Автореферат и диссертация по медицине (14.01.01) на тему:Гнойно-воспалительные заболевания придатков матки, факторы риска, прогноз и профилактика осложнений в послеоперационном периоде

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ ВІННИЦЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМ. М.І.ПИРОГОВА

АБУ-ГТЕЙШ ХЕЛАЛ МУХАМЕД АЛІ

РГ6 -і,.і удК 6i8 3_002.3-084-037-089.168.! 'і і НОЯ 1999

ГШЙНО-ЗАПАЛЬНІ ЗАХВОРЮВАННЯ ПРИДАТКІВ МАТКМ, ФАКТОРИ РИЗИКУ, НРОШОЗ І ПРОФІЛАКТИКА УСКЛАДНЕНЬ В ПІСЛЯОПЕРАЦІЙНОМУ ПЕРІОДІ

14.01.01 - Акушерство і гінекологія

. АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук

Вінниця - 1959

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі акушерства та гінекології №1 Вінницького державного медичного університету ім. М.І.Пирогова МОЗ України

НАУКОВИЙ КЕРІВНИК:

Доктор медичних наук, професор Мазарчук Борис Федорович, Вінницький державний медичний університет ім. М.І.Пирогова, завідувач кафедри акушерства та гінекології №1

ОФІЦІЙНІ ОПОНЕНТИ:

- доктор медичних наук, професор Зеліпський Олександр Олексійович, завідувач кафедри перинатальної медицини, дитячої та підліткової гінекології Одеського державного медичного університету МОЗ України;

- доктор медичних наук, професор Юзько Олександр Михайлович, завідувач кафедри акушерства та гінекології Буковинської державної медичної академії МОЗ України.

Провідна установа: Львівський державний медичний університет ім. Д.Галицького МОЗ України, кафедра акушерства та гінекологи №1

Захист дисертації відбудеться « /Г_________ 1999 року о

12 годині на засідані спеціалізованої вченої ради К05.600.01 при Вінницькому державному медичному університеті ім. М.І.Пирогова (286018, м.Вінниця, вул. Пирогова, 56).

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Вінницького державного медичного університету ім. МХПирогова (286018, м. Вінниця, вул. Пирогова, 56).

Автореферат розісланий « 1999 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради

кандидат медичних наук, доцент М.І.Покидько

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність телт

Гнійно-запальні захворювання придатків матки (ГЗЗПМ) відносяться до самої тяжкої патології в гінекології. Актуальність ГЗЗПМ обумовлена багатогранністю проблеми, її частотою зустрічаємості, структурою збудників, застосуванням внутрішньоматкових контрацептивів, частотою післяопераційних ускладнень, їх профілактикою і реабілітацією після операції - все це ставить ГЗЗПМ в ранг соціально-медичної проблеми. Цій патології присвячено багато робіт як в нашій, так і в зарубіжній літературі (Антонова Л.В. и др., 1990; Краснопольский В.А., 1990, 1999; Иванюта Л.И., 1992; Подзолкова Н.М., 1993; Стрижа-ков А.Н. и др., 1996; Сольский Я.П. и др., 1996; Мазорчук Б.Ф., 1997; Жученко П.Г. та інші, 1998; Агога М. et al., 1992; Faro S. et al., 1993; Cardona A., 1996;). Не дивлячись на багаточисельність робіт, науково-практичних конференцій, з’їздів, методичних рекомендацій, все таки залишаються багато ще не розроблених питань проблемного характеру. До них належать:

1. Не вивчена динаміка частоти виникнення за останні роки цієї патології, її прогнозу на найближчі роки, що має соціально-медичне значення в плані приросту населення, економічних затрат на її вирішення, профілактики ускладнень після операції, відновлення працездатності хворих.

2. Не вивчені клжіко-анамнестичяі фактори ризику .в плані їх впливу на перехід негнійних в гнійні форми запалення придатків матки.

3. Немає простих, доступних, обгрунтованих засобів діагностики стану адаптаційних реакцій та реактивності організму хворих, які можна було б використати не тільки в стаціонарі, але і в амбулаторно-поліклінічних і, навіть, в домашніх умовах.

4. Необхідність доповнення традиційних методів ведення післяопераційного періоду у хворих з ГЗЗПМ новими біофізичними методами в комплексі з медикаментозною терапією з метою підвищеня опірності та реактивності організму хворих.

Крім цього існує ряд проблем загального значення. До таких проблем слід віднести збільшення частоти трансмісійних захворювань, які передаються статевим шляхом. Крім гонореї, сіфіліса виникла друга генерація інфекції - хламідіоз, гарднерельоз, інфекційно-грибкові захворювання, вірусні, протозойні та інші збудники (Ориэл ДжРиджуей, 1984; Шаткин A.A., Мавров И.И., 1988:). Причому, велика частина із них мало або зовсім нечутлива до антибіотиків і інших антисептичних

препаратів, що в значній мірі погіршують проблему лікування ГЗЗІІМ.

В останні роки виникло питання про значення мікоплазмодійної інфекції у виникненні ГЗЗПМ. Частота цієї інфекції при гострому запаленні придатків матки досягає 10 - 15% (Стрижаков А.Н., 1998: Краснопольский В.В., 1990 і ін.).

На теперішній час виникла дуже важлива проблема застосування внутрішньоматкозої контрацепції (ВМК), як одна із основних причин у виникненні тяжких форм ГЗЗПМ.

При застосуванні ВМК ризик виникнення запальних захворювань збільшився в 3 - 9 рази (Антонова Л.В. и др., 1990; Хетчер P.A. и др., 1994). За даними Стрижакова А.Н., Подзолкової Н.М. (1996) у 21,4% жінок виникнення гнійної інфекції безпосередньо пов’язано з застосуванням ВМК, причому тривалість використання спіралі перевищувало 3,5 років.

Особливо важливою проблемою е оперативне лікування ГЗЗПМ. Без сумніву, при операції необхідно видалити вогнище інфекції (тубооваріальний абсцес, ігіосальпінкс) іноді в умовах пельвіоперитоніту. Але у жінок репродуктивного періоду операція повинна бути максимально органозбережувальною. Це обумовлено не тільки можливим збереженням репродуктивної та менструальної функцій, але й профілактикою серйозних післяопераційних ускладнень.

За даними (Савельева B.C., Голигорского В.А., Гельфанда В.Р., Трескина О.С., Топазова Е.Н., 1984) майже 17% летальних наслідків в хірургії після планових та 27% після термінових операцій обумовлено гнійно-запальними ускладненнями.

ГЗЗПМ в післяопераційному періоді набуває виключно важливої проблеми. Тому необхідно знати фактори ризику виникнення, високу техніку операції та ефективну профілактику цієї патології.

Зв'язок роботи з науюшши програмами, планами, темами:

Дисертація є частиною комплексної Державної програми “Проблеми материнства, дитинства та родини в сучасних соціально-економічних умовах України" (N<? державної реєстрації 0196 U018907) і виконана відповідно до плану наукових досліджень кафедри акушерства та гінекології № 1 Вінницького державного медичного університету ім. М.ІЛи-рогова.

Все це визначило мету та задачі наших досліджень.

Мета роботи.

Науково обгрунтувати та запропонувати сучасний комплексний метод профілактики ускладнень в післяопераційному періоді у хворих

з

з ГЗЗПМ та їх реабілітації на підставі вивчення основних факторів ризику виникнення патології, її прогнозу, визначення стану адаптаційних реакцій та реактивності організму хворих і контролю ефективності запропонованих заходів.

Задачі дослідження:

1. Вивчити частоту зустрічаємості ГЗЗПМ, її прогностичне значення за 8 років (1990-1997 рр.) по матеріалам гінекологічного відділення обласної лікарні ім. М.І.Пирогова.

2. Визначити роль основних клініко-анамнестичних факторів ризику, що сприяють переходу негнійних запальних захворювань придатків матки в гнійні форми.

3. Вивчити рівень адаптаційних реакцій і реактивності організму по даним лейкограми, лімфоцитарно-сегментоядерного коефіцієнту (л/ с) та комплекса імунологічних показників.

4. Обгрунтувати та запропонувати в якості доповнення до ведення післяопераційного періоду у хворих з ГЗЗПМ систему нових засобів профілактики та реабілітації хворих за допомогою нових біофізичних методів біогальванізації, біофореза лікувальних речовин в поєднанні з стимуляцією акупунктурних зон і призначенням сучасних медикаментозних препаратів.

Наукова новизна

1. Вперше вивчена чатота ГЗЗПМ, її прогностичне значення на найближчі роки, що має соціально-медичне значення.

2. Вивчена роль і відсоток впливу основних клініко-анамнестичних факторів, що сприяють виникненню ГЗЗПМ і переходу негнійних в гнійні форми патології, що має значення при обстеженні хворих і підготовки їх до операції.

3. Вперше вивчені в комплексі рівні адаптаційних реакцій та реактивності організму за допомогою лейкограми та лімфоцитарно-сегменто ядер ного коефіцієнту в поєднанні з комплексом імунологічних показників, що дає можливість визначати характер динаміки перебігу захворювання та післяопераційного періоду і контролю ефективності застосованого лікування.

4 Вперше розроблена та застосована методика біогальванізації в поєднанні з акупунктурою окремих зон з метою підвищення опірності та реактивності організму у хворих з ГЗЗПМ.

Практичне значення отриманих результатів

Результати проведеного дослідження дали можливість розробити і запропонувати для практики доповнену та удосконалену новими засо-

бами профілактики ускладнень в післяопераційному періоді і амбулаторно-поліклінічних умовах, направлену на підвищення реактивності організму, попередження злук в черевній порожнині та підвищення працездатності хворих після операції. Дослідження використовуються в роботі гінекологічних відділень Вінницької області та міста Вінниці. Матеріали дисертації використовуються в навчальному процесі Вінницького деражавного медичного університету ім. М.ІЛирогова.

Особистий внесок здобувана.

Проведені дослідження є результатом самостійно проведеної роботи. Здобувач самостійно проаналізував вітчизняну та зарубіжну літературу ,в об’ємі 294 джерел. Самостійно описав методики досліджень, брав участь при виконанні клініко-математичних та імунологічних досліджень. Самостійно проводив біофізичні дослідення функціонального стану в динаміці акупунктурних зон. Приймав участь п написанні всіх розділів дисертації, в тому числі і висновків, за допомогою відповідних спеціалістів по клініко-математичному, імунологічному та біофізичних дослідженнях. Особисто виконував всі запропоновані засоби профілактики ускладнень та реабілітації хворих в післяопераційному періоді та рекомендував точковий масаж в амбулаторно-поліклінічних умовах під контролем лікаря-фахівця. Всі 7 публікацій - написані самостійно, під редакцією наукового керівника та з участю проф. Жученко П.Г.

Апробація результатів дослідження

Окремі фрагменти результатів дослідження доповідались: на міжнародному симпозіумі в м. Донецьку по інфекції в акушерстві і гінекології (1998), конференції по фізичним методам і реабілітації хворих (Хмільник, 1999), конференції молодих вчених (Вінниця, медичний університет, 1998 р.), а також на науковому товаристві акушерів-гінекологів (1997).

Дисертаційна робота апробована ЗО червня 1999 р. на спільному засіданні кафедр акушерства і гінекології № 1 і № 2, кафедри охорони здоров’я та соціальної медицини, співробітників гінекологічного відділення Вінницької обласної клінічної лікарні ім. М.ІЛирогова, представників обласного та міського управлінь охорони здоров’я, практичних лікарів пологових будинків № 1 і № 2, кафедри загальної хірургії.

Результати дослідження впроваджені в роботу пологового будинку № 1 м. Вінниці та гінекологічного відділення Вінницької обласної клінічної лікарні ім. М.І.Пирогова, а також в навчальному процесі інтернів аку-

шерів-гінекологів.

Публікації

По темі дисертації опубліковано 6 робіт, із них: 4 в фахових журналах, зареєстрованих ВАК України: одна в журналі «ПАГ» і 3 у «Віснику Вінницького державного медичного університету ім. М.І.Пирогова». Одна стаття опублікована б працях симпозіума по інфекції в акушерстві і гінекології (м. Донецьк), одна в публікаціях конференції по застосуванню фізичних методів лікування в Хмільнику.

Структура і об’еп дисертації:

Дисертаційна робота викладена на 150 сторінках машинопису і складається з вступу, огляду літератури, 5 розділів власних досліджень, заключения, висновків, практичних рекомендацій, бібліографії, яка нараховує 248 джерел, із яких 112 іноземних. Робота ілюстрована 24 таблицями та 7 рисунками.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали та методи досліджень

Для здійснення мета та задач роботи дослідження проводились в двох напрямках.

1. Для вивчення ролі клішко-аяамнесгичних факторів ризику переходу негіїійних в гнійні форми запалення придатків матки був проведений іслініко-матєматичний аналіз 346 історій хвороб, із них 218 з гнійними і 128 - з негнійними (порівняльна група) захворюваннями.

2. Для визначення патогенетичного значення ролі опірності і реактивності організму досліджено адаптаційні реакції по даних аналізе крові у 218 хворих з ГЗЗПМ та лімфоцитарно-сегментоядерного коефіцієнту (л/с) - у 165 з них.

3. Оцінка ефективності призначеного лікування проводилось, шляхом вивчення імунологічної реаістивності організму та її патогенетичної значущості у 47 хворих (основна група) з 94 жінок, лікованих біоактиваційною терапією, та у 20 (контрольна група), лікованих традиційними методами проведений комплекс імунологічних досліджень клітинного (системи лімфоцитів) і гуморального (ІєА, ІдМ, ^С) та неспецифічного імунітету - титр комплементу та циркулюючих імунних комплексів.

Спочатку проводили клініко-анамнестечне обстегкення. Виявляли

скарги, вік, фах, умови роботи і побуту, соматичний, акушерський і гінекологічний анамнези, перенесені та супутні захворювання. Детально вивчалась менструальна і репродуктивна функція, перенесені аборти, пологи, їх ускладнення, характер виділень, використання ВМК. Проводилось бікануа.тіьне, інструментальне дослідження: УЗД, лапа-роскопія, іригографія, по показанням - пункція заднього склепіння, цитологічне, гормональне, гістологічне дослідження зіскоба з уретри і цервікального канала на хламідії, мазки на гонорею, гарднерели, кокову флору, проби Манту. При необхідності запрошувались на консультацію суміжні фахівці.

Спеціальні методи дослідження

1. Для аналіза динаміки частоти зустрічаєьюсті ГЗЗПМ та її прогностичної значущості використаний метод обробки динамічних рядів

і експоненціальне згладжувана.

2. Для визначення ролі клініко-анамнестичішх факторів ризику виникнення ГЗЗПМ використані методи: Ст’юдента, х: максимальної правдоподібності і х2 Пірсона.

3. Для визначення значущості одиночних і груп клінічних факторів ризику виникнення ГЗЗПМ використаний клас одномірних та багатомірних дисперсійно-регресійних моделей і аналіз констрастів. Клініко-математичні дослідження проводились на кафедрі охорони здоров’я за участю к.м.н. Очередько А.М. (зав. кафедрою ~ проф. ОГЛроцек).

4. Для вивчення рівня адаптаційних реакцій і імунологічної реактивності організму використані: аналіз лейкограм, лімфоцитарно-сегментоядерного коефіцієнта за А.Х.Гаркаві та ін., комплекс Імунологічних досліджень.

5. Фактори клітинного імунітету (загальна кількість лімфоцитів, Т-хелпери і Т-супресори) визначались по методу спонтанного розеткоутворення. Гуморальний імунітет (імуноглобуліни А, М, О) методом радіальної імунодифузії по Манчіні. Вміст в крові циркулюючих імунних комплексів визначався за Digenon еі. аі (1990). Імунологічні дослідження проводились в імунологічній лабораторії під керівництвом проф. Пухлина Б.М.

6. Для підвищення неспецифічної реактивності організму і створення депо лікувальних речовин в тканинах використана методика біогальванізації і біофореза, апробована вітчизняними авторами Макац В.Г., Жученком П.Г., Пшеничним М.Ф. і затверджена РПК МОЗ України (1991, 1994 рр.).

7. Методика біоактиваційної терапії і її обгрунтування.

Біоактиваційна терапія поєднує в собі наступні компоненти: біогальванізацію, біофорез лікувальних речовин без використання зовнішніх джерел струму, стимуляцію акупунктурних зон.

Відомо, що між внутрішніми органами і поверхнею шкіри існують кутанно-вісцєральні зв’язки (Анохин П.К., 1971). При дії різних факторів зовнішнього середовища на рецептори шкіри виникає рефлекторна дія на внутрішні органи з наступною зміною їх функціонального стану, і, навпаки, з порушенням функції внутрішніх органів змінюється чутливість відповідних дерматоиерів шкіри (зони Захар’їна-Геда).

Тому, з лікувальною метою можна діяти через дерматомери шкіри різними засобами, в тому числі і біогальванізацією постійним струмом на ті чи інші органи. Така гальванізація широко використовується у фізіотерапії при різних захворюваннях (Парфенов А.Л., 1973; ; Михайлова Р.И., 1975; Стругацкий В.М., 1981; Оржековский ВІЗ. і іншіЮ, 1984; Лещинский А.Ф., Улащик B.C., 1989 и др.).

За останній час застосовується бїогальванізація як метод лікування без використання зовнішніх джерел струму при різних захворюваннях: в комбустіології (Повстяний М.Ю., Нагайчук Б.І., Макац ВТ., 1990, 1998); у фізіотерапії і рефлексогерапзї (Макац В.Г., 1992; Макац В.Г. та інші, 1997, 1998); при запальних негнійних захворюваннях придатків матки (Жученко П.Г. і інші, 1998) з досить позитивним ефектом.

В нашій роботі використано зональну біогальванізацію (на рівні таза), суть якої полягає у використанні специфічних, відносно хімічно інертних гальванічних електродів, один з яких є донором (Д+), інший

- акцептором (А-) вільних електронів. З’єднані між собою провідником, в тому числі і вимірювальним пристроєм, останні за рахунок контактної різниці електродних потенціалів створюють в біооб'єкті умови для виникнення електрорушійної сили і генерації струму (до 50 тКА) в міжелектродній ділянці. Біофорез лікувальних речовин - це спрямоване переміщеня заряджених часток під дією контактної різниці потенціалів з метою їх депонування і активації клітин і мікроциркуляції.

Методика зональної біогальваиізацгі

Елеісгрод-донор (Д+) розташовують в зоні Захар’їна-Геда по середній лінії живота, нижче пупка (в ділянці післяопераційного рубця), електрод-акцептор (А-) - на крижах - в ділянці дерматомера сечостатевих органів, що відповідає сегментарній інервації Th9-Thl2 (ділянка по бокам хребта на відстані 3 см від середної лінії на рівні 12 ребра). При з’єднанні електродів провідником в колі виникає струм 4050 тКА, необхідний для величини мембранного потенціалу, величину якого можна підібрати за допомогою зміни площі електрода-акцептора (А-) або регулятора на мікроамперметрі. Під електроди (Д+) і (А-)

підкладають марлеві підкладки, змочені лікувальною сумішшю наступного складу: фізіологічний розчин ЫаС1 0,9% - 10 мл + розчин новокаї-на 0,5% - 10 ші + дімекскд 2 мл + лідаза 64 од + антибіотики + ферменти (хемопсин, трипсин, вобензим) або біолін. Експозиція 40-50 хв. Курс лікування - 5-7 сеансів (один сеанс в день).

Перевага біогальванізації і біофореза полягає в мінімалізації діючого фактора гальванічного струму в межах мембранного потенціалу без порушення фізіологічних тканинних процесів, підведення лікувальних речовин безпосередньо до вогнища інфекції, антибактеріальний ефект, досупний, безпечний, економічно вигідний для хворого, може бути застосованих у будь-яких умовах.

Метод затверджений РПК МОЗ України (1994) - все це дозволяє використати метод в післяопераційному періоді у хворих з ГЗЗПМ.

Зональна біогальванізація доповнена стимуляцією акупунктурних зон для підвищення неспецифічної реактивності організму, Методика стимуляції акупунктурних зон проводиться переривчасто (по 20-30 сек) спеціальним електродом подразнюють наступні акупунктурні зони: Е-36, СІ-4, СІ-11, УС-22 і “0” зону в центрі вушної раковини.

Крім вказаних точок додатково в післяопераційному періоді на 3-4 дні стимулювали перистальтику кишечника (по Жаркіну А.Ф., 1977) -наступні точки: одну з аурікулярних точок (АТ-55, АТ-51, АТ-13) і корпоральні точки УС-6, УС-7, ЙР-6, ИР-7, С-3.

Позитивний ефект акупунктури на організм при різних захворюваннях загальновідомий по даним літератури (Насаіапі .1., 1958; Табе-ева Д.М., 1980; Портнов Ф.Г., 1980; Барчин Д, Киргізов Ю., 1981; Ма-чарет Е.Л., Самозюк И.З., 1882; ЛІувсан Г., 1986; Жаркин А.Ф. и др., 1988; Маїсац В.Г., 1991, 1992, 1997;).

В лабораторії фізіології і патології клітинних мембран Вашкірсь-кого університету Б.АБароненко встановлено, що біоелектростиму-ляція організму протягом одної години стимулює клітиний метаболізм, збільшує об'ємний мембранний потенціал і покращує функцію мембранних калій-натрієвих насосів. Таким чином, в механізмі дії біостиму-ляції акупунктурних зон чітко проявляється загальностимулюючий позитивний ефект, що дозволяє використовувати цей метод для комплексної біоактиваційної терапії в післяопераційному періоді у хворих з ГЗЗПМ.

Результати досліджень

1. Частота зустрічаєм ості ГЗЗПМ. Проведений клініко-анамнестичний аналіз історій хвороб за 8 років (1990-1997 рр.) за даними гінекологічного відділення Вінницької обласної клінічної лікарні ім. М.І.Пирогова (табл.

1). Як видно з таблиці, частота ГЗЗПМ протягом 8 років збільшилась в два рази і прогностично на 2 найближчі роки зниження її не передбачається (рис. 1). Це має велике медичне, економічне та демографічне значення, а тому заслуговує детального наукового дослідження на дер-

неявному рівні

Таблиця 1

Динаміка кількості хзорих з 13ÜQ по 1997 рр. за даними метода аналіза дигиияіпітх рядів

Показники Роки

1990 1091 1092 1093 1904 1Є95 1096 1997

Кількість хворих 15 25 23 36 31 33 23 32

Абсолютний приріст ~ +10 -2 +13 -5 +2 -10 +9

Теип ГфГфССТу, % - +65,67 -8 +56,52 -13,89 +6,45 -30,3 +39,13

Темп росту, Чо - +166,6 -92 +156,5 -68,11 +106,4 -69,7 +39,13

Процент Гфіфооту, % - +0,15 -0,25 +0,23 -0,36 +0,31 -0,33 +0,23

Для більш детального аиаліза дгаїа нічиїх закономірностей частоти виникнення гшіішсс залальних захворювань придатків натіш, а також дослідження прогнастяпїшх треидів захворюваності ми застосували методи щтчешія тампасових рядів.

0 10 20 ЗО 40 50 60 70 80 90 100 110 120 130 140

Чає, кіеяці

------- Дапі (L) — — — Прогноз (L) .... Залшпки (S)

Рис. 1. Прогноз частоти виникнення ГЗЗПМ на підставі сезонної моделі експоненціального згладжування

На рис. 1 суцільною лінією ілюстрована динаміка патології помісячно протягом 8 років (108 місяців). Для вивчення видимої періодичної динаміки застосовано аналіз кореляційної і власної антикореляційної функції.

Для визначення причин такого збільшення частоти ГЗЗПМ проведені наступні дослідження.

1. Вивчення ролі клініко-анамнестичних факторів ризику виникнення цієї патології.

За даними кліігіко-математичного аналізу виявлено вплив наступних клініко-анамнестичних факторів:

1. Вік - із збільшенням віку жінок репродуктивного періоду частота ГЗЗПМ збільшувалась з 16,9% в 20-25 років до 25,7% в 31-35 років (р = 0,0115).

2 Фах - перше місце займають робітниці села, що пов’язано з особливостями праці - перевантаженням, охолодженням тощо. Останні місця зайняли робітниці промислових підприємств і непрацюючі Решта соціальних груп зайняли проміжні місця. Одержані дані слід враховувати при обстеженні хворих перед операцією.

3. Перенесені захворювання з’явились досить суттєвими. Із 218 хворих з ГЗЗПМ супутні захворювання складали 299 (>100%), з непгійними -179 (>100%). Такими основними захворюваннями виявились: анемії, захворювання шлунково-кишкового тракту, пухлини матки та яєчників, злуки, захворювання серцево-судинної системи. Із інших захворювань особливо виявились перенесені аборти, ускладнені пологи, ВМК (20,2% врахованих хворих).

2. Відсотковий вплив окремих факторів ризику виникнення ГЗЗПМ.

Перше місце зайняли супутні захворювання (6,67%), потім по рангу

зайняли: вік (5,54%), фах (3,19%), інфекційно-грибкові захворювання піхви (1,62%), анемія (1,25%), перенесені операції (1,25%). Сумарний вплив вказаних факторів складає 19,52%.

4. Групові фактори ризику.

Вікові - вік більше 31 року, особливо вік 36-40 років, один і більше абортів, двоє і більше пологів (ускладнених), тривале використання ВМК (більше 3 років), величина лімфоцитарно-сегментоядер-ного коефіцієнту (0,3, 0,2, 0,2).

5. Визначення стану адаптаційних реакцій організму і ліифоцитар-но-сегментоядерного коефіцієнту як показників опірності організму при ГЗЗПМ.

Визначено, що число несприятливих реакцій значно переважало сприятливі (відповідно 63% і 37%). Лімфоцитарно-сегаєнтоядергош коефіцієнт також у хворих значно зюокений (нижче норми 0,4-0,5)

становив 71,5%, при сприятливих всього 28,5% (р<0,01). Ці показники свідчать про низьку опірність організму хворих при ГЗЗПМ і потребують відповідної підготовки до операції.

6. Імунологічне дослідження проведено у 47 хворих до і після лікування: елемент клітинного (загальна кількість лімфоцитів, Т-хелпери, Т-супресори, О-клітини), гуморального (І^Л, І£М, IgG), неспецифічного імунітету (титр комплементу), циркулюючі імунні комплекси (ЦІК).

Результати дослідження поет зали, що до лікувашш більшість показників клітинного і гуморального імунітету були в межах норми або на межі корми за виключенням збільшення деяких показшпсів по відношенню до норми: лейкоцитозу (р<0,05), титра комплементу (р<0,01) і зниження кількості лімфоцитів (р<0,05). Такий стан шукограми свідчить про пригщчешія імунної системи, її недостатності внаслідок тривалої хронічної інтоксикації при наявності гашгаиса в тазу. Про це свідчить також збільшення вмісту циркулюючих імунних комплексів в крові до

0,09 (норма 0,044) (р<0,01). Таке збільшення ЦІК з патогенетичної точки зору досить несприятливе. Осідаючи на стійках судин, воші підвищують виробку кініїгів, тромбоксана, фібрила, що приводить до порушення мікроциркуляції, гіпоксії, деструкції ткании і порушення функції органів. Важливим є те, що стан імунограми узгоджується з даними лешсогра-ші і мас діагностичне і патогенетичне значення.

7. До числа факторів ризику без сумніву слід віднести патогенну мікрофлору піхви. За даними аналіза бактеріологічних та бактеріоскопічних досліджень лабораторії Вінницької обласної клінічної лікарні ім. М.ГПирогова виявлена наступна мікрофлора піхви у хворих з ГЗЗПМ: велика кількість бацилярної, кокової флори, трихомонади (7%), гонококи (9%), стафілококи (12%), кишечна паличка (5%), хламідії (11%), гардиерели (12%), велика кількість лейкоцитів, міцелій грибів. Спостерігалась і комбінована мікрофлора.

Виявлена структура мікрофлори піхви у хворих з ГЗЗПМ дещо співпадає з даними літератури.

Одержані дані свідчать про необхідність проводити санацію піхви в комплексі передопераційної підготовки хворих до операції, а також в післяопераційному періоді з метою профілактики висхідної інфекції.

Результати проведених досліджень дозволили нам розробити і запропонувати більш досконалу систему профілактики ускладнень в післяопераційному періоді і реабілітації хворих в амбулаторно-поліклінічних умовах. Вони наступні:

1. В комплекс обстеження хворих обов’язково включалось виявлення факторів ризику виникнення ГЗЗПМ і відповідні лікувальні заходи в якості підготовки до операції.

2. Визначення опірності та реактивності організму за даними лей-кограми, лімфоцитарно-сегаентоядерїюго коефіцієнту і при можливості шуиологічних показників, зокрема ЩК

3. За 0,5-1 годину до початку операції внутрішньовено або внутрішньом’язово водили антибіотики широкого спектру дії з таким розрахунком, щоб операція здійснювалась на фоні антибіотиків з пастушиш їх застосуванням в післяопераційному періоді в поєднанні з інфузійною терапією і знеболюючими препаратами.

4. З 2-3 дня призначали стимуляцію акупупхтурішх зон з метою підвищення неспецифічної реактивності організму, аналгезії, стимуляції перистальтики кишечника. Використовувались точки: цзу-сан-лі (Е-36), сан-інь-цзяо (НР-6), хе-гу (СІ-4), цюй-чи (СІ-11), тянь-чу (УС-22), ле-цуе (Р-7).

5. З метою створеная депо в тканинах післяопераційного шва лікувальних речовин і для їх пролонгованої дії, а також стимуляції неспецифічної реактивності організму проводилась стимуляція акупунктурних зон в поєднанні а біогальванізацією і біофорезом лікувальних речовин.

6. Для підсилення ефективності біофізичних методів додатково призначались препарати розсмоктуючої дії (хеыопсин, трипсин, вобензим, полібіолін), загальностіЕкулюдачої дії (ехінацея, полівітаміни

- мультигабс, декамевіт, вітамін Е, а також гімнастику в ліжці).

7. При наявності хлашдііїної інфекції призначали антихламідішгі антибіотики широкого спектра дії (цлпршол, норфлоксацин, далацші С та інші), а також санацію піхви ефективніш і доступним йодно-солевим розчином (на 1 л перевареної охолодокеної води 1 столова ложка кухонної солі і 25 крапель йоду).

8. Після виписки із стаціонару в амбулаторно-поліклінічних умовах і навіть в домашніх умовах пропонували точковий масаж акупунктурних зон, а також загальну біогальиаиізацію для саьіостійкого виконання під контролем домашнього лікаря.

По розробленій системі проведено лікування та профілактика ускладнень в післяопераційному періоді у 94 хворих з ГЗЗПМ. Для оцінки ефективності біоактиваціішої терапії аналіз проводився в порівняльному аспекті з групою хворих, лікованих традиційними методами за дашши 192 історій хвороб. При аналізі враховувались наступні показники: ускладнення в післяопераційному періоді, стан адаптаційних реакцій організму і лшфоцитарно-сегаентоядерного коефіцієнту за даними лейкограїш, а також основні показники імунограми і рівень циркулюючих імунних комплексів в кровь

Слід відмітити, що в дослідній групі хворих з ГЗЗПМ основні тра-

їиційні принципи ведення післяопераційног періоду збереглись (анти-Зіотики, інфузійна терапія та інше), проте в комплекс лікування, проф-лактшш ускладнень та реабілітації хворих в післяопераційному періоді нами включена біоактиваційна терапія (біогальванізація, біофорез іікувальних речовин в поєднанні з стимуляцією акупунктурних зон). Тля підвищення імунологічної реактивності організму хворих додатко-їо призначались полівітаміни - декамевіт, квадевіт, мультитабс і іеспецифічний імуномодулятор природного походження - ехінацея).

Отримані результати лікування досить позитивні. Зменшилась сількість ускладнень в післяопераційному періоді з 26,6±3,2 до 11,7±3,3 табл. 2). Слід відзначити, що в дослідній групі хворих, лікованих біо-іктиваційною терапією, не було таких важких ускладнень, як перитоніт, кишкова непрохідність, евентрація. Достовірно знизилась частота абсцесів та інфільтратів малого тазу (Р<0,05).

Таблиця 2

Порівняльна частота ускладнень в післяопераційному періоді у хворих з ГЗЗПМ, лікованих траднційніили .«істодапи і біоюапішаційііою терапією

Ускладнення Традгщігаїі методи (п=192) Віааіпттахгіїгаа терапія (п—94) Р

абс. % абс. %

Напююзашія швів 13 6,8±1,3 3 3,2±1,8 Р<0,05

Абсцеси і інфільтрате в тазу 16 8,3±0,7 2 2,1±1,4 Р<0,05

Культіт піхви 9 4,7±0,6 4 4,3±1,4 Р>0,05

Перитоніти 4 2,1 ±0,7 0(1)* 0(1,06±1) Р>0,05

Пневмонії 5 2,6±0,7 2 2,1*1,3 РХ),05

Кишкова непрохідні сп> 4 2,1 ±0,7 0(1Г 0(1,06±1) Р>0,05

Всього 56 2(5,6±3,2 9 11,7±3,3 Р<0,001

Примітка: * Для статистичного співставлення умовно (у дужках) іроставлені одиниці у випадках, коли ускладнень не було

Таким чином, отримані дані досить інформативні в бік переваги (ослідноі групи хворих, лікованих біоактиваційною терапією.

Результати дослідження адаптаційних реакцій за даними лейког-

рами показали значну перевагу наявності сприятливих реакцій в дослідній групі хворих, лікованих активаційною терапією (80,7%±Q,5) б порівнянні з групою лікованих традиційними методами (48,5%±3,5) (р<0,01), тобто збільшення на 32,2% при активаційній терапії. Відповідно зменшилась кількість несприятливих реакцій: при традиційних методах лікування вони складали 51,5%±3,5, при активаційній терапії

- 19,3%±1,0. Тобто, зменшення відбулось також на 32,2%.

Результати дослідження л/с коефіцієнта. В межах норми (0,4-0,5) при активаційній терапії він складав ?3,6%±0,6, при традиційному лікуванні - 45,5%±2,5, тобто перевага гіри активаційній терапії на 28,1% (р<0,01). Аналогічним чином зменшився л/с коефіцієнт менше норми: при активаційній терапії він складав 55,0±3,5, при традиційній 26,3%±1,1, тобто зменшився на 28,1%

Проведені дослідження адаптаційних реакцій і лімфоцитарно-сегмєнтоядерного коефіцієнту показали, що при активаційній терапії опірність організму відновлюється більш активно, ніж при традиційній терапії.

Аналіз імунограми (п=47) показав, що після лікування активаційною терапією основні показники імунограші нормалізувались після операції і активаційної терапії за виключенням лімфоцитів, імуногло-булінів A, G, У-РОК (Тл) абс., О-лімфоцитів, теофілін-чутливих лімфоцитів (Тс), а також коефіцієнт Тх:Тс. ЦІК цілком нормалізувались. Як видно, частина показників ще не прийшла до норми. Порівнюючи з даними імунограми 20 хворих (група порівняння) встановлено, що при традиційній терапії більшість показників не прийшла до норми.

Тому необхідно продовжувати імунокорекцію під час реабілітації в амбулаторно-поліклінічних і, навіть, в домашніх умовах під контролем лікаря.

Таким чином, проведий комплекс досліджень та його результати дають можливість сформулювати основні науково-,практичні висновки.

В заключенні виношу благодарність проф. П.Г.Жученко за консультативну допомогу при написанні дисертації.

ВИСНОВКИ

1. Частота ГЗЗПМ складає 6% до стаціонарних хворих гінекологічного відділення обласної лікарні, що відповідає літературним даним (4,5 - 12%). Відповідно до клініко-математачного аналізу за 8 років (1990 - 1997 p.p.) по нашим даним частота ГЗЗПМ збільшилась вдвоє і прогностично не передбачається зниження цієї патології на ближчі 2

роки. Це вказує на соціально-економічну, медицинську і демографічну актуальність проблеми та необхідність наукової розробки її на державному рівні.

2. На частоту виникнення ГЗЗПМ сприяють наступні фактори ризику: соціальні (вік - 5,54%, фах - 3,19%); клініко-анамнестичні (супутні і перенесені захворювання - 6,67%).

Із соціальних факторів, сприяючих виникненню ГЗЗПМ, в ранговому порядку мають значення наступні: мешканці сільської місцевості (23,9%), студенти (22,5%), службовці промислової сфери (13,8%). Фактори репродукції: перенесені патологічні пологи (82%), аборти (77,8%), ВМК (20,2%).

3. У хворих з ГЗЗПМ значно знижені адаптаційні реакції організму, що підтверджується даними лейкограми і рівнем лімфоцитарко-сегментоядерного коефіцієнта: несприятливі реакції гострого і хронічного стресу складали 63%, сприятливі - 37%, л/с коефіцієнт нижче норми (0,4 - 0,5) при несприятливих реакціях складав 71,5%, при благоприємних - 28,4%, що свідчить про значне зниження опірності організму у хворих (р<0,01).

4. По даним імунограми у хворих ГЗЗПМ показники клітинного ¡система лімфоцитів) і гуморального імунітету (імуноглобуліни А, М,

2), тітр комплементу були дещо підвищені або в нормі, що свідчить [гро пригнічення імуної системи внаслідок тривалої гнійної інтоксикації. Це підтверджується збільшенням вмісту в крові циркулюючих імунних комплексів (ЦІК) вдвоє (0,091) в порівнянні з нормою (0,044). Ці цані необхідно враховувати при обстеженні хворих до і після операції, адекватної імунокорекції та контроля ефективності лікування.

5. Для активації адаптаційних реакцій організму хворих і створення цепо лікувальних речовин в тканинах розроблений нами та впроваджений в практику комплексний метод біоактиваційної терапії. Він складається із біогальванізації та біофорезу без використання зовнішніх цжерел струму в поєднані із стимуляцією акупунктурних зон і медикаментозної терапії, як досить ефективний (р<0,01), безпечний, достун-їий і економічно вигідний для хворих метод. Порівняльний аналіз ефек-гивності лікування ГЗЗПМ традиційними методами та комплексної біо-іктиваційної терапії показав перевагу останньої. Кількість ускладнень ї післяопераційному періоді зменшилась на 14,9% (р<0,05), перебу-гання в стаціонарі скоротилось на 2 ліжкоднів.

6. Адаптаційні реакції в післяопераційному періоді у хворих після комплексної біоактиваційної терапії значно покращились в порівнянні

і традиційною терапією: кількість сприятливих реакцій (тренування і пстивації) збільшилось на 32,3%, л/с коефіцієнт збільшився в середнь-

ому на 0,2 (р<0,05), рівень ЦІК знизився на 0,054 і прийшов до норми, більшість показників клітинного та гуморального імунітету нормалізувались (р<0,05) в більшій мірі порівняльно с традиціними методами.

7. В якості реабілітаційних заходів в амбулаторно-поліклінічних та домашніх умовах рекомендується загальна біогальванізація і точковий масаж загальнотонізуючих акупунктурних зон під контролем сімейного лікаря. •

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

1 При обстеженні хворих обов’язково потрібно враховувати фактори ризику, які сприяють виникненню ГЗЗПМ (вік, фах, особливо перенесені і супутні захворювання, аборти та патологічні пологи в анамнезі) з відповідними лікувальними засобами підготовки до операції.

2 Визначати стан адаптаційних реакцій та лімфоцитарно-сегмен-тоядерного коефіцієнту по даним лейкограми як показників опірності та реактивності організму і як показників ефективності .лікування.

& В комплекс профілактичних та реабілітаційних заходів в післяопераційному періоді включати б і оа кти ваціїш у терапію (біогальваніза-цію, біофорез та стимулюцію акупунктурних зон (Е-36, Хє-гу-4, СІ-

11, УС 22) як немендикаментознмх методів активації неспецифічної реактивності організму.

4. В якості реабілітації хворих в амбулаторно-поліклінічних та домашніх умовах рекомендується загальна біогальванізація по наступній схемі протягом доби:

1 сеанс (7.00 - 8.00). Електрод 1 (Д+) донор і 2 (АЕ-) акцептор електронів розташовують на підошвах ступнів. Через 10 хв. їх міняють місцями. Загальний час біогальванізації 20 хв.

2 сеанс (11.00 - 12.00) - загальна біогальванізація. Електрод 1 (Д+) розташовують на передній стінці живота в ділянці проекції матки чи придатків, а електрод 2 (АЕ-) на крижах в ділянці дерматомера сечостатевих органів (сегменти Т-9 - Т-12). Додатковим електродом (Д+) переривчасто (по 20 - ЗО сек) подразнюють акупунктурні зони (Е-36, СІ-4, СІ-11, УС-22 і 0-зону в центрі вушної раковини. Загальний час біогальванізації ЗО хв.

3 сеанс (14.00 - 15.00). Електрод 1 (Д+) беруть в долоню однієї руки, а електрод 2 (АЕ-) прикладають до підошви протилежної ступні. Через 15 хв електроди міняють навхрест. Загальний час біогальванізації ЗО хв.

4 сеанс 15.00 - 18.00) повторюють сеанс 2.

5 сеанс (20.00 - 21.00). Електрод 1 (Д+) і 2 (АЕ-) беруть по одному в эжну долошо. Через 15 хв їх міняють місцями. Загальний час біогаль-інізації ЗО хв. Електроди змочують фізіологічним (або звичайною во-:ло). Курс лікування можна проводити 2-3 дні підряд або через день, онтроль ефективності здійснюють за лейкограмою та визначенням имфоцитарно-сегментоядерного коефіцієнту під контролем сімейного каря.

СПИСОК ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Стан адаптаційних реакцій у хворих з гнійно-запальними захво-юваннями придатків матки за данними клінічного аналіза крові // існик Вінницького державного медичного університету.-1998.-.ГЧГ?2(2).-. 362-363.

2. Клініко-статистичний аналіз ускладнень в післяопераційному гріоді у хворих з гнійно-запальними захворюванями придатків матки І Вісник Вінницького державного медичного університету.-1998,-№2(2).-.364-365

3. Гнійно-запальні захворювання придатків матки як соціально-ме-ічна проблема // Педіатрія, акушерство та гінекологія.- 1998.-№6.-С. )-102.

4. Внутриматочные контрацептивы (ВМК) как проблема гнойно-)спалителькых заболеваний придатков матки //Мат. мєждунар. конг-?сса “Актуальные вопросы инфектологии в акушерстве и гинекологи. Донецк.- 1998.- Т. 1,- С. 45-46.

5. Проблеми гнійно-запальних захворювань додатків матки в умо-іх сучасної антибіотикотерапії // Вісник Вінницького державного 5ДИЧного університету.-1999.-№3(1).~С. 53-54

6. Сучасні методи реабілітації хворих після гнійних операцій в урити і й хірургії і гінекології // Тези доповідей Міжнародної коифе-;нції “Актуальні проблеми реабілітації больних”. Хмільник-1999.-С. [1-212.

18

АННОТАЦИЯ

Хелал Абу-Гтейш. Гнойно-воспалительные заболевания придатков матки. Факторы риска, прогноз и профилактика осложнений в послеоперационном периоде.

Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.01 акушерство и гинекология. Винницкий государственный медицинский университет им. Н.И.Пирогова М3 Украины.

Защищается диссертационная работа по теме гнойновоспалительные заболевания придатков матки - клиникоанамнестические факторы риска, способствующие возникновению патологии (346 историй болезни), состояния адаптационных реакций (218 историй) и лимфоцитарно-сегментоядерного коэфкциента (165 историй) - показатели сопротивляемости организма, иммунологической реактивности гуморального иммунитета и неспецифической реактивности организма (47 больных). Изучена роль клинико-анамнестических факторов риска возраста, профессии, перенесенные и су-путствующие заболевания в возникновении ГЗЗПМ. Сумарное влияние клинико-анамкестических факторов составляет 19,52%.

По данним лейкограммы адаптационные реакции и л/с коэффициент значительно снижены, что указывает на низкую сопротивляемость организма больных к инфекции. Иммунологическая реактивность организма по данным иммунограммы также угнетена. Все эти данные следует учитывать при обследовании и ведении в послеоперационном периоде.

Для профилактики осложнений и реабилитации больных в послеоперационном периоде разработана и обоснована комплексная биоак-тивационная терапия, состоящая из биогальванизации и биофореза в сочетании со стимуляцией акупунктурных зон. Эти методы можно использовать для реабилитации больных в амбулаторно-поликлинических и домашних условиях под контролем врача.

АНОТАЦІЯ

Хелал Абу-Гтейш. Гнійно-запальні захворювання придатків матки. Фактори ризику, прогноз і профілактика ускладнень в післяопераційному періоді.

Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеню кандидата медичних наук за спеціальністю - 14.01.01 акушерство і гінекологія. Вінницький державний медичний університет ім. М.І.Пирогова МОЗ України.

Захищається дисертаційна робота по темі: гнійно-запальні захворювання придатків матки, фактори ризику, (346 історій), стану адаптаційних реакцій (218 історій хвороби) і лімфоцитарно-сегментоядер-ного коефіцієнту (165 історій) - показника опірності організму за даними лейкограми, імунологічної реактивності організму, за данними клітинного, гуморального імунітету і неспецифічної реактивності організму (47 хворих). Вивчена роль клініко-анамнестичних факторів ризику (вік, фах, перенесені і супутні захворювання) в виникненні ГЗЗПМ. Сумарний вплив клініко-анамнестичних факторів складає 19,52%.

По даним лейкограми адаптаційні реакції і л/с коефіцієнт значно знижені, що вказує на низьку опірність організму хворих до інфекції. Імунологічна реактивність організму по даним імунограми також пригнічена. Всі ці дані слід враховувати при обстежені і ведення хворих в післяопераційному періоді.

Для профілактики ускладнень і реабілітації хворих в післяопераційному періоді розроблена і обгрунтована комплексна біоактиваційна терапія, яка складається із біогальванізації і біофореза в поєднанні з стимуляцією акупунктурних зон.. Ці методи можна використовувати і для реабілітації хворих в амбулаторно-поліклінічних і домашніх умовах під контролем лікаря.

ANNOTATION

Helai Abu-Gteesh М.А. Puss inflammatory diseases of adnexa uterus. Hazard factors, forecasting and prevention of complications in postoperational period-manuscript

Thesis for a medical bachelor’s degree at field 14.01.01 - Obstetrics and Gynaecology, Medical sciences.'-Vinnitsa state medical university n.a.Pirogov N.I., 1999 -

There has been delievered thesis concerning puss inflammatory diseases of adnexa uterus, hazard factors, which conribute to incidence of given pathology due to clinical analyses of 346 in-patient cases. There have been analysed following factors : age, occupation, concurrent and former diseases, fertile function factors, such as abortions in the past, abnormal delieveries, intra-uterus contraceptives, i.e.

Resistance and reactivity of patients have been studing by the analyses

of adaptation reactions and lymphocyte - segmentonucleus index, humoral and non-specific immunity.

Investigation shows important influence, rendered by clinic and anamnestic factors, on development of puss inflammatory diseases of adnexa uterus, which constitutes about 19%.

These patients have greatly decreased adaptation reactions. It’s prooved by the data of leucogramma and the level of lymphocyte -segmentonucleus index. Unfavourable reactions of acute and chronic stress constituted 63%, favourable - 37%. Level of lymphocyte -segmentonucleus index under unfavourable reactions reached 72%, that under favourable reactions was about 28% . These are evidences of significant decrease in resistance of patients (p<0,001). Immunological resistance is supressed by the data of immunogramma. It’s confirmed by the doubling of circulating immunocomplexes in the blood (0,091).

These results are to being accounted in patient’s care in pre and post operation period, one should mind follow proper immunocorrection and control of treatment efficacy.

There have been developed complex bioactivative therapy for prevention of complications and rehabilitation of patients with puss inflammatory diseases of adnexa uterus in post operational period. It consists from biogalvanisation, biophores of remedies in combination with stimulation of acupuncture points.

The results of treatment appears to be more efficient comparativly to used to be methods. Incidence of complications in post operational period has declined by 16,5% (p<Q,001). Frequence of favourable adaptation reactions has improved by 32,3% Level of lymphocyte -segmentonucleus index has increased by 0,2 (p<0,05). Level of circulating immunocomplexes in the blood has lowered by 0,054 and reached normal treshhold. The most of cellular and humoral immunity indexes got normalised (p<0,05).

There have been recomended general biogalvanisation and point massage of acupuncture regions under supervision of family doctor as the means of rehabilitation in policlinic and home treatment. Complex of measures includes enzyme therapy and uterus sanation with iodine saline solution.

Developed rehabilitation system, aimed at increasing of body resistance, is the important component of rehabilitation and prevention of complications in post-operational period.

1. Discovering of hazard factors and their consequences have been envolved in investigation program. It had been recommended to follow

ippropriate treatment if some of hazard factors have been revealed in the patient with given pathology.

2. Evaluating of resistance and reactivity were rendered by eukogramma, lymphocyte -segmentonucleus index and immunogramma, which included indices of humoral and cellular immunity.

3. There were injected antibiotics in 0.5-1 hours before the operation, Eollowing with further administration of antimicrobial drugs during post-aperation period.

4. Stimulation of acupuncture regions were conducted in 3-4 days after operation in order to increase non-specific body reactivity, analgesia, stimulation of bowel peristaltic.

5. Stimulation of acupuncture regions were combined with biogalvanisation and bioforesis of drugs purposely to depose them around post-operation scar and stimulate non-specific reactivity.

6. Addition aly there were administered resolving drugs (polyvitamins, vitamin E, polybiolin), gymnastic in the bed to enhance the efficacy of biophysic treatment methods.

7. After discharge the same massage of acupuncture regions, if necessary - enzymotherapy, polyvitamins under doctor supervision are recommended in policlinics and home treatment.

Підписано до друку 08.09.99 р. Замовл. № 185. Формат 60x90 1/16 Ум. друк. арк. 1,0 Друк офсетний. Тираж 100 примірників.

Вінниця. Друкарня ВДМУ ім. М.І.Пирогова, Пирогова, 56.