшуючись в залежносте від частоти та складності припад ків і досягаючи найбільших величин при несприятливому перебігу хвороби.

4. Епілепсія супроводжується лабільністю, нестійкістю показників вмісту макро- та мікроелементів в крові хворих.

5. Паралельно зміні вмісту біоелементів проходять коливання

21

ферментативної активності металоферментів: спостерігається підвищення в крові хворих активності церулоплазміну, лактатдегідрогенази,лужних фосфатаз, креатинфосфокінази.

6. При сприятливому перебігу , зниженні частоти приступів або їх припиненні у хворих на епілепсію спостерігаються нормалізація вмісту макро- і мікроелементів та ферментативної активності металоензнмів в крові. < ,

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ:

1. Впровадження визначення вмісту макро- та мікроелементів (калію, магнію, цинку, міді) та ферментативної активності пов’язаних з ними металоензнмів в крові в комплекс обстеження хворих на епілепсію як допоміжних діагностичних критеріїв хвороби.

2. Корекція антиепілептичного лікування з врахуванням показників ферментативної активності металоферментів та вмісту біоелементів в крові хворих.

3. Прогнозування перебігу захворювання з врахуванням результатів комплексу біохімічних досліджень.

4. Виявлені порушення макро- і мікроелементів та ферментативної активності металоензнмів в деякій мірі можуть бути використані для розуміння окремих особливостей патогенезу епілепсії.

СПИСОК РОБІТ, ОПУБЛІКОВАНИХ ПО ТЕМІ ДИСЕРТАЦІЇ:

1. Уровень меди и активность церулоплазмина в крови и печени при судорожной готовности организма и некоторые стороны их регуляции. / Медицинская экология. Гигиена производственной и окружающей среды (сборник научных трудов). - Харьков. - 1994. - с. 167-171. (Соавторы: В.С.Мерцалов, А.Е.Дубенко, В.Н.Зовский, И.М.Легеза.)

2. Анализ этиологических факторов в формировании эпилептиформного синдрома./ Медицинская экология. Гигиена

22

производственной и окружающей среды (сборник научных трудов). -Харьков. - 1994. - с. 176-179. -

3. Уровень некоторых микроэлементов в крови больных при

эпилепсии./Медицинская экология. Гигиена производственной и окружающей среды (сборник научных трудов). - Харьков. - 1995. - с. 147149. .

4. Влияние факторов социальной среды на течение эпилепсии./ Медицинская экология. Гигиена производственной и окружающей среды (сборник научных трудов). - Харьков. - 1995. - с. 149-152.

5. Представленість основних етнологічних факторів у хворих на

епілепсію./ Тези першого конгресу Української протиепілептичної Лігі. -Одеса. - 1996. - с. 8. .

6. Деякі аспекти порушення мікроелементів при епілепсії. /Тези першого конгресу Української протиепілептичної Лігі. - Одеса. - 1996. -с.46. (Співавтори: В. Мерцалов, А.Дубенко.)

7. К вопросу о предрасположенности к эпилепсии./ Биологическое действие факторов окружающей среды (сборник научных трудов). -Харьков. - 1996. - с.210-213.

8. Неврологическая отягощенность больных эпилепсией в

межприступный период. / Биологическое действие факторов окружающей среды (сборник научных трудов). - Харьков. - 1996. - с. 213-214. .

9. Частота клинических проявлений ликворно-гипертензионного

синдрома у больных эпилепсией. /Биологическое действие факторов окружающей среды (сборник научных трудов). - Харьков. - 1996.- с.214-217. '

АННОТАЦИЯ

Богданова И.В. Характеристика микроэлементов и ряда ферментов сыворотки крови больных эпилепсией на различных этапах заболевания. Рукопись. Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.15 -нервные болезни. Харьковский институт усовершенствования врачей, Харьков, 1997.

В работе представлены клинико-лабораторные исследования состояния уровней биоэлементов - калия, натрия, магния, кальция, цинка, меди, железа и ферментативной активности энзимов - церулоплазмина, креатинфосфокиназы, лактатдегидрогеназы, аспартатгрансаминазы, аланинтрансаминазы, щелочных фосфатаз в крови взрослых больных эпилепсией. В результате проведенных исследований установлено, что при эпилепсии имеют место изменения содержания в крови калия, магния, цинка, меди по сравнению со здоровыми людьми с неотягощенной в плане эпилепсии наследственностью, выражающиеся в гиперкалийемии, гипермагнийемии, гиперцинкемии, гиперкупремии. Среди изученных энзимов наиболее существенно изменяются при эпилепсии ферментативные активности церулоплазмина, лактатдегидрогеназы, щелочных фосфатаз.

Выявлена определенная зависимость данных параметров от характера и частоты эпилептических пароксизмов, типа течения заболевания, показано их диагностическое и прогностическое значение.

ABSTRACT

Bogdanova I.V. Characteristics of microelements and a number of blood serum enzymes in epileptic patients at various stages of the disease. Dissertation for a scientific degree of Candidate of Medical Sciences in specialty 14.01.15- nervous diseases. Kind of dissertation is a manuscript. Kharkov Institute of Advanced Medical Training, Kharkov, 1997.

The work presents clinical and laboratory investigations of the state of the level of biogenic elements - potassium, sodium, magnesium, calcium, zinc, copper and enzymatic activity of enzymes - ceruloplasmin, creatinphosphokinase, lactate dehydrogenase, aspartate transaminase, alanine transaminase, alkaline phosphatases in the blood of adult patients with epilepsy. As a result of the investigations it has been discovered that at epilepsy the content of potassium, magnesium, zinc and copper content is changed compared with adults with nonaggravated as to epilepsy heredity, manifested as hyperpotassemia, hypermagnesemia, hyperzinkemia, hypercupremia. Among the investigated enzymes the most substantial changes at epilepsy occur in enzymatic activity of ceruloplasmin, lactate dehydrogenase, alkaline phosphatases.

A certain dependence has been discovered of these parameters on the character and frequency of epileptic paroxysms, type of the course of the disease; their diagnostic and prognostic value has been demonstrated.

Ключові слова: епілепсія, макро- та мікроелементи, металоферменти, кров.